Система обробки сигналів радіолокаційної станції

Вимоги до конструкторського оформлення та надійності радіолокаційної станції. Приклади систем збору і обробки інформації. Вибір та обґрунтування структурної схеми. Розробка функціональної та принципіальної схем блоків. Функції загороджувальних фільтрів.

Рубрика Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.07.2013
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

В дипломному проекті розробляється система цифрового прийому і обробки радіосигналів для роботи в складі комплексу радіолокаційної станції.

Система має централізовану архітектуру, яка управляється від центрального комп'ютера, на якому реалізується обробка радіолокаційної інформації, взаємодія з робочим місцем оператора, отримання даних і управління режимами функціонування комплексу, а також сполучення з іншими системами.

Дипломний проект містить пояснювальну записку і графічну частину.

Графічна частина проекту складається з п'яти листів: структурна схема, схема електрична принципова, алгоритм роботи системи, конструкція системи, техніко-економічні показники.

ANNOTATION

In the diploma project developed a digital system of receiving and processing signals for working in the complex radar station.

The system has a centralized architecture, which is operated from a central computer that is realized radar data processing, interaction with the workplace operator, receiving data and control modes of operation of the complex, and also connections with other systems.

Diploma project contains an explanatory note and graphical part.

Graphical part of the project consists of five sheets: block diagram, the principal scheme, the algorithm of the system, system design, technical and economic parameters.

ВСТУП

Радіолокацією називається виявлення і розпізнавання різних об'єктів в просторі і визначення їх координат і параметрів руху за допомогою радіохвиль.

Об'єктами, що підлягають виявленню, взагалі, можуть бути літаки, ракети, штучні супутники Землі, кораблі, автомобілі, танки, наземні споруди, грозові хмари і т. д. Всі ці об'єкти прийнято називати радіолокаційними цілями або для короткості просто цілями.

Сукупність відомостей про цілі, що отримується засобами радіолокації, називається радіолокаційною інформацією.

Область практичного використання радіолокації в наш час досить широка. В військовій справі найбільш важливими задачами, що вирішуються за допомогою радіолокації, являються виявлення і супровід рухливих об'єктів противника, а також забезпечення даних для управління артилерійським вогнем і наведення своїх літаків і ракет на об'єкти противника. Під супроводом цілі розуміють процес неперервного виявлення її координат і параметрів руху.

Крім військових задач радіолокаційні засоби широко використовуються для навігації літаків і кораблів (особливо в нічний час і в умовах поганої видимості); вони являються важливим елементом сучасних систем управління повітряним рухом; використовуються для управління рухом автомобільного транспорту і мають велике значення для складання прогнозів погоди.

Радіолокаційні пристрої застосовують для дослідження навколоземного простору, вивчення метеорів, обзору космічного простору і супроводження космічних кораблів, для астрономічних спостережень.

Розвиток радіолокації стало важливою частиною технічної революції двадцятого століття. Військова техніка, що використовує принципи радіолокації, вперше була створена перед самим початком другої світової війни; з цього часу спостерігається швидкий і безперервний прогрес у зазначеній галузі.

В дипломному проекті розроблятиметься система прийому і обробки радіолокаційних сигналів для роботи у складі радіолокаційної станції.

1. ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

1.1 Підстава для розробки, призначення та галузь застосування

Підставою для розробки даної системи є дипломний проект. Система призначена для роботи в складі пасивної моноімпульсної радіолокаційної станції з метою знаходження і визначення місцезнаходження, курсу і параметрів руху джерел радіовипромінювання повітряного, наземного і морського базування.

1.2 Умови експлуатації

Даний пристрій призначений для експлуатації у помірному кліматі в приміщенні з штучними кліматичними умовами, що регулюються, не використовуючи кондиціонування повітря, при температурі в межах від 10 до 35°С, відносній вологості повітря 65% і атмосферному тиску 650...800 мм рт.ст.

1.3 Технічні характеристики

Система, що розроблюється в дипломному проекті, повинна мати наступні технічні характеристики:

Центральна частота тракту - 70 МГц;

Смуга пропускання тракту по рівню мінус 3 дБ по відношенню до центральної частоти: не менше ±20 МГц;

Максимальний рівень вихідного сигналу приймально-підсилювального тракту при компресії коефіцієнта підсилення 1 дБ: не більше 0,25 В;

Гранично допустимий рівень миттєвого значення вхідного сигналу: ±0,75 В;

Амплітудний динамічний діапазон: не менше 90 дБ.

Вимоги до конструкторського оформлення

Пристрій має бути розміщений в стандартному корпусі.

Вимоги до надійності

Пристрій являє собою систему нерезервовану, ремонтопридатну. Відмова одного елемента виводить пристрій з ладу.

2. ОГЛЯД І АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

2.1 Опис системи, що розробляється

Радіолокація - це визначення, виявлення місця розташування і виявлення властивостей предметів, що рухаються, і нерухомих об'єктів з використанням радіохвиль, відбитих або випромінених цими об'єктами. Радіолокацією називають також область науки і техніки, що охоплює методи і засоби рішення указаних задач. Об'єкти радіолокації називають радіолокаційними цілями; їх можна підрозділити на аеродинамічні (літаки, вертольоти, крилаті ракети); балістичні і космічні (боєголовки, супутники); наземні і надводні (автомашини, кораблі); природного походження (планети, блискавки, хмари, дощ, орієнтири на місцевості і т.д.). Технічні засоби отримання інформації про радіолокаційні цілі - радіолокаційної інформації - називають радіолокаційними станціями або радіолокаторами. Сукупність радіолокаційних станцій і допоміжних технічних засобів, взаємопов'язаних між собою і призначених для рішення будь-якої тактичної задачі радіолокації, називають радіолокаційною системою (РЛС) [4].

Процес отримання радіолокаційної інформації зручно розділити на наступні етапи:

виявлення цілей;

вимірювання координат і параметрів руху;

розрізнення;

розпізнавання цілей.

Виявлення полягає в прийнятті рішення про наявність або відсутність цілі в кожній виділеній ділянці простору з допустимими ймовірностями помилкових рішень.

Вимірювання зводиться до вироблення оцінок координат і параметрів руху цілі з допустимими похибками.

Розрізнення полягає в виконанні задач виявлення і виміру параметрів довільної цілі при наявності інших, крім вибраної для спостерігання.

Розпізнавання полягає в установленні належності цілі до певного класу. В одних випадках необхідно установити належність «свій-чужий» з допомогою запитно-відповідних пристроїв радіолокаційного розпізнавання, в інших - розпізнати боєголовку балістичної ракети на фоні її корпуса, помилкових цілей, метеорних слідів і т. д. або визначити характер штучного супутника Землі за допомогою спеціальної апаратури селекції [7].

За особливістю використання радіохвиль радіолокація підрозділяється на активну, активну з активною відповіддю, напівактивну і пасивну радіолокацію.

