Заняття з плавання в дитячому садку

Размещено на http://www.allbest.ru/

36

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Фізичне виховання здійснюється у тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням, займає одне з найважливіших місць у підготовці дітей до самостійного життя, виховує рухову грамотність та особистісні якості, сприяє соціальній адаптації та інтеграції в суспільство.

У перші шість років життя фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини. У цей період закладаються основи здоров'я, повноцінного фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тому створення діючої системи фізичного виховання дітей 3-6 років завжди є основним обов'язком педагогічного впливу дошкільного закладу.

Дитина інстинктивно і практично безперервно рухається. Активні рухи їй необхідні для розвитку так само як їжа, повітря і сон. Але з віком рухові інстинкти згасають, а свідомість не завжди спонукає нас до забезпечення організму життєвої збалансованості.

Плавання - один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо прикладних засобів фізичного виховання. Регулярні заняття плаванням сприяють формуванню правильної постави, рівномірно розвивають усі м'язові групи. Систематичні заняття плаванням допомагають загартовуванню організму і зміцненню здоров'я, розвивають гнучкість і спритність. Заняття у відкритих водоймах, де температура повітря і води непостійна, допомагають адаптуванню до змін температури довкілля. Перебування у воді пов'язано з великим теплообміном організму, завдяки чому посилюється кровообіг, а це в свою чергу впливає на роботу серцево-судинної і нервової систем, поліпшує діяльність органів травлення, активізує обмін речовин.

Враховуючи оздоровче, лікувальне та велике прикладне значення, плаванню відводиться важливе місце в програмах фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Розробленість теми: курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Тема фізичного виховання дошкільників достатньо добре висвітлена у спеціальній педагогічній літературі, де окрім загальних рекомендацій щодо організації життя дітей у дошкільному закладі, режиму чергування праці і відпочинку, додержання гігієнічних умов тощо значну увагу приділено й організації занять з плавання, подані методичні рекомендації щодо їх підготовки та проведення, ролі вихователя під час цих заходів, співвідношенню різних форм фізичної культури.

Можна відзначити роботи Е.С. Вільчковського («Методика фізичного виховання у дитячому садку»; «Заняття з фізичної культури в дитячому садку»; «Форми виховання дітей у дошкільному закладі») та Л.П. Матвєєва («Теорія і методика фізичної культури»).

Засоби плавання у силу вираженої дії водного середовища, є важливим компонентом фізичного виховання дітей. Дослідження школи Д.Ф. Мосунова показали високу ефективність застосування засобів плавання для корекції (відновлення до норм) дітей, які мають відхилення в стані психічного і фізичного здоров'я. Крім основної функції оволодіння навичкою пересування у воді, вони значною мірою сприяють підвищенню рівня розвитку фізичних і психічних якостей, а також оздоровленню.

Ряд науковців вважають, що плавання та його засоби в силу виражених дій водного середовища є важливим компонентом фізичного виховання дітей.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей проведення занять з плавання в дитячому садку.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

дати загальну характеристику фізичної культури, як засобу покращення стану здоров'я та працездатності людини;

охарактеризувати плавання як один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо прикладних засобів фізичного виховання;

розкрити значення занять плавання;

узагальнити досвід навчання плаванню дітей дошкільного віку;

з'ясувати методику навчання плавання дошкільників;

проаналізувати вимоги безпеки під час занять з плавання.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є фізичне виховання дітей дошкільного віку.

Предметом є дослідження занять з плавання в дитячому садку.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи: аналіз психологічних та педагогічних джерел. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про особливості плавання як одного з найважливіших засобів фізичного виховання дітей, значення і організація занять плавання в дитячому садку, вимоги безпеки під час занять з плавання.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури. Основна частина складається з двох розділів. У першому розділі розглядаються особливості плавання як одного з найважливіших засобів фізичного виховання дітей. У другому розділі характеризується організація занять з плавання в дитячому садку, методика навчання плавання дошкільників та вимоги безпеки під час занять з плавання.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми.

1. Плавання - один з найважливіших засобів фізичного виховання дітей

1.1 Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла визначення, що таке здоров'я. «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад» [1, с. 25]. Здатність організму адекватно змінювати свої функціональні показники і зберігати оптимальність в різних умовах - найбільш характерний критерій норми здоров'я.

В сучасних умовах розвитку нашого суспільства спостерігається різке зниження стану здоров'я населення і довголіття. За даними різних дослідів, лише біля 10% молоді мають нормальний рівень фізичного стану і здоров'я, тривалість життя скоротилась на 7-9 років, в результаті знижується і виробничий потенціал суспільства. Тільки оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням і способом життя є найбільш ефективним попередженням багатьох захворювань і збільшення тривалості життя.

Щоб фізична культура давала позитивний вплив на здоров'я людини, необхідно дотримуватись певних правил:

1) засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, які мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

2) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями дітей;

3) в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю [11, с. 34].

Принцип оздоровчої спрямованості зобов'язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функцію. Це означає, що з допомогою фізичного виховання необхідно:

1) удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів;

2) компенсувати недостаток рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя [21, с. 33].

Вибір тої чи іншої методики занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу [12, с. 15].

Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається лиш тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей дітей.

Заняття фізичними вправами активізують і удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної нервової системи, забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до умов м'язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також скорочують довжину функціонального відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм людини, (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Оздоровчий, лікувальний і тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більш ефективним, якщо вони правильно поєднуються з загартуванням у вигляді водяних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу.

Таким чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем, працездатність і попереджує передчасне старіння.

1.2 Плавання як один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо прикладних засобів фізичного виховання

плавання фізичний виховання садок

Серед всіх водних видів спорту (плавання, гребля академічна, а також на байдарках і каное, стрибки в воду) плавання займає особливе місце. При плаванні основна діяльність відбувається в водному середовищі, так як в греблі прямого контакту з водою не відбувається, при стрибках в воду основним є політ в повітрі.

