Успішність організації початкового ступеня навчання залежить від урахування психофізіологічних та психологічних особливостей учнів 11-12 років Як відмічають психологи, у підлітковому віці (з 10-11 до 15 років) починається період найбільш інтенсивного розвитку мислення дітей. Разом з тим діти 10-11 років зберігають у структурі мислення наочно-образні компоненти, характерні для молодших школярів [15]. Поєднання наочно-образного мислення із зростаючою здатністю до абстрактного мислення, до узагальнені, і створює сприятливі умови для оволодіння іноземною мовою на початковому ступені. За словами вченого Г. Коджаспірова, цифрові навчальні засоби підвищують продуктивність навчально-виховного процесу в тому разі, якщо вчитель, вихователь добре уявляють і розуміють психологічні основи їх застосування [11]. Цифрові навчальні засоби, на думку дослідниці Є. Смирнової, мають широкі можливості, які необхідно реалізовувати на основі врахування психологічних особливостей сприйняття в процесі навчання. З психології відомо, що зорові аналізатори володіють значно більш високою пропускною здатністю, ніж слухові. Око здатне сприймати мільйони біт в секунду; вухо - тільки десятки тисяч. Інформація, сприйнята візуально, за даними психологічних досліджень, більш осмислена, краще зберігається в пам'яті [21, 160 - 257]. Сьогодні, у процесі навчання основним джерелом інформації продовжують залишатися цифрові навчальні засоби. Тому вчителю треба розширювати арсенал зорових і зорово-слухових засобів подачі інформації. Отже, найбільш високу якість засвоєння досягається при безпосередньому поєднанні слова вчителя і пред'являється учням зображення в процесі навчання. А цифрові навчальні засоби як раз і дозволяють більш повно використовувати можливості зорових і слухових аналізаторів учнів. Це впливає, перш за все на початковий етап процесу засвоєння знань - відчуття і сприйняття. Сигнали, які сприймаються через органи почуттів, піддаються логічній обробці, потрапляють у сферу абстрактного мислення. У результаті чуттєві образи полягають у судженнях і умовиводах. Значить, більш повне використання зорових аналізаторів створює в цьому випадку основу для успішного перебігу наступного етапу процесу пізнання - осмислення. Крім того, при протіканні процесу осмислення застосування наочності (зокрема, образотворчої та словесної) впливає на формування і засвоєння понять, доказовість і обгрунтованість суджень і умовиводів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків і т.д. пояснюється це тим, що аудіовізуальні посібники впливають на створення умов, необхідні для процесу мислення, що лежить в основі осмислення [23, 287]. Велику роль цифрові навчальні засоби відіграють в запам'ятовуванні як логічне завершення процесу знань, створюючи яскраві опорні моменти, допомагають закарбувати логічну нитку матеріалу, систематизувати вивчений матеріал. Особливо має враховуватися вчителем емоційний вплив цифрових навчальних засобів. Якщо йому важливо сконцентрувати увагу учнів на зміст пропонованого матеріалу, то сила їх емоційного впливу викликає інтерес і позитивний емоційний настрій на сприйняття. Надлишок емоційності ускладнює засвоєння і осмислення основного матеріалу. Якщо використовуваний матеріал повинен викликати певні почуття і переживання, вирішальним виявляється саме емоційний потенціал використовуваного. Колір, спосіб подання, чіткий і продуманий дикторський або учительський коментар значущі при сприйнятті будь-яких цифрових засобів навчання. У навчально-виховній взаємодії вихователя і вихованця однією з найактуальніших і найскладніших проблем є залучення і збереження дитячої уваги протягом всього уроку. Увага в молодшому шкільному віці мимовільна, що викликає новизна, незвичність, динамічність об'єкта, контрастність зображення, тобто ті якості інформації, які відтворюються за допомогою цифрових засобів навчання. Все це, разом узяте, впливає на глядача і, викликаючи мимовільну увагу учнів, сприяє мимовільному запам'ятовуванню матеріалу [28, 67]. Дослідниця В. Дубровіна виділяє наступні психологічні особливості уваги:

