Лісові системи та їх вивчення в шкільному курсі біології
Історія уявлення про ліс і лісову систему. Структура лісової екосистеми. Лісові системи України. Структурно-функціональні підходи до вивчення лісових систем. Рекомендації щодо вивчення лісових екосистем та їх компонентів в позашкільній роботі з біології.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2010 |
| Размер файла | 346,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У систематичному відношенні видовий склад соснових лісів досить різноманітні і представлені видами значної кількості родин. Зокрема, у рослинному покриві соснових лісів помітну роль відіграють види з родини Роасеае: Calamagrostis epigeios, Agrostis tenuis, Molinia coerulea, Poa compressa, P. pratensis, Festuca rubra, F. multiflora, F. ovina, F. polesica, Nardus stricta, Koeleria glauca, K. grandis, Corynephorus canescens. Досить поширеними є види родини Asteraceae: Hieracium pilosella, H. umbeilatum, Solidago virgaurea, Filago arvensis, Antennaria dioica, Jurinea pseudocyanoides.
Однією з характерних рис соснових лісів є домінування в них бореальних видів з обширними голарктичними євразійськими ареалами. В їх складі представлені різні життєві форми рослин. Із деревних порід це, насамперед, Pinus sylvestris - основний едифікатор багатьох типів лісу і осередок світи бореальних видів, що цілком співпадає з її середовище утворювальною роллю в борових лісах і борових ценозах. На заході України (в Прикарпатті) і північному заході (на Поліссі) до сосни приєднується Рісеа abies, де, в разі істотного зростання її участі в деревостанах, утворюються ипинопо-соснові ліси, хоча вони тут не мають значного поширення.
Для багатьох синтаксонів соснових лісів специфічним є поєднання бореального едифікатора і домінантів із бореальних чагарничків. Вони утворюють окремий ярус під пологом деревостану, надаючи соснякам фізіономічної та ценотичної своєрідності і структурної відмінності. Типові чагарнички для лісів України в сухих і свіжих типах: Calluna vulgaris, Arctostaphylos uvaursi, Rhodococcum vitisidaea, на свіжих і вологих - Rubus saxatilis, Vaccinium myrtillus, а на заболочених і болотних - Ledum palustre, Vaccinium uliginosum, Chamaedaphne calyculata, а також напівчагарнички - Oxycoccus palustris, Andromeda polifolia.
He менш характерними для світи бореального едифікатора є трав'янисті види даної групи рослин. Їх характерною ценотичною властивістю є асектаторна участь. Видів з домінантною участю мало, або вони майже зовсім не зустрічаються і значної ценотичної ролі у фітоценозах не відіграють. Із борєальних асектаторів у зеленомошних сосняках трапляються: Lycopodium clavatum, L. annotinum, Diphasiastrum complanatum, Pyrola rotundifolia, P. minor, Luzula pilosa, Carex ericetorum, Pteridium aquilinum, Chimaphlia umbellata, Trientalis europaea; в довгомошних - Lysimachia vulgaris, Carex nigra, C. ecilnata, Potentilla erecta, рідше - Molinia coerulea, яка після низових пожеж нерідко виступає як домінант, що заміщує в наземному покриві Polytrichum commune; в сирих і болотних борах ростуть Andromeda polifolia, Menyanthes trifoliata, Eriophorum vaginatum, Carex lasiocarpa, котрі тут часто виступають як домінанти чагарничково-трав'яного покриву. Болотознавці відносять типи лісу з пануванням у трав'яному ярусі Eriophorum vaginatum та Carex lasiocarpa до лісових боліт.
У наземному покриві соснових лісів окреме положення займають бореальні види мохів і лишайників. Із них у лишайникових борах едифікаторами виступають термофільні види лишайників, поширених на піщаних ґрунтах. Це здебільшого Cladonia rangiferina, C. gracilis, C. sylvatica, C. uncialis, C. fimbriata, Cetraria islandica.
Ценотично соснові ліси характеризуються рядом особливостей: а) соснові ліси ростуть переважно на бідних дерново-підзолистих ґрунтах зі слабо виявленим гумусовим горизонтом, що сформувалися на флювіогляціальних пісках; б) вони утворюють монодомінантні деревостани, більшість з яких антропогенного походження; в) у наземному покриві часто асоціюються з мохами та лишайниками, з домінантною участю яких утворюють численні сосново-лишайникові, сосново-довгомошні, сосново-зеленомошні та сосново-сфагнові угруповання; г) у складі деревостану обмежена кількість видів співдомінантів і асектаторів; д) у трав'яно-чагарничковому ярусі переважають види мезооліготрофної і оліготрофної екології; є) займаючи південне положення ареалу сосни, утворені типи соснових лісів мають добре виявлений підлісок, унаслідок чого поруч з простими за структурою сосняками формуються складні соснові ліси. Ще однією характерною особливістю борів є наявність у їх складі чагарничків Ericaceae і Vacciniaceae, які нерідко виступають як домінанти чагарничково-трав'яного покриву.
Нарешті відзначимо, що основний едифікатор має добре виявлені ознаки ксероморфності: трахеїдальну деревину, голчасті листки з потужно виявленим кутикулярним шаром, гіподермою і складчастою паренхімою. До того ж сосна має здатність вступати в симбіоз із грибами та утворювати мікоризу, і таким чином одержувати додаткову кількість води, розчинених у ній мінеральних солей, елементів біосу, що помітно підвищує життєдіяльність виду в екстремальних умовах місцезростання.
Завдяки цим особливостям сосна набула високої біологічної та морфогенетичної пластичності, а також екологічної адаптивності, що, в свою чергу, забезпечило їй широке географічне поширення на Землі та найрізноманітнішу геоморфологічну приуроченість у межах обширного ареалу.
На відміну від хвойних ландшафтів, широколистяні мають різноманітніший склад деревостанів, підліску і живого надґрунтового покриву. У них різноманітніше забарвлення крон і габітус дерев окремих деревних порід. У широколистяних лісах різко виражена сезонна мінливість забарвлення, що призводить до зміни аспектів, тобто зовнішнього вигляду рослинного угруповання. Іноді вживають вираз "аспект" стосовно лісопаркових та й лісових об'єктів. Цей вираз означає точку зору, з якої розглядається предмет, явище тощо. У біології, у тому числі і у лісівництві, аспект - це зовнішній вигляд рослинного угруповання, наприклад, зовнішній вид трав'яного покриву у лісі [26].
Широколистяні ліси утворюються різноманітними за систематичною належністю та екологією видами. Ці ліси найбагатші за флористичним складом і включають більше видів, ніж хвойні та болотні ліси, тут росте більше трав'янистих видів, ніж на луках і засолених ґрунтах, болотах чи навіть у степу. Така різноманітність обумовлена кліматичними, едафічними і ценотичними особливостями, що сформувалися під впливом своєрідного мікроклімату, який утворюється під наметом крон лісоутворюючих порід та внаслідок конвекції повітряних мас.
