Діяльність соціального педагога з трудового виховання дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

1.1 Теоретичний аналіз сутності роботи соціального педагога з вирішення проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

1.2 Аналіз досвіду роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

1.3 Характеристика нормативно-правової бази щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

2.1 Аналіз сутності технології роботи соціально педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

2.2 Розробка технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

2.3 Експериментальне впровадження розробленої технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема створення умов для формування особистості, здатної до самоствердження, творчого сприйняття світу та майбутньої соціально значущої діяльності - головна вимога сьогодення. Трудове виховання є важливою умовою становлення особистості, яке забезпечує повноцінний її розвиток, оскільки спрямоване на формування працелюбності, вдосконалення та орієнтує у правилах доцільної і безпечної поведінки.

Трудова діяльність повинна сприяти підвищенню загального розвитку дітей, розширення їх інтересів, появі найпростіших форм співробітництва, формуванню таких моральних якостей, як працьовитість, відповідальність за доручену справу, почуття обов'язку.

Як відомо, дошкільний вік - це безперервний процес, коли дитя хоче працювати та з задоволенням включається в працю дорослих. Тому він найбільш сприятливий для залучення дітей до праці.

Головне завдання дорослих - це створити умови діяльносты так, щоб дитя переживало радість праці, позитивно відносилася до неї. Трудова діяльність дошкільника відрізняється від продуктивної і побутової праці дорослих. Вона не приводь до здобуття об'єктивно значимого продукту, зате має величезне значення для психічного розвитку самого дитяти.

Специфіка праці дошкільника полягає в тому, що праця тісно пов'язана з грою. Слід підкреслити, що в ігрової і трудової видів діяльності загальне джерело - потреба брати активну участь в житті дорослих, а також прагнення до самостійності. У праці і грі дитя освоює сферу соціальних стосунків і дій, пов'язаних з побутовими і професійними функціями дорослих. У грі маля діє в уявному плані, але не має конкретного результату.

У трудовій діяльності дитя встановлює безпосередній зв'язок з життям дорослих, чим в грі. Працю слід розглядати, як засіб розумового виховання дітей, оскільки він сприяє розвитку мислення, уваги, кмітливості, творчої уяви, уміння планувати свою роботу.

Дитя знайомиться з властивостями предметів і явищ, отримує знання про професії, про знаряддя праці, набуває навиків роботи з ними і пізнає світ соціальних стосунків між людьми.

Теоретичними питаннями з трудового виховання займалися багато вітчизняних педагогів та психологів: К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Р.С.Буре, Л.В. Русскова, Г.Н.Годіна, А.П.Усова, Я.Н.Коломінскій, Д.В.Сергеева, О. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін.

Отже, актуальність проблеми, недостатня її вивченість, необхідність подолання визначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Робота соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу»

Мета дослідження - розробити й експериментально перевірити технологію роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з метою уточнення сутності процесу трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності.

2. Проаналізувати досвід роботи соціального педагога з тудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ.

3. Систематизація та аналіз нормативно-правових актів, щото трудового виховання в ДНЗ

4. Визначити особливості трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі.

5. Розглянути загальну характеристику соціально-педагогічної технології трудового виховання дітей.

6. Дослідити досвід роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

7. Розробити й експериментально перевірити технологію роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Об'єктом дослідження є робота соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Предметом дослідження - технологія роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу.

Гіпотеза дослідження. Упровадження технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ, яка містить такі етапи: підготовчий, основний, підсумковий.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез та порівняння, узагальнення та систематизація наукової літератури з проблеми дослідження; емпіричні: спостереження; індивідуальної бесіди.

Практичне значення дипломної роботи - полягає в тому, що теоретично обґрунтована та перевірена на практиці соціально-педагогічна технологія з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу, комплекс соціально-педагогічних ігор з трудового виховання, які утілено у методичних матеріалах для соціальних педагогів щодо трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільних навчальних закладах, а також у системі післядипломної освіти.

Структура й обсяг дипломної роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел(№), рисунків(№). Загальний обсяг роботи - № сторінок, (№ сторінки - основний текст).



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

1.1 Теоретичний аналіз сутності роботи соціального педагога з вирішення проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Людина перетворює світ за допомогою праці -- фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі активного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільне і особистісно-цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

Трудове виховання -- цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

Праці, як виду людської діяльності, багато уваги приділялося в народній педагогіці. Важливе значення трудовому вихованню надавав К. Д. Ушинський, який у багатьох своїх роботах визначив теоретичний і методологічний погляд на працю дітей. Велике значення праці надавали А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. В їх працях зазначено, що перша відмінність полягає в тому, що дитина не створює в своїй праці суспільно-значущих матеріальних цінностей. Справа не в тому, що у праці дитини немає результату, що те, що він робить, нікому не потрібно. Праця дошкільнят має суспільне значення [14, с.56].

