1.1 Тест як один із засобів контролю вивчення іноземної мови

Одним з найефективніших засобів контролю в навчанні іноземної мови вважається тест. Використовуванню тестів присвячені численні публікації в журналі «Іноземні мови в школі» [2;3;6;9;10;11;13;16;17].

Більшість з досліджень в даній області відповідала потребам свого часу, проте в них зачіпалися окремі аспекти і проблеми тестування, часто під тестом розумілися тільки деякі типи тестових завдань.

У зарубіжній літературі з тестування під педагогічним або психологічним тестом часто розуміють процедуру, призначену для виявлення конкретного зразку поведінки (в нашому випадку - мовного), з якого можна зробити висновки про певні характеристики особистості.

Основна відмінність тесту від традиційної контрольної роботи полягає у тому, що він завжди припускає вимірювання. Тому оцінка, що виставляється за підсумками тестування, відрізняється більшою об'єктивністю і незалежністю від можливого суб'єктивізму вчителя, ніж оцінка за виконання традиційної контрольної роботи, яка завжди суб'єктивна, оскільки заснована на враженні вчителя, не завжди вільного від його особистих симпатій або антипатій по відношенню до того, або іншого учня. Головна відмінна риса тесту - об'єктивність, що гарантується вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб поставляти кількісну інформацію.

Максимально підвищити надійність вимірювання і валідность використання тесту можна якщо слідувати трьом основним етапам його створення [7,269]:

· дати ясне і недвозначне теоретичне - науково-обгрунтоване визначення умінь, які треба перевірити;

· точно встановити умову і операції, яких слід дотримуватися при проведенні тесту і спостереженні за його виконанням;

· кількісно визначити результати спостережень, з тим, щоб переконатися, що вимірювальні шкали, які використовуються, володіють всіма необхідними якостями.

Існують різні визначення поняття «тест» - від улюбленого виду контрольного завдання до набору завдань, які мають вигляд «множинного вибору». У зарубіжній практиці мовного тестування відмінності в трактуванні поняття test представляються як відмінності між поняттями «контрольна робота» взагалі як підстава оцінної думки і «контрольна робота», що припускає спеціально організовану перевірку знань, що цікавлять нас (знань, умінь, навичок) [7, 270].

Якість будь-якого вимірювального засобу, у тому числі і тесту, визначається в першу чергу показниками його надійності і валідності.

Показник надійності свідчить про те, наскільки послідовні результати цих вимірювань. (Надійний тест повинен виключати випадковість того або іншого результату.)

Валідним вважатиметься тест, що вимірює рівень розвитку тих (і лише тих) умінь, навиків, знань, для вимірювання яких він призначався розробниками.

Валідність (практично в будь-якому вигляді) визначатиме правомірність інтерпретації результатів тестування. Очевидно, що застосування певного тесту в цілях, для яких він не був призначений, при складанні автоматично зробить його невалідним.

Тестування в навчанні іноземної мови проводиться для виявлення:

· рівня досягнення в певному виді діяльності;

· здібностей до певного виду діяльності;

· труднощів в оволодінні тим або іншим видом діяльності і можливих способів їх подолання.

У практичній діяльності викладачам частіше доводиться зустрічатися з тестами першої групи. Такі тести можуть вимірювати загальні уміння в мовній діяльності або досягнення певного рівня умінь в процесі засвоєння конкретного курсу навчання.

Тести можуть бути підсумковими або проміжними (тематичними). Підсумкові тести призначені, для того, щоб об'єктивно підтвердити рівень навченості учнів. Тематичний тест покликаний сприяти поліпшенню самого учбового процесу.

Тести можуть визначати рівень навченості чи мовної компетенції рівня інших учнів (нормо-зорієнтований тест), відносно учнів, або щодо певного критерію, наприклад рівня навченості (критерійний - зорієнтований).

Таким чином, результати тестування можуть бути використані для оцінки рівня навченості учнів, для відбору їх в той або інший учбовий заклад, для сертифікації їх досягнень в певному виді діяльності (по учбовому предмету), для розподілу по групах навчання залежно від досягнутого рівня, для діагностики труднощів навчання.

