підвищення настрою (ейфорія) під час гри на комп'ютері;

неможливість зупинитися;

збільшення тривалості часу, проведеного за комп'ютером;

нехтування спілкуванням зі членами родини, друзями;

підвищення дратівливості під час перебування не за комп'ютером;

проблеми з навчанням (забувають про уроки). [27]

Відзначаються особливості Інтернет-залежності. Це не хімічна залежність, тобто вона не приводить до руйнування організму. Якщо для формування традиційних видів залежності вимагаються роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-залежності відсутня можливість довготривалого спостереження [57].

Учні є найбільш уразливими що до виникнення інтернет-залежності, бо їх психіка ще формується. Тому учня, що залежить від комп`ютера можна відрізнити відразу. Він звернений усередину себе, не помічає або ігнорує зовнішні події, погано адаптується до реального життя. Навіть краса природи сприймається з меншим захопленням, оскільки можливості комп`ютерної графіки безмежні, і на екрані монітора з`являються чудові, фантастично прекрасні, але неіснуючі насправді, пейзажі. Потяг до комп`ютерних ігор - із подорожами до неймовірних світів усе більше занурює у віртуальність. Цей стан вже й називається інтернет-залежність. [13]

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення "новою іграшкою", учень перестає займатися усім іншим. Поступово дитина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за "усесвітньою павутиною". Як правило, користувач приховує від рідних, скільки часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо дитину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У неї порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Навіть коли учень, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно "висить" на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, в сім`ї.

Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, зайнятися спортом, вивченням грі на музичному інструменті. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до фахівців. До речі, у США інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом і лікують психологи і психіатри. У нас вони лише розробляються. Без Інтернету у хворих починається ломка [29].

Термін "Інтернет-залежність" часто трактується дуже широко і позначає велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (в студентському середовищі найбільш поширені всі ці основні п'ять типів, а в інших "вікових" групах деяких може просто не існувати):

1) Кіберсексуальна залежність - нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях "для дорослих".

2) Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств - надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах, чатах тощо (першість у жінок).

3) Нав'язлива "фінансова" потреба у Мережі - гра в онлайнові ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах.

4) Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) - нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.

5) Комп'ютерна залежність - нав'язлива гра в комп'ютерні ігри (стрілялки - Doom, Quake, Unreal та ін., стратегії типу Star Craft, чи квестові), або програмування та інші види комп'ютерної діяльності по Мережі [15].

На сьогоднішній день в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу "Інтернет" чи "комп'ютерної" залежності. В останню версію "Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів" (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла жодна з цих категорій. Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет-залежність буде згодом визнана захворюванням (у якості, наприклад, так званого "кіберрозладу"), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені фахівці з психічного здоров'я і дослідники цього феномена.)

Як і у всіх подібних випадках, винесенню такого діагнозу повинне передувати всебічне дослідження. При цьому необхідно враховувати два основних критерії: послідовний, надійно діагностуємий набір ознак, що визначають цей розлад і існування кореляцій - загальні елементи в анамнезі, особистісних характеристиках і прогнозах на майбутнє у людей, що діагностувалися подібним чином. До тих пір, поки ці вимоги не будуть дотримані, постановка діагнозу не може вважатися обґрунтованою, і є не більш ніж навішуванням ярликів. [14]

Найважливішим кроком на шляху подолання комп'ютерної та інших видів залежності є визнання проблеми й активна потреба в здоровішому способі життя. Визначити залежність дитини від комп'ютера можна за допомогою спеціального тесту.

1.2 Особливості психологічної діагностики

В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп'ютерну чи Інтернет-залежність. Наприклад Кімберлі Янг діагностує Інтернет-залежність на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік. При цьому вона фокусує увагу на залежності від Інтернету, а не на більш загальній комп'ютерній залежності:

- Чи почуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом (чи думаєте Ви про попередній он-лайн сеанс і чи смакуєте наступні)?

- Чи відчуваєте Ви потребу в збільшенні часу, проведеного в Мережі?

- Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити чи припинити використання Інтернету?

- Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригнобленим чи роздратованим при спробах обмежити чи припинити користування Інтернетом?

