Дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що завданням освіти є формування освіченої творчої особистості. Творчу діяльність особистості потрібно розглядати з позиції її неповторності, індивідуальності, її творчих здібностей, до яких належать: бачення проблеми, оригінальність мислення, здатність до вивчення й оцінки досвіду, творчий потенціал, уміння опрацьовувати наукову літературу. Творче мислення та інтелектуальний розвиток можливі лише на основі постійного інформаційного обміну, оволодіння новою інформацією.

Проблема творчості є однією з проблем сучасної науки. Їй присвячені праці таких відомих зарубіжних і вітчизняних психологів та педагогів: Ж. Адамар, С.М. Бернштейн, Д.Б. Богоявленська, Л.С. Виготський, Дж.Р. Гілфорд, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.О. Моляко; О. Кульчицька, В. Дружиніна, Г. Селевко, Г.С. Костюк, Р. Стернберг, Л. Кузнєцова, О.Л. Клепкова та ін. Проте, немає єдиного підходу до визначення творчості, обдарованості, розуміння її сутності. З цього випливає мета дослідження: як проблема творчості, обдарованості представлена в психолого - педагогічній літературі.

Проблема розвитку творчого мислення і творчих здібностей школярів була і залишається актуальною. Її було висунуто в 70-ті роки, коли виникло проблемне навчання. При цьому творчий рівень вважався найвищим рівнем складності завдань; мислення учнів спрямовувалося переважно на детальну розробку конкретної ідеї, на пошук оригінального, єдино правильного розв'язання задачі. Однак творчість - це ще й генерація нових ідей.

Проблема формування творчої активності учня - одна з найактуальніших у теорії педагогічної науки і практиці шкільного навчання. Питання розвитку творчої активності ще повністю не розв'язане і має велику кількість аспектів, вирішувати які мають педагоги і вчені. Таким чином, темою нашої курсової є: «Дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики».

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження проблеми формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Мета зумовила такі завдання дослідження:

Визначення творчих здібностей в психолого - педагогічній літературі.

Теоретичне дослідження розвитку творчих здібностей на уроках фізики.

Визначення дидактичних умов формування творчих здібностей на уроках фізики.

Вивчення методики проведення уроків фізики, спрямованих на формування творчих здібностей на уроках фізики.

Підготовка конспекту уроку фізики в 10 класі.

Об'єктом дослідження виступає процес формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Предметом дослідження є дидактичні умови формування творчих здібностей учнів на уроках фізики.

Методи дослідження: Аналіз психолого - педагогічної літератури, систематизація, узагальнення.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

1.1 Визначення творчих здібностей в психолого - педагогічній літературі

У спеціальній науковій літературі творчість найчастіше визначається як процес діяльності, результатом якого є створення якісно нових матеріальних та духовних цінностей. Водночас творчість являє собою здатність людини створювати з наявного матеріалу дійсності на основі пізнання закономірностей об'єктивного світу нову реальність, що задовольняє різноманітним суспільним та особистим потребам [19, c.1].

Деякі вчені вважають, що творчість визначається насамперед рівнем розвитку інтелекту й проявляється на високому рівні розвитку будь-яких здібностей. Сучасними дослідниками Р. Стернбергом та Є. Григоренко запропонована інвестиційна модель обдарованості. Вчені стверджують, що для творчості необхідна наявність інтелектуальних здібностей, знань, мислення, особистісних характеристик, мотивації та навколишнього середовища.

Творчість, як стверджує Л. Кузнєцова, - вища форма активності й самодіяльності людини. Активність, спрямована чужою волею, не є творчою активністю.

С. Сисоєва зазначає, що творчість - це похідна інтелекту, що заломлюється через мотиваційну сферу особистості, яка або гальмує, або стимулює її прояв [14, c.19-20].

Психічні особливості творчої особистості розглядаються у психології не як наслідки спонтанного процесу розгортання спадкових програм розвитку, а як результат формування психіки людини в певних культурних, соціальних та історичних умовах. Здібності як індивідуально - психологічні особливості людини, що сприяють успішному виконанню діяльності, не є природженими, а постійно розвиваються. Як природжені виступають лише анатомо - фізіологічні задатки, що лежать в основі розвитку здібностей [19, c.5].

З'ясування сутності інтелектуально - творчої обдарованості особистості І. Волощук пов'язує із розкриттям змісту таких психологічних категорій, як задатки, здібності, талант, геніальність. Задатки - це вроджені анатомо - фізіологічні особливості мозку людини, які є природною основою розвитку здібностей. Здібності - це можливості людини в тій чи іншій діяльності, що характеризуються як значними досягненнями в оволодінні майстерністю, так і високими показниками праці. Талант - це високий рівень розвитку спеціальних здібностей на тлі достатньо високого розвитку загальних. Геніальність - вищий рівень розвитку як спеціальних, так і загальних здібностей людини.

Оригінально визначає дефініції, що розглядаються, О. Музика: «Здібності й обдарованість як вищий рівень розвитку здібностей - це не вроджена причина високої результативності в тій чи іншій діяльності, а насамперед - внаслідок розвитку вроджених задатків у діяльності. Очевидно, що для формування обдарованості визначальними є не вроджені задатки, а певні мотивації, які є наслідком взаємодії свідомості суб'єкта з умовам навколишнього середовища».

Г. Селевко зазначає, що творчі здібності особистості полягають в уміннях: самостійного бачення проблем, критичного, аналітичного мислення, перенесення знань, умінь, навичок у нову ситуацію. Однак відзначені риси творчої діяльності не завжди бувають вроджені. Їх можна цілеспрямовано формувати з допомогою спеціальних технологій. Необхідно виявляти й розвивати творчі здібності школярів, долучати до різноманітної творчої діяльності та навчати їх такому процесу [14, c.19].

Творчість - це психічний процесс створення нових цінностей, це вища ступінь психічної активності, самостійності, здатності створювати щось неповторне та оригінальне [2, c.22].

Як відомо, поняття творчості дуже тісно межує з поняттям креативності. То ж з'ясуємо, що таке креативність і як вона пов'язана з творчістю.

