Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності

3.5 Особистісні детермінанти функціювання сексуальності

Специфіка сексуальності визначається також індивідуальним досвідом і особистісними характеристиками. У літературі існує думка, що сексуальне функціонування припускає різні характерологічні відмінності між чоловіками і жінками, а також супутні їм страхи сексуальної реалізації [158]; екстраверсія/інтроверсія впливає на сексуальну активність лібідо; тип особистості впливає на сексуальну близькість на різних стадіях стосунків з партнером; сором'язливість і тривога жінки заважає її сексуальному життю; сексуальність є експресією любові [95], а сексуальне злягання виступає як акт проти самотності. Тому в ході дослідження ставилося завдання вивчити зв'язок жіночої сексуальності з темпераментом, який представляється стійкою психофізіологічною властивістю особистості; характером, риси якого є придбаними і змінюються в ході життєдіяльності, а також з особливостями емоційної сфери.

3.5.1 Зв'язок властивостей темпераменту і жіночої сексуальності

Для вивчення психодинамічних властивостей особистості було розглянуто наступні показники темпераменту: індекс психомоторної активності (ІПА), індекс інтелектуальної активності (ІІА), індекс комунікативної активності (ІКА), індекс загальної активності (ІОА), індекс загальної емоційності (ІЗЕ) та індекс загальної адаптивності (ІЗАД). Особливості сексуальної сфери були представлені сексуальними сценаріями, сексуальними фантазіями, сексуальною самооцінкою, параметрами інфантильної сексуальності; так само були враховані параметри симптомокомплексу маскулінності/фемінінності. На малюнку 3.20 представлено кореляційну плеяду досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.20. Зв'язок психодинамічних властивостей та особливостей сексуальної реалізації жінок Примітка: ІЗА-індекс загальної активності, ІКА-індекс комунікативної активності, ІЗАД-індекс загальної адаптивності, М-маскулінність на соціогенному рівні, - позитивний кореляційний зв'язок.

На малюнку 3.20 показано зв'язок лише з деякими властивостями темпераменту з параметрами сексуальності. Найбільший вплив здійснює комунікативна активність жінки, яка пов'язана з сексуальними фантазіями (експериментування та ідилічна зустріч), ринковим сексуальним сценарієм, сексуальною самооцінкою і маскулінністю на соціогенному рівні. Комунікативна активність сприяє відкриттю більшого потенціалу сексуальної реалізації у жінок і так само припускає отримання зворотного зв'язку від сексуального партнеру, що, ймовірно, і визначає її високу сексуальну самооцінку. Також ця властивість темпераменту пов'язана з маскулінністю жінки, її активною соціальною реалізацією і, можливо, активною позицією в стосунках з партнером. Тому вибір ринкового сексуального сценарію може бути обумовлений деякою впевненістю у собі та переходом сексуальності в категорію «бартеру», як пропозиції свого тіла за певні блага від чоловіка. Крім того, для жінки характерна залученність в нові практики і часта зміна варіантів сексуальної активності, свобода від перешкод і обмежень у встановленні сексуальних контактів, про що свідчить зв'язок комунікативної активності з сексуальними фантазіями «експериментування» та «ідилічна зустріч». В цілому, ми маємо психодинамічну структуру, яка має активну психофізіологічну схильність до чоловічого типу поведінки в соціальній і сексуальній (на рівні фантазування) реалізації, оперуючи широким набором комунікативних програм.

Наступна психодинамічна властивість особистості - загальна активність, яка пов'язана з маскулінністю на соціогенному рівні. Ця структура визначає і підтверджує психологічний зміст статеворольового параметра, пов'язаного з активною соціальною позицією, силою та упевненістю [183].

Індекс загальної адаптивності також має позитивний кореляційний зв'язок із соціогенною маскулінністю і сексуальною фантазією «ідилічна зустріч». Як відомо, маскулінні якості є більшою мірою адаптивними і стресостійкими в сучасному суспільстві [14]. Можна припустити, що фантазування на тему сексуальної фривольності припускає не лише свободу від сексуальних умовностей, але і від емоційної депривації, оскільки рівень адаптивності пом'якшує усі ці процеси.

На малюнку 3.21 представлено зв'язок індексу загальної емоційності з фемінінністю на соціогенному рівні і показником сексуальної депресії. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.21. Зв'язок загальної емоційності та особливостей сексуальної реалізації жінок Примітка: ІЗЕ - індекс загальної емоційності, Ф - фемінінність соціогенного рівня, - позитивний кореляційний зв'язок.

Отримані результати відображаються в існуючих дослідженнях психології статі [54] зв'язок феминінності з підвищеною емоційністю в протилежність інструментальній маскулінності. Таким чином, психофізіологічна організація особистості обумовлює природний зміст жіночності (емоційність, чуйність, вразливість) з подальшою її реалізацією в соціальному вимірі. В той же час, сексуальна депресія може визначатися схильністю жінки до сильних емоційних переживань з приводу розбіжностей між очікуваними і реальними результатами власного сексуального життя.

Слід зазначити, що психодинамічні властивості особистості не мають ніяких зв'язків з інфантильною сексуальністю. Як відомо, темперамент заснований на властивостях нервової системи, які погано піддаються змінам [132], але його біологічна природа представляється первинною по відношенню до психосексуальних утворень, тож темперамент впливає на статеворольову ідентичність і деякі показники дорослої сексуальності.

3.5.2 Зв'язок характерологічних особливостей особистості і жіночої сексуальності

Найповнішою і відповідною для диференційно-діагностичного дослідження радикалів характерологічних особливостей особистості видається методика СМИЛ (MMPI). Показники сексуальності були представлені сексуальними сценаріями, сексуальними фантазіями, сексуальною самооцінкою, а також параметрами інфантильної сексуальності. У таблиці 3.17 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групи жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значуще навантаження по фактору.

