Санітарно-гігієнічне виховання учнів в ході роботи вчителя біології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження. Державна політика в галузі освіти, роботи з дітьми та молоддю, як це відображено у відповідних документах (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст., Державна програма «Діти України» та ін.), є одним з пріоритетних завдань визначає турботу про здоров'я молоді, виховання в неї культури здорового способу життя. Такі завдання відповідають сучасним позиціям міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНЕСКО), які пов'язують необхідність вирішення цих завдань з проблемою виживання людської цивілізації в умовах дії негативних наслідків науково-практичного прогресу. При тому, що у багатьох випадках сучасної життєдіяльності людини, її здоров'я доводиться відновлювати шляхом застосування складної системи реабілітаційних засобів (медичної, фізичної, психологічної реабілітації), значно більш важливим, як у соціальному, так і в індивідуально-психологічному аспектах і більш ефективним є вирішення педагогічного завдання виховання у кожної людини змалку потреби у здоровому способі життя на основі сформованості усталених санітарно-гігієнічних навичок і звичок.

Утвердження загальнолюдських цінностей, збереження здоров'я громадян України є винятково актуальною проблемою сьогодення. Інтерес до питань здоров'я викликаний насамперед соціальним замовленням суспільства на особистість, здатну вести здоровий спосіб життя та бути корисною суспільству.

Збереження та зміцнення морального, фізичного та психічного здоров'я одним із пріоритетних завдань загальноосвітньої школи, на чому наголошує Концепція загальної середньої освіти. Навчальний заклад сьогодні має створити оптимальні умови для збереження та зміцнення здоров'я учасників навчально-виховного процесу.

Зазначені складові людського досвіду у єдності з відповідними знаннями і уміннями, а також з емоційно-вольовими і оціночно-мотиваційними компонентами свідомості складають санітарно-гігієнічну культуру особистості.

Проблеми здоров'я і здорового способу життя учнівської молоді та умови їх оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А.Г. Здравомислова, І.Н. Смирнова, Л.П. Сущенко та ін.; проблему суб'єкт-суб'єктного, особистісно-зорієнтованого підходу до виховання висвітлено в роботах К.О. Абульханової-Славської, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Ю.В. Кікнадзе, О.Л. Кононко, М.В. Левківського, А. Маслоу, В.Г. Постового, С.Л. Рубінштейна, М.Г. Чобітька, К.І. Чорної та ін.; питання формування здорового способу життя з позицій медицини розкрито в роботах М.М. Амосова, Н.В. Артамонова, А.П. Леонтьєва, Ю.П. Лісіцина, Р.Є. Мотилянської, В.С. Язловецького та ін.; психолого-педагогічні аспекти виховання здорового способу життя дітей і молоді розглянуті в дослідженнях Т.Є. Бойченко, Г.П. Голобородько, М.Є. Кобринського, Т.Ю. Круцевич, С.В. Лапаєнко, В.М. Оржеховської, Ю.Т. Похолінчука, В.В. Радула, С.О.Свириденко, М.С.Солопчука; формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В.Г. Ареф?єв, О.Ф. Артюшенко, О.М. Вацеба, Г.І. Власюк, Л.В. Волков, М.С. Герцик, Л.Д. Гурман, В.С. Дробинський, О.Д. Дубогай, С.А. Закопайло, М.Д. Зубалій, Д.Е.Касенок, О.С. Куц, В.Ф. Новосельський, І.А. Панін, І.І. Петренко, Р.Т. Раєвський, А.Г. Рибковський, О.Б. Скоробагатов, С.О. Сичов, Є.В. Столітенко, А.Л. Турчак, Є.М. Франків, Б.М. Шиян, П.І. Щербак та інші.

У педагогіці окремі аспекти проблеми валеологічного виховання дітей, частково пов'язані з формуванням у них санітарно-гігієнічних знань та навичок, розглядалися лише опосередковано. Помітна роль у розв'язанні проблеми відводиться у дослідженнях відомих філософів,психологів та педагогів: Сократа і Аристотеля Джона Локка, Ж.Ж. Руссо, І.І. Бецкойя, Н.І. Новікова, Ф.І. Янковича, Н.Г. Чернишевського, В.Г. Белинського і А.І. Герцена, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Відомий педагог А.С. Макаренко вважав, що гігієнічно дисциплінованою людиною може бути тільки та, яка зможе вибрати гігієнічно правильну лінію поведінки і буде дотримуватися її до кінця, незважаючи на будь-які труднощі. Необхідно звернути увагу на виражену фрагментарність та вузькоаспектність висвітлення проблеми мого дослідження у зазначених роботах, що, як правило, зводилося лише до підкреслення її важливості та постановки певних дослідницьких завдань, але відсутності спроб їх розв'язати.

Зазначена проблема є особливо актуальною у зв'язку з основним завданням школи - забезпечити готовність кожного випускника до самостійного життя і спілкування з іншими людьми. Несформованість санітарно-гігієнічної культури поведінки людини може негативно позначитися на міжособистісних стосунках, можливість появи шкідливих звичок небезпечна для здоров'я.

Значущість дослідження даної проблеми в науково-методичному плані і її практичного вирішення обумовлена і ослабленістю здоров'я багатьох школярів, їх підвищеною схильністю до різних захворювань. Школа як соціальне середовище, в якій діти перебувають значний час, нерідко створює для них психологічні труднощі. Специфіка сучасного навчального процесу обумовлена як тривалістю навчального дня і великою кількістю домашніх завдань, так і структурою діяльності, кількістю, темпом і способами подачі інформації, вихідним функціональним станом і адаптивністю учня, характером емоційного фону та іншими факторами. Учневі доводиться пристосовуватися до тиску, який чиниться на нього вимогами навчального процесу.

Однією з актуальних практичних завдань школи є створення комфортного, екологічного, психологічно здорового освітнього середовища для учнів шляхом впровадження науково-ефективних технологій, що сприяють адаптації та створення педагогічних умов для саморозвитку і творчої реалізації дітей та підлітків.