Плавання впливає на організм людей по-особливому. Цей вплив визначається трьома умовами:

по-перше, особливостями водного середовища (густина її в 769 разів, а охолоджуюча дія в 30 разів більша, ніж повітря), яке дозволяє знаходитися в ньому в розслабленому стані);

по-друге, своєрідним (горизонтальним) положенням тіла;

по-третє, специфічними діями, які більше ніде не зустрічаються.

Всі ці три фактори вкрай цінні для здоров'я людини, гармонічного фізичного розвитку. Тому плавання лікарі та педагоги рекомендують як один із найбільш ефективних в оздоровчому плані видів спорту. Більше того, саме плавання без будь-яких лікувальних заходів може виправити початкові дефекти в статурі: порушення постави, неправильне формування ніг, плоскостопість. Ця прекрасна корегуюча дія плавання забезпечується розслабленням опорної мускулатури тіла в воді в результаті «виключення» сили земного тяжіння, горизонтальним положенням тіла і симетричністю всіх рухів.

Плавання - один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо прикладних засобів фізичного виховання. Регулярні заняття плаванням сприяють формуванню правильної постави, рівномірно розвивають усі м'язові групи. Систематичні заняття плаванням допомагають загартовуванню організму і зміцненню здоров'я, розвивають гнучкість і спритність. Заняття у відкритих водоймах, де температура повітря і води непостійна, допомагають адаптуванню до змін температури довкілля. Перебування у воді пов'язано з великим теплообміном організму, завдяки чому посилюється кровообіг, а це в свою чергу впливає на роботу серцево-судинної і нервової систем, поліпшує діяльність органів травлення, активізує обмін речовин.

Плавання є прекрасним засобом гартування і підвищення стійкості організму до дії низьких температур, простудних захворювань і інших змін зовнішнього середовища. Вода володіє високою теплопровідністю, чим і пояснюється її сильна загартовуюча дія [15, с. 31].

Перебування у воді відмінно тренує механізми, регулюючі тепловіддачу організму, підвищуючи його стійкість до зміни температур.

Заняття плаванням особливо корисні для дітей, оскільки сприяють розвитку серцево-судинної і дихальної систем, що у свою чергу викликає зростання і зміцнення опорно-рухового апарату дитини.

Плавання спортивними способами гармонійно розвиває всі групи м'язів. Систематичні заняття плаванням і спеціальна гімнастика удосконалюють такі цінні фізичні якості, як витривалість, силу, швидкість, рухливість в суглобах, координацію рухів. Вправи, що виконуються на суші і воді, укріплюють не тільки м'язи рук і ніг, але також м'язи тулуба, що особливо важливе для форматування правильної постави у дітей.

Завдяки симетричним рухам і горизонтальному положенню тулуба, що розвантажує хребетний стовп від тиску на нього ваги тіла, плавання є прекрасною коригуючою вправою, що знімає такі порушення в поставі, як сутулість, сколіоз, кіфоз.

Безперервна робота ніг в швидкому темпі з постійним подоланням опору води, виконувана в безопорному положенні, тренує м'язи і зв'язки гомілковостопного суглоба, допомагає формуванню і зміцненню дитячої стопи.

Плавання - аеробний вид фізичних вправ, що викликає збільшення в крові дітей гормону зростання, - соматотропіну - в 10-20 разів. Це сприяє зростанню тіла в довжину, збільшенню м'язової маси, маси серця і легенів.

Заняття плаванням укріплюють апарат зовнішнього дихання, збільшують життєву місткість легенів і об'єм грудної клітки, оскільки щільність води утрудняє виконання вдиху і видиху і дихальні м'язи, з часом, зміцнюються і розвиваються.

Заняття плаванням, вивчення техніки спортивних способів як ніякій інший вид фізичних вправ тренує правильний вид дихання. Неможливо пливти кролем і брасом, не роблячи короткого глибокого зітхання і довгого інтенсивного видиху, із-за тісного зв'язку дихання з циклом руху рук. Плавання на затримці дихання, пірнання, занурення під воду тренує стійкість до гіпоксії, уміння переносити недолік кисню.

Не менш сприятливо плавання впливає на серцево-судинну систему організму. Горизонтальне положення тіла при плаванні створює полегшені умови для роботи серця. В результаті занять плаванням знижується тиск систоли крові, підвищується еластичність судин, збільшується ударний об'єм серця. Це, в першу чергу, можна відмітити по зміні частоти пульсу. У людей, що регулярно займаються плаванням, пульс на 10-15 ударів в хвилину менший. Оптимізується ритм роботи серця. Гіпертоніків серед плавців в 2 рази менше, ніж серед представників інших видів спорту [18, с. 38].

Заняття плаванням підвищують захисні властивості імунної системи крові - збільшуючи опірність до інфекційних і простудних захворювань.

Плавання підвищує інтенсивність обміну речовин в організмі. За 15 хвилин перебування у воді при температурі 24° людина втрачає близько 100 ккал тепла [19, с. 67].

Заняття плаванням удосконалюють роботу вестибулярного апарату, підвищують статокінетичну стійкість, покращують відчуття рівноваги.

Систематичне перебування у воді на заняттях плаванням надає заспокійливу дію на нервову систему дитини, підвищуючи емоційну стійкість, забезпечуючи міцний, спокійний сон. Заняття плаванням підвищують розумову працездатність людини. Плавання повністю виключає травми опорно-рухового апарату, струси, переломи та інші.

До дивовижних особливостей плавання потрібно віднести його надзвичайну доступність для всіх дітей - дівчаток і хлопчиків, дітей з викривленнями хребта, деякими порушеннями серцевої діяльності, наслідками поліомієліту, церебрального паралічу, ослаблених і так далі.

Уміння плавати - життєво необхідний навик для людини будь-якого віку. Одного разу придбаний навик плавання зберігається у людини на все життя.

