Інформаційна діяльність людини повинна бути на тому рівні, що спілкування «людина - людина» залишиться переважним видом спілкування, а спілкування «людина - машина» буде його лише доповнювати. Комп'ютер повинен не придушувати, а розкріпачує особистість, залишаючи машині - машинне, а людині - людське. Опіка - задоволення всіх потреб, огородження від будь-яких турбот, зусиль і труднощів. В результаті у дитини в майбутньому відсутні самостійність, ініціативність, а це може призвести до самотності. Такі діти найчастіше відчувають себе непотрібними через те, що навколишні діти називають їх матінка синками або татусевими дочками. У суспільстві вони відчувають байдуже або зневажливе ставлення навколишнього світу до себе в порівнянні з тим, як ставляться до них батьки. цих двох категоріях виховання йде блокування процесу серйозної підготовки дітей до зустрічі з реальністю. Вони виростають непристосованими до особистої та колективної відповідальності. Часто люди тягнуться до сприятливих відносин, яких не було в сім'ї. Це є бажанням змінити на протилежні деякі риси характеру батьків. Якщо ваші батьки були дуже суворі, ви, можливо, будете дуже розуміючими зі своїми дітьми. Якщо ваша сім'я була зовсім не уважна до ваших особистісним, емоційним проблемам, то ви, мабуть, станете постійно цікавитися життям своїх дітей.[46]

Людина завжди шукає нові способи самовираження і спілкування з іншими людьми. Саме в кіберпросторі він знаходить одну з таких можливостей, де можна бути тим, ким хочеться, і висловлювати свої особисті якості без постійного контролю з боку зовнішнього спостерігача. Люди віддають перевагу спілкуванню у віртуальних кімнатах перед спілкуванням у реальному житті, тому що там можна анонімно спілкуватися, змінюючи своє реальне «я». Анонімність є важливим аспектом розуміння у віртуальному світі.

Із самих ранніх стадій формування структури цього простору анонімність підтримується, хоч і робляться спроби для її усунення. Це не може не звернути на себе увагу. Проводяться масові опитування, йде інтерактивне спілкування. При такому спілкуванні ніхто не знає, хто ти, звідки ти, який у тебе підлогу.

Відхід з реального у світ комп'ютера може породити у багатьох людей ілюзію комфортного життя у створеному для себе психологічно прийнятному світі. Така небезпека дійсно існує. Це підтверджено людьми, у яких соціальні зв'язки із зовнішнім світом стають вразливими. Дана ймовірність навряд чи може бути позитивною для суспільства, тут потрібні наукові вишукування соціологів, психологів та медиків. Ще однією причиною, по якій люди живуть більшу частину часу в кіберпросторі, є самотність. За словами поета Р. М. Рільке, зростання самотності «... хворобливий, як зростання хлопчика, і сумний, як початок весни ... Нести його нелегко, і кожному доведеться пережити години, у які вони його з радістю проміняли б на будь-яку - не має значення , яку саме - спільність, на хоча б подобу близькості з першим зустрічним, з самим негідним ...» Цьому почуттю особливо схильні підлітковий і юнацький вік. При детальному аналізі підлітки часто називають самотністю нудьгу, невміння зайняти себе, відсутність компанії.

Вже сьогодні в спілкуванні людини з іншою людиною для багатьох є більш важким випробуванням, ніж спілкування з комп'ютером.

Сучасні діти спочатку вчаться грати в комп'ютерні ігри, а потім вже в рухливі у дворі. Реальність сьогодні така, що діти спочатку опановують комп'ютерну грамоту, а потім вже мовну, математичну. Побічним ефектом раннього знайомства може бути комп'ютерна залежність. Чим же краще віртуальний світ, ніж реальний? Доведено, що комп'ютерна залежність є однією з форм догляду людини від реальності, яка може травмувати через складні відносин між людьми. Така реальність призводить до конфліктів, розчарувань, хворобливим проявам і гірким втрат. Саме тому підлітку, який ще не навчився вибудовувати відносини в суспільстві, здається, що віртуальний світ і ігри - ідеальний для нього вихід. Саме в роботі на комп'ютері він може реалізувати свій потенціал, при цьому він нічим не ризикує. Він знайомиться в Мережі, надає своєму іміджу ті риси, які в реальному житті у нього відсутні. У цьому світі він говорить про те, про що в реальному житті заборонено або не прийнято. Створюється ілюзія всемогутності, яка може запаморочити голову не лише дитині, але і дорослому.