Таблиця 3.17 Характерологічне забезпечення жіночої сексуальності

1. Фактор «Анальний» містить такі характерологічні радикали, як невротичний надконтроль, емоційна лабільність, ригідність, тривожність, індивідуалістичність, соціальна інтроверсія і показник сексуальної депресії. Слід зазначити, що ця структура містить такий елемент інфантильної сексуальності, як анальний садизм. Поєднання усіх характерологічних рис та елемента інфантильної сексуальності дає підстави зіставити цю структуру із анальним характером, який описаний у літературі [98, 100, 128, 151, 154]. З.Фрейд відзначає, що найбільш типовими характеристиками анального характеру є: акуратність, бережливість та упертетість. Аналіз усіх характерологічних особливостей цієї структури дозволив отримати наступний особистісний портрет жінки :

· Емоційна напруженість, суперечність реакцій, дратівливість, прихована пригніченість і недовірливість;

· Часта зміна настрою, нестійкість самооцінки, можливість психосоматичних захворювань;

· Впертість, бережливість, афективна зацикленість на певній проблемі, зовнішньо-обвинувачуючий тип реагування;

· Пасивно-страждаюча позиція, невпевненість в собі, висока чутливість, конформність;

· Відособлено-споглядальна позиція, відхід у світ фантазій і мрій;

· Зверненість у світ своїх внутрішніх переживань, відхід від контактів, втеча у самотність.

Таким чином, упертість є пасивним вираженням агресії до протилежної статі і нездатністю будувати стосунки. Як наслідок, це може сприяти формуванню пригніченості і розчарування у жінки відносно свого сексуального життя.

2. Фактор «Орально-садистичний» містить: оральний садизм та характерологічні особливості: імпульсивність і оптимістичність. Також даний фактор містить негативний зв'язок з комунікативним сценарієм, емоційною лабільністю та особистісною зрілістю. У психоаналітичних дослідженнях оральний садизм розглядається як невиражена агресія на матір [25], а у дорослому житті проявляється у вигляді збудливої, активної і гіпертимної реалізації. Такі жінки можуть мати завищену самооцінку, утрируване позитивне і легке відношення до дійсності, що можна розглядати як інфантилізм, і компенсаторну реакцію на внутрішній конфлікт (невиражена агресія, пов'язана з материнською фігурою). Ця структура відбиває специфіку орального характеру, що був описаний в літературі [98, 100, 128]. Феніхель [151] відмічає, що садистичний компонент у оральному характері відповідає за агресивність у міжособистісних стосунках. А. Лоуен [98] стверджує, що для орального характеру секс не дисоційований з любов'ю, але його імпульс любові розділений на дитяче пристрасне прагнення до контакту і безпеки й на доросле бажання проникнення та розрядки. Кохана людина розпадається на матір і об'єкт любові. В. Сатір [134] стверджує, що наявність комунікації між партнерами в інтимних стосунках обумовлена особистісним розвитком і духовною наповненістю і це, в свою чергу, полегшує взаєморозуміння. Проте емоційний компонент цієї структури має конфліктну, нестійку і демонстративну природу.

3. Фактор «Орально-еротичний» містить такі характерологічні радикали, як песимістична і соціальна інтроверсія, інфантильна сексуальність (оральний еротизм) і пронатальний сексуальний сценарій, а на іншому полюсі: сексуальну самооцінку і сексуальну занепокоєність. Оральний еротизм символізує симбіотичний зв'язок з матір'ю [17, 118, 142]. У результаті така інфантильна травма призводить до формування таких особистісних рис, як замкнутість, пасивна позиція, постійна потреба в любові, залежність, і надалі відповідає за низьку сексуальну самооцінку у жінок. Одна поширена форма поведінки людей з оральним характером - ідентифікація з об'єктом, який служить джерелом годування. У такому контексті пренатальний сценарій може розгляд атися як ідентифікація з фруструючою матір'ю. Згідно з Феніхелєм [151], така тенденція переважає у людей, нездатних отримати задоволення, оскільки жінка свідомо обмежує своє сексуальне життя лише репродуктивною функцією і не відкриває себе новим сексуальним переживанням.

Слід зазначити, що характерологічне забезпечення жіночої сексуальності містить інфантильні елементи сексуальності, а саме: оральної та анальної стадії психосексуального розвитку. Такі результати свідчать про те, що, елементи догенітальної сексуальності являються найбільш стійкими, ніж генітальні і мають більший вплив на особистісні риси жінки.

Одним із завдань дослідження було вивчення зв'язку між характерологічними радикалами і особливостями сексуальних фантазій. Як відомо, фантазіями є уявний сценарій задоволення, часто несвідомих витіснених сексуальних бажань, тому вони можуть сприйматися також як і захисні механізми особистості проти дорослої сексуальності [154]. На малюнку 3.22 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.22. Зв'язок особистісних характеристик та типів сексуальних фантазій у жінок

На малюнку 3.22 показані лише ті особистісні риси, які обумовлюють характер таких сексуальних фантазій, як заміна партнера, підкорення, експериментування, ідилічна зустріч, зґвалтування і груповий секс. Ґрунтуючись на отриманих результатах були виділені стильові характеристики сексуальних фантазій.