У складі сучасних широколистяних лісів України визначальну едифікаторну роль відіграють Quercus robur.rQ. petraea, Q. pubescens, Fagus sylvatica, F. orientalis, Carpinus betulus, C. orientalis, Fraxinus excelsior, Tilia cordata. Меншу участь у формуванні лісового фонду країни беруть Tilia latifolia, Acer platanoides, A. campestre, A. pseudoplatanus, Ulmus laevis, U. scabra, U. glabra, Alnus glutinosa, Betula pendula, Populus tremula. У складі широколистяних лісів за межами України значного поширення набувають Castanea sativa, Zelcova carpinifolia, Z. hyrcana, Parrotia persica, Ulmus carpinifolia, Quercus bissieri та ін.
У широколистяних лісах багатий і різноманітний флористичний склад підліску. Найбільш поширеними і типовими для даного типу лісів є: Corylus avellana, Euonymus verrucosa, E. europaea, Frangula alnus, Viburnum opulus, V. lantana, Rhamnus cathartica, Sambucus nigra, S. race-mosa, Sorbus aucuparia, Swida sanguinea, Prunus spinosa, Rhus cotinus, Lonicera nigra, L. xyiosteum, L. tatarica, Cotinus coggygria, Ugustrum vui-gare, Rubus idaeus, R. caesius, Crataegus monogyna, Rosa canina, Daphne mezereum, Rhododendron luteum, Cerasus fruticosa, Laurocerasus offici-nalis, Caragana frutex та деякі менш поширені види.
Ще більш флористично різноманітним є ярус трав'янистих видів, які відрізняються за біологічними, екологічними і ценотичними властивостями та флоро-генетичним походженням. За типовістю, поширеністю і чисельністю виділяються евтрофні європейська і євразійська групи неморальних видів. У широколистяних лісах України вони утворюють флористичне ядро і відіграють істотну ценотичну роль у формуванні типологічної різноманітності. Частими супутніми видами світи едифікаторів лісоутворюючих порід є: Aegopodium podagraria, Asperula odorata, Stellaria holostea, Asarum europaeum, Mercurialis perennis, Galeobdolon luteum, Carex pilosa, Convallaria majalis, Lathyrus vernus, Viola mirabilis, V. sylvatica [26].
Ця група видів збагачується в різних регіонах за рахунок аборигенних неморальних видів, які відображають регіональні та локальні особливості грунтово-кліматичних і орографічних умов. У західних регіонах у травостої до рівня домінанта чи субдомінанта збільшується участь таких видів, як Sanicula europaea, Astrantia major, Dentaria bulbifera, D. glandulosa, Aposeris foetida; на Поліссі - Impatiens nolitangere, Filipendula denudata, Hepatica nobilis, Pteridium aquilinum, Dryopteris filixmax, Athyrium filixfemina; в Лісостепу і Степу - Carex brevicollis, Lithospermum purpureo-coeruelum, Brachypodium sylvaticum, Poa nemoralis, Carex montana, Melica picta, Melampyrum nemorosum; у Криму - Laser trilobum, Brachypodium rupestre, B. pinnatum, Dorycnium graecum, Poa sterilis, Carex humilis, C. hallerana, C. michelli.
Характерною особливістю травостою є й те, що до типового флористичного ядра мезофітів у північних районах домішуються бореальні види: Oxalis asetosella, Majanthemum bifolium, Trientalis europaea, Pyrola rotundifoiia, Luzula pilosa, Vaccinium myrtiilus, які в травостої нерідко є домінантами або асектаторами.
На півдні Лісостепу та в Причорномор'ї в угрупованнях можуть брати участь Laser trilobum, Physospermum cornubiense, Polygonatum latifolium, Asparagus verticillatus, Carex brevicollis.
У флористичному складі широколистяних лісів неподільно домінують і мають головне ценотичне значення неморальні види. На крайній північній межі поширення широколистяних лісів неморальні види поступаються місцем бореальним, а на крайній південній межі присередземноморським видам. Флористичне багатство залишається стабільним у більшості широколистяних лісів завдяки зростанню чисельності неморальних видів, що пояснюється оптимізацією умов місцезростання з півночі на південь та зі сходу на захід [26].
Наприклад, щорічно можна спостерігати зміну аспектів лісі: весняний аспект, коли більшість дерев ще не має листя, а трав'яний надґрунтовий покрив представлений квітуючими видами; літній аспект, коли дерева повністю покриті розвиненим листям і кожна порода має свої відтінки у його забарвлені, а у надґрунтовому покриві квітують типові для дібров рослини; осінній аспект, коли настає фаза пожовтіння листя, причому кожна деревна порода має своєрідне забарвлення, а у надґрунтовому покриві - відмерлі рослини, що згодом покриваються листям, яке опало; зимовий аспект - дерева голі, а внизу лежить сніг.
Завдяки різноманітному складу деревних порід ландшафти широколистяних лісів відрізняються складною будовою, утворюють лісостани зі значною зімкнутістю, яка у стиглому віці дещо знижується. Типовими широколистяними ландшафтами є діброви, у яких дуб росте сумісно з багатьма супутніми породами: липою, кленами, а на правобережжі України - грабом.
Ландшафти широколистяних лісів тінисті, але, не дивлячись на це, особливо з віком, під їх полог все ж таки проникає достатня кількість світла. У стиглому віці дерева дуба досягають великих розмірів за висотою і шириною крони, що створює величну картину лісу.
Широколистяні ліси мають гігієнічний вплив на людей лише у вегетаційний період, а взимку їх оздоровчий вплив значно понижується. Вони здатні значною мірою знижувати силу вітру, затримувати пил, ослабляти дію шкідливих газів, виділяти фітонциди. Їх психоемоційний вплив на людей дуже різноманітний.
Ландшафти дрібнолистяних лісів не відрізняються великою різноманітністю будови, зовнішнім виглядом дерев, забарвленням листя тощо, але мають і свої переваги. Найчастіше приваблюють людей березові ліси.
2.3 Вивчення бонітету деревостану
Чим кращі ґрунтово-кліматичні умови для тієї чи іншої деревної породи, тим активніше відбувається ріст дерев у насадженні та швидше накопичується органічна маса - деревини. Тому бонітет деревостану вважається показником продуктивності деревостану, адже, як було встановлено, маси деревини у деревостанах відносяться між собою так, як їх середні висоти. Проф. MM Орловим (1911) складені бонітувальні таблиці для деревостанів насіннєвого і порослевого походження, за якими визначається клас бонітету. Для цього потрібно знати середній вік і середню висоту дерево стану. Чим більша середня висота деревостану у певному віці, тим вищий і клас бонітету. За М.М.Орловим, найвищий клас бонітету Iа, а найнижчий -Vа. Як виявилося пізніше, у природі існують насадження, у яких деревостани мають як значно більші середні висоти, так і менші від передбачених М.М.Орловим [23].
