Особливості підтримки обдарованої дитини в європейських країнах

Проблема обдарованості в педагогічній теорії. Напрямки педагогічної підтримки та індивідуальний підхід до обдарованих особистостей. Підходи розвитку потенціалу дітей в Німеччині. Характеристика засобів та методів роботи з обдарованими дітьми в країні.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.12.2013
Размер файла 34,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Вважають, що обдарованими дітьми народжуються, але, обдарованими особистостями стають в процесі вдосконалення самого себе.

Кожен з нас вважає себе особливим та талановитим. Але в кожного талант проявляється по різному. Комусь потрібно багато років щоб зрозуміти свою унікальність та зуміти розвинути її, а хтось володіє нею від народження.

Метою роботи є виявлення позитивного досвіду організації освіти обдарованих дітей в Німеччині.

Об'єктом дослідження виступає педагогічна підтримка та освіта обдарованих дітей. Навчання, виховання та вдосконалення здібностей талановитої молоді як в Україні, так і в країнах світу в цілому.

Предметом роботи є засоби освіти обдарованих дітей в Німеччині.

Завдання:

Розглянути педагогічні засади обдарованості.

Систематизувати напрямки педагогічної підтримки обдарованих дітей.

Узагальнити особливості підходів до розвитку потенціалу обдарованих дітей в Німеччині.

Схарактеризувати засоби роботи з обдарованими дітьми в Німеччині.

Методи дослідження даної праці є наступними:

- теоретичні: вивчення літературних джерел, конкретно-історичний аналіз, сходження від конкретного до абстрактного;

- статистико-математичні: метод рейтинг, кореляція, рангування;

- інтегративні: вивчення передового педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

1.1 Проблема обдарованості в педагогічній теорії

Існує принцип «освіта тривалістю вжиття». Зараз воно стає базовим для кожної людини нашого часу, що веде до постійної модернізації освіти. Освіта, в свою чергу, стає найважливішою та фундаментальною основою для кожної сфери людської діяльності. Сьогодні освіта - важливий засіб і ресурс становлення креативної особистості, здатної та готової до життя в суспільстві. Адже, освіта не просто готує майбутніх спеціалістів під конкретні робочі місця, а й розширює загальний світогляд людини. Тому освіта - найголовніше для кожного з нас.

Та на сьогодні гостро постає питання про спеціально-створену освіту для дітей з особливими здібностями або, інакше кажучи, обдарованих дітей.

Дослідження організації освітньої діяльності в зарубіжній вищій школі свідчить про значне зростання інтересу до проблематики творчих здібностей, формування творчої особистості та з урахуванням цього - вдосконалення форм і методів навчання. Особливо чітко це спостерігалось на початку 60-х років минулого століття, коли в Англії, Німеччині, Франції, а потім вже й в інших країнах дуже посилено велися дослідження проблеми креативності та обдарованості.

Обдарованість являє собою своєрідне поєднання здібностей, котре, в свою чергу, забезпечує людині успішне виконання тієї чи іншої діяльності та виявлення надзвичайних природних здібностей. Під поняттям «обдарованість», взагалі, розуміють сукупність різноманітних здібностей, котрі дозволяють особистості досягти значних результатів в тій сфері, котра є досить вагомою для людини.

У психології обдарованість окреслюється декількома значеннями, такими, як:

якісно-своєрідне поєднання здібностей, які забезпечують успішність виконання діяльності;

загальні здібності, що обумовлюють широту можливостей людини, рівень її діяльності;

інтелект або розумовий потенціал;

сукупність задатків, природних даних , характеристика степеня вияву своєрідності природних передумов, та т.д.

Складна та багатогранна проблема роботи з обдарованими особистостями потребує якісних нововведень на рівні теорії та практики. Науковці пропонують різні підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей.

Обдарованість сприймається кожним по різному. Для когось це безцінний дар, а для інших це відхилення, яке взагалі негативно сприймається оточуючими. Саме тому, можна зробити висновок, що окрім позитивних проявів обдарованості, існують також і негативні:

індивідуалізм;

різниця швидкості мислення й письма;

нестабільність інтересів;

нетерплячість;

підвищена вимогливість;

У системі роботи з обдарованими та здібними дітьми одним із домінуючих напрямків є науково-дослідницька та пошукова діяльність. За для підтримки обдарованих дітей, як в нашій країні, так і по всьому світі, створюють спеціально-підготовлені школи, ліцеї, гімназії. Призначення подібних заходів полягає у підготовці школярів до науково-практичної діяльності, тобто виховання майбутніх вчених, дослідників, які в подальшому зроблять великі та значимі внески до розвитку нашої держави.

В нашому суспільстві склався такий стереотип, якщо дитина обдарована, це, в свою чергу, означає що вона повинна мати відмінні оцінки з кожного предмету, який вона вивчає в школі. Але насправді це не так. Адже якщо дитині притаманна яскраво виражена обдарованість в одному напрямку, то в іншому дитина може мати абсолютне відставання. І це не є дивним, тому що більшість дітей концентруються лише на тих предметах чи на тих напрямках, в яких вони мають явний успіх.

Потрібно відмітити той факт, що велика кількість обдарованих дітей не намагаються себе реалізувати та стають невстигаючими через низьку самооцінку. Тому, велику роль в відкритті потенціалу обдарованої дитини відіграє вчитель, та методи навчання, які він застосовує.

Задля підтримки обдарованих дітей в Україні 8 серпня 2007 року було створено та утверджено Кабінетом Міністрів України Інститут обдарованої дитини. На сьогоднішні день колективом Інституту досягнуто вагомі результати, які дозволили якомога точніше визначити потенціал, можливості, розвиток та потрібну підтримку обдарованих дітей. Саме тому місце такого Інституту серед інших наукових закладів надзвичайно високе. Даний Інститут має свою конкретні положення, котрі занесені до спеціально створеної «Концепції діяльності Інституту». Кожне з положень виходить, перш за все, з прав кожної дитини на вільний розвиток, відпочинок, дозвілля, всебічну участь у культурній та творчій сфері, а також із завдань освіти щодо сталого розвитку людської особи.

Упродовж останніх десятиріч обдарованість у дітей почала досліджуватися більш глибоко та детально. Допомагають в цьому різноманітні олімпіади, учнівські турніри, наукові товариства, конференції, виставки, літні школи та різноманітна табори. Для поглибленого вивчення ряду предметів у роботі з обдарованими дітьми у загальноосвітніх навчальних закладах широко використовується диференційоване навчання. Створюється суспільні лабораторії та регіональні центри наукової, науково-технічної і художньої творчості. Проблема обдарованості частіше обговорюється у засобах масової інформації.

Загальновизнаним є, що неординарні, обдаровані від природи діти характеризуються активною життєвою позицією, енергійністю, самостійністю, мають схильність до досліджень, та негативно реагує на різноманітні перешкоди та заборони. Всі ці моменти дуже заважають вписатися у стандарти освітянського і соціального простору.

Очевидно, що обдаровані діти вимагають посиленої уваги, специфічних форм і методів розвитку їхніх потенційних можливостей. Саме тому одним з самих важливих завдань сьогодення є пошук та підтримка обдарованих дітей, створення умов для розвитку та індивідуальної роботи з ними. Дана проблема потребує, перш за все, об'єднання зусиль усіх органів виконавчої влади та громадянських організацій для вироблення єдиної загальнонаціональної системи пошуку, виявлення, розвитку і підтримки обдарованих дітей.

Камишин В. та Буров О. виділяють декілька проблем, які постали перед «обдарованістю». Серед них є: освітянська, методологічна, наукова, психолого-педагогічна, організаційно-правова чи взагалі буденні проблеми.

М. Лейтес зазначає, що обдаровані учні є справжніми маленькими трудівниками, які відчувають задоволення працюючи. Їх схильність до праці він вважає виявом самої обдарованості. Проте ця категорія дітей не однорідна. М. Лейтес виділяє три категорії обдарованості за наступними ознаками:

прискорений розумовий розвиток;

рання розумова спеціалізація;

окремі ознаки непересічних здібностей;

Дітям, котрі належать до першої категорії, притаманний високий темп навчання. Вони, як правило. Починають рано читати та писати. Починають захоплюватися якоюсь конкретною галуззю знань та швидко просуваються вперед, не бажаючи запинятися. Звичайно, можливим залишається зацікавленість іншими захопленнями, та все ж, потяг до отримання знань залишається незмінним. До другої категорії відносять дітей зі спеціальними здібностями, у яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особливе тяжіння та інтерес до якогось окремого навчального предмета. Така дитина, як правило, починаючи з середніх класів захоплюватися математикою, фізикою, біологією або якимось іншим предметом. Головною особливістю для таких дітей є дуже швидке та легке засвоєння нової теми, нових правил та будь-яку специфіку того чи іншого предмету. До третьої категорії належать діти, які не випереджають своїх однолітків за загальним розвитком, але, в той же час, вони відрізняються особливою своєрідністю розумової роботи, яка дає зрозуміти про їх неординарність, особливість.

Необхідність розвитку інтелектуальних здібностей дітей актуалізує проблему організації навчання розумово обдарованих дітей. Школярі з високими розумовими можливостями характеризуються деякими загальними особливостями. Які мають враховуватися під час розробки навчальних програм. До таких загальних особливостей належать:

здатність швидко схоплювати зміст принципів, понять, положень. Ця особливість потребує спеціального підходу;

потреба зосереджуватися на тих аспектах проблеми, які є цікавими для дитини;

здатність помічати, міркувати, висувати гіпотези. Цілеспрямованість розвитку пізнавальних процесів у спеціальних навчальних програмах розвиває такі здібності на досить високому рівні.

Для реалізації проблеми навчання інтелектуально обдарованих учнів учитель має буди досить високо підготовленим. Готовність педагога до співпраці з обдарованими учнями визначається наявністю у нього певних кваліфікаційних та професійних якостей (теоретичних знань, практичного досвіду). Дослідники розробили ряд положень відносно знань, умінь та навичок, якими повинен володіти вчитель працюючий з обдарованими дітьми. Тому що вчитель повинен вміти спрямувати дитину, допомогти їй розвинути свою здібність правильним шляхом, аби не порушити цілісність розвитку обдарованості.

Є. Покалайнен виділив дві цільові установки процесу розвитку обдарованих дітей:

Створення умов найбільш повної реалізації здібностей і нахилів обдарованої дитини;

Виховання врівноваженого інтелігентного представника суспільства, який зможе реалізувати потенціал, виходячи з його інтересів.