У сучасній літературі поняття креативність тлумачиться неоднозначно, часто ототожнюється з творчим потенціалом та творчими здібностями. Одним із класичних є визначення креативності Поля Торренса 1974р. Креативність - здатність індивіда до нестандартного, творчого мислення, чутливість індивіда до проблем та шляхів їх вирішення, здатність до гнучкого мислення й висуненню нових ідей [18, c.33].

К. Гуськова ґрунтовно пояснює, чим зумовлена єдність у значенні понять креативність і творчий потенціал: 1) обидва поняття позначають особливу властивість або характеристику особистості, що виявляється в її життєдіяльності; 2) обидва поняття позначають інтелектуально - творчі передумови до творчої діяльності.

Та ми згодні з позицією О. Морозова та Т. Глотової, яка свідчить, що поняття креативність і творчий потенціал не є тотожними. Так, Т. Глотова пояснює творчий потенціал як потенційну креативність, що себе ще не знайшла й не актуалізувалася.

Таким чином, креативність є складовою частиною творчого потенціалу [19, c.34]. Поняття творчого потенціалу визначається цілим рядом складових. В одних дослідженнях виділяють такі креатині здібності: специфічна енергетика, математичні здібності, кмітливість, винахідливість, пізнавальні здібності, схильність до відкриттів та ін. В інших джерелах відзначають прагнення до розвитку та духовного росту, здатність дивуватись, уміння орієнтуватись у проблемі, оригінальність, швидкість засвоєння знань, працелюбність та схильність долати перешкоди у процесі розумових дій. Дуже цікавою в цьому контексті є думка А. М. Матюшкіна, який не тільки узагальнив названі складові творчого потенціалу, а й визначив такі, які особливо яскраво проявляються у навчальному процесі: динамічність психічних процесів; прагнення до створення нового; схильність до пошуку і рішення проблем; швидкість засвоєння нової інформації; вироблення алгоритму дій для рішення нових завдань; вплив емоцій та почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір, визначення пріоритетів; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, системність у роботі, сміливість у прийнятті рішень; вміння комбінувати, знаходити аналогії; раціональне використання часу та засобів; здатність до над швидких оцінок, рішень і прогнозів; швидке оволодіння навичками, прийомами; здатність до створення нових, оригінальних стратегій вирішення проблем.

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що до ознак креативності належить інтелектуально - творча активність та ініціативність, індивідуальність, здатність до саморозвитку і т. ін. Творчі люди характеризуються високою інтуїцією, володіють нестандартним баченням та мисленням. Вони досить допитливі, переконливі та незалежні [1, c.2-3].

Креативність є характеристикою творчості у її дієвому вираженні, тобто креативність - це не мрії та фантазії, а здатність до творчої дії. Термін обдарованість використовується тоді, коли людина демонструє високий рівень креативності, тобто здатності до творчості у якійсь галузі людського буття, або навіть у кількох. Таких особистостей поєднує схильність до нестандартного мислення, та, як наслідок цього, - до створення нового, оригінального [25, c.117].

У більшості досліджень наводяться ознаки творчої креативної особистості, що запозичаються з біографій діячів мистецтва, наукових досліджень педагогів і психологів. Ці ознаки виконують функцію ідеальної моделі для розвитку креативних дітей, а саме: інтерес до розумової діяльності; компетентність, не властива віку; пошук причин, пояснень, висновків; допитливість, схильність до дослідження; різнобічні інтереси і потреба в різноманітній інформації; обмірковані й широкі знання; розвинута пам'ять; багата фантазія та уява, винахідливість; тяжіння до ігор, які потребують сконцентрованої уваги і мають складні правила; уміння самостійно гратися і щось робити; гарне володіння мовою; значний словниковий запас, не властивий даному віку; терпіння, що має прояв у вирішенні, наприклад, навчальних завдань та ін.

Творчість - це продуктивна людська дяльність, що здатна породжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільства. Креативність є необхідною умовою творчості. Якщо творчість розуміється як специфічний процес, що стосується створення нового, то креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини.

Важливою рисою креативної особистості є також сильна і стійка потреба у творчості. Така особистість не може жити без творчості, вона бачить у ній головну мету і основний зміст свого життя. Якою б не була обдарована особистість, які б задатки креативності в неї б не були, головну роль завжди буде відігравати мотивація до творчості [25, c.120].

Творчий процес ґрунтується на натхненні автора, його здібностях, наслідуваних традиціях. Якщо ж говорити про креативний процес, то головною його складовою стає прагматичний елемент, тобто споконвічне розуміння того, навіщо потрібно щось створювати, для кого потрібно щось створювати, як потрібно щось створювати й, відповідно, що саме потрібно створювати. Творчість завжди первинна й фундаментальна, у креативному ж продукті вона підпорядкована прагматичній меті. Креативність - це тільки технологія організації творчого процесу, що не має користі сама по собі, які б завдання перед нею не ставилися. В умовах інформаційного суспільства стає можливим синтез творчості й креативності - творчість - це задум, креативність - втілення.

Головна вимога сучасної школи полягає не тільки у передачі наукових знань, а й розвитку творчих здібностей у школярів молодших класів, щоб вони могли знаходити нові варіанти розв'язку проблем. Дитячий вік має великі можливості для розвитку творчих здібностей. Учні займаються творчічтю, коли самі здобувають базову інформацію, придумують правила, відкривають для себе нові поняття [25, c.123].

1.2 Розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики

Творчість людини є методом самовираження особистості, методом впровадження своїх думок, фантазій, гіпотез у практичній діяльності. Творчість людини це вміння реалізувати свої теоретичні знання і практичний досвід у розв'язування конкретної проблеми, причому новим, оригінальним способом [13, c.16].

Розвиток творчих здібностей учнів є одним з актуальних завдань навчання фізики в школі. Відомо, що передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі й міцні знання, уміння й навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість і наполегливість у розв'язуванні задач [16, c.31].

Схильність дитини до творчості виявляється через: розмаїття інтересів, пластичність розуму, зацікавленість, наполегливість. То які ж умови треба створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини [21, c.2].

