Розвиток зображувально-художніх здібностей дітей засобами нестандартних технік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Образотворче мистецтво та його вплив на розвиток творчості дошкільників

2. Модель мистецької діяльності дітей в дошкільному закладі

3. Розвиток зображувально-художніх здібностей дітей засобами нестандартних технік

3.1 Малювання пальчиком, долонею

3.2 Штампування тичком, зібганим папером, штампами, губкою

3.3 Малювання квачиком, зубною щіткою, сухим пензлем

3.4 Малювання свічкою, пір'ям

3.5 Монотипія, колаж, плямографія

3.6 Малювання на яєчній шкарлупі, з використанням крупів, рельєфними фарбами, по-вологому

4. Інтегровані заняття та їх роль в активізації дитячої творчості в процесі художньо-практичної діяльності

5. Використання елементів психогімнастики на заняттях з малювання

6. Робота з батьками з питання розвитку у дітей мистецьких здібностей

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

образотворче мистецтво дитина творчість

Головна мета національної дошкільної освіти сьогодні - створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації дитини, формування її життєвої компетентності. Дошкільне дитинство - це період життя, коли закладаються основи особистості і значною мірою визначається майбутнє людини. Якою виросте дитина, як пристосується до життя - в значній мірі залежить сьогодні від педагога.

Дошкільник щодня отримує масу інформації про оточуючий світ. Він має можливість пізнавати його всіма органами чуттів: бачити кольори веселки, чути мелодійний спів пташок, відчувати ніжний запах польових квітів та смак стиглих соковитих фруктів. Все це викликає певні враження та відчуття, відкладає в пам'яті дитини інформацію про довкілля на все життя. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

Вперше побачивши предмет чи явище, відчувши його властивості, малюк звертається з безліччю запитань до дорослого і одразу хоче почути відповідь. Тому від того, як ми її сформулюємо, наскільки естетично та творчо дамо оцінку, залежатиме уміння дитини сприйняти красу та емоційно її відчути, а в подальшому виражати своє ставлення до прекрасного.

Для естетичного і творчого розвитку дитини великі можливості має образотворча діяльність. Заняття з образотворчої діяльності в дошкільному закладі можуть і повинні стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мистецтва, забезпечувати емоційно-образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття та уявлення, розвивати образне мислення та уяву, вчити дітей створювати зображення, використовуючи засоби виразності, надаючи їм оригінальності, неповторності. Тому постає ряд запитань:

Як навчити дитину сприймати красу оточуючого світу?

Які умови необхідні для ефективної творчої роботи?

Використання яких методів і прийомів допоможе розширити природні нахили та здібності?

Як виховати творчу особистість?

1. Образотворче мистецтво та його вплив на РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ дошкільників

Закон України „Про дошкільну освіту” орієнтує педагога на формування особистості кожної дитини, розвиток її творчої спрямованості, розкриття потенційних можливостей при збереженні дитячої субкультури та визначенні унікальної ролі дошкільного дитинства в становленні особистості.

Базовий компонент дошкільної освіти виходить з того, що в центрі уваги педагога має бути дитина - її інтереси, можливості, прагнення, очікування. Все це означає, що реальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття - творчого, насиченого, інтенсивного, піднесеного, тобто такого, що відповідає природі дошкільника. Ідею творчості в свій час підкреслював і педагог В.О.Сухомлинський: „Витоки творчих здібностей і обдарованості дітей на кінчиках їх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки”.

Образотворча діяльність є одним з найцікавіших занять для дошкільників, бо саме через малюнок за допомогою фарби, олівця вони мають можливість передавати свої враження про оточуючу дійсність, виражати своє відношення до неї. Але образотворча діяльність тільки тоді може набути творчого характеру, коли у дітей розвиватимуться естетичне сприйняття, образне мислення, уява і коли вони матимуть необхідні навички та уміння, які потрібні для створення цього зображення. Тому головним завданням розвитку творчих здібностей дітей вважаю виховання естетичних почуттів, які сприяють розширенню природних нахилів, здібностей, обдарувань, уяви, фантазії дитини, а допоміжним - навчання технічних прийомів.

Працюючи в даному напрямку, ставлю перед собою мету: кожне заняття спрямувати на розвиток у дошкільнят творчості. Діти залюбки створюють нові образи, надаючи їм оригінальності, проявляючи фантазію, реалізуючи свій задум, самостійно знаходячи засіб для його втілення. Саме в процесі такої діяльності намагаюсь розвивати у дошкільнят:

Ї вміння передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через образотворчу діяльність;

Ї вміння виявляти ініціативу естетичного ставлення;

Ї пошук, зацікавленість під час створення того чи іншого образу.

