У процесі викладання учням навчального матеріалу викладач широко використовує один з найважливіших принципів дидактики - принцип наочності. Принцип наочності вперше теоретично обґрунтував Я.А.Коменський, який висунув вимогу вчити людей пізнавати самі речі, а не тільки свідоцтва про них. Коменський приділяє велике значення також діяльності розуму [5]. Розвиваючи його ідеї про наочність в навчанні І.Г.Песталоцці переоцінював наочність, помилково вважаючи її абсолютною основою всілякого пізнання. Ушинський підкреслював, що наочність відповідає психологічним особливостям дітей. Наочне навчання будується не на уявленнях і словах, а на конкретних образах безпосередньо сприйнятих дитиною: чи будуть ці образи сприйняті при самому навчанні, під керівництвом наставника або, спершу, самостійним спостереженням дитини так, що вчитель знаходить в душі дитини або учня вже готовий образ і на ньому будує вчення. Такий хід навчання від конкретного до абстрактного, від уявлення до мислення, а не навпаки, Ушинський вважав єдино вірним, природнім, таким що базується на ясних психологічних законах [1].

Ушинський казав про необхідність використовування наочності в діяльності учнів. Образну мову вчителя він відносив до засобів наочності, а наочність вважав одним із шляхів зближення вчителя з класом.

До технічних засобів навчання належать: технічні пристрої та дидактичні засоби навчання,які за допомогою цих пристотроїв відтворюються. Класифікувати технічні засоби навчання складно через різноманітність будови,функціональних можливостей, способів передачі інформації [4].

Свідоме оволодіння знаннями базується на практичному досвіді, який у свою чергу, засновано на безпосередніх спостереженнях.

Наочність сприяє кращому засвоєнню знань, надає активність розумової діяльності, мобілізує увагу.

Психологічним механізмом формування чуттєвого досвіду є сприяння на відчуття дійсності: сприйняття, увага та відтворення. Формування чуттєвого досвіду здійснюється за допомогою спирання на наочність. Слово "наочність" означає доступність візуальному спостереженню, та очевидно те, що можна показати, побачити, безпосередньо сприйняти. Слід підкреслити, що термін "наочність" і "сприйняття" не тотожні і можуть бути представлені як властивості (ознаки), безпосередньо сприйняті. Наочно можуть бути відтворені також загальні, істотні закономірності зв'язку та відтворення, які чуттєво в самих об'єктах не виступають [5].

Наочність широко використовується у навчально-виховному процесі, а саме при засвоєнні знань учнями. Психолого-педагогічна література розробила основні принципи засвоєння.

Для формування наукових узагальнень (систем понять) недостатньо тільки показувати наочний матеріал. Необхідно так організовувати учбову діяльність, щоб були створені умови для самостійного розподілу та узагальнення учнем суттєвих і несуттєвих ознак. Без спеціальної організації імперичного досвіду учня наочність може зіграти не стільки позитивну, скільки негативну роль - гальм [1].

Наочними є і використання теоретичних моделей. Наприклад, більшу частину таємно протікаючих процесів і явищ неможливо спостерігати, та вони безпосередньо вимальовуються за формою різних графічних моделей, які при їх пред'явленні безпосередньо діють на наші органи почуттів.

Використання в процесі навчання різних теоретичних моделей у вигляді графічних схем, відтворюючих своїм змістом найбільш загальні залежності, широко практикується в сучасній школі при засвоєнні знань.

При використанні наочності необхідно враховувати 2 загальних моменти:

1) яку конкретну роль наочний матеріал виконує в засвоєнні та 2) в якому співвідношенні знаходиться предметна змістовність та засіб того наочного виразу стосовно до об'єкту вивчення [5].

Прийнято вважати, що наочність виконує ілюстративну функцію, та ця функція далеко не поодинока. Наочний матеріал може виконувати функцію пояснювальну, операторну, тобто не тільки ілюструвати, показувати спосіб дії з матеріалами. Наочність є засіб матеріальної функції різного змісту засвоєння знань.

Наочні прилади, поділяються на натуральні й образотворчі. У якості натуральних використовують деталі, механізми, вузли, прилади, агрегати автомобіля, інструмент і пристосування, застосовувані при проведенні лабораторно-практичних робіт. До натуральної наочності наближаються спеціально виготовлені моделі, макети, щити, стенди. Достоїнство натуральної наочності велике. Однак за допомогою цієї наочності не завжди можливо все показати. Компенсувати це можна використанням образотворчої наочності.