За визначенням С.К. Фоломкіної, під тестом розуміються завдання, що мають специфічну організацію, яка дозволяє всім учням працювати одночасно в однакових умовах і записувати виконання символами [17,12]. Завдання тестів завжди мають однозначне рішення, визначення правильності відповіді здійснюється по заготовленому ключу. Застосування тестів при контролі доцільне тому, що вони задають напрям розумової діяльності учнів, привчають їх варіювати процес переробки сприйманої інформації.

1.2 Тестовий контроль у процесі навчання іноземної мови

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння іноземною мовою, діагностичні тести, тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

В середніх навчальних закладах для проведення поточного, рубіжного або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання. Тестами загального володіння іноземною мовою є тести типу TOEFL (тест з англійської мови як іноземної (США), результати якого визначаються багатьма університетеми англомовних країн при зарахуванні на навчання студентів-іноземців). Діагностичні тести використовуються з метою подальшого розподілу учнів по групах за рівнем підготовки з іноземної мови. Тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови спрямовані на визначення конкретних індивідуально-психологічних особливостей учня з метою забезпечення їх своєчасного коригування та розвитку, що сприятиме успішності оволодіння мовленнєвою діяльністю. Тест складається з тестових завдань, які об'єднуються у субтести. До субтесту входять тестові завдання, спрямовані на один конкретний об'єкт тестового контролю, наприклад, визначення рівня володіння вимовними, граматичними або лексичними навичками, уміннями аудіювання, читання, говоріння, письма (схема 1.1) [7, 274].

Схема 1.1. Структура тесту

Примітка: ТЗ - тестове завдання

Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого [7,275]. Кожне тестове авдання створює для тестованого конкретну мовну або комунікативну тестову ситуацію.

Тестова ситуація може подаватись вербальними (текст) і невербальними, наочними (малюнки, схема, таблиця) засобами. Очікувана відповідь тестованого може бути вербальною або невербальною (з використанням літер або цифр, знаків +, - та ін.).

Виділяють два основних типи очікуваної відповіді: вибіркову та конструйовану. Вибіркова відповідь передбачає вибір правильної відповіді з кількох запропонованих неправильних варіантів - альтернатив.

Вибіркова відповідь буває множинного вибору (вибір з кількох варіантів), альтернативного вибору (вибір із двох варіантів), перехресного вибору (знаходження відповідних пар "стимул-реакція").

Конструйована відповідь може формулюватись на рівні окремого слова (напівпродукована відповідь) та окремого речення/висловлювання і тексту (продукована відповідь).

Кожне тестове завдання складається з інструкції, зразка виконання (іноді може бути відсутнім), матеріалу, що подається тестованому та очікуваної відповіді, яка планується розробником тесту як еталон/ключ (схема 1.2) [7, 276].

Схема 1.2. Структура тестового завдання

Відповіді фіксуються тестованим на бланку для відповідей під час проведення письмового тестування і записуються на плівку у процесі усного тестування.

Нижче наводяться приклади тестових завдань, що використовуються для визначення рівня володіння учнями навичками та вміннями іншомовного мовлення.

1. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери слово, яке відповідає на запитання в дужках. На бланку для відповідей поряд з номером завдання запиши літеру обраного варіанта відповіді.

Подача матеріалу. Десять окремих речень. Наприклад:

1. The letter came /when?/

A. fast; B. yesterday; C. back; D. good.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (множинний вибір).

2. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання/читання.

Інструкція. Послухай /прочитай текст і на бланку для відповідей запиши літери, якими позначені подані малюнки, у тій послідовності, що відповідає подіям, описаним у тексті.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма, серія малюнків, позначених літерами A,B,C,D.

Очікувана відповідь. Невербальна, вибіркова (множинний вибір).

3. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери правильний варіант заповнення пропуску в реченні. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта [7, 276].

Подача матеріалу. Окремі речення, наприклад:

1. The Moon and stars help birds_________.

A. to see each other.

B. to find their way.

C. to find some food.

D. to eat in darkness.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (множинний вибір).

4. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери речення, яке відповідає змісту малюнка. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта.

