Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку

Важливою складовою змісту виховання особистості є розвиток ціннісного ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу у трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості.

Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, умінням визначати мету, розробляти реальний план її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби з метою досягнення бажаного результату та з мінімальними витратами, аналізувати процес і результат власних трудових зусиль, вносити необхідні корективи.

Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, психічних та соціальних сил. Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою сформованості у дітей та учнівської молоді моральної життєвої позиції.

Механізми ефективної взаємодії влади, школи, сім'ї та інститутів громадянського суспільства в процесі морально-духовного виховання учнів.

Реалізація мети та завдань морального виховання вимагає багатоаспектного об'єднання спільних зусиль держави та багатьох ланок суспільства у створенні гармонійної співпраці, за якої особистість формується та розвивається як свідомий громадянин-патріот, гуманіст, людина, яка своїми переконаннями, поведінкою і справами сприяє розбудові громадянського суспільства та становленню демократичної держави в Україні.

Діяльність держави є зовнішнім організаційним фактором, що здійснює вплив на зміст морального виховання, визначає його особливості та стратегію. Курс на розбудову суверенної, незалежної, правової, демократичної, соціальної держави України як нації потребує відповідності виховання громадян згідно з національними ідеалами та суспільними цінностями. Вплив держави на сім'ю, школу, громадськість здійснюється через законодавчу базу країни. Вона забезпечує фінансові та технічні умови для реалізації цілей у виховних закладах.

Законодавство повинно визначити правові межі сфери морального виховання дітей, особливо молодших школярів (юрисдикція держави у визначенні стратегії, принципів і систем виховання; баланс сімейного і суспільного виховання; співвідношення релігійного і світського виховання; експертиза і контроль процесів виховання; розмежування повноважень у розробці і реалізації програм виховання підростаючого покоління тощо). Важливо законодавчо визначити напрями впливу на дітей та учнівську молодь, що шкодять їхньому благополуччю, захистити їх від руйнівної інформації.

Доцільно створити нову концепцію правового регулювання процесу морального виховання дітей та учнівської молоді. Виходячи з цієї концепції доцільно розробити основи законодавства про виховання підростаючого покоління в України; здійснити соціально-правову експертизу рішень органів влади з точки зору їх впливу на процеси морального розвитку дітей та учнівської молоді.

Дошкільний вік є періодом первинного становлення особистості, зародження дитячого світогляду, виникнення етичних новоутворень, формування довільної поведінки та моральних якостей, появи особистісної свідомості, розвитку елементарних знань, умінь і навичок.

Модернізація змісту і форм навчально-виховного процесу в системі дошкільної освіти потребує розв'язання таких завдань:

- не лише збереження та розвиток існуючої мережі, але й створення нових типів дошкільних навчальних закладів;

- розширення функцій традиційних загально-розвиваючих дошкільних закладів шляхом відкриття в них компенсуючих, реабілітаційних, прогулянкових груп з різним режимом роботи, як у робочі, так і у вечірні години та у вихідні дні; створення міні-садків, комплексів “Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад”, центрів дошкільного виховання;

- удосконалення системи підготовки та перепідготовки різних категорій працівників системи дошкільної освіти;

- розробки і впровадження у практику діяльності дошкільних навчальних закладів Державної програми розвитку дошкільника спрямованої на формування життєвої компетентності дитини;

- розробка нормативно-правової бази для психолого-педагогічної експертизи ігор та іграшок; створення механізму державного регулювання їх якісного асортименту;

- широкої пропаганди педагогічно доцільних ігор й іграшок як найважливішого засобу морального виховання дітей дошкільного віку;

- розвитку системи безперервного виховання і навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; збереженням специфіки змісту, форм і методів їх виховання; спільної розробки програм і технологій, безперервної освіти, що забезпечують наступність навчально-виховного процесу на рівні дошкільної і початкової ланок освіти;

- розробки і реалізації комплексних програм надання консультативно-діагностичної, методичної, корекційно-педагогічної допомоги сім'ям з питань морального виховання дошкільників;

- запровадження системи заходів для надання допомоги сім'ям, у яких діти не охоплені дошкільною освітою; розширення мережі соціального патронажу сім'ї;

- створення при дошкільних навчальних закладах постійно діючих “Шкіл молодих батьків”, які сприяють формуванню педагогічної компетентності батьків;

- розширення мережі регіональних центрів сім'ї з метою надання різнобічної консультативної допомоги, в тому числі з виховання моральності дітей;

- інформаційного забезпечення розвитку системи виховання в дошкільних навчальних закладах України.

