Методика формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання

Особливості комунікативних методик та їх принципи. Розвиваючий аспект інтенсивного навчання англійської мови старших школярів. Розробка комплексу вправ для формування умінь говоріння учнів в умовах інтенсивного навчання. Перевірка ефективності методики.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 09.07.2012
Размер файла 1,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Методика формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування необхідності застосування інтенсивного навчання в старших класах

1.1 Комунікативні методики та їх методичні принципи

1.2 Методика інтенсивного навчання та вимоги та її організації

1.3 Розвиваючий аспект комунікативних методик навчання англійської мови старших школярів

Розділ 2. Методика формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання

2.1 Принципи колективної взаємодії активізації інтенсивного навчання в процесі навчання говоріння

2.2 Практична реалізація принципів інтенсивного навчання в процесі навчання говоріння старших школярів

2.3 Комплекс вправ для формування умінь говоріння старших школярів в умовах інтенсивного навчання англійської мови

Розділ 3. Експериментальна перевірка методики формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання

3.1 Організація та проведення експерименту

3.2 Інтерпретація результатів експерименту

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Комунікативні методики та навчання іноземним мовам за умов їх практичного застосування є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу передбачає формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь, що відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності в процесі вивчення іноземної мови, який будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування.

Будь-яка методика скерована на поліпшення процесу навчання, його оптимізацію. Однією з них є методика інтенсивного навчання, яка трактується різними фахівцями як оптимальна тенденція науково-технічного прогресу та деяких інших прогресивних тенденцій у педагогіці та психології. Педагоги розглядають інтенсивність як ефективне навчання, але таке, при якому досягається максимум ефективності за мінімально можливий навчальний час при мінімальних затратах. Методисти-науковці визначають інтенсивність як підвищення швидкості й якості навчання, як обсяг роботи, що виконується в задані проміжки часу. Як бачимо, обидва поняття “оптимізації” та “інтенсифікації” навчального процесу мають багато спільного. Це свідчить про спільність теорії оптимізації навчального процесу та методики інтенсивного навчання, що становить актуальність нашого дипломного проекту.

Головною метою цих двох теорій є досягнення максимальних результатів при мінімальних затратах зусиль та часу. Але поняття методики інтенсивного вдосконалення мовної підготовки значно вужче, конкретніше за оптимізацію навчального процесу в цілому, бо вона розробляє шляхи вдосконалення навчального процесу з конкретного предмету конкретними методами, в даному випадку - вивчення іноземної мови.

Об'єкт нашої дипломної роботи - процес навчання англійської мови із застосуванням елементів інтенсивної методики.

Предмет дослідження - технологія навчання учнів старших класів говоріння в умовах інтенсивного навчання.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності застосування інтенсивного навчання в старших класах, а також у розробці комплексу вправ для розвитку умінь говоріння учнів старших класів в умовах позначеного навчання.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

1. надати огляд комунікативним методикам та їх методичним принципам;

2. розглянути методику інтенсивного навчання та вимоги до її організації;

3. посилити увагу до розвиваючого аспекту інтенсивного навчання англійської мови старших школярів;

4. описати методику формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання;

5. проаналізувати принципи колективної взаємодії активізації інтенсивного навчання в процесі навчання говоріння та розглянути їх практичні реалізацію в процесі навчання говоріння;

6. розробити комплекс вправ для формування умінь говоріння старших школярів в умовах інтенсивного навчання англійської мови;

7. експериментально перевірити ефективність запропонованої методики та інтерпретувати отримані результати;

8. укласти висновки по роботі.

При написанні роботи нами було використано такі методи: теоретико-аналітичний (вивчення й аналіз літератури з проблеми дослідження); загально дидактичний (аналіз програм, навчальної літератури), системний метод (моделювання комплексу вправ) та метод експерименту.

Дипломний проект складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування необхідності застосування інтенсивного навчання в старших класах

1.1 Комунікативні методики та їх методичні принципи

Постійне зростання інтересу до педагогічних технологій серед науковців, зокрема фахівців української науково-педагогічної громади, пояснюється прагненням знайти основи результативної навчальної діяльності, що ґрунтується на науковій базі та спирається на прогнозування та проектування взаємодії вчителя та учня, й спрямовується системно-діяльнісним педагогічний підходом і особистісно-орієнтованим навчанням. Цій темі присвячені роботи багатьох українських дослідників: І. Зязюна, О. Грищенка, О. Пєхоти, П. Сікорського, С. Сисоєвої, О. Жижко та багатьох інших.

Методика навчання іноземним мовам - це наука, яка досліджує мету і зміст, закономірності, засоби, прийоми, методи і системи навчання, а також процеси навчання і виховання на матеріалі іноземних мов. Така багатоаспектність визначає необхідність розглядати методичні питання в різних планах [Абдулаєва Ю.Н., Бушуй А.М. Іноземні мови в сучасному світі і еволюція методики навчання. Ташкент, 2000. - 270 с.].

На сучасному етапі викладання іноземних мов у всіх навчальних закладах України найбільш розповсюдженими методиками викладання є комунікативно орієнтовані. Серед них частіше використовуються такі, як комунікативна, проектна, інтенсивна та дистанційна методики, в основі яких лежить ряд спільних методичних принципів. Пояснимо їх.

По-перше, вони всі мають спільну ціль навчання: навчити учнів спілкуватися іноземною мовою, а також сприяти розвитку їхньої особистості.

По-друге, провідним принципом усіх цих методик є принцип активної комунікації, що передбачає застосування ситуацій різного характеру (від соціально-побутових до проблемних). Дані ситуації реалізуються через роботу в групах (колективна робота), але при цьому навчання є водночас особистісно-орієнтованим і реалізується в доброзичливій психологічній атмосфері. Коли всі суб'єкти навчального процесу почуваються комфортно та перебувають в атмосфері взаєморозуміння та активної взаємодії і діляться не тільки інформацією, а й емоціями.

