Запровадження модульно-рейтингової системи навчання у ВНЗ I-II рівня акредитації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Метою дослідження є виявлення, теоретичне обґрунтування доцільності запровадження модульно-рейтингової системи навчання та експериментальна перевірка її впливу на рівень якості підготовки молодших спеціалістів в Харківському машинобудівному коледжі.

В роботі було розглянуто особливості, позитивні і негативні елементи даної системи організації навчального процесу та виявлено проблеми її запровадження.

Дослідження показало, що модульно-рейтингова система навчання відіграє значну роль і може успішно використовуватися при вивченні будь-яких дисциплін при підготовці молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах першого та другого рівня акредитації. Порівняльний аналіз з традиційною системою навчання дає підстави визначити її як інноваційну, яка сприяє (теоретично і практично, культурно й соціально, дидактично і психологічно) розвитку національної освіти в напрямі гуманізації та демократизації суспільства.

Експериментальна перевірка підтвердила твердження про те, що розробка і впровадження в навчальний процес модульно-рейтингової системи навчання на прикладі дисципліни «Фізика» суттєво підвищить рівень якості підготовки молодших спеціалістів.

АННОТАЦИЯ

Целью исследования является выявление, теоретическое обоснование целесообразности внедрения модульно-рейтинговой системы обучения и экспериментальная проверка ее влияния на уровень качества подготовки младших специалистов в Харьковском машиностроительном колледже.

В работе были рассмотрены особенности, положительные и отрицательные элементы данной системы организации учебного процесса и выявлены проблемы ее внедрения.

Исследование показало, что модульно-рейтинговая система обучения играет значительную роль и может успешно использоваться при изучении любых дисциплин при подготовке младших специалистов в высших учебных заведениях первого и второго уровня аккредитации. Сравнительный анализ с традиционной системой обучения дает основания определить ее как инновационную, которая содействует (теоретически и практически, культурно и социально, дидактически и психологически) развитию национального образования в направлении гуманизации и демократизации общества.

Экспериментальная проверка подтвердила утверждение о том, что разработка и внедрение в учебный процесс модульно-рейтинговой системы обучения на примере дисциплины «Физика» существенно повысит уровень качества подготовки младших специалистов.

SUMMARY

The aim of the investigation is the identifying, the theoretical study of the feasibility of implementing the module-rating system of education and experimental verification of its influence on the training level of junior specialists in Kharkiv College of Mechanical Engineering.

All the peculiarities, positive and negative elements of the organizing of this educational system were considered in this work and some problems of its implementation were found as well.

The investigation showed that module-rating system plays a significant role and can be successfully used in the study of any subjects in junior specialists training in higher educational establishments of the first and second level of accreditation. Comparative analysis of the traditional educational system allows to define it as innovative, which helps (theoretically and practically, culturally and socially, psychologically and didactically) the development of the National Education as to the democratization and humanization of the society.

Experimental verification confirmed the assertion about the fact that the development and implementation of the module-rating system in the educational process, for example, in studying "Physics", would significantly increase the level of young specialists' training.

РЕФЕРАТ

Обсяг і структура магістерської роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел інформації (75 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 122 сторінок основного тексту, містить 16 таблиць, 12 рисунків, 3 додатки.

Ключові слова: МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА НАВЧАННЯ, ЗМІСТ ОСВІТИ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ, ЯКІСТЬ ПІДГОТОВКИ, САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ, ПРОСТОРОВЕ ТА АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ, ТЕСТИ

Актуальність теми дослідження. Останніми роками педагогічними працівниками і фахівцями навчальних закладів йде активний пошук нових технологій і методик оцінювання. Зокрема, це рейтингова технологія оцінювання, побудована на принципі визначення оцінки (рейтингу) на підставі оцінок за всі контрольні і навчальні елементи, включаючи самостійну роботу. Саме такий підхід вимагається болонськими домовленостями і методикою кредитно-модульного зарахування обсягів навчального матеріалу.

В зв'язку з цим виникають протиріччя між вимогами щодо демократизації навчального процесу, зміною ролі і функцій викладача та діючою нормативною базою з організації навчального процесу в вищих навчальних закладах; між чинною системою стандартів освіти та вимогами щодо динамічності і варіативності змісту навчання; між необхідністю розвитку самостійної навчальної роботи і станом її розвитку і оцінювання.

Саме ці протиріччя, недостатність теоретичної розробленості проблеми модульно-рейтингової технології організації навчального процесу та прагнення педагогів до вдосконалення оцінювання навчальних досягнень студентів свідчать про актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження є модульно-рейтингова система навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Предметом дослідження є процес запровадження модульно-рейтингової системи навчання у вищих навчальних закладах для підготовки молодших спеціалістів.

Метою дослідження є виявлення, теоретичне обґрунтування доцільності запровадження модульно-рейтингової системи навчання та експериментальна перевірка її впливу на рівень якості підготовки молодших спеціалістів в Харківському машинобудівному коледжі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан теоретичної розробки модульно-рейтингових технологій навчання.

2. Дослідити сучасний досвід впровадження модульно-рейтингової технології в навчальний процес у вищій школі.

3. Експериментально перевірити вплив модульно-рейтингової системи навчання на якість підготовки молодших спеціалістів в процесі вивчення навчальної дисципліни «Фізика».

4. Розробити методичні рекомендації щодо впровадження модульно-рейтингового контролю в навчання.

Методи дослідження. Теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних і досліджених даних, застосованих для виявлення стану розробки досліджуваної проблеми. Емпіричні - спостереження, бесіда, опитування, тестування.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в результаті його проведення визначені принципи поділу навчальної дисципліни на модулі; сформульовані принципи визначення рейтингових показників, які асоціюються зі звичною чотирибальною технологією оцінювання знань і таким чином забезпечується легкість і простота адаптації студентів до нових умов навчання.

Практичне значення результатів досліджень та пропозицій автора полягає:

1) доведено можливість впровадження модульно-рейтингової системи на певному, визначеному етапі в межах окремої дисципліни у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації;

2) розроблені робоча навчальна програма на 2009-2010 навчальний рік для студентів спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів» з предмета «Фізика», модульно-рейтинговий план навчальної дисципліни для спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів», а також, контрольно-залікове завдання по модулю №2 з предмета «Фізика» для спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів» можуть бути використані в процесі викладання викладачами і організаторами навчального процесу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

ВНЗ - Вищий навчальний заклад

ECTS - European Credit Transfer System

КЗЗ - Контрольно-залікове завдання

КПО - Коефіцієнт природного освітлення

МРС - Модульно-рейтингова система

ОДЗ - Обов'язкове домашнє завдання

ОПН - Об'єкти підвищеної небезпеки

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи формування модульно-рейтингової системи навчання

1.1 Актуальність принципів Болонської декларації в процесі розбудови вищої школи в Україні

1.2 Теоретичні засади модульно-рейтингової системи навчання у вищий школі

1.3 Особливості впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес

2. Обґрунтування ефективності запровадження модульно-рейтингової системи організації навчально-виховного процесу підготовки молодших спеціалістів

2.1 Зміст освіти підготовки молодших спеціалістів

2.2 Застосування модульно-рейтингової системи в організації навчального процесу і оцінюванні навчальних досягнень студентів Харківського машинобудівного коледжу

2.3 Поєднання аудиторної і самостійної роботи студентів як чинник підвищення ефективності підготовки молодших спеціалістів в умовах модульно-рейтингової системи

3. Аналіз ефективності впровадження в навчальний процес модульно-рейтингової системи для підготовки молодших спеціалістів

3.1 Роль експерименту у педагогічних дослідженнях

3.2 Експериментальна перевірка ефективності реалізації модульно-рейтингової системи в навчальному процесі

3.2.1 Констатуючий експеримент та аналіз його результатів

3.2.2 Формуючий та контрольний експеримент, аналіз результатів експериментального дослідження

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Положення про службу охорони праці Харківського машинобудівного коледжу

4.3 Виробнича санітарія

4.3.1 Метеорологічні умови

4.3.2 Освітлення

4.3.3 Аналіз рівня шуму

4.3.4 Іонізація повітря

4.4 Техніка безпеки

4.5 Пожежна безпека

4.6 Захист навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Додатки

ВСТУП

Сучасні наукові дослідження і практика педагогічної діяльності в системі вищої освіти все більше висувають на порядок денний проблеми, які в традиційних умовах є не чим іншим як звичними складностями в організації навчального процесу. До таких проблем відносяться нові погляди на зміст підготовки фахівців, на принципову відмінну від існуючою систему організації навчання, підвищення ролі самостійної навчальної діяльності студентів і т.і. Але найбільший вплив на визначення і формування напрямків розвитку вищої освіти має прийняття суспільством вектору інтеграції національної вищої освіти в європейську систему [76]. Свідченням тому є підписання Україною в 2005 році так званої Болонської угоди і реалізація вимог цієї угоди у вигляді цілої низки заходів і дій.

Перші кроки впровадження болонських принципів показали, що вищим навчальним закладам всіх рівнів акредитації треба буде вирішити ряд протиріч, які пов'язані як з організаційними проблемами, так і з проблемами дидактичного плану. Основними з них ми вважаємо:

- протиріччя між вимогами щодо демократизації навчального процесу, зміною ролі і функцій викладача та діючою нормативною базою з організації навчального процесу в вищих навчальних закладах;

- протиріччя між чинною системою стандартів освіти та вимогами щодо динамічності і варіативності змісту навчання;

- протиріччя між необхідністю розвитку самостійної навчальної роботи і станом її розвитку і оцінювання.

Саме ці протиріччя визначили напрямок дослідження, сутність якого полягає в дослідженні ефективності модульно-рейтингової системи організації навчального процесу при підготовці молодших спеціалістів.

Вивчення наявних праць вчених - дидактиків свідчить, що вже в середині 80-х років минулого століття багато з них, і зокрема А.М. Алексюк, І.М.Богданова, І.Є. Булах та інші, сформулювали основні принципи структурування навчального матеріалу на окремі модулі, створення спеціальних модульних програм. В той же час в Київському університеті почала впроваджуватись в практику технологія модульного навчання за зразком зарубіжних університетів. Але, на думку її авторів, вона не могла бути реалізована в повному обсязі з причин відсутності її законодавчої підтримки.

На наш погляд, і це підтверджує досвід цілого ряду навчальних закладів, поряд з модульною технологією організації навчання проблемним залишається питання забезпечення максимальної об'єктивності оцінки навчальних досягнень студентів. У теперішній час існують найрізноманітніші технології оцінювання. Це й звична чотирибальна, шкільна дванадцятибальна, японська стобальна, європейська символьна і багато інших. Всі вони започатковувались як засіб підвищення ефективності контролю в навчальному процесі, як система зрозумілих оцінок.

