Масаж, як засіб реабілітації студентів медичних груп в залежності від захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Горлівська філія

Кафедра фізичної реабілітації

Дипломна робота

за темою "Масаж, як засіб реабілітації студентів медичних груп в залежності від захворювання"

студентки 5-го курсу денної форми навчання

напряму підготовки 0102 - фізичне виховання і спорт

спеціальності 7.010202 - фізична реабілітація

освітньо-кваліфікаційного рівня - спеціаліст

Доценко Гани Андріївни

2007

ЗМІСТ

Вступ

ГЛАВА І. МАСАЖ І ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ЗАСОБИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Розділ 1. Історія виникнення й розвитку масажу

Розділ 2. Дія масажу на організм

2.1 Дія на організм основних масажних прийомів

2.1.1 Поглажування

2.1.2 Розтирання

2.1.3 Розминання

2.1.4 Вібрація

2.1.5 Крапковий вплив

2.2 Види масажу

2.2.1 Гігієнічний масаж

2.2.2 Лікувальний масаж

2.2.3 Апаратний масаж

2.2.4 Спортивний масаж

2.2.5 Попередній масаж

2.2.6 Відбудовний масаж

2.2.7 Самомасаж

2.2.8 М'який поверхневий масаж

2.2.9 Глибокий масаж тканин

2.3 Вплив масажу на організм

2.3.1 Системи організму

2.3.2 Фізична користь

2.3.3 Мозок й емоції

2.4 Дія масажу на системи організму

2.4.1 Дія масажу на шкіру

2.4.2 Дія масажу на суглоби, зв'язування, сухожилля

2.4.3 Дія масажу на м'язи

2.4.4 Дія масажу на кровоносну й лімфатичну системи

2.4.5 Дія масажу на нервову систему

2.4.6 Дія масажу на дихальну систему

2.4.7 Дія масажу на обмін речовин і функцію виділення

2.4.8 Дія масажу на функціональний стан організму

2.5 Вплив лікувального масажу на організм людини

2.5.1 Форми лікувального масажу

2.5.2 Протипоказання до проведення лікувального масажу

2.5.3 Протипоказання до проведення приватного масажу

Розділ 3. Вплив фізичних навантажень на різні системи органів

3.1 Вплив фізичних навантажень на обмін речовин й енергії

3.2 Вплив фізичних навантажень на кровоносну систему

3.3 Показники працездатності серця

3.4 Вплив фізичних навантажень на органи дихання

3.5 Вплив фізичних навантажень на нервову систему

3.6 Вплив фізичних навантажень на опорно-рухову систему

3.7 Негативний ефект фізичних навантажень

Розділ 4. Застосування методів фізичної реабілітації при захворюваннях органів дихання (бронхіальній астмі)

4.1 Масаж при бронхіальній астмі

4.1.1 Методика масажу

4.1.2 Масаж грудної клітини

4.1.3 Методика ІМАЗ

4.2 ЛФК при бронхіальній астмі

4.2.1 Основи методики лікувальної фізичної культури при захворюваннях органів дихання

4.2.2 Методика лікувальної гімнастики

4.2.3 Звукова гімнастика

4.3 Фізична культура в спеціальних медичних групах

ГЛАВА ІІ. ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Розділ 1. Загальна характеристика досліджуваних

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Основні методи дослідження, застосовані для оцінки впливу реабілітаційних заходів

2.2 Математико-статистичний метод обробки даних

Розділ 3. Хід проведення дослідження

3.1 Періодизація дослідження

3.2 Проведення реабілітаційних заходів в експериментальній групі

3.2.1 Програма лікувальної фізичної культури

3.2.2 Сегментарний масаж

3.2.3 Масаж за методикою ІМАЗ

3.2.4 Крапковий масаж

3.2.5 Дихальна й звукова гімнастика

3.3 Проведення реабілітаційних заходів у контрольній групі

3.3.1 Програма лікувальної фізичної культури

Розділ 4. Оцінка проведеного дослідження

4.1 Результати, отримані в ході проведення дослідження

4.2 Оцінка результатів дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Список використаних скорочень

ВСТУП

Однією із найголовніших проблем сучасної пульмонології залишається збільшення захворюваності бронхіальною астмою (БА). В останнє десятиліття захворюваність БА на Україні збільшилася в 1,6 рази [4]. За даними ВООЗ це захворювання займає 4 місце серед головних причин смерті. Незважаючи на значний науковий прогрес у виявленні механізмів розвитку БА й наявність великого арсеналу сучасних засобів для його лікування, дотепер не вдається досягти бажаного рівня контролю над цим захворюванням. Наявність побічних ефектів медикаментозного лікування спричиняється актуальність проблеми оптимізації відбудовного лікування хворих БА й подальшого вивчення цієї проблеми.

Виходячи з вищезазначеного, серйозної уваги заслуговує пошук нових ефективних, патогенетично обґрунтованих методів фізичної реабілітації БА та їхнє об'єднання із сучасними медикаментозними засобами.

Аналіз досліджень і публікацій показав, що останнім часом методика лікування хворих бронхіальною астмою середнього ступеня важкості змінилася згідно "Глобальної стратегії по бронхіальній астмі". Все більше поширення одержує амбулаторне лікування хворих [1].

В умовах стаціонару хворі мають можливість пройти курс не тільки медикаментозної терапії, але й лікувальної фізкультури, лікувального масажу й фізіотерапевтичних процедур. Основу лікувальних заходів при лікуванні бронхіальної астми в амбулаторних умовах становить лікарська терапія. Однак медикаментозна терапія, незважаючи на значні успіхи в купируванні приступів і лікуванні загострень, поки належною мірою не забезпечує контрольованої ремісії й часто супроводжується побічними ефектами. Крім того, її застосування істотно обмежується наявністю у хворих бронхіальною астмою ряду супутніх захворювань. Тому, у комплексі мер профілактики й лікування цього захворювання необхідно включати не медикаментозні методи [2,3].

Так, у комплексі лікування хворих бронхіальною астмою, засоби фізичної реабілітації є потужним чинником оздоровчого впливу на організм. У процесі фізичної реабілітації настання ремісії відбувається завдяки мобілізації власних компенсаторних можливостей організму хворого. Виходячи із цього, ці засоби найбільше фізіологічні та їхнє правильне застосування не викликає ускладнень.

У цей час в Україні реалізуються Національна програма "Утворення" (Україна XXІ сторіччя), "Концепція національного виховання", а також комплексні наукові цільові програми "Здоров'я" й "Діти України", у яких велика увага приділяється формуванню здорової, гуманної, суспільно активної особистості, вихованню національної самосвідомості.

