Саморегуляція фізичного і психічного стану вчителя

Размещено на http://allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи досліджуваної проблеми (саморегуляція фізичного і психічного стану вчителя )

1.1 Загальна характеристика проблеми

1.2 Шляхи та умови формування саморегуляції у професійній діяльності вчителя

1.3 Як зберегти психічне здоров'я поради для вчителя

Розділ 2. Результати експериментального дослідження

2.1 Організація експериментального дослідження. Методичний апарат

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження

Висновок

Література

Додатки

Вступ

Професія вчителя за статистичними даними належить до категорії професій, носії яких найбільш схильні до стресу. Професійними якостями вчителя є розвинуте почуття обов'язку, обов'язковість, альтруїзм. Служачи людям, педагоги схильні ігнорувати накопичене напруження і утомленість, забуваючи важливе правило: "Відпочивати потрібно раніше, ніж втомився". Вчителю потрібно уміти не тільки заповнювати свої ресурси, але і мудро їх розтрачувати протягом навчального року. Для цього необхідно мати уявлення про природу стресу і способи саморегуляції. На думку Г. Селье, який розробив вчення про стрес, точне визначення його дати важко. Селье писав: "Стрес -- це не те, що з вами трапилося, а то, як ви це сприймаєте".[7.28]

М. М. Рубінштейн виділив в структурі вчителя важливі якості, такі як любов до дітей, оптимізм, а у взаєминах вчителів і учнів надавав особливе значення "нерозсудливому впливу" наприклад, уміння уживатися в чужу психіку, навіть перевтілюватися, але не розчинятися в ній. Вчитель часто опиняється перед вибором, якого голосу слухатися -розуму, озброєного наукою або нераціонального, підказуваного чуттям, ураховуючи те, що емоційна сфера рідко усвідомлюється і важко керована. Аналізуючи працю вчителя,

М. М. Рубінштейн дійшов до такого висновку, що тільки зріла особа в змозі впоралися з педагогічною діяльністю. [18.31]

Важливим аспектом в професійній діяльності педагога є саморегуляція емоційного стану. Необхідність саморегуляції виникає, коли педагог стикається з новою, незвичайною, важко вирішуваною для нього проблемою, яка не має однозначного розв'язання, або припускає декілька альтернативних варіантів. Саморегуляція необхідна в ситуації, коли педагог знаходиться в стані підвищеної емоційної і фізичної напруги, що спонукає його до імпульсних дій, або у випадку, якщо він знаходиться в ситуації оцінювання з боку дітей, колег, інших людей.

Психологічні основи саморегуляції емоційного стану включають управління як пізнавальними процесами, так і особою: поведінкою, емоціями і діями. В даний час для саморегуляції психічних станів використовується нейролінгвістичне програмування.

В руслі даного напряму Г. Дьяконовим розроблений цикл вправ, орієнтованих на відновлення ресурсів особистості.[21.19] Знаючи себе, свої потреби і способи їхнього задоволення, людина може більш ефективно, раціонально розподіляти свої сили протягом кожного дня, цілого навчального року.

Г. Н. Ситін в своїй книзі "Животворяща сила. Допоможи собі сам"пропонує метод словесно - образного емоційно - вольового управління станом людини, який базується на методах психотерапії і деяких аспектах нетрадиційної медицини[9.12].

Також для стабілізації нервово-емоційного стану і мобілізації були застосовані форми аутогенного тренування І. Шульца, які подані у даній курсовій.

Беручи до уваги актуальність визначеної проблеми "Саморегуляція психічного і фізичного стану вчителя", недостатність її теоретичного і практичного вирішення з педагогічної точки зору, метою дослідження обрано -- проаналізувати, вивчити основні причини порушання саморегуляції у вчителів, запропонувати шляхи, умови покращення саморегуляції психічного і фізичного стану вчителя на основі різних методик.

Згідно з поставленою метою визначено такі завдання:

--проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці;

--провести експериментальне дослідження визначення ступеня саморегуляції у педагогів;

--узагальнити основні методи покращання психічного і фізичного стану вчителя.

У процесі дослідження використовувались наукові методи:

тести;

опитувальний лист Ч.Спілберга і О.Ханіна;

методи психічної діагностики (Л. Собчик , 1990).

Розділ 1. Теоретичні основи досліджуваної проблеми (саморегуляція фізичного і психічного стану вчителя)

1.1 Загальна характеристика проблеми

саморегуляція вчитель пізнавальний емоційний

Водночас із використанням нових навчально-виховних технологій зростає відповідальність учителя, ускладнюється його робота, оскільки педагог веде свої пошуки в умовах високої динамічності освітнього процесу. Виняткової ваги набуває саморегуляція психомоторної активності вчителя як особлива професійно якісна риса.

Психомоторна активність визначається як інтегрована здатність людини, спрямована на психічно обумовлені розумові та моторні дії, які виконуються у певному виді діяльності. Яким чином регулюється активність? Внутрішні регулятори -- мовлення, почуття, образи, а зовнішні -- простір, темп й ритм діяльності.[17.45]

Вчені вважають, що у психомоторній активності вчителя, відображаються ті норми й цінності, які регламентують професійну діяльність педагога, іншими словами, вступаючи у взаємодію з учнями, учитель, який має розвинену психомоторику, здатний задовольнити інтереси дітей, не порушуючи при цьому власної внутрішньої рівноваги. Психічна саморегуляція вчителя містить такі компоненти [16.13]:

культура рухів тіла;

психічна саморегуляція;

увага та спостережливість;

творча уява;

оцінка та керівництво емоціями;

управління фізичним станом свого організму. Саморегуляція сприяє розвитку психомоторної активності вчителя, це -- безперервний процес пізнання себе, і розгортається він у процесі спілкування з дітьми.

На нашу думку, культура рухів учителя є істотним компонентом психомоторної активності. Вона передбачає володіння своїм тілом, а саме: жестами, мімікою та пантомімікою. За їх допомогою вчитель має змогу повніше виражати свої почуття, ставлення до своєї діяльності та діяльності вихованців.

У зовнішньому вигляді та проявах, у тому числі у міміці та жестах за нашими спостереженнями відбивається психічний стан людини. Володіючи культурою рухів тіла, вчитель, зокрема, вчитель фізики може раціонально та економно висловлювати свої думки, волю, наміри, які складають зміст невербального спілкування.

Можливості використання жестів у роботі з учнями різноманітні.

