Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена прагненням оптимізувати рішення проблем, пов'язаних з реалізацією свободи совісті як складовою прав людини в демократичній державі. Становлення і розвиток демократії є багатоплановим явищем, при дослідженні якого необхідно враховувати чинники і складові соціального, культурного, політичного і релігійного характеру. У своїй сукупності вони роблять помітний вплив на формування прав і свобод особистості.

Аналіз становлення і розвитку уявлень про свободу совісті свідчить про те, що в основі проблем свободи совісті лежить вибір особистістю свого відношення до релігії та вільнодумства як до полярних світоглядних орієнтацій. Свобода цього вибору визначається діалектичним взаємозв'язком демократичних прав і свобод, що функціонують в суспільстві, і реальним правом особистості визначати свій світогляд.

Вибір теми дослідження обумовлений актуальністю формування умов, необхідних і достатніх для правового функціонування такого демократичного принципу, як свобода совісті. Наявні проблеми найтіснішим чином взаємозв'язані з соціальними, культурними, політичними, правовими відносинами і процесами, що відбуваються в сучасному українському суспільстві. Рівень справжнього забезпечення свободи совісті обумовлений історичними, соціальними, політичними причинами. Вдосконалення науково-методологічної бази свободи совісті і практики її застосування - необхідна умова гармонійного розвитку суспільства в Україні. Прояснення пов'язаних із даною темою питань сприятиме ефективному і справедливому вирішенню існуючих проблем у сфері державно-конфесійних відносин, а, отже, і розвитку демократизму.

Можна визнати, що, не дивлячись на широкий інтерес до проблем громадянського суспільства і розвитку демократизму, питань функціонування релігії в суспільстві, в сучасній філософській літературі не визначене місце свободи совісті в системі розвитку сучасних суспільних відносин загалом, у процесах демократизації українського суспільства, зокрема. Невиправдано обійдені увагою аксіологічні аспекти свободи совісті, не повною мірою розроблені загальні аксіологічні критерії розуміння даного явища. Одним із найбільш дискусійних питань залишається проблема широкого визначення поняття свободи совісті. Недостатньо дослідженим є питання про методологічні підходи до аналізу самого поняття. У науковій літературі можна спостерігати недооцінку світоглядних підстав свободи совісті, абсолютизацію ролі та значення правового аспекту, недостатню увагу до значення особового чинника в реалізації свободи совісті. Представляється доцільним також розгляд декількох підходів до проблем свободи совісті в різних системах державно-церковного устрою.

Історичний період, який переживає Україна, цілком можна охарактеризувати як перехідний. На сучасному етапі розвитку нашої країни спостерігаються глибокі соціальні зміни, що охоплюють всі рівні суспільства. Релігійно-церковний чинник виявляється одним із найвпливовіших у процесі стабілізації суспільно-політичної системи України. У цих умовах свобода совісті є носієм універсальних і загальнозначущих норм і цінностей, на базі яких формується ідея громадянського суспільства. Саме тому проблему свободи совісті можна розглядати як одну з найважливіших складових демократизації суспільного життя українського соціуму.

Розвиток демократичних свобод, які реально гарантують вибір між релігійним і нерелігійним світоглядами або міжконфесійний вибір - є проблемою, яка вимагає свого вирішення не тільки на особово-психологічному, але і на суспільно-політичному рівнях. Порушення принципів свободи совісті негативно відображається на розвитку державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин і може стати загрозою стабільному розвитку суспільства, реалізації на практиці прав і свобод громадян. Недостатнє забезпечення свободи совісті в українському суспільстві виступає перешкодою його поступального розвитку і гальмує процес консолідації українського народу. Відсутність достатнього розвитку науково-методологічної бази свободи совісті та розширення практики її застосування в реальній дійсності може перешкоджати гармонійному розвитку українського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами.

Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету "Оптимізація взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства в сучасному модернізаційному процесі".

Державна реєстрація теми № 0103U001611.

Ступінь наукової розробленості проблеми.

У сучасній науковій літературі проблеми свободи совісті розглядаються як право особистості на свободу виявлення своїх переконань в суспільстві. Осмислюючи різні аспекти свободи совісті, автор звертався до робіт класиків західно-європейської соціально-філософської думки - П. Бейля, М. Вебера, Ф. Вольтера, Р. Гегеля, Т. Гоббса, В. фон Гумбольдта, Д. Дідро, Дж. Локка, К. Маркса, Ж. Руссо та ін. Принципи дослідження проблем демократизації, становлення громадянського суспільства дисертант почерпнув з робіт сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників - соціальних філософів і політологів - В. Гараджі, І. Гобозова, Л. Даймонда, Дж. Кіна, І. Кального, А. Мадатова, М. Моїсєєва, Ю. Різника, Ю. Хабермаса, З. Хантінгтона. Аналізуючи питання розвитку і здійснення свободи совісті, автор звертався до робіт фахівців у галузі філософії релігії - Ю. Бабінова, В. Бабія, В. Бондаренко, К. Дьюрема, В. Єленського, В. Журавського, З. Здіорука, А. Колодного, А. Кураєва, Р. Лобовіка, В. Любащенко, В. Лубського, М. Маріновіча, Ю. Розенбаума, О. Сагана, Л. Філіповіч, О. Шуби, П. Яроцького, а також були використані гносеологічні, соціальні та правові досягнення вітчизняного академічного гуманітарного знання. Найбільш важливими роботами із заявленої проблеми для дисертанта стали монографії М. Бабія "Свобода совісті: філософське антропологічне і релігієзнавче осмислення", В Гараджі "Социология религии", І. Кального та І. Лопушанського "Гражданское общество. Истоки и современность", А. Мадатова "Теория и история демократии, Л. Філіповіч "Етнологія релігії: теоретичні проблеми, вітчизняна традиція осмислення", О. Шуби "Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз)".

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження полягає в тому, щоб систематизувати, узагальнити і конкретизувати категорію свободи совісті та визначити механізми здійснення свободи совісті в ході демократичних перетворень в Україні.

Здійснення даної цілі вимагає вирішення дослідницьких завдань:

систематизувати філософську категорію "свобода совісті";

сформувати узагальнене соціально-філософське обґрунтування проблем свободи совісті, як соціального явища;

розглянути свободу совісті в співвідношенні явищ секуляризації та постмодерну;

визначити місце і роль свободи совісті в системі цінностей сучасного суспільства;

виділити механізми, що впливають на формування і розвиток свободи совісті;

визначити роль релігійних інститутів у процесі розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні;

проаналізувати актуальні проблеми розвитку державно-церковних відносин в умовах демократичних процесів в Україні.

Об'єктом дослідження виступає свобода совісті як соціокультурний феномен.

Предметом дослідження є свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства.

Теоретична і методологічна основи дисертаційного дослідження.

Методологічну основу дослідження складають загальні принципи наукового аналізу - системність та історизм. Відносно заявленої теми принципами з'явилися також систематизація і теоретичне узагальнення достовірної інформації відносно свободи совісті; дотримання логіки побудови наукових висновків; вивчення явищ соціального життя як в статичному стані, так і в динаміці; виявлення в дослідженні свободи совісті суттєвих і стійких зв'язків, а також мінливих властивостей; виявлення причинно-наслідкових залежностей у сфері здійснення свободи совісті; моделювання явищ і процесів, що вивчаються.

У процесі роботи використовувалися методи систематизації, порівняння, історизму, аналізу і синтезу, аналогій, узагальнення, прогнозування, а також структурно-функціональний метод. Метод систематизації забезпечив розуміння того, що свободу совісті треба розглядати, виходячи з уявлень про суспільство як єдину систему. Для виявлення взаємозв'язку свободи совісті і суспільства, аналізу взаємодії релігійних і суспільних інститутів використовується порівняльний метод. Для дослідження закономірностей розвитку релігійних і суспільних процесів обраний традиційний історичний метод, який дає можливість показати еволюцію проявів свободи совісті в суспільному житті. Завданням автора було не тільки розглянути еволюцію певних процесів, але й прогнозувати можливі напрями розвитку свободи совісті в Україні. З цією метою в роботі застосовується метод прогнозування. Різноманітність проявів свободи совісті в суспільному житті України зумовила вибір структурно-функціонального методу дослідження. Даний метод використовується при розгляді аспектів свободи совісті, за допомогою його також аналізуються різноманітні прояви свободи совісті як чинника суспільних процесів, що відбуваються на різних рівнях сучасного розвитку.