Ми живемо в століття наростаючого потоку інформації, нервово-психічної перенапруги, прагнення всю фізичну роботу людей замінити роботою машин, у століття, коли технічний прогрес приводить не тільки до зниження рухової активності людей, але й, забруднюючи навколишнє середовище, сприяє порушенню рівня фізичного здоров'я, як одного із критеріїв здоров'я. Все це приводить до необхідності вивчення стану здоров'я студентів у процесі навчання у вузі й проведенню фізичної реабілітації за показниками. Здоров'я людини - самостійна соціально-медична категорія, сутність якої може бути кількісно і якісно охарактеризована прямими показниками, і якою можна керувати (формувати, зберігати, зміцнювати).

Ціль нашого дослідження - вивчити індивідуальні показники фізичного здоров'я в студентів спеціальної медичної групи з патологією дихальної системи, і вплив на плин захворювання методів фізичної реабілітації.

Завдання дослідження:

- визначити індивідуальний рівень фізичного здоров'я студентів;

- відповідно до показників фізичного здоров'я студентів, сформувати спец. групу для студентів з патологією дихальної системи;

- розробити комплекс заходів, що сприяє формуванню, збереженню й зміцненню здоров'я;

- провести фізичну реабілітацію й корекцію для студентів з патологією дихальної системи.

- провести порівняльний аналіз впливу основних методів фізичної реабілітації на плин бронхіальної астми.

Глава І. МАСАЖ І ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

У сучасному світі велика увага приділяється медикаментозному лікуванню захворювань дихальної системи. Медичні працівники не розглядають лікувальну фізичну культури й масаж як самостійні методи лікування хворих з вищевказаними захворюваннями. Аналіз літературних джерел показав, що основну частину захворювань дихальної системи становить бронхіальна астма, що виникає на тлі критичної екологічної ситуації не тільки в нашій країні, а й в усім світі. Поширення цього захворювання в студентському середовищі є великою проблемою зміцнення здоров'я молоді, що навчається, тому що основну частину навантажень, одержуваних на заняттях фізичною культурою, становлять вправи, що вимагають великої напруги з боку всього організму, що може викликати черговий астматичний приступ, а заняття в спеціальних медичних групах упускають використання фізичних вправ у лікувальних цілях.

Варто сказати, що заняття по дисципліні "Фізична культура", які реалізуються в обсязі 2-4 академічних годин у тиждень, не забезпечують гігієнічного мінімуму рухової активності, що відповідає приблизно 5 годинникам у тиждень. Цей недолік повинен заповнювати за рахунок проведення факультативних занять, але, на жаль, на сучасному етапі в більшості вузів нашого міста це неможливо через відсутність достатньої матеріально-технічної бази.

Таким чином, основні проблеми викладання дисципліни "Фізична культура" - це й більша навчальна завантаженість студентів, і відсутність достатньої матеріально-технічної бази, що перешкоджає реалізації повною мірою вимог і можливостей даної дисципліни, і досить низький інтерес студентів до занять фізичною культурою на тлі виразної тенденції погіршення їхнього здоров'я, що багато в чому знижує ефективність занять, і недостатнє використання кафедрами фізичного виховання сучасних і нетрадиційних форм, засобів і методів фізичної культури при проведенні практичних занять, що до деякої міри могло б компенсувати негативний вплив перерахованих вище проблем.

Останнім часом фахівці широко використовують метод анкетування для з'ясування зацікавленості студентів у заняттях різними видами фізичної культури, реальної наявності знань у цій області й здатності застосовувати їх на практиці. Результати досліджень у різних регіонах і вузах України досить схожі, на підставі їх можна прийти до наступних висновків: студенти високо цінують заняття фізичними вправами для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, поліпшення фігури й т.д. Однак одержання знань по фізкультурі й оволодіння руховими вміннями й навичками не є значимими мотивами для відвідування занять, тому реальна участь студентів у фізкультурно-спортивній діяльності недостатньо, у більшості з них не сформоване чіткої, обґрунтованої мотивації до заняттям фізичними вправами. Завдання формування мотивів, що переходять у потребу фізичних вправ, повинні вирішувати лекції по фізичній культурі, методико-практичні й практичні заняття, масові культурно-оздоровчі й спортивні заходи. Більшість студентів сприймає заняття як активний відпочинок, як "розрядку" у ході одноманітної аудиторної навчальної праці. Право студента вибирати різні види спорту, системи фізичних вправ тільки підтримує інтерес до таких занять. Проблема підвищення інтересу студентів до навчальних занять може бути вирішена шляхом впровадження в практику індивідуально-диференційного підходу на основі лібералізації навчального процесу й застосування інформаційних технологій. Більша частина студентів виконує фізичні вправи тільки в рамках навчальних занять (2 рази в тиждень), що не компенсує недолік рухової активності. У цьому зв'язку зростає роль самостійних занять фізичними вправами у вільне від навчання час.

Істотною підтримкою при індивідуальному підході є створення автоматизованої бази даних про здоров'я студентів, а також введення так званих "паспортів здоров'я". "Паспорт здоров'я" включає: анкетні дані, функціональні показники (артеріальний тиск і пульс), показники фізичного розвитку (ріст, вагу, кистьову динамометрію й т.д.) і фізичної підготовленості (результати контрольних вправ), психологічний і соціальний статус. В окремій таблиці реєструються показники захворюваності. Дані знімаються двічі протягом навчального року з визначенням досягнень студентів. Зіставлення їх з нормами дозволяє викладачеві вчасно вносити корективи в учбово-тренувальний процес, а студентам вести цілеспрямовану роботу з ліквідації відставання у фізичній підготовці.

Висока захворюваність у студентському середовищі з'явилася причиною написанню роботи, присвяченої дослідженню впливу фізичної культури в сполученні з різними видами масажу на організм студентів, що страждають бронхіальною астмою.

Розділ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ Й РОЗВИТКУ МАСАЖУ

Масаж як лікувальний засіб був відомий уже в далекій давнині. Поняття масаж відбувається, на думку одних, від латинського слова massa - що прилипає до пальців, на думку інших від грецького masso - стискати руками, не виключено, що в основі його лежить арабське слово mass або mach - ніжно надавлювати.

Масаж виник поряд з іншими видами народної медицини за давніх літ. Є відомості про застосування масажу народами, що живуть на островах Тихого океану, а це свідчить про те, що масаж був знайом первісним народам.

Широко розповсюджений масаж і серед населення Індонезії. Він застосовувався у вигляді загального або місцевого впливу й включав розминання, роздавлювання (тиск), тертя й поглажування.

