Експеримент як метод практичної психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО І ДИСТАНЦІЙНГО НАВЧАННЯ

Контрольна робота

з практикуму з загальної психології

Експеримент як метод практичної психології

Студентки 2 курсу

Напряму підготовки Психологія

Мартинюк Анни Сергіївни

Київ - 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

Поняття психологічного експерименту. Історія появи експериментальних досліджень

Особливості психологічного експерименту

Класифікація психологічних експериментів

Етапи експерименту. Переваги та недоліки методу

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Психологія, як і будь-яка інша наука, у своїй основі складається з досліджень, що дають можливість на практиці перевірити правильність певних теорій щодо людської поведінки, способу мислення чи сприйняття.

Тому зрозуміло, що психологи використовують у своєму арсеналі велику кількість досліджень. Певні дослідженні є характерними лише для даної науки, інші ж використовуються представниками багатьох наук.

Одним з найпоширеніших методів психологічного дослідження є психологічний експеримент. Важливість даного методу важко переоцінити, оскільки саме за допомогою експерименту вчені мають змогу перевірити правильність власних гіпотез, одержати фактичний матеріал та проводити точні виміри. Не буде помилкою вважати, що без застосування експерименту психологія не могла б вважатись в повній мірі наукою.

Саме тому молодим вченим вкрай важливо бути ознайомленими з поняттям психологічного експерименту та уявляти необхідні для проведення даного виду дослідження компоненти.

Отже метою нашої контрольної роботи було з'ясувати поняття психологічного експерименту та ознайомитись з етапами проведення психологічного експерименту.

Поняття психологічного експерименту. Історія появи експериментальних досліджень

Психологічний експеримент - це метод психологічного дослідження, що характеризується більш активним втручанням в ситуацію з боку дослідника, аніж у спостереженні [3, С.78-80].

Психічні процеси почали експериментально вивчатись ще в середині ХІХ ст. Г. Фехнером та М. Вебером. Проте справжній початок експериментальним дослідженням у психології поклав В. Вундт, заснувавши першу психологічну лабораторію в Лейпцизькому університеті в 1897 році. У США експериментальну психологію розвивав Тітченер. Поява перших експериментально-психологічних лабораторій в Росії пов'язана з іменами В.М.Бехтерева та А.А,Токарського, а в Україні - М.М.Ланге.

1907 р. - Бехтерев організовує Психоневрологічний інститут у Петербурзі. Тут А.Ф. Лазурський розробив характерологію як вчення про індивідуальні відмінності та виділив поняття ендопсихіки (вроджена основа особистості) та екзосфери (система взаємозв'язків особистості з навколишнім світом), запропонував вживати експеримент як метод дослідження.

Г.І.Челпанов створив у 1914 році в Москві Інститут експериментальної психології, що став основним центром розробки проблем експериментальної психології. Методи, що застосовувались у цьому інституті, базувались на принципі інтроспекції.

Натомість М.М. Ланге, професор Новоросійського університету в Одесі, що створив там кабінет експериментальної психології з метою розвитку психології як об'єктивної науки, дотримувався інших поглядів, розробляв об'єктивні методи дослідження свідомості. Серед досягнень Ланге - моторна теорія уваги, система рухів організму у вигляді «сходів» (тим самим він випередив ідею рівнів побудови рухів), стадії еволюції психіки [10].

Особливості психологічного експерименту

психологічний експеримент дослідження

Експеримент - найбільш ефективний науковий метод, використовуваний у психології. У цьому випадку науковець перевіряє свої гіпотези в керованому середовищі та створює умови для появи певних ефектів. Перевага експерименту полягає в тому, що його можна використовувати для дослідження причинно-наслідкових зв'язків [8, С. 629].

Експеримент у психології досить сильно відрізняється від такого в інших науках, оскільки, по-перше, психіку неможливо безпосередньо об'єктивно спостерігати. Можемо лише дізнаватись щодо її діяльності на основі поведінки або інших опосередкованих проявів. По-друге, вивчення психіки завжди відбувається в цілому, тобто вона вивчається лише як єдина узгоджена система, а дослідник не в змозі виділити окремі її компоненти та впливати на них. Окрім того, у процесі експерименту відбувається активна взаємодія між дослідником та учасником експерименту. Для цього учасникам експерименту надається інструкція (у природньонаукових експериментах ми цього не спостерігаємо).

