Які ж потенційні можливості розвитку інтелекту людини? Геронтологи доводять, що це - освіта і навчання. Адже про ступінь освіченості людини судять, виходячи із об'єму знань, якими вона володіє. І дійсно такий зв'язок між рівнем освіти і рівнем інтелектуального розвитку людини існує. Для його виявлення було проведене порівняльне дослідження двох груп дорослих, що навчаються і не навчаються. Отримані дані показали, що самий високий рівень інтелекту у тих, хто вчиться. Їх пам'ять на рівні 18-25-річних, у них високі показники розвитку логічного і практичного мислення; у них відбуваються цікаві зміни у структурі мислення і структурі психічних функцій. В цілому інтелект тих, хто вчиться, змінюється у кращу сторону.

У тих, хто не вчиться, дані протилежні, а саме - це зниження пам'яті, мислення, послаблення психічних функцій та інтелекту вцілому. Таким чином, навчання, освіта прискорюють процес інтелектуального розвитку і в періоди зрілості.

Основним видом діяльності людини є праця, а навчання лише може супроводжувати працю. Саме праця - основний фактор, що прискорює розвиток людини. Під впливом праці відбувається формування життєвої позиції, ціннісних орієнтацій людини, визначення планів на майбутнє, тобто спеціалізація особистості. Але вплив праці здійснюється разом з освітою.

Доведено, що існує залежність між рівнем освіти і громадянськими якостями людини, як свідомої активної особистості. Встановлено також в процесі дослідження, що різноманітність читацьких інтересів залежить від рівня освіти читачів. Чим він вищий, тим ширше коло читацьких інтересів.

Розглядаючи прояви ціннісних орієнтацій у залежності від вікового фактору, було встановлено, що до 25 років велика роль належить потягу до знань, підвищенню рівня освіти (62%). У віці 26-30 років на перший план виступають турботи про сім'ю, покращення житлових і матеріальних умов родини (65%). Зниження пам'яті і мислення у ці роки пояснюється змінами у життєвих орієнтаціях. Після 40 років життєві орієнтації спрямовані на умови праці і відпочинку (66%), а у 50 років - прагнення підвищення заробітку у зв'язку з наближенням пенсійного віку. (56,2%). Як бачимо, відбувається переструктурування життєвих планів з віком.

Одначе, набуття життєвого досвіду змінює відношення людини до освіти і навчання. Низький рівень освіти усвідомлюється як перепона на шляху до досягнення високих результатів свого розвитку. Орієнтація дорослих людей на освіту змінюється з віком. Праця і освіта дуже часто виступають стимулами розвитку людини. Залежність рівня інтелекту дорослих від освіти і праці відмічається зарубіжними вченими (Майясов, Бауер, Фрібель). За даними Майясова, що підтверджує результати наших досліджень, дорослі з неповною середньою освітою мають більш низькі показники інтелектуального розвитку порівняно з освіченими. Бауер вважає, що інтелект дорослих з тривалим періодом навчання має схожі риси з інтелектом тих, професія котрих пов'язана з розумовою діяльністю. Фрібель стверджує, що у дорослих, які належать до однієї вікової групи, але мають різний рівень освіти, показники розвитку інтелекту не співпадають.

У нашому дослідженні при співставленні показників інтелектуального розвитку груп з однаковим рівнем освіти, але різних за віком, отримані дані свідчать, що у старших людей рівень розвитку інтелекту був вищим. Це пояснюється впливом праці і життєвого досвіду.

При цьому важливо враховувати, наскільки праця людини є творчою, бо саме творча праця впливає на розвиток творчого мислення, на ставлення до праці, на розширення духовних інтересів і запитів, на розвиток практичного і технічного мислення, технічної творчості, важливих якостей людського розуму: критичності, гнучкості, глибини, широти, які край необхідні майже у всіх професіях.

Інтелект тісно пов'язаний із здібностями, особливо загальними. Наявність глибоких знань, широко розумового кругозору, ініціативи, активності - усе це показники розвитку загальних здібностей, що впливають на спеціальні здібності. Сприятливими умовами для формування загальних і спеціальних здібностей, які вкрай необхідні для оволодіння професіоналізмом, є поєднання загальної освіти і спеціальної підготовки, пов'язаної із професійною діяльністю. У цих умовах розвиваються не лише здібності, а проявляється активна життєва позиція, виникають нові стимули, що змінюють мотиваційну сферу особистості.

