Симфонічна музика Е. Гріга (на прикладі сюїти "Пер Гюнт")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Симфонічна музика Е.Гріга (на прикладі сюїти «Пер Гюнт»)

Курсова робота



ЗМІСТ

Вступ

Розділ І

1.1 Вплив історичних і політичних чинників на розвиток романтизму.

1.2 Едвард Гріг, як яскравий представник романтизму в Норвезькій музиці.

1.3 Пер Гюнт - історія виникнення та опис.

Розділ ІІ

2.1 Вивчення сюїти «Пер Гюнт» в загальноосвітніх закладах.

2.2 Симфонічна музика Едварда Гріга на прикладі сюїти «Пер Гюнт».

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Мною обрана тематика курсової роботи, на мою думку, є цікавою і важливою для вивчення у сучасному суспільстві, адже Едвард Гріг є одним з найяскравіших представників романтизму. І на одне з чильних місць виринає його сюїта «Пер Гюнт».

Звісно, раніше за все музичний романтизм з'явився в Австрії (Ф. Шуберт), у Німеччині (К. М. Вебер, Р. Шуман, Р. Вагнер) та Італії (Н. Паганіні, В. Белліні, ранній Дж. Верді та ін), трохи пізніше - у Франції (Г. Берліоз, Д. Ф. Обер), Польщі (Ф. Шопен), Угорщини (Ф. Ліст). У кожній країні він знаходив національну форму; часом і в кожній країні складалися різні романтичні течії (Лейпцизька школа і веймарська школа в Німеччині). Якщо естетика классицизму орієнтувалася на пластичні мистецтва з властивими їм стійкістю і довершеністю художнього образу, то для романтиків виразом суті мистецтва стала музика як втілення нескінченної динаміки внутрішніх переживань.

Обрана мною тема викликає інтерес, бо кожна людина, яка вважає себе культурною, ерудованою повинна знати історію мистецтва епохи романтизму у самих найрізноманітніших його проявах.

Обєктом моєї курсової є поява такого твору як «Пер Гюнт», його особливості та значення для тодішнього суспільства.

Предмет - це власне і є сюїта Едварда Гріга «Пер Гюнт».

Метою дослідження є спроба виокремити і порівняти значення, важливість як для тогочасного так і для теперішнього суспільства сюїти «Пер Гюнт». А також означити важливість вивчення її у сучасній школі.

Основними завданнями є:

а) ознайомитись із впливом історичних і політичних чинників на розвиток Романтизму.

б) проаналізувати саму сюїту;

в) показати важливість вивчення;

г) показати роль сюїти Едварда Гріга «Пер Гюнт» у процесі культурного розвитку.

Культура епохи романтизму засвідчила високий злет людської думки у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві, літературі, музиці, а особливо сфері виховання, освіти. Сформувалися нові суспільні відносини, головним об'єктом яких виступає людина як особистість з усіма її сильними і слабкими сторонами. Це була розвинута культура.



РОЗДІЛ І

1.1 Вплив історичних і політичних чинників на розвиток Романтизму

Романтизм - (франц. romantisme), ідейний і художній напрям в європейській і американській духовній культурі кінця 18 - 1-ї половини 19 ст. Французька romantisme веде родовід від іспанського romance (так називали в середні століття іспанські романси, а потім і лицарський роман, через англ. romantic (романтичний), що передається по - французьки romanesque, а потім romantique і означало в 18 столітті «дивне», «Фантастичне», «мальовниче». На початку 19 століття слово романтизм стає терміном для позначення нового літературного напрямку, протилежного класицизму.

У музиці романтизм як напрямок складається в 1820-і рр.; завершальний період його розвитку, що отримав назву неоромантизм, охоплює останні десятиліття 19 століття. Раніше за все музичний романтизм з'явився в Австрії (Ф. Шуберт), у Німеччині (К. М. Вебер,Р.Шуман,Р. Вагнер) та Італії (Н. Паганіні, В. Белліні, ранній Дж. Верді та ін),трохи пізніше - у Франції (Г. Берліоз, Д. Ф. Обер), Польщі (Ф. Шопен), Угорщини (Ф. Ліст). У кожній країні він знаходив національну форму; часом і в кожній країні складалися різні романтичні течії (Лейпцизька школа і веймарська школа в Німеччині). Якщо естетика классицизму орієнтувалася на пластичні мистецтва з властивими їм стійкістю і довершеністю художнього образу, то для романтиків виразом суті мистецтва стала музика як втілення нескінченної динаміки внутрішніх переживань.

Музичний романтизм сприйняв такі найважливіші загальні тенденції романтизму, як антираціоналізм, примат духовного та його універсалізм, зосередженість на внутрішнім світі людини, нескінченність його почуттів, настроїв. Звідси особлива роль ліричного начала, емоційна безпосередність, свобода виразів. Як романтичним письменникам, музичним романтикам властивий інтерес до минулого, до далеких екзотичних країна, любов до природи, схиляння перед народним мистецтвом. У їх творах були перетворені численні народні перекази, легенди, повір'я. Народну пісню вони розглядали як праоснову професійного музичного мистецтва. Фольклор був справжнім носієм національного колориту, поза яким вони не мислили мистецтва.

Романтична музика істотно відрізняється від попередньої музики віденської класичної школи; вона менш узагальнена за змістом, відображає дійсність не в об'єктивно - споглядальному плані, а через індивідуальні, особисті переживання людини (художника) у всьому багатстві їх відтінків; їй властиве тяжіння до сфери характерного і в місці з тим портретно - індивідуального, при цьому характерно фіксуються в двох основних різновидах - психологічний та жанрово - побутовий. Набагато ширше представлені іронія, гумор, навіть гротеск; одночасно посилюється національно - патріотичноа та героїко - визвольна тематика (Шопен, атакож Ліст, Берліоз та ін) Велике значення набувають музична зображальність, звукопис.

