Позашкільна освіта в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

освіта позашкільний учень

Актуальність дослідження. Наукові дослідження та педагогічна практика свідчить про динамічний і складний шлях розвитку позашкільної освіти. Протягом XIX-XXст. перші будинки юнацтва в Україні були відкриті з ініціативи прогресивної педагогічної громадськості й за підтримки меценатів і добродійних комісій в Ніжині, Києві, Харкові тощо. У 1918-1920 роках значного поширення набувають дитячі клуби при комунах, народних будинках, що діють при заводах і фабриках. У 20-х роках формується широка державна суспільна система позашкільної роботи, визначаються її основні форми і методи. Станції юних техніків, туристів, натуралістів, музичні школи, школи мистецтв, були відкриті в усіх областях і районних центрах. Нині більш як у 2-х тисячах позашкільних закладів починають шлях до творчості біля 2 млн. дітей і підлітків. Аналіз становлення і розвитку позашкільної роботи з дітьми та учнівською молоддю в Україні свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У праці свого історичного розвитку позашкільна освіта і виховання набули певного досвіду, престижу і сформувались як невід'ємна частина цілісної системи освіти України.

Поряд з цим десятиріччями існувала невідповідність проблем практичної діяльності позашкільних закладів та їх науково-теоретичного обгрунтування та забезпечення. Концепція є першим кроком і спробою наукового осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання і фактично відкриває простір для становлення нової галузі педагогічної науки - позашкільної педагогіки. Тому, виходячи з актуальності даної теми, мета моєї роботи полягає в тому, щоб розкрити суть позашкільної освіти та виховання і дослідити форми і методи роботи позашкільних навчально-виховних закладів, а також визначити конкретні заходи роботи у вище згаданих установах.

Об'єкт дослідження - система позашкільної освіти в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні основи і методика позашкільної освіти.

Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в друку від створення умов сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу. Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатограній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюється в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі соціалізації, і розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання і виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості. Система позашкільної освыти та виховання базується на історично обумовлених традиціях виховання особистості, створених представниками різних національних спільнот України: суспільних та родинних цінностях: ідеях, поглядах, переконаннях, ідеалах і реалізується позашкільними закладами освіти, іншими закладами освіти у позаурочний час, дитячими, молодіжними організаціями, творчими дитячими та молодіжними об'єднаннями та місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях і установах.

Мета позашкільної освіти та виховання - стоворення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, Підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм організація позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб шляхом залучених до науково-експериментальними, дослідницької, технічно-конструктивної, художньої, декоративно-прикладної, еколого-прикладничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості.

Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним з результатів підвищення якості та інтенсивності вміщення завдань суспільства в галузі освіти. Для реалізації поставленної мети ми використовуємо наступні завдання:

ь Формування суспільно-громадського досвіду особистості;

ь Розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;

ь Створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдаровань для формування національної свідомості засобами еколого - натуралістичного виховання;

ь Залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

ь Задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

ь Забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організації їх дозвілля;

Поряд із завданнями існують принципи позашкільної освіти та виховання. Головними з них є:

ь Гуманізація, що визначає пріоритети завдань творчої самореалізації особистості, її виховання, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, людяності, доброзичливої, милосердної.

ь Єдність загальнолюдських і національних цінностей, що забезпечує у змісті навчально-виховного процесу органічний зв'язок і духовну єдність української національної культури з культурою народів світу; розвиток культури всіх національних меншин, що проживають на території України; сприяє усвідомленню пріоритетності загально-людських цінностей над груповими, плановими та класовими; визначає позашкільну освіту та виховання як важливий засіб національного розвитку й гармонізації національних і міжнаціональних відносин в Україні.

ь Демократизація, що передбачає автономію (самостійність) позашкільних закладів освіти різних типів та форм власності, інших центрів позашкільної освіти та виховання у вирішенні основних питань змісту їх діяльності, розвитку різноманітних форм співробітництва та партнерства всіх учасників педагогічної діяльності.

ь Науковість і системність, що полягає в забезпеченні оптимальних умов для розширення і послаблення засобами освіти вагомих для кожної особистості, що навчається, об'єктивних законів, обгрунтованих понять і способів практичних дій в їх майбутній трудовій діяльності, а також забезпечення інтегруючої функції процесів навчання і виховання в умовах досягнення основної мети позашкільної освіти та виховання.

ь Безперервність, наступність та інтеграція, що забезпечує єдність всіх ланок освіти України, об'єднання зусиль позашкільних з іншими закладами освіти та різними організаціями; цілісність і наступність позашкільної освіти та виховання, спрямованої на поглиблення та конкретизацію освітнього процесу; набуття освіти упродовж всього трудового життя, за умови коли нові заняття, уміння та навички базуються на раніше засвоєних та придатних.