Тому таблиця була доповнена Iа і Vа класами бонітету. У лісах України зростають деревостани за Ів і навіть Iе класами бонітету.
Повнота деревостану - ступінь щільності стояння дерев у дерево-стані, що відображає частку використання ними навколишнього простору. Цей показник дуже важливий не тільки для визначення запасів деревини, але і для призначення господарських заходів при лісовирощуванні.
Розрізняють повноту абсолютну і відносну. Перша встановлюється як сума площ поперечних перерізів на висоті 1,3 м усіх дерев на площі 1 і а. Друга виражається у десятих долях одиниці. При цьому за одиницю приймається повнота зімкнутого (нормального) деревостану відповідних породи, віку, бонітету, умов місцезростання. При точному визначенні повноти виконується суцільний перелік дерев на певній площі, обчислюється сума поперечних перерізів, після встановлення її величини на га площі - співвідноситься з площею відповідної таблиці ходу росту [23].
На практиці іноді встановлюється лісівницька повнота деревостану за ступенем зімкнутості пологу деревостану. Співвідношення лісівницької і таксаційної повноти деревостану змінюється залежно від деревної породи, віку, умов місцезростання. Наприклад, у густих молодняках лісівницька повнота буде мати більші значення, а у стиглих насадженнях з рідким стоянням дерев, навпаки, таксаційна повнота матиме більш високі показники за лісівницьку. За повнотою деревостани поділяють на високоповнотні (0,8-1,0) середньоповнотні (0,6-0,7), низькоповнотні (0,4-0,5) та рідколісся - менше 0,3.
Густота деревостану відображає щільність заселення лісової площі деревами, характеризується кількістю дерев на 1 га. Цей показник застосовується у лісокультурній справі, при проведенні рубок догляду за лісом. Встановлюється суцільним переліком дерев на певній площі та переведенням даних на 1 га. Від густоти деревостану залежать процеси росту дерев у висоту, очищення стовбурів від гілок, сучків. У деревостанах природного походження кількість дерев спочатку може сягати десятків тисяч екземплярів на 1 га. У міру росту та формування насадження їх у стиглому віці залишається кілька сотень. Причому у одному і тому ж віці для однієї і тієї ж породи у кращих умовах (при вищому класі бонітету) дерев залишається менше, ніж у гірших. Така ж закономірність спостерігається, наприклад, на Східно-Європейській рівнині при переміщенні з півночі на південь та зі сходу на захід, тобто з поліпшенням кліматичних умов, кількість дерев одного і того ж віку на одиниці площі зменшується.
2.4 Використання структурно-функціонального підходу до вивчення лісових екосистем
На підставі аналізу сполученості рослинних угруповань з типами місцерозташування (екотопів) виявляють еколого-фітоценотичні ряди лісових, лучних та інших груп за ступенем екологічних чинників: зволоження, трофності та ін.
Найвагоміший вклад в класифікацію місцеположення вніс Л.Г.Раменський. За ним, екологічна шкала будується на підставі зміни умов життя при сумісному існуванні у фітоценозі.
Едафічна сітка П.С. Погребняка. Вчений вивчав ліси України та Білорусії, побудував сітку за двома координатами: зміна ґрунтового багатства (трофності), зміна ґрунтової вологості. За вологістю він виділяє 6 ступенів: ксерофільні (дуже сухі), мезоксерофільні (сухі), мезофільні (свіжі), мезогігрофільні (вологі), гігрофільні (сирі), ультра-гігрофільні (болота). За родючістю він виділяє ступені: бори, суббори, складні суббори, діброви. Бори -- це ліси на дуже бідних ґрунтах, суббори -- ліси на відносно бідних ґрунтах, складні суббори -- на відносно багатих ґрунтах, діброви - ліси на родючих ґрунтах.
Едафічна сітка має практичне значення при вирощуванні лісів та лісосмуг у лісостепових районах.
За шкалами для кожної рослини можна скласти екологічну формулу. Використання екологічних шкал дозволяє проводити екологічний аналіз умов місцезнаходження, складати еколого-фітоценотичні ряди рослинних угруповань.
Едафо-фітоценотичні ряди В.М.Сукачова. Крім субординаційних класифікацій рослинності, існують координаційні класифікації, в яких співставляються категорії приблизно одного й того ж рангу за відношенням до чинників середовища. До координаційних класифікацій відноситься схема едафо-фітоценотичних рядів типів лісу, розроблена В.М.Сукачовим. Лісові асоціації у лісівництві отримали назву типів лісу. Кожний тип лісу характеризує певні умови середовища у вузьких межах, а декілька близьких типів лісу характеризують середовище у ширших межах. Еколого-генетично близькі типи лісу утворюють едафо-фітоценотичний ряд, який показує, як асоціації (типи лісу) і групи асоціацій послідовно розташовуються залежно від зміни якого-небудь екологічного чинника, У природі асоціації і групи асоціацій, що утворюють едафо-фітоценотичний ряд, можуть зустрічатись на різних ділянках території.
Трофність є однією з двох ординат едафічної сітки типів лісу академіка П.С.Погребняка. Він вважає, що тип лісу є синонімом типу умов місцезростання і типу деревостану, єдністю організмів і середовища [4]. Таке розуміння типу лісу є логічним і виправданим. Якщо у детальних наукових або виробничих розробках дійсно є необхідність розділити характеристику об'єкта на 3 градації: тип умов місцезростання, тип лісу і тип деревостану, то так і роблять. Але у більшості випадків така надмірна деталізація переобтяжує виклад, тому раціональніше буде вживати усім зрозумілий скорочений варіант, наприклад: Д2 - свіжа діброва. Класифікаційна схема лісів Алексеєва-Погребняка, будучи дещо спрощеною в порівнянні з системою типів лісу В.М.Сукачова, схемою розподілення лісової і болотної рослинності Л.Г.Раменського та іншими, в той же час не поступається їм за інформативністю і глибиною трактування явищ, а безсумнівною перевагою едафічної сітки є її чіткість і лаконічність.
У класифікації П.С.Погребняка основним показником типу лісу є корінний деревостан, що сформувався на ділянці відповідної родючості і зволоження ґрунту. Видовий склад і бонітет домінантної асоціації дерев характеризують суть типу лісу, а трав'яний покрив відтіняє окремі особливості місцезростання. Академік П.С.Погребняк відмічав, що трав'яний покрив є добрим індикатором поверхневого зволоження ґрунту.