Шкільні роки є для вихованця періодом становлення інтелектуальної та моральної зрілості, набуття соціального досвіду, життєвої компетентності, тому загальноосвітні заклади є центральною ланкою всієї системи освіти, фундаментальною соціокультурною базою виховання і розвитку особистості.

Основними завданнями щодо забезпечення ефективності виховного процесу в загальноосвітніх закладах є:

- забезпечення матеріально-технічної бази навчально-виховного процесу всіх типів навчальних закладів;

- створення умов для гармонійного розвитку особистості в різноманітних видах позаурочної діяльності;

- здійснення випереджуючого науково-методичного забезпечення виховного процесу; вивчення, впровадження сучасних виховних систем, стратегій, технологій, сучасного досвіду морального виховання;

- міжгалузева координація взаємодії державних, громадських структур на всіх рівнях організації виховних впливів, урахування особливостей і потреб регіонів та громад;

- удосконалення мережі навчально-виховних закладів різних типів, у тому числі з метою запобігання дитячій бездоглядності, здійснення соціально-педагогічної реабілітації дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги;

- вдосконалення штатних розписів загальноосвітніх закладів різних типів, передбачення посад практичного психолога, соціального педагога, педагога додаткової освіти, педагога-організатора, класних вихователів;

- впровадження системи соціально-педагогічної реабілітації вихованців загальноосвітніх інтернатних закладів для відновлення порушених зв'язків з соціальним середовищем;

- розробка і впровадження системи соціального і психолого-педагогічного супроводу випускників закладів інтернатного типу як засобу їх успішної соціалізації та інтеграції в суспільне життя.

Оптимізація виховного процесу в загальноосвітніх закладах передбачає:

- визначення мети і змісту виховання, його форм, технологій, методів, засобів з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей школярів, специфіки загальноосвітніх закладів різних типів;

- реалізація особистісно орієнтованого підходу у вихованні;

- гуманізація системи оцінювання досягнень школярів;

- збереження гідності, реалізація прав і свобод учасників навчально-виховного процесу;

- розвиток сутнісних сил школярів, позитивного ціннісного ставлення до себе, здатності самовизначатися та самовдосконалюватися;

- забезпечення взаємозв'язку процесів виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку.

Вирішенню поставлених завдань сприятиме діяльність у таких напрямах:

- гармонійне поєднання національного і полікультурного виховання, формування культури міжнаціональних взаємин;

- культивування у школярів потреби у морально-духовному розвитку;

- збагачення морального досвіду, формування життєвої компетентності школярів;

- виховання особистості в колективі, формування умінь налагодження взаємодії, співпраці, гармонійного виходу з конфліктів;

- використання можливостей дитячих громадських організацій, об'єднань, учнівського самоврядування у вихованні активної соціальної позиції школярів, розвитку їх ініціативності, самостійності, готовності брати на себе відповідальність за прийняті рішення;

- удосконалення трудового виховання, сприяння професійному самовизначенню школярів;

- впровадження здоров'язберігаючих технологій, виховання у школярів ціннісних орієнтацій здорового способу життя, сприяння збереженню їх морального, психічного, фізичного здоров'я.

Сім'я є першим соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості. Особливість виховних впливів сім'ї полягає в емоційному характері взаємин її членів між собою та з дитиною, в переважанні інтимного спілкування над діловим, у тривалості життєвих зв'язків дитини з батьками. Сім'я покликана створити сприятливі умови для розвитку емоційного життя дитини, становлення в неї почуття самоцінності, впевненості у собі, компетентності в різних сферах життєдіяльності.

Виховання в сім'ї здійснюється завдяки застосуванню специфічних форм і методів впливу і спрямовуються на особистісний розвиток дитини та її соціалізацію. У родині як першому мікросоціальному середовищі визначаються соціальний статус дитини, її права й обов'язки, виникає прихильність до рідних, закладається підґрунтя для становлення світогляду, переконань дитини, ціннісних орієнтацій, морально-етичних ідеалів, естетичного смаку, уподобань, соціальної поведінки, трудових навичок.