Подача матеріалу. Малюнок, на якому зображено двох дівчат, що розмовляють; до малюнка - окремі речення, наприклад:

A. The girls are watching TV.

B. The girls are talking.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (альтернативний вибір).

5. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Заповни пропуски: реченнях тексту. Варіанти відповідей подаються після тексту. На бланку для відповідей поряд з номером пропуску запиши відповідну літеру обраного слова.

Подача матеріалу. Текст з пропущеними словами, місце яких позначається цифрою. Наприклад:

Two little/1 /often play with their/2/. They want/3/ the doll's clothes. The girls go to the /4/ and wash them. When the clothes are clean and dry they/5/them on dolls.

a. to wash; b. bathroom; c. put; d. dolls; e. girls.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (клоуз-тест).

6. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання/читання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і визнач, ким працює батько дівчинки. На бланку для відповідей поряд з номером завдання запиши назву цієї професії.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (напівпродукована), окреме слово.

7. Тестове завдання для контролю вмінь читання/аудіювання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і розфарбуй малюнок відповідно до змісту тексту.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма, схематичний малюнок.

Очікувана відповідь. Невербальна.

8. Тестове завдання для контролю вмінь читання/аудіювання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і сформулюй основну ідею тексту у 2-3 коротких реченнях; запиши їх у бланку для відповідей поряд з номером завдання.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (продукована), текст [7, 277].

9. Тестове завдання для контролю вмінь письма.

Інструкція. You had lots of problems last week and now you are writing a letter to your friend from Canada. Tell in the letter about the last week events using your diary notes. Write the letter (100 words) in your answer sheet.

Подача матеріалу.

Monday: TV-set broke down - no films, no news!

Tuesday: No buses till 9 o'clock. Late to school. Wednesday: O.K.!

Thursday: Cat disappeared.

Friday: Test in mathematics - very difficult!

Saturday: Nick's birthday party!

Зразок виконання: "Dear Robert, I had lots of problems last week. My TV-set broke down and I couldn't watch neither films, nor news...." Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (продукована), текст.

10. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання з опорою на схему.

Інструкція. Послухай розмову двох дівчат, одна з яких збирається зробити покупки в кількох магазинах, позначених на цій схемі. На бланку для відповідей запиши назву магазину поряд з номером, яким магазин позначений на схемі.

Подача матеріалу. Текст-діалог у запису на фонограмі, список покупок, схема вулиць з позначенням магазинів.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (напівпродукована), окремі слова.

У процесі складання тесту тестові завдання відбираються і впорядковуються в залежності від призначення цього тесту. Як правило, комплекс тестів включає тести для визначення сформованості комунікативної компетенції в усіх видах мовленнєвої діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі). Додатково можуть включатися тести на перевірку володіння лексичними, граматичними, орфографічними навичками та ін. (схема 1.1).

Результати, отримані під час тестування, підлягають кількісному підрахунку, на основі якого виставляється оцінка успішності учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю. Для цього кожне тестове завдання спочатку оцінюється в балах. Бали можуть нараховуватись за кількість правильних відповідей шляхом порівняння відповідей тестованого з ключем (при вибіркових або конструйованих напівпродукованих відповідях) або відповідно до певних характеристик якості мовлення за критеріальною шкалою (при конструйованих продукованих відповідях) [8,219]. Такими критеріями можуть бути, наприклад, лексична і граматична правильність усного або писемного висловлювання, відповідність ситуації спілкування, різноманітність застосованих мовних засобів, швидкість мовлення та ін. За наявність кожної з подібних характеристик мовлення тестований отримує певну кількість балів. Кількість і види характеристик, які оцінюються, можуть варіюватися, оскільки зумовлюються цілями тестування, етапом навчання тощо.

Невід'ємною частиною процесу навчання іноземним мовам в школі є контроль рівня володіння іншомовними навичками та уміннями учнів. Від правильної організації контролю залежить якість навчання. Ф.М. Рабіновіч вважає, що при проведенні контролю необхідно керуватися наступними правилами [10, 2]:

· контроль повинен носити регулярний характер;

· контроль повинен охоплювати максимальну кількість

· учнів за одиницю часу;

· об'єм контрольованого матеріалу повинен бути

· невеликим, але достатньо репрезентативним, щоб по ступеню

· його засвоєння (незасвоєння), володіння (неволодіння) ним учнів

· можна було судити, чи здобули вони необхідні навички і

· уміння;

· при проведенні контролю слід виходити від конкретних задач уроку.