Наприклад, учитель застосовує жест, яким запрошує учня сісти за парту. Якщо це доброзичлива розмова, то рух долоні має бути плавним. Коли ж спілкування супроводжується напругою, конфліктом, то рух долоні із вказівним пальцем, витягнутим у бік стільця, стає різким. Рухи голови також можуть бути плавними або різкими, залежно від ситуації, що виникає у класі. Наприклад, легкий ствердний кивок голови показує схвалення, згоду, а категоричний -- невдоволення діями учня.

Часто буває так, що вчитель застосовує кілька прийомів впливу на учня, але вони не допомагають. У цьому випадку жест допомагає підсилити мовні дії. Енергійні вольові жести, що супроводжують мову, підсилюють її значення також тоді, коли вчитель уміло застосовує паузи. Затримка в жестах підкреслює рішучість та непохитність дій.

Варто використовувати набір стандартних жестів, які надають психологічного змісту оцінці дій учня. Наприклад, учитель на уроці пильним поглядом привертає увагу учнів, піднімаючи руку долонею до класу. Цей жест означає "Увага!", і в такому положенні слід затримати руку на кілька секунд. Таким самим жестом піднятої вгору руки долонею до учня вчитель зупиняє його відповідь. Або піднімаючи напівпростягнену руку долонею вниз, він робить кілька малопомітних рухів згори вниз, ніби визначаючи ними повільніший темп мовлення учня [З .98].

Важливе значення для підтримки впевненості учня під час відповіді мають кивки головою на знак схвалення. Водночас рухи голови або руки в горизонтальному напрямі вказують на неправильну відповідь.

Для миттєвої зупинки неправильного ходу думок та негативних дій учня чи групи дітей педагогові варто простягнути руку вперед і зробити кілька рішучих рухів у горизонтальному напрямку. А м'який жест рукою запрошує учнів звернути увагу на певний об'єкт. Отже, ми розглянули основні жести вчителя, які мають психологічний зміст. Для учнів розуміння мови жестів має важливе значення для розвитку невербального (образного) інтелекту. Водночас таке спілкування дає змогу зняти психологічну напругу вчителя, яка неминуче виникає внаслідок переваги вербальних (словесних) способів спілкування з учнями.

Вчитель повинен вміти володіти рухами тіла, які дають змогу передавати форму предметів, використовувати танцювальні та ігрові рухи, за допомогою яких учні, сприймають цілісність навчального предмета. Це стосується форми та структури передачі знань, при вивчені явищ, процесів на уроках фізики.

Звичайно, культура рухів учителя формується в процесі набуття професійного досвіду. Але при виконанні спеціальних вправ майстерність передачі інформації, створення образів, позитивного настрою, емоційного забарвлення спілкування з учнями за допомогою жестів і пантоміміки буде успішнішою

Впевнена хода, пластичність, м'якість, економність та раціональність рухів, усвідомлення положення свого тіла допомагають педагогові не тільки у вирішенні виховних завдань, а й впливають на загальне самопочуття. Позитивний м'язовий тонус сприяє збереженню функціональної активності організму, зберігає оптимальний рівень психічного здоров'я.

Варто знати правила рухів під час ходьби та стояння, щоб запобігти м'язовим затискам і надмірній напрузі м'язів -- саме ці чинники стають основною причиною втоми вчителя. Важливе значення має дотримання психогігієнічних норм у процесі роботи, яка потребує тривалого сидіння (написання документації, перевірка зошитів тощо)

Бути зібраним означає триматися рівно, не опускати голову, діафрагма має бути пружною, такою, наче ви зробили вдих і поступово випускаєте повітря. Плечі треба розпрямити і, хоча руки при цьому опущені вниз, необхідно уявити навколо себе простір на відстані витягнутих у сторони рук. Таким чином ви відчуваєте природну гармонію власного тілесного простору, а відтак -- готовність до дії. Ваш стан передається учням.

Крім того, необхідно в кожний жест, позу чи рух вкладати відповідний педагогічний зміст. Цьому допомагає виконання спеціальних вправ для оволодіння технікою пантоміми. Кожна з цих вправ ґрунтується на поєднанні уяви, відчуттів та емоцій у руховому образі/

Педагог повинен уміти аналізувати фізичний стан свого організму, керувати ним. Тіло може стати або ворогом, або другом людини -- залежно від того, наскільки вона зуміє спрямовувати м'язову активність на виконання конкретного завдання. Якщо ж учитель не зможе усвідомити рівень м'язової напруги, то відбувається неадекватна реакція тіла: "м'язовий затиск". Відсутність м'язової свободи поглинає чимало внутрішньої енергії, знижує розумову працездатність

Наші спостереження стверджують, що у педагогічній діяльності вчитель припускається багатьох помилок саме в стані фізичної напруги. Тоді спостерігається зниження емоційності та виразності мови, порушення її темпу та мелодійності; скутість у рухах, неприродність жестів і міміки; недостатня координованість та ін. Особливо це властиво вчителям-початківцям. Багато енергії молоді педагоги, як правило, витрачають на те, щоб контролювати свою міміку, емоційні реакції, ходу, жести, силу голосу. Незважаючи на значні зусилля вчителя, м'язова напруга зростає, відтак гальмується психічна діяльність. Концентруючи увагу на своєму стані, вчитель погано бачить клас, не помічає окремих учнів, забуває повторити матеріал тощо.

Щоб подолати м'язову напругу, необхідно переключати увагу із "затиснутих" м'язів на зовнішні об'єкти. Це може бути музика, інтер'єр кімнати, довкілля тощо. Іншими словами, треба на мить "забути" про своє тіло, яке перестало бути "слухняним" й отримати приємні враження від власних дій. Доцільність та ефективність витрачання м'язової енергії в рухах і є тією тілесною свободою, тим оптимальним станом, який дає змогу вчителеві виявляти свою майстерність. [15.21]

Вміння долати "м'язові затиски", відчувати "м'язову свободу" набувається лише в процесі оволодівання певною системою вправ. Для вчителя дуже важливо навчитись отримувати правильне м'язове відчуття від кожної конкретної дії, кожної пози

Отже вчителеві необхідно володіти своїм тілом, для досягнення цілісності педагогічної техніки. Але для того, щоб бути взірцем для своїх учнів, необхідно добре знати своє тіло, володіти м'язами та регулювати свій стан.

1.2 Шляхи та умови формування саморегуляції у професійній діяльності вчителя

Психологічні методи умовно можна поділити на дві групи. До першої належать різноманітні методи психічної саморегуляції , за допомогою яких людина може самостійно впливати на свій емоційний, душевний і фізичний стан. Останніми роками як профілактичний засіб боротьби зі стресом широко застосовуються різні методи психічної саморегуляції: релаксаційно-дихальна гімнастика, прогресивна м'язова релаксація, йога, автогенне тренування, медитація. Більш детально зупинимося на декількох методах психічної саморегуляції, що можуть бути корисними для майбутніх і практикуючих педагогів.