Як прийоми дослідження використовувалися поєднання теоретичного і емпіричного аналізу; порівняльний аналіз інформації, одержаної з різних джерел і на основі відмінних методик.

Основними ключовими поняттями, розглянутими в дисертації, є: свобода, совість, свобода совісті, права людини, громадянське суспільство, демократизація, релігійний плюралізм, свобода віросповідання, державно-церковні відносини.

Наукова новизна дослідження.

Наукова новизна дисертації обґрунтована як самою постановкою проблеми дослідження, так і запропонованими рішеннями конкретних її аспектів. Дисертація є одним із перших в українській соціально-філософській науці системним і цілісним науковим дослідженням особливостей розвитку і реалізації свободи совісті в демократичних процесах сучасної України. Конкретні інноваційні моменти дослідження полягають у тому, що:

Розроблена розгорнена концепція свободи совісті, яка забезпечила її структурне вивчення як філософської категорії в систематизованому і узагальненому вигляді. Введено поняття "структура свободи совісті". Цю структуру складають: релігійний плюралізм, толерантність і терпимість; свобода віросповідання; права і обов'язки між суб'єктами громадянського суспільства у сфері релігійних відносин.

Розглянутий процес культурно-історичної генези свободи совісті. Вперше виявлена і сформульована залежність розробки поняття про свободу совісті від фаз становлення і розвитку демократичних процесів у суспільстві:

фаза попередньої умови демократизації - ранньофілософський етап;

підготовча фаза в становленні демократизації - доктринально-єретичний етап;

фаза ухвалення рішень у сфері демократизації - етап реформації;

фаза звикання до функціонування демократії в сучасному розумінні - гуманістичний етап.

На основі аналізу парадигми постмодерну розкрита специфіка функціонування свободи совісті в епоху секуляризації та періоду розвитку "нової релігійності".

На основі доказу залежності між реалізацією принципів свободи совісті і закріпленням в суспільстві основних демократичних прав і свобод розроблене положення про стабілізуючу соціальну природу вільного світоглядного вибору.

Подальший розвиток і конкретизацію одержав аналіз механізмів здійснення свободи совісті в умовах демократизації суспільного життя сучасної України. Класифіковане і проаналізоване законодавство України про релігійні культи; обґрунтована актуальність вдосконалення принципів свободи совісті і реалізації їх на практиці для забезпечення гармонійного розвитку суспільства.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що їх основні положення можуть бути використані при вирішенні сучасних складних конфесійних і соціально-політичних проблем в Україні.

Осмислення релігійних відносин в контексті демократизації суспільного життя в Україні може стати внеском не тільки в теоретичне дослідження свободи совісті, але й дати можливість відобразити достатньо повну картину здійснення свободи совісті в процесах розвитку і становлення громадянського суспільства. Проведене дослідження дає можливість розширити теоретичну і методологічну базу вивчення свободи совісті, розглянути взаємозв'язок проблем суспільного розвитку і державної політики з питань здійснення свободи совісті в Україні.

Результати проведених досліджень і висновки, сформульовані в дисертації, роблять дисертацію актуальною для релігієзнавців, філософів, соціологів, політологів, культурологів, правознавців. Матеріали проведеного дослідження можуть стати корисними при підготовці курсів лекцій із названих дисциплін, а також при читанні спецкурсів. До дисертаційного тексту можуть звернутися також представники державних установ, структур влади, церковні діячі і богослови при вирішенні актуальних конфесійних і громадянських проблем.

Апробація дослідження.

Апробація результатів дослідження проходила при участі дисертанта в міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях "Проблеми духовності на прикінці ХХ сторіччя" і "Шляхи самопізнання людини у філософії, релігії, науці і культурі", які проводилися в м. Севастополі з 1994 р., а також в міжнародній молодіжній науково-практичній конференції "Християнство на межі тисячоліть" в м. Києві, в 2001 р., в міжнародній конференції "Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні" в м. Києві, в 2001 р., в Х-х наукових читаннях "Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів" в м. Сімферополі в 2002 р., в Шостому міжнародному симпозіумі "Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в процесі створення державності" в м. Севастополі в жовтні 2007 року. Також дисертант регулярно бере участь в міжнародних конференціях, які проводяться в Інституті релігієзнавства (Філії Львівського музею історії релігії) в м. Львові з 2002 по 2008 рік.