- Чи знаходитеся Ви он-лайн більше, ніж думали бути?

- Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикували одержати проблеми на роботі, навчанні чи в особистому житті через Інтернет?

- Чи траплялося Вам брехати членам родини чи іншим людям щоб приховати час перебування в Мережі?

- Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб піти від проблем чи від поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії)? [22]

Людина вважається Інтернет-залежним у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.

Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

- нав'язливе бажання перевірити e-mail;

- постійне чекання наступного виходу в Інтернет;

- скарги близьких на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;

- скарги близьких на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет. [14]

Більш розгорнуту систему критеріїв приводить Іван Голдберг. На його думку, Інтернет-залежність можна констатувати при наявності 3 пунктів з наступних:

- Кількість часу, яку потрібно провести в Інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в мережі межує з ейфорією), помітно зростає;

Якщо людина не збільшує кількість часу, що вона проводить в Інтернеті, то ефект помітно знижується;

Користувач робить спроби відмовитися від Інтернету чи хоча б менше проводити в ньому менше часу;

Припинення чи скорочення часу, проведеного в Інтернеті приводить користувача до поганого самопочуття. [54]

Воно розвивається в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

Доктор М. Орзак виділяє не тільки психологічні, але і фізичні симптоми, до яких відносить:

- враження нервових стовбурів руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів;

- оніміння пальців руки, що тримає „мишку";

- сухість та різь в очах;

- головні болі по типу мігрені;

- болі в спині;

- нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;

- зневага до особистої гігієни;

- розлад сну, зміна режиму сну.

Російські психологи з МДУ виділяють наступні поведінкові характеристики Інтернет-залежних:

- активне небажання відволіктися, навіть на короткий час від роботи в Інтернеті;

- роздратування при вимушених відволіканнях;

- невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі;

- використання все більших сум грошей для забезпечення роботи в Інтернеті, у тому числі і в борг;

- готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи, навчання чи службові справи, важливі особисті і ділові зустрічі;

- небажання приймати критику подібного образу життя;

- готовність миритися з руйнуванням сім'ї;

- втрата кола спілкування з-за Мережі;

- зневага власним здоров'ям;

- скорочення тривалості сну, внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час; уникання фізичної активності. [30]

Для встановлення комп'ютерної залежності пропонується серія тестів, які допоможуть вчителю та батькам визначити залежність у дитини, або того, що може спонукати до неї. Також за допомогою тестів може виявитись те, на що батькам потрібно звернути увагу. Додаток А

1.3 Психологічні причини Інтернет-залежності

Інформаційна діяльність людини повинна бути на тому рівні, що спілкування "людина - людина" залишиться переважним видом спілкування, а спілкування "людина - машина" буде його лише доповнювати. Комп'ютер повинен не придушувати, а розкріпачує особистість, залишаючи машині - машинне, а людині - людське. Опіка - задоволення всіх потреб, огородження від будь-яких турбот, зусиль і труднощів. В результаті у дитини в майбутньому відсутні самостійність, ініціативність, а це може призвести до самотності. Такі діти найчастіше відчувають себе непотрібними через те, що навколишні діти називають їх матінка синками або татусевими дочками. У суспільстві вони відчувають байдуже або зневажливе ставлення навколишнього світу до себе в порівнянні з тим, як ставляться до них батьки. цих двох категоріях виховання йде блокування процесу серйозної підготовки дітей до зустрічі з реальністю. Вони виростають непристосованими до особистої та колективної відповідальності. Часто люди тягнуться до сприятливих відносин, яких не було в сім'ї. Це є бажанням змінити на протилежні деякі риси характеру батьків. Якщо ваші батьки були дуже суворі, ви, можливо, будете дуже розуміючими зі своїми дітьми. Якщо ваша сім'я була зовсім не уважна до ваших особистісним, емоційним проблемам, то ви, мабуть, станете постійно цікавитися життям своїх дітей. [46]

Людина завжди шукає нові способи самовираження і спілкування з іншими людьми. Саме в кіберпросторі він знаходить одну з таких можливостей, де можна бути тим, ким хочеться, і висловлювати свої особисті якості без постійного контролю з боку зовнішнього спостерігача. Люди віддають перевагу спілкуванню у віртуальних кімнатах перед спілкуванням у реальному житті, тому що там можна анонімно спілкуватися, змінюючи своє реальне "я". Анонімність є важливим аспектом розуміння у віртуальному світі.

