Телевізійний приймач з можливістю прийому сигналів у форматі MPEG-2

Розробка функціональної і структурної схеми телевізійного приймача з можливістю прийому сигналів до стандарті MPEG-2, принципової схеми тракту обробки відеосигналу. Розрахунок ланцюгів придушення звукової складової для тракту обробки відеосигналу.

Рубрика Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.11.2010
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РЕФЕРАТ

Дипломний проект містить основну частину на 103 аркушах, таблиць 15, ілюстрацій 15.

Перелік ключових слів: телевізійний приймач, тюнер, супутникове телебачення, конвертор, фільтр, підсилювач проміжної частоти, змішувач, гетеродин, синтезатор напруги, квадратурна фазова модуляція, MPEG-2. Об'єктом проектування є телевізійний приймач з можливістю прийому сигналів у стандарті MPEG-2.

Метою роботи є розробка телевізійного приймача з можливістю прийому сигналів у стандарті MPEG-2 і поліпшеними характеристиками відтворення зображення.

Методом дослідження є теоретичне дослідження можливостей побудови телевізійного приймача з можливістю прийому сигналів до стандарті MPEG-2, частотою кадрового розгорнення 100Гц, функцією «картинка в картинці».

В результаті виконання дипломного проекту розроблені функціональна і структурна схеми телевізійного приймача з можливістю прийому сигналів до стандарті MPEG-2, принципова схема тракту обробки відеосигналу, розраховані ланцюги придушення звукової складової для тракту обробки відеосигналу, перетворювач напруги живлення на стабілітроні, коливальний контур генератора, керованого напругою. Розраховано дільник напруги для відеопідсилювача. Розроблено друковану плату тракту обробки відеосигналу.

Область застосування: прийом сигналів супутникового цифрового, супутникового аналогового, а, також, наземного ефірного і кабельного віщання

ЗМІСТ
Перелік умовних позначок і скорочень
Вступ
1 Аналітичний огляд
1.1 Стандарти супутникового телевізійного віщання
1.2 Аналоговий метод передачи з ЧМ
1.3 Телевізійний сигнал з тимчасовим поділом компонентів
1.4 Передача сигналів у цифровій формі з стиском
1.5 Засекречування ТВ сигналів
1.6 Аналоговий супутниковий приймач
1.7 Цифровий супутниковий приймач
1.7.1 Схемотехніка цифрових супутникових приймачів
1.7.2 Технічні характеристики цифрових супутникових приймачів
1.8 Цифровий стандарт DiSEq
2 Синтез функціональної схеми
2.1 Структурна схема телевізійного приймача
2.2 Функціональна схема
2.2.1 Тракт прийому аналагового супутникового віщання
2.2.2 Тракт прийому наземного й ефірного і кабельного віщання
2.2.3 Тракт прийому цифрового супутникового віщання
2.2.4 Демодуляція й обробка відеосигналу
2.2.5 Демодуляція й обробка сигналу звуку
3 Розрахунки, що підтверджують працездатність пристрою
3.1 Розрахунок режекторних фільтрів придушення звукової складової в каналі обробки зображення
3.2 Розрахунокпонижуючого перетворювача на стабілізаторі
3.3 Розрахунок коливального контуру генератора керованого напругою
3.4 Розрахунок дільника напруги для вихідного відеопідсилювача
4 Економічна частина
4.1 Аналіз ринку
4.2 Оцінка рівня якості
4.3 Розрахунок собівартості
4.4 Визначення ціни
4.4.1 Визначення ціни виготовлювача
4.4.2 Визначення лімітної ціни
5 Охорона праці

5.1 Аналіз умов праці

5.1.1 Повітряне середовище робочої зони

5.1.2 Освітлення

5.1.3 Шум

5.1.4 Вібрація

5.2 Розробка заходів щодо охорони праці

5.2.1 Організація робочого місця

5.2.2 Розрахунок кількості шкідливих речовин, що виділяються в робочу зону при пайке

5.2.3 Електробезпечність

5.2.4 Заходи для забезпечення пожежної безпеки

Література

ПЕРЕЛІК УМOBHИX ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ

АМ - амплітудна модуляція;

АР - амплітудний разветвитель;

АРП - автоматичне регулювання підсилення;

АЦП - аналого-цифровий перетворювач;

БВСЯ - блок виділення сигналу яскравості;

БЗСЯ - блок затримки сигналу яскравості;

ВФ - відновлюючий фільтр ;

ГКР - генератор кадрового розгортки;

ГОП - генератор опорної піднесущої;

ГРР - генератор рядкової розгортки;

ГКН - генератор, керований напругою;

ГФ - гребенчатий фільтр;

ДТТ - декодер телетексту;

ДК - дистанційне керування;

ІКМ - імпульсно - кодова модуляція;

ІМС - інтегральна мікросхема;

КВК - картинка в картинці;

КГ - кварцовий генератор;

МК - мікроконтролер;

МККР - міжнародний комітет з питань радіозв'язку;