На своєрідність образів, які створюють діти, впливають і особливості навчання. Світ навколо дитини - це, за словами В.Сухомлинського, „світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою”. Заглибившись у цей світ, вбираючи його звуки, запахи, фарби, насолоджуючись його гармонією, дитина удосконалюється як особистість. У неї розвивається неоціненна властивість - спостережливість. Допитливий і жадібний до всього нового розум дитини прагне проникнути в сутність явищ, намагається зрозуміти їх закономірність, доцільність і обумовленість. Тому на заняттях з образотворчої діяльності широко застосовую спостереження, обстеження, художню літературу та живопис, розгляд ілюстрацій, музику, вчу дітей бачити красу, відчувати її, відгукуватися на красиве емоціями і почуттями, що дає змогу відтворювати той чи інший предмет або явище на основі інтелектуально-емоційного досвіду дитини, сприяє збагаченню зображення, удосконаленню форми малюнка. Привертаючи малюка до краси, навчаючи його розрізняти тепло та різноманітність кольорів, бачу як змінюється його настрій, якої зацікавленості набуває погляд. Використання таких методів допомагає відійти від копіювання готових образів, утворення шаблонів, стимулює дітей індивідуально, по-своєму відтворити в зображенні свої фантазії, настрій та переживання.

Крім того постійно намагаюся формулювати творчі завдання, які дозволяють найбільш повно розкрити та активізувати творчі можливості дітей, відшукати творчий розв'язок.

В творчому процесі тісно взаємопов'язані уява та відчуття. Відчуття стимулюють роботу уяви, образи уяви народжують відчуття. В дитини відчуття неглибокі (хоча і яскраві), недостатньо свідомі. Дитячим відчуттям характерна відвертість, розкутість. Саме тому виразність дитячого малюнка не завжди являється результатом цілеспрямованого пошуку, вона може бути випадковою, інтуїтивною, обумовленою яскравими почуттями. Сприйняття, мислення, почуття, інтуїція проявляються у дитини в структурі уяви. Одні діти надають перевагу зображенню предметів більш детально, послідовно, проявляючи при цьому творчість, а інші - також творчо фіксують в зображенні в основному свої переживання, відношення.

Незважаючи на зміст малюнка, якщо в дитини домінує „пізнавальна” уява, вона буде намагатися більш детально зобразити предмет і сюжет, а якщо домінує „емоційна” уява, малюк може задовольнитися і більш схематичним зображенням. Для нього більш важливо, щоб малюнок дозволив йому виразити свій стан, що означає для нього зміст ситуації або предмета. Таким чином переважаючий вид уяви впливає на характер малюнка: на його повноту, деталі. Дана закономірність дозволяє зрозуміти, чому в одній і тій же групі одні діти намагаються ретельно зображувати, вимальовувати деталі, а інші тільки намічають зображення, фіксуючи увагу на динаміці подій.

Враховуючи цю закономірність, на заняттях з зображувальної діяльності намагаюся спрямувати одних дітей (з „емоційною” уявою) на посилення в малюнку зображувальної сторони, а інших (з „пізнавальною” уявою) - на передачу свого відношення до змісту. В процесі проведення занять спостерігала, що оригінальність робіт вища у дітей з „емоційною”, ніж з „пізнавальною” уявою, тобто прояв творчості залежить від особливостей дитини. Це дає мені можливість диференційовано підходити до формування діяльності та розвитку дитини, врахувати вікові та індивідуальні особливості.

Приділяю увагу також і розвитку у дітей вміння бережливо ставитися до художніх матеріалів. Фарби, пензлі, папір, олівці оживають у дітей на очах. Дошкільнята сприймають їх, як друзів, які будуть їх помічниками упродовж року. Розповідаю про історію життя кожного предмету, його характер та таємницю. Все це допомагає малюку у його несміливих, боязких рухах, викликає зацікавленість, довіру, бажання якнайшвидше розпочати творити диво.

В процесі образотворчої діяльності також формую у дітей навички культури трудової діяльності: планування майбутнього малюнка, самоконтроль за своїми діями в процесі виконання роботи. Образотворча діяльність ставить дитину в ситуацію активних дій, посильної самостійності, спонукає до цілеспрямованості в досягненні конкретного результату. розкриває стійкість уваги дитини, чіткість сприймання, вольові зусилля. Потяг дошкільнят до досягнення якісних результатів говорить про їх наполегливість, спроможність долати труднощі.