Більшість сучасних РЛС використовують метод активної радіолокації.

Активна радіолокація здійснюється шляхом опромінення цілі електромагнітною енергією, що випромінюється антеною радіолокаційної станції, і прийому відбитої від цілі енергії.

Активна радіолокація з активною відповіддю відрізняється від першої тим, що на цілі установлюється відповідач, що являє собою приймально-передавальний пристрій, що відповідає на сигнали радіолокатора.

Напівактивна радіолокація відрізняється від активної тим, що ціль опромінюється однією РЛС (наприклад, РЛС, що розташована на землі), а прийом і визначення відбитого від цілі сигналу здійснюється на іншому об'єкті (наприклад, на ракеті).

Пасивна радіолокація здійснюється шляхом прийому енергії, що випромінюється ціллю.

Проблема визначення будь-якої цілі з радіотехнічної точки зору зводиться до виявлення сигналу, випромінюваного або перевипромінюваного ціллю, на фоні різного роду завад.

Будь-яка ціль, будучи опроміненою радіолокатором, стає джерелом вторинного випромінювання. Потужність вторинного випромінювання залежить від ряду факторів: інтенсивності поля, що створюється радіолокатором біля цілі, параметрів цілі відносно радіолокатора, поляризації первинного поля і довжини хвилі. Пасивне радіовиявлення основане на явищі випромінювання електромагнітної енергії будь-яким фізичним тілом, температура якого вище абсолютного нуля. Всі цілі задовольняють цю умову, тому можливе їх виявлення без попереднього опромінення.

В моноімпульсній РЛС кожний відбитий імпульс від цілі несе всю інформацію про положення цілі як по кутовим координатам, так і по дальності. Виділення інформації досягається одночасним порівнянням амплітуд і фаз відбитих сигналів, які приймаються декількома антенними пристроями.

Моноімпульсні РЛС в основному використовуються для автоматичного супроводження по кутовим координатам, але можуть бути і оглядні РЛС. Для автоматичного супроводження в одній площині потрібно два канали, дві антени, а для супроводження і по азимуту і по куту - чотири.

Моноімпульсні РЛС більш складні в порівнянні з одноканальними РЛС, але вони дозволяють точніше визначити координати. Це пояснюється тим, що низькочастотні амплітудні флуктації відбитих сигналів не впливають на роботу таких систем.

Розглянемо принцип роботи моноімпульсної РЛС на прикладі найпростішої амплітудно-різницевій РЛС, в якій для визначення направлення на ціль порівнюються амплітуди сигналів, що приймаються двома каналами станції (для пеленгації в одній площині).

Характеристики направленості антен каналів утворюють рівносильне направлення. Сигнали, що приймаються кожною із антен, підсилюються окремими приймальними пристроями, детектуються, і потім знаходиться їх різниця. Сигнал різниці подається на схему управління антеною, яка повертає антену так, щоб неперервно суміщати рівносигнальний напрямок з напрямком на ціль.

Окрім амплітудних моноімпульсних РЛС, можуть бути фазо-різницеві і фазові сумарно-різницеві РЛС. Відрізняються вони від вищеописаної тільки тим, що виконується порівняння не амплітуд, а фаз [5].

Система, яка розглядається в дипломному проекті, призначена для роботи в складі комплексу пасивної моноімпульсної радіолокаційної станції з метою виявлення і визначення місцезнаходження, курсу і параметрів руху джерел радіовипромінювання повітряного, наземного і морського базування [CTA].

Знімання і обробка радіолокаційної інформації - процес отримання можливих відомостей про цілі, що знаходяться в зоні видимості радіолокаційної станції.

Фізичною основою для отримання даних являються сигнали радіолокаційної станції. До них відносяться:

сигнали з виходу радіоприймача;

імпульс запуску передатчика РЛС, що визначає початок відліку часу затримки відбитого сигналу;

сигнали, що характеризуються просторовим положенням антени радіолокаційної станції.

В результаті обробки радіолокаційної інформації отримують відмітку. Відмітка - це сукупність всіх можливих даних про ціль: координати, висота, швидкість, курсовий шлях, час локації. Крім того в склад відмітки може включатися ряд інших ознак, державна приналежність, номер цілі, важливість, тип, достовірність і т.д.

Сигнали, які несуть потрібну інформацію для спостерігача (оператора), називаються корисними сигналами. Всі ті причини, які викликають спотворення корисного сигналу і руйнують інформацію про ціль, являються завадами. До них відносяться шуми прийомного тракту, різні штучні активні і пасивні завади. Разом з тим, як завади при автоматичній обробці інформації виступають такі фактори, як похибки вимірювання координат, збої в каналах передачі, порушення функціонування окремих елементів системи обробки і т.д. Як правило, всі корисні сигнали супроводжуються завадами, тому в процесі обробки виникає проблема виділення корисного сигналу із завад. Усунути повністю шкідливий вплив завад не вдається, в зв'язку з чим результати обробки завжди містять похибки.

Обробка інформації може бути напівавтоматичною, коли в процесі обробки бере участь людина, яка виконує деякі функції обробки, і автоматична, де всі функції виконуються без участі людини.

Розрізняють три етапи обробки радіолокаційної інформації: первинна, вторинна і третинна [5].

Первинна обробка полягає у виявленні сигналу цілі і вимірі її координат з відповідними якостями, а також похибками. Вторинна обробка передбачає визначення параметрів траєкторії кожної цілі за сигналами однієї або ряду позицій РЛС, включаючи операції ототожнення відміток цілей. При третинній обробці об'єднуються параметри траєкторій цілей, отриманих різними приймальними пристроями РЛС з ототожненням траєкторій.

Розглянемо кожен з перелічених етапів більш детально.

Змістом первинної обробки радіолокаційних сигналів являється:

внутрішньоперіодична і міжперіодична обробка сигналів;

автоматичне виявлення корисних сигналів в суміші сигналів, шумів і завад, що поступають з виходу приймача;

автоматичне знімання координат цілі.

Первинна обробка РЛІ починається з виявлення корисного сигналу в шумах. Цей процес складається з декількох етапів: виявлення одиночного сигналу, виявлення пакета сигналів, формування повного пакета сигналів, визначення дальності до мети та її азимута. Всі ці етапи реалізуються з використанням оптимальних алгоритмів, заснованих на критеріях мінімуму помилок прийняття рішення та результатів вимірювання. Таким чином, операції при первинній обробці, РЛС може виконувати самостійно.

В склад приймача сучасної РЛС входять узгоджувальний фільтр одиночних імпульсів, пристрій міжперіодичної обробки, накопичувач і пристрій оптимальної обробки сигналів цілі, що рухається, на фоні пасивних завад. Додаткові пристрої захисту від завад, що викликані гідрометеоутвореннями, а також іншими радіозасобами (взаємні завади) разом з автоматичним виявлювачем і пристроєм автоматичного знімання координат цілі утворюють звичайно єдину апаратуру первинної обробки інформації (АПОІ).

Для первинної обробки застосовують спеціалізовані аналогові, дискретно-аналогові і цифрові пристрої. Якщо первинна обробка здійснюється в РЛС за один період обзору, то при вторинній обробці використовується інформація від наступних періодів обзору, що забезпечує визначення параметрів траєкторій цілей. Для цього застосовуються ЕОМ з гнучкою програмою.

Автоматичний виявлювач - пристрій для прийняття рішення про наявність або відсутність корисного сигналу на виході радіолокаційного приймача після оптимальної обробки без участі людини-оператора. В автоматичних виявлювачах РЛС використовуються цифрові обчислювальні операції, в яких функції пристрою міжперіодичної обробки і вирішуючого пристрою переплетені. Тому часто міжперіодична обробка здійснюється двічі: в самому радіолокаційному приймачеві, а потім у виявлювачеві.

Як правило, в таких цифрових виявлювачах застосовується квантування на два рівні (бінарні виявлювачі). При цьому лічильник підраховує кількість перевищень порогу. Рішення про наявність сигналу приймається, коли число перевищень більше заданого числа (порога) при даному числі спостережень. Рішення про відсутність сигналу (наявність тільки шуму) приймається, якщо порогове число перевищень не досягається. При скануванні антени для кожного елемента дальності виділяється «вікно», що захоплює N періодів повторення, причому більш стара інформація «стирається» при надходженні нової [2].

Інформація, отримана в процесі первинної обробки, не позбавлена впливу завад, дія яких проявляється в тому, що пристрій первинної обробки може видавати хибні відмітки і втрачати відмітки про ціль. Крім того, впливом завад обумовлені похибки вимірювання координат.

Вторинна обробка інформації являється наступною стадією отримання відомостей про ціль і призначена для усунення хибних відміток, відновлення пропущених відміток від цілі і зменшення похибок вимірювання координат. Разом з цим можуть виконуватись додаткові функції, пов'язані з обчисленням швидкості і курсу цілі.

Виконання цих функцій можливе по результатам декількох обзорів РЛС, тому можна вважати, що вторинна обробка - це обробка інформації за декілька обзорів.

Закономірність розташування хибних відміток і відміток від цілі в кожному наступному обзорі РЛС зовсім різні. Хибні відмітки з'являються без всякого зв'язку одна з одною від обзору до обзору, тому що вони утворені некорельованими випадковими сплесками шуму. Що стосується відміток від цілі, то їх розташування обумовлене закономірностями руху цілі в просторі, внаслідок чого між відмітками попередніх і наступних обзорів існує кореляція (зв'язок). Дійсно, якщо спостерігати подібну картину на індикаторі РЛС, то можна побачити, що відмітки від цілі розташовуються повздовж траси руху цілі, в той час як хибні виникають хаотично в різних місцях екрану.

Дана відмінність в закономірностях розташування відміток лежить в основі вторинної обробки.

Процес вторинної обробки протікає наступним чином. Припустимо, що спостерігач має три відмітки від однієї цілі за три попередні обзори. В наступному обзорі з'являється декілька відміток і потрібно вирішити, яка з них належить цілі (трасі) і які являються хибними. Це робиться в два етапи.

По-перше, обчислюється точка, в якій очікується поява наступної відмітки. Для цього по трьом попереднім координатам прокладається найкращим чином траса, обчислюється швидкість і визначається ймовірність положення майбутньої відмітки.

По-друге, аналізується положення всіх відміток нового обзору відносно екстраполяційної відмітки і із них обирається відмітка від цілі. Вибір здійснюють на основі порівняння ймовірностей приналежності відміток трасі. Та відмітка, яка має найбільшу ймовірність, вважається відміткою від цілі.

Для прогнозування потрібно знати закономірність руху цілі.

В загальному випадку траєкторія цілі представляється складною і часто випадковою функцією, описати яку надзвичайно важко. Тому в багатьох випадках практично обмежуються спрощеною моделлю прямолінійного рівномірного руху цілі. Вона цілком прийнятна в тих випадках, коли спостерігається не вся траєкторія, а її невелика ділянка, яка достатньо точно описується рівнянням прямої лінії.

В інших випадках вважають, що ціль може маневрувати. Тоді на обмеженому інтервалі спостерігання траєкторію цілі, що маневрує, прогнозують поліномом другого степеня.

Вибором моделі руху цілі визначаються алгоритми екстраполяції відміток. Найбільш прості розрахунки отримуються у випадку моделі прямолінійного руху.

Третинна обробка - обробка інформації, що поступає від декількох РЛС. Призначення третинної обробки полягає в тому, щоб зібрати інформацію про декілька РЛС і об'єднати її, склавши єдину загальну картину повітряної обстановки.

У зв'язку з тим що зони обзору РЛС часто перекриваються, висновки про одну і ту ж ціль можуть поступати на обробку одразу від декількох станцій. В ідеальному випадку такі відмітки повинні накладатись одна на одну. Проте на практиці співпадіння не спостерігаються через систематичні і випадкові похибки в вимірюванні координат цілей і різного часу локації. В силу цих причин виникають ускладнення при об'єднанні інформації, коли необхідно вирішити питання про те, скільки цілей є в дійсності. Адже неспівпадання відміток може бути або по причині помилок в координатах відмітки і різного часу локації, або ж тому, що є декілька цілей, що створюють ці відмітки.

Дана задача являється головною в третинній обробці. Для її здійснення виконують наступні функції:

збір донесень, що поступають від РЛС;

приведення відміток до єдиної системи координат і до єдиного часу відліку;

ототожнення відміток для установлення приналежності їх до цілей;

усереднення координат декількох ототожнених відміток для отримання однієї відмітки з більш точними координатами.

Ці функції виконуються з використанням всіх компонентів відмітки: координат, висоти, швидкості, часу локації, номеру цілі, приналежності та ін.

Технічні пристрої третинної обробки реалізуються на базі спеціальних ЕОМ. Третинна обробка являється завершальним етапом отримання інформації про повітряну обстановку.

2.2 Приклади систем збору і обробки радіолокаційної інформації

Пристрій 9С467-1 призначено для автоматизації процесів збору, обробки, видачі на сповіщення даних про повітряні умови, управління радіолокаційними станціями, радіотехнічними підрозділами і частинами військ протиповітряної оборони сухопутних військ (ППО СВ).

У всіх варіантах бойового застосування пристрій 9С467-1 забезпечує вирішення наступних завдань:

збір, обробку та відображення інформації про повітряну обстановку, що надходить одночасно від шести джерел:

трьох підлеглих постів ПОРИ-П2;

РЛС КО 9С15М "Обзор";

РЛС СО 9С19М1 "Імбир";

чергової РЛС КО 1Л13 "Небо-СВ» або РЛС КО 9С18 "Купол".

