В даний час спостерігається стійке зниження частки багатодітних сімей в населення. Це збігається із тенденцією до малодітності і взагалі бездітності. Немає чіткої системи соціальної підтримки багатодітних сімей.

Є негативний і навіть негативне ставлення суспільства до багатодітним сім'ям, особливо зі збільшенням порядкового номера народжень. Нова вагітність понад двох, трьох дітей в сім'ї розцінюється як дещо з ряду виходяще, як відхилення від загальних правил.

Багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення. Вони були досить поширені у всіх шарах суспільства від найбіднішого селянства до дворян. Це обумовлювалося традиціями народу і православної моралі. Народження дітей не планувалося, сприймалося як "Божий дар", не було контрацептивів, не були поширені аборти. У багатодітній родині було легше вижити. У суспільстві завжди було стійке позитивне ставлення до багатодітній родині.

В даний час багатодітною сім'єю вважається родина, яка має 3х і більше дітей.

Батькам дуже важко влаштуватися на роботу. Коли мати не працює, а батько не отримує тривалий час зарплату, нерегулярні і недостатні допомоги на дітей, виникає проблема пошуку нової роботи. Часто це посилюється незнанням законів та інформації про тих пільг, які покладені таким сім'ям.

Через брак коштів в сім'ях виникають матеріально-побутові (фінансові) проблеми. Багатодітні сім'ї є найменш забезпеченим, з низьким середньомісячним доходом на одного члена сім'ї, що веде до збільшення витрат на харчування, одяг і т.д. У структурі доходів допомоги на дітей невеликі, хоча і дають надбавку до сімейного бюджету. Частка витрат на продовольчі товари вище, а структура харчування менш різноманітна. У зв'язку з постійним зростанням цін відзначаються вкрай обмежені можливості задовольняти потреби, дефіцит в самих необхідних предметах: взуття, одязі, шкільних письмових аксесуарах. Рідкісна натуральна й матеріальна допомога проблеми не вирішує. Бюджет таких сімей не має коштів на освіту, культурний і спортивне розвиток дітей, музично-художню освіту і навіть на літній відпочинок. У кожній п'ятій сім'ї діти не відвідують дитячі садки через брак грошей на оплату.

Житлова проблема, завжди гостро стоїть в нашій країні, особливо для багатодітних сімей, в даний час придбала першорядну важливість. Житлові умови не відповідають нормативам і не можуть покращити за рахунок муніципального житла. Крім того, скорочуються обсяги житлового будівництва, придбання житла за рахунок власних коштів для більшості сімей недостатньо. Збільшується плата за житлово-комунальні послуги. Якщо ця проблема не планомірно вирішуватися, то вона може стати одним з факторів підвищення соціальної напруженості в суспільстві.

Психолого-педагогічні проблеми. У традиційній багатодітній сім'ї діти знаходяться в рівному положенні: немає дефіциту спілкування, старші піклуються про молодших, формуються, як правило, позитивні моральні якості, такі як чуйність, людяність, повагу до старших. Але у зв'язку з великою завантаженістю на виховання дітей залишається мало часу, і все ж у таких сім'ях можна визначити внутрішню ієрархію відносин. Проблеми розподілу обов'язків будуються за віковими ознаками, індивідуальні, тому різні за обсягом і складності. Глава сім'ї - батько; домашні справи - на матері, берегині домашнього вогнища, організатори домашніх справ. Дефіцит часу, недостатність знань по вихованню дітей створюють певну проблему в таких сім'ях. Дефіцит призводить до виховання тому, що діти виростають, маючи занижену самооцінку: тривожність, невпевненість у собі, неадекватне уявлення про власної особистості; старші діти прагнуть до лідерства.

Мала можливість задовольнити свої потреби розвиває відчуття заздрості, вимога неможливого.

Більшість дітей в багатодітних родинах веде до зниження соціального віку старших дітей. Вони рано дорослішають і менш тісно пов'язані зі своїми батьками. Як правило, у таких сім'ях відсутній повага до особистості кожної дитини, немає особистого куточка, своїй маленькій території з дотриманням кордонів, особистих улюблених іграшок, тобто автономності кожного, і часто призводить до затяжних тривалим конфліктів між дітьми.