2. Модель мистецької діяльності дітей в дошкільному закладі

Дітям дошкільного віку притаманна емоційність та підвищена цікавість до навколишнього світу. Тому плануючи заняття, намагаюсь, щоб вони були яскраво заповнені, будувалися на основі сюжетно-ігрового методу навчання. Розширюю уявлення про навколишній світ, різні види зображувального мистецтва (живопис, графіку, скульптуру), знайомлю з творами художників, українським народно-прикладним мистецтвом. Бо саме мистецтво повинно увійти в життя дітей і навчити їх відчувати красу оточуючого світу. Постійно обираю цікаві, зрозумілі для дітей теми, поєдную сюрпризні моменти, пропоную дітям казку, яка невимушено, через гру вводить їх у чарівний світ мистецтва і краси. Використання таких прийомів дає змогу утримувати увагу дітей упродовж всього заняття, викликає у дітей естетичні почуття, радість. До дітей приходять у гості знайомі друзі та казкові персонажі, які залучають дітей до перетворень, втілень в образ, пробуджують творчі здібності, уяву, бажання фантазувати. Цей процес викликає у дітей відчуття радості, подиву.

В процесі занять навчаю дітей технічним прийомам малювання, знайомлю з його видами (сюжетним, предметним, декоративним).

Розвиток творчої особистості дитини - її природних нахилів, обдарувань, здібностей, уяви, фантазії - має здійснюватись через інтеграцію і охоплюючи різні форми роботи з дітьми, проявлятися у самостійний художній діяльності та в повсякденному реальному житті.

Такий підхід до образотворчої діяльності і відобразила у моделі роботи з дітьми у даному напрямку. (Додаток 1)

3. Розвиток зображувально-художніх здібностей дітей засобами нестандартних технік

Образотворча діяльність набуває творчого характеру, настрою поступово, коли діти оволодівають різними техніками зображення. Тому в практиці роботи використовую нестандартні техніки малювання, застосовую нетрадиційні художні матеріали (Додаток 2). Розробила перспективний план занять з малювання з використанням нестандартних технік для дітей середньої та старшої групи. (Додаток 3) Діти малюють не лише пензлями, олівцями, а також пальчиками, долоньками, кулачками, губкою, зубною щіточкою, пір'ям. А крім того й штампують - тичком, зібганим папером, листям дерев, губкою. Маленькі художники використовують у своїй творчості окрім звичайних рельєфні фарби, крупи та малюють на яєчній шкарлупі. Це допомагає розширити образотворчі можливості дітей, сприяє подоланню невпевненості при виконанні роботи, надає оригінальності малюнкам вихованців. Діти охоче створюють різні цікаві малюнки. В процесі цієї роботи - елементи творчості, винаходу залишаю за дітьми, в результаті чого сам процес творення стає для них не роботою, а насолодою. Педагог В.О.Сухомлинський писав: „...дитячий малюнок, процес малювання - це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї”.

Щоб образи, які створюють діти були більш своєрідними та виразними, у своїй роботі дотримуюсь слідуючих методів та прийомів організації образотворчої діяльності:

v організовую змістовну та цікаву для дітей дошкільного віку діяльність;

v збагачую емоційно-інтелектуальний досвід, котрий служить основою для виникнення задуму, являється матеріалом, необхідним для роботи уяви;

v дотримуюсь послідовності занять від простого до складного, підбираю відповідний матеріал;

v намагаюсь, щоб дитина оволоділа уміннями та навичками (технічними прийомами, засобами художньої виразності кожного виду мистецтва);

v допомагаю кожній дитині само реалізувати себе творчо (образотворення у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки, в роботі з різним матеріалом).

На заняттях намагаюсь створити теплу невимушену атмосферу, сприяю доброзичливому довірливому спілкуванню з дорослим. Адже позитивний емоційний стан дітей - обов'язкова умова для розвитку їх творчості. І як результат - діти вільно почуваються у роботі, не бояться розкрити те, що народилося у глибинах їх маленької душі. Надаючи свободу малюкам, заохочую сміливість, виділяю оригінальність, не застосовуючи жорстких оцінок. Все це допомагає дітям використовувати свій досвід, експериментувати, знаходити нове в темах, задумах, способах виконання.

Дані техніки створюють невичерпні можливості для розвитку дитячої фантазії, стимулюють до нових пошуків. Домагаюся, щоб кожна дитина досягла певного кінцевого результату в творчості, подолала труднощі на шляху до нього і отримала від нього емоційне задоволення, радість та впевненість у своїх силах; формую наполегливість, цілеспрямованість, уміння доводити розпочату справу до кінця.

3.1 Малювання пальчиком, долонею

Знайомлячи дітей з даною технікою малювання, пропоную дітям намочити пальчик, долоньку у ємкість з гуашевою або акварельною фарбою і зробити відбиток відповідно до теми заняття. Діти залюбки, з легкістю створюють зображення. На малюнках весело танцюють крапельки дощу, достигають ягоди суниці, черешні, калини, з'являються на снігу птахи. Сонечко, намальоване долонькою, залишає незрівнянне захоплення, радість та безліч емоцій у Їх душах. (Додаток 4)

3.2 Штампування тичком, зібганим папером, штампами, губкою

З дітьми середньої, старшої груп, використовуючи листя кущів, дерев, як штамп, малюю Їжачка-мандрівничка, веселі ялинки, казкові дерева та ін. Діти з задоволенням та інтересом наносять гуаш на поверхню листка та роблять відтиск. А далі, залучаючи свою уяву та фантазію, за допомогою пензля чи олівця доповнюють незвичайні зображення, в яких втілено красу та чарівність природи. Під час створення зображень намагаюсь стимулювати і заохочувати дітей до повторного виконання завдання, що сприяє закріпленню здобутих навичок, активізації мовлення та розвитку сюжетно-ігрового характеру малюнка.(Додаток 5)

Малюючи губкою, наголошую, що її не потрібно змочувати водою. Набирати на губку лише фарбу, починаючи зі світлих тонів. Штампування губкою можуть бути простими примакуваннями, примакуваннями з рухом по прямій та примакуваннями з рухом по колу, півколу. Завдяки цій техніці виникають на папері „Фарби та звуки Весни”.

Виконуючи штампування зібганим папером, діти спочатку зминають шматочок паперу, обмакують його в густу гуаш і виконують ним зображення, яке набуває прозорості в образі кольорового дощику.

3.3 Малювання квачиком, зубною щіткою, сухим пензлем

Знайомлячи дітей з даною технікою, пояснюю, що квачиком малюємо так само, як і звичайним пензликом. Спочатку добре змочуємо його у воді, набираємо фарби і малюємо осінній листопад, переходячи в кольорі від темного до світлого відтінку. Або розміщуємо орнамент на українському рушничку та диво-писанці під час декоративного розпису. Зобразити чарівницю Зиму пропоную напівсухим квачиком. Її блиск, прозорість, кришталевість та пухнастість вдало передасть техніка малювання квачиком з додаванням до білої фарби солі (Додаток 6).

Білизну лапатого снігу діти передають за допомогою зубної щіточки та зубної пасти, якою густо покривають уже готовий пейзаж. Ялинкові прикраси набирають об'ємності та блиску теж з її допомогою. (Додаток 7)

Скориставшись технікою сухого пензля, дошкільнята виконують анімалістичний малюнок „Лісова красуня ялинка”. Для цього потрібен жорсткий пензлик для клею. Спочатку виконується зображення ялинки простим олівцем. Потім на пензлик набирається густа гуаш, яка наноситься на зображення легким торканням. Пензлик при цьому потрібно тримати перпендикулярно до аркуша.

3.4 Малювання свічкою, пір'ям

Знайомлячи малюків з технікою малювання свічкою, показую процес роботи. Спочатку контур малюнка наношу олівцем, потім поверх олівця малюю восковою свічкою, нею ж зафарбовую окремі елементи малюнка., які мають бути світлими. За допомогою Парамонової губки вкриваю всю поверхню листка акварельною фарбою. Діти спостерігають як на їх очах з'являється зображення світлого тону. Так виникають зображення на теми „Ми летимо у космос”, „Жителі підводного царства” (Додаток 8)

Ніжності та казковості надає зображенням техніка виконання малюнка пір'ям. Так з'являється перша квіточка весни - пролісок - тендітна й дивовижна. (Додаток 9)

3.5 Монотипія, колаж, плямографія

Цікавою для дошкільнят є техніка плямографії. Пропоную дітям аркуш паперу скласти вдвоє та прогладити лінію згину. На лінію згину діти наносять кілька плям різного кольору. Далі складають аркуш та прогладжують його рукою. Розгорнувши його, діти з подивом та з задоволенням спостерігають, як на аркуші паперу веселий чарівник-пензлик залишає різнокольорові сліди різної форми, плями, розглядають утворені симетричні зображення, впізнають знайомий образ або придумують, на що це схоже, домальовуючи необхідні деталі, щоб малюнок став виразнішим. Так в уяві дітей постають загадкові звірі (Додаток 10)

Знайомлю дітей також з технікою колажу. Саме колаж надає малюнку оригінальності, строкатості та веселості. А виконати таку роботу зовсім не складно. Спочатку малюємо веселку чотирма кольорами: червоним, жовтим, зеленим та синім. Обводимо по контуру фломастером і робимо геометричний орнамент на кожній з частин. Потім окремим частинкам цього орнаменту надаємо відтінків кольорів веселки, адже їх не чотири, а сім. Діти милуються радісною веселкою, яка з'явилася на безхмарному небі після дощу. (Додаток 11)