Люди, не маючи інших засобів впливу, у різних життєвих обставинах прибігали до єдиного засобу, що був досяжним для них - до рук. Масаж у своєму споконвічному виді, тобто як просте тертя, поглажування, виник як лікувальний засіб на зорі розвитку людства.

Мандрівники по сходу із захватом описували високу насолоду, що доставляє східна лазня в сполученні з масажем.

Засновник індійської хірургії Сушрута докладно розповідає про тертя (розтирання), тиску (розминання) як різновиди масажу, дає показання до застосування цих маніпуляцій при різних недугах. У спеціальних вказівках, адресованих масажистам, пред'являються вимоги не тільки вміти виконувати масаж, але й домагатися досконалості, приділяти велику увагу особистій гігієні. Протягом багатьох тисячоріч браміни Древньої Індії використали масаж, тілесні вправи й дихальну гімнастику при лікуванні різних захворювань.

Китайці запозичили масаж в індусів, включаючи розтягування суглобів. Китайці розтирали руками все тіло, злегка натискали на окремі м'язи й витягали всі суглоби. Витягування супроводжувалося потьохкуванням.

В Індії й Китаєві масаж виконували священнослужителі. У ці далекі часи вже існували школи, у яких викладалися масаж, гімнастика й механотерапія.

Вважають, що профілактична медицина зародилася в Древньому Китаї. Багато уваги приділяли профілактиці хвороб. Афоризм "...дійсний лікар не той, хто лікує захворілого, а той, хто запобігає хворобі" - належить китайцям. Вони широко пропагували тілесну гігієну, гідротерапію, діететику, масаж.

Кулачним бійцям перед початком бою виконували в такий спосіб: боєць сідав навпочіпки на землю, підібравши ноги, інший боєць розтирав його глиною потім розминав м'язи рук, груди, спини, живота, стегон. Один або два чоловіки давили м'язи поперек їхніх волокон. Потім боєць лягав на живіт, а іншою ставав йому на спину й повільно розминав її голими ногами.

Масаж був відомий також у Древньому Єгипті, Лівії та інших країн за 12 століть до н.е. Про це свідчать зображення різних масажних маніпуляцій на папірусах й алебастрових рельєфах, що прикрашали царські палаци. В 1841 р. при розкопках поховань єгипетського полководця був знайдений папірус із зображенням прийомів масажу - поглажування ікроножної м'язи, розтирання стопи, поколочування сідниць і спини.

З Єгипту масаж разом з "змащуванням" (розтиранням) маслом і мазями, широким використанням лазні переходить у Древню Грецію, де в сполученні з гімнастикою становить один з найважливіших відділів мистецтва лікування. Найбільші лікарі Древньої Греції вважали масаж обов'язковим елементом еллінської культури.. Першим пропагандистом масажу для хворих і здорових людей був Геродикос (484-425 р. до н.е. ), що сам щодня масажувався, проробляв тілесні вправи й мав відмінне здоров'я.

Гіппократ застосовував масаж, особливо при хворобах суглобів. Гіппократ першим дав наукове обґрунтування масажу. Цельс радив застосовувати його для розсмоктування випотів у суглобах і для заспокоєння хворій.

Гомер у своїх поемах описує масаж у вигляді поглажування, розтирань запашними маслами тіл героїв-воїнів. У стародавніх греків лазні були присвячені Геркулесу. Грецький хірург у своєму творі про гімнастику описує й масаж. Досить докладно займався масажем, або апітерапією, у своїй книзі він описує практичні прийоми масажу й гімнастики.

У період римського панування застосування гідротерапії й масажу із профілактичною й лікувальною метою досягає особливо широких масштабів. У всіх містах, де влаштувалися римляни, будувалися комфортабельні лазні, так називані "терми". Про масштаби водолікування можуть дати подання терми Каракалли або Диоклетіана, де одночасно могли користуватися процедурами до 3500 чоловік.

Римляни для збереження стрункості, добірності й краси купалися в басейнах й ароматичних ваннах, приймали масаж, робили манікюр, педикюр, займалися гімнастикою.

І термах були влаштовані кімнати, спеціально призначені для маніпуляцій (масажу). В одній з таких кімнат, називаної "трепідаріум", раби спочатку розминали, розтирали бальзамами тіла що купаються й змушували їх проробляти різні гімнастичні вправи, що підготовляють до масажу. Потім дійсні масажисти масажували все тіло й особливо суглоби.

Гален, головний лікар школи гладіаторів, виділив дев'ять видів масажу. Він описав методику поглажування, розтирання й розминання м'язів. Римляни надавали великого значення розтиранням усього тіла, і лікарі пропагували цей прийом масажу в повсякденному житті.

Єгиптяни й понині лікують ревматизм і багато хвороб масажем. Це мистецтво було принесено в Європу зі сходу хрестоносцями.

Розвиток масажу в країнах Малої й Середньої Азії визначило своєрідний напрямок у його техніку й методиці, що відрізняється від методики Древньої Греції, Рима, Єгипту, і східний масаж.

У своєму щоденнику знаменитий російський мандрівник Н. Н. Миклухо-Маклай так описує масаж тубільців у Новій Гвінеї: "Дівчинка підійшла до мене й, схопивши обома руками мою голову, стала стискати її періодично щосили . Я надав свою голову в повне її розпорядження. Тиск перейшов у розтирання шкіри голови двома пальцями, причому масажистка видавлювала розтирає місце, що, наскільки могла. Коли права рука її утомилася, вона стала робити це лівої, причому я помітив, що сила пальців лівої руки її не уступала силі правої. Відчуття було приємне: я при цьому якось перестав почувати біль і навіть не подумав про кокосове масло й охру, якими були змазані її руки".

По описі мандрівників, масаж як лікувальний засіб застосовувався тубільцями різних племен Південної Африки. Цей масаж у ряді випадків нагадував жорстоке катування, але, по запевненню людей, яких масажували, приносив їм полегшення.

А. С. Пушкін під час своєї поїздки в Арзрум в 1829 р. "писав східний масаж, що він випробував на собі в Тифліських лазнях: "Гассан... почав з того, що розклав мене па теплій кам'яній підлозі, після цього початків ламати, витягати суглоби, бити мене сильно куркулем; і я не почував ні найменшого болю, але дивне полегшення".

У древніх слов'ян, що були, як свідчить історія, міцним і здоровим народом, що жив в умовах суворого клімату, масаж застосовувався з метою загартовування організму.

Масаж у слов'янських народів практикувався здавна у формі похлістування всього тіла віником під час або після миття в лазні з метою поліпшення загального кровообігу.