Оптимістичні жінки відрізняються легковажністю, деякою безпечністю, швидко захоплюються і згасають, не зациклюються на умовностях, в житті не мають особливої розбірливості контактів, характеризуються грайливістю і непостійністю. Для таких жінок властиво вибирати такі сексуальні фантазії як «підкорення», «заміна партнера» та «експериментування». Не дивлячись на активну позицію жінки у неї виникають сексуальні бажання, в яких чоловік може приборкати цю активність, нівелювати екзальтованість, використовуючи свою владу і авторитетність у рамках фантазії «підкорення». Так само при виборі фантазування на тему «заміни партнеру» і «експериментування» оптимістична жінка з легкістю відноситься до вибору та зміни сексуальних партнерів, відкриття нових тілесних практик, не зациклюючись на моралі або ще яких-небудь табуюючих елементах. Ґрунтуючись на вищесказаному, можна визначити таке характерологічне підґрунтя, як основу стильової характеристики сексуальних фантазій - «гра».

У той же час «заміна партнера» характерна для тривожних жінок, які відчувають страх за свої бажання (бути викритою в зраді, розпусті), займають пасивну позицію, яка призводить до самобичування. Також не виключено, що це лише зміцнює бажання фантазувати на цю тему, а сама фантазія може носити нав'язливий характер. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій тривожних жінок це «нав'язливість».

Жінки-індивідуалістки вибирають такі сексуальні фантазії, як «ідилічна зустріч», «зґвалтування» і «експериментування». Виходячи з того, що цей характерологічний радикал припускає самотність, замкнутість і вибірковість контактів, то фантазування на тему сексуальних стосунків поза всякими умовностями, забезпечує псевдо реалізацію прихованих сексуальних бажань. Життєва позиція таких жінок, сполучена з претензією на оригінальність і несхожість на інших, тому фривольність сексуальної поведінки в контексті фантазії «ідилічної зустрічі» може підтверджувати внутрішнє відчуття «іншості» та свободи від соціальних норм. Не раз відмічена замкнутість на ряду з незалежністю цієї характерологічної структури носить швидше приховане прагнення бути підкореною чоловіком в контексті фантазії «зґвалтування». Можна припустити, що узяття себе силою може символізувати несвідоме бажання свободи від самотності та самодостатньої активності. «Жінки-індивідуалістки» обирають відособлено-споглядальний, замкнутий, але самодостатній засіб життя, тому фантазія «експериментування» несе в першу чергу активний та інтерактивний зміст, спрямований на різноманітність сексуальних практик, але збереження своєї індивідуальності. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій, пов'язана з індивідуалістичністю, відображає жінок-поціновувачів, а саме - «шанування».

Так само фантазію «експериментування» вибирають імпульсивні жінки. Імпульсивність забезпечує готовність до ризику, прагнення досягти результату, нетерплячість і нестримність в сексуальних бажаннях спробувати нове, відкрити свої нові ресурси сексуальності, хоча тільки на рівні фантазії. Таким чином, експериментування обумовлюється активними характерологічними структурами емоційно-відкритими або замкнутими по суті. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій імпульсивних жінок - «ефект новизни».

Ригідні жінки фантазують на тему «групового сексу». Як відомо, цей характерологічний радикал містить надмірну раціоналізацію, непідвладність впливам середовища, захопленість певною ідеєю, яка пов'язана з конфліктною ситуацією [139]. У фантазіях такою ситуацією є існування бажання групових сексуальних практик і наявність громадських уявлень про сексуальність. Поступове накопичення потенційної активності знаходить свій вихід у фантазуванні, де межі сексуальності слабшають і вже не потрібно займати жорстку безапеляційну позицію. Таким чином, можна припустити, що ця фантазія пов'язана зі свободою від напруги і прагненням до розрядки. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій ригідних жінок також «розширення меж».

Слід зазначити, що характерологічні особливості особистості пов'язані як з комплексами інфантильної сексуальності, так і з особливостями дорослої сексуальної поведінки.

3.5.3 Зв'язок емоційної сфери і жіночої сексуальності

Прояв емоцій в контексті сексуальності багатьма дослідниками визначається в категоріях насолоди процесом сексуального акту [140], оргазмічних переживань [61, 207], страхів і побоювань сексуальної невдачі [77], сексуальній холодності і аноргазмії [112], а також експресії любові [96, 158]. Для того, щоб визначити зв'язок жіночої сексуальності з особливостями емоційної сфери використовувалася шкала диференційованих емоцій К. Ізарда [53]. На малюнку 3.23 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.23. Зв'язок емоційної сфери та сексуальної реалізації жінок Примітка: с.с.-сексуальний сценарій, - позитивний кореляційний зв'язок.

Як можна побачити на малюнку 3.23, провина пов'язана з сексуальними фантазіями «ідилічна зустріч» та «заміна партнера» так само супроводжується сексуальною депресією. Очевидно, що сексуальні фантазії ґрунтуються на несвідомих конфліктах та недозволених сексуальних драйвах, усвідомлення та псевдореалізація яких в сексуальних фантазіях, призводить до переживання провини. Провина може відбивати витіснені травми (швидше придбаних в дорослому житті) які впливають на сексуальне життя. Так провина може бути пов'язана безпосередньо зі специфікою змісту цих фантазій, а саме - мріями про іншого (чи інших) сексуального партнера або фантазуванням про секс без зобов'язань (ідилічна зустріч). Усе це може суперечити сімейному вихованню, моралі жінки. У той же час, провина пов'язана з пригніченістю жінки відносно її сексуального життя і може бути реакцією за неприйняття себе як гідного сексуального об'єкту.