Величезна кількість нещасних випадків на воді щорічно відбувається через те, що люди не уміли плавати. Переважно це діти. На жаль, як показує статистика, наприклад, 60% учнів 4-5-х класів не уміють триматися на поверхні води. За даними ЮНЕСКО, щорічно з кожного мільйона людей, що населяють нашу планету, тоне близько 120 чоловік [1, с. 125]. Як правило, це діти і підлітки, не навчені плаванню. А кожен, хто не уміє плавати або хоч би триматися на поверхні води, опинився на березі будь-якого, навіть самого, здавалося б, нешкідливого водоймища і хто дістався до води, піддає своє життя небезпеки.

Людина, що уміє плавати, опинившись у воді, ніколи не ризикує життям. Вона знає, що, або допливе до берега, або зуміє протриматися на воді, поки не настигне допомога. Нещасні випадки на воді відбуваються також в результаті не знання елементарних правил поведінки на воді під час купання, катання на човні, яхті і інших плавзасобах. Щоб цього не відбулося, кожен зобов'язаний вчитися плавати, уміти прийти на допомогу людині, що тоне, надати першу медичну допомогу.

Вода - цілитель і друг людини, якщо вона уміє плавати, і підступний потенційний ворог для тих, що не уміють триматися на воді. Щоб плавати, не потрібно володіти особливими здібностями. Плаванням можуть займатися люди всіх віків, починаючи від дошкільнят.

Плавання - один із важливих засобів гігієнічно-оздоровчого, лікувального значення і активного відпочинку. Його специфічна особливість полягає у руховій активності людини у водному середовищі. При цьому її організм зазнає подвійної дії: з одного боку на нього впливають фізичні вправи, з іншого - властивості води (вологість, тиск, температура).

При русі у воді практично працюють всі м'язи тіла. Плавання сприяє розвитку витривалості, координації рухів. Густина води у багато разів перевищує густину повітря, що утруднює і обмежує швидкість рухів, призводить до зростання енерговитрат.

Омиваючи тіло плавця, вода, очищаючи шкіру, сприяє поліпшенню шкірного дихання. В умовах водного середовища змінюється діяльність внутрішніх органів: частішає дихання, збільшується частота серцевих скорочень, змінюється тонус периферичних кровоносних судин, посилюється обмін речовин. Це пояснюється тим, що теплоємність води в 4 рази і теплопровідність у 25 разів більші, ніж у повітря. Коли людина перебуває у воді, її тіло випромінює на 50-80% більше тепла, у зв'язку, з цим у неї підвищується обмін речовин для збереження теплового балансу організму.

Тиск води перешкоджає виконанню вдиху, а при видиху у воду доводиться долати її опір, що призводить до підвищеного навантаження на дихальну мускулатуру. Як наслідок, збільшується легенева вентиляція і життєва ємність легень. Плавання сприяє поліпшенню роботи серцево-судинної системи. Під час інтенсивного плавання частота серцевих скорочень плавця може збільшитися у 2-3 рази.

Заняття плаванням позитивно впливають і на стан центральної нервової системи: усувається зайва збудливість, дратівливість, з'являється упевненість в своїх силах.

Таким чином, плавання як фізична вправа, гармонійно розвиває і зміцнює організм людини, сприяє збільшенню рухових можливостей, необхідних у повсякденному житті. Тому, не випадково, плавання входить до числа основних засобів системи спортивного виховання і фізичної реабілітації.

1.3 Значення занять плавання

Психологами встановлено, що заняття плаванням розвивають такі риси особистості, як цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість, сміливість, дисциплінованість, уміння співпрацювати в колективі. Саме тому плавання сприятливо впливає не тільки на фізичний розвиток людини, а й на формування її особистості.

Згідно з даними Американської асоціації водного фітнесу (USWFA), не тільки плавання, а й водні вправи мають низку переваг, а саме: сприяють підвищенню витривалості та гнучкості, оптимізують м'язовий баланс, роблять фігуру стрункою та граціозною, активізують кровообіг, застосовуються як реабілітаційна терапія при м'язових і суглобових травмах, служать прекрасним засобом зняття напруги, підвищують працездатність.

В стародавній Греції про неосвічену людину говорили «Він не уміє ні плавати, ні читати» [13, с. 24].

Плавання є найбільш гармонійним і естетичним фізичним навантаженням. Не перенавантажуючи організм, воно не тільки тренує максимальну кількість органів і систем, але і є скульптором тіла, що не мало важливе для гармонійного розвитку особи.

Плавання володіє незамінною корисною дією при лікуванні деяких захворювань, пов'язаних з обміном речовин, при початкових стадіях захворювань дихальної і серцево-судинної систем, для поліпшення і виправлення постави при сколіозах, лордозах і ін., для лікування остеохондрозу, а також для попередження наслідків різних травм і для ліквідації деяких фізичних недоліків. Плавання і фізичні вправи в прохолодній воді особливо доцільні на завершальному етапі після травматичних поразок опорно-рухового апарату, коли потрібно добитися відновлення нормального тонусу і сили м'язів.

Просте занурення людини у воду викликає підвищення функцій різних органів - частішає дихання, підвищується частота серцевих скорочень, прискорюється обмін речовин. Це відбувається в результаті збільшеної тепловіддачі, оскільки теплопровідність води приблизно в чотири рази вище за теплопровідність повітря. Грає роль і збільшення тиску на поверхню тіла.

Опір рідині при плаванні сприяє особливо активній роботі крупних груп м'язів і розвитку функціональних можливостей і сили основних скелетних м'язів, поліпшенню постави.

У воді значно зростає амплітуда рухів в суглобах, рухи виконуються з меншою м'язовою напругою, а при додатковому зусиллі легше долається протидія ригідних м'яких тканин.

Тому у воді легше і швидше досягається відновлення нормальної амплітуди рухів в суглобах при пониженій силі м'язів і наявності вторинних змін в суглобах (іммобілізаційні, рубцеві контрактури і т. п.).

Заняття плаванням роблять позитивний вплив на стан центральної нервової системи, сприяють формуванню урівноваженого і сильного типу нервової діяльності.

Приємні асоціації, пов'язані з плаванням, підтримкою рівноваги тіла у воді, благотворно позначаються на стані психіки, сприяють формуванню позитивного емоційного фону, необхідного в повсякденному житті і при лікуванні різних захворювань.

Не менш благотворний вплив плавання на дихальну систему. При плаванні дихання узгоджене з рухом кінцівок. Один цикл рухів руками виконується, як правило, не більш ніж за один вдих і видих. Велика витрата енергії сприяє більшій потребі в кисні. Тому плавець прагне використовувати кожен вдих з максимальною повнотою.

Тиск води на грудну клітку сприяє повнішому видиху і одночасно сприяє розвитку м'язів, що розширюють грудну клітку. Все це приводить до збільшення життєвої місткості легенів і до підвищення функціональних можливостей дихальної і серцево-судинної систем. Саме плавці встановили своєрідний рекорд споживання кисню в хвилину - 5 л [31, с. 94].

2. Організація занять з плавання в дитячому садку

2.1 Плавання - розділ базової частини програми фізичного виховання

Плаванням можуть займатися люди всіх віків, починаючи з дошкільного. Швидкість навчання пояснюється високими темпами приросту всіх фізичних якостей в цьому віці, високою руховою активністю, великою сприйнятливістю до нових рухів, інтересом до занять фізичними вправами, зокрема, плаванням. Вчитися плаванню ніколи не пізно. Якщо навчити дитину плавати в дошкільному віці не вдалося, це потрібно зробити при першій же нагоді.

Не всім дітям спілкування з водою приносить задоволення і радість, деякі боятися входити у воду, бояться глибини. Психологами встановлено, що головна небезпека - відчуття страху і боязнь глибини. Саме тому перші кроки навчання плаванню направлені на те, щоб допомогти дитині подолати це неприємне і образливе відчуття.

За час навчання діти повинні опанувати основами плавання в глибокій воді: навчитися пірнати, пропливати під водою з розплющеними очима, правильно дихати, пропливати, дотримуючи правильну координацію рухів рук і ніг, дистанцію 50 м, грати в рухомі ігри, стрибати у воду.

Враховуючи великі індивідуальні особливості дітей дошкільного віку в освоєнні техніки плавання, відмінності в початковому рівні плавальної підготовленості в заняттях з успішними учнями, вчитель може використовувати матеріал більш старших класів за рахунок освоєння інших способів плавання, збільшення дистанції, використання ігор на воді і інших вправ.

Якщо заняття проводяться регулярно протягом року, то навіть, не дивлячись на різний початковий рівень і темпи освоєння, до закінчення садка діти можуть пропливати за заняття дистанцію 100-200 м, уміти грати в рухомі ігри на воді і брати участь в змаганнях.

В школі продовжується закріплення і вдосконалення техніки спортивного плавання, стартів, пірнання в довжину і глибину. Вивчається техніка прикладних способів плавання, поворотів, естафетне плавання. Діти знайомляться з правилами проведення змагань і основними прийомами техніки водних видів спорту (ватерполо, синхронне плавання, стрибки у воду).

На всіх етапах навчання діти вивчають теоретичні основи. У дитячому садку вивчають назву плавальних вправ, способів плавання і предметів для навчання; вплив плавання на стан здоров'я; правила гігієни і техніки безпеки; поведінка в екстремальній ситуації. У школі - назва вправи і основних ознак техніки, вплив занять плаванням на розвиток витривалості, координаційних здібностей, правила змагань і визначення переможця, беруть участь в організації і проведенні змагань. У старших класах - біомеханічні особливості техніки плавання, правила плавання у відкритому водоймищі, долікарську допомогу тому, хто постраждав [22, с. 11].

2.2 Організація занять з плавання в дитячому садку

До початку навчальної роботи по плаванню діти знайомляться з розкладом занять, правилами поведінки в басейні, з вимогами до спортивного одягу (купальний костюм, шапочка, наявність мила, губки, полотенця).

Велике значення для продуктивності і безпечності занять має свідоме відношення дітей і виконання внутрішніх правил басейну, перш за все під час занять на воді.

Особливістю уроків з плавання є те, що вправи проводяться і на суші і на воді. В підготовчій частині, заняття по плаванню, як правило проводяться на суші, поряд з підготовкою організму дитини до майбутні нагрузок. Виконуються вправи, що імітують плавальні рухи, положення тіла у воді. Це допомагає швидше освоїтися з водною середою, якісно оволодіти технікою рухів і способів плавання, що вивчаються [21, с. 66].

Діти повинні знати команди і жести, які використовуються викладачем при проведенні занять в залі або на березі водойми. До засвоєння основ техніки спортивних способів плавання діти приступають тільки після того, коли більшість групи вільно тримається на воді, рухи у воді виконуються спокійно і впевнено. Дітям необхідно зосередитися на активному виконанню завдань викладача. На уроках плавання недопустимі часті зупинки під час знаходження у воді - це може слугувати причиною охолодження організму.

Фахівець з фізичного виховання проводить індивідуальні та підгрупові заняття у басейні. Групові заняття проводяться 2-3 рази на тиждень. Тривалість заняття складає 30 хвилин. До початку заняття кожна дитина повинна мати: сумочку з милом і мочалкою, махровий рушник, гумову шапочку і купальний костюм. Перш ніж діти увійдуть до душової, їх направляють в туалет. Потім в душі діти ретельно миють тіло. Перш ніж вийти з душової, діти ненадовго стають під прохолодний душ, для того щоб відкриті при митті теплою водою пори знову закрилися (це оберігає від простудних захворювань). Потім, одягнувши купальний костюм і шапочку, група організовано прямує до місця занять. Дотримання цих правил дуже важливе: вони привчають дітей до дисципліни, закріплюють гігієнічні навички [1, с. 58].

