Організація, проведення та особливості інтерпретації методу тестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Чернігівский інститут імені Героїв Крут

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Психологія

на тему: Організація, проведення та особливості інтерпретації методу тестування

Виконав:_____________ _Маєвська Оксана Олегівна

ВШМчр-8-18-Б1Пс(4.0з)_

Перевірив:_____________ ____________________________

Чернігів

2019р.

Зміст

Вступ

1. Метод тестування

2. Основні категорії методу тестування

3. Класифікація тестів

4. Характеристики психологічних тестів

5. Особливості інтерпретації методу тестування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Протягом віків людина є предметом вивчення багатьох наук. Людство намагається пізнати власну історію, походження, біологічну природу, мову, звичаї та ін. У цьому пізнанні психології відводиться особливе місце. Немає для людини цікавішого об'єкта, ніж інша людина. Інтерес до людської психіки, умов її розвитку і формування в людському суспільстві, особливостей міжособистісної взаємодії - усе це є підґрунтям розвитку психології. Психологія настільки глибоко проникла в наше життя, що без знання і розуміння психологічних закономірностей неможливо здійснювати багато видів діяльності на виробництві, у науці, медицині, мистецтві, викладанні, у грі та спорті. Система психологічних знань стає все більш необхідною для всього суспільного розвитку. Психологія здавна усвідомлювалася людським розумом як наука про незвичайні та загадкові явища. Психологія дуже стара і водночас молода наука. Психологія - наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини. Психологія -- одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини - психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного і суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища. Загальна психологія -- дисципліна, що намагається знайти відповіді на принципові питання, які постають перед психологією в цілому, виробити теоретичні принципи, обґрунтувати методи психологічного пізнання, сформулювати основні закономірності існування і розвитку психічної реальності. Загальна психологія вивчає сукупність теоретичних і експериментальних досліджень, що виявляють найзагальніші психологічні закономірності, теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття і категоріальний склад. Мета дисципліни -- надання студентам систематизованих знань з загальної психології, вивчення основних методологічних та теоретичних засад, методів дослідження психологічних явищ, формування професійної свідомості та самосвідомості. Головна вимога до методів наукового дослідження в психології - давати ймовірне знання, досягати об'єктивності відтворення психічних фактів і феноменів оптимальним шляхом -- відповідно до закону оптимальності. Ті самі вимоги стосуються і методів практичної діяльності людини, до них вдаються здебільшого з метою гармонізувати психіку, дії, діяльність і творчість - з мінімальним докладанням енергії, часу і праці. Мета дисципліни «Практикум з загальної психології» - навчитися застосовувати отримані загально психологічні знання для дослідження закономірностей психічної діяльності людини, забезпечити умови формування навичок і вмінь їх практичного використання, сприяти розвитку професійного наукового і практичного психологічного мислення. Предмет курсу: психічні явища - психічні процеси, стани, властивості та методи їх емпіричного дослідження; оброблення та інтерпретації отримуваної інформації. У психології розроблені методи вивчення психічних фактів та феноменів. До них відносять: спостереження, самоспостереження, експеримент (лабораторний, природний і експериментально-генетичний), метод експертних оцінок, анкетування, інтерв'ю, тести тощо.

В даній контрольній роботі розглянемо один з методів дослідження, це метод тестування.

1. Метод тестування

Тест (англ. test - проба, екзамен, випробування) - спеціально розроблені завдання і проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної та якісної оцінки може стати показником розвитку певних психологічних якостей, властивостей особистості.

Тести широко застосовуються в різних галузях психології, їхня популярність зумовлена можливістю одержання точної та якісної характеристики психологічного явища, а також можливістю співставити результати дослідження, що в першу чергу необхідно для розв'язання практичних задач.

Від інших методів тести відрізняються тим, що мають чітку процедуру збору та обробки даних, а також психологічною інтерпретацією одержаних результатів.

Тест - це теоретично і емпірично обґрунтована система висловлювань (завдань), яка дає змогу одержати вимірювання відповідних психологічних властивостей. Під тестуванням прийнято розуміти короткочасне дослідження, за допомогою якого вимірюється рівень розвитку або міру вираження деяких психічних властивостей особистості, груп або спільнот.

У даний час тести - це один з найпоширеніших методів психологічного дослідження. При цьому слід відзначити, що тести займають проміжне положення між суб'єктивними та об'єктивними методами. Це зумовлено значною різноманітністю тестових методик. Існують тести, що ґрунтуються на самозвіті досліджуваних, зокрема тести-опитувальники. При виконанні цих тестів досліджуваний може свідомо або несвідомо вплинути на результати тестування, особливо тоді, коли знає, як будуть інтерпретуватися результати.

Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії. Тест короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню: - рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо); - наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо; - ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії; - психічних захворювань; - інтересів, думок, здібностей людини. На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов'язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).

Дж. Кеттел ("Соціальна фізика", 1935) вважав, що можна виявити деякі закономірності життя та поведінки людей, якщо виходити з ідеї так званої середньої людини - певної точки відліку, від якої виводяться відхилення в той чи інший бік. Для визначення параметрів "середньої людини" Кеттел запропонував вивчати за одним показником велику кількість людей.

Ф. Гальтон розвинув згадану ідею і втілив її в життя, створивши лабораторію при Лондонській міжнародній виставці (1884). Він обстежив 9337 осіб від 5 до 80 років і виявив у них за 17 показниками деякі фізіологічні можливості організму і психічні властивості.

Подальший розвиток методики тестів пов'язаний з іменами А. Біне (1857-1911) та Т. Сімона. Міністерство освіти Франції доручило їм створити серію тестових методик з метою: 1) вивчити розумові здібності дітей, учнів різних вікових груп; 2) створити метричні шкали. В ході дослідження Біне та Сімон запровадили поняття "розумовий вік") і "хронологічний вік"

Спираючись на роботи згаданих дослідників, німецький психолог В. Штерн (1871-1938) у 1912 р. запровадив поняття "коефіцієнт інтелекту" і запропонував відповідну математичну формулу, за якою визначається відставання чи випередження розумового віку щодо хронологічного.

На початку Першої світової війни у США були розроблені тестові методики для психологічної диференціації призовників, яких відправляли за здатностями і здібностями в різні роди військ. Такий захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. На основі тестових методик було обстежено 1700 тисяч солдатів і 40 тисяч офіцерів. Подібна робота проводиться і тепер в арміях США та інших країн. Після Першої світової війни тестові методики широко використовувалися для профвідбору та профорієнтації.

В Україні тестові методики фактично були заборонені після постанови ЦК ВКП(6) "Про педологічні викривлення в системі народної освіти" (1936). Щоправда, окремі тести використовували при відборі льотчиків, машиністів тощо. Після Другої світової війни тестові методики почали обережно й поступово використовувати в Україні. Поштовхом для їхнього використання стало підвищення вимог до психологічних характеристик льотчиків, зумовлене переходом авіації на реактивну техніку. У наш час тестові методики дедалі більше використовують при доборі студентів, курсантів військових училищ, спеціалістів, керівних працівників, діагностики розвитку учнів тощо. Проте можливості використання тестових методик в Україні ще далеко не вичерпані.

Тести застосовуються як з науковою, так і з практичною метою. Неодмінними умовами успішності використання цього методу дослідження є:

1) обов'язковий комплекс випробувальних завдань;

2) чітка стандартизація зовнішніх умов, в яких відбувається тестування;

3) наявність більш або менш стандартної (фіксованої) системи оцінювання та інтерпретації одержуваних результатів;

4) дотримання при оцінюванні встановлених норм, середніх показників правильного розв'язання завдань данного тесту, чітко визначених вимог до рівня знань, умінь і навичок для представників певної статі, віку або професії.

2. Основні категорії методу тестування

За природою психічних властивостей, рівень розвитку яких потрібно з'ясувати, психологічні тести поділяються на чотири основні категорії: 1)тести успішності; 2) тести здібностей; 3) тести таланту; 4) тести якостей особистості. Тести успішності

Це різновид психологічних тестів, що застосовуються для визначення рівня знань або умінь, фактично здобутих індивідом у певній галузі навчальної або професійної діяльності. Переважна більшість тестів успішності належить до бланкових. Усі вони є груповими тестами. Тести успішності - це здебільшого тести множинного вибору. Основний критерій для визначення ступеня ефективності того чи іншого тесту успішності - його валідність за змістом, тобто міра відповідності виявлених досліджуваним знань і уміння їх застосовувати, оволодіння якими передбачає програма викладання певного навчального предмета або наукової дисципліни.

