Використання усної народної творчості у мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Фолькльор на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

1.2 Вплив малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку

Розділ ІІ. МЕТОДИЧНА ОСНОВА АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку

2.2 Використання усної народної творчості у повсякденному житті дошкільника

2.3 Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв'язного мовлення дошкільник

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

зв'язне мовлення дошкільник фольклор

ВСТУП

Завдання виховання та навчання у дошкільному закладі - виробити у дітей уміння правильно, чітко, просто, зрозуміло висловлювати свої думки. Культура мовлення людини складається з двох взаємопов'язаних сторін: культура мовних особливостей: правильна вимова, багатство словникового запасу, стилістична виразність; культури самого процесу спілкування: змістовність, зрозумілість, доказовість, сила впливу слова.

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення.

Мовлення - це одна з найголовніших функцій, „дзеркало” наших мисленнєвих операцій, емоційного стану, засіб самореалізації та входження в соціальний світ. Воно має великий вплив на формування психічних процесів у дитини і на її загальний розвиток. Розвиток мислення залежить в значній мірі від розвитку мовлення; звуковимова є основою оволодіння грамотою та всіма іншими дисциплінами; вона є основним засобом спілкування людей між собою; мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки та діяльності дитини на всіх етапах його розвитку.

Над розробкою даної проблеми працювали І. М Сеченов, Л. С. Виготський, В. І. Лубовський. Мовне спілкування з дорослими та однолітками кількісно збільшує словниковий запас та якісно його удосконалює, уточняючи значення слів. Робота по розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім світом займає більшу частину у системі виховання та навчання дітей дошкільного віку. Важливе місце в системі засобів розвитку зв'язного мовлення у дошкільників посідає фольклор. Його вплив на мовну освіту дітей було розкрито в роботах видатних учених, педагогів, письменників (О.В. Духнович, С.Ф. Русова, Г.С. Сковорода, І.І. Срезнєвський, Є.І. Тихеєва, К.Д.Ушинський, І.Я.Франко та ін.). Питання щодо використання творів українського фольклору в процесі навчання дітей рідної мови розглядалося й сучасними науковцями (А.М. Богуш, Н.І. Луцан, В.І. Кононенко, Н.В. Лисенко, та ін.) Аналіз фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об'єм тексту, доступність змісту, захоплюючий ігровий сюжет, використання художньо-зображувальних засобів мови. Фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам'ятання. Це дозволило вважати, що за своїми художньо-специфічними рисами фольклор може слугувати ефективним засобом розвитку зв'язного мовлення дітей, збагатити їхнє мовлення образними виразами, текстами жанрів фольклору. Водночас, як у науковій, так і методичній літературі не була піднята проблема комплексного дослідження розвитку зв'язного мовлення у дошкільників засобами фольклору. Це й обумовило вибір теми курсової роботи „Усна народна творчість - засіб розвитку зв'язного мовлення у дошкільників”.

У завдання розвитку мовлення входить формування словника та граматично правильної мови, розвиток зв'язного мовлення, виховання звукової культури мовлення, ознайомлення з художньою літературою.

Чудовим засобом досягнення поставленої мети є використання усної народної творчості на заняттях по розвитку зв'язного мовлення, одним із різновидів якої є - казка.

Мова - це унікальний засіб прилучення людини до цінностей духовної культури різних поколінь. Ознайомлення з літературою та фольклором,опановуючи рідну мову, ми зростаємо корінням в історичну культуру та культурну спадщину свого народу. Класичний зразок фольклору - казка, стародавній знак усної народної творчості.

Зважаючи на актуальність проблеми ми обрали тему курсової: ,,Використання усної народної творчості у мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку ”.

Тому не випадково у Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі” та в інших нормативних документах вказується відповідність системи методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства і держави. Науковість методичної роботи.

Мета даної роботи - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання фольклору у навчально-виховному процесі з дітьми старшого дошкільного віку.

Об'єктом курсової роботи є усна народна творчість у розвитку мовлення дошкільників.

Предметом дослідження є процес активізації мовленнєвої діяльності дітей українською народною творчістю.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

Опрацювати педагогічну, медичну, психологічну та методичну літературу з даного питання;

Розглянути методику використання народної творчості на заняттях з дошкільниками;

Визначити шляхи роботи з дітьми молодшого дошкільного віку;

Експериментально перевірити ефективність використання усної народної творчості в процесі роботи з дітьми.

Гіпотеза даного дослідження базується на припущенні про те, що рівень мовного розвитку дітей старшого дошкільного віку підвищується на основі використання усної народної творчості.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей, аналіз навчально-виховної документації, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Структура курсової робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

Розділ І. НАУКОВО - ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Використання усної народної творчості на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов'язане художнє явище, що дістало у фольклористів назву „дитячий фольклор” - усна народна творчість. Коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і багатоманітне - за призначенням, тематикою й образною системою, формою, способом і часом виконання. Усна народна творчість різноманітна за жанровою характеристикою. Вона включає в себе загадки, чистомовки, утішки, забавлянки, колискові пісні. Жанри дитячого фольклору - усної народної творчості мають різні джерела і виникали в різні історичні періоди розвитку народу. Так, деякі із них ведуть початок від народних обрядів та вірувань, сягають корінням у глиб віків. Від дорослих до дітей перейшли і деякі твори пізнішого походження, також зазнавши при цьому певних змін. Чимало пісеньок, прозивалок, лічилок мають виразні ознаки дитячої творчості - безпосередність, емоційність, потяг до гри словами й звуками, таємничості й загадковості. Усна народна творчість існувала і певною мірою продовжує існувати як суттєва частина загальнонаціонального багатства, і відбиває види, динаміку життя та розмаїття його форм [1, с. 150].

Українська народна творчість, як невід'ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формувала естетичні смаки дитини, становлячи морально - етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров'ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно - корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.

І переживши віки, ці твори як безцінне багатство передаються новим і новим поколінням.