До зовнішніх чинників, що істотно впливають на процес навчання плаванню, відноситься температура води. Як показав багаторічний досвід, найбільш прийнятна температура біля 28-29 градусів.

Під час занять викладач тримає в полі зору всю групу. При виконанні вправ для безпеки дітей використовуються засоби, що підтримують: гумові круги, жилети, нарукавники, поручень. Всі форми занять повинні забезпечити дисципліну і контроль.

Як тільки заняття закінчується, всі діти виходять з води, знімають шапочки і у супроводі викладача проходять в сауну. Виняток становлять діти з протипоказанням до дії теплових факторів. Після цього діти досуха витираються і одягаються.

Якщо виконувати вище вказані гігієнічні і організаційні рекомендації, то стійкість дитячого організму підвищиться.

Заняття з плавання має певну структуру і складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Перед заняттям викладач знайомить дітей із змістом та задачами уроку.

Підготовча частина заняття з плавання проводиться на суші, щоб організувати дітей та підготувати їх до відносно складних вправ основної частини заняття. Заняття починається з пояснення завдань, які будуть відпрацьовуватися. На суші виконується комплекс загально-розвиваючих і спеціальних корекційних фізичних вправ.

Основна частина заняття містить вправи у воді, спрямовані на вирішення завдань цього заняття. Заняття відбувається у ігровій формі. Так, за допомогою вправ та ігор вихованці звикають до води, освоюють елементи техніки нових плавальних рухів. Під час занять у басейні викладачем коригуються недоліки у фізичному розвитку та фізичній підготовленості, а також недоліки пізнавальних процесів.

Заключна частина заняття проводиться частково у воді та на суші. Вона передбачає приведення організму дітей у відносно спокійний стан та підготовку їх до наступної діяльності. Досягається це поступовим зниженням обсягу фізичних навантажень, проводяться ігри і вправи на увагу та відновлення дихання, а також вільне плавання [30, с. 75].

Викладач підбирає такі вправи і в такій послідовності, аби вони забезпечували систематичне вдосконалення плавальних навичок, сприяли розвитку моторики і стимулювали прагнення до досягнення кращих результатів. Основна форма діяльності - гра. План занять складається так, щоб в ньому постійно був присутній ігровий елемент. У воді проводять знайомі багатьом дітям ігри, але видозмінені. Важливо, аби гра відповідала віку дітей, вони розуміли її завдання і правила. Причому вибираються такі ігри, які заставляють дітей постійно рухатися, не даючи їм мерзнути.

У процесі початкового навчання плаванню, а саме на першому етапі діти повинні навчитися упевнено триматися на воді і плавати, тобто набути таких якостей, як відсутність водобоязні і плавучість. Це можливо лише в тому випадку, якщо діти опанують основні навички плавання і будуть постійно вдосконалювати їх, розвивати рухові якості.

До основних плавальних навичок, якими необхідно оволодіти, відносяться: пірнання, стрибки у воду, ковзання, просування у воді, правильне дихання.

Пірнання допомагає дитині знайти відчуття упевненості у воді. Вона вчиться довільно вирушати під воду, орієнтуватися там і пересуватися. Вправи в пірнанні знайомлять з підіймальною силою води. Одночасно діти вчаться затримувати дихання і потім повільно робити видих, тобто свідомо регулювати дихання.

Стрибки у воду. Вивчення і відпрацювання цього основного при навчанні плаванню навику мають важливе значення для уміння упевнено триматися на воді. Стрибки у воду розвивають у дітей рішучість, самовладання і мужність.

Ковзання. Відомо, що тіло, занурене в рідину, виштовхується силою, рівною вазі витисненої ним рідини. Всілякі вправи дозволяють дитині відчути підіймальну силу води при пірнанні і стрибках. Спочатку не просто, лежачи на поверхні води, утримувати тіло в стані рівноваги. Встати з цього положення теж досить важко і дитина може злякатися, не відчувши під ногами дно. Тому при навчанні потрібно приділити велику увагу умінню вставати на дно з положення на грудях і на спині. Ковзання тісно зв'язане і з іншими основними плавальними навиками: пірнанням, стрибками, диханням і просуванням у воді. Для успішного виконання ковзання важливу роль грає технічно правильний і сильний поштовх.

Просування у воді. Упевнене, швидке і тривале просування у воді - основна мета навчання плаванню. Основне завдання початкового етапу навчання полягає в тому, аби дитина освоїлася у воді, навчилась в ній рухатися і утримувати тіло на поверхні.

Правильне дихання. Правильне, усвідомлене, ритмічне дихання дуже важливе для плавання. Найбільшу трудність для новачків представляє видих у воду. Тиск води, що діє на тіло, сприяє видиху. Не можна видихати повітря різко - видих має бути повільним. Слід із самого початку стежити, аби голова дитини була підведена над водою або повернена убік так, як цього вимагає спосіб плавання, якому вчитиметься плавець. При пірнанні потрібно навчитися затримувати повітря і поступово його видихати. Найважливішим для успішного просування у воді є уміння погоджувати ритм дихання і рухів. Аби діти опанували цей навик, потрібні тривалі і цілеспрямовані тренування [17, с. 101].

Основні навики розвиваються паралельно і у взаємозв'язку, причому на одному занятті відпрацьовується один або два навики.

Викладач перед початком навчання плавання складає перспективний план занять з плавання з урахуванням індивідуальних психофізичних можливостей вихованців (Додаток).

2.3 Методика навчання плавання дошкільників

Найлегше навчитися плавати в дитячому віці. Для цього потрібно близько 15 уроків плавання.

Приступати до навчання плаванню необхідно після того, коли буде визначено, наскільки той, хто займається, володіє навиком плавання. Підготовленість визначається безпосередньо у воді.