Роблячи докладніший гносеологічний аналіз едафічної сітки П.С.Погребняка, треба визначити, що трофність, маючи головною складовою родючість ґрунту, органічно пов'язана і з його вологістю. Адже ґрунт проявляє актуальну родючість тільки при достатньому зволоженні і прогріванні. Отже, при характеристиці кожної клітки едафічної сітки виступає тріада: трофність, зволоженість і рослинна асоціація. У більшості випадків саме деревостан корінного типу лісу є тим узагальнюючим (інтегральним або дедуктивним) показником, яким оперують у всіх викладках і міркуваннях.
Академік П.С.Погребняк трактував ліс як всепроникаючу єдність лісових організмів і середовища. Він вважав, що провідними факторами, які визначають різноманітність складу і продуктивності природних лісів, є світло, тепло, вода і мінеральні поживні речовини ґрунту [4]. Будучи професором не лише лісівництва, але й ґрунтознавства та фізичної географії, він постійно дотримувався положення Г.Ф.Морозова, що ліс є поняття географічне. Тому у більшості наукових праць П.С.Погребняк розглядав ґрунт не лише як продукт метаморфізму верхніх шарів гірської породи, але й як результат взаємодії літосфери з сонячною енергією та похідних цієї взаємодії - тепла, води і мінеральних сполук. Ґрунт є таким самим літописом природи, як і ліс у відображенні наук дендрохронології, палеоботаніки, палеогеології тощо. Відомий еколог-лісівник академік М.А.Голубець вважає, що гумусова оболонка Землі є потужним захисним утворенням, нарівні з озоновим шаром атмосфери [5].
РОЗДІЛ 3 Рекомендації щодо вивчення лісових екосистем та їх компонентів в позашкільній роботі з біології
3.1 Місце „лісових екосистем” в біології
Екскурсії з учнями в природу, на агропідприємства, на шкільну ділянку легко провести в сільських школах і школах невеликих міст. Вчитель, який працює в великих населених центрах має великі, іноді нереалізовані перешкоди в здійсненні подібних уроків-екскурсій. Виїзд за місто в природу, пов'язаний з великими витратами часу і коштів, а шкільна ділянка є не завжди в міській школі. А тому в таких випадках вчитель змушений або обмежитися розповіддю в класі, або шукати інші більш доступні форми роботи.
Екскурсії і спостереження паркових рослин, видів дендрофлори зелених зон міста можуть носити суто навчальний характер і використовуватися з метою закріплення матеріалу, викладеного на уроці в класі, а можуть бути і темами гурткових занять та самостійної роботи учнів. Якщо важко здійснити заміські екскурсії, то вони частково можуть бути замінені спостереженнями і вивченнями рослин в міських садах, парках, навіть на міських бульварах. Незважаючи на те. що умови росту рослин парків мають свою специфіку, зберігають всі свої видові різниці як в будові, так і розвитку, але з успіхом можуть бути використані вчителем в його роботі. В якості прикладу ми пропонуємо кілька навчальних екскурсій і можливі напрямки робіт з парковими рослинами в гуртковій роботі.
Екскурсія - форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, мета якої - спостереження і вивчення учнями різноманітних об'єктів та явищ. За методами проведення екскурсії розрізняють: дослідницькі, ілюстративні і комбінативні, а за часом проведення відносно тем занять можуть бути екскурсії: вступні, супровідні, підсумкові.
В більшості випадків слід наголошувати, що екскурсія є більш тривалою, і показ об'єктів супроводжується розповіддю вчителя і записується учнями. Вчитель кожен раз повинен продумувати тематику і послідовність викладення теми, щоб звернути увагу школярів на ті явища і об'єкти, які вони бачили багато разів, але не звергали уваги на них.
На екскурсіях при роботі з класом, проводяться лише короткотривалі, разові спостереження, і фронтальний показ живих об'єктів, який спрямовані на закріплення матеріалу, які вивчався в класі. Крім того, збір матеріалу під час екскурсії (опале листя, квітки, плоди), прості записи і рисунки можуть покласти початок формуванню самостійної роботи учнів та елементів їх дослідницької роботи. Як показує досвід, такі екскурсії збільшують інтерес до предмету і нерідко є поштовхом до подальшого уже самостійного їх вивчення живої природи.
При організації екскурсії в сади і парки міста, вчитель повинен сам добре знати види рослин, які там зростають, їх систематику, морфологічні і біологічні ознаки, їх поширення практичне і господарське використання. Маршрут екскурсій треба продумати заздалегідь і розробити, щоб уникнути непотрібних повертань в дорозі для того, щоб вибрати рослини, найбільш потрібні для демонстрації і доступні для огляду.
Робота з учнями в садах і парках поряд з перевагами має і свої обов'язкові труднощі, серед яких є необхідність виконання вчителем і учнем правил поведінки для відвідувачів. Ці правила є повною системою заборон «ні», зокрема: «не ламати гілок», «не топтати газонів» і т.д.
Роботу з учнями в парках необхідно організувати так, щоб вона не принесла шкоди рослинам. Треба, щоб вчитель теж не обламував при учнях гілки, не зривав квітки і листя. Весь необхідний демонстраційний матеріал заготовлюється вчителем заздалегідь, з дозволу або за допомогою співробітників садово-паркового господарства.
В лісопарках проводити екскурсії набагато легше тому, що там немає суворо відокремлених стежок і засіяних газонів, там можна підійти до об'єкту, і детально роздивитись його. Також в лісопарках рослини знаходяться в значно більш звичайних умовах, і вчитель може дати поняття про рослинні угрупування, тоді як в міських парках, формуються угрупування рослин, зібраних і сформованих людиною.
Крім навчальних екскурсій в садах і парках, можна проводити спостереження і в системі гурткової роботи: гуртків ботаніків, дендрологів, фенологів. В цьому випадку зміст і тематика завдань виходить за рамки шкільної програми, які потребують тривалих спостережень, послідовній обробці матеріалу і узагальнення отриманих результатів. Такі роботи носять характер невеликих досліджень, перші самостійні роботи учнів, і виконуються вони в необов'язковому порядку, а лише кількома учнями, які зацікавлені вивченням життя живої природи.
В якості прикладу можна назвати фенологічні спостереження, які можна провести в садах і в парках. Спостереження слід провести весною, протягом всього літа і восени. Краще, якщо це буде група школярів, кожному з учасників доручають 3-4 екземпляри одного виду рослин, за якими вони будуть спостерігати. Учні в своїх щоденниках відмічають настання фаз розвитку (набухання бруньок, розпускання), і завершують ці спостереження вкінці жовтня або початку листопада, коли майже всі дерева і кущі в парках стоять уже без листя. Цікаво було б з учнями провести спостереження за продовженням падолисту у різних видів, над продовженням їх вегетаційного періоду.
Отже, слід констатувати, що паркові і лісопаркові території та насадження можуть досить ефективно бути використані в шкільному курсі біології під час вивчення розділу «Рослини» і можуть бути ефективними під час організації роботи гуртків юних ботаніків, юних дендрологів, юних фенологів та ряду інших.
3.2 Шкільні лісництва та їх повноваження
Надзвичайно важлива робота із залучення молоді до заходів зі створення нових лісових насаджень, пропаганді екологічних знань проводиться в рамках Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу в твоїх руках», Європейського тижня лісу тощо. Популярними формами є шкільні лісництва, які формують у дитячій свідомості дбайливе ставлення до навколишньої природи, виховують відповідальних, чесних, розумних наступників лісівничих династій.
Шкільне лісництво - це не лише теоретичне вивчення основ лісівничої справи, але і практична діяльність учнів у напрямку догляду за лісовими насадженнями, проводять заготівлю лісового насіння, збір лікарської сировини, доглядають за посівами у лісорозсадниках, шкілках, плантаціях. Особлива увага приділяється питанням значення лісу в природних процесах і житті людини. Різноманітні екскурсії, лекції, бесіди з кваліфікованими спеціалістами лісового господарства - все це допомагає молоді досконально оволодівати лісівничим мистецтвом, набувати власного досвіду. Наводимо основні положення щодо учнівських (шкільних) лісництв.
1. Учнівське лісництво - це структурний підрозділ закладу освіти, який забезпечує потребу школярів, учнівської молоді в здобутті знань, умінь і навичок у галузі лісівництва, сприяє вихованню свідомого ставлення до праці, до охорони природи, використання та відтворення лісових ресурсів та вибору майбутньої професії.
2. Учнівське лісництво створюється на базі середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів різних типів, позашкільних навчально-виховних закладів, відповідно до Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (Постанова КМУ від 19.08.93 р. N 660), Положення про позашкільний навчально-виховний заклад (Постанова КМУ від 26.01.94 р. N 45).
3. Учнівське лісництво керується в своїй діяльності основними положеннями Закону України "Про освіту", Лісового кодексу України.
4. Учнівське лісництво створюється за спільним рішенням засновників, якими можуть бути: держлісгосп, міжгосподарський лісгосп, лісопаркове господарство, колективне сільськогосподарське підприємство, лісницькі науково-дослідні установи та інші підприємства, а також адміністрації шкіл, гімназій, ліцеїв, позашкільних навчально-виховних закладів, ради дитячих та юнацьких організацій. Учнівське лісництво організовується в екологічно чистих зонах лісів України.
5. Для участі у діяльності учнівського лісництва залучаються учні VII-XI класів. Членами учнівського лісництва можуть бути учні, педагоги, науковці, спеціалісти лісового господарства тощо. Учнівське лісництво організовує свою роботу протягом року в позаурочний час.
6. Основою діяльності учнівського лісництва є організація навчально-виховного процесу, експериментальної й дослідницької роботи та продуктивної праці учнів.
Відповідно до цього керівництвом складається та затверджується план роботи, розділами якого можуть бути: навчально-виховна робота; експериментальна й дослідницька робота; виробнича практика; організація змістовного дозвілля.
7. Навчання учнів здійснюється за програмами і навчальними планами, в яких передбачено теоретичні теми, практичні завдання та дослідницька робота для учнів вікових категорій II-VIII, IX-XI класів.
8. Основними завданнями навчально-виховного процесу в учнівському лісництві є: розвиток знань і навичок учнів з лісівництва, біології, екології тощо; оволодіння теорією і практикою ведення лісового господарства. Експериментальна і дослідницька робота учнів, членів учнівського лісництва, проводиться відповідно до угод з науковими установами, вищими навчальними закладами за програмами або планами, затвердженими організаціями-засновниками.
9. Учнівське лісництво працює на спеціально закріпленій за ним території, відповідно до договору між засновниками (дирекцією лісогосподарського підприємства з навчальним закладом).
Площа учнівського лісництва поділяється на лісогосподарські ділянки (обходи).
10. При проведенні виробничої практики режим праці і відпочинку має відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, віковим особливостям учнів:
10.1. тривалість робочого дня не повинна перевищувати 4-х годин. Члени учнівського лісництва з урахуванням вікових особливостей, можуть залучатися до виконання таких видів роботи:
10.2. посадка і посів лісу, догляд за лісонасіннєвими плантаціями, вирощування посадкового матеріалу, озеленення населених пунктів та інше;
10.3. заліснення ярів та балок, створення полезахисних лісосмуг та захисних лісових насаджень по берегах річок і водойм, виявлення і охорона рідкісних рослин, пам'ятників природи;
10.4. постановка дослідів за завданнями господарства, наукових установ;
10.5. заготівля лікарської сировини, грибів, збирання насіння деревних і чагарникових порід;
10.6. підгодівля диких корисних тварин, охорона і приваблення птахів, розселення і охорона мурашників тощо.
Виховна робота і організація змістовного дозвілля учнів в учнівському лісництві здійснюється навчально-виховним закладом та виробничим підрозділом, які є засновниками і планують відповідні заходи як на навчальний рік, так і на канікулярний період.
Управління учнівським лісництвом здійснюється організаціями-засновниками. Загальне керівництво діяльністю учнівського лісництва здійснюється директором базових шкіл, позашкільних навчально-виховних та інших освітніх закладів спільно з базовим лісництвом (господарством).
Директор базового навчально-виховного закладу, керівник лісництва (господарства) тощо з однаковою мірою відповідають за стан роботи в учнівському лісництві; створення безпечних умов праці учнів; дотримання ними правил техніки безпеки, забезпечення необхідних умов праці, побуту і відпочинку. План роботи учнівського лісництва затверджується адміністраціями базових навчально-виховних закладів та підприємств.
Керівництво лісництва (господарства) здійснює спеціаліст, відповідальний за роботу учнівського лісництва, виробничо-господарську, навчально-дослідницьку та інші види діяльності.
Директор навчально-виховного закладу призначає педагога, відповідального за роботу учнівського лісництва, у разі потреби залучають додатково учителів для проведення виховної і оздоровчої роботи з членами учнівського лісництва.
Вищим органом самоврядування в учнівському лісництві є загальні збори його членів, які скликаються не менше двох разів на рік.
У період між загальними зборами вищого органу учнівського самоврядування діє рада учнівського лісництва, до якої входять представники організацій-засновників (лісничий, його помічник, директор школи, інших навчально-виховних закладів, інші спеціалісти лісового господарства), учні.
Лісничий і його помічники відповідають за виконання плану роботи в лісництві, звітують про роботу перед загальними зборами лісництва.
Поточну роботу обходу організовує лісник. Він розподіляє роботу між учнями, стежить за її виконанням, організовує змагання і взаємодопомогу, стежить за дотриманням встановленого режиму дня і виробничої дисципліни, обліковує працю, звітує про роботу на зборах членів або ради лісництва.
Лісник обирається на загальних зборах або призначається радою лісництва і, як правило, входить до складу ради.
Обов'язки керівництва лісництва (господарства) по організації роботи учнівського лісництва. Матеріальна база
Дирекція підприємства-засновника створює умови для виконання юними лісоводами всього комплексу навчально-виробничих завдань, з цією метою: закріплює за учнівським лісництвом лісову площу та інші виробничі об'єкти; забезпечує закріплену за учнівським лісництвом ділянку та інші виробничі об'єкти необхідними матеріалами, інвентарем, машинами, знаряддям праці; забезпечує гаряче харчування членів учнівського лісництва за рахунок коштів, зароблених учнями, а також за рахунок додаткових коштів, що виділяються на оздоровчі заходи; забезпечує підвезення учнів від місця проживання до місця роботи і назад; видає членам учнівського лісництва посвідчення, розпізнавальні знаки, забезпечує, по можливості, форменим одягом; заохочує учнів учнівського лісництва.
Кращим учням, які виявили особливі здібності в галузі лісівництва, видається характеристика-рекомендація для вступу у лісові навчальні заклади, яка затверджується керівництвом навчально-виховного закладу та керівництвом лісництва.
3.3 Еколого-виховний компонент в роботі шкільних лісництв
Слід зазначити, що теорія шкільної та позашкільної екологічної освіти завдяки працям цих авторів у 80-х роках вийшла на якісно новий рівень. Були сформульовані і науково обґрунтовані основні принципи шкільної екологічної освіти, такі як: міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури школярів; систематичність і безперервність вивчення екологічного матеріалу; єдність інтелектуальної й емоційно-вольової складової у позашкільній діяльності учнів з вивчення і поліпшення навколишнього природного середовища; взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем у навчально-виховному процесі.
Збереження природи є надзвичайно актуальним сьогодні, а ліс - це одне з основних джерел чистого повітря і наш годувальник.
Тому пропонуємо проводити восени тиждень лісу, включивши такі дні:
День екскурсії по лісу „Ліс мій друг і годувальник".
День „Допомоги другу" (трудовий десант по очистці лісу від сміття).
День „Майстрів-фантазерів" (конкурс поробок зі природного матеріалу).
День „Лісових кореспондентів" (оформлення стенду „Ми - друзі лісу" і підведення підсумків тижня лісу).
Для того, щоб тиждень був не тільки корисним, пізнавальним, а ще й цікавим, оголосіть дітям під час відкриття тижня конкурс „Короля і королеви лісу". Ними зможуть стати учні, які протягом тижня отримають найбільше ось таких жолудів.
Під час проведення тижня лісу до знань учнів ставляться певні вимоги.
|
№ |
Кількість годин |
Зміст акції |
Вимоги до знань та вмінь учнів |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
2 |
Ліс - мій друг і годувальник |
знати: що таке ліс, лісова система, яке значення для людини має ліс, якої шкоди завдає людина своєму неоціненному другу-лісу своєю нечемною поведінкою |
|
|
2 |
2 |
Допомога другу |
знати та використовувати різні способи допомоги лісу: насаджувати дерева, прибирати сміття |
|
|
3 |
2 |
День майстрів-фантазерів (конкурс поробок з природного матеріалу) |
вміти спостерігати за тим, що їх оточує, збирали чудернацькі корінці, палички, листочки, шишки, жолуді, каштани. Із зібраного матеріалу роботи поробки, вміти захистити свою роботу |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
4 |
2 |
День лісових кореспондентів |
Вміти підготувати стенд „Ми - друзі лісу", на який учні розмістять матеріал: вислови про природу; правила поведінки в лісі; знати шкідників лісу; друзів лісу; розрізняти отруйні та лікарські рослини |
День екскурсії до лісу по темі: „Ліс - мій друг і годувальник"
Під час екскурсії зверніть увагу дітей на те, як легко дихається в лісі, який він красивий, скільки тут росте різних рослин і живе різноманітних звірів, що всі вони перебувають у злагоді, яке значення для людини має ліс, послухайте голос лісу, подивіться навколо, якої шкоди завдає людина своєму неоціненному другу-лісу своєю нечемною поведінкою.
Запропонуйте дітям вдома написати міні-твір або зробити малюнок про те, що вони бачили, чули, відчували під час екскурсії.
Зробіть декілька знімків на тему „Ми на екскурсії".
Наступний день почніть із слухання міні-творів та розгляду малюнків. Обговоріть всі роботи і визначте кращі. Переможцям вручіть по три жолуді, всім учасникам - по одному.
День „Допомога другу"
Перед початком трудового десанту вступне слово вчителя.
- Ліс - це наш друг. Позавчора, коли ми приходили сюди на екскурсію, то помітили, як тут брудно. Тому сьогодні ми проведемо трудовий десант по очистці лісу від сміття. До участі в десанті ви запросили своїх рідних, друзів. Принесли із собою граблі, відра, в які будемо збирати сміття, лопати, рукавиці. А я взяла сірники, щоб сміття, яке не перегниває - спалити.
Учитель проводить інструктаж і „розподіляє" територію. (Під час десанту не забудьте зробити фотографії. Сфотографуйте територію лісу до десанту і після, дітей і дорослих під час роботи.) По закінченню всі учасники отримують по одному жолудю. Найактивніші учасники десанту - по три штуки. Батьки, друзі можуть віддати свої зароблені на десанті жолуді учням, бо на п'ятий день за їх кількістю буде визначено „Короля і королеву лісу".
День майстрів-фантазерів (конкурс поробок з природного матеріалу)
Кращі роботи бажано сфотографувати разом з їх авторами.
Під час трудового десанту діти не тільки прибирали, а й спостерігали за тим, що їх оточує, збирали чудернацькі корінці, палички, листочки, шишки, жолуді, каштани. Із зібраного матеріалу в класі учні виконують свої роботи. По завершенню кожен захищає свою роботу (робота може бути і груповою).
Визначаються: найоригінальніші роботи; найдотепніші роботи. Переможці отримують по три жолуді, всі учасники - по одному.
День лісових кореспондентів
Заготовлено стенд „Ми - друзі лісу", на який учні розмістять матеріал: вислови про природу; правила поведінки в лісі; шкідники лісу; друзі лісу; отруйні рослини; лікарські рослини.
Для цього варто клас об'єднати в групи і шляхом жеребкування кожна група отримує завдання. Для виконання завдання визначте час (це може бути від 10 до 20 хвилин). По завершенні роботи кожна група презентує своє завдання і вивішує його на стенд під відповідним заголовком.