Проблема організації творчої діяльності учнів на уроках фізики розробляється в різних напрямах: під час вивчення фізичних законів і теорій, фізичного експерименту, на факультативних і позакласних заняттях.

Важливо, щоб під час вивчення того чи іншого розділу фізики учні добре уявляли собі, які спостереження і дослідні факти є вихідними для теоретичних узагальнень, щоб вони самостійно приходили до теоретичних передбачень (гіпотез) і могли б переконатися в їх справедливості за допомогою експерименту. Але цього мало: для розвитку творчих здібностей учнів мають систематично використовуватися творчі вправи. Але, на жаль, цьому приділяється недостатня увага. Учні часто мають формальні знання: вони можуть формально переказати параграф підручника, розв'язати задачу на підстановку даних у відому формулу, але у них виникають труднощі під час розв'язування простих проблем, які вимагають творчого мислення [16, c.31].

Успішний розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики можна здійснювати на основі системи завдань, які вимагають від учнів творчого підходу. Ці завдання мають бути посильними для основної маси учнів, різноманітними за характером діяльності. В умові таких завдань має міститися вимога: на основі здобутих знань пояснити конструкцію і принцип дії певної установки чи приладу або придумати схему того чи іншого пристрою.

Творчі завдання можуть бути різних видів: 1. порівняння явищ, властивостей тіл, виявлення в них спільних та істотних відмінностей; 2. передбачення ходу явищ зі зміною умов протікання; 3. проектування приладу чи установки.

Найвищий рівень розвитку творчих здібностей досягається тоді, коли вчитель систематично створює проблемні ситуації, залучає учнів до пошуку шляхів його розв'язування. В процесі розв'язування таких задач - проблем учні роблять для себе невеликі відкриття, встановлюють нові зв'язки між явищами, придумують нові варіанти дослідів, намагаються спроектувати нові установки, які мали б практичне значення. Особливо корисним є завдання, розв'язування яких вимагає використання знань таких суміжних предметів: хімія, біологія, математика.

Розвитку творчих здібностей учнів на уроках фізики сприяє також розв'язування проблемних завдань у домашніх умовах. Домашні завдання, під час виконання яких доводиться розв'язувати певну проблему, можуть бути таких видів: 1. досліди; 2. спостереження за явищами в природі, техніці і побуті; 3. виготовлення приладів і навчальних посібників.

Досліди зазвичай проводяться після вивчення певного матеріалу на уроці. Мета таких дослідів - розширити й поглибити вивчений матеріал, дати учням змогу побачити явище з різних боків. Розвитку активності й творчого мислення учнів більшою мірою сприяють домашні досліди і спостереження, які учні виконують перед вивченням нового матеріалу [21, c.31-32].

Розвитку творчого мислення учнів, підвищенню наукового рівня викладання сприяє також використанню мисленого експерименту. Відомо, що мислений експеримент є ідеальною формою реального експерименту, оскільки в ньому на основі оперування образами реальних предметів робиться реальний висновок. Тому мислений експеримент у навчальних цілях може використовуватися досить широко. Він є корисним для побудови теорії та її розвитку, для формування понять та аналізу окремих фізичних явищ і законів. [16, c.32]

Розвитку творчих здібностей на уроках фізики сприяють творчі завдання. Творчі завдання - це завдання, в яких вимоги виконуються учнями на основі знання фізичних законів без яких-небудь прямих чи непрямих вказівок на те, якими знаннями треба користуватися.

Оскільки творчі здібності розвиваються в процесі діяльності, то необхідно розробляти й удосконалювати різні види творчих завдань.

Одним із таких різновидів є цікаві й проблемні задачі. Джерела такої інформації - це збірники фізичних задач підвищеної складності, збірники олімпіад них, експериментальних, якісних, графічних задач, а також саме життя. Творчі задачі не лише розвивають здібності учнів використовувати знання в нових умовах, а й створюють додаткові умови для політехнічного навчання та формування світогляду людини. Розв'язуючи їх, учень не просто запам'ятовує опис явищ, а самостійно досліджує і знаходить шляхи їх пояснення; не запам'ятовує готові конструкції, а, спираючись на наявні знання, вчиться створювати нове.

В умовах комп'ютеризації навчання управління розв'язуванням творчих задач можна покласти на ЕОМ, що забезпечує учням необхідну учням індивідуальну допомогу - кожен учень, залежно від його здібностей, працюватиме в тому темпі, який для нього найзручніший. Крім того, ефективність розв'язування творчих задач можна підвищити за рахунок активізації зорового сприйняття дій, що виконуються. Причому ЕОМ з якісним графічним екраном та системою мультимедіа надає принципово нові можливості у відтворенні реальної картини фізичного процесу. Ефективність використання комп'ютерних програм для розвитку навичок творчої роботи людини залежить від параметрів конкретної ЕОМ, рівня психолого - педагогічного забезпечення педагогічних програмних засобів (ППЗ), а також обсягу навчального матеріалу, закладеного в ППЗ розробниками [13, c.16-17].

Часто уроки проводяться за певною структурою: учитель ставить учням стандартні запитання, які ведуть до заучування навчального матеріалу напам'ять, що не сприяє всебічному розвитку їх мислення. Тому пропонується методика перевірки знань, за якої учні із захопленням відповідають на пізнавальні запитання і охоче ставлять їх самі. Складання учнями таких запитань розвиває в них бачення проблемних якісних задач у фізичному тексті і одночасно закріплює знання законів та формул, понять і визначень фізичних явищ. Складання таких запитань, відповіді на них впливають і на якість дослідницької роботи учнів, змушують аналізувати запропоновані у запитанні факти, підбирати й аналізувати моделі для наступних роздумів, будувати гіпотези, перевіряти обраний варіант, робити доцільні висновки.

Ще один із методів розвитку творчого потенціалу на уроках фізики - система творчих лабораторних робіт і експериментальних задач. Лабораторні роботи проводяться у вигляді самостійного розв'язування учнями невеликої кількості експериментальних задач, у тому числі творчого характеру.