В групу найменше підготовлених, включаються ті діти, які не уміють пересуватися по поверхні води і бояться води. За зовнішніми ознаками відчуття водобоязні виявляється в нездатності тих, що займаються занурюватися з головою під воду, розплющувати під водою очі, в постійному бажанні триматися за тверду опору.

В другу групу можна віднести таких, які можуть занурюватися з головою під воду, не бояться розплющувати у воді ока і здатні пливти по поверхні хоч би декілька метрів або робити спробу до пересування.

Третю групу рекомендується комплектувати з тих, хто може пересуватися по поверхні води на відстані 10 - 15 м.

В четверту групу включаються діти, які пропливають неспортивними способами відстань більше 25 м.

В п'яту - що уміють плавати спортивними способами [11, с. 57].

Найчастіше у вчителя немає можливості комплектувати окремі групи і йому доводиться на одному занятті займатися з дітьми різного рівня підготовленості. Це вимагає від викладача хорошої підготовки до організації і проведення уроку.

Головна задача занять плаванням полягає в адаптації дітей до незвичних умов водяного середовища і навчанню їх рухам в воді. Заняття плаванням рекомендується проводити в два етапи.

На першому етапі ставиться задача вивченню і удосконаленню певного способу плавання, в першу чергу брасу і вільному стилю на грудях і на спині. Стиль брас - один із ефективних способів лікувально-оздоровчого плавання. Брас є найбільш давнім і популярним способом плавання. Добрий обзір, потужні рухи ногами і руками, можливість подолання великої відстані дозволяють рекомендувати його для оздоровчого плавання. Для цього способу плавання характерно виконання симетричних і одночасних рухів рук і ніг в поєднанні з ритмічним диханням.

На другому етапі вирішується задача поступового збільшення об'єму плавання у відповідності до індивідуальних можливостей з ціллю підвищення загальної витривалості і можливість долати без зупинок всю дистанцію.

Переходити до занять другого етапу потрібно тоді, коли людина може протриматись на воді 20-40 хвилин. Під легким навантаженням розуміється таке плавання, під час якого частота серцевих скорочень не перевищує 120 уд/хв., під середнім - до 130 уд./хв., під великим більше 140 уд./хв.

Займатися плаванням треба систематично, потроху збільшуючи тривалість перебування у воді від 5 до 20-30 хвилин (при температурі води 22-25°).

Якщо вода холодна (не вище 18°), тривалість занять слід скорочувати до 10-15 хвилин. У воді треба більше рухатися і знаходитися в ній, поки тілу тепло.

Насамперед потрібно навчитися не боятися води. Для цього потрібно входити в неї на мілкому місці, не задумуючись, відразу поринати у воду, рухатись, гратись.

Починати навчати плаванню потрібно із загально-розвиваючих вправ для м'язів і суглобів тулуба, кінцівок. Виконання комплексу цих вправ сприяє розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості й спритності. Вимоги щодо проведення цього комплексу загальноприйняті як за тривалістю, інтенсивністю, так і за кількістю повторень. Загальне навантаження повинно відповідати фізичному розвитку, фізичній підготовленості та віку дітей.

Потім потрібно звикати занурюватись у воду з головою, попередньо затримуючи дихання на вдиху. Занурившись із головою, поступово, не поспішаючи, видихати повітря у воду. Під водою можна розплющити очі і подивитися навколо себе. Коли діти навчаться цього, потрібно зробити, стоячи у воді, вдих, присісти, обхопити руками коліна і пригнути до них голову. Тіло повільно випливе «поплавком», і на поверхні води з'явиться спина. Потрібно старатися протриматися в такому положенні подовше. Повітря поступово потрібно видихати у воду. Потім, випрямляючись, встати.

Потім можна перейти до ковзання по поверхні води. Для цього треба, присівши, енергійно відштовхнутися від дна ногами і намагатися ковзати якомога довше. В цей момент треба зробити видих. Під час ковзання тіло і руки із складеними долонями треба витягнути, а обличчя опустити у воду. Вміння ковзати по поверхні води на грудях і на спині - перший крок до справжнього плавання.

Навчившись ковзанню по поверхні, можна переходити до розучування рухів ногами, спочатку сидячи на березі і упираючись в нього руками ззаду, а потім лежачи у воді на мілкому місці, упираючись руками об дно. Потрібно плавно рухати ногами вгору - вниз, так, щоб п'ятки ніг віддалялися одна від одної на відстань 30-40 см. При правильному русі п'ятки спінюють воду. Потрібно навчитися рухати ногами при ковзанні на грудях і на спині. Потім навчання слід продовжувати за допомогою круга. Повторювати ці рухи треба кожного дня, поступово збільшуючи відстань.

Після цього можна переходити до розучування рухів руками. Гребок слід починати витягнутою рукою і закінчувати його біля стегна. Виносити руку з води ліктем вгору і витягувати її вперед. Гребки руками робити навперемінно. Коли одна рука гребе, друга витягується вперед. Гребти руками треба плавно, не поспішаючи, злегка прискорюючи рух під кінець гребка. У воді не потрібно робити різких рухів: вони неефективні і швидко втомлюють.

Кожний гребок рукою супроводжується трьома-чотирма навперемінними рухами ніг. Спочатку можна плавати, затримуючи дихання на вдиху, а потім з поступовим видихом у воду. Пропливши 6-10 метрів, станьте, вдихніть повітря і пливіть далі. Потім можна учитися робити вдих у той момент, коли виймаєте одну руку з води, перед тим, як пронести її вперед по повітрю, а видих, коли рука гребе.

Для успішного проведення занять необхідно дотримуватися наступних правил.

Не примушувати дітей насильно входити у воду, занурюватися під воду з головою, залякувати: «наковтаєшся води, і потонеш».