Істотно оновлюються виразні засоби. Мелодія стає більш індивідуалізованою, і рельєфною, внутрішньо-мінливою, чутливою на найтонші зрушення душевних станів; гармонія інструментування - багатшою, яскравою, барвистою; на противагу врівноваженим і логічно впорядкованим структурам класиків зростає роль зіставлень, вільних сполучень різних характерних епізодів.

Центром уваги багатьох композиторів став найбільш синтетичний жанр - Опера, заснована у романтиків головним чином на казково-фантастичних, «чарівних», царсько - пригодницьких та екзотичних сюжетах. Першою романтичною оперою була «Ундіда» Гофмана.

В інструментальній музиці залишаються визначальними жанри симфонії, мірного інструментального ансамблю сонати для фортепіано і для інших інструментів, проте вони були перетворені зсередини. В інструментальних творах різних форм яскравіше позначаються тенденції до музичного, живопису. Виникають нові жанрові різновиди, наприклад симфонічна поема, поєднує риса сонатного Алегро і сонатно - симфонічного циклу; її поява пов'язана з тим, що музична програма виступає в романтизмі як одна з форм синтезу мистецтв, збагачення в інструментальній музиці через єднання з літературою. Новим жанром з'явилася також інструментальна балада. Схильність романтиків до сприйняття життя як строкатої низки окремих станів, картин, сцен зумовила розвиток різного роду мініатюр та їх циклів (В. Томашек, Шуберт, Шуман, Шопен, Ліст, молодий Брамс).

У музично - виконавчому мистецтві романтизм проявився в емоційній насиченості виконання, багатстві фарб, в яскравих контрастах, віртуозності (Паганіні, Шопен, Ліст). У музичному виконавстві, як і в творчості менш значних композиторів, романтичні риси нерідко поєднуються з зовнішньою ефективністю. Романтична музика залишається неперехідною художньою цінністю і живим, дієвим спадком для наступних епох.

Не слід забувати що також, під впливом великого зацікавлення митців-романтиків до фольклору в середині ХІХ ст. відбувається становлення етнографії як науки, а також порівняльного літературознавства, мистецтвознавства у різних ділянках. Першими етнографами на Україні були А. Коцюбинський (“Пісні, думки і шумки руського народу...”), А. Маркевич, О. Потебня (“Українські пісні, видані коштом О. Балліної" СПБ, 1864), О. Рубець (“216 народних украинских напевов” М., 1872). Особлива заслуга в розвитку музичної фольклористики належала М.Лисенкові і П. Сокальському. Найвагомішою працею Лисенка як вченого-фольклориста була “Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая”, К., 1874р. П. Сокальський є автором праці “Русская народная музыка, великорусская и малорусская в ее строении мелодическом и ритмическом и отличия ее от основ современной гармонической музыки”.



1.2 Едвард Гріг як яскравий представник романтизму в Норвезькій музиці

Едвард Гріг народився 15 червня 1843 року в Бергені, в сім'ї нащадка шотландського купця. Батько Едварда, Олександр Гріг, займав пост британського консула в Бергені, мати, Гесина Хагеруп, була піаністкою, що закінчила Гамбургську консерваторію, куди зазвичай приймали лише чоловіків. Едварда, його брата і трьох сестер з дитинства виучували музиці, як було прийнято в спроможних сім'ях. Вперше майбутній композитор сів за піаніно в чотири роки. У віці десяти років Гріг був відправлений до загальноосвітньої школи. Проте його інтереси лежали зовсім в іншій області, крім того, незалежний характер хлопчика часто штовхав його на обман вчителів. Як розповідають біографи композитора, в початкових класах Едвард, дізнавшись, що учнів, які вимокли під частими на його батьківщині дощами, відпускають додому, щоб вони переодягнулися в сухе, Едвард став спеціально мочити одяг по дорозі в школу. Оскільки жив він далеко від школи, то до його повернення заняття якраз закінчувалися.

У дванадцять років Едвард Гріг вже вигадував власну музику. Однокласники дали йому прізвисько «Мозак» за те, що він був єдиним, хто вірно відповів на питання вчителя про автора «Реквієму»: останні учні не знали про Моцарта. На уроках музики Едвард був посереднім учнем, не дивлячись на геніальні здібності до музики. Сучасники композитора розповідають, як одного дня Едвард приніс в школу нотний зошит, підписаний «Варіації на німецьку тему Едварда Гріга ор. № 1». Класний наставник виявив видиму цікавість і навіть перегорнув її. Гріг вже передчував великий успіх. Проте вчитель раптом смикнув його за волосся і прошипів: «Іншим разом принось німецький словник, а цю нісенітницю залиш удома!».

Ранні роки

Оле Булл -- людина, що визначила долю Гріга. Перший з музикантів, хто визначив долю Гріга -- знаменитий скрипаль Оле Булл, також знайомий сім'ї Грігів. Влітку 1858 років Булл був в сім'ї Грігів в гостях, і Едвард, щоб ушанувати дорогого гостя, зіграв на фортепіано пару власних композицій. Слухаючи музику, зазвичай усмішливий Оле раптом став серйозним і тихо сказав щось Олександру і Гесині. Після підійшов до хлопчика і оголосив: «Ти вирушаєш до Лейпціга, щоб стати композитором!»

Таким чином п'ятнадцятирічний Едвард Гріг потрапив в Лейпцігську консерваторію. У новому учбовому закладі, заснованому ще Феліксом Мендельсоном, Гріг далеко не всім виявився задоволений: так, його перший вчитель фортепіано Луї Плайді з його тяжінням до музики раннього класичного періоду виявився настільки неспівзвучний Грігу, що той звернувся до адміністрації консерваторії з проханням про переведення (надалі Гріг вчився у Ернста Фердинанда Венцеля, Моріца Гауптмана, Ігнаца Мошелеса). Після обдарований студент вирушав в концертний зал «Гевандхауз», де слухав музику Шумана, Моцарта, Бетховена і Вагнера. «Я міг в Лейпцігу слухати багато хорошої, особливо камерної і оркестрової музики», -- згадував пізніше Гріг. Едвард Гріг закінчив консерваторію в 1862 році з відмінними оцінками, придбав знання, легкий плеврит і мету в житті. По відгуках професорів, в роки учення він проявив себе, як «вкрай значний музичний талант», особливо в області композиції, а також особливо в області композиції, а також як неабиякий «піаніст з властивою йому продуманій і повній виразності манерою виконання». Його долею віднині і назавжди стала музика. У тому ж році в шведському місті Карлсхамн він дав свій перший концерт.

У 1872-му році Гріг пише свою головну на той момент п'єсу «Сигурд Крестоносець». На музиканта несподівано повалилася слава, до приходу якої він був не дуже-то підготовлений, тому Гріг тут же вирішує сховатися в Бергені - подалі від столичного галасу і непотрібних розмов.

Саме у Бергені, на своїй духовній батьківщині, Едвард Гріг пише, мабуть, головне вигадування свого музичного життя - сюїту до драми Ібсена «Пер Гюнт». Містечко своєї самоти Гріг назвав «Тролльхауген» («горб тролів»). Мабуть, захоплення норвезьким фольклором проникло в саму підсвідомість геніального норвежця! Але місце було дійсно дуже живописним: будинок розташовувався в горах, поблизу красувалися знамениті норвезькі фьорди! Гріг не просто любив природу, він знаходив в ній цілющі сили, для творчості, наодинці з нею відновлював свій дух і оживав як людина і як творець. У його записках, листах ми зустрічаємо безліч згадок про красу місцевості, що оточувала його, письменник щиро захоплювався норвезькими горами, де приходять «зцілення і нова життєва енергія». Тому самота в «Тролльхаугені» була така важлива для відновлення творчих сил геніального музиканта.

З 1878-го року Гріг виходить з самітництва і активно гастролює, відвідує з концертами Францію, Німеччину, Англію, Австрію і інші країни Європи. У ці роки композитор продовжує писати цикл «Ліричних п'єс», а також «Норвезькі народні мелодії» - 19 жанрових замальовок, поетичних картинок природи і ліричних висловів, пройнятих патріотичним духом. Останній музичний твір Гріга «Симфонічні танці» також не розриває цю добру традицію звернення до норвезької тематики.

Останні роки життя Гріг підтримував зв'язкок із знаменитими композиторами того часу (у їх числі був Петро Ілліч Чайковський), але, не дивлячись на це, свій «Тролльхауген» він покидав лише заради турне - світські умовності обтяжували композитора, нічого не поробиш!

На жаль, вологий клімат Бергена не міг не позначитися на здоров'ї музиканта, слабким місцем якого ще з часів вчення в консерваторії були легені. У 1907-му році у нього спостерігалося загострення хвороби. 4-го вересня того ж року великий композитор помер.

Ніхто, напевно, не заперечуватиме, що музика - це «найемоційніше» мистецтво. Музика побудована на переходах від одного душевного стану до іншого, вона швидше грає нашими відчуттями, ніж думками, і її мова інтернаціональна, тобто зрозуміла кожному. Але коли слухаєш Гріга, то розумієш, що музикантові віртуозно удавалося сполучати експресію музичної мови з якимсь епічним, художнім збагненням дійсності. Його композиції (особливо сюїта «Пер Гюнт», про яку мова піде далі) - це неначе невеликі полотна, міні-пейзажі - завжди живописні, завжди образні і майже завжди «норвезькі». Слухаючи його твори, так і хочеться написати до них маленьку розповідь, невелику ілюстрацію, де головним героєм, що діє, буде, напевно, красива і таємнича північна природа. Одним з яскравих прикладів такого роду музики є знаменитий «Норвезький танець», але більшою мірою це відноситься до найвідомішого твору геніального норвежця - сюїті «Пер Гюнт», написаною спеціально на прохання Генріха Ібсена - автора однойменної п'єси.

Гріг пише музику до «Пер Гюнту» протягом 1874-го року. Перша вистава проходить в Осло в 1876-му році, коли Гріг вже став дуже популярним в Європі. Сюїта ділиться на декілька актів, що складаються з окремих композицій, які цілком можна вважати самостійними творами, оскільки тут ми не спостерігаємо жорсткої структурної зв'язаності частин.

Точне відношення Гріга до драми до кінця невідоме: Ст Адмоні, досліджуючи творчість Ібсена, стверджував, що «Е. Гріг вкрай неохоче - по суті справи, лише із-за гонорару - погодився написати музику до п'єси і протягом ряду років відкладав виконання своєї обіцянки» , в інших джерелах говориться інакше. Як би там не було, ці два твори з однаковою назвою і сюжетом абсолютно несхожі один на одного.

«Пер Гюнт» - це історія пригод невгомонного норвезького парубка, що мандрує без певної мети і зустрічається з різними перешкодами на своїй дорозі, які перевіряють на міцність його досить нестійку в етичному відношенні натуру. Вся ця історія від початку і до кінця «приправлена» міфологічним норвезьким колоритом - тролями, незвіданими духами, гірськими королями і так далі і тому подібне. Все це може здатися на перший погляд романтичним, але парадокс в тому, що сам Ібсен зовсім не переслідував цієї мети: своїм незвичайним твором він, навпаки, хотів розірвати всі зв'язки з романтизмом. І дійсно, персонажі норвезького фольклору в Ібсені не лише не «оромантизовані», але і люті, страшні, а в деяких сценах і просто потворні! Крім того, в п'єсі присутні і явно сатиричні сцени, які мали безпосередню історичну підоснову, тому драма Ібсена - це, звичайно, не романтизм.

А ось «Пер Гюнт» Гріга вже може з повним правом претендувати на цю назву, тому що всі композиції до сюїти - це виняткові по своєму ліризму твори, абсолютно позбавлені сатиричного фону (хіба що з натяжкою це можна віднести до композиції четвертого акту «Арабського танцю» (Arabian Dance), але з чималою натяжкою!), і навіть тролі Ібсена не страшні, а, швидше, таємничі.

