Організаційна структура Академії педагогічних наук України

Контрольна робота

На тему:

«Організаційна структура АПН України»

Київ - 2008

Вступ

Академія педагогічних наук України як вища галузева державна наукова установа була заснована Указом Президента України від 4 березня 1992 р. №124 «Про заснування Академії педагогічних наук України» та постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р.). Академія керується у своїй діяльності Конституцією України «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншими законами України, актами президента України, Кабінету Міністрів України та своїм Статутом від 9 грудня 1999 року №2222.

АПН бере активну участь у розробці законодавчої і нормативної бази функціонування освіти, створенні концепцій розвитку загальноосвітньої, професійної і вищої школи.

Основними завданнями Академії є методологічне, теоретичне і методичне забезпечення розвитку системи національної освіти. А саме:

- опрацювання нової філософії освіти; розробка державних стандартів і системи оцінки якості освіти на різних рівнях; створення теорії цілісного розвитку особистості; опрацювання методології і теорії змісту освіти та процесу навчання в різних типах навчальних закладів;

- обґрунтування цілей і цінностей національної системи освіти і виховання;

- створення підручників і навчальних посібників нового покоління;

- розробка прогресивних технологій педагогічної діяльності;

- інформатизація і комп'ютеризація навчального процесу;

- дослідження актуальних проблем загальної, дитячої та педагогічної психології;

- комплексний аналіз соціальної ситуації психічного та особистісного розвитку дітей і молоді та ін.

Значна увага приділяється підготовці науково-педагогічних кадрів через аспірантуру та докторантуру, які функціонують в усіх інститутах Академії. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів здійснюється в 10 підвідомчих інститутах за всіма спеціальностями в галузі педагогічних і психологічних наук, а також з окремих спеціальностей філософії.

Академія педагогічних наук тісно співпрацює зі спорідненими науковими структурами Національної академії наук та галузевих академій, встановлює і поновлює контакти з науковими установами країн СНД та інших зарубіжних країн (Болгарії, Греції, Німеччини, Словаччини, Сербії, Канади, Польщі, Румунії, Франції, Китаю та ін.). З метою інтеграції України у європейську та світову систему освіти, педагогічну і психологічну науку налагоджено співробітництво з ЮНЕСКО, Радою Європи, іншими міжнародними організаціями.

Наукові структури Академії об'єднано у п'ять відділень:

- теорії та історії педагогіки (академік-секретар Сухомлинська О.В.);

- дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті (академік-секретар Бібік Н.М.);

- психології, вікової фізіології та дефектології (академік-секретар Максименко С.Д.);

- педагогіки і психології вищої школи (академік-секретар Євтух М.Б.);

- педагогіки і психології професійно-технічної освіти (академік-секретар Ничкало Н.Г.).

У складі Академії функціонують 9 науково-дослідних інститутів, 2 вищі навчальні заклади післядипломної освіти, 6 центрів: Інститут педагогіки, Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Інститут проблем виховання, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих, Інститут спеціальної педагогіки, Інститут соціальної та політичної психології, Інститут вищої освіти, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, Інститут професійно-технічної освіти, Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, Український науково-методичний центр практичної і соціальної психології, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти, Південний і Східний наукові центри, Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти, Науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство» (м. Івано-Франківськ), Кримський науково-методичний центр управління освітою (м. Сімферополь), Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського, Педагогічний музей України.