Упровадження цифрових навчальних засобів в навчально-виховний процес, що багатьма дослідниками визначається як технологічна революція в освіті, почалося з розробки перших програм аудіовізуального навчання у 1930-х рр. у США. У вітчизняній школі ці засоби з'являються в 1940-х рр. Із середини 1950-х рр., намічається технологічний підхід до їх використання, теоретичною базою якого стає ідея пpoгpaмованого навчання. У 1970-ті рр., підсилюється теоретична розробка використання цифрових засобів в навчальному процесі й з'являються такі новітні засоби: відеомагнітофони, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка тощо. У 1980-ті рр., стали створюватися дисплейні класи, збільшилася кількість і якість педагогічних програмних засобів, з'явилися системи інтерактивного відео задля освітніх цілей. У 1990-ті рр., в освітніх установах використовується мультимедійна апаратура. Мультимедіа розуміється як сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє об'єднати в комп'ютерній системі текст, звук, відео зображення, графічні зображення й анімацію. Використання віртуальної реальності (інтегративної технології утворення, за допомогою сукупності програмних засобів і різноманітних технічних пристроїв, ілюзії реальності того, що відбувається в комп'ютерному середовищі й активній участі в ній користувача) у педагогічному процесі породжує ефект присутності, а це робить можливим змінити всю систему навчання й виховання. Виникає можливість багато інформаційних матеріалів передавати тому, кого навчають, через його безпосереднє зіткнення з досліджуваними об'єктами і явищами, моделювати виховні ситуації, у яких вихованцеві треба буде приймати якісь рішення та діяти відповідно до обставин [19, 178]. Звідси стає очевидним, що дидактичні можливості цифрових навчальних засобів зростають в міру розвитку їх техніко-цифрового та програмно-методичного рівня. Цифрові навчальні засоби є невід'ємним компонентом практично будь-якої сучасної методичної системи. Їх упровадження, на думку дослідниці Г. Коджаспірової і К. Петрова, сприяє:

· індивідуалізації навчально-виховного процесу з урахуванням рівня підготовленості, здатностей, індивідуально-типологічних особливостей засвоєння матеріалу, інтересів і потреб учнів;

· зміні характеру пізнавальної діяльності учнів у бік її більшої ефективності;

· посиленню міждисциплінарних зв'язків у навчанні, комплексному вивченню явищ і подій;

· підвищенню гнучкості, мобільності навчального процесу, його постійному й динамічному відновленню;

· зміні форм і методів організації поза навчальною життєдіяльністю вихованців та організації їхнього дозвілля [12, 256-287].