С.Л. Рубінштейн виділяє такі особливості психологічного експерименту:

1. В експерименті дослідник може сам викликати явище, що досліджується, замість очікування, поки воно станеться в природному середовищі.

2. Експериментатор змінює певні умови, за яких відбувається перебіг явища

3. Ізолюючи окремі умови та змінюючи одну з них, при цьому залишивши незмінними решту умов, експеримент виділяє таким чином значення окремих умов та встановлює взаємозв'язки, що визначають процес, який вивчається.

4. Виявивши зв'язки між явищами, дослідник може варіювати їх кількісно.

Основна задача експерименту - зробити доступними зовнішньому спостереженню суттєві особливості внутрішнього психічного процесу [6, С.49].

Основна мета психологічних експериментів взагалі полягає в тому, щоб встановити наявність зв'язку R=f(S, P) та вид функції f (причинно-наслідкова, функціональна, кореляційна та ін.). R у даній залежності позначає реакцію учасника експерименту, S - задану учаснику експерименту ситуацію, Р - психіку досліджуваного [5, С. 74.].

Класифікація психологічних експериментів

Залежно від мети та характеру дослідження можна класифікувати експерименти по-різному. Наприклад, Г.І.Рузавін у своїй праці «Методы научного исследования» виділяє емпіричний (підтверджує або відкидає певну гіпотезу) та пошуковий (збирає емпіричний матеріал для уточнення або побудови нової гіпотези) експерименти [7, С. 86].

Натомість, Б.Г.Ананьєв виділяє формуючий, польовий та природній експерименти [2, С. 37].

Природньо-науковий експеримент виходить з уявлення про те, що відтворюваний об'єкт існує сам по собі. Будується такий експеримент на моно предметній ідеалізації, що виділена в даному предметі. Даний вид експерименту є засобом організації та технології дослідницького пошуку, спирається на критерії істинності. Природньо-науковий експеримент забезпечує дослідницьку діяльність виключно всередині соціального інституту науки.

Натомість формуючий експеримент включає побудову об'єкта всередині його структури, лише після цього він може стати предметом вивчення. Такий експеримент є комплексним та полідисциплінарним, використовує одночасно кілька ідеалізацій або побудову на основі принципів конфігурації нової ідеалізації. Окрім дослідження формуючий експеримент включає елементи проектування. Ефективність його оцінюють з точки зору реалізації проектної ідеї та аналізу наслідків. Забезпечує як науково-дослідницьку позицію, так і зв'язок керівників, вчителів, учнів, методистів, батьків [4].

Найчастіше експерименти проводяться все ж у лабораторних умовах, оскільки для контролю за пред'явленням стимулів та точних вимірів часто необхідне спеціальне технічне обладнання.

Залежно від результатів дії виділяють також:

1. Констатуючий експеримент - експериментатор не змінює властивостей учасника незворотньо, не формує нових властивостей та не розвиває існуючих.

2. Формуючий експеримент - формування в учасника нових властивостей, що їх не існувало раніше, або розвиток існуючих.

Залежно від усвідомленості учасником експерименту виділяють такі, де учаснику повідомляють все необхідне про перебіг та мету експерименту; такі, де йому повідомлено лише частину інформації або неправдиву інформацію; такі, де учасник не знає мети експерименту або взагалі не знає, що експеримент має місце.

Залежно від етапу проведення виділяють пілотне дослідження (попереднє) та власне експеримент [5, C.51].

Етапи експерименту. Переваги та недоліки методу

Будь-яке експериментування включає в себе певні етапи:

1. Формулювання експериментальної гіпотези, планування експерименту.

2. Організація та проведення експерименту.

3. Оцінка екологічності експерименту (ступеню відповідності експерименту об'єктивній реальності).

4. Оцінка відхилення експериментальних даних від теоретичних положень [9, С.31].