Особистий внесок здобувача. Основні положення і результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно.

Публікації. Отримані основні положення дисертації і результати досліджень, включені в дисертацію, відображені в 10 статтях загальним обсягом 4 друкарські аркуші; 9 з них опубліковані в наукових спеціалізованих виданнях, затверджених і зареєстрованих ВАК України.

Структура й обсяг дисертації обумовлені специфікою предмета, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка, з яких 173 - основний текст. Список літератури нараховує 213 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність вивчення теми, сформульована проблема, представлений зв'язок з науковими програмами і темою кафедри філософських і соціальних наук СевНТУ, виявлені об'єкт і предмет дослідження, сформульовані мета, завдання дослідження. Обґрунтована методологія, визначене теоретичне і практичне значення одержаних результатів, приведені дані про апробацію, публікації та структуру роботи. Сформульовані концептуальні положення дисертації, винесені на захист.

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти свободи совісті" розробляється методологія дослідження, теоретико-методичні аспекти вивчення свободи совісті. У розділі визначається поняття "свобода совісті", виявляється його специфіка і взаємозв'язок з широким спектром суспільних відносин. У розділі також розглядається сукупність нових підходів до визначення поняття свободи совісті, виділяється специфічний характер свободи совісті як явища соціального і політичного життя.

У підрозділі 1.1 "Суть і специфіка понять "свобода", "совість" і "свобода совісті" розглядається одне з важливих завдань, яке стоїть перед суспільством, що знаходиться в перехідному етапі, - розробка світоглядних і методологічних проблем, пов'язаних із духовним світом особистості. Одним із найскладніших в зв'язку з цим залишається питання визначення поняття "свобода совісті", виявлення його специфіки і взаємозв'язку з широким спектром суспільних відносин. Досягнення свободи совісті - обов'язкова передумова створення демократичного суспільного устрою, оскільки демократія допускає захист громадянина від ідеологічного панування будь-яких учінь та існування світоглядного плюралізму.

У підрозділі 1.2 "Соціально-філософський аналіз проблем свободи совісті" даний феномен аналізується в різних сферах суспільних відносин і виділяються аспекти вивчення свободи совісті. Найсуттєвішими аспектами свободи совісті, на думку сучасних дослідників, є: правовий, економічний, етичний. До названих аспектів свободи совісті автор додає філософсько-етичний - при якому питання про свободу совісті розглядається у зв'язку з проблемою совісті взагалі, і загально-соціологічний - що враховує зв'язок проблеми свободи і свободи совісті. Розглядається гносеологічний аспект дослідження поняття свободи совісті, безпосередньо пов'язаний із світоглядними і суспільно-політичними підставами. На основі комплексного теоретичного аналізу свободи совісті робиться висновок, що найважливішими з аспектів свободи совісті є соціально-філософський і правовий.

У підрозділі 1.3 "Свобода совісті в епоху секуляризації та парадигми постмодерну" розглядається концепція свободи совісті у зв'язку з процесами секуляризації, які за своєю суттю є основою сучасного демократичного розвитку. Секуляризація стискається з ідеями вільнодумства і становленням антирелігійних переконань в розвитку світової історії. Початок постсекулярної епохи збігається з початком розвитку парадигми постмодерну. Потрібно признати посилення взаємодії процесів секуляризації та розвитку нової релігійності в сучасному суспільстві. Така взаємодія призводить до необхідності формування гарантій прав і свобод особистості у сфері релігійних відносин. Важливою проблемою в зв'язку з цим є проблема подолання розриву між правами і обов'язками членів політичного співтовариства. Правильний розподіл прав і обов'язків між суб'єктами громадянського суспільства у сфері релігійних відносин веде до вдосконалення реалізації свободи совісті.

У першому розділі, зокрема, знайшло місце застосування кожного з вказаних методів дослідження. Застосовуючи системний метод, дисертант визначив роль і місце свободи совісті в системі філософського знання. Порівняльний метод дозволив виявити взаємозв'язок свободи совісті і суспільства, зіставити напрями і тенденції розвитку цих двох сфер, проаналізувати взаємодію релігійних і суспільних інститутів в різних вимірюваннях життя суспільства. Історичний метод був необхідний для дослідження розвитку релігійних і суспільних процесів, представлення закономірностей їх взаємозв'язку. Структурно-функціональний метод використовувався дисертантом при дослідженні аспектів свободи совісті, а також була проаналізована динамічна взаємодія свободи совісті та етапів суспільного розвитку. Загалом, у першому розділі, застосувавши вказані методи та існуючу джерельну базу, вдалося визначити проблемне поле для проведення дослідження свободи совісті.