Фактично здійснення кожної із задач уроку повинне контролюватися шляхом використовування доцільних форм і прийомів контролю.

Питання вдосконалення контролю в навчанні іноземної мови хвилювали багатьох авторів монографій і ставали предметом захисту багатьох дисертацій. Та все ж проблеми перевірки і оцінки знань, умінь і навичок, методики їх організації і проведення не втратили своєїй актуальності. Контроль все ще не став «могутнім важелем» підвищення успішності і джерелом, допомагаючим встановити істинний стан знань і навичок по даному предмету [9, 9].

Поява проекту тимчасового державного освітнього стандарту по іноземній мові, розробленого під керівництвом І.Л. Бім і А.А. Міролюбова, вирішує ряд проблем, пов'язаних із здійсненням контролю [12, 184]. Це, перш за все, виділення об'єктів контролю і вибір найнадійніших і ефективніших форм його реалізації.

М.Е. Брейгіна дає своє визначення контролю і виділяє його функції [12, 135]:

· діагностичну;

· управлінську;

· коректуючи;

· оцінну;

· стимулюючу;

· мотивуючу;

· плануючу;

· повчальну.

У контролі реалізується і функція забезпечення взаємодії вчителя і учнів в педагогічному процесі.

Взаємодія полягає у тому, що вчитель виступає як суб'єкт, що здійснює контроль, а учень як об'єкт контролюючої дії і як суб'єкт, що переживає цю дію, здійснює саморегуляцію і самокоррекцію своєї діяльності, тим самим надаючий опосередковану дію на вчителя, на зміст його повчальної діяльності.

Контролююча діяльність вчителя виступає як відкрита система, гнучка, здатна мінятися залежно від відомостей, що поступають від учнів по каналах зворотного зв'язку. По суті вчитель в процесі контролю теж отримує статус суб'єкта, саморегулюючого свою «поведінку», і об'єкта, залежного від учня і випробовуючого його «тиск». В ході контролю реалізуються в єдності обидва статуси - учень і вчитель [12, 136].

Проте надмірне захоплення тестуванням без належного критичного осмислення різних його аспектів може привести до недостатньо об'єктивної оцінки його учбової цінності і тим самим замість користі принести шкоду справі практичного викладання іноземної мови.

Слід зазначити, що, не дивлячись на обширну літературу по тестуванню, широку апробацію на практиці і численні експериментальні дослідження, ряд кардинальних питань залишається, за свідченням самих тестологов, не до кінця з'ясованими. Зокрема, під сумнів береться реалізація в тестах однієї з самих основних вимог -- вимоги їх адекватності (validity).

Навіть адекватність «мовних» тестів (лексичних, граматичних, фонетичних), розробка яких була почата значно раніше «мовних» (перевіряючих те або інше уміння), зовсім не безумовна. Річ у тому, що у всіх об'єктивних тестах випробовуваному дається весь мовний матеріал, у тому числі і той, який є правильною відповіддю і який випробовуваний повинен лише взнати (побачити або почути). Іншими словами, в основі виконання тестового завдання лежить пізнавання, а переконливих даних, що визначають умови, при яких пізнавання свідчить про те, що випробовуваний може відтворити цю ж одиницю самостійно, поки немає. Більш того, немає надійних даних, підтверджуючих, що пізнавання мовної одиниці серед об'єктивно або суб'єктивно схожих на неї є показником того, що випробовуваний зможе взнати її в природному потоці звучної мови або при читанні. Адже наявність контрольованої одиниці серед схожих на неї одиниць мимовільно примушує випробовуваного зосереджувати свою увагу на їх диференціальних ознаках, що служить для нього своєрідною підказкою. Тому в цілому ряді експериментів була одержана низька кореляція як між нетестовими і тестовими завданнями, так і між «мовними» і «мовленнєвими» тестами [12, 187].