У наукових підрозділах працює більше 1185 науковців, з них 181 доктор і 502 кандидати наук. Експериментальними майданчиками Академії є школи, дошкільні та позашкільні заклади, професійні училища, інститути та університети, зокрема, Авторська (М.П. Гузика) школа-комплекс №3 м. Южного Одеської обл., Саксаганський природничо-науковий ліцей м. Кривого Рога (директор чл.-кор. АПН А.І. Сологуб) та ін. Видавничу діяльність Академії здійснює видавництво «Педагогічна думка». Основними періодичними виданнями АПН є «Педагогічна газета» і науково-теоретичний та інформаційний журнал «Педагогіка і психологія». Академія є також співзасновником ряду фахових науково-методичних журналів, зокрема: «Шлях освіти», «Мистецтво та освіта», «Комп'ютер у школі та сім'ї», «Професійно-технічна освіта», «Біологія і хімія в школі», «Українська мова і література в школі», «Математика в школі», «Дефектологія», «Вища освіта України», «Неперервна професійна освіта: теорія і практика» та ін.

При Президенті АПН функціонує рада з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології.

1. Історія творення

Академія педагогічних наук України почала з'являтися водночас зі становленням і розвитком незалежної України. Педагогічна теорія і практика завжди в Україні мали визначні здобутки, але тривалий час вони втрачали свої національні ознаки. І не можна не помічати того, що колоніальні умови їх існування неминуче гальмували розвиток педагогічної теорії.

До складу Академії педагогічних наук СРСР входило 18 провідних учених педагогів і психологів України. Однак з розпадом СРСР уже в 1991 році Академія педагогічних наук СРСР припинила своє існування. Підтримуючи пропозицію провідних українських учених, Президент України Л.М. Кравчук 4 березня 1992 року підписав Указ про створення Академії педагогічних наук України як вищої галузевої наукової установи. На виконання цього Указу 16 червня 1992 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову, яка передбачала конкретні заходи щодо утворення Академії педагогічних наук України. Президентом-організатором було призначено М.Д. Ярмаченка. Дійсними членами - засновниками Академії педагогічних наук України стали 15 відомих в Україні вчених (Арват Ф.С., Гончарук Є.Г., Захаренко О.А., Каніщенко Л.О., Киричук О.В., Мадзігон В.М. Мокін Б.І., Прісняков В.Ф., Прокопенко І.Ф., Савченко О.Я., Скок В.І., Скопенко В.В., Таланчук П.М., Шкіль М.І., Ярмаченко М.Д.).

17 листопада 1992 року відбулися збори академіків - засновників, які завершили формування Академії. Було обрано 7 нових дійсних членів. 18 листопада 1992 року відбулися перші Загальні збори АПН України. Вони обрали президентом Академії М.Д. Ярмаченка, віце-президентом Л.О. Каніщенка, головним ученим секретарем О.Я. Савченко. Було утворено три відділення: теорії та історії педагогіки; дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті, психології, вікової фізіології та дефектології.

30-31 березня 1993 року Загальні збори Академії прийняли Статут Академії і Положення про її відділення, обрали керівників відділень, які водночас були і віце-президентами (В.М. Мадзігона, С.У. Гончаренка, О.В. Киричука). У листопаді 1993 року було утворене відділення педагогіки і психології професійної освіти, керівником якого став віце-президент Л.О. Каніщенко. Часткові зміни до Статуту Академії були внесені Загальними зборами, що відбулися 28-29 січня 1997 року. Відділення педагогіки і психології професійної освіти було реорганізоване у два відділення: педагогіки і психології вищої школи та педагогіки і психології професійно-технічної освіти. Академіками-секретарями цих відділень були обрані дійсні члени Л.О. Каніщенко і Н.Г. Ничкало.

Етапними для становлення Академії педагогічних наук України стали Загальні збори АПН, що відбулися 17-18 грудня 1997 року. На них відзвітувався перший склад Президії Академії. З доповіддю «Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні за період становлення і діяльності АПН (1992-1997 рр.)» виступив президент Академії Ярмаченко М.Д. Збори обрали новий склад Президії, яку очолив дійсний член АПН України, доктор філософських наук, професор Кремень Василь Григорович. До складу Президії були обрані В.М. Мадзігон (віце-президент), Вашуленко М.С. (головний вчений секретар). За останні роки АПН України зросла якісно і кількісно. До її складу обрано провідних учених вищої школи, відомих педагогів України. Нині загальна чисельність членів АПН становить 142 особи, з них 51 дійсний член і 91 членів-кореспондентів. У складі АПН - 30 іноземних членів.

