Основна ідея шкільного предмета природознавства складається в розкритті й встановленні зв'язків між компонентами неживої й живої природи, у поясненні впливу всіх компонентів природи на трудову діяльність людей, яка пов'язана в значній мірі з використанням природи й відповідно до цього - вихованням дбайливого відношення до неї. У процесі реалізації цієї ідеї створюються великі можливості комплексного підходу до навчання підростаючого покоління. Відомо, що вчитель, навчаючи, виховує й розвиває дітей.

Коли говорять про розвиваючі можливості навчання природознавству, то звертають увагу на зміст предмета, логіку його побудови; чи відповідають вони виявленню причинно-наслідкових зв'язків, у розкритті яких розвиваються багато рис особистості школярів, їхня психічна діяльність, і, насамперед мислення.

Після встановлення залежностей у неживій природі починається робота з виявлення зв'язків живої природи з неживий. У початкових класах виявляється залежність зміни рослинності від ступеня освітлення даної території сонцем і температури повітря. Спостереження за життям рослин протягом року дозволяють дітям зробити висновок, що зі зменшенням сонячного освітлення й зниженням температури повітря листки на деревах і кущах починають змінювати своє фарбування, їхні черешки підсихають і відламуються при подуві вітру. Так починається листопад - одне із примітних осінніх явищ у природі.

Отже, програма по природознавству передбачає виявлення найпростіших зв'язків і взаємозв'язків, доступних розумінню учнів. У процесі встановлення зв'язків створюються сприятливі умови для розвитку логічного мислення дітей. [2; 69-70]

Надалі вивчення природи свого краю розпадається на формування окремих груп понять, у яких зв'язки здійснюються безпосередньо: поверхня - корисні копалини, погода - водойми, погода - ґрунт й рослинність, рослинність - тваринний світ. При вивченні природних поясів нашої Батьківщини вчитель керується зв'язками й залежностями між положенням пояса стосовно екватора, висотою сонця, тривалістю зими й літа й своєрідністю, що слідує звідси, рослинного й тваринного світу. Таким чином, встановлення зв'язків між окремими природними компонентами - найважливіша умова для формування усвідомлених наукових знань при вивченні даної теми.

Програмою передбачене повідомлення дітям системи знань, які відбивають найважливіші залежності й закономірності в тій або іншій області, реальності. До них відносяться уявлення про фізичні зміни агрегатного стану речовин (наприклад води), переміщенні тіл у просторі, про пристосовування рослин і тварин до умов зовнішнього середовища, про деякі форми екологічних взаємозв'язків у природі й т.п. В результаті в дітей удосконалюється наочно-образне мислення (розширюється коло уявлень, з'являється здатність маніпулювати ними, видозмінювати їх й ін.), розвивається словесно логічне мислення (діти вчаться встановлювати взаємозв'язок явищ, бачити їхню причину й наслідки, будувати логічні судження, робити висновки й ін.). У моральному плані розуміння залежності об'єктів й явищ у природі є основою правильного відношення дітей до рослин і тварин.

Школярі виявляють велику цікавість до фізичних явищ неживої природи. Підтримуючи цей інтерес дітей, необхідно давати їм певні знання в даній області. Зупинимося докладніше на змісті таких знань.

Формування уявлень про різні стани речовин (твердий, рідкий, газоподібний), про їхній перехід з одного стану в інший, наприклад, при тепловому впливі, про способи поширення тепла (теплопровідності й конвекції) дозволяє показати характер і види змін деяких предметів й явищ навколишнього середовища. [14; 140]

Знайомство із властивостями повітря (воно є всюди, має вагу, може стискуватися), магніту (притягає до собі деякі металеві предмети), які виявляються в лабораторних умовах, дає можливість продемонструвати школярам, як фізичні явища приховані від очей. Повітря ми не бачимо, але легко можемо виявити, якщо ним надувати повітряну кульку; магнітне поле також невидиме, але його цікава властивість чітко проявляється, як тільки поблизу з'являються дрібні металеві предмети. Виявлення прихованих властивостей предметів у процесі навчання, що відбувається під керівництвом педагога, позитивно впливає на формування в школярів матеріалістичних уявлень про природу, є основою розуміння більш складних фізичних явищ, досліджуваних у школі.

Повідомлення школярам знань про живу природу йде за трьома взаємообумовленими напрямками: взаємозв'язок рослин і тварин із середовищем перебування, особливості їхнього розвитку, різноманіття видів живих істот. При цьому головне - навчити дитину розуміти зв'язок між живимо організмом і середовищем перебування.

Ріст і розвиток є не що інше, як упорядкований в часі, строго послідовний ланцюжок взаємозв'язків організму, що розвивається, із зовнішнім середовищем. Зв'язок третього поняття - "різноманіття організмів" - з першими двома легко простежується, якщо розглядати його як результат історичного розвитку. Це легко продемонструвати на різних живих істотах, які пристосувалися до однотипних умов життя. Спостерігаючи й доглядаючи за рослинами й тваринами у куточку природи, діти постійно переконуються в тому, що все живе вимагає харчування (тварин треба годувати, рослини - поливати й удобрювати), належних умов життя (рибам потрібна вода певної температури, освітлення, рослини й ін.; птахам необхідний повітряний простір, пісок, вода й ін.). У результаті складається реальне уявлення про живий організм. [14; 148]

Розглянуті приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняття, від сприйняття до уявлення.

