Родові характеристики поняття "інформація"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родові характеристики поняття «інформація»

Сорокіна О.С

Формування інформаційної цивілізації відбувається у системних зрушеннях не тільки в економічному устрої, але й у змінах в соціальній та духовній сферах життя суспільства. Об'єктивними показниками цих змін, які привернули увагу дослідників, стали: збільшення кількості міжособистісних інтеракцій; можливість практично необмеженого доступу до використання досягнень людської цивілізації; можливість об'єктивувати і передавати результати своєї діяльності практично необмеженій аудиторії. Наукові дослідження в цій галузі представлені працями И. Масуди «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство», М. Кастельса «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура», О. Тоффлера «Третя хвиля», Д. Белла «Прійдешнє інформаційне суспільство», К. Мея «Інформаційне суспільство: скептичний погляд», М. Маклюєна «Галактика Гутенберга», А. Ракітова «Філософія комп'ютерної революції» та ін. Основна ідея, закладена в цих працях, отримала пізніше назву «концепції інформаційного суспільства». Проте широке використання даного слова так і не прояснює суті поняття «інформація». Сьогодні визначення поняття «інформація» представлені дослідниками різних галузей знання: кібернетиками, математиками, соціологами, педагогами, психологами. Одночасно констатуємо відсутність філософського осмислення родових характеристик цього поняття. Метою даної роботи є аналіз найбільш вживаних в науковій літературі дефініцій та визначення родових характеристик поняття «інформація».

Слово «інформація» походить від латинського rnformatio, що в перекладі означає «роз'яснення». Словник іншомовних слів вказує на наступні смислові аспекти використання терміна: повідомлення про що-небудь; відомості про навколишній світ, процеси, події, ситуації, діяльність, які сприймає людина безпосередньо або опосередковано[12,с.237]. Звернення до етимології вказує на те, що поняття є багатозначним і допускає тільки в першому наближенні наявність трьох смислових концептів:

1) онтологічного інформація як відомості про навколишній світ, що існує незалежно від свідомості конкретного суб'єкта;

2) гносеологічного -інформація як відображення процесу пізнання навколишнього світу;

3) комунікативного інформація як повідомлення, яке може бути передане і сприйняте людьми.

На онтологічний аспект феномена указують О.Борисенко, В.Єгоров, Л. Левченко та Л. Яроцький. Л. Левченко та Л. Яроцький вважають інформацію однією з фундаментальних властивостей матерії та акцентують увагу на тому, що інформаційний обмін відбувається не тільки між людиною та людством, але і між Землею як планетою і Всесвітом[7,с.76-158].

Як приклад інформаційної взаємодії між людьми вони використовують лише ситуацію безпосередньої комунікації, виключаючи із аналізу можливість опосередкованого отримання відомостей з матеріалізованих джерел (книги, артефакти і тому подібне). Інформаційна взаємодія між людиною і Всесвітом зводиться знову ж таки до вербальної основи (автори посилаються на експерименти японського дослідника Масару Емото про залежність кристалічної структури води від зміни стану електромагнітних полів) або діяльнісний вплив людини на навколишнє середовище. Проте відсутнє визначення поняття і вказівка на атрибути інформації як фундаментальної властивості матерії. Ще одне зауваження полягає в тому, що вказані види інформаційної взаємодії (між суб'єктний і над суб'єктний) є різними рівнями організації матерії і повинні мати якісні відмінності (на що вказував Ф. Енгельс в праці «Діалектика природи»).

В. Єгоров стверджує, що інформація як зміст дістається нами ззовні. На відміну від енергії, вона не зводиться ані до матерії, ані до ідеї як природної сутності більш загального рівня. Вона є самостійною, причому більш глибокою, природною сутністю. Інформація розповсюджується миттєво, є універсальною та загальнодоступною. Поняття об'єктивного ідеального означає виділення другої природної сутності (перша матерія). Розуміння світу пов'язане з відкриттям інформації, як змісту, отриманого нами ззовні, що не є ані матерією, ані енергією, ані ідеєю[4,с.7-8].