Емоція гніву пов'язана з інфантильним утворенням «Я-ідеальне» і сексуальною фантазією «садомазохізм». Оскільки его-ідеал пов'язаний з материнською фігурою, то можна припустити, що гнів домінує як реакція на неможливість наблизитися до бажаного образу жіночої поведінки (що несе матір). З іншого боку, агресія може бути спрямована безпосередньо на ідеальний об'єкт, а садо-мазохістична поведінка - проявом аутоагресії. На думку К. Ізарда [53] в сексуальності гнів знаходить свій вихід у реалізації агресивних і владних ритуалів по відношенню до партнера або як об'єкт у рамках фантазування. Якщо інфантильна сексуальність залишається збереженою, то гнів так і шукатиме псевдореалізацію в обхід свого прямого вираження. Наступна емоція радості пов'язана з оральним еротизмом. Радість переживається як приємне, бажане, корисне, поза сумнівом, позитивне почуття, відчуття енергії, сили, почуття психологічного комфорту і благополуччя. Людина здатна випробовувати необумовлену прихильність. В даному випадку зберігається прихильність та відкритість до матері, яка сприймається як частина світу, і жінка відчуває свою близькість та причетність до неї, і сприймає її як продовження, розширення свого власного «Я». Первинна залежність, прихильність і довіра є важливою функцією емоції радості. Це створює плацдарм для переживання любові, хоча й інфантильної за змістом.

Емоція презирства пов'язана з оральним садизмом. Як було сказано раніше, оральний садизм символізує невиражену агресію на матір, злість за неприйняття і покинутість. К. Ізард характеризує презирство, як підступну та найхолоднішу емоцію, що супроводжується почуттям цінності та значущості власного «Я» в контексті почуття переваги над іншими. Виходячи з цього, презирство може бути стійкою емоцією, що проявляється в міжособистісних стосунках в якості деперсоналізації та знецінення об'єкту презирства.

Так само з'ясувалося, що емоція відрази пов'язана з анальним садизмом. Ця інфантильна травма, пов'язана з почуттям приниження через контроль з боку батьків і неможливістю виразити гнів та злість [21]. К. Ізард розглядає відразу як реакцію відторгнення, на об'єкт (частіше за харчову), що представляє загрозу зараженості [197]. Відраза може бути спрямована не лише зовні, - жінка може відчувати відразу до самої себе, що призводить до зниження самооцінки і до самонеприйняття. Оскільки прямого виходу інфантильна злість не знаходить, то в сексуальному житті вона представляється сексуальною відразою. Ця емоція може виконувати адаптивні функції. Відраза встановлює межі норми сексуальної поведінки або виконує захисну функцію по відношенню до небезпечних і шкідливих форм сексуальної близькості [53].

Емоція сорому має позитивний кореляційний зв'язок з комунікативним сценарієм. Сором - це усвідомлення власної неспроможності, незначущості або неадекватності, супроводжуване негативними переживаннями - прикрістю, занепокоєнням або тривогою. Сором не знаходить своє місце в сексуальних стосунках, оскільки надмірна соромливість може просто подавити потяг. Тому жінка, переживаючи власну неповноцінність, обмежується комунікативним сценарієм, де секс як такий не домінує. Можна припустити, що почуття сорому, в зв'язку з цим, грає регулюючу роль. Отже, зниження рівню сорому сприятиме розширенню репертуару сексуальної реалізації.

На підставі вищевикладеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. З'ясувалося, що властивості темпераменту пов'язані з параметрами статеворольової ідентичності на соціогенному рівні, що підтверджує стереотипи чоловічої і жіночої поведінки: феминінність - із загальною емоційністю, що у свою чергу визначає сексуальну депресію, а маскулінність - з показниками активності та загальною адаптивністю і це визначає сексуальну оцінку. Також активність визначає характер сексуального фантазування та ринковий сексуальний сценарій. Темперамент не пов'язаний з інфантильною сексуальністю. Це може свідчити про незалежність психодинамічних властивостей сексуальності від травм психосексуального розвитку. Таким чином, темперамент визначає основний напрям розвитку сексуальності, а травма - малюнок поведінкової реалізації.

2. Зв'язок сексуальності з характерологічними радикалами обумовлений, в першу чергу, впливом догенітальних елементів інфантильної сексуальності. Було виявлено характерологічне забезпечення інфантильної сексуальності: анальний, орально-садистичний та орально-еротичний. Анальна структура характеризується особистісною пригніченістю, яка переноситься на сприйняття свого сексуального життя. Орально-садистична - відображає демонстративність та легковажне відношення до життя, яке пригнічує зрілі варіанти сексуальної реалізації. Орально-еротична - характеризується із замкнутою життєвою позицією, яка пов'язана із знеціненням своєї сексуальності.

3. Переживання сексуальних фантазій обумовлено різними характерологічними особливостями жінки. Найбільший вплив на характер сексуального фантазування здійснюють: оптимістичність, тривожність, імпульсивність, індивідуалістичність і ригідність. Відповідно, були визначені стильові характеристики сексуальних фантазій у жінок: «гра», «нав'язливість», «ефект новизни», «шанування» та «розширення меж». Таким чином, характерологічні особливості представляються деяким буфером, який наочно демонструє зв'язок з інфантильною сексуальністю, але в подальшому здійснюють свій вплив на дорослу сексуальність жінки.

4. Емоційна сфера має зв'язок із сексуальною сферою переважно через догенітальні утворення психосексуального розвитку. Емоції прикріпляються до отриманої травми і є домінуючими в житті жінки. Догенітальна сексуальність пов'язана з такими емоціями, як радість, відраза, презирство, а генітальні утворення пов'язані з гнівом. Так само емоції є невід'ємною частиною дорослої сексуальності і грають регулюючу функцію в цих зв'язках. Сексуальні фантазії, що містять свободу і розкутість, пов'язані з відчуттям провини, а комунікативний сексуальний сценарій - з соромом. Домінування цих емоцій може бути пов'язане з тим, що у сучасному світі ще зберігається вплив табу на жіночу сексуальність, незважаючи на зовнішню розкріпаченість.