Добре знімає нервово-емоційну напругу, запобігає хвороботворному впливові стресу на організм такий метод психотерапії, як автогенне тренування. Воно дає можливість людині самостійно корегувати свій емоційно-психічний стан, здавна притягує увагу людей.

Всяке розслаблення починається з того, щоб викликати у себе представлення розслаблення і тепла в м'язах, частіше в правій руці. Рекомендують починати з «маски» розслаблення на обличчі. За допомогою уяви або пожвавлення слідів колись раніше відчутого розслаблення і тепла педагог навіює собі ці відчуття, добиваючись з кожним разом все більш швидкого і чіткого відчуття того, що навіюється.

Права рука -- орган дії, тому саме з неї корисно починати самонавіювання. В процесі еволюції вона викликала диференціювання і високий розвиток перехресної лівої лобової частки мозку, в якій розташовані центри мови. Тому, звертаючись до своєї правої руки, той, що тренується включає механізм внутрішньої мови, готуючи організм для сприйняття власних самонавіювань. Відчуття тепла або розслаблення в правій руці служать індикатором того, що нервова система готова до сприйняття потрібної інформації. Зігріваючи праву руку, ми як би прогріваємо «мотор» самонавіювання. Потім слід розслабити ліву руку, обидві ноги, все тіло. Можна перейти до м'язів обличчя і до саморегулювання дихальної системи, всіх внутрішніх органів, адресуючи навіювання серцево-судинній і дихальній системам. Самонавіюванням можна добитися спокійної безболісної і ритмічної роботи серця, дати відпочинок серцевому м'язу, поліпшити її кровопостачання, вирівняти дихання, поліпшити роботу шлунково-кишкового тракту.

Вправлятися рекомендується щодня два-три рази по декілька хвилин. При самостійній роботі після місяця тренування вдається визвати основні корисні відчуття у вигляді тепла і розслаблення. Кращий час для розслаблення або післяобідня година, або передсонний і післясонний стан, коли мозок загальмований або ще не повністю включився в неспання. І те і інше стани створюють потрібний напівгальмівний фон для розслаблення і самонавіювання, що звільняє розум від надмірного критицизму.

Важливо, щоб вправи не супроводжувалися напругою, відчуттям боротьби з самим собою. Формули не повинні містити заперечення чого-небудь. їх слід робити в короткому позитивно-реалістичному плані. Не треба формул типу: «Я не гарячитимуся», набагато краще реалізується позитивна характеристика стану: «Я абсолютно спокійний». При ослабленні уваги і розсудливості корисно викликати відчуття прохолоди в лобі: «Шкіру лоба овіває свіжий вітерець, голова чиста, я можу зосередитися, не відволікаючись від головної думки і мети». Прийнятніше групове тренування, бо, коли успіх з'являється у багатьох, він окрилює і тих, у кого важко реалізується самонавіювання[5.23].

Можна застосовувати декілька варіантів самонавіювання, це залежить від типу педагога: в одних спочатку довго не виходить розслаблення в правій руці, але як тільки вони відчують результати самонавіювання, то продовжують наполегливо тренуватися. При другому варіанті легко вдаються перші кроки, але потім відбувається деякий спад, і лише при вольовому зусиллі вдається отримати ефект самодії.

Що стосується самих етапів оволодівання АТ, то усереднено для різних типів особи можна позначити наступні.

Перший етап -- нестійка модуляція, коли навіювання не вдається через те, що заважають побічні потоки думок, на другому -- етапі довільного включення -- вдається відтіснити їх і на третьому -- етапі директивної мотивації -- самонавіювання майже автоматично переходить в самонаказ, так що вдається добитися переходу самонавіювання в самодію, завдяки чому саморегулюючий ефект виявляється сильнішим[2.56].

Самонавіювання можна проводити з розплющеними очима за типом «експрес-методу». При знятті напруги допомагають декілька попередніх дихальних вправ. Навіть проста дихальна гімнастика (через кожну ніздрю поперемінно) служить заспокійливим чинником перед відповідальними уроками і зустрічами.

Тренувати вольове самовладання буває дуже важко наодинці. Корисні групові тренування з розіграшем-моделюванням «психодраматичної ситуації», «рольова психогімнастика», де використовується спеціальний сценарій, що має на меті відрегулювання конфлікту, дозвіл його, адаптацію до труднощі, нормалізацію відносин. У ролевій ситуації можливо активно виразити гнів, щоб позбавити від нього в реальній обстановці. Іноді, навпаки, тренується інтервертність поведінки, щоб позбутися від зайвого марнотратства в спілкуванні з учнями, колегами.

Щоб визначити вплив АТ на психічний стан учителів, в період зимової сесії було проведено дослідження. До експериментальної групи входили 10 студенток 4-го курсу факультету початкових класів МПГУ, 2001р., а в контрольну групу -- 12 студенток того ж курсу. Результати модифікованого особового опитувальника Айзенка показали, що 92% опитаних студенток знаходилися в стані емоційної нестабільності, нервовому перезбуджені, неспокої, невпевненості, апатії. За шкалами самооцінки нервово-психічної активності і працездатності 64% студенток експериментальної і контрольної груп визначили свою працездатність нижче середньою (ознаки небажання вчитися і виконувати завдання, деяке погіршення самопочуття), 10% як середню (бажання вчитися, звичайний стан студенток, труднощі долаються легко) і 26% як низьку (все доводиться робити, долаючи небажання, відчувається втома). Для стабілізації нервово-емоційного стану і мобілізації були застосовані формули аутогенного тренування І. Шульца. Заняття - проводилися в групі, при цьому давалися індивідуальні рекомендації. Всі заняття ділилися на три частини: перша -- ті, що займаються приходили в стан дрімоти, друга -- вимовлялися формули самонавіювання, третя, найкоротша -- вихід з дрімоти. Засвоєння всіх формул зайняло близько 40 днів. Випробовувані приймали позу «кучера» (неглибока посадка, ноги на ширині плечей, руки на колінах, голова злегка опущена, очі закриті) або положення напівлежачи на стільці, в умовах тиші і приглушеного світла. Вибравши зручну позу, зосередившись на якійсь приємній картині, що містить спокійну зелено-блакитну гамму квітів природи, ті, що навчаються прагнули викликати у себе стан повного спокою. Встановлюючи рівний ритм дихання, в думках вимовляли формули АТ.

