90

ДИПЛОМНА РОБОТА

Впровадження міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів-машиністів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи реалізації міжпредметних зв'язків у навчанні фахових технічних дисциплін

1.1. Роль міжпредметних зв'язків у навчальному процесі професійної школи

1.2. Методологічні вимоги до здійснення міжпредметних зв'язків

1.3. Сутність поняття “міжпредметні зв'язки” та їх функції

Розділ 2. Розробка методики впровадження міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів - машиністів

2.1. Аналіз програми підготовки трактористів - машиністів щодо посилення міжпредметних зв'язків

2.2. Міжпредметні зв'язки при виконанні різних видів робіт при підготовці трактористів-машиністів

2.3. Міжпредметні зв'язки курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його природничими дисциплінами

2.4. Методика реалізації міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів-машиністів

Розділ 3. Перевірка ефективності методики посилення міжпредметних зв'язків та їх впливу на якість підготовки тракториста-машиніста

3.1. Практична реалізація міжпредметних зв'язків при вивченні курсу «Трактори та автомобілі»

3.2. Методика впровадження міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів-машиністів

3.3. Перевірка ефективності розробленої методики та обробка її результатів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Додаток А лист-завдання

Додаток Б план-конспект уроку

ВСТУП

Професійно-технічний напрямок освіти є важливою ланкою в системі професійної підготовки кадрів, які вирішують основні завдання аграрного сектору економіки в умовах створення в Україні ринкових відносин. Організація трудової діяльності спеціаліста вимагає сьогодні творчого вирішення складних виробничо-технічних завдань, ініціативно мислячих та освічених робітників. Держава сприяє удосконаленню професійної підготовки робітників. Це відображено в багатьох нормативних актах, що регулюють відносини в галузі професійно-технічної освіти. Так, в Державній національній програмі “Освіта” („Україна XXI століття”) передбачено створення їх виробничої кваліфікації на рівні науково-технічних досягнень. Серед шляхів реформування професійної освіти провідне місце відведено удосконаленню навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти на основі впровадження нових педагогічних технологій. В Законі України „Про професійно-технічну освіту” механізм міжпредметних зв'язків є одним із важливих складових навчального плану-документу, що визначає плановий рівень кваліфікації випускника професійно-технічного училища. Тому для вирішення цього комплексу завдань, які ставляться перед професійною школою, значної ваги набувають міжпредметні зв'язки, що реалізуються в циклі фахових дисциплін [2, 20].

Дидактична теорія міжпредметних зв'язків знайшла широке відображення у публікаціях багатьох науковців, в яких визначено види міжпредметних зв'язків, їх функції, місце у сучасній школі, засоби їх реалізації тощо.

Проте важливо не тільки знати науку, але і володіти педагогічною майстерністю її викладання. Добре вже відомо і дані дослідження показують, що школярі, учні ПТУ і студенти педагогічних вищих навчальних закладів і віддають перевагу такому вчителю, а у вузі - педагогу, які дають науку в її розвитку, показують її проблеми, знайомлять з методикою дослідження, залучають тих учнів, що мають устремління до активного пошуку, звуть до творчості [8]. Але проблема використання міжпредметних зв'язків фахових дисциплін підготовки тракториста - машиніста у науково-методичній літературі висвітлена ще недостатньо. Тому темою даної роботи обрано: “Впровадження міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів-машиністів”.

Основною метою дослідження є пошук ефективних шляхів підвищення фахової підготовки тракториста-машиніста через посилення міжпредметних зв'язків.

Об'єктом дослідження у випускній роботі є процес фахової підготовки тракториста-машиніста в системі професійно-технічної освіти.

Предметом дослідження виступає підвищення ефективності фахової підготовки учнів через посилення міжпредметних зв'язків дисциплін, що забезпечують цю підготовку.

Враховуючи тему, мету, об'єкт, предмет роботи були поставлені наступні задачі роботи:

1. Визначити дидактичні шляхи посилення міжпредметних зв'язків дисциплін навчального плану підготовки тракториста-машиніста.

2. Розробити методику використання міжпредметних зв'язків дисциплін

3. Реалізувати розроблену методику у навчальному процесі підготовки тракториста-машиніста.

4. Розробити відповідні методичні рекомендації, що до організації такого навчання, яке дозволить за рахунок реалізації глибоких міжпредметних зв'язків дисциплін навчального плану підвищити ефективність фахової підготовки трактористів-машиністів.

Для виконання поставлених у роботі завдань були використані наступні методи досліджень: аналіз літературних джерел, спостереження за навчальним процесом, вивчення досвіду роботи викладачів та майстрів виробничого навчання, аналіз та синтез методичних наробок з питання, що вивчається.

Практичне значення роботи полягає у розробці методичних рекомендацій що до організації навчання трактористів-машиністів, яке дозволить підвищити якість їх підготовки за рахунок реалізації глибоких міжпредметних зв'язків дисциплін навчального плану.

Апробація роботи проведена на базі ПТНЗ №6 при проходженні виробничої практики, заслуховувалась на кафедрі професійного навчання та на щорічній студентській конференції.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи реалізації міжпредметних зв'язків у навчанні фахових технічних дисциплін підготовки трактористів-машиністів

1.1 Роль міжпредметних зв'язків у навчальному процесі професійної школи

В наш час розвиток науки та техніки привело до корінних змін у взаємозв'язку науки та виробництва, наука стає безпосередньою виробничою силою. Знання різних галузей не являються тепер ізольованими, вони стають найбільш дієвими при зв'язку між науками.

Зв'язок між учбовими предметами являється відображенням зв'язку між відповідними науками, кожна з яких в своїй галузі вивчає єдиний об'єктивно існуючий матеріальний світ. В цьому випадку здійснення зв'язків між навчальними предметами відіграє дуже важливу роль в гармонічному розвитку учнів, в створенні в них цілісного, наукового, діалектико-матеріалістичного світогляду [4].

Необхідність міжпредметних зв'язків обговорюється дидактичними принципами навчання. Так принцип міцності засвоєння знань дозволяє стверджувати, що формування вмінь і навичок буде краще відбуватися при умові добре діючих міжпредметних зв'язків.