Великий педагог В.О. Сухомлинський писав, що велика праця стати вихователем, адже він входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість та зацікавленість, зароджує хвилюючу радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишньому світі, пробуджує перше громадянське почуття - почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.

Радість праці - могутня виховна сила. Протягом багатьох років дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття. Праця для народу не лише є життєвою необхідністю, а й сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості. У праці поширюється багатство людських стосунків. Виховувати любов до праці неможливо, якщо кожен не відчує краси цих відносин. У трудовій діяльності народ бачить найважливіший засіб самовираження, самоствердження особистості. Людина легко стає порожнім місцем. Тому важливе виховне завдання у цьому, щоб почуття особистої гідності кожного вихованця ґрунтувалося на трудовому успіху.

Думки К.Д. Ушинського про трудове виховання досить глибокі. Ушинський стверджує, що матеріальні плоди праць становлять людські надбання; але внутрішня духовна животворна сила праці є джерелом людської гідності, а водночас й щастя.

Праця ? найважливіше засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у виховному процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес дитячого садка може бути направлений на те, щоб діти навчилися розуміти користь й необхідність праці, як для себе, так і для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, вбачати у ній радість - необхідна умова для прояви творчості особистості, її талантів [29].

М.К. Крупська у своїх працях неодноразово наголошувала на необхідності привчання дітей із ранніх років до найпростіших, доступних їм видам праці, помічаючи, що таким шляхом вони знайомляться із властивостями матеріалів, навчаються прийомів роботи з різними інструментами. У праці діти виявляють активність, кмітливість, наполегливість, прагнення досягти результату, у них формується бажання надавати посильну допомогу дорослим.

Особливого значення М.К. Крупська надавала об'єднанню дітей у праці, вказуючи, що «спільну роботу дітей треба особливо цінувати, ? це зачатки колективної праці. У цьому в колективній праці розгортаються найкраще сили дитини».

Разом з тим, вона закликала педагогів враховувати можливості дітей, особливості дитячої праці, її своєрідність, зв'язок з грою [47].

А.В. Запорожець відмічає, що трудова діяльність ? це діяльність людини спрямована на зміну, перетворення навколишнього світу, на створення суспільно-корисного продукту.

Мета праці полягає не в ньому самому, а в його продукті. Мотиви праці мають суспільний характер. Ця діяльність здійснюється за допомогою особливих предметів ? знарядь праці. Тому успішність трудової діяльності залежить від того, наскільки людина володіє діями з гарматами, чи має практичні вміння і навички. Ефективність праці забезпечується постановкою його мети, плануванням послідовності дій. У процесі праці людина регулює і контролює його хід, звіряючи отриманий результат з попереднім, докладає вольові зусилля, долаючи труднощі для досягнення наміченого [22, с. 91].

Трудове виховання ? цілеспрямований процес формування у підростаючого покоління готовність трудитися, прагнення і вміння практично брати участь у побудові суспільства, процес формування позитивного ставлення до праці [9, с. 189].

Трудове виховання ? система, виховних впливі, що передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку в трудову діяльність [16, с. 34].

Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найдавнішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системі виховання визначаються конкретними історичними умовами. Виховувати у дітей любов до праці, відповідальність і сумлінне ставлення до нього слід з дошкільного віку [10, с.57].

Праця дитини носить ситуативний, необов'язковий характер, від його відсутності лише формується моральний вигляд дитини, так як у праці розвиваються багато життєво важливі якості особистості [12, с. 6].

Працьовитість ? риса характеру, що містить позитивне ставлення особистості до процесу трудової діяльності. Працьовитість проявляється в активності, ініціативності, сумлінності, захопленості і задоволеності самим процесом праці. Працьовитість припускає потреби і звичку працювати, зацікавленість у досягненні корисного результату праці. Тільки в результаті титанічної, напруженої, майже надлюдського праці осягається істина, створюються нові технічні пристрої та технології. Формування працелюбності у кожної людини ? одне з головних завдань виховання [6, с. 67].