3.6 Психосемантичні особливості сексуального простору жінки

Після відкриття жіночого оргазму [108] питання про сексуальне задоволення і варіанти тілесної насолоди стали показником якості сексуального життя жінки. Сприйняття своєї сексуальності відносно норм сексуального здоров'я та соціальних стандартів накладаються на дорослу сексуальну реалізацію. Тому важливо вивчити жіноче розуміння сексуальності в контексті оціночного показника своєї власної сексуальності. Пихосемантичний підхід виявився найбільш адекватним і коректним у вивченні стильових особливостей і уявлень про сексуальність.

Одним із завдань дослідження було визначення психосемантичної навантаженості ролі та місця категорій жіночої реалізації. Завдяки методу нейронних мереж було проаналізовано простір ознак жіночої реалізації: гендерні ролі, міжособистісні стосунки, структура кохання та емоції. Мережі Кохонена дозволили зробити класифікацію параметрів, що вивчаються та розподілити їх на дев'ять сфер (таб. 3.18).

Таблиця 3.18 Психосемантичні особливості простору жіночого функціонування

Аналіз одержаних даних дозволяє судити про різноманіття категорій та сфер жіночої реалізації. Отже суть жіночої реалізації на сьогоднішній день складається з головних складових: материнство, хозяйність, сексуальність, любов, самореалізація. Решта показників (добропорядність, сором, залежність, протест) є безпосередньо жіночими характеристиками, які закладені в біологію статі та можуть лише трансформовуватися або навантажуватися соціальними стандартами та установками, проте залишатися незмінними за змістом. У соціокультурному вимірі жіночність розглядалася в контексті подвійного стандарту. Історичний аналіз змісту природи жіночої реалізації, дозволив Е. Гідденсу [29] виділити дві ролі: господиня будинку або повія (пізніше мати та сексуальний об'єкт). Поєднання ідеалів романтичної любові та материнства дозволило розширити сферу інтимного життя жінки. Останнім часом ідеали романтичної любові втрачають свою значущість під тиском сексуальної емансипації та автономності жінок. На думку сучасних авторів, на зміну єдиним жіночим ролям прийшли переважні орієнтації та вільний вибір, які супроводжуються бажанням проявити себе та реалізувати як особистість, індивідуальність [192, 200]. Таким чином, пережитки трансформацій жіночої ідентичності та поява нових стандартів гендерних ролей швидше являються балансом між емансипацією та гнучкою сексуальністю.

Окремо хотілося б відзначити зміст категорії «сексуальність». Примітний той факт, що параметри «Я», «жінка», «шлюб», «радість» опинилися саме в даній категорії. Довгий шлях створення шлюбів не за розрахунком, а по любові у теперішній час міняє свій зміст у бік гедоністичної наповненості та сексуального досвіду [14]. З іншого боку, визначення жіночності знаходить свою реалізацію саме в контексті сексуальності та здатності виконувати роль сексуального партнеру [12]. Проте присутність таких понять як «мій батько», «жінка-друг» несе інфантильне навантаження та відображає елементи описаного раніше істеричного типу сексуальності. На думку Жерьобкіної [48], жінка володіє єдиним способом сексуальної суб'єктивації - через тіло та задоволення, тоді як істерична структура символізує протест жінки проти її безвільного перетворення на об'єкт сексуального бажання [17].

Одним з дослідницьких завдань було вивчення зв'язку сексуальних фантазій жінок (експериментування, підкорення, заміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм) і семантичної близькості понять «секс-задоволення» (представлена показником отриманої кореляції між даними поняттями). У таблиці 3.19 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групі жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.19 Факторна структура сексуальних фантазій у жінок

1. Фактор «Делібідизація» містить усі фантазії, запропоновані для дослідження. Таке сплощення фантазій з різним змістом може свідчити про незрілість жінки, оскільки усі енергетичні ресурси кинуті на акт фантазування. Б. Мартель [106] вживає таке позначення сексуального фантазування, як «інтрапсихічна ерогенна зона». Виходячи з цього, чим багатіше і різноманітніше сюжети і активність фантазій, тим більше можливості отримати задоволення, але на рівні диференціації еротичного бажання. Відмічено, що до цієї структури не увійшов показник сексуальної задоволеності. Можна припустити, що фантазування є компенсаторною функцією за неможливість отримати задоволення в реальних сексуальних стосунках.

2. Фактор «Стабільність» містить семантичну близькість понять «секс-задоволення», а на іншому полюсі фактору - сексуальну фантазію «заміна партнера». Очевидно, що ця структура направлена на стабільний сексуальний об'єкт містить розщеплювання сексуального фантазування і реального задоволення від сексу. За Б. Мертелем така сексуальна реалізація, яка виключає, або особливо не поглиблюється у фантазування на певні тематики (садомазохізм, зґвалтування), - припускає реальні сексуальні дії. Таким чином, чим вище вірогідність переживання сексуального задоволення, тим нижче сексуальне фантазування у варіанті «заміна партнера». Така структура фантазування символізує, що сексуальне задоволення може бути досягнуте лише з одним партнером, а мріяти про інші об'єкти забороняється та не узгоджується із задоволенням.