Повний текст АТ:

Мені зручно і добре, я відпочиваю. Я розслабляюся. Все тіло відпочиває. Не відчуваю ніякої напруги. Я абсолютно спокійний. Лежу спокійно. Всі м'язи розслаблені. Я відпочиваю.

Розслаблені м'язи голови. Брови вільно розведені. Лоб розгладжений. Повіки опущені і м'яко зімкнуті. Кути губ опущені. Розслаблені м'язи рота. Рот злегка прочинений. М'язи щелеп розслаблені. Мова розслаблена на дні рота. Відчуваю прохолоду на шкірі лоба. Все тіло спокійне, розслаблене.

М'язи шиї розслаблені. Голова вільно опущена.

М'язи правої руки розслаблені. Розслаблене праве плече. Плече опущене вниз. Розслаблені м'язи передпліччя. Розслаблені м'язи кисті і пальців. Вся рука розслаблена. Вона лежить нерухома, важка. Відчуваю важкість у всій руці. (Повторюється для лівої руки.)

Розслаблені грудні м'язи. Відчуваю тяжкість розслабленого тіла. Розслаблені м'язи живота. Розслаблені м'язи спини. Плечі опущені.

М'язи правої ноги розслаблені. М'язи стегна розслаблені. Розслаблені м'язи гомілки. Стопа лежить вільно і розслаблено. Вся нога розслаблена. Вона нерухома і важка. Відчуваю тяжкість стегна і гомілки. Нога важко спирається. Відчуваю тяжкість всієї ноги. (Повторюється для лівої ноги.) Все тіло розслаблене.

Серце заспокоюється. Воно б'ється рівно і спокійно. Воно зовсім спокійне. Я майже не помічаю його биття. Я не відчуваю свого серця. Спокійно і рівно б'ється серце. Мені приємно. Я відпочиваю.

Мені дихається легко і вільно. Дихаю рівно і спокійно. Мені приємно. Я відпочиваю. Все моє тіло наповнене приємним спокоєм. Заспокоївся кожен нерв. Заспокоїлася вся моя нервова система. Спокій стає рисою моєї вдачі.

Ніщо мене не хвилює, ніщо мене не турбує. Шуми неначе віддаляються від мене. Що все оточує для мене втрачає своє значення. Я приємно відпочиваю. Всі мої м'язи повністю розслаблені, в них немає ані найменшої напруги. Починають теплішати щоки. Теплішає шия.

Я дуже хочу, щоб моя права рука стала теплою. Хвиля тепла проходить по руці. Тепло доходить до пальців. Тепло пульсує в кінчиках пальців. Відчуваю приємне тепло у всій руці. (Повторюється для лівої руки.)

Хвиля тепла спускається на груди. Я відчуваю потеплення в області серця. Це відчуття тепла приємне. Хвиля тепла опускається нижче, до живота. Я відчуваю приємне тепло у верхній частині живота.

Хвиля тепла проходить по правій нозі. Приємне тепло струмує по стегну і гомілці. Відчуваю тепло в нозі і пальцях. Відчуваю приємне тепло по всій нозі. (Повторюється для лівої ноги.)

Все тіло розслаблене, тепле. Я спокійно і приємно відпочиваю.

З кожною хвилиною дихається вільніше і легше. З кожним вдихом зменшується тяжкість м'язів. Дихаю глибоко і вільно. Повітря вільно вливається в мої легені. Я відчуваю приємну прохолоду в області лоба. Відчуття свіжості і прохолоди. Поступово проходить сонливість. Відчуваю себе свіжим. З'являється легка напруженість м'язів особи. Щоки стають пружними. Губи щільно стислі. Обличчя виражає волю і рішучість. Наливаються силою і стають легкими і пружними м'язи правої руки. (Повторюється для лівої руки.)

Весь тулуб стає легким і пружним. Наливаються силою і стають легкими м'язи правої ноги. (Повторюється для лівої ноги.) Все тіло сильне, легке і пружне.

Поступове розслаблення закінчується. Промінь бадьорості пронизує мене. Новий ритм активності наповнює організм, немов підхльостує нервову систему. Після заняття голова буде ясна, світла. Покращали мої пам'ять, увага, відпочила нервова система. Хороше самопочуття збережеться надовго. І ніякі тривоги не зможуть вивести мене з полягання високої працездатності, упевненості в собі, в своєму здоров'ї.

Виконаю поставлене перед собою завдання -- блискуче підготуватися і скласти іспити [6.87].

Розслаблення починає проходити і зникати, прохолода в області лоба будить бадьорість відчуттів. Виникає відчуття легкого ознобу. Прохолода приємно бадьорить. Хочеться посувати кінчиками пальців рук і ніг, розслаблення зникає. Легко вдається посувати руками і ногами, стиснути руки в долонях, відчути енергію, пружність, силу в м'язах відпочилого організму. Ясна і світла голова, віка легені, стан неспання охоплює цілком і повністю. Розплющую очі. Я бадьорий, активний і здоровий. Я -- як стисла пружина! Хочеться встати і діяти. Встаю.

Як домашнє завдання даються вправи: виробити уявлення перед внутрішнім поглядом картин природи або приємних переживань на теми: «Світла сонячна поляна», «Гладь озера», «Приємне побачення», «Приємна новина», «Свято» і т.д.

У самозвітах описуються такі картини після АТ: «Я пливу в морі... Наді мною блакитне небо і дві чайки...» «Спокійне блакитне море... Я пливу, відчуваю приємну прохолоду хвиль...» «Табір відпочинку, водосховище, ліс, намети, краса...» поляни... Трава неприродно зелена...»

Під час занять за даними дослідів у випробовуваних виникали незвичайні відчуття: відчуття подовження рук або руки, набухання пальців, легкі коліна і т.д [7.24].

За даними самозвітів, після АТ випробовувані знаходилися у хорошому настрої, відчували бадьорість, приємну схвильованість, прилив фізичних і душевних сил, відчуття, що можна зробити більше, ніж зазвичай. У контрольній групі студентки у міру наближення іспитів відчували низьку працездатність, втому, пригнічений настрій, небажання що-небудь робити або, навпаки, велике збудження, що заважає контролювати поведінку, а також сильне хвилювання і неспокій. Після АТ значно оптимізувалася працездатність, підвищилися психоенергетичні можливості і відновна здатність студенток. За допомогою аутогенного тренування людина може навчитися значною мірою розвивати і зміцнювати силу волі, керувати своїми почуттями, настроєм, контролювати діяльність внутрішніх органів (змінювати ритм серцевої діяльності, глибину і частоту дихання тощо). За бажання за допомогою аутогенного тренування можна позбутися багатьох функціональних розладів центральної нервової системи -- нав'язливих страхів, ідей, думок, подолати порушення сну.