Проведені в останні роки гігієнічні дослідження вказують на дві основні причини погіршення здоров'я школярів. Перша з них пов'язана з характером освітнього процесу в школі, побудованому без урахування актуалізуючих потреб учнів. У результаті такого протиріччя у дітей виникає психічна перенапруга, яка провокує виникнення багатьох соматичних захворювань. Крім того, у них відбувається деформація мотиваційної сфери, внаслідок чого знижується активність, сповільнюється розвиток, формуються шкідливі звички, а в кінцевому підсумку - погіршується їхнє здоров'я. Друга причина пов'язана з нездатністю самих учнів належним чином дбати про власне здоров'я, що також свідчить про недоліки в системі шкільної освіти - на сьогоднішній день школа погано займається гігієнічною освітою дітей.

Отже, проблема формування санітарно-гігієнічної свідомості учнів загальноосвітніх навчальних закладів є недостатньо вивченою. Виникає суперечність між нагальною потребою суспільства у вихованні підростаючого покоління з новим типом санітарно-гігієнічної свідомості і недостатньою теоретико-методичною розробкою цієї проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці. Зважаючи на це, можна констатувати актуальність і важливість вибору теми курсової роботи «Санітарно-гігієнічне виховання учнів в ході роботи вчителя біології».

Об'єктом дослідження є санітарно-гігієнічна культура учнів загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження - зміст і методична система формування в учнів старших класів санітарно-гігієнічних знань та умінь в процесі навчання.

Мета курсової роботи - теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити педагогічні умови впровадження функціональної моделі процесу санітарно-гігієнічного виховання у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

Гіпотезою дослідження припущення про те, що виховання у старших підлітків здорового способу життя засобами оптимізації змісту відповідних розділів освітньої галузі «біологія» та встановлення міжпредметних зв'язків буде ефективним за таких умов: гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти; адекватності змісту, форм і методів фізичного виховання в навчальній та позаурочній діяльності завданням формування здорового способу життя, потребам та інтересам старших підлітків; цілеспрямованого формування у старших підлітків знань і умінь щодо підвищення резервів свого організму засобами фізичної культури; розвитку внутрішніх сутнісних сил особистості, забезпечення реалізації процесу фізичного самовизначення, саморозвитку і самовдосконалення старших підлітків.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження було визначено його завдання:

З'ясувати стан досліджуваної проблеми у теорії та освітньо-виховній практиці.

Теоретично обґрунтувати та розробити зміст, форми, засоби, технології та педагогічні умови як складові функціональної моделі санітарно-гігієнічного виховання учнів в ході роботи вчителя біології й експериментально довести їх ефективність.

Визначити й охарактеризувати етапи, рівні та критерії сформованості санітарно-гігієнічної свідомості учнів у процесі запровадження у практику методики її формування.

Розробити інструктивно-методичні матеріали для вчителів з формування санітарно-гігієнічної вихованості учнів

Методологічна основа - основні положення концепції дидактичного матеріалізму, теорії пізнання, теорії особистості та її розвитку в діяльності, теорія цілісного педагогічного процесу, праці педагогів з проблеми дослідження.

Для реалізації поставлених завдань дослідження застосовувались такі методи дослідження:

Теоретичні: системний та порівняльний аналіз філософської, науково-методичної і психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, узагальнення і систематизація наукових даних, обробка результатів педагогічного експерименту методами математичної статистики.

Емпіричні: діагностичні(анкетування, тестування, опитування, бесіди з вчителями, учнями, батьками); обсерваційні (спостереження навчально-виховного процесу в школі, моделювання навчально-виховних ситуацій та їх аналіз); експериментальні (організація і проведення констатувального, пошукового і формувального експерименту та кількісний і якісний аналіз його результатів).

Експериментальна робота проводилася на території Березнегуватської ЗОШ I-III ступенів в період педагогічної практики. У дослідженні взяли участь 105 учнів 8-9 класів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначені й науково обґрунтовані педагогічні умови виховання здорового способу життя старших підлітків засобами санітарно-гігієнічного виховання; розроблені й теоретично обгрунтувані зміст, форми і методи виховання в учнів 8 - 9 класів здорового способу життя в процесі роботи вчителя біології; уточнені критерії, показники і рівні сформованості здорового способу життя старших підлітків.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні поняття “здоровий спосіб життя” стосовно старших підлітків; обґрунтуванні компонентів здорового способу життя учнів 8 - 9 класів; конкретизації педагогічних умов і визначенні їх впливу на ефективність виховання здорового способу життя старших підлітків засобами санітарно-гігієнічного виховання.

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої методики виховання здорового способу життя учнів 8 - 9 класів засобами санітарно-гігієнічного виховання, підготовці методичних рекомендацій щодо форм і методів самовдосконалення санітарно-гігієнічної свідомості учнів.

Коротка структура курсової роботи:

Робота складається зі змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 62 сторінки основного тексту, додатків на 23 аркушах.

Розділ 1. Теоретичні основи санітарно-гігієнічного виховання учнів

1.1 Розробка питань санітарно-гігієнічного виховання учнів в психолого-педагогічній літературі

Розвиток людини вимагає організації двох взаємопов'язаних про-процесів - навчання і виховання. Ці два процеси мають різні завдання і тому, перетинаючись один з одним, а іноді навіть збігаючись у часі, принципово відрізняються один від одного методами і формами організації.

Навчання - один з елементів педагогічного процесу. Другим найважливішим елементом виступає виховання. Обидва ці процеси являють собою процеси цілеспрямованого впливу на дитину.

Виховання сприяє соціалізації дитини в реальному світі і являє собою один із шляхів її здійснення. Це ключовий, основний елемент соціалізації, так як саме виховання дає можливість дитині швидше освоїти комплекс найбільш значимих для суспільства цінностей і норм [14, ст. 15].

Розвиток будь-якої людини відбувається в процесі виховання, коли попереднє покоління передає накопичений досвід подальшому, яке його примножує і збагачує. Виховання - процес цілеспрямованого формування особистості. У сучасній педагогічній літературі та практиці поняття "виховання" вживається в широкому і вузькому сенсі [15, ст. 158].