Одним із завдань виховання є формування наукового світогляду. У змісті курсу шкільного природознавства закладені великі можливості для його вирішення. Повідомляючи дітям елементарні відомості про неживу й живу природу, про працю людей, учитель показує, як взаємозалежні об'єкти природи, який вплив на природу робить трудова діяльність людини. [18; 69]

Уже в 1 класі при вивченні теми "Наша школа" проводитися урок на пришкільній ділянці, де учні знайомляться зі змінами в житті рослин восени, а пізніше переконуються, що з настанням холодів жовтіють й обпадають листки на деревах, зникають комахи, багато птахів летять на південь. У процесі подальшого спілкування із природою у дітей накопичуються знання про те, що з настанням тепла з'являються нові листки, зеленіє й росте трава.

В 2 класі спостереження за об'єктами живої природи тривають. На основі матеріалів екскурсій, коротких записів у "Щоденнику спостережень" встановлюються взаємозв'язки в неживій і живій природі. На конкретних прикладах з'ясовується, які сезонні зміни характерні для рослин і тварин у певну пору року. Знання про зміни в природі учні краще засвоюють у процесі проведення безпосередніх спостережень за рослинами й тваринами. При цьому дуже важливо вчити дітей самостійно виражати свої думки, пояснювати спостережуване явище. Розуміння взаємозв'язків у живій і неживій природі накопичується поступово. [10; 11]

В 3 класі при вивченні даного курсу учні використовують уже наявні знання, отримані в процесі спостереження за об'єктами природи. Школярі засвоюють залежність живих об'єктів природи від погодних умов і на цій основі встановлюють багатобічні взаємозв'язки живої й неживої природи. Знання про взаємозв'язки в природі дозволяють учням самостійно робити висновки про зміни в живій природі залежно від пори року.

В 4 класі є великі можливості для формування в учнів наукового світорозуміння при вивченні неживої й живої природи. На конкретних прикладах показується взаємозв'язок цілих екологічних груп, наприклад лугу, лісу, водойми, поля.

Послідовний розвиток знань про природу, постійне ведення "Щоденників спостережень" сприяють формуванню в школярів переконання в тому, що розвиток живої природи є закономірним явищем і є цілком з'ясовний.

Зміст матеріалу дозволяє не тільки розкрити перед учнями основні закономірності змін у природі, але й пояснити причинно-наслідкові зв'язки й на цій основі додати кожному факту, процесу або явищу найкраще тлумачення й обґрунтування. Формування наукового світогляду тісно пов'язане зі здійсненням науково-атеїстичного виховання учнів, головне завдання якого - навчити дітей правильно розуміти й пояснювати явища природи. Роботу з науково-атеїстичного виховання варто проводити на уроках, позакласних заняттях по природознавству, у процесі спілкування вчителів з батьками, індивідуально з учнями, використовуючи при цьому різноманітні форми, методи й засоби навчання, прилучаючи учнів до самостійного осмислення вивчених явищ природи.

Формування основних понять курсу природознавства передбачає організацію систематичних і цілеспрямованих спостережень дітьми на уроці й самостійних спостереженнях у природі. Шляхом порівняння й узагальнення результатів спостережень діти встановлюють причинні зв'язки між явищами в природі - між напрямком вітру й змінами погоди. У процесі спостережень діти вчаться виявляти істотні ознаки й властивості об'єктів й явищ природи.

2.3 Формування природничих понять за допомогою практичних методів навчання

І. За тривалістю:

короткочасні - потребують незначного відліку часу на уроці чи при виконанні домашнього завдання;

довготривалі - тривають значний проміжок часу і тому проводяться в позаурочний час.

Наприклад спостереження за ярою пшеницею різних сортів, ячменем. Можна за плодово-ягідними кущами і деревами, декоративними і корисними трав'янистими рослинами, шкідниками саду, город, поля. Це довготривалі спостереження.

Короткочасні спостереження проводяться на уроці, під час екскурсій, в кутку живої природи. Довготривалі - в позаурочний час. [10; 98]

ІІ. За формою організації діяльності:

- фронтальні - здійснюються всім класом за однаковим завданням під керівництвом вчителя;

- групові - виконуються групами за однаковим чи різними завданнями вчителя;

- індивідуальні - виконуються кожним учнем самостійно.

ІІІ. За часом проведення:

- випереджувальні - проводяться до засвоєння нових знань, їх результати з основою формування уявлень і понять;

- опорні - організовуються вчителем у процесі засвоєння знань учнями;

- розширювальні - застосовуються після засвоєння теоретичних знань для їх поглиблення.

ІV. За характером пізнавальної діяльності:

- репродуктивні - спрямовані на сприймання і відтворення зовнішніх ознак предметів і явищ та їх властивостей;

- творчі - є способом розв'язання проблем чи проблемної ситуації.

Проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. За результатами проведених спостережень, порівнянь молодші школярі складають картинний календар природи і праці, щоденники спостережень тощо.

У щоденниках діти відмічають погоду кожного дня, підраховують, скільки було ясних і похмурих днів, днів із дощем, снігом, градом протягом місяця, пори року, називають найбільшу і найнижчу температуру повітря та інше. [1; 64]

Практична робота - це навчально-пізнавальна діяльність, в процесі якої учні виконують практичні дії з об'єктами.

Практичні роботи виконують для вивчення теми чи розділу курсу. Практичні роботи мають важливе навчально-пізнавальне значення, сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати і пояснювати явища, що вивчаються. [8; 170]

В початковій школі виконуються 4 види практичних робіт:

1. Практична робота з приладом.

2. Практична робота з картою.

3. Практична робота з контурною картою.

4. Практична робота по розпізнаванню об'єктів.

У процесі виконання дослідів, практичних робіт учні набувають відповідних умінь і навичок, операцій.

1. Сформулювати мету досліду.

2. Висловити гіпотезу, яка може бути покладена в основу досліду.

3. Визначити умови, необхідні для виконання досліду.

4. Визначити, які матеріали і прилади необхідні для досліду.

5. Скласти установку для досліду.

6. Скласти план виконання досліду.

7. Описати хід досліду найбільш раціональним способом.

8. Провести необхідні вимірювання, фіксуючи їх певним способом.

9. Сформулювати висновки.

До дослідницької роботи учні підходять поступово протягом трьох років, оволодіваючи уміннями та навичками сільськогосподарської праці, знайомлячись з явищами природи на практиці.

Методика елементарної дослідницької роботи з учнями різного віку неоднакова. Перша дослідницька робота молодших школярів розпочинається з роботи на своїх ділянках, молодші учні набувають нових знань у процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки. [7; 78]

Специфіка дослідницької діяльності полягає у тому, що вона допомагає отримати явище в, так би мовити, "чистому вигляді", зокрема: уникати впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії та повторювати необхідну кількість разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве.

Навчальний дослід - це елементарний експеримент. Він є одним із найважливіших методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи. [27; 208]

Дослідження з предметами природи сприяють нагромадженню запасу достовірних конкретно-образних уявлень про навколишню дійсність, фактичних знань, що є матеріалом для наступного їхнього усвідомлення, узагальнення, приведення в систему, розкриття причин і взаємозв'язків, що існують у природі. Без конкретних уявлень про предмети і явища учні не зможуть опанувати тими знаннями, що вони повинні одержати в школі, усвідомити найпростіші зв'язки між окремими явищами. У ході досліджень учні одержують і визначені практичні уміння і навички. Такі, наприклад, уміння спостерігати і фіксувати результати спостережень, користуватися деякими приладами і лабораторним устаткуванням. [28; 183]

Цінність досліджень полягає в тім, що їхнє проведення сприяє більш глибокому розумінню явищ, що відбуваються, виявленню причинних зв'язків цих явищ. Досліди дають можливість познайомити учнів у доступній формі з законами природи.

Експеримент - метод навчання, який застосовується в тих випадках, коли вивчити об'єкт або явище в звичайних умовах неможливо або потрібно створити штучні умови.

Тривалі експерименти проводять, як правило вдома, у куточку живої природи, на географічному майданчику, шкільній навчально-дослідній ділянці. Ці експерименти потребують багато часу, тому на уроках їх не проводять, а демонструють лише етапи дослідів та їхні результати. Важливе значення має правильне фіксування спостережень результатів дослідів. Для цього учитель пропонує учням різноманітні завдання, дає інструкції.

Вправи - багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Використовують такі види вправ: підготовчі - готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці; вступні - сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій; пробні - перші завдання на застосування щойно засвоєних знань; тренувальні - набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, завданням); творчі - за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій; контрольні - переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).

Виконання вправ передбачає певну послідовність дій, спершу матеріал вправ необхідно розчленовувати на окремі елементи, а учень повинен добре розуміти кожен із них. Наступним етапом є обґєднання розчленованих елементів для своєрідного "звґязування" окремо вироблених навичок. Виконання вправ слід постійно контролювати, аналізувати, розвиваючи в учнів навички самоконтролю.

Розпізнавання та визначення як різновиди практичних методів навчання природознавства найбільш поширені на предметних уроках, екскурсіях та під час виконання домашніх завдань і позаурочних робіт. В учнів формують уміння розпізнавати і визначати рослини, тварини, ґрунти, корисні копалини, гірські породи під час роботи із роздавальним матеріалом.

Практичні роботи на розпізнавання та визначення розпочинаються з виділення окремих частин, поступово формуючи поняття цілісного організму чи предмета, його місця і ролі у природі та житті людини. Для таких робіт учитель опрацьовує диференційовані завдання і запитання. Робота може виконуватися індивідуально, парами чи в групах.

2.4 Роль екскурсій у формуванні природничих понять