Розповідаю дітям: „для економії часу придумали техніку малювання - монотипію. А чому саме, ви зараз зрозумієте.” Складаю заготовку вдвоє по вертикалі. Малюю половину зображення ялинки на пластиковій дощечці. Далі щільно притискаю до неї половинку аркуша. Розгортаю ялинку і складаю, притискаючи чисту половинку до замальованої. Діти дивуються надзвичайному способу виконання зображення. (Додаток 12)

3.6 Малювання на яєчній шкарлупі, з використанням крупів, рельєфними фарбами, по-вологому

Під час заняття на тему „Моя улюблена іграшка” у старшій групі (Додаток 13) пропоную дітям намалювати іграшку використовуючи для „малювання” різні крупи: манну, рисову, гречану, вівсяну, пшоно, насіння маку. Спочатку діти виконують малюнок простим олівцем, розподіляють його на окремі зони і покривають по-черзі кожну з них клеєм. Далі посипають змащену клеєм ділянку крупами. Дана техніка надає малюнкам об'ємності, оригінальності, розвиває у дітей вміння поєднувати різні крупи в кольорі та за формою, відтворювати оригінал на папері, приносить дітям радість, пробуджує їхню уяву.

Рельєфні фарби готую разом з дітьми, додаючи до гуаші крохмалю, манки, солі. Дана техніка надає дитячим роботам виразності, привертає їх увагу до кольорів, відображає настрій малюнка

Об'ємності та мозаїчності малюнки набувають завдяки техніці створення зображення на яєчній шкарлупі. Для даної техніки потрібна попередня робота - підготовка основи для малювання. Суху шкарлупу ламаємо на невеличкі шматочки, які намащуємо клеєм ПВА зі звороту і наклеюємо на цупкий папір або картон на невеличкій відстані один від одного. Основу готуємо заздалегідь, під час самостійної художньої діяльності, тому що це потребує неабиякої затрати часу. На заняття беремо густу гуаш. Малюємо на яєчній шкарлупі так само як на звичайному папері. Але під час роботи часто набиратимемо фарбу, змочуватимемо пензлик водою.

А ще краси малюнка можна досягти, працюючи аквареллю по-вологому фону - вийдуть чарівні картини неповторної природи.

4. Інтегровані заняття та їх роль в активізації дитячої творчості в процесі художньо-практичної діяльності

У освітньо-виховному процесі немає перерв і зупинок, не існує більш або менш важливих напрямків роботи. Дитина не виховується по частинах, у вихованні все взаємопов'язане. Тому реалізація сучасних підходів щодо розвитку творчої особистості дошкільняти вимагає інтегрованого підходу як до освітньо-виховного процесу в цілому, так і до художньо-практичної діяльності дошкільників зокрема.

Пріоритетами державної політики розвитку дошкільної освіти у ХХІ столітті є:

Ї оновлення принципів, змісту та освітніх технологій;

Ї творча самореалізація педагогів;

Ї інтеграція національної дошкільної освіти.

Тема інтеграції актуальна сьогодні. В її основу покладено орієнтацію на дитину як особистість, максимально можливий розвиток унікальних дитячих здібностей. Вона допомагає дитині пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань, які стають більш якіснішими та систематизованішими, зайняти певну життєву позицію стосовно себе та суспільства з одного боку, а з іншого сприяє результативності процесу навчання, надає широкі можливості для творчості педагога.

Інтегровані заняття сприяють формуванню дитячої творчості, розвивають вміння не лише репродукувати, а й створювати та реалізовувати власні задуми, спираючись на свій життєвий досвід, чуттєві та практичні враження.

Змістова лінія „Світ мистецтва” (Базовий компонент дошкільної освіти) містить матеріали, спрямовані на розвиток у дитини естетичного ставлення до світу через ознайомлення з творами мистецтва (образотворчого, музичного, театрального, літературного), оволодіння мовою цих видів мистецтв, „відображення в художньо-практичній діяльності власного ставлення до реального світу”, прояв творчості. Ці матеріали не лише розкривають зміст дошкільної освіти у сфері мистецтво, а й містять вказівку на доцільність їх інтегрування. Застосування інтегрованого підходу особливо доцільне для збагачення досвіду естетичного бачення навколишньої дійсності, активізації дитячої творчості в процесі художньо-практичної діяльності.