зав'язку трас і супровід цілей в автоматичному і напівавтоматичному режимах;

автоматичну і автоматизовану видачу на виносний командний пункт (ВКП) узагальнених даних про повітряну обстановку;

отримування і відображення команд і сигналів від ВКП і видача йому донесень;

управління режимами роботи РЛС;

постановку задач на супровід цілей радіолокаційним ротах, які мають пости ПОРИ-П2;

отримування і відображення на індикаторах інформації взаємодії з авіацією, що надходить від ВКП:

коридори прольоту своїх літаків;

зони чергування в повітрі своєї авіації;

відповідальні сектори розвідки і т. д.

обробку пеленгових напрямів, розкриття постановників активних перешкод і прикривання цілей.

формування зон заборони видачі інформації та зон автоматичної зав'язки трас цілей;

тренування бойової обслуги по імітованим цілям (до 50 ц.).

Склад виробу:

МП200 (МП200М) - апаратна машина;

МП203 (МП203М) - машина сполучення;

ЕД2x30-Т400-1РА1М1 - дизельна електростанція.

Пристрій 9С467-2 використовується в декількох призначеннях:

як джерело інформації авіаційних центрів обробки РЛ інформації;

як пост прийому і обробки радіолокаційної інформації від сполучених РЛ засобів;

як уніфіковане джерело інформації про повітряну обстановку вищих командних пунктів, обладнаних виробами:

9С716-8/2 (розвідувально-інформаційний центр армії);

9С467-1 (командний пункт радіотехнічного батальйону бригади);

9С52 (командний пункт зенітної ракетної бригади "С-300" або "Бук").

Джерелами інформації для пристрою 9С467-2 можуть бути типи РЛС і ПРВ, які не перебувають на озброєнні військ ППО СВ, а використовуються у ВПС і ППО, а також перебувають на озброєнні:

РЛС типу П-19 (1РЛ134) або 1РЛ128Д;

РЛС типу П-18 (1РЛ131);

РЛС типу "Купол" (9С18М);

1-2 ПРВ (рухомий радіовисотомір) типу ПРВ-9 (1РЛ19), ПРВ-16 (1РЛ132).

Апаратура пристрою 9С467-2 забезпечує:

прийом і відображення на 3-х індикаторах знімання площинних координат РЛ інформації, що надходить від 2-х РЛС типу П-18 (П-12), П-19 (П-15), 1РЛ128Д (1РЛ111Д) та їх модифікацій;

прийом і відображення на індикаторі знімання висоти РЛ інформації, що надходить від 2-х ПРВ типу ПРВ-9 (1РЛ-19), ПРВ-16 (1РЛ132);

прийом і відображення на 3-х індикаторах знімання площинних координат РЛ інформації, що надходить від 3-координатної РЛС типу "Купол" 9С18М по телекодового каналу, обробку та супровід до 30 повітряних об'єктів (цілей і своїх літаків) в умовах перешкод;

формування і видачу на вищестоящий командний пункт координат, параметрів руху і характеристик (ознака приналежності, тип, кількість в групі, ознака маневру, польотної інформації) цілей і своїх літаків;

формування і видачу на вищестоящий командний пункт донесень (кодоване повідомлення двома цифрами) про стан, положення, бойової готовності і бойової діяльності;

прийом і відображення від вищого командного пункту команд і розпоряджень (кодоване повідомлення двома цифрами);

управління бойовими діями обслуги поста і обслуг підлеглих РЛ засобів;

тренування бойової обслуги не більш ніж по 16 імітованим цілям.

Крім того, апаратура 9С467-2 дозволяє приймати РЛ інформацію від ПРВ, що працює в режимі кругового огляду і від автоматичного радіопеленгатора типу АРП-6.

До складу 9С467-2 входять:

пристрій МП-201 - апаратна машина;

пристрій МП-202 - машина сполучення і ЗІП;

електростанція ЕД2х30 - Т400 - 1РАМ.

До складу апаратури входять кілька основних систем.

Обчислювальна система апаратної машини призначена для первинної та вторинної обробки радіолокаційної інформації, кодування і дешифрування повідомлень, переданих по каналах телекодового зв'язку, формування даних, які видаються на пристрої відображення інформації і управління радіовисотоміром.

До складу обчислювальної системи входять:

електронно-обчислювальна машина "Аргон-15А-48" (1 шт.);

пристрій введення-виведення даних 205-Н-1 (1 шт.);

пристрій сполучення та обміну 126н-1 - (1 шт.);

пристрій первинної обробки сигналів 203Н (2 шт.);

пристрій попередньої селекції 136Н (1 шт.);

оперативні запам'ятовуючі пристрої В200 (2 шт.);

пристрій програмної обробки 119н (1 шт.).

Апаратура передачі даних призначена для прийому і передачі інформації, представленої в цифровій формі. Вона сполучається, з одного боку, з обчислювальною системою МП201, а з іншого боку - із засобами зв'язку, розташованими як в апаратній машині, так і поза нею.

До апаратури передачі даних належать:

блок С23М (1 шт.);

блок С23-1 (2 шт.);

блок сполучення з каналами зв'язку С200 (1 шт.);

апарат засекречування Т-800Е (1 шт.);

блок комутації провідних ліній зв'язку С25 (1 шт.).

Технічні характеристики пристрою 9С467-2.

Засоби відображення РЛ інформації пристрою 9СМ467-2 можуть працювати в масштабах 50, 100, 150, 200, 300, 400, 600 і 800 км.

Точність видачі координат в залежності від масштабу - 800 - 1200 м.

Точність видачі параметрів руху - 40 м / с.

Темп поновлення координат X, Y по кожній цілі не рідше одного разу на 10 - 12 с, координати H - 1,5 хв.

Час розгортання не більше 45 хв, включаючи розгортання кабелів сполучення.

Час включення не більше 5 хв.

Електроживлення 380 В - 50 Гц.

Споживана потужність:

пристрій МП-201 - не більше 18,0 кВт;

пристрій МП-202 - не більше 8 кВт;

пристрій МП-202 В - не більш 10 кВт.

Пристрій 9С467-2 забезпечує роботу в режимах:

бойової;

черговий;

тренаж.

Структурна схема

Основні функції по сполученню з РЛС і ПРВ виконує апаратура сполучення з радіолокаційними засобами (2 прилади 401Н, коробка КР-14, пульт Д-206). Прилад 401-Н перетворює аналогові сигнали синхронно-слідкуючого приводу (сельсинів грубого і точного відліків), що задають азимутальні положення антени РЛС в двійковий цифровий код азимута і формує імпульси азимутальних відміток, синхронізовані імпульсом запуску РЛС. Імпульси запуску з кабельного вводу надходять на пристрій комутації і посилення відеосигналів (225Н), посилюються і надходять на прилад 401Н. Відмітки дальності (ВД), сформовані в приладі 401Н по імпульсам запуску, разом з кодом азимута і імпульсами запуску надходять через прилад 225Н на пристрій керування відображенням первинної інформації (218Н).