Образотворчі наочні приладдя поділяються на площинні й об'ємні.

· До площинного відносяться плакати з зображенням схем, таблиць, зображення на класній чи електронній дошці.

· До об'ємних образотворчих наочних приладь відносяться моделі і макети, виконувані звичайно в зменшеному чи збільшеному в порівнянні з оригіналом розмірі.

Зображення на класній дошці займають значне місце серед засобів наочності. Правильне використання класної дошки допомагає учнем запам'ятати і вірно зрозуміти факти, явища, діаграми, схеми, малюнки. При вивченні нового матеріалу необхідно записати тему, спеціальні терміни. Щоб виділити окремі частини малюнка, варто використовувати кольорові крейди. Для зображення на дошці треба вибирати нескладні малюнки, якщо ж необхідно представити складне зображення, його потрібно виконати заздалегідь. На дошці не повинне бути неохайно зроблених написів і малюнків.

Всю різноманітність видів наочності що використовується можна звести до деяких типів, різних за своїм змістом і функціями: 1) натуральні, речові моделі (муляжі, геометричні тіла, макети різних предметів, технологічні зразки); сюди можна віднести їх перспективні зображення; 2) умовні графічні зображення, що відрізняються різноманітністю форм і змісту (наочні відображення в системі аксонометричних, ізометричних проекцій, розрізи, перерізи, ескізи, різні технічні та технологічні схеми); 3) знакові моделі (графіки, діаграми, формули, рівняння, окремі математичні вирази та символи).

Всі ці види наочності по-різному зв'язані з об'єктом зображення і мають неоднакове значення в розкритті його окремих властивостей.

Натуральні (речові) моделі та їх наочні зображення є простими замінювачами реальних об'єктів, з якими вони зберігають повну схожість. Вони виступають наочною опорою для формування в учнів конкретних образів навчальних об'єктів, на основі яких формуються наукові поняття, і утворюють той емоційний фонд, без якого знання не можуть бути зрозумілі і достатньо міцно засвоєні. Ці види наочності передають, як правило, конкретні чуттєво сприйняті властивості окремих об'єктів в усій їх повноті, різноманітності й виконують роль ілюстрацій при засвоєнні знань.

Найбільш ілюстрованим є малюнок, виконаний у вигляді кольорового відображення. Він сприяє утворенню яскравих уявлень про навчальні об'єкти. Зберігаючи образи наочної картини, він відтворює риси найбільш стійкі, суттєві в предметі, як типовому представникові цілого класу однорідних предметів. Цим учбовий малюнок відрізняється від простих фотографій, що фіксують предмет в одномоментному (випадковому) проявленні. Через це всякий учбовий малюнок уже утримує в собі узагальнення. Використовуючи в якості учбового матеріалу малюнки, учитель повинен старанно їх відбирати у відповідності з конкретними цілями засвоєння [5].

Умовні графічні зображення, на відміну від натуральних (речовин) моделей і наочних малюнків, сприяють передачі схованих від безпосередньо сприйняття властивостей навчального об'єкта. Порівняємо, наприклад, модель та креслення одного і того же технічного об'єкту. Модель передає тільки зовнішні, типові особливості даного об'єкту, в той час як його креслення дозволяє виявити всю геометричну форму та особливості конструкції. Кінематична схема цього ж об'єкту дає уявлення про характер взаємодії його окремих частин, незалежно від їх конкретного конструктивного оформлення у вигляді окремих складових елементів (деталей, вузлів); тут же розкриваються засоби з'єднання цих елементів. Робоче креслення цього технічного об'єкту вказує на спосіб його виготовлення, перетворення.

Перераховані вище умовні графічні зображення є більш абстрактними (віддаленими об'єктами зображення), ніж натуральна модель (або малюнок). Однак вони дають можливість виявити більш суттєві зв'язки та відношення. Через те умовні графічні зображення не просто доповнюють собою інші види наочності, а виконують у процесі навчання іншу функцію, пояснюючу, поглиблюючи наші уявлення про об'єкт, що вивчається дозволяють проникнути в його більш істотні зв'язки та відношення, сховані від безпосереднього погляду.

При сприйнятті натуральних моделей ми відокремлюємо те загальне, що властиве даному об'єкту.

Умовні графічні зображення дозволяють представити не один, а зразу декілька різних предметів, об'єднаних спільними конструктивними особливостями.