Майже кожна композиція сюїти «Пер Гюнт», напевно, знайома всім любителям класичної музики, і навіть тим, хто себе до таких не зараховує. Настільки часто ці мелодії звучать в титрах до фільмів, на змаганнях по фігурному катанню і навіть в рекламних роликах. Варто згадати лише знамениту мелодію «В печері гірського короля» - мелодію, де Гріг геніально змалював прихований містицизм норвезької міфології. Чарівливість цієї композиції додає незвичайний темп: що починається спочатку повільно, мелодія зривається в престіссимо (найшвидший темп в музиці). Гріг навіть огидних (в Ібсена) істот в цьому маленькому шедеврі дещо «прославив», наділивши їх якоюсь бурхливою силою і величчю. Ця мелодія заслужено вважається однією з найпопулярніших в Гріга. Її використовують не лише як саундтреки до фільмів (а таких фільмів не менше дев'яти), але і як заставку в телепередачах і комп'ютерних іграх. Ця бурхлива і емоційна мелодія «не дає спокою» і сучасним музичним групам: відомо більше 5-ти «кавер-версій» «Гірського короля», а в 1994-му році британська хард-доля група “Rainbow” навіть придумала текст до цієї мелодії і назвала її також “In the hall of mountain hall”. При всій пошані до музикантів групи не можна сказати, що вони поставили перед собою завдання, порівнянне із завданням Гріга. На самому початку пісні таємничий куплет вокаліста “Rainbow”, що узяв на себе роль гірського короля не повною мірою співвідноситься з музичним матеріалом: все-таки досить «піднесений настрій» в першій частині пісні неначе вступає в протиріччя із зловісними словами «короля» - “ Mysteries of ages told, stories now will unfold, tales of mystic days of old are hidden in these walls” («Таємниці століть розказані, історії розкриються, віддання старовинних містичних днів приховані в цих стінах»). І саме музика Гріга (хоча варто відзначити, звичайно, і виразний голос Дуги Уайда) створює містичну атмосферу в пісні. Цікаво і те, що в цій композиції використаний також уривок з «Ранку» - ще однієї знаменитої і прекрасної мелодії Гріга.

1.3 Пер Гюнт історія виникнення

У 1864 році Ібсен отримав письменницьку стипендію і виїхав до Італії з сім'єю, де протягом двох років пише дві п'єси -- «Бранд» (1865) і «Пер Гюнт» (1867). У театрознавстві прийнято розглядати ці п'єси комплексно, як два альтернативні трактування ідеї самовизначення і реалізації людської особи.

У п'єсі персонажі фольклору представлені потворними і злісними істотами, селяни -- жорстокими і грубими людьми. У Норвегії і Данії п'єса була сприйнята вельми негативно. Р. Х. Андерсен, наприклад, назвав твір досконало безглуздим. З часом, в основному, завдяки образу Сольвейг, почалося переосмислення п'єси. Цьому неабиякою мірою сприяла музика Едварда Гріга, написана на прохання Ібсена до постановки «Пера Гюнта», а що пізніше придбала світову популярність як самостійний музичний твір. Цікаво, що «Пер Гюнт», в авторській інтерпретації, промовець протестом проти романтичних тенденцій, в культурній свідомості залишається втіленням норвезької народної романтики.

Дія поеми охоплює першу половину XIX століття і відбувається в Норвегії (у Гудбраннській долині і навколишніх горах), на марокканському побережжі Середземного моря, в пустелі Цукру, в божевільні в Каїрі, на морі і знову в Норвегії, на батьківщині героя. Головний герой -- Пер Гюнт, син колись багатого і всіма шановного Йона Гюнта, такого, що згодом спився і втратив всі свої гроші.

Пер хоче відновити все знищене його батьком, але втрачається в своїх похвальбах, мріях і снах наяву. Його втягують у бійку, і він викрадає наречену, Інгрід з Хегстеда, в день її весілля. Його оголошують поза законом, і він вимушений бігти зі свого села. Знаходячись у вигнанні, він зустрічає трьох спраглих любові пастушок, жінку в зеленому, дочка Доврського діда, яку він хоче узяти в дружини, а також чудовисько Бейген. На весіллі на хуторі Хегстед він зустрів і полюбив Сольвейг. Вона приходить жити до нього в лісову хатину, але він покидає її і продовжує свої мандри. Пер провів далеко від батьківщини багато років, пробував безліч професій і виконував безліч ролей: він був ділком, що провертав темні операції в марокканських портах, мандрував по пустелі, бачив колос Мемнона і Сфінкса, став вождем бедуїнів і провісником, намагався спокусити Анітру, дочка вождя бедуїнів, а закінчив свої подорожі в божевільні в Каїрі, де його нарекли імператором. Коли, нарешті, постарівши, він вирушає додому, його корабель терпить крах. Серед інших пасажирів на борту судна він зустрів Невідомого пасажира, який хоче використовувати тіло Пера в своїх експериментах, щоб взнати, де ж знаходяться мрії.

Повернувшись в рідне село, він відвідує похорони селянина і аукціон, на якому він розпродає все своє майно з минулого життя. Там він також зустрічає майстра гудзиків, який дотримується думки, що душу Пера потрібно плавити разом зі всім останнім брудним майном, поки він не зможе пояснити, де і коли в своєму житті він був самим собою. А Хтось худорлявий вірить, що Пера не можна назвати справжнім грішником, якого потрібно відправити до пекла.

Зневірившись, Пер приходить до Сольвейг, яка чекала його в хатині з тих самих пір, як він виїхав. Вона говорить йому, що він завжди був для неї самим собою в її вірі, надії і любові.

Розділ II

2.1 Вивчення сюїти «Пер Гюнт» в загальноосвітніх закладах

сюїта гюнт гріг романтизм

Тема уроку. «Розвиток відчуттів в музиці. Виразний і образотворчий розвиток».

МЕТА: Сприяти формуванню духовного досвіду через сприйняття життєво-змістовної сфери музики Едварда Гріга.