В додаток до цих установок психологи виділяють наступні принципи, яких повинні дотримуватися освітні заклади під час розробки програми роботи з обдарованими дітьми:

Визначення сильних та слабких сторін кожного учня і створення індивідуальної програми його розвитку;

Індивідуальна програма повинна передбачити оптимальний та поступовий перехід учня з одного рівня загального розвитку на інший;

Чітка система оцінювання;

Спілкування обдарованої дитини з однолітками свого рівня;

Тісний контакт школи з батьками обдарованих дітей;

Залучення до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.

Першим кроком до реалізації обдарованості - являється компетентний вчитель, який володіє адекватними, цільовими та дієвими формами та методами для подолання проблем.

За визначеннями багатьох учених, котрі працюють над вдосконаленням роботи з обдарованими дітьми, існують такі складові системи роботи з цієї проблеми, на котрі потрібно орієнтувати педагогічних працівників:

Концепція обдарованості;

Психодіагностика (виявлення рівня обдарованості)

Прогнозування розвитку обдарованих дітей;

Технології та методики виховання, навчання та розвитку творчого потенціалу особистості.

Є така приказка «талант завжди проб'є собі дорогу», али ми часто забуваємо, що мова йде про сформований талант, а не про потенційний, який розвивається. Таким чином, головним завданням освти для розитку творчої, обдарованої особистості є створення умов для розвитку здібної обдарованої дитини.

1.2 Напрямки педагогічної підтримки та індивідуальний підхід до обдарованих особистостей

обдарований дитина підхід підтримка

Виявлення обдарованих дітей залишається актуальною проблемою до сьогодення. Вперше про дітей із надзвичайними можливостями згадували більше ніж 2,5 тисячі років тому. І до цих пір ніхто ще не поставив під сумнім про необхідність виявлення таких дітей. Через те, що прогрес нашого світу, на сам перед, залежить від такої молоді.

Процес виявлення обдарованих дітей є досить дискусійним питанням, та має свої «за» та «проти». Одна частина суспільства вважає, що виявлення обдарованості - дуже важливе, адже дає змогу дітям, котрі мають особливі здібності, розвивати себе за допомогою спеціальних підходів з боку освіти. Та з іншого боку, суспільство аргументує своє негативне відношення до «обдарованості» тим, що виділення та особливі привілеї для обдарованих дітей, позбавляють звичайних дітей отримати освіту на такому ж високому рівні. Ще одною проблемою є те, що відсутня жодна гарантія що всі обдаровані учні будуть виявлені. Але, все ж таки, необхідність в здібній молоді не зменшилась, тому що їх виявлення, перш за все, необхідно для держави, освіти, нації, суспільства.

Існує декілька аспектів виявлення та відбору творчо обдарованої молоді: ресурсний, соціальний, структурний і педагогічний. Щодо педагогічного аспекту, то він стосується пошуку нового змісту, форм і методів навчання, основою яких є висока творча активність дітей.

Аналіз системи зарубіжної освіти показує, що в більшості зарубіжних країн вже протягом десятиліть поширеною є практика виявлення, розвитку і підтримки обдарованих дітей, починаючи з дошкільного віку.

Важливо розрізняти різні способи виявлення та вимірювання обдарованості, а також типові форми цих способів і прийомів. Велика частина дослідників, котрі займаються дослідженням обдарованості, вважають важливим пошук основних властивостей психічної діяльності, ступінь розвитку яких був би показником розумового розвитку взагалі. Ці методи мають назву «симптоматичні методи вимірювання обдарованості».

Для найкращого виявлення обдарованості багато дослідників, таких як В. Штерн, О. Вігманн, І. Кон, Ф. Діффенбахер та інші, почали проводити нові випробування з використанням методів ізольованих тестів. Але вид таких тестів має недоліки. Головним недоліком вважають, що автори,які їх використовують, певною мірою вільно та випадково комбінували вибір випробувань. За таких умов перш за все важко порівнювати отримані окремими дослідниками результати і знайти єдиний принцип об'єднання окремих тестів для побудови надійної системи вимірювання обдарованості.

Раннє виявлення, навчання та виховання обдарованих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. На сьогоднішній день в Україні вже напрацьовано значний фонд досліджень, пов'язаних з виявленням обдарованих дітей, розробляються програми допомоги їм у реалізації здібностей. Обдарованими вважалися, передусім, діти в яких у ранньому віці виявлявся випереджальний розвиток інтелекту. Тому першим із видів обдарованості, котрі набули детального вивчення, стала саме інтелектуально обдарованість. Однією з основних сфер прояву обдарованості залишається інтелектуальна сфера. На думку М. Холодної, інтелектуальна обдарованість - це результат тривалого внутрішнього процесу побудови і зростання індивідуальних когнітивних ресурсів особистості, напрям якого визначається специфічними формами організації пізнавального досвіду людини, які характеризують унікальність її розуму.

За даними американського психолога М. Карне, в дошкільному віці виявляється 3-5 % обдарованих дітей. Звичайно, що їх більше але за неправильного навчання та виховання здібностей дітей згасають. Тому часто ті, кого в ранньому дитинстві вважали «вундеркіндами» з віком стають звичайними прагматичними людьми і не створюють нічого оригінального та корисного для суспільства.

Дітей з надзвичайними можливостями дуже легко виявити серед звичайних дітей. Обдаровані діти починають проявляти свої можливості ще з трьох рочків. Вже в такому віці вони вражають своїми здібності, починають рано читати, висловлювати свої власні погляди щодо світу, людських відносин та почуттів. В шкільному віці діти опереджають своїх однолітків. Якщо звичайні школярі лише починають засвоювати нову інформацію, то обдаровані діти вже потребують нової інформації, більш складної, читають багато наукових книжок аби далі розвиватися та не відчувати «інформаційного голоду». Під час навчання обдарованих дітей в звичайних школах, їх оточують як позитивні так і негативні чинники, які по різному впливають на їх розвиток. Через це, обдаровані діти можуть як вдосконалити свої здібності, або взагалі можуть дати їм згаснути. Перші труднощі виникають коли вчитель самостійно намагається виявити серед звичайних дітей обдарованих, які мають прихований потенціал. Але вчителі мають певні суперечності щодо визначення «обдарованість». Тому, вчителі потребують допомоги з боку науковців, котрі займаються дослідженням обдарованості на високому рівні.

Виявити обдарованість дитини на рівні опанування шкільної програми, наприклад, з математики, непросто. Відомо, що славетний український вчений М. М. Боголюбов, який здобув світове визнання в галузі математики, в дитинстві вчився на всі п'ятірки, крім математики. З арифметики він мав не більше четвірки, і вчитель говорив йому, що з нього ніколи не вийде відомого математика.

В наш час в Україні існує мережа інтелектуальних змагань, яка має за мету вдосконалення та демократизацію схем виявлення та раннього діагностування творчої обдарованості.

З метою виявлення і підтримки обдарованої учнівської молоді, примноження інтелектуального потенціалу держави, підготовки майбутнього наукової зміни у 1995 році у Миколаєві створено і функціонує територіальне відділення Малої академії наук України з науково технічного напрямку, до складу якого входить і секція математики.

Для будь якого вчителя, педагога, психолога, директора школи так само і для батьків, не існує необдарованої дитини. Адже кожна дитина має здібності в якомусь напрямку. Тому головним завдання для кожного з них, перш за все, є виявлення цих напрямків, допомогти дитині зрозуміти, повірити у свої можливості - це є мистецтво педагогіки.

Обдарованість закладена в дитині з самого народження. Але потрібен час для того, аби ця обдарованість почала проявлятися. Одній дитині достатньо декількох років аби її відкрити, а іншій може знадобитися, навіть, десять років, а можливо що навіть й більше. Все це залежить від дитячої індивідуальності (рівня розвитку тієї чи іншої біопсихічної особливості), та від підходу батьків та вчителів до такої дитини. Можна, навіть, привести приклади з історії того, що обдарованість та особливість може відкритися вже досить в зрілому віці. Ось, хоч наприклад, Чарльз Дарвін, людина про яку в дитинстві розповідали кумедні історії, як про нетямущого хлопця, став великим, відомим на весь світ науковцем. А творець періодичної системи Дмитро Мендєлєєв взагалі декілька разів складав вступні іспити до університету, і кожного разу «провалювався» в хімії. Ісака Ньютона. Образливого, плаксивого та маленького росту хлопчика, у школі та коледжі вважали невстигаючим. Говорячи про відомого вченого Альберта Ейнштейна, котрий почав говорити в дев'ять років, виключили з Мюнхенської гімназії за неуспішність. Батько Альберта запитав директора гімназії, яка професія підійшла б його сини, на що директор відповів, що несуттєво, чим він буде займатися, оскільки ні в чому не досягне успіху.

За останні 20 років у роботах таких вчених як Ф. Ганьє, Х. Гарднер, М. Лейтес, розглядають різні концепції, які покладено в основу індивідуального підходу щодо освіти обдарованих дітей. Спільними для цих концепцій обдарованості є такі характеристики:

Обдаровані діти мають потенціал, що дозволяє досягати вагомих результатів, щонайменше, в одній галузі.

Здібності до чіткого, аналітичного і критичного мислення є передумовою для досягнення високих результатів.

Обдаровані діти не завжди є успішними про опануванні всіх предметів шкільної програми; у них рано формується певна область інтересів, а тому на шкільні предмети, що лежать поза межами цієї сфери, у них не залишається ні часу, ні бажання

Тому, говорячи про індивідуальний підхід до обдарованих дітей, велику роль відіграє підготовленість вчителів до роботи з такими дітьми. Одним із головних завдань розвитку нашого суспільства є пошук обдарованих дітей, їх підтримка, мотивація та забезпечення всебічного розвитку індивідуальності людини як особистості та вищої цінності суспільства. Індивідуальний розвиток обдарованих дітей потребує нового, гарно підготовленого вчителя, здатного успішно вести пошук, розвиток та реалізацію творчих обдарувань підростаючого покоління.

Підготовка вчителя - одна з важливих соціальних програм суспільства. Тому що, велику роль в розвитку обдарованої дитини несе підготовка вчителя до педагогічної взаємодії з обдарованими дітьми в умовах сучасної школи. Підготовка кадрів до роботи з обдарованими учнями є справою не новою, але залишається без належного теоретичного обґрунтування та практичної реалізації для вищої педагогічної освіти.

Але, в нашому суспільстві не так легко підготувати досить висококваліфікованого вчителя для роботи з обдарованими дітьми, через те, що в рамках існуючої системи педагогічної освіти неможливо ефективно забезпечити вимоги до рівня професійної підготовки вчителів, які працюють з обдарованими дітьми з боку суспільства та їх батьків.

В. Демченко, проректор Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, зазначає: «виникає проблема підготовки педагогічних кадрів для роботи з обдарованими учнями, яку частково можуть вирішити заклади післядипломної педагогічної освіти, що опікуються навчанням дорослих з вищою освітою та досвідом професійної діяльності. Завдяки неперервному характеру післядипломної освіти, її здатності оперативно реагувати на зміни в суспільстві. Вчителі можуть в стислі терміни здобути базового рівня якісні знання, вміння та навички, необхідні для навчання та виховання обдарованих школярів».

Тому, індивідуальний, а саме якісний, підхід з боку вчителів до роботи з обдарованими дітьми є найважливішою ланкою в розвитку можливостей дітей.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В НІМЕЧЧИНІ

2.1 Підходи розвитку потенціалу обдарованих дітей в Німеччині

Німеччина намагається всіляко підтримувати обдаровану молодь своєї країни. Але, потрібно також допомагати їм розвивати свій потенціал. Адже для мало лише виявити дитину з особливими можливостями, таким дітям потрібно постійно допомагати прогресувати в своєму розвитку.

Яскравим прикладом такої допомоги в розвитку потенціалу обдарованих дітей є відпрацьована система організації олімпіад в Федеративній Республіці Німеччині. В країні щорічно проводиться 20 федеративних олімпіад, а також десятки регіональних, в яких беруть участь понад 100000 обдарованих учнів. Особливо популярними в Німеччині є олімпіади з іноземних мов (Федеральна мовна олімпіада). Це унікальна всебічна форма контролю підтримки розвитку потенціалу обдарованих учнів по всій країні, а не лише в конкретних її регіонах. Олімпіада з іноземних мов була започаткована в 1979 році Асоціацією сприяння розвитку науки в Німеччині, як важлива форма стимулювання розвитку потенціалу учнів, їх інтересу до культури, традицій та звичаїв зарубіжних країн.

Німці більш сконцентровані на вивчення іноземних мов. Саме тому, після об'єднання у 1990 році Східної та Західної Німеччини в єдину державу відбулися зміни в організації навчання обдарованих дітей. Зокрема на території Східних Федеративних земель з'явилося шість шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов.

Варто зазначити, що на сучасному етапі німецькі науковці та педагоги-практики розуміють важливість підтримки, та розвитку потенціалу талановитої молоді. Адже саме талановита, здібна молодь робить значний внесок у духовний та інноваційний потенціал німецького суспільства.

Такі науковці, як В. Штерн, А. Танненбаум, А. Вітман та інші дотримувались думки, що розвиток потенціалу творчо обдарованої дитини є головною запорукою успіху молоді в майбутньому. Але подібний розвиток, на їх думку, можливий лише за умов реалізації таких здібностей на практиці. Через це, у сучасній системі середньої та вищої освіти в Німеччині широко використовуються форми навчання практичного характеру: лабораторні роботи, практикум, лекції на виробництві, презентації командних та індивідуальних наукових проектів тощо. При виборі навчальних методів німецькі педагоги керуються принципом можливості застосування отриманих знань на практиці під час навчального процесу. Значної популярності в Німеччині набувають на сьогоднішній день проектна методика, метод порт фоліо, кейс-метод, які дозволяють обдарованим дітям відчути, які з соціальних ролей їм імпонує в майбутньому. Німецькі вчителі дотримуються такої ж позиції як і наші вітчизняні педагоги, що вчителям для успішної роботи як з дітьми з унікальними здібностями, та і в роботі зі звичайними дітьми завжди потрібно працювати над собою, розвивати свій інтелект та збагачувати свій духовний світ. На думку К. Фішера, справжній педагог не повинен задовольнятися лише тими знаннями, що він отримував у педагогічному навчальному закладі, а прагнути постійного творчого зростання.

Науковці Німеччини вважають за потрібне підготовити спеціальні педагогічні кадри, які б правильно працювали з обдарованим дітьми, та всіляко підтримували розвиток їхнього потенціалу. В місті Ніймеген пропонують вчителям, педагогам, психологам, педіатрам, працівникам ліцеїв та викладачам вищої школи курси з підвищення кваліфікації з подальшим присвоєнням звання «Спеціаліст у галузі роботи з обдарованою особистістю». Участь у курсі підтверджується отриманням ЕСНА (the European Council for High Ability) -Дипломом, що завоював популярність і визнання в країнах Європи.

Важливою персоною в роботі з обдарованими дітьми в Німеччині є професор Ф. Монкс. Він є керівником інституту спеціальної підготовки педагогічних кадрів в роботі з обдарованою особистістю. Саме такі педагоги готові до розвитку обдарованих дітей та до розвитку їх потенціалу.

2.2 Засоби роботи з обдарованими дітьми в Німеччині

В післявоєнній Західній Німеччині проблема талантів, подібно як і тема раси була темою табу. Не було надруковано жодної публікації щодо обдарованості, та не існувало жодної організації по підтримці здібних дітей. Поворотним моментом стала Світова Конференція в Єрусалимі у 1979 році, в ході якої, під час виступу одного з доповідачів, прозвучала фраза, що Федеративна Республіка Німеччина належить до «недорозвинених країн» в сфері підтримки талановитих особистостей. Підтримка обдарованих дітей після конференції для Німеччини стала важливою проблемою, яка неодноразово піднімалася владою країни під час роботи парламенту. Німці стали активними учасниками конференцій, зайнявши важливі позиції в Світовій Конференції та міжнародних організаціях. Надзвичайну активність щодо роботи з обдарованими дітьми проявила організація «Німецька організація обдарованих дітей» (Deutsche Gesellschaft fur Hochbegabtes Kind). Ця організація вирішувала питання підтримки обдарованих дітей, публікувала книги, брошури, інформаційні блоки для батьків, педагогів, педіатрів, що містили інформацію про діагностику здібностей, форми підтримки обдарованих дітей.

В середині 1980-тих років ХХ століття в Німеччині діяло п'ять великих центрів, що займалися дослідженнями талановитих дітей: у Франкфурті - Німецький інститут міжнародних педагогічних досліджень (Deutsche Institut fur Internalionale Padagogische Forschung) - центр наукової документації і інформації що займався дослідженнями та формами навчання талановитих дітей, в Мюнхені - Інститут психологічних досліджень (Max Paine Institut fur Psychologische Forschung) - ніс відповідальність в міжнародному масштабі за аналіз літератури у сфері теоретичних та емпіричних досліджень факторів, що сприяють розвитку здібностей, в Бонні - Психологічний Інститут (Institut Psychologii Uniwersytetu) - здійснював верифікацію діагностичних методів, в Гамбурзі - Бундерсверский Університет (Uniwersytet Bundeswery) - проводив дослідження впливу мотивації на розвиток обдарованих учнів, в Гамбурзі, також, діяв Консультаційний центр, що надавав консультації для всієї ФРН.

Під впливом американської програми для обдарованих дітей в 1988 році в Німеччині була розроблена літня програма, котра отримала назву «Німецька шкільна академія» (Deutsche Schьler Akademie). Ця програма дає можливість дітям віком 16 - 17 років заповнити знаннями період між старшими класами та університетом за допомогою спеціальних навчальних курсів досить високого рівня. На протязі декількох років академія отримала великий успіх та визнання серед обдарованих дітей. Академія навіть отримала підтримку від правлячої верхівки, що дало змогу батькам платити тільки третину всіх витрат, а дітям з малозабезпечених сімей навчатися в академії безкоштовно. Кожного літа 90 високообдарованих дітей Німеччини беруть участь в цій програмі. Відбір цих дітей проводять на конкретній основі:

Рекомендацій вчителів з їх шкіл;

Досягнень з конкурсів різних типів, олімпіад;

За 16 днів їх перебування в академії діти займаються по одній із шести академічних дисциплін під керівництвом висококваліфікованих та добре підготовлених спеціалістів в тій чи іншій галузі. Наприклад, літом 2004 року дітям було запропоновано наступні навчальні курси: «Гіперболічна геометрія», «Молекулярна генетика», «Віспа, чума та поліомієліт» (біологія та соціологія інфекційних захворювань), «Відчуття та перцепція» (неврологія), «Люди похилого віку та молоді - згода чи конфлікт» (проблема взаємовідносин поколінь в суспільстві), «Музика в кінофільмах».

Головною ціллю Академії є винайдення атмосфери інтелектуального та соціального виклику для найкращого розвитку здібностей та їх спілкування з однолітками, які мають такий же високий потенціал та мотивацію. Головними задачами Академії є:

Розвиток та удосконалення вмінь набувати знань, розвиток міждисциплінарного мислення, та вмінь самостійного роботи.

Надання умов для інтелектуальної діяльності на межі можливостей.

Покращення техніки усної та письмової презентації.

Набуття навичок сумісної роботи.

Представлення рольових моделей через спілкування з творчими, мотивованими, високо кваліфікаційними вчителями та учнями.

Надання допомоги в прийнятті рішень по вибору професіонального шляху.

Стимуляція осмислення, що надзвичайні можливості несуть в собі обов'язок використовувати їх на благо суспільства через відповідальне лідерство.

За відгуками обдарованих дітей. Котрі мали змогу приймати участь в літній програмі, та аза оцінками спеціалістів, ефективність роботи Німецької шкільної академії в досягненні поставленої цілі робить її виключно цінним досвідом в життя учнів.

Статистичні дані свідчать про те, що Німеччина вже з 1980-х років активно і послідовно працює за напрямком проблеми підтримки обдарованих дітей в рамках світового масштабу. Гідні уваги і німецькі ініціативи щодо роботи шкіл і форм ведення молодих талантів в різні сфери суспільного і політичного життя.

Нормативно-правові акти суб'єктів федерації, що регулюють роботу з обдарованим дітьми у загальноосвітніх навчальних закладах, відносяться до шкільного права як підгалузі адміністративного права: «до цієї галузі права (шкільного права) належать як закон про середню освіту, так і інші нормативно-правові акти, які безпосередньо регулюють правовідносини між учнями і органами, які завідують навчанням».

Правові норми, які регулюють роботу з обдарованими дітьми в школі можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні норми визначають необхідність особливої підтримки обдарованих дітей, право на освіту відповідно до здібностей, право на додаткове фінансування. Загальні норми не регулюють конкретні права та обов'язки суб'єктів і виконують декларативну функцію.

Щодо спеціальних норм, то вони регулюють конкретні права і обов'язки або процедури набуття прав та обов'язків. Залежно від об'єкта регулювання, можна виділити наступні правові норми:

Норми, які регулюють фінансову підтримку обдарованих, надання субсидій.

Норми, які регулюють навчання учнів середньої школи в якості слухачів та гостьових студентів у вищих навчальних закладах та співпрацюють з вищими навчальними закладами.

Норми, які регулюють достроковий перехід учня до наступного класу.

Норми, які регулюють вивчення окремих предметів у наступному класі.

Норми, які регулюють роботу класів для обдарованих учнів.

Норми, які регулюють порядок і підстави звільнення від відвідування занять.

Норми, які регулюють роботу шкіл з групами продовженого дня.

Норми, які регулюють порядок переведення до наступного класу.

Інші норми (регулювання роботи таборів для обдарованих дітей, підтримка обдарованих у спеціальних робочих гуртках, робота музичних шкіл, переходу з одного шляху освіти до іншого та інші).

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки вищезазначеного, в нашому дослідженні ми зробили наступне:

розглянули педагогічні засади обдарованості такі як організація спеціального навчання для дітей з особливими здібностями, підготовка вчителів для роботи з такими дітьми;

систематизували напрямки педагогічної підтримки обдарованих дітей, виходячи з цього таким напрямками є - створення навчальних закладів, спрямованих на роботу, виявлення, підтримку та розвиток обдарованих дітей;

узагальнили особливості підходів до розвитку потенціалу обдарованих дітей в Німеччині, а саме: проведення спеціальних олімпіад, націлених на розвиток потенціалу обдарованої дитини, використання навчання практичного характеру: лабораторні роботи, практикум, лекції на виробництві, презентації командних та індивідуальних наукових проектів тощо, проектної методики - метод порт фоліо, кейс-метод, які дозволяють обдарованим дітям відчути, які з соціальних ролей їм імпонує в майбутньому;

схарактеризували засоби роботи з обдарованими дітьми в Німеччині, наприклад створення спеціальних організацій підтримки обдарованих особистостей, введення в роботу з обдарованими дітьми спеціальні програми, які дають можливість розвиватися дитині відповідно до її індивідуальних особливостей.

Отже, в цілому можна зробити висновок, що зараз ведуться глибокі дослідження щодо обдарованих дітей як в нашій країні, так і по всьому світі. Думки щодо правильної роботи з талановитими дітьми у педагогів України та Німеччині збігаються. Гарним показником цього є схожість підходів німецьких науковців до проблеми навчання, розвитку та виховання обдарованої особистості з ідеями Григорія Сковороди, зокрема щодо поглядів на природу особливих задатків у людини, потребу їхнього розвитку в діяльності, необхідності спеціальної освіти для здібних учнів незалежно від їхнього соціального статусу, а також щодо вимог до вчителя-вихователя обдарованої молоді. Г. Сковорода одним із перших педагогів України звертається до особистості вчителя. На його думку, педагог має дбати і сприяти розкриттю потенціалу дітей.

Ми бачимо, що Україна та Німеччина є дуже подібними у сфері освіти обдарованих дітей. Підтримка таких дітей є дуже важлива, насамперед, для майбутнього держав. Саме діти з особливими здібностями роблять великий внесок не тільки в освіту, а й в економіку та будь яку сферу життєдіяльності.

Але не потрібно зупинятися на досягнутому. Потрібно розвивати вже отримані досягнення в роботі з обдарованими особистостями. Час минає, суспільство змінюється, а отже, потрібно змінювати форми та методи навчання обдарованої особистості.

Виявлення та підтримка обдарованості - це дуже кропітка праця, яка потребує постійного прогресу. Мало лише дати зрозуміти дитині, що вона є особливою, потрібно ще підштовхнути дитину до саморозвитку. Звичайно, самостійно це зробити важко, тому дитина повинна отримувати підтримку як збоку батьків, так і збоку вчителів.

Через це, держава намагається розвивати систему освіти, яка буде спрямована на підтримку обдарованих особистостей. Важливу роль відіграють вчителі, які працюють з такими дітьми. Їх потрібно навчити всім підходам та методам для роботи з обдарованими особистостями. Адже обдарованим складно навчатися в школах зі звичайними дітьми. Вони потребують постійного розвитку і не бажають зупинятися на досягнутому тоді. Коли звичайні діти лише починають засвоювати новий матеріал. І ця невідповідність в розумовій діяльності може негативно позначитися на талановитих дітях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонова О.Є. Особливості роботи вчителя іноземної мови з обдарованою дитиною // Вісник Житом. держ. ун-ту. - Вип. 19. - 2004. - С. 40-44.

2. Бабенко І.Є. Моделі обдарованості в дослідженнях американських та вітчизняних вчених / І.Є. Бабенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. - 2011. - Спецвип. 7, Ч. І. - С. 241-251.