МШУ - малошумящий підсилювач;

СФ - смуговий фільтр;

ПКТС - повний кольоровий телевізійний сигнал;

ПЧ - перетворювач частоти;

СБТВ - супутникове безпосереднє телевізійне віщання;

ССІ - селектор синхроімпульсів;

СЧ - синтезатор частоти;

ПБШН - підсилювач безшумного настроювання;

ПП - підсилювач потужності;

ПО - підсилювач-обмежник;

ППЧ - підсилювач проміжної частоти;

ФАПЧ - фазове автопідстроювання частоти;

ФНЧ - фільтр нижніх частот;

ЦАП - цифро-аналоговий перетворювач;

АЦП - аналого-цифровий перетворювач;

ЧД - частотний детектор;

ЧМ - частотна модуляція;

МАС - multiplexing analogue components;

MPEG - motion picture expert grour .

ВСТУП

До дійсного часу на Україні досягнуть значний прогрес у розвитку віщальної телевізійної мережі. Уся територія охоплена мережею потужних передавачів, що дозволяють подавати населенню 2-3 загальнодержавні програми. Сформовано мережу місцевого ( обласного і районного) віщання, що додає до загальнодержавних програм ще 3-9 програм. Практично у всіх містах побудовані багатоканальні кабельні мережі, здатні забезпечити 20 і більш віщальних програм з високою якістю.

Однак на сучасному етапі розвиток телевізійного віщання характеризується розширенням використання супутникових систем зв'язку, що пояснюється рядом їхніх незаперечних переваг.

Сучасне телебачення орієнтоване на використання аналогових сигналів стандартів РAL, NTSC, SECAM, причому забезпечення високої якості прийому сигналів сполучено зі значними технічними і економічними труднощями, обумовленими створенням мережі ретрансляторів.

Покращити ситуацію стало можливо лише завдяки використанню супутникової ретрансляції, при якій забезпечується охоплення великих територій і використання переданого сигналу необмеженим числом прийомних установок. Ще одним важливим фактором є економічність. Подальший розвиток аналогових методів уже не в змозі забезпечити скільки-небудь серйозного поліпшення якості телевізійного сигналу, до якого пред'являються всі зростаючі вимоги. Це приводить до необхідності використання цифрових методів і, як наслідок, рішення головної проблеми цифрового телебачення - скорочення надмірності телевізійного сигналу.

У даному дипломному проекті розробляється пристрій, що поєднує в собі функціональні можливості супутникового аналогового, супутникового цифрового приймачів і приймача наземного віщання. Можливо, розроблювальне пристрій у чомусь програє окремим компонентам, що виконують аналогічні функції, але його універсальність є тим фактором, що дозволяє зробити припущення про його конкурентноздатність на ринку.

1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

1.1 Стандарти сигналів супутникового телевізійного віщання

Стандартом телевізійного сигналу називають сукупність визначальних його основних характеристк, таких як спосіб розкладання зображення, число рядків і кадрів, тривалість і форма синхронізуючих і гасящих імпульсів, полярність сигналу, рознос між несущими частотами зображення і звукового супроводу і метод модуляції останньої, параметри передспотворюючого кола звукового сигналу й ін.

По способу передачі сигналів кольоровості розрізняють три системи кольорового телебачення: SECAM, NTSC і РAL.

Системи SECAM, NTSC і РAL були розроблені для наземних ТВ мереж, що використовують амплітудну модуляцію (АМ) несущої зображення, і не придатні для супутникових каналів, де основний є частотна модуляція (ЧМ). При проходженні ЧМ сигналу через тракти з нерівномірною амплітудною і нелінійною фазовою характеристикою виникають перехресні спотворення сигналів яскравості і кольоровості, що погіршують якість зображення. до того ж через трикутний спектр демодулированного шуму при ЧМ сигнали кольоровості виявляються в області підвищеної спектральної щільності потужності шуму, що знижує завадостійкість прийому цих сигналів.

У багатьох країнах проводилися пошуки нових методів формування ТВ сигналу, вільних від зазначених недоліків. Найкращих результатів домоглися від цифрових методів передачі. Однак для передачі кольорового ТВ зображення з високою якістю швидкість цифрового потоку повинна складати більш 200 Мбіт/с, що значно перевищує пропускну здатність типового ствола супутникового ретранслятора зі смугою пропускання 27...36 :МГц. як компроміс для першого покоління європейських систем безпосереднього телевізійного віщання був розроблений і прийнятий комбінований цифроаналоговий стандарт із почерговою передачею на періоді активної частини рядка стиснутих у часі аналогових сигналів яскравості і кольоровості, що одержав назву МАС (Multiplexing Analogue Components - ущільнення аналогових компонентів) [ 16] . Сигнали звукового супроводу, синхронізації, службова і додаткова інформація передаються в цифровій формі. У залежності від обраного способу передачі звуку і даних розрізняють стандарти В-МАС, С-МАС, D- і D2-MAC.