В процесі реалізації міжпредметних зв'язків в учнів розширяється загальний політехнічний кругозір, розвивається логічне мислення, активізується увага, росте зацікавленість до вивчаємих предметів.

Міжпредметні зв'язки з основами наук дозволяють розкрити природньо-наукові основи знаряддя праці і основних операцій, а також організаційно-економічні принципи і суспільну значущість трудової діяльності; вони поглиблюють вивчаємі теми, конкретизують, роблять більш дієвими знання учнів; формують свідоме творче відношення до технічних знань.

Без міжпредметних зв'язків неможливо вирішити сучасні завдання реформи професійної школи, яка вимагає об'єднання загального і професійного навчання, зміцнення зв'язку навчання з виробничою працею. Міжпредметні зв'язки, як і будь-який принцип навчання, має властивість всезагальності, реалізується в кожному навчальному предметі. Необхідність і доцільність міжпредметних зв'язків підтверджується передовим педагогічним досвідом вчителів і багаточисельними загальнопедагогічними і методичними дослідженнями [12].

Сучасні професійні програми професійно-технічного училища в значній мірі відображають системний науковий підхід до вивчення об'єктів, предметів, процесів і явищ природи, суспільства, виробництва. Але існуючий предметний принцип розподілу знань не дозволяє повністю реалізувати системний підхід у навчанні, не порушуючи (не розмиваючи) границі утворених навчальних предметів. Тому тим більш важливий принцип міжпредметних зв'язків, що дозволяє всесторонньо розкрити багатоаспектні об'єкти навчального пізнання і комплексні проблеми сучасності [17].

Навчання у сучасній професійній школі реалізується як цілісний навчально-виховний процес, що має загальну структуру і функції, які відображають взаємодію викладання і навчання. Міжпредметні зв'язки сприяють реалізації всіх функцій навчання: освітньої, розвиваючої і виховної. Ці функції здійснюються у взаємозв'язку і взаємно доповнюють один одного. Єдність функцій є результат цілеспрямованого процесу навчання як навчально-виховної системи.

Міжпредметні зв'язки як самостійний принцип визначають цільову спрямованість всіх компонентів процесу навчання (його завдання, змісту, форм, методів, засобів, результатів) на вирішення завдань формування системи знань про природу, суспільство і працю, світогляд спеціаліста.

Таким чином міжпредметні зв'язки в погодженій колективній, груповій чи індивідуальній роботі педагогів стають принципом конструювання дидактичної системи. Така система може мати локальний характер, обмежуючись межами однієї навчальної теми, охоплювати декілька навчальних тем, пов'язаних загальними для ряду предметів провідними ідеями, об'єднувати групу навчальних курсів, що вирішують комплексну міжпредметну проблему.

Збагачення навчальної і трудової діяльності учнів на основі міжпредметних зв'язків відбувається особливо інтенсивно, коли вчителі здійснюють різноманітні види цих зв'язків в комплексі [36].

1.2 Методологічні вимоги до здійснення міжпредметних зв'язків

Підґрунтям міжпредметних зв'язків є взаємозв'язок загального, політехнічного і професійного утворення. Ця єдність досягається шляхом посилення міжпредметних зв'язків у предметах природно-математичного циклу, формування політехнічних знань на базі загальнонаукових, зв'язку навчання з продуктивною працею. Виникає тенденція створення інтегрованих курсів - "Основи техніки", "Основи виробництва". Іншим ведучим напрямком здійснення міжпредметних зв'язків є філософський синтез знань. Питання впливу міжпредметних зв'язків на світогляд особистості досліджується педагогами Румунії, Угорщини, Польщі, Болгарії, Чехії. Польські вчені ставлять, наприклад, питання про розрив між традиційним викладом основ науки і сучасних темпів її розвитку. Він виступає за міждисциплінарний характер навчання, підкреслюючи роль філософії й історії науки у вищій інтеграції програм. В. Шевчук (ПНР) розглядає світогляд як результат планової інтеграції знань. На його думку, надія на те, що інтеграція відбудеться в розумі учня сама по собі, є помилкової з дидактичної і з виховної точок зору. Тому при вивченні кожного предмета нові складові частини знань повинні знаходити місце в більш складних ієрархічно побудованих системах. Підкреслюється значення зв'язків між предметами в досягненні цілей загальної освіти і розглядаються, як один з актуальних принципів конструювання дидактичної системи і як умова ефективного здійснення навчання і виховання в сучасній школі. Таким чином, у педагогіці помітні тенденції різнобічного вивчення ролі міжпредметних зв'язків у навчанні, що підтверджує комплексність даної проблеми [70].

Аналіз розвитку ідеї міжпредметних зв'язків у педагогіці нашої країни й інших країн дозволяє виділити обумовлені методологією вихідні вимоги до їх здійснення:

1) міжпредметні зв'язки повинні бути спрямовані на досягнення всебічного розвитку особистості учня в умовах стійкої системи предметного навчання і сприяти посиленню взаємозв'язку утворення, розвитку і виховання;

2) між предметні зв'язки необхідно включати в навчання у всіх типах шкіл і на всіх ступінях навчання, підкоряючи їх принципам науковості, систематичності навчання і його зв'язку з працею;

3) необхідна координація навчальних програм на основі інтеграції, комплексування предметних знань відповідно до ведучого загальнонауковими ідеями [21, 24, 34].

Пошук форм і методів інтеграції навчальних предметів у прагматичних цілях - один з ведучих напрямків досліджень дидактів. У "Міжнародному центрі педагогічних досліджень" у м. Севру (Франція) створена спеціальна дослідницька група по розвитку міждисциплінарних зв'язків. Рішення питання нею зводиться, як правило, до побудови інтегрованих курсів ("Соціально-економічні науки", "Гуманітарні науки"), що включають "надійні" знання, потрібні учню, щоб усвідомлено здійснювати свої права й обов'язки людини і громадянина. Курс природно-математичних наук містить розроблені групою викладачів (фізики, біології, математики) ряд комплексних тим - "Електрозварювання", "Метали", "Фотоапарат" і ін. Інститут педагогіки природознавства (ФРН) розробляє інтегрований курс, побудований з окремих міждисциплінарних "блоків": ("Рух організмів і машин", "Плавлення в природі і техніку" і т.п. ), послідовність яких визначається вчителем. У зв'язку з випадковим набором комплексних тим і добором навчального матеріалу самим вчителем інтеграція нерідко здійснюється без спадкоємних зв'язків з раніше вивченими предметами, ґрунтується на другорядних поняттях, навчальний матеріал групується навколо прикладних проблем, що зважуються шляхом дослідження. При цьому, як правило, ігноруються філософські і світоглядні питання. Інтеграція знань з позицій прагматизму приводить до зниження науковості і систематичності навчання [46, 47].

Прагматичному підходу протистоїть когнітивний напрямок, що висуває в навчанні задачу розвитку інтелектуальних сил дитини. Цей напрямок виражений у теорії Дж. Брунера, що виступає проти методу "центральної теми" і "методу проектів" в об'єднанні різнопредметних знань. Він захищає ідею спіралевидних програми. У ній утвориться ієрархія понять одного і суміжних предметів на основі "ведучих структур", навколо яких необхідно сконцентрувати навчальний матеріал і які можуть замінити засвоєння основ наук у всім їхньому різноманітті. Таке навчання веде до однобічному інтелектуалізму і відповідає неопозитивіській концепції "наукової школи", для якої характерне віддалення теорії від практики, школи від життя [3].

Міжпредметні зв'язки дозволяють будувати пізнавальну діяльність учнів на основі загальнонаукових ідей і методів. Вони формують загальні здібності учитися і розкривають загальні принципи побудови науки (Е.Н.Кабанова-Меллер). Міжпредметні зв'язки служать джерелом конструювання змісту утворення по окремих навчальних предметах (Б.П.Єсипов). Загальні структурні елементи навчальних предметів створюють об'єктивні основи комплексного здійснення міжпредметних зв'язків у навчанні:

1) наукові об'єкти вивчення, факти;

2) поняття, закони, теорії;

3) світоглядні ідеї;

4) історичні проблеми і шляхи науки;

5) методологічні основи і методи науки;

6) узагальнені способи пізнання;

7) специфічні уміння і навички;

8) мова науки;

9) виховні аспекти знань [47, 54].

До цим виділеним раніше елементам навчального предмета необхідно додати політехнічні і прикладні знання, що значно посилені в нових програмах і підручниках.

Сучасна дидактика виходить із принципу цілісного відображення науки в змісті навчання: як системи знань, як діяльності, у єдності теорії і методу, і як системи її відносин з іншими формами суспільної свідомості і практики. Наука - це і результат пізнання, і діяльність по придбанню нових знань, навчальний предмет - це єдність знань, методів і відносин, що формуються в учнів у процесі вивчення визначеної науки, галузі людської діяльності. Розгляд навчального предмета на абстрактному рівні у виді узагальненої моделі знань, як би "вийнятим", ізольованим від діяльності і процесу навчання, дозволяє вичленувати в ньому склад знань: про об'єкт, способи діяльності, про цінності. Підставою даних видів знань служать наступні функції інформації (її види) у процесі сприйняття людиною:

1) епістемична, що розкриває сутність об'єкта, наукові знання про нього з метою показати суб'єкту, що є даний об'єкт;

2) інструментальна, що показує, які установлені знання про об'єкт, способи пізнання;

3) мотиваційоно-оціночна, що розкриває ціннісну сутність знань про об'єкт із позицій суспільства, світогляду вченого, потреб людини, у результаті чого суб'єкт довідається, навіщо необхідно вивчати даний об'єкт. Кожен елемент інформаційної структури навчального предмета, як показують дослідження проблеми, може бути об'єктивною основою міжпредметних зв'язків у змісті навчання. У свою чергу, відбиваючи міжнаукові ідеї, вони є і джерелом побудови змістовної структури навчального матеріалу, вносячи в нього "міжнаукові компоненти" [55, 56].

Отже, між предметні зв'язки - це особливо значимий у сучасних умовах наукової інтеграції фактор формування змісту і структури, навчального предмета, а сама структура навчального предмета служить одним з об'єктивних джерел різноманіття їхніх видів і функцій.

У традиційному розподілі наук на гуманітарні, природні, технічні відбиті об'єктно-предметні відносини між ними. Такий поділ закріплений у циклах навчальних предметів, що згруповані по спільності об'єктів вивчення - суспільство, природа, праця. При цьому виникають внутріциклові і міжциклові зв'язки, що систематизують знання й уміння учнів навколо загальних об'єктів пізнання.

Об'єктно-предметна лінія міжпредметних зв'язків у предметній системі навчання предметів пізнання. Представлення про синтетичний, учбово-пізнавальний характер діяльності учня виникло в процесі переходу дослідників від вивчення зовнішньої, існуючої незалежно від учня як суб'єкта діяльності, сторони навчання (його змісту, методів, форм організації) до вивчення внутрішніх, змістовно-операційних і мотиваційних процесів. При цьому дослідники виходять з положення Л.С.Виготського про те, що психічні новотвори складаються в якісних змінах і в особистості й у діяльності дитини. У рішенні питання про морфологічну структуру навчальної діяльності як дидактичній основі міжпредметних зв'язків важливо спиратися на положення про єдність свідомості і діяльності і відповідності способів дій змісту знань учнів. Багатство змісту навчального предмета, його складна структура обумовлюють і багатогранність навчальної діяльності. Базисні компоненти навчальної діяльності, як показує аналіз, визначаються пізнавальним, практичним і ціннісно-орієнтаційним її характером, зв'язаним із засвоєнням відповідних видів знань, представлених в інформаційній структурі навчального предмета [71].

Пізнавальна діяльність націлена на перетворення образів (понять, теорій, законів) об'єктів реального світу, що раніше склалися у свідомості учня, що досягається в процесі засвоєння нових знань і способів їхнього одержання. Оперування знаннями при цьому відбувається у внутрішньому плані, і пізнавальна діяльність учня носить теоретичний характер. Міжпредметні зв'язки по лінії пізнавальної діяльності укладені в рішенні на уроках по різних навчальних предметах однотипних пізнавальних задач, націлених на засвоєння аналогічних по своїй структурі знань (теорій, законів, понять і ін.). Пізнавальні уміння, що здобуваються учнями, під впливом міжпредметних зв'язків стають узагальненими, загальнопредметними і міжпредметними.

Практична діяльність учнів - це вивчення і перетворення реальних об'єктів шляхом застосування наукових знань з метою одержання нових фактів, емпіричних чи висновків упредметнених продуктів діяльності. Практична діяльність учнів реалізується в конкретних формах: трудова, фізична, конструктивно-технічна, розрахунково-вимірювальна, обчислювальна, експериментальна, образотворча, мовна. Здійснюючи практичну діяльність, учні засвоюють правила дій, алгоритми операцій і відповідні уміння і навички. "Ціннісно-орієнтаційна" - це оцінна діяльність учнів. Вона відбувається в процесі засвоєння ціннісних аспектів знань, світоглядних ідей, зв'язків між наукою й ідеологією, що служать орієнтирами в навчальній діяльності учнів при навчанні всім навчальним предметам. Навчальна діяльність також має специфічні прийоми навчальної роботи, формує уміння самостійної роботи з книгою, необхідні для самоосвіти, а також створює джерела міжпредметних зв'язків по лінії загальнонавчальних умінь - організаційно-пізнавальних, бібліографічних і інших [63, 67].

У процесі навчальної діяльності учні можуть робити пізнавальні, практичні, дії, що відповідають ціннісній орієнтації приватних цілей засвоєння системи предметних знань. "Зсув мотиву на мету" И.С.Кон розглядав як основний механізм виникнення нового виду діяльності суб'єкта. Виникнення у відповідних мотивів, що учаться, потреб обумовлює їхнє включення в пізнавальну, практичну, “ціннісно-орієнтаційну " діяльність. Реалізація міжпредметних зв'язків ставить задачу вивчення діяльності учнів по засвоєнню цих зв'язків. Виникає новий компонент навчальної діяльності - "міжпредметний" (див. додаток Б) [35]. Міжпредметні зв'язки по видах діяльності учнів висвітлені в ряді досліджень. Їх аналіз дозволяє укласти, що в основі виділення видів діяльності як основ міжпредметних зв'язків лежать загальні для споріднених наук методи (спостереження, експеримент) і специфічні для окремих предметних областей способи дій, що під впливом переносу на суміжні дисципліни трансформуються в узагальнені уміння учнів. Наприклад, розпізнавати хімічні речовини по їхній будівлі і властивостям - у хімії; класифікувати рослини і тварин по систематичних групах - у біології; розрізняти типи і види механізмів і машин - у техніку і т.п. Приведені приклади предметних умінь включають загальні дії, обумовлені пізнавальною метою - розпізнати, розрізнити, диференціювати. Ці загальні дії створюють базу для міжпредметного переносу і генералізації умінь у загальнопредметні. У суміжних предметах, що вивчають загальні об'єкти, формуються "групові" уміння, що спираються на загальні методи пізнання явищ громадського життя, мистецтва, техніки, природи, мови. Морфологічний поділ умінь відповідно до змісту знань і відповідними їм видами діяльності (пізнавальні, практичні, оцінні, навчальні) перетинається з їхнім функціональним поділом на репродуктивні, пошукові, творчі і міжпредметні, що відбивають різний рівень сформованості вмінь учнів у процесі учбово-пізнавальної діяльності [84].

Дослідження в області формування вмінь учнів на основі міжпредметних зв'язків знайшли взаємодію загальних, особливих і одиничних компонентів дій в умінні різного рівня узагальненості. Міжпредметність умінь (і знань) - це їхня функціональна якість, що здобувається в процесі переносу й узагальнення способів дій з різних навчальних предметів. Міжпредметність як якість знань і умінь відбиває їхній генезис, походження в процесі наукової інтеграції, породження нових знань і методів на стику різних наук. Міжпредметні уміння - це здатність учня встановлювати і засвоювати зв'язку в процесі переносу й узагальнення знань і умінь із суміжних предметів. Таким чином, навчальний предмет і навчальна діяльність є дидактичними основами визначення міжпредметних зв'язків саме тому, що вони як системні об'єкти процесу навчання являють собою єдність загального й особливого. Спільність структурних компонентів навчальних предметів і навчальної діяльності служить джерелом межпредметных зв'язків у процесі навчання. Порівняння основних видів знань у структурі навчального предмета й у структурі навчальної діяльності учнів виявляє їхню визначену аналогію. Тому міжпредметні зв'язки в навчанні можуть здійснюватися в наступних основних напрямках:

1) формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, загальні для суміжних наукових областей;

2) формування загальних для суміжних предметів умінь, і в першу чергу елементарних, на яких базуються більш складні методи засвоєння ідейних зв'язків між предметами (користатися загальними системами одиниць і математичних дій на уроках математики, фізики, хімії; підбирати фізичні приклади математичних залежностей і т.п. );

3) формування на базі узагальнених знань і умінь вірного оцінного відношення до предметних знань, у чому особливе значення мають міжциклові зв'язки і світоглядні навчальні проблеми;

4) формування політехнічних знань і трудових умінь, що вимагають комплексного застосування знань основ наук на практиці [78].