По-третє, важливим моментом зазначених методик є створення екстра мотивації, що забезпечує високу зацікавленість учнів у процесі навчання.

Також звернемо увагу на те, що в сучасних методиках викладання іноземних мов значна роль відводиться самостійній пізнавальній діяльності учнів. Вважається некоректним давати учням готовий матеріал, вони мають працювати самостійно, розвиваючи таким чином здатність до запам'ятовування інформації.

Основна ідея цих методик є однаковою: найкращий спосіб вивчення іноземних мов - це спілкування. Важливим завданням для всіх комунікативних методик є не тільки опанування іноземної мови, а й оволодіння іншомовною культурою, що включає в себе пізнавальний, навчальний, розвиваючий і виховний аспекти.

Проте, незважаючи на велику кількість спільних рис, кожна з комунікативно орієнтованих методик має свою специфічну характеристику, завдяки якій ці методики відрізняються одна від одної та є самостійними явищами в процесі вивчення іноземних мов. Найбільш яскравим прикладом специфічних особливостей може стати дистанційне навчання, яке має велику популярність серед молоді Європи та поступово прогресує і в нашій країні. Практично всі його риси є ідентичними принципам проектної методики. Однак, той факт, що при цьому викладач і учень, знаходячись на великій відстані один від одного, активно використовують технічні засоби навчання, надає цій методиці специфічних рис.

Надалі розглянемо специфіку кожної з вищезазначених комунікативно-орієнтованих методик викладання іноземних мов в навчальних закладах України.

Одним із основних методичних принципів комунікативної методики є принцип опанування всіма аспектами іншомовної культури за допомогою спілкування, причому спілкування використовується в якості каналу виховання, а також пізнання та розвитку. Процес навчання іншомовному спілкуванню є моделлю реального процесу спілкування за такими параметрами: мотивація, цілеспрямованість, інформативність, новизна, ситуативність, функціональність, характер взаємодії співрозмовників, система мовних засобів. Завдяки цьому створюються умови спілкування, що є адекватним и реальним. Таким чином, забезпечується успішне оволодіння вміннями та їх використання в умовах реального спілкування.

Слід також охарактеризувати принцип взаємопов'язаного навчання з аспектами іншомовної культури. Комплексний характер іншомовної культури проявляється в єдності та взаємозв'язку її навчального, пізнавального, виховного та розвиваючого аспектів. Кожен із цих аспектів, у практичному сенсі, є рівноцінним іншим. Однак, реальне опанування одним із них можливе лише при умові оволодіння іншим. У зв'язку з цим, будь який вид роботи, будь-яка вправа в навчальному процесі інтегрує в собі всі чотири аспекти іншомовної культури та оцінюється в залежності від присутності в ній даних аспектів. Цей принцип охоплює не тільки міжаспектні, але й внутрішньоаспектні взаємостосунки. Так, наприклад, передбачається взаємозв'язок і взаємозумовленість усіх чотирьох видів мовної діяльності (читання, мовлення, аудіювання та письма) в начальному процесі.

Необхідність взаємопов'язаного навчання зумовлене закономірністю навчання, за якою опанування відбувається тим ефективніше, чим більша кількість аналізаторів приймає в ньому участь. Взаємозв'язок присутній не тільки в процесі навчання, а й також у окремих вправах, що розроблені в рамках даної методики.

Вважається доцільним розглянути надалі принципи моделювання змісту аспектів іншомовної культури в комунікативній методиці. Обсяг країнознавчих, лінгвістичних і лінгвокраїнознавчих знань реальної дійсності не може бути повністю засвоєним у рамках курсу іноземної мови, що запланований у навчальних закладах, тому розбудовується модель змісту об'єкту пізнання, тобто відбирається в залежності від мети навчання та змісту курсу той обсяг указаних знань, який буде достатнім, щоб представити культуру країни та систему мови. При цьому також враховуються пізнавальні потреби окремих студентів, що пов'язані з їхніми індивідуальними інтересами. Певні рамки системи навчання і її кінцеві задачі вимагають у методичних цілях створення моделі змісту розвитку, тобто певного мінімуму, який необхідний для вирішення задач.

Слід звернути увагу також на такі принципи комунікативної методики як управління навчальним процесом на базі його квантування та програмування і системність в організації навчання іноземним мовам.

Будь-яка система навчання передбачає квантування всіх компонентів навчального процесу (цілей, засобів, матеріалу тощо). Без квантування, цілі є некоректними, матеріал нефункціональним, умови неоптимальними, а засоби неадекватними, тобто системність, а з нею і керованість та ефективність навчання є неможливим.

Системність у організації навчання іноземним мовам означає, що комунікативна система розбудовується реверсивним шляхом: спочатку прогнозується кінцевий продукт (ціль), а потім визначаються завдання, розв'язання яких може привести до даного результату. Це має місце в рамках всього курсу, кожного року, циклу занять та одного заняття, і стосується всіх навчальних аспектів. Важливо підкреслити, що такий підхід забезпечує навчанню системність, тобто цілісність, ієрархічність, цілеспрямованість. Системність навчання відбувається з урахуванням закономірностей опанування школярам кожного з її аспектів.

Все навчання в організаційному плані побудоване на основі правил циклічності та концентричності. Циклічність проявляється в тому, що певна кількість матеріалу засвоюється в рамках циклу занять. Цикли занять формуються на базі стадіальності розвитку того чи іншого вміння або навички в кожному виді мовної діяльності. Циклічність підкреслюється концентричним підходом як мовного матеріалу, так і дискусійних проблем.

Системність проявляється також у тому, що процес навчання передбачає залучення не тільки викладача іноземної мови та учня, а викладачів інших предметів, друзів, родичів тощо. Міжпредметні зв'язки використовуються як засіб екстрамотивації тих школярів, які належним чином не засвоюють іноземну мову.