У кожній групі визначаються найактивніші кореспонденти. Вони отримують по три жолуді, всі учасники - по одному.
На цей стенд учитель також вміщує фотографії, які були зроблені протягом всього тижня, творчі роботи учнів.
Кожен учень рахує зароблені жолуді.
Визначається переможець серед хлопчиків „Король лісу" (їх може бути два і більше), серед дівчаток „Королева лісу" (їх також може бути дві і більше).
Переможці виходять на середину класу зі своїми жолудями. Кожен з них отримує корону з прорізями, у які вони вставляють свої жолуді. Відбувається „коронація" королів і королев. Всі інші діти отримують смужечку картону з прорізями, в які вони вставляють свої жолуді, з'єднують кінці картону так, щоб можна було одягнути на голівку і стають принцами і принцесами.
3.4 Підходи і методика проведення екологічних акцій
Акція "Ліси для нащадків"
Акція "Ліси для нащадків" передбачає в період осінніх та весняних лісокультурних робіт посадки лісу за участю учнівської молоді, членів учнівських лісництв та студентів навчальних закладів І-і V рівнів акредитації. Дана акція проводиться з вересня 2003 року.
Головною метою акції є виховання господаря, здатного працювати в умовах ринкової економіки, формування творчої працелюбної особистості, економічної і екологічної культури учнів, привернення уваги органів влади, громадськості до проблем сільської школи.
Завдання акції включають: розвиток екологічної свідомості особистості; оволодіння сучасними технологіями впрошування лісових культур, садивного матеріалу; створення нових псів, лісових смуг, лісопарків, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва; ознайомлення з сучасними формами господарської діяльності; залучення до дослідницької діяльності з лісівництва; об'єднання зусиль лісогосподарських підприємств, наукових і освітніх закладів з метою створення умов для допрофесійної підготовки учнів в галузі лісівництва; закладання лісорозсадників, шкілок в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, лісництвах, на присадибних ділянках.
Розділи акції
1. "Насіння - сіянець - шкілка" - передбачає збір і висівання насіння лісових дерев і чагарників, закладання лісорозсадників та шкілок.
2. "Зелене живцювання" - включає в себе різноманітні способи вегетативного розмноження лісових культур сучасними районованими породами.
3. "Висаджуємо ліс" - основний розділ акції, в якому проводяться агротехнічні заходи по підготовці ґрунту та висаджування сіянців і саджанців.
4. "Ліси для нащадків" - підсумковий розділ, який включає облік посадженого і аналіз навчально-виховної діяльності учнівської молоді, зайнятої в даній акції
В залежності від місцевих умов учасники акції можуть пропонувати свої розділи. До участі в акції запрошуються учнівські колективи, учнівські лісництва загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, гуртки юних лісівників, ланки юних лісівників, клуби, родинні колективи
Умови проведення обласного етапу еколого-натуралістичного походу „Біощит" в Україні
Вперше пропонується комплексна програма охорони та практичного використання корисних комах під назвою еколого-натуралістичний похід „Біотит".
Мета походу "Біотит" - залучення учнів до роботи по дослідженню та впровадженню в практику біологічних методів захисту лісу, саду, сільськогосподарських культур від шкідників в Україні. Відповідно до цієї мети ставляться такі питання: поширення знань з біології корисних безхребетних, їх ролі в екосистемах, методах охорони та раціонального використання; пропаганда величезної ролі безхребетних в регуляції чисельності шкідливих комах, запиленні рослин, ґрунтоутворюючому процесі тощо; збирання і систематизація даних про господарства, які запроваджують біологічні методи захисту рослин, популяризації передового досвіду; організація молоді для здійснення практичної допомоги сільськогосподарським та лісогосподарським органам і підприємствам у розробці та впровадженні у виробництва біологічних методів захисту рослин, охорони корисних видів безхребетних, створення сприятливих умов для їх існування.
У рамках походу "Біощит" проводяться такі операції:
1. Операція "Мурашка". Мета цієї операції - сприяння більш широкому застосуванню біологічних методів захисту лісу та підвищенню його продуктивності шляхом охорони корисних мурашок.
2. Операція "Реміза". Мета - підвищення стійкості лісових насаджень шляхом комплексних біологічних лісозахисних заходів
3. Операція "Джміль". Мета - ефективне використання диких комах-запилювачів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
4. Операція "Махаон". Мета - охорона рідкісних видів безхребетних.
Умови походу Основні показники походу "Біощит":
1. Масова агітаційна та пропагандистська робота по виявленню корисної ролі безхребетних у природі і господарській діяльності людини, формування дбайливого ставлення до корисних комах, їх охорони.
Кількість проведених за даною темою бесід, лекцій, тематичних вечорів, виданих плакатів, листівок, буклетів, виступів у пресі, по радіо, телебаченню, проведених семінарів, виставок; підготовка та видання методичних матеріалів, їх зразки.
2. Організаційна робота: а) участь учнівських об'єднань; б) участь дитячих колективів. Кількість шкільних лісництв, які беруть участь -у поході, обсяг виконаної ними роботи за операціями; в) робота секцій охорони корисних комах.
3. По операції "Мурашка": а) проведення інвентаризації та паспортизації комплексів мурашників, створення схем їх розміщення на територіях підприємств лісового господарства, створення документації на комплекси гнізд по областях, районах тощо; б) охорона мурашників. Кількість закріплених за учнівськими об'єднаннями і шкільними лісництвами комплексів мурашників, кількість огороджених мурашників, встановлення аншлагів, інші заходи щодо захисту мурашників; в) біотехнічні заходи. Покращення умов існування корисних мурашок у лісі (про чистка, освітлення гнізд). Контроль за станом мурашників у зонах масового відпочинку та районах промислового забруднення.
4. По операції "Реміза": а) організація реміз. Кількість реміз, в яких проводиться основний комплекс заходів; б) біотехнічні заходи. Підтримання реміз у функціональному стані і створення в них додаткових умов для різних корисних тварин; в) охорона реміз. Закріплення реміз за різними учнівськими об'єднаннями і шкільними лісництвами, огороджування, встановлення аншлагів. Контроль за станом реміз; г) проведення охоронних заходів з іншими комахами-ентомофагами (золотогузки, туруни), ін.
5. По операції "Джміль": а) проведення інвентаризації та паспортизації колоній і місць перебування диких комах - запилювачів (поодиноки бджоли, джмелі); б) розробка системи охорони корисних болонокрильців. Контроль за використанням пестицидів і добрив. Контроль за станом місць перебування корисних болонокрильців; в) біотехнічні заходи Встановлення штучних гніздівель для джмелів, поодиноких бджіл, ос; г) організація системи резерватів для корисних болонокрильців; д) використання медоносних бджіл для запилювання сільськогосподарських рослин, саду.
