Особливості національного виховання підростаючого покоління в Німеччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Особливості національного виховання підростаючого покоління в Німеччині

ВСТУП

Берлін - Від руїн до однієї з найпотужніших країн у Європі розвинулась Німеччина за лічені десятиліття. Чи малу роль у відбудові відіграло та продовжує відігравати активне німецьке суспільство, яке після Другої світової пережило свою трансформацію від простих підданих до активних громадян.

Бути небайдужим, толерантним, здатним до співчуття, вміти поважати один одного і таким чином успішно інтегруватись у суспільство як активний громадянин - саме з цього починають формувати у дитини соціальну компетенцію німецькі викладачі, які поруч із родиною несуть відповідальність за розвиток дитини як гідної та самодостатньої особистості.

У післявоєнні роки цілеспрямоване політичне виховання німців відігравало значну роль у процесі трансформації суспільства від підданих до активних громадян. На думку заступника керівника відділу з питань політики Фонду Конрада Аденауера, колишнього керівника представництва фонду у Києві Ніко Ланґе, народитись та проживати у країні, ще не означає бути громадянином. За його словами, людина, яка цікавиться та опікується не тільки своєю особистістю, але й долучається до пошуку розв'язання суспільних проблем - і є громадянином.

Як наголошує експерт, кількість у Німеччині різноманітних об'єднань свідчить про суспільну громадську активність. Багато звичайних німців об'єднуються на комунальному рівні у різні спілки, активно долучаються до всього, що відбувається у житті країни.

Згідно зі статистикою, у Німеччині діє більш ніж півмільйона офіційно зареєстрованих громадських спілок та об'єднань, тобто близько семи об'єднань припадає на одну тисячу громадян. Та їх кількість щороку зростає зокрема у сферах соціального життя, відпочинку, спорту, захисту навколишнього середовища, допомоги тваринам, а також, звичайно, у сферах культури та політики.

Найважливіше - усвідомлення власної гідності

Засновник інформаційної платформи для активних громадян Deutschland.net Александр Родерт зазначає, що поняття громадянин нерозривно пов'язане з поняттям свободи. Формування активного громадянського суспільства є, за його словами, основною умовою для розвитку демократичної, правової держави. А однією з найважливіших умов для розвитку громадянського суспільства є усвідомлення власної гідності.

«Необхідно, щоб працездатна людина, яка хоче про себе піклуватись, хоче зробити свій внесок у розвиток суспільства, бути активною, мала можливості реалізувати свої наміри. Інакше, якщо держава чинитиме вплив, людина просто вимушена бути пасивною», - наголошує Родерт.

За словами політолога Ніко Ланґе, розв'язання суспільних проблем можна знайти лише тоді, коли діє принцип солідарності та співпраця. Тоді як у посткомуністичних країнах присутні упереджені погляди на те, що громадяни та держава мають діяти у супереч один одному.

У Німеччині ж, за словами експерта, держава сприяє тому, щоб жителі країни були активним громадянським суспільством. Такий підхід до політики, коли громадяни на одному боці, а держава на іншому, є неправильним, оскільки громадяни і є держава.

«Людяність та повага до інших є вирішальними у формуванні свідомості активного громадянина. Політик або той, хто несе політичну відповідальність, може думати, що людина, яка не розуміється на політиці, не здатна вирішувати суспільні проблеми. Але ж людям потрібно довіряти у тому, що вони у змозі ухвалювати важливі рішення», - зазначає політолог.

Так, незалежне та зріле громадянське суспільство може формуватись за умов, коли матиме можливість самостійно визначати своє майбутнє, а держава повинна у першу чергу забезпечувати населення освітою, створювати простір для активної діяльності громадян, що можливо в умовах миру та свободи.

Реалізація завдань виховання в Німеччині

освіта емігрант толерантність кваліфікація

Процеси інтеграції сприяють перетворенню Європи на багатомовне полікультурне суспільство, в якому всі культури мають право на існування та рівні права у всіх сферах життєдіяльності. Із збільшенням контактів між державами збільшується мобільність людей, їх мотивація до підтримки контактів як в межах рідної країни, так і поза її межами.

Німеччина є поліетнічною державою, до складу населення якої входять різні за походженням і ступенем соціально-економічного розвитку етнічні спільноти. Це зумовлює полікультурність суспільного середовища, вимагає підготовки особистості, здатної сприймати і розуміти не лише власні, а й культурні цінності інших народів, спроможної до міжетнічної і міжкультурної комунікації. Зіткнення цивілізаційних, культурних, етнічних інтересів створюють конфліктну ситуацію в межах загального національно-державного простору. У цьому контексті актуалізується проблема формування у сучасних дітей і молоді ціннісного плюралізму, толерантності і менталітету співробітництва, становлення „діалогу культур” різних національностей, рас, віросповідань, поглядів, переконань.

Ще О. Шпенглер, відомий німецький філософ і культуролог, історик і публіцист, представник філософії життя, у книзі «Присмерк Європи», зазначаючи специфічність національної культури та унікальність кожної з них, запропонував метод «портретування» культур. Культура, за О. Шпенглером, виникає з потягу до “космічності”, до культивування такту й ритму. Вона охоплює всі надбання народу: від філософії і літератури до фінансових операцій і ведення війни. Кожен народ створює унікальну культуру, яка має “душу”, внутрішню єдність усіх елементів і відокремлена від інших культур як своєрідних “організмів”, що послідовно проходять стадії зародження, розвитку, злету й падіння. На думку О. Шпенглера, кожен тип культури має свій термін існування, що визначається внутрішніми особливостями її організації. Цей термін - приблизно тисячоліття. Вмираючи, культура перетворюється на цивілізацію, яка, на думку вченого, постає у вигляді “мертвого простору” інтелекту, поля згасання культури. О. Шпенглер одним з перших у культурології досліджував зміст поняття «культура», але, вважаємо, він дещо помилявся в її оцінюванні. Його тезу про “взаємонепроникнення” культур та їх загибель було спростовано самим життям, оскільки без діалогу немає історії та розвитку особистості. Аксіоматично, що осмислення чужої культури допомагає краще зрозуміти свою [1].

У педагогічній системі ж Німеччини спостерігається зростання цінностей особистісного розвитку, що свідчить про бажання бути суспільно активними, вільними, займатися самореалізацією, розширювати власний світогляд (Г. Клагес).

Значне місце посідають «традиційні» німецькі цінності - пунктуальність, ощадливість, охайність, старанність (О.Гьоффе). У зв'язку з економічним добробутом та соціальною захищеністю зростає значення пост-матеріальних цінностей, естетичних та екологічних аспектів життя (Е. Олдмейєр, Р. Інглехарт, Б. Шльодер). Спільними для різних педагогічних систем є також свобода і відповідальність, оскільки вони відкривають шлях до оновлення людства (І.Фіхте), сприяють формуванню гуманістичної поведінки і світогляду. Свобода формує також такі якості, як толерантність, лояльність, гідність по відношенню до себе, відповідальність, що виступає важливою складовою процесу навчання і виховання і відповідає основним завданням освіти третього тисячоліття.

Розбіжності у ціннісних орієнтаціях слід сприймати як основу виховання поваги до інших культур, як можливість пізнання історії і традицій інших ментальностей. Тому все актуальнішим і значущим в умовах створення єдиного освітнього простору стає напрям виховання, спрямований на толерантні відносини між людьми та державами. Толерантності відводиться одне з головних місць у системі ціннісних пріоритетів освіти, тому що освіта, за словами Б. С. Гершунського, має ініціювати інтерес до проблеми толерантності не лише у конкретному суспільстві, але й у міжнародному масштабі. Саме у процесі освіти та виховання, які є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства, формується життєва позиція, основні моральні цінності й норми, духовні й інтелектуальні якості. Усвідомлюючи високі досягнення науково-технічного прогресу, проблеми глобалізації, необхідність співіснування різних культур в країні, уряд Німеччини намагається забезпечити всі сфери суспільної діяльності спеціалістами високої фахової компетенції.

Тому держава щорічно інвестує значні кошти в освіту. Освітня політика у Німеччині, відповідно до ст. 7 Основного закону, перебуває під наглядом держави. Між тим згідно федерального устрою країни всім землям надається багато повноважень у керівництві освітньою галуззю. Загальну єдність забезпечує Гамбурзька “Угода між землями Федеративної Республіки Німеччини про уніфікацію в царині шкільної освіти” (14 жовтня 1971 р.), яка регулює процеси розвитку обов'язкової та гімназійної освіти, а також уніфікує екзаменаційні вимоги щодо отримання атестату зрілості та взаємного визнання свідоцтв [2-4].

На початку третього тисячоліття Німеччина ставить перед освітою завдання виховання та розвитку молодих людей повноцінними громадянами демократичного суспільства, здатними у майбутньому відстоювати його цінності. Завдання виховання гармонійної особистості є спільним для багатьох європейських держав, тому основним напрямом розвитку освіти у Німеччині є євроінтеграція, розвиток європейського аспекту діяльності, включення в “Європу знань”.