Системність передбачає також стадійність опанування мовою, тобто включає в себе різні рівні навчального процесу:

- рівень ступенів навчання (початковий, молодший, середній, старший);

- рівень періодів навчання, що визначається в середині ступенів;

- рівень етапів (етап формування лексичних, граматичних навичок, етап роз витку навичок і вмінь тощо);

- рівень стадії навчання, що визначається в середині етапів і підетапів (стадії імітації, підстановки, трансформації, репродукції, комбінування тощо).

Кожен із рівнів має свою специфіку, що визначається психолого-педагогічними особливостями студентів.

Звернемося до характеристики ситуативного принципу навчання іноземним мовам на основі ситуації як системи взаємостосунків. Комунікативне навчання реалізується на базі ситуацій як системи взаємостосунків. Ситуація розуміється як динамічна система соціально-статусних, рольових, діяльнісних і морально-етичних взаємостосунків суб'єктів спілкування [Жижко О.А. Дис. канд. пед. наук: 13.00.04; 2007. - 217 с.].

Комунікативна методика передбачає те, що кожен учень повинен зрозуміти не тільки практичне значення для себе опанування мовою, але і також використання отриманих знань у пізнавальному та розвиваючому аспектах. У процесі вивчення іноземної мови учні оволодівають також функціями видів мовної діяльності, як засобами спілкування, тобто засвоюють ті функції, що виконуються в процесі реального спілкування: читання, письма, мовлення, аудіювання. Отже, об'єктом засвоєння не є мовні засоби як такі, а функції, що виконує мова.

Слід зазначити, що комунікативне навчання в системі викладання іноземних мов в українських навчальних закладах будується таким чином, що його зміст та організація пройняті новизною. Тексти та вправи повинні містити щось нове для учнів. Вважається недоцільним багаторазове читання одного тексту або виконання вправ із однаковим завданням тощо. Таким чином, новизна забезпечує відмову від зазубрення матеріалу, розвиває мововироблення, продуктивність мовних умінь учнів, викликає інтерес до навчання.

Іншою комунікативно-орієнтованою методикою викладання іноземних мов, що використовується у навчальних закладах нашої країни, є проектна (дуже популярна в усіх школах та університетах держави). З самого початку навчання передбачається участь учнів або студентів у складній і наповненій змістом комунікації. Важливим аспектом проектної методики є особлива форма організації комунікативно-пізнавальної діяльності учнів у вигляді проекту.

Проектом у системі навчання іноземним мовам є робота, що реалізується учнем самостійно, та в якій мовне спілкування вплетене в інтелектуально-емоційний контекст діяльності. Новизною та користю даної методики є те, що учні мають змогу самостійно конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття. Кожен проект співвідноситься з певною темою і на його розробку студентам дається певний час. Тема має чітку структуру, поділяється на підтеми, кожна з яких має певні завдання до проектної роботи. Учні мають змогу усно виражати свої думки, плани, спілкуватися іноземною мовою, що вивчається. Отже, завдяки роботі над проектом створюється ґрунтовна мовна база. Проектна методика створює сприятливі умови для навчання учнів творчо мислити, самостійно планувати свої дії, знаходити рішення тощо [Зязюн І. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Педагогіка і психологія проф. освіти, 2000. Професійна освіта в Ізраїлі // Режим ел. доступу: www.exam.co.il].

Інтенсивна методика також є досить популярною в Україні. Вона базується на принципах колективної взаємодії й активізації навчання. Для цієї методики характерним є те, що учні активно спілкуються один із одним, розширяють свої знання, розвивають уміння та навички. Між ними встановлюється оптимальна взаємодія та формуються колективні взаємостосунки, що слугують умовою та засобом підвищення ефективності навчання, успіх кожного учня залежить суттєвим чином від успіху інших учасників курсу. Це створює позитивний психологічний клімат, який має певний вплив на процес навчання та його кінцевий результат.

Навчання в групі сприяє виникненню соціально-психологічних стимулів до навчання. Окрім того, активізація спілкування між учасниками навчального процесу допомагає зробити більш швидким обмін інформацією, передачу та засвоєння знань, формування навичок і вмінь. Таким чином, в інтенсивній методиці основним засобом опанування іноземною мовою є спілкування з партнерами по групі.

Іншим принципом даної методики є принцип особистісно-орієнтованого спілкування, що заснований на впливі спілкування, його характері, стилі та реалізації виховних та освітніх цілей. У процесі спілкування кожен учасник є як тим, на кого впливають, так і тим, хто впливає на співрозмовника, при цьому важливим є процес пізнання учнями один одного, що є першою умовою спілкування.

Спілкування є основною характеристикою колективної діяльності, а також діяльності особистості в колективі. Воно є також невід'ємним компонентом процесу пізнання. Особистісно-рольове спілкування іноземною мовою в процесі інтенсивного навчання є основою побудови навчально-пізнавального процесу. Принцип рольової організації навчально-виховного процесу, при опорі на інтенсивну методику, пов'язаний із використанням «ролей», що значною мірою сприяє управлінню спілкування на занятті.

Навчальне спілкування передбачає присутність постійно активних суб'єктів спілкування, які не тільки усвідомлюють повідомлення та реагують на нього, а й також намагаються виразити своє ставлення до нього. Слід зазначити, що рольова гра є одним із ефективних засобів створення мотивації до іншомовного спілкування учнів [Жижко О.А. Рольова гра як метод підготовки майбутніх вчителів іноземної мови // Міжнародний круглий стіл «Роль театрального мистецтва у професійному розвитку особистості» - К.: 28-29 травня 2007].

Принцип сконцентрованості в організації навчального матеріалу є якісною та кількісною характеристикою інтенсивного навчання. Концентрованість проявляється в різних аспектах: концентрованість навчальних годин, навчального матеріалу тощо, те, що викликає високу щільність і наповненість спілкування, різноманітність форм роботи. Це вимагає від викладача постійного пошуку нових форм подачі матеріалу.

Головною метою суб'єктів, які вивчають іноземні мови, є перебороти мовленнєву скутість, професійна орієнтованість мовлення на іноземну мову з виробленням навичок розуміння чужої мови в іншомовному середовищі [Денисенко С.Н. Іноземні мови в сучасному світі. Інформаційний вісник АН ВШ України, 45, №3, 2005].