Для того, щоб зрозуміти специфіку сценарної реалізації жінок, був вивчений зв'язок сексуальних сценаріїв жінок (пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний, досягницький, ринковий) та семантична близькість понять «секс-задоволення». У таблиці 3.20 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групи жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.20 Факторна структура сексуальних сценаріїв у жінок

Примітка: с.с. - сексуальний сценарій, с.б. - семантична близькість

1. Фактор «Знецінення сексуальності» містить такі сексуальні сценарії: досягницький та ринковий, а на іншому кінці фактора - комунікативний, який має негативний зв'язок. Потреба жінки підкріпити свою значущість в очах чоловіка і перешкоди в реалізації цієї потреби приводять її до ринкового варіанту сексуальних взаємин. Такий варіант має на увазі використання свого тіла та сексуальних практик в обмін на блага різних категорій. У цій ситуації жінка не просто відсунула тілесне задоволення, замінивши його «моральним» (у контексті досягницького сценарію), але зайняла позицію, яка дає їй ілюзорне відчуття контролю над сексуальними стосунками та регулювання чоловічої активності. Насправді, перенесення своєї сексуальності в категорію «бартеру», як продаж свого тіла за певні блага, позбавляє жінку аутентичної сексуальної задоволеності. Проте, чим менше виражений такий тип сексуальної реалізації, тим більше актуалізується комунікативний сценарій. Цей сценарій представляється більш зрілим, відносно знецінювальної структури. Проте, поза поєднанням з іншими сценаріями, є ризик залишитися на рівні «духовного розвитку» і «розмов про секс», так і не просунувшись до задоволення сексуальним життям.

2. Фактор «Сексуальна зрілість» містить романтичний сексуальний сценарій та семантичну близькість понять «секс-задоволення», а на іншому кінці фактора - пронатальный сценарій. Як відомо, романтичний сценарій має на увазі реалізацію сексуальної активності в контексті любові і емоційної близькості з партнером. А. Тьомкіна [146] вказує, що такий сценарій сексуальності обирають жінки, які дуже поглинені станом закоханості або любові, тому тілесне задоволення може оцінюватися як незначуще в порівнянні з інтенсивними емоціями. Але в цій структурі є присутнім показник сексуального задоволення, тому це дає підстави вважати дану семантичну структуру зрілою. На думку А. Лоуена [96] зріла сексуальність представляється симбіозом сексуального задоволення та любові. У здорової людини духовне вираження любові створює напругу, яка розряджається у фізичному акті любові. Згодом, сексуальне задоволення приносить відчуття усвідомленості і духовності, необхідні для особистісної цілісності [153]. Проте зі зниженням рівню зрілої сексуальності, актуалізується пронатальний сценарій. Таке співвідношення демонструє розщеплювання репродуктивності та сексуальності і відображає соціальні трансформації жіночої сексуальності [29]. Тому індивідуальний досвід жінки також розділяє ці функціонально-значимі змінні. Активна позиція пронатального сценарію носить незрілість, оскільки секс не з'єднується з тілом, яке служить виключно репродуктивному процесу [145]. Тому зниження зрілості, призводить до актуалізації репресивної і незрілої сексуальності.

3. Фактор «Розщеплення сексуальності» представлений гедоністичним сценарієм, а на іншому полюсі фактору семантичною близькістю понять «секс-задоволення». На думку А. Тьомкіної [146], гедоністичний сценарій характеризується розкріпаченням жіночої сексуальності, позиціонуванням себе як сексуально компетентних, бажаючих отримання тілесного задоволення. Такі жінки долають відчуття провини і сорому, внаслідок чого сексуальність стає звільненою та «природною» й сприймається як власна індивідуальна якість. Проте ця структура містить розщеплювання даного сексуального сценарію та сексуального задоволення. Виходить, що жінки програють гедоністичний сценарій, а насправді не відчувають того задоволення, яке виступає самоціллю сценарію. Можна припустити, що гендерні трансформації і дискурс розкріпачення ставлять перед жінкою нові параметри і цінності сексуальної реалізації. Незалежна позиція сексуальності та орієнтація на задоволення властива швидше чоловікам. Тому, коли жінка приміряє на себе такий тип сексуальної поведінки, це може супроводжуватися порушенням гендерної ідентичності, тоді прагнення до отримання задоволення заміщається імітацією. Таким чином, гедоністичний сценарій не завжди еквівалентний реальному сексуальному задоволенню, але програвання його дає жінці статус сексуальної компетентності в тілесних практиках.

В ході дослідження ставилося завдання з'ясувати семантичне навантаження сексуального задоволення. Для аналізу були створені дві групи жінок (група 1 та 2), які були розділені за принципом присутності/відсутності значимого позитивного кореляційного зв'язку (при р<0,05 та р<0,01) між конструктами «секс» і «задоволення». Одним з дослідницьких завдань було вивчення структури любові у жінок. Особливості вираженості компонентів любові в дослідницьких групах для наочності представлені на малюнку 3.24 у вигляді графічного зображення.

Рис. 3.24. Тріада кохання для жінок с різним показником семантичної близькості «секс-задоволення»

Як видно на малюнку 3.24 структура любові у двох дослідницьких групах практично ідентична. Слід зазначити, що конструкт «близькість» найбільш виражений в групі 1 (жінки, які зв'язують поняття «секс» та «задоволення»). Проте достовірно значущих відмінностей між групами знайдено не було. Компонент «близькість» в обох групах є домінуючим по відношенню до інших параметрів. Дж. Стернберг [206] розцінює таку любов як «приязнь», маючи на увазі комплекс дружніх почуттів. Такий тип любові характеризується прихильністю і теплотою по відношенню до іншої людини, не відчуваючи сильної пристрасті і не маючи довгострокових зобов'язань. Таким чином, можна говорить про те, що переживання почуття любові не регулюється сексуальним задоволенням і може формуватися поза уявленнями про тілесну насолоду.

Для того, щоб виявити психосемантичні особливості жіночої сексуальності і визначити специфіку її реалізації у міжособистісному спілкуванні в кожній дослідницькій групі були побудовані кореляційні плеяди. Було досліджено простір ознак, який включає конструкти : «Я», «чоловік», «секс», «любов», «злиття», «шлюб», «залежність», «приниження», «підпорядкування», «довіра», «турбота», «суперництво», «дружба», «гра», «самотність», «престиж», «близькість», «пристрасть», «відданість». «задоволення», що є показниками міжособистісних стосунків, емоціями (страх, радість, гнів).

На малюнку 3.25 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок, що зв'язують «секс-задоволення». При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами. Як видно на малюнку 3.25 ця психосемантична структура представляється достатньо сплощеною. Зв'язок між конструктами «Я», «секс» та «чоловік» представляється деякою цілісною структурою. Такий симбіоз конструктів припускає реалізацію наступних особливостей міжособистісних стосунків: злиття, турбота, шлюб, дружба, гра, радість.

Рис. 3.25. Психосемантична структура сексуальної реалізації в групі 1

Подібна структура несе ідеалізацію сексуальних стосунків з чоловіком, що може свідчити про міжособистісну залежність жінки і вимірюватися в категорії «повної і виняткової зосередженості на чоловіках» [164]. Ймовірно, що такі стосунки представляються залежними, оскільки семантика понять «злиття» і «радість» входять в цю симбіотичну структуру - «я-чоловік-секс». Проте, компонент «любов» не пов'язаний з чоловіком, а існує лише в розумінні жінки і контексті її сексуальної активності. Зв'язок чоловіка та суперництва, ймовірно, символізує недосяжність і незалежність чоловічої фігури для жінки. Можна припустити, що такий розподіл лише підтверджує залежну природу цієї структури, оскільки жінки одержимі (К. Хорні [163]), надметою дістатися чоловіка. У роботі Т. Асланян [8] такий тип стосунків пов'язаний з інфляцією емоцій і вписується у синдром «емоційного холоду». Наявність такого компонента як «шлюб» може свідчити про бажання жінки виправдати свою залежну позицію в соціальному вимірі. Це також підтверджує прагнення до ідеалізації сексуальних стосунків, не конфліктуючих з суспільною мораллю. На думку Д. Шарффа [167] такі жінки можуть використовувати секс для утримання чоловіка і псевдореалізації своєї потреби в любові. Тому, семантична близькість понять «секс-задоволення» несе не емоційне навантаження, а інструментальне, як виправдання своєї прихильності і залежності.

На малюнку 3.26 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок, що не мають семантичної близькості між поняттями «секс-задоволення». При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок між параметрами.

Рис. 3.26. Психосемантична структура сексуальної реалізації в групі 2

Як видно на малюнку 3.26, ця структура містить розщеплення уявлень про сексуальні стосунки з чоловіком і залученність «Я» в ці стосунки. В уявленні жінки сексуальні стосунки передбачають наявність шлюбу, довіри, дружби, гри і турботи. Проте такі стосунки сприймаються як феноменологічні і абстрактні, які не відносяться до жінки. Секс пов'язаний з таким поняттями як «любов» і «злиття». На думку А. Лоуена [97] таке поєднання параметрів сприяє зрілій сексуальності і гармонійному сексуальному життю. З іншого боку, конструкт «злиття» носить інфантильне навантаження і може бути проявом описаної вище адиктивної тенденції [167]. Так само чоловік представляється незалежним, і це може тільки збільшувати бажання ввірити себе йому в контексті довіри. У свою чергу, жінка зв'язує себе з радістю. Це може відбивати деяку позицію самодостатності та екзистенціальної автентичності, які виключають сексуальні стосунки. На думку A. Fergusson [203], така нарциссічна позиція може символізувати опір патріархату. З іншого боку, М. Хоуп [165] вважає, що головний вектор розвитку жінки - особистісний, а сексуальні стосунки з чоловіком перестають носити обов'язковий характер і можуть експериментувати целібат. Таким чином, жінки, які не зв'язують сексуальність і задоволення в семантичному просторі, можуть реалізовувати так званий «вторинний статевий потяг», описаний В. Райхом [128]. Секс в такому контексті сприймається як акт покірності, який здійснюється задля запобігання конфлікту з чоловіком і нічого спільного з сексуальною реалізацією як акту любові не має.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

1. Психосемантика сексуальної реалізації жінки розділена на певні зони: материнство, хазяйка, сексуальність, любов, самореалізація, добропорядність, сором, залежність, протест. Такий розподіл сфер відповідає уявленням про жіночу роль і впливу гендерних трансформацій на ці уявлення. Важливо відмітити, що сексуальність, любов і материнство визначають незалежні категорії, що підтверджує процес емансипації сексуальності в самостійний феномен.

2. Жіноча ідентичність визначає сферу сексуальності головної по відношенню до інших категорій. Жінка вимірює сексуальність в категоріях радості і пристрасті, а також бачить її реалізацію в шлюбі. В той же час, сфера сексуальності несе інфантильне навантаження, представлене зв'язком з батьком і гендерною роллю «жінка-друг» і відображає специфіку істеричного типу сексуальності.

3. Сексуальні фантазії представлені двома функціональними структурами: «делібідизація» і «стабільність». Компенсація має на увазі широкий репертуар сексуальних фантазій, які не мають зв'язку з сексуальним задоволенням, і тому можуть заміщати реальне сексуальне життя. Операційне мислення виключає сексуальне фантазування і орієнтовано на отримання задоволення. У такій структурі фантазія може виступати як репетиція перед реальною сексуальною активністю.

4. Були виділені три сценарні структури сексуальності, які представлені сексуальним знеціненням, сексуальною зрілістю і розщеплюванням сексуальності. «Сексуальне знецінення» не припускає задоволення від інтимних стосунків і вимірюється в категоріях «моя сексуальна затребуваність», «секс за розрахунком» або «бартер». «Сексуальна зрілість» припускає симбіоз любові, емоційної близькості разом з сексуальним задоволенням проти репродуктивної реалізації як самоцілі. «Розщеплення сексуальності» містить дисоціацію сексуального задоволення і позиціонування жінкою своєї сексуальності тільки як гедоністично-орієнтованою. Це відображає неготовність жінки вийти з-під влади патріархальних засад і, як наслідок, може спричинити гендерні порушення. Таким чином, сексуальна зрілість підтверджує свою феноменологічну природу і існує лише на соціальному рівні, а також немислима поза емоційними стосунками.