У контексті євроінтеграції багато зусиль докладається для того, щоб довести іноземним студентам можливості і переваги навчання у Німеччині. Міністерство освіти і науки Німеччини та служба академічного обміну (DAAD) провели спільно низку заходів, спрямованих на збільшення частки іноземних студентів. Значним досягненням стало те, що за кількістю іноземних студентів, частка яких збільшилася протягом останніх років з 8 до 10%, Німеччина посідає друге місце у світі. А до закону про емігрантів було внесене положення, згідно якого іноземним студентам після закінчення навчання дозволено залишатися працювати у Німеччині [5].

В країні велика увага приділяється розвитку міжнародного співробітництва у галузі освіти взагалі, оскільки це сприяє толерантності між народами та відкритості до культур інших країн.

У багатьох університетах Німеччини проводиться спеціальна підготовка вчителів для підвищення їх кваліфікації. Так, в університеті міста Ростока розроблено план навчання для викладачів загальних та вищих шкіл (фах “Іноземна мова”). Підвищення кваліфікації вчителів іноземної мови відбувається в контексті євроінтеграції. Працюють спільні школи ЮНЕСКО, на заняттях обговорюються питання європейського виховання, організовуються семінари з міжкультурного виховання.

Так, наприклад, ідея поєднання різних національних систем знайшла своє відображення у створенні інтернаціональних шкіл (ІS). Ідея відкриття таких шкіл виникла з необхідності надання освіти дітям бізнес-працівників, які часто переїздять з однієї країни в іншу. Навчання у таких школах ведеться англійською мовою, до співпраці запрошуються викладачі з усього світу, що дає підстави характеризувати подібні школи як важливий чинник німецької економіки. IS зарекомендували себе у Німеччині як школи з дуже високою якістю навчання, вони набувають все більшого авторитету серед німецьких батьків, які все частіше записують до них своїх дітей.

Держава, політичні лідери, приватні спеціальні фонди сприяння фундаментальним дослідженням докладають чимало зусиль для вирішення проблеми забезпечення освітою дітей-біженців та емігрантів. Кількість учнів, які належать до національних меншин, постійно зростає, тому виховний процес спрямовується на вивчення різних культур, наоб'єднання німецьких та іноземних школярів, з метою привчання їх жити у мирі і злагоді.

Кількість іноземних учнів у школах Німеччини досягла у 1996-1997 навчальному році приблизно 1 млн., що у процентному відношенні становить 9,3% від загальної кількості учнів [6]. Принципи толерантності і мирного співіснування, міжкультурного виховання, матеріали, на яких у дітей виховується правове, духовне відчуття причетності до навколишнього середовища, світу, покладені в основу створення нових програм з німецької мови, етики, історії, соціології, філософії, релігії, правознавства, географії.

Програми, які створені на основі загальнолюдських цінностей і сприяють обізнаності щодо європейського простору, вирізняються за змістом, який визначається потребами та інтересами окремих країн, регіонів, шкіл. Незважаючи на різницю у змісті, ці програми повинні заохочувати всіх молодих європейців поважати людей інших націй та культур і виявляти солідарність з іншими, вважати себе не лише громадянами власних регіонів і країн, а й громадянами Європи і всього світу, тобто формувати моральну ціннісну свідомість.

Висновки

Отже, головна ідея докорінної реорганізації освіти у ХХІ столітті полягає у створенні для кожної людини можливостей отримання і поповнення знань, вихованні соціальної і професійної мобільності; можливостей розвитку, вдосконалення, самореалізації протягом усього життя; формуванні стратегічного мислення; посиленні гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти.

Література

1. Шпенглер О. Закат Европы. Образы и действительность / О. Шпенглер. - М. : Мысль, 2000. - 1376 с.

2. Андрощук А., Андрощук Г. Система освіти у ФРН / А. Андрощук, Г. Андрощук // Рідна школа. - 2000. - № 12. - С. 71-76.

3. Ворожейкина О. Л. Образование в Федеративной Республике Германия / О. Л. Ворожейкина // Социально-политический журнал. - 1998. - № 4,5. - С. 172-198.

4. Lorent H.P. Vorbereiten auf den padagogischen Alltag / H.P. Lorent // Padagogik. -1995. - № 6. - S. 50-53.

5. Bildung auf einen Blick 2004. http://www.bmbf.de/de2994.php

6. Fischer E. Auslandische Kinder in der Grundschule / E. Fischer // Grundschule. 1994. - № 12. - S.53-54.

Размещено на Allbest.ur