У Древній Русі при лікуванні ревматичних болів і при травмах з успіхом застосовували розтирання суглобів, розминання м'язів й інших частин тіла, утираючи в них різні мазі, жири й дратівні зілля, зварені із трав і корінь.

Нарешті, в XVІІІ в. Масаж знову привернув увагу лікарів Європи. З першої половини XІ в. й особливо в другій його половині лікарі намагаються дати наукове обґрунтування явищам, що відбуваються в організмі людини й тварин під дією масажу.

Масаж як метод лікувального впливу в різних його модифікаціях застосовується більше 2500 років. Аналізуючи історичні факти, можна прийти до висновку, що оцінкою ефективності масажних процедур протягом століть була суб'єктивна думка пацієнта: "гірше - краще". Перші спроби пояснити анатомо-фізіологічні механізми впливу масажних роздратувань на органи й системи людського організму зустрічаються в книзі Конг-Фу "Мистецтво людини", написаної більше 2500 років до н.е. у Древньому Китаєві. Творці цієї праці затверджували, що гімнастика й масаж підтримують рівноважний подих, а подих, у свою чергу, є регулятором кровообігу.

Європейська школа масажу початку формуватися в період Відродження. У другій половині XІ століття стали з'являтися окремі праці медиків, які намагалися пояснити фізіологічну дію масажу на організм. Однак становлення, розвиток й удосконалювання масажу як ефективного способу лікування, обґрунтування його анатомо-фізіологічних механізмів, визначення показань і протипоказань до застосування є пріоритетом російської медицини й пов'язане з іменами М.Я. Мудрова, С.Г. Забєліна, И.М. Максимовича-Амбодика, В.А. Манассеіна, Н.Ф. Філатова, С.Н. Боткіна, Н.В. Заблудовського.

Масаж являє собою профілактичний і лікувальний метод впливу на організм людини. Фізіологічна адекватність і досить висока ефективність дозволяють широко використати його в медичній практиці. Цьому сприяє поява в останні роки робіт, що дають наукове обґрунтування застосування масажу при різних захворюваннях. Незважаючи на очевидну актуальність проблеми, ці дослідження носять одиничний характер і можуть бути використані при строго певній патології. Аналіз дані літератури дозволяє зробити висновок про те, що, незважаючи на багатовіковий досвід застосування масажу, інформативних критеріїв, що дозволяють об'єктивно оцінити ефекти масажних впливів, дотепер не вироблено. В основі механізму дії масажу лежить складний процес, що обумовлює взаємодією нервового й гуморального механізмів. Серед безлічі компонентів відповідної реакції організму в цілому, його органів і тканин, ряд авторів виділяє трофічний вплив масажних впливів, що опосередкується через судинну систему. При цьому поліпшення кровообігу розглядається як одна з найважливіших і позитивних реакцій судинної системи на масаж. Так, по даним Krogh, після масажу кількість капілярів в 1мм2 поперечного переріза м'язів збільшується з 31 до 1400, а загальна місткість капілярів зростає в 1400 разів і більше. НА Біла, В.Н. Чернігівський описують складні зміни в системі кровообігу рефлекторного ґенеза: після масажних впливів на капілярний кровообіг міняється функціональний стан всієї серцево-судинної системи. Простежується прямий кореляційний зв'язок між показниками магістрального реґіонарного й капілярного кровообігу. Таким чином, по характері трансформації в реґіонарному кровообігу можна судити про зміни магістрального кровообігу й гемодинаміки організму в цілому. Існуючі рекомендації, що регламентують методику, інтенсивність і тривалість масажних впливів залежно від нозологічній форми захворювань, дозволяють домагатися гарних результатів у їхньому лікуванні й профілактиці. Контроль за ефективністю масажу має дуже велике практичне значення в оздоровленні особі патологією серцево-судинної системи й опорно-рухового апарата, порушеннями нервової системи, а також при підготовці до змагань або реабілітації після травм здорових пацієнтів (спортсменів). Однак відсутність конкретних критеріїв, що характеризують вплив масажних прийомів на функціональну активність всіх ланок артеріального й венозного відділів судинної системи організму, не дозволяє дати об'єктивну оцінку ефективності прийому, сеансу й курсу масажу на пацієнта.

Розділ 2. ДІЯ МАСАЖУ НА ОРГАНІЗМ

2.1 Дія на організм основних масажних прийомів

2.1.1 Поглажування

У першу чергу поглажування впливає на шкіру. Шкіра стає рожевої, еластичної, пружної, оскільки поглажування поліпшує капілярний кровообіг шкіри й підшкірної клітковини.

При поглажуванні по судини ритмічно те звужуються, то розширюються, і відбувається своєрідна гімнастика посудин. Залежно від методики, техніки й тривалості поглажуванні може робити заспокійливу або збудливу дію на центральну й периферичну нервову систему. Поверхневе повільне й тривале поглажуванні заспокоює нервову систему, має знеболюючу дію, зменшує м'язовий тонус.

Під впливом такого поглажуванні подих стає спокійним, глибоким. Енергійне, швидке поглажування, навпаки, збуджує нервову систему, підсилює скорочувальну функцію м'язів, підвищуючи м'язовий тонус.

2.1.2 Розтирання

Розтирання сприяє поліпшенню рухливості тканин, розтягуванню фляків, спайок, розпушенню й роздрібненню патологічних відкладень. Під впливом розтирання значно поліпшується функція суглобово-зв'язкового апарата.

Завдяки нервово-рефлекторному й гуморальному впливу розтирання посудини розширюються, з'являється виражена гіперемія не тільки в шкірі, але й у глибоко лежачих тканинах, і виникає посилений приплив крові до масируємої ділянки, що сприяє прискоренню процесів ліквідації випотів, крововиливів і патологічних відкладень.

Рясний приплив крові до масируємої ділянки сприяє посиленню харчування й регенерації ушкоджених тканин. Розтирання підвищує тонус і скорочувальну функцію м'язів. Розтирання по ходу нервових стовбурів й у місцях виходу нервів знижує нервову збудливість.

2.1.3 Розминання

Під впливом розминання значно збільшується тонус і скорочувальна функція м'язів. Розминання - це своєрідна пасивна гімнастика для м'язів, не потребуючої вольової напруги пацієнта. При захоплюванні й відтягуванні м'яз скорочується, а при відпусканні - розслаблюється. Розминання поліпшує лімфо- і кровообіг у м'язах й інших глибоко розташованих тканинах, викликаючи глибоку гіперемію, що сприяє розсмоктуванню патологічних відкладень, випотів і крововиливів. При травмах м'язів розминання підсилює й прискорює регенеративні процеси. Розминання є основним прийомом у методиці лікувального й спортивного масажу. Хто вміє розминати, той уміє масажувати! Цим прийомом користуються головним чином для впливу на м'язову тканину.