Наприкінці 80-х рр. був створений алгоритм цифрового стиску, що дозволяв передати високоякісне зображення зі швидкістю 7...9 Мбіт/с, зображення віщальної якості - зі швидкістю 3,5...5,5 Мбіт/с і кінофільм зі швидкістю не більш 1,5 Мбіт/с. На основі цього алгоритму Міжнародна організація стандартизації прийняла два стандарти обробки ТВ зображення: MPEG-1 для телебачення з невисокою дозволяючою здатністю і прогресивною розгорткою (компакт-диски, комп'ютерні ігри, мультимедіа) і MPEG-2 для віщального телебачення з черезрядковою розгорткою. Подальшим розвитком MPEG-2 став європейський стандарт цифрового ТВ віщання (DVB), що містить норми на параметри модуляції, кодування і передачі по каналах зв'язку.

1.2 Аналоговий метод передачі з ЧМ

Частотна модуляція вимагає в порівнянні з амплітудною модуляцією, використовуваної в наземному віщанні, істотно меньшої потужності передавача, що особливо важливо для супутникових систем. Перевагами ЧМ є також невисокі вимоги до лінійності амплітудної характеристики тракту і можливість роботи вихідного каскаду супутникового передавача в режимі насичення, у якому досягається високий КПД [17].

При передачі ЧМ девиація частоти несущої вибирається виходячи зі смуги пропущення ВЧ тракту таким чином, щоб уникнути спотворень переданого сигналу, зв'язаних з відсіканням частини його спектра. Перехресні завадиви проявляються в спотвореннях типу "диференціальне посилення" і " диференціальна фаза ". Для зменшення цих спотворень застосовується рекомендована МККР лінійна обробка.

Поряд з лінійними передспотвореннями сигналу зображення в супутникових системах іноді, застосовують нелінійну обробку , що полягає в обмеженні розмаху передспотвореного сигнала за рахунок відсікання коротких викидів, що відповідають крутим фронтам вихідного сигналу. При сигналі SECAM припустиме обмеження на 2...3 дБ, на таке ж значення можна збільшити девіацію частоти і відношення сигнал/шум на виході каналу.

Сигнал звукового супроводу телебачення в традиційних системах із ЧМ передається звичайно разом із сигналом зображення на частоті, що піднесе, розташованої вище його спектра [16]. для досягнення необхідної завадозахищеності передача здійснюється методом частотної модуляції піднесущої, причому девіацію частоти паднесущої вибирають, як правило, більшою, ніж у наземному телебаченні - до 100 і навіть 150 кГц. Значення піднесущої також вище і складає 7,0...7,5 МГц при смузі відеосигналу 6 МГц, 5,8...6,8 МГц при смузі 5 МГц і 5...6 МГц при смузі 4,2 МГц, що дозволяє зменшити перехідні завади з каналу зображення в канал звукового супроводу і полегшити вимоги до фільтрації сигналів.

Для підвищення завадостійкості передачі звукових сигналів, як і в наземному телебаченні, застосовують частотні передспотворення - підйом верхніх частот переданого повідомлення.

При необхідності передачі разом із сигналом зображення більш ніж одного звукового сигналу (звукове віщання, звуковий супровід на іноземних мовах, стереозвук) використовується декілька піднесущих частот, розташованих вище спектра відеосигналу. Їхнє число обмежене виникненням перехресних завад і погіршенням якості ТВ зображення через зменшення частки девіації несущої, приходящейся на відеосигнал. Практично з задовільною якістю вдається передати два-чотире додаткових сигнала. Наприклад, у супутникових ТВ каналах, організованих через європейські ІСЗ Eutelsat II і Astra поряд з основним каналом звукового супроводу сформовані ще до чотирьох високоякісних звукових каналів, використовуваних для передачі монофонічних чи стереофонічних програм [17].

Компандування застосовується для підвищення завадостійкості передачі звукових сигналів. Воно має на увазі стиск динамічного діапазону переданого сигнала відповідно до зміни обгинаючої звукового сигнала і відновлення вихідного динамічного діапазону на прийомі. Розрізняють "керовані" компандери, у яких інформація про вихідний динамічний діапазон передається в окремому каналі керування, і "некеровані", у яких ця інформація міститься в переданому сигналі.

Виграш у завадозахищеності завдяки компандуванню досягає в середньому 12...13 дБ при наявності сигналу і по 20 дБ паузі сигналу.

Більш ефективним енергетично і вільним від перехресних завад способом передачі декількох звукових сигналів є передача на піднесущей у дискретній формі. Сигнали окремих каналів перетворяться в цифрову форму і поєднуються (мультіплексуються) у загальний цифровий потік, що модулює по фазі піднесущу частоту, розташовану вище спектра відеосигналу. Піднесуща 5,73 МГц модулюється цифровим потоком з швидкістю 2,048 Мбіт/с, що містить ІКМ звукові сигнали, імпульси корекції помилок, контрольні імпульси. у системі утворяться або чