Шляхи формування сили волі

Значення волі в діяльності та спілкування людини. Методологія дослідження вольових якостей особистості. Ключові категорії волі як психологічного феномену. Огляд методик експериментального дослідження. Рекомендації щодо формування сили волі особистості.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.06.2015
Размер файла 58,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

– середні показники по шкалі «екстернальність- інтернальність»- 20 учнів (63%) - їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій;

– високий рівень інтернальності - 6 учнів (21%)- мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

За методикою соціальної сміливості особистості:

– низький рівень: 1 учень (3%)

– середній рівень: 11 учнів (34%)

– високий рівень: 20 учнів (63%)

По тесту - опитувальнику А.В.Зверькова та Є.В.Ейдмана «Дослідження вольової саморегуляції» отримано такі дані:

– низький рівень: 5 учнів (16%) - такий рівень переважає у людей чуттєвих, емоційно нестійких, невпевнених у собі. Їм властива імпульсивність;

– високий рівень: 27 учнів (84%) - підходить для емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних людей. Їх відокремлює спокій, впевненість у собі, реалістичність поглядів. Як правило, вони гарно рефлексують особисті мотиви, можуть розподіляти зусилля і спроможні контролювати свої вчинки, мають виражену соціально-позитивну направленість.

Тест «Самооцінка сили волі» дав такі результати:

– низький рівень: 0 осіб (0%)

– середній рівень: 15 осіб (47%) - діють по-різному, іноді переважає податливість, а іноді - наполегливість;

– високий рівень : 17 осіб (53%) - вольова людина. Наполегливість - головна риса, але слід пам'ятати, що компроміси та переговори також ведуть до успіху в спілкуванні.

Порівнявши індивідуально результати отриманих досліджень з успішністю учнів у навчальній діяльності та їх популярністю серед однокласників, приходимо до висновку, що люди, які мають високий рівень вольової саморегуляції, почуття своєї відповідальності та неабияку сміливість є більш успішними та комунікабельними, ніж їх товариші, які не можуть свідомо регулювати свою поведінку та перекладають відповідальність за своє життя на інших або на обставини.

3.2 Умови розвитку, виховання сили волі особистості

Волю як регулятор поведінки не дано людині від природи. Вона формується у процесі життя і діяльності, підкоряючи поставленій меті всі дії особистості. Це особистісне надбання, яке розвивається під впливом виховання і самовиховання. Воно здобувається за постійного спілкування з людьми, у спільній роботі з ними. Розвинута і загартована воля дає змогу людині переборювати значні труднощі на шляху до мети.

Виховання волі - це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі підростаючого покоління є: 1) правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини; 2) забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з усіма навколо, а також на її ставлення до самої себе; 3) поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків.

Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов'язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі. Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Розвиток вольового регулювання поведінки нерозривно пов'язаний з розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань, залежність їх від безпосередньої ситуації, чим зумовлюються імпульсивність і безсистемність дій. На наступних вікових етапах ситуативні спонукання об'єднуються у більш стійкі утворення з поступовим переходом в єдину мотиваційну систему, що визначає спрямованість поведінки.

Разом з тим відбувається розвиток свідомої вольової регуляції поведінки і в цілому активності особистості. Людина набуває здатності оцінювати себе, щоб керуватись у своїй поведінці не випадковими потягами, а системою засвоєних і прийнятих для себе правил і норм моральної поведінки.

Активність вольового самоствердження розпочинається в підлітковому віці. Для підлітків виховання сильної волі часто є самоціллю. Це період складного і суперечливого становлення вольових якостей особистості. Цілеспрямованість, самостійність, рішучість, з якими підліток долає труднощі на шляху до здійснення мети, свідчать, що він з об'єкта волі інших людей поступово перетворюється на суб'єкт власної волі. Але те, чи набере цей процес позитивних форм або ж почнуть виникати збочення, залежить від виховання.

Для юнацького віку характерні подальший інтенсивний розвиток вольових якостей і відповідно відносна завершеність їхнього формування.

Вольові якості стають компонентами й рисами характеру особистості. В поведінці старшокласників виявляється стійкість у розподілі вольових зусиль відповідно до провідних інтересів. Вольова активність уже відповідає суспільним вимогам. Але які вольові якості і на якій стадії завершеності включаються в структуру характеру особистості - це залежить від багатьох обставин, зокрема й від перебігу процесу підліткового самоствердження, від соціального вибору та самовизначення в юності, від самовиховання кожної особистості.

Виховання волі - це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями виховання волі підростаючого покоління є: 1) правильне поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки людини; 2) забезпечення реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з усіма навколо, а також на її ставлення до самої себе; 3) поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків.

Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов'язані зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі. Є чимало способів виховання вольового регулювання поведінки особистості в ситуаціях повсякденного життя. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку. Призначення волі полягає в тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось.

Розвиток волі не віддільний від становлення всієї особистості: її спонукальної сфери, самосвідомості, інтелекту, здібностей, характеру, темпераменту, свідомості. Тільки в діяльності, подоланні внутрішніх та зовнішніх перешкод, виконанні обов'язків, завдань і доручень відбувається становлення вольових якостей.