У широкому сенсі виховання включає в себе всю суму впливу, весь процес формування особистості та підготовки її до активної участі у виробничому, громадському і культурному житті. У такому розумінні виховання охоплює не тільки виховну роботу сім'ї, школи, вузу, громадських організацій, а й вплив всього життєвого укладу суспільства, вплив літератури, мистецтва, засобів масової інформації. Виховання в широкому сенсі цього слова включає в себе також освіту і навчання.

У вузькому сенсі виховання означає формування світогляду, морального обличчя, розвиток естетичного смаку, фізичний розвиток.

Виховання є двосторонньою дією; з одного боку - діяльність педагога, з іншого - діяльність вихованця (їх вплив один на одного, взаємовплив, співробітництво). Тут доречно навести таке висловлювання: «Процеси навчання і виховання можуть бути повноцінними лише в тому випадку, якщо вони є взаємними: навчається і виховується не тільки студент, а й викладач». Крім того, певні комунікативні відносини і зв'язки припускають і взаємодію між самими учнями [15, ст. 167].

Вихователь - це особа (іноді організація), яка здійснює виховання (тобто передає досвід поколінь); крім того, це може бути посадова особа, що займається виховною роботою в навчально-освітньому закладі.

Виховання може бути дієвим, якщо переходить в самовиховання, пробуджує власну активність. Самовиховання - це діяльність людини з метою вдосконалення своїх якостей і подолання недоліків.

Виховний процес складається з окремих ситуацій. Під виховною ситуацією мається на увазі стан процесу виховання в якийсь момент педагогічної взаємодії викладача та студента, в певний період, в конкретних об'єктивних і суб'єктивних умовах.

Для того щоб організувати безперервний виховний процес (розглядаючи його в русі та розвитку), потрібно в кожній навчальній ситуації вирішувати комплекс виховних завдань у залежності від поставленої мети, враховуючи їх варіативність.

При виховному навчанні досягається взаємозв'язок між придбанням знань, умінь і навичок та формуванням особистості учнів. Це дидактичний принцип, що знаходить своє відображення у змісті, організаційних формах і методах навчання. У процесі виховного навчання здійснюються основні завдання виховання і виявляються повноцінність або неповноцінність соціальної ситуації розвитку [23, ст. 257].

Реалізація цілей виховання і освіти називається педагогічним процесом. При цьому акцент робиться не на змісті навчання, а на розробці цілісної змістовної концепції нової педагогічної системи, формуванні міжособистісних відносин, які забезпечують комфортні умови розвитку та емоційно-моральне виховання. Ось чому проблема формування особистості і виховних впливів на неї стає злободенною.

Одним з аспектів всебічного формування особистості підростаючого покоління є формування здорового способу життя дитини і санітарно-гігієнічне виховання [17, ст. 18].

Санітарно-гігієнічне виховання учнів - одна з найважливіших ланок виховання дітей, що передбачає систематичний цілеспрямований вплив на формування особистості людини. Його завданням є виховання потреби боротися за зміцнення не тільки власного здоров'я, а й здоров'я колективу.[20, ст.168]

Гігієнічне виховання - сукупність заходів направлених на прививання населенню гігієнічних навиків, виховання правильного ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих.

Гігієна - медична наука, що вивчає вплив навколишнього середовища та виробничої діяльності на здоров'я людини і розробляє оптимальні, науково-обгрунтовані вимоги до умов життя та праці населення [22,ст.. 93].

Існує ще одна галузь гігієни як гігієна дітей та підлітків, яка вивчає вплив факторів навколишнього середовища, умов навчання і виховання на організм дітей і підлітків і розробляє норми і заходи, направлені на укріплення їхнього здоров'я і забезпечення їхнього нормального розвитку.

Санітарія - сукупність практичних заходів, направлених на здійснення гігієнічних норм і потреб.[19, ст.46]

За останні роки в Україні погіршилися демографічні і фізичні показники, знизилися народжуваність та природний приріст населення, зріс рівень захворюваності та смертності. Особливу тривогу викликає здоров'я дітей та молоді.

Здоров'я населення нерозривно пов'язане з суспільним устроєм. Заходи, спрямовані на поліпшення здоров'я людей, ефективні тоді, коли вони проводяться в масштабі всього населення. Основні завдання гігієнічних досліджень, що проводяться в нашій країні, визначені системою державних, громадських та медичних заходів, спрямовані на попередження захворювань, збереження і зміцнення здоров'я, підвищення працездатності і виховання здорового покоління [23, ст.. 15].

Основною причиною погіршення стану здоров'я дітей та молоді та різкого зниження морально-духовного стану учнів є низька санітарна культура, відсутність елементарних гігієнічних навичок, безвідповідальне ставлення до свого здоров'я. Нездоровий спосіб життя сприймається як нормальна поведінка [21, ст.. 154].

У попередженні захворювань та стимулюванні здорового способу життя дітей та підлітків значна роль належить школі. Безперечно, що основа здорового способу життя, вироблення потреби у дотриманні його норм і правил необхідно починати зі шкільного віку, оскільки фундамент здоров'я людини закладається в дитячому віці в період виховання і навчання в школі. Саме в шкільному віці формуються такі якості особистості, як комунікабельність, моральність, духовність, чесність, а також гігієнічні звички і навички, необхідні здорові потреби [3, ст.. 52].

Як показує міжнародний досвід, щоб досягти успіху у піднятті рівня санітарно-гігієнічної грамотності у збереженні та зміцненні здоров'я, необхідно в значній мірі підвищити відповідальність учнів за своє здоров'я. Прищеплення школярам навичок особистої гігієни буде сприяти підвищенню медико-гігієнічних знань, попередженню захворювань, травматизму, отруєнь організму, попередженню короткозорості і порушення постави, різних інфекційних захворювань [6,ст.. 62].

Придбані школярами гігієнічні знання з формування здорового способу життя стануть надійною опорою у збереженні здоров'я майбутніх громадян України. З цих позицій гігієнічне виховання набуває актуальну, соціальну значущість, вимагає активної стратегії формування здорового способу життя школярів.

Розглянемо становлення проблеми гігієнічного виховання в рамках психолого-педагогічної науки.

З часів глибокої давнини і до наших днів особливу увагу люди приділяли здоров'ю і зокрема такому невід'ємного фактору здоров'я як гігієна.

Історія вітчизняної та зарубіжної освіти свідчить, що проблема здоров'я підростаючого покоління виникла з моменту появи людського суспільства і на подальших етапах його розвитку розглядалася по-різному [2,ст.. 73].

У рабовласницькій Стародавній Греції виділялися особливі системи виховання: спартанська і афінська. В умовах суворого військового ладу життя земельної аристократії виховання у Спарті мало яскраво виражений військово-фізичний характер. Ідеалом був витривалий і мужній воїн. Яскраву картину спартанського виховання намалював Плутарх у біографії спартанського законодавця Лікурга. На відміну від спартанської афінська система виховання передбачала інтелектуальний розвиток і розвиток культури тіла. У працях Сократа і Аристотеля містяться погляди на необхідність формування культури тіла [4,ст.. 7].

У повній відповідності з античним ідеалом людини педагоги епохи Відродження виявляли турботу про здоров'я дітей, розробляли методику фізичного виховання - Томмазо Кампанелла, Франсуа Рабле, Томас Мор, Мішель Монтень.

У педагогічній теорії XVII століття керівним принципом виховання вважався принцип корисності. Педагоги того часу приділяли велику увагу турботі про зміцнення здоров'я дітей. Джон Локк у своїй головній праці "Думки про виховання" пропонує ретельно розроблену систему фізичного виховання майбутнього джентльмена, проголошуючи його основне правило: "Здоровий дух у здоровому тілі - ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі ."[14, ст. 189].

Локк докладно описує прийоми загартування, обґрунтовує значення суворого режиму в житті дитини, дає поради про одяг, їжу, прогулянки, заняття спортом.

Вперше в історії російської педагогічної думки російський діяч освіти Єпіфаній Славинецький в педагогічному творі "Громадянство звичаїв дитячих" спробував дати звід правил, якими повинні були керуватися діти у своїй поведінці. Тут сказано, як ставитися до свого одягу, зовнішності, як дотримуватися правил гігієни [14, ст. 72].

Французькі просвітителі XVIII століття Жан-Жак Руссо і Клод Адріан Гельвецій в очікуванні нової ери, царства розуму на Землі, в своїх працях розглядали питання виховання нової людини. Руссо в роботі "Еміль, або Про виховання" біологізує процес виховання. Він детально зупиняється на прийомах загартовування Еміля, зміцненні його фізичних сил. Відзначаючи важливу роль природних засобів, вказує: "Внутрішній розвиток наших здібностей та наших органів є виховання від природи .". Гельвецій у книзі "Про людину, його розумові здібності та її виховання" визначає завдання фізичного виховання в тому, ". щоб зробити людину більш сильною, більш міцною, більш здоровою, отже, більш щасливою…" [8, ст. 368].

Над перетворенням справи виховання працювали прогресивні громадські діячі і педагоги І.І. Бецкой, Н.І. Новиков, Ф.І. Янкович. Н.І. Новиков у статті "Про виховання та настанову дітей" відзначає, що ". першою головною частиною виховання є піклування про тіло, оскільки освіта тіла і тоді вже потрібне, коли інша освіта не має ще місця ." [19, ст. 61].

Н.Г. Чернишевський поряд з рекомендаціями з фізичного виховання говорив, що школа повинна подбати про те, щоб усім змістом і організацією своєї роботи, усіма різноманітними засобами сприяти максимальному зміцненню і розвитку фізичних сил і здоров'я учнів [19, ст. 79].

Також існувала науково обґрунтована точка зору провідних вчених про роль школи в організації умов для виховання в дитині бадьорості духу та формування здорового способу життя. В.А. Фармаковский у своїй книзі "Шкільна дієтика" підкреслює, що саме школа повинна бути приємно естетично упорядкована, щоб впливати на добрі звичаї і смаки дітей [14, ст. 145].

У цей же період з'явилися роботи, де розглядаються залежність процесу формування здорового способу життя школярів від рівня розвитку їхньої свідомості, факторів волі і установки домінанти вольового посилу (І.Т. Назаров, Є.А. Андріанова та ін.). І.Т. Назаров в роботі "Культура волі, система виховання здорової особистості" особливу роль відводить учителю у вихованні волі дитини, що, на думку автора, є умовою формування позитивних цільових установок особистості в області здорового способу життя для вдосконалення адаптаційних можливостей організму [15, ст. 173].

В кінці 40-х - початку 50-х років знову отримує актуальності проблема формування здоров'я. Нова установка на гігієнічний аспект здорового способу життя була викликана необхідністю повоєнного часу. Основоположником радянської системи гігієнічного виховання школярів визнаний І.І. Мільман. Ще в 20-і роки він розробив систему уроків здоров'я, а його послідовники - серію навчальних посібників з особистої і соціальної гігієни, профілактики, збереження працездатності [15, ст. 176].

У 70-80-ті роки ведуться дослідження з питань гігієнічного виховання (Н.А. Бернштейн, В.А. Воскресенський, В.І. Загвязінскій та ін.), охорони здоров'я учнів дітей, дотриманні гігієнічних вимог до організації навчальних предметів (Д.А. Ізуткін та ін..) [15, ст. 198].

В даний час змінюється напрямок досліджень проблеми гігієнічного виховання, їх кількісні та якісні параметри. З'являється велика кількість наукових робіт і практичних рекомендацій, які розкривають серйозні проблеми і показують шляхи їх рішень:

- Антиалкогольне і антинаркотичне просвітництво;

- Статеве виховання і психогігієна статі як необхідний аспект формування уявлень про здоровий спосіб життя;

- Збереження психічного здоров'я, методи корекції психофізичних відхилень, резерви підвищення резистентності організму та стійкості психіки і нервової системи дітей [1, ст. 61].