Малюнки є об'ємним зображеннями. Для того, щоб по них розпізнати об'єкт, не треба мати спеціальних знань, зміст зображеного сприймається безпосередньо. Для сприйняття умовних зображень необхідні спеціальні знання.

Посилення теоретичного змісту знань учнів ПТНЗ з неминучістю приводить до необхідності широкого використання графічних моделей у якості наочного матеріалу. Представлений в них зміст стає спеціальним предметом засвоєння та моделюється самим учнем під керівництвом учителя.

Для ефективного використання технічних засобів навчання в процесі засвоєння знань велику роль грає не тільки старанний відбір наочних засобів у відповідності до рівня знань, а й організація їх сприйняття. Важливе значення має у зв'язку з цим постановка перед учнями задач у момент демонстрування наочного матеріалу [8].

Саме вказівка на засіб праці з наочним матеріалом формує активність, динамічність і усвідомленість сприйняття, без чого не може бути повноцінного засвоєння знань.

В залежності від її вимог може істотно мінятись і зміст сприйнятого. Припустимо, що учень аналізує креслення для того, щоб виготовити по ньому цікавлячу його модель. Для цього йому важливо звернути увагу на всі подробиці і особливості форми, розмірів, характер умовних позначень и т. п.

Під впливом навчальної задачі, може змінюватись не тільки зміст, а й характер сприйняття. Володіння раціональними засобами роботи з наочним матеріалом забезпечує можливість здобувати нову, додаткову інформацію про об'єкт зображення. Однією з найважливіших задач розвиваючого навчання є формування у школярів активного відношення до сприйняття і перетворення наочного матеріалу.

Важливо не тільки уміти сприймати представлену наочність, переосмислювати її з урахуванням навчальної задачі, а й передати її зміст. Останні вимоги пов'язані з тим, що учні постійно мають справу з різноманітною наочною інформацією, переходять від використання одних видів умовних зображень до інших. Володіючи конкретними поняттями, учні відтворюють їх усно, умовно-символічно, наочно-графічно. Нерідко вимоги висловлювати одне й те ж знання в різних системах, тобто перекодувати, викликають серйозні труднощі у школярів. Бо утворені при цьому образи мають неоднаковий зміст. Різні умови їх утворення та оперування ними. Широко застосований у наш час у науці метод моделювання. Він проникає в усі учбові предмети, наклавши свій відбиток на характер та зміст використаної наочності.

Формування образного мислення в усій повноті і своєрідності його функцій - необхідна умова ефективного засвоєння знань. Разом із тим це один із важливих засобів розвитку особистості учня (його почуттів, хвилювань, емоційного відношення до навколишніх).

У практиці навчання психологічні відмінності видів наочності враховуються далеко не повністю.

Дидактичний принцип наочності враховує лише доступність, виразність, ілюстративність зображення. Все це, звичайно, необхідно, та недостатньо [5].

Вирішення питань про те, який вид зображення найбільш оптимальний, повинне базуватися на всесторонньому аналізу змісту та структури знань з урахуванням тієї функції, яку дані зображення повинні виконувати.

В одному разі наочність супроводжує пояснення нового матеріалу, в іншому - є засобом рішення задачі, в третьому - передує виконанню практичних робіт, в четвертих - виступає як самостійний об'єкт аналізу і перетворення. Види наочності відрізняються також засобами виготовлення. Зображення можна зробити на дошці, від руки або крейдою, виконати з додержанням правил побудови за допомогою креслярських - вимірювальних інструментів, виготовити на печатній основі, в вигляді моделей. Широко розповсюджена в школі самостійна робота учнів по виготовленню наочних приладь. У ході такої праці школярі не тільки оволодіють практичними (трудовими) навиками, а й більш поглиблено засвоюють змістові знання.

Використання засобів наочності при засвоєнні знань припускає не тільки їх старанний відбір у відповідності з цілями засвоєння, а й поняття того, які змістовні уявлення повинні бути сформовані в учнів, яка міра їх узагальнення, динамічності, наочності.

Засвоєння знань - це складна та важка праця систематична та напружена. Як і всяка праця, засвоєння потребує постійної позитивної мотивації та володіння раціональними засобами організації діяльності. Уміле використання наочності не тільки підвищує якість викладання, але і дозволяє більш раціонально використовувати навчальний час.

Педагогічна і методична практика показує, що формування основ теоретичних знань і розвиток абстрактного мислення в учнів не можна спрощувати. Інформаційний матеріал повинний викладатися досить широко й обґрунтовано, із застосуванням різноманітних засобів наочності і навчання.