5. Переживання любові не залежить від сексуального задоволення жінки. Дисоціація цих конструктів на міжособистісному рівні відображає соціальні трансформації і реалізується як особистісний досвід.

6. Якщо в уявленні жінки секс і задоволення - близькі поняття, то їх сексуальні стосунки носять інфантильний характер і використовуються, щоб бути ближче до чоловіка і виправдати свою залежність. Жінки в групі, що не мають семантичної близькості між поняттями «секс-задоволення», розглядають сексуальні стосунки з чоловіком, як і у відриві від своєї особистості. Це дає основу вважати, що семантика сексуального задоволення має соціальний вимір і може бути описана в категоріях «включеність» або «відстороненість».

3.7 Програма психологічної корекції «Шлях до жіночності»

Сексуальність жінки в нормі є поліпараметричним утворенням, яке функціонує на різних рівнях: психосексуальних комплексів, статеворолевому, тілесному, поведінковому. Важливою характеристикою дорослої жіночої сексуальності є наявність в її структурі елементів інфантильної сексуальності, які потенційно можуть гальмувати прийняття жіночої ролі та адаптивної сексуальної реалізації. Травматична природа сексуальності знаходиться в конфліктних стосунках з соціальною реалізацією та досвідом. Сексуальність є тією особистісною сферою, де відбувається неминуча зустріч індивідуальних особливостей та колективних норм, -- як пристосування, так і опіру. Як було показано, реалізація дорослої сексуальності ще не означає -- реалізацію зрілості.

Таким чином психокорекційний вплив повинен бути націлений на роботу з когнитивними установками та паттернами адаптивної сексуальної поведінки, а також на рівні глибинних психологічних травм.

3.7.1 Методологічні аспекти побудови групової роботи

На сьогодні робота з проблемами сексуальності здійснюється в першу чергу при лікуванні сексуальних розладів та дисфункцій. У багатьох випадках це єдина форма сексологічного лікування, в інших же використовується як один з компонентів лікування. У сексологічній практиці В. В. Кришталь [84] виділяє три елементи системи психотерапевтичної корекції: 1) когнітивний (інформаційний); 2) афективний (емоційний); 3) конативний (поведінковий). Проте, досі немає єдиної концепції, яка пояснює механізм змін, що виникають в результаті психотерапії. У сучасній сексології в найзагальнішому вигляді принцип адаптуючих стратегій можна сформулювати також і як специфічну форму сімейної психотерапії сексуальних неврозів таким чином: оскільки нормальний сексуальний розвиток і дозрівання людини полягає в зростаючій інтеграції сексуальності до цілісної структури його особистості, то і сімейна терапія має бути спрямована на відновлення такої цілісності, яка характеризувалася б єдністю сексуального, еротичного та духовного компонентів любовного відношення.

У той же час, варіант психологічного та педагогічного супроводу актуалізації жіночої сексуальності випадає із зони сексологічної дії. У межах психологічного консультування та психокорекції немає програм, направлених на роботу з жіночою сексуальністю як особистісним утворенням. Нині робота з проблемами сексуальності має чітку градацію нормативності: діагностика відхилень або робота з поведінковими патернами, які не вирішують глибинних проблем, а іноді навіть посилюють. Виходячи з цього, видається важливим створення психологічних програм, які піднімали б питання жіночої сексуальності з урахуванням її поліпараметричної природи.

Психотерапевтична практика представляється різномаїттям кількістю шкіл, підходів, напрямів, теорій, методик та технік. Одним з найбільш ефективних й найчастіше використовуваних в психотерапевтичній практиці являється еклектичний підхід.

На підставі результатів емпіричного дослідження структури жіночої сексуальності можна припустити, що психокорекційна робота, спрямована на формування зрілої сексуальності, повинна здійснюватися на трьох рівнях : 1) поведінковому, 2) тілесному та 3) рівні інфантильних комплексів. Для консультативної роботи сімейних та шкільних психологів, педагогів, сексологів, соціальних працівників для створення психокоррекційних програм і тренерів, які ведуть тренінги «жіночності» - можуть бути сформульовані як загальні рекомендації, так і спеціальні для дівчаток підліткового віку та дорослих жінок.

Загальні рекомендації:

1. Сексуальність представляється однією з сфер жіночої реалізації нарівні з материнством, господарністю, любов'ю, самореалізацією, доброчесністю. У зв'язку з цим облік особливостей сексуальної ідентичності жінки, вікової динаміки сексуальності потрібний на усіх етапах психокорекційного або виховного процесу.

2. Інфантильна сексуальність, пов'язана з ранніми дитячими психологічними травмами, є важливим елементом жіночої сексуальної ідентичності. Активізація утворень інфантильної сексуальності може відбуватися в різні вікові періоди, що слід розглядати не як відсутність зрілої структури сексуальності, а як проходження жінкою певної життєвої кризи, пов'язаної з тематикою тієї або іншої інфантильної травми. Тому опрацювання відповідної інфантильної травми допомагає вирішити актуальний конфлікт в справжньому житті жінки.

3. Інфантильні травми пов'язані з характерологічними особливостями особистості жінки, її статеворольової ідентичністю та характеристиками емоційної сфери. Тому рішення глибинних особистісних проблем з необхідністю припускає психокорекцію сексуальної сфери.