3.3 Психологічні рекомендації щодо самовиховання волі

Важливими умовами вольової підготовки людини є систематичне збагачення досвіду вольової поведінки, розвиток здатності, уміння мобілізувати сили на подолання труднощів. Для загартування волі важливо не допустити відходу від поставленої мети, виявляти наполегливість, сміливість, стійко переносити труднощі, невдачі, вірити у свої сили. Прислужиться цьому своєчасне виконання прийнятих рішень, доведення розпо­чатої справи до кінця, свідомий вплив на себе щодо подолання негативних якостей, станів, рис характеру. Людина, яка не працює над своїм загальним розвитком, уникає труднощів, неорганізована, пасивна, лінива, боязка, належних вольових якостей не сформує.

Допомагають у розвитку волі підвищення позитивної мотивації до вольових дій, нагромадження досвіду вольової поведінки та цілеспрямоване самовиховання.

Рівень вольової активності є інтегральною характеристикою вольової регуляції і залежить від сили потреби, інтенсивності пережитої людиною емоції, вольового зусилля.

Вольова сфера визначає здатність людини долати зовнішні та внутрішні перешкоди, досягати позитивних результатів діяльності та поведінки, взаємодіяти зі спонукальною, емоційною та інтелектуальною сферами і самосвідомістю особистості.

Міцність, стійкість вольових якостей залежать від моральної спрямованості, світогляду, духовності, змісту діяльності. Зміцнює волю систематична вольова поведін­ка, мобілізована на подолання труднощів.

Прийоми самовиховання волі можуть бути досить різноманітними, але всі вони включають дотримання наступних умов[17, с.102-103] :

1. Починати слід з придбання звички долати порівняно незначні труднощі і перешкоди.

2. Надзвичайно небезпечні будь самовиправдання - це брехня не тільки для інших, але і для себе.

3. Труднощі і перешкоди необхідно долати для досягнення все більш складних цілей.

4. Прийняте одного разу рішення завжди має бути виконане до кінця.

5. Віддалену мета необхідно дробити на етапи, намічати найближчі перспективи, досягнення яких створює умови для наближення до кінцевої мети.

6. Максимально суворе дотримання режиму дня, правильного розпорядку всього життя - важлива умова формування волі людини.

7. Систематичне заняття спортом, вміння перемагати труднощі при заняттях фізичною культурою - тренування не тільки м'язів, а й волі.

8. Успіх діяльності залежить не тільки від вольових якостей, а й від наявності відповідних навичок. Тому їх формування виступає як одна з основних умов досягнення поставлених цілей.

9. І, мабуть, найголовніше у вихованні волі - це самонавіювання.

Висновки до 3 розділу

Воля людини виявляється в подоланні не лише зовнішніх труднощів, що неодмінно виникають у процесі виконання різних видів діяльності та в спілкуванні, а й внутрішніх, спричинених, наприклад, бажаннями, які суперечать поставленим завданням, втомою тощо. Подолання внутрішніх труднощів вимагає саморегулювання та усвідомлення необхідності виконати те чи інше завдання.

Для всіх вольових проявів загальною є свідома боротьба особистості з труднощами, які завжди виникають при вирішенні любої більш-менш складної задачі, що проявляється в ціленаправленому регулюванні поведінки, діяльності. Наявність волі у людини нерозривно пов'язана з наявністю значущих, важливих для неї цілей і завдань. Розвинута воля - це обов'язково і економне витрачання енергії, коли свідомі імпульси направлені не тільки на підсилення та прискорення процесів, але й на їх послаблення й уповільнення, коли треба. Саме вольова людина здатна відключитися від всіх подразників і змусити себе відпочивати, спати, тоді як людина з нерозвинутою волею не вміє боротися з своєю психічною напругою[24 C.8] . Розвиток волі не віддільний від становлення всієї особистості: її спонукальної сфери, самосвідомості, інтелекту, здібностей, характеру, темпераменту, свідомості. Тільки в діяльності, подоланні внутрішніх та зовнішніх перешкод, виконанні обов'язків, завдань і доручень відбувається становлення вольових якостей.

Важливими умовами вольової підготовки людини є систематичне збагачення досвіду вольової поведінки, розвиток здатності, уміння мобілізувати сили на подолання труднощів.

ВИСНОВКИ

Людина, що володіє сильною волею, умінням долати різні труднощі - виявляє при цьому такі вольові якості, як рішучість, сміливість, витривалість, самостійність, наполегливість, самовладання. Слабовільні ж люди пасують перед труднощами, не виявляють твердості в досягненні поставлених цілей, не вміють стримувати себе, придушувати моментні спонукання в ім'я більш високих мотивів поведінки та діяльності. Тому постійне виховання волі є важливою умовою виконання будь-якої діяльності, а також вдосконалення особистості кожної людини.