Всі пояснення методичного і організаційного характеру проводить з тими, що займаються тільки на суші, коли вся група знаходиться у воді. Застосовуються короткі команди, методичні вказівки, оцінки, які повинні бути гранично лаконічні, щоб не знижувати щільність і емоційність заняття і щоб діти не мерзнули.

Особливу увагу слід приділити проведенню перших уроків, підбору вправ, доступних для освоєння, оскільки успіхи на перших заняттях мають велику психологічну дію на новачка, закріплюють упевненість в своїх силах і довірі до викладача.

Кожен навіть незначний успіх в навчанні, повинен бути відмічений, вся група або ті, що окремо займаються повинні дістати схвалення і підтримку.

Якщо новачки не можуть виконати завдання, вчитель зобов'язаний проявити максимум витримки, терпіння і запропонувати інше посильне завдання, найчастіше причиною подібних невдач є непродумані дії вчителя.

При поясненні нової вправи необхідно зупинитися на наступних основних елементах: початкове положення, форма і характер руху, найбільш важко виконувані частини.

Пояснюючи і показуючи вправу, підкреслювати, що треба робити для того, щоб її правильно виконати, не акцентуючи увагу дітей на помилках і недоліках.

Ширше використовувати показ вправ самими дітьми, оскільки це переконує в посильності завдання, стимулює змагання і активність класу.

Частіше і більше показувати кінцеву мету навчання - техніку плавання кролем на грудях і на спині, брасом, дельфіном у виконанні кращих плавців.

Кожне заняття починати з виконання серії добре знайомих вправ, що дозволяє освоїтися з місцем плавання, звикнути до температури води, відчути упевненість в своїх силах.

Для збільшення динамічності і щільності заняття необхідно чергувати вправи, що виконуються на місці з вправами в русі, вправи по затримці дихання - з видихами у воду, плавання коротких відрізків і серій відрізків з плаванням максимально можливих для дітей даної підготовленості дистанцій.

Після освоєння ковзань і перших гребкових рухів треба якомога більше плавати, поступово збільшуючи подоланні відстані.

Заохочувати спроби самостійного плавання будь-яким спортивним або прикладним способом або їх поєднанням.

При вивченні нових вправ приділяти особливу увагу методичним вказівкам по попередженню типових помилок.

Виправляти помилки, не роблячи одночасно багато зауважень - це знижує інтерес до занять і упевненість в своїх силах.

На кожному уроці треба вивчати не більше, ніж одну-дві вправи.

Для ознайомлення з водним середовищем можна використовувати такі ігри:

- «Морський бій» - за командою діти однією рукою вдаряють по воді так, щоб бризки летіли вперед якнайдалі. (Очі не заплющувати, не штовхати сусідів).

- «Умивання». Діти стоять на дні, набирають води в долоні та умивають обличчя. (Очі не заплющувати, під час умивання робити видих через ніс).

- «Ходіння по дну». Діти стоять по росту, спереду найменший і просуваються шеренгою вперед по басейну.

- «Криголам». Діти стоять по росту, спереду найменший і просуваються шеренгою вперед по басейну, виставивши одну руку вперед.

- «Човник на веслах». Діти стоять по росту, спереду найменший і просуваються шеренгою вперед по басейну, допомагаючи гребковими рухами рук.

- «Хто вищий». Діти стоять на дні, рівень води по пояс. За командою потрібно присісти, зануритися до підбородка і відштовхнутися ногами від дна, підстрибнувши якомога вище і при цьому крикнути номер виконуваного стрибка за рахунком (1, 2, 3…). З часом гру можна ускладнити і діти перед стрибком обличчя опускаються під воду з головою.

Правила: вистрибувати вертикально вверх. Перемагає той, хто вище стрибне.

- «Хвилі на морі». Діти стоять на дні басейну на відстані витягнутих рук, рівень води по груди.

- «Руки в сторони». За командою почати виконувати рухи руками вперед і назад, утворюючи хвилі.

Правила: не заплющувати очі, не штовхати сусідів. Виграє той, у кого більше хвиль.

- «Спіймай фігурку». Діти стоять на дні. На поверхні плавають різні геометричні фігури (квадрат, круг, трикутник, прямокутник, овал) із пінопласту. За командою: «Піймай фігурку (круг)» діти повинні знайти фігурку (круг) і покласти на бортик.

Правило: не штовхати сусідів. Виграє той, хто піймає більше правильних фігурок.

- «Футбол». Діти стоять на дні. На дні лежать невеликі легкі предмети, які не спливають (набивний м'яч із тканини, набитий ватою). Скільки дітей - стільки і предметів. За командою викладача діти виконують «замах» і «удар» по м'ячу спочатку однією, потім другою ногою. При виконанні удару тильною поверхнею стопи потрібно витягнути носок (як при плаванні кролем) і напружувати м'язи гомілки. Якщо ж удар виконується внутрішньою стороною стопи, то носок відповідає положенню, як при плаванні брасом.

Правило: не штовхати сусідів, бити по своєму м'ячу. Слідкувати, щоб рухи виконувалися за оптимальною амплітудою.

Після того, як діти повністю адаптувалися до водного середовища і засвоїли ці ігри, а також для закріплення пройденого матеріалу дітям можна запропонувати такі ігри:

- «Будь уважним». Діти стоять на дні, обличчям до викладача. Викладач робить різні умовні рухи руками (вверх, вниз, в сторони, за голову). У відповідності з певним положенням рук викладача, діти виконують ту чи іншу вправу.

Правило: за неправильно виконану вправу - штрафне очко. Виграє той, у кого менше всіх штрафних очок. Застосовується не більше трьох умовних рухів, бо більшість граючих часто помиляється і гра не дає бажаного результату.

- «До п'яти». Діти йдуть по дну один за одним на відстані витягнутої руки. По свистку діти зупиняються, роблять глибокий вдих, занурюють обличчя у воду так, щоб вуха залишились над водою і повільно видихують повітря у воду поки викладач рахує до п'яти. Потім гравці йдуть далі.