Основою виховання дітей у сім'ї виступає соціальна домінанта, яка синтезує ідеал самої сім'ї як першооснови життя людини, найважливішої умови її соціального, фізичного і духовного становлення як особистості. Усталеними віками цінностями сімейного життя є: гуманне ставлення до людей (добродушність, доброзичливість, піклування про молодших та старших членів сім'ї, бажання надавати допомогу слабшим і хворим), працелюбність, поважне ставлення до праці людей та її результатів, демократичність відносин, гармонійність стосунків представників різних поколінь.

Важливим аспектом родинно-сімейного виховання є виховання пошани до предків, дотримання народних звичаїв, збереження та збагачення традицій, посилення національно-ціннісних орієнтирів: формування національної свідомості та самосвідомості, любові до рідної землі, народу, відданості Україні; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають в Україні; виховання мовної культури.

Суттєву роль у вихованні дітей та учнівської молоді відіграють позашкільні навчальні заклади. Позашкільна освіта задовольняє індивідуальні запити та інтереси дітей та учнівської молоді у певній сфері наукових знань, техніки, виробництва, культури, життєвої практики.

Позашкільна освіта забезпечує:

- вільний розвиток особистості та становлення її соціально-громадського досвіду;

- умови для здобуття знань, вмінь та навичок відповідно до соціокультурних і освітніх потреб дітей, учнівської молоді;

- задоволення потреб у творчій самореалізації та професійному самовизначенні;

- формування ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, себе, природи, мистецтва, праці;

- соціальний захист та організацію змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців.

Виховання у системі позашкільної освіти здійснюється за напрямами: художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний.

Сприятливі умови для морально-духовного виховання школярів створюють дитячі громадські об'єднання. Вони:

- є важливим ресурсом засвоєння дітьми суспільних норм, правил і процедур;

- фундують умови для розвитку лідерського творчого потенціалу, сприяють формуванню життєвої компетентності дітей, задоволенню їхніх потреб та інтересів;

- з одного боку, стають суб'єктом соціального захисту дітей, з іншого - покликані підготувати дітей до самозахисту, до виживання в нових соціально-економічних умовах тощо.

Виховна діяльність у дитячих громадських об'єднаннях базується на потребах та вимогах, що стоять перед дітьми і молоддю сучасного суспільства і спрямована:

- допомогти дитині справитись з інтенсивними соціальними перемінами, які вимагають особистісної зрілості, гнучкості та швидкодії;

- знайти надійну життєву опору, яка базується на духовних цінностях, осмисленні себе і свого місця у житті, набуття впевненості у своїх силах;

- ствердити чуття власної причетності до розвитку суспільства, держави, чуття соціальної значущості та корисності;

- навчитись усвідомлювати значущість та силу індивідуальної ініціативи;

- оволодіти навичками співробітництва та уміння працювати в одній команді;

- навчитись розуміти свої почуття та володіти ними;

- навчитись справлятись із шкідливими звичками;

- навчитись брати відповідальність на себе, конструювати самого себе і оточуючий світ за різних життєвих обставин;

- навчитись достойно справлятись із ситуаціями соціального неуспіху та залишатись оптимістом.

Взаємодія закладів освіти з інститутами громадянського суспільства з питань морального виховання дітей та учнівської молоді здійснюється Управлінням стратегічних розробок Апарату Верховної Ради, Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, Академією педагогічних наук України та її підрозділами - Інститутом проблем виховання та Інститутом педагогіки і психології у співпраці з представниками відомств і громадських організацій у Комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді при Науково-методичній раді МОН України, Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі. Така взаємодія передбачає:

- розробку довготермінової міжвідомчої програми з питань морального виховання дітей та учнівської молоді;

- координацію діяльності органів управління освітою з неурядовими організаціями з питань виховання моральності дітей і молоді;

- створення регіональних волонтерських центрів виховання дітей та учнівської молоді;

- поширення досвіду і спільне проведення конференцій, семінарів з морального виховання;

- створення міжвідомчих комісій як засобу становлення державної системи морального виховання юних громадян;

- підтримку ініціатив неурядових організацій, громадських дитячих і молодіжних об'єднань у галузі морального становлення особистості [56].

ВИСНОВКИ

У ході виконання цього дипломного проекту ми теоретично та практично дослідили морально-правову соціалізацію дітей молодшого шкільного віку.