Однак використання на уроках навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання ефективно лише тоді, коли викладач має у своєму розпорядженні систему оснащеності ними навчального процесу і володіє методикою їхнього застосування.

"Комп'ютерна" наочність (прикладні приграми, електронні дошки) займає одне з найбільш важливих місць в арсеналі сучасних технічних засобів навчання, використовуваних у процесі трудового навчання. Вона найбільшою мірою сприяє передачі в короткий термін необхідної інформації, поєднує в собі ряд властивостей, властивих багатьом іншим видам наочного приладдя. Ця наочність активізує всі розумові процеси, а отже, і ефективність занять [4].

За допомогою анімації будь-який руховий чи цикл окремий рух, переміщення об'єкта в просторі можна демонструвати як безупинний динамічний процес. Це дозволяє показати учнем роботу будь-якого механізму в різних режимах.

Широке застосування знайшли слайди виконані за допомогою прикладної програми PowerPoint, які демонструють технічні можливості. З їхньою допомогою можна проектувати на зручно розташований для учнів екран будь-які зображення, виконані заздалегідь як у статичному положенні, так і в динамічному [4].

Графічна наочність -- один з видів наочності, застосовуваний при вивченні різних агрегатів та машин. До неї відносяться креслення, схеми, графіки, таблиці і малюнки, підготовлювані заздалегідь на великих аркушах паперу чи виконувані в масштабі на класній дошці в ході уроку, а також інші записи викладача.

Викладач прибігає до графічної наочності при демонстрації досліджуваних об'єктів, математичному обґрунтуванні фізичних процесів, де словесних пояснень недостатньо для розкриття сутності конкретного явища.

Креслення - конструктивно зображує механізми, деталі, прилади в різних проекціях і дає можливість "зазирнути" у середину, ознайомитися з конструкцією і з'ясувати взаємодію деталей механізму, установити, з якого матеріалу зроблені деталі і як вони оброблені.

Схеми дають учнем представлення про кінематику механізмів, про теплові, електричні, магнітні й інші процеси, що відбуваються в механізмах під час його роботи.

У цілому ж вивчення об'єкта складається з комплексного застосування наочності і технічних засобів навчання.

Макет -- це об'ємний чи площинний посібник, він має деталі, які рухаються. Це імітаційний пристрій, що наочно демонструє найбільш важливі для сприйняття процеси роботи.

Деякі викладачі цілком віддають перевагу всім розрізним приладам, бачачи в цьому їхньою перевагу в навчальному процесі. Методично виправдана цінність розрізів полягає в тому, що вони дозволяють ознайомити учнів із внутрішніми вузлами і деталями об'єкта вивчення, не затрачаючи часу на його розбирання і складання.

Практика показує, що формування основ теоретичних знань і розвиток абстрактного мислення в учнів не можна спрощувати. Інформаційний матеріал повинний викладатися достатньо широко, обґрунтовано і з застосуванням різноманітних засобів наочності.

Слід зазначити, що основна перевага використання діючих стендів і установок у процесі навчання полягає в тім, що вони концентрують увагу учнів тільки на елементах розглянутої системи. Однак детальне вивчення об'єктів у їхній експлуатації вимагає інших технічних засобів навчання: таких, як моделі і макети [5].

У наш час використання наочності у процесі інформатизації освіти та впровадженні нових інформаційних технологій дещо спрощується. Зараз за допомогою звичайного комп'ютера та деяких прикладних програм можна створити повністю ілюстровану підтримку для пояснення будь-якої теми. Не треба навіть замовляти та купувати плакати, діа- та кінофільми.

На мою думку не слід зловживати використанням комп'ютерів у процесі навчання. Будь-який навчальний процес буде вдалішим, якщо вчитель використовуватиме звичайні макети, деталі та пристосування.

Безперечно, кожну деталь можна зобразити у комп'ютерній тривимірній графіці. Її можна повернути будь-якою стороною, навіть зазирнути в середину. Але ж набагато краще учень запам'ятає її коли візьме в свою руку, розбере та складе механізм.

Не можна відстоювати категоричну думку: "Комп'ютерна графіка - нова ера в зображенні деталей та механізмів". Не слід забувати про "живі", справжні макети. У наш час не можна обійтися без того й іншого. Треба так організувати навчальний процес, щоб ці два види наочності перепліталися між собою. Наприклад показати спочатку комп'ютерне зображення, а потім дійсний реальний об'єкт. Тільки тоді навчальний процес буде вдалим, коли під час занять буде використовуватися якомога більше різних видів наочності.

Все вищезазначене ще раз підкреслює необхідність застосування персональних комп'ютерів у навчальному процесі.

Екранні технічні засоби навчання поділяються на статичні й динамічні, їх іще називають відеограмами, визначаючи як візуальний образ, призначений для подачі навчальної інформації за допомогою проекції (діа-, епі-, стереоскопічної, плоскої, голографічної -- для статичного зображення, кінопроекції німого кіно, мультимедійної проекції -- для рухомого зображення).

До статичних екранних засобів навчання біології належать діапозитиви, епіоб'єкти, діафільми, транспаранти [7].

Для кращого сприйняття навчального матеріалу варто застосовувати електронні дошки, які з'єднуються з комп'ютером та все зображення з дисплея відображається на великій дошці (екрані). Її можна розмістити у будь-якому зручному для викладача та учнів місці. Це значно полегшує роботу викладача та заощаджує час. Адже вчителю не треба відволікатися на знаходження та встановлення плакатів. Тепер за допомогою простого натиснення клавіш можна змінити зображення на дошці. Також можна встановлювати автоматичну зміну зображень (слайдів) через заданий проміжок часу.

Діапозитиви (слайди) -- це фотографічні позитивні зображення на прозорій основі (скло, плівка), які розглядаються на просвіт або проектуються на екран.

Діапозитиви бувають чорно-білі та кольорові, озвучені й не озвучені. Розмір кадру діапозитива становить 24x36 мм. Розміщений він у картонній рамці, на якій зроблено відповідний короткий підпис. Висота літер у кадрі -- 0,8--2 мм. Підпис під кадром зазвичай не розкриває його змісту, а лише вказує, що на ньому зображено.

До багатьох тем кулінарних занять розроблено окремі серії діапозитивів, що складаються з 10, 15 чи 20 кадрів. Кожен кадр має свій порядковий номер, однак є інформаційно цілісним, тому вчитель може відбирати окремі кадри й демонструвати їх у будь-якій послідовності, варіювати їх поєднання та кількість залежно від цілей, структури й методики проведення уроку. Проте слід пам'ятати, що найкраще сприймаються 5--10 кадрів незалежно від вікових особливостей учнів.

Діапозитивний фільм (діафільм) --це серія чорно-білих або кольорових діапозитивів, віддрукованих на кіноплівці. Структура зображеного матеріалу передбачає певну послідовність кадрів згідно з методичною ідеєю, закладеною автором. Кадри діафільму доповнюють і розвивають один одного, в результаті чого виходить цілісна розповідь на певну тему. На стрічці зазвичай монтують від 25 до 45 кадрів. Розмір кадру -- 18x24 або 24x36 мм. Кадри діафільму, як і кадри діапозитива, мають зоровий ряд та субтитри. Текст у діафільмі відіграє більшу роль, ніж у серії діапозитивів: він розкриває зміст теми, змістові зв'язки, допомагає краще сприйняти зорові образи. Діафільми бувають озвученими й не озвученими. Діафільм можна вважати перехідним наочним засобом навчання від статичного візуального образу до динамічного -- кінофільму, оскільки зміна кадрів у певній послідовності показує динаміку якого-небудь процесу або явища. Подібно до кінофільму, в діафільмі одні кадри можуть розкривати зміст теми, а інші -- бути монтажними ланками, за допомогою яких глибше розуміється зміст основних кадрів.

Діафільми створено до всіх розділів шкільного курсу біології. Майже всі вони є кольоровими, адже колір полегшує засвоєння біологічного матеріалу.

За побудовою діафільми бувають цілісними й фрагментарними.

Цілісні діафільми зазвичай присвячені невеликим темам або питанням навчальної програми й розраховані на безперервне демонстрування на одному уроці. До таких діафільмів належать: «Отруйні гриби», «Сервірування стола», «Особиста гігієна» та ін.

За характером зображеного матеріалу, представленого в кадрах, виокремлюють три групи діафільмів: створені переважно на мальованому матеріалі; створені в основному на фотоматеріалі; комбіновані, де здійснено монтаж малюнка й фотографії.

Здебільшого діафільми використовуються як основне джерело інформації під час вивчення нового матеріалу. Вчитель показує фрагмент діафільму (декілька фрагментів, а іноді й весь діафільм) і, не порушуючи логіки викладу навчального матеріалу в діафільмі, пояснює новий матеріал. Діафільми можуть використовуватися й як допоміжний засіб навчання під час вивчення нового матеріалу. За емоційним впливом діафільми значно поступаються кінофільмам, але в поєднанні з ними дають змогу краще ознайомитися з об'єктом, процесом або явищем як у динаміці, так і в статиці.

Методичні прийоми роботи з діафільмами різноманітні. Деякі вчителі обмежуються лише читанням субтитрів. Таку методику можна вважати доцільною лише в тому разі, якщо підписи під кадрами, не повторюючи тексту підручника, дають чітку й необхідну для розв'язання завдань уроку інформацію. Під час демонстрування більшості діафільмів учителю слід запропонувати учням порівняти матеріал діафільму з раніше вивченим, спираючися при цьому на особистий життєвий досвід. Пояснення зображення на екрані за допомогою навідних питань забирає більше часу, але воно ефективніше. Вміло поставлені запитання поступово підводять учнів до самостійного розуміння матеріалу й правильних висновків. Виразність читання тексту діафільму вчителем допомагає учням краще зрозуміти його зміст.

Для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів учителеві доцільно ставити запитання під час демонстрування діафільму. Вони мають бути конкретними й спрямованими головне на мобілізацію уваги, уточнення деталей, з'ясування їхньої ролі в розкритті змісту зображуваного. Відповіді учнів на ці запитання також мають бути короткими й однозначними.

Транспаранти (кодопосібники) -- це зображення на фоліях (прозорій термостійкій плівці), що виконуються поліграфічним і фотографічним способами або надруковані на принтері чи ксероксі. Розміри кадрів широко варіюють. Максимальні розміри кадрів обмежуються площею столу графопроектора (142x103, 250x250 мм), за допомогою якого вони демонструються.

Транспаранти можуть складатися з одного кадру, серії кадрів, що накладаються один на одного, чи бути змонтованими на неперервній прозорій стрічці завширшки 260 мм і завдовжки до 30 м.

Серії транспарантів зазвичай складаються з 4--6 кадрів. На кожній із плівок зображено частину цілісного об'єкта, окремий етап процесу або явища, що вивчається. Це дає змогу не відразу, а поступово передавати учням інформацію, логічне завершення якої відбувається з накладанням останнього кадру. Демонструванням усіх транспарантів серії можна показати об'єкт, процес чи явище в цілому.

Серії транспарантів бувають трьох видів: призначені для демонстрування способами накладання, зняття або каширування (змішування) [12].

Спосіб накладання дає змогу створити на екрані цілісний образ з окремих частин або відтворити процес чи показати явище в розвитку.

Демонструючи послідовно транспаранти серії, вчитель поступово ускладнює малюнок, уводить нові елементи. Кожен новий транспарант мимоволі привертає увагу учнів, що створює умови для ефективного засвоєння навчального матеріалу.

Спосіб зняття, навпаки, дає змогу поетапно демонструвати частини об'єкта, окремі етапи процесу чи явища. Спочатку вчитель демонструє всі транспаранти серії водночас, що створює на екрані цілісну картину, а потім, знімаючи послідовно окремі транспаранти, спрощує її [6].

Спосіб каширування полягає в тому, що на транспаранті, який містить складний малюнок або схему, закривають більшість деталей непрозорим матеріалом (шторками), а потім, поступово знімаючи прикриття, ускладнюють малюнок, виводять на екран нові елементи.

Перевага транспарантів полягає в тому, що їх можна демонструвати без затемнення приміщення. Це дає вчителю змогу зберігати зоровий контакт з учнями, бачити, як сприймається навчальний матеріал.

Однак транспаранти як умовно-графічний вид наочності відображують об'єкти і явища, що вивчаються, у формі площинних символів, тому їх ефективніше використовувати в комплексі з іншими засобами навчання, наприклад із натуральними об'єктами або екранно-звуковими ТЗ.

До традиційних технічних пристроїв екранної статичної проекції належать:

* діапроектори (рамкові, автоматичні лінійні та карусельні -- для демонстрування діапозитивів; універсальні -- для демонстрування діапозитивів та діафільмів);

* графо-, або оверхедпроектори, -- для демонстрування діапозитивів, транспарантів, а також дослідів, що проводяться на прозорих пластинках.