Тести здібностей

Цей тип випробувань застосовують для визначення міри вияву певних здібностей або здатності людини, на відміну від тестів успішності, призначення яких - оцінювати вже наявні знання або уміння. Тести здібностей мають на меті встановити діагноз, спрогнозувати рівень знань або умінь, досягнення якого є ймовірним для учасника тесту за певних умов навчання або праці. Результати виконання тесту оцінюються за кількістю правильно розв'язаних завдань, до того ж у більшості випадків для виконання тестів цієї категорії встановлюють певні часові ліміти. За змістом розрізняють дві підгрупи тестів здібностей: тести загальних здібностей, або тести інтелекту, і тести спеціальних здібностей. Тести здібностей поділяються також на індивідуальні та групові. Вони можуть бути як апаратурними, так і бланковими. Основними критеріями оцінювання доцільності застосування окремих тестів здібностей є їх надійність і валідність - міра відповідності того, що методиці приписується зробити, і того, що вона справді спроможна виявити у психіці, свідомості або діяльності людини.

У тестах, призначених для визначення темпу інтелектуального розвитку, оцінкою є коефіцієнт інтелектуальності. Най відоміші тести цієї категорії - тести Бінс - Сімона і тест Векслера. Тести для визначення рівня розвитку інтелекту поділяються на індивідуальні та групові. Групові тести інтелекту є бланковими. Але думка, що тести інтелекту визначає так званий генетичний інтелект, є помилковою, що й доводять численні експерименти. Більшість психологів вважає, що тести інтелекту визначають або актуальний рівень розумових здібностей, або актуальний темп їх розвитку.

Тести таланту

Більшість психологічних тестів створено на функціональній основі. Інтуїтивно вважалось, що кожне психічне явище є функцією, бо має певний зовнішній вияв, впливає на щось або на когось, залишаючи певний відбиток. Функція певним чином відображається, віддзеркалюється. А якщо це справді так, то за логікою психічна функція може якось вимірюватись, підраховуватись. Отже, активність психічного - величина змінна, значення якої різне, залежно від змінної величини. Концепція творчості (В. В. Клименко, 1985, 1996) розроблена на принципі механізму психічних явищ. Функціональні основи психіки при цьому не відкидаються, але стають елементом системи механізмів.

3. Класифікація тестів

Існує кілька класифікацій тестів:

1 за формою - усні і письмові, індивідуальні та групові, апаратурні і бланкові, предметні, комп'ютерні, вербальні та невербальні;

2 за змістом(предметом) дослідження - спрямовані на вивчення властивостей інтелекту, здібностей, окремих характеристик особистості тощо;

3 за метою тестування - призначені для самопізнання, діагностування спеціалістом або професійного відбору.

У такій класифікації поєднують досить різнорідні методики. Прийнятішою є класифікація Л.Ф.Бурлачука і С.М.Морозова, які виокремлюють шість засад диференціації тестових методик:

1 Залежно від задач - вербальні та практичні.

2 За формою процедури дослідження - індивідуальні та групові.

3 За спрямованістю - тести, що діагностують різні сторони, якості, властивості особистості або групові.

4 За наявністю або відсутністю часових обмежень на виконання тестових завдань-тести, що враховують швидкість виконання завдань, і тести результативності.

5 За рівнем стандартизації - високо стандартизовані і слабо стандартизовані.

6 Апаратурні і бланкові тести.

Прийнято виокремлювати кілька варіантів тестів: тест - опитувальник, тест - завдання і проективні тести. Тест-опитувальник як метод ґрунтується на аналізі відповідей досліджуваних на запитання, що дозволяють одержати достовірну і надійну інформацію про наявність або вираження певної психологічної характеристики. Судження про розвиток даної характеристики здійснюється на підставі кількості відповідей, які збіглися за своїм змістом з уявленням про неї. Тест -- завдання передбачає одержання інформації про психологічні характеристики людини на підставі аналізу успішності виконання певних завдань. У тестах цього типу досліджуваному пропонується виконати певний перелік завдань. Кількість виконаних завдань є підставою для судження про наявність або відсутність, а також міру розвитку у досліджуваного певної психологічної якості. Більшість тестів для визначення рівня розумового розвитку належить сааме до цієї категорії.