Розглядаючи особливості організації трудового виховання в дитячому садку, виділяють наступні види дитячої праці:

* самообслуговування (праця, спрямована на задоволення повсякденних особистих потреб);

* господарсько-побутова праця (прибирання групової кімнати, ділянки);

* праця на природі ( куточок природи, в квітнику, на городі, в саду);

* ручна праця (підтримання порядку в господарстві групи: лагодження, підклеювання книг, коробок, пришивання відірваних ґудзиків, петельок, доступний ремонт іграшок і ін.).

Передбачаються три форми організації трудової діяльності дітей:

1. Доручення (індивідуальні та спільні): епізодичні, тривалі, відстрочені за часом.

2. Чергування (індивідуальні і спільні): по їдальні, по заняттях, куточках природи, гуртках.

3. Колективна праця.

При організації праці дошкільників необхідно вирішувати наступні завдання:

* Виховувати у дітей звичку до постійної зайнятості.

* Формувати стійке емоційно-позитивне ставлення до праці, бажання трудитися по-внутрішньому спонуканню, проявляючи ініціативу, надаючи конкретну допомогу дорослим.

* Виховувати гуманні почуття, позитивні взаємини.

* Виховувати дбайливе ставлення до результатів праці.

* Привчати дітей економно витрачати матеріали.

* Забезпечувати систематичну та рівномірну участь дітей у різних видах праці, виявляти і максимально враховувати їх інтереси і схильності, розвивати творчу активність.

* Формувати у дітей трудові вміння і навички.

При організації праці дошкільників слід дотримуватися таких умов:

* Враховувати значимість безпосереднього впливу особистості дорослих на формування морально-трудових якостей дитини.

* Пам'ятати, що виконуючи ту чи іншу задачу, кожна дитина повинна затрачати певні зусилля у відповідності з його можливостями. При постійно недостатньому навантаженні дитина привчається працювати без напруги, спотворюються його уявлення про працю.

* Враховувати фізичні можливості, стан здоров'я та індивідуальні особливості кожної дитини.

* Забезпечувати чіткий та розумний показ дітям прийомів роботи.

* Практикувати спільну трудову діяльність дошкільнят і школярів, дошкільнят та дорослих.

* Приділяти особливу увагу вихованню поваги до людей різних професій і формуванню інтересу до різних видів праці.

* Підкреслювати значення праці в житті людей, його колективний характер, суспільно-значущі мотиви.

* Здійснювати роботу з трудового виховання в тісному контакті з родиною (знайомити батьків з вмістом праці в дитячому садку, використовувати різноманітні форми педагогічної освіти і т.д.).

* Планувати виховну роботу, враховувати, що в ранкові години, під час прийому дітей, необхідно включати їх в загальний ритм життя дитячого саду, створювати життєрадісний, бадьорий настрій, це час сприятливий для індивідуальної роботи, пов'язаної з різними дорученнями.

* З найбільшою користю використовувати ранкові та вечірні прогулянки, наповнювати їх різноманітною працею, не знижуючи рухової активності дітей [15,с. 21].

Успіх входження дитини у світ людей та предметів, створених їх працею, рівень освоєння ним трудової діяльності, трудова вихованість дитини, яка припускає ціннісне ставлення до праці і проявляється в дбайливому ставленню до матеріальних і духовних цінностей, як результату людської праці, у повазі до працюючої людини і його власності, в значній мірі залежать від змісту трудового виховання, бо зміст освіти істотно впливає на розвиток особистості [4, 49].

Отже, трудове виховання здебільшого починається саме у стінах дошкільного навчального закладу. Це перше ознайомлення з працею взагалі, а саме в побутових умовах.

Дошкільний навчальний заклад (далі ДНЗ) ? найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, «основне призначення якого -- соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Виховання ціннісного ставлення до навколишнього, природи, людей, самої себе» [45,13].

Дитячий садок -- це освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Дошкільний навчальний заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена, як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їхніх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі -- на рівні первинних навиків читання, письма та лічби.

Заклад забезпечує реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Отже, трудове виховання тісно пов'язане з ДНЗ, тому що пізнання праці починається, саме, у стінах дитячого садка. Щодо реалізації трудового виховання в ДНЗ, то воно відбувається завдяки ігровій діяльності, а саме грі.

У глибоку давнину дитячі ігри виникли, як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.

Так як трудове виховання здійснюється завдяки ігровій діяльності,зазначу, що це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має на меті нічого, крім отримання задоволення від прояву фізичних та духовних сил.

Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовки до життя, тому вони мають генетичний зв'язок із усіма видами діяльності людини і є специфічною дитячою формою пізнання, праці, спілкування, мистецтва та спорту. Звідси і назва ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні, музичні, художні, спортивні, гра-праця, гра-спілкування, гра-драматизація тощо.

Гра - це найбільш ефективний та доступний вид діяльності, за допомогою неї дитина пізнає навколишній світ. Це засіб переробки отриманої інформації з оточуючого світу.

У грі яскраво проявляється здатність дитини міркувати, також розвивається уява, котра розвиває потребу у спілкуванні.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності.

Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра ? творчість, гра ? праця. Праця ? шлях дітей до пізнання світу.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.

А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…»[27, с.368].

Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини. Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Отже, ігрова діяльність та трудове виховання є важливими компонентами у житті дошкільника.

Задля визначення сутності соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ перш за все необхідно усвідомити сутність поняття «діяльність» та «соціально-педагогічна діяльність». Згідно Великому тлумачному словнику сучасної української мови, діяльність - це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби [7, с. 512].

С.І. Ожегов у своєму тлумачному словнику зазначив, що діяльністю є специфічна людська форма відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільна зміна в інтересах людей; умова існування суспільства. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес [31, с.375.]. Діяльність згідно Словнику літературознавчих термінів являє собою цілеспрямовану витрату духовних і фізичних сил людини, підпорядковану пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового [31].

Серед різних видів діяльності окремо виділяють соціально-педагогічну діяльність. А.Й. Капська вважає, що соціально-педагогічна діяльність полягає у наданні допомоги людині, сім'ї, групі осіб, котрі попадають у складну ситуацію, шляхом матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки [19, с.43]. На думку іншого українського науковця Т.Ф. Алєксєєнко, соціально-педагогічну діяльність можна визначити як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні [1,с.67]. Відомий російський учений М.А. Галагузова наголошує, що основною відмінністю соціально-педагогічної діяльності від педагогічної є те, що потреба в ній з'являється тоді, коли в індивіда, особистості, групи виникає проблемна ситуація. Соціально-педагогічна діяльність завжди є «адресною», спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем шляхом вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть дитині вирішити її проблему [13, с. 32 ].

Базуючись на теоретичних підходах науковців, соціально-педагогічною можна вважати таку діяльність, що спрямована на створення сприятливих умов для соціалізації та всебічного розвитку особистості, задоволення їі соціокультурних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини. Результатом діяльності соціального педагога є формування в особистості певного рівня соціальних якостей, самосвідомості, самовизначення та самоствердження як складників суспільного буття, відповідно до її можливостей та особливостей соціального середовища.

Таким чином, соціально-педагогічна діяльність з трудового виховання має бути спрямована на соціалізацію особистості, яка сприяє соціальному розвитку та самореалізації людини в інтересах особистості та суспільства. Виховання фізично та морально здорової людини, яка здатна визначати та творчо виконувати завдання; формування соціально активної, самостійної особистості.

Соціально-педагогічна діяльність (СПД) є різновидом педагогічної діяльності, що спрямована на вирішення завдання соціального виховання та соціального захисту. Вона починається з постановки мети та завдань, які необхідно вирішити. Мета визначає зміст, методи реалізації, форми організації діяльності.

Дослідниця соціальної педагогіки М. Галагузова зазначала, що основними компонентами діяльності виступають ціле покладання, вибір способів дії, інструментарію, оцінка результатів діяльності.

Загальна мета СПД полягає у створенні умов для соціалізації дітей та молоді. Вона конкретизується в завданнях та її змісті.

Завдання соціально-педагогічної діяльності:

· створення умов для збереження, зміцнення здоров'я та захисту вихованців;

· формування та розвиток моральних якостей, соціально значимих орієнтацій і установок;

· попередження негативних впливів на розвиток особистості;

· створення сприятливих умов розвитку особистості;

Зміст соціально-педагогічної діяльності розкривається в соціальній адаптації, профілактиці, корекції, соціально-культурній анімації певних вікових, соціальних груп і конкретних особистостей, у системному вивченні індивідуальних особливостей дітей, установленні контактів і взаємодії з ними, в управлінні процесом самореалізації особистості, підтримці особистості у кризових ситуаціях тощо.

Мета діяльності досягається за допомогою реалізації принципів:

· соціально-політичних (законності та прав людини, державного підходу до завдання діяльності, зв'язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності);

· психолого-педагогічних (сприяння самореалізації людини, індивідуального підходу, спрямованості, системності);

· організаційних (компетентності, інтеграції, контролю, перевірки);

· специфічних (гуманізму, незалежності, клієнтоцентризму, толерантності, конфіденційності).