Таким чином, в сучасній школі важлива увага приділяється не тільки отриманню нових знань, а й вихованню здорового школяра. Одним з важливих факторів розвитку здорової особистості є отримання школярами санітарно-гігієнічних навичок.

1.2 Сучасний стан проблеми санітарно-гігієнічного виховання учнів в ході роботи вчителя біології та шляхи її подолання

Проблема виховання в аспектах педагогіки й методики навчання біології нині стає дедалі актуальнішою, оскільки внаслідок глибоких трансформацій в ідеології суспільного життя й системи виховання в сучасному світі суттєво змінюються пріоритети цінностей.

Шкільна освіта спрямована на виховання всебічно розвиненої й гармонійно сформованої особистості, готової до життя та праці в сучасних умовах. Кінцевою метою виховання особистості є підготовка її до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання нею ролей громадянина України та Землі, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Відповідно до цієї мети у виховний процес входять розумове, моральне, естетичне, трудове й фізичне (санітарно-гігієнічне) виховання.

Відповідно до соціального замовлення формується мета й завдання роботи кожної школи, кожного педагога, що відображають пропозицію освітніх послуг з розвитку здібностей дітей. Здібності є в кожній дитині. Складність учительської праці в тому, щоби знайти шлях до кожного учня , створити умови для розвитку цих здібностей і тим самим оволодіти новітніми технологіями педагогічної професії.[10, ст. 256]

Проблема оздоровчої функції освіти складна й багатогранна. Для того щоб вона спрацювала, необхідне не тільки бажання, а й професійна підготовка до її реалізації.

Треба зазначити, що тільки один учитель, який реалізує здоровязберігаючі технології, не в змозі змінити ситуацію в школі. До цієї роботи потрібно залучати весь колектив, що дасть змогу виробити стратегію розв'язання проблем оздоровчої функції освіти.

Станом на сучасний час, серйозне занепокоєння викликає недостатня культура здоров'я підростаючого покоління. Незважаючи на значну санітарно-просвітницьку роботу, надання знань з основ здоров'я, частина дітей не використовують навички здорового способу життя на практиці. Протягом періоду навчання збільшується кількість відхилень у стані здоров'я дітей.[7, ст. 239]

Особливе занепокоєння викликає високий рівень захворюваності підлітків на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання алкогольних напоїв і наркотичних та інших психоактивних речовин. Серед молоді України набуло широких масштабів паління тютюну.

У такій ситуації особливу роль у профілактиці негативних звичок дітей і підлітків має відіграти загальноосвітня школа.

Навчальна діяльність на уроках покликана не просто дати дитині суму знань, умінь і навичок, а сформувати в неї компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки навчанню.

Варто наголосити на особливій ролі навчального предмета біологія у формуванні здоров'я зберігаючої компетентності учнів. Особливо зміст навчального курсу біології 9 класу спрямований на формування переконань у необхідності відповідального ставлення до власного здоров'я, оволодіння знаннями про здоров'я, методи його формування, збереження та зміцнення, усвідомлення залежності процесів життєдіяльності та здоров'я людини від природних і соціальних факторів, формування готовності учнів використовувати одержані знання, уміння і способи діяльності в реальному житті для розв'язання практичних завдань. З метою формування здоров'я зберігаючої компетентності учнів учителям потрібно використовувати такі технології навчання, які б сприяли свідомому ставленню учнів до власного здоров'я.[17,ст. 124]

Здоров'я формуючі освітні технології - це психолого-педагогічні технології, програми, методи, спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню і зміцненню, формування уявлення про здоров'я як цінність, мотивацію на ведення здорового способу життя; це умови навчання дитини в школі (відсутність стресу, адекватність вимог, адекватність методик навчання і виховання); раціональна організація навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей і гігієнічних вимог); відповідність навчального й фізичного навантаження віковим можливостям дитини; необхідний, достатній і раціонально організований руховий режим, створення максимально можливих умов для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального й фізичного здоров'я учнів і педагогів. До цієї системи належать: використання медичних даних моніторингу стану здоров'я учнів з власними спостереженнями в процесі реалізації освітньої технології, її корекція; облік особливостей вікового розвитку школярів і розробка освітньої стратегії для учнів певної вікової групи; створення сприятливого емоційно-психологічного клімату в процесі реалізації технології; використання різноманітних видів здоров'я зберігаючої діяльності учнів, спрямованих на збереження і підвищення резервів здоров'я, працездатності.[5,ст. 302]

Аналіз проведення уроку з позицій здоров'я збереження передбачає врахування педагогом під час організації та проведення уроку таких умов: обстановка й гігієнічні умови в класі; кількість видів навчальної діяльності.

Місце і тривалість застосувань ТНЗ, уміння вчителя використовувати їх як можливості ініціації дискусії, обговорення; пози учнів, чергування поз; фізкультхвилинки та інші оздоровчі моменти на уроці - це все повинно бути присутнім на сучасному уроці. Норма - на 15-20-й хвилині уроку по 1 хвилині три легеневі вправи; наявність і учнів мотивації до навчальної діяльності на уроці і використовувані вчителем методи підвищення цієї мотивації; наявність у змістовній частині уроку питань, пов'язаних зі здоровим способом життя; наявність на уроці емоційних розрядок.

Сьогоднішнє життя показує, що гігієнічне виховання ведеться не на належному рівні, найчастіше безсистемно. Мабуть, тому сьогоднішні школярі неохайні і не здорові. І ми схильні думати, що відбувається це не тому, що такі погані наші діти, а від елементарного незнання правил, від байдужості дорослих, які віддають перевагу частіше за все не бачити і не чути (поки самих не стосується) [11, ст. 14].

