Методика організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів при викладанні дисципліни "Деталі машин" (на прикладі Української інженерно-педагогічної академії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН В ВНЗ 3-4 РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

1.1 Аналіз наукових підходів до самостійної роботи студентів у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації

1.2 Самостійна робота студентів при викладанні професійно-орієнтованих дисциплін

Висновки до 1-го розділу

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ТА ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ «ДЕТАЛІ МАШИН» В ВНЗ 3-4 РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

2.1 Аналіз організації самостійної роботи студентів при викладанні дисципліни «Деталі машин» майбутнім інженерам-педагогам машинобудівного профілю

2.2 Обґрунтування та розробка методики організації самостійної роботи студентів при викладанні дисципліни «Деталі машин»

Висновки до 2-го розділу

РОЗДІЛ 3. ЧАСТКОВА ЕКПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ

3.1 Часткова експериментальна перевірка методики організації самостійної роботи студентів при викладанні дисципліни «Деталі машин»

3.2 Рекомендації щодо впровадження методики організації самостійної роботи студентів

Висновки до 3-го розділу

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВОКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

ДОДАТОК Д

ДОДАТОК К

ДОДАТОК Л

ДОДАТОК М

ВСТУП

Сучасне суспільство потребує висококвалiфiкованих iнженерiв-педагогiв, оскiльки саме вони здiйснюють пiдготовку робiтничого потенцiалу країни, вiд якого залежить економiчна могутнiсть держави та добробут нації. Тому вiдтворення iнженерно-педагогiчних кадрiв високої квалiфiкацiї, здатних здiйснювати соцiально-професiйну та виробничо-технологiчну дiяльнiсть у професiйно-технiчних закладах освiти рiзного типу є першочерговим, прiоритетним напрямком розвитку вищої освiти [82].

Специфіка підготовки майбутніх iнженерiв-педагогiв обумовлена метою й особливостями їх майбутньої професiйної дiяльностi, в ходi якої вони виконуватимуть наступні виробничі функції - органiзацiя процесу професійного навчання учнів освiтнiх закладів; розробка технологiй та методик професiйного навчання; створення дидактичного забезпечення навчального процесу; проведення рiзних видiв та типiв контрольно-дiагностичних заходiв в ходi теоретичного та виробничого навчання учнiв та iн. Ефективне виконання майбутнiми iнженерами-педагогами своїх виробничих функцiй можливе за умови сформованостi у них навичок самостiйної дiяльностi.

Тому однiєю з найважливіших складових професiйно-педагогiчної пiдготовки майбутніх iнженерiв-педагогiв є органiзацiя їх самостійної роботи.

Досягнення цієї задачі навряд можливо тільки шляхом передачі знань у готовому вигляді від викладача до студента.

Необхідно спрямувати студента з пасивного споживача знань в активного творця знань, який би міг сформулювати проблему, проаналізувати шляхи її розв'язання, знайти оптимальний результат і довести його правильність.

Реформа вищої освіти, яка відбувається в дійсний час зв'язана по своїй суті з переходом від парадигми навчання до парадигми освіти. У цьому плані варто визнати, що самостійна робота студентів (СРС) є не просто важливою формою освітнього процесу, а повинна стати його основою.

Це припускає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб і можливостей особистості, і це без збільшення числа годин на самостійну роботу.

Посилення ролі самостійної роботи студентів означає принциповий перегляд організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, який повинно будувати так, щоб розвивати уміння навчатися, формувати в студента здатності до саморозвитку, творчому застосуванню отриманих знань, способам адаптації до професійної діяльності в сучасному світі.

У той же час самостійна робота, її планування, організаційні форми і методи, система відстеження результатів є одним з найбільш слабких місць у практиці вищої освіти й однієї з найменш досліджених проблем педагогічної теорії, особливо стосовно до сучасної освітньої ситуації (диверсифікованість вищої освіти, введення освітніх стандартів, упровадження системи педагогічного моніторингу і т.д.).

У дослідженнях, присвячених плануванню й організації самостійної роботи студентів (Л.Г. Вяткин, М.Г. Гарунов, Б.П. Есипов, В.А. Козаков, И.Я. Лернер, М.И. Махмутов, Н.А. Половникова, П.И. Пидкасистый та ін.) розглядаються загальнодидактичні, психологічні, методичні, логічні та інші аспекти цієї діяльності, розкриті багато сторін досліджуваної проблеми, особливо в традиційному дидактичному плані. Однак особливої уваги вимагають питання мотиваційного, процесуального, технологічного забезпечення самостійної аудиторної і позааудиторної пізнавальної діяльності студентів - цілісна педагогічна система, що враховує індивідуальні інтереси, здібності і схильності студентів.

Пiдготовка iнженерiв-педагогiв завжди займала важливе мiсце в системi вищої професiйної освiти України. В дослiдженнях О.Е. Коваленко, С.Я. Батишева, Е.Ф. Зеєра, , Н.Г. Ничкало, А.П. Сейтешева та iн. розкритi питання структури особистостi та дiяльностi iнженера-педагога. Різні аспекти підготовки майбутніх інженерів-педагогів досліджувались сучасними вченими: В.В. Олійник розробив теоретико-методологічні засади управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти; Б.А. Соколов створив систему загальнотехнічної і педагогічної підготовки інженерів-педагогів в технічному ВНЗ; теоретичні і практичні основи післядипломної підготовки інженера-педагога (діагностична, проектувальна, експериментальна діяльність) досліджував Л.М. Кустов; обґрунтовані теоретичні основи розвитку професіоналізму інженерно-педагогічних працівників в умовах додаткової професійної освіти (І.П. Кузьмін). Тоді як самостійна робота майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін досліджувалась недостатньо.