ь Багатоукладність та варіативність, що передбачає можливість широкого вибору змісту, форми і засобів освіти та виховання у вільний від навчання час, альтернативність у задоволенні духовних записів особистості, її пізнавальних та інтелектуальних можливостей та інтересів, запровадження поліваріантності навчальних програм, поглиблення і розширення їх практичної сприятливості, референції та індивідуалі

ь зований навчально-виховного процесу: розвиток мережі державних та недержавних позашкільних закладів.

ь Добровільність та доступність, що передбачає право вибору та доступність у забезпеченні потреб абсолютності у творчій самореалізації, духовному самовдосконаленні здобуті додаткових знань, умінь та навичок, підготовки до активної професійної та громадської діяльності.

ь Самостійність і активність особистості, що полягає у забезпеченні такої психолого-педагогічної атмосфери, яка сприяє виявленню, а також розвитку і реалізації учнями пізнавальної самостійності, творчої активності прояву обдарованості і таланту в навчально-виховній діяльності та у позанавчальний час.

РОЗДІЛ І. ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА

освіта позашкільний учень

Перші позашкільні заклади: виникнення та розвиток

Як відомо усі починають вивчення якогось предмету з історії його виникнення та функціонування, тож і ми подамо трохи матеріалу з історії виникнення та розвитку позашкільної освіти. На початку XX століття були організовані перші позашкільні заклади, діяльність яких в першу чергу була пов'язана з культурно просвітницькою роботою. Першими позашкільними об'єднаннями як факторами розвитку особистості були клубні об'єднання, спортивні майданчики, літні оздоровчі табори. Організатори позашкільної освіти та виховання намагалися протистояти консерватизму офіційної освіти та виховання і за мету ставили створення сприятливих умов для розвитку як індивідуальних якостей особистості дитини, так і формування в неї відповідальності, солідарності, товаришування. Грані позашкільного життя та різноманітність занять сприяли цьому. Виникнувши як самостійна діяльність, позашкільна робота набула педагогічного статусу завдяки розмаїттю видів, форм демократичної організації дітей та молоді. Які спиралися на прогресивні традиції народної педагогіки. Являючи собою частину соціокультурного середовища, позашкільні заклади своєю діяльністю завжди реалізовували принципи зв'язку освіти із життям, активно відгукуючись на всі зміни як у потребах власно дитини, так і суспільства в цілому. Перші роки радянської влади стали часом розквіту позашкільної освіти. Саме тоді почали входити до життя цікаві педагогічні починання, з'являтися оригінальні форми організації дитячого життя; йшло інтенсивне становлення науково - методичної бази позашкільного руху, позашкільної роботи, позашкільної освіти. Велися наукові дослідження та спостереження за розвитком самодіяльності, творчих здібностей осбистості, її інтересів і потреб, вивчалися колективні, групові та індивідуальні форми роботи. Позашкільна освіта була включена до загальної системи народної освіти. Особливий імпульс розвитку позашкільної освіти, відділу позашкільних навчальних закладів був даний Першим Всеросійським з'їздом з освіти, який проходив у серпні 1918 р. в Москві. На з'їзді працювала позашкільна секція, яка розробила основні положення позашкільної освіти. Особливу цінність у розробці теорії позашкільної освіти являє «Енциклопедія позашкільної освіти» професора Є.М. Мединського. Яка побачила світ у 1923 році. Вона була одним з фундаментальних досліджень, яке мало теорико - методологічний характер. Є.М. Мединський підійшов до визначення мети, змісту позашкільної освіти, визначаючи її безперервний процес, який супроводжує розвиток і формування особистості протягом всього життя людини.

Картина розвитку позашкільної освіти в радянські часи була надто яскравою, наповненою подіями і протиріччями. Видавалися десятки журналів, де регулярно друкувалися науково - педагогічні і методичні матеріали з позашкільної освіти, створювалися все нові і нові організаційні системи, які сприяли включенню дітей до активної творчої діяльності за інтересами, допомогали змістовно проводити час дозвілля та отримувати основи професійної майстерності. Той час вражав розмаїттям форм позашкільної освіти і увагою, яка їм приділялася. Йде інтенсивний розвиток теорії виховання, де ведучим визначається цілісний підхід до особистості вихованця. Саме в цей період були закладені основи теорії соціального виховання, теорії, яка за думкою А.С. Макаренка, виходила з того, що людина не виховується частинами. Перша половина XX століття стала часом, коли остаточно сформувалася система позашкільної освіти, що надало можливість стимулювати й розвивати здібності та інтереси дітей в сфері мистецтва, живопис, техніки, туризму, фізкультури і спорту, а також визначилися типи позашкільних навчальних закладів - спеціалізовані та комплексні(багатопрофільні). Сталими вже були зміст і форми роботи позашкільного навчального закладу. За думкою спеціалістів позашкільний навчальний заклад представляв собою своєрідну спільноту дітей та дорослих, яка характеризується цілеспрямованістю, різновіковим складом учасників, автономністю існування, циклічністю функціонування, різноманітністю і свободою вибору діяльності. Формальними і неформальними відносинами між дітьми і дорослими, можливістю дитини не залежати від стереотипу думки, яка притаманна оточуючим, можливістю виступати у новій соціальній ролі.