ЗАВДАННЯ:

· Формувати естетичне відношення до витворів мистецтва в процесі сприйняття музики і розвивати потребу спілкування з ним.

· Збагачувати плотський досвід дітей через спілкування з музикою.

· Формувати уявлення про розвиток відчуттів в музиці, на прикладі музики Е.Гріга.

· Сприяти розвитку художньо-мистецького мислення, уяви учнів.

· Допомогти усвідомити емоційне значення засобів музичної виразності в створенні і виконанні музики.

· Виховувати етично-естетичне відношення до світу і мистецтва.

· Розвиток кругозору і креативного мислення учнів.

Хід уроку

I. Вивчення нової теми.

Багато різних країн є на світі, і майже в кожній з них є свої особливості. Сьогодні за допомогою музики ми з вами зробимо подорож в північну країну, яка називається Норвегією.

Уявіть собі величаві норвезькі скелі, водопади, що клубочаться, які влітку з гулом і ревом скидаються з круч, а взимку застигають химерними прозорими статуями. Товстий лід на озерах до того прозорий, що видно, як під ним кидаються перелякані риби. Вслухайтеся в звучну музику.

Слухання. «Ранок».

Чи не так, немов людина, проходячи по гірській країні Норвегії, захоплено вдивляється в навколишній його світ.

- Який розвиток ви почули в музиці? (динамічний).

-Які картини ви уявили, завдяки динамічному розвитку?

-Як ви визначили, що настає світанок, піднімається сонце? (музика стає голоснішою, яскравішою, виразнішою).

-Яку назву ви б дали цьому твору?

-Що за чудовий чарівник намалював для нас в музиці ці картини? Твір називається «Ранком» із сюїти «Пер Гюнт», Едварда Гріга. Це великий норвезький композитор, чия творчість нерозривно пов'язана з мелодіями його батьківщини.

Сюїта - музичний твір з декількох різних картин, зв'язаних одним сюжетом. Але може бути, не всі знають зміст цього твору.

Я розповім вам цю прекрасну історію. Давно пішов Пер Гюнт мандрувати по світу. Багато дивовижних мандрів припадає на долю Пера Гюнта. Ось він виявився в печері Гірського Короля. Послухайте, якими дивними фарбами малює те, що відбувається в печері Гірського Короля композитор Гріг.

Слухання. «В печері гірського короля».

-Який розвиток ми спостерігали зараз в музиці? (Темповий, динамічний).

-Розкажіть, що ви представили, слухаючи твір?

-П'єса повна фантастичної таємничості.

-Як ви гадаєте, на добрі або злі справи збиралися тролі? (На зло.) Виберіть слова що характеризують музику. (робота із словником).

-Як змінилася музика? (Лад не мінявся, темп - прекрасно переданий рух від повільного ходу до швидкого, динаміка - від тихого до гучного, характер -- від злого до агресивного).

- Які види розвитку музики особливо яскраво виявилися? (Мінялася сила звуку - динамічне, темпове - прудкість виконання мінялася, темброве - з м'яких звуки перетворилися на чіткі, уривисті, жорсткі, різкі.)

Динамічна хвилинка: передати в русі дії жителів підземного царства. У своїх мандрах Пер Гюнт зустрічає різних людей, серед них була східна красуня Анітра.

Слухання. «Танець Анітри».

-Яка з'являється перед нами східна красуня?(приваблива, лукава. ніжна, вона манить, притягує і знов вислизає, нагадує міраж в пустелі).

- Які відчуття передає музика танцю? (Відчуття любові, кокетство Анітри, бажання бути коханою, її ніжність. В той же час музика передає витонченість, граціозність танцівниці.)

- Коли музика знайомила нас із відчуттями, який був розвиток? (Виразність.)

- А коли малювала музичний образ? (Зображальність.) Значить, як в інтонації є і виразність, і зображальність, так і в розвитку музики може бути і виразність, і зображальність.

Але доки Пер Гюнт подорожував по світу, в його рідному селі залишилася чекати вірна наречена на ім'я Сольвейг. Вслухайтеся в пісню Сольвейг, які відчуття, переживання передає музика.

« Зима пройдет, и весна промелькнет,

Завянут все цветы, снегом их занесет.

Но ты ко мне вернешься, мне сердце говорит,

Тебе верна останусь, тобой лишь буду жить».

Слухання. «Пісня Сольвейг».

-Підберіть по таблиці емоційних настроїв слова, які найточніше передають характер музики і ваші відчуття. (Печаль, ніжність, наречена чекала Пер Гюнта довгих 40 років і вірила в його повернення; співучість, щирість, задушевність, чуйність, м'якість, довірливість і т. д.) Музика на початку пісні сумна, розспівна, але в середині Сольвейг згадує веселі дні, коли вона була щаслива. Мелодія стає жвавою, легкою, схожою на народний танець.

Виконується ученицею (по бажанню) танцювальна імпровізація.

(Звучить «Пісня Сольвейг» в «живому» виконанні або в записі. Якщо звучить фонограма, то музику можна проілюструвати танцем легким шарфом в руці. Під час музичного вступу виходить дівчина, одягнена в романтичний спадаючий одяг, сідає на низеньку лавку, що імітує пеньок. Під час повільної частини пісні вона непорушно сумує. Коли музика стає швидшою і рухливішою, вона робить декілька танцювальних рухів, а потім знов сідає і сумує. Після закінчення звучання музики, вона вирушає.)

- Повернувшись з мандрів, Пер Гюнт розуміє, що удома у нього залишалося найдорожче, що у нього є, - рідна земля, мати, наречена Сольвейг.

- Чим відрізняються «Танець Анітри» і «Пісня Сольвейг»? (Характером, настроєм.)

- А що ріднить ці мелодії, яка інтонація композитора їх об'єднує? (Любов до рідної землі, виразні інтонації - доброта, ніжність, розвиток відчуттів і т. д.)

- Виберіть жіночий портрет співзвучний музиці.