Таким чином, як свідчать матеріали проведених досліджень, двофазність розвитку психічних функцій - це механізм, який забезпечує як загальний, так і спеціальний розвиток людини. У процесі розвитку дорослої людини відбувається нарощування потенційних можливостей функцій, стабілізація, зниження рівня, посилення чи ослаблення нерівномірності розвитку. Що стосується вікових періодів, то найбільш сприятливими до засобів впливу є 18-25-річні люди. У цей період поряд із фронтальним прогресом функцій відбувається і їх спеціалізація. У подальших періодах, після 30 років, друга фаза розвитку функцій стає визначальною разом із показниками життєвого досвіду і професійної майстерності.

Ось чому саме розробка основ педагогічної психології дорослих безпосередньо пов'язана із вирішенням проблем вікової психології дорослих, а на їх основі акмеології, котра повинна відповісти на багато питань, що стосуються можливостей розвитку дорослих людей у пору розквіту їх творчих сил, визначити міру людських ресурсів, які по-різному проявляються під впливом різноманітних факторів у різні періоди життєвого циклу людини.

Висновки з другого розділу

Отже, основними атрибутами зрілості людини є: здатність самостійно мислити (наявність власної думки, яка ґрунтується на власній системі цінностей); готовність прийняти на себе відповідальність за свої вчинки (готовність визначити свої недоліки і взяти провину на себе); вміння долати страх і стримувати гнів (вміння володіти собою); бажання працювати (брати на себе відповідальність, приносити користь суспільству і домогтися повної фінансової незалежності); здатність до любові та побудови міцних стосунків з партнером (вміння проявляти свої відчуття і розуміти відчуття іншої людини, підтримувати глибокі та близькі відносини). Зрілі особистості керуються вічними істинами, суттєвими цінностями, чистою правдою і досконалою красою; долають суперечності, протилежності і намагаються бачити за ними глибинну єдність, прагнуть до інтеграції дійсності; мають цілісну життєву філософію, набір цінностей, які є основою буття.

Таким чином, як свідчать матеріали проведених досліджень, двофазність розвитку психічних функцій - це механізм, який забезпечує як загальний, так і спеціальний розвиток людини. У процесі розвитку дорослої людини відбувається нарощування потенційних можливостей функцій, стабілізація, зниження рівня, посилення чи ослаблення нерівномірності розвитку. Що стосується вікових періодів, то найбільш сприятливими до засобів впливу є 18-25-річні люди. У цей період поряд із фронтальним прогресом функцій відбувається і їх спеціалізація. У подальших періодах, після 30 років, друга фаза розвитку функцій стає визначальною разом із показниками життєвого досвіду і професійної майстерності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К., Бодалев А., Деркач А., Кузьмина Н., Лаптев Л. Акмеология вчера, сегодня, завтра // Прикладная психология и психоанализ. - М., 1997. - № 1. - С. 1 - 26.

2. Акмеология: методология, методы и технологии // Материалы научной сессии, посвященной 75-летию... Н. В. Кузьминой / Под. ред. А. А. Деркача. - М.: РАГС, 1998. - 230 с.

3. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 380 с.

4. Ананьєв Б.Г. Интеллектуальное развитие взрослых как характеристика обучаемости // Сов. педагогика. - 1969, № 10.

5. Байер И.В., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психолого-педагогические технологии развития профессионального мастерства кадров управления. М., 1997.

6. Бодалев А. А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристика и условия достижения. - М.: Флинта: Наука, 1998. - 168 с.

7. Бодалёв А.А. О предмете акмеологии. // Психологический журнал. - Т.14, №5, 1993.

8. Бодалев А.А., РудкевичЛ.А. Как становятся великими или выдающимися? М., 1997.

9. Бодалев А.А.. Деркач А.А., Климов Е.А., Семенов И.Н., Суслова Е.А., Яблоком Е.А. Программа курса: общая и прикладная акмеология (для слушателей и аспирантов). М., 1994.

10. Варфоломеева О. В. Акме психотерапевта. Концепция профессионального развития. Монография. - М.: Издат. Дом МПА - Пресс, 2003. - 228 с.

11. Гончаренко Н.В. Гений в науке и искусстве. М., 1991.

12. Гусева А. С., Деркач А. А. Оптимизация гуманитарно-технологического развития госслужащих: теория, методология, практика. - М.: Квант, 1997. - 299 с.