Конфлікти нерідко виникають також з-за погану успішність дітей у школі, звідси - часті пропуски занять; підлітки зазвичай рано включаються до

домашні справи і часто кидають школу. Школу не відвідують не тільки підлітки 15-18 років, але є й випадки невідвідування школи дітьми 7-14 років; рано починають працювати, мають велику вірогідність придбати шкідливі звички (куріння, алкоголь) та інші поведінки.

У таких сім'ях складний психологічний клімат: занижений рівень взаєморозуміння з батьками і в той же час підвищена потреба в батьківської підтримки. Багатодітні, особливо неповні сім'ї, відрізняються більшою бездоглядністю дітей. Діти більшу частину часу проводять на вулиці. Виникає проблема комунікації як дорослих членів сім'ї, так і дітей, особливо підлітків. Це ускладнює процес соціалізації і заважає в подальшому житті. Багатодітні сім'ї відзначають дискомфорт з колегами по роботі, часто позбавлені доброзичливого ставлення в професійному середовищі; з родичами, частіше чоловіка, які не схвалюють факту багатодітності, особливо в сучасних умовах; негативне ставлення однолітків відчувають діти з багатодітних сімей - труднощі в спілкуванні з іншими дітьми, розбіжність інтересів і т.д.

Багатодітні сім'ї воліють створювати своє коло спілкування. Мало часу приділяють на організацію спільного проведення дозвілля.

Медичні проблеми. Складний психологічний клімат, як правило, впливає на здоров'я дітей. Проблемних дітей у таких сім'ях 10 - 15 %. Розвиток дітей в багатодітних родинах потребує першочергової уваги товариства. Соціальна незахищеність таких сімей, постійне зниження рівня життя створюють песимістично налаштований соціальне самопочуття. Наголошується низький рівень санітарної культури багатодітній сім'ї: 53,8 % сімей відносяться до групи ризику. Страждає здоров'я всіх членів сім'ї, має місце поширення хронічної патології. Батьки хворіють в 2 рази частіше, ніж у інших сім'ях. У матері страждає репродуктивне здоров'я, характерні слабке знання контрацепції, слабка соціальна орієнтація в сексуальному житті. Наголошується незадовільний статеве виховання дітей, порівняно рання статева життя підлітків. Можна простежити пряму залежність здоров'я дітей від здоров'я батьків. Відзначається низький показник систематичного спостереження за дітьми, пізня частку в разі захворювання, самолікування, незадовільна диспансеризація іншими фахівцями, недостатнє санаторно-курортне лікування. Є дані про захворюваність дітей в залежності від порядкового номера народження дитини - ймовірність впливу пренатальних факторів, починаючи з 4го дитини, показник загальної захворюваності стає вище. Діти перших 3х порядків народження більш тривалий термін знаходяться на грудному вигодовуванні, але страждають режим, якість харчування. У структурі захворюваності дітей на 1м місці стоять захворювання органів дихання, на 2м місці - порушення харчування, обміну речовин, на 3му місці - захворювання нервової системи, органів зору.

Відзначається високий рівень захворювання центральної нервової системи у дітей високих порядків народження: затримка нервово-психічного розвитку, різної ступеня олігофренія, неврози. Підлітки мають здоров'я нижче середніх показників.

Отже якщо дивитися на ці показники то можна судити про те, що проблем в багатодітних сім'ях дуже багато і вони гостро поставлені. Тому я вражаю, що ця проблема дуже актуальна у наш час.

Багатодітні сім'ї. Під багатодітною сім'єю прийнято розуміти родину, що має трьох і більше дітей.

Сім'я - це сукупність двох і більше людей, об'єднаних родинними зв'язками, почуттям любові, прихильності і турботи один про одного. В ідеальному поданні родина складається з матері, батька і їх дитини (дітей), а також бабусь і дідусів та інших близьких родичів [3; с7].

Сім'я - організована соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної моральною відповідальністю та соціальної необхідністю, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному самовідтворюванні [6; с.246].

Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо зменшити її значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Найближче майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини сім'я - початок почав. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, з родиною: щасливий той, хто щасливий у своєму будинку [4; с.436].