Таким чином, успішне виконання мовного тесту не є однозначним, показником уміння учня оперувати відповідним матеріалом в мовній діяльності, продуктивній або навіть рецептивній. Єдине, про що можна говорити з впевненістю, це те, що негативний результат виконання тесту свідчить про неволодіння відповідним матеріалом.

Ще складніше йде справа з «мовленнєвими» тестами, розробка яких почалася зовсім недавно. Складність питання посилюється тим, що дотепер залишається у принципі неясним, яким чином за допомогою тесту перевіряти володіння тим або іншим видом мовленнєвої діяльності. Тут можна знайти два підходи, згідно яким володіння тим або іншим видом мовленнєвої діяльності встановлюється:

· безпосередньо, шляхом оцінки мовленнєвої поведінки учня в процесі виконання самої мовленнєвої діяльності;

· опосередковано, через перевірку володіння певним мовним матеріалом (для чого використовуються «мовні» тести) і яким-небудь іншим або іншими видами мовленнєвої діяльності.

Прикладом другого підходу можуть служити тести, що розробляються Інститутом англійської мови при Мічиганськом університеті (США), за зразком яких створюються тести в багатьох країнах. Так, для оцінки уміння говорити на англійській (іноземній) мові пропонується комплект тестів, складові частини яких були розроблені Р. Ладо в 50-х роках; у комплект входять три «мовні» тести (перевірка сприйняття на слух мовних одиниць різного порядку, лексичний і граматичний тести) і один «мовленнєвий» (твір). Слабким місцем в тестуванні є відсутність доказів кореляції між контрольованим об'єктом і об'єктами, запропонованими в тестах. В цьому відношенні перший підхід представляється неначе надійнішим. Слід помітити, що його прихильники не складають єдиного табору. Деякі тестологи пропонують ставити випробовуваного в умови реальної мовленнєвої діяльності, при якій він слухає або читає конкретні тексти, усні або письмові. Проте така процедура робить тест дуже громіздким (наприклад, для перевірки розуміння мови на слух пропонується прослуховувати 10--12 текстів), що фактично позбавляє тестову форму контролю її переваг в порівнянні з іншими, нетестовими. Крім того, вкрай складним, практично майже неможливим стає підбір рівних по трудності текстів для декількох варіантів одного і того ж тесту. Прагнучи компенсувати ці і інші недоліки, деякі дослідники даного підходу пропонують судити про сформованість того або іншого виду мовленнєвої діяльності на підставі [13,13]:

· результатів успішності самої діяльності (для чого учні слухають або читають 3--4 тексти);

· перевірки наявності у учнів окремих умінь, необхідних для здійснення мовленнєвої діяльності (з цією метою для кожного її виду -- поки переважно для аудірованія і читання -- складається перелік умінь, наявність яких вважається за необхідне для її здійснення). При проведенні даного виду тесту в число питань до кожного тексту включаються такі, які перевіряють його розуміння, типу: Головна думка тексту полягає у тому, що: а) ...; б) ...; в) ...; г) ... (у пунктах а, б, в, г пропонуються різні твердження, які пов'язані з текстом, але, окрім одного з них, не є віддзеркаленням його головної думки), а також такі, відповідь на які дає можливість судити про наявність у учня певного уміння, - наприклад, для визначення, чи вміє учень співвідносити значення слова з контекстом (це уміння важливе для рецептивних видів мовленнєвої діяльності), може бути запропоноване питання типу Слово «...» в даному тексті позначає: а) ...; б) ...; в) ...; г) ... .

Вказаний вид тесту разом з «чисто мовними» тестами в даний час є найпопулярнішим. Таку форму контролюючого тесту, безумовно, значно легше реалізувати на практиці. Проте його адекватність, навіть тільки відносно рецептивних видів мовленнєвої діяльності, не можна визнавати доведеною, що визнають і самі його прихильники.

По-перше, висловлюються сумніви щодо достовірності одержуваних результатів про ступінь розуміння тексту або володіння тим або іншим умінням: неясно, наприклад, коли відбувається розуміння тексту -- в процесі слухання/читання або ж в той момент, коли учень працює із завданням тесту і порівнює запропоновані йому рішення питання, тобто вибирає одне з готових рішень.