Класифікувати цифрові навчальні засоби складно через різноманітність їх складу, функціональних можливостей, способів подання інформації. У науці відсутня єдина класифікація засобів навчання, тому різні педагоги пропонують свої варіанти. Цифрові навчальні засоби можна розділити на знаково-графічні, демонстраційні, лабораторні, мультимедійні. Знаковографічні цифрові навчальні засоби застосовуються для передачі інформації про зовнішній вигляд об'єктів вивчення, про їхні конструктивні особливості з поясненнями в текстово-графічній формі, а також у формі відстеження (наочні стенди, візуальна й аудіовізуальна апаратура). Демонстраційні цифрові навчальні засоби дозволяють продемонструвати роботу (функціонування) пристрою, тобто вони виконані у вигляді діючих технічних об'єктів, що сприяють більшій наочності для спостереження за технічними процесами (діючі моделі тощо.). Мультимедійні цифрові навчальні засоби дозволяють задіяти максимальну кількість каналів сприйняття інформації за рахунок передачі інформації в мультимедійній формі за допомогою комп'ютерів і оргтехніки, тим самим істотно підвищити ефективність навчання [6; 14; 15] Необхідність застосування цифрових навчальних засобів, котрі в якості аудіовізуальних засобів можуть впливати на різні органи почуття, безсумнівна. Вона зумовлена й значним ускладненням об'єктів навчання - неможливо продемонструвати складний технічний пристрій, мікросхему або технологічний процес тільки вербальними засобами та за допомогою крейди й дошки. Цифрові навчальні засоби дозволяють вийти за рамки навчальної аудиторії; зробити видимим те, що неможливо побачити неозброєним оком, імітувати будь-які ситуації. Багато сучасних цифрових засобів аж до персональних комп'ютерів стали або стали звичними в повсякденному побуті багатьох людей. Застосування цифрових засобів інтенсифікує передачу інформації, значно розширює ілюстративний матеріал, створює проблемні ситуації й організує пошукову діяльність учнів, підсилює емоційність навчання, формує навчальну мотивацію тих, кого навчають, індивідуалізує й диференціює навчальний процес. З використанням цифрових засобів відкривається безліч нових можливостей проведення позаурочної роботи та дозвілля дітей. Упровадження новітніх технологій у навчально-виховний процес приводить до корінної зміни характеру діяльності педагога - вона в значній мірі наближається до професійної діяльності дослідника, програміста, організатора, консультанта [7, 128]. Цифрові навчальні засоби підвищують ефективність і продуктивність навчально-виховного процесу тільки в тому випадку, якщо вони методично грамотно застосовуються, тобто вчитель, вихователь добре собі уявляють і розуміють психологічні основи їхнього застосування [13; 26, 390]. Ефективність використання цифрових засобів навчання дослідники Г. Коджаспірова та К. Петров визначають трьома взаємозалежними аспектами її забезпечення: технічним, методичним та організаційним. "Технічне забезпечення являє собою адаптацію, удосконалення і розробку цифрових засобів, що використовуються задля передачі інформації учням, зворотного зв'язку від учнів до викладача, контролю знань, організації самостійних занять, обробки та документування інформації. Але навіть надсучасні цифрові засоби не забезпечать необхідного ефекту, якщо вони будуть використовуватися невміло, без необхідної методичної підготовки й розробки дидактичних матеріалів, з порушенням ергономічних і психолого-педагогічних вимог, з необґрунтованим розширенням галузей їх застосування, тобто методично неграмотно. Організаційне забезпечення цифровими навчальними засобами в освітніх установах має велике значення - їх обслуговування й підтримка в робочому стані, модернізація й своєчасна заміна встаткування" [22, 176]. Однак "за будь-якого ступеня технізації навчального процесу провідна й вирішальна роль належить викладачеві, а засоби навчання, навіть у найсучасніших варіантах, завжди будуть лише його помічником. Найвищий рівень технізації навчально-виховного процесу не замінить позитивного впливу особистості викладача на навчання й виховання особистісних якостей учнів" (Г.М. Коджаспірова, К.В. Петров) [12, 256-287]. Про це ж пише й науковець М. Колкер - "незважаючи на широку область застосування й розмаїтість функцій, які виконують цифрові навчальні засоби, вони не можуть замінити викладача. Він завжди буде центральною фігурою педагогічного процесу. Цифрові навчальні засоби призначені для розширння можливостей вчителя. Вони - один із засобів навчання, педагогічний інструмент у руках викладача, яким він мусить уміти користуватися, спираючись на вихідні положення, що лежать в основі їх застосування" [13, 135]. Автор визначає такі особливості використання допоміжних засобів навчання:

· застосування цифрових засобів навчання має бути мотивованим та методично обґрунтованим; використанням будь якого засобу навчання можна вважати доцільним лише тоді, коли не може бути досягнута однакова педагогічна ефективність за допомогою інших, більш доступних навчальних засобів;

· у кожному конкретному випадку має бути визначена мета застосування: мета застосування може бути як загального характеру (інформаційно-пізнавальна або психолого-педагогічна), так і дидактична (найближчі дидактичні цілі навчання); функціональна визначеність вимагає чіткого виявлення функцій, що можуть виконувати цифрові навчальні засоби в тому або іншому випадку;

· цифрові навчальні засоби повинні вписуватися в систему побудови навчального заняття, тому необхідно врахувати їх вплив на його структуру, методику викладання навчального матеріалу тощо.; варто чітко визначити їх місце на занятті, продумати можливість органічного включення в діяльність як викладача, так і учнів;

· епізодичне використання цифрових навчальних засобів, як правило, не дає потрібного результату, тому має бути розроблена цілісна система їхнього застосування [13, 134-136].

Таким чином, цифрові засоби навчання є невід'ємним і значним компонентом сучасної методичної системи й, відповідно, є одним із найважливіших елементів навчально-педагогічного процесу. Використання цифрових засобів навчання відкриває безліч нових можливостей, значно розширює ілюстративний матеріал, створює проблемні ситуації й організує пошукову діяльність учнів, підсилює емоційність навчання, формує навчальну мотивацію тих, кого навчають, індивідуалізує й диференціює навчальний процес.

Висновки до першого розділу

· дозволяє викладачам пояснювати новий матеріал із центра класу;

· заохочує імпровізацію й гнучкість, дозволяючи викладачам малювати й робити записи поверх будь-яких додатків і веб-ресурсів;

· дозволяє викладачам зберігати й роздруковувати зображення на дошці, включаючи будь-які записи, зроблені під час заняття, не затрачаючи при цьому багато часу й сил і спрощуючи перевірку засвоєного матеріалу;

· дозволяє викладачам ділитися матеріалами один з одним і знову використати їх;

· зручна при роботі у великій аудиторії;

· надихає викладачів на пошук нових підходів до навчання, стимулює професійний ріст.

Переваги для учнів:

· робить заняття цікавими й розвиває мотивацію;

· надає більше можливостей для участі в колективній роботі, розвитку особистих і соціальних навичок;

· звільняє від необхідності записувати завдяки можливості зберігати й друкувати все, що з'являється на дошці;

· учні починають розуміти більше складні ідеї в результаті більше ясної, ефективної й динамічної подачі матеріалу;

· дозволяє використати різні стилі навчання, викладачі можуть звертатися до всіляких ресурсів, пристосовуючись до певних потреб;

· учні починають працювати більш творчо й стають упевненими в собі;

· учням не потрібна клавіатура, щоб працювати із цим устаткуванням, у такий спосіб підвищується залученість учнів початкових класів або дітей з обмеженими можливостями.

Фактори ефективного використання:

· забезпечення доступу до інтерактивної дошки, щоб викладачі могли набратися досвіду;

· використання дошки не тільки викладачами, але й учнями;

· надання викладачеві часу на підготовку до заняття;

· тимчасові витрати викладача для того, щоб стати впевненим користувачем і підібрати ресурси для заняття;

· обмін ідеями й ресурсами між викладачами;

· розташування дошки в класі таким чином, щоб не заважало сонячне світло й ніщо не перебувало між проектором і дошкою;

· високий рівень надійності й технічної підтримки, щоб звести до мінімуму можливі проблеми.

Деякі вчителі відмовляються від роботи з інтерактивною дошкою мотивуючи це можливістю її пошкодити. Узагальнимо основні причини негативного ставлення до інтерактивних дошок:

· вік педагогічних працівників;

· відповідальність за пошкодження дошки;

· не вміння працювати на комп'ютері;

· не вміння поєднувати новітні цифрові технології із стандартними вимогами до уроку;

· мотивація вчителя-предметника тощо.

