Культуролог вивчає культуру (від латинського. cultura - виховання, освіта, розвиток, пошана), тобто історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаєминах, а також у створюваних ними духовних і матеріальних цінностях.

Культурологи знаходять себе в багаточисленних видах діяльності:

вони здатні здійснювати науково-дослідницьку діяльність,

культурологи часто стають впливовими фахівцями, медіаторами, координаторами, адміністраторами, культурними і політичними "мотиваторами",

вони проводять оцінку ефективності проектів і програм, активізують потенціал місцевого населення на суспільно і культурно значиму діяльність,

поширені сфери зайнятості культурологів - охорона здоров'я, освіта, міжнародний розвиток, планування, енергетична політика, житлова політика і соціальне забезпечення,

культурологи можуть працювати в різних умовах: як короткострокові або довгострокові консультанти, урядові службовці, за контрактом з фірмою, громадською правозахисною організацією, в академічних та державних установах або органах місцевого самоврядування,

у ряді випадків культурологи можуть виконувати завдання, наприклад, бути консультантами, аналітиками у центрах вивчення громадської думки або службах опитувань, керувати проектами, виконувати обов'язки координатора, фінансиста, фахівця з підбору кадрів, за оцінкою програм, за освітою, директора з досліджень і адміністратора контрактів.

Після завершення навчання випускники-культурологи мають достатньо знань для культурно-просвітницької, науково-дослідної, маркетингової діяльності у сфері культури. Проте, інколи формальна освіта не може забезпечити повного обсягу оволодіння знаннями, котрі так вимагає ринку праці. І, тоді вони, як правило поглиблюють свої знання завдяки включеності у позаформальну чи дистанційну освіту.

Позаформальна освіта - це загалом здобуття необхідних знань, умінь, навичок у формі життєвого досвіду. Ця освіта здобувається самостйно, або через добровільні навчання - навчання у різних мережевих компаніях, на тренінгах, і зазвичай є добровільною і короткотривалою. Процес навчання забезпечують інструктори. Такі програми відзначаються широкою різноманітністю, наприклад, оволодіння другою мовою, набуття умінь розв'язання конфліктів, формування лідерських рис, програми психолого-педагогічного спрямування. Ці програми, на відміну від формальної освіти, не вимагають попереднього навчання. Цікаво, що здобуті знання використовуються там, де були здобуті.

Саме тому, позаформальна освіта культурологів базується на таких принципах:

1. Вчитися в дії" означає отримувати різні вміння та навички під час практичної діяльності.

2. "Вчитися взаємодіяти" передбачає отримання і розвиток подань про різниці, котрі існують між людьми, вміння працювати в групі і в команді, а також приймати оточуючих такими, які вони є, і співпрацювати з ними.

3. "Вчитися-вчитися" означає отримувати навички пошуку інформації та її обробки, навички аналізу власного досіду.

Як зазначає Бхола Х.С.: "Дистанційна освіта дорослих - це складова частина системи освіти, її відносно відособлений підрозділ, основним завданням якого є сприяння всебічному розвитку людини в період її самостійного життя”.

Дистанційну освіту (ДО) від традиційних форм відрізняють гнучкість та можливість займатися в зручний для себе час, у зручному місці і темпі. Характерні риси:

1. паралельність. Рівнобіжне з професійною діяльністю навчання, тобто без відриву від виробництва.

2. охоплення. Одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, методичних та навчальних матеріалів, розміщеним у навчальній системі Lotus). Спілкування через мережі зв'язку з викладачами та студентами.

3. технологічність. Використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних технологій, що сприяють просуванню людини у світовий постіндустріальний інформаційний простір.

4. соціальна рівноправність. Рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, матеріального забезпечення студента, (через те, що в більшості випадків одержання освіти в дистанційному режимі обходиться істотно дешевше, ніж традиційними способами).

5. інтернаціональність. Експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

6. нова роль викладача. ДО розширює й обновляє роль викладача, що повинний координувати пізнавальний процес, постійно удосконалити курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій.

Заочно-дистанційна освіта - це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні телекомунікації з метою доставки навчального матеріалу та спілкування безпосередньо за місцем перебування студентів.

Переваги заочно-дистанційної освіти:

· вільний графік навчання;

· самостійне визначення темпу навчання;

· незалежність від місця перебування;

· навчання без відриву від виробництва навіть на період сесії і т. і.

Заочно-дистанційна освіта передбачає активну взаємодію з викладачем - координатором курсу, співпрацю в процесі різного роду пізнавальної і творчої діяльності.

Контроль має систематичний характер і будується на оперативному зворотньому зв'язку і автоматичному контролі за допомогою систем тестування.

Студенти забезпечуються повним комплексом навчально-методичних матеріалів до кожної дисципліни, що включає:

· електронний навчальний посібник;

· методичні рекомендації та опорний конспект з графіком і планом навчального процесу, завданнями для всіх видів занять;

· доступ до електронних бібліотек;

· додаткові інформаційні матеріали на компакт-диску.

Студенти на практиці засвоюють сучасні інформаційні технології та методи навчання і діяльності в інформаційному суспільстві.

позаформальна дистанційна освіта культуролог

Висновки