Із самих ранніх стадій формування структури цього простору анонімність підтримується, хоч і робляться спроби для її усунення. Це не може не звернути на себе увагу. Проводяться масові опитування, йде інтерактивне спілкування. При такому спілкуванні ніхто не знає, хто ти, звідки ти, який у тебе підлогу.

Відхід з реального у світ комп'ютера може породити у багатьох людей ілюзію комфортного життя у створеному для себе психологічно прийнятному світі. Така небезпека дійсно існує. Це підтверджено людьми, у яких соціальні зв'язки із зовнішнім світом стають вразливими. Дана ймовірність навряд чи може бути позитивною для суспільства, тут потрібні наукові вишукування соціологів, психологів та медиків. Ще однією причиною, по якій люди живуть більшу частину часу в кіберпросторі, є самотність. За словами поета Р.М. Рільке, зростання самотності". хворобливий, як зростання хлопчика, і сумний, як початок весни. Нести його нелегко, і кожному доведеться пережити години, у які вони його з радістю проміняли б на будь-яку - не має значення, яку саме - спільність, на хоча б подобу близькості з першим зустрічним, з самим негідним." Цьому почуттю особливо схильні підлітковий і юнацький вік. При детальному аналізі підлітки часто називають самотністю нудьгу, невміння зайняти себе, відсутність компанії.

Вже сьогодні в спілкуванні людини з іншою людиною для багатьох є більш важким випробуванням, ніж спілкування з комп'ютером.

Сучасні діти спочатку вчаться грати в комп'ютерні ігри, а потім вже в рухливі у дворі. Реальність сьогодні така, що діти спочатку опановують комп'ютерну грамоту, а потім вже мовну, математичну. Побічним ефектом раннього знайомства може бути комп'ютерна залежність. Чим же краще віртуальний світ, ніж реальний? Доведено, що комп'ютерна залежність є однією з форм догляду людини від реальності, яка може травмувати через складні відносин між людьми. Така реальність призводить до конфліктів, розчарувань, хворобливим проявам і гірким втрат. Саме тому підлітку, який ще не навчився вибудовувати відносини в суспільстві, здається, що віртуальний світ і ігри - ідеальний для нього вихід. Саме в роботі на комп'ютері він може реалізувати свій потенціал, при цьому він нічим не ризикує. Він знайомиться в Мережі, надає своєму іміджу ті риси, які в реальному житті у нього відсутні. У цьому світі він говорить про те, про що в реальному житті заборонено або не прийнято. Створюється ілюзія всемогутності, яка може запаморочити голову не лише дитині, але і дорослому.

Для того щоб у підлітка зник інтерес до комп'ютерних клубах, необхідно спочатку розібратися в тому, що могло послужити причиною його виходу з реального життя. Що він міг знайти в тому світі такого, що не зміг знайти в реальності? Адже будь-яка людина, свідомо чи ні, чимось займається для задоволення потреб. Комп'ютерна залежність сьогодні є проблемою, що постала в ряд з наркоманією і алкоголізмом.

Особливою формою міжособистісних відносин є дружнє спілкування. Воно характеризується індивідуальністю та вибірковістю. Проблема пошуку дружнього спілкування стає актуальною в підлітковому віці. Саме в цей період підліток може піти з головою в світ комп'ютера. У спілкуванні кожен шукає в іншій людині душу, її внутрішній світ. Зворотній зв'язок у спілкуванні успішна, якщо людина отримує результат взаємодії.

Важливою умовою налагодження взаємин є сприйняття при спілкуванні. Взаємовідносини у сім'ї накладають відбиток на розвиток людського спілкування. Існує кілька типів сімейних відносин. Диктат - придушення ініціативи та відчуття власної гідності. У результаті з'являються страх, невпевненість у собі, почуття, що тебе ніхто не любить. Результатом може бути втеча дитини від реальних подій у віртуальний світ. [46]

На сьогодні всесвітня мережа більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох підлітків, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в в більш дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу [11, 149-154].