Проведення екскурсій на підприємства також може показати школярам універсальність наукових методів дослідження, значення сучасного експерименту для природничих наук. Чітке уявлення про можливості сучасних експериментальних методів дослідження значно підвищує якість теоретичних знань учнів з окремих тем.

Таким чином, розвитку творчих здібностей на уроках фізики сприяють тільки різноманітні види діяльності учнів, що роблять урок цікавим. Тому зрозуміла важливість використання різних форм проведення уроку, зіставлення постановки навчальної проблеми в цікавих запитаннях і дослідах, самостійної роботи з підручником; фронтальних дослідів, цікавої бесіди. Лише добрий настрій уроку може привести до розвитку пізнавального інтересу учнів.

Навчання творчості треба проводити не на окремих предметах, а в науково зумовленій єдності з іншими предметами, індивідуально підійшовши до кожного учня відповідно до всіх законів дидактики [12, c.17-19].

1.3 Дидактичні умови формування творчих здібностей на уроках фізики

Проблемі розвитку творчих здібностей школярів присвячена значна кількість досліджень педагогів та психологів. Їх аналіз дозволяє зробити висновок про відсутність єдиної точки зору на зміст поняття творчі здібності.

Творчі здібності - особливий вид розумових здібностей, що виражається в умінні продовжувати мисленнєву діяльність за межами того, що вимагають, відхилятися в процесі мислення від традиційних норм і генерувати різноманітні оригінальні ідеї, знаходити способи їх практичного вирішення. У школярів творчі здібності проявляються в нестандартності, нешаблонності вирішення запропонованих їм завдань [20, c.28].

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість. Швидкість думки - кількість ідей, яка виникає за одиницю часу. Гнучкість думки - здатність швидко й без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу. Оригінальність - здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Допитливість - здатність дивуватися; відкритість та інтерес до всього нового. Сміливість - здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом і репутацією [10, c. 35].

Необхідно включати в навчальний процес спеціальні розвиваючі засоби, оскільки рівень розвитку творчих здібностей залежить від змісту та методів навчання. Забезпечуючи педагогічні умови, що визначають успішність навчання дитини в школі, можна формувати і розвивати творчі здібності.

Педагогічні умови - це сукупність заходів в процесі навчання, реалізація яких приводить до досягнення тих чи інших цілей навчання і розвитку школярів. Дидактичні умови, на відміну від педагогічних, охоплюють насамперед сам процес навчання і його характеристики [20, c.28].

Як відомо, творчі здібності розвиваються на основі спеціально відібраного та сконструйованого навчального матеріалу при умовах забезпечення гуманної взаємодії вчителя та учня і сформованості у останнього відповідної мотивації.

Розглянемо, які ж дидактичні умови необхідні для розвитку творчих здібностей.

Врахування мотивів діяльності школярів, світогляду, переконань, потреб, інтересів, нахилів, досягнення рівня здібностей, що передбачає співпрацю педагога з психологом закладу [15, c.52].

Мотивація відіграє велику роль в успішності навчання фізики. Великий німецький фізик А. Ейнштейн наголошував: «Правильно навчає той, хто навчає цікаво». На сучасному етапі розвитку освіти ця його теза залишається дуже актуальною. Бо якщо учню не цікаво вивчати предмет, результату, якого очікує вчитель від навчання, ніколи не буде.

Щоб мотивувати учнів та розвивати їх творчі здібності на уроках фізики використовується: новітні технології викладання предмета; упровадження кооперативного навчання, яке відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками з метою досягнення загальних цілей, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної дитини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів оволодіння навчальними компетентностями; використання різних варіантів групової роботи: діалог, синтез думок, громадський проект, пошук інформації тощо; упровадження інтерактивних методів навчання, які передбачають дискусії, оригінальні експерименти, учнівські проекти, методи та прийоми розвитку творчих здібностей учнів на уроці та в позаурочний час, праця над розвитком фізичного мислення учнів; створення особливих умов (проблемних ситуацій), тобто постановка певних «перешкод» для пояснення фізичних явищ. Щоб подолати їх учні повинні виконувати дослідження, відповідні обчислення тощо. Таким чином у них з'являється інтерес до проблеми, активізується їх пізнавальна й розумова діяльність.

Найчастіше проблемні ситуації створюються на основі впровадження проблемного демонстраційного експерименту. Якість більшості уроків фізики в значній мірі залежить від того, наскільки вдало був підготовлений і проведений демонстраційний експеримент.

Широке застосування експерименту у шільному викладанні, по-перше, сприяє формуванню в учнів правильного поняття про особливості експерименту як про метод наукового дослідження, по-друге, подальший розвиток можливостей учня відбувається в рамках його дослідницької роботи, тому що розвивати творчі здібності можна тільки через її залучення до творчого процесу.

Дослідницька діяльність забезпечує більш високий рівень системності знань, що виключає його формалізм. Домагатись того, щоб учні отримували знання не в готовому вигляді, а намагались одержувати їх самостійно [22, c.58-60].

Інтегральне поєднання у навчальній діяльності традиційного, проблемно - пошукового та програмованого навчання, що дозволяє активізувати творчу активність учня на уроці, тобто диференційований підхід до навчання [15, c.52].

На уроках фізики творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів, яка полягвє не лише в їхній діяльності, а й у самостійності мислення, розвитку творчої думки, спостереженні дослідів.

Одним із шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання, яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомогає їм мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення.

Кожен навчальний предмет має свої специфічні особливості, які дають змогу певним чином спияти формуванню творчої активності учнів. Щодо фізики, то це - експериментальний метод пізнаня на уроках, у позакласній роботі, лабораторні роботи конструкторського характеру, заняття фізико - технічних гуртків, лабораторні роботи дослідницького характеру, метод моделювання, використання статистичного методу під час вивчення фізичних теорій, активний діалог, аналіз, синтез, індукція, дедукція, розкриття на уроках ролі фізичних знань для прискорнення науково - технічногго прогрессу, ознайомлення учнів із найглобальнішими проблемами людства і розкриття ролі фізичної науки в їх розв'язуванні, використання ЕОМ, розв'язування фізичних задач з елементами дослідження тощо.