По-друге, поки що відсутній вичерпний список умінь, необхідних для здійснення того або іншого виду мовленнєвої діяльності.

По-третє, невирішеним залишається питання, чи слід перевіряти всі уміння (хоча б з числа встановлених) або ж можна обмежитися декількома; якщо ж можна обмежитися декількома уміннями, то якими.

Остання проблема тісно пов'язана з питанням про можливість компенсації одного уміння іншим, на який також поки що немає відповіді. Нарешті, під сумнів береться і саме посилання -- судити про сформованість того або іншого виду мовленнєвої діяльності на підставі окремих умінь. Ці сумніви виказували Н. Брукс і інші дослідники ще в 60-х роках [8, 221].

Таким чином, навіть збіглий аналіз існуючих теоретичних робіт і конкретних тестів показує, що в даний час тест ще не можна вважати адекватним способом контролю і тому в практиці роботи їм слід користуватися з обережністю.

1.4 Методика складання тестів

Як відомо, людське сприйняття і мислення мають структуру вірогідності, а тому за допомогою теорії вірогідності вдається більш повно передбачати, як протікатиме процес засвоєння учбового матеріалу, наперед визначати необхідні вправляючі дії на хід цього процесу.

За останній час контроль засвоєння учбового матеріалу за допомогою тестів все більше привертає до себе увагу педагогів, зокрема викладачів іноземних мов (проте при цьому немає одноманітності в розумінні як змісту, так і цілей тестів). Тому необхідно спочатку визначити, що розуміється під тестом [2,4].

Тест розглядається як форма контрольно-тренувального завдання, призначеного для визначення (діагности) рівня навченості і що характеризується наступними рисами:

· простотою процедури виконання;

· стандартністю структури;

· дрібним дозуванням учбового матеріалу;

· легкістю здійснення зворотного зв'язку;

· можливістю безпосередньої фіксації результатів;

· кваліметричними якостями, тобто зручністю кількісного виразу якості виконання завдання.

Перераховані характерні риси тестів роблять їх особливо придатними для проведення як поточного, так і підсумкового контролю, значною мірою усуваючи суб'єктивізм в оцінках і різко знижуючи час, що витрачається вчителем на перевірку виконання завдань. Для визначення рівня навченості існують різні види тестів, залежно від характеру учбового матеріалу (аспекту мови) [15, 69].

Дослідники тестової методики стосовно читання іншомовних текстів довели, що тести є не тільки ефективним інструментом контролю, але і адаптації.

Специфіка тестів для контролю читання полягає в наступному [1, 11]:

* перш за все, тести допомагають зосередитися на витяганні інформації з потрібною повнотою і глибиною;

* стимулюючи інтелектуальну активність учнів, тест вимагає мінімального застосування продуктивних форм;

* тест - хороший інструмент адаптації, оскільки матеріал тесту служить підкріпленням;

* полегшуючи і прискорюючи розуміння, тест дає можливість пред'явити великі вимоги до об'єму читання.

Для контролю розуміння в процесі читання доцільно використовувати як найадекватніші виборчі тести множинного вибору в наступних різновидах:

· вибір правильної відповіді на запитання;

· завершення початого вислову на основі запропонованих тез;

· розташування по порядку, угрупування фактів;

· перехресний вибір, встановлення відповідностей;

· знаходження та викреслення спеціально вставлених зайвих слів;

· заповнення пропусків спеціально пропущеними словами.

Важливо, що функціональний стиль і пов'язаний з ним вид читання позначаються на кількості тестових завдань; для вивчаючого читання їх потрібно більше, ніж для переглядового і ознайомлювального. Є і якісна відмінність в тестах. Вона криється в змісті пропонованих альтернатив, характер яких повинен видозмінюватися залежно від функціонального стилю і пов'язаного з ним видами читання [4, 33].

Тести для контролю розуміння фрагментів художніх творів, що є предметом для вивчаючого читання, повинні містити альтернативи, що стосуються фактичного змісту, стилю творів, ідейного задуму. При тестуванні науково-популярних текстів, пов'язаних з ознайомлювальним видом читання, слід користуватися альтернативними, спрямованими на виявлення фактичного змісту і основної ідеї.