1.3 Сутність поняття “міжпредметні зв'язки” та їх функції

Освітні функції міжпредметних зв'язків. Удосконалювання змісту утворення в школі спирається на комплексне використання в навчанні міжпредметних зв'язків. Це є одним із критеріїв добору і координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів. Взаємне узгодження й інтеграція видів знань і умінь, що відбиті в нових програмах, стало можливим завдяки численним дослідженням конкретних взаємозв'язків між предметами усередині циклів. Відповідний аналіз по предметах природничонаукового циклу проведений у багатьох дослідженнях: фізика-хімія; фізика-біологія; біологія-хімія; фізика-математика; хімія-математика. Вивчаються складні взаємозв'язки груп предметів, що формують природничонаукову і політехнічну систему знань. Виявляються загальні наукові основи сучасного виробництва, відображення яких повинне знайти місце в загальній системі міжпредметних зв'язків. У центрі уваги більшості дослідників коштує аналіз розвитку загальних природничонаукових понять, законів, теорій. Різний ступінь узагальненості наукових понять (спеціальні, фізико-хімічні, фізико-математичні, біохімічні, фізико-хіміко-біологічні, політехнічні, власне методологічні) втілюється в різних рівнях зв'язків: внутрішньокурсові, внутрішньо предметні, внутрішньоциклові, межциклові. Освітні функції міжпредметних зв'язків природничонаукових і гуманітарних предметів націлені на формування цілісної системи знань учня про природу і суспільство, єдиної наукової картини світу [18, 24].

Виховні функції міжпредметних зв'язків. Аналіз досліджень показав, що підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв'язків підсилює його функції, що виховують. Очевидно, що інтегрування і координація змісту навчальних предметів закладають міцний фундамент наукового світорозуміння. Широкі філософські узагальнення - матеріальна єдність і пізнаванність світу, закони розвитку і взаємозв'язок явищ природи і суспільства - ґрунтуються на фундаментальних законах природознавства й суспільствознавство. Тому формування діалектико-матеріалістичного світогляду базується на здійсненні особливо важливих зв'язків між циклами предметів [17]. Розвиток методологічних понять (закон, явище, процес, гіпотеза, модель), що створюють системність знанні учня, можливо лише на основі широких міжпредметних зв'язків.

Міжпредметні зв'язки розглядаються як один зі шляхів розвиваючого навчання, що веде до формування якісно нових утворень у навчальній діяльності школярів - міжпредметних понять і міжпредметних умінь.

Розвиваючі функції міжпредметних зв'язків впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності й інтересів учнів. Аналіз розвиваючих функцій зв'язаний з вивченням діяльності. Серед загальних (міжпредметних) видів діяльності розглядаються мовна, вимірювально-розрахункова, творча й ін. Цей напрямок одержав розвиток у дослідженнях, предметом яких виступили узагальнені уміння, що характеризують визначені види діяльності, загальні для ряду предметів. Виявлено продуктивну роль узагальненої орієнтованої основи дій при формуванні такого виду діяльності, як рішення просторово-проекційних задач, загальних для уроків геометрії, креслення, географії. Розкрито можливості формування комплексу умінь творчої діяльності при здійсненні міжпредметних зв'язків. Для багатьох досліджень по проблемі міжпредметних зв'язків виявляється типовим застосування пошукових методів навчання, проблемно-пізнавальних задач, елементів дослідження. Це природно, оскільки такі методи забезпечують необхідні для формування системи знань і пізнавальних умінь психолого-педагогічні умови - їхній перенос і узагальнення в навчальній діяльності учня, розвиток його розумової активності [34].

Дослідження виходять зі спільності понять (складу знань), видів діяльності й умінь (мовних, розумових, образотворчих і ін.) у різних навчальних предметах. Це створює об'єктивну основу для здійснення різнобічних міжпредметних зв'язків у єдності їхніх освітніх, розвиваючих і функцій, що виховують.

Усвідомлення вчителями й учнями значимості міжпредметних зв'язків. Студент педагогічного вузу повинний підготуватися до реалізації в школі міжпредметних зв'язків у всіх їхніх багатопланових функціях, знати їхній зміст і шляхи досягнення.

Зв'язок міжпредметних зв'язків з принципами навчання:

1) міжпредметні зв'язки як один зі способів здійснення кожного з принципів навчання;

2) міжпредметні зв'язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання [26, 29].

Міжпредметні зв'язки - це складний компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Використання міжпредметних зв'язків забезпечує, наприклад, найбільш повну реалізацію принципу науковості в предметній системі навчання по наступним аспектах: 1) створення представлень про цілісні одиниці наукового знання (про системи понять і закони в середніх класах і про теорії і комплексні проблеми - у старших);

2) розкриття сучасних тенденцій розвитку науки, що виникають під впливом процесів інтеграції (соціалізації, гуманізації, теоретизации, математизації й ін.);

2) формування в учнів представлення про науку як системі знань і як системі методів;

3) більш повне розкриття історії науки і її практичного застосування;

5) більш яскраве висвітлення соціальної цінності гуманітарних і природничонаукових знань [38].

Міжпредметні зв'язки підсилюють взаємодія всіх дидактичних принципів у реальному процесі навчання. Функціонуючи як самостійний принцип, вони можуть визначати цільову спрямованість всіх інших принципів, підкоряючи їх рішенню головної задачі - формуванню наукового світогляду, цілісної системи знань про природу і суспільство. І тоді наочність, систематичність, індивідуальний підхід, колективність, зв'язок із практикою, активізація навчання стають засобами реалізації міжпредметних зв'язків у побудованій на їх основі дидактичній системі.

Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних зв'язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на добір методів і форм навчання. У задачах навчання необхідно відбивати застосування, розвиток, закріплення й узагальнення знань і умінь, отриманих учнями при вивченні інших предметів. У змісті навчального матеріалу важливо виділити питання, вивчення яких вимагає опори на раніше засвоєні (з інших предметів) знання, а також питання, що одержать розвиток у наступному навчанні новим дисциплінам. Необхідно в кожній навчальній темі відокремити спеціальні для предмета і більш широкі, загальні для ряду предметів, поняття, розвиток яких здійснюється за допомогою міжпредметних зв'язків. Велике виховне значення має визначення світоглядних висновків, що можуть бути зроблені на основі міжпредметних в'язків. У методи навчання міжпредметні зв'язки вносять постійний елемент застосування знань, отриманих в інших курсах. Це активізує мислення учнів, спонукує їх до аналізу, синтезу й узагальненню знань, що відносяться до різних наук. Принцип міжпредметних зв'язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, що орієнтують на застосування і синтез знань і умінь з різних предметів. Систематичне використання міжпредметних зв'язків створює можливості широко користатися дидактичними матеріалами і засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, діафільмами, кінофільмами), що відносяться до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах - узагальнюючих уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметний зміст. Такі форми зв'язані з колективним рішенням міжпредметних навчальних проблем у сполученні з індивідуальними завданнями, що відповідають пізнавальним інтересам учнів. Міжпредметні зв'язки вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм по родинних предметах, взаїмовідвідування уроків.