Ми здійснили науковий аналіз філософської, етичної, соціологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури з питань морально-правової соціалізації особистості. Насамперед, це дало нам змогу обґрунтувати, головні соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку, які полягають в тому, що в процесі життя індивіда відбувається взаємодія його з соціальним середовищем, яке впливає на нього. Але зовнішні обставини впливають на молодшого школяра через внутрішні умови - через ті якості, що в нього сформувалися раніше. При цьому в індивіді, що розвивається, виникають суперечності між вимогами, які ставить життя і суспільство до особистості, і тим, чим він вже володіє. Звідси прагнення дитини до подальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду. Морально-правова соціалізація молодшого школяра протікає не тільки звичайним нагромадженням морально-правових якостей. Тому, що в процесі морально-правової соціалізації школяр змінюється не тільки в кількісному, а і в якісному відношенні.

На нашу думку, при оптимізації процесу морально-правової соціалізації молодших школярів, потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості школяра та на їх соціальне оточення - соціальну систему, в яку вони входять, і соціальні ролі, які вони виконують в цій системі.

На першому етапі експериментального дослідження ми застосували методики, які були націлені на визначення рівня сформованості морально-правових якостей молодших школярів в учбово-виховному процесі. Підрахувавши результати дослідження, ми дійшли до висновку, що найбільша частина, у двох експериментальних класах - це середній рівень сформованості морально-правових якостей - у межах 48%, далі, за чисельністю йде група з низьким рівнем 31,5% та найменш чисельною групою виявилась група з високим рівнем - 20,5%.

На другому етапі нашого дослідження, в якому ми перевірили вплив етичних бесід та вправ на різноманітні морально-правові теми, з тими же двома експериментальними класами, ми дійшли до висновків, що вони позитивно впливають на досліджуваних. Оскільки при повторному дослідженні ми виявили, що група з низьким рівнем зменшилася на 18%, з середнім збільшилася на 8%, і з високим збільшилася на 10%. Детальніше порівняння дозволило простежити зміну складу різних рівнів, що вчаться в групах, від першого етапу дослідження по другий. Так 16% випробовуваних, що були в групі з низьким рівнем потрапили в групу з середнім рівнем і 2% - в групу з високим рівнем. З групи з середнім рівнем на першому етапі дослідження 8% випробовуваних потрапили в групу з високим рівнем.

В цілому 36% випробовуваних у двох експериментальних класах змінили своє положення і потрапили в групи з більш високим рівнем морально-правового досвіду. Цей факт свідчить про те, що в результаті формуючого експерименту у молодших школярів моральний досвід досяг вищого рівня розвитку, ніж був.

Виходячи з вищесказаного стає зрозуміло, що висунута нами гіпотеза, що процес морально-правової соціалізації молодших школярів можна оптимізувати при створенні наступних соціальних умов: врахування індивідуальних особливостей школяра, підвищення рівня морально-правових знань, активної участі соціального працівника у формуванні морально-правової соціалізації даної вікової категорії, підтвердилась.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Алєксєєнко Т.І. Соціально-педагогічна підтримка дітей // Соціальна педагогіка.-2005.-№1.- с. 56.

2.Аза Л.Я. Воспитание как философско-социологическая проблема. - К.: Наук. думка, 1990. - с. 214.

3.Андреєнкова Н.В. Проблема социализации личности - М., 1970.- с. 405

4.Андрущенко В.П., Бех В.П., Лукашевич М.П. Соціальна робота. Книга І.- К.: УДЦССМ, 2001. - 344 с.

5.Бабанський Ю.К. Комплексный подход к воспитанию школьников. - М., 1980.- с. 290.

6.Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання - К., 1997.- с. 487

7.Бойченко С. Правове виховання у початкових класах // Початкова школа. - 1999. - №1. - с. 60.

8.Бородін І. Виховання правової культури учнів - завдання держави // Рідна школа. - 1998. - №5. - с. 32-33.

9.Васькович Й. Проблема правового виховання молоді // Право України. - 1997. - №2. - с. 50.

10.Воєцька Т.В., Горобець Н. Формування соціального досвіду учнів у процесі правового і морального виховання // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді” / За ред. В.М. Герасименка. - К., 1994. - с. 181.

11.Воронов Б. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних // Воспитание школьников. - 1991. - №5. - с. 33.

12.Головатенко А.Ю. Формирование нравственно-правовых убеждений школьников // Нравственно-правовое воспитание школьников: Из опыта работы: Книга для учителя / Сост. А.Ф. Никитин. - М.: Просвещение, 1990. - С. 107-113.

13.Глушенко А.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдання морального виховання // Початкова школа. - 1986. - №5. - с. 8-14.

14.Глушенко А.Г. Моральне виховання в процесі навчання // Початкова школа. - 1985. - №2. - с. 9-13.

15.Головченко В.В., Нелін Г.І. Правове виховання учнівської молоді: Питання методології та методики. - К.: Наукова думка 1993. - 138 с.

16.Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация. - М., 1997. №2. - с.243

17.Головенко Н.К. Соціологія. - Київ: МАУП, 1994 - с.340.

18.Давыдов Г.П. Теоретические основы отбора правовых фактов явлений для формирования правосознания и поведения // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. - М., 1981. - с. 6-22.

19.Загрева В. Виховання в учнів поваги до законів і права // Рідна школа. - 2002. - №10. - с. 65-67.

20.Ипполитов Ф. Правовое воспитание: с чего начать // Семья и школа. - 1990. - №11. - с. 23-26.

21.Іващенко С. Правова культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. - 1999. - №4. - с. 107-115.

22.Каптерёв П.Ф. Педагогика. - 1992. - №3 - с.378.

23.Корчак Я. Педагогическое наследие. М. 1991. - с. 280.

24.Кон И.С. Социология личности. - М.: 1987. - с.314.

25.Кацанда Г.В. На ваше прохання: правовий всеобуч // Рад. школа. - 1989. - №8. - с.92.

26.Лукашевич М.П. “Соціалізація” - К., 1998. - с.210.

27.Макаренко А.С. Проблемы школьного воспитания: М.: Просвещение, 1996. - с. 350.

28.Мещерякова Л.И. Педагогика - М., 1990. - с.250.

29.Магдик О.О. Правове виховання школярів: теорія, досвід, проблеми // Пост Методика. - 1999. - №2. - с. 54.

30.Мацук Л. Правове виховання дітей у сім'ї // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 2002. - №2. - с. 17-19.

31.Миньковский Г.М. Система и основные условия эффективности правового воспитания молодежи // Проблемы правового воспитания молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1994. - с. 6.

32.Никитин А.Ф. Формирование правовых взглядов и убеждений учащихся // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. - М.: АПН СССР, 1981. - с. 50.

33.Оржеховська В.М. Про концепцію превентивного виховання дітей і молоді // Учитель. - 2000. - с. 34.

34.Основы научных исследований. /Под ред. В.Н. Крутова и В.В. Попова/. М. Высшая школа - 1989. - с.400.

35.Обухова Л.Ф. “Жан Пиаже: теория, эксперименты, дискуссия”. М. 2006. - с. 659.

36.Обухов В.М. Влияние правового воспитания на формирование правосознания и поведения школьников / Правовое воспитание школьников (Из опыта работы) / Сост.: Г.П. Давыдов, А.Ф. Никитин, В.М. Обухов. - М.: Просвещение, 1979. - с.60.

37.Ольшанський В.Б. Социализация - М., 1970. - с.462

38.Про стан негативних тенденцій серед неповнолітніх та заходи щодо їх попередження: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді / За ред. В.М. Герасименка. - К., 1994. - 230 с.

39.Рувински Л.И. Воспитание и самовоспитание школьников. - М., 1969. -с.158

40.Рабинович П.М. Правове навчання і виховання школярів: шляхи вдосконалення методики // Рад. школа. - 1999. - №12. - с. 42.

41.Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. - К: Рад. школа, 1988. - с. 220.

42.Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину-К.,1976. - с.194

43.Ткачова Н.О. Формування в учнів основних правових понять // Рад. школа. - 1987. - №12. - с. 18.

44.Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М.: Наука, 1985. - 240с.

45.Фіцула М.М. Правове виховання учнів: Методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 148 с.

46.Філософія / За ред. Г.А.Зайченко, В.М.Саратовського, Кального, В.І.Даниленка. - Київ: Вища школа, 1995. - 453с.

47.Шилова М.П. Изучение воспитанности школьников. - М., 1992. - с.104

48.Юсупов І.М. Методика визначення рівня моральної соціалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.psy-files.ru/mat/

49.Поніманська Т.І. Методи морального виховання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-1562.html

50.Волкова Н.П. Педагогіка: навч. посіб. / Київ: Видавничий центр “Академія”, 2003. - 616 c. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-100.html

51.Он-лайн библиотека “Нестор” - Мораль [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://libelli.ru/library/tema/sc/psych.htm

52.Людина починається з добра. Виховні години для учнів 1-4 класів / Упорядник Г.С.Грай. - Тернопіль: Астон, 2004. - 176с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sokolschool.pl.ua/316/

53.Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/pedagogika/moralne_ vihovannya

54.Омеляненко В.Л. Теорія і методика виховання. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/15060913/pedagogika/prioritet_ zagalnolyudskih_natsionalnih_moralnoduhovnih_tsinnostey_zmisti_vihovannya#459

55.Богданова І.М. Соціальна педагогіка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://pidruchniki.com.ua/15840720/pedagogika/sotsialna_pedagogika__bogdanova_im

56.Проект “Концепція забезпечення моральної складової в освітньому процесі України” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.moral.gov.ua/news/155/

ДОДАТОК А

Тест визначення рівня сформованості морально-правових якостей за методом І.М. Юсупова.

Інструкція: Необхідно, відповідаючи на кожне із 36 тверджень, давати відповідям такі числа: якщо ви відповіли “не знаю” - 0, “ні, ніколи” - 1, “іноді” - 2, “часто” - 3, “майже завжди” - 4 і відповіді “так, завжди” - 5. давати відповіді необхідно до всіх пунктів.

1. Мені подобається брати чужі речі.

2. Мене дратує турбота батьків.

3. Мені подобається розмірковувати про причини успіхів та невдач моїх однокласників.

4. Якщо мене зачіпають, я перший починаю бійку.

5. Буває таке, що я смічу на вулиці.

6. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7. Стороннім людям не слід втручатися в конфлікт між двома людьми.

8. Старі люди, як правило, ображаються без причин.

9. Коли я слухаю сумну історію, навертаються сльози.

10. Роздратований стан моїх батьків впливає на мій настрій.

11. Я байдужий до зауважень вчителів на мою адресу.

12. Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з краєвидами.

13. Я завжди мирився з батьками і слухався, навіть якщо вони були, як мені здавалося, не праві.

14. Якщо кінь погано тягне, його потрібно шмагати.

15. Коли я читаю про події в житті людей, то відчуваю, ніби це відбувається зі мною.

16. Батьки ставляться до своїх дітей справедливо.

17. Бачачи коли сваряться діти або дорослі, я втручаюся.

18. Я не звертаю уваги на поганий настрій своїх батьків.

19. Я довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи.

20. Фільми і книги можуть викликати сльози тільки у несерйозних людей.

21. Мені подобається спостерігати за виразом облич і поведінкою незнайомих людей.

22. Іноді я привожу додому бездомних кішок і собак.

23. Всі люди необґрунтовано озлоблені.

24. Дивлячись на іншого однолітка, мені хочеться вгадати, ким він стане.

25. Молодші за віком діти ходять за мною по п'ятах.

26. При вигляді покаліченої тварини я намагаюся їй чимось допомогти.

27. Людині стане легше, якщо уважно вислухати її скарги.

28. Побачивши вуличну пригода, я намагаюся не потрапляти до числа її свідків.

29. Молодшим подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу або розвагу.

30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій свого господаря.

31. Зі скрутної ситуації людина повинна виходити самостійно.

32. Якщо дитина плаче, на те є свої причини.

33.Діти і молодь повинна завжди задовольняти будь-які прохання і дивацтва людей похилого віку.

34. Мені хотілося розібратися, чому деякі мої однокласники інколи замріяні.

35. Безпритульних домашніх тварин слід відловлювати і усипляти.

36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої особисті проблеми, я намагаюся перевести розмову на іншу тему.

Перед тим, як ми підрахувати результати, потрібно перевірити ступінь відвертості, з якою відповідали досліджувані. Чи не відповіли вони “ніколи” на деякі з тверджень під номерами: 3, 9, 11, 13, 28, 36, а також чи не відмітили пункти 11, 13, 17, 26 відповідями “так, завжди”.