Не аналізуючи позитивні і негативні сторони кожної з цих технологій, підкреслимо, що оцінювання навчальних досягнень студентів залишається досить складною проблемою в роботі викладачів. Про це свідчить досить велика кількість досліджень і публікацій, практичний пошук педагогів. В той же час слід відмітити, що переважна частина цих публікацій присвячена проблемам, пов'язаним з реалізацією нині діючої в школі дванадцятибальної шкали. Дослідники вважають, що ця шкала дала досить потужний поштовх в демократизації навчання, створенні більш комфортних психологічних умов для учня і т.і. Разом з тим є думки, що дванадцятибальна шкала має досить вузькі рамки застосування, а саме - лише в школі. В вищому навчальному закладі не може бути студента, який має як майбутній фахівець оцінки 1 - 3. Це буде свідченням абсолютної непрофесійності фахівця. Але з іншої сторони - це позитивна оцінка.

Останніми роками педагогічними працівниками і фахівцями навчальних закладів йде активний пошук нових технологій і методик оцінювання. Зокрема, це рейтингова технологія оцінювання, побудована на принципі визначення оцінки (рейтингу) на підставі оцінок за всі контрольні і навчальні елементи, включаючи самостійну роботу. Саме такий підхід вимагається болонськими домовленостями і методикою кредитно-модульного зарахування обсягів навчального матеріалу.

Саме ці протиріччя, недостатність теоретичної розробленості проблеми модульно-рейтингової технології організації навчального процесу та прагнення педагогів до вдосконалення оцінювання навчальних досягнень студентів свідчать про актуальність обраної теми.

В якості об'єкта дослідження ми обрали модульно-рейтингову систему навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Предметом дослідження є процес запровадження модульно-рейтингової системи навчання у вищих навчальних закладах для підготовки молодших спеціалістів.

Об'єкт та предмет дослідження визначили мету дослідження. Вона полягає в виявленні, теоретичному обґрунтуванні доцільності запровадження модульно-рейтингової системи та експериментальній перевірці її впливу на рівень якості підготовки молодших спеціалістів в Харківському машинобудівному коледжі.

Об'єкт, предмет, мета й гіпотеза дослідження обумовили постановку таких його завдань:

1. Проаналізувати стан теоретичної розробки модульно-рейтингових технологій навчання.

2. Дослідити сучасний досвід впровадження модульно-рейтингової технології в навчальний процес.

3. Експериментально перевірити вплив модульно-рейтингової системи навчання на якість підготовки молодших спеціалістів в процесі вивчення навчальної дисципліни «Фізика» .

4. Розробити методичні рекомендації щодо впровадження модульно-рейтингового контролю в навчання.

Апробація роботи здійснювалась шляхом доповідей на засіданні циклової комісії коледжу та методичному об'єднанні викладачів фізики ВНЗ І - ІІ рівня акредитації міста Харкова та Харківської області. Досвід навчальної діяльності узагальнено і викладено у тезах доповідей на Харківських обласних науково-методичних конференціях педагогічних працівників ВНЗ І-ІІ рівня акредитації «Якісний контроль та оцінка навчальних досягнень студентів - один з дидактичних засобів управління процесом підготовки висококваліфікованих фахівців» (26-27 лютого 2002 року) [73] та «Самостійна навчальна робота як фактор підвищення пізнавальної активності студентів» (26-27 лютого 2003 року) [61].

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в результаті його проведення визначені принципи поділу навчальної дисципліни на модулі; сформульовані принципи визначення рейтингових показників, які асоціюються зі звичною чотирибальною технологією оцінювання знань і таким чином забезпечується легкість і простота адаптації студентів до нових умов навчання.

Практичне значення результатів досліджень та пропозицій автора полягає у доведенні можливості впровадження модульно-рейтингової системи на певному, визначеному етапі в межах окремої дисципліни; розробці робочої навчальної програми на 2009-2010 навчальний рік для студентів спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів» з предмета «Фізика», модульно-рейтингового плану навчальної дисципліни для спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів», а також, контрольно-залікове завдання по модулю №2 з предмета «Фізика» для спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів» можуть бути використані в процесі викладання викладачами і організаторами навчального процесу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ системи НАВЧАННЯ

1.1 Актуальність принципів Болонської декларації в процесі розбудови вищої школи в Україні

В 1997 році під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО була розроблена і прийнята Лісабонська конвенція [38] про визнання кваліфікацій, які відносяться до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни світу (Україна в тому числі), більшість з яких потім сформулювали принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність та цінність різноманітних освітніх технології і ставить на меті створення умов, при яких більша кількість людей, які використали цінності і досягнення національних систем освіти і науки, можуть бути мобільними на європейському ринку праці. Через рік, чотири країни - Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина - підписали так звану Сорбонську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку послуг. Основна ідея цих документів - двох циклова структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS - European Credit Transfer System), міжнародне визнання бакалавра, як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.

Саме таким чином поступово створювались умови для інтеграції процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України співзвучні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році.

Основним завданням на цей період є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічний ЕСТS. Саме її розглядають, як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів іншим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної технології - можливість врахувати усі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження [35].

Пропозиції, які розглядаються и виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться до 6 головних принципів:

- введення двохциклового навчання;

- введення кредитної системи;

- контроль за якістю освіти;

- розширення мобільності;

- забезпечення роботою випускників;

- привабливість європейської системи освіти.

Введення двохциклового навчання - фактично вводяться два цикли навчання: 1-й до одержання першого академічного ступеня та 2-й після одержання першого академічного ступеню. При цьому тривалість навчання на першому циклі повинна бути не меншою ніж три роки та не більш ніж чотири роки. Навчання на протязі другого циклу може вести до одержання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання першого ступеня) або до докторського ступеня (при загальному продовженні навчання 7 - 8 років).

Введення кредитної технології - пропонується ввести у всі національні системи освіти технології обліку трудоємності в кредитах. За основу пропонується приймати ЕСТS, зробивши її накопичувальною системою, спроможність працювати в рамках концепції «навчання на протязі життя».