Сім'я - це одна з систем соціального функціонування людини, найважливіший соціальний інститут товариства, який змінюється під впливом соціально-економічних і внутрішніх процесів [5; с.140].

Ознайомившись з визначеннями різних авторів я зробила висновок, що сім'я - це сукупність двох і більше людей, об'єднаних родинними зв'язками, почуттям любові, прихильності, турботою один про одного, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної моральною відповідальністю та соціальної необхідністю, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному самовідтворюванні.

Це мала соціальна група, пов'язана шлюбними або спорідненими взаєминами, спільністю побуту емоційної близькістю, взаємними правами і обов'язками по відношенню один до одного.

Родина дуже швидко і чуйно реагує на всі позитивні та негативні зміни, що відбуваються в суспільстві, розкриваючи гуманний і антигуманний сенс що відбуваються в суспільстві процесів, оцінюючи руйнують і творять для сім'ї процеси. Як суспільства родина створювалася, видозмінювалася і розвивалася разом з ним і в свою чергу може впливати на хід його розвитку [1; с. 203]

Сім'я має багато функцій які має виконувати:

· репродуктивну - біологічне відтворення і збереження потомства, продовження роду;

· виховну - духовне відтворення населення. Родина формує особистість дитини, надає систематичне виховний вплив на кожного члена протягом усього життя;

· хазяйковито-побутової - підтримка фізичного стану сім'ї, догляд за людьми похилого віку;

· економічно-матеріальну - підтримка одними членами сім'ї інших: неповнолітніх, престарілих, непрацездатних;

· функцію організації дозвілля - підтримка сім'ї як цілісної системи; зміст та форми проведення дозвілля залежать від рівня культури, національних традицій, індивідуальних уподобань та інтересів, віку членів сім'ї, її доходів;

· функцію соціального контролю - відповідальність членів сім'ї за поведінку її членів у суспільстві, їх діяльність; орієнтуючу основу складають цінності та елементи культури, визнані у всьому суспільстві або у соціальних групах.

Нормально функціонує родина - це родина, яка відповідально і диференційовано виконує свої функції, внаслідок чого задовольняється потреба в зростанні і зміни як родини в цілому, так і кожного її члена.

Функції сім'ї. Життєдіяльність сім'ї, безпосередньо пов'язана із задоволенням потреб її членів, називається функцією сім'ї. "Функцій сім'ї стільки, скільки видів потреб у стійкою, повторюється формі вона задовольняє". Виконання родиною її функцій має значення не тільки для її членів, але і для суспільства в цілому.

· Виховна функція сім'ї полягає в тому, що задовольняють індивідуальні потреби в батьківстві і материнство; в контактах з дітьми та їх вихованні; в тому, що батьки можуть реалізуватися" в дітях. В ході виконання виховної функції родина забезпечує соціалізацію покоління, підготовку нових членів суспільства.

· Господарсько-побутова функція сім'ї полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім'ї (в їжі, даху і т.д.), сприяє збереженню їх здоров'я: в ході виконання сім'єю цієї функції забезпечується відновлення витрачених у працю фізичних сил.

· Емоційна функція сім'ї - задоволення її членами потреб у симпатії, повазі, визнання, емоційної підтримки, психологічного захисту. Ця функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров'я.

· Функція духовного (культурного) спілкування - задоволення потреб в спільному проведенні дозвілля, взаємне духовне збагачення, вона відіграє значну роль у духовному розвитку членів суспільства.

· Функція первинного соціального контролю - забезпечення виконання соціальних норм членами родини, особливо тими, хто в силу різних обставин (вік, захворювання тощо.) не володіє достатньою мірою здатність самостійно будувати свою поведінку в повній відповідності з соціальними нормами.

· Сексуально-еротична функція - задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім'ї. З точки зору суспільства важливо, що сім'я при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичного поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства.

З плином часу відбуваються зміни у функціях сім'ї: одні втрачаються, інші з'являються у відповідності з новими соціальними умовами. Якісно змінилася функція первинного соціального контролю. Підвищився рівень толерантності до порушень норм поведінки в сфері шлюбно-сімейних відносин (народженням позашлюбних дітей, подружніх зрад і т.п.). Розлучення перестав розглядатися як покарання за негідну поведінку в родині.