Аналізуючи роботу вчителів, які систематично використовують інтерактивну дошку на уроках було встановлено, що вік педагогічних працівників (рис.1.1.) на освоєння новітніх технологій впливає. Наприклад, вчителі віком до 50 років, володіють інтерактивною дошкою і застосовують готові пакети прикладних програм на високому професійному рівні. Вони не відчувають страху перед дошкою, хоча володіють комп'ютером на початковому рівні, але вдало поєднують новітні технології у повсякденній педагогічній роботі вчителя-предметника, а інтерактивну дошку використовують як найкращий сучасний наочний засіб. А деякі вчителі старші за 50 років не вміють користуватися сучасними цифровими технологіями і не можуть поєднувати новітні цифрові технології із стандартними вимогами до уроку.

(рис.1.1.)

Зрозуміло, щоб використовувати інтерактивну дошку або мультимедійну систему необхідно володіти комп'ютером, хоча б на рівні користувача. Тому самими активними в опануванні новими технологіями виявилися молоді вчителі віком до 30 років. Цифрові навчальні засоби підвищують ефективність і продуктивність навчально-виховного процесу тільки в тому випадку, якщо вони методично грамотно застосовуються, тобто вчитель, вихователь добре собі уявляють і розуміють психологічні основи їхнього застосування. Неправильне використання технічних засобів навчання виникає, насамперед, через незнання або зневагу психологічними особливостями їхнього застосування. Тому можна виділити такі типові педагогічні помилки, що знижують ефективність застосування цифровими засобами навчання:

· недостатня методична підготовленість учителя;

· неправильне визначення дидактичної ролі й місця цифрових засобів на уроках, невідповідність їх можливостям та дидактичної значимості;

· безплановість, випадковість їх застосування;

· перевантаженість уроку демонстрацією, перетворення його в зорову, літературно-музичну композицію.

На такому уроці, по суті, відсутня навчально-виховна робота вчителя, порушуються елементарні дидактичні вимоги, переважає пасивне сприйняття навчальної інформації учнями, нераціонально витрачається навчальний час. У ході дослідження було розроблено систему впровадження цифрових навчальних засобів та комп'ютерних технологій у навчальний процес, що передбачає реалізацію таких етапів:

1. Виявлення у викладача бажання та здатності до застосування цифрових засобів навчання та комп'ютерних технологій у навчально-виховний процес.

2. Вивчення вчителем як аналогових, так і цифрових (цифрових аудіовізуальних і комп'ютерних) навчальних засобів. При цьому необхідно не тільки знайомити педагога з цифровими засобами навчання та методикою їх використання на заняттях, але й активно давати різноманітні практичні завдання за їхнім застосуванням. Інакше кажучи, навчання учителів методиці використання цифрових засобів має бути розширене і виходити за рамки існуючого спеціалізованого курсу, реалізуватися в рамках вивчення інших напрямків їхньої підготовки та перепідготовки вчителя.

3. Побудова системи навчання викладачів та вчителів оволодінню не тільки цифровою технікою, але й комп'ютерними програмами і технологіями створення навчальних комп'ютерних (мультимедійних) продуктів.

4. Конкретизація змісту освіти щодо спрямованості на формування високих інтелектуальних та морально-вольових якостей учнів, способу його передачі змісту та організації його засвоєння.

5. Застосування методів і засобів формування, самоконтролю та самооцінки набуття учнями знань, умінь.

6. Аналіз отриманих результатів (у випадку негативних результатів - пошук способів їхнього усунення).

7. Подальший розвиток підготовки та перепідготовки вчителя щодо застосування цифрових засобів навчання та новітніх технологій у навчальному процесі, їх вдосконалення.

Таким чином, цифрові навчальні засоби підвищують ефективність і продуктивність навчально-виховного процесу тільки в тому випадку, якщо вони методично грамотно застосовуються, тобто вчитель, вихователь добре собі уявляють і розуміють психологічні основи їхнього застосування.

2.2 Аналіз застосування цифрових навчальних засобів на уроках іноземної мови