Санітарно-гігієнічне виховання має на меті забезпечити усвідомлення учнями необхідності здорового способу життя, сформувати наукові обґрунтування гігієнічних норм поведінки, зміцнити свідоме ставлення учнів до виконання гігієнічних норм у повсякденному житті, що зрештою спрямоване на збереження й зміцнення здоров'я школярів. При цьому слід ураховувати попередній життєвий досвід учнів. Виходячи з цього завдання, вчителю слід виділяти систему санітарно-гігієнічних понять, визначити, на яких уроках їх необхідно сформувати, добрати відповідні методи й засоби навчання й організувати роботу з поняттями таким чином, щоб переконати учнів у необхідності виконання гігієнічних норм, оскільки недотримання їх може мати негативні наслідки для їхнього здоров'я.

Санітарно-гігієнічне виховання учнів передбачає також боротьбу з їхніми шкідливими звичками: палінням, вживанням алкоголю та наркотиків. Робота ця непроста й має проводитися постійно, оскільки поодинокі заходи не даватимуть бажаного результату. В антинікотиновій та антиалкогольній пропаганді важливо спиратися на той фактичний науковий матеріал із змісту курсу, який повною мірою доводить негативний вплив шкідливих звичок на здоров'я. Фізіологічна грамотність учня - запорука його стійкості проти згубних для здоров'я нахилів.

Основи формування санітарно-гігієнічних умінь та навичок учнів:

Правильне оцінювання учнями свого життєвого досвіду з погляду гігієнічних вимог та фізіологічного обґрунтування гігієнічних правил сприяє формуванню в них свідомого ставлення до їх виконання.

Глибоке розуміння корисності гігієни для здоров'я дає змогу сформувати позитивне ставлення до власного здоров'я та гігієнічно правильної організації життя.

Закріпленню гігієнічних навичок істотно сприяє розуміння шкоди для здоров'я невиконання правил гігієни.

Позитивні результати дотримання гігієнічних вимог стимулюють подальше їх виконання.

Формування санітарно-гігієнічних звичок тісно пов'язане із самовихованням. Прагнучи до закріплення гігієнічних звичок, учні виховують свої вольові якості.

Основою санітарно-гігієнічного виховання є анатомо-фізіологічні знання, які дають змогу учням свідомо впливати на стан свого здоров'я, правильно оцінювати власний досвід, розуміти необхідність виконання гігієнічних вимог.

Гігієнічне виховання дитини починається задовго до її навчання у школі. Проте чимало дітей не проходять відповідної підготовки в сім'ї, дитячому садку і приходять до школи з неправильними гігієнічними установками, недостатніми елементарними відомостями про особисту гігієну. У гігієнічному вихованні велике значення мають автоматизовані елементарні навички та звички, які формуються в результаті систематичної вимогливості дорослих та їх позитивного прикладу. Гігієнічне виховання складається з гігієнічного навчання (передача гігієнічних знань і на цій основі створення переконань, навичок і звичок з гігієни). При цьому передбачається врахування вікових особливостей учнів таким чином, щоб елементарні відомості про гігієну повідомлялись дітям молодшого віку й поступово ускладнювались.

Важливою ланкою в системі гігієнічного навчання й виховання учнів є перш за все підвищення санітарно-гігієнічної освіти вчителів. Оволодіння вчителями знаннями із санітарії та гігієни є абсолютно необхідним для здійснення гігієнічного виховання учнів, у забезпеченні необхідною літературою, фільмами тощо.[17,ст. 157]

У підвищенні рівня компетентності вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів у галузі гігієни вагоме місце посідає ознайомлення із сучасними дослідженнями вітчизняних учених-гігієністів.

Гігієнічне навчання і виховання учнів на уроці зумовлює дотримання нормативних документів, положень науки і практики у цій галузі, досвіду роботи вчителів щодо змісту санітарно-гігієнічної освіти та виховання учнів; реалізація педагогічно доцільних форм організації гігієнічного навчання учнів (виявлення знань гігієни у змісті навчального предмета, проведення «уроків здоров'я», проведення факультативів, практичних занять, гігієнічних тренінгів тощо); дотримання принципів гігієнічного навчання учнів (подолання «бар'єру тривіальності», спонукання учнів до критичного перегляду своїх санітарно-гігієнічних знань, стимулювання пізнавальної активності учнів, раціональне використання наочності); використання на уроці продуктивних методів гігієнічного навчання та виховання учнів; реалізацію оптимальних методів і засобів попередження неврозів, психопатії, акцентуації особистості - ознак розладу нервової системи учнів; суворе дотримання норм тривалості безперервного застосування на уроках різних технічних засобів навчання, зокрема і комп'ютера; забезпечення умов дотримання гігієнічних норм добової рухової активності учнів.

На основі знання змісту основних підсистем уроку та їх компонентів учитель має можливість проаналізувати ефективність реалізації кожної з них чи уроку в цілому як складної педагогічної системи.

Гігієнічне виховання повинно органічно поєднуватися із загальним, трудовим, фізичним і естетичним вихованням учнів. Перехід до 11-ти річного навчання розширю можливості школи в гігієнічному вихованні школярів. Завдяки надзвичайній пластичності дитячого організму саме в шкільному віці існують найбільші можливості для формування навичок раціональної гігієнічної поведінки, які зберігатимуться протягом усього життя.

Система гігієнічного навчання і виховання не завжди повною мірою втілюється в життя. І як результат цього із збільшенням терміну навчання в школі ми маємо збільшення кількості дітей із короткозорістю, з вадами постави, викривленням хребта, плоскостопістю, з функціональними розладами нервової системи, з недостатньою фізичною підготовленістю.

Зміст гігієнічного виховання учнів ґрунтується переважно на даних медичної науки і практики охорони здоров'я, а його здійснення - на даних педагогіки і психології - як наук, покликаних навчати та формувати особистість. Центральною фігурою в здійсненні гігієнічного виховання є вчитель-педагог, який сам повинен бути вихованим. Його найближчі консультанти - шкільний лікар санітарно-епідеміологічної станції.

Гігієнічне навчання і виховання на уроках передбачено навчальним планом і програмами навчання. Зміст такого навчання із збільшенням віку школярів поступово розширюють і поглиблюють.