2.1.4 Вібрація

Дія вібрації поширюється далеко за межі місця її додатка. Переривчаста ручна вібрація підвищує м'язовий тонус і може підсилити ступінь спазму. Тому її не можна застосовувати як на спастичних, так і на розтягнутих м'язах у зв'язку із прямим й опосередкованим негативним впливом на гіпертонус змінених м'язів. Навпаки, при млявих паралічах така вібрація доцільна, оскільки вона підсилює ослаблений м'язовий тонус і підвищує скорочувальну функцію м'язів.

Вібрація має виражену рефлекторну дію, з різнобічну дію на органи й тканини, особливо на міоневральний апарат. Вібрація, особливо механічна, викликає посилення, а іноді й відновлення згаслих рефлексів. Під впливом вібрації поліпшується функція провідних шляхів, підсилюються різні рефлекторні зв'язки головного й спинного мозку з м'язами, посудинами й внутрішніми органами. При певній частоті вібрація робить знеболюючу дію.

Вібрація викликає інтенсивне звуження або розширення посудин залежно від частоти коливань. Під впливом вібрації поліпшуються моторна й секреторна функції шлунково-кишкового тракту, значно активізуються регенеративні процеси й різко зменшується строк утворення кісткової мозолі. Завдяки вібрації різко підсилюється приплив крові до масируємої ділянки, що поліпшує харчування, обмін і регенерацію ушкоджених тканин. Вібрація викликає глибоку гіперемію, підвищує м'язовий тонус, поліпшує функцію залоз внутрішньої секреції. Установлено, що при слабких і частих поплескуваннях посудини звужуються, а при рідких і сильних ударах - розширюються.

2.1.5 Крапковий вплив

Вплив на біологічно активні крапки викликає місцеві, сегментарну й загальну реакції організму.

Місцева реакція - це реакція локального характеру в місці впливу. Під дією крапкового впливу локально змінюється судинний тонус, підвищується місцева температура шкіри. Відбувається часткова загибель кліток, і в місці впливу утворяться продукти білкового розпаду, які стимулюють біологічні процеси. Виникає вдавлювання в м'яких тканинах, причиною якого є видавлювання рідини з міжклітинних щілин. У м'яких тканинах утворяться нейрогормони типу норадреналіну, ацетилхоліну, які сприяють виникненню й проведенню нервових імпульсів.

Сегментарна реакція - це рефлекторна відповідь організму в межах відповідного сегмента спинного мозку.

Загальна реакція складається з нейрофізіологічних і нейрогуморальних зрушень у результаті передачі потоку імпульсів у спинний і головний мозок. При цьому в крові наростає зміст одних гормонів і продуктів обміну й зменшується зміст інших; стимулюються або гнітяться функції внутрішніх органів.

2.2 Види масажу

Масаж - це сукупність прийомів механічного дозованого впливу у вигляді тертя, тиску, вібрації, проведених безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціальними апаратами через повітряне, водне або інше середовище. Масаж може бути загальним і місцевим. Залежно від завдань розрізняють наступні види масажу: гігієнічний (косметичний), лікувальний, спортивний, самомасаж.

2.2.1 Гігієнічний масаж

Цей вид масажу - активний засіб профілактики захворювань, збереження працездатності. Він призначається у формі загального масажу або масажу окремих частин тіла. При його виконанні застосовують різні прийоми ручного масажу, спеціальні апарати, використається самомасаж (у сполученні з ранковою гімнастикою) у сауні, російській лазні, ванні, під душем. Один з різновидів гігієнічного масажу - косметичний - проводиться при патологічних змінах шкіри особи і як засіб попередження її старіння.

2.2.2 Лікувальний масаж

Цей вид масажу є ефективним методом лікування різноманітних травм і захворювань. Розрізняють наступні його різновиди:

· класичний - застосовують без обліку рефлекторного впливу й проводять поблизу ушкодженої ділянки тіла або безпосередньо на ньому;

· сегментарно-рефлекторний - виконують із метою рефлекторного впливу на функціональний стан внутрішніх органів і систем, тканин; при цьому використають спеціальні прийоми, впливаючи на певні зони - дерматоми;

· з'єднувально тканинний - впливають в основному на сполучну тканину, підшкірну клітковину; основні прийоми з'єднувально тканинного масажу проводять із урахуванням напрямку ліній Беннінгофа;

· періостальний - при цьому виді масажу шляхом впливу на крапки в певній послідовності викликають рефлекторні зміни в окісті;

· крапковий - різновид лікувального масажу, коли локально впливають розслаблюючим або стимулюючим способом на біологічно активні крапки (зони) відповідно показанням при захворюванні або порушенні функції або при болі, локалізованої в певній частині тіла;

· "апаратний - здійснюють за допомогою вібраційних, пневмовібраційних, вакуумних, ультразвукових, іонізуючих приладів; застосовують також різновиду баро-, електростимуляційного й інших видів масажу (аероіонний, різні апплікатори;

· лікувальний самомасаж - використається самим хворим, може бути рекомендований лікарем , медсестрою, фахівцем з масажу, ЛФК. Вибираються найбільш ефективні прийоми для впливу на дану область тіла.

2.2.3 Апаратний масаж

а - загальний вид ПЭМ-1:

1 - вібруюча площадка,

2 - регулятор частоти вібрації;

б - вібромасажер електричний ЭЛЬВО:

1 - додаткова рукоятка,

2 - корпус,

3 - вимикач,

4 - основна рукоятка,

5 - дзвони-присоски,

6 - сферичні виступи,

7 - шипова насадка,

8 - плоска насадка

2.2.4 Спортивний масаж

Цей вид масажу розроблений і систематизований проф. И.М. Саркізовим-Серазіні. Відповідно завданням виділяють наступні його різновиди: гігієнічний, тренувальний, попередній і відбудовний.

Гігієнічний масаж звичайно робить сам спортсмен одночасно з ранковою гімнастикою, розминкою.

Тренувальний масаж проводиться для підготовки спортсмена до найвищих спортивних досягнень у більше короткий час і з меншою витратою психофізичної енергії. Використається у всіх періодах спортивної підготовки. Методика тренувального масажу залежить від завдань, особливостей виду спорту, характеру навантаження й інших факторів.