Таким чином, міжпредметні зв'язки усебічно впливають на процес навчання - від постановки задач до його організації і результатів. Їм властиві методологічні, формуючі (освітні, розвиваючі, що виховують) і конструктивні (системоутворюючі) функції в предметній системі навчання. Поліфункціональність міжпредметних зв'язків визначає неоднозначність їхнього понятійного трактування. Найбільш повна реалізація можливостей міжпредметних зв'язків, прояв усіх їхніх функцій у єдності досягаються, коли міжпредметні зв'язки функціонують у процесі навчання як самостійний принцип побудови локальних дидактичних систем [46, 47].

Виділено і лексичний аспект міжпредметних зв'язків (А.А.Дейкина), що здобуває усе велику значимість у міру розвитку самих взаємозв'язків навчальних предметів, оскільки під впливом інтеграції наук невпинно росте запас нових слів, термінів, їхніх нових значеннєвих значень.

Таким чином, вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв'язків, необхідно спиратися на три системних підстави: інформаційна структура навчального предмета, морфологічна структура навчальної діяльності, організаційно-методичні елементи процесу навчання. Розгляд міжпредметних зв'язків з позицій цілісності процесу навчання показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємозалежних типів: 1) змістовно-інформаційних, 2) операційно-діяльнісних, 3) організаційно-методичних [56].

РОЗДІЛ 2 Розробка методики впровадження міжпредметних зв'язків при підготовці трактористів-машиністів

2.1 Аналіз програми підготовки трактористів-машиністів щодо посилення міжпредметних зв'язків

Мета навчання учнів в середніх професійно-технічних училищах передбачає вирішення таких основних завдань :

- підготовка свідомих, високоосвічених кваліфікованих робітників, що досконально володіють професійною майстерністю, глибокими і міцними знаннями наукових основ виробництва, сучасним техніко-економічним мисленням, комп'ютерною грамотністю, здібних як до фізичної, так і до розумової праці, до активної діяльності в сільському господарстві, здібних успішно засвоювати нову техніку та технологію та застосовувати її на практиці;

- виховання активних громадян, господарів своєї землі, творчим ставленням до праці, високими моральними якостями, дисциплінованістю і організованістю, культурою [8].

Важливе значення в навчально-виховному процесі в сьогоднішніх умовах набуває людський (психологічний) фактор, високий рівень свідомості учнів щодо засвоєння фахових знань. Тому в процесі викладання спеціальних предметів і виробничого навчання викладачі і майстри виробничого навчання повинні розвивати в учнів технічне і економічне мислення, формувати навики продуктивної праці, планування та самоконтролю.

Викладення навчального матеріалу необхідно будувати на основі знань загальноосвітніх предметів: природничо-математичного циклу - при розкритті учням наукових основ сільськогосподарської техніки і технології: із суспільно-політичних предметів - при поясненні учням конкретних проявів економічних, суспільних, виробничих відносин на виробництві, в бригаді, цеху тощо.

Основним документом щодо організації навчально-виховного процесу в середніх професійно-технічних училищах є навчальний план. У збірнику навчальних планів і програм подану кваліфікаційну характеристику, навчальні плани, тематичні плани і програми виробничого навчання, тематичні плани і програми предметів “Основи агрономії”, “Організація і технологія виробництва механізованих робіт”, “Трактори і автомобілі”, “Сільськогосподарські машини”, “Система технічного обслуговування і ремонту машин”, “Охорона праці і основи безпеки руху”, “Правила дорожнього руху”, “Основи керування автомобілем і безпеки руху”; список літератури і засобів навчання [65].

Тематичні плани виробничого і теоретичного навчання складені з метою встановлення взаємозв'язку навчального матеріалу за змістом і строкам навчання для всіх відділень середніх профтехучилищ.

Програми, які включені у збірник, є єдиними для всіх відділень середніх профтехучилищ, для яких передбачена підготовка працівників з відповідної професії. У зв'язку з цим нумерація і зміст тем в програмах є загальною. Особливості вивчення окремих тем на різних відділеннях розриваються безпосередньо в поясненнях до конкретних тем.

Основною задачею вивчення спеціальних дисциплін є формування в учнів системи глибоких і міцних знань основ сучасної техніки і технології виробництва, організації праці в обсязі, необхідному для міцного оволодіння професією і подальшого росту їх творчого відношення до праці і активної життєвої позиції.

Зміст навчального матеріалу програм забезпечує отримання учнями знань, які перевищують рівень кваліфікації, визначений кваліфікаційною характеристикою.

Навчальний план та програми призначені для підготовки трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва категорії “А” у професійно технічних училищах. Термін навчання - 3 роки. Програма містить пояснювальну записку, кваліфікаційну характеристику, навчальний та тематичний плани, програми теоретичного та виробничого навчання.

Кваліфікаційна характеристика тракториста містить вимоги до знань, умінь і навичок, якими повинен володіти тракторист-машиніст категорії “А” згідно з кваліфікаційною характеристикою професії “Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва” (категорії А; В; С; Д; Е; Ф;), затвердженої Мінагропромом України 5.ХІ.1997 р.

Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна аграрна освіта. Успішне складання екзаменів на право користування машинами категорії А [81].