На підставі динаміки ігрової залежності виділяються чотири стадії розвитку психологічної залежності, які мають свою специфіку.

Можливість їх розповсюдження на інші ігри і види комп'ютерної діяльності існує.

За деякими даними, близько 10 - 14% гравців можна назвати завзятими, тобто знаходяться на стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. Ця стадія характеризується не тільки постійною потребою в грі, але й іншими серйозними змінами у внутрішньому стані людини. Відбувається зміна самооцінки і самосвідомості. Залежність може проявитися в одній з двох форм: соціалізованої й індивідуалізованої. Соціалізованої форма ігрової залежності проявляється у підтримці соціальних контактів з людьми, частіше за все з такими ж гравцями. Ці люди дуже люблять грати один з одним за допомогою комп'ютерної Мережі. Мотив гри носить змагальний характер. Ця форма залежності має менший вплив на психіку особистості, ніж індивідуалізована форма. Відмінності в тому, що все не припиняють контактувати з іншими людьми, не йдуть у себе. Але оточення, яке складається з таких же фанатів, як правило, не дає людині повністю відірватися від реальності, піти у віртуальний світ і довести себе до руйнування.

Індивідуалізована форма залежності є крайньою формою залежності, коли порушується взаємодія людини з навколишнім світом. Відбувається збій у основної функції психіки. У ній відбивається віртуальна реальність, а не вплив об'єктивного світу. Люди часто подовгу грають поодинці, потреба в грі присутній у таких суб'єктів нарівні з основними фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра - це свого роду наркотик. Якщо протягом тривалого проміжку часу вони не "беруть дозу", то починають відчувати негативні емоції, відчувати незадоволеність, з'являється депресивний стан. Це клінічний випадок, психопатологія чи спосіб життя, який завжди приводить до патології. Такі випадки потребують окремого вивчення.

На одній зі стадій відбувається зниження ігровий активності людини. Відносини його з комп'ютером тут можна порівняти з не щільно, але міцно пришитою гудзиком. Створюється видимість, що людина відійшла від гри в комп'ютер на певну відстань. Однак повністю відірватися від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор він не в силах. Це стадія є найтривалішою з усіх описаних вище стадій. Її тривалість може бути навіть завдовжки в життя в залежності від швидкості згасання прихильності. Саме існування залежності від комп'ютерних ігор в історії займає невеликий період. Але випадків повного згасання залежності - одиниці.

Якщо гравець зупинився на одній з перших трьох стадій, то залежність згасає швидше. А якщо він поступово проходить всі три стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор, то на останньому щаблі він буде перебувати дуже довгий період часу.

Визначальним чинником буде те, до якого рівня відбудеться спад величини залежно після проходження максимуму. Чим сильніше спад, тим швидше буде згасати залежність.

Слід зауважити, що повністю залежність зникнути не зможе. Як тільки з'являться нові ігри, ігрова залежність може зрости. Після того як людина пройде всю гру, сила залежно повернеться на вихідний рівень. Ці стадії психологічної залежності можуть мати стерті кордону, так як кожна людина індивідуальна. Кожна нормальна людина прагне впоратися з різними проблемами в реальному житті. Якщо щось не виходить, то рольова гра може бути самим простим і доступним способом, де він може розіграти і пережити ту чи іншу проблему. Головне, щоб гра не стала для людини простим способом піти у віртуальність. Адже в цьому світі проблеми відступають на задній план. Якщо людині необхідно зняти стрес за допомогою гри, то рольові ігри можуть у цьому допомогти. Але зазвичай люди зловживають цим способом відходу від реальності. У результаті втрачається почуття міри, гра носить тривалий характер. Існує небезпека повного усунення від реального світу і придбання людиною психологічної залежності від комп'ютера. [46]

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, у школі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що дитина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, "змушений" актуалізувати витіснені в несвідоме інфантильні уявлення і набір стереотипних поведінкових реакцій. Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача [7].

За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів - вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного "відключення", до втрати соціальної адаптації - це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці людини, а не в Інтернеті чи філателії.

Проблема залежності починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними залежностями як патологічна гра. Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної [4].

На основі досліджень психологами Інтернет-залежних, можна виділити, що вони найчастіше використовують:

соціальні мережі (Вконтакте, однокласники і т.п.);

чати;

он-лайн ігри;

телеконференції;

E-mail;

WWW;

інформаційні протоколи (ftp, goper та інш.) [56].

"Інформаційний вампіризм". Оскільки Інтернет надає необмежений доступ до інформації, це здатно викликати в учнів так званий "інформаційний вампіризм" (або хапаємо все, що можемо або шукаємо надточну і надперепровірену інформацію про те, що конкретно потрібно).

Почуття захищеності в Мережі: за даними опитування Інтернет-залежних приваблюють такі особливості мережі, як: анонімність (86%), доступність (63%), безпека (58%) і простота використання (37%).

На думку К. Янг, будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень - про релігію, аборти і т.п. Тобто вони виявляються здатними відстоювати свою точку зору, говорити "ні", у меншій мірі боячись оцінки і відкидання навколишніх, чим у реальному житті. У кіберпросторі можна виражати свою думку без страху відкидання, конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що особистість самої людини може бути замаскована.

Можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів "буферної" реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням.

Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі. Також мережна залежність може бути наслідком психотравмуючої ситуації (втрата близької людини, роботи, родини і т.д.) [16].

1.4 Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів

На думку спеціалістів комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже стали залежними від комп'ютерних ігор, ніхто не підраховував. Але що їх багато - вже факт.

Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, "довгограючі" і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді - і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість [11, 149-154].

Всім відомо, а власникам комп`ютерних залів - насамперед, що працюючий дисплей - джерело різного роду випромінювань. Особливо шкідливе для здоров`я жорстке гамма-випромінювання може давати задня панель дисплея.

Під час роботи дисплеїв збільшується іонізація повітря і температура, вологість же, навпаки, зменшується. Проте, незважаючи на це, санітарна норма, що передбачає розміщення одного комп`ютера не менше, ніж на шести квадратних метрах, дуже часто не дотримується і замість, наприклад, восьми комп`ютерів у приміщення заштовхується вісімнадцять.

Про те, що дитина не повинна довго сидіти перед монітором, знають навіть далекі від електроніки люди. Згідно з гігієнічними вимогами 7-10-річні діти мають сидіти за комп'ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші - три рази на день. [7, 64]

Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній “стаж" гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп'ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.

Якщо довго сидіти за комп'ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв'язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп'ютером не більше години, то так повинні робити й самі [4, 53-57].

Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення кількості пацієнтів, основні скарги яких пов'язані з впливом Інтернету.

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш. [20]

Більшість дітей уже не уявляють свого дозвілля без Інтернету, комп'ютерних ігор і чату. Заради життя в мережі, найчастіше, вони з легкістю жертвують уроками в школі. Інтернет, як павук, затягує підлітка у свою павутину. І як тільки людина починає жити в ілюзорному світі, вона втрачає зв'язок зі світом реальним і попадає в залежність від всесвітньої мережі.

За спостереженнями дослідників, часто таке явище спостерігається у дітей з нестійкою психікою, у тих, хто розгублюється навіть перед незначними проблемами, хто за якимись причинами погано адаптується до життя. І перша ознака такої залежності - коли дитина отримує радість тільки від гри, щиро захоплюється нею, і намагається відгородитися від реальності.

Якщо намалювати портрет такого собі середнього інтернет-залежного, то можна уявити, що це підліток чоловічого роду, який щотижня проводить не менше 24 годин в Інтернеті. Залежні від Інтернету часто мали деякі мінімальні ушкодження центральної нервової системи, які ще не вийшли на рівень клінічної патології. У таких дітей генетично відслідковується схильність до алкоголізму або ігор в карти. І в родині такої дитини, як правило, є проблеми. Як показує практика, в основному, це неповна родина або та родина, що працює на матеріальний успіх і мало замислюється, що ж відбувається із власною дитиною. Батьки, намагаючись домогтися успіху й забезпечуючи матеріально, вважають, що дітей усьому повинна навчити школа або зразкові друзі, і повністю припиняють виховання [14].