Пострадянська система освіти залишила для нас принципи позашкільного виховання, які складають фундамент та першооснови сучасної позашкільної овіти: масовість та загальнодоступність занять на основі добровільного об'єднання дітей за інтересами; розвиток ініціативи і самодіяльності дітей та молоді; громадянсько - корисна направленість діяльності творчих об'єднань; різноманітність форм позашкільної освіти; врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей та молоді.

Останні роки напередодні розпаду СРСР та утворення нової незалежної держави - Україна саме, стали періодом найвищого розвитку позашкільних навчальних закладів, які були складовою частиною соціуму. Саме в цей час визначилися головні напрями у змісті діяльності та склалася унікальна система роботи з дітьми, яка не мала аналогів у світі та включала чітко визначенні завдання, зміст і форми виховної роботи. Зміст основних видів позашкільної діяльності був зорієнтований на врахування вікових і особистісних особливостей дітей. Було сформовано своєрідну індустрію організації дозвілевої діяльності дітей та молоді. Позашкільні навчальні заклади були одним з основних виховних інститутів соціуму, посилювалася їх методична роль у розповсюдженні педагогічних знань, у пропаганді більш активних форм виховного впливу за місцем проживання, в індивідуалізації роботи з дітьми, які потребують особливої уваги суспільства. Крім того, значно посилилася роль позашкільних навчальних закладів у координації всієї виховної роботи в соціумі. За часи існування незалежної України стало зрозумілим, що для подальшого розвитку системи позашкільної освіти необхідним є надання позашкільним навчальним закладам фінансової і господарчої самостійності у вирішенні життєво важливих питань у виборі змістовних видів діяльності; в становленні структури і штатного розпису, у питаннях оплати праці. Для вирішення проблем, які виникають, необхідний експериментальний пошук шляхів і засобів модернізації організаційно - органічного механізму; встановлення оптимальних ляхів розвитку позашкільних навчальних закладів, розробка основ документального забезпечення і встановлення нового правового статусу позашкільної освіти.

Ці проблемні сторони життєдіяльності позашкільних навчальних закладів особливо загострювалися протягом останніх вісімнадцяти років. І сьогодні вони потребують вкрай термінового вирішення і доручення до цього процесу всіх державних і соціальних інституцій. Позашкільний навчальний заклад сьогодні - це широкодоступний заклад освіти, який спрямовує вихованців на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, а також забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в другу(початковий, основний, вищі рівні навчання) від створених умов, сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійній творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому творчому сприйнятті світу. Системою позашкільної освіти в Україні зроблено «відкриття вільного часу» як важливого освітнього ресурсу. Особливістю позашкільної освіти є те, що вона спрямована на запити сімей, дітей і молоді, соціуму та суспільства в цілому].[2] [с. 23-25]

Основні напрями позашкільної освіти та виховання

Розглядаючи дану тему, ми не можемо не звернути нашу увагу на такі важливі засади, як напрями позашкільної освіти в Україні[Зміст позашкільної освіти та виховання у порівняні з базовою і професійною освітою грунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність. Серед основних напрямів діяльності можна виділити:

Соціо-культурний - передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу, як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.

Художньо-естетичний - забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку, і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.

Дослідницько-експерментальний - передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.

Науково-технічний - спрямований на формування в дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політичного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп'ютеризації, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання тощо.

Еколого - природничий - забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне, усвідомлення себе частиною природи та можливість постійно спілкуватися з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення економічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природо перетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності за збереження навколишнього середовища.

Туристсько - краєзнавчий - передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошук у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних території, вивчення окремих географічних об'єктів і явищ соціального життя у природно-історичному аспекті а також формування фізично-здорової і духовної розвиненої особистості.

Фізкультурно-оздоровчий - забезпечує науково обгрунтований об'єм рухової активності молоді, формування в неї навичок здорового способу життя як невід'ємного компоненту загальної культури особистості та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміщення здоров'я, гармонії духу і тіло.

Військово-патріотичний - забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та глибокої громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.

Дозвілєєво-розважальний - передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров'я, зняття психологічної напруги.

Такі напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності підготовку молоді до зміни професій, адаптації до ринкової економіки.

Пріоритетною метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприйняття становленню творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини. В нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманізації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання. Тому, свою плідну діяльність розпочало багато типів позашкільних навчально-виховних закладів. Отже, опираючись на це структура позашкільної освіти та виховання включає в себе:

позашкільні заклади освіти;

інші заклади освіти як центри позашкільної роботи у позаурочний та позанавчальний час, а саме: середні загальноосвітні заклади, ліцеї, гімназії, навчально-виховні комплекси, професійно-технічні училища, технікуми, коледжі тощо;

клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від форми власності та підпорядкування;

культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади, установи різних відомств;

різні організації, фонди, асоціації.