2. Структура АПН України

Інститути

Наукові та методичні центри

Педагогічний музей

Державна науково-педагогічна бібліотека України

Інститути

· Інститут педагогіки АПН України (Київ)

· Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (Київ)

· Інститут спеціальної педагогіки АПН України (Київ)

· Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих (Київ)

· Інститут проблем виховання АПН України (Київ)

· Інститут соціальної та політичної психології АПН України (Київ)

· Інститут інформаційних технологій і засобів навчання АПН України (Київ)

· Інститут вищої освіти АПН України (Київ)

· Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України (Київ)

· Донецький інститут післядипломної педагогічної освіти інженерно-педагогічних працівників (Донецьк)

· Інститут професійно-технічної освіти (Київ)

Наукові та методичні центри, музеї

· Кримський науково-методичний центр управління освітою АПН України (Сімферополь)

· Навчально-науковий центр ПТО АПН України (Київ)

· Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи АПН України (Київ)

· Науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство» АПН України (Івано-Франківськ)

· Львівський науково-практичний центр АПН України (Львів)

· Південний науковий центр АПН України (Одеса)

· Педагогічний музей України

2.1 Відділення теорії та історії педагогіки

Створено у листопаді 1992 року.

Склад:

- Інститут проблем виховання (12 лабораторій та творчій колектив з розробки змісту дошкільної освіти);

- Інститут педагогіки (4-и лабораторії), науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство»;

- Педагогічний музей України; Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського; Науково-дослідний центр проблем соціальної педагогіки і соціальної роботи (спільно з Луганським національним педагогічним університетом імені Тараса Шевченка); Наукова лабораторія гуманізації освіти і виховання (на громадських засадах, м. Херсон).

Основні результати науково-дослідної роботи. У звітному році 11 дійсних членів та 13 членів-кореспондентів виконували 24 тем наукових досліджень, серед яких 17 перехідних і 7 завершено у 2004 році.

Науковці інститутів, науково-методичних центрів, Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В.О. Сухомлинського, що входять до складу Відділення, здійснювали дослідження у межах 22 колективних тем, з яких у цьому році завершено 5. Відтак, у 2005 році у Відділенні виконувалося 46 тем наукових досліджень, 12 з яких завершено.

Науково-організаційна діяльність наукових підрозділів та членів Відділення у 2005 році спрямовувалася на реалізацію положень Конституції України, виконання заходів, визначених Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки, Державної програми інформування громадськості з питань Європейської інтеграції України на 2004-2007 роки, Національних програм «Діти України» та «Репродуктивне здоров'я», Державної програми «Вчитель», Комплексної програми профілактики злочинності, Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації», Програми спільної діяльності МОН та АПН України, а також законів України «Про наукову і науково-технологічну експертизу», «Про інноваційну діяльність», «Основних напрямів досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні».

Основними напрямами досліджень у звітному періоді були: теоретичні засади розвитку вітчизняної і зарубіжної педагогічної та історико-педагогічної науки; обґрунтування теоретико-методологічних, і науково-методичних основ модернізації системи освіти і виховання в Україні на принципах демократизації, гуманізації, гуманітаризації, культуровідповідності; визначення концептуальних засад духовно-морального і патріотичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді в умовах розбудови громадянського суспільства; дослідження особливостей сучасного соціокультурного середовища школи, позашкільного і вищого навчального закладу, соціально-педагогічних засад діяльності дитячих і молодіжних груп та об'єднань в контексті створення сучасної молодіжної субкультури; вивчення процесів соціалізації дітей та учнівської молоді, підготовки їх до професійного самовизначення в умовах ринкових відносин; розробка теоретичних засад морально-етичного виховання, формування здорового способу життя, змісту, форм і методів фізичного та військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл; формування в учнівської молоді духовно-моральних якостей засобами народознавства та етнопедагогіки; проблем превентивного виховання підлітків; розробка концептуальних підходів, форм і методів удосконалення управлінської діяльності, становлення державно-громадського управління в умовах модернізації системи освіти в Україні.

Суттєвим внеском науковців Відділення є видання Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні, розробка Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів (до факультативного курсу «Основи гуманістичної моралі»), Концепції змісту факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства та відповідного науково-методичного і інструктивно-методичного забезпечення.

Особливе місце у науковому доробку Відділення посідає дослідження і висвітлення розвитку національної педагогічної думки у першоджерелах через розкриття широкої палітри різних дискурсів, концепцій, теорій, підходів до культорологічних, наукових, освітніх, виховних процесів, що відбувалися в Україні впродовж ІХ - ХХ століття.

Протягом року також завершено розробку галузевих стандартів вищої освіти України зі спеціальності «Державне управління» і «Педагогічна освіта», відповідних їм науково-методичних комплексів та засобів діагностики якості засвоєння освітньо-професійної програми підготовки магістрів.

У контексті останнього суттєве місце у роботі Відділення та його наукових підрозділів посідали проблеми організації та участі в організації і проведенні Міжнародних науково-практичних конференцій, зокрема: «Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика», «Реалізація права дитини на сімейне виховання: досвід, проблеми, перспективи», «Міжкультурний та міжрелігійній діалог через право і освіту», «Скаутинг в Україні як передумова розвитку громадянського суспільства»; Всеукраїнських: «Історико педагогічні читання присвячені 150 річчю з дня народження Т.Г. Лубенця», «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді», Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях» і т.д. Загалом, протягом минулого року, співробітники наукових підрозділів Відділення та його члени були організаторами та учасниками більш як 130 науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів.

За результатами науково-пошукової роботи дійсних членів та членів кореспондентів АПН України, співробітників наукових підрозділів Відділення опубліковано 15 монографій, 12 підручників, 10 навчальних, 40 методичних посібників і рекомендацій, 25 навчальних програм, концепцій та 20 нормативно-директивних документа, 3 словники-довідники та 306 наукових статей.

2.2 Відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті

Створено у листопаді 1992 року.

У складі Відділення 10 дійсних членів (академіків) і 19 членів-кореспондентів АПН України. Відділенню підпорядковані Інститут педагогіки (за винятком трьох лабораторій), Інститут засобів навчання, Інститут методів навчання іноземних мов, Науково-методичний центр інтеграції змісту освіти (м. Полтава), Кримський науково-методичний центр управління освітою.

Проблематика досліджень: обґрунтування змісту загальної і середньої освіти, його структурування на рівні навчальних предметів і курсів; створення нових дидактичних і методичних систем, а також методик навчання окремих предметів; розробка теоретичних основ формування і педагогічно доцільного використання сучасного навчального середовища; дослідження дидактичних проблем інформатизації освіти, обґрунтування і опрацювання основних компонентів нових інформаційних технологій у шкільному і вузівському навчанні; розробка теорії шкільного підручника, створення нових підручників, навчальних посібників і дидактичних комплектів для шкіл, дошкільних і вищих навчальних закладів.

Пошукові педагогічні експерименти

Всеукраїнський рівень

1. Модель особистісного орієнтованої виховної системи школи. (Авторська (М.П. Гузика) експериментальна школа-комплекс, м. Южне, Одеська обл.). Науковий керівник експерименту - чл.-кор. АПН України Гузик М.П.

2. Інтеграція змісту шкільної гуманітарної освіти на засадах українознавства (Авторська (М.І. Чумарної) школа «Тривіта», м. Львів). Науковий керівник експерименту - академік АПН України Савченко О.Я.

Академічний рівень

1. Формування особистісно орієнтованого педагогічного середовища на засадах взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. (Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. «АІСТ», м. Вінниця). Науковий керівник експерименту - академік АПН України Вашуленко М.С.

2. Система формування у школярів самостійної навчальної діяльності. (Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2, м. Бровари, Київська обл.). Науковий керівник експерименту - академік АПН України Савченко О.Я.

3. Дослідження ефективності змістового та методичного забезпечення 4-річної початкової школи. (Великодимерський середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, Броварський р-н, Київська обл.). Науковий керівник експерименту - академік АПН України Вашуленко М.С.

2.3 Відділення психології, вікової фізіології та дефектології

Створено в листопаді 1992 року.

У складі Відділення 8 дійсних членів (академіків), 21 член-кореспондент, 1 почесний та 5 іноземних членів Академії педагогічних наук України. Відділенню підпорядковані Інститут психології ім. Г.С. Костюка (директор - акад. Максименко С.Д.), Інститут соціальної та політичної психології (директор - чл.-кор. Слюсаревський М.М.), Інститут спеціальної педагогіки (директор - акад. Бондар В.І.), Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи (директор - канд. психол. наук Панок В.Г.), сектор психологічних досліджень Південного наукового центру (м. Одеса) (директор - акад. Чебикін О.Я.), Науково-методичний центр дистанційного навчання АПН України при Дніпропетровському національному університеті (наук. керівник - чл.-кор. Носенко Е.Л.).

Проблематика наукових пошуків учених Відділення охоплює цілий ряд важливих досліджень фундаментальних теоретико-методологічних і прикладних проблем з психології, вікової фізіології та дефектології. Пріоритети надаються дослідженням актуальних проблем етнічної, загальної, вікової, педагогічної, соціальної та спеціальної психології, розробці психологічних проблем навчання і виховання, психічного та фізіологічного розвитку особистості в умовах трансформаційних процесів, що відбуваються на разі в суспільстві. Насамперед, це визначення закономірностей розвитку особистості в умовах неперервної освіти; дослідження процесу становлення дитини як суб'єкта власного розвитку; побудова теоретичної моделі психологічної структури особистісної готовності до освіти та самоосвіти; з'ясування умов, основних вимірів і форм становлення суб'єктності та розгортання самореалізації особистості; дослідження психолого-педагогічних проблем розвитку духовності особистості, становлення її національної свідомості та ідентичності.

Особливе місце займають дослідження щодо комплексного вивчення закономірностей і тенденцій соціалізації особистості в перехідному суспільстві, соціально-психологічних передумов та засобів формування політичної культури підростаючого покоління, дослідження актуальних проблем державотворення, науково-психологічного супроводу процесів реформування суспільства та освіти.

Ведуться дослідження з визначення гуманістичних орієнтирів у методології психологічної науки та ролі гуманістично орієнтованої психології в суспільному житті, передусім у сфері освіти.

Досліджується процес становлення уявлень про внутрішній світ людини та визначаються провідні тенденції розвитку психологічної думки в різні історичні періоди.

Вивчаються особливості функціонування психологічних механізмів навчання і спілкування дистанційного навчання. З'ясовуються особливості розвитку потенційних можливостей учнів в умовах модернізації освіти та розробляються психодіагностичні методики їх виявлення і розвитку в умовах навчального закладу.

Триває створення психолого-педагогічної системи супроводу процесу розвитку творчого потенціалу людини.

Здійснюється розв'язання актуальних проблем організаційної, практичної та консультативної психології, зокрема щодо ефективності і дієвості існуючих психодіагностичних та психотерапевтичних методів і психотехнік у сучасних культурно-історичних умовах.

Чільне місце займають дослідження, спрямовані на подальшу розробку методології теорії і практики корекційної педагогіки і спеціальної психології, вивчення особливостей розвитку таких дітей та розробку нових педагогічних технологій їхнього навчання. Ось, далеко не повний перелік проблем, над якими працюють наукові колективи і члени Відділення.

2.4 Відділення педагогіки і психології вищої школи

Склад:

Інститут вищої освіти; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Теми науково-дослідних робіт - актуальні психолого-педагогічні проблеми систем вищої і післядипломної педагогічної освіти. Представлені такими напрямами: філософські засади модернізації вищої школи; економіко-управлінські детермінанти розвитку системи вищої освіти; психолого-педагогічні основи вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості природничої і технічної професійної підготовки; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості суспільної і гуманітарної професійної підготовки; організація виховної роботи у вищих навчальних закладах; організаційно-педагогічні умови і фактори підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти.

Найістотніші результати НДР, одержані у 2005 році.

У 2005 році членами відділення та підпорядкованими йому науковими установами досліджувалось 47 тем. У звітному році завершено дослідження 25 тем, над 22 темами робота продовжується.

За результатами виконання завершених тем визначено параметри соціально-економічного розвитку суспільства, на яких найпомітніше позначається дія його інтелектуального потенціалу; виокремлено критерії і показники, які найістотніше репрезентують інтелектуальний потенціал держави; з'ясовано сучасний стан розвитку інтелектуального потенціалу України; відстежено тенденції у змінах інтелектуального потенціалу населення України за роки її існування як незалежної держави; виявлено найсуттєвіші фактори впливу на інтелектуальний потенціал українського суспільства і показано місце освітньої компоненти у цьому процесі; обгрунтувано пріоритетні напрями модернізації вищої освіти, продиктовані закономірностями впливу освітніх чинників на інтелектуальний потенціал України.

Розроблено механізми розв'язання суперечностей між інтелектуальним потенціалом та освітнім рівнем індивіда у зв'язку з трансформацією вітчизняної вищої освіти на етапі її інтеграції в європейський освітній простір. Сформульовано систему принципів, що розкривають суть сучасної філософсько-освітньої парадигми.

Простежено тенденції взаємодії системи вищої освіти з матеріальним і духовним виробництвом, соціальною сферою та іншими суспільними підсистемами з акцентом на виявлення аксіологічного потенціалу вищої освіти та її вплив на модернізацію українського суспільства.

З'ясовано місце економічних регулятивів у підвищенні ефективності науково-дослідної роботи науково-педагогічних кадрів; розкрито фінансові механізми підвищення ефективності науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах.

З'ясовано вимоги до інформаційних матеріалів для створення галузевої комп'ютерної системи «Кадри освіти України».

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічних засад діяльності вищих навчальних закладів.

Запропоновано модель управління навчальною та пошуковою діяльністю студентів на рівні взаємодії учасників навчально-виховного процесу та структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Класифіковано використовувані у практиці діяльності вищих навчальних закладів педагогічні технології; виокремлено головні структурні елементи наявних навчальних і виховних технологій; на цій основі сконструйовано узагальнену модель навчально-виховної (освітньої) технології.

На основі розгляду організації навчального процесу на економічних факультетах вищих навчальних закладів через призму структурних факторів та інституціональних умов економічного зростання України, інноваційно-інвестиційних факторів соціально-економічного розвитку України, тенденцій світової економіки та пріоритетів України в цьому процесі, ефективного використання економіко-математичних моделей прогнозування економічних змін та управління сферою виробництва і послуг обґрунтовано основні напрями підвищення якості підготовки майбутніх економістів.

Виокремлено концептуальні засади побудови змісту математичної освіти бакалаврів математики і фізики, його структурування та реалізації у формі державних стандартів на рівні освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів математики і фізики.

Виявлено основні природні та техногенні загрози безпеці життєдіяльності населення, що використано у Концепції підготовки бакалаврів і магістрів географії, у процесі розробки нового переліку напрямів, спеціальностей та спеціалізації підготовки фахівців-географів, у розробці освітніх стандартів з відокремлених спеціальностей.