Правило: той, хто підніме голову до п'ятого рахунку, отримує штрафне очко. Виграє той, у кого менше всіх очок або взагалі немає. Для ускладнення діти пересуваються різними способами (бігом, стрибками).

- «Жабенята». Діти стоять на дні. За командою викладача «Щука!» - граючі підстрибують вверх, а за сигналом «Качка!» - ховаються під воду.

Правило: той, хто невірно виконав команду, отримує штрафне очко; у кого менше всіх штрафних очок - виграє.

- «Дивись уважно». Діти стоять на дні, розділившись парами, навпроти один одного. Один із партнерів присідає під воду із відкритими очима. Другий, що знаходиться під водою, показує йому певну кількість пальців під водою (від 1 до 5). Піднявшись із води перший гравець повинен назвати партнеру побачену кількість пальців. Потім гравці міняються ролями.

Не дозволяється брати за руку того, хто показує; показувати на відстані 30-40 см від очей партнера. У молодших групах показують під водою іграшки, а дитина називає їх колір або визначає, яка саме іграшка.

Завдяки цим іграм діти навчаються не заплющувати очі у воді, бути уважними у відношенні до інших учасників гри, концентрувати свою увагу при поясненні завдання викладачам, правильно дихати у воді.

2.4 Вимоги безпеки під час занять з плавання

Відповідно до Інструкції з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах №985 від 28 жовтня 2008 року під час проведення занять з плавання у басейні дотримуватись вимог правил безпечної поведінки на воді.

При групових заняттях в басейні:

1) допускати до занять тільки з дозволу лікаря;

2) на заняттях дотримуватися суворої дисципліни;

3) перевіряти кількість тих, хто знаходиться в воді, до входу в воду, під час знаходження в воді та після виходу з неї;

4) забезпечити обов'язкову присутність лікаря;

5) мати підтримуючі засоби (круги, нагрудники, поплавки), які утримують плавця на воді.

При групових заняттях в умовах відкритих водоймищ:

1) проводити заняття в місцях з прозорою водою при швидкості течії не більше 1 км/год;

2) проводити заняття в місцях з твердим і рівним грунтом;

3) загородити місце для занять, категорично заборонити запливати за його межі;

Перед тим, як приступити до вивчення способів плавання, необхідно перевірити плавальну підготовку плавців.

Під час занять по плаванню діти зобов'язані виконувати наступні правила:

1. Виконувати внутрішні правила басейну.

2. Приходити на заняття тільки здоровими.

3. Забороняється плавати за рубіж місця занять, пригати у воду без дозволу викладача.

4. Займатися плаванням можна тільки через 1,5-2 години після вживання їжі.

5. Не доводити себе до переохолодження і перевтомлення. При появі ознобу або великої втоми звернутися до вчителя і вийти із води.

6. Не починати заняття розчервонівшимися і спотівши.

7. Дітям, які перенесли захворювання, необхідно отримати у лікаря допуск до занять.

8. Після закінчення занять у воді необхідно насухо витертися. Восени, зимою чи навесні перед виходом на вулицю ретельно одягнутися: закрити шию і вуха від холодного повітря.

Під час навчань плаванню іноді трапляються нещасні випадки, тому потрібно знати і мати навички надання долікарської допомоги, дітям які потерпіли у воді.

Допуск дітей у воду (видача пропусків у басейн) проводиться в присутності тільки того вчителя, прізвище якого зазначено в розкладі. Будь-яка заміна одного вчителя іншим проводиться лише з дозволу керівника навчального закладу. Заняття з навчання плавання проводять тренери. Учителі фізичної культури в цьому разі стають безпосередніми помічниками тренерів, виконують різні організаційні функції і беруть участь у самому процесі навчання.

Проводити заняття в природних водоймищах дозволяється тільки в спеціально відведених і обладнаних місцях, які відповідають санітарним вимогам і Примірним правилам охорони життя і здоров'я людей на внутрішніх водоймищах і береговій частині морів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.92 №3802/54. Місця купання (навчання з плавання) дітей, їх обладнання повинні бути до початку занять узгоджені з районними (міськими) органами санітарного нагляду.

Вибираючи місце для навчання в природних водоймищах, треба керуватися такими вимогами:

- природне дно водоймища в місці, виділеному для купання, або днище купальні, обладнаної на природному водоймищі, повинне бути рівним, піщаним або дрібногальковим і очищеним від корчів, каміння, водоростей, металевих та інших предметів, що є небезпечними для дітей;

- глибина води в них має бути не більшою ніж 1,2 м;

- швидкість течії (руху) води - не більша за 0,3 м/с;

- місця купання повинні бути огороджені на суші;

- огорожа по периметру акваторії виконується за допомогою тросу із закріпленими на ньому прапорцями на поплавцях (пінопластові, дерев'яні, коркові пластини) з таким розрахунком, щоб вони були помітні із суден, які проходять по водоймищу;

- оптимальні кліматичні умови: безвітряна сонячна погода з температурою повітря 22 °С і води 18 °С;

- під час проведення занять треба мати рятувальні засоби (рятувальні круги, мотузки, жердини, у необхідних випадках рятувальні човни тощо);

- присутність медичного працівника з медичними препаратами першої необхідності.

Склад груп, які навчаються плавання у відкритих водоймищах - 8-10 осіб; для підстраховки групи розбивають на підгрупи по двоє осіб в кожній підгрупі.

У разі наявності факторів, які заважають проведенню занять з плавання, викладач повинен вжити заходів щодо їх усунення, а в разі неможливості зробити це - відмінити заняття.

Загальна освітленість горизонтальної поверхні води:

- у закритих басейнах - не менше як 150 лк, у відкритих басейнах - не менше як 100 лк;

- бактеріологічний контроль проводиться не менше як 2 рази на місяць при безперервному обеззаражуванні, постійна концентрація у воді остаточного хлору відповідно до СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» не менше як 0,3-0,5 мг/л;