У другому розділі "Свобода совісті в системі демократичних прав і свобод" розглядається свобода совісті як невід'ємний елемент прав і свобод людини. Права і свободи в сукупності з обов'язками та інститутом громадянства складають правовий статус особистості. Необхідною умовою для реалізації свободи совісті є наявність в суспільстві релігійного плюралізму, релігійної толерантності і релігійної терпимості. Також у розділі аналізується свобода віросповідання як складова частина прав і свобод особистості, визнана в різних країнах. У розділі розглядається розвиток ідеї свободи совісті в рамках демократичних змін, що проходять на сучасному етапі історичного розвитку суспільства. Ґрунтуючись на історичному аналізі, розвиток свободи совісті можна розподілити за періодами, кожний із яких є пов'язаним з етапами демократичних процесів, що проходять в суспільному устрої.

У підрозділі 2.1 "Свобода совісті як невід'ємний елемент прав і свобод людини" досліджуються права і свободи людини як визначальна частина суспільних відносин. Права і свободи в сукупності з обов'язками та інститутом громадянства складають правовий статус особистості людини. Свобода совісті є одним із фундаментальних прав особистості. Реалізація такого важливого демократичного і громадянського права, як свобода совісті, залежить від рівня демократизації суспільних відносин, світоглядної позиції людини, її переконань і суб'єктивних особливостей, а також загального рівня духовної культури суспільства. Релігійний плюралізм, толерантність і релігійна терпимість є складовими елементами системи свободи совісті.

У підрозділі 2.2 "Свобода віросповідання як складова частина прав і свобод особистості" аналізується право на свободу віросповідання як одне з важливих прав, визнане в різних країнах. Правовий захист свободи віросповідання значно відрізняється в різних країнах залежно від тих або інших чинників. Свобода віросповідання як свобода вибору релігії характеризує правові, економічні, суспільно-політичні можливості та гарантії щодо вільного релігійного самовизначення, незалежного функціонування релігійних організацій. Завдяки цьому свобода віросповідання виступає одним з прав особистості і є структурним компонентом свободи совісті.

У підрозділі 2.3 "Розвиток свободи совісті в процесі демократизації сучасного суспільства" аналізується сучасний етап історичного розвитку суспільства, характерний різноманітним досвідом переходу до демократії, який створено в різних країнах світу. Свобода совісті пройшла багатовіковий шлях від раннього вільнодумства до визнання її як частини особистих свобод і громадянського права. Виходячи з історичного аналізу, розвиток свободи совісті можна розподілити за періодами Античності, Середньовіччя, Нового часу і Новітнього часу, пов'язуючи проходження періодів розвитку свободи совісті з виділенням етапів демократизації. Автор виділяє чинники, що впливають на функціонування свободи совісті в сучасній Україні, виходячи з концепції демократизації суспільства та періодизації розвитку свободи совісті.

Висновки, що містяться в другому розділі, дозволяють дисертанту стверджувати, що права людини - складне, багатогранне явище, основоположна теза сучасної гуманітарної думки про людину як вищу цінність. Одним із фундаментальних духовних прав особистості є свобода совісті. Забезпечення конституційного права громадян на свободу совісті - важлива передумова функціонування демократичного суспільства. Загалом структуру свободи совісті складають: релігійний плюралізм, толерантність і терпимість; свобода віросповідання; права і обов'язки між суб'єктами громадянського суспільства в області релігійних відносин. Толерантність і взаємна довіра між релігійними організаціями, як і відношення до них як до рівноправних суб'єктів політики з боку держави представляють важливі чинники демократичного розвитку суспільства Сучасний період реалізації свободи совісті має місце в умовах стійкого соціального розвитку і демократичних змін. Свобода совісті в даний час набуває найвагомішого значення, і жодні соціокультурні проблеми не можна буде розв'язати позитивно і цивілізовано без її участі.

У третьому розділі "Здійснення принципів свободи совісті в процесі демократизації суспільного життя в Україні" аналізується процес зміни релігійних відносин в умовах історичного і соціального розвитку українського народу та реальність цих відносин. У розділі наведений аналіз законодавства України про релігійні культи як правовий гарант свободи совісті. В розділі досліджуються та пропонуються основні напрямки щодо реалізації свободи совісті в сучасній Україні. Автор рахує наукову розробку та практичну реалізацію принципів свободи совісті необхідною умовою проходження в Україні процесів демократизації.

У підрозділі 3.1 "Історія становлення міжконфесійних і державно-релігійних відносин та їхня реальність в Україні" дисертант виходить з тези про те, що в історії відносин східних слов'ян з іншими народами важливу роль виконували їхні конфесійні особливості. В умовах розвитку демократизму українського суспільного життя інтенсивність етнонаціональних і релігійних процесів швидшала, отже, посилилася їх взаємодія. На думку дисертанта, ці процеси не тільки відновлюють консервативні релігійні традиції, але й гальмують розвиток суспільства. Забезпечення свободи совісті в українському суспільстві виступає необхідною умовою його поступального розвитку і консолідації українського народу.

У підрозділі 3.2 "Законодавство України про релігійні культи як правова гарантія свободи совісті" досліджуються правові акти Української держави, що стосуються сфери свободи совісті. Основою розгляду правової бази свободи совісті в Україні є висновок про те, що вирішення проблем міжрелігійних і державно-релігійних відносин в Україні тісно пов'язане з реалізацією основних принципів свободи совісті. Свобода совісті та віросповідання займає одне з важливих місць в конституційно-правовому полі. Конституція України закріпила високі міжнародні стандарти у сфері прав людини, які торкаються свободи совісті та віросповідань. Треба визнати, що статті Законів і нормативні акти в Україні забезпечують реальне користування ними, сприяють розвитку свободи совісті та віросповідання, гарантують захист прав релігійних організацій і таким чином попереджають виникнення конфліктів на релігійному ґрунті. Зараз актуальна активна дослідницька і законотворча діяльність, яка б враховувала етноконфесіональну специфіку країни, сприяла поліпшенню взаємостосунків між церквами.

Підрозділ 3.3 "Основні напрямки по здійсненню свободи совісті в сучасній Україні" присвячений аналізу безпосереднього зв'язку рішення соціальних проблем свободи совісті зі створенням максимально сприятливих умов для демократичного розвитку суспільства. Філософські проблеми в області свободи совісті пов'язані з завданням сучасного українського суспільства у сфері релігійних відносин - розробкою стратегії і тактики основних напрямів із реалізації свободи совісті на всіх рівнях. Недооцінка і некерованість процесів, які відбуваються в духовно-гуманітарній сфері загалом і релігійному житті, зокрема, приводить до саморуйнівних конфліктів в державі. Проблема формування нових соціальних відносин є надзвичайно актуальною в сучасній Україні. Дія механізмів демократизації суспільства в Україні можлива за умов беззастережного забезпечення права кожної людини і громадянина на свободу совісті та віросповідання. Ці механізми полягають в забезпеченні власного духовно-релігійного суверенітету, етнокультурній цілісності держави, формуванні життєвого простору народу в геополітичному вимірюванні. Порушення принципів свободи совісті негативно відображається на розвитку державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин і може стати загрозою стабільного розвитку суспільства, реалізації на практиці прав і свобод громадян.

Аналізуючи проблеми, які пов'язані з основними напрямами щодо здійснення свободи совісті в Україні, з оптимізацією системи державно-церковних відносин в країні, дисертант вважає за можливе передбачити певні заходи. Основні напрями по реалізації свободи совісті в Україні повинні бути обумовлені насамперед її статусом незалежної держави, яка самостійно визначає свою внутрішню і зовнішню політику. Вирішення проблем свободи совісті, зокрема, наукове забезпечення і практична реалізація принципів свободи совісті виступає необхідною умовою демократизації суспільного життя і побудови громадянського суспільства в Україні. У зв'язку з цим від постійного розвитку науково-методологічної бази свободи совісті і розширення практики її застосування в реальній дійсності напряму залежить гармонійний розвиток українського суспільства.

ВИСНОВКИ