Зміни, що відбуваються у сфері інформаційних технологій у цілому, формують нову культуру роботи з інформацією, як учителя біології, так і учнів, із використанням сучасної комп'ютерної техніки. Перспективними технічними пристроями екранної проекції є мультимедійні проектори, які характеризуються високою якістю відеозображення й надають такі можливості, як масштабування, «картинка в картинці», «антитрапеція» тощо, а також дають змогу вивчати біологічні об'єкти та явища в динаміці.

Екранно-звукові технічні засоби забезпечують подачу та зорове й слухове сприйняття інформації. До них належать навчальне кіно, навчальне телебачення, відеозаписи, відеодиски (CD- і DVD-video), мультимедійні технології.

Серед екранно-звукових ТЗН у біології провідна роль належить навчальному кіно -- німому та звуковому. Звукове кіно має істотні переваги перед німим, оскільки звук є не лише носієм інформації, а й у поєднанні із зображенням впливає як на когнітивну, так і на емоційну сферу учня, що значно підвищує ефективність навчання [15].

Характерними особливостями навчального кіно є інформаційна насиченість, сильний емоційний вплив на аудиторію, регульований темп подачі інформації з екрана, керування процесом сприйняття інформації, цілісність і завершеність.

Інформаційна насиченість фільму полягає в тому, що за короткий час його демонстрування подається такий обсяг інформації, який неможливо передати словесно з використанням інших засобів наочності.

Емоційний вплив здійснюється завдяки особливій виразності навчального кіно. Об'єкт, явище чи процес у фільмі подаються таким чином, що вможливлюється розгляд будь-яких необхідних для вивчення елементів.

Темп подачі інформації з екрана задається автором фільму. Тому, якщо учням складно пристосуватися до нього, то фільм слід розбити на фрагменти й показувати їх із певними паузами.

Керування процесом сприйняття інформації з екрана визначається не лише темпом її подачі, а й логікою викладу, використаними засобами фільмування, виділенням загального, середнього й великого планів аж до детальних зображень, дикторським текстом, елементами анімації тощо.

Цілісність і завершеність навчального фільму полягають у тому, що він містить логічно цілісну інформацію з певною методикою її подачі, оскільки здебільшого підготовлений для використання як основного джерела інформації.

Види навчального кіно: кіно- або відеофільм, кіно- або відео-курс, кіно- або відеохрестоматія, кіно- або відеофрагмент, кінокільцівка. У процесі вивчення матеріалу використовують кіно- та відеофільми, кіно- або відеофрагменти, кінокільцівки.

Навчальне телебачення -- це спосіб передачі на відстані навчальної зорової і звукової інформації через систему відкритих або замкнених телевізійних систем. Значні дидактичні й виховні можливості мають навчальні телевізійні передачі. Вони створюються до конкретних тем навчальної програми й призначені для безпосереднього використання на уроці, позаурочних та позакласних заняттях. їхня особливість полягає в тому, що вони автономні; оскільки це пряма трансляція, то вчитель не може забезпечити відбір необхідного матеріалу; час трансляції телепередачі має збігатися з часом проведення уроку. На відміну від інших засобів навчання, зі змістом телепередачі вчитель зазвичай знайомиться лише на уроці. Вимушена «імпровізація» знижує результативність застосування передачі, а через її тривалість урок часто перетворюється на «телеурок», основним змістом якого є малоефективний телеперегляд [12].

Відеозаписи -- зафіксовані за допомогою відеомагнітофона або телевізійної камери на спеціальній магнітній стрічці зображення й звук. На уроках використовуються відеозаписи навчальних телепередач, кінофільмів, біологічних явищ та процесів, експериментів тощо.

На уроках доцільніше використовувати відеозаписи навчальних телепередач із біології: учитель може попередньо ознайомитися з їхнім змістом і побудовою, дидактично пристосувати передачу до цілей і змісту уроку, поєднувати телепередачу або окремі її фрагменти й стоп-кадри з іншими засобами, в разі потреби повертатися до окремих фрагментів.

Ефективним у навчально-виховному процесі з біології є використання відеозаписів науково-популярних фільмів із телепередач «BBC wild. Жива природа». Проте, перш ніж використовувати відеоматеріал на уроці, слід скрупульозно відібрати фрагменти (тривалість має не перевищувати 10-12 хв.), підготувати запитання й завдання для учнів, які ставитимуться під час або після перегляду відеозаписів.

Перспективним є використання в середніх навчальних закладах відеозаписів на відеокасетах, а в недалекому майбутньому -- й на відеодисках.