Таким чином, новітні навчальні методики, що використовуються в системі викладання іноземних мов в Україні, є комунікативно-орієнтованими, і однією з найважливіших цілей є навчання спілкуванню та опануванню мовними засобами. Кожна з методик використовує різні методи, засоби та принципи. Всі розглянуті методики засновані на принципі активної комунікації, є взаємопов'язаними, взаємозумовленими та доповнюють одна одну, тому для успішного навчання іноземним мовам рекомендується їх комплексне застосування.

1.2 Методика інтенсивного навчання та вимоги та її організації

З розвитком сучасного суспільства виникає все більше зацікавлення у вивченні іноземної мови, проводяться пошуки нових методів навчання, розглядається практичність використання старих методів у сучасних умовах. Одним із таких методів є інтенсифікація навчання іноземних мов.

Інтенсивність навчальної діяльності прямо пропорційно залежить від вчителя. Саме він повинен докласти якнайбільше зусиль, щоб досягти позитивного результату, тобто зацікавити учнів у навчальному процесі. Для цього потрібна не тільки мотивація, але і якість знань відіграє важливу роль, а також подальший розвиток отриманої інформації, її практичне застосування, вміння учнів самостійно працювати. Вчитель повинен знайти оптимальні варіанти для подання знань, застосувати такі методи, форми і засоби навчання, які би сприяли розвитку творчості, активності, збільшували інтерес учнів до навчальної діяльності. Щоб управляти спілкуванням вчитель повинен оволодіти засобами установки та підтримання контакту, а також повинен навчати учнів контакту та певних комунікативних стереотипів.

Якісна своєрідність інтенсивного методу полягає в тому, що в ньому комунікативна мета навчання перетворилася в реальність; в результаті виникла цільова та результативна технологія навчання, в рамках якої розроблені адекватні механізми спілкування.

Особливості таких технологій полягають:

1. у використанні прийомів, які активізують свідомі та підсвідомі процеси психіки для створення різноманітної та міцної мовної бази;

2. у розробці завдань, які мотивують спілкування;

3. в оптимальній організації колективної взаємодії учнів між собою та вчителем [3; с.9].

Для того, щоб повністю зрозуміти стратегію інтенсивного навчання, потрібно виділити певні методичні принципи, на основі яких це навчання базується. Щоб вникнути в суть принципу, належить не тільки уважно розглянути описані методи, але й порівняти дані методичні принципи. Будь-яка методична система розкривається в якісній своєрідності її підсистем та компонентів, особливо в їх взаємодії. Основними її підсистемами можна вважати мету, зміст навчального предмету, зміст навчального процесу, засоби і методи навчання [2; c.15]. Відповідно до підсистем навчання і виділяють методичні принципи навчання. До них належать принцип особистісного спілкування, принцип особистісно-рольової організації навчального матеріалу, принцип поетапно-концентричної організації матеріалу та процесу навчання, принцип колективної взаємодії.

В основі принципу особистісного спілкування лежить положення про злиття процесів спілкування і навчання, нерозривність навчально-пізнавальної діяльності учнів та діяльності спілкування. Весь навчально-виховний процес організований як процес неформального різнопланового особистісного спілкування вчителя з учнями та учнів між собою. Тому успіх навчальної діяльності багато в чому залежить від особистісних характеристик тих, хто навчається, рівня їх знань, їх взаємовідносин один з одним та з учителем. В інтенсивному навчанні цей фактор забезпечується створенням атмосфери трудової активності, емоційного співпереживання, урахуванням особистісних якостей та психічних особливостей тих, хто навчається.

Принцип колективної взаємодії визначається як такий спосіб організації навчального процесу, де учні активно й інтенсивно спілкуються один з одним, обмінюючись навчальною інформацією, що сприяє розширенню знань, вдосконаленню навичок та вмінь кожного учня; між учасниками спілкування створюються оптимальні взаємодії і формуються характерні для колективу взаємовідносини, а умовою успіху кожного є успіх інших членів колективу.

В умовах групової взаємодії створюється спільний фонд інформації, до якого кожний з учасників-партнерів вкладає свою частку і яким користуються всі разом. Форми сумісної колективної діяльності, а також форми поведінки, що їх демонструє вчитель - створення атмосфери доброзичливості, уважне ставлення до партнерів по спілкуванню, взаємодопомога - створюють оптимальні умови для активізації потенціальних можливостей кожного учня.

Поетапна реалізація моделі інтенсивного навчання. Побудова моделі інтенсивного навчання іншомовного спілкування відбувається згідно з усіма принципами методу активізації, що були розглянуті, а її реалізація здійснюється поетапно.

Перший етап - це подача нового навчального матеріалу циклу занять ("мікроциклу" за термінологією Г.О.Китайгородської), другий - тренування у спілкуванні, третій - практика у спілкуванні [1].

Визначальною рисою усіх вправ в інтенсивному навчанні є їх вмотивований характер. По суті це комунікативна або комунікативно-рольова мотивація, тобто учень знає не лише, що він має робити, але й заради чого він щось говорить, слухає, читає, пише. Некомунікативні вправи використовуються лише у вигляді мовних ігор, де мотивом діяльності учня є сама участь у грі.

Важливим чинником є те, що інтенсивне навчання спирається на великий об'єм мовного навчального матеріалу. Мовний матеріал вводиться і закріплюється за допомогою полілогів, коли кожен учень у групі відіграє певну роль. Полілоги включають у себе як монологічне, так і діалогічне мовлення, співвідношення між якими визначається завданнями певного етапу навчання.