Для того щоб у підлітка зник інтерес до комп'ютерних клубах, необхідно спочатку розібратися в тому, що могло послужити причиною його виходу з реального життя. Що він міг знайти в тому світі такого, що не зміг знайти в реальності? Адже будь-яка людина, свідомо чи ні, чимось займається для задоволення потреб. Комп'ютерна залежність сьогодні є проблемою, що постала в ряд з наркоманією і алкоголізмом.

Особливою формою міжособистісних відносин є дружнє спілкування. Воно характеризується індивідуальністю та вибірковістю. Проблема пошуку дружнього спілкування стає актуальною в підлітковому віці. Саме в цей період підліток може піти з головою в світ комп'ютера. У спілкуванні кожен шукає в іншій людині душу, її внутрішній світ. Зворотній зв'язок у спілкуванні успішна, якщо людина отримує результат взаємодії.

Важливою умовою налагодження взаємин є сприйняття при спілкуванні. Взаємовідносини у сім'ї накладають відбиток на розвиток людського спілкування. Існує кілька типів сімейних відносин. Диктат - придушення ініціативи та відчуття власної гідності. У результаті з'являються страх, невпевненість у собі, почуття, що тебе ніхто не любить. Результатом може бути втеча дитини від реальних подій у віртуальний світ.[46]

На сьогодні всесвітня мережа більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох підлітків, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в в більш дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу [11, 149-154].

На підставі динаміки ігрової залежності виділяються чотири стадії розвитку психологічної залежності, які мають свою специфіку.

Можливість їх розповсюдження на інші ігри і види комп'ютерної діяльності існує.

За деякими даними, близько 10 - 14% гравців можна назвати завзятими, тобто знаходяться на стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. Ця стадія характеризується не тільки постійною потребою в грі, але й іншими серйозними змінами у внутрішньому стані людини. Відбувається зміна самооцінки і самосвідомості. Залежність може проявитися в одній з двох форм: соціалізованої й індивідуалізованої. Соціалізованої форма ігрової залежності проявляється у підтримці соціальних контактів з людьми, частіше за все з такими ж гравцями. Ці люди дуже люблять грати один з одним за допомогою комп'ютерної Мережі. Мотив гри носить змагальний характер. Ця форма залежності має менший вплив на психіку особистості, ніж індивідуалізована форма. Відмінності в тому, що все не припиняють контактувати з іншими людьми, не йдуть у себе. Але оточення, яке складається з таких же фанатів, як правило, не дає людині повністю відірватися від реальності, піти у віртуальний світ і довести себе до руйнування.

Індивідуалізована форма залежності є крайньою формою залежності, коли порушується взаємодія людини з навколишнім світом. Відбувається збій у основної функції психіки. У ній відбивається віртуальна реальність, а не вплив об'єктивного світу. Люди часто подовгу грають поодинці, потреба в грі присутній у таких суб'єктів нарівні з основними фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра - це свого роду наркотик. Якщо протягом тривалого проміжку часу вони не «беруть дозу», то починають відчувати негативні емоції, відчувати незадоволеність, з'являється депресивний стан. Це клінічний випадок, психопатологія чи спосіб життя, який завжди приводить до патології. Такі випадки потребують окремого вивчення.

На одній зі стадій відбувається зниження ігровий активності людини. Відносини його з комп'ютером тут можна порівняти з не щільно, але міцно пришитою гудзиком. Створюється видимість, що людина відійшла від гри в комп'ютер на певну відстань. Однак повністю відірватися від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор він не в силах. Це стадія є найтривалішою з усіх описаних вище стадій. Її тривалість може бути навіть завдовжки в життя в залежності від швидкості згасання прихильності. Саме існування залежності від комп'ютерних ігор в історії займає невеликий період. Але випадків повного згасання залежності - одиниці.

Якщо гравець зупинився на одній з перших трьох стадій, то залежність згасає швидше. А якщо він поступово проходить всі три стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор, то на останньому щаблі він буде перебувати дуже довгий період часу.

Визначальним чинником буде те, до якого рівня відбудеться спад величини залежно після проходження максимуму. Чим сильніше спад, тим швидше буде згасати залежність.

Слід зауважити, що повністю залежність зникнути не зможе. Як тільки з'являться нові ігри, ігрова залежність може зрости. Після того як людина пройде всю гру, сила залежно повернеться на вихідний рівень. Ці стадії психологічної залежності можуть мати стерті кордону, так як кожна людина індивідуальна. Кожна нормальна людина прагне впоратися з різними проблемами в реальному житті. Якщо щось не виходить, то рольова гра може бути самим простим і доступним способом, де він може розіграти і пережити ту чи іншу проблему. Головне, щоб гра не стала для людини простим способом піти у віртуальність. Адже в цьому світі проблеми відступають на задній план. Якщо людині необхідно зняти стрес за допомогою гри, то рольові ігри можуть у цьому допомогти. Але зазвичай люди зловживають цим способом відходу від реальності. У результаті втрачається почуття міри, гра носить тривалий характер. Існує небезпека повного усунення від реального світу і придбання людиною психологічної залежності від комп'ютера.[46]

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, у школі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що дитина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, «змушений» актуалізувати витіснені в несвідоме інфантильні уявлення і набір стереотипних поведінкових реакцій. Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача [7].

За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів - вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного «відключення», до втрати соціальної адаптації - це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці людини, а не в Інтернеті чи філателії.

Проблема залежності починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними залежностями як патологічна гра. Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної [4].

На основі досліджень психологами Інтернет-залежних, можно виділити, що вони найчастіше використовують:

соціальні мережі (Вконтакте, однокласники і т.п.);

чати;

он-лайн ігри;

телеконференції;

E-mail;

WWW;

інформаційні протоколи (ftp, goper та інш.) [56].

«Інформаційний вампіризм». Оскільки Інтернет надає необмежений доступ до інформації, це здатно викликати в учнів так званий «інформаційний вампіризм» (або хапаємо все, що можемо або шукаємо надточну і надперепровірену інформацію про те, що конкретно потрібно).

Почуття захищеності в Мережі: за даними опитування Інтернет-залежних приваблюють такі особливості мережі, як: анонімність (86%), доступність (63%), безпека (58%) і простота використання (37%).

На думку К. Янг, будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень - про релігію, аборти і т.п. Тобто вони виявляються здатними відстоювати свою точку зору, говорити «ні», у меншій мірі боячись оцінки і відкидання навколишніх, чим у реальному житті. У кіберпросторі можна виражати свою думку без страху відкидання, конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що особистість самої людини може бути замаскована.

Можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням.

Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі. Також мережна залежність може бути наслідком психотравмуючої ситуації (втрата близької людини, роботи, родини і т.д.) [16].

1.4 Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів

На думку спеціалістів комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже стали залежними від комп'ютерних ігор, ніхто не підраховував. Але що їх багато - вже факт.

Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, «довгограючі» і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді - і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість [11, 149-154].

Всім відомо, а власникам комп`ютерних залів - насамперед, що працюючий дисплей - джерело різного роду випромінювань. Особливо шкідливе для здоров`я жорстке гамма-випромінювання може давати задня панель дисплея.

Під час роботи дисплеїв збільшується іонізація повітря і температура, вологість же, навпаки, зменшується. Проте, незважаючи на це, санітарна норма, що передбачає розміщення одного комп`ютера не менше, ніж на шести квадратних метрах, дуже часто не дотримується і замість, наприклад, восьми комп`ютерів у приміщення заштовхується вісімнадцять.

Про те, що дитина не повинна довго сидіти перед монітором, знають навіть далекі від електроніки люди. Згідно з гігієнічними вимогами 7-10-річні діти мають сидіти за комп'ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші - три рази на день. [7, 64]

Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній “стаж” гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп'ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.

Якщо довго сидіти за комп'ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв'язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп'ютером не більше години, то так повинні робити й самі [4, 53-57].

Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення кількості пацієнтів, основні скарги яких пов'язані з впливом Інтернету.