Таблиця 2.1 Зразкова тривалість (хв) загального тренувального масажу залежно від маси тіла спортсмена

Маса тіла, кг	Загальний масаж	Масаж в умовах лазні
До 60	40	20
61-75	50	25
76-100	60	30
Понад 100	Більше 60	35

При загальному тренувальному масажі спортсмена масажують у певній послідовності.

Тривалість ручного масажу окремих областей і частин тіла приблизно наступна:

- спини, шиї, надпліччя, сідничної (поперекової) області - 8 хв;

- стегна, колінних суглобів, гомілки, гомілковостопних суглобів, стопи - 16 хв;

- плеча, ліктьових суглобів, передпліччя, лучезап'ясних суглобів, кисті, пальців - 14 хв;

- груди, живота - 7 хв.

2.2.5 Попередній масаж

Застосовують для нормалізації стану різних органів і систем спортсмена перед майбутнім фізичним або психоемоційним навантаженням. Залежно від завдань розрізняють наступні види попереднього масажу:

- розминальний - перед учбово-тренувальним заняттям або виступом на змаганнях, коли необхідно підтримати й підвищити тонус організму, з огляду на при цьому специфіку виду спорту;

- зігрівальний - при охолодженні організму або окремих частин тіла спортсмена, використовуючи при цьому різні розтирання, мазі (фіналгон, дольпик, слоанс, ефкамон, нікофлекс й ін.);

- мобілізуючий - для мобілізації всіх ресурсів організму спортсмена - фізичних, психічних, технічних й ін. - у сполученні зі словесним вселянням;

- тонізуючий (збудливий, стимулюючий) - якщо буде потреба (подавлений, загальмований стан, апатія);

- заспокійливий (седативний) - коли спортсмени перебувають у стані підвищеної збудливості або передстартової лихоманки.

2.2.6 Відбудовний масаж

Відбудовний масаж - вид спортивного масажу, що застосовується після різного роду навантажень (фізичної, розумової) і при будь-якому ступені стомлення, утоми для максимально швидкого відновлення різних функцій організму спортсмена й підвищення його працездатності. Короткочасний відбудовний масаж проводять у перерві тривалістю в 1-5 хв між раундами, під час заміни в спортивних іграх, під час відпочинку між спробами (підходами до снарядів). Основними завданнями короткочасного відбудовного масажу є:

- зняти надмірна нервово-м'язова й психічна напруга;

- розслабити нервово-м'язовий апарат і створити умови для оптимально швидкого відновлення організму;

- усунути наявні болючі відчуття;

- підвищити загальну й спеціальну працездатність як окремих частин тіла, так і всього організму.

Відбудовний масаж у перерві, рівному 5-20 хв, застосовується між таймами у футболістів, борців, гімнастів, легкоатлетів. При цьому виконують прийоми масажу з урахуванням специфіки виду спорту, часу до наступного навантаження, ступеня стомленості організму, психічного стану. Найбільший ефект можна одержати від відбудовного масажу протягом 5-10 хв у сполученні з контрастним душем.

Відбудовний масаж у перерві від 20 хв до 6 ч застосовується в стрибунів у воду, борців, легкоатлетів й інших спортсменів. Залежно від стану спортсмена його доцільно проводити за 2 сеанси: 1-й триває 5-12 хв, масажують ті групи м'язів, які несли основне навантаження при даному виді спорту; 2-й - від 8 до 20 хв, при цьому масажують не тільки групи м'язів, що несли максимальне навантаження, але також частини тіла, розташовані вище й нижче цих м'язів.

При багатоденних змаганнях відбудовний масаж застосовують у таких видах спорту, як боротьба, бокс, лижний спорт, фігурне катання, шахи й ін., коли пасивний відпочинок не знімає стомлення, що нагромадилося, і не дає бажаного ефекту відновлення. Даний вид відбудовного масажу проводять сеансами.

У його завдання входить:

· зняти нервово-м'язова й психічна напруга;

· у гранично короткий час відновити й підвищити працездатність спортсмена;

· сприяти нормалізації нічного сну.

У вихідні дні, дні відпочинку від змагань спортсмени прагнуть відновити сили, підвищити працездатність, використовуючи відбудовний масаж (1-3 сеансу). Після завершення змагань комплекс медико-біологічних засобів містить у собі різновиду відбудовного масажу (ручного, вібраційного, ультразвукового) у сполученні з лазнею, гідромасажем, аероіонотерапією й іншими видами впливів.

2.2.7 Самомасаж

У повсякденних умовах далеко не завжди їсти можливість скористатися послугами фахівця з масажу. У таких випадках можна застосувати самомасаж. Приступаючи до освоєння методики самомасажу, необхідно дотримувати наступне:

- всі рухи руки, що масажує, робити по ходу струму лімфи до найближчих лімфатичних вузлів;

- верхні кінцівки масажувати в напрямку до ліктьових і пахвових лімфатичних вузлів;

- нижні кінцівки масажувати в напрямку до підколінних і пахових лімфатичних вузлів;

- грудну клітку масажувати попереду й у сторони в напрямку до пахвових западин;

- шию масажувати донизу в напрямку до надключичних лімфатичних вузлів;

- поперекову й крижову області масажувати в напрямку до пахових лімфатичних вузлів;

- самі лімфатичні вузли не масажувати;

- прагнути до оптимального розслаблення м'язів областей тіла, що масуються;

- руки й тіло повинні бути чистими;

- у деяких випадках самомасаж можна проводити через тонку бавовняну або вовняну білизну.

Необхідно відзначити, що самомасаж жадає від людини, що масажується, значної м'язової енергії, створює більше навантаження на серце й органи подиху, як і всяка фізична робота, викликаючи при цьому нагромадження в організмі продуктів обміну речовин. До того ж при його виконанні немає волі в рухах, та й окремі маніпуляції утруднені. Тим самим обмежується рефлекторний вплив масажу на організм.

Самомасаж можна проводити в будь-який час доби, у будь-якій зручній позі - за письмовим столом, на сидіння автомобіля, у лісі під час походу, на пляжі, у лазні й т.п. Знаючи основи крапкових впливів, можна ефективно попереджати різні порушення функцій і захворювання.

Існують різні підходи до лікування за допомогою дотику, масажу й роботи з тілом. Деякі системи зосереджені на фізіології, інших - на знятті емоційної напруги, треті ж працюють більш акуратно, на енергетичному рівні організму. У цей час численні системи сполучають у собі традиційні й сучасні прийоми, що прийшли як зі Сходу, так і із Заходу, але всі методики поєднує головна мета - принести гармонію й гарне самопочуття пацієнтам, зняти напругу й блокування, відновлюючи при цьому природне здоров'я.