Порушення функцій сім'ї - це такі особливості її життєдіяльності, які ускладнюють або перешкоджають виконанню родиною її функцій. Сприяти порушенням може досить широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, певні умови життя сім'ї. Наприклад, причиною порушень виховної функції сім'ї може стати і відсутність у батьків відповідних знань і навичок, і порушення в їх відносинах [10; с.157]

Виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1) Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2) Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар);

3) Залежно від виконання демографічної функції:

за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); - за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.п.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у її членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом: (міські, сільські); - за тривалістю подружнього життя: сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя: від 1 до 3 років; від 3 до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; від 20 до 25 років; від 25 до ЗО років; від ЗО років і більше.

Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка - професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.;

5) залежно від виконання комунікативної функції:

сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів;

6) залежно від виконання виховної функції:

благополучні;

неблагополучні (в тому числі зовні благополучні);

сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

· батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

· з низьким морально-культурним рівнем батьків;

· неповні сім'ї;

· зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками.

Зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї у яких:

спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини;

безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

надмірна батьківська любов;

надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих [13

"Нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. (3; с.96-98)

Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, нарко-залежних.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сім'я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

Існує також визначення багатодітної сім'ї.

Під багатодітною сім'єю прийнято розуміти родину, що має трьох і більше дітей. Даний показник вірний для європейської частини Росії. У районах з традиційно високою народжуваністю він може бути збільшений. Можна виділити наступні види багатодітних сімей.

1. Сім'ї, в яких батьки люблять своїх дітей і свідомо хотіли їх мати. У цих родинах дитина - одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, щоб їх дітям жилося краще.

2. Сім'ї, в яких батьки свідомо не прагнули мати багато дітей. Третій і подальші діти могли з'явитися в них, головним чином через відсутність планування сім'ї. Такі сім'ї можуть сформуватися, наприклад, в результаті народження двійні або трійні, через острах перервати вагітність, лікарського заборони на аборт за станом здоров'я матері, відмови від аборту і засобів контрацепції з-за релігійних переконань.

3. Сім'ї, що утворилися в результаті об'єднання Двох неповних сімей, в кожній з яких вже були діти.

4. Сім'ї, в яких народження великого числа дітей можна вважати проявом неблагополуччя. Діти тут часто є засобом для отримання різного Роду допомоги, пільг і благ. Крім того, в більшості випадків у таких сім'ях саме явище дітей на світло є наслідком безладних польових відносин у стані алкогольного або наркотичного I сп'яніння, і типової психологічної установкою, батьків ы виступає переконання в тому, що їх основне завдання - виробити дитину на світло, а подальша його доля повинна стати турботою держави. Віднесення сім'ї до того чи іншого типу дозволяє чітко визначити оптимальний стиль взаємин з нею, обсяг і характер необхідної соціальної та іншої допомоги

Для того, щоб дитина розвивалась добре без порушень психіки та інших відхилень від норми для дитини дуже важливо мати гармонійні фактори атмосфери у сім'ї:

Яку сім'ю можна назвати успішною, як не ту, де присутній високий рівень задоволення потреб і високий рівень пред'явлених вимог, де особистість стоїть у центі, а до фізичного, душевного та духовного здоров'я ставляться як до вищої цінності, де атмосфера сприяє розвитку людської гідності і поваги інтересів. Ці чинники можуть вважатися недосяжними, а дарма, треба лише враховувати та застосовувати фактори, які впливають на формування здорової атмосфери сім'ї.

1. Любов.

2. Правильне виховання.

3. Послідовність.

4. Створення особистого прикладу для дітей.

1. Любов.

На дітей більше впливають стосунки між батьками ніж стосунки з дітьми. Діти глибоко переживають відносини, які не складаються між батьками. В основному в пам'яті дітей залишаються яскраві, кольорово-забарвлені події і емоційні стреси, які пережиті в дитинстві (сварки батьків глибоко ранять дітей). Стосунки між татом і мамою впливають на дітей протягом життя (душевні рани).