Інколи для того, щоб втягнути учнів у процес спілкування, вчитель може використовувати різні реквізити. Він показує учням знаряддя, наприклад термометр або шприц, і учні намагаються розгорнути ситуацію, пояснити за допомогою засобів, які володіють підвищеною експресивністю. Такими засобами являються:

1) посилене жестикулювання, яке використовується не тільки звично, але й умовно, для засвоєння абстрактних понять;

2) використання жестів, характерних для носіїв мови в даній ситуації;

3) гра слів, яка викликає азарт, а також сприяє тривкому запам'ятовуванню лексичного матеріалу та його форми;

4) ідіоматичні вирази та вільні словосполучення виконуються на мотив відомих простих пісеньок;

5) простукування для підкреслення ритму, розподіл слів та словосполучень;

6) випадкові асоціації внутрішнього ладу, які створюють основу для запам'ятовування; інколи прослідковуються історія слова, яка показує шлях до його сучасного значення чи граматичної форми;

7) лінгвокраїнознавчий коментарій робить більш випуклою семантику слів, що сприяє їх кращому засвоєнню;

8) римований матеріал різноманітного характеру, від лічилок і пісеньок до поетичних творів.

Крім вище наведених засобів використовуються також засоби вербальної та невербальної семантизації та активізації засвоєння[4; с.10-11].

Проаналізувавши основні ознаки даних принципів та засобів інтенсивного навчання, можна зробити висновок, що всі методичні принципи мають у своєму складі характеристику специфіки змісту предмету і процесу і визначають способи засвоєння даного змісту, а також роль викладача в навчальному процесі.

1.3 Розвиваючий аспект комунікативних методик навчання англійської мови старших школярів

У світлі сучасних методичних уявлень розвиваюча функція іноземної мови полягає у розвитку мовленнєвих здібностей і стимуляції мотивів учіння, психологічно важливих для формування особистісної та діяльнісної готовності учня до вивчення цього предмета на відповідному етапі шкільного курсу та оволодіння ним досвідом пошукової та творчої діяльності під час роботи над іноземною мовою.

Мовленнєві здібності зумовлені розвитком психічних властивостей особистості, необхідних для вивчення іноземної мови, а саме - здатністю до імітації; якістю слухового самоконтролю; обсягом слухової короткочасної пам'яті; якістю фонематичного та інтонаційного слуху; обсягом довготривалої пам'яті (лексичний запас учня); роботою оперативної пам'яті (вибір мовних засобів); якістю зорової пам'яті; сталістю уваги (довільної та мимовільної); ступенем розвинення уяви; якістю мисленнєвих процесів: операцій абстрагування, аналізу, зіставляння, умовиводу, рефлексії (здатності до міркувань, аналізу власних думок, почуттів, до усвідомлення свого мовлення); здатністю до мовних спостережень; здатністю до здогадки: ситуативної, контекстуальної, мовної, а також умінням раціонально застосовувати прийоми мнемічної діяльності під час засвоєння мовного матеріалу; умінням здійснювати перенос знань та навичок у нову ситуацію на основі реалізації проблемно-пошукової діяльності; умінням систематизувати вивчений мовний матеріал; мовленнєвою реакцією; умінням самостійно планувати мовленнєві вчинки (дії), співвідносячи їх цілі зі змістом; умінням логічно, послідовно викладати зміст прослуханого, прочитаного, побаченого; готовністю до участі у спілкуванні; готовністю і здатністю до творчої діяльності; готовністю і здатністю до автономної (самостійної) діяльності, до подальшої самоосвіти; культурою читання, письма, усного мовлення.

Активізація іншомовних здібностей зумовлена передусім мотивацією учіння. Мотивація як система спонукальних чинників є вихідним психологічним фактором успішного оволодіння іноземною мовою, її визначають потреби, бажання, інтереси та емоції дитини.

Завдання вчителя, який навчає старших школярів, - створювати умови для формування позитивної мотивації учіння і максимального розкриття творчого потенціалу особистості у процесі оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування на міжкультурному рівні.

У загальному плані розрізняють два види мотивації: зовнішню і внутрішню. Зовнішню мотивацію іноді називають дистантною, або стратегічною. Стосовно вивчення іноземної мови її пов'язують з усвідомленням учнем загальнонавчальної значущості предмета. Внутрішня мотивація виконує тактичну, інструментальну роль. Вона спричиняється позитивними емоціями, які учень отримує у процесі вивчення мови. В старших класах різновидами внутрішньої мотивації, за даними наших спостережень, є ігрова, комунікативна, соціокультурна, пізнавальна, естетична мотивація, а також мотивація, породжувана усвідомленням учнями певного прогресу в оволодінні іноземною мовою.

Методологію дослідження шляхів формування цих видів мотивації зумовлює положення дидактики старшої школи про те, що "становлення мотивації - це не просто зміцнення позитивного ставлення до навчання, а зміни у структурі навчальної діяльності, яка стає більш досконалою і розгорнутою".

Доведемо правомірність цього положення стосовно організації навчального процесу з іноземної мови у старшій школі. Почнемо з ігрової мотивації.

Ігрова мотивація - це система спонукальних причин, які стимулюють потреби старшого школяра у грі. Ці потреби цілком закономірні. Адже старші класи є стиком двох психологічних домінант: ігрової діяльності та навчальної (ігри та учіння, за словами Д.Б.Ельконіна). При цьому гра, як показує узагальнення позитивного педагогічного досвіду, має практично невичерпні можливості, щоб зробити процес раннього навчання іноземної мови у школі цікавим, інтенсивним і результативним. Дійсно, спостереження свідчать: настанова на гру, яка відповідає віковим інтересам дітей, викликає у них позитивний настрій і стимулює готовність до іншомовної діяльності як до засобу проведення гри. В учнів активізуються уява, фантазія, процеси мислення, робота пам'яті, пізнавальна і комунікативна ініціатива, посилюється самостійність. Гра дозволяє надавати комунікативної цінності практично будь-якій мовній одиниці. Вона сприяє орієнтації учнів у новому мовному матеріалі, а також у процесі мовленнєвої взаємодії. Подання серйозних навчальних завдань у початкових класах у доступній, привабливій і розважальній ігровій формі зумовлює мимовільний характер засвоєння мовного матеріалу і стереотипів мовленнєвої поведінки у типових ситуаціях іншомовного спілкування. Застосування ігрових вправ звільняє урок від зайвого академізму і зберігає на ньому атмосферу дитинства, що є, на думку психологів і дидактів, одним із найважливіших чинників гармонійного розвитку дитини: психічного, фізичного, духовного.