В процесі контролю розуміння читання використовуються різні види тестів [14, 32]:

· тести на вибір правильної відповіді з двох запропонованих варіантів;

· тести на вибір правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів;

· тести на угрупування фактів.

Найпопулярніший різновид - це тести на вибір правильної відповіді з декількох варіантів. Поєднання правильної форми і неправильних альтернативних покликаний «провокувати» роздуму читаючого, стимулюючи для цього необхідні розумові операції.

Ефективні тести на визначення дійових осіб, що зустрічаються в тексті, по їх діях і вчинках, а контроль розуміння тексту, що містить пряму мову, краще всього проводити шляхом визначення дійових осіб по їх висловах. Ці тести допомагають учням глибше зрозуміти текст, його деталі.

Головною вимогою методики складання тесту є придатність (дотримання принципів адекватності тесту характеру тестованої мовленнєвої діяльності). При складанні тесту потрібно обов'язково враховувати загальний характер тексту (найчастіше використовуються оповідні тексти, багаті фактичним матеріалом, деталями, істотними для розуміння тексту), прагнути до того, щоб завдання тесту висловлювалися ясно, просто, забезпечували тільки однозначні відповіді на них. Крім того, завдання повинні бути посильними для учнів.

І.А. Рапопорт справедливо підкреслює що [11, 18]:

· об'єм тестової основи повинен бути таким, щоб учні змогли утримати в пам'яті прочитане;

· текст повинен бути закінченим за змістом уривком;

· питання повинні містити вивчений лексико-граматичний матеріал;

· кожне тестове завдання повинне бути автономне.

Тест стимулює інтелектуальну активність учнів: щоб вибрати правильну альтернативу, вони повинні:

· прочитати текст із загальним обхватом змісту;

· осмислити альтернативи;

· співвіднести кожну з них із змістом тексту;

· прийняти потрібну альтернативу.

Державний освітній стандарт з іноземної мови вказує мінімальний рівень навченості, який повинен бути досягнутий кожним учнем до закінчення основної (дев'ятирічної) школи. Державним стандартом з іноземної мови передбачене оволодіння учнями основними комунікативними уміннями в читанні, усній мові і письмі. Для визначення досягнення державного стандарту навченості з іноземної мови передбачені перевірочні роботи з чотирьох комунікативних уміннь: читання, говоріння, аудіювання і письмо за стандартизованими тестами для вимірювання базового рівня навченості іноземним мовам.

Стандартизовані тести повинні володіти наступними характеристиками [16, 5]:

· вони грунтуються на фіксованому (стандартному)

· змісті, який в свою чергу може, або точніше повинен

· бути заснований на теорії мовної компетенції;

· наявність стандартних процедур проведення тестування і оцінки результатів, які повинні виконуватися при кожному адмініструванні (проведенні тесту);

· стандартизовані тести ретельно перевірені в ході емпіричного дослідження і їх статистичні характеристики надійно визначені. Особливо чітко повинні бути встановлені їх вимірювальні якості.

У проекті тимчасового державного освітнього стандарту з іноземної мови читання є домінуючим видом мовленнєвої діяльності і як провідне комунікативне уміння воно виступає в трьох його видах: з розумінням основного змісту, з повним розумінням і з частковим розумінням інформації (вибіркової, потрібної або цікавої). У зв'язку з цим вирішальна роль при виведенні сумарної оцінки рівня навченості з іноземної мови належатиме результатам, досягнутим в області читання.

Форми перевірки комунікативних умінь в різних видах мовленнєвої іяльності обумовлені характером діяльності. При перевірці рецептивних комунікативних умінь (читання і аудіювання) віддається перевага тестам.

Перевірочні завдання (тести і тестові завдання), які використовуються в процесі державного централізованого контролю, повинні бути за формою аналогічними до тих, які застосовуються в процесі навчання. Рівень державного стандарту можна вважати досягнутим при правильному виконанні учнем не менше шістдесяти відсотків тестів і тестових завдань.

При вимірюванні рівня навченості з читання учням пропонується виконати три серії завдань по кожному з видів читання: ознайомлювальному, вивчаючому і пошуковому. Виконання чотирьох з шести завдань в кожній серії забезпечує досягнення елементарної комунікативної компетенції з читання, а шести завдань з восьми - просунутої комунікативної компетенції [2, 15].