6. По операції "Махаон": а) проведення інвентаризації та паспортизації місць перебування та конкретних знахідок рідкісних і зникаючих видів комах; б) розробка конкретних заходів з охорони рідкісних і зникаючих видів; в) контроль за дотриманням правил відшукання рідкісних видів. Застосування заходів адміністративного та іншого покарання за нанесення шкоди рідкісним видам або місцям їх перебування; г) організація заказників для охорони рідкісних видів.
ВИСНОВКИ
1. Лісові екосистеми мають свою історію та структуру. Перше наукове визначення лісу було дане Морозовим Г.Ф. на початку ХХ ст. На сьогодні існує багато трактувань визначення поняття „ліс”. Ліси можуть бути класифіковані за кількома ознаками. Ліси виконують певні корисні функції в природному середовищі, а саме: кліматопокращуючі, водоохоронні, захисні, біоохоронні, лікувально-оздоровчі, естетичні.
2. При вивченні лісових екосистем застосовують структурно-функціональні підходи. Структурно-функцiональний пiдхiд визначає системнi ознаки, що зберiгаються за об'єктами дослiдження незалежно вiд характеру їх трансформацiї. Однiєю з ознак системи є її цiлiснiсть. При цьому рiзнi елементи системи взаємозв'язанi. Система у цiлому може мати ознаки, вiдмiннi вiд ознак її частин.
3. В позашкільній роботі вивчення лісових екосистем можна проводити на екскурсіях. Екскурсія - форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, мета якої - спостереження і вивчення учнями різноманітних об'єктів та явищ. За методами проведення екскурсії розрізняють: дослідницькі, ілюстративні і комбінативні, а за часом проведення відносно тем занять можуть бути екскурсії: вступні, супровідні, підсумкові.
4. В роботі представлені методичні рекомендації щодо роботи шкільних лісництв, проведення тижню лісу, організації та проведення різних акцій. Проведення екологічних акцій сприяє залученню учнів до громадської діяльності, сприяє формуванню екологічної культури, бережного ставлення до оточуючого світу, культури поведінки в природі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - Киев: Наук. думка, 1983. - 216 с.
2. Андрієвський І. Д., Коржнев М.Н., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Природно-ресурсний аспект розвитку України. - К.: КМ Academia, 2001. - 110 c.
3. Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Прядко О.І. Мережа регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи створення. - Київ, 1996. - 56 с.
4. Біологія. Програма для середньої загальноосвітньої школи. -- К.: Перун, 2000.
5. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. - Суми, 2002. - 284 с.
6. Верзілін М.М., Корсунська В.М. Загальна методика викладання біологи. -- К.: Вища шк.. Головне вид-во, 1980.
7. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. - К., 1998. - 52 с.
8. Генсірук С. А. Ліси України. -- Львів: Вид-во Укр. держ. лісотех. ун-ту, 2002. -- 496 с.
9. Геоботанічне районування Української РСР. - К.: Наук. думка, 1977. - 302 с.
10. Гордієнко М. І., Гордієнко Н. М. Лісівничі властивості деревних рослин. -- К.: Вістка, 2005. -- 816 с.
11. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2007 рік. - Чернігів, 2006.
12. Єлін Є.Я. Рослини наших лісів. - К.: Радянська школа, 1983. - 239 с.
13. Ємельянов І.Г. Оцінка біорізноманіття екосистем у контексті оптимізації мережі природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - 110 - 127 с.
14. Заповідники і національні парки України. - К.: Вища школа, 1999. -230 с.
15. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р. - К.: Хімджест, 2003. - 248 с.
16. Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. -- М.: Просвещение, 1985.
17. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. / Под общ. ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р./ - К.: Наук. думка, 1987 - 216 с.
Подобные документы
Аналіз змісту шкільного курсу "Країнознавство" та дидактичні засади вивчення. Комплексна характеристика країн та макрорегіонів Африки. Поурочне планування та методичні рекомендації до проведення уроків географії. Актуальність вивчення теми Африка.
дипломная работа [140,4 K], добавлен 25.02.2009Особливості інтегрованої системи навчання. Застосування міжпредметних зв’язків, як основи інтегрованого навчання. Вплив проведення інтегрованих уроків з біології на якість знань учнів. Розробка інтегрованого уроку з біології, його мета та принципи.
курсовая работа [70,3 K], добавлен 15.06.2010Опис цільового, змістового, операційно-діяльнісного та емоційно-вольового компонентів навчального процесу. Специфіка дидактичних закономірностей процесу вивчення предмету "Біологія". Забезпечення принципів науковості та доступності на уроках біології.
реферат [524,0 K], добавлен 20.10.2010Значення демонстраційних дослідів в шкільному курсі біології. Забезпечення матеріалом і обладнанням для їх проведення. Приклади проведення демонстраційних дослідів з розділу "Рослини": з'ясовування фізіологічних процесів у коренях, листку і насінні.
курсовая работа [985,5 K], добавлен 24.10.2010Мета і завдання введення елементів стереометрії у курсі математики основної школи, їх роль у розвитку просторового мислення школярів. Загальні методичні рекомендації вивчення елементів стереометрії у курсі геометрії 9 класу, шляхи їх поліпшення.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 12.06.2010Значення та місце нетрадиційних уроків в шкільному курсі біології. Класифікація альтернативних занять та їх характеристика: лекція, семінар, конференція, диспут, залік, лабораторна робота і гра. План-конспект інтегрованого уроку, подорожі та інсценізації.
курсовая работа [142,6 K], добавлен 24.10.2010Місце стереометричного матеріалу в курсі математики основної школи та вимоги до його засвоєння. Аналіз методів вивчення елементів стереометрії у курсі геометрії 9 класу за новими підручниками з геометрії. Методичні рекомендації. Методика розв’язування.
контрольная работа [37,2 K], добавлен 29.03.2014Методологічна роль законів збереження енергії, імпульсу, заряду. Особливості вивчення законів збереження в середній та старшій школі. Аналіз вікових особливостей учнів. Розкриття можливостей вдосконалення навчання фізики, розробка методичних вказівок.
курсовая работа [155,3 K], добавлен 18.03.2013Місце факультативу в шкільному курсі біології. Патогенні мікроорганізми і здоров`я людини. Факультатив, як одна із ефективних форм роботи вчителя в позаурочний час. Методика проведення занять з факультативного курсу "Мікроорганізми і здоров’я людини".
курсовая работа [823,0 K], добавлен 24.10.2010Місце і значення екскурсії як однієї з форм організації навчальної роботи з біології. Визначення місця екскурсії при вивченні програмового матеріалу. Ознайомлення з деревами, кущами і травами в різні пори року. Методика спостереження за тваринним світом.
курсовая работа [27,1 K], добавлен 26.12.2010