Творча активність кожного учня залежить від активізації навчального процессу в цілому, а нвчальний процесс - від особистості вчителя, його вміння відповідним чином організувати навчальну діяльність.

Під час виконання завдань, розв'язування проблемних задач головне те, що при цьому відчувається творчий підхід учнів, проявляється їх потяг до самостійності [13, c.22-23].

3. Залучення у навчальний процесс широкого загалу проблемних ситуацій, які моделюють умови винахідництва, дослідництва, експерименту, що сприяє розвитку творчого мислення школярів [15, c.52].

Прикладами таких проблемних ситуацій можуть бути якісні задачі наступного типу:

Обгрунтувати з фізичної точки зору зміст народних прислів'їв, приказок, скоромовок; як приклад приказки до теми «Тиск твердих тіл»: комар тоненький носик має, але боляче кусає (площа дотику носика комара дуже мала, тому тиск великий); голими руками їжака не візьмеш (площа дотику руки до голок їжака дуже мала, тому тиск великий і можна поколотися);

Відгадати загадки і пояснити, яке значення вони мають для розділу «Теплові явища»: вночі спить на землі, а вранці тікає (роса - процесс випаровування); що за гість, що сам себе з'їсть (свічка - процесс плавлення); надворі горою, а в хаті водою (сніг - кристалізація води при зниженні температури до 0 градусів і плавлення снігу при підвищенні температури) та ін.;

Самостійно підібрати до теми «Тиск», «Сила тертя», «Архімедова сила»… прислів'я, приказки, скоромовки, загадки [21, c.4].

Особливу увагу треба приділяти розвитку творчих здібностей при складанні домашнього завдання. Оскільки фізика - наука експериментальна, то обов'язково треба задавати учням домашні експериментальні дослідження, заохочувати учнів до написання віршів, творів з використанням фізичних понять і явищ, ілюстрованих оповідань [21, c.5].

4. Побудова учбових занять за діалогічним типом, де і викладач, і учні проявляють інтелектуальну активність, зацікавлені в содженнях один одного, обговорюють альтернативні варіанти рішення проблеми, з повагою ставлячись до думки інших, тобто індивідуалізація навчання [15, c.52].

По - перше, зміст навчального матеріалу повинен бути таким, щоб школярі вміли виходити за межі зразка. По - друге, сам процес навчання, спрямований на оволодіння цим матеріалом, повинен стимулювати розвиток творчих здібностей учнів. Для цього рекомендується використовувати спеціально сконструйовані варіативні завдання, склад і структура яких орієнтовані на розвиток творчих здібностей. Виконання цих завдань повинно привести до оволодіння навчальним матеріалом у відповідності з навчальною програмою; до розвитку мислених операцій; до розвитку психічних процесів. Крім того, тут передбачається можливість пізнавальної діяльності різного рівня, поступового переходу від виконання завдань репродуктивного характеру до творчих.

Разом з тим для розвитку творчих здібностей учнів потрібно, щоб в процесі педагогічного спілкування вчителя та учня школяр був активним учасником навчальної діяльності, вільно проявляв своє відношення і перемагав всі труднощі.

Забезпечення гуманної навчальної взаємодії в навчальному процесі - необхідна умова розвитку творчих здібностей учнів. Тут допоможе орієнтація вчителя на встановлення тісного зв'язку навчального процесу з досвідом, життєвими інтересами і стремліннями учнів; стимулювання мотивації на самостійне засвоєння ними нових знань, розвиток пізнавального і творчого потенціалу та особистих здібностей.

Таким чином, гуманізація взаємовідносин і взаємодії учня та вчителя можлива при наявності у педагога, і у школяра мотиваційно - ціннісного відношення до спільної діяльності, зацікавленості учнів в засвоєнні навчального матеріалу і прийнятті один одного як партнера по спільній діяльності.

По суті, гуманність в керівництві діяльності школярів заклечається в створенні інтелектуально - емоційної атмосфери свободи та невимушеності, яка полегшує і стимулює їх самостійну навчальну діяльність, забезпечує необхідну допомогу і підтримку в саморозвитку [20, c.28-29].

5. Надання можливості учневі відчути себе успішною, неповторною індивідуальністю, за рахунок розкриття вчителем потенціалу учня, формування уміння діяти в нестандартній, незнайомій ситуації [15, c.52].

Умовами, що сприяють формуванню творчих здібностей є: 1) висока самооцінка дитини, тобто формування у неї достатньої в своїх силах, розумових можливостях. Школяр має знати «смак успіху»; 2) створення відповідного психологічного клімату. Саме вчитель повинен з перших днів навчання дитини у школі заохочувати і стимулювати виникнення у нього творчих здібностей. Але створення сприятливих умов не достатньо для виховання дитини з високо розвинутими творчими здібностями.

Це насамперед створення оптимальних умов для прояву і становлення творчих можливостей учнів, що має на увазі в першу чергу зняття обмежень, бар'єрів, що прямо придушують творчий розвиток дітей. Тому обов'язковим моментом програми є вимога гнучкості в її організації, що допускає зміни в параметрах темпу, обсягу і предметного змісту навчальної програми. Ця гнучкість програм дозволить, з одного боку, забезпечити дійсне одержання суспільно необхідного рівня утворення, а з іншого - дозволить максимально через власний вибір і зусилля просунутися тим, хто на це здатний.

Другий напрямок, по якому намічене здійснення індивідуалізації навчання - це воля у виборі профілю навчання, з огляду на схильності особистості. З цією метою в загальну систему вводиться мережа дослідницьких об'єднань, що надають учням не тільки можливості вибору напрямку дослідницької роботи, але і просування в предметі. Ускладнювати програму шляхом збільшення навчального навантаження на учня можна тільки до визначеної межі, не викликаючи перевантажень. Подальший розвиток можливостей учня повинний проходити в рамках включення його в дослідницьку роботу, тому що формувати творчі здібності можна лише через включення у творчий процес [2, c.21-22].

6. Організація у навчальному закладі тренінгів креативності учнів, що передбачають формування уяви, фантазії, кмітливості, винахідливості. Здатності до комбінування, знаходження невідповідностей, вміння передбачувати тощо [15, c.52].

Л. Виготський зазначав, у творчості стираються межі між реалістичним мисленням та творчою уявою, тому на урок фізики треба підбирати завдання на розвиток уяви учнів. Наприклад: «Уявіть на хвилинку, що сталося б у світі, якби зникла сила тертя, тяжіння, властивість тіл, яку ми називаємо інерцією?. За схемою минуле - сучасне - майбутнє описати використання фізичного пристрою та інше» [21, c.4].

7. Постійне самовдосконалення педагога, пошук неординарних методів в організації учбового процессу, освоєння і застосування інноваційних засобів та методів навчання [15, c.52].

Які ж вимоги повинні висуватися перед учителем, щоб він міг формувати творчу особистість? Творчий учитель - творець нової технології, адже психологи добре знають: тільки особистість здатна виховати нову особистість, і тільки талант може виростити новий талант. Тому вчитель повинен бути готовим до творчого пошуку разом з учнями, вміти створювати атмосферу продуктивного пізнання на уроці, добре володіти арсеналом педагогічних умінь і навичок, знати предмет і мати інтерес до нього. Місце вчителя на кожному етапі уроку, його діяльність можна охарактеризувати такими словами: навчає, спрямовує, допомагає. А. Макаренко стверджував, що кожний учитель, якщо він добре підготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності та проявити творчість [21, c.3].

Творчий розвиток особистості школярів відбуватиметься за умов постійної взаємодії вчителя і учня при належному рівні організації співробітництва «учитель-учень», «учень-учень» [22, c.61].

Підсумовуючи все вище сказане, можна виділити ряд психолого - педагогічних (дидактичних) умов щодо оптимізації процесу розвитку творчих здібностей учнів:

Врахування мотивів діяльності школярів, світогляду, переконань, потреб, інтересів, нахилів, досягнення рівня здібностей, що передбачає співпрацю педагога з психологом закладу.

Інтегральне поєднання у навчальній діяльності традиційного, проблемно - пошукового та програмованого навчання, що дозволяє активізувати творчу активність учня на уроці.

Залучення у навчальний процесс широкого загалу проблемних ситуацій, які моделюють умови винахідництва, дослідництва, експерименту, що сприяє розвитку творчого мислення школярів.

Побудова учбових занять за діалогічним типом, де і викладач, і учні проявляють інтелектуальну активність, зацікавлені в содженнях один одного, обговорюють альтернативні варіанти рішення проблеми, з повагою ставлячись до думки інших.

Надання можливості учневі відчути себе успішною, неповторною індивідуальністю, за рахунок розкриття вчителем потенціалу учня, формівання уміння діяти в нестандартній, незнайомій ситуації.

Організація у навчальному закладі тренінрів креативності учнів, що предбачають формівання уяви, фантазії, кмітливості, винахідливості. Здатності до комбінування, знаходження невідповідностей, вміння передбачувати тощо.

Постійне самовдосконалення педагога, пошук неординарних методів в організації учбового процессу, освоєння і застосування інноваційних засобів та методів навчання [15, c.52].

Отже, найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики - це індивідуальний підхід і система різнотипних творчих завдань. Академік А. Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватись, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя [22, c.61].

Висновки до розділу 1

Творчий розвиток особистості школярів відбуватиметься за умов постійної взаємодії вчителя і учня при належному рівні організації співробітництва «учитель-учень», «учень-учень».

Творчість розвивається в атмосфері доброзичливого відношення педагога до учнів, в умовах радісного відношення до пізнання. Потреба в творчій діяльності завжди супроводжується позитивними емоціями і тому варто вчителю створювати для учнів атмосферу задоволення і радості від творчої діяльності, щоб вони не хвилювались під час відповіді за висловлену оригінальність та нестандартність.

Найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики - це індивідуальний підхід і система різнотипних творчих завдань. Академік А. Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватись, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.

Таким чином, розвитку творчих здібностей сприяє підвищення наукового рівня викладання предмета, тому необхідно висунути відповідні вимоги і до вчителя: розвинута культура мислення і великий потенціал знань.

Тільки різноманітні види діяльності учнів роблять урок цікавим. Тому зрозуміла важливість використання різних форм проведення уроку, зіставлення постановки навчальної проблеми в цікавих запитаннях і дослідах, самостійної роботи з підручником; фронтальних дослідів, цікавої бесіди. Лише добрий настрій уроку може привести до розвитку пізнавального інтересу учнів.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

2.1 Методика проведення уроків фізики, спрямованих на формування творчих здібностей учнів

Процес вивчення фізики починається із запитання «Чим цей предмет різниться від інших, наприклад, від біології чи історії?». Безперечно, що для певної частини учнів фізика цікава своїм експериментальним характером. Для інших вона цікава тим, що здобуті знання можна використовувати для практичних цілей. Учні з захопленням сприймають будь-яку новинку в автомобілебудуванні, електроніці, зокрема, «комп'ютерному залізі» і завжди дивуються тому, що такий прогрес можливий на творчому використанні доступних для розуміння вже ними фізичних явищ і процесів. Але таке використання знань матиме місце лише тоді, коли про можливість застосування певних фізичних явищ ітиметься на уроках, у шкільних підручниках або хоча б у довідниках.

Вивчаючи, наприклад, теплове розширення тіл, мабуть, недоцільно обмежуватися лише інформацією про збільшення розмірів тіл та про можливі негативні прояви цього явища внаслідок їх нагрівання. Тут ще варто звертати увагу на те, що теплове розширення тіл дає змогу здійснювати керовані мікро переміщення тіл або ж створювати значні зусилля. Уже, наприклад, відомі двигуни, які працюють на тепловому розширенні твердих тіл.

Було б непогано, якби учням пропонували завдання, спрямовані на використання на приктиці здобутих знань про перебіг фізичних явищ і процесів. Це можуть бути практичні роботи творчого характеру, які б учні виконували впродовж певного часу, наприклад, двох чи трьох тижнів. Звітувати про виконану роботу учні могли б на уроках або в позаурочний час. При цьому, пропоновані завдання мають бути такими, щоб створювані учнями пристрої мали практичне застосування, зокрема, й на уроках фізики [6, c.53-54].

Сприяти розвитку творчих здібностей на уроках фізики можуть задачі нестандартного характеру. Якщо учні можуть розв'язувати нестандартні задачі, значить їх знання є дієвими. Такі завдання відповідають вищому рівню засвоєння знань. Такі задачі стимулюють пізнавальну активність, ініціативу, бажання вчитися. Ясна річ, щоб розв'язати їх, учні повинні мати достатній рівень знань, оскільки знання є фундаментом творчості, й творча діяльність не може вийти за межі їхніх знань. Виконати подібні завдання учням може допомогти інтуїція, але її треба підкріпляти обгрунтуваннями і розрахунками [17, c.36].

Велику користь для розвитку нестандартного мислення старшокласників мають експериментальні фізичні задачі, коли треба придумати, наприклад, спосіб вимірювання певної величини, використовуючи лише підручні матеріали, які, на перший погляд, зовсім не призначені для цього. Для розв'язування деяких задач доведеться виготовити нескладний прилад, що також допоможе додати дослідницькому процесу творчості. Важливо, щоб старшокласники займались такою діяльністю повсюди. З цією метою вчитель повинен підготувати нестандартні завдання для позаурочного часу.

Якщо в домашньому завданні не сказано про небажане використання підручних засобів, то учні мають розуміти, що вони можуть скористатися водою з крана, котушкою ниток, годинником, різним посудом. Для задач експериментального характеру насамперед важливо вказувати принципово правильний хід розв'язування.

Для розв'язання експериментальних задач учні самостійно підбирають обладнання для проведення досліду, демонструють дослід і доходять до певних висновків [17, c.36-37].

Для розвитку творчого мислення учнів на уроках фізики також використовуються винахідницькі задачі. Для їх розв'язання вчитель має користуватися сучасними методами розв'язування винахідницьких задач, або, як їх ще називають, методами, що їх об'єднують:

напрямок інтуїтивного пошуку - послідовне висунення й перевірка ідей;

напрямок систематизованого пошуку - формулювання і визначення всіх можливостей у межах заданої ситуації та послідовна перевірка для відсіювання неефективних чи хибних варіантів;

напрямок упорядкованого пошуку - логічний аналіз причин, що породжують негативне явище [23, c.1].

Кожен учитель знає, що коли учень проводить пошук в суб'єктивно новій області, основний упор робиться на його інтуїцію. Коли ж відбувається «вдосконалення» в уже знайомій області, йде пошук взаємозв'язків, які приводять до протиріч. У цьому разі застосовуються напрямки пошуку. Реалізація учнем напрямків творчої діяльності можлива у межах методів, тобто набору конкретних рекомендацій, направлених на підвищення ефективності, надійності та якості отримуваних рішень. Нині відома значна кількість методів, що ґрунтуються на кожному з напрямків і які можна використовувати під час вивчення предмета в тій чи іншій мірі.

Творчому зростанню учнів сприяють деякі види ігрових ситуацій, що активно можуть використовуватися на уроках фізики. Гра, навчання, праця є основними видами діяльності людини. Причому гра за своєю суттю готує дитину і до навчання, і до праці [3, c.6].

З великим задоволенням учні проводять творчі ігри, які засновані на внесенні елементів уявної ситуації. Такі ігри можуть використовуватися з метою повторення й узагальнення матеріалу, що вивчається, а також ігри розважального спрямування.

Нестандартні уроки фізики з використанням творчої гри треба проводити так, щоб учні проявляли творче ставлення до справи. Для перевірки якості засвоєного матеріалу можна проводити гру «Реклама». Ідея гри полягає ось у чому: засвоївши суть домашнього завдання, треба відтворити на малюнку наукову й життєву значущість того, про що ти дізнався! Іншими словами, учням пропонується змалювати рекламу будь-якого досліду, приладу, матеріалу, явища і т. ін. Ця реклама, по суті, відрізняється від торгової реклами тим, що на уроці пропонується не купити, а вивчити. Для проведення гри учні заздалегідь об'єднуються в групи, кожна з яких вибирає об'єкт для реклами. Необхідно також повідомити учням вимоги до реклами: вона має бути змістовною, цікавою і добре виконаною; містити необхідні і достатні відомості для характеристики об'єкта, що рекламується. Разом із цим під час показу реклами можна використати відео кліп, комп'ютерну презентацію і т. ін. творчий здібність урок гра

Цікаво проходить і гра «Аукціон». Аукціон - це індивідуально - групова форма роботи учнів до уроку і на уроці, під час якої відбувається поглиблене повторення теми або декількох тем. На аукціоні можна «купити» будь-яке фізичне явище, закон, величину, константу та ін. Внескам є знання учнів, тож виграє (купує) той, у кого більше знань. У період проведення аукціону максимально проявляється загальний кругозір учнів, їх різноманітні знання і творчі здібності [3, c.6-7].

Учні пропонують найрізноманітніші способи розв'язування проблем, іноді фантастичні, нереальні, нездійсненні. Учні доводять справедливість своїх висновків, спростовують одне одного, підхоплюють і розвивають думку товаришів. Дуже важливим є емоційний настрій, створення «ситуації успіху».

У процесі підготовки до аукціону і в ході самої гри активну позицію посідають учні різного рівня підготовки, оскільки значна роль відводиться домашнім заготовкам. Необхідно, щоб у кожного гра викликала відповідальність за роботу команди, напруження думки, творчої активності.

Під час гри вчитель виконує роль ведучого. Крім того, він рекомендує літературу, консультує учнів за їх бажанням. У процесі аукціону стежить, щоб думки (внески) були чіткими, лаконічними. Вчитель повинен швидко реагувати на ідеї, розвивати й поглиблювати їх [3, c.7-8].

Таким чином, при організації уроків фізики з метою формування в учнів творчих здібностей важливе місце посідають нестандартні, винахідницькі, технічні, експериментальні, дослідницькі задачі, а також проведення ігор творчого характеру. Які в свою чергу вмикають учнів в активну пізнавальну діяльність і викликають зацікавленість до такого предмету як фізика.