1. Окреслюючи теоретичні розробки поняття воля, приходимо до висновку, що воля є функцією людської психіки, яка полягає у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети. Воля - необхідний компонент психічної структури особистості, який виконує певні специфічні функції. Воля нерозривно пов'язана з розумовою та емоційною сферою. Який би вчинок людина не здійснювала, - в ньому задіяні і розум, і емоції, і воля.

Основним проявом волі виступають вольові дії, які включають в себе в якості необхідної умови подолання труднощів. Наприклад, молодий чоловік прийняв рішення освоїти складну виробничу діяльність, хоча на цьому шляху виникає ряд внутрішніх і зовнішніх перешкод. В результаті вольових дій він здійснює свій задум. Вольові дії входять, в свою чергу, в систему організованої професійної діяльності. Здатність домагатися наміченої мети що б не сталось виступає, як вольова якість людини. Отже, воля - це насамперед влада над собою, над своїми почуттями і діями.

2. Методологічну базу нашого дослідження склали:

– Методика дослідження суб'єктивного контролю( тест-опитувальник, розроблений Є.Ф. Бажіним та ін. на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера) (Див. Додаток А)

– Тест - опитувальник А.В. Зверькова та Є.В. Ейдмана «Дослідження вольової саморегуляції» (Див. Додаток В)

– Методика «Соціальна сміливість», що є фрагментом методики багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (фактор Н) (Див. Додаток С)

– Опитувальник «Самооцінка сили волі» (за М.М. Обозовим) (Див. Додаток D)

3. В ході дослідження вольових якостей особистості, в якому прийняли участь32 учні 11-х класів (16-17 років) СШ № 17 м. Ірпеня, серед них 15 хлопців та 17 дівчат було виявлено , що високий рівень інтернальності - 6 учнів (21%)- мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю, по тесту - опитувальнику А.В.Зверькова та Є.В.Ейдмана «Дослідження вольової саморегуляції» - 27 учнів (84%) -мають високий рівень саморегуляції, що підходить для емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних людей. Їх відокремлює спокій, впевненість у собі, реалістичність поглядів. За методикою соціальної сміливості особистості: -20 учнів (63%) - високий рівень соціальної сміливості. За тестом «Самооцінка сили волі» - високий рівень показали 17 осіб (53%) - наполегливість їх головна риса.

4. Аналіз результатів дослідження показав, що люди, які мають високий рівень вольової саморегуляції, почуття своєї відповідальності та неабияку сміливість є більш успішними та комунікабельними, ніж їх товариші, які не можуть свідомо регулювати свою поведінку та перекладають відповідальність за своє життя на інших або на обставини. Тільки в діяльності, подоланні внутрішніх та зовнішніх перешкод, виконанні обов'язків, завдань і доручень відбувається становлення вольових якостей. Свідома регуляція психологічних процесів забезпечує психологічну стійкість особистості, а відповідно й успіх її діяльності.

5. Як результат нашого дослідження були запропоновані психологічні рекомендації щодо розвитку вольових якостей особистості. Розвиток волі не віддільний від становлення всієї особистості: її спонукальної сфери, самосвідомості, інтелекту, здібностей, характеру, темпераменту, свідомості. Становлення вольових якостей відбувається тільки в діяльності, подоланні перешкод, виконанні обов'язків. Сила волі збільшується повільно і вже через деякий час те, що здавалося раніше неможливим, долається без докладання особливих зусиль. Необхідно домагатися досягнення результату від вправ, спрямованих на виховання сили волі. Адже від того, наскільки в людині розвинена сила волі залежить те, як вона зможе реалізувати інші свої якості. Необхідною умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі.

Вирішивши розвивати і виховувати свою сили волі, не варто братися відразу за все. Необхідно зупинити свій вибір на одній або двох сферах, в яких є бажання розвиватися, скласти для цього графік або план на кожен день і, не зволікаючи, починати. Це в свою чергу повинні бути щоденні заняття, вправи, справи, правила, головне в тому, щоб вони були регулярні. Та людина, яка ні до чого не прагне і не бореться, стає не цікавою, а людина, яка опускає руки і перестає боротися - викликає жалість.

На важливості виховання волі наголошував відомий російський фізіолог П.К. Анохін : «Людство вступило в еру надзвичайних емоційних перенавантажень. Ми можемо протидіяти цьому тільки виховуючи волю, навчившись управляти емоціями і розумно долати так звані «емоційні стреси».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анохин П.К Союз науки и тысячелетнего опыта. - «Литературная газета», 1972, 26 апреля.

2. Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995.

3. Божович Л.И. Проблемы формирования личности - Москва - Воронеж, 1995.

4. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - Т. 3. Проблемы развития психики - М.: Педагогика, 1983.

5. Высоцкий А. И. Волевая активность школьников и методы ее изучения: Учеб. пособие. - Челябинск, 1979.

6. Загальна психологія / За ред. С. Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

7. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчукта ін... - К.: Либідь, 2005.

8. Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции. -- М„ 1991.

9. Калин В.К. Классификация волевых качеств. Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. - Симферополь, 1983.