Основний комплекс завдань позашкільної освіти та виховання виконують позашкільні заклади освіти різних типів: Палаци, центри, будинки, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні й музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади різної форми власності.

Орієнтовний перелік позашкільних закладів освіти досить широкий і гнучкий. Він забезпечує можливість дальшого вдосконалення мережі відповідно до сучасних вимог, актуальних потреб суспільства, дитячого та молодіжного середовища. Відповідно до державного замовлення до віднесення до органу управління освіти визначається статус позашкільного закладу:

державний;

обласний;

міський;

районний.

Позашкільні заклади освіти організують навчально-виховний процес у різновікових і різностатевих учнівських об'єднаннях, використовують при цьому різноманітні форми і методи групової, індивідуальної і масової роботи; реалізують зміст позашкільної освіти та виховання впровадженням гнучких програм і навчальних планів відповідно до 3-х рівнів навчання (початкового, базового і вищого), що відрізняє ці типи закладів від інших соціо-культурних і виховних структур.

Центрами позашкільної освіти та виховання є також загально-освітні школи, ліцеї, гімназії тощо в складі навчально-виховних комплексів які забезпечують у специфічних умовах діяльності безперервність загальної середньої та позашкільної освіти та виховання учнівської молоді].[10]

Основні завдання позашкільної освіти та виховання реалізуються через спільну роботу з театрами, філармоніями, радіо, газетами, журналами, громадськими дитячими та молодіжними організаціями, творчими дитячими та юнацькими об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, фондами, асоціаціями тощо, які разом із закладами освіти впроваджують державну політику в галузь освіти і сприяють формуванню гармонійно-розвиненої особистості.

Актуальні аспекти проблеми практичного розуму педагога-позашкільника

Ми вважаємо, що кожен педагог-позашкільник має розвивати свій світогляд, шоб успішно сприймати нові знання та уникнути замкнутості духовног світу, ігнорування вимог часу та нових знань. Успішна діяльність педагога-позашкільника неможлива без вивчення,наукового аналізу і впровадження у свою практику досвіду шкільного вчителя і своїх коллег. Але ще більшою мірою вона конденсує природні, соціальні і духовні процеси, структурує їх і створює спецефічний світ соціально-практичної творчості, тобто практичний розум (мудрість). Узагальнюючий світ соціально-практичної діяльності, практичного розуму має багато протилежних, водночас і взаємопов`язаних характеристик. Він об`єктивний, оскільки складається з матеріальних предметів і людських стосунків, засобів видозмінення, перевтілення сил природи і суспільства в результаті взаємодії перших з другими. І він же суб`єктивний, бо суб`єктивна за своєю метою діяльність людини. Ставлення педагогів-позашкільників до конкретної соціально-практичної творчості обумовлюється системою світоглядних,пізнавальних і методологічних діяльностей. Практичний розум педагога-позашкільника має самовизначитись, перебудуватись з урахуванням реалій сучасності, використовуючи індивідуальний та суспільний, а також світоглядний, пізнавальний і методологічний досвід. Сучасна соціально-практична творчість вимагає від педагогів активності, поінформованості, обізнаності зі станом справ у різних регіонах України. Творча діяльність педагога-позашкільника може відбуватися на чотирьох рівнях (поділ, звичайно, умовний):

1 рівень - репродуктивний: педагог, використовуючи розроблені для нього методики, рекомендаціі, залучаючи чужий досвід, вибирає те, що найбільше відповідає його професійним здібностям, можливостям, конкретним умовам.

2 рівень - раціоналізаторський: педагог, аналізуючи власний досвід, конкретні умови, вносить зміни, корективи у свою роботу, вдосконалює елементи існуючих рекомендацій, методик відповідно до вимог часу, нових завдань.

3 рівень - конструкторський: працівник позашкільного закладу на основі власного досвіду, використовуючи існуючи методи, рекомендаціі, набутки колег, конструює свої варіанти форм, напрямів, вирішень конкретних організаційних, структурних, педагогічних проблем.

4 рівень - новаторський. Він забезпечує розв`язання будь-якої організаційно-методичної, навчально-виховної, педагогічної проблеми, але на принципово нових засадах. Від інших цей рівень відрізняється новизною, оригінальністю і, як правило, високою результативністю.

У позашкільному закладі існують 3 основні підходи до формування творчої особистості педагога-позашкільника: а) пропаганда системи правил і принципів творчого процесу, навчання побудови відповідних моделей, прийняття різноманітних творчих рішень; б) вивчення і узагальнення передового досвіду, вироблення умінь застосовувати його в різних формах творчої діяльності; в) створення сприятливих умов для формування творчої особистості, самореалізаціі її у практичній діяльності, розвитку педагогічної творчості. Актуальні аспекти проблеми практичного розуму розглядаються тут як передумова педагогічної методичної творчості. Пошук, пізнання, творення, перетворення практичним розумом навколишнього світу здійснюється за допомогою розумових здібностей та нестандартного мислення. Педагог-позашкільник повинен мати досвід творчої роботи, знати закони творчого мислення. Володіти вміннями набувати, узагальнювати такий досвід. Об`єктом його творчої діяльності не може бути педагогічний процес сам по собі, а тільки в комплексі суб`єктивно-об`єктивних відносин: педагогів і гуртків, гуртківців і учнів шкіл, педагогів-позашкільників і вчителів, педагогів-позашкільників і батьків гуртківців, дорослих наставників і дітей, гуртківців один з одним…] [1] [с.7;9;14-15]

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Проаналізувавши перший розділ ми дійшли наступних висновків:

1. Перші позашкільні заклади з`явилися в Україні на початку XX століття, це були клубні об`єднання, літні оздоровчі табори, спортивні майданчики.

2. Серед основних напрямів позашкільної освіти можна виділити такі, як: соціо-культурний, дослідницько-експериментальний, туристсько-краєзнавчий, науково-технічний, еколого-природничий, фізкультурно-оздоровчий і т.і.

3. Статус позашкільного закладу визначається відповідно державному замовленню, він може бути: державним, обласним, міськім, районним.

4. Практичний розум педагога має бути само визначеним, повинен враховувати реалії сучасності, активно використовувати індивідуальний та суспільний , а також світоглядний, пізнавальний і методологічний досвід.

5. Об`єктом творчої діяльності педагога-позашкільника має бути комплекс суб`єктивно-об'єктивних відносин: педагогів і гуртків, гуртківців і учнів шкіл, педагогів-позашкільників і вчителів, педагогів-позашкільників і батьків гуртківців, гуртківців один з одним.

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Дитячий табір як основний вид позашкільних закладів України

Як вже зазначалося позашкільна освіта в Україні розвивається у багатьох напрямах. Виходячи з цього ми хотіли б привести декілька прикладів застосування позашкільних закладів в нашій країні, а отже розповісти про заклад, з яким стикається майже кожен громадянин шкільного віку. Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 14 років, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілковим спільно з підприємствами, закладами і організаціями.

Розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.

Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров'я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів.

В таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді, створюють я загони, групи та інші об'єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 чоловік для дітей віком 6-9 років і 30 чоловік в кожній. Вони об'єднуються в групи чисельність до 35 чоловік в кожній.

В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7 млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ. В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності. Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи самодіяльності.

До особливостей дитячого оздоровчого закладу дослідники відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багатство колективних творчих справ, до яких залучаються школяр, їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес. В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини в колективі органічних дітей, дітей і оточуючого середовища. Табір і його околиці - нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба їй допомогти проникнути в нього.

Виховним фактором, який впливає на роботу з дітьми, є соціальне оточення табору, але допомагає розширити дитячий світогляд, закінчити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємств, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасними виробництвами, історичними пам'яткам, можуть стати “школою” під відкритим небом. Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд із загальними ознаками має свою специфіку і короткочасність існування (від 10 днів до2-х місяців, в таборах санаторного типу); здібність (тимчасове об'єднання членів різних постійних колективів); цілодобовий контроль вихованці, різновіковий склад загонів.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те. Що в школі залишається прихованим.

Діти приїжджають в табір з різним настроєм. Частина з них позитивно відноситься до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило прагнуть тримати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Поряд з тим хочеться звернути увагу на групи дітей, які займають “очікувальну позицію”. Це ті що приїхали в табір вперше, з різних причин не мали колективі. Тому, тому ввійшовши в життя тимчасового колективу, вони готові до будь-якої діяльності що б проявити себе, заслужити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють. Частина школярів потрапивши в новий колектив, веде себе зухвало з викликом ухиляється від колективних справ, (не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом дня і т.д.).

Одна з характерних рис тимчасового дитячого колективу полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. В таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчувала себе необхідною для колективу. В таборі велика кількість справ, які працюють не поряд один з одним і (як в класі), а спільно Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишається пасивним в одних справах, то може добитися в інших. У тісному активному спілкуванні повніше розкривається здібності дитини. Тут скоріше помітно, що в школі приховується від вчителів і однокласників. Протягом табірної зміни кожен учень приймає участь у 50-70 виховних заходах. Такий об'єм виховної роботи з колективом класу в умовах школи здійснюється потягом майже цілого навчального року.

Проте все позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору не завжди реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності табору механічно переносяться багато шкільних форм роботи, недостатньо враховується вікові особливості дітей. Тому невипадково останнім часом ми зустрічаємося з фактами формалізму, безтурботного проведення часу, відсутністю романтики, дитячим розрахуванням, низьким рівнем підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється в тому, що багато таборів все частіше перетворюється в “дитячі пансіонати”, “будинки відпочинку”.

Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували. Протягом зміни (21-26 днів) загін має виконати не одну цікаву і важливу справу. Зокрема навчитися корисного ремесла, провести спартакіаду, організувати корисні справи і т. д.

Звичайно, що реалізація завдань і змісту роботи таборів. Їх оздоровчої і виховної функції залежить від педагогічного колективу табору, його виховного потенціалу, методично-обгрунтованої логіки табірної зміни та педагогічної майстерності вихователів. Дитячі оздоровчі заклади будуть мати досить високий виховний ефект в тому випадку, коли педагог володіє високим моральними якостями, достатнім рівнем знань. Користується авторитет. Діти люблять насамперед педагогів, в яких вони бачать людей справи, високо-кваліфікованих спеціалістів. А серед них в більшості випадків, діти віддають перевагу найбільш чуйним і добрим.

Головною фігурою в дитячих оздоровчих таборах є вихователі. Їх число встановлюється таким чином: дві посади вихователя на кожну групу дітей. Крім того на два-три загони є посада підмінного вихователя.

Керівником великого колективу дітей і дорослих є начальник табору. В його функціональні обов'язки входить не лише загальне керівництво життєдіяльністю табору, а й створення необхідних умов для проведення педагогічним колективом оздоровчої та виховної роботи, а також діяльності дитячих організацій.

В документах, які регламентують штатний розклад табору визначено і посаду вожатих та вихователів. Вожатий організовує діяльність загону чи іншого дитячого об'єднання. Педагог -- вихователь домагається виконання дітьми розпорядку дня, організовує їх побут спільно з вожатими, при допомозі застосування різних форм колективної і індивідуальної роботи забезпечує умови для розвитку інтересів дітей, проводить оздоровчі заходи.

В організації життя дитячого колективу і вожатому і вихователю необхідно спиратись на ініціативу , самодіяльність дітей, розвивати у них прагнення до самостійних дій, спрямованих на громадсько-корисні справи. Для цього необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і планувати роботу свого колективу, здійснювати її, вміти аналізувати і оцінювати участь в них кожної дитини.

В таборі дорослий виступає не лише в ролі вожатого чи вихователя, але й товариша, порадника, батька. Дитячий колектив повинен стати сім'єю, в якій кожна дитина почувала б себе захищеною. Від вожатого і вихователя вимагають, в першу чергу любові до дітей - дітей вередливих і спокійних, добрих і сердитих, до хлопчиків і дівчаток. Саме любов допомагає знайти підхід до дитини, зрозуміти її почуття, думки, прагнення, що в свою чергу породжує дитячу симпатію. В колективі педагогів повинні бути строгі і вимогливі вихователі, м'якого і ліричного складу люди. Справа в тому, що ідентичності виховання досягти не можливо, бо вони люди, а кожна людина унікальна. Важливо підкреслити, що такої ідентичності добиватися і не слід. Єдиний підхід до дітей не включає різноманітності способів взаємодії на них із сторони педагогів.

Вихована діяльність педагогічного колективу складна і ,багатогранна, охоплює великий спектр різноманітних напрямів, форм і методів, і вимагає координації всіх його зусиль.

Як правило, табірна зміна триває 21 - 26 табірних днів. В організації чітко визначаються три періоди: організаційний, основний, підсумковий. Організаційним періодом називається час від приїзду дитини в табір свята відкриття табірної зміни. В цей термін проходить адаптація дітей до життя в таборі, закладаються основи створення тимчасового дитячого колективу, формуються органи самоврядування. Даний період надзвичайно насичений різноманітними конкретними справами, які потрібно вирішити на протязі дня педагогічному колективу.

познайомити дітей з вимогами, що стосуються відносин з дорослими в таборі і середині загону, організації їх побуту і режиму дня.

Розповісти дітям про табір і його історію, традиції, про людей, що працюють у ньому

Дати дітям можливість познайомитися один з одним. Найбільш вдалим варіантом є “Вогник знайомств”. Він може проводитися у формі знайомитись “розкажи мені про себе”.

Основний період починається з ранку після відкриття табірної зміни. За роки своєї роботи табори визначили найбільш педагогічно виправдану логіку табірного дня, яка співпадає з режимними моментами кожний ранок починається з ранкової гімнастики, потім по самообслуговуванню, ранкова лінійка, сніданок, загонові справи на свіжому повітрі, обід, відпочинок, підвечірок, робота гуртків. Загально табірні справи, вечеря, перегляд кінофільмів, загонові вогники, аналіз проведеного дня, сон.

Підсумковий період закінчує діяльність табірної зміни. Діти працюють з табором, збираються додому.

Життя табору відзначається своїм темпом і різноманітністю. Тут немає часу на тривалу підготовку. Справи повинні бути організовані так, кожен мав можливість попробувати свої сили і в художній самодіяльності, і в спорті, і в творчій праці, і т.д. Така різностороння діяльність забезпечується різними формами роботи (збори, лінійки, концерти, свята, ігри, змагання, вишивка). Активний відпочинок дітей передбачає тісний зв'язок роботи табору з оточуючим життям, навколишньою природою][12].