У процесі навчання старшої школі гра виконує такі функції: моделюючу, інформуючу, формуючу, коригуючу, стимулюючу.

Моделююча функція гри полягає у створенні умов для сприяння соціальному розвитку дитини; інформуюча - передбачає ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також з правилами та нормами поведінки у певних ігрових ситуаціях; формуюча - полягає у розвитку мотиваційної і пізнавальної сфер дитини, у формуванні її як особистості, як індивіда і як суб'єкта навчальної діяльності; коригуюча - дає змогу виявити під час гри рівень навченості учнів (фонетичної, лексичної, граматичної), рівень сформованості мовленнєвої поведінки у відповідних ситуаціях, а також обрати засоби психолого-дидактичного впливу на кожного окремого учня; стимулююча функція гри забезпечує мажорний тон спілкування, позитивний емоційний настрій, усунення негативних психологічних бар'єрів.

Щоб стимулювати ігрову мотивацію і забезпечити реалізацію та взаємодію зазначених функцій гри, навчання іноземної мови у старшої школі повинно передбачати широкий діапазон ігрових вправ, цікавих для дітей з різним домінуючим типом діяльності: мисленнєвим та художнім. Нагадаємо: дітей з мисленнєвим типом діяльності відрізняє розвиток вербального інтелекту. Вони виявляють більші здібності до вивчення іноземної мови. їх приваблюють вправи з комунікативною орієнтацією. Дітям художнього типу притаманні образність мислення, умілість рук.

З огляду на типологічні розбіжності учнів доцільно комбінувати різні види ігрових вправ, потенційно спроможних стимулювати мовленнєві та мовні дії дітей в ігровій формі, а саме:

• рольові ігри, які психологи вважають дійовим засобом соціалізації дитини;

• пізнавально-художні дидактичні ігри, наприклад: "Послухай і розкажи", "Прочитай і перекажи", "Згадай і розкажи" тощо;

ігри-змагання між командами, окремими учнями, парами, малими групами;

• ігри-конкурси: на кращого читця, декламатора, актора, диктора радіо, телебачення, гіда зоопарку, виставки, музею, перекладача тощо;

• інтелектуальні автентичні ігри за правилами, наприклад: Quez!

• спокійні інтелектуальні ігри, наприклад: відгадування мовних загадок, чайнвордів, кросвордів, ребусів, математичних задач; вікторини, комп'ютерні ігри тощо.

Ігрова мотивація тісно взаємопов'язана з іншими видами мотивації учіння молодшого школяра, зокрема з комунікативною мотивацією.

Комунікативна мотивація - це система спонукальних причин, які стимулюють і формують потреби учнів у вирішенні комунікативних задач різного рівня складності, націлених на реалізацію певних соціально значущих функцій спілкування: пізнавальної, регулятивної, ціннісно-орієнтаційної, етикетної.

Пізнавальна (або інформаційна) функція передбачає уміння запитати, повідомити або обговорити пізнавально цінну інформацію під час спілкування двох і більше комунікантів; регулятивна функція - уміння висловити прохання, пораду, припущення; ціннісно-орієнтаційна (або емоційно-оціночна) функція охоплює вміння висловити особисту думку, бажання, оцінку; етикетна (або конвенціональна) функція передбачає вміння дотримуватись відповідних норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки у найбільш типових ситуаціях іншомовного спілкування.

До реалізації цих функцій у мовленні, за даними британських дослідників раннього шкільного навчання англійської мови як іноземної,дітей спонукає насамперед особистісна спрямованість навчальних завдань, зумовлена характерним для їхнього віку его-фактором. Наводимо приклади таких завдань для учнів старших класів:

1.Look and say what you can buy here.

2. Name the objects in your home.

3. Draw the characters of your favourite English book. Introduce them.

4. What could you do to make school better in the future?

5. Which animals do you like or dislike? Why? Discuss.

6. Interview your classmate about his/her problems in life.

Узагальнення здобутків теорії комунікативності свідчить проте, що активізації мовленнєвих дій старших школярів, з іншомовним матеріалом сприяють спеціально сформульовані інструкції вчителя (підручника) дотренувальних вправ, які акцентують неформально-логічний сенс виконання лексичної чи граматичної вправи (наприклад: засвоїти нові слова, нову граматичну структуру), а ознайомлюють дітей з цікавою для них комунікативною або прагматичною (погратись, позмагатись тощо) перспективою застосування нового мовного матеріалу. Наприклад:

Підготуємось до складання звукового листа нашим британським (американським) одноліткам про наші плани на наступні літні канікули (вправляння у вживанні граматичних структур First Conditional).

Повчимо старших дітей використання модальних дієслів Must / Need, яке пов'язане з їхнім життям (You must not smoke You need not trouble about that at all.)

Підготуймося до участі в конкурсі на кращого гіда Вестменіторського Абатства (вправляння у вживанні учнями лексики за темою «Travelling».

Неважко помітити, що іншомовна комунікація в старших класах має дещо умовний характер. Ця особливість зближує її з театральною комунікацією, яка апелює до уяви, фантазії, емоції акторів, котрі взаємодіють у "запропонованих обставинах", в термінах К.С.Станіславського. Щоб задіяти в учнів ті ж самі важелі спілкування за допомогою ситуацій, заняття з іноземної мови повинні відбуватись в емоційно сприятливій атмосфері. На них, як зазначає У. Ріверс, має бути присутнім "дух пригод", а учнів слід ставити в такі умови, в яких єдиною мовою спілкування може бути лише іноземна мова, що вивчається.