10. Калин В. К. На путях построения теории воли// Психологический журнал. -- 1989. -- Т. 10. -- № 2.

11. Ковалев А. Г. Личность воспитывает себя. - М.: Знание, 1983.

12. Котирло В. К. Развитие волевого поведения дошкольников. -К.: Рад. школа, 1971.

13. Крушельницька Я. В. К 84 Фізіологія і психологія праці: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003

14. Ладанов И. Д. Управление стрессом. - М., 1989.

15. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т.1. Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум, 2002.

16. Немов Р. С. Психология. -- М.: Просвещение, 1995.

17. Обозов Н.Н. Возрастная психология: юность и зрелость. ЛНПП Облик, 2002

18. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1977.

19. Основи загальної психології / За ред. С. Д. Максименка. - К.: НПЦ "Перспектива", 1998.

20. Пашукова Т. Й., Допира А. Й., Дьяконов Г. В. Психологические исследования. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие. -- М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1996

21. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

22. Прохоров А. О. Саморегуляция психических состояний в учебной и педагогической деятельности // Вопр. психологии. - 1991. - №4.

23. Рубинштейн, С. Л. Основы общей психологии - Питер, 2002 г.

24. Селиванов В. П. Воля и ее воспитание. - М.: Знание, 1976.

25. Селиванов В.И. Психология волевой активности. - Рязань, 1974.

26. Ситін Г. М. Психологія самовиховання. -- К., 1973.

ДОДАТОК

Методика дослідження суб'єктивного контролю

Мета дослідження: визначення локусу суб'єктивного контролю.

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник, розроблений Є. Ф. Бажіним та ін. на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланк для відповідей, ручка.

Процедура дослідження

Методика дослідження дозволяє порівняно швидко й ефективно визначити рівень сформованості суб'єктивного контролю як в однієї, так, водночас, і в кількох осіб. Кожного досліджуваного належить забезпечити індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей з нумерацією тверджень, яка відповідає тексту опитувальника.

Інструкція досліджуваному: "Запропонований Вам опитувальник має 44 твердження. Прочитайте їх і дайте відповідь, чи згодні Ви з даним твердженням, чи ні. Якщо згодні, то в бланку для відповідей перед відповідним номером поставте знак (+), якщо ні -- знак (--). Пам'ятайте, що в тесті немає "правильних" і "неправильних" відповідей. Свою думку висловлюйте відверто. Надавайте перевагу тій відповіді, яка перша спала Вам на думку."

Опитувальник

1. Просування по службових сходинках більше залежить від успішного збігу обставин, ніж від здібностей людини.

2. Більшість розлучень виникає тому, що люди не захотіли пристосовуватись один до одного.

3. Хвороба -- справа випадку: якщо маєш захворіти, то вже нічим не зарадиш.

4. Люди стають самотніми тому, що самі не виявляють інтересу і дружнього ставлення до оточуючих.

5. Здійснення моїх бажань часто залежить від удачі.

6. Даремно докладати зусиль для того, щоб завойовувати симпатії інших людей.

7. Зовнішні обставини (батьки, добробут) впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки подружжя.

8. Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.

9. Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли повністю контролюються дії підлеглих, а не покладаються на їхню самостійність.

10. Мої оцінки в школі часто залежали від випадкових обставин (наприклад, від настрою вчителя), а не від моїх власних зусиль.

11. Коли я планую, то, здебільшого, вірю, що зможу здійснити свої плани.

12. Те, що багатьом людям здається успіхом чи удачею, насправді є результатом тривалих цілеспрямованих зусиль. Думаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров'ю, ніж лікарі та ліки.

13.Якщо люди не підходять один одному, то, як би вони не намагалися налагодити сімейне життя, вони все одно не зможуть цього зробити.

14.Те добре, що я роблю, звичайно буває гідно оцінено іншими.

15.Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

16.Думаю, що випадок чи доля не відіграють великої ролі в моєму житті.

17.Я намагаюся не планувати наперед, тому що багато залежить від того, як складуться обставини.

19. Мої оцінки в школі залежали переважно від моїх зусиль і від ступеня підготовки.

20. У сімейних конфліктах я частіше відчуваю вину за собою, ніж за протилежною стороною.

21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.

22. Я надаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначати, що і як робити.

23. Думаю, що мій спосіб життя ні в якій мірі не є причиною моїх хвороб.

24. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям добитися успіху в своїх справах.

25.Врешті-решт, за погане керівництво установою відповідають самі люди, які в ній працюють.

26.Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити в стосунках, що склалися в сім'ї.

27.Якщо я дуже захочу, то зможу привернути до себе будь-кого.

28.На підростаюче покоління впливає так багато всіляких обставин, що зусилля батьків у вихованні часто виявляються нерезультативними.

29.Те, що зі мною трапляється, -- це справа моїх власних рук.

30.Важко буває зрозуміти, чому керівники діють так, а не інакше.

31.Людина, яка не змогла досягти успіху у своїй роботі, швидше всього, не доклала достатньо зусиль для цього.

32.Найчастіше я можу домогтися від членів моєї сім'ї того, що я захочу.