Сучасна педагогічна наука, народна дидактика виробили цілісну систему засобів для позитивного розв'язання цих завдань. І чільне місце поряд з іншими загадки.

Загадка - це етичний поетико - алегоричний опис предмета чи явища. Подається вона у формі запитання , описового речення, найчастіше у віршованій формі, яка потребує відповіді.

Загадки перевіряють кмітливість людини, оцінюють її знання, спостережливість, допитливість. Відгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв'язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів. Вони відображають реальний світ, містять широке коло знань, їх рекомендують для навчання дітей грамоти:

- загадки для навчання дітей здійснювати звуковий аналіз слів;

- формування умінь характеризувати звуки;

- для ознайомлення з буквами , їх будовою, зображенням;

для ознайомлення з наголосом, знаком наголосу;

- на розуміння понять „звук” і „буква”;

загадки про зошити, ручку, книжки, школу.

Поряд із загадками на етапі розвитку мовлення у дітей можна ефективно використовувати скоромовки і чистомовки.

Скоромовки - чудовий витвір народної логопедії, спрямований як на вдосконалення звуковимови, так і на розвиток діалогічного мовлення.

Скоромовки - фольклорний жанр, побудований на поєднанні звуків, які ускладнюють швидку вимову слів. Це своєрідна мовна гра. Швидкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам'ятовуванню скоромовок, бажанню проговорювати їх. Скоромовки можна використовувати для:

формування навичок чіткої вимови звуків;

ознайомлення із словом, реченням;

навчання звукового аналізу слів;

визначення кількості звуків у слові, їх місця і порядку розташування;

визначення кількості слів у реченні;

виховання бажання вчитися.

Чистомовки - ритмічний мовний матеріал, який містить нескладне поєднання звуків, слів важких для вимови. Особливо до вподоби малюкам жарти - чистомовки з використанням іграшок, картинок. Діти із задоволенням повторюють їх за дорослими, ніби граються, не помічаючи, що вони навчаються [3, с. 85].

За допомогою чистомовок пропонується:

вчити вимовляти звуки, склади, речення;

визначати наголошений склад.

Приведемо приклад чистомовки:

Мо-мо-мо-купи, мамо ескімо.

Ім-ім-ім- побудуєм ми свій дім.

Колисанка - це перший поетичний твір, з яким зустрічається дитина вже в перші дні свого життя. Головна функція колискових пісень - впливати на стан і настрій дитини в момент засинання.

Забавлянки, утішки - коротенькі пісеньки або віршики, поєднанні із своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Це своєрідна форма емоційного спілкування дорослих з дитиною, побудована на глибокому знанні психології дітей різного віку.

1.2 Вплив малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку

Прислів'я та приказки - особливий вид усної поезії, століттями шліфувати і впитавшей в себе трудовий досвід численних поколінь. Через особливу організацію, інтонаційну забарвлення, використання специфічних мовних засобів виразності ( порівнянь, епітетів ) вони передають ставлення народу до того чи іншого предмета чи явища. Прислів'я та приказки, як і інший жанр усної народної творчості , в художніх образах зафіксували досвід прожитого життя у всьому його різноманітті і суперечливості.

В.П. Адріанова - Перетц відзначає, що вони в узагальненому судженні про типових явищах вдаються до найбільш стійкою частини лексики загальнонародного мови, в них немає ніяких прикрашають коштів, думка передається лише найпотрібнішими та найнеобхіднішими і притому точно відібраними словами [8, с.28].

До того ж, як зазначає Н.А. Дмитрієва, що виражено словом, то вже більшою чи меншою мірою зрозуміло і можна пояснити, „Визначеність, ясність, пластичність” художньої мови - це є визначеність виражається духовного стану: думи, почуття, враження, настрою, переживання [12, с. 27].

Використовуючи у своїй промові прислів'я і приказки діти навчаються ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи своє мовлення, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику Відгадування і вигадування загадок також впливає на різнобічний розвиток мови дітей. Вживання для створення у загадці метафоричного образу різних засобів виразності (прийому уособлення, використання багатозначності слова, визначень, епітетів, порівнянь, особливої ритмічної організації) сприяють формуванню образності мовлення дітей дошкільного віку. Загадки збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, допомагають побачити вторинні значення слів, формують ставлення до переносному значенні слова. Вони допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад російської мови, примушуючи зосередитися на мовної форми і аналізувати її, що підтверджується в дослідженнях Ф.А. Сохина [ 18, с.187 ].

Загадка - одна з малих форм усної народної творчості, в якій в гранично стислій, образній формі даються найбільш яскраві, характерні ознаки предметів чи явищ. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння самостійно робити висновки, умовиводи, вміння чітко виділити найбільш характерні, виразні ознаки предмета чи явища, вміння яскраво і лаконічно передавати образи предметів, розвиває у дітей „поетичний погляд на дійсність ” [3, с.79] .

Колискові пісні , на думку народу - супутник дитинства. Вони на ряду з іншими жанрами укладають у собі могутню силу, що дозволить поліпшити мову дітей дошкільного віку. Колискові пісні збагачують словник дітей за рахунок того , що містять широке коло відомостей про навколишній світ, перш лише про тих предметах, що близькі досвіду людей і приваблюють своїм зовнішнім виглядом, наприклад, „зайченя”. Граматичне різноманітність колискових сприяє освоєнню граматичного ладу мовлення. Навчаючи дітей утворювати однокореневі слова, можна використовувати ці пісні, так як в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ кота. При чому це не просто кіт, а “ котенька”, „Коток “, „ котик” , „ котя” . До того ж позитивні емоції, пов'язані з тим чи іншим з колиски знайомим чином , роблять це освоєння успішнішим і міцним [6, с.18].

Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить в собі великі можливості у формуванні фонематичного сприйняття, чому сприяє особлива інтонаційна організація ( співуче виділення голосом голосних звуків, повільний темп і т.п.), наявність повторюваних фонем, звукосполучень, звукоподражаний. Колискові пісні дозволяють запам'ятовувати слова і форми слів, словосполучення, освоювати лексичну бік промови. Незважаючи на невеликий обсяг, колискова пісня таїть у собі невичерпний джерело виховних та освітніх можливостей. Народні пісеньки, потішки, пестушки також є прекрасний мовної матеріал, який можна використовувати на заняттях з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Так, при формуванні граматичного ладу мовлення, навчаючи дітей освіті однокореневих слів, можливо використовувати. Наприклад, потешку про „зайченя” ( Додаток 3 ), де однокореневі словами будуть: зайка-зайченя, сіренький-сірий. З їх допомогою можливо розвивати фонематичний слух, так як вони використовують звукосполучення - наспіви, які повторюються кілька разів на різному темпі, з різною інтонацією, до чого виконуються на мотив народних мелодій. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, його лаконічність, долучають саме до такої форми викладу власних думок, сприяє формуванню образності мови дошкільнят, словесному творчості дітей.

Актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці є і вироблення дикції. Відомо, що у дітей ще не достатньо координовано і чітко працюють органи мовленнєвого апарату. Деяким дітям притаманні надмірна квапливість, нечітке вимовляння слів, „Попадання усередину” закінчень. Спостерігається й інша крайність: зайве уповільнена, розтягнута манера вимови слів. спеціальні вправи допомагають долати дітям такі труднощі, вдосконалюють їх дикцію. С.С. Бухвостова вважає незамінним матеріалом для дикційна вправ прислів'я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки [7, с.45] .

Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні . З їх допомогою діти вчаться чіткому і дзвінкому вимову, проходять школу художньої фонетики. За влучним визначенням К.Д. Ушинського, прислів'я та приказки допомагають „виламати мову дитини на рідиний лад“. [15, с.26] Цільове призначення дикційна вправ різноманітне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини, для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко поєднуваних звуків і слів, для освоєння дитиною інтонаційних багатств і різного темпу мови.

Все це можна знайти в народній педагогіці. Наприклад, то з допомогою малих форм фольклору діти вчаться висловлювати ту чи іншу інтонацію: засмучення, ніжність і ласку, здивування , попередження. Важливо, щоб при виконанні дикційна вправ кожним вимовним словом стояла реальна дійсність. Тільки в цьому випадку мова дитини звучатиме природно і виразно. А.П. Усова, О. C Ушакова підтримують цю ж точку зору і вважають, що потеши, скоромовки, прислів'я, приказки є багатющим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мови ( Н.С. Карпінська, М.К. Боголюбська, В.В Шевченка). Що міститься в них фольклорний матеріал сприяє оволодінню рідною мовою. Наприклад, гра-забава „Добре - хлопавки”, де дорослий ставить запитання, а дитина відповідає, супроводжуючи свої відповіді імітаційними рухами, якими допомагають дитині. У процесі ігор - забав, вважає Т. Тарасова, як розвивається мова, а й дрібна моторика, що готує руку дитини до листа [10, с.59] .

Як вважає Ю.Г. Ілларіонова, що використання загадок в роботі з дітьми сприяє розвитку у них навичок промови - докази й мови - опису. Вміти доводити - це не тільки вміти правильно, логічно мислити, а й правильно висловлювати свою думку, втілюючи їх у точну словесну форму. Йдеться - доказ вимагає особливих, відмінних від опису та розповіді мовних зворотів, граматичних структур, особливої композиції. Зазвичай дошкільнята у своїй промові не користуються, але треба створювати умови для їх розуміння та освоєння [19, с.110] .

Щоб викликати у дітей інтерес і потреба в доказі, Ю.Г. Ілларіонова рекомендує при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: непросто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті і глибині зв'язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обгрунтованими і повними. Систематична робота з розвитку у дітей навичок мова - докази при поясненні загадок розвиває вміння оперувати різноманітними і цікавими доказами для кращого обґрунтування відгадки. Щоб діти швидше опановували описової формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова . враховуючи матеріал загадки, необхідно навчити дітей бачити композиційні особливості загадки, відчувати своєрідність її ритмів і синтаксичних конструкцій. У цих цілях проводиться аналіз мови загадки, звертається увага на її побудова.

Автор рекомендує мати в запасі кілька загадок про один предметі, явищі, щоб показати дітям, що знайдені ними образи, висловлювання непоодинокі, що багато можливостей сказати по-різному і дуже ємко і барвисто про одне й те ж. Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поруч із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини. Отже, у вигляді загадки в дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мови. За словами А.П. Усовой ,,Народна творчість містить в собі поетичні цінності” [ 4, с.54].

Його вплив на розвиток мови дітей незаперечно. За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поруч із основними методами і прийомами мовного розвитку старших дошкільнят можна й потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Всі перелічені вище форми роботи свідчить про це, залишається розробити комплексну методику їх застосування.

Розділ ІІ. Методична основа активізації мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку

2.1 Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку

Мовленнєвий розвиток у дітей цього віку характеризується швидким ростом мовленнєвої активності, інтенсивним накопичуванням понятійного та лексичного матеріалу, засвоєнням структури рідної мови, основ її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З'являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з'являється зацікавленість і на підставі цього - емоційне сприйняття та бажання запам'ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про її зміст. Використання усної народної творчості на заняттях з дітьми на заняттях з дітьми дошкільного віку має свою методику, яка враховує специфіку та особливості віку [14, с. 202].

Кожен педагог, який працює з дітьми повинен проводити велику роботи по формуванню сприйняття художнього слова. Найважливішою складовою частиною роботи з розвитку зв'язного мовлення є навчання розповіданню. ,,Програма виховання в дитячому саду” передбачає навчання дітей розповідям по сприйняттю (опису іграшки, рослини, картини й ін.) і переказу. Наші дані свідчать про те, що переказують діти легше й краще, чим складають описові розповіді по сприйняттю, причому при правильному підборі добутків вони однаково легко й охоче переказують як казки, так і розповіді. Однак виникає таке питання. Якщо діти легше переказують, чим складають описові розповіді, чи не варто спочатку навчати їх тільки переказу? У результаті досліджень, перевірених на практиці, встановлено, що найбільші успіхи досягаються при рівнобіжному навчанні дітей тому й іншому виду розповіданню.