Твердження про те, що інформація може бути отримана ззовні, може призвести до ігнорування поняття `пізнання об'єктивної дійсності', здійснюване суб'єктом. Відділення інформації від суспільної її суті носить характер ідеалістичної теорії, що не може бути нами прийнято, тому що інформація існує у відносинах суб'єкт об'єкт суб'єкт.

О. Борисенко вважає, що існування ідеальних об'єктів поза людською свідомістю не може бути доведене якимись практичними експериментами, але в той же час може бути зроблене їх обґрунтування за допомогою теоретичних міркувань. За його визначенням інформація є ідеальним об'єктом, який до того ж є першоосновою, або першосутністю всього, що є у природі. Вона ж в процесі матеріальної природи створила і людину з її свідомістю. Змінити інформацію, як і абсолютну істину, неможливо в принципі, що витікає з безповоротності подій, що відбуваються. Тому інформація існує вічно, поза часом, залишаючись завжди незмінною, і відповідно є ідеальним об'єктом. Змінюватися і зникати з часом можуть тільки носії інформації, в яких вона себе проявляє[2,с.81-83].

Визначення інформації як ідеальної сутності, яка володіє творчою активністю, може привести до збігу понять «інформація», «бог», «абсолютний дух» та таке ін. Інформація ж може виступати об'єктивованою сутністю, яка виявляється в результатах матеріальної і духовної діяльності людини, передається у соціокультурному просторі та іноді має інтерсуб'єктивний характер.

Комунікаційний підхід до визначення поняття виражений в роботах математиків розробників теорії зв'язку, які під інформацією розуміли будь-які повідомлення та сполучення знаків і зображень, які можуть бути передані за допомогою технічних пристроїв на відстань.

Вперше поняття «інформація» в науковому сенсі було застосоване американським вченим Р.Хартлі в 1928 році, коли розвиток засобів зв'язку викликав потребу визначення кількості повідомлень, що передавалися лініями зв'язку. Н.Вінер, засновник кібернетики, стверджував, що розуміння суспільства можливе тільки на шляху дослідження сигналів і засобів зв'язку, що відносяться до нього. В майбутньому розвитку сигналів і засобів зв'язку, розвитку обміну інформацією між людиною і машиною, між машиною і людиною, між машиною і машиною буде призначено грати все зростаючу роль. Інформація, на його думку, це позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього людини та її органів відчуття. З кібернетичної точки зору семантично важлива інформація це інформація, що проходить через лінію передачі плюс фільтр. Або, якщо людина слухає музику, але у неї відсутні навички естетичного розуміння музичного твору, ця інформація не буде нею сприйнята[3,с.12-92]. Таким чином, у Н.Вінера поняття «інформація» за змістом співпадає з поняттям «відображення», яке властиво всім формам руху та рівням організації матерії. Проте слід врахувати його зауваження про те, що для сприйняття інформації необхідний суб'єкт, який володіє певними здібностями. Процес формування подібних навичок детермінований фізіологічними і психологічними особливостями суб'єкта.

Перша математична теорія інформації була створена К. Шенноном і У. Уівером. За К. Шенноном, завдання зв'язку полягає в точному або наближеному відтворенні в деякому місці повідомлення, обраного для передачі в інше місце. Найчастіше повідомлення відносяться до деякої системи, що має певний фізичний або світоглядний зміст, або повинні відповідати вимогам деякої системи. Ці семантичні аспекти зв'язку не враховуються при вирішенні технічної сторони питання. Під системою зв'язку К. Шеннон розумів систему типу: джерело повідомлення -передавач сигнал джерело шуму прийнятий сигнал приймач -повідомлення адресат[15,с.243-244]. З огляду на те, що К. Шеннон займався технічним аспектом проблеми зв'язку, він не розрізняє поняття «повідомлення» і «інформація», вони для нього є тотожними. Тобто будь-який набір знаків, символів, зображень, який технічно можливо передати на значну відстань, є інформацією.