За імпульсам запуску в приладі 218Н проводиться синхронізація радіально-кругових розгорток на ІКО. Код азимута і імпульси запуску з виходу приладу 401Н надходять на апаратуру первинної обробки інформації (203Н) і пристрій тренажу (209Н). Луна-сигнали і сигнали впізнання з кабельного вводу надходять на прилад 225Н, де комутуються в залежності від обраного на робочих місцях типу РЛС і надходять на відповідні робочі місця. Луна-сигнали, крім того, надходять на прилади 203Н.

Луна-сигнали, сигнали впізнання, відмітки дальності і азимута здійснюють якісну модуляцію радіальної розгортки дальності на екранах індикаторів, відтворюючи при обертанні антени РЛС радіолокаційну обстановку.

У тракт луна-сигналів в приладі 225Н можуть бути подані луна-сигнали (ЕХО-Д) з пристрою тренажу 209-Н та ЕХО-1, ЕХО-2 з пристрою первинної обробки (прилади 203Н). На екран індикатора знімання висоти (РМ4) надходять луна-сигнали від ПРВ. Через пристрій керування відображення висоти (226Н) з приладу 401Н надходить код, під впливом якого здійснюється створення растрової розгортки на екрані індикатора РМ4.

При скануванні антени ПРВ по куту місця на екрані індикатора РМ4 відображається зона шириною 12,8 км по дальності. Причому середина зони відповідає дальності до мети. Всього на екрані індикатора відображається 6 зон. Вивід антени ПРВ на заданий азимут здійснюється під впливом керуючих напруг, сформованих приладами 401Н за даними, що надходять від ЕОМ.

Основні дії з супроводу цілей і введення інформації в ЕОМ оператор здійснює з пульта управління (Д-201) свого робочого місця. Оператори по команді начальника розрахунку виробляють упізнання, ручне захоплення і введення в ЕОМ координат, зазначених начальником цілей, після чого ціль береться на напівавтоматичне супровід. Оператор знімання висоти здійснює видачу цілевказання по ПРВ і вводить в ЕОМ значення висоти. Вибір режиму розпізнавання здійснюється з пульта Д-206.

Електронно-обчислювальна машина А-15 здійснює обмін інформацією між технічними засобами, зберігання та обробку РЛІ, управляє роботою всіх технічних засобів. Для забезпечення роботи ЕОМ оператор з пульта управління вводить вказівки, директиви. Інформація від ЕОМ (координати) і характеристики цілі через пристрій введення-виведення інформації (205Н) надходять у пристрій програмної обробки (119н, 126н), яке видає інформацію на апаратуру передачі даних (С-23М) і на індикатори для контролю за роботою ЕОМ. З виходу апаратури передачі даних інформація надходить в канал зв'язку для передачі на вищий командний пункт.

Інформація від РЛС типу "Купол" приймається радіоприймачем Р-173П, надходить через апаратуру передачі даних (С-23-1) на пристрій програмної обробки (126н-1). З приладу 126н-1, інформація надходить в ЕОМ. Після обробки в ЕОМ інформація через пристрій програмної обробки надходить на індикатори робочих місць. Вся інформація, яка надходить від ЕОМ, відображається на екрані індикатора у вигляді формуляра. Крім того, додаткова інформація, на вимогу оператора, може відображатися на табло відображення (І-200), яке управляється пристроєм управління (У-203).

Для підвищення точності супроводу цілі після "зав'язки" траси можуть бути передані на автоматичний супровід апаратурі первинної обробки інформації (203Н, 136Н). Апаратура пристрою 9С467-2 дозволяє здійснювати тренування бойової обслуги. Для організації режиму тренажу служить прилад 209Н, який управляється ЕОМ.

Пристрій 9С467-2 має можливість видачі інформації на виносне робоче місце.

2.3 Елементна база

Спеціалізована цифрова обробка сигналів (ЦОС) - потужний засіб підвищення ефективності функціонування сучасних РЛС. До числа основних переваг ЦОС можна віднести отримання стабільних характеристик РЛС в широкому діапазоні умов експлуатації; можливість реалізації складних, в тому числі адаптивних, алгоритмів обробки без втрат для точності і інших показників ефективності; зниження енергоспоживання, маси і габаритів апаратури; простоту настройки і регулювання апаратури; підвищення її надійності і технологічності; можливість модернізації апаратури за рахунок модифікації програмного забезпечення. Технічні характеристики пристроїв, що реалізують алгоритми обробки складних сигналів, в значній мірі визначається раціональним вибором елементної бази. При виборі елементної бази слід орієнтуватись на нові, щойно розроблені комплектуючі виробу, хоча такий підхід має ряд недоліків:

при розробці доводиться спиратись на досвід роботи з іншими елементами, що в ряді випадків може гальмувати процес розробки;

деяка невизначеність щодо серійних поставок даних елементів;

певний ризик по припиненню їх виробництва або випуску модифікацій;

відсутність легкодоступної навчально-методичної літератури по проектуванню і опису типових схем реалізації.

Один із можливих напрямків побудови такого пристрою оснований на використанні готових модулів, представлених на ринку такими фірмами, як Nallatech, Xilinx, «Инструментальные системы», Signatec. Найкраще відношення технічних характеристик і ціни представлено компанією Signatec. Компанія Signatec спеціалізується на розробці ІВМ РС сумісних плат і систем високошвидкісного вводу-виводу для радарних систем, неруйнівного контролю, спектроскопії та інших, що потребують обробки великого об'єму даних в реальному часі.

3. ВИБІР ТА ОБҐРУНТУВАННЯ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ СИСТЕМИ

Для отримання інформації про координати і характеристики радіолокаційних цілей прийняті сигнали в радіолокаційних станціях піддаються різного роду обробці.

Така обробка прийнятих радіолокаційних сигналів ведеться по всім ланкам РЛС, включаючи антену, приймач, вимірювачі, пристрої обчислювальної техніки і може бути охарактеризована сукупністю математичних операцій (алгоритмами обробки), які необхідно виконувати для визначення тих чи інших параметрів сигналів. Однак, не дивлячись на математичну спільність між всіма видами обробки в тракті РЛС, на кожному її етапі вирішуються свої задачі і використовується, як правило, різна техніка. В зв'язку з цим, наряду з загальною задачею визначення оптимальних алгоритмів обробки сигналу в цілому, яка вирішується при проектуванні РЛС, виникає задача вибору оптимальних методів обробки сигналів і способів їх реалізації для різних її етапів.

Процес обробки радіолокаційних сигналів і отриманих при цьому даних можна розділити на два етапи: етап добування первинної радіолокаційної інформації і етап обробки даних по первинній інформації.

Обробка радіолокаційних сигналів на першому етапі виконується рядом радіотехнічних пристроїв, таких, як антена, приймач, пристрої фільтрації і вимірювання параметрів сигналів. Пристрої фільтрації і вимірювання параметрів сигналів займають, як правило, значне місце в загальному комплексі радіотехнічної апаратури РЛС і визначають більшість її основних характеристик.

Добування радіолокаційної інформації забезпечується вимірюванням різних параметрів відбитого від цілі сигналу. Для визначення направлення приходу сигналу (кутових координат цілі) може використовуватись вимірювання різниці фаз, амплітуд або часу запізнення між сигналами, прийнятими різними антенними приймачами. Дальність і швидкість переміщення цілі визначається вимірюванням відповідно часу запізнення і зсуву частоти між відбитим і зондуючим сигналами. Протяжність і характер руху цілі оцінюється за результатами аналізу фазочастотної характеристики відбитих сигналів.

В реальних РЛС можна, як правило, виділити декілька функціонально завершених систем, в кожній із яких прийняті радіолокаційні сигнали піддаються обробці по тому чи іншому параметру. Так, наприклад, в антенних і приймальних системах сигнали селектуються за направленням приходу у вигляді поляризації, а в системах фільтрації і вимірювання обробка сигналу здійснюється за такими його параметрами, як амплітуда, час запізнення, частота і фаза.

Враховуючи, що питання, пов'язані з вимірюванням направлення приходу сигналів, можуть бути розглянуті окремо, для систем фільтрації і вимірювання можна сформулювати обмежені вимоги, що стосуються обробки сигналу тільки в одному антенному приймальному каналі. Основними задачами системи обробки сигналів в цьому випадку будуть:

виявлення на вході приймальних каналів корисних луна-сигналів, яке виконується з високим ступенем надійності при наявності на вході приймального каналу інших сигналів і різного роду завад;

вимірювання параметрів відбитих сигналів для визначення поточних координат цілей, яке має здійснюватись із заданою точністю при наявності на вході інших сигналів і завад;

добування некоординатної інформації, що визначає форму цілі, характер її руху, шляхом аналізу тонкої структури відбитого сигналу;

очищення первинної радіолокаційної інформації від хибних даних, що викликані завадами, з метою виключення перевантаження систем вторинної обробки радіолокаційної інформації;

перетворення в стандартні повідомлення і кодування даних, отриманих в результаті первинної обробки сигналів, для введення цих даних в системи вторинної радіолокаційної інформації, в якості яких, як правило, використовуються електронні цифрові обчислювальні машини (ЕЦОМ).

Якість системи обробки сигналу може характеризуватись рядом показників, що відображають її інформаційні і конструктивно-експлуатаційні характеристики. До основних інформаційних показників системи обробки сигналу відносяться:

чутливість системи до порогових сигналів;

роздільна здатність системи за заданим параметром сигналу;

точність вимірювання параметрів сигналу;

пропускна здатність системи (темп обробки сигналів і видачі інформації);

завадозахищеність системи.

Основними конструктивно-експлуатаційними показниками системи можуть являтись:

надійність системи;

виробнича і експлуатаційна складність;

вага і габарити.

У відповідності з основними задачами, що виконуються системою обробки сигналів, зручно виділити два режими її роботи: режим виявлення і режим вимірювання. В залежності від тактико-технічного призначення РЛС ці режими можуть бути суміщені в часі або здійснюватись роздільно.

В міру того як відбувається виявлення сигналів, система переходить в режим, при якому проводиться уточнення параметрів виявлених сигналів. В цьому режимі вже використовуються сигнали та системи обробки з більш високими характеристиками точності вимірювання.

Застосування послідовних методів обробки сигналу вимагає додаткових часових затрат, внаслідок чого системи, що реалізують такі методи, мають порівняно невисоку пропускну здатність і можуть використовуватися для малоцільових РЛС. У випадку, коли потрібно проводити обробку одночасно по дуже великій кількості сигналів, а часу на їх обробку мало, доводиться використовувати паралельний метод роботи системи, при якому режими виявлення і вимірювання суміщені. Однак при цьому точність і роздільна здатність системи в значній мірі обмежуються її складністю і вартістю.

В реальних умовах слідкування за багатьма цілями, що рухаються з великими швидкостями, людина не в змозі оперативно оцінювати різноманіття обстановки, що склалася, користуючись тільки візуальними індикаторами. У зв'язку з цим виникає проблема передачі частини або всіх функцій людини-оператора при обробці радіолокаційної інформації обчислювальним пристроєм, тобто проблема побудови автоматизованих систем обробки радіолокаційної інформації.

Автоматизація процесів обробки радіолокаційної інформації може бути частинною або повною. При частинній автоматизації створюються так звані напівавтоматичні системи обробки.

Людина-оператор (ОП) входить в напівавтоматичну систему як її найважливіша ланка, без якої робота системи неможлива (рис. 3.1). В автоматичних системах всі операції обробки виконуються за допомогою обчислювальних пристроїв. Функції людини в таких системах в основному обмежуються спостеріганням за роботою системи і її технічним обслуговуванням (рис. 3.1).

Для автоматизації процесів обробки необхідно перш за все розробити формалізовані правила (алгоритми) виконання всіх її операцій. Теоретичною базою для алгоритмізації процесів обробки являється теорія статистичних рішень і статистична теорія радіолокації. Отримані із теорії оптимальні алгоритми забезпечують максимальний ефект виконання операцій в сенсі вибраних критеріїв оптимальності, але без врахування можливостей реалізації.

Рис. 3.1 - Принципи побудови системи оброки радіолокаційної інформації

Базою для реалізації автоматизованої системи обробки радіолокаційної інформації є в першу чергу ЦОМ, а також спеціалізовані аналогові і дискретні обчислювальні пристрої. Система обробки, реалізована на ЦОМ і інших спеціалізованих цифрових обчислювальних пристроях, називається цифровою системою обробки радіолокаційної інформації, а сам процес обробки називається цифровою обробкою радіолокаційної інформації.

При реалізації системи обробки на ЦОМ повинні враховуватись наступні особливості останніх як дискретних перетворювачів інформації:

для обробки на ЦОМ інформація має бути представлена в дискретному вигляді і закодована двійковим кодом (або іншими кодами, з якими оперує ЦОМ);

перетворення інформації в ЦОМ відбувається послідовно по тактам; об'єм інформації, що зберігається і перетворюється в кожному такті, являється кінцевим.

Перша із указаних особливостей обумовлює необхідність попередньої дискретизації і кодування радіолокаційних сигналів для обробки на ЦОМ. Дискретизація неминуче веде до втрат в пороговому сигналі і, як наслідок, до втрат в якості обробки в порівнянні з оптимальною обробкою неперервних (неквантованих) сигналів. Розробка оптимальних (з мінімальними втратами інформації) методів дискретизації радіолокаційних сигналів являється специфічною задачею, що виникає при реалізації цифрової системи обробки радіолокаційної інформації.