33.У неприємностях і невдачах, які траплялися в моєму житті, більше були винні інші люди, ніж я.

34.Дитину завжди можна вберегти від простуди, якщо за нею доглядати і правильно її одягати.

35.У складних обставинах я вважаю за краще зачекати, поки проблема розв'яжеться сама по собі.

36.Успіх -- це результат наполегливої праці, і він мало залежить від випадку чи від удачі.

37.Я відчуваю, що від мене більше, ніж від інших, залежить щастя моєї сім'ї.

38.Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.

39.Я завжди надаю перевагу прийняттю рішень і самостійним діям, а не сподіваюся на допомогу інших людей чи на долю.

40.На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними, незважаючи на всі її намагання.

41.У сімейному житті бувають такі ситуації, які неможливо змінити навіть з найбільшим бажанням.

42.Здібні люди, які не зуміли реалізувати свої можливості, мають звинувачувати в цьому тільки самих себе.

43.Багато моїх успіхів були можливі тільки завдяки допомозі інших людей.

44.Більшість невдач у моєму житті були від невміння, від незнання або від лінощів і мало залежали від удачі чи від невдачі.

Обробка результатів

Мета обробки результатів: отримання показника локусу суб'єктивного контролю, тобто показника загальної інтернальності . Це -- сума збігань відповідей досліджуваного з відповідями, які наведено в ключі.

Ключ

Відповідь Номери запитань

+

(згоден) 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44

-

(не згоден) 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43

Аналіз результатів

Локус контролю -- це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її нахил приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям. Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям -- інтернальним, або внутрішнім, локусом контролю.

Таким чином, можливі два полярних типи особистостей залежно від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континіумі від екстернального до інтернального типу.

Отриманий у процесі обробки результатів показник локусу контролю (Іо)розшифровується так:

Величина Локус контролю

0 - 21 Екстернальний

22 - 44Інтернальний

У цілому, чим більша величина інтернальності, тим менша екстернальність.

Локус контролю, характерний для людини, є універсальним стосовно будь-яких типів подій і ситуацій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється як у разі невдач, так і в разі досягнень, причому це спостерігається в різноманітних сферах життєдіяльності суб'єкта.

Для певного рівня локусу контролю користуються такими межами шкали інтернальності:

Показник інтернальності (рівень локусу контролю)

0 - 11 Низький рівень інтернальності

12 - 32 Середній рівень інтернальності

33 - 44 Високий рівень інтернальності

При низькому рівні інтернальності люди майже не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому екстернали" емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабкокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.

Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими випадками. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їхньому житті -- результат їхніх власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. "Інтернали" з високими показниками суб'єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

Середній рівень інтернальності властивий для більшості людей. Особливості їхнього суб'єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною або простою, приємною або неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.

Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, відповідальності за те, що відбувається, із самоповагою, із соціальною зрілістю і самостійністю особистості. Тому, складаючи рекомендації для самовдосконалення, потрібно враховувати, що:

-- конформна, поступлива поведінка в більшій мірі притаманна людям з екстернальним локусом контролю; інтернали менш схильні підкорятися тискові (думкам, емоціям та ін.) інших людей;

-- людина з інтернальним локусом контролю краще працює на самоті;

-- інтернали більш активно шукають інформацію, як правило, більше ознайомлені із ситуацією, ніж екстернали;

-- в інтерналів більш активна, ніж в екстерналів, позиція щодо свого здоров'я.

Дослідження показало: інтернали більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних стосунків. Вони більш бажані для суспільства, впевнені в собі й терпиміші.

Особи з інтернальним локусом контролю надають перевагу недирективним методам виховання і психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо звертати увагу на тривожність та депресію.

Додаток B

Дослідження вольової саморегуляції

Мета дослідження: визначити рівень розвитку рольової саморегуляції.

Матеріал та обладнання: тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана, бланк для відповідей і ручка.

Процедура дослідження

Дослідження вольової саморегуляції за допомогою тесту-опитувальника проводиться або з одним досліджуваним, або з групою. Щоб забезпечити незалежні відповіді, кожен отримує текст опитувальника, бланк для відповідей, на якому надруковані номери питань і поряд із ними графа для відповідей.

Інструкція: «Вам пропонується тест, який містить 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне і вирішіть, правильне чи неправильне це твердження щодо Вас. Якщо правильне, то на аркуші для відповідей проти номера цього твердження поставте знак "плюс" (+), а якщо неправильне -- "мінус" (-).

Тест

1.Якщо щось не клеїться, у мене нерідко з'являється бажання залишити цю справу.

2. Я не покидаю своїх планів і справ, навіть якщо доведеться обирати між ними і приємною компанією.

3. Мені неважко стримати спалах гніву, якщо це необхідно.

4.Зазвичай я зберігаю спокій в очікуванні приятеля, який запізнюється.

5. Мене важко відволікти від розпочатої роботи.

6. Мене сильно вибиває з колії фізичний біль.

7.Я завжди намагаюсь вислухати співрозмовника не перебиваючи, навіть якщо йому не терпиться заперечити.

8.Я завжди «гну» свою лінію.

9. Якщо потрібно, я можу не спати впродовж ночі (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в «хорошій формі».

10. Мої плани дуже часто перекреслюють зовнішні обставини.

11. Я вважаю себе терплячою людиною.

12.Мені не просто примусити себе холоднокровне спостерігати за видовищем, яке хвилює.

13.Мені рідко вдається примусити себе продовжити роботу після серії образливих невдач.

14. Якщо я ставлюсь до когось погано, мені важко приховати це.

15.Я можу зайнятись своїми справами при незручних та невідповідних обставинах, якщо це необхідно.

16. Мені сильно ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно обов'язково зробити до певного терміну.

17. Вважаю себе рішучою людиною.

18. Фізичну втому я переношу легше, ніж інші.

19.Краще почекати ліфт, який щойно поїхав, ніж підніматися сходами.

20. Зіпсувати настрій мені не так просто.

21. Іноді якась дрібниця охоплює мої думки, не дає спокою, і я ніяк не можу від неї відчепитися.

22. Мені важче зосередитись на завданні або роботі, ніж іншим.

23. Пересперечати мене важко.

24. Я завжди прагну закінчити розпочаті справи.

25. Мене легко відволікти від справ.

26.Я іноді помічаю, що намагаюсь досягти свого всупереч обставинам.

27. Люди часом заздрять моєму терпінню і ретельності.

28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.

29. Я помічаю, що під час монотонної роботи несвідомо починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це призводить до погіршення результатів.

30. Мене, зазвичай, сильно дратує, коли «перед носом» зачиняються дверцята транспорту або ліфта, який від'їжджає.

Обробка результатів

Мета обробки результатів -- визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) й індексів за субшкалами «настирливість» (Н) і «самоконтроль» (С).

Кожен індекс -- це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей досліджуваного з ключем загальної шкали або субшкали.

В опитувальнику шість маскувальних тверджень, тому загальний сумарний бал за шкалою «В» має перебувати у діапазоні від 0 до 24, за субшкалою «настирливість» -- від 0 до 16 і за субшкалою «самоконтроль» -- від 0 до 13.

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції

Загальна шкала

1-, 2+, 3+, 4+, 5+,б-, 13- 14- 16-, 17+, 22-, 24+, 25-, 27+,

7+, 9+, 10-, 11+, 18+, 20+, 21-, 28-, 29-, 30-

«Настирливість»

1-, 2+, 5+, б-, 9+, 10 17+, 18+, 20+, 22-,

11+, 13- 16-24+, 25- 27+

«Самоконтроль»

3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 24+, 27+,

28-,14-, 16-, 21-, 29-, ЗО-

Аналіз результатів

У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції мають на увазі міру володіння власною поведінкою у різних ситуаціях, здатність свідомо управляти своїми діями, станами та спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому й окремо за такими властивостями характеру як настирливість і самоконтроль.

Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони становлять більшу половину максимально можливої суми збігів, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, настирливості або самоконтролю. Для шкали «В» ця величина дорівнює 12, для шкали «Н» -- 8, для шкали «С» -- 6.

Високий бал за шкалою «В» притаманний особам емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним. Для них характерний спокій, впевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного обов'язку. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки; їм властива виражена соціально-позитивна спрямованість. Іноді можливе зростання внутрішньої напруженості, пов'язаної із прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривогою з приводу її спонтанності.

Низький бал спостерігається у людей чуттєвих, емоційно нестійких, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений, їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як із незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, яка не підкріплена здатністю до рефлексії і самоконтролю.

Субшкала «настирливість» характеризує силу намірів людини -- її прагнення до завершення розпочатої справи. На позитивному полюсі -- діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть виконати заплановане, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи та спокуси, головна їх цінність -- розпочата справа. Таким людям притаманні повага до соціальних норм, прагнення повністю підпорядкувати їм власну поведінку. У крайньому разі можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення за цією шкалою свідчать про підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, які можуть призводити до непослідовності і навіть хаотичної поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільної трактовки соціальних норм.

Субшкала «самоконтроль» відображає рівень вільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою у різних ситуаціях. Для них притаманний внутрішній спокій, впевненість у собі, які звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприйняття нового, неочікуваного і, як правило, поєднуються зі свободою вчинків, тенденцій до новаторства і радикалізму. Прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призвести до підвищення внутрішньої напруженості, переваги постійного занепокоєння і втоми.

На іншому полюсі цієї субшкали -- спонтанність і імпульсивність, поєднані з образливістю і наданням переваги традиційним поглядам, відгорожують людину від інтенсивних переживань та внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному фону настрою.

Соціальна бажаність високих показників за шкалою неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життєдіяльності і відносинах із людьми. Часто вони відображають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. Низькі рівні настирливості та самоконтролю у багатьох випадках виконують компенсаторні функції, проте також свідчать про порушення у розвитку властивостей особистості, її вміння будувати свої відносини з іншими людьми й адекватно реагувати на різноманітні ситуації.