Специфіка мистецької діяльності дошкільника полягає в обмеженості її технічного аспекту, з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів, з другого. Головне завдання - розвинути у дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність „приймати”, „передавати”, „трансформувати”, тобто бути споживачем і творцем культури. Щоб виконати малюнок на якусь тему, діти повинні втілити у нього знання, отримані на заняттях, під час прогулянок, спостережень. Отже, перший етап - виникнення задуму. Далі дитина вибирає епізод для малювання, уявляє образи і зображає їх на папері. Усе це потребує від неї мислительних процесів, уміння застосовувати знання, нагромаджені під час спостережень. Саме тому мистецьку діяльність дошкільників доцільно організовувати за принципом інтеграції, тобто об'єднання в ціле різних занять. Дитина розуміє цілісність світу, усвідомлює себе в цьому світі, його взаємозв'язках. Тому, проводячи заняття з малювання намагаюсь розв'язувати завдання образотворчої діяльності в комплексі з іншими розділами програми: ознайомлення з навколишнім, мовленнєвого спілкування, художньої літератури, рідної природи. Такий підхід дає можливість відібрати цікаві, знайомі дітям явища, твори мистецтва.

Інтегровані заняття допомагають мені під одним „дахом” поєднувати різні розділи програми, які зв'язані між собою однією темою, для глибшого її розкриття та успішного розв'язання поставлених завдань (комплексне заняття); об'єднувати окремі частини, які між собою майже не пов'язані (комбіноване заняття) та поглиблено розглядати ту чи іншу теми, підсумовуючи набуті знання (тематичне заняття).

Важливого значення надаю поєднанню образотворчої діяльності з заняттями з мовленнєвого спілкування „Золотава красуня Осінь” (Додаток14), , художньої літератури, на яких дітям читаю казки, оповідання, розучую з ними вірші, збагачую та уточнюю їх знання про навколишній світ, його неповторність, різноманітність фарб, звуків, запахів, розвиваю здатність помічати красу навколо себе. На кожному занятті намагаюсь активізувати мову дітей: пропоную пригадати зміст казки, вірша, прочитати або розповісти твір, на тему якого буде створюватись зображення, пропоную пояснити, що і як вони намалюють, визначаю їх відношення до того чи іншого героя чи явища, пропоную перевтілитися у нього, передаючи ознаки рухами, мімікою, емоціями, а по закінченні прошу розповісти про свої роботи та роботи товаришів, оцінюючи їх, виділяючи цікаве, виразне, визначаючи їх позицію щодо зображеного.

Доцільною є інтеграція мистецької діяльності з заняттями з математики. Під час зображення знайомих предметів звертаю увагу дітей на будову, форму, величину, пропорції, колір, що дає можливість дітям глибше вивчити, проаналізувати, зрозуміти різноманітність будови предмета, розвиває уміння порівнювати, класифікувати. Співвідносячи предмети навколишнього світу з геометричними фігурами, як еталонами, діти швидше запам'ятовують їх, порівнюють, виділяють суттєві ознаки. Наприклад, машини різної величини, різного кольору, різної форми; у ляльок плаття з різним геометричним орнаментом (порівняння геометричних фігур за величиною)

Застосування інтегрованого підходу особливо доцільне для збагачення досвіду естетичного бачення навколишньої дійсності, активізації дитячої творчості в процесі художньо-практичної діяльності. З цією метою постійно проводжу спостереження об'єктів і явищ довкілля в реальному житті, розглядаю твори образотворчого, декоративно-вжиткового мистецтва, обігрую нагромаджені знання, враження. У грі діти здатні перетворюватись на будь які предмети чи явища. Гра сприяє розвитку образного сприйняття уявлень про оточуючий світ, є безперечною умовою розвитку уяви, без яких неможлива художня творчість. Тому в процесі занять використовую різні форми зв'язку мистецької діяльності з грою: дітям пропоную створити малюнки, які потім використовуватимуться у грі, в заняття вводжу ігрові ситуації, ігрові прийоми навчання, пропоную дітям відображати образи іграшок і дитячих ігор в малюнках. Це сприяє розвиткові їхніх природних нахилів, здібностей, обдарувань, уяви, фантазії.

Завершальним етапом інтегрованого процесу естетичного пізнання є творча художньо-практична діяльність: образотворча, театралізована, музична, літературно-художня. В процесі цієї діяльності спонукаю дітей до самостійного відображення сюжету літературного твору, створення композиції на задану тему, підготовки атрибутів та інсценування знайомої казки, до відтворення музичних та літературно-художніх творів засобами мистецької діяльності. Діти пригадують послідовність подій, намагаються передати основні риси характеру образів, деталі пейзажу, тобто активно мислять, спираючись на свої уявлення і знання. Це стимулює їх до творчості, розвиває самостійність, ініціативність, вміння обдумувати і планувати послідовність виконання роботи, приймати рішення, долати труднощі, добиватися бажаного результату.

Результатом проведення інтегрованих занять є те, що діти:

Ї дістають задоволення від результату праці;

Ї отримують вдячність тих, хто звертався до них по-допомогу;

Ї використовують малюнки в іграх;

Ї за змістом заняття грають у сюжетні, дидактичні та рухливі ігри;

Ї в подальшому використовують роботи, як ігровий та наочних матеріал;

Ї відтворюють зміст занять у самостійній художній діяльності.

Отже інтегрований підхід сприяє збагаченню досвіду естетичного бачення навколишньої дійсності, формує вміння цілісно сприймати оточуючий світ, активізує дитячу творчість в процесі мистецької діяльності. У дітей розвиваються інтереси, нахили, здібності, творча уява, активність, небайдуже ставлення до навколишнього, здатність помічати, приймати і творити нове, сумніватися і шукати оптимальні рішення, діставати задоволення від результату і самого процесу творення.

5. Використання елементів психогімнастики на заняттях з малювання

На заняттях з образотворчої діяльності намагаюся створювати умови і допомогти дітям увійти в той чи інший художній образ. З цією метою використовую елементи психогімнастики, які вчать передавати ознаки, особливості образу діями, рухами, емоціями, мімікою. Граючись, діти перетворюються у будь-який персонаж і відображають його характерні особливості. Це викликає у дітей масу позитивних сильних відчуттів та глибокі почуття, які в подальшому відображаються у творчому процесі.

Так, готуючи дошкільнят середньої групи до малювання за темою „Вийшло сонце на лужок”, пропоную дітям вправу „Я - сонце”. Доводжу, що перетворитись на сонечко легко, тому що у кожної дитини є пальчики, які дуже схожі на сонячні промінці. Спочатку пропоную підняти руки вгору і привітатися із сонечком. Сонячні промінці торкаються долоньок та пальчиків і перетворюють пальчики у теплі промінці. Під час вправи розповідаю дітям про сонце: „Сонечко, як і дітки, вночі спить, ранком прокидається, як і ви умивається, розчісує свої промінчики, щоб вони щиро світили”. Все це допомагає дітям встановити зв'язок між великим світилом і собою, відчути свою єдність з природою.

Під час вправи знайомлю дітей з особливостями об'єкта. „Сонце - велика куля. У нього багато промінців, довгих і тоненьких. Намалюємо на долоньці коло - це сонце. Воно посилає на землю яскраві промінці” (діти протягують руки, ворушать пальчиками, намагаючись відчути тепло). Ці дії допомагають підготувати руку дитини до малювання на папері, закріплюють форму предмета, розвивають уяву та дають установку на те, що всім навкруги потрібно дарувати тепло і радість, а це відповідно викликає у дітей посмішку та емоційне піднесення.

Через імітацію, відтворення малюками дій розвиваю почуття та емоційний стан дітей. Це дає змогу не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування у дошкільнят власної емоційної сфери: виховання емоцій і вищих почуттів. Власний досвід почуттів допомагає дітям фантазувати під час вправ і переносити свої враження на образи, які вони створюватимуть.

Використовуючи у практиці роботи елементів психогімнастики помітила, що вони активізують діяльність дітей, виховують здатність відчувати образ предмета, розвивають творчість у самовираженні, допомагають встановлювати зв'язки між собою та образами оточуючого світу. Дані вправи також закріплюють позитивне ставлення до занять з малювання, навівають бажаний настрій, впливають на поведінку, риси характеру дитини. Малюки спільно переживають радість, а це в свою чергу знімає напруження, нормалізує спілкування дітей у групі, забезпечує емоційний комфорт, приносить почуття задоволення від створення власного виробу, викликає самоповагу.

6. Робота з батьками з питання розвитку у дітей мистецьких здібностей

У процесі роботи помітила, що діти дошкільного віку, які виховувалися вдома, малюють, як правило гірше, ніж діти, які відвідували садок з раннього віку. Причина - батьки не приділяють належної уваги образотворчій діяльності, вважаючи, що це заняття у наш час - справа несерйозна. Більш того, скаржаться, що діти малюють кругом: на шпалерах, на столі, на шафі, на холодильнику і т.д. Вони намагаються забрати у дитини олівець та зайняти її іншою справою. Тому поставила собі за мету донести батькам психологію дитячої творчості, допомогти по-справжньому оцінити і зрозуміти природній прояв творчої потреби дитини; навчити розуміти, цінувати і підтримувати дитячу творчість, сприяти її розвитку.