Управління психічним станом за допомогою психофізичного налаштування.

З метою загальної психофізичного налаштування після напруженої розумової або фізичної роботи вчені провели сеанси самонавіювання, тексти яких були записані на магнітофонну стрічку, включаючи музичні паузи між формулами навіювання. Музика використовувалася як додаткова ланка в системі психорегуляції, для того, щоб зняти нервово-емоційне перенапруження, прискорити відновні процеси в організмі. У експерименті брали участь 8 вчителів початкових класів різного віку. Заняття проходили після уроків, коли в стані випробовуваних спостерігалися побічна агресія, роздратування, апатія. Це показали результати опиту реакцій Басса-дарки, а також анкетування[2.43] . Перед сеансами і після них вимірювалися артеріальний тиск і частота серцевих скорочень. Для психофізичної настройки був запропонований наступний комплекс формул у супроводі музичних мелодій:

1. Я лежу, як би засинаючи, очі злегка закриті, -- так я захищаю себе від зайвих подразників. Мій погляд спрямовлений на перенісся.

2. За допомогою свідомого розслаблення м'язів і дихального ритму, використовуючи смислове значення слова і образне представлення бажаних змін в організмі, я можу впливати на свою свідомість і нервову систему. Все це благотворно впливає на мою поведінку і самопочуття.

Психофізичне тренування, як я в цьому все більш переконуюся, підвищує рівень протікання нервових процесів. Тому головний мозок сприймає тільки ті сигнали, які відновлюють організм. Я набуваю упевненості в тому, що організм захисними силами допомагає собі. Віра у відновлення дає силу і підвищує працездатність.

Отже, я лежу на підлозі в дрімотному стані і відчуваю приємну знемогу. М'язи і мова розслаблені. Обличчя стало гладким. Я переживаю приємне відчуття легкості і невагомості. Моя свідомість спокійна, як гладь озера в тиху сонячну погоду. Сторонні звуки мене не турбують. Мене все більше і більше хилить до дрімоти (пауза).

Тепер мій мозок і свідомість підготовлені для сприйняття самонавіянь (пауза).

У організмі відбуваються відновні процеси. Нормалізується діяльність внутрішніх органів і ендокринних залоз, поліпшується стійкість організму до кисневої недостатності. Все це вселяє в мене оптимізм і відновлює радісне сприйняття явищ природи (пауза).

7. Моє дихання продовжує рідшати. Після видиху саме дихання на мить зупиняється. Я випробовую його благотворний вплив (пауза).

8. Продовжую дихати так: вдих, коротка пауза. Видих подовжується. Під час паузи я звертаю увагу на сонячне нервове сплетення. З кожним сеансом я все яскравіше відчуваю, що з сонячного сплетення випромінюється теплота. Я насолоджуюся цим відчуттям (пауза). А зараз, після затримки дихання і під час подовженого видиху, я звертаю увагу на той орган, діяльність якого хочу поліпшити. У думках спрямовую струмінь теплоти з сонячного сплетення в той орган. З кожним сеансом це завдання мені все краще вдається (пауза).

9.Дихання довільне. Залишаючись в напівдрімотному стані, я сприйматиму формули, не відволікаючись на сторонні думки і образи[4.54].

Вчені пропонують у думках повторювати формули:

«Під впливом психофізичного тренування мені з кожним днем стає краще і краще в усіх відношеннях» (повторювати 10 разів). Я стаю добрішим. Добрішим, сильнішим, врівноваженішим при всіх обставинах (повторювати 6 разів). Я одержую нові сили і можливості в трудовій і творчій діяльності. Я повний сил, бажань. Мені хочеться спілкуватися з людьми і радіти їх досягненням (повторювати 4 рази). (Музична пауза -- Бетховен, пасторальна симфонія № 6, частина друга.).

«Я настроєний щодня оновлювати в свій пам'яті ідеал і мету мого життя і прагнути до них... Прагнути до досягнення зовнішньої і внутрішньої гармонії. Це -- фізична досконалість, моральна чистота, духовне багатство» (пауза).

«Я буду постійно і неухильно удосконалювати свій організм, розвивати інтелект і пам'ять, збагачувати світ емоцій, набувати навиків самовладання» (пауза). «Я буду творчо настроєний, я творитиму цінності для людей, суспільства, моєї сім'ї» (музична пауза -- Шуман. «Марення»).

«Мій мозок отримав тонізуючу зарядку. Весь день я буду привітний, урівноважений і діяльний. Увечері, після трудового дня і прогулянки, я легко занурюватимуся в оживляючий сон. Після сеансу я відчуватиму прилив сил і прагнення до усесторонньої діяльності (музична пауза -- Огінській. «Полонез»). Сеанс йде до кінця. Дрімотний стан проходить (пауза). Мої м'язи прокинулися, мозок став бадьорим і здібним до сприйняття нових вражень. Я продовжую день з свіжою головою і усмішкою».

Перші пробні заняття проводилися в групі, а потім випробовувані займалися самостійно в періоди напруженої діяльності. Спочатку вчителям було складно уникнути зовнішніх вражень, змінити фон настрою, частина з них намагалися розшифрувати музику, вникаючи в її зміст. Спостереження показали, що дихання під час сеансу було спокійнішим, ритмічнішим, артеріальний тиск знизився, а пульс сповільнився[10.43]

Дослід після декількох занять показав, що вчителям стало легше розслаблятися, вони перестали відволікатися на сторонні подразники. Відбулися зміни в психічному стані: суб'єктивно покращав настрій, знялася нервово-емоційна напруга, усунулися відчуття злості, роздратування, незадоволення; вчителі відчували приплив сил, енергійність, бадьорість, «легкість у тілі», готовність до активної діяльності. Наприклад: «Майже завжди після психофізичної настройки відчуваю поліпшення настрою, спокій, бадьорість», «Стан як після освіжаючого сну», «Якщо вранці боліла голова -- проходить», «Зазвичай бадьорість слідує за сеансом настройки як після купання в прохолодній воді», «Після сеансів знімаються неприємні відчуття в голові». [ 15.210]

Психофізична настройка не тільки дає можливість вчителеві, що тренується, ізолюватися на якийсь час від надмірної нервово-психічної напруги, але і створює необхідні передумови для пасивно-активного відпочинку, для урівноваження нервових процесів, відновлення стійкості організму до кисневої недостатності і оновлення психічної енергії з наявних в організмі резервів.