Учень повинен уміти:

- самостійно виконувати технологічні регулювання робочих органів сільськогосподарських машин та пристроїв до них;

- читати машинобудівні креслення, схеми; користуватися інструкціями з експлуатації машин;

- виконувати під наглядом майстра з технічного обслуговування і ремонту тракторів цієї категорії та сільськогосподарських машин;

- оформляти первинні документи з обліку робіт на машинно-тракторних агрегатах;

- контролювати витрати пально-мастильних матеріалів на виконувану роботу;

- самостійно виконувати сільськогосподарські роботи на гусеничних тракторах та колісних тракторах включно та на сільськогосподарських машинах;

- комплектувати машинно-тракторні агрегати;

- виконувати навантажувально-транспортні, транспортні та стаціонарні роботи на тракторах з додержанням правил дорожнього руху та правил перевезення вантажів;

- виконувати технічне обслуговування тракторів та сільськогосподарських машин;

- визначати та усувати несправності тракторів, причіпних і навісних знарядь та інших сільськогосподарських машин, що з ними агрегатуються;

- раціонально використовувати пально-мастильні та інші експлуатаційні матеріали, електроенергію і запасні частини;

- готувати трактори та сільськогосподарські машин до зберігання;

- виконувати роботи з додержанням вимог охорони праці та охорони навколишнього середовища.

Учень повинен знати

- правила, способи та особливості виконання сільськогосподарських робіт машинно-тракторними агрегатами відповідно до вимог агротехніки;

- будову, принцип дії, експлуатаційне регулювання гусеничних тракторів класу до 30 кН включно, колісних тракторів класу до 20 кН включно, технологічні регулювання сільськогосподарських машин, що агрегатуються з тракторами цієї категорії;

- вимоги до комплектування машинно-тракторних агрегатів для виконання механізованих робіт;

- ознаки та причини основних несправностей тракторів і сільськогосподарських машин та способи їх усунення;

- систему технічного обслуговування та ремонту тракторів і сільськогосподарських машин;

- особливості обслуговування машин при застосуванні хімічних засобів захисту рослин;

- правила дорожнього руху і правила перевезення вантажів;

- правила зберігання та способи захисту від корозії тракторів і сільськогосподарських машин;

- основи організації оплати праці та економічних відносин у сільськогосподарському виробництві;

- правила охорони праці під час експлуатації та обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин цієї категорії;

- основні вимоги законодавства з питань охорони навколишнього середовища під час виконання механізованих робіт4

- основні відомості про призначення і властивості металів та їх сплавів, неметалевих матеріалів, що застосовуються при виготовленні та ремонті деталей машин;

- основні властивості пально-мастильних металів;

- способи і правила виконання слюсарних робіт;

- зміст і правила оформлення первинних документів щодо обліку роботи машин (облікового листа тракториста-машиніста, шляхового листа і т.ін.);

- норми виробітку і витрати пально-мастильних матеріалів на виконання основних механізованих робіт;

- шляхи зниження собівартості виконуваних робіт.

Рекомендується вивчати трактори і сільськогосподарські машини, які використовуються у конкретному регіоні.

Кількість годин, відведених на вивчення окремих тем програм, послідовність їх вивчення визначається з урахуванням, того що контингент учнів формується з числа випускників 9 класу шкіл області чи района.

Програмою передбачено індивідуальне керування тракторами поза сіткою годин. Вправи з керування тракторами слід відпрацьовувати, починаючи з другого тижня навчального процесу. Їх слід виконувати на спеціально обладнаному трактородромі у дні, передбачені розкладом для теоретичних занять під керівництвом майстра виробничого навчання.

Виробнича практика проводиться у господарствах, з яких направлені слухачі на навчання, після закінчення теоретичного і першого етапу виробничого навчання та індивідуальних занять з керування тракторами.

Програма виробничої практики складається майстром виробничого навчання згідно з кваліфікаційною характеристикою та обсягом механізованих сільськогосподарських робіт, що припадають на період виробничої практики.

Перед виїздом на виробничу практику проводиться перевірка знань, умінь та навичок учнів. Особам, які отримали позитивні оцінки, видаються тимчасові свідоцтва, що дають право самостійно під керівництвом досвідченого тракториста працювати на машинно-тракторних агрегатах протягом всього періоду виробничої практики.

Учні, які не отримали позитивних оцінок при перевірці знань і навичок, тимчасові свідоцтва не отримують і виробничу практику проходять у господарствах, у досвідчених трактористів [8, 10, 38].

Завершується виробнича практика виконанням кваліфікаційної (пробної) роботи, підібраної з числа робіт, вказаних у кваліфікаційній характеристиці “Повинен уміти”.

Особам, які пройшли навчання за навчальним планом і програмою, та успішно склали кваліфікаційний іспит, присвоюється кваліфікація тракториста-машиніста категорії “А” і видаються свідоцтва, що є підставою для складання випускного іспиту комісії інспекції Держтехнагляду Мінагропрому України і отримання посвідчення на право керування тракторами.

У процесі викладання спеціальних дисциплін і виробничого навчання викладачі та майстри повинні посилити їх між предметну спрямованість і розвивати в учнів технічне і економічне мислення, формувати навички якісної праці, планування і самоконтролю. Особливу увагу треба приділити навчанню учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, спрямувати учнів на підвищення якості їх професійної підготовки за рахунок посилення міжпредметних зв'язків між дисциплінами, що вивчаються.

Викладання навчального матеріалу потрібно будувати на міцному фундаменті знань загальноосвітніх предметів: природничо-математичного циклу - при розкритті учням природничо-наукових основ техніки і технології, що вивчаються при підготовці трактористів-машиністів; по суспільним дисциплінам - при поясненні учням конкретних економічних, суспільних, виробничих відносин у нових ринкових відносинах.

Зусилля викладачів і майстрів виробничого навчання повинні бути спрямовані на забезпечення учнів високою професійною майстерністю, виховання зібраності, свідомості і організованості, сучасного економічного мислення, здібності планування та самоконтролю.

При вивченні тем по організації праці, технології виробництва і технічного обслуговування обладнання викладачі та майстри виробничого навчання повинні навчати учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, використанню новітніх інформаційних технологій, досягнень новаторів. Показувати учням зв'язок вивчаємих дисциплін з вже відомими їм предметами загальноосвітнього циклу [34, 36].

Підготовка трактористів-машиністів у ПТЗО відбувається на базі неповної середньої школи протягом трьох років, після цього учні одержують кваліфікацію ІІІ класу і 2 розряд слюсаря-ремонтника.