Відеодиски (CD-, DVD-video) призначені для відтворення з них запису зображення й звуку за допомогою відеопрогравача. Вони дають змогу починати відтворення з будь-якого місця запису, як на грамплатівці (система прямого доступу), не чекаючи, як у магнітофоні, доки перемотається стрічка. DVD-технологія побудована на принципах високоякісного відтворення звуку й відео.

1.2 Наочні посібники для ПТНЗ та вимоги до них

До цього виду наочних приладів відносяться різні колекції і зразки виробів, інструменти, посуд і т.д.

1. Зразки різних форм нарізки овочів. З цією метою використовуються морква, картопля і ріпчаста цибуля. Овочі нарезают, укладають у скляні банки, заливають оцтом (не слабше 9%-ного) або прокип'яченим, охолодженим і процідженим розсолом (20 - 30%). Потім банки закривають поліетиленовими кришками так, щоб під кришками не залишалося повітря, і перевертають. Кожна банка забезпечується етикеткою з указівкою форми, розмірів, кулінарного призначення.

2. Гербарій пряної зелені. Гілочки петрушки, селери, кропу, кинзи і т.д. розпрямляють, укладають між аркушами фільтрувального папера, кладуть під прес і засушують.

Висохлу гілочку обережно змазують з однієї сторони фотоклеєм, приклеюють до листка білого паперу, на якому роблять відповідний напис (назва зелені, головної речовини ефірної олії, кулінарне застосування), листок поміщають між шматочком картону й органічного скла, а край окантовують.

3. Набори фігурних виїмок, жолобкових ножів і інших інструментів для очищення і нарізування овочів.

4. Зразки панірувань у банках (борошно, сухарі, тертий білий хліб).

5. Зразки нерибних морепродуктів. Раків варять, засушують, а потім забарвлюють червоною гуашшю, тому що природне забарвлення при збереженні вицвітає. Сухих трепангів зберігають у банках. Филе кальмарів у банках заливають розсолом.

6. Опудала риб можна придбати в магазинах наочних посібників.

7. Рибний казан, ножиці, тертки й інші пристосування для очищення від луски і т.д.

8. Ножі, сікач, голки, кухарські молотки для відбивання м'яса й інші інструменти.

9. Сотейники, каструлі, казани, сковороди, сітчасті вкладиші для казанів, сковорідки, дерев'яні лопатки, металеві лопаточки й інші зразки посуду й інструментів.

10. Колекція натуральних зразків гарнірів для прозорих супів. Добре зберігаються в засушеному вигляді пиріжки, профітролі, грінки прості і гострі. Равіоли і пельмені готують зі стружкою замість фаршу і засушують.

11. Колекція натуральних зразків домашньої локшини, вермішелі, макаронних засипок і т.д..

12. Конічне сито (шинуа), цідилки, шумівки, розливальні ложки, супові миски і т.д..

13. Консервовані каперси, оливки, маслини.

14. Колекція спецій: лавровий лист, чорний запашний і червоний перець, лимонна кислота, глюконат натрію і т.д..

15. Колекція соусів промислового вироблення (консервованих і сухих).

16. Колекція спецій і приправ.

17. Соусники металеві і керамічні різних розмірів і форми.

18. Колекція круп, бобових, макаронних виробів.

19. Котломір.

20. Концентрати каш.

21. Тарілки, порціонні сковорідки, кроншели, кокотниці, кокільниці, баранчики, блюда, пашотниці й інший посуд для відпуску других блюд.

22. Торшерна виделка.

23. Вінчки різної форми.

24. Зразки натуральних страв (на уроках можна демонструвати окремі трави, виготовлені перед уроком у лабораторії).

25. Натуральні зразки тарталеток.

26. Посуд для відпустки холодних страв: салатники різної форми і розміру, вази, креманки, ікорниці, тарілки.

27. Бордюрні дошки і бордюри з тіста.

28. Формочки для заливних, паштетів і т.д..

29. Зразки желатину, агару, агароїду і т. д,

30. Зразки розпушувачів тіста: питна сода, вуглекислий амоній, сухі дріжджі.

31. Натуральні засушені зразки виробів з тіста.

32. Пристосування для формування пельменів, качалки, сита, формочки для нарізування печива і т.д..

33. Зразки ароматизаторів (ванілін, кардамон, есенції і т.д. ).

34. Форми для пудингів, суфле і т.д..

35. Натуральні зразки меренг.

36. Зразки чаю, кави, какао (у пробірках і в упаковці).

37. Посуд для подачі солодких блюд (креманки, чашки, склянки, піали і т.д. ).

Муляжі