Більшість експериментів починається з формулювання гіпотези, яку потрібно перевірити. Гіпотеза має бути сформульована чітко та конкретно, включати обмежену область дослідження, яку пізніше можна буде екстраполювати на більш широку область. Наприклад, якщо ми хочемо перевірити, чи впливає зворотній зв'язок на якість навчання та досягнення результатів, вихідну гіпотезу можна сформулювати, скажімо, так: «Діти, що отримують зворотній зв'язок відносно своїх успіхів у вивченні англійської, одержать кращі оцінки, аніж діти, які зворотного зв'язку після уроків англійської не одержують» [8, С. 629-630].

Планування експерименту включає в себе збір даних. Як правило, це маніпулювання незалежною змінною (тобто такою, що не залежить від дій учасників експерименту) та вивчення її впливу на залежну змінну (тобто таку, яка залежить від зміни першої). Якщо всі умови, окрім незалежної змінної, залишати незмінними, то в результаті експерименту можна зробити висновок: «За решти рівних умов У збільшується зі збільшенням Х» або навпаки. Наприклад, «чим більше діти бачать агресії по телебаченню, тим більш агресивними вони стають», «чим більш уражені певні ділянки мозку, тим гірше людина впізнаватиме обличчя» [1, С.32].

Для перевірки того, чи дійсно зміна залежної змінної відбувається під впливом незалежної змінної застосовують контрольні групи. В одній з груп (експериментальній) незалежна змінна змінюватиметься, в іншій (контрольній) - ні. За допомогою відмінностей у результатах цих двох груп ми дізнаємось, чи дійсно залежність пов'язана саме зі зміною певної умови.

Окрім цього, експериментальна та контрольна група мають бути рівними за рештою умов (вік, стать, інші умови, наприклад, захворювання або здібності). Якщо за такими умовами групи не рівні, буде неможливо дізнатись, чи стались зміни через варіації з незалежною змінною, а чи через інші змінні, що можуть втручатись у перебіг експерименту.

Іноді для того, щоб виключити вплив таких змінних, що втручаються в перебіг експерименту, людей, які беруть участь в експерименті, не ділять на групи, а вивчають їх результати спочатку без зміни незалежної змінної, а потім після певних її змін. Такий метод - метод зв'язаних оцінок - забезпечує урахування всіх індивідуальних відмінностей, проте має певні недоліки (ефект слідування - коли діти, що писали тести з англійської спочатку без зворотнього зв'язку щодо свого навчання, а потім після такого зворотнього зв'язку, певна їх частина написала тест краще через більший час підготовки, а інша частина - гірше через втому). Для уникнення ефекту слідування застосовують урівноваження - почерговий вплив частини стану незалежної зміни на частину групи досліджуваних.

Окрім того, важливо враховувати інші фактори середовища, що можуть вплинути на результати експерименту. Наприклад, шум з вулиці може вплинути на концентрацію людини під час дослідження. Проте якщо зміна середовища впливатиме однаково на експериментальну та контрольну групи, то можна вважати, що цей фактор не змінить результату дослідження [8, С. 630-632].

До переваг експерименту як методу дослідження відносять високу точність одержаних результатів, можливість повторних досліджень у аналогічних умовах, практично повний контроль над усіма змінними.

Недоліками даного методу дослідження є те, що діяльність людей, які беруть у ньому участь, не відповідає реальності, а також те, що учасники експерименту знають, що є об'єктами дослідження, а отже, це може вплинути на його результати [2, С. 48].

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Atkinson et al. Hilgard's Introduction to Psychology. History, Theory, Research and Applications. 13th edit., 2000. - 713с.

2. Айсмонтас Б.Б. Общая психология. Схемы. М, 2003.-288с.

3. Братусь Б.С., Соколова Е.Е., Введение в психологию. М., 2007.

4. Громыко Ю.В., Давыдов В.В. Концепция экспериментальной работы в сфере образования // Педагогика. 1994. № 6

5. Зароченцев К. Д., Худяков А. И. Экспериментальная психология: учеб. -- М.: Проспект, 2005

6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб, 2012. - 713с.

7. Рузавин Г.И. Методы научного исследования. М, 1974. - 237 С.

8. Хэйес Н., Оррел С. Введение в психологию. М., 2003, - 687 с.

9. Худяков А.И. Экспериметальная психология в схемах и комментариях. М.,2008. - 320 с.

10. http://knowledge.allbest.ru/psychology/dc0b65625b3ad68a5d43a88421206c27.html

Размещено на Allbest.ru