Отримавши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розробити програму вдосконалення, зазначивши ті риси, які насамперед потребують розвитку або корекції.

За матеріалами:

Пашукова Т.Й., Допира А.Й., Дьяконов Г.В. Психологические исследования. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие. -- М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1996.

Методика «Соціальна сміливість»

Дана методика є фрагментом методики багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (фактор Н).

Текст анкети

1. При спілкуванні з людьми я:

а) охоче вступаю в розмову; б) щось середнє; в) волію спокійно залишатися осторонь.

2. Я почуваю себе трохи не по собі, якщо зненацька виявляюся в центрі уваги групи людей:

а) так; б) щось середнє; в)немає.

3. Я завжди радий виявитися серед людей, наприклад у гостях, на танцях, на якій-небудь колективній зустрічі:

а) так; б) щось середнє; в) немає.

4. Звичайно я мовчу в присутності старших за віком, досвіду і положенню:

а) так; б) щось середнє; в) немає.

5. Мені важко чи говорити декламувати перед великою групою людей:

а) так.; б) щось середнє; в)немає.

6. Хвилювання перед вступом у присутності багатьох людей я випробував:

а) досить часто; б) іноді; в) майже ніколи.

7. Коли я знаходжуся у великій групі людей, то я волію мовчати і надаю слово іншим:

а) так; б) щось середнє; в)немає.

8. Мені легко вступити в контакт із людьми під час різних суспільних заходів:

а)вірно; б) не упевнений; в)невірно.

9. Коли потрібно небагато дипломатії й уміння переконати людей що-небудь зробити, про цьому звичайно просять мене:

а)вірно; б) не упевнений; в)невірно.

10. Я вважаю себе відкритою товариською людиною:

а) так; б) щось середнє; в)немає.

11. У спілкуванні я:

а) вільно виявляю свої почуття; б) щось середнє; в) тримаю свої переживання «про себе».

12. Мені не дуже подобається, коли дивляться, як я працюю:

а) так; б) щось середнє; в)немає.

13. Я відношуся до типу енергійних людей, що завжди зайняті:

а) так; б) не упевнений; в) немає.

Обробка даних опитування: за відповіді «а» і «в» нараховується по 2 бали, за відповідь «б» -- 1 бал. Враховуються відповіді «так» по пунктах 1,2,4,6,8,10,12,13 і відповіді «ні» по пунктах 3, 5, 7, 9, 11. Вираховується загальна сума балів.

Висновки

1-13 балів переважає боязкість , чим менше балів тим більше виражена. Боязкість, нерішучість, не впевнений у своїх силах, сором'язливість, ніяковіє у присутності інших, стриманий, боязкий, емоційний, озлоблений, роздратований, обмежений, суворо дотримується правил, швидко реагує на небезпеку, підвищена чутливість до загрози, делікатний, уважний до інших, воліє перебувати в тіні, великому товариству воліє одного - двох друзів

14-26 переважає сміливість, чим більше набрана сума балів, тим більше виражена соціальна сміливість.

Сміливість, підприємливість, соціальна сміливість, товстошкірість, аварійний, схильний до ризику, товариський, активний, явний інтерес до іншої статі, чутливий, чуйний, добродушний, імпульсивний, розгальмований, тримається вільно, емоційний, артистичні інтереси, безтурботний, не розуміє небезпеки.

Опитувальник «Самооцінка сили волі» (за М.М. Обозовим)

На наведені 15 питань можна відповісти: "так" «не знаю "або" буває "," трапляється "," ні ".

1. Чи в змозі ви завершити розпочату роботу, яка вам нецікава, незалежно від того, що час і обставини дозволяють відірватися і потім знову повернутися до неї?

2. Чи долали ви без особливих зусиль внутрішній опір, коли потрібно зробити щось неприємне вам (наприклад, піти на чергування у вихідний день)?

3. Коли потрапляєте в конфліктну ситуацію на роботі або в побуті, в змозі ви взяти себе в руки настільки, щоб поглянути на неї з максимальною об'єктивністю?

4. Якщо вам прописана дієта, чи зможете подолати всі кулінарні спокуси?

5. Чи знайдете сили вранці встати раніше звичайного, як було за-плановано ввечері?

6. Чи залишитеся на місці події, щоб дати показання свідка?

7. Чи швидко відповідаєте на листи?

8. Якщо у вас викликає страх майбутній політ на літаку або відвідування зубного кабінету, чи зумієте без особливого напруження подолати це почуття і в останній момент не змінити свого наміру?

9. Чи будете приймати дуже неприємні ліки, які вам наполегливо рекомендує лікар?

10. Стримаєте чи дану зопалу обіцянку, навіть якщо її виконання принесе вам чимало клопоту, іншими словами - чи є ви людиною слова?

11. Без вагань ви відправляєтеся в поїздку в незнайомемісто, якщо це необхідно?

12. Чи суворо дотримуєтеся розпорядку дня: часу пробудження, прийому їжі, занять, прибирання та інших справ?