Основними функціями діяльності соціального педагога є:

Ш комунікативна;

Ш організаторська;

Ш прогностична;

Ш охоронно-захисна;

Ш діагностична;

Ш попереджувально-профілактична;

Ш соціально-терапевтична.

Соціально-педагогічна діяльність - це цілеспрямовані послідовні дії соціального педагога, котрі забезпечують найбільш оптимальне досягнення певної соціально-педагогічної мети в соціальному розвитку, вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями й навичками в самообслуговуванні, навчанні й професійній підготовці об'єкта.

Соціально-педагогічна діяльність в умовах ДНЗ виконується методистами та вихователями дитячого садка, тому що в наш час не в кожному ДНЗ є соціальний педагог.

Таким чином, сутність соціально-педагогічної діяльності полягає у цілеспрямованій спільній діяльності соціального педагога, вихователів ДНЗ, з метою повноцінного виховання та навчання дошкільників, у яке входить моральне, естетичне, соціальне, фізичне та трудове виховання. Цей процес має бути взаємопов'язаний, тому що кожний етап у виховання, дуже важливий і має бути реалізованим, а саме за допомогою соціально-педагогічної діяльності.

1.2 Аналіз досвіду роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

соціальний педагог трудовий виховання

Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ дозволяє стверджувати, що під соціально-педагогічною діяльністю з вирішення даної проблеми можна розуміти певні методики та програми, призначені для вирішення проблем виховання, які включають аналіз дитячого колективу. Тому вирішенням проблем трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в ДНЗ займаються вихователі, методисти, соціальні працівники, які здійснюють соціально-педагогічну діяльність в ДНЗ.

Сучасні автори по-різному трактують поняття «соціальний педагог», Так, одні стверджують, що соціальний педагог забезпечує інтеграцію цілеспрямованих і середовищних впливів на особистість, що розвивається, а також стимулює розвиток суб'єктної позиції людини в цьому процесі, що регулює взаємини в системі «особистість-сім'я-суспільство» [38, с.22].

Л.І.Міщик вважає, що соціальний педагог є професійним працівником соціуму, фахівцем з виховної роботи з дітьми, їх батьками, дорослим населенням у сімейно-побутовому мікросередовищі та його оточенні; з підлітками, молодіжними групами та об'єднаннями, з організації культурно-дозвіллевої, фізкультурно-оздоровчої, трудової, ігрової та інших видів діяльності, групового спілкування, технічного, художнього та інших видів творчості дітей і дорослого населення в соціумі [30, с.59-60].

У понятійно-термінологічному словнику записано, що соціальний педагог ? спеціаліст, зайнятий у сфері соціальної роботи або освітньо-виховної діяльності, здійснює посередницьку роль між освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об'єднує зусилля з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків, молоді як особистостей, їх благополуччя в соціумі [39, с.92].

А.О.Малько зазначає, що соціальний педагог ? фахівець з соціального виховання, який здійснює посередницьку роль між людиною та соціальним середовищем з метою їх духовного розвитку та гармонізації їх відносин на особовому, міжособовому та надособовому рівнях [41, с.38].

Одними з пріоритетних напрямів у розвитку дошкільної освіти фахівці вважають: введення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що дасть змогу охопити дошкільним вихованням дітей, які за станом здоров'я не можуть відвідувати дитячий садок; відкриття соціальних груп загального розвитку та створення умов для перебування з однолітками і здобуття дошкільної освіти, ранньої адаптації дітей з вадами фізичного або розумового розвитку; забезпечення безоплатного утримання у садках дітей із соціально незахищених сімей підвищення рівня педагогічних працівників та поповнення галузі новими кваліфікованими кадрами тощо [37.].

Про актуальність соціально-педагогічного патронату на сучасному етапі, можливість уникнення проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв'язків, послаблення інституту сім'ї в цілому, йдеться у листі Міністерства освіти і науки України «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» [36].

Під терміном «соціально-педагогічний патронат сім'ї» передбачається система гуманітарних послуг і заходів, спрямованих на полегшення пристосування сім'ї та її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактику міжособистісних конфліктів у родині, захист прав дітей.

Питання діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах вивчали вітчизняні дослідники О. В. Безпалько, В. Г. Бочарова, Т. Г. Веретенко, І. Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, С. Р. Хлебік та ін. Соціально-педагогічні аспекти виховання дітей дошкільного віку досліджували Т. Алєксєєнко, С. Болтівець, О. Кононко, Т. Поніманська.