Беручи до уваги ці положення, а також психологічні характеристики молодших школярів, такі як допитливість, інтерес до світу свого іншомовного ровесника, комунікабельність, багата уява, сугестивність, тяжіння до всього казкового, незвичайного, - цілком слушно дійти висновку, що особливо сприятливі умови для стимуляції комунікативної мотивації учнів цього віку та активізації їх мовленнєвої практики складаються при застосуванні ситуацій, побудованих за принципом "діалогу культур". Узагальнення результатів підтверджує доцільність застосування таких ситуацій: 1) ситуацій-аналогів потенційного спілкування дітей з носіями мови, передусім з іншомовними ровесниками; 2) ситуацій з казковим сюжетом на літературно-країнознавчій основі; 3) ситуацій з казковим сюжетом на анімаційно-країнознавчій основі; 4) ситуацій - уявних подорожей до визначних місць країни (країн) виучуваної іноземної мови, наприклад: до Лондона, до Лондонського університету, до Букінгемському палацу, тощо; 5) ситуацій - обміну думками, пов'язаних з обговоренням отриманих знань про національні реалії іншої та своєї культури, зокрема про реалії шкільного життя, національні та родинні свята, засоби комунікації, довкілля, реалії дитячої субкультури та світу дитячих захоплень тощо.

Побудова ситуацій за принципом діалогу культур сприяє підвищенню комунікативної мотивації учнів і наближенню їх мовленнєвої взаємодії до потенційно реальної або до бажаної уявної комунікації. Діти усвідомлюють практичну користь іноземної мови. У привабливій формі вони отримують можливість "відкрити" носія мови як у явного співрозмовника і сформувати первинне уявлення про його країну. І ця обставина посилює їх соціокультурну мотивацію.

Сутність соціокультурної мотивації полягає в емоційно-особистісному ставленні учня до країни, мова якої вивчається, до народу-носія цієї мови, до його духовних надбань і традицій, до цікавих національних реалій минулого та сучасного життя, до стереотипів поведінки носіїв іноземної мови у стандартних ситуаціям спілкування.

Формуванню соціокультурної мотивації сприяють такі методичні фактори: відбір і застосування лексики з національно-культурним компонентом; використання автентичних навчальних матеріалів; використання країнознавчих допоміжних засобів (візуальних, аудитивних, аудіовізуальних), які підсилюють ілюзію залучення до автентичного мовленнєвого середовища і забезпечують потрібну якість мовленнєвих навичок і вмінь, що формуються; цілеспрямоване застосування спеціальних прийомів формування соціокультурної компетенції старших школярів, передусім лінгвокраїнознавчих коментарів, прийомів навчання англомовного етикету, роботи з малими формами англійського фольклору тощо; побудова уроку як моделі потенційного спілкування дітей з носіями мови, передусім з англомовними ровесниками.

Соціокультурний аспект викладання суттєво підвищує інформаційний фон уроку. Тим самим він інтенсифікує мислення старших школярів і сприяє усвідомленню ними своїх навчальних дій. Завдяки цим факторам створюються реальні умови для викладання англійської мови на високому рівні складності. Так, в учнів розвиваються нахили і творчі здібності, посилюється їх особистісний ріст, формується позитивна самооцінка, тобто Я-концепція, в термінах американського психолога Р.Бернса, яка, за даними його досліджень, є вихідним чинником розвитку індивідуальності учня.

Як відомо, одне з головних психолого-дидактичних завдань старшої школи полягає у формуванні навичок і вмінь навчальної діяльності. Успішності цього процесу, в руслі досліджень К.Д.Ушинського, Л.С.Виготського, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, О.К.Савченко, сприяє розвиток інтелектуальних здібностей школярів. Необхідною передумовою їх формування є стимулювання потреб у пізнанні нового, тобто стимулювання пізнавальної мотивації.

Сутність пізнавальної мотивації полягає в стимулюванні пізнавальних потреб, які знаходяться у площині вікових та особистісних інтересів учнів.

Старшого школяра, зазвичай, відрізняють пізнавальна активність, інтерес до всього нового. Але задоволення його пізнавальних потреб засобами іноземної мови становить доволі складну проблему внаслідок відомих протиріч між обмеженою мовною базою старшого школяра і стрімким розширенням кола пізнавальних інтересів сучасної дитини.

Подоланню цих протиріч, в контексті досягнень сучасної дидактики, мають сприяти такі методичні чинники. По-перше, якість навчального матеріалу. Критеріями його відбору в пізнавальному плані повинні бути: 1) відповідність змісту навчального матеріалу даному віковому періоду; 2) його можливість задовольняти базові потреби учнів; 3) потенційна перспективність: а) для взаємозв'язку навчання, освіти, виховання і розвитку дитини, б) для впливу на кінцеві результати навчання, в) для створення передумов організації навчальної діяльності різних рівнів складності.

Другим чинником успішної організації пізнавально-комунікативної діяльності старших школярів, інтерпретуючи підхід Р.П.Мільруда, є формування в учнів здатності орієнтуватись у завданнях, що пропонуються, а саме: осмислювати їх межу та перспективу виконання: пізнавальну, пізнавально-комунікативну, прагматичну (пов'язану з участю у цікавій грі, конкурсі тощо); планувати послідовність виконання завдання; реалізовувати свої навчальні дії: а) активізувати здогадку - ситуативну, контекстуальну, мовну; б) використовувати адекватні опори: предметні опори (іграшки, предмети класного вжитку, реальні речі, муляжі тощо), зображувальні опори, в тому числі і власні малюнки; вербальні опори (ключові слова та вирази, план, логіко-смислові схеми, наприклад, у вигляді неповних запитань, підстановчі таблиці тощо); в) застосовувати в разі мовленнєвої взаємодії прийоми стратегічної компетенції: повтор, перепитування, перифраз тощо; осмислювати результат пізнавально-комунікативної діяльності, оскільки результат спілкування є основним показником готовності школярів до практичної іншомовної діяльності.