3. Бабенко І.Є. Система пошуку та відбору обдарованих дітей США / І.Є. Бабенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. - 2010. - Спецвип. 3. - С. 143-151.

4. Волик В. В. Законодавчі ініціативи німецькомовних країн в сфері обдарованості: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Обдаровані діти - інтелектуальний потенціал держави» / Інститут обдарованої дитини НАПН України. К. - 2010. - С. 67-72

5. Кокоріна Л.В. Поняття обдарованості в іспанській педагогічній теорії / Л.В. Кокоріна // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. - 2011. - Спецвип. 7, Ч. І. - С. 326-336.

6. Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. - 2001. - №1. - С.3-10.

7. Лейтес Н. С. Ранние проявления одарённости // Вопр. психологии. - 1988. - №4. - С. 98-107.

8. Мелхорн Г. Гениями не рождаются: Общество и способности человека: кн. для учителя/ Г. Мелхорн, Х.-Г. Мелхорн; перевод с нем. - М.: Просвещение, 1989. - 160 с.

9. Методичні основи діагностики інтелектуальної обдарованості: монографія / В.У. Кузьменко, В.П. Тименко, О.В. Яковина. - К.: Інформаційні системи, 2009. 104 с.

10. Савенков А.И. Одаренные дети: методы диагностики и стратегии обучения / А.И. Савенков // Директор школы. - 1999. - № 5. - С. 55-63.

11. Сковорода Г.С. Благодарный Еродий / Г.С. Сковорода //Антология педагогической мысли Украинской ССР. - М.: Педагогика, 1988. - С. 143-151.

12. Тименко В.П. Національні особливості обдарованості українця / В. П. Тименко //Виявлення та підтримка обдарованості українця загальноосвітньої школи. Матеріали науково-практичної конференції. Тернопіль, 2009. - С. 215-224.

13. Холодная М.А. Психологические механизмы интеллектуальной одарённости // Вопр. психологии. - 1993. - №1. - С.32-39.

14. Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості та обдарованості: Зб. наук. праць / За ред. В.О. Моляко. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. - 264 с.

15. Кремінський Б.Г. Обдарованість та проблема розвитку здібностей особистості / Б.Г. Кремінський // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №12. - С. 74-80.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність, зміст та ознаки обдарованості дитини. Психолого-педагогічні особливості та проблеми обдарованих дітей в процесі їх соціалізації. Передумови виховання. Особливості роботи вчителя. Форми та методи педагогічної роботи. Рекомендації вчителям.

    курсовая работа [64,2 K], добавлен 24.02.2014

  • Вікові особливості обдарованості. Складності психічного розвитку обдарованих дітей. Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей. Особливості підготовки педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними.

    курсовая работа [58,1 K], добавлен 26.10.2012

  • Проблема творчої обдарованості дітей в соціально-педагогічній і психологічній літературі. Діагностика сформованості творчих здібностей обдарованих учнів третіх класів ЗОШ № 23 м. Суми. Опис методів розвитку творчої обдарованості молодших школярів.

    дипломная работа [552,6 K], добавлен 14.07.2011

  • Дитяча обдарованість та її психологічні прояви. Поняття і визначення обдарованості у дітей. Роль педагога у навчанні обдарованих дітей. Види обдарованості та виховання обдарованих дітей. Особливості навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 21.07.2011

  • Диференційоване навчання як умова розвитку обдарованих дітей. Соціально-педагогічні аспекти формування творчої особи обдарованої дитини засобами диференціації. Проблема соціалізації та труднощі в навчанні обдарованих дітей. Кризи дитячої обдарованості.

    курсовая работа [81,4 K], добавлен 12.03.2012

  • Поняття "обдарованість" та її види. Методи діагностування обдарованих дітей. Проблеми та реалізація здібностей талановитих дітей. Система розвитку творчої особистості. Підтримання талановитої дитини батьками. Форми і методи навчання обдарованих дітей.

    курсовая работа [66,6 K], добавлен 24.10.2010

  • Поняття, завдання, зміст і засоби розумового виховання дітей. Визначення та психологічні особливості ранньої обдарованості. Принципи правильного виховання обдарованих дітей у сім’ї, яке сприяє розвитку їхніх здібностей та кращій соціальній адаптації.

    курсовая работа [40,3 K], добавлен 14.04.2013

  • Поняття дитини з обмеженими функціональними можливостями. Порівняльний аналіз західних і вітчизняних моделей підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями. Соціально-педагогічна робота з дітьми з обмеженими функціональними можливостями.

    курсовая работа [64,9 K], добавлен 27.08.2013

  • Сутність обдарованості, її різновиди та відмінні риси, специфічні ознаки та критерії оцінювання, психолого-педагогічні умови розвитку. Форми роботи з обдарованими дітьми у школі. Діагностика обдарованості в учнів старших класів, її практична апробація.

    курсовая работа [46,4 K], добавлен 22.04.2010

  • Обдарованість: суть, види, принципи. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми. Виявлення обдарованої молоді і створення умов для її розвитку на прикладі Хустської гімназії-інтернату. Організація роботи з обдарованою молоддю у навчальних закладах.

    курсовая работа [44,3 K], добавлен 21.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.