Науковці розкривають зміст соціального виховання дошкільнят, наголошують на важливості співпраці з батьками, потребі у розширенні функцій дошкільного навчального закладу шляхом запровадження соціально-педагогічного патронату сімей, що виховують дітей дошкільного віку, в тому числі з вадами психічного розвитку, які з різних причин не відвідують ДНЗ. На думку дослідників, залучення соціального педагога дошкільного навчального закладу до соціально-педагогічного патронату допоможе охопити всіх дітей мікрорайону міст, селищ дошкільною освітою, сприятиме попередженню негативних проявів насильства над дітьми, своєчасної нейтралізації несприятливих наслідків руйнування сім'ї, організації різноманітних виховних заходів як у дошкільному навчальному закладі, так і в мікрорайоні.

За енциклопедичним словником, соціальний педагог - це особа, фах якої - соціально-педагогічна робота й освітньо-виховна діяльність. Як спеціаліст він організовує взаємодію освітніх та поза навчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя дітей та молоді в мікросоціумі, їхнього всебічного розвитку. Головна особливість соціально-педагогічної роботи - вміння соціального педагога визначати проблеми та потреби особистості на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному та суспільному [41, с. 249].

Як професія «соціальний педагог» в Україні була введена до кваліфікаційного переліку спеціальностей лише у 2000 році. Найбільшого поширення набула в таких сферах, як загальноосвітні школи, спеціальні навчально-виховні заклади, спеціалізовані служби центрів ССМ тощо. Для дошкільних навчальних закладів ця посада ще досить нова.

Отже, на сьогодні виникає потреба у конкретизації напрямів діяльності соціального педагога в ДНЗ, розробці змісту та форм його роботи, яка суттєво відрізняється від роботи соціального педагога в загальноосвітній школі, узагальненні існуючого передового педагогічного досвіду.

Як правило, чинний стан діяльності свідчить, що ставки соціального педагога є лише у великих містах (так, у м. Києві в трьох районах працює близько 18 соціальних педагогів). І тому, певна частина функціональних обов'язків соціального педагога додатково покладається на вихователя та інших педагогічних працівників.

Отже, суб'єктами в ДНЗ, які виконують роль соціального педагога виступатимуть вихователі, методисти або психологи.

Соціальний педагог у дошкільному навчальному закладі - новий тип педагога. Він допомагає вихованцю зрозуміти навколишній світ, піклується про формування моральних, загальнолюдських цінностей, аналізує процес формування особистості, як соціальний процес, процес розвитку її нахилів та здібностей.

Соціальний педагог може стати посередником між Центрами розвитку дітей та дошкільним навчальним закладом, створювати сприятливе розвивальне навчально-ігрове середовище для дітей, забезпечувати умови для проведення спільних занять для дітей в ДНЗ, задовольняючи освітні потреби всіх дошкільників, сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та фахівців різного профілю.

Таким чином, діяльність соціального педагога дошкільного навчального закладу може здійснюватись за такими напрямами:

* педагогізація соціально-культурного середовища мікрорайону;

* здійснення соціально-педагогічного патронату дітей мікрорайону, які не відвідують дошкільний навчальний заклад;

* забезпечення педагогічного всеобучу батьків та інших членів родини (дідусів та бабусь), опікунів, прийомних батьків, усіх, хто причетний до виховання дітей;

* допомога родині у вихованні дітей відповідно до запитів батьків та особливостей виховання в конкретній родині;

* організація змістовного дозвілля дошкільнят в ДНЗ та мікрорайоні;

* робота з попередження насильства в сім'ї над дітьми та робота з дітьми, які зазнали насильства;

* робота з дітьми з особливими потребами та їхніми батьками, створення сприятливого навчально-розвивального інклюзивного середовища;

* супровід процесу адаптації дитини та батьків до дошкільного навчального закладу;

* визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі;

* посередницька роль у взаєминах дитини, родини з освітніми, соціокультурними закладами мікрорайону.

Отже, робота соціального педагога в ДНЗ реалізується за допомогою вихователів та методистів. Вони виконують усі функції соціального педагога стосовно виховання, захисту та соціальної допомоги дітей.

Стосовно трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ, то цей процес виховання має специфічні риси. У різних вікових групах, трудове виховання та ознайомлення з працею дорослих проходить по різному.