В кінці хочу підсумувати те, що позашкільні навчально-виховні установи відіграють велику роль у розвитку виховання підростаючого покоління. А це сприяє створенню найефективніших умов для професійної орієнтації та самовизначення особистості у професійній діяльності, а також забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та реалізації змістовного дозвілля.

Мала академія наук - позашкільний заклад України, як шлях до творчості

Майбутне України залежить не від розмірів її території чи потужності виробництва, а від інтелектуальної могутності, творчого потенціалу суспільних систем, здатних засвоювати нові знання, творчо мислити. Тому ми вважаємо, що доречно було б розповісти про роботу такого позашкільного закладу, як Мала академія наук. [Нині наша держава, як ніколи, відкриває шлях молодим - ініціативним, творчим і активним. В умовах гуртового навчання і виховання таких результатів досягти не вдається; тільки вирізнення та індивідуально-диференційована робота в різних формах може сформувати особистість з високим інтелектуальним потенціалом. МАН України - одна з найцікавіших форм пошуку,розвитку й підтримки талантів з числа старшокласників, які навчаються за інтересами в клубах, гуртках, наукових секціях. Починали ми у 1994 р. з постановки дослідів на люцерні, застосовували запилення бджолами з метою підвищення насінної продуктивності суперелілої форми - майбутнього нового сорту. Ця робота отримала високу оцінку - почесна грамота УДЕНЦ у м. Києві - то був наш старт. У 1996 р. наказом районного відділу освіти в Білозерському районі легалізована і бюджетно фінансується МАН - це система факультетів, гуртків СЮН, СЮТ, літня школа бізнесу. На зимовій науковій конференції 2000 р. було представлено 20 рефератів і науково-дослідницьких робіт з математики, фізики, біології, екології, медицини. Психології, історії України, сільського господарства, зарубіжної літератур и, англійської мови. Виступили учні 8 - 10-х класів декількох шкіл району. Кожен учасник конференції відстоював актуальність обранної теми, правильно ставив мету і завдання дослідження. Розробляв необхідну методику, викладав результати досліду та попередні висновки.

Коли ми говоримо про МАН як систему пошуку та розвитку юних талантів, я передусім бачу цю проблему як щасливий збіг вчитель-учень. Окреме питання - вибір предмета та теми наукової розробки. Предмет вибирає учень, виходячи з доцільності. Як профілюючий у майбутній професії. І це, як правило допомогає не тільки в систематизації та поглибленні знань з улюбленого предмета, а й у професійнфй орієнтації. З вчителями - керівниками гуртків - ми збираємось на початку навчального року на Білозерській станції юннатів, обмірковуємо тематику і методику науково-дослідницької роботи. Пошукова робота в МАН - невичерпане джерело творчості, де нові методики і підходи до засвоєння вибраного предмета відкривають нові горизонти науки і нові імена майбутніх вчених. Нашій МАН необхідні сучасні комп'ютери, мікроавтобус для підвищення ефективності роботи. Відсутність регулярних зустрічей з учнями віддалених шкіл залишає невиявленні таланти з периферії.

Думається, талановиті діти України, одержуючи через систему МАН державну підтримку, побачать не лише наші проблеми, а й відчують особисту цінність, зможуть застосувати свої таланти в себе на Батьківщині]. [5][с.72-73]

Приклад проведення заняття гуртку юннатів

У цій роботі ми б хотіли розглянути також національне виховання учнів, бо сьогодні, коли в державі взято курс на відродження та розвиток національної культури, на керівників позашкільних закладів покладається завдання виховувати в гуртківців інтерес та любов до природи, до Батьківщини. Як це відбувається ми покажемо на прикладі роботи керівника гуртків Виноградівського районного еколого - натуралістичного центру - Тетяни Кочневої. [ На заняттях гуртків я використовую різні форми і методи роботи: розповіді, бесіди, повідомлення, екскурсії, нетрадиційні методи проведення занять - ігри, вікторини, конкурси, свята. Реалізуючи науковий матеріал, доповнюю його цікавими прикладами з художньої літератури, добираю пісні,легенди, вірші про природу, рослини, тварин. Народна скарбниця оповита яскравим поетичним і міфічним серпанком. Але час іде, легенди забуваються. Тому я вважаю, що на заняттях гуртків потрібно використовувати краплі того, що ще зберіглося в людській пам'яті. Все це дає чудовий матеріал для національного виховання учнів. Вони краще пізнають природу України, вчаться бережному ставленню до неї. Наведу декілька прикладів. Розповідаючи гуртківцям про птахів, які прилітають до нас з півдня, пропоную дітям загадку - вірш: « Дивна птаха чорно - біла, у гніздо на хату сіла, довгим дзьобом знай гуркоче, ніби щось сказати хоче, де ж це ти була? Далеко! А зовуть мене… Лелека». Те, що лелека символізує затишок і благополуччя, знають всі. А чому в лелеки червоні ноги і дзьоб і чорні крила? І ось тут діти з цікавістю слухають легенду… У селі знайшли лелеку з поламаним крилом, доглянули його, а потім випустили. Одного разу загорілася в людей хата, а в ній були два маленькі хлопчики. Н а цей час пролітав над хатою врятований лелека. Він кинувся у відчинене вікно і врятував хлопчиків. Але дуже попік ноги і дзьоба, що стали кривавими, обпалив крила, що стали ніби вуглики. З того часу в лелеки червоні ноги і дзьоб, а крила - чорні. Господарі віддячили птахові. Прилаштували на ясені колесо від воза, аби він завжди був поруч з ними і виводив малят. Отож, якщо на хаті звиває гніздо лелека, то вірять, що в ній буде лад.

Багато уваги на заняттях гуртків «Юні друзі природи» та «Юні квітникарі» приділяю рослинам - символам України. Вступом до цього заняття використовую такі слова: « Є багато квіток запашних, кожна квітка красу свою має, та гарніші завжди поміж них ті що квітнуть у рідному краї». Розповідаючи про представників цих рослин, акцентую увагу гуртківців на тому, що це не просто квіти, а це живі істоти, яких людина наділила йменням і вклала в них частку своєї душі. Калина, пролісок, мак, барвінок, конвалія. Троянда - у кожного з них своя історія, своя легенда. «Без верби і калини немає України» - так говориться у народному прислів'ї, а в українській стрілецькій пісні співається: « Ами ту червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо!». Скільки легенд, переказів, пісень створено про цей чудовий кущ( ці повідомлення можуть підготувати учні). Підсумком ознайомлення з темою може бути заняття - свято « Вінець природи», в якому гуртківці разом із керівником плетуть віночок, розповідаючи про найпоширеніші квіти у своїй місцевості. У цей час звучить музика П. Чайковського, Й. Штрауса, українські народні пісні та ін. Хотілося, щоб і на теоретичних заняттях і під час екскурсій, дослідницької роботи гуртківці вчилися доброті, робили посильні справи, допомагаючи природі.] [13][с.54-55].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Проаналізувавши другий розділ ми дійшли наступних висновків:

1. Основним видом позашкільних закладів в Україні є дитячі оздоровчі табори - це заклад для школярів віком від 6 до 14 років.

2. Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулося навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим виховним фактором.

3. Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували.

4. МАН України - одна з найцікавіших форм пошуку,розвитку й підтримки талантів з числа старшокласників, які навчаються за інтересами в клубах, гуртках, наукових секціях.

5. На сьогодні національне виховання учнів є дуже важливим, тому необхідно познайомити з цією методикою, якомога більший загал.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Позашкільна освіта в Україні пройшла довгий і важкий шлях свого становлення, але найвищого піку свого розвитку зазнала у часи радянської влади. Тоді ж ведуться наукові дослідження та спостереження за розвитком самодіяльності, творчих здібностей особистості, її інтересів і потреб, вивчаються колективні, групові та індивідуальні форми роботи. Позашкільна освіта була включена до загальної системи народної освіти.

2. Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в друку від створення умов сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу. Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатограній соціокультурній ситуації.

3. Серед основних напрямів позашкільної освіти та виховання можна виділити такі основні напрями як: соціо - культурний, художньо - естетичний, дослідницько - експериментальний, науково - технічний, еколого - природничий, туристсько - краєзнавчий, фізкультурно - оздоровчий, дозвілево - розважальний.

4. Розрізняють чотири статуси позашкільного закладу: державний, обласний, міський, районний. Позашкільні заклади освіти організують навчально-виховний процес у різновікових і різностатевих учнівських об'єднаннях, використовують при цьому різноманітні форми і методи групової, індивідуальної і масової роботи.

5. Ставлення педагогів-позашкільників до конкретної соціально-практичної творчості обумовлюється системою світоглядних,пізнавальних і методологічних діяльностей. Практичний розум педагога-позашкільника має самовизначитись, перебудуватись з урахуванням реалій сучасності, використовуючи індивідуальний та суспільний, а також світоглядний, пізнавальний і методологічний досвід.

6. Найрозвиненішим закладом позашкільної освіти в Україні є дитячі оздоровчі табори. Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували.

7. МАН України - одна з найцікавіших форм пошуку,розвитку й підтримки талантів з числа старшокласників, які навчаються за інтересами в клубах, гуртках, наукових секціях. Пошукова робота в МАН - невичерпане джерело творчості, де нові методики і підходи до засвоєння вибраного предмета відкривають нові горизонти науки і нові імена майбутніх вчених.

8. У роботі було розглянуто національне виховання дітей на заняттях гуртків юннатів. У кожного керівника цих гуртків одне завдання - зберегти і примножити скарби духовності нашого народу.

ВИСНОВКИ ДО ІНТЕРВ'Ю

Провівши інтерв'ю з керівником позашкільного гуртка «Хобі центр», що працює при ДДТ№ 79 у Калінінському районі, ми можемо константувати наступне:

1. Для реформування клубів та гуртків треба почати виконувати освітню функцію для самих учасників цих гуртків, клубів та займати їх дозвілля.