2.2 Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв'язного мовлення дошкільник

Фольклор посідає значне місце у повсякденному житті дитини-дошкільника. Дітям доступні для розуміння приказки, прислів'я, мирилки, дражнили, казки, легенди. Якщо прозивалки (дражнилки) -- це відповідь дитини на образу, недоброзичливе ставлення, недооцінку чеснот, бажання встановити справедливість через дошкульне слово, покарати кривдника, то мирилки використовуються з метою відновлення товариських взаємин.

Слушними є поради А.М.Богуш щодо використання усної народної творчості у процесі духовного й мовленнєвого розвитку дітей. Так, учена наголошує на тому, що використовувати фольклорні твори треба вже з перших місяців життя дитини, коли вона лежить у колисці і чує ніжні мелодії колисанки, що наспівує їй мати. У період сенситивного засвоєння мови, коли дитина замінює полегшуючі та звуконаслідувальні слова правильною лексикою рідної мови, починає засвоювати звуки рідної мови, А.М.Богуш рекомендує пропонувати дітям найкращі зразки народної мудрості - малі фольклорні жанри: колисанки, забавлянки, утішки, лічилки, примовки, заклички, приспівки. Адже саме вони „легкі для наслідування, водночас вводять дитину у світ дорослого побутового життя, прилучають до споконвічних національних і духовних цінностей, традицій, звичаїв”. [4, с. 202].

Отже, усна народна творчість є одним із провідних засобів духовного розвитку дітей, сприяє вихованню в них таких духовно-моральних якостей, як працелюбність, старанність, товариськість, шанобливе ставлення до однолітків і дорослих, повага до національних святинь.

Могутнім засобом формування духовних цінностей у старших дошкільників є регіональне культурно-історичне середовище, культурно-історична спадщина, культурно-історичний простір. Особливості навколишньої природи, менталітету, традиції буття, художньо-естетична творчість рідного краю мають значний духовний вплив на дітей. Принцип краєзнавства в роботі з дошкільниками тісно пов'язаний з регіональним підходом до відбору пізнавально-виховного матеріалу. У культурно-історичній спадщині, як духовно-виховному засобі, закладено можливості формування духовних цінностей дітей та їх сімей. [5, с. 158].

Особливе значення для формування у дітей старшого дошкільного віку духовних цінностей, зважаючи на їх вікові особливості (домінування образного мислення, яскрава творча уява, емоційно насичені відчуття від спілкування з оточуючим світом та здатність до сприйняття нового, яскравого, красивого), має мистецтво. Саме різні види мистецтва, які є складовою культурно-історичної спадщини регіону, дають змогу дитині засвоїти систему духовних цінностей, сформувати піднесене, оптимістичне, радісне, одухотворене сприйняття дійсності, розуміння прекрасного в житті та мистецтві. [14, с. 102].

Таким чином, складний процес становлення людини, формування її духовності відбувається під впливом цілого ряду умов (об'єктивні природні і соціальні фактори, у яких живе людина, виховний вплив на особистість, прилучення особистості, що формується, до участі в практичній діяльності, самовиховання). Фундамент духовного світу особистості становлять знання, розум, віра та переконання. Віра та переконання складають основу формування світогляду особистості. Аналіз наукових джерел дозволив виявити деякі особливості формування духовних цінностей у дітей старшого дошкільного віку, переконатися, що механізм формування духовних цінностей базується на перетворенні зовнішніх моральних норм у внутрішні мотиви діяльності.

Одне із завдань дошкільної освіти сьогодні - спрямувати діяльність сучасного педагога на пошук засобів пробудження тих чи інших емоційних переживань, які слугуватимуть спонуками до зовнішніх вчинків і поведінки особистості, розвитку його духовності.

2.3 Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв'язного мовлення дошкільників

Дослідження проводились в дошкільному закладі № 43 м. Мелітополь, в старшій групі № 12 ,,Мотрійка” 6 року життя.На початку експериментальної частини, було визначено рівень зв'язного мовлення дітей старшої групи за допомогою діагностичної методики.

Діагностична методика О. C Ушакової і Е. М Струниной для виявлення рівня розвитку мовлення дітей [21, с. 195], яка використовується на початковому і заключному етапах роботи .

Дана методика визначає такі рівні мовного розвитку :

І - високий ;

II - середній ( достатній) ;

III - низький.

Оцінка кожного рівня виражається в балах:

3 бали ( високий рівень ) ставиться за точний і правильний відповідь , даний дитиною самостійно.

2 бали ( середній рівень) отримує дитина , що допустив незначну неточність , відповідальний за навідним питань і уточненням дорослого.

1 бал ( нижче середнього ) ставиться дитині , якщо він не співвідносить відповіді з питаннями дорослого , повторює за ним слова , демонструє нерозуміння завдання.

Зразкові ( можливі) відповіді дітей оцінюються після кожного завдання в такій послідовності:

1) правильну відповідь ( 3 бали);

2) частково правильну відповідь ( 2 бали);

3) неточна відповідь ( 1 бал).

Наприкінці перевірки проводиться підрахунок балів. Якщо більшість відповідей (понад 2 / 3 ) отримало оцінку 3, це високий рівень. Якщо більше половини відповідей з оцінкою 2, це середній рівень, а з оцінкою 1 - рівень нижче середнього.

Дітям були запропоновані наступні питання:

Кого зустрів Колобок у лісі? Опишіть героїв цієї казки.

Кого спіймав Солом'яний бичок? Дайте опис Солом'яного бичка.

Скільки тварин тягнуло ріпку?

Кого перелякав Пан Коцький? Надайте характеристику цьому персонажу.

Хто жив у рукавичці?

Хто вимагав від Кози-Дерези покинути зайчикову хатку?

Результати опитування занесли в таблиця 3.1.