У 1-3 класах на уроках з української мови передбачене засвоєння попередніх відомостей про раціональний режим дня, рухову активність, раціональне харчування, правильну робочу позу за партою, охорону зору, гігієнічні навички догляду за приміщенням, підтриманням, підтримання чистоти тіла, одягу, взуття, профілактика травматизму, деяких захворювань, обов'язки чергових…

У програмі з природознавства передбачено засвоєння відомостей про будову і функціонування організму людини, кровообіг, дихання, травлення та поглиблення знань у галузі гігієни утримання приміщення, особистої гігієни, гігієни праці, техніки безпеки…

У 4-9 класах на уроках біології, хімії, фізики, трудового навчання, фізичної культури, під час суспільно корисної праці відповідно до змісту навчання з цих предметів учні повинні послідовно вивчати гігієнічні вимоги до загальної організації життя і різних видів діяльності людини. Особливу увагу слід приділяти екологічному аспекту гігієнічних знань, засвоєння яких передбачається при здійсненні різних форм роботи школи з природоохоронної освіти.

У старших класах набуті гігієнічні знання повинні повсякденно застосовуватися учнями при навчанні, в позакласній і позашкільній роботі.

Все це буде формувати в учнів переконання, які і будуть відігравати провідну роль при визначенні поведінки кожного школяра. Учні будуть усвідомлювати свою громадську відповідальність за власне і громадське здоров'я .

Важливе значення має позакласна та позашкільна робота з гігієнічного виховання. Її завдання - закріпити, розширити і поглибити знання, набуті учнями в школі. Одним із різновидів позакласної роботи є участь учнів у гуртках медико-гігієнічного профілю.

В позашкільний час є широкі можливості гігієнічного виховання під час трудової діяльності учнів, при організації занять фізкультурою, в туристичних походах.

1. Вивчення і аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст і сутність понять, що характеризують здоровий спосіб життя. Зокрема, визначено, що здоровий спосіб життя старшого підлітка є такою організацією його життєдіяльності, яка забезпечує оптимальний за даних умов рівень збереження й розвитку його фізичного, морального та психічного здоров'я.

2. Структура здорового способу життя старших підлітків містить такі змістові елементи: раціональна навчальна і трудова діяльність з елементами наукової її організації; самовдосконалення особистісно важливих якостей учня (сили волі, цілеспрямованості, активності, самодисципліни); самоорганізація, що базується на повноцінності розпорядку дня, раціональному відпочинку та розумному поєднанні різних форм оздоровчої діяльності; оптимальний руховий режим для підтримки розвитку органів біологічних систем людини, її життєдіяльності та профілактики захворювань; психологічна підготовка як основа профілактики стресів, вироблення позитивних емоцій, навчання методикам психорегуляції свого стану; особиста поведінка, спрямована на попередження та боротьбу зі шкідливими звичками; раціональне й збалансоване харчування як основа правильного розвитку систем організму; повноцінний сон, який попереджує фізичну й розумову перевтому.

Розділ 2. Дослідно-експериментальна перевірка ефективності санітарно-гігієнічного виховання учнів в ході роботи вчителя біології

2.1 Характеристика рівнів санітарно-гігієнічної свідомості учнів

санітарний гігієнічний виховання учень

Для виявлення рівнів санітарно-гігієнічної культури мною було проведено дослідно-експериментальну роботу по проблемі дослідження в 8-9 класах, в умовах природного педагогічного процесу на базі Березнегуватської ЗОШ I-III ступенів. В дослідженні приймали участь 105 учнів.

Аналіз результатів опитування старших підлітків засвідчив, що переважна їх більшість має лише недостатньо змістовні уявлення про сутність і компоненти здорового способу життя. Дали узагальнене визначення поняттю «здоровий спосіб життя» лише 7,6% учнів, прагнули розкрити зміст поняття через його складові 90,2% опитаних, не впоралися з поставленим завданням 2,2% старших підлітків. При визначенні складових здорового способу життя 95,3% учнів вказали, що головною складовою здорового способу життя є активний рух; 28,6% старших підлітків розуміють важливість відсутності в їхньому житті шкідливих звичок; 59,6% респондентів усвідомлюють необхідність правильного харчування, що запобігає багатьом хворобам і підтримує енергетичний запас організму людини. Найменше уваги приділяється учнями таким необхідним складовим здорового способу життя, як гігієна тіла (11,6%), гігієна праці (11,6%) та гігієна душі (8,5%). Хоча вони зрозуміють, що без дотримання цих життєвих правил погіршуватимуться показники здоров'я через порушення сну, психічного стану, що негативно позначиться на їхній життєдіяльності.

Важливе місце в ході констатуючого етапу експерименту займало визначення місця і ролі самостійних занять старших підлітків фізичною культурою як складової здорового способу життя. Встановлено, що регулярно самостійно займаються фізичними вправами лише 38,2% школярів, 55,0% займаються ними епізодично, 6,8% самостійно фізичними вправами не займається. На запитання, що заважає їм займатися фізичними вправами, 5,4% учнів указали, що нічого не заважає, 94,6% школярів таких причин назвали 8, а саме: не вистачає вільного часу; стомленість після навчання; відсутність бажання й інтересу; немає умов для занять; погана організація занять за місцем проживання; відсутність особистого інвентарю; слабке здоров'я; інші захоплення.

Вивчення показало, що на перше місце учні 8-9 класів серед мотивів занять фізичною культурою поставили зміцнення здоров'я, на друге - зацікавленість процесом занять фізичною культурою, на третє - гармонійний фізичний розвиток, на четверте - підтримку загальної працездатності, на п'яте - недостатню рухову активність, активний відпочинок, можливість задовольнити свою потребу в спілкуванні з ровесниками. Серед мотивів занять фізичною культурою звичка до систематичних занять займала лише шосту позицію, а найменш вагомими внутрішніми мотивами старших підлітків були підготовка до майбутньої професії, потреба у красивій поставі й прагнення бути красивим.