Застосування залікових кредитів (тривалість 36 акад. годин) для виміру трудомісткості засвоєння навчального матеріалу студентом здійснюється паралельно з традиційною системою визначення обсягів навчального навантаження (54 акад. год. на тиждень) і дозволяє уникнути суттєвих структурних змін у діючих навчальних планах та здійснити перехід до обчислення елементів навчального плану в кредитах ECTS.

Контроль за якістю освіти передбачає утворення акредитаційних агентств, незалежних від національних правлінь та міжнародних організацій. Оцінка буде спиратися не на продовженні або змісті навчання, а на знаннях, уміннях та навичках, які одержали випускники. Одночасно будуть встановленні стандарти транснаціональної освіти.

Розширення мобільності відбувається на основі виконання попередніх пунктів. Передбачається значний розвиток мобільності студентів. Крім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємного обміну європейським досвідом. Всі академічні ступені та інші кваліфікації повинні бути затребуваним ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій повинно спроститися [59]. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується використання Додатка до диплому, який рекомендує ЮНЕСКО.

Привабливість європейської системи освіти - це одна із найголовніших задач, яка повинна бути вирішена в рамках Болонського процесу, є приваблення до Європи більшої кількості студентів із різних регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи - це гарантії якості освіти, кредитної накопичувальної системи, легко зрозумілих кваліфікацій та ін. приведе до підвищення інтересу європейських громадян до вищої освіти. Результат професійного навчання за модульною технологією значною мірою залежить від учня, його наполегливості, цілеспрямованості, старанності, бажання оволодіти обраною професією.

1.2 Теоретичні засади модульно-рейтингової системи навчання у вищий школі

Загальні положення модульного навчання були сформульовані в кінці 60-х років двадцятого століття в США, були там вперше реалізовані і швидко поширювались в освітніх технологіях Європи і Америки.

Наприкінці ХХ століття модульне навчання стало цілісною системою підходів до процесу навчання, яка забезпечує високоефективну технологію реалізації дидактичного процесу. В цей же час починається активне теоретичне вивчення нового підходу до навчання [2].

Сутність дидактичного процесу на основі модульної технології полягає в тому, що зміст навчання структурується в автономні організаційно-методичні блоки (модулі).

Засновником модульного навчання є американський учений Дж. Рассел. В роботі «Modular instruction» (1974) автор визначає модуль, як навчальний пакет, який охоплює концептуальну одиницю навчального матеріалу і передбачає відповідні дії студента. Студент виконує ці дії в індивідуальному темпі, охоплює навчальний матеріал в повному обсязі.

В нашу країну модульне навчання прийшло наприкінці 80-х років завдяки працям вченого П. Юцявічене та його послідовників А. Алексюка, М.Анденко, Г. Лаврентьєва, Е.Лузик та ін. Узагальнення теоретичних підходів цих дослідників дозволяє сказати, що мета модульного навчання - це створення найбільш сприятливих умов розвитку особистості шляхом забезпечення гнучкості навчання, адаптації дидактичної системи до індивідуальних потреб особистості та рівня її базової підготовки засобами організації навчально-пізнавальної діяльності за індивідуальною навчальною програмою.

Теоретичний аналіз робіт авторів досліджень модульного навчання дозволив виділити наступні його особливості:

- модульна технологія забезпечує обов'язкову відповідність всіх компонентів дидактичної системи і наглядне їх подання в модульній програмі та модулях;

- вона передбачає чітку структуризацію змісту навчання, послідовне викладання теоретичного матеріалу, методичне забезпечення навчального процесу, ефективну технологію оцінки і контролю за освоєнням знань, яка б дозволяла коректувати процес навчання;

- модульне навчання передбачає варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей та запитів студентів.

- ці особливості модульного навчання дозволяють стверджувати про високу його технологічність, яка визначається;

- структуризацією змісту навчання;

- чіткою послідовністю пред'явлення всіх елементів дидактичної системи (цілей, змісту, способів управління навчальним процесом) в формі модульної програми;

- варіативністю структурних організаційно-методичних одиниць.

Досвід педагогів, новаторів і особистий, доводить, що якість засвоєного студентами навчального матеріалу в цій технології залежить від рівня їх підготовки та індивідуальних особливостей, а також від уміння працювати самостійно [74]. Помножує цей факт та обставина, що модульне навчання враховує індивідуальні особливості студента, а відсутність морального та фізичного перенавантаження, знову ж таки, сприяє активному розвитку мислення.

П.А. Юцявичене стверджує, що модульна технологія навчання, як інноваційна технологія сьогодення, має ряд переваг перед іншими педагогічними технологіями, а саме:

- весь навчальний процес із певної дисципліни викладач старанно проектує;

- викладач зобов'язаний скласти чіткі методичні вказівки, які будуть включати програму навчання, розділену на логічні, взаємопов'язані частини - модулі, та пояснення шляхів і способів роботи з ними;

- модулі повинні включати в себе самостійні інформаційні частини - блоки, які також є частиною загальної навчальної програми дисципліни, кожний модуль має свою, чітко визначену дидактичну мету;

- методичні вказівки включають не тільки повідомлення про об'єм навчального матеріалу, а й рівні його засвоєння;

- викладач зобов'язаний забезпечити методичними вказівками всіх, хто буде вивчати даний навчальний курс;

- робота з модульною технологією передбачає самостійну роботу студентів і проявляється в їх умінні планувати й організовувати свою роботу та вміти проводити самоконтроль і самооцінку рівня засвоєння своїх знань;

- модульне навчання передбачає, засвоєння індивідуального навчання шляхом консультацій.

Також автор [35] вказує на суттєві позитивні відмінності модульної технології навчання від загальноприйнятих, а саме:

- навчальний матеріал поділяється на блоки, що сприяє його прозорості;

- модульний принцип сприяє кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу;

- велику роль відіграє динамічність технології - залежно від соціального замовлення на спеціаліста з якісно новими професійними вміннями можна швидко змінювати і зміст навчального матеріалу, швидко адаптуючи його до нових вимог;

- гнучкість технологій;

- усвідомлена перспектива (студент чітко уявляє близькі, середні і віддалені перспективи навчання), що посилює старання в отриманні знань, умінь та навичок;

- багатовекторність можливостей використання методологічного апарату;

- толерантність стосунків «викладач - студент».

Таким чином, робота за цією педагогічною технологією дозволяє забезпечити як найповнішу реалізацію основної навчальної мети у вищих навчальних закладах - готувати спеціалістів здатних конкурувати на ринку праці, завдячуючи вмінню швидко адаптуватися до змін у виробництві - нового змісту чи форми виробничої діяльності, нових умов праці, посилення технізації виробництва, перепрофілювання виробничої діяльності та ін., де необхідна присутність свіжого мислення, мобільність, самостійність у прийнятті рішень та впевненість у правильності своїх дій, вміння передбачити хід подій, нарешті, звичайна коммунікативність.

Щоб забезпечити високий рівень знань студентів, викладачу доведеться використовувати високі технології і вивірені методики навчання.

Процес побудови модульної програми починається з визначення її структури. На рисунку 1.1 приведено орієнтований алгоритм визначення структури модульної програми, окремих модулів та їх блоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Орієнтований алгоритм визначення структури модульної програми, окремих модулів та їх блоків

В зміст модуля можуть бути включені: тексти лекцій, розділи підручників, спеціальний тематичний матеріал різних рівнів складності, діафільми, навчаючі та контролюючі комп'ютерні програми, опорні конспекти, практичні завдання різних рівнів складності, питання для контролю та самоконтролю знань та умінь.

В процесі реалізацій модульної технології навчання переосмислюються, а також переглядаються всі форми навчальної діяльності учнів та студентів; лекції та практичні заняття; технологія контролю та оцінювання знань студентів; організація самостійної роботи студентів. Лекції інформативного характеру втрачають те виключне значення, які вони мають в умовах традиційного навчання. Перевагу віддають аналітичним, проблемним, наочним, установчим лекціям, в ході яких розглядаються питання розвитку відповідної технологічної області, формування технологічного мислення, культури, сучасних методів, забезпечуються ефективність навчання, відбувається систематизація знань через активацію навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Кожний модуль включає наступні елементи:

- навчально-організаційний блок - він містить загальну інформацію про зміст, план, регламент вивчення матеріалу;

- теоретичний блок - включає в себе інформаційно-змістову частину модуля, яка складається з понять, термінології, послідовності обробки, графічних схем, тобто розкриваються основні питання курсу;

- методичний блок - включає рекомендації щодо шляхів, методів, способів вирішення основних вузлових питань (макетно-графічні засоби, література);

- практичний блок - включає в себе завдання для індивідуальної роботи, тести, анкети, роздатковий матеріал, зразки, макети, необхідні для засвоєння модуля.

Отже, модульно-рейтингова технологія навчання значно відрізняється від традиційної.

Порівняльна характеристика традиційного і модульного навчання представлена в таблиці 1.1.[4]

Таблиця 1.1 - Порівняльна характеристика традиційного і модульного навчання

Традиційне навчання	Модульне навчання
Завдання
Здебільшого завдання не формулюється як діяльність. Студент розуміє їх з навчального матеріалу.	Завдання формулюється в діяльністному аспекті і пред'являються студентам перед початком навчання.
Підготовка навчального матеріалу
Спочатку готується навчальний матеріал (текст), далі має місце контроль засвоєння цього матеріалу, але не завжди визначається, як саме студенту використовувати здобуті знання.	Найперше формулюється в діяльністному аспекті завдання навчання, далі організовується контроль за засвоєнням цих завдань і тільки після цього готується навчальний матеріал, що дає змогу студенту вирішувати поставлені завдання
Роль викладача
Викладач виконує роль постачальника інформації	Викладач виконує роль діагноста, консультанта, мотиватора і постачальника інформації
Засоби навчання
Засоби готуються і використовуються на основі ознайомлення з матеріалом (тексти, фільми, слайди) і підбираються викладачем здебільшого за одним критерієм: які з них зручно	Засоби обираються таким чином, щоб вони сприяли комплексному досягненню цілей навчання і контролю за засвоєнням, тому кожний модуль включає різноманітні види навчання
використовувати (переважно це друковані засоби).
Темп навчання
Студент вимушений пройти курс «чітко визначеним кроком». Усі проходять навчання в одному темпі: одночасно розпочинають і закінчують його.	Кожний студент може навчатися у власному темпі. Він може засвоювати окремі частини модуля, якщо зуміє довести, що виконав поставлені перед ним завдання. Студент може також за власним бажанням повторювати певну частину модуля стільки разів, скільки йому потрібно.
Час на навчання
Здебільшого встановлюється однаковий для всіх студентів час проходження теми. Тому якість засвоєння перебуває у повній залежності від інтелекту того, хто навчається.	Кожний студент витрачає стільки часу, скільки йому потрібно для належного оволодіння змістом конкретної теми. Потрібний для індивідуального засвоєння час здебільшого має тенденцію до кореляції з інтелектуальним потенціалом студента.
Транспортабельність
Традиційне навчання переважно спирається на лекцію. Тому навчання конкретного курсу може бути перенесене в інше місце тільки з переміщенням викладача.	Модулями можна користуватися беззастережно будь-коли і будь-де - вдома, у лікарні тощо. Ними можна обмінюватись, розподіляти. Кожен студент може вивчати будь-який матеріал у зручний для нього час.
Якщо студент пропустив частину курсу, він змушений звертатися до викладача, переглядати конспекти колег, підручники, електроні посібники, або ж, принаймні, залишається без інформації.
Умови навчання
Можливі індивідуальні відмінності учіння. Якщо студент зацікавлений в одержані додаткового матеріалу, то він має відшукати його сам. У випадку невдачі, викладач вимушений працювати з ним окремо, надаючи необхідну інформацію. На практиці характерним є протилежний варіант - викладач не звертає уваги на труднощі студента і залишає його одного. Здебільшого не вистачає засобів для індивідуалізованої діагностики або додаткової допомоги.	Модуль вважається поганим, якщо значній частині студентів не вдається досягнути визначеного рівня. Студент, якому важко дається засвоєння матеріалу, може навчатися у додатковий час або одержувати допомогу викладача, не зважаючи всій групі проходити курс.
Закріплення знань
За традиційного навчання	Невеликий обсяг модуля забезпечує
студентів знання закріплюються і використовуються найчастіше на етапі комплексного контролю - екзаменів	невідкладний контроль знань і корекцію рівня їх засвоєння.
Контроль
Контрольні завдання здебільшого ставляться під кінець навчального курсу. Студент часто не знає, як готуватися до такого контролю. Контрольні завдання у переважній більшості покликані з'ясувати бальну оцінку, а не здійснити повноцінний зворотній зв'язок, тобто не визначити рівень засвоєння. Поширеним є нормативний контроль, за яким оцінка досягнень конкретного студента залежить від результатів навчання інших членів групи	Студентам не лише визначаються завдання, а й критерії оцінювання їх досягнень. Контрольні завдання покликані поліпшити рівень особистого засвоєння кожним студентом знань, умінь та навичок. Студент одержує залік, або диференційний залік, якщо його відповіді покажуть та доведуть нормативний рівень засвоєння необхідного матеріалу, хоча він не обов'язково повинен збігається з максимально можливим. Контрольні запитання мають на меті оцінити ступінь засвоєння знань, умінь і навичок студентів, закріпити здобуті знання, діагностувати труднощі з якими з стикнувся студент. Оцінка результатів конкретного студента не може залежить від рівня результатів всієї групи
Невдача студента - незасвоєння
Погане засвоєння або повне незасвоєння матеріалу здебільшого не помічається до кінця екзаменаційної сесії.	Недостатнє засвоєння можна помітити на кожному етапі навчання. Тому курс засвоюється довершеними порціями. У випадку невдачі на конкретних етапах
Часто студенти прагнуть набути вміння без належного багажу теоретичних знань. Зазнавши невдачі під час сесії, студент вимушений повторювати матеріал усього курсу чи семестру	навчання студент повинен повторно вивчити окремий модуль, а не весь курс

Таким чином, аналізуючи і порівнюючи традиційну та модульно-рейтингову системи підготовки молодших спеціалістів, приймаючи до уваги досвід у цьому питанні вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації міста Харкова [73] слід вказати на важливу роль застосування модульно-рейтингової системи у підготовці молодших спеціалістів. Ця система має суттєві переваги над іншими системами навчання й доцільна для впровадження в навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах, а саме

1) Дозволяє відмовитися від заліково-екзаменаційної сесії, що інтенсифікує процес навчання, підвищує якість навчання й водночас дозволяє найбільш об'єктивно оцінювати рівень знань, умінь і навичок студентів. У навчальному процесі доцільне використання рейтингової оцінки знань, навичок і вмінь студентів, адже суть її полягає у приписуванні кожній з умовно виділеної суми знань і вмінь певної кількості залікових одиниць, сумарний результат яких визначає рейтинг знань студентів та оцінку їхньої праці на іспиті. Систематичність контролю за навчально-пізнавальною діяльністю досягалася за рахунок різноманітних засобів (співбесіди, усного спеціального опитування, письмових контрольних робіт, оцінювання роботи на практичних заняттях, перевірка практичних навичок за допомогою тестів), а також поточного та підсумкового контролю. Упровадження модульно-рейтингового контролю успішності показало: за рівних умов студенти, що навчаються згідно з експериментальною програмою, за однаковий час здобувають порівняно більше знань, навичок і вмінь із навчального предмета, розвивають здатність творчо використовувати здобуті знання, навички та вміння для вирішення аналогічних (але не тотожних) і нестандартних задач.

2) Дає можливість скоротити в більшості випадків час на з'ясовування готовності студентів до занять. Зацікавленість студентів у максимально можливій для них рейтинговій оцінці «націлює» їх на сумлінну працю в процесі підготовки до заняття. Готовність же до занять тих студентів, які змирилися з тим, що взагалі не одержать оцінку за рейтингом, можна перевіряти в індивідуальному порядку, не скорочуючи для більшої частини студентів час, що виділяється на самостійну роботу. Це сприяє, з одного боку, відходу від традиційних методів роботи, а з другого - дозволяє при безупинному контролі більше довіряти студенту, не піддаючи сумніву факт його підготовки до заняття.

3) Дозволяє одержувати достатньо об'єктивну інформацію про ступінь успішності навчання студентів, адже через два-три місяці можна побачити результати успішності й зробити відповідні висновки щодо ефективності застосованих форм і прийомів контролю.

4) Усуває негативні сторони зрівняльної системи навчання. У результаті зникають усереднені групи відмінників, хорошистів і т.д. Замість них з'являються «перший», «п'ятий», «сотий». Визначення рейтингу дозволяє також знижувати можливість одержання незаслуженої (випадкової) оцінки з досліджуваної теми, оскільки рейтинг ураховує роботу студента протягом півріччя.

5) Призводить до змагання в навчальному процесі, істотно стимулює прагнення студентів до надбання знань, що призводить до підвищення якості підготовки спеціалістів. Це дозволяє виховувати конкурентноздатну особистість, яка буде здатна діяти в складних соціально-економічних умовах.

6) Сприяє систематичності навчальної діяльності студентів, збільшується питома вага самостійної роботи та ефективність керівництва нею з боку викладача. Позитивні зміни, які відбуваються в діяльності студентів і викладачів, спричинюють зростання високих оцінок при модульній організації навчання.

7) Сприяє зростанню здатності студентів адекватно сприймати завдання для виконання обов'язків. Це дозволяє сформувати почуття відповідальності у студентів.

8) Дає можливість переживати почуття успіху в студентів за своєчасне виконання завдань (на емоційно-оціночному рівні), що, в свою чергу, приносить радість від самого процесу навчання.

9) Сприяє формуванню умінь у постійному самовихованні та самоосвіті (на вольовому рівні). Механізми реалізації властивостей самоорганізації та саморозвитку процесу навчання по суті розкриваються у вимогах відомого принципу дидактики свідомості та активності студентів у навчанні. Неважко побачити, що умови активізації пізнавальної діяльності студентів найтіснішим чином пов'язані з умовами успішного протікання фаз навчання. Тому до цих умов ми зараховуємо такі чотири: формування в студентів навичок аналізу навчальної інформації (завдання); формування в студентів навичок самоуправління процесом навчання; формування в студентів мотивів діяльності; організація процесу навчання на основі його нелінійного структурування .

10) Дозволяє на 40 % скоротити час, який відводиться на проведення навчальних занять під керівництвом викладача, збільшивши тим самим бюджет часу на самостійну роботу слухачів.

11) Забезпечує демократичний - «прозорий» характер оцінювання знань студентів.

12) Враховує індивідуальні можливості та психологічні властивості студентів засобами неперервного контролю.

13) Дозволяє студенту визначати темп проходження навчальної програми, широкі можливості прискорення або сповільнення в самоорганізації навчання.

14) Підвищує контакт між педагогом і студентами. Роль педагога у процесі модульного навчання набуває нових рис: взаємодія викладача та студента відбувається в режимі суб'єкт-суб'єктних відносин. Викладач отримує можливість виконувати роль координатора, помічника. У нього з'являється більше часу для стимулювання та підтримки мотивації навчання, особистих контактів зі студентами у процесі навчання.

1.3 Особливості впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес

За останні роки зросла кількість праць, присвячених упровадженню модульних технологій навчання й рейтингових систем контролю та оцінювання знань студентів. Це свідчить про пріоритетність цього напряму в педагогічній науці.

Сучасні підходи до проблеми впровадження модульно-рейтингової технології навчання та контролю засвоєння знань, зокрема, щодо соціальної зорієнтованості змісту, вивчення умов її застосування, як передумови розбудови системи підготовки фахівців та її інтеграції з новаторським потенціалом вищої школи означені у програмі, навчально-методичній літературі та публікаціях І. Біжана, С. Залкіна, В. Карпенко, Б. Найденова, Ю. Приходько, А. Челпанова, В. Афанасенко, М. Деменко, А. Кривошелика, Е. Лусса, М. Нещадима, Я. Подоляка, В. Талалаєва (з питань організації контролю засвоєння знань щодо використання модульно-рейтингової технології навчання).

Оптимізації й інтенсифікації процесу навчання присвячені фундаментальні роботи Ю. Бабанського, формуванню педагогічної майстерності вчителя - І. Зязюна, організації навчального процесу у вищій школі - С. Архангельського, А. Вербицького, Л. Ітельсона, А. Петровського, А. Алексюка, керівництва навчальним процесом - В. Беспалько, О. Савченко, Н. Тализіної, П. Фролова. Питання професійної підготовки фахівців, побудови моделей фахівців аналізуються Г. Бокаревою, В. Масловим, В. Пікельною, О. Лебедєвим, Л. Йовайшою, К. Пошкусом, Г. Сериковим, Є. Смирновою, Н. Тализіною, В. Ягуповим, О. Барабанщиковим і М. Феденко. Активізація через мотивацію навчання розглядається в працях інших дослідників. Концептуальні положення про сутність педагогічного процесу розроблялись С. Гончаренком, В. Масловим, О. Савченко, С. Сисоєвою, В. Сухомлинським.

Деякі аспекти педагогічної технології у вищий школі узагальнив В. Беспалько. Він розробив комплекс засобів педагогічної технології для вищої школи та шляхи її практичного застосування. Серед сучасних дослідників, котрі працюють в Україні, слід виділити наукові праці І. Підласого. Вони присвячені проблемі технологій дидактичного процесу. Деякі питання педагогічної технології вищої школи досліджували відомі українські вчені А. Алексюк, В. Бондар, Є. Березняк, Я. Бурлака, С. Гончаренко, І. Зязюн, Б. Кобзар, В. Мадзігон. О. Мороз, Н. Ничкало, М. Стельмахович, М. Чернінський. М. Ярмаченко та ін.

Серед великої кількості розробок новітніх технологічних структур у сфері освіти оригінальними та змістовними визнані модульні технології навчання для середньої освіти (К. Вазіна, Дж. Рассел, П. Юцявічене), для вищої освіти (А. Алексюк, А. Гуцинськи, Г. Овенс, Є. Сковін, П. Третьяков).