4. Характеристики психологічних тестів

психологічний тестування інтерпретація

Валідність - комплексна характеристика тесту, що включає відомості про сферу досліджуваних явищ та репрезентативність досліджуваної по відношенню до неї діагностичної процедури. Валідність відображає здатність тесту вимірювати те, для вимірювання чого він призначений.

Надійність - характеристика методики, що відображає точність психо- діагностичних вимірювань, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх випадкових факторів. Надійність вказує на внутрішню узгодженість тесту та стійкість результатів до ретестування.

Дискримінативність - здатність окремих завдань тесту та тесту в цілому диференціювати досліджуваних відносно «мінімального» та «максимального» результатів тесту.

Стандартизованість - наявність показників по тесту для репрезентативних груп досліджуваних, що забезпечує порівнянність отриманих результатів у різних досліджуваних.

5. Особливості інтерпретації методу тестування

Для тестування як методу наукового дослідження характерні особливості:

- відносна простота процедури й необхідного обладнання;

- безпосередня фіксація результатів;

- можливість використання як індивідуально, так і для цілих груп;

- зручність математичної обробки;

- короткочасність;

- наявність установлених стандартів (норм).

Етапи процесу тестування:

- вибір тесту -- визначається метою тестування і ступенем достовірності та надійності тесту;

- проведення тестування -- визначається інструкцією до тесту;

- інтерпретація результатів -- визначається системою теоретичних припущень відносно предмета тестування.

Висновки

Психологічне тестування це вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей. Спочатку термін «психологічне тестування» застосовувався доволі широко, включаючи в себе будь які вимірювання в психологічній науці. Пізніше, по мірі розвитку тестів, сфера психологічного тестування звужується до вимірювання особистісних особливостей та когнітивних здібностей. Основним інструментом психологічної діагностики є психологічний тест.

Психологічний тест - стандартизоване, часто обмежене у часі випробування, призначене для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних особливостей. Основне завдання тесту - передбачення на його основі майбутньої поведінки досліджуваного. За спрямованістю виокремлюють тести здібностей та досягнень, особистісні тести та тести окремих психічних функцій. За формою процедури дослідження тест може бути груповим та індивідуальним. За особливостями тестових завдань - вербальним та практичним (невербальним). Залежно від наявності чи відсутності часових обмежень тести поділяють на тести швидкості та тести результативності.

Тести дозволяють визначити особистіші характеристики суб'єктів спілкування в системі освіти, виявити наявність певних знань, умінь і навичок, здібностей чи інших психологічних характеристик -- інтересів, мотивації, емоційних реакцій тощо.

Перевагою тестування є те, що при використанні цього методу стає можливим одержання зіставлених даних у великій кількості досліджуваних. Складність використання тестів полягає в тому, що не завжди можливо виявити, як і за рахунок чого був досягнутий отриманий у процесі тестування результат.

Психологічні тести являють собою певну систему завдань, надійність яких забезпечують систематичні дослідження серед представників певних вікових, професійних, соціальних груп, результати та висновки яких враховуються, беруться як еталон, підлягають спеціальному математичному аналізуванню (кореляційному, факторному тощо). Розрізняють тести вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості та тести успішності. Вони дають можливість з'ясовувати рівень розвитку окремих психічних процесів, рівень засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості. Тести як стандартизовані методи дослідження дозволяють зіставляти рівень розвитку та робити висновки про успішність навчання досліджуваних відповідно до вимог шкільних програм або професіограм різних спеціальностей. Тести застосовуються як з науковою, так і з практичною метою.

Список використаної літератури

1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. - СПб.: Питер, 2001р.

2. В.В. Волошина, Л.В. Долинська, С.О. Ставицька, О.В. Темрук Загальна психологія: Практикум: Навчальний посібник. - К.: Каравелла, 2005р.

3. Зелінська Т.М., Воронова С.В., Хурчак А.Е. Практикум із загальної психології (для студентів факультетів іноземної філології): Навчальний посібник. 2-е вид. - К.: Каравела, 2008р.

4. Огороднійчук З. В. Практикум із загальної психології: Навчальний посібник. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003р.

5. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології/ За ред. Т.І.Пашукової. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000р.

6. Скрипченко О.В. Загальна психологія. - К, 2005р.

7. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - 2-е вид. - К., «Центр навчальної літератури», 2004р.

Размещено на Allbest.ru