Оцінка результатів: дав змістовну відповідь на 5-6 питань, вміє використовувати ознакові категорії - високий рівень, відповів на 3-4 - середній, відповів 0-2 - низький. (Результати в Таблиця 2.1.)

Високий рівень - 40%, середній - 50%, низький - 10%.

З дітьми даної групи було проведено заняття з теми: ,,Чи знаєте ви казки та їх героїв?”

Мета. Навчати дітей слухати, відповідати на запитання, розвивати пам'ять, увагу, мислення, мову, виховувати любов до книги, бажання читати казки та інші твори.

Обладнання. Маски, ілюстрації до казок, виставка книг, малюнки дітей на тему ,,Мій улюблений герой казки”.

Хід вікторини

І. -Вступне слово вихователя

З давніх-давен прийшли до нас казки. Вони передавалися раніше з вуст в уста і були доступні всім: і дорослим, і малим. Український народ завжди був багатий на талановитих оповідачів. Саме від них позаписувати визначні наші письменники і вчені тисячі чудових казок

Ми з вами, дорогі діти, також прочитали, прослухали багато казок. І тому сьогодні перевіримо: чи всі були уважними, добре все запам'ятали, чи нічого не наплутали.

II. Пісні та притчі у казках.

Вихователь. Перевіримо, чи добре ви запам'ятали пісні та притчі наших героїв.

Яку пісеньку співав Колобок?

Яку пісеньку співала Коза-мати, коли поверталася з лісу додому?

Як гукала свого сина Івасика-Телесика мати?

Як кликав Півник на допомогу Котика?

Як просив Івасик-Телесик гусеняток?

Як відказувала Коза-Дереза, коли сиділа у заячій хатці?

ІІІ. Чи пам'ятайте ви слова героїв казок?

Як відповідали мишенята Круть і Верть Півникові, коли він говорив про роботу?

Що сказала Курочка Ряба дідові та бабі, щоб заспокоїти їх?

Що сказав Рак Козі-Дерезі?

Що сказала Лисичка Глечикові?

Що сказала Лисичка-сестричка Вовчику-братику, коли він ловив рибку в ополонці?

Як лисичка-сестричка приказувала, коли Вовчик-братик ніс її на спині?

Як пан балакав по-німецькому, що він кожний раз говорив?

ІV. Загадки Лисички-сестрички.

До залу входить дівчинка у костюмі Лисичка-сестрички і співає пісню з дитячої опери М.Лисенька “Коза-Дереза”.

Пісенька Лисички

Я лисичка, я сестричка,

Не сиджу без діла.

Я гусяток пасла,

Полювать ходила. (Двічі)

А тепер мені в неділю

Треба відпочити.

Свою хатку гарнесеньку

Треба прикрасити. (Двічі)

А щоб краща, а щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у пайовичок

Квіточок нарвати. (Двічі)

Лисичка. Ой, куди це я потрапила?

Вихователь. На знаєте ви казки та їх героїв?”.

Лисичка. То знають?

Вихователь. Так.

Лисичка. А можна мені перевірити? Я буду розповідати

Уривки з казок, а ви будете відгадувати, яка це казка. Домовилися?

То розпочнемо...

В одного чоловіка був кіт, старий такий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв у ліс.

Покину його, а сам поїхав додому.

Сидить кіт, коли це підходить до нього Лисичка.

(,,Пан Коцький”)

Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них не було. Ось одного разу дід і каже:

Бабусю! Піди у комору, назмітай у засіці борошна та спечи колобок. (,,Колобок”)

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід рукавичку. (,,Рукавичка”)

Жили собі дід та баба. Дід служив на майдані майданчиком, а баба вдома сиділа, мички пряла. От баба і напала на діда:

Зроби мені та й зроби, діду, солом'яного бичка і осмоли. (,Солом'яний бичок”)

Здорова була, лисичко-сестричко!

Здоров.

А що ти робиш?

Рибку їм!

Дай і мені!

Отак! Я стільки морочилась, ловила, та й віддай йому. Піди сам налови та й з'їж на здоров'я!

Я не вмію, навчи мене! (,,Лисичка-сестрика” і ,,Вовк-панібрат”)

Жили собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. (,,Коза-Дереза”)

Лисичка. Молодці! Все правильно відгадали! Пора мені в казку. До побачення! Щасти вам!

До залу заходить поштар Пєчкин, у нього телеграми.

Він пропонує відгадати, від кого вони прийшли, оскільки немає зворотної адреси.

я просте яйце знесла, знесу золоте і прийду до вас у гості. (Курочка Ряба)

Порятую Вовка і прилечу. (Бусол)

Я від баби пішов, я від діда пішов, незабаром прийду до вас, якщо лисицю по дорозі не зустріну. (Колобок)

Рятуйте, нас з'їв вовк. (Семеро козенят)

Почастую Лисичку з глечика з вузенькою шийкою і прилечу до вас. (Журавель)

Обдурю Лисицю і приповзу до вас задом наперед. (Рак)

V. Відгадайте загадки і скажіть, у якій казці відгадка є головним героєм.

Хоч у нього й шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п'є,

І не ходить, не гуляє,

А у лігво спать лягає. (Ведмідь)

Я руда, низького зросту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа -

В них таке смачненьке м'ясо.

Вовку-брату я сестричка,

А зовуть мене...(лисиця).

Гострі кігті має -

В подушки ховає.

Лазить все на плотик,

А зоветься...(котик).

Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся,

Бо щипає, мов гусак.

Ну а звуть щипаку...(рак).

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок.

Скорий побігайчик,

А зоветься ... (зайчик).

В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедів кожушки,

Для лисички - сорочки,

Для куничок - рукавички,

А для білочок - спіднички.

Зайцю - валянки на лапки,

І собі пошив піджак.

Хто кравець такий? (Їжак)

VI. З якої казки ці герої?

Вихователь показує ілюстрації разом з казковим героєм Олівцем. Діти називають героїв і з якої вони казки.

VІI. Заключне слово вихователя

Казка - це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, пісні, прислів'я, приказки. Притчі... Вивчайте казки, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого народу, вчать, як треба по правді жити.

Творчість українського народу згуртовує українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці чи пісні мораль, любов і повага до людини-трударя, до мужнього оборонця добра і краси, захисника рідної землі.

Віриться, що для вас, для всіх дітей так само близькою і рідною є з дитинства чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді, і від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

Нагородження переможців книжками.

Протягом тижня за дітьми даної групи читали та обговорювали казки, вели спостереження за дітьми, і визначили що діти частіше згадують казкових героїв, вигадують ігри з казковими героями, вигадують нові історії про казкових героїв.

Для визначення динаміки рівня зв'язного мовлення, було проведене опитування дітей групи за наступними питаннями:

Яка кінцівка у казці?

Хто вигнав мишенят Круть і Верть з-за столу? Дайте характеристику мишенятам.

Хто вигнав Козу-Дерезу з зайчикової хатки?

Хто їв пиріжки у казці “Колобок”?

Чи побралися Журавель з Чаплею після сватання?

Чи віддячила Мишка Левові за те, що він її не з'їв? Що вона зробила?

Чи втопився зайчик з казки “Заячі страхи?” Чому ні?

Як віддячив Буслові Вовк? Чим?

(Результати занесені у таблицю 2.2)

Результати опитування: високий рівень - 55%, середній - 40%, низький -5%.

Отже, рівень зв'язного мовлення дітей підвищився, це означає, що казка являється засобом розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку.

Таблиця 2.1.

№	Список	Рівень
	Маша Т.	високий
2	Владік Т.	високий
3	Настя С.	високий
4	Богдан Н.	середній
5	Наташа О.	високий
6	Аліна К.	середній
7	Катя Б.	середній
8	Настя Р.	середній
9	Саша Б.	високий
10	Саша С.	середній
11	Альоша Ч.	середній
12	Ренат С.	середній
13	Діма Н.	низький
14	Настя Р.	високий
15	Настя Д.	середній
16	Вітя М.	високий
17	Настя Т.	середній
18	Альбіна Д.	високий
19	Владік У.	середній
20	Артем Ж.	низький

Таблиця 2.2.

№	Список	Рівень
1	Маша Т.	високий
2	Владік Т.	високий
3	Настя С.	високий
4	Богдан Н.	середній
5	Наташа О.	високий
6	Аліна К.	високий
7	Катя Б.	середній
8	Настя Р.	середній
9	Саша Б.	високий
10	Саша С.	середній
11	Альоша Ч.	високий
12	Ренат С.	середній
13	Діма Н.	середній
14	Настя Р.	високий
15	Настя Д.	середній
16	Вітя М.	високий
17	Настя Т.	високий
18	Альбіна Д.	високий
19	Владік У.	середній
20	Артем Ж.	низький

ВИСНОВКИ

Спілкуючись з дитиною в процесі занять та ігор, дорослий поступово вводить її в великий світ образів усної народної творчості. Особливостями методичної вказівки в роботі з дітьми дошкільного віку є безпосередність, емоційність спілкування, наочність, ігровий характер навчання.

У процесі роботи було теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність використання казки у навчально - виховному процесі з дітьми дошкільного віку, її вплив на розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку.

Підсумовуючи вищевказане можна дійти до висновку, що українська народна творчість, а саме казка - як невід'ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формувала естетичні смаки дитини, становлячи морально - етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров'ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно - корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню, розвивало мовленнєві здібності.

Отже, мовленнєвий розвиток у дітей цього віку характеризується швидким ростом мовленнєвої активності, інтенсивним накопичуванням понятійного та лексичного матеріалу, засвоєнням структури рідної мови, основ її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З'являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з'являється зацікавленість і на підставі цього - емоційне сприйняття та бажання запам'ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про її зміст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андросова В.Н. Обучение детей восприятию художественнной литературы // Дошк. восп. -1986. -№2. -с.14-20.

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів.: Світ, 1990. -232 с.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг.ред. О.Л. Кононко. - К.: Світич, 2009, - 430с.

Богуш А.М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. - Одеса, 2004

Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. Посіб. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Вища шк.., 2002. - 407 с.

Гербова В.В. Занятия по развитию речи в средней группе детского сада М.1983. - 120 с.

Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. - Тернопіль, 1996. - 192 с.

Естетичне виховання в дитячому садку / під ред. Н.А. Ветлугіної К.1984;

Довідник з теорії літератури К.2001. - 250 с.

Ефименкова Формирование речи у дошкольников М.1981.- 150 с.

Калузька Л.В. Дивокрай. Вибрані дидактико-методичні матеріали у 2-х книгах для працівників дошкільних закладів. Книга перша. - Тернопіль: Мандрівець, 2006. - 320 с.

Калузька Л.В. Дивокрай. Вибрані дидактико-методичні матеріали у 2-х книгах для працівників дошкільних закладів. Книга друга. - Тернопіль: Мандрівець, 2006. - 320 с.

Киричук О.В. Освіта як фактор громадського самовизначення особистості.-К., 1997. - 215 с.

Киричук О.І., Кириленко С.В. Науково-методичне забезпечення системи національного виховання в освітніх закладах України. - Харків, 1995. - 232 с.

Кравець О.М. Сімейний побут і звичай українського народу. - К.,1966.- 212 с.

Мартинюк І.В Національне виховання: теорія і методологія. - Київ, 1995. - 252 с.

Педагогіка: Навчальний посібник. - Харків, ТОВ «Одіссей», 2003. - 352 с.

Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «Академвидав», 2004. - 456 с.

Стельмахович З.П. Наукові засади педагогічного процесу у дошкільних закладах К.2000.- 250 с.

Українське народознавство: Навч. посібник / За ред.. С.П. Павлюк. - Львів: Фенікс, 1994. - 608 с.

Український дитячий фольклор К.1987. - 250 с.

Українські народні казки / Збірка ; К.1999.- 280 с.

Додатки

ДІАЛОГ МИНУЛОГО

Народна педагогіка протягом багатьох століть створювала і збирала чудові ,,перлини” - частівки, потешки, примовки, пісеньки і казки , в яких реальний світ предметів і дій представлений яскраво, художньо і , що дуже важливо - зрозуміло навіть для найменших.

Відрадне явище: в останні роки зростає інтерес до фольклористиці. Суспільство ніби відчуло цілющу силу поновлення, її можна почерпнути в невичерпних джерелах народності. Народність - пріоритет фольклорного жанру. Головна особливість фольклорних форм - прилучення до вічно юним категоріям материнства і дитинства. Не випадково слово ,,фольклор”, будучи англійського походження, перекладається буквально як народна мудрість.

Фольклор для дітей - різновид фольклористики та розділ художньої літератури для дітей. Особливість його - він поєднує в собі вірші, пісні, ігрові прийоми, танець.

Цінність фольклору полягає в тому, що з його допомогою дорослий легко встановлює з дитиною емоційний контакт.

Усна народна творчість таїть у собі невичерпні можливості для розвитку мовних навичок , дозволяє з самого раннього дитинства спонукати до мовної активності .

ФОЛЬКЛОР

У дитячому фольклорі необхідно розрізняти твори дорослих для дітей, твори дорослих, що стали з часом дитячими, і дитяча творчість у власному розумінні цього слова .

Дитячий фольклор надзвичайно багатий і різноманітний. Він представлений героїчним епосом, казками, численними творами малих жанрів.

1 ) Малі жанри

А ) Колискові пісні

Колискові пісні в народі звуть байками. Ця назва походить від дієслова баять, баіть - ,,говорити“. Старовинне значення цього слова - ,,шепотіти, заговорювати”. Таку назву колискові пісні отримали не випадково: найдавніші з них мають пряме відношення до замовних поезії. “Дремушка - дрімота, відійди ти від мене“, - говорили селяни, борючись зі сном. Нянька або мати, навпаки, звали дрімоту до малюка :

Сон да дрімота ,

Прийди до Вані в голова,

Сон да дрімота ,

Накат на очі.

З часом колискові пісні втратили обрядовість і замовного - заклинальний характер.

Б) Пестушки

У центрі пестушек і потешек образ самого підростаючого дитини. Пестушки отримали свою назву від слова пестувати - ,,няньчити, ростити, ходити за ким-небудь, виховувати, носити на руках”. Це короткі віршовані вироки, якими супроводжують руху дитини в перші місяці життя. Прокинувся дитини , коли він потягується , гладять :

Потягнуся-гнуся,

Підрости не забарюся.

Ототушки-тутушки!

На мого хлопчика (дівчинку) ростушки.

Ототошки, ототошки,

Щоб підросли ми трошки!

Як і в колискових піснях, важливе значення в Пестушко має ритм. Весела, вигадлива пісенька з виразним скандуванням віршованих рядків викликає у дитини радісний настрій.

В) Потешки

Пестушки непомітно переходять в потешки - пісеньки, супроводжуючі ігри дитини з пальцями, ручками та ніжками (відомі ,,Ладушки” і ,,Сорока "). У цих іграх вже нерідко є « педагогічне » наставленя, ,,урок “. У ,, Сороці “ щедра белобока нагодувала кашею всіх, крім одного, хоча і самого маленького ( мізинець ), але ледаря :

Навіщо дрів не колов , Води не носив ?

Цей мотив охоче розвивають:

А ти , бідний Маленец [ маленький ] ,

Ти , коротенец [ короткий ] ,

По воду ходи,

Баньку топи,

Робят мій,

Телят годуй ...

Г) Примовки

Дітям у перші роки їх життя матері і няньки співали і пісеньки більш складного змісту, вже не пов'язані з якою-небудь грою. Всі ці різноманітні пісні можна визначити одним терміном -,,примовки”. Своїм змістом вони нагадують маленькі казочки у віршах. Це примовка про півника - золотого гребінця, який літав за вівсом на Куликове поле; про курочку - Рябу, що ,,просо сіяла, горох віяла”; про Довгоноси журавля, що на млин їздив і бачив дивину:

Коза борошно меле, Козел засинає;

Різноманітні і яскраві ритми примовок. В одному випадку вони точно слідують за неспокійним дзвоном :

Тілі- бом, тілі- бом ,

Загорівся ошкір дом ...

В іншому випадку ритміка відтворює здорову, вмілу роботу:

А чу- чу , чу- чу , чу- чу !

Я горох молочаю !

До числа примовок треба віднести і небилиці - перевертні - особливий вид пісень - віршиків, що викликають сміх навмисним зміщенням реальних зв'язків і відносин.

Так, свиня ,,на дубі гніздо звила”...

розпустила поросят

Всіх по маленьким сучкам .

Поросята верещать ,

Полетіти вони хочуть.

Далі йде група творів, які колись належали до фольклору дорослих, але, зазнавши зміни, перейшли до дітей. Це заклички, ігрові приспівки, вироки .

Д) Календарний дитячий фольклор

Дуже рано діти навчаються на вулиці у своїх однолітків різним заклички (від слова закликати - ,,кликати, просити, запрошувати, звертатися -) Це звернення до сонця, веселці, дощу, птахам.

Від дорослих в дитячий побут перейшли і усні приговорки. Це короткі, зазвичай віршовані звернення до тваринам і птахам , сонечку , бджолам ; до мишки з проханням замінити старий , випав зуб новим , міцним ; до яструбові , щоб не кружляв над будинком , чи не видивлявся курчат. Це і питання зозулі: ,,Скільки мені жити ? “ Зозуля кує , а діти рахують .

Не менш давні, ніж календарний дитячий фольклор, ігрові приспіви та ігрові вироки. Ними або починають гру, або пов'язують частини ігрової дії . Вони можуть виконувати і роль кінцівок у грі. Ігрові вироки можуть також містити ,,умови” гри, визначати наслідки при порушенні цих умов.