Якщо це так, то досліджувані не захотіли бути відвертими перед самими собою, а в деяких випадках намагалися виглядати кращими ніж є насправді. Результатам тестування можна довіряти лише тоді, коли на всі перераховані вище твердження досліджувані дали не більше трьох нещирих відповідей, якщо їх чотири - слід сумніватися в достовірності, якщо їх п'ять - можна вважати, що робота виконана даремно.

ДОДАТОК Б

Бесіда на тему: “Добро - це гарна справа, але важка”

Добрі почуття з'являються у людей в дитинстві: це людяність, доброта, ласка, уважність, доброзичливість, співчуття. Вони народжуються в праці, турботах про людей і тварин, захопленні красою навколишнього світу. Якщо дитина мучить в дитинстві тварин, можна із стовідсотковою гарантією стверджувати, що пізніше він мучитиме і людей, тільки по-іншому.

Старогрецький філософ Демокрит сказав: “У людей зло виростає з добра, коли не уміють ним управляти і належним чином користуватися”. Доброта без розуму порожнє. Недаремно поет С. Я. Маршак закликає: “Нехай буде добрим розум у вас, а серце розумним буде”.

“Добрий, добрий... Цю медаль носять через одного. Добро - ця добра справа, це важко. Це непросто. Не хваліться добротою, не робіть хоч би зла!” (В. М. Шукшин). Так, добрі справи робляться не для себе, а для когось, значить, людині потрібно приділити увагу, згаяти час і сили.

ДОДАТОК В

Бесіда “моральні цінності”

Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.

Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.

Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав'язувати свою думку, знайти по­трібний тон у спілкуванні.

Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

Делікатність - особлива м'якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

Моральні основи культури поведінки в колективі: своєчасне і точне виконання вимог колективу, повага до своїх друзів, скромність в оцінці свого внеску в загальну справу.

Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов'язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.

Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках, під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко виправляти недоліки, організованість у виконанні-доручень.

Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, утримування в чистоті робоче місце, допомога то­варишам, бережливе ставлення до результатів праці своєї та інших.

Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.

Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.

ДОДАТОК Д

Вправа 1.

Розбір прислів'їв і приказок:

Добро не лихо, ходить по світу тихо;

Добро не вмре, а лихо пропаде;

Добре діло саме себе хвалить;

Добро без розуму, що річка без води;

Добрі почуття - сусіди любові;

Добрий гість завжди в пору;

Добрим словом і бездомний багатий;

Добро пам'ятай, а зло - забувай;

Добро шануй, а злого не жалуй;

Від добра добра не чекають.

Вправа 2.

Читання вірша

Леся Вознюк “Твори добро”

Ти усміхнися небу,

усім, хто біля тебе:

і братику й сестричці,

і сонечку й травичці.

Люби усіх довкола,

удома та у школі,

і ця любов із Неба

повернеться до тебе.

Прощай дрібні образи

і помирись одразу.

Хто вміє всім прощати,

сильнішим здатен стати.

Твори добро, дитино,

і у твоїй родині

воно знайде домівку

віднині і довіку.

ДОДАТОК Е

Бесіда “Будьмо ввічливими”

Питання для обговорення:

1. Які слова називають чарівними? Для чого вони існують?

2. З якими людьми приємніше спілкуватися: з привітними чи похмурими, чемними чи грубими?

3. Як позначається неввічливість на людських взаєминах?

4. У чому виявляється вихованість школяра?

5. Яких правил ввічливості слід дотримуватись в школі, поза школою (в громадських місцях, вдома, на вулиці)?

Підсумовуючи відповіді учнів, потрібно ще раз нагадати дітям правила ввічливості.

З'ясувати походження слів: “доброго ранку”, “добрий день”, “вітаю”, “привіт”, “будьте здорові”, “здрастуйте”, “вибачте”, “даруйте”, “на добраніч”, “будь ласка”.

- Вибачте, пробачте, а не вибачаюсь, пробачаюсь.

- Люди вітають один одного за допомогою слів і жестів.

- Які ви знаєте жести вітання? (Уклін, рукостискання).

Під час вітання потискувати один одному руку. Сьогодні це традиція вважається виявленням поваги.

Правила ввічливості забороняють нам галасувати, турбувати і дратувати присутніх.

Размещено на Allbest.ru