Уточнено структуру і зміст поняття «якість природничої та технічної професійної освіти»; здійснено критеріальне наповнення поняття «якість природничої та технічної освіти»; обгрунтувано теоретичні засади забезпечення якості природничої та технічної освіти у вищих навчальних закладах України.

Одержано результати, що стосуються напрямів прогностичного розвитку вищої гуманітарної освіти у контексті суспільних перетворень в Україні та інтеграції вітчизняної гуманітарної освіти у світовий простір; шляхів трансформації системи вищої технократичної освіти у систему, що забезпечує збалансовану підготовку фахівців природничо-технічного і суспільно-гуманітарного профілів; з'ясовано специфіку впливу вивчення української мови у цьому процесі.

Спростовано закладену в сучасних підручниках і навчальних посібниках з історичної граматики української мови засадничу тезу про те, що проміжною ланкою між початком формування української мови й праслов'янською мовою була спільно-східнослов'янська або давньоруська мова.

Виокремлено правові, соціально-політичні та гуманітарні фактори розбудови державності України; обґрунтовано оптимальні шляхи трансляції одержаних результатів у навчальну практику ВНЗ на змістовому і процесуальному рівнях.

З'ясовано методологічні аспекти підвищення ефективності викладання курсу «Історія України» у ВНЗ.

Уточнено механізми трансформації зарубіжних народних виховних ідей у навчально-виховний процес вітчизняних вищих навчальних закладів.

Розроблено модель експертної діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти щодо освітніх інновацій в регіоні.

Уточнено модель професійно-кваліфікаційної характеристики методиста закладу післядипломної освіти; розроблено зміст підготовки і підвищення кваліфікації методичних працівників.

Розроблено теоретико-медологічні засади інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО; обґрунтовано механізми інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО.

Запропоновано організаційно-педагогічну модель очно-дистанційного підвищення кваліфікації керівних (управлінських) кадрів системи освіти.

Обґрунтовано компетентний підхід до визначення рівня освітньо-професійної підготовки педагогічних працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Зазначене вище дозволило визначити засади трансформації системи вищої освіти України на етапі інтеграції в європейський освітній простір і механізми її адаптації до європейських освітніх стандартів; запропонувати комплексне розв'язання проблеми балансу попиту і пропозицій на ринку освітніх послуг; виокремити психолого-педагогічний базис проектування особистісно орієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах; запропонувати шляхи реалізації результатів наукових досліджень науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у змісті спеціальної освіти студентів; розкрити особливості розвитку вищої гуманітарної освіти в контексті демократичних перетворень в Україні; відстежити вплив соціальних чинників на формування загальнолюдських цінностей студентської молоді; розробити концептуальні засади підвищення ефективності діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.

2.5 Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти

Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти засновано 29 січня 1997 р. Академік-секретар Відділення - доктор педагогічних наук, професор Ничкало Нелля Григорівна, вчений секретар - кандидат педагогічних наук Талалуєва Наталія Олександрівна. До складу входять 5 дійсних члени (академіка) та 11 членів-кореспондентів.

Відділенню підпорядковані наукові підрозділи: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих; Інститут професійно-технічної освіти; Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників; Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти; Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти.

Основний напрям наукових досліджень: «Теоретико-методичні основи формування змісту професійної освіти», а саме: дидактика професійної школи; психолого-педагогічні засади технологій навчання у неперервній професійній освіті; педагогічна майстерність у системі професійної освіти; педагогічні умови виховання майбутніх робітників у професійно-технічних навчальних закладах; неперервна професійно-мистецька освіта; становлення особистості фахівця в системі неперервної професійної освіти; управління та економіка в системі професійно-технічної освіти; розвиток професійної освіти в зарубіжних країнах; теоретичні та методичні проблеми професійної освіти.

Висновок

Академія педагогічних наук України створена указом Президента України в 1992 році як вища галузева державна наукова установа.

