Організаційне забезпечення фізичного виховання в народних школах Буковини другої половини ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційне забезпечення фізичного виховання в народних школах Буковини другої половини ХІХ століття

Постановка проблеми. Тенденція до ґрунтовного аналізу тем, пов'язаних з історичним розвитком окремих українських територій, з розвитком окремих галузей суспільного життя, із зверненням до творчої спадщини раніше забутих імен, з переосмисленням окремих історичних періодів, що виникла у вітчизняній історичній науці у середині 90-х років минулого століття не втратила своєї актуальності і сьогодні. Завдячуючи відкриттю доступу до багатьох архівних збережень можна по-новому осмислити історичні події, постаті, суспільну думку, політику урядів країни минулих часів. Це стосується, зокрема, історії фізичної культури і спорту в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних історико-педагогічних дослідженнях стисло відображений стан проблеми фізичного виховання в загальному процесі розвитку системи виховання та освіти України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. (Ш.І. Ганелін, Е.Д. Дніпров, Г.Є. Жураховський, О.І. Пискунов, В.З. Смирнов та ін.). У роботах дослідників О.І. Пенішкевич, Л.І. Кобилянської, І.О. Петрюк, І.В. Ковальчук та ін. - монографіях, дисертаціях, колективних збірниках, присвячених історії розвитку освіти на Буковині (сучасна Чернівецька обл.), що в означений час входила до складу Австро-Угорської монархії, можна зустріти згадки про фізичне виховання, як навчальний предмет в різних типах тогочасних шкіл. Дослідження Н.О. Гнесь [1], Т.Б. Устінової [7] розкривають процеси становлення і розвитку фізкультурно-спортивного руху на теренах краю в означений період.

Малодослідженими залишаються аспекти організаційного забезпечення фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Виклад основного матеріалу дослідження. У другій половині ХІХ ст. в Австро-Угорській імперії питання виховання фізично здорової нації було узаконене в низці правничих актів, законів. Загальнодержавним законом від 14 травня 1869 р., що виданий Міністерством віросповідань і освіти Австро-Угорщини, були встановлені організаційні засади народної школи в імперії.

Даний закон визначав завданням народної школи наступне: «виховувати морально-релігійні якості дітей, сприяти їх духовному розвиткові, забезпечити їх знаннями і уміннями, необхідними для подальшої освіти і життя, закласти основу для виховання достойних людей і членів суспільства» [10, с. 16]. Зазначимо досить значний реформаторський крок у системі народної освіти Австро-Угорщини, адже до цього часу, завданням народної школи було: «давати основній масі учнів лише такі знання, які не заважатимуть їхній праці, обмежувати їхнє мислення виконанням моральних настанов, а також хатніх і громадських обов'язків» [10, с. 16].

Відповідно до потреб населення імперії було створено дві категорії шкіл: загальна народна школа (Allgemaine Volksschule) та школа для міського населення (Bьgerschule). Народні школи повинні були закладати загальні підвалини освіти і культури серед широких мас населення, друга категорія мала прислужитися тим класам народу, які прагнули отримати освіту, що виходила за рамки загальної народної школи, але не мали на меті продовжувати навчання в університеті чи технічному інституті [10, с. 26].

Обов'язковими навчальними предметами у народній школі визначили такі: релігія, мова, арифметика, основи природознавства, географії і історії, Батьківщина та її закони, письмо, практична геометрія, співи, гімнастика, рукоділля та домогосподарство (для дівчат) [5, с. 374].

Кількість відділень класу залежала від умов, у яких перебувала школа. Вона могла бути одно - класною, або поділеною на декілька класів. Народну школу можна було розширити до восьми класів; у цьому випадку вона могла виконувати функції школи для міського населення [10, с. 26].

Обсяг викладання навчальних предметів визначався кількістю наявних вчительських кадрів, отже міг бути не однаковим у різних школах. Там, де це дозволяли умови, у приміщенні народних шкіл можна було організовувати дитячі садки, сільськогосподарські і ремісничі курси [5, с. 378].

Школа для міського населення приймала учнів після п'ятого класу народної школи і в цьому випадку була трикласною, або могла бути восьмикласною, якщо існувала разом з народною школою. У школі для міського населення закон передбачав наступні обов'язкові предмети: релігія, мова і наука про написання творів, географія і історія, Батьківщина та її закони, природна історія, природознавство, арифметика, геометрія, бухгалтерська справа, креслення від руки, геометричне креслення, каліграфія, співи і гімнастика, рукоділля та до - могосподарство (для дівчат) [10, с. 26].

Таким чином, у 1869 р. на законодавчому рівні гімнастику як обов'язковий предмет було утверджено в усіх типах народних шкіл Австро - Угорської імперії. Отже, можемо говорити і про становлення процесу фізичного виховання у народних школах Буковини.

Для ознайомлення зі змістовним наповненням процесу фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини означеного часового періоду розглядаємо навчальні плани для відповідного типу закладів. На основі загальнодержавних планів 1874 р. Буковинська Крайова Шкільна Рада розпорядженням від 3 березня 1888 р. затвердила навчальні плани для всіх типів народних шкіл, які діяли в краї [11-13].

Переглядаючи навчальні плани для різних типів народних шкіл, в яких навчання тривало протягом шести-восьми років (одно-, дво-, три, чотирьох-, п'яти-, шестикласні) зустрічаємо предмет гімнастику (Turnen) в обсязі 1-2 годин на тиждень. Заняття гімнастикою для дівчат були не обов'язковими протягом усього навчання у школі. У чотирьох-, п'яти-, шестикласних школах починаючи з третього навчального року планувалось по 2 години занять гімнастикою на тиждень (у решта навчальних роках та типах шкіл такі заняття передбачались в обсязі 1 години) [2, с. 421].

Метою означеної шкільної дисципліни визначали розвиток сили, виховання впевненості у собі, любові до порядку, утримання свіжості «тъла и духа» (тут і надалі збережено оригінальний правопис) [7, с. 11].

Цікавою й раціонально доцільною, на наш погляд, є диференціація вправ відповідно до означеної мети курсу. Якщо послуговуватися сучасними підходами до градації фізичних вправ для школярів, можемо виокремити їх у три великі групи. Це - стройові, вільні та вправи на спортивних снарядах. По цьому вагому частку відведеного часу хлопчики використовували під стройові заняття. Таке вирішення питання зумовлено їхньою підготовкою до служби в армії. Отож, передбачалися: ходьба колонами, вивчення армійських команд, різні стрибки, біг тощо.

Програмою передбачалось вивчення учнями стройових вправ: шикування у шеренги та колони, перешикування у дві, три, чотири шеренги та колони; повороти, розмикання і змикання в одному напрямку, від і до середини. Також планувались ходьба з різновидами крокувань, «роды кроковъ ажъ до шкотскихъ подскоковъ», біг у рівномірному та перемінному темпі до 3-5 хвилин. Серед вільних вправ зустрічаємо різноманітні рухи частинами тіла на місці і у русі; стрибки на двох ногах, на одній нозі, в повному присяді [7, с. 11].

Серед вправ з предметами пропонувались рухи з палицями та скакалками або мотузками («долгая линва маховая»). До вправ з останньою належали: переступання, стрибки на місці, стрибки через нерухому скакалку.

До програмового матеріалу входили і вправи на гімнастичних снарядах - колоді, що хитається (висотою - на 25 см над землею), горизонтальних драбинах, помості з жердинами. На колоді слід було виконувати підйом і зістрибування, ходьбу у різних напрямках, на горизонтальних драбинах - положення у висі; вис на прямих руках з використанням верхнього, нижнього та змішаного хвату; рухи ногами у висі; пересування на руках у висячому положенні; вис на зігнутих руках з відштовхуванням від підлоги; утримування вису, повільне опускання; розгойдування у висі на зігнутих руках. На помості з жердинами передбачались вихід лазінням, лазіння по одній жердині, лазіння з переходом з одного канату на інший; лазіння на дві жердини; вис на двох жердинах, вправи у висі на зігнутих руках.

Починаючи з четвертого класу до програми гімнастики вводились вправи на вертикальних і похилих драбинах, з п'ятого - на кільцях, паралельних брусах, з шостого - стрибки через козла.

Достатньої уваги приділялось іграм, як традиційним так і місцевим народним. Вважаємо позитивним той факт, що програмами передбачались рухливі ігри, популярні й розповсюджені саме в тій чи іншій місцевості краю. Таким чином створювались умови для введення народнопеда - гогічного доробку у процес фізичного виховання в народних школах.

До позитивних рис програм відносимо той факт, що вони не лише визначали зміст кожного шкільного предмету, зокрема гімнастики, а й дещо пропонували методику роботи. Це могло прислужитися тогочасним вчителям за браку методичної літератури. Так, окрім назв вправ, наголошувалось на основних прийомах з оволодіння рухами: «Долгая линва маховая (до розмаху). Подбъганье; подскокъ на мъстци, скаканье черезъ линву спокойно триману.

Вправы въ рядахъ, также въ ротахъ; оборотъ до 1\2 оборота. Образованье меньшихъ рядовъ черезъ розбитье первого розряда; дальше просу - ванье въ больше сложныхъ направлъньяхъ.

Вольніи вправы. Роды кроковъ до колыхаючого бъгу. Гойданье ногъ и колънъ въ рожныхъ видахъ; згинанье тулова въ скосъ и въ задъ; круженье тулова; вправы раменами; продолжительное бъганье до 3 минутъ» [7, с. 11-12].

Також, до позитивних сторін навчальних програм для народних шкіл в розділі гімнастика можемо віднести статеву диференціацію у підборі фізичних вправ для школярів. Так з гімнастики для дівчат виключались вправи у повному при - сяді, вправи на помості з жердинами, вправи на паралельних брусах.

Разом з тим правомірно вважати, що запропоновані в програмах [11-13] обсяги і зміст навчального матеріалу з предмету гімнастика значно обмежували забезпечення достатнього рівня фізичного розвитку учнів. Оскільки основна увага приділялась стройовим вправам, рухам на снарядах та загальнорозвиваючим вправам з предметами, то вважаємо, що означені дії проводились методом суворо регламентованої вправи. Недоліком цього методу є низька емоційність при виконанні вправ, що звичайно є небажаним в роботі з дітьми. Така монотонна робота призводить не тільки до фізичної, а й до розумової втоми.

Загальнодержавними Законами 1869 р. і 1873 р. окреслено положеня про місця занять гімнастикою в народних школах: «При каждой школъ прискати треба площадь для тълесного упруженія…» [5, с. 39і]; «Кажда школа повинна мати мъстце для гимнастики и водою до питія…» [6, с. 31]. Докладнішу інформацію знаходимо в Указі міністра культури і освіти від 9 червня 1873 р. про «Затвердження вимог до обладнання шкільних будівель у державних народних і громадських школах і про охорону здоров'я в цих школах» [9].

Так, у § 17 читаємо: «В кожному шкільному будинку має бути обладнаний зал для гімнастики належних розмірів (висота не менше - 4,4 м)… із необхідними гімнастичними снарядами. Відкриті гімнастичні майданчики слід розташовувати так, щоб їх було видно з вікон школи… майданчики потрібно огородити і по периметру обсадити деревами…» [9, с. 99-100].

Указом Міністра культури і освіти від 27 червня 1878 р. була направлена директива Крайовій шкільній Раді щодо спроб зменшення фінансових навантажень на ресурси громад, спрямованих на шкільне будівництво; в ній визначались засоби і шляхи уникнення дорогого будівництва для шкільних потреб і допускалось будування тимчасових дерев'яних споруд, які раніше дозволялись для використання лише при виключній необхідності та у гірських місцевостях. Зокрема застосування транспортабельних розкладних гімнастичних павільйонів (криті спортивні майданчики), що вже тривалий час використовувались армією на службі санітарного обслуговування, на курортах тощо. Наголошувалось на позитивному досвіді використання означених фізкультурних споруд у школах Германії.

Відзначалась також їх універсальність: «Потреба в такому павільйоні стане й тоді, коли справа дійде до необхідності розділення класів в одній школі, або у разі виникнення аварійних ситуацій (пожежа, паводок, град тощо), або коли постане питання місця для проведення перерв або організації професійного навчання. Такі павільйони можуть служити також різним потребам громади. Вони встановлюються протягом декількох тижнів і при раціональній експлуатації можуть використовуватися до 50 років» [3].

У фондах Державного архіву Чернівецької області знаходимо матеріали про використання дерев'яних шкільних павільонів для занять гімнастикою у народних школах Буковини [4] виробництва відомої на той час чеської фірми «Christoph & Unmack» м. Буцендорф (за свідченням департаменту з будівництва Міністерства внутрішніх справ, фірма була лідером у виробництві транспортабельних павільйонів широкого призначення). Також деякі народні школи на Буковині мали можливість обладнати відкриті майданчики гімнастичними помостами (рис. 1) [3, арк. 18-20].

Таким чином, шкільні споруди для занять фізичними вправами учнів народних шкіл поділялись на відкриті (літні) спортивні майданчики і закриті гімнастичні зали. Їхнє облаштування яких повинно було здійснюватись переважно коштом повіту або громади.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, зробивши спробу характеристики організаційного забезпечення процесу фізичного виховання в народних школах Буковини другої половини ХІХ століття, дійшли висновків, що фізичне виховання як обов'язковий шкільний предмет в краї отримав програмове забезпечення лише через дев'ятнадцять років після його фактичного введення у навчальний процес народних шкіл загальнодержавним законом 1869 р. Фізичне виховання учнів в народних школах здійснювалось у формі уроку гімнастики, зміст програмового матеріалу якого майже повністю відповідав його назві. Так, для учнів з другого по шостий (восьмий) клас планувались переважно стройові, вільні вправи та вправи на гімнастичних снарядах. До позитивних сторін програм гімнастики можемо віднести статеву диференціацію у підборі навчального матеріалу, вміст народних (місцевих) ігор, методичні описи вправ. Серед матеріально-технічного забезпечення місць занять переважали відкриті майданчики та гімнастичні помости. Подальших досліджень потребує вивчення практики підготовки вчителів Буковини означеної доби до викладання гімнастики в народних школах.

Список літератури

1. Гнесь Н.О. Культурно-освітнє спрямування спортивних товариств Буковини за часів Австро-Угорської монархії // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 64. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт: Збірник. - Чернігів: ЧДПУ, 2009. - №64. - С. 39-43.

2. Гнесь Н.О. Організаційно-методичне забезпечення фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) / Н.О. Гнесь // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка / відп. ред. Дятлов В.О. - Вип. 86. - Т. 1. - Чернігів: ЧНПУ, 2011. - С. 420-423.

3. Державний архів Чернівецької області (далі ДАЧО) // Ф. 211, оп. 1, спр. 7663 (Переписка с уездными школьными советами школ на Буковине об устройстве школьных спортивных площадок и оборудовании их спортивными снарядами, 1904-1906 гг.), на 145 арк.

4. ДАЧО // Ф. 211, оп. 1, спр. 7 (Переписка с Министерством Культов и Просвещения и уездными школьными советами о выдаче из производства фирмы Кристоф Инмок в г. Бунзедорф передвижных гимнастических залов для школ, 1905-1914 гг.), на 58 арк.

5. Законъ изъ дня 14 Мая 1869, которымъ установляютъ ся засады ученія дотычно школъ народныхъ // Хронологичный спис законовъ, розпоряженій и пр., которія помъщени суть въ рочнику 1869 переводовъ зъ вьстника законовъ державныхъ для Буковины. - Черновцы: Зъ Печатнъ Рудольфа Екгарта, 1870. - С. 373-395.

6. Законъ касающійся регуляціи, учрежденія, утримованія и посъщанш публичныхъ школъ народныхъ / / Дневникъ законовъ и розпоряженій для герцогства Буковины. - Черновцы: Зъ Печатнъ Рудольфа Екгарта, 1873. - С. 27-43.

7. Плянъ науки для роздьленных одноклясных народных школъ на Буковине. - Черновцъ, 1899. - 15 с.

8. Устінова Т.Б. Історико-педагогічні аспекти розвитку січового руху на Буковині (початок ХХ ст.) / Т.Б. Устінова // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка / відп. ред. Дятлов В.О. - Вип. 86. - Т. 1. - Чернігів: ЧНПУ, 2011. - С. 462-465.

9. Die Reichsgesetze und Verordnungen ьber das Volkschulwesen und die damit zufammenhдngenden Materien erlдutert aus den Erlдssen des Ministeriums fьr Cultus und Unterricht und der Schulbehцrden nebft den das Unterrichtwesen betreffenden Bestimmungen der Staatsgrundgesere. - Prag: Druck und Verlag von heinr. Merch, 1874. - 256 s.

10. Egger-Mцllwald A. Oesterreichisches Volks - und Mittelschulwesen in der Periode von 1867-1877 / A. Egger - Mцllwald - Wien: K.K. Hof - und Universitдts-Buchhдndler, 1878. - 164 s.

11. Lehrplan fьr ungetheilte einclassige Volksschulen in der Bukowina (mit ganztдgigem Unterricht). - Czernowitz: R. Eckhardt'sche Buchdruckerei, 1888. - 15 s.

12. Lehrplan fьr getheilte einclassige Volksschulen in der Bukowina (mit halbtдgigem Unterricht). - Czernowitz: R. Eckhardt'sche Buchdruckerei, 1888. - 16 s.

13. Lehrplan fьr zweiclassige Volksschulen in der Bukowina. - Czernowitz: R. Eckhardt'sche Buchdruckerei, 1888. - 16 s.

Размещено на Allbest.ru