- Чому саме цей, доведіть. Художник може змалювати людину ту, що сміється і людину що плаче, але змалювати на одній картині розвиток відчуття від печалі до радості або від радості до печалі він не може. Композитор, навпаки, може виразити саме розвиток відчуття людини, перехід від одного відчуття, настрою до іншого. Вам вже відомо, що в музиці можна також змалювати рух (від повільного до швидкого і, навпаки, від спокійного до збудженого), передати перехід від тиші до шуму, відчуття наближення і віддалення і так далі. За допомогою яких засобів виразності це досягається?

* Ритм - ритмічний розвиток,

* темп - темповий,

* лад - ладовий,

* динаміка - динамічний,

* тембр - тембровий.

- Чи досить якого-небудь одного виду розвитку музики для того, щоб створити образ, як ви думаєте?

- Краще взяти якийсь один засіб музичної виразності або чим багатший вибір музичних засобів, тим музика цікавіша? (Чим більше засобів, тим цікавіше музика.

- Чи Збіглася думка або задум композитора з нашим сприйняттям музики.

- Я пропоную вам передати в кольорі, характер і настрій «Пісні Сольвейг». Малювання під музику, оформлення стенду «Малюю музику» - Е. Гріг.

II. Виконання пісні «Потрібні слова».

- Які відчуття передавала пісня? (Ніжність, любов, доброта, ласка і т. д.) Виконання пісні.

III. Підсумок уроку.

- Скажіть, будь ласка, що нового ви сьогодні дізналися про музику? (Музика передає не лише характер, рух, але і відчуття свого героя) .

- Хто був активним на уроці, правильно відповідав, кому поставимо сьогодні «п'ять»? Виставляння оцінок, вихід з класу під музику.

2.2 Симфонічна творчість Едварда Гріга на прикладі сюїти «Пер Гюнт»

Своєрідність творчості Гріга заснована на широкім використанні елементів народної музики. "Я черпав з багатої скарбниці народних норвезьких пісень, - писав він, - і намагався створити національне мистецтво із цього дотепер неусвідомленого джерела народної душі". У добутках Гріга знаходять висвітлення народні сказання й легенди, пісні й танці; композитор малює в них картини норвезької природи. "У його музиці, перейнятою чарівною меланхолією, що відбиває в собі красу норвезької природи, то велично-широкої й грандіозної, то сіренької, скромної, убогої, але для душі жителя півночі завжди несказанно чарівної, є щось нам близьке, рідне ...", - так писав Чайковський про музику Эдварда Грига.

Музика Гріга до драми Ібсена «Пер Гюнт» стоїть у ряді таких високих зразків цього жанру, як «Егмонт» Бетховена, «Сон в літню ніч» Мендельсона, «Князь Холмський» Глінки, «Арлезіанка» Бізе. Створена для театральної постановки, музика до «Перу Гюнту» набула значення самостійного художнього твору.

Повна партитура «Пера Гюнта» включає двадцять три номери, серед яких - вступ до п'яти актів драми (до першої дії - «На весіллі», до другої - «Скарга Інгрід», до третьої - «В глибині бору», до четвертої - «Ранок» до п'ятої - «Повернення Пера Гюнта на батьківщину»), пісні (пісня і колискова Сольвейг, серенада Пера Гюнта), танці (на весіллі Інгрід, Арабський танець, танець Анітри), фантастичні («В печері гірського короля») і лірико-драматичні оркестрові епізоди («Смерть Озе»), мелодрами.

Те співвідношення музики і драми, яке встановлює Гріг, відрізняється своєрідністю. Серед музичних номерів «Пера Гюнта» немає такого, який в узагальненій формі, концентрований передавав би основну ідею твору, подібно до увертюри Бетховена до «Егмонту», або охопив би основні сюжетно-образні лінії драми, подібно до прелюдії з «Арлезіанки» Бізе, або відтворив круг образів, загальний колорит драматичного твору, подібно до увертюри Мендельсона «Сон в літню ніч».

Окремі номери музики Гріга підкреслюють, розкривають різні образи, ситуації драми Ібсена: піднесений, чистий ліризм образу Сольвейг, трагедію смерті Озе, поезію природи, яскравість фантастики. Композитор як би виявляє багатство поетичних граней цього глибокого і складного, насиченого соціальними і філософськими узагальненнями твору. Сюжетна канва твору Ібсена коротко така: Пер Гюнт, молодий селянський парубок, вигнаний з рідного села і оголошений поза законом: він спокусив і кинув чужу наречену. Та і всю поведінку Пера, фантазера і мрійника, не узгоджується з прийнятими серед людей нормами моралі. Пер вирушає в чужі країни. І ось Пер Гюнт, вже літня людина - володар незчисленних багатств. За плечима у нього ганебний промисел, работоргівля, попереду - лише одна перспектива: вигідне використання своїх багатств. Цинік і егоїст, позбавлений етичних ідеалів, Пер Гюнт (колись повний духовних прагнень) готовий своїм золотом душити народ, що бореться за свободу і щастя. Доля Пера повна мінливостей. Він втрачає свої скарби. Рухомий духом авантюризму, він досягає «високого положення» серед темних арабських племен, розігруючи з себе пророка.

Гріг дуже любив цей твір Ібсена і розумів його у всій його глибині. У 1903 році Гріг писав про цю п'єсу: «Лише останніми роками виявилося, наскільки приголомшливим було зображення, створене поетом як національна характеристика. Ібсен безжалісно розкрив небезпечну сторону нашого народу». Але «для себе», для втілення в музиці він вибрав лише ті мотиви і образи, які були близькі йому і які знаходили відгук в його творчій уяві.

«Пер Гюнт» Гріга отримав широке визнання у вигляді двох оркестрових сюїт. У першу сюїту включені «Ранок», «Смерть Озе», «Танець Анітри», «В печері гірського короля». Світлі і радісні відчуття («Ранок»), трагедія кінця життя («Смерть Озе»), витончена жанрова зарисовка («Танець Анітри»), «буйна» фантастика («У печері гірського короля») - такі контрастні образи сюїти.