Ознайомлення з працею дорослих і виховання поваги до неї - один із способів формування в дітей працьовитості, позитивного ставлення до праці і до трудівників. Знайомлячи дітей з працею дорослих, вихователь(соціальний педагог) має можливість повідомити їм конкретні завдання про працю, сформувати певні уявлення про неї і на цій основі виховати почуття поваги до праці дорослих, навчити цінити працю, пробудити в дітей інтерес і любов до неї, викликати прагнення до трудової діяльності, бажати працювати сумлінно, старанно.

Дослідження показали, що в дошкільному віці діти виявляють великий інтерес до праці дорослих. У малюків виникає бажання наслідувати старших, брати участь у їх праці. Діти відчувають радість і задоволення від трудових зусиль, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Вплив праці дорослих на поведінку дітей можна спостерігати і в дитячих іграх. Де вихованці прагнуть точно відобразити той чи інший вид праці так, як спостерігали, підкреслюючи злагодженість дій, акуратність, точність.

Для ознайомлення дітей з працею дорослих використовуються найрізноманітніші методи, а саме: спостереження за працею дорослих, екскурсії (вони можуть бути найрізноманітніші), бесіди, читання художніх творів, розгляд картин, відповіді вихователя, демонстрування діафільмів, дидактичні спостереження, сюжетно-рольові ігри і звичайно участь дітей у праці дорослих.

Але слід пам'ятати, що в різних вікових групах ознайомлення з працею дорослих різне.

Так у молодших групах для дітей становить побутова праця дорослих (ознайомлення з працею мами, няні, повара, двірника і дитячому садочку). За своїм змістом така праця доступна малюкам, які часто бачать, як її виконують і користуються її результатами.

Наприклад: няня прибирає ігрову кімнату, піклується про всіх дітей; повар готує їсти; двірник замітає подвір'я, щоб було чисто.

У молодшій групі ознайомлюють також з роботою працівників транспорту; роботою водія і машиніста.

Автомобілем керує водій. Він заводить машину, веде її, під час руху стежить за світлофором: перед червоним світлом зупиняється, коли зелене - їде. Пішоходи переходять вулицю у зазначеному місці, якщо горить зелене світло.

Поїзд веде машиніст. Поїзд їде по рейках. Він складається з електровоза і багатьох вагонів. У вагонах перевозять пасажирів і різні вантажі. Отже, поїзди бувають пасажирські і вантажні.

Ознайомлення з працею будівельника можна розпочати з прогулянки біля дошкільного закладу. Вихователь пропонує вихованцям уважно поживитись на нього і пояснити, що це збудували будівельники. Пояснити, що будинок не може збудувати одна людина, що будинок будує багато людей: одні зводять стіни, другі роблять вікна, треті двері, а ще інші дах. Пояснити, що всі будівельники подбали про те, щоб дітям було тут затишно, тепло, зручно. А закріпити здобуті знання на прогулянці допоможе заняття з конструювання. І всі діти будуть будівельниками.

І так, діти ростуть і збільшується їх життєвий досвід.

В середній групі вихователь продовжує ознайомлювати дітей з працею близьких їм людей, але вже звертає увагу на її процес і наслідки.

Основне виховне завдання - дати дітям знання про працю дорослих, виховувати повагу до їх праці, бажання допомагати їм. Тому вихователь не обмежується лише спостереженнями, повідомленням знань, а й намагається викликати у дітей почуття вдячності за турботу про них, бажання допомагати старшим. Тому, знайомлячи дітей з працею дорослих у дитячому садку, слід роз'яснити дітям, що у садочку працює багато людей, які дбають про них. Поглибити і розширити знання про роботу вихователя, няні, кухаря, лікаря, музичного керівника, медичних сестер. Ознайомити з працею двірника. Учити розрізняти характерні трудові дії лікаря і медичної сестри.

Ознайомлюючи дітей з роботою працівників транспорту, розказуємо, що існують різні види транспорту: залізничний, автомобільний, повітряний, водний. Дітей також ознайомлюють з професіями водія міського транспорту, міліціонера-регулювальника, машиніста електровоза, пілота, капітанів, матросів.

Поряд з такими професіями, дітей цього віку знайомлять з сільськогосподарською працею.

Уявлення про те, що хліб добувається наполегливою працею багатьох трудівників, діти повинні мати вже змалку. Діти повинні знати, що вони орють поле, сіють зерно, доглядають посіви, а потім збирають урожай. Що на полі працюють сільські трударі - хлібороби і всі люди шанують їхню працю. Знайомлячи дітей з професією хлібороба, бажано провести екскурсію в хлібний магазин і розповісти, звідки він узявся.