2.2.8 М'який поверхневий масаж

Цей вид масажу припускає використання різних прийомів, що впливають на шкіру й поверхневі м'язи й тканини, щоб полегшити біль і зняти напруга. Дотику допомагають поліпшити циркуляцію крові й підвищити рідинний обмін між тканинами. Такі різновиди масажу, як шведський, спортивний, лімфатичний і фізіотерапевтичний, особливо добре підходять для цих цілей, оскільки впливають на анатомію й фізіологію тіла, відновлюючи життєві сили й забезпечуючи повну релаксацію.

Холистический масаж також працює з м'якими тканинами тіла, але його головною метою є фізіологічна релаксація. Тут переважають заколисливі поглажуванні, що заколисують мозок, що заспокоюють нервову систему, що повертають відчуття рівноваги й знімають тим самим внутрішнє напруження. Ті, що дарують енергію дотику й атмосфера турботи й доброзичливості під час сеансу масажу розглядаються як головний засіб перетворення. Холистический сеанс може також комбінувати прийоми терапевтичного й лікувального масажу, але все-таки його головною метою залишається розслаблення тіла й мозку.

2.2.9 Глибокий масаж тканин

Ціль глибокого масажу тканин - відновлення структурної цілісності й балансу усередині тіла шляхом зняття хронічної напруги, що з'явилися через напругу глибоко розташованих м'язів й, що приводить до порушення постави й утрудненню рухів. Прийоми цього масажу впливають здебільшого на сполучні тканини, або фасції, що оточують, єднальні й ті, що підтримують всі внутрішні структури організму, у тому числі кістякові м'язи, кості, сухожилля, зв'язування й органи. Подібна напруга у всьому тілі є, як правило, наслідком травми, звичної поганої постави або стримування емоцій.

Сполучні тканини є у всьому організмі. Їх легко довідатися: це яскраво-білі блискучі волокна, що складаються здебільшого з білка колагену. Коли тіло не піддається травмам і напрузі, фасції залишаються еластичними. Але якщо система не задіяна, працює в'януло або всі м'язи тіла напружені, то фасції можуть стати нерухомими й ригідними. Атак як сполучні тканини оточують і з'єднують всі елементи організму, напруга на одній ділянці може зробити негативний вплив на систему в цілому.

Глибокий масаж тканин впливає на фасції за допомогою розтирання й розтягування, забираючи блокаду, що перешкоджає переміщенню потоку енергії життєвої сили по всьому тілу. Цей масажу вимагає професійної підготовки й глибоких знань в області анатомії й фізіології. При глибокому впливі на тканині й проникають у тіло глибше, ніж при поверхневому масажі, і масажист повинен працювати з величезною обережністю й терпінням, а пацієнт повинен бути підготовлений і розслаблений. Заподіюючи непотрібний біль у спробі позбавити тіло від напруги, ви дієте контрпродуктивно: нейром'язовою відповіддю тканин стане захисне скорочення.

Глибокий масаж тканин, як правило, припускає серію не менш чим з десяти сеансів, щоб збалансувати й правильно настроїти організм. У процесі рятування від хронічної напруги подих стає глибше, і до людини повертаються життєві сили й почуття. Емоції й спогади, сковані бронею напружених м'язів, з можуть нарешті вирватися на волю. Тому, хто практикує глибокий масаж тканин, важливо усвідомлювати психосоматичний зв'язок між емоціями й фізичною напругою й пам'ятати про те, що під самими захищеними ділянками тіла розташовані найбільш уразливі місця.

Глибокий масаж припускає використання пальців рук, кісточок пальців і передпліч, щоб розтягувати фасції й працювати з ними. Тиск наростає поступово, відповідно до подиху пацієнта, підготовленого до процесу.

Сполучні тканини розтягуються й переміщаються в особливих напрямках, залежно від їхнього розташування в тілі. Волокна начебто "розклеюються", звільняються, і тканини зігріваються, наливаються життєвою силою, до них повертається природна м'якість. Коли все тіло проробляється систематично під час серії сеансів, воно здатне повернути собі колишній тонус, збалансованість всіх систем і волю рухів.

Існує безліч варіантів глибокого масажу. Найпоширенішим є ролфінг, також відомий як структурна інтеграція. Його основоположницею в США стала Іда Ролф. Вона першої використала у своїй роботі безліч нових прийомів. Саме її розуміння ролі сполучної тканини в структурному балансі тіла стало фундаментом для подальшого розвитку глибокого масажу.

2.3 Вплив масажу на організм

масаж лікувальний фізичний реабілітація

На рівні фізіології масаж впливає на всі системи організму, тому його результатом стають як загальне поліпшення всіх функцій, так і полегшення деяких специфічних недуг. Масаж також допомагає підвищити впевненість у собі, зняти емоційні блоки, повернути ясність думки. Сеанс масажу одночасно приносить розслаблення й тонізує. Начебто ви взяли паузу, щоб відновити гармонію й гарне самопочуття й знову бути готовим повернутися в суєтний мир.

2.3.1 Системи організму

Шкіра - самий великий орган почуттів. Коли до неї доторкаються, сотні малюсіньких нервових закінчень посилають інформацію в мозок за допомогою центральної нервової системи. Мозок обробляє отримані дані й передає їхнім м'язам. Поглажування можуть спровокувати викид эндорфінів (природних болезаспокійливих) і передати "наказ" тілу заспокоїтися й розслабитися. Більше серйозні прийоми проробляють глибоко розташовані м'язи, полегшуючи напругу й знімаючи утому.

2.3.2 Фізична користь

Лімфатичні вузли й капіляри на особі й шиї допомагають виводити токсини. Масаж підвищує ефективність процесу очищення організму.

Для злагодженої роботи всього організму необхідна здорова система кровообігу. Масаж робить подих більше глибоким, кровоносні посудини й капіляри розширюються, поліпшується циркуляція, і в кров надходить більше кисню. Поліпшення кровообігу має на увазі, що живильні речовини розносяться по організму більш ефективно. Одночасно із цим знижується тиск, сповільнюється пульс, тіло й мозок розслаблюються й заспокоюються. Масаж стимулює роботу сальних і потових залоз, що сприяє зволоженню, очищенню й охолодженню шкіри. Масаж дає отшелушивающий ефект, що робить шкіру пружної й свіжої. Поліпшення кровообігу допомагає донести живильні речовини до волосся, нігтів і шкіри, роблячи оздоровлюючий ефект, знімає головні болі й регулює травлення.