У форматі сім'ї, її умовно можна поділити на дві складові:

· любов між батьками;

· любов між батьками та дітьми.

Отже, за умов присутності такої важливої складової, як любов у стосунках батьків та дітей, це сприяє створенню здорової атмосфери у сім'ї та гармонійному розвитку відносин. Щоденні прояви та демонстрація любові у сім'ї сприяє формуванню правильних цінностей у дітей. Правильне розуміння та трактування любові впливає на другий фактор - правильне виховання.

2. Правильне виховання.

Саме виховання, де цінність особистості стоїть на головному місці, де не має зазіхань на особисту гідність, має під собою міцне підґрунтя розуміння суті любові. Інколи у процесі виховання на батьків впливають чинники, які відгукуються на дітях, це:

· внутрішній стан батьків;

· незагоєні рани, образа;

· фінансовий та економічний стан.

Навіть при існуванні таких подразників, наше ставлення до дітей не повинно змінюватись і деструктивно впливати на розвиток особистості.

Розуміння своєї відповідальності за долю, психологічний стан дітей, є першим кроком до правильного виховання.

Прийняття дитини як окремої особистості із притаманними лише її властивостями, ставлення з повагою до її слабких та сильних сторін, є другим кроком зміцнення правильного виховання.

Встановлення конкретних кордонів, правил у вихованні, коли у разі порушень цих кордонів дитина знає, що буде покарана. Цей чинник створює умови для свободи дій та цілісного розвитку.

3. Послідовність.

В сім'ї, послідовність виражається як чітке дотримання встановлених правил та цінностей:

· єдність у вихованні;

· єдність у покаранні;

· єдність у поглядах на вчинки дітей.

4. Створення прикладу.

На дітей більше впливають наші вчинки, ніж наші слова та поради. Діти слухають нас, а вчаться на наших вчинках, які ми щоденно демонструємо перед ними.

Якщо ви хочете навчити дітей бути чесними - ніколи не брешіть їм.

Якщо ви хочете навчити дітей чемності - будьте чемними з ними.

Довгий час батьки для дітей як мірила всесвіту, точка опори. Діти дивляться на світ і досліджують його через батьків, крізь їх вчинки та стосунки. Вони повністю копіюють нас, вони хочуть бути схожими на нас, тому і стежать за нами. Інколи, ми навіть не встигаємо відмітити коли саме діти перейняли від нас ті чи інші звички. Не треба недооцінювати дитячу кмітливість у пізнанні всесвіту. Нам здається, що своїми палкими речами ми донесли їм свою думку, а насправді діти переймають саме наші вчинки, те як ми поводимося у скрутних випадках тощо.

Часто батьків починає дратувати поведінка дітей, що призводить до бурхливої емоційної реакції. Але ж дитяча поведінка, це лише віддзеркалення стосунків у сім'ї. Саме через те, створення позитивного прикладу - запорука здорової атмосфери у сім'ї [9].

Треба турбуватися за те як розвивається дитина, аби в неї не було проблем через негармонійний розвиток та виховання дітей.

Можна виділити наступні види багатодітних сімей.

Сім'ї, в яких батьки люблять своїх дітей і свідомо хотіли їх мати. У цих родинах дитина - одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, щоб їх дітям жилося краще.

Сім'ї, в яких батьки свідомо не прагнули мати багато дітей. Третій і подальші діти могли з'явитися в них, головним чином через відсутність планування сім'ї. Такі сім'ї можуть сформуватися, наприклад, в результаті народження двійні або трійні, через острах перервати вагітність, лікарського заборони на аборт за станом здоров'я матері, відмови від аборту і засобів контрацепції з-за релігійних переконань.

Сім'ї, що утворилися в результаті об'єднання двох неповних сімей, в кожній з яких вже були діти.

Сім'ї, в яких народження великого числа дітей можна вважати проявом неблагополуччя. Діти тут часто є засобом для отримання різного Роду допомоги, пільг і благ. Крім того, в більшості випадків у таких сім'ях саме по явище дітей на світло є наслідком безладних польових відносин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, і типової психологічної установкою, батьків і виступає переконання в тому, що їх основне завдання - виробити дитину на світло, а подальша його доля повинна стати турботою держави [10; с.157].

Віднесення сім'ї до того чи іншого типу дозволяє чітко визначити оптимальний стиль взаємин з нею, обсяг і характер необхідної соціальної та іншої допомоги.

Соціальний патронаж - форма найбільш тісної взаємодії з родиною, коли соціальний педагог знаходиться в її розпорядженні 24 години в добу, проводить з членами сім'ї багато часу, часто декілька годин в день, входить в курсі всього, що відбувається в родині, впливаючи на суть подій. Термін соціального патронажу завжди обмежений. В залежності від конкретних умов він може тривати 4 - 9 місяців. Соціальний педагог одночасно патронує не більше двох сімей. Одночасно під його спостереженням можуть бути сім'ї, патроновані їм раніше. Соціальний педагог підтримує доброзичливий контакт з ними і підключається до вирішення окремих проблем цих сімей [10; с.157].

Як зайнятих працівників, так і безробітних;

залучення до прийняття

участі в подібних об'єднання людей, які нещодавно були безробітними, але в даний час мають роботу, для надання підтримки безробітним;

участь у створенні спеціальних дитячих фондів, завданнями яких є не тільки пошук і перерозподіл матеріальних коштів, але й виявлення дітей, які виявили інтерес до бізнесу, організація їх подальшого професійного навчання або допомога у професійній орієнтації;

допомога в отримання матеріальної допомоги різного виду (компенсації, що виплачується з підприємства працівнику; стипендії, яка виплачується в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; допомоги по безробіттю; компенсації витрат у зв'язку з добровільним переїздом в іншу місцевість за пропозицією служби зайнятості; дотацій на користування житлом, комунальними послугами, громадським транспортом, послугами охорони здоров'я та громадського харчування тощо.);

інформаційні та організаційно-посередницькі послуги;

соціальний патронаж дітей "групи ризику" з сімей безробітних громадян, обстеження даних сімей на предмет присвоєння статусу малозабезпеченої сім'ї для отримання додаткової значною соціальної допомоги і пільг і т.д. "

Багато батьків багатодітних сімей не працюють. Батьки, які виховують неповнолітніх дітей, складають значну частину безробітних. До сім'ям безробітних, відносять сім'ї з одним або декількома безробітними. Для надання соціальної допомоги сім'ї безробітних диференціює: першу групу становлять повністю безробітні сім'ї (всі неповнолітні, працездатні члени є безробітними), другу - частково безробітні сім'ї (хоча б один повнолітній працездатний член сім'ї не має роботи).

Основні проблеми сімей безробітних:

матеріальні (для більшості людей робота за наймом є основним, а часто і єдиним засобом забезпечення матеріальних потреб своїх та своєї родини в їжі, одязі, житло),

дозвільні (проведення вільного часу, відвідування культурних заходів, заняття спортом, відвідування з дітьми різних гуртків, секцій і т.п.); при тривалій безробіття, виникає проблема проведення літнього періоду (літній відпочинок, відпочинок з дітьми);

погіршення психологічної атмосфери в родині (збільшення числа конфліктів, дисгармонія в взаєминах членів сім'ї і т.п.);

зростання числа індивідуальних проблем психологічного, соматичного, морального і т.п. характеру;

проблеми з вихованням дітей, перевантаження і стресові стани у більшості з них.

Основні напрямки соціально-педагогічної роботи з сім'ями безробітних:

виявлення сімей безробітних, спостереження за ними, вивчення їх стану потреб.

Для аналізу подібної сім'ї можуть знадобитися наступні відомості:

кількість членів сім'ї, в тому числі дітей;

стать і вік батьків і дітей;

матеріальне становище сім'ї;

кількість безробітних в сім'ї;

тривалість періоду безробіття, її причини;

житлові умови: відносини між батьками, дітьми, батьками і дітьми;

стан здоров'я дітей і батьків, наявність, хворих, інвалідів з дитинства;

рівень освіти безробітний;

професія безробітних, їх трудовий стаж;

відомості про те, чи діти вчаться і в яких навчальних закладах;

успішність дітей;

наявність дітей, які не навчаються і не працюють, причини цього;

наявність асоціальної поведінки членів сім'ї,

можливості проведення літнього відпочинку;

коло інтересів сім'ї і т.п.;

· виявлення основних проблем, проектування напрямків допомоги, яка може бути запропонована у кожному конкретному випадку;

· надання посильної організаційно-юридичної допомоги відстоювання інтересів безробітних і членів їх сімей, консультаційні послуги і т.п.);

· забезпечення психологічної допомоги нужденним безробітним і членам їх сімей (напрям в консультацію, спеціалізовані органи, психологічна підтримка, обсяг якої визначається мірою компетенції соціального педагога);

· організація дозвілля та відпочинку дітей;

· сприяння самому безробітному, членам його сім'ї, у тому числі неповнолітнім, в працевлаштуванні;

· стимулювання створення груп самодопомоги;

Допомога в створенні різних курсів, гуртків тощо., у тому числі приватних, метою яких буде навчання і перенавчання типу полегшують вибір найбільш ефективного напрямку зі соціально-педагогічної роботи з нею, але вони відносні і не можуть застрахувати від можливих помилок і помилок. Значна роль належить педагогічної майстерності і такту соціального педагога. Так, організовуючи роботу з родиною, незалежно від її типу необхідно враховувати наступне: будь-кому з батьків неприємно чути погане про своїх дітей, тому необхідно навчитися не тільки скаржитися, але і хвалити дитину, бачити хороше; не варто заради красномовного слівця або повчального прикладу оприлюднювати різні негативні сторони сімейного виховання; не рекомендується ставитися до важким підліткам з позиції негативу або страху; необхідно навчитися самому і вчити важких дітей бачити радісні перспективи майбутнього життя; не варто зловживати довірою підлітка і його батьків; ніколи не слід ставити остаточний і безнадійний діагноз, оскільки ні один з методів діагностики не дає безперечною і остаточно вірної інформації.

Традиційними категоріями сімей, з якими працюємо соціальний педагог, є малозабезпечені сім'ї, сім'ї безробітних, багатодітні сім'ї.

В даний час відзначається стійке зниження частки багатодітних сімей в населенні. Це збігається і з тенденцією до малодітності і взагалі бездітності. Немає чіткої системи соціальної підтримки багатодітних сімей. Є негативне і навіть негативне ставлення суспільства до багатодітних сім'ям, особливо зі збільшенням порядкового номера народжень. Але вагітність понад двох, трьох дітей у сім'ї розцінюється як щось з ряду незвичайне, як відхилення від загальних правил. Багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення. Вони були досить поширені у всіх шарах суспільства від найбіднішого селянства до дворян. Це зумовлювалося традиціями російського народу і православної моралі. Народження дітей не планувалося, сприймалося як "Дар Божий", не було контрацептивів, не були поширені аборти. У багатодітній родині було легше вижити. У суспільстві завжди було стійке позитивне ставлення до багатодітної сім'ї.

В даний час багатодітною сім'єю вважається сім'я, що має 3х і більше дітей.

Категорії багатодітності

Розрізняють три категорії багатодітних сімей:

1. Свідома багатодітність.

У сім'ях, де міцні сімейні або релігійно-національні традиції.

2. Народження спільної дитини при повторному шлюбі батька або матері при наявності інших дітей. Ця категорія багатодітної родини має зачатки "неповної" у вихованні дітей.

Ці дві категорії цілком благополучні.

Багатодітна сім'я (свідома багатодітність) має, як правило, міцні сімейні традиції, чітку внутрішню структуру, досить міцну захист, традиційно-поважне ставлення до старших. У таких сім'ях легше вирішуються проблеми і конфлікти, у батьків не буває самотньої старості. Психологічна атмосфера сім'ї - взаєморозуміння, однакове бачення проблем і способів їх вирішення обома подружжям.

3. Неблагополучні багатодітні сім'ї.

Найчастіше відзначаються у батьків, які ведуть асоціальний спосіб життя: алкоголіки, безробітні, психічно неповноцінні, де діти часто є засобом для одержання матеріальної та натуральної допомоги. У таких сім'ях батьки мають більш низький освітній рівень і соціальний статус [10; с.157].

1.2 Історія розвитку багатодітної сім'ї