Першим президентом АПН України був обраний доктор педагогічних наук, професор М.Д. Ярмаченко. Нині у складі АПН України 51 дійсний член і 83 члени-кореспонденти.

У підпорядкуванні Академії 9 науково-дослідних інститутів і 5 центрів, 2 вищі навчальні заклади післядипломної світи, що здійснюють перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів, Державна науково-педагогічна бібліотека імені В.О. Сухомлинського та Педагогічний музей. В установах АПН України працює понад 1200 наукових співробітників, більше половини яких мають наукові степені доктора або кандидата наук.

Наукові структури АПН об'єднано а п'ять відділень:

- теорії та історії педагогіки;

- дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті;

- психології, вікової фізіології та дефектології;

- педагогіки та психології професійно-технічної освіти;

- педагогіки та психології вищої школи.

Основне завдання АПН України полягає педагогічних і психологічних проблем розвитку національної системи освіти. Науковці Академії щорічно виконують понад 200 тем фундаментальних і прикладних досліджень, а також завдання близько 20 державних і галузевих програм.

За результатами наукових досліджень членами Академії щорічно видається майже 2,5 тисячі праць, серед яких вагоме місце займають монографії, підручники і навчальні посібники, методичні посібники і рекомендації, навчальні програми тощо. Так, за останні роки науковці Академії здійснили навчально-методичне забезпечення переходу початкової школи на новий зміст і структуру (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, підготовлено і видано підручники і навчальні посібники для 1-4 класів, відповідні методичні розробки і рекомендації); обґрунтували зміст освіти для основної і старшої загальноосвітньої школи (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, створюються підручники і навчальні посібники з усіх базових предметів); підготували нормативну базу щодо переходу спеціальної початкової освіти дітей з порушення психофізичного розвитку на новий зміст (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, готуються підручники і посібники для різних категорій дітей з особливими потребами); концептуально обґрунтували основні засади розвитку професійно-технічної освіти і зміст підготовки робітничих кадрів (розроблена державна програма розвитку профтехосвіти, створюються стандарти змісту для різних професій); визначили організаційно-педагогічні умови підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою у зв'язку з приєднанням України до Болонського процесу (підготовлено галузеві стандарти вищої школи з багатьох спеціальностей, розроблено педагогічної освіти, створено навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою), розробили нормативно-правове забезпечення функціонування в системі освіти психологічної служби, тощо.

Учені АПН України мають вагомий доробок у розв'язанні проблем розвитку особистості і соціоприродному і культурному просторі, її соціалізації в сучасному суспільстві і громадського виховання.

Підготовлено Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Програму розвитку і виховання дитини раннього віку та методичне забезпечення до неї, створено низку психологічних тренінгів, методичних розробок і рекомендацій щодо запобігання деструктивним впливам на особистість, гармонізації особистісного розвитку молоді на засадах гуманістичної парадигми тощо.

Академія здійснює підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів з 26 наукових спеціальностей у галузі педагогічних, психологічних і філософських наук. В аспірантурі навчається понад 500 осіб, в докторантурі - понад 40 осіб. У наукових установах АПН діє 12 спеціалізованих учених рад з педагогічних та психологічних наук, на засіданні яких захищається близько 200 дисертацій на рік. При Академії діє Рада з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук, яка узгоджує проблематику дисертаційних робіт з педагогіки і психології.

Учені Академії беруть активну участь у державотворчих процесах, нормативно-правовому забезпеченні функціонування системи освіти. За їх участю підготовлена Національна доктрина розвитку освіти, державні і галузеві програми з проблем розвитку освіти, державні стандарти спеціальної початкової освіти, загальної середньої освіти для 12-річної школи, з ряду спеціальностей вищої освіти тощо.

Використана література

1. Академія педагогічних наук України. Інформаційний довідник. - К.: Фенікс, 2002. - 296 с.

2. Щорічний звіт про роботу Академії педагогічних наук України за 2002 рік. - К.: АПН України, 2007. - 259 с.