З погляду сучасної інформатики у якості інформації виступає зміст повідомлення, сигналу, пам'яті, а також відомості, що містяться в повідомленні, сигналі, пам'яті. Інформація завжди пов'язана з матеріальним носієм, а її передача з витратами енергії. Математичне поняття інформації пов'язане з її вимірюванням. В теорії інформації прийнятий ентропійний підхід, який враховує цінність інформації, що міститься в повідомленні, для його одержувача. Кількість інформації у повідомленні визначається двома шляхами: загальною сумою символів, що були отримані, або мірою зменшення невизначеності після отримання повідомлення. Повідомлення несе повну інформацію про дану безліч подій у тому випадку, коли повністю знімає невизначеність[5,с.41-88]. Тобто інформація є результатом цілеспрямованого пошуку відомостей, що стосуються певної проблеми. В цьому випадку існує загроза підміни поняття «знання» поняттям «інформація». Доробок цих вчених сприяв технічному прогресу, але використання суто технічного розуміння поняття інформації в гуманітарних галузях знання є проблематичним, тому що основна увага припадає на механізм передачі повідомлення, а змістовний аспект залишається поза увагою дослідників.

Гносеологічний аспект поняття виражений в роботах В. Афанасьєва, О. Пархоменко, О. Урсула. Згідно з дослідженнями О. Урсула, інформація це відбита об'єктом різноманітність оточуючого світу. Це не тільки відображення в його сукупності властивостей і сторін, а саме лише той його бік, який характеризує різноманітність. Інформація це не різноманітність взагалі, а саме різноманітність, відбита об'єктом. Те, що є інформацією в одному конкретному процесі відображення, може не бути таким по відношенню до сприйняття інших процесів. Інформація це обмеження різноманітності в процесі відображення[14,с.153].

Автор справедливо вказує на необхідність суб'єкта як носія інформації. Існування останнього є необхідною умовою для виникнення такого феномена як «інформація». Але в дефініції не вказана можливість об'єктивації відбитого і не врахований комунікативний аспект, виражений в формі передачі інформації іншим суб'єктам. Якщо інформація це тільки частина відбитої суб'єктом різноманітності це категорія суб'єктивного світу людини. При такому підході виключається можливість впливу інформації на інших людей та суспільні процеси.

В. Афанасьєв стверджує, що знання набуває інформаційного характеру тоді, коли воно ставить перед системою проблему вибору із розмаїття повідомлень тих, що корисні системі та обмежують зовнішнє розмаїття, одночасно розширюючи розмаїття внутрішнє. Знання та повідомлення, з будь-яких причин не сприйняті системою (у позитивному або негативному сенсі), не є інформацією. Системи неживої природи стикаються з дезорганізуючими чинниками так само, як і соціальні, але вони не здатні їм протистояти. Соціальна система не тільки має здатність сприймати ззовні інформацію, вона має фільтр, який дозволяє скорегувати її поведінку щодо дій негативних факторів. Інформація, по суті є ідеальною, розумовою категорією. Вона є не просто результатом відображення, а здійснюється як знання, у якого є споживач. Знання тільки тоді набувають якості інформації, коли вони діють або можуть діяти як основа регуляції та управління. Інформація та частина знання, яка використовується для активної дії[1,с.10-13]. Автор зазначає, що зміст поняття «інформація» є вужчим по відношенню до змісту поняття «знання». Інформація «це частина знання, яка використовується». В тексті є наявною певна неузгодженість. Якщо відомості були сприйняті системою, вони набувають статусу інформації. Але якщо відомості були розглянуті та визнання такими, що не відповідають вимогам розвитку системи, вони втрачають не свій статус інформації, а лише практичну цінність для системи.

О. Пархоменко зауважує, що між поняттями «інформація» та «знання» існує можливість взаємного переходу одне в інше. Інформація це загальносвітова категорія, що відображає закони існування матерії і є базою для створення людиною знань, які після фіксації їх на матеріальних носіях стають інформацією для нового використання[10,с.36]. В даному випадку одне і те ж поняття використовується для визначення загальносвітової категорії і позначення артефактів (книги, історичні пам'ятки та ін.), що є неприйнятним, оскільки інформація може передаватись в усному мовленні та інших соціокультурних формах.

Генетичний аспект поняття досліджував М. Сєтров. Він зазначав, що подразнення складає основу будь-якого інформаційного процесу. Автор наводить приклад із проростанням зерна. Завдяки закладеній всередині нього генетичній інформації воно при виникненні сприятливих умов починає проростати і розвиватись в повноцінну рослину[11,с.48-56]. Проте рослина лише реагує на зміну зовнішніх умов, але не в змозі змінити їх або уникнути згубних для себе наслідків. Результатом використання подібного визначення є висновок про наявність інформаційних процесів не тільки в соціальному, але й в біологічному світі. Даний підхід є обмеженим в тому сенсі, що межі розвитку суб'єкта співпадають із спадковим генетичним набором, що в принципі виключає можливість якісного розвитку, що виходить за біологічно обумовлені межі та суперечить функції інформації слугувати діям суб'єкта.

Праксеологічний та комунікативний аспекти поняття досліджувались Ю. Канигіним, М. Моісеєвим, Є. Тавокіним. Є. Тавокін доводить необхідність використання первинного смислу терміну «інформація». Перш, ніж передавати які-небудь відомості, необхідно, щоб певний фрагмент реальності знайшов відображення в суб'єктові, що сприймає його, а результат цього відображення був зафіксований в матеріальній формі, тобто повинен бути «оформлений», як того і вимагає етимологія латинської основи терміну (in-forma-tio). Саме цей, «оформлений» результат може бути переданий потенційному споживачу. З огляду на це стає зрозумілим, що інформація може бути тільки результатом відображення. Інформації без відображення не існує. Вона є реально або потенційно актуальною частиною відбитого суб'єктом соціального або природного світу[13,с.3-10]. Проте в даному визначенні не вказується відображення світу матеріалізованих результатів інтелектуальної діяльності суб'єктів.

За Ю. Канигіним, інформація є об'єктивованою ідеєю, відокремленою від голови, що породила її, і перетвореною на повідомлення. Це зв'язки в організованій системі, які здійснюються у вигляді комунікації передачі значущих сигналів від суб'єкта об'єкту та навпаки. В соціальних системах ці значущі сигнали виступають як осмислені повідомлення. Інформаційна робота спрямована на зміну первісного стану об'єкта з метою досягнення певного результату, покажчиком досягнення якого є новий якісний стан об'єкта[6,с.50-52]. В наведеному визначенні виключений процес попереднього відображення. Тобто ідеї формуються на підставі відомостей або властивих свідомості з моменту народження, або отриманих ззовні поза пізнавальної активності. Але автор вказує на те, то інформація вимагає об'єктивації і не існує в свідомості кожного окремого індивіда ізольовано як самоцінність.

Є. Тавокін та Ю.Канигін стверджують, що інформація це належним чином оформлений результат інтелектуальної діяльності людей, який має бути переданий для подальшого використання іншим суб'єктам.

М. Моісеєв досліджує основи поняття інформації і інформаційної взаємодії у сигналі, який абсолютно не еквівалентний поняттю інформації і може мати будь-яке джерело. Головним в інформаційній взаємодії, на його думку, є суб'єкт, який сприймає сигнал і формує відповідну реакцію на нього. Інформація сама по собі нічого не коштує та нічого не означає. Цінність інформації не може виступати як абсолютна характеристика. Інформація потрібна суб'єкту (організму) для можливості вибору способу дій при прагненні до досягнення деякої мети. Тому по відношенню до живого організму поняття якості інформації цілком закономірно і може бути охарактеризоване її відповідністю тим цілям, які намагається досягнути той або інший суб'єкт, його здатністю сприймати інформацію і його здатністю її використовувати[9,с.51]. Як доповнення до праксеологічної складової, автором виділена і аксіологічна складова, цінність інформації визначена способом дій задля досягнення мети, а це є характеристика діяльності.

З погляду С. Мартінюк, сама інформація повинна мати і матеріальну, і семантичну сторони. Тоді відбудеться сполучення дискретності та контінуальності інформації, які обумовлюють поєднання семантики та її матеріальних носіїв, що оформлюються та існують у вигляді понять[8,с.40]. Акцент зроблений на комунікативній і смисловій характеристиках. Проте автор не дає розгорнуте визначення поняття.