Так, проводячи консультації на тему: „Роль та місце малювання у житті вашої дитини” (Додаток 15) та „Малюємо без олівця та пензлика”, в першу чергу знайомлю батьків з програмою образотворчої діяльності дітей дошкільного віку, зображувальними та нетрадиційними техніками, вмінням використовувати у малюванні різні засоби художньої виразності: колір, форму, лінію, композицію, ритм. Доводжу батькам на прикладах та шляхом вирішення педагогічних ситуацій, що зображувальна діяльність має велике значення для формування особистості їхнього малюка. Пропоную пам'ятку, у якій розробила поради щодо організації образотворчої діяльності вдома (Додаток 16). Наголошую на необхідність наявності вдома затишного куточка та матеріалу для образотворчої діяльності.

Наступним етапом є практична діяльність батьків, які так само як і діти, малюють пензлем, пальцями, пір'ям та квачиком. Пропоную також їм приблизний перелік тем для малювання вдома: „Осіннє дерево” /малювання по-вологому/, „Овочі і фрукти” /штампування/, „Снігопад” /малювання зубною щіточкою/, „Веселий сніговик” /малювання губкою/, „Ялинкові прикраси” /техніка колажу/та ін. Все це викликає інтерес у батьків, підкреслює важливість значення образотворчої діяльності для підготовки дитини до майбутнього життя.

Проводжу спільно з батьками та дітьми зустрічі з творами мистецтва, які розвивають естетичний смак, вміння помічати красу, радіти і дивуватися їй, виражаючи свої почуття.

Після проведення тематичних занять, коли знання дітей більш ґрунтовні та міцні та у кінці року організовую виставки дитячих робіт „Малюємо з мамою і татом”, у яких проявляються фантазія, творчість, неординарність вмінь та нахилів як маленьких так і дорослих членів родини. Компетентне журі визначає переможців у різних номінаціях ”За оригінальність”, „За чудове поєднання кольорів”, „За творчість” і т.д. Жодна з сімей не залишається поза увагою, адже кожна робота - то своєрідність мислення, прояв фантазії, безпосередність краси та результат творчої праці.

Працюючи з дітьми вдома, батьки помічають, яку радість, піднесення та задоволення приносить їх синам та донечкам спільна образотворча діяльність, в процесі якої розвиваються творчість, допитливість, уява та ініціатива малюків. Дитячі малюнки починають вражати їх оригінальністю, своєрідністю бачення і відображення навколишнього. Підтримка, зацікавленість, небайдуже відношення батьків сприяє розвитку у дошкільнят інтересу до занять з малювання.

ВИСНОВОК

Дитина ще не встигла народитися, а в ній вже живе велика таємниця таланту. І високе призначення педагога - допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього „я”, прилучити її до краси й гармонії у світі, до мистецтва, збудити її творчі сили, бажання оволодіти різними видами художньої діяльності. Дитина повинна повірити, що вона здатна фантазувати, вигадувати і втілювати плоди своєї уяви у малюнках. Тому можливість творити дітям потрібно надавати щодня, щохвилини. Вихователь повинен не тільки керувати образотворчою діяльністю дітей, а стати активним учасником творчого процесу, в повній мірі передати малюкам свій досвід - здатність помічати красу, відчувати й емоційно переживати її, співпереживати, розпізнавати добро і зло, доброзичливо ставитися до навколишнього, володіти своїми емоціями і почуттями, розуміти людське життя і вміти знайти своє місце в ньому. Все це допоможе дитині, надихне маленьких художників до творіння. І тоді казка, яка народжуватиметься в дитячих роботах, скрасить буденність нашого життя, доведе, що кожна дитина - маленький, неповторний творець та геній, підтвердить той факт, що професія педагога - це творче покликання душі та серця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Редакція журналу „Дошкільне виховання”, 1999.

2.Закон України „Про освіту”.

3.Закон України „Про дошкільну освіту”.

4.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. К.: Редакція журналу „Дошкільне виховання”, 2003.

5.Національна доктрина розвитку освіти в Україні.

6.Положення про дошкільний навчальний заклад.

7.Програма виховання дітей дошкільного віку „Малятко”. К.: СП „СВЕНАС”, 1993.

8.Бєлкіна Е., Науменко Т. Світ мистецтва і дитина. // Дошкільне виховання - 2000. - № 1.

9. Кабиш І.Ю. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого віку. К.: „Радянська школа”, 1981.

10. Кириченко Н.Т. Сюжетне малювання в дитячому садку. К.: „Радянська школа”, 1986.

11.Комарова Т.С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. М.: „Педагогика”, 1984

12.Комарова Т.С. Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию. М.: „Просвещение”, 1991.

13.Сучасні підходи до організації педпроцесу в дитячому садку /методичні рекомендації Відділу дошкільного виховання НМЦ середньої освіти МОН України/.// Дошкільне виховання - 2003. - № 8.

14.Шульга Л.Розвиток творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку. З.: „Ліпс”, 2001.

Размещено на Allbest.ru