Із другої особливості ЦОМ як дискретного перетворювача інформації виходить обмеженість (скінченність) її швидкодії. Це в свою чергу призводить до обмеження пропускної здатності систем, побудованих на базі ЦОМ. Якщо тепер врахувати необхідність одночасної обробки інформації про безліч цілей, що знаходяться в зоні обзору РЛС в реальному масштабі часу, то виникає проблема забезпечення потрібної пропускної здатності цифрової системи обробки. Для розв'язання цієї проблеми в багатьох випадках доводиться спрощувати (видозмінювати) алгоритми основних операцій обробки з метою їх пристосування для реалізації на ЦОМ з заданою обмеженою продуктивністю або взагалі відмовитись від автоматизації деяких операцій.

Таким чином, розробка алгоритмів виконання основних операцій обробки, що забезпечують прийнятні якісні характеристики вихідної інформації при одночасному врахуванні можливостей їх реалізації на ЦОМ з обмеженою продуктивністю, являється однією з основних задач автоматизації процесів обробки на базі ЦОМ.

Алгоритмізація процесів обробки здійснюється на початковій стадії проектування системи обробки радіолокаційної інформації. В подальшому необхідно пов'язати між собою окремі елементарні алгоритми і розробити комплексний алгоритм системи з врахуванням реалізації на конкретній ЦОМ, визначити ступінь автоматизації операції і етапів обробки, розподілити функції між людиною-оператором і ЦОМ в системі і т. д. Рішення перечислених задач має супроводжуватись аналізом ефективності побудови окремих підсистем і системи в цілому по «зовнішнім» (заданим споживачами радіолокаційної інформації) або «внутрішнім» (специфічним для радіолокаційної системи) критеріям оптимальності.

Виявлення сигналів та вимірювання їх параметрів в умовах різного роду завад є основними завданнями радіолокаційних систем обробки сигналів. Тому оптимізація алгоритмів роботи системи має бути в першу чергу проведена за тими її показниками, які характеризують якість виконання системою цих завдань.

Наявність завад і випадкових флуктуацій в параметрах оброблюваних сигналів робить завдання виявлення сигналів та вимірювання їх параметрів предметом теорії статистичних рішень, на основі якої оптимальний тракт обробки сигналу може бути розбитий на два основних пристрої - пристрій оптимальної фільтрації сигналу і вирішуючий пристрій (пристрій логічної обробки сигналу) (рис. 3.2).

Рис. 3.2 - Спрощена структурна схема каналу обробки сигналу

Оптимальний пристрій фільтрації, що забезпечує найкраще виділення сигналу з завад і розрізнення, має формувати на своєму виході деякий сигнальний рельєф, що характеризує розподіл апостеріорної ймовірності. Вирішуючий пристрій має виконувати аналіз сигнального рельєфу та у відповідності до вибраного критерію виносити рішення про наявність сигналу або робити оцінку його вимірюваного параметра.

Для радіолокаційних систем розподіл апріорної щільності ймовірності наявності сигналу або значення його параметра в певному інтервалі його величин може бути прийняте рівномірним. Тому, як для задач виявлення сигналів, так і для задач вимірювання його параметрів, оптимальний пристрій фільтрації має формувати на свій вихід сигнальний рельєф, що відображає функцію правдоподібності або монотонну залежність від неї. Зазвичай цією функцією є логарифмічна залежність виду ln L [х (t)].

Наявність завад і різного роду спотворень сигналу призводять до того, що вироблена оцінка параметра сигналу відрізняється від його істинного значення. Помилки вимірювання характеризують точність систем вимірювання.

Алгоритми обробки сигналів, що характеризують операції формування апостеріорних ймовірностей або функції правдоподібності, в значній мірі залежить як від характеру завад, присутніх в суміші з сигналом на вході тракту обробки, так і від характеру і просторового розподілу цілей, що визначають кількість і параметри, одночасно присутніх на вході системи обробки сигналів. Велике різноманіття видів завад і можливість їх поєднання з розподілом параметрів сигналів ускладнює рішення задачі їх оптимальної обробки в загальному вигляді. В даний час задача виявлення, розрізнення та вимірювання параметрів сигналів в умовах завад найбільш повно вирішені лише для обмеженого виду завад і найпростіших розподілів параметрів сигналів, що перекриваються. У разі, коли форма і частота луна-сигналів відомі і вони не перекриваються за часом на вході каналу обробки, а розподіл завад близький до нормального, функціональна схема обробки каналу сигналу, що реалізує алгоритм оптимальний для виявлення сигналу або вимірювання його параметрів, може бути представлена так, як це зображено на рис. 3.3.

Рис. 3.3 - Структурна схема каналу обробки поодинокого сигналу

У випадку багатоканальної системи, схема матиме вигляд, зображений на рис. 3.4.

Рис. 3.4 - Структурна схема багатоканальної обробки

Коли розподіл завад різко відрізняється від нормального, наприклад, коли завади носять імпульсний характер, оптимальний канал обробки сигналу містить перед схемою когерентної фільтрації нелінійні елементи і схеми зі змінними параметрами, завданням яких є обмеження амплітуд вхідних коливань та їх стробування в часі. При цьому схема каналу обробки в найпростішому випадку може мати вигляд рис. 3.5. Така схема каналу обробки являється з практичної точки зору найбільш загальною, так як наявність нелінійних схем і схем зі змінними параметрами може мати місце в каналах обробки сигналу і при гаусових завадах. В цьому випадку присутність таких схем може бути обумовлено необхідністю обмеження динамічного діапазону амплітуд оброблюваного коливання, так як цей діапазон може значно перевищувати інтервал лінійності реальних схем фільтрації та логічної обробки сигналу.

Рис. 3.5 - Структурна схема каналу обробки при імпульсних завадах

Як випливає з вищезазначеного, оптимальні алгоритми обробки сигналів вимагають реалізації достатньо складних пристроїв фільтрації і логічної обробки сигналів, особливо якщо в процесі роботи РЛС відбувається зміна характеру завад і розподіл параметрів луна-сигналів. Практична реалізація таких складних пристроїв обробки сигналів утруднена. У зв'язку з цим реальні пристрої для складних систем обробки виконують зазвичай квазіоптимальні алгоритми, які в допустимому відношенні лише наближаються до оптимальних. Фактори, що обумовлюють квазіоптимальність алгоритму обробки сигналу, різні і в значній мірі визначаються видом сигналу, параметрами завад і структурою системи обробки. Тому оцінку відхилення алгоритмів від оптимальних доцільно проводити безпосередньо при розгляді принципів побудови і технічної реалізації конкретних систем і відповідних пристроїв обробки сигналів.

Для подальшої розробки системи будемо використовувати структурну схему, зображену на рис. 3.6.

Рис. 3.6 - Структурна схема системи прийому і обробки радіосигналів РЛС

Для коректної роботи пристрою дискретизації і кодування сигналів в каналі використовують підсилювач, який підсилює амплітуду сигналу до потрібного рівня для подальшої оцифровки.