Е) Жеребьевие скоромовки , лічилки , дражнилки , скоромовки

Дитячий фольклор - своєрідна комора народу, в ній зберігаються і зразки творчості дорослих, і те, що створено вигадкою дітей. Вже в творах, які перейшли до дітей від дорослих, позначився творчий елемент, що привноситься самими дітьми. Із значно більшою підставою це можна сказати про жеребьевих сговорках, лічилки, дразнилках у всіх їхніх різновидах.

Жеребьевая сговорка з'являється , коли граючим треба розділитися на дві партії. Це римоване звернення до ,,маткам”, главам обох партій. Дітлахи часто створюють їх на основі казок, прислів'їв, приказок і загадок: ,,Наливне яблучко чи золоте блюдечко?” ( З казки. ) ,,Кінь вороною або збруя золота? “ ( З казок або пісень. ) « Груди в хрестах або голова в кущах?” ( Пословіца.)

Чимало народної вигадки внесено і в лічилки. Інші назви їх: рахунок, счеткі, перерахунок, сосчіталочкі, ворожки. Лічилка - римований віршик, що складається по більший частини з придуманих слів і співзвуч з підкреслено строгим дотриманням ритму. За допомогою лічилок грають ділять ролі і встановлюють чергу для початку гри.

У лічилок дві головні особливості. По-перше, в основі більшості лічилок лежить рахунок, і, по-друге, лічилки вражають нагромадженням безглуздих слів і співзвуч.

Дражнилки - вид творчості, майже цілком розвинений дітьми. Не можна сказати, щоб у нього не було свого ,,предка” у творчості дорослих. Роздори, зіткнення, ворожнеча, кулачні бої, справжні бійки, коли один ,,кінець” села йшов на другий, були постійним явищем старого побуту. Дорослі давали один одному прізвиська, клички, що відзначали уявні та дійсні недоліки .

Нешкідливою і веселою словесною грою дітей старшого віку є швидке повторення труднопроизносимих віршиків і фраз: це скоромовка. Вона поєднує однокореневі або співзвучні слова: На дворі - трава, на траві - дрова; Зшитий ковпак не по-колпаковскі, треба його переколпаковать і перевиколпаковать. Важко вирішити хто творець цих скоромовок - діти або дорослі. Деякі з них навряд чи створені дітьми.

Ж) Загадки

Загадка розвиває в дитині догадливість, кмітливість. Загадується загадка - запитує ламає голову над відгадкою. Іносказання переносить предмет в абсолютно іншу область речового світу. ,,Чорненька собачка згорнувшись лежить ; не гавкає , не кусає , а в будинок не пускає “ - замок хитромудро порівнюється з чорненької собачкою. Алегоричний образ у загадці завжди вражає дивиною, незвичністю, реальної несочетаемостью якостей і властивостей.

Чим сміливіше вигадка, тим важче загадка для відгадування. Неймовірність надає образам загадки ясно усвідомлюване протиріччя реальності, а відгадка вносить порядок в плутанину: все стає на свої місця у згоді з дійсними якостями загадують предмета.

Кажучи іншими словами, загадка вказує на особливі ознаки і властивості, які притаманні тільки загадують предмету. На подібність і запереченні подібності між предметами вона і заснована. Ця властивість загадки вводить дитину в роздум про зв'язки між явищами і предметами навколишнього світу, а також про особливості кожного предмета і явища. Ці розумові операції, проте, важливі не самі по собі, а тим, що дитина відкриває для себе поезію навколишнього світу.

З) Прислів'я та приказки

Пословічние судження сприймаються дитиною у прямому значенні, але і їх узагальнюючий характер в якійсь мірі доступний його розумінню.

Народні прислів'я містять мораль, вироблену багатьма поколіннями: ,,Ні одного - шукай, а знайшов - бережи “; У залученні дитини до людської мудрості і складається велика педагогічна зна - чення прислів'їв . Прислів'я тим легше лягає в пам'ять, що майстерна тонка робота народу надала повчально думка в коротку ритмічну форму з чітким композиційним членуванням судження на частини.

Народні приказки - це широко поширені образні вирази, влучно визначають якесь життєве явище. На відміну від прислів'я приказка позбавлена узагальненого повчального сенсу і обмежується образним, нерідко алегоричним визначенням якого явища. Дитяча мова, емоційна за своєю природою, легко зближується з народними приказкових виразами, але точне освоєння їх представляє для дитини відома праця, і вихователь повинен стежити за доречністю і правильністю вживання приказок у мові дитини.

2 . БИЛИНИ

Поряд з піснями дошкільнят необхідно знайомити з героїчним епосом. У наш час, коли епос пішов з живої пам'яті народу, про богатирів дитина дізнається з книг. Цінність знайомства дітей з епосом не викликає сумніву. Билини в художній формі несуть поняття про героїчну етику, дають уроки служіння батьківщині і народу.

У 1949 р. письменниця і фольклористка І. В. Карнаухова випустила збірку ,,Богатирі - Билини”, що багаторазово перевидавався в подальший час . Билини переказані в цій книзі ритмічною прозою . Письменниця звільнила їх від архаїчних властивостей і якостей , але зберегла своєрідність епосу в епітетах , порівняннях , прийомах гіперболізації. Карнаухової вдалося донести до читача величаву героїку епосу , дати відчути його історичну природу, не змішавши при цьому епос з казкою. До збірки Карнаухової включені перекази найбільш відомих характерних билин про Іллю Муромця, Добриня Микитич, Альошу Поповича та про інших героїв епосу. Ілля Муромець - перший богатир , йому присвячено більшість переказів. Послідовність билин в збірнику пов'язана з послідовністю розвитку дії в них.

3. КАЗКИ

Народні казки давно стали включати в дитяче читання . Самі елементарні - і в той же час найважливіші подання - про розум і дурості, про хитрість і прямодушності , про добро і зло, про героїзм і боягузтво,о-доброті і жадібності - лягають у свідомість і визначають для дитини норми поведінки.