Управління психічним станом шляхом дії на розумову сферу (навчання саногенному мисленню)

У експерименті, який, проводили вчені, брали участь студентки ФНК МПГУ, а також вчителі школи № 423 м. Москви. Дані модифікованого особового опитувальника Айзенка показали, що випробовувані знаходилися в стані емоційної нестабільності, деструкції, незадоволеності собою, неврівноваженості нервово-психічних процесів. Використовувалась методика професора

Ю.М. Орлова. Тематика занять була наступною:

Медитативна графіка.

Основні розумові операції.

Роздуми про образу.

Про відчуття провини.

Про сором і відчуття неповноцінності.

Про заздрість і гордість.

Про гнів і агресію.

Про свої страхи.

Про огиду.

Про образу.

Про ненасильницьке управління поведінкою.

Про управління бажаннями.

Про бажання влади.

Про успіх і невдачу, престиж і статус.

Про страх втрати любові.

Про ревнощі.

17.Про страх смерті і безсмертя.

Самопізнання.

Самовдосконалення.

Про сходження до індивідуальності і свободи.

Про віру і про індивідуальний порятунок[7.67] Психотерапевтичний ефект досягався в результаті певної

послідовності операцій із сприйняттям листів медитативної графіки і медитацією над ними. Це відбувалося в декілька кроків.

Крок 1: ви споглядаєте лист благополуччя, згадуючи «записані» ситуації до тих пір, поки не виникне стан миру і спокою.

Крок 2: в стані спокою розглядаєте лист образи і роздумуєте над нею відповідно до рекомендацій посібника з образи. Після того, як ця емоція перестає вас чіпати, починаєте її програвати в різних ситуаціях.

Крок 3: починаєте роботу над листом духовного гарту по схемі «Мене образити неможливо» або «Мені не може бути соромно» і т.д. Це поєднання стану благополуччя з повторним сприйняттям своєї неприємної емоції сприяє її погашенню. Для цього були розроблені :

* Лист благополуччя: аркуш чистого, щільного паперу з поставленою в середині крапкою або іншим знаком, який випробовуваний був схильний інтерпретувати як символ Спокою і Миру. Необхідно було зосередитися на ньому. Без примушення. Наступного дня необхідно було відіслатися до іншої ситуації благополуччя. І так протягом приблизних двох тижнів використовувався лист благополуччя, який надалі допомагав викликати стан благополуччя і миру. Правила подальшого використання листа:

1.Зосереджене споглядання листа тільки для закріплення відтворення стану миру і спокою.

Використовувати його у справі, тільки для погашення емоцій у поєднанні з іншими листами емоцій і відчуттів.

Не слідує дозвільно і заради дурниць зосереджуватися на цьому листі, показувати його іншим, говорити про нього. Необхідно відноситися до нього як до талісмана Миру і Спокою.

Наприклад (робота з листом благополуччя): занурюєтеся в минуле і, рухаючись по стрічці часу, відсилаєтеся до ситуації, коли ви були спокійні, вам нічого не хотіло і ви ні до чого не прагнули. Проходите ситуацію і відтворюєте її[2.43]

Вимоги до представленої ситуації:

Вона повинна бути реалістична по суті.

Ви не були охоплені бажанням або передчуттям задоволення або очікуванням незадоволення.

Ваш стан в даний момент не залежить від інших. Зосереджено і упевнено повторюйте: «Я благополучний. Мені нічого не треба і мені нічого не хочеться. Упевнений, що існуючі небезпеки і погрози не стосуються мене і моїх близьких. Я знаходжуся в центрі а все інше поза мною. Ніщо не може вивести мене зі стану спокою!» Необхідно бачити цю ситуацію, чути її, відчувати запах, дотик повітря, смак. Головне, не пригадувати, а задовольнятися тим, що сприймаєте. Не треба прагнути пригадати, а уявити, що ваш рух по стрічці часу відтворює ситуацію, як в комп'ютері або в русі кіноплівки. Найбільш яскраві сприйняття потім повинні отримати графічне уявлення у вигляді символу, образу, значка, букви, слова, малюнка. Результат правильний, якщо можете, дивлячись на символ, відтворити цю ситуацію.

Листи емоцій: скільки образів, стільки і аркушів, озаглавлених: «Образи на чоловіка», «Образи на сина», «Образи на начальника». Необхідно якомога докладніше «записати» свої думки і образи, пов'язані з емоцією. Важливо надати емоції повну свободу перестати її стримувати. Описувати ті розумові, інструментальні і ефектні дії, які програмує дана емоція, якщо вона бере на себе управління вашою поведінкою і мисленням. Зарисовка емоції об'єктивує її і полегшує стан.

Листи бажань.

Листи духовного загартування.

При роботі з листами допускалося придумування нових слів, використання письмової мови для позначення крупних фрагментів за аналогією з назвами малюнків, що практикуються живописцями.

Рекомендувалося використовувати листи медитативної графіки (МГ) для написання щоденника. У щоденнику, окрім емоцій, їх структури, необхідно було описувати труднощі, які виникали в роботі, відкриття, зроблені в собі, а також позитивні зрушення в психічному стані. При веденні щоденника необхідно було описувати свої емоції по пам'яті, згадуючи події минулого дня або тижня. По кожній темі повинно було бути зроблено не меншого 30 записів. Просування визначалося не тривалістю кожного заняття, а числом звернень до методики саногенного мислення (СМ). По кожній емоції повинен бути окремий щоденник. Випробовувані указували дату і годину, коли робилися записи в щоденник [8.54].

Щоб пояснити алгоритм роботи, розглянемо для прикладу тему «Роздуми про гнів». Цілі і завдання теми:

1.Одержати уявлення про гнів як про емоцію, енергетизуючу агресивну поведінку.

Гнів і фізичний стан людини.

Уміння зробити гнів об'єктом рефлексії.

Відпрацювати навики аналізу джерел гніву.

Навчитися розуміти свій гнів, наслідки гніву для здоров'я.

Зменшувати емоційну дію людей, що викликають гнів. Розглядалися наступні аспекти:

v гнів -- як захисна поведінка;

v гнів виникає за наявності перешкод до задоволення;

v індукований гнів;

v форми прояву гніву і агресії;

v агресія і гнів в управлінні поведінкою;

v як роздумувати про гнів;

v тілесні прояви гніву;

v агресія і насильство;

v гнів і страх;

v гнів і відчуття провини;

v гнів і сором;

v гнів і заздрість, ущемлена гордість.

Після вивчення всіх аспектів теми давалися завдання для самостійної роботи.

Підготовка до виконання завдання. Прочитайте інструкцію по МГ.

1. Відмовтеся від оточення, розслабтеся.

2. Спостерігаю роботу розуму. Досліджую свій гнів.

3. Досліджую свій гнів або роздратування, викликані різного роду перешкодами до задоволення бажань, що мали місце недавно. Я розглядаю ці ситуації, як на екрані, і «записую» їх методом МГ. Зображаю себе гнівним, згадую думки, які виникли у мене в цьому стані.

3.1. Складаю стовпчиком список бажань, пов'язаних з сімейними відносинами і блокованих близькими. Ті, які незручно написати, зображаю методом МГ.

3.2. Виділяю одне бажання, записую його на листі бажань, представляю виразно, як воно зазвичай задовольняється.

3.3.Представляю, які перешкоди заважають або заважали мені в задоволенні цього бажання. Описую перешкоди:

(А) з боку обставин; (Б) з боку іншої людини

(В) через недолік умінь, здібності, совість, емоцій і інших моїх даних, що заважають повному задоволенню цього бажання.

3.4.Спостерігаючи свою гнівну реакцію, складаю для себе докладний перелік тих уявних або реальних агресивних дій, які ведуть до втамування гніву, і поряд записую жертву, якою завдається збитку або страждання. Представляю і зображаю в МГ. Розглядаю їх з боку і замальовую. Таким чином, я отримую список «Мої агресивні дії».

3.5.Оцінюю в трибальній шкалі енергію гніву, яка поміщена в цих діях і направлена на жертву, реальну або уявну. Шкала оцінки: 3 --вищий ступінь гніву, що застилає свідомість; 2 -- гнів контрольований, свідомий; 1 -- слабкий гнів, роздратування; 0 -- нейтральний.

3.6.Обчислите, підсумовуючи всі оцінки, середній бал гніву, викликаного блокуванням даного бажання. Дайте тлумачення цього балу, порівнюючи окремі дії, які ви використовуєте для медитації і розмивання. При аналізі інших бажань можете доповнити перелік агресивних дій. Всі пункти 3.2-3.6, а також перешкоди А, Б, В застосувати до наступних бажань:

v Бажання пошани і престижу з боку інших.

v Бути першим в справах.

v Естетичної діяльності або творчості в будь-якій області.

v Надати заступництво і допомогу іншому.

v Принести радість близьким.

v Випробувати успіх в якійсь справі.

v Підпорядкувати іншого, добитися виконання моїх вимог.

v Отримати задоволення від спілкування з приємними мені людьми.

v Насолода в інтимних відносинах

v Розпоряджатися ресурсами.

Кожному бажанню в цьому списку приписати середній бал гніву, викликаного відносинами з родичами, використовуючи дії в пунктах 3.2-3.6. Список бажань можна продовжити. Тепер, коли кожна дія у вас оцінена, ви можете згрупувати їх і отримати середній бал по кожній перешкоді А, Би, В. Дайте тлумачення цієї обставини.

4.Гнів, окрім незадоволених бажань, викликається також і неприємними емоціями:

образою;

заздрістю;

ущемленою гордістю;

страхом.

Вам потрібно отримати середній бал властивого вам гніву, ув'язненого в кожній з вказаних емоцій, виконавши дії, передбачені пунктами 3.2-3.6. Для цього в них слідує бажання замінити емоціями, замість жертви (п. 3.4.) вказати тих людей, у зв'язку з якими соромно, образливо, завидно і за кого і від кого страшно.

Індукований гнів виникає унаслідок зараження гнівом інших. Складіть список ваших жертв, стан яких викликає ваш гнів. Застосуєте до них процедури 3.2-3.6, щоб знайти середній бал гніву, який доводиться на кожну з них.

В щоденнику опишіть вашу роботу за оцінкою гніву. Виберіть декілька значущих переживань гніву і опишіть їх з погляду їх функціональної структури по схемі, яку ви вже засвоїли. Пишіть, як бачите, і по першому враженню відповідайте на питання, які ви ставите собі. Вивчите, як ваш гнів і ненависть пов'язані з іншими емоціями -- образою, провиною, соромом, болем, огидою. Уявіть, як би ви повинні поводитися, якби ви не були злі і агресивні. Представте наслідки вашої агресії. Поставте себе на місце жертви[10.87].

За такою ж схемою проходили заняття по інших темах. Кожна методична розробка призначена для оволодіння однією з емоцій.

Після вивчення записів в щоденниках, листів МГ і опиту з'ясувалося, що випробовувані визначили своє відношення до провідної діяльності, головні складові змісту життя, індивідуальний стиль діяльності, відносини до близьких, до членів студентського колективу до інституту і ін. Інформацією для роздумів були думки інших людей, включених у вказані відносини, художня література і інші засоби. Аналіз записів в щоденниках продемонстрував рівень домагань і рівень планованої трудності. На перших порах ці чинники були реально завищені, що приводило до неврастенічного конфлікту. Проте в результаті роботи з листами бажань і емоцій, а також занять по саногенному мисленню зобов'язання стали здійснимими на рівні оптимальної напруги трудності[19.95].

Звернення до щоденника дозволило регулювати емоційні переживання, фіксувати події, щоб більш глибоко усвідомити їх, документувати вчинки і самохарактеристики, а також об'єктивізувати самозахисну поведінку, психічні реакції, їх причини. Підсумки самовиховання показали, що позитивне самопідкріплення стимулює самовдосконалення, лежаче в основі потреби людини в самореалізації. Розширення поля свідомості полегшило тренування внутрішньої самодисципліни, що перешкоджає прояву нервово-психічних розладів. Саногенне самопізнання допомогло усвідомити емоційні бар'єри, що заважають морально-вольовому тренуванню педагогів; саморефлексія, направлена на аналіз своїх потреб і бажань, критичне переосмислення конфліктних ситуацій допомогли формуванню саногенного мислення. «Програвання» ситуацій стресу здійснювалося на тлі релаксації, тому виникав згасаючий ефект. Медитація і графіка роблять можливим поєднувати в стані благополуччя відтворення неприємних емоцій. Це стало можливим завдяки розробці зовнішніх стимулів-знарядь, якими є лист благополуччя, листи емоцій, листи бажань і листи духовного гарту, які використовуються для погашення емоцій. Оскільки оволодіння саногенним мисленням припускало навчання навикам занурення самого себе в стан утихомирення і розслаблення, подібна аутогенна релаксація потенціювала успіх самовиховання і саморегуляції. Процес інтроспективної неможливий без зосередження, тому навчання мисленню забезпечило концентрацію уваги -- необхідний елемент педагогічної професії. Медитативна графіка у поєднанні з саногенним мисленням справила цілюще враження, дозволила відтворювати неприємні емоції в стані благополуччя і спокою і тим самим самостійно, без психотерапевта, гасити емоції. Медитація і малювання самі по собі приводять людину в стан благополуччя і одночасно дозволяють точно відтворювати неприємні емоції на цьому фоні спокою. Стан благополуччя допомагав гасити психічний заряд негативних емоцій. Навчання саногенному мисленню сприяє емоційно-сенсорній стійкості, зміцненню нервово-психічного здоров'я, виробленню гармонійної поведінки і уміння управляти собою[7.43]