2.2 Розробка конспекту уроку фізики в 10 класі

За основу розробки уроку взяли план - конспект вчителя фізики Л.Б. Карпова, ЗОШ № 3, м. Запоріжжя.

Тема. Явище змочування. Капілярність.

Цілі. З'ясувати суть явищ змочування й капілярності; ознайомити учнів із застосуванням явищ змочування і незмочування в природі й техніці; розвивати в учнів допитливість, логічне мислення, уміння самостійно робити висновки, пізнавальний інтерес до вивчення фізики; виховувати почуття відповідальності за результати спільної роботи, уміння працювати в групах.

Обладнання: алюмінієва, мідна, скляна, парафінова пластинки, соняшникова олія, вода.

Тип уроку: урок удосконалення знань, формування вмінь розв'язувати вправи [11, c. 18].

ХІД УРОКУ

I. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП (1-2 хв)

Повідомлення цілей і задач уроку.

II. АКТИВІЗАЦІЯ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Капіляр (лат.) - волосяний;

меніск (грец.) - місячний серп;

флотація (англ.) - спливання.

III. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Домашнім завданням учнів до цього уроку було підготувати презентацію за заданим переліком тем.

Презентація «Дослід Плато»

У ч и т е л ь. Ми звикли вважати, що рідини не мають власної форми. Це помилка. Форма будь-якої рідини - куля. Звичайно сила тяжіння заважає рідині набирати цієї форми. Рідина або розтікається тонким шаром, якщо немає посудини, або приймає форму посудини. Якщо ж рідина знаходиться всередині рідини такої ж густини, то приймає звичайну кулеподібну форму.

Оливкова олія спливе на поверхню води, але потоне в спирті. Можна приготувати таку суміш води і спирту, в якій олія буде в стані рівноваги. Введемо за допомогою скляної трубки або шприца в суміш води й спирту кілька крапель олії: олія збереться водну кулеподібну краплю, яка буде висіти нерухомо в рідині. Якщо пропустити через центр цієї кульки проволоку й обертати її, то ця масляна куля починає сплющуватися, а потім, через кілька секунд, від неї відділяється коло з маленьких кулеподібних краплинок олії.

Цей дослід уперше провів бельгійський фізик Ж.А. Плато.

У гігантських масштабах це явище можна спостерігати в нашого Сонця, планет - гігантів. Обертаються ці небесні тіла навколо своєї осі дуже швидко. У результаті такого обертання вони сплюснуті на полюсах [11, c. 18].

IV. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЗАДАЧА З ОБГОВОРЕННЯМ У ГРУПАХ (7 хв)

1. Вивчення форми рідини у звичайних умовах

Прилади й матеріали: алюмінієва, мідна, скляна, парафінова пластинки, соняшникова олія, вода.

Зміст і метод виконання. Будь-яка рідина, на яку не діє сила тяжіння, набирає своєю звичайної форми - кулеподібної: падаючи, краплі дощу набирають форму кульок. Дробинки - це крапельки свинцю, що захолов. Викривлену поверхню рідини називають меніском. Якщо вона потрапила на поверхню, змащену жиром, вона утворює кулеподібні краплі, не змочує жир, а якщо потрапить на чисте скло, розтікається, змочує скло.

Результати внести в таблицю

Досліджувана пара «рідина - тверде тіло»	Схематичний рисунок	Висновок
Олія на алюмінієвій пластинці
Олія на мідній пластинці
Олія на скляній пластинці
Олія на парафіновій пластинці
Вода на мідній пластинці
Вода на алюмінієвій пластинці
Вода на скляній пластинці
Вода на парафіновій пластинці

2. презентація «Роль поверхневих явищ у природі»

У ч и т е л ь. Роль поверхневих явищ у природі різноманітна. Наприклад, поверхнева плівка води для багатьох організмів є опорою при русі. Така опора руху зустрічається в дрібних комах, павукоподібних. Найбільш відомі водоміри, які спираються на воду тільки кінцівками широко розставлених лапок [11, c. 18].

Лапка, вкрита соскоподібним нальотом, не змочується водою, поверхневий шар води прогинається під тиском лапки, утворюючи невелику заглибину. Подібним чином рухаються берегові павуки деяких видів, але їхні лапки розміщуються не паралельно поверхні води, а під прямим кутом до неї.

Деякі тварини, що живуть у воді, але не мають зябер, підвішуються знизу до поверхневої плівки води за допомогою не змочуваних щетинок, які оточують їхні органи дихання. Таким способом «користуються» личинки комарів.

Пір'я і пух водоплавних птахів завжди щільно змащені жиром, який виділяється особливими залозами, що пояснює їхню незмочуваність. Товстий шар повітря, що знаходиться між пір'ям у таких птахів, не тільки захищає їх від втрати тепла, але й суттєво збільшує запас плавучості подібно до рятувального жилета.

Воскоподібний наліт на листках перешкоджає потраплянню вологи в мікроканали, які виконують роль дихальних шляхів рослин. Таку ж водонепроникну функцію виконує воскоподібний наліт у солом'яної покрівлі, копиці сіна [11, c. 19].

3. Презентація «Капілярні явища в рослинному світі»

У ч и т е л ь. Більшість рослинних і тваринних тканин пронизана великою кількістю капілярів. Саме в капілярах відбуваються основні процеси, пов'язані з диханням і живленням організму, уся складна хімія життя тісно пов'язана з дифузними явищами. Стовбури дерев, гілки та стебла рослин пронизані величезною кількістю капілярних трубочок, по яких поживні речовини піднімаються до найвищих листочків. Коренева система рослин закінчується найтоншими капілярними ниточками. І сам грунт - джерело живлення для кореня - можна уявити як сукупність капілярних трубочок, по яких залежно від структури й обробки швидше або повільніше піднімається до поверхні води з розчиненими в ній речовинами. Висота підйому рідини в капілярах тим більша, чим більший його діаметр. Звідси робимо висновок, що для збереження вологи грунт треба перекопувати, а для осушення - трамбувати [1, c. 19].