У п'єсі «Ранок « яскравий барвистий живопис природи з'єднується з тонким ліризмом. «Ранок» - вступ до четвертого акту п'єси Ібсена, що розповідає про мандрування Пера в Африці. По влучному зауваженню О. Льовашевой, «Ранок» - швидше післямова до перших, «норвезьких» актів драми, ніж вступ до «арабського» акту. П'єса будується на варіативному розвитку однієї пентатонічної мелодії. Звучна спочатку по черзі у флейти і гобоя, вона сприймається як перекличка награшів сопілки і ріжка. Це створює відчуття широкого простору, повітря:

Чисті гармонійні фарби (тризвуку - основний вигляд гармонії), яскраві, несподівані в зіставленні один з одним, сприймаються як фарби в живописному пейзажі. При кожному новому повторі награшу з'являються мелодійні варіанти, які зв'язують схожі фрази в єдину мелодію. У насиченому, широкому по діапазону звучанні струнної групи ця живописна музика наповнюється ліризмом, відчуттям радості, повноти життєвідчування. Декількома штрихами Гріг в кінці п'єси розширює конкретно-образні асоціації: соло валторни і ходи, близькі до звучання мисливських рогів, легкі трелі флейт - все це сприймається як лісові голоси на тлі тиші, спокою уранішньої природи (тривалі фігурації на рр в дерев'яних духових інструментах у фа-мажорі, в струнних в сі-бемоль мажорі).

«Смерть Озе» (третя дія драми, Озе - мати Пера) - твір величезної драматичної сили. Лаконізм Гріга досягає тут, здається, межі. Як би на одному диханні композитор веде початковий зосереджений, суворий образ до величезної напруги, драматичної кульмінації. І від неї - до світлих і скорботних звучань (зіставлення суворих, драматичних і світлих образів прийняте в композиції траурних маршів):



Лаконічний музичний образ, на розвитку якого будується п'єса, поєднує мірну ходу маршу із строгістю хоралу і скорботними пісенними інтонаціями. При повторі його в другій пропозиції періоду напруга посилюється завдяки загостренню гармонії (Dd3\4 із зниженою квінтою замість D) і іншому динамічному забарвленню. Повтори періоду при поступовому посиленні звучності, збільшенні «об'єму звучання» і тональних контрастах (сі мінор -- фа-дієз мінор -- сі мінор) - ось засоби, якими досягається. Друга частина, світла, як те царство марень, в яке захоплює вмираючу Озе своєю фантазією Пер Гюнт, не порушує загального руху музики: тут та ж структура і ритміка мелодії. Але низхідні хроматичні інтонації її, постійне прагнення гармонії до засади, до тоніки (у першій частині рух гармонії йшов від тоніки до неустою), загальна низхідна лінія мелодії і затухаюча звучність - все це протилежно до розвитку першої частини. Різноманітність в звучанні цієї п'єси досягається дуже скромними оркестровыми засобами : вона написана для струнної групи оркестру.

У «Танці Анітри» (четверта дія драми, Анітра - дівчина з арабського племені - танцює і співає перед «пророком» Пером Гюнтом), при майже тій же скромності оркестрових засобів (до струнної групи доданий лише трикутник), композитор добивається рідкої тембрової барвистості.

Звучання струнної групи, різнорідне завдяки вживанню arco і pizzicato, засурдіненного і відкритого звуку, «інкрустується» сріблом трикутника.

У п'єсі виразна кожна деталь фактури. Витончена, пластична мелодія відшліфована багатьма штриховими і динамічними нюансами, прикрашена трелями, форшлагами; мелодія, примхлива по ритмічному малюнку, спирається на чітку танцювальну фігуру супроводу:

Фінал сюїти - «В печері гірського короля» (друга дія драми, Пер потрапляє у володіння Доврського діда («гірського короля»)) - яскрава і барвиста динамічна п'єса. Проста і своєрідна її будова: при багатократному проведенні теми без зміни мелодії вона кожного разу з'являється в оточенні все більшої кількості голосів, з новими фігураціями у фактурі, що підсилюють її химерність і динаміку. Це відповідає тому образу, який лежить в основі п'єси: нестрункий танець, наростання руху гомону.

Простій і незграбній темі відповідають різкі і одноманітні впродовж всієї п'єси фактурні штрихи - уривисті ритмічні фігури на слабкій долі такту, рівний «дріб» баса, а також одноманітність гармонійного забарвлення. Тема дуже виразно промальовувана в скупій оркестровій фактурі: віолончелі і контрабаси pizzicato і фагот по черзі ведуть тему і фігуру супроводу:



Поступове посилення звучності від початку до кінця є основним засобом динаміки цієї п'єси.

Своєрідність творчості Гріга заснована на широкім використанні елементів народної музики. "Я черпав з багатої скарбниці народних норвезьких пісень, - писав він, - і намагався створити національне мистецтво із цього дотепер неусвідомленого джерела народної душі". У добутках Гріга знаходять висвітлення народні сказання й легенди, пісні й танці; композитор малює в них картини норвезької природи. "У його музиці, перейнятою чарівною меланхолією, що відбиває в собі краси норвезької природи, то велично-широкої й грандіозної, то сіренької, скромної, убогої, але для душі жителя півночі завжди несказанно чарівної, є щось нам близьке, рідне ...", - так писав Чайковський про музику Эдварда Грига.

Гріг створив велику кількість чудових пісень і фортепіанних п'єс. У числі останніх - соната, десять зошитів "Ліричних п'єс", цикли "Картини народному життя", "Норвезькі селянські танці" і багато чого іншого.

Великою популярністю користуються камерні твори Гріга - його три сонати для скрипки й фортепьяно (особливо 1- ша й 3- тя), соната для віолончелі й фортепьяно, струнний квартет. Чудовий піаніст, Гріг написав фортепіанний концерт ля-мінор, що одержав широке поширення в усьому світі.

Із симфонічних творів Гріга загальне визнання отримали сюїта "Сигурд Крестоносець" і особливо дві сюїти з музики до п'єси Ібсена "Пер Гюнт" (вся музика складається з 23 номерів).

ВИСНОВОК

Тематика моєї курсової роботи вибрана не дарма, адже “Пер Гюнт” для всіх інтерпретаторів став ідеальною знаковою моделлю втілення своєї реальності з їй властивою символікою і проблематикою. Унікальність кожної з інтерпретацій обумовлена пошуком нових акцентів в загальній системі координат “художник - час - культура”, де творче переосмислення схеми приводить до зміни точки пересічення векторів, до народження неповторної концепції людини.

Г.Ібсен не являєтся виключенням. Художня сила його образу - в рівнозначній полярності, в страшній невловимості грані морального переходу. Парадоксальність ібсеновського героя зумовила рідкий художній парадокс, яким є драма Г.Ібсена з музикою Е.Гріга. У “Пер Гюнті” Ібсена-Гріга як в цілісному сценічному творі переплетені два концептуально полярних рішення, утворюючи в цілому складний художній феномен. Гріг обирає головним героєм Сольвейг. Завдяки ній ібсеновськая Норвегія-гротеск перетворюється в Норвегію-ідеал. Підлеглі норвезької пісенно-танцювальної інтонації, всі грані багатолико-єдиного світу музики до драми з'являються максимально опоетизовані. Національне входить в єдину для романтичного художника систему творчого освоєння і перетворення світу, метою і витоком якого є любляча людина.

Цікавим, пізнавальним є й те, що у музиці романтизм як напрямок складається в 1820-і рр.;завершальний період його розвитку, що отримав назву неоромантизм, охоплює останні десятиліття 19 століття. Раніше за все музичний романтизм з'явився в Австрії (Ф. Шуберт), у Німеччині (К. М. Вебер,Р.Шуман,Р. Вагнер) та Італії (Н. Паганіні, В. Белліні, ранній Дж. Верді та ін),трохи пізніше - у Франції (Г. Берліоз, Д. Ф. Обер), Польщі (Ф. Шопен), Угорщини (Ф. Ліст).

Пер Гюнт як складна символічна освіта, що виникла в результаті перекомбінування знаків і моделей вікової культури, не є абсолютно новою. Використовуючи структурний фрейм “мономіфу” про мандри душі, Ібсен створює дзеркальну загальній моделі картину. Це приводить до того, що герой стає лише подібністю героя, а міфічна дорога духовного вдосконалення - помилковою дорогою деформацій. Е.Гріг абсолютизує інший пласт парадоксального “імені” Гюнта - його “Іншого”. Порятунок через “Іншого”, будь то любов жінки, відродження національної Традиції або отримання можливості усвідомити багатовимірність власного “я”, стає тією внутрішньою альтернативою, що також обусловлює унікальність Пер Гюнта - символічній моделі людини: міфічного і сучасного.

З твору та сюїти ми можемо відчути дух та настрої того часу, дозволити нашим та прийдешнім поколінням поміркувати над настроями, прагненнями людей часу життя Єдварда Гріга. І в цьому неодмінно допоможе «Пер Гюнт».



Список використаних джерел

1. «Музыкальная литература зарубежных стран. Выпуск 5». Изд. «Музыка»; Москва, 1965г.

2. Андрушків Б.М. «Хліб для розуму». - Тернопіль: Мальви, 1995, - 100 с.

3. Апраксина О.А. Методика музикального воспитания в школе: Учебное юсобие. - М.: Просвещение, 1983.-224 с.

4. Артемова Л.В. «Вчися граючись». - К.: Томіріс, 1995. -111с.

5. Асафьев Б. «Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании». - Л., 1973. - 144с.

6. Байбара Т.М. Дидактические условия зффективного использования исследовательского метода в обучении младших учеников. Автореф. дис. канд. пед. наук. - К., 1988. - 240 с.

7. Бервецький 3., Хлебникова Л. «Виховувати музичну культуру» //Грані творчості: Кн. для вчителя. - К.: Рад. шк., 1989. - СІ26 - 140.

8. Верещагіна А., Жовчак 3. Методика викладання музики на релятивній основі.-К., 1977.

9. Верещагіна А., Жовчак 3. Навч. посібник з музики для першого класу загальноосвітньої школи за методом ладової сольмізації. - К., 1977.

10. Верховинець В.Н. Весняночка. Ігри з піснями для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. - К.: Музична Україна, 1989. - 343 с.

11. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. - К.: Музична Україна, 1978. 256 с.

12. Ветлугина Н., Кенеман А. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. - М.: Просвещение, 1983. - 256с.

13. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический почерк." - М.: Просвещение, 1991. - 93 с.

14. Возрастные и индивидуальные особенности младших школьников / Под ред. Д.Б. Ельконина и Т.В. Драгуновой. -М.: Просвещение, 1967. - С. 243-330.

15. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А.А. Смирновой. - М.: Педагогика, 1979. - С. 21- 26.

16. Газман О.С, Харитонова Н.Е. В школу с игрой: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1991. - 96 с.

17. Гладкая О.О. О формировании певческих навыков на уроках музыки в начальньгх классах //Музыкальное воспитание в школе. - 1979. - Вып. 14. - С.26-34.

18. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

19. Горюнова Л. На пути к педагогике искусства // Музыка в школе, 1988. -№2.-С.7-17.

20. Горюнова Л.Л. Развитие ребенка как его жизнетворчество // Искусство в школе.-1993.-№1.-С. 15-21.

21. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Щурона Н. Слухання музики в 1-3-х класах: Методичний посібник. - К.: Муз. Україна, 1980. - 52с.

22. Гродзенская Н.Л. Школьники слушают музыку. - М.: Просвещение, 1969. - 77 с.

23. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика // Дошкільне виховання. - 2002. - № 7. - С. 6-7.

Размещено на Allbest.ru