Формування орієнтувальних здібностей учнів створює належне методичне підґрунтя для організації навчання іноземної мови як процесу послідовного розв'язання пізнавально цінних комунікативних і практичних задач різного рівня складності. Йдеться, передусім, про вправи чи завдання з певними елементами проблемності. До них у старших класів, за даними наших досліджень, належать такі види завдань:

• Вирішення математичних задач, розв'язання математичних прикладів;

• Завдання на відгадування мовних загадок, кросвордів, чайнвордів, ребусів, головоломок;

• Завдання на вибір правильного варіанта з кількох запропонованих. Наприклад:

Look, listen and point to the right picture.

Read and match the sentences with the pictures.

Choose questions to these answers.

Read. Interview John. Write the questions to fit the answers.

Here is an interview with Mr. Brown. Match the questions below with the answers.

Help Kate to prove her relationship with her parents. Give advice.

• Завдання на заповнення контексту:

Complete the sentences. Choose one word from the box.

Look at the pictures. Read and complete the questions.

Look at the family tree and complete the sentences. Tell about your family tree.

Complete the sentences. Say what the boy does and when.

• Завдання на встановлення логічної послідовності запропонованих слів, висловлювань, дій. Наприклад:

Put the words in the correct order to make sentences.

Read the story and puy these pictures in the correct order.

Put the sentences in the correct order to make a story.

Look at the pictures and then put the sentences in the correct order. Write them in speech bubbles.

Окрему групу становлять проблемні завдання, які встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, ліквідовувати інформаційний дисбаланс (information gap). Так, стимуляції та задоволенню потреби в отриманні нової інформації сприяють: тематичне розпитуванні типу інтерв'ю, завдання Ask for more information, завдання типу "мозаїка" (jigsaw), коли, працюючи у малих групах, учні поступово складають зв'язне висловлювання з окремих частин тексту - дискурсу, поданих на різних картках.

З позицій дидактики старшої школи і сучасного методичного стандарту навчання іноземних мов важливим чинником посилення лінгвопізнавальної мотивації і формування інтелектуальних умінь старших школярів слід вважати підвищення теоретичного рівня викладання. Сутність цієї стратегії полягає у стимулюванні безпосереднього інтересу до мові, як до джерела пізнавально-цінної лінгвістичної інформації; у формуванні прийомів пізнавальної діяльності під час роботи над мовою, а саме: прийомів упізнавання, аналогії, логічного запам'ятовування, систематизації, евристики (для учнів старшої школи важливими є уміння діяти в нових навчальних обставинах, робити самостійні висновки); в організації спостережень над фактами мови за допомогою спеціальних завдань, визначення специфічних відмінностей цієї мови шляхом абстрагування, аналізу, диференціювання, зіставлення, систематизування; в наданні лінгвопізнавальній роботі над іноземною мовою характеру пошукової діяльності, що допомагає дітям "відкривати" певні закономірності нового мовного матеріалу і відчувати радість пізнання, творчого піднесення і позитивної самооцінки, які зазвичай супроводжують раціонально організовану розумову діяльність учнів. Практика доводить, що підвищення теоретичного рівня раннього шкільного навчання іноземної мови прискорює процес орієнтації дітей в учінні і сприяє оволодінню ними методологією самостійної роботи над предметом.

Важливе місце в організації самостійної діяльності учнів сучасної початкової школи посідають завдання-проекти. Розвиваюча сутність проекту полягає у самостійному плануванні і реалізації роботи, в якій іншомовне спілкування учня (учні) органічно інтегрується з інтелектуально-емоційним контекстом іншої діяльності, типової для відповідної вікової групи, наприклад, ігрової, художньої, мистецької або прагматичної у формі анкетування, конкурсу, підготовки коміксу тощо. Завдання - проекти вчать школярів створювати власний зміст практичної іншомовної діяльності, їх загальною особливістю є наявність поставленої проблеми і завдання вирішити її, що потребує критичного осмислення цілей, умов, засобів і методів підготовки проектів. Самостійна робота у формі проектів призначається для індивідуального або групового виконання.

Наведемо приклад завдання-проекту для учнів десятого класу, який виконується індивідуально в малих групах.

1. Listen to the text and then colour the Buildings in the map of London. Add your own information. Use the reference materials.

2. Work in small groups. One of you is a shop assistant, the others are customers at a shop. Plan your activity, build the business plan.

Приклад завдання проекту для індивідуального виконання учнями:

1. Interview your mother. Find out what she does and when. Write a diary.

2. Write about your mother and draw pictures in your book. Use photos and comments.

Участь у проектній роботі імпонує дітям своїм інтегративним характером і відповідно розширенням можливостей самовираження, прояву фантазії, креативних здібностей, мовленнєвої активності і самостійності, можливостями "пізнання реального світу і осмислення через іншомовну навчальну діяльність свого місця в ньому". Виконання завдання-проекту максимально активізує учнівський досвід. Воно спонукає дитину до поліпшення рівня мовленнєвої підготовки в разі її недосконалості. Тому виконання проекту усвідомлюється учнем як певне досягнення на шляху оволодіння іноземною мовою. З урахуванням викладеного проектну діяльність учнів можна вважати ефективним засобом стимулювання мотивації, породжуваної відчуттям прогресу в оволодінні іноземною мовою.

Важливість цього виду мотивації для підтримання стійкого інтересу до вивчення іноземної мови підкреслював ще Г.Палмер. Для її підсилення методисти рекомендують періодично проводити "інвентаризацію" навчальних досягнень, у тому числі й з використанням цікавих тестів. Бажаними в цьому плані є уроки-звіти "Що ми вміємо робити англійською мовою", а також батьківські збори у вигляді суцільного огляду навчальних досягнень дітей з іноземної мови.

На думку вітчизняних і зарубіжних дидактів, головним у добре збалансованому навчальному плані, програмі повинно бути естетичне поле, здатне забезпечити гармонійний розвиток творчої особистості учня. Важливою передумовою такого розвитку є стимуляція естетичної мотивації тих, хто вчаться. Сутність естетичної мотивації як психічного процесу полягає у формуванні і задоволенні потреб естетичного світосприйняття, під яким психологи розуміють здатність помічати, спостерігати, позитивно-емоційно оцінювати і прагнути створювати красу у довкіллі.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.