Певне історико-теоретичне обґрунтування в галузі професійно-технічної та вищої технічної освіти має принцип модульності, реалізація якого характеризується міждисциплінарністю та багатоаспектністю (В. Огнев'юк та А. Фурман).

В останній час особливого значення набуває створення і впровадження нових принципів організації навчального процесу щодо розширення можливостей студентів у виборі змісту програми навчання, забезпечення гнучкості в системі підготовки фахівців для їх адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародного ринків праці. Стимулювання студентів та науково-педагогічних працівників у досягненні високої якості підготовки фахівців з вищою освітою та підвищення престижу української вищої школи на світовому рівні.

Для вступу в Болонське товариство, Україні потрібно зробити два важливих кроки. По-перше, провести порівняльний аналіз вітчизняної системи освіти і науки по відношенню до європейської (по Болонській моделі). За результатами цього аналізу визначити які зміни потрібно зробити в нашій системі науки і освіти та провести відповідні реформи. Другим важливим кроком повинно стати прийняття виваженого рішення уряду держави щодо інтеграції системи науки і освіти в європейський простір.

Європейська освітня система, наприклад, не відповідає нашій системі, яка має три рівні: бакалавр, спеціаліст, магістр. За європейською системою, як зазначалось вище, існує лише два рівні - бакалавр та магістр [3].

Таким чином необхідно змінювати систему навчання. Зазвичай студент напружено вчиться, головним чином, напередодні та під час екзаменаційної сесії. До цього три - чотири місяці на лекціях він прослуховує матеріал, щоб потім за три дні до іспитів його «форсовано вивчити», замість напруженої праці на протязі семестру.

Для запровадження модульно-рейтингової системи організації навчального процесу необхідними підставами є:

- наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями;

- запровадження модульної технології організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів;

- організація навчального процесу на базі програм навчання, які формується як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми - «навчальний семестр, навчальний рік, навчальний курс»;

- введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування;

- розробка індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей модульно-рейтингової системи організації навчального процесу;

- зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки;

- наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення модульно-рейтингової технології організації навчального процесу;

- формування програм навчання освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливість зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки;

- введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.

Підготовка нової програми в модульно-рейтинговій системі вимагає значно більших зусиль ніж в традиційній предметній системі [28].

Вона включає чотири фази.

Перша фаза - підготовка вихідної бази - аналіз можливостей ВНЗ (матеріальні засоби), викладачів (рівень кваліфікації), студентів, аналіз змісту матеріалу з точки зору його використання в модульному варіанті.

Друга фаза - оцінка передбачуваних результатів та операціоналізація цілей, а також можливості їх досягнення і перевірки.

Третя фаза - розробка дидактичного матеріалу або проведення цілей на діяльність навчання, яка включає в себе роботу викладача, друковані видання, засоби навчання, а також розробка відповідних «кроків навчання». Які відповідають можливостям студентів.

Четверта фаза - перевірка складеної програми з метою уточнення співвідношення реальних досягнень очікуваним результатам та можлива ревізія модулів.

Модульно-рейтингова система навчання припускає перехід від авторитарної педагогіки до педагогіки взаємодії і співробітництва, диференціацію навчання, засновану на врахуванні рівня розвитку, можливостей студентів, їх схильність до різноманітних навчальних предметів та видам діяльності, виявлення цілей, прогнозування або діагностичність навчання, розподіл кожного навчального курсу на модулі, досягнення повного засвоєння знань студентами, подачу матеріалу змістовними блоками, алгоритмізацію всіх циклів пізнання, підпорядкування процесу навчання досягненню кінцевого стандарту знань та умінь за рахунок коррекційного підходу в навчанні на відміну від класичної вищої школи, а також, науково обґрунтоване прогнозування.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Модульно-рейтингова система навчання є універсальною дидактичною системою і може бути використана при викладанні природничих дисциплін, зокрема на етапах підготовки молодших спеціалістів.

Особливостями модульного навчання є: забезпечення обов'язкової відповідності всіх компонентів дидактичної системи і наглядне їх подання в модульній програмі та модулях; чітка структуризація змісту навчання, послідовне викладання теоретичного матеріалу, методичне забезпечення навчального процесу, ефективна технологія оцінки і контролю за освоєнням знань, яка б дозволяла коректувати процес навчання; варіативність навчання, адаптація навчального процесу до індивідуальних можливостей та запитів студентів.

Вивчення теоретичної дозволило визначити позитивні і негативні елементи даної системи організації навчального процесу та виявити проблеми її запровадження.

Практика свідчить, що важливим є поєднання модульної технології навчання та рейтингової системи контролю якості навчання в єдину цілісну сукупність взаємно пов'язаних елементів, що утворюють модульно-рейтингову систему організації навчального процесу.

Впровадження кредитно-модульного навчання вимагає розробки нового покоління науково-методичного забезпечення навчальних дисциплін та організації навчального процесу в цілому, урізноманітнення форм і змісту індивідуальної роботи студента, удосконалення її організації та розробки діагностичних засобів контролю її ефективності.

РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ ефективності запровадження МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ підготовки молодших спеціалістів

2.1 Зміст освіти підготовки молодших спеціалістів

Зміст освіти в вищому навчальному закладі - категорія задана, обумовлена цілями і потребами суспільства - виражається у вимогах до системи знань, умінь і навичок, до світоглядних, громадянських і професійних якостей, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури, які в згорнутому вигляді представлені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках як складових державних стандартів освіти [75, с.82].