З огляду на сучасну інженерну діяльність, яка являє собою найзрілішу форму трудової діяльності, вона безпосередньо спрямована на вирішення технічних завдань і створення техніки. Техніка є те єдине, що об'єднує всіх інженерів, незалежно від того, в якій сфері суспільного життя використовується їхня праця.

Та розуміючи, що інженерія (син. - інжиніринг, рідше вживають «інженерна справа», ще рідше «інженерство») - це галузь людської інтелектуальної діяльності по застосуванню досягнень науки до вирішення конкретних проблем людства. Це реалізується через застосування як наукових знань, так і практичного досвіду (інженерних навичок, умінь) до створення (перш за все проектування) корисних (найчастіше технологічних) процесів та (технічних) об'єктів, що реалізують такі процеси. Ця діяльність потребує вирішення проблем різного характеру і масштабу.

Тобто у вузькому сенсі інженерія - це використання матерії, енергії та абстрактних об'єктів для створення конструкцій, машин та обладнання, призначених для виконання конкретних функцій або вирішення конкретної проблеми.

Інженер використовує уяву і досвід, здатність аналізувати і оцінювати, застосовує свої знання для проектування, виготовлення, експлуатації та вдосконалення машин і процесів (наприклад, технології виробничих процесів, охорони навколишнього середовища, матеріалознавство тощо).

На цій базі дисципліна «Деталі машин», яка вивчається при підготовці фахівця машинобудівного профілю, стає на перший значущий рівень, тому, що в ній закладено перші засади для надання студентам конструкторської підготовки в галузі проектування деталей та вузлів машин загального призначення, вивчають методи розрахунку і конструювання типових деталей та вузлів машин і механізмів на основі їх функціональної класифікації. І виконують першу самостійну конструкторську роботу.

І не тільки все це ставить цю дисципліну на одну з ведучих дисциплін загальноінженерної підготовки, яка безупинно розвивається з прогресом науки і техніки, завдяки застосуванню ЕОМ змінився характер проектування, зросла точність і значимість розрахунків. Дана обставина актуалізує проблему дослідження різних методик по ефективному вивченню і засвоєнню дисципліни.

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та розробити методику організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів при викладанні дисципліни «Деталі машин» в ВНЗ 3-4 рівня акредитації.

Об'єкт дослідження: Процес викладання дисципліни «Деталі машин» майбутнім інженерам-педагогам в ВНЗ 3-4 рівня акредитації.

Предмет дослідження: Методика організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів при викладанні дисципліни «Деталі машин» в Українській інженерно-педагогічної академії.

Гіпотеза: Якщо у навчальний процес при викладанні дисципліни «Деталі машин» впровадити методику організації самостійної роботи студентів з використанням електронного навчального посібника, то:

- підвищиться рівень знань та умінь студентів;

- підвищиться вмотивованість, пізнавальна активність;

- реалізується принцип індивідуалізації навчання.

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні задачі дослідження:

- провести аналіз наукових джерел з проблеми досліджень;

- розробити методику організації самостійної роботи студентів з використанням електронного навчального посібника при викладанні дисципліни: «Деталі машин»;

- обґрунтувати методику організації самостійної роботи студентів з використанням електронного навчального посібника при викладанні дисципліни: «Деталі машин»;

- частково експериментально перевірити методику організації самостійної роботи при викладанні дисципліни «Деталі машин» з використанням електронного навчального посібника та розробити рекомендації щодо її впровадження.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН В ВНЗ 3-4 РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇЇ

1.1 Аналіз наукових підходів самостійної роботи студентів у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації

Вища освіта України завжди була дуже високої якості. Такою вона залишається і сьогодні. Випускники ВНЗ України, особливо фізико-математичного, медичного, авіаційного, морського, інженерно-технічного і хіміко-технологічного профілів, працюють і мають авторитет практично у всіх країнах світу. Навчатися у ВНЗ України вважається престижним для молоді всіх країн СНД, включаючи і Росію. Разом з тим, вища освіта України має цілий ряд протиріч, без розв'язання яких про подальший розвиток не може бути і мови. Найбільш відчутні з них - це криза фінансування вищої освіти, відтік талановитих молодих вчених і педагогів, низькі науково-дослідні й інформаційні можливості ВНЗ, а також закритість освіти, що дісталася нам у спадщину від старої системи. Багато ВНЗ України продовжують готувати фахівців, що мають дуже приблизне представлення про ринкові відносини і демократію.

На сучасному етапі прискореного соціально-економічного розвитку суспільства, що характеризується поступовою й неухильною інтеграцією України в європейські політичні, економічні й культурні структури, важливого значення набуває підвищення освітнього рівня підготовки висококваліфікованих спеціалістів, збагачення інтелектуального та творчого потенціалу. Важливою умовою розв'язання цього завдання є необхідність озброєння спеціалістів, яких готує вища школа, глибокими професійними знаннями, науковим світоглядом та вмінням працювати з людьми. В свою чергу сучасна інформаційна революція вимагає також і постійного оновлення знань, вміння навчатися протягом усього життя. Для цього слід раціоналізувати організацію всього навчального процесу, удосконалити зміст, форми та методи навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів, що якнайкраще розвивало і формувало б творчі здібності студентів.

Так однією з складових Болонського процесу, до якого Україна приєдналася у 2005 році, є збільшення числа годин, які відводяться на самостійну роботу студентів, при одночасному скороченні годин аудиторних занять.