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш. [20]

Більшість дітей уже не уявляють свого дозвілля без Інтернету, комп'ютерних ігор і чату. Заради життя в мережі, найчастіше, вони з легкістю жертвують уроками в школі. Інтернет, як павук, затягує підлітка у свою павутину. І як тільки людина починає жити в ілюзорному світі, вона втрачає зв'язок зі світом реальним і попадає в залежність від всесвітньої мережі.

За спостереженнями дослідників, часто таке явище спостерігається у дітей з нестійкою психікою, у тих, хто розгублюється навіть перед незначними проблемами, хто за якимись причинами погано адаптується до життя. І перша ознака такої залежності - коли дитина отримує радість тільки від гри, щиро захоплюється нею, і намагається відгородитися від реальності.

Якщо намалювати портрет такого собі середнього інтернет-залежного, то можна уявити, що це підліток чоловічого роду, який щотижня проводить не менше 24 годин в Інтернеті. Залежні від Інтернету часто мали деякі мінімальні ушкодження центральної нервової системи, які ще не вийшли на рівень клінічної патології. У таких дітей генетично відслідковується схильність до алкоголізму або ігор в карти. І в родині такої дитини, як правило, є проблеми. Як показує практика, в основному, це неповна родина або та родина, що працює на матеріальний успіх і мало замислюється, що ж відбувається із власною дитиною. Батьки, намагаючись домогтися успіху й забезпечуючи матеріально, вважають, що дітей усьому повинна навчити школа або зразкові друзі, і повністю припиняють виховання [14].

Інтернетом користується більше одного мільярда осіб на Землі. І це не межа. Як і немає межі поширенню цього нового лиха людства, подібного до алкоголізму або наркоманії - інтернет-залежності. Цивілізація «подарувала» нам ще одну хворобу й зовсім нове явище в психіатрії - інтернет-психози. Розвинені країни стали усе більше говорити про цю проблему. У світовій практиці вже є випадки, коли дитина сидить у мережі, не виходячи з кімнати кілька діб, вона переходить у прострацію, її свідомість відключається й наступає летальний кінець. Дитина помирає від мозкової недостатності. Вона усе ще стукає по клавішах, але її мозок уже відмирає.

Треба розмежовувати поняття інтернет-залежність, ігрова залежність і комп'ютерна залежність. Це різні терміни, що характеризують різні поняття, але які увесь час перегукуються. Сучасна наука звернулася до цих проблем, тому що батьки стали все частіше приходити до фахівців, стверджуючи, що вони безсилі перед сучасними технологіями. Спочатку вони купують своїй дитині комп'ютер, а потім не можуть її «відірвати» від монітора. Дитина прямо на очах стає зовсім іншою. Змінюється її ставлення до батьків і до навчання. При цьому вчені так само помітили, що під час віртуального спілкування людина починає розкриватися, розповідати найголовніші речі. Віртуальний простір створює психологічне поле, для якого характерна абсолютна відкритість. Діти в такому віртуальному просторі миттєво стають дорослими. Вони можуть заробляти інтернет-гроші, заходити на порно-сайти й зайнятися чистою фізіологією, можуть вилаяти на форумі матом і безвісти зникнути. Тобто вони можуть робити все, що їм недоступне в реальному світі. І віртуальний простір перетворюється у віртуальне життя. Але воно дуже оманливе. З нього важко повернутися до навчання й роботи. Це призводить до вираженого конфлікту, що спричиняє невротичні порушення.

Часто діти сидять за комп'ютером до пізньої ночі, що призводить до неадекватної емоційної реакції, підвищеної функції кори головного мозку, органів зору й слуху, емоційної сфери, до порушення надходження крові. Якщо ми не приділяємо достатню увагу нашим дітям, то дитина боїться засинати в темряві, вставати вночі, тому що їй здається, що хтось або щось вилізе з-за рогу. Потім дитина втрачає сон. Намагається спати при включеному світлі, а якщо не включає, то їй сняться кошмари, і вона прокидається з лементом. І такі психоемоційні моменти поступово накопичуються. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп'ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем. Починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема, лобової частини.

Діти, які довго сидять за комп'ютером, не хочуть рухатися. Вони говорять, що в них болять ноги. І це дійсно так. Оскільки сидячий спосіб життя - це невеликі фізичні навантаження, не в повному обсязі працюють судини, порушується функція роботи м'язів [16].