Будемо використовувати малошумлячий підсилювач, так як він вносить значно менше завад в підсилювальний сигнал.

Пристрій дискретизації і кодування використовується для представлення інформації в дискретному вигляді і кодування двійковим кодом (або іншими кодами, з якими оперує ЦОМ) для подальшої її обробки на ЦОМ.

Пристрій первинної обробки здійснює виявлення корисного сигналу в шумах, визначення координат цілі, кодування координат цілі, присвоєння номерів цілям.

У напівавтоматичній системі автоматичного керування ці функції виконує людина-оператор. Результати обробки інформації від всіх каналів відображаються на пристрої відображення.

4. РОЗРОБКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ТА ПРИНЦИПІАЛЬНОЇ СХЕМ БЛОКІВ

4.1. Визначення повного функціонального складу схеми

Як було зазначено раніше, для коректної роботи пристрою дискретизації і кодування сигналів в каналі використовують підсилювач, який піднімає амплітуду сигналу до потрібного рівня для подальшої оцифровки. Для цього будемо використовувати широкосмуговий малошумлячий підсилювач діапазону 20…600 МГц. Принципова схема такого пристрою зображена на рис. 4.1.

Рис. 4.1 - Принципова схема широкосмугового малошумлячого підсилювача

Технічні характеристики підсилювача:

смуга робочих частот - 20...600 МГц;

нерівномірність амплітудно-частотної характеристики - 1 дБ;

коефіцієнт підсилення - 25 дБ;

коефіцієнт шуму, не більше - 2,5 дБ;

опір генератора і навантаження - 50 Ом;

споживаний струм - 40 мА;

напруга джерела живлення - 10 В;

габаритні розміри - 35х20 мм.

Підсилювач містить два каскади підсилення на транзисторах VT1 і VT2 і два ланцюги корекції першого порядку (елементи С3, С5). Вхідний і вихідний каскади підсилювача працюють в режимі класу А з струмами споживання 5 мА і 33 мА відповідно, які встановлюють підбором номіналів резисторів R2 і R5. Друкована плата розмірами 35х20 мм виготовлена ??з фольгованого з двох сторін склотекстоліту товщиною 2...3 мм. Торці друкованої плати металізовані за допомогою металевої фольги, припаяної до нижньої і верхньої частин плати. Металізація необхідна для усунення паразитних резонансів, що спотворюють форму амплітудно-частотної характеристики. Налаштування підсилювача полягає в наступному. Спочатку за допомогою резисторів R2 і R5 встановлюють струми спокою транзисторів підсилювача. Потім підбором номіналів конденсаторів С3 і С5 вирівнюють його амплітудно-частотну характеристику. Замість транзистора вихідного каскаду 2Т649А-2 можна використовувати транзистор КТ939А. У цьому випадку буде потрібно деяка переробка друкованої плати підсилювача.

Плата PDA 16-60-120-MS являє собою двохканальний аналого-цифровий перетворювач, який має наступні технічні характеристики:

тип роз'ємів вхідних сигналів, сигналів запуску, тактового і вихідного сигналів: SMA;

шкала напруги вхідних сигналів: 2,50 В; 1,67 В; 1,00 В; 667 мВ; 400 мВ; 267 мВ;

вхідний опір: 50 Ом;

розрядність: 16 біт;

частота оцифровки: до 160 МГц;

ширина смуги вхідного сигналу: 50 МГц;

частота сигналу зовнішнього тактування: 10 - 160 МГц;

високошвидкісна паралельна шина SAB: 500 Мбай/с, в залежності від області застосування можливо до 1 Гбайт/с (64 біт/125 МГц);


Подобные документы

  • Обчислення та обґрунтування технічних характеристик відповідної синтезуємої системи радіолокаційної станції. Призначення, склад і основні характеристики передавальної системи. Структура зондувального сигналу. Основні технічні характеристики передавача.

    курсовая работа [179,8 K], добавлен 24.05.2014

  • Розрахунок технічних параметрів імпульсної оглядової радіолокаційної станції. Потужність шуму, коефіцієнт спрямованої дії антени передавача. Ефективна площина антени приймача. Енергія зондуючого сигналу: вибір та опис. Схема захисту від пасивних завад.

    курсовая работа [994,2 K], добавлен 19.10.2010

  • Розробка функціональної і структурної схеми телевізійного приймача з можливістю прийому сигналів до стандарті MPEG-2, принципової схеми тракту обробки відеосигналу. Розрахунок ланцюгів придушення звукової складової для тракту обробки відеосигналу.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 21.11.2010

  • Розробка мікропроцесорного пристрою збору, обробки та відображення інформації, його структурна та принципова електрична схема. Вибір та характеристики диференційного підсилювача, мікроконтролера, цифро-аналогового перетворювача, індикаторного модуля.

    курсовая работа [489,6 K], добавлен 18.11.2011

  • Розробка структурної схеми проектованого пристрою для контролю і збору інформації, а також для керування об’єктами. Датчики температури. Сфера використання датчиків магнітного потоку. Вибір схеми вхідного підсилювача. Аналогово-цифрові перетворювачі.

    методичка [81,1 K], добавлен 25.03.2014

  • Методи і засоби вводу інформації в автоматизовану систему обробки зображень. Огляд механізмів сканування та цифрових камер. Розробка і опис структурної схеми пристрою фотовводу інформації в АСОЗ. Розробка і опис алгоритму роботи пристрою фотовводу.

    дипломная работа [55,6 K], добавлен 30.01.2011

  • Загальна характеристика та принцип дії пристроїв введення (виведення) аналогової інформації в аналого-цифрових інтерфейсах, їх структура та основні елементи. Порядок та етапи розробки структурної схеми АЦІ, необхідні параметри для даної операції.

    реферат [100,9 K], добавлен 14.04.2010

  • Функціональна та принципова схеми пристрою обробки електричних сигналів, виводи операційного підсилювача. Розрахунок автогенератора гармонійних коливань, вибір номіналів опорів та конденсаторів. Схема ємнісного диференціюючого кола генерування імпульсів.

    курсовая работа [525,3 K], добавлен 23.01.2011

  • Обґрунтування й вибір функціональної схеми генератора коливань. Вибір і розрахунок принципових схем його вузлів. Моделювання роботи функціональних вузлів електронного пристрою на ЕОМ. Відповідність характеристик і параметрів пристрою технічним вимогам.

    курсовая работа [79,7 K], добавлен 15.12.2010

  • Аналіз електричної схеми мікшера. Опис функціональної, структурної та електричної принципіальної схеми пристрою. Розробка та обґрунтування конструкції пристрою. Розрахунок віброміцності та удароміцності друкованої плати. Аналіз технологічності пристрою.

    дипломная работа [2,3 M], добавлен 12.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.