І як відомо, ще в 1993 році Міністерство освіти України затвердило Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти. Принциповим моментом цього положення є те, що вперше у вітчизняній практиці на рівні нормативного документу передбачено відведення на самостійну роботу студентів від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального плану. Згідно з цим Положенням, самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Що ж таке самостійна робота студентів? Розглянувши та проаналізувавши різні тлумачення поняття «самостійна робота студентів» таких наукових дослідників, як Ф.П. Тонких, М.А. Байкова, В.С. Бакаленко, В.И. Бугоева [84], І.В. Біжана [18], Р.Рубаника, Г. Большакова, Н. Тельниха [5], А.А. Алханова та інших, можна зробити висновок про те, що використання поняття «самостійна робота» має широкий спектр визначень. Це відображає ситуацію існування різних точок зору на розуміння та технології побудови самостійної роботи як у плані структурування змісту навчання, так і розробки форм і методів навчання (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Тлумачення деякими дослідниками поняття «самостійна робота»

№ з/п	Дослідники	Визначення поняття «самостійна робота»
1	Ф.П. Тонких, М.А. Байков, В.С. Бакаленко, В.И. Бугаев и др.	«…индивидуальный поиск знаний является характерной чертой работы слушателей, а весь процесс обучения в вузе - это в конечном счете эффективно организованная самостоятельная работа слушателей» [84, 34с.]
2	І.В. Біжан	«самостійна робота є основнім засобом оволодіння навчальнім матеріалом у час, вільній від обов'язкових навчальних занять» [18, 198с.]
3	А. Рубаник, Г. Большакова, Н. Тельник	«самостоятельная работа - это планируемая работа студентов, выполняемая по заданию и при методическом руководстве преподавателя, но без его непосредственного участия» [100, 120с.]
4	Под. ред. А.В. Петровского	«самостоятельная работа прежде всего завершает задачи всех других видов учебной работы. Никакие знания, не ставшие объектом собственной деятельности, не могут считаться подлинным достоянием человека» [8]
5	Алханов А.	«самостоятельная работа студентов важная форма учебного процесса под руководством и контролем преподавателя, в ходе которой совершается творческая деятельность по приобретению и закреплению научных знаний, осваиваются новые навыки познания, формируется научное мировоззрение и личные убеждения по использованию полученных знаний и умений в практической деятельности» [5, 87с.]
6	Положення про організацію навча-льного процесу у вищих навчальних закладах	«самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільній від обов'язкових навчальних занять. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо.» [94, ст.3.10.1, 3.10.4]
7	П.І. Підкасистий	«самостійна робота є не чим іншим, як засобом залучення тих, хто навчається, до самостійної пізнавальної діяльності, засобом логічної і психологічної організації останньої» [93]
8	Український педагогічний словник (С.У. Гончаренко)	Самостійна навчальна робота - різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності учнів, які здійснюються нами на навчальних заняттях або вдома за завданнями вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі.
9	М.О. Данилов	Самостійна робота - це форма організації навчальних занять і не метод навчання. Самостійну роботу слід віднести до пізнавальної діяльності, яка виконується без посередньої участі викладача за заздалегідь заданою програмою або інструкцією.
10	Г.Л. Гаврилов	За терміном «Самостійна робота» закріплює подвійний зміст. З одного боку, «це»вид діяльності ти, хто навчається, який є невід'ємною умовою свідомого засвоєння знань на всіх стадіях, з другого боку, самостійна робота - це організаційна форма навчальних занять.
11	Г.С. Костюк	Самостійна робота виступає одночасно і засобом і результатом навчальної діяльності студентів.
12	П.Я. Гальперін	Самостійна робота у вищому навчальному закладі - це рушійна сила навчального процесу, найбільш ефективний прийом навчання, один із важливих показників активності.
13	В.Б. Бондаревський	Самостійна робота - це метод навчання, який покликаній забезпечити формування в майбутнього спеціаліста творчого самостійного мислення, наукового інтересу, потреб в загальній і спеціальній самоосвіті.
14	Н.І. Дідусь	Самостійна робота - засіб організації систематичної пізнавальної діяльності студентів, який сприяє вихованню в тих, хто навчається, пізнавальної самостійності, активності й готовності до самоосвіти.
15	Н.Г. Сидорчук	Кваліфікує самостійну роботу як таку діяльність студентів, яка відбувається без посереднього керівництва викладачем (хоч ним спрямовує і організовується)
16	А.О. Бурдин	Самостійна робота - це робота, здійснена без активної допомоги ззовні, коли учень, який виконує те або інше завдання для досягнення поставленої мети, повинен сам визначити послідовність своїх дій, виявити причини виникнення труднощів, помилок і водночас знайти способи їх усунення, зрештою, він має організовувати власну діяльність.

Проаналізувавши ці поняття, можна зробити висновок, що самостійна робота студентів - це спосіб активного, цілеспрямованого надбання студентами нових знань та умінь без безпосередньої участі в цьому процесі науково-педагогічного працівника. Організаційні заходи, які забезпечують нормальне функціонування самостійної роботи студентів, повинні засновуватися на таких передумовах: по-перше, самостійна робота повинна бути конкретною за своєю предметною спрямованістю; по-друге, самостійна робота повинна супроводжуватися ефективним, неперервним контролем та оцінкою її результатів.

І в яку закладено такі функції, як:

- освітня (систематизація і закріплення знань студентів);

- розвиваюча (розвиток пізнавальних зусиль учнів - їхньої уваги, пам'яті, мислення, мови і т.п.);

- виховна (виховання стійких мотивів навчальної діяльності, навичок культури розумової праці, самоорганізації і самоконтролю, цілого ряду ведучих якостей особистості - чесності, працьовитості, вимогливості до себе, пізнавальної активності, самостійності та ін.).

І безпосереднього досягнення наступної мети:

- свідоме і міцне засвоєння знань з дисципліни;

- оволодіння способами і прийомами самоосвіти;

- розвиток потреби в самостійному поповненні знань.