Випускники середньої школи можуть отримати цю кваліфікацію за 12 місяців.

Кращі учні, що проходили 3-річний курс навчання і показали відмінні знання і вміння можуть отримати кваліфікацію тракториста-машиніста широкого профілю ІІ класу.

Програми підготовки трактористів-машиністів широкого профілю є єдиними для всіх відділень ПТНЗ, що готують цих спеціалістів.

Кількість годин, послідовність їх вивчення можуть здійснюватись у разі необхідності методичною комісією училища.

Основним завданням вивчення спеціальних предметів є формування в учнів системи глибоких і міцних знань основ сучасної техніки і технології виробництва, організації праці у певних сільськогосподарських структурах, подальшого зростання творчого відношення до праці і активної життєвої позиції, в чому допоможуть їм міжпредметні зв'язки.

Зміст навчального матеріалу програм забезпечує одержання учнями знань, що перевищують рівень кваліфікації і визначених кваліфікаційною характеристикою, завдяки використанню тісних міжпредметних зв'язків дисциплін.

При вивченні предмету “Організація і технологія проведення механізованих робіт” основна увага приділяється вивченню інтенсивних технологій виробництва сільгоспкультур.

По предмету “Трактори та автомобілі” вивчаються трактори, які багато років служили і продовжують служить у багатьох господарствах ДТ-75 М, МТЗ-80(82), К-701М, Т-150 та їх модифікації [65].

При вивченні предмету “Сільгоспмашини” основну увагу потрібно приділити техніці, що використовується у зоні розміщення училища.

При вивченні зернозбиральних машин в якості базових моделей треба використовувати відомі марки “Дон”, “Славутич”, “Джон Дір” та ін.

Для вивчення будови машини використовується така послідовність, що ґрунтується на міжпредметних зв'язках предметів:

1) задачі і сутність технологічного процесу конкретної машини (фізичні та хімічні явища);

2) робочі органи машини для реалізації певного технологічного процесу (фізичні процеси);

3) розміщення і кріплення робочих органів (креслення і читання робочих і складальних креслень);

4) принципові схеми будови пристрою і для окремих робочих органів і машини в цілому (креслення: схематичні зображення);

5) технологічне регулювання;

6) можливі технологічні і технічні несправності, їх ознаки і методи виявлення; способи усунення несправностей та причини, що їх викликали;

7) правила технічного обслуговування і умови довготривалої і безпечної роботи машини;

8) економічні та екологічні характеристики машини і технологічного процесу (економіка, екологія);

9) вимоги безпечної праці (ергономіка) [66, 68].

Послідовність може бути іншою, але учні повинні отримати повні і глибокі знання навчального матеріалу і уяснити сутність технологічного процесу конкретної машини і функції техніки, що вивчається у зв'язку з іншими дисциплінами.

На теоретичних заняттях повинні використовуватись деталі, складальні одиниці, прилади і агрегати. Вивчення їх роботи потрібно супроводжувати показом діючих моделей і агрегатів. При необхідності треба використовувати схеми, плакати, слайди, кінофільми, комп'ютерні програми.

В процесі навчання доцільно залучати учнів до самостійної роботи: з науково-технічною і довідниковою літературою, практикувати проведення занять і семінарів, розширювати перелік робіт розрахункового характеру з використанням комп'ютерних програм, що буде сприяти поглибленню їх міжпредметних знань.

Лабораторно-практичні заняття з предметів “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини”, “Системи технічного обслуговування і ремонту машин” проводяться у спеціально обладнаних лабораторіях, де є комплекти тракторів, автомобілів, сільгоспмашин та технологічного обладнання, а також складальні одиниці в кількості достатній для організації трьох робочих місць.

При організації і проведенні лабораторних робіт по предметам “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини” треба виконувати певну послідовність виконання завдань:

1. повне або часткове розбирання машин чи складальної одиниці;

2. вивчення взаємодії деталей, умови роботи частин і складальних одиниць машин, їх мащення та охолодження;

3. вивчення технологічних і експлуатаційних регулювань;

4. вивчення змісту технічного обслуговування, що забезпечує нормальну роботу складальних одиниць в процесі експлуатації;

5. вивчення можливих несправностей та засобів їх усунення;

6. складання складових часин і машин в цілому.

Лабораторно-практичні заняття з предмету “Організація і технологія виконання механізованих робіт” проводяться в навчальному господарстві викладачем разом з декількома майстрами. При навчанні потрібно використовувати міжпредметні зв'язки, сучасну техніку і новітні технології, досвід відомих механізаторів [68, 75].

Заняття з предмету “Система технічного обслуговування і ремонту машин” проводять в пункті технічного обслуговування по ланцюговій системі під керівництвом викладача і майстрів виробничого навчання.

Таким чином, програмою передбачено 5 етапів виробничого навчання: у лабораторних, навчальних майстернях, на учбовому полігоні, в учбовому господарстві і на виробництві, які будуть сприяти кращому взаємозв'язку дисциплін теоретичного навчання з практичним.

2.2 Міжпредметні зв'язки при виконанні різних видів робіт при підготовці трактористів-машиністів

При підготовці трактористів-машиністів у ПТУ передбачено програмою такі види робіт: слюсарні; установка техніки на зберігання; ремонтні; індивідуального водіння тракторів, автомобілів, комбайнів; підготовка машинотракторних агрегатів до роботи.

Слюсарні роботи виконуються у слюсарній майстерні училища під керівництвом майстра виробничого навчання. Слюсарні роботи передбачають виготовлення слюсарно-монтажного інструменту, запасних деталей до машини, пристосувань для розбирання та складання тракторів і сільгоспмашин, ремонту обладнання і машин, виготовлення розрізів, макетів, моделей машин та т.ін. На всі ці роботи повинна бути розроблена інструкційно-технологічна документація. Для виконання цих робіт учні повинні вміти читати креслення: робочі, складальні, знати технічні вимоги до тих чи інших деталей і виробів. У цьому їм допоможе тісний зв'язок з кресленням [75, 76].