Показниками визначення рівнів сформованості у старших підлітків здорового способу життя були їхні знання про сутність здоров'я, здоровий спосіб життя, руховий режим, самостійні заняття та їх значення в життєдіяльності і збереженні здоров'я, а також їхні реальні дії, спрямовані на покращення рухового режиму, впровадження здорового способу життя, самостійних занять фізичними вправами і самоконтролю за функціональним станом організму, фізичною підготовкою та розвитком основних фізичних якостей. За сумою вираження цих та інших показників їх умовно можна розподілити на групи з високим, середнім і низьким рівнями сформованості здорового способу життя.

До групи з високим рівнем були включені учні з активно-позитивним ставленням до здорового способу життя. Вони мали глибокі знання щодо сутності здорового способу життя та його значення для життєдіяльності особистості; знали компоненти здорового способу життя учнів 8-9 класів; розуміли закономірності впливу регулярних занять фізичною культурою і спортом на збереження та зміцнення здоров'я; володіли вміннями і навичками самостійно планувати й виконувати вимоги здорового способу життя, здійснювати самоконтроль та аналізувати вплив занять фізичними вправами на покращення здоров'я; добровільно брали участь у позакласних фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах; успішно виконували встановлені для старших підлітків тести і нормативи з фізичної підготовленості. У вихідні дні учні цієї групи віддавали перевагу активному відпочинку, самостійним заняттям різними видами спорту, походам вихідного дня. У цих учнів були сформовані тверді установки ведення здорового способу життя, негативне ставлення до тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів. За даними констатуючого експерименту серед досліджуваних (n = 105) кількість таких учнів становила 11,9 %.

До групи із середнім рівнем були включені учні з пасивно-позитивним ставленням до здорового способу життя. Вони мали достатні знання щодо сутності здорового способу життя та його значення для життєдіяльності особистості; знали компоненти здорового способу життя учнів 8-9 класів, але не повністю розуміли вплив регулярних занять фізичною культурою та спортом на зміцнення і збереження здоров'я; не мали достатніх умінь та навичок самостійно планувати й виконувати вимоги здорового способу життя, здійснювати самоконтроль та аналізувати вплив занять фізичними вправами на покращення здоров'я; епізодично брали участь у позакласних фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах; посередньо виконували встановлені для старших підлітків тести і нормативи з фізичної підготовленості; періодично пропускали уроки фізичної культури. Більшість з цих учнів не мали шкідливих звичок і віддавали перевагу самостійним заняттям різними видами спорту. Хоча в учнів цієї групи були сформовані мотивація й позитивне ставлення до покращення свого здоров'я та ведення здорового способу життя, недостатній розвиток вольової сфери не дозволяв їм досягти кращих результатів у дотриманні здорового способу життя. Серед досліджуваних таких було виявлено 43,6%.

До групи з низьким рівнем увійшли учні з індиферентним ставленням до здорового способу життя. Вони мали фрагментарні, несистематизовані знання щодо сутності здорового способу життя, недостатнє уявлення про його значення для життєдіяльності особистості; не знали компонентів здорового способу життя учнів 8-9 класів; не розуміли впливу регулярних занять фізичною культурою та спортом на зміцнення і збереження здоров'я; не володіли вміннями і навичками самостійного планування та виконання вимог здорового способу життя; не вміли здійснювати самоконтроль та аналіз впливу занять фізичними вправами на покращення здоров'я; ухилялися від участі в позакласних фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах; майже всі встановлені для старших підлітків тести і нормативи з фізичної підготовленості склали на «незадовільно» або мали високий результат з одного нормативу, а з інших - середній або нижчий за нього; пропустили значну кількість уроків фізичної культури. Більшість з них мали ті чи інші шкідливі звички, недостатньо сформовану вольову сферу й мотивацію до здорового способу життя. За даними констатуючого експерименту до цієї групи зараховано 44,5% досліджуваних школярів.

2.2 Функціональна модель санітарно-гігієнічного виховання учнів

Експериментальна програма виховання здорового способу життя учнів 8-9 класів базувалася на засадах інтегративного та диференційованого підходів. Принцип інтеграції передбачав таку структуру освітньої системи, яка характеризується взаємодією і взаємопроникненням попередньої і наступної освітніх ланок за змістом і навчальними технологіями, раціональним поєднанням диференційованих та інтегрованих навчальних предметів. Принцип диференціації передбачав таку конструкцію освітньої системи, яка б була адаптована за всіма навчальними параметрами до наявного потенціалу розумових і фізичних здібностей учнів та їх індивідуальних особливостей, створювала всі умови для розвитку й саморозвитку кожного школяра.

Диференційований підхід до формування в старших підлітків знань і умінь здорового способу життя здійснювався на основі типологічного групування. Основна робота з учнями активно-позитивного типу на уроках біології та в позаурочній діяльності була спрямована на: поглиблення знань і умінь з основ здорового способу життя, фізичної культури і спорту, дотримання активного рухового режиму та ведення здорового способу життя; надання практичної допомоги в підготовці індивідуальних програм здорового способу життя; створення з цих учнів групи лідерів з проведення активної пропаганди здорового способу життя, регулярних занять фізичною культурою і спортом серед своїх товаришів, однокласників та молодших школярів.

Основними напрямами роботи з учнями пасивно-позитивного типу на уроках біології та в позаурочній діяльності були: заохочення і допомога в удосконаленні та розвитку знань і умінь з основ здорового способу життя, фізичної культури і спорту; дотримання рухового режиму та ведення здорового способу життя; розширення ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя, зміцнення здоров'я і формування стійкої мотивації до фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять; підготовка індивідуальних програм здорового способу життя; залучення цих учнів до проведення пропаганди здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом серед однокласників та товаришів.

Робота зі школярами індиферентного типу на уроках біології та в позаурочній діяльності була спрямована на: формування інтересу до проблем здорового способу життя і занять фізичними вправами шляхом зовнішнього стимулювання; отримання задоволення від занять фізичними вправами, поліпшення самопочуття та підвищення працездатності організму; зміцнення їхньої упевненості в собі, підвищення інтересу і мотивації до здорового способу життя та покращення здоров'я; привернення уваги учнів до проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних свят, вечорів, до написання рефератів і творів на теми здорового способу життя.