13. Чи ставитеся несхвально до бібліотечних боржників?

14. Найцікавіша телепередача не змусить вас відкласти виконання термінової і важливої роботи. Чи так це?

15. Чи зможете ви перервати сварку і замовкнути, якими б образвими не здавалися вам слова протилежної сторони?

На наведені 15 питань можна відповісти: "так" - 2 бали, «не знаю "або" буває "," трапляється "- 1 бал," ні "- 0 балів.

Підрахуйте суму набраних балів. По ній ви зможете дізнатися, що:

0-12 З силою волі у вас недобре. Ви просто робите те,що легше і цікавіше, навіть якщо це в чомусь може пошкодити вам. До обов'язків ставитеся абияк, що буває причиною різних неприємностей. Ваша позиція виражається відомим висловом "Що мені більше всіх треба?". Будь-яке прохання, будь-який обов'язок сприймаєте мало не як фізичний біль. Справа тут не тільки в слабкій волі, але і в егоїзмі. Постарайтеся поглянути на собе саме з урахуванням такої оцінки, може бути це допоможе вам змінити своє ставлення до оточуючих і дещо переробити в своєму характері. Якщо вдасться - від цього ви тільки виграєте.

13-21 Сила волі у вас середня. Коли зіткнетеся з перешкодою, то почнете діяти, щоб подолати її. Але якщо побачите обхідний шлях, тут же скористаєтеся ним. Чи не перенавантажитесь, але і дане вами слово стримаєте. Неприємну роботу постараєтеся виконати, хоча і обуритеся. З доброї волі зайві обов'язки на себе не візьмете. Це іноді негативно позначається на ставленні до вас керівників, не з кращого боку характеризує і в очах оточуючих людей. Якщо хочете досягти в житті більшого, тренуйте волю.

22 - 30 З силою волі у вас все добре. На вас можна покластися - ви не підведе. Вас не лякають ні нові доручення, ні далекі поїздки, ні ті справи, які інших лякають. Але іноді ваша тверда і непримиренна позиція з непринципових питань докучає оточуючим. Сила волі - це дуже добре, але необхідно володіти ще й такими якостями, як гнучкість, поблажливість, доброта.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Вольовий потенціал особистості школяра. Імпульсивність і ситуативність порушень волі у дитячому віці. Методики дослідження розвитку вольових якостей: "соціальна сміливість", "самооцінка терплячості", тести "визначення сили волі", "сором’язливість".

    дипломная работа [231,0 K], добавлен 19.08.2014

  • Загальна характеристика процесу формування волі у підлітків. Індивідуально-психологічні особливості дітей середнього шкільного віку. Методи виховання волі до навчання у школярів: переконання, навіювання, приклад; педагогічна вимога; принципи навчання.

    курсовая работа [52,0 K], добавлен 15.10.2012

  • Проблема психологічної адаптації та теоретико-методологічні засади дослідження процесу адаптації засуджених до умов позбавлення волі. Організація та методи дослідження процесу адаптації до умов позбавлення волі. Психологія особистості засудженого.

    дипломная работа [161,8 K], добавлен 16.06.2010

  • Психологічні особливості навчання. Стратегії формування нових вмінь та навичок. Головні якості волі. Довільні дії та їх особливості. Фізіологічні і мотиваційні аспекти вольових дій. Засоби подолання слабкої волі. Вольові якості людини та їх розвиток.

    контрольная работа [37,7 K], добавлен 17.09.2010

  • Психологічний аналіз поняття вольових порушень дитячого віку. Методика й організація дослідження розвитку вольових якостей; тести "соціальна сміливість", "визначення сили волі", "сором'язливість"; методика Е. Ільїна та Є. Фещенко "самооцінка терплячості".

    дипломная работа [282,1 K], добавлен 27.07.2014

  • Поняття волі, її зв'язок зі спонукальною та мотиваційною сферою. Признаки вольової активності у людини. Психопатологія волі як порушення в емоційно-вольовій сфері, характеристика її форм та проявів. Імпульсивні потяги та основні види їх порушення.

    реферат [17,9 K], добавлен 25.01.2011

  • Визначення волі в психології. Вольове регулювання поведінки. Аналіз впливу біологічних факторів на розвиток особистісних якостей людини. Дослідження психологічного впливу вольової організації і саморегуляції на досягнення студентами успіхів у навчанні.

    курсовая работа [99,8 K], добавлен 22.11.2014

  • Поняття, сутність, структура, природа та особливості формування характеру як однієї з істотних особливостей психічного складу особистості. Аналіз місця волі в характері людини. Загальна характеристика та значення виховання характеру в підлітковому віці.

    реферат [26,4 K], добавлен 23.11.2010

  • Загальне уявлення про волю у вітчизняній і зарубіжній психології. Воля як свідома організація і саморегуляція діяльності. Тренінг як метод розвитку волі. Робота вчителя по виявленню волі у учнів в позаурочній діяльності. Вимоги до тренінгів на уроках.

    реферат [22,9 K], добавлен 26.03.2012

  • Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.

    курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.