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

«Школа» в 5-му класі

Grammar and vocabulary

І Level Dictation

ANN'S SCHOOL DAY

Ann was a little English girl. She liked to laugh and to play with her toys. When she was five, she began to go to school. She sat in a large clean classroom at a nice brown desk near the window. She wore a beautiful uniform.

Every day she had four lessons on her timetable. She didn't have classes on Sundays and Saturdays. She was never late for classes. How she liked to study!

II Level

Write question tags.

1. You aren't hungry, ____________________?

2. Mrs. Hill lives in London, ______________?

3. He's American, _______________________?

4. I'm not too early, ______________________?

5. Your sister can't play the piano, ___________?

III Level

Put the verbs in the correct form, referring them to the present, past or future.

1. They _______ a lot of in their Music lesson last Thursday, (to laugh).

2. She________us tomorrow, won't she (to leave).

3. You always ________ well (to count).

4. We__________a lot in our Music lesson yesterday (to sing).

5. They _________ much, as their work is difficult (to work).

IV Level

Compose and write a story about your school life.

School life

Reading

THE NEW BOY

On Thursday the new boy came into the classroom. He didn't have any uniform on. Just trousers, a jacket and a shirt. Tom could see that the boy wasn't quite comfortable. He had a plastic bag with exercise -- books, pens, pencils, rulers and rubbers in it.

The boy's name was Peter Rivers. The teacher asked Peter to sit next to Tom at the desk near the window. When it was time to have lunch, Peter joined Tom and went to wash his hands. Then the boys sat down on the carpet and started to open their lunch bags. Tom opened his bag and put in his hand. He took out an old brown apple, some old cheese and some bits of fish from dinner. «Oh, no!» cried Tom. «This is garbage. I have the wrong bag. I took the garbage bag and left my lunch bag at home. I have only garbage for lunch today». All the children laughed and laughed. Then Peter said: «I have two eggs, why don't you have one?» Tom smiled, «Thanks. Now I'll always look in my lunch bag before I bring it tc school».

І Level

Complete the sentences.

1. The new boy didn't have any uniform on, just... .

2. He had a plastic bag with ... .

3. The teacher asked Peter to sit... .

4. Tom opened his bag and took out... .

5. I have only ...

II Level

Answer the question.

1. When did the new boy come to school?

2. What was his name?

3. Where did the teacher ask Peter to sit?

4. What did Tom take out of the bag?

5. Why did the children laugh?

6. What did Peter ask Tom to eat?

IІІ Level

Write a story in your native tongue.

IVLevel

Render the text in English and write who was a real friend.

School life

Listening Comprehension.

BETTER LATE NEVER

One Wednesday morning Finy Fox and Shiny Fox, the two little brothers, were walking to school. They walked slowly for 10 minutes, then Shiny said, «Be quick we shall be late for school! It is half past eight!» But Finy said, «I don't want to go to school today. We are already late. We can have so much fun in the forest. Our mother thinks we are at, so we can play in the forest. We can go home when we hear the boys coming home from school.» Shiny said this was a good idea. So the Foxes ran to the river. What a good time they had! They laughed a lot, they swam in the river, they danced with little bears and sang songs with the birds. They got on well with all the different animals who lived in the forest. The Foxes didn't at all think about their classroom, their desks, pens, pencils, their books and their lessons. Wednesday was their longest school day -- they had Maths, English, Handicraft, Art and Nature Study on their timetable. All the subjects were very important. But the foxes didn't want to write on the blackboard or in their exercise books. They didn't want to study, to learn to count ant to read. They didn't want to work. They wanted to play outdoors.

I Level

Complete the sentence.

1. Finy Fox and Shiny Fox were ...

2. They were walking to ... but...

3. They ran to ...

4. The Foxes ..., ..., ...,

5. They didn't think about...

6. They wanted to ...

II Level

Answer the question.

1. Where were Finy Fox and Shiny Fox walking?

2. Did they go there?

3. What did the Foxes do near the river?

4. What subjects did they have in their timetable?

5. What do think about these Foxes?

III Level