Самий доброчинний вплив, поза сумнівом, масаж робить на м'язову систему організму. Розслаблюючи й розтягуючи м'яза, що стислися й скоротилися від напруги, масаж допомагає повернути тканинам тіла гнучкість, рухливість й еластичність. Прийоми масажу допомагають полегшити біль у м'язах і поліпшити поставу, повертаючи мускулам природна рівновага. Саме масаж упорядкує ослабілі в'ялі від довгого простою м'яза. Масаж безпосередньо впливає на лімфатичну систему, допомагаючи організму виводити молочну кислоту й інші хімічні відходи життєдіяльності, які сприяють появі болів і дискомфорту в суглобах і зв'язуваннях. Дуже ефективний щодо цього масаж голови, оскільки на шиї, потилиці й особі розташована безліч лімфатичних вузлів.

У міру того як триває сеанс масажу, тіло розслаблюється сильніше, дозволяючи впливати на парасимпатичну нервову систему, не контрольовану свідомістю, робота якого зв'язана зі схованою діяльністю організму по підтримці здоров'я й усуненню "несправностей", а також з основними функціями - травленням і виведенням відходів життєдіяльності. Ми майже завжди квапимося, не залишаючи тілу часу на цю невидиму роботу. Масаж - відмінний засіб дати організму "перепочинок", щоб активізувати дія парасимпатичної нервової системи.

Масаж підсилює периферичний кровообіг і поліпшує кровообіг у цілому.

Тіло має здатність рухатися завдяки м'язовій системі. Саме м'язи озиваються напругою й болем після фізичного навантаження. Масаж прямо впливає на основні групи м'язів.

Від нервових рецепторів на шкірі інформація надходить у мозок по нервах , що проходить через спинний мозок. Цей "телеграф" працює й під час сеансів масажу, передаючи сигнали про розслаблення.

2.3.3 Мозок й емоції

Уже ніхто не заперечує сприятливого впливу масажу при лікуванні наслідків стресу, безсоння й депресивних станів. Масаж голови особливо корисний людям розумової праці. Фізичне розслаблення м'язів і посилення припливу крові до голови приводить до поліпшення роботи мозку й більшої ясності думки, відступають дратівливість і відчуття утоми, а їм на зміну приходять увага, концентрація, кмітливість і бачення перспективи.

Після сеансу масажу напруга відступає, із плечей начебто зняли важкий вантаж, у всьому тілі почувається незвичайна легкість. Змінам у настрої відповідають зміни гормонального тла. Дослідження показали, що під час сеансу рівень гормонів стресу - наприклад, кортизолу - знижується, а рівень гормонів гарного самопочуття - таких, як окситоцин, - істотно підвищується, що значно активізує імунну систему.

2.4 Дія масажу на системи організму

Масажем у медицині називається рівномірне механічне роздратування ділянок тіла людини, вироблена або рукою масажиста, або спеціальними пристосуваннями й апаратами.

Незважаючи на таке визначення, дію масажу на людський організм не можна розглядати просто як механічний вплив на тканини людини, що масажується. Це складний фізіологічний процес, що веде роль у якому грає центральна нервова система.

У механізмі дії масажу на організм прийнято виділяти три фактори: нервовий, гуморальний і механічний.

У першу чергу масаж впливає на центральну й вегетативну нервову систему. На початковому етапі масажу відбувається роздратування рецепторів, закладених у шкірі, м'язах, сухожиллях, суглобних сумках, зв'язуваннях і стінках посудин. Потім по чутливих шляхах імпульси, викликані цим роздратуванням, передаються в центральну нервову систему й досягають відповідних ділянок кори більших півкуль головного мозку. Там і виникає загальна складна реакція, що викликає функціональні зрушення в організмі.

Цей механізм був докладно описаний у роботах російського фізіолога И.П. Павлова: Це значить, що в той або інший рецепторний нервовий прилад ударяє той або інший агент зовнішнього або внутрішнього миру організму. Цей удар трансформується в нервовий процес, у явище нервового порушення. Порушення по нервових хвилях, як по проводам, біжить у центральну нервову систему й відтіля, завдяки встановленим зв'язкам, до іншим проводам з до робочого органа, трансформуючись, у свою чергу, у специфічний процес кліток цього органа. Таким чином, той або інший агент закономірно зв'язується з тією або іншою діяльністю організму, як причина з її наслідком.

Результат впливу масажу на організм людини залежить великою мірою від того, які процеси в цей момент переважають у його центральній нервовій системі: порушення або гальмування, а також від тривалості масажу, характеру його прийомів і від багато чого іншого.

У процесі масажу поряд з нервовим фактором ураховується й гуморальний (від греч. слова humor - рідина). Справа в тому, що під впливом масажу в шкірі утворяться й надходять у кров біологічно активні речовини (тканевые гормони), за допомогою яких відбуваються судинні реакції, передача нервових імпульсів й інші процеси.

Росіяни вчені Д.Е. Альперн, Н.С. Звоницкий й інші у своїх роботах довели, що під впливом масажу відбувається швидке утворення гістаміну й гистаминоподобных речовин. Разом із продуктами білкового розпаду (амінокислотами, поліпептидами) вони розносяться струмом крові й лімфи по всьому організмі й впливають благотворно на посудини, внутрішні органи й системи.

Так, гістамін, діючи на наднирники, викликає підвищене виділення адреналіну.

Ацетилхолін виступає в ролі активного посередника при передачі нервового порушення з однієї нервової клітки на іншу, що створює сприятливі умови для діяльності кістякової мускулатури. Крім того, ацетилхолін сприяє розширенню дрібних артерій і порушенню подиху. Уважається також, що він є місцевим гормоном багатьох тканин.

Третій фактор впливу масажу на організм людини - механічний - проявляється у вигляді розтягування, зсуву, тиску, що приводять до посилення циркуляції лімфи, крові, міжтканевої рідини видаленні кліток, що відривають, епідермісу й ін. Механічний вплив при масажі усуває застійні явища в організмі, підсилює обмін речовин і шкірний подих у ділянці тіла, що масажується.

2.4.1 Дія масажу на шкіру

Шкіра становить близько 20% від загальної маси людського тіла. Значення її для нормальної життєдіяльності внутрішніх органів важко переоцінити. Вона захищає організм від несприятливих зовнішніх впливів (механічних, хімічних, мікробних). Найскладніші процеси, що проходять у шкірі, доповнюють, а іноді й дублюють функції деяких внутрішніх органів.

Здорова поверхня шкіри бере участь у процесі подиху, обміну речовин, теплообміну, виведення з організму зайвої води й відпрацьованих продуктів.