У старшій групі розширюється уявлення дітей про навколишній світ, збагачується їхній життєвий досвід. Діти цього віку дізнаються про роботу колгоспників, які створюють машини, виготовляють меблі, шиють одяг, працівників деяких установ культурно-побутового обслуговування населення (ательє, пошти, лікарні, бібліотеки).

На цьому віковому етапі діти повинні вміти вільно й самостійно використовувати знання про працю та трудові взаємини працівників дитячого садка: виховательки, няні, кухаря, лікаря, медичної сестри, музичного керівника, двірника, познайомитися з трудовими обов'язками пралі та завідувачки дитячим садком, про трудові взаємини дорослих, про взаємозалежність праці вихователя і няні, няні і кухаря, вихователя і музичного керівника.

Діти цього віку повинні уявляти, наскільки складна і різноманітна праця виховательки: вона їх навчає, дбає про їхнє здоров'я, гуляє з ними, дбає про те, щоб вони росли дружними і веселими. Діти шанують, поважають вихователя, і допомагають їм у роботі: поливання квітів, ремонт іграшок і книг, готування матеріалів до занять. Також діти допомагають няні розставляти і збирати посуд, витирати пил. Віці відносини діти відображають і у іграх.

Вихованців старшої групи знайомлять з роботою лікаря і медичної сестри в поліклініці. Новою є тема «Аптека», її робота та трудові обов'язки її працівників.

Також ознайомлюють дошкільнят з роботою швачок, прасувальниць, працівників ательє і модельєрів, закрійників, пошти, бібліотеки, магазину.

У старшій групі розширюються знання дітей про будівельні професії. Вони дізнаються, як працюють екскаваторник, столяр, покрівельник, електрик, тесля. Діти набувають знань про трудові дії, послідовність виконання їх, способи використання інструментів, про взаємодію і злагодженість у праці робітників різноманітних будівельних професій. Будівельники сумлінно працюють, щоб будівлі були міцними, зручними, радували людей.

Продовжують ознайомлювати дітей зі змістом роботи працівників сільського господарства: хліборобів, овочівників, тваринників, механізаторів.

Землероби обробляють землю, сіють і вирощують хліб, овочі і інші рослини.

Тваринники розводять свійських тварин та доглядають їх.

Працю людей полегшують різноманітні машини: трактори, комбайни, сінокосарки. На них працюють механізатори.

Діти разом з вихователем беруть посильну участь у роботі на квітнику, грядці.

Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті. Тільки при поступовому розширенні знань про той чи інший вид праці можна виробити у дітей правильне уявлення про нього і потрібне ставлення [44].

Отже, наше дослідження направлено на трудове виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ у старших групах, з дітьми старшого дошкільного віку.

1.3 Характеристика нормативно-правової бази щодо роботи соціального педагога з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах дошкільного навчального закладу

Дошкільна освіта є первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні - сукупність повчально-виховних закладів, призначених для цілеспрямованого навчання і виховання, її функціонування регламентоване Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, вимогами «Базового компонента дошкільної освіти», згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, програмами виховання дітей дошкільного віку «Малятко» і «Дитина».

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна, середня та вища освіта. У середині XIX століття у більшості розвинутих країнах було законодавче закріплено обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн законодавче визнають обов'язковість дошкільної освіти.

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, закріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права на участь в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження.

Принципи державної політики у галузі освіти відображені у Законі України «Про освіту» (1996 рік), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини в реалізації її здібностей, таланту, у всебічному розвитку;

• гуманізм та демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

• безперервність і різноманітність;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Закон України «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї», дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі» [34].

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку; «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».

Головними завданнями реформування дошкільного виховання на сучасному етапі є:

• створення належних соціально-економічних, морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

• піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;

• оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей;

• розвиток у дитини духовності, як домінуючого начала у структурі особистості;

• своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

• дослідження динаміки стану здоров'я і психічного розвитку дошкільників;

• удосконалення навчально-виховного процесу в дошкільних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткований прийняттям Закону України «Про дошкільну освіту»(2001 рік), який розглядає її як цілісний процес, спрямований забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду.

Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

• забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

• забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

• визначення змісту дошкільної освіти;

• визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

• формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

• створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

У статті 7. указано щодо завдань дошкільної освіти, а саме:

• збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини;

• виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту;

• здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

• доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

• рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

• єдність розвитку, виховання, навчання й оздоровлення дітей;

• наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

• особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

• демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

• відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дошкільника [32].

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення їх прав.

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.