1.3 Як зберегти психічне здоров'я поради для вчителя

Здоров'я є необхідною умовою активної життєдіяльності, самореалізації і щастя людини, визначає потенціал особистості. Воно формується і проявляється впродовж усього її життєвого шляху, одним із найважливіших етапів якого є період набуття майбутньої професії. Тому серед цільових груп населення, які потребують уважного ставлення із точки зору формування і зміцнення здоров'я, особливе місце займає студентська молодь. Це специфічна група населення. Від сім'ї вона відійшла, але соціальної й економічної самостійності не набула. Студентська молодь є носієм репродуктивного, творчого та економічного потенціалу країни, тому проблемі формування, збереження і зміцнення здоров'я повинне відводитися одне з найважливіших місць у сфері її життєвих та професійних інтересів. Майбутня професія певної кількості молодих людей - учитель середньої школи - вже давно віднесена спеціалістами до групи ризику розвитку невротичних, психосоматичних розладів [1.32].

До сукупності факторів, що безпосередньо впливають на стан здоров'я вчителів, входять особливості їхньої складної і різнопланової діяльності - підвищена тривалість робочого дня, висока психоемоційна напруга, професійна відповідальність за результати навчально-виховного впливу тощо. Зокрема урок (в структурі робочого часу вчителя він посідає основне місце) є тим головним навантаженням, що ставить до його нервово-психічної сфери високі вимоги. Як відомо, крім проведення уроків в обов'язки вчителя входять підготовка до уроків удома, перевірка письмових робіт, додаткові заняття та консультації, класне керівництво, робота з батьками, різнопланова позакласна та позаурочна робота, контроль за дотриманням чистоти у профільних кабінетах, участь у методичній роботі школи, району, міста тощо.

Як свідчать результати бесід, спостережень, опитувань учителів шкіл Полтави та області, витрати часу на всі ці види діяльності перевищують допустимі норми. Так, підрахунок часу денної роботи вчителя дозволив встановити, що при навантаженні у межах 18-24 годин на тиждень учителі в середньому працюють 10-12 годин на день. Крім того, потрібно зазначити, що робота вчителя з батьками, учнями, колегами, громадськістю передбачає не лише професіоналізм, комунікативну культуру, компетентність, але й високу емоційну стійкість, уміння володіти собою, неупередженість, стриманість, толерантність[20.75].

Тому специфіка праці, спосіб життя вчителів загальноосвітніх шкіл, постійна перевтома є причинами того, що в них частіше, ніж у представників інших професій системи «людина-людина», виникають різноманітні порушення у психічній сфері, розвиваються невротичні розлади, а на їхньому фоні - психосоматичні хвороби (гіпертонія, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гастрит, порушення ендокринного балансу, судинні враження мозку і т.д.).

Вивчення складної природи психосоматичних недуг працівників освітньої галузі освіти показує стійкий взаємозв'язок їхнього виникнення й загострення протікання зі специфікою професійної діяльності. Як було зазначено вище, у процесі педагогічної роботи на вчителів постійно впливає низка факторів, що часто призводить до напруги механізмів регуляції життєзабезпечуючих функціональних систем організму. До того ж, зростаюча інтелектуалізація професійної сфери, посилення ролі мисленнєвої діяльності в роботі сучасного педагога, що потребують постійної уваги, активного спостереження, оперативного аналізу інформації й прийняття рішення в умовах дефіциту часу (наприклад, при розв'язанні спонтанних педагогічних ситуацій), реалізуються в стресовий синдром, порушують нормальне самопочуття, породжують дискомфорт у психоемоційній сфері вчителя[11.43].

Тривалі психоемоційні перевантаження можуть викликати явище нервової перенапруги, яке пояснюється як стан організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як преадаптацію, тобто функціонування системи на межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи організму. Але в роботі вчителя стан психоемоційної перенапруги, на жаль, часто хронізується, що рано чи пізно призводить до зриву механізмів адаптації, і, як наслідок, - до хвороби. Так, учителі часто скаржаться на погіршення психічних функцій (послаблення пам'яті, утруднення мислення, підвищення збудливості), порушення сну (стає неглибоким і тривожним, зі специфічними «вчительськими» сновидіннями), невмотивоване очікування проблем, неприємностей, головні болі тощо.

Крім того, педагоги рідше, ніж представники інших професій, звертаються по медичну допомогу й у той же час частіше продовжують свою професійну діяльність у випадку нездужання або хвороби, займаються самолікуванням[15.48].

Розділ 2. Результати експериментального дослідження

2.1 Організація експериментального дослідження. Методичний апарат

Усе вищесказане зумовило необхідність пошуку конструктивних шляхів збереження і зміцнення психічного здоров'я як майбутніх, так і практикуючих учителів, дослідження та розробки механізмів підвищення рівня їхньої психічної адаптації до труднощів педагогічної професії.

Для дослідження були використані збірник тестів для визначення здатності протистояти стресові, рівня витривалості й конфліктності (упорядник М.Зайченко, 1995), опитувальний лист Ч.Спілбергера й О.Ханіна, деякі методи психічної діагностики (Л.Собчик, 1990).

У до слідженнях, які я проводила, брали участь студентки фізико-математичного факультету ТНПУ, а також вчителі Вербовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

1. Тест на конфліктність

Уявіть собі, що в громадському транспорті починається суперечка. Ваші дії:

а)вирішите не втручатися - 4;

б)станете на бік потерпілого або того, хто правий - 2;

в)обов'язково втрутитеся і будете відстоювати власну точку зору - 0. Чи критикуєте ви на зборах старосту групи?