13. Деркач А. А. и др. Реализация концепции "Я" в системе жизненных отношений личности: Акмеологический аспект. - М., 1993.

14. Деркач А. А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. - М.: РАГС, 200. - 392 с.

15. Деркач А. А., Зазыкин В. Г. Профессионализм деятельности в особых экстремальных условиях. - М.: РАГС, 1998. - 178 с.

16. Деркач А. А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. - М., 1993.

17. Деркач А. А., Огнев А. С. Акмеологические основы профессионального становления государственных служащих. Монография. - Воронеж: Воронежский ГПУ, 1998. - 297 с.

18. Деркач А. А., Орбан Л. Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности - М., 1995. - 208 с.

19. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология - наука о путях достижения вершин профессионализма. М., 1993.

20. Духовность и рефлексивность в становлении профессионала. М.-Тамбов, 1997.

21. Знаков В. В. Психология понимания правды. - СПб.: АЛЕТЕЯ, 1999. - 282 с.

22. Климов Е А. Психология профессионала. М., 1996.

23. Климов Е. А. Психология профессионала. - М.: Институт практич. психологии; Воронеж: НПО "МОДЕК", 1996. - 400 с.

24. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии. СПб акмеологическая академия, 1995. - 24с.

25. Кузьмина Н.В., Зимичев А.П. Проблемы акмеологических наук. СПб., 1990.

26. Кумбс Ф. Кризис образования в современном мире. - М., 1970.

27. Левченко Т.І. Розвиток особистості в різних педагогічних системах /Монографія/ Левченко Т.І. - 1-е видання. - Вінниця: вид-во "Нова Книга", 2002. - 512с.

28. Маркова А. К. Психология профессионализма. - М.: Знание, 1996. - 308 с.

29. Маркова А.К. Психология профессионализма. М., 1996.

30. Мелик-Пашаев А. А. Акме - период жизни или состояния духа? Общая и прикладная акмеология. - М., 1995.

31. Менегетти А. Введение в онтопсихологию. - Пермь: Хортан ЛИМИТЕД, 1993. - 60 с.

32. Михайлов Г. С. Акмеолого-методологические принципы исследования творчества // Практическая психология и психоанализ. - М., 1997. - № 1. - С. 38 - 50.

33. Мунипов В.М., Алексеев Н.Г., Семенов И.Н. Становление эргономики как формирующейся научной дисциплины // Проблемы методологии в эргономике. М., 1979.

34. Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. М., 1995.

35. Освальд В. Великие люди. СПб.. 1898.

36. Основы общей и прикладной акмеологии. М.. 1995.

37. Пономарев Я.А., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психология творчества: общая, дифференциальная и прикладная. М., 1990.

38. Психология. Учебник / Под ред. А. А. Крылова. - М.: "ПРОСПЕКТ", 2000. - 584 с.

39. Пэрна И.Я. Жизнь человека (из дневниковых записей). СПб.. 1993.

40. Пэрна И.Я. Ритмы жизни и творчества. Петроград, 1925.

41. Рыбников Н. Н. К вопросу о возрастной психологии // Психология, педагогика и психотехника. - М., 1928. - Вып. 2.

42. Семенов И.Н. Рефлексивно-творческий подход в непрерывном профессиональном образовании (Методология взаимодействия психологии, акмеологии, педагогики и андрогогики). Бийск,1994.

43. Семенов И.Н. Рефлексика развития педагогического творчества // Рефлексивная психология и педагогика творчества на рынке образовательных услуг. Винница, 1991.

44. Семенов И.Н.. Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. Запорожье, 1992.

45. Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. - Чернівці, 1996.

46. Степанов С.Ю., Маслов С.Н., Яблокова Е.А. Инноватика управления: рефлепрактические методы. М., 1993.

47. Степанов С.Ю., Полчщук О.А., Семенов И.Н. Развитие рефлексивной компетентности кадров управления. М.-Петрозаводск, 1996.

48. Степанова Е.И. Умственное развитие и обучаемость взрослых. - Л., 1981.

49. Фонарев А. Ф. Формы становлення личности в процессе ее профессионализации // Вопросы психологии. - 1997. - № 2. - С. 88 - 94.

50. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.

51. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. - М.: Высшая школа, 1981. - 374 с.

52. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. М., 1993.

53. Allport G.W. Pattern and growth in personality. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1961.

54. Karpova A., Plotnieks I. Personiba un saskarsme. R., 1984.