У загальному випадку можна висловити, що самостійна робота виступає як метод навчання і самоосвіти, передумова дидактичного зв'язку різних методів між собою. У процесі самостійної роботи, студент виступає як активна творча особистість, як творець своєї культури, ерудиції, готовності до майбутньої діяльності. Активність особистості студента виявляється в постановці цілей самостійної роботи, її плануванні, визначенні способів, самомобілізації і самоконтролі, оцінюванні результатів. Самостійна робота вимагає інтенсивного мислення, рішення різних пізнавальних задач, ведення записів, осмислювання і запам'ятовування навчальної та іншої інформації. Самостійна робота - важливий фактор теоретичної і практичної підготовки студента до майбутнього діяльності, формування необхідних знань, умінь, навичок, морально-психологічних якостей. У сучасних умовах зросло значення відповідальності самого студента як за свою навчальну діяльність, так і, насамперед, за розвиток свого кругозору, знань, як конкретно-предметних, так і загального змісту. Саме прагнення до самостійного придбання знань повинне всіляко заохочуватися у всіх системах освіти.

Самостійна робота студентів виконується у відповідності з Державним освітнім стандартом вищої професійної освіти та робочою навчальною програмою і включає в себе:

- підготовку до занять (лекції, практичні заняття, лабораторні роботи, семінари, колоквіуми, контрольні роботи, тестування, усне опитування);

- вивчення навчального матеріалу, винесеного на самостійне опрацювання;

крім того:

- виконання розрахунково-графічних робіт та завдань, рефератів, домашніх завдань, виконання індивідуально отриманих завдань або обраних за індивідуальною ініціативою студента, доповідей на семінарських заняттях, на студентських конференціях;

- участь у олімпіадах, конкурсах та інші роботи, які виконуються не в обов'язковому порядку під керівництвом науково-педагогічного працівника або без його керівництва.

Самостійна роботу студентів поділяють: за характером керівництва з боку викладача (опосередкована, безпосередня), за ступенем самостійності студентів (низька, середня, висока), за проявом студентами самостійних дій (обов'язкова, бажана), за тривалістю виконання (короткочасна, довготривала), за видами діяльності (навчально-пізнавальна, професійна), за формами організації (фронтальна, групова, індивідуальна), за місцем у навчальному процесі (аудиторна, позааудиторна).

Аудиторна самостійна робота студентів під керівництвом та контролем науково-педагогічного працівника:

- на лекції;

- на практичних заняттях;

- на лабораторних заняттях;

- на семінарських заняттях;

- на консультаціях та інших аудиторних заняттях.

Позааудиторна самостійна робота студентів під керівництвом та контролем науково-педагогічного працівника:

- додаткові заняття;

- поточні консультації по дисциплінам;

- консультації по курсовим проектам та роботам;

- консультації по випускним кваліфікаційним роботам;

- навчально-дослідницька робота.

Позааудиторна самостійна робота студента без науково-педагогічного працівника:

- підготовка до аудиторних занять (наприклад, робота над конспектом лекції: лекції - основне джерело інформації з багатьох предметів, що дозволяє не тільки вивчити матеріал, але й одержати представлення про наявність інших джерел, зіставити різні погляди на основні проблеми даного курсу. Лекції надають можливість «інтерактивного» навчання, коли є можливість задавати викладачу питання й одержувати на них відповіді. Тому має сенс знаходити час для хоча б швидкого перегляду інформації з матеріалу лекцій (підручники, довідники й ін.) і незрозумілі, а також дискусійні моменти обговорювати з викладачем, іншими студентами); підготовка до практичного заняття: виконується, як правило, з використанням методичних посібників, складається в теоретичній підготовці (особливо для семінарів) і виконанні практичних завдань (розв'язання задач, відповіді на питання і т.д.);

- вивчення теоретичного матеріалу (наприклад, доопрацювання конспекту лекції з застосуванням підручника, методичної літератури, додаткової літератури: цей вид самостійної роботи студентів особливо важливий у тому випадку, коли досліджуваний предмет містить багато неоднозначно трактуючих питань, проблем. Тоді викладач свідомо не може устигнути викласти різні точки зору, і студент повинний ознайомитися з ними по наявній літературі. Крім того, робоча програма предметів припускає розгляд деяких щодо нескладних тем тільки під час самостійних занять, без читання лектором;

- виконання курсових та контрольних робіт;

- перегляд навчальних кінофільмів, відеозаписів;

- робота за комп'ютером;

- підготовка доповіді;

- підготовка до олімпіади;

- підготовка до конкурсу;

- написання реферату;

- та інше.

Ефективність самостійної роботи залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів: змісту і складності її задач, керівництва з боку старших товаришів, рівня знань і загального розвитку студентів, їхніх інтелектуальних навичок і умінь, мотивів і установок, способів і прийомів навчальної діяльності і т.д. Центральною умовою ефективності самостійної роботи є глибоке усвідомлення її цілей і способів, усвідомлення самого себе як особистості, що сама спрямовує, організовує і контролює процес навчання, установлює, виходячи із сучасних вимог до фахівця, позитивні його сторони і недоліки.

Самостійна робота підрозділяється на 4 рівні:

- копіюючи дії студентів по заданому зразку, ідентифікація об'єктів і явищ, їхнє впізнання шляхом порівняння з відомим зразком (на цьому рівні відбувається підготовка студента до самостійної діяльності);

- репродуктивна діяльність по відтворенню навчальної інформації, не вихідна, як правило, за межі рівня пам'яті (на цьому рівні вже починається узагальнення прийомів і методів пізнавальної діяльності, їхній перенос на розв'язання більш складних, але типових задач);

- продуктивна діяльність самостійного застосування придбаних знань для розв'язання задач, що виходять за межі типових, які вимагають здібності до індуктивних і дедуктивних висновків, до елементів творчості;

- самостійна робота по переносі знань при розв'язанні задач у зовсім нових ситуаціях, умовах по складанню нових програм прийняття рішень, виробленню гіпотетичного аналогового і діалектичного мислення.

Так П.І. Підкасистий виділяє наступні типи самостійної роботи:

- самостійні роботи за зразком.

- реконструктивні самостійні роботи;

- варіативні самостійні роботи на застосування понять науки;

- творчі самостійні роботи.

Роботи першого типу виконуються цілком на основі зразка, докладної інструкції, у силу чого рівень пізнавальної активності і самостійності студент не виходить у цьому випадку за рамки відтворюючої діяльності.

При виконанні реконструктивних самостійних робіт у навчальній діяльності студента інтелектуальні і практичні дії протікають вже в плані реконструювання, перетворення структури навчальних текстів і наявного досвіду розв'язання задач, пропонованих педагогом для самостійного виконання. Характерною ознакою цього типу робіт є те, що вже в самому завданні обов'язково повідомляється загальна ідея (принцип розв'язання), а студенту необхідно розвити її в конкретний спосіб (чи способи) розв'язання стосовно до умов завдання (структурі об'єкта вивчення).

При виконанні самостійних робіт варіативного типу:

- пізнавальна активність і самостійність студента виражається в проведених їм узагальненнях при аналізі проблемної ситуації, у відділенні істотного від другорядного і перебування способу розв'язання в рамках розв'язання відповідної задачі (тобто не зводиться до актуалізації засвоєних знань і перетворюючому відтворенню відомих способів розв'язання).

- студент залучає і варіює в ході виконання задач в основному елементи свого формалізованого досвіду, однак відповідні знання звичайно вживаються в істотно нової функції, завдяки чому виникає продуктивний процес одержання нової інформації; звідси випливає, що при виконанні робіт цього типу йде нагромадження студента нового досвіду діяльності на рівні оволодіння елементарними методами дослідження в окремо узятих навчальних дисциплінах, закладаються основи вироблення умінь переносу цих методів на більш широке коло родинних дисциплін.

Найвищий рівень пізнавальної активності і самостійності студента виявляється в ході виконання їм творчих самостійних робіт, де передбачається вже особиста його участь у виробництві принципово нових для нього знань, цінностей матеріальної і духовної культури. Завдання у всіх видах творчих робіт містять умови, що стимулюють виникнення проблемних ситуацій, які можна створити на уроці різними способами.

Так можна сформувати дидактичні вимоги до самостійної роботи:

1. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Задача викладача полягає в тому, щоб знайти таке формулювання завдання, що викликала б у студентів інтерес до роботи і прагнення виконати її як найкраще. Студенти повинні ясно уявляти, у чому полягає задача і який образ буде перевірятися її виконання. Це додає роботі студентів осмислений, цілеспрямований характер, і сприяє більш успішному її виконанню. Недооцінка зазначеної вимоги призводить до того, що студенти, не зрозумівши мети роботи, виконують не те, що потрібно, або змушені в процесі її виконання багаторазово звертатися за роз'ясненням до викладача. Усе це призводить до нераціональної витрати часу і зниженню рівня самостійності студентів у роботі.

2. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати студентів при її виконанні працювати напружено. Однак тут не можна допускати крайностей: зміст і обсяг самостійної роботи, пропонованої на кожнім етапі навчання, повинен бути посильними для студентів, а вони у свою чергу підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично.

3. Спочатку у студентів потрібно сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку самостійній роботі студентів повинний передувати наочний показ прийомів роботи з викладачем, супроводжуваний чіткими поясненнями, записом і т.п.

Самостійна робота, виконана студентами після показу прийомів роботи викладачем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності, але має важливе значення для формування більш складних навичок і умінь, більш високої форми самостійності, при якій учні виявляються здатними розробляти і застосовувати свої методи розв'язання задач навчального або виробничого характеру.

4. Для самостійної роботи в більшості випадків потрібно пропонувати такі завдання, виконання яких не допускає дії по готових алгоритмах або шаблону, а вимагає застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприяє формуванню ініціативи і пізнавальних здібностей студентів.

5. В організації самостійної роботи необхідно враховувати, що для оволодіння знаннями, уміннями і навичками різним студентам потрібно різний час. Здійснювати це можна шляхом диференційованого підходу, спостерігаючи за ходом роботи групи в цілому та окремих студентів, викладач повиннен вчасно реагувати на студентів, які першими успішно виконали завдання, та надати їм виконання більш складних.

6. Завдання, пропоновані для самостійної роботи, повинні викликати інтерес студентів. Він досягається новизною висунутих задач, незвичайністю їхнього змісту, розкриттям перед студентами практичного значення пропонованої задачі або методу, яким потрібно опанувати. 7. Самостійні роботи студентів необхідно планомірно і систематично включати в навчальний процес. Тільки при цьому умові в них будуть вироблятися відповідні уміння і навички.

8. При організації самостійної роботи необхідно здійснювати розумне сполучення і виклади матеріалу викладачем із самостійною роботою студентів по придбанню знань, умінь і навичок. У цій справі не можна допускати крайностей: зайве захоплення самостійною роботою може сповільнити темпи вивчення програмного матеріалу, темпи просування студентів вперед у пізнанні нового.

9. При виконанні студентами самостійних робіт будь-якого виду керівна роль повинна належати викладачу. Викладач планує систему самостійних робіт, їхнє планомірне впровадження у навчальний процес. Він визначає мету, зміст і обсяг кожної самостійної роботи, її місце на уроці, методи навчання різним видам самостійної роботи. Він навчає студентів методами самоконтролю і здійснює контроль за якістю її виконання, вивчає індивідуальні особливості студентів і враховує їх при організації самостійної роботи.

Доцільно зазначити, що до заходів із планування самостійної навчально-пізнавальної діяльності доцільно враховувати:

- загальний бюджет часу студентів і бюджет часу на самостійну навчально-пізнавальну діяльність;

- часові витрати студентів на виконання усіх видів навчальних робіт із усіх навчальних дисциплін;

- час, який необхідний на самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів, у відповідність з реально наявним часом;

- терміни виконання домашніх завдань і контрольних робіт;

- обсяг часу самостійної навчально-пізнавальної діяльності з кожної навчальної дисципліни з урахуванням її складності і ваги в загальній системі підготовки кваліфікованих фахівців.

При опитування викладачів і студентів вищих навчальних закладів, можна виділити наступні фактори, які впливають на якість самостійної роботи студентів:

1. Відповідність (або ні, або ступінь відповідності) тематики питань і задач винесених на самостійну роботу, вимогам нормально-регламентуючих документів спеціальності і дисципліни.

2. Наявність методичного забезпечення по організації усіх видів самостійної роботи студентів.

3. Достатність методичних вказівок (у кількісному відношенні) по організації усіх видів самостійної роботи студентів.

4. Якість методичних вказівок по організації усіх видів самостійної роботи студентів.

5. Наявність необхідної технічної, навчальної і нормативно-довідковий (регламентуючої) літератури.

6. Якість технічної, навчальної і нормативно-довідкової літератури, що рекомендується студентам для проведення самостійної роботи.

7. Достатність (для кожного студента) необхідної технічної, навчальної і нормативно-довідкової літератури.

8. Наявність збірників типових задач і питань, на основі яких формуються питання і задачі самостійної роботи.

9. Пророблення матеріалів (на основі яких планується самостійна робота студентів) на очних заняттях (лекціях, лабораторних, практичних і т.д.).

10. Попереднє формування в студентів умінь і навичок, що необхідні для виконання самостійної роботи студентів.

11. Розумна достатність складності питань і задач, винесених на самостійну роботу студентів.

12. наявність і достатність консультацій з питань (задачам) самостійної роботи студентів.

13. Наявність необхідної обчислювальної і комп'ютерної техніки.

14. Достатність (для кожного студента) обчислювальної і комп'ютерної техніки (необхідної для самостійної роботи)

15. Наявність ефективного (і об'єктивного) педагогічного контролю за правильністю дій кожного студента в процесі самостійної роботи.

16. Наявність навчальних програм з питань (задачам) самостійної роботи.

17. Наявність контролюючих програм для самооцінки студентами рівня (якості) підготовки до рішення питань (задач), винесених на самостійну роботу.

18. Наявність програмного забезпечення для рішення (винесених на самостійну роботу) питань і задач.

19. наявність місця (кабінету, аудиторії і т.д.) для виконання самостійної роботи.

20. Уміння студента використовувати комп'ютерну техніку для рішення задач (питань), винесених на самостійну роботу.

21. Практична корисність (значимість) результатів самостійної роботи студентів.

22. Наявність широкої області застосування результатів самостійної роботи студентів.

23. зацікавленість студентів у результатах ( у позитивних результатах і високій якості) самостійної роботи.

24. Цікавість для студентів (для більшості студентів) самостійної роботи.

25. Наявність взаємозв'язку самостійної роботи студентів із самонавчанням (формування в процесі самостійної роботи навичок самонавчання).

26. Використання результатів самостійної роботи студентів у навчальному процесі (постановка лабораторних робіт, збір матеріалів для написання статей, виступу на конференціях і т.д.).

27. Суміщеність самостійної роботи студентів (особливо найбільш підготовлених) з їхньою науковою працею, результати яких можуть використовуватися в курсових і дипломних роботах.

28. Безупинне оцінювання якості організації (і керівництва) самостійної роботи студентів з метою виявлення й усунення її недоліків.

Критерії якості, які забезпечують проведення самостійної роботи студентів:

1. Відповідність тематиці питань (задач), винесених на самостійну роботу, вимогам нормативно-регламентуючих документів спеціальності і дисципліни.

2. Навчально-методична забезпеченість самостійної роботи:

- Забезпеченість кожного студента необхідною навчально-методичною і нормативно-довідковою літературою;

- Наявність збірників типових питань і задач (з рішенням, рекомендаціями, поясненнями), не основі яких формуються питання і задачі самостійної роботи студентів;

- Наявність і достатність консультацій з питань (задачам) самостійної роботи студентів;

- Наявність навчальних програм з питань самостійної роботи студентів;

- Наявність контролюючих програм для самооцінки студентами придбаних самостійно знань, умінь, навичок і їхнього контролю викладачем (комп'ютером);

3. Технічна забезпеченість самостійної роботи студентів:

- наявність «робочого місця» у кожного студента;

- наявність (у достатній кількості) рахункової і комп'ютерної техніки;

- наявність необхідних машинних програм;

- наявність необхідних розрахункових методичних робіт і т.д.;

4. Розумна достатність складності (і обсягу) самостійної роботи студента;

5. Підготовленість студента до рішення питань і задач виконуваних на самостійну роботу:

- наявність у студентів базових (для виконання самостійної роботи знань, умінь і навичок);

- уміння студента працювати самостійно (з навчальної й ін. літературою, рахунковою і комп'ютерною технікою і т.д.);

6. Зацікавленість студента в позитивних результатах самостійної роботи (у максимальному обсязі виконаних із заданою якістю робіт);

7. Наявність практичної значимості результатів самостійної роботи студентів (наявність широкої області її застосування).

8. Наявність ефективного й об'єктивного контролю за правильністю дій самостійно працюючого студента.

9. Використання ефективних методів організації самостійної роботи студентів, забезпечення її цікавістю (необхідності) для студента.

10. Безупинне удосконалювання форм і методів самостійної роботи студентів (за допомогою виявлення й усунення виявлених недоліків і розробки заходів щодо недопущення надалі виявлених помилок).

Також самостійна робота діяльність підлягає обов'язковому контролю з боку науково-педагогічних працівників. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність забезпечує підготовку студента до аудиторних занять. Результати цієї підготовки проявляються в активності студента на заняттях та рівнем якості зроблених доповідей, виконаних контрольних робіт, тестових завдань та інших форм контролю. Бали, які отримує студент за результатами цього контролю, формують рейтингову систему оцінки успішності студента з дисципліни.

При цьому проводять наступні види контролю:

- вхідний контроль знань і умінь студентів при початку вивчення чергової дисципліни;

- поточний контроль, тобто регулярне відстеження рівня засвоєння матеріалу на лекціях, практичних, лабораторних заняттях і т.п.;

- проміжний контроль по закінченні вивчення розділу чи модуля курсу;

- самоконтроль, здійснюваний студентом у процесі вивчення дисципліни при підготовці до контрольних заходів;

- підсумковий контроль по дисципліні у вигляді заліку або іспиту;

- контроль залишкових знань і умінь з плином визначеного час після завершення вивчення дисципліни.

1.2 Самостійна робота студентів при викладанні професійно-орієнтованих дисциплін

За весь період підготовки інженера-педагога, студенти повинні вивчити дисципліни гуманітарного, соціально-економічного, фундаментального і профессионально-ориентированного циклів.

Професійно-орієнтований цикл, як наскрізний компонент змісту освіти, має чітко позначені функції в рамках професійної підготовки фахівців. Він займає проміжне значення між загальноосвітньою і професійною підготовками. Це проявляється в тім, що знання про основи техніки і технології є фундаментом, на якому будується вивчення спеціальних дисциплін.

Професіно-ореєнтовані дисципліни складають близько 40% навчальних дисциплін усього курсу навчання і містять у собі два цикли - загальтехнічний і загальтехнологічний.

Системи знань по навчальних дисциплінах технічного циклу представлені в робочому навчальному плані (Додаток: А) досить рівномірно по роках навчання. Отже, одні навчальні дисципліни є опорними для інших, вони забезпечують необхідними знаннями ті дисципіни, що складають у навчальному плані пізніше і ґрунтуються на знаннях попередніх; вони універсальні і мають міжгалузевий характер: де б ні застосовувалася техніка, в основі її пристрою і дії лежать ті самі принципи науково-технічного характеру.

Загальтехнологічна підготовка містить у собі набір дисциплін, що визначаються характером спеціальності: «Введення до фаху», «Виробниче навчання», «Основи технології машинобудуання», «Теорія механізмів та машин», «Матеріалознавство», «Теоретична механіка», «Деталі машин» і т. п. Знання по цих дисциплін мають галузевий характер, оскільки технологічний додаток науки до виробництва специфічно в кожнім окремому випадку.

Цикл спеціальних професійних дисциплін разом з психолого-педагогічним, утворюють систему більш високого порядку, що забезпечує всебічну підготовку інженера-педагога. Зазначений цикл являє собою самостійну систему знань, таких як має всі ознаки системних об'єктів: цілісність, структурність, взаємозалежність елементів, ієрархічність і множинність. Навчальні предмети цього циклу в сукупності забезпечують підготовку студентів за фахом. Кожний з них вивчає технічні об'єкти і явища зі своєї сторони, своїми методами і має свій зміст, що ґрунтується на змісті інших предметів.

В організації самостійної роботи студентів, при вивченні професійно-орієнтованих дисциплін при підготовці інженерів-педагогів в Українській інженерно-педагогічній академії, враховуючи максимальну ефективність впровадження, а також аналіз непродуктивних витрат часу студентів і впровадження заходів щодо їх максимального скорочення та в умовах кредитно-модульної системи, запроваджено підхід щодо упорядкування самостійної роботи студентів, що сприяє чіткому та послідовному виконанню ними самостійної позааудиторної роботи. Запроваджено план-графік самостійної робота студентів, метою якого є, по-перше: систематизація та упорядкування позааудиторної діяльності студентів, по-друге: планомірність виконання всіх видів самостійної робота студентами, по-третє, якісна підготовка студентів до різних видів занять.

План-графік розробляється на кожний поточний семестр, тому важливим є врахування навчальних тижнів та структурно-логічних схем викладання змісту кожної навчальної дисципліни, що вивчається в поточному семестрі.

Цей план-графік сприяє вирішенню таких завдань:

- формування у студентів уявлення про самостійну роботу;

- планування самостійної навчально-пізнавальної діяльності;

- організацію самостійної роботи;

- інформаційно-методичне забезпечення організації самостійної роботи;

- своєчасне виконання усіх видів завдань самостійної роботи;

- контроль самостійної роботи;

- управління процесом самостійної роботи.

План-графік відображає не тільки детально визначену кількість годин, що відведено згідно з робочими навчальними програмами навчальних дисциплін, а також:

- самостійну навчально-пізнавальну діяльність студента з кожної навчальної дисципліни;

- кількість годин відведених на самостійну роботу студента з кожного модуля певної навчальної дисципліни;

- терміни виконання та захисту індивідуальних завдань (самостійна робота, курсова робота та ін.);

- термін модульних контролів та інші заходи позааудиторної самостійної роботи студентів.

З метою якісної розробки плану-графіку доцільно з'ясувати види та форми самостійної роботи студентів при вивченні професійно-орієнтованих дисциплін.

Існують різні форми самостійної роботи студентів, які запровадженні у вищих навчальних закладах при вивченні професійно-орієнтованих дисциплін.

Перша - традиційна, яка виконується самостійно у вільний від занять, зручний для студента час, як правило, поза аудиторією, однак, інколи, з урахуванням специфіки дисципліни - в предметній лабораторії, читальному залі, комп'ютерному центрі, лінгафонному кабінеті тощо.

Самостійна робота над змістовим модулем передбачає виконання різних видів завдань (репродуктивних, за зразком, реконструктивно-варiативних, частково-пошукових, навчально-дослідних), спрямованих на отримання студентом нових знань, іх систематизацію та узагальнення; формування практичних вмінь та навичок; контроль готовності студента до лекцій, семінарських занять, захисту лабораторних та практичних робіт, інших контрольних заходів.

В більшості вищих навчальних закладів, а на сам перед в Українській інженерно-педагогічній академії використовуються такі види завдань:

- опрацювання лекційного матеріалу з використанням конспекту лекцій, підручника, довідкової літератури;

- вивчення окремих змістових модулів курсу (тем або питань), що передбачені для самостійного опрацювання з метою реферування, анотовування, складання тезисного плану, конспекту тощо;

- реферування першоджерел;

- аналіз, синтез, порівняння, узагальнення явищ, фактів, закономірностей, викладених у друкованих джерелах інформації, з метою підготовки відповідей на поставлені напередодні запитання;

- складання таблиць, графіків, ілюстрацій; виконання графічних робіт;

- виконання вправ;

- підготовка додаткового матеріалу до лекції відповідно до заданого плану;

- підготовка до виступу на семінарському занятті;

- підготовка до проведення та захисту лабораторних (практичних) робіт;

- переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

- розв'язання і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

- виконання домашніх завдань, домашніх модульних робіт;

- підготовка до проведення контрольних заходів (здача змістових модулів, написання модульних контрольних робіт, іспитів тощо);

- моделювання процесів, уроків, навчальних занять, позакласних виховних заходів;

- виконання творчих завдань, які передбачають самостійне складання задач, тестових завдань, комплексу вправ тощо та їх оформлення;

- використання кейс-методів (ситуаційні завдання);

- виконання групових проектів;

- оформлення звітів за результатами практик, виконання науково-дослідних робіт, творчих завдань;

- підготовка наукових доповідей, анотацій, статей, тез;

- виконання підготовчих, інформаційних самостійних робіт;

- робота з пошуковими системами Інтернет.

Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, аналіз практичних, проблемних ситуацій, проекти, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конференції, участь в олімпіадах, робота з кейсами тощо) сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використати знання для вирішення відповідних практичних завдань.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з окремих питань з боку викладача.

Особливим видом індивідуальних завдань є виконання проектів (методичних, бібліографічних, аналітичних).

Інформаційні самостійні роботи передбачають поєднання опрацювання довідників, словників, огляд фахових журналів, Інтернет-сайтів з виконанням практичних робіт (складання комплексу вправ, бібліографії досліджуваної проблеми, словникової вибірки, підготовку тез, конспектів).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання - вид індивідуального завдання навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, що виконується на основі самостійного вивчення частини програмового матеріалу або його систематизації та узагальнення, для практичного застосування. ІНДЗ - є завершеною теоретичною або практичною роботою, може охоплювати одну, декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

ІНДЗ - це окремий обов'язковий змістовий модуль, який виконується самостійно й оцінюється як частка навчального курсу з урахуванням у загальній оцінці за курс. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 25% до 40%.

ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідної діяльності, яка може бути продовжена в результаті виконання курсової, дипломної, магістерської роботи, підготовку наукових доповідей, написання наукових статей тощо.

Зміст, структура, порядок подання та захисту ІНДЗ, критерії оцінювання розробляються викладачем і доводяться до відома студентів до початку його виконання.

Якщо структура залікового курсу складається з кількох дисциплін (наприклад, філософія, безпека життєдіяльності) або аспектів іноземної мови (фонетика, граматика, ділова ІМ тощо) ІНДЗ має комплексний характер, виконується на основі знань, умінь та навичок, одержаних у процесі вивчення всього залікового кредиту. У цьому випадку зміст, структура, порядок подання та захисту ІНДЗ, критерії оцінювання затверджуються кафедрою і доводяться до відома студентів і викладачів.

Курсова робота (КР) з навчальної дисципліни - це індивідуальне завдання, яке передбачає розробку сукупності документів (розрахунково-пояснювальної або пояснювальної записки, при необхідності - графічного, ілюстративного матеріалу), та є творчим або репродуктивним рішенням конкретних завдань щодо об'єктів діяльності фахівця, які виконані студентом самостійно під керівництвом викладача згідно із завданням, на основі набутих із даної та суміжних дисциплін знань та умінь.

Курсова робота є кваліфікаційною науковою працею, виконаною студентом у вигляді спеціально підготовленого рукопису. Вона містить обґрунтовані теоретичні положення, які зроблено студентом на підставі аналізу наукової, художньої, методичної літератури; методичні розробки, в яких викладено результати прикладного дослідження проблеми. Курсова робота свідчить про рівень знань з методології наукового дослідження, фахових навчальних дисциплін, а також про сформованість загальних та спеціальних професійних вмінь та навичок.

Тематика курсових проектів (робіт) затверджується на засіданнях кафедр. Мета, завдання та порядок виконання курсових проектів і робіт, зміст та обсяг їх окремих частин, характер вихідних даних, а також інші вимоги подаються у методичних вказівках, які розробляються кафедрами і доводяться до відома студентів.

Розрахунково-графічна робота (РГР) - індивідуальне завдання, яке передбачає вирішення конкретної практичної навчальної задачі з використанням відомого, а також (або) самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Значну частину такої роботи складає графічний матеріал, який виконується відповідно до чинних нормативних вимог та з обов'язковим застосуванням комп'ютерної графіки, якщо це визначено завданням.

Розрахункові та графічні роботи (РР, ГР) - індивідуальні завдання, які передбачають вирішення конкретної практичної навчальної задачі з використанням відомого, а також (або) самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Основну частину розрахункової роботи складають розрахунки, які можуть супроводжуватися ілюстративним матеріалом: графіками, векторними діаграмами, гістограмами тощо. Основну частину ГР складає графічний матеріал, виконаний відповідно до чинних нормативних вимог.

Реферати, аналітичні огляди тощо - це індивідуальні завдання, які сприяють поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем дисципліни, розвивають навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. Ця форма індивідуальних завдань рекомендується для теоретичних курсів і дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів. В одному семестрі кількість рефератів з різних дисциплін не може бути більше трьох. На виконання реферату з дисципліни у робочій навчальній програмі необхідно передбачити не менше 10-15 годин СРС.