В. Штанько розуміє інформацію як відносини або властивості відносин двох систем, одна з яких є настільки складноорганізованою, що здатна реагувати не на абсолютні значення речовинно-енергетичних дій, а на відносні. Іншими словами, вона стає активним суб'єктом відображення. У цьому випадку всі три аспекти інформації синтаксичний, семантичний, прагматичний знаходяться в єдності. Поняття «суб'єкт відображення» може відноситися до будь-якої системи, що володіє цілепокладанням, здатністю сприймати, переробляти і використовувати інформацію. Розуміння інформації як відносин припускає наявність окремої сутності, в якій виникли окремі відносини[16,с.23-24].

Таким чином, можна виділити декілька характеристик, які використовуються дослідниками в якості родових при формулюванні визначення поняття «інформація»: об'єктивно існуюча сутність (Л.Левченко та Л. Яроцький, В. Єгоров, О.Борисенко), будь-які повідомлення та сполучення знаків і зображень, які можуть бути передані за допомогою технічних пристроїв на відстань (Н. Вінер, К. Шеннон, У. Уівер), результат відображення різноманітності оточуючого світу (О. Урсул, В. Афанасьєв, О. Пархоменко), належним чином оформлений результат пізнавальної діяльності (Є. Тавокін, Ю. Канигін, М. Моісеєв), генетична спадковість (М. Сєтров), С. Мартинюк та В. Штанько звертають увагу на комплексний характер інформації у єдності матеріального, семантичного, синтаксичного та прагматичного аспектів.

На основі попередніх висновків сформулюємо системне визначення поняття, яке враховує основні родові характеристики: інформація це філософське поняття, яке відображає феномен людського буття, що виражається в об'єктивації результатів пізнавальної діяльності людини у повідомленнях та відомостях задля передачі іншим суб'єктам, поставлення мети та здійснення дій суб'єкта.

У наведеному визначенні систематизовані такі родові характеристики поняття.

1. Онтологічний виникнення поняття вимагає наявності суб'єкта. За межами людського буттям поняття «інформація» втрачає свій смисл.

2. Гносеологічний буття людини в світі вимагає його пізнання. Результатом процесу пізнання навколишньої дійсності є знання, яке може бути представлене людиною в формі, доступній для сприйняття іншим. В цьому виявляється діалектичний взаємозв'язок знання і інформації. Об'єктивоване знання втрачає свій статус і стає інформацією, яка в результаті сприйняття її іншим суб'єктом знову стає знанням, коли інформація ґрунтується на наукових принципах та закономірностях.

3. Праксеологічний інформація виступає передумовою діяльності людини.

4. Комунікативний процес передачі інформації відбувається у відношеннях суб'єкт суб'єкт.

5. Аксіологічний цінність інформації полягає не в самому факті її існування, а в можливості її використання суб'єктом для ціле покладання та має значення для його життєдіяльності.

інформація поняття цивілізація теорія

1. Борисенко О.А. Природа інформації: Монографія. Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-212с.

2. Винер Н. Человек управляющий.СПб:Питер, 2001. 288с.

3. Егоров В.С. Философия открытого мира: уч.-методич. пособие. М.: Воронеж: МОДЗК, 2002. 320с.

4. Информатика. Энциклопедический словарь для начинающих / Сост. Д.А.Поспелов. М: Педогогика-Пресс, 1991. 352с.

5. Каныгин Ю.М. Основы когнитивного обществознания: информационная теория социальных систем. К.: Украинская академія информатики, 1993. 236с.

6. Левченко Л.Л., Яроцький Л.В. Філософські основи інформації. Житомир: `Полісся', 2007. 176с.

7. Мартинюк С.Є. Генезис інформаційної цивілізації: монографія. Запоріжжя: Просвіта, 2002. 192.

8. Моисеев Н.Н. Универсум. Информация. Общество. М.: Устойчивый мир,-2001.-200с.

10. Пархоменко О.В. Створення консолідованої інформації і знань // Науковотехнічна інформація. 2007. №2(32). С.35-40.

11. Сетров М.И. Информационные процессы в биологических системах. М.: Наука, 1975.155с.

12. Словник іншомовних слів. К: Наукова думка, 2000. 680с.

13. Тавокин Е.П. Информация как научная категория // Социс. 2006. №22. -С.3-10.

14. Урсул А.Д. Информация: методологические аспекты. М.: Политиздат, -1971г. 296с.

15. Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике. М.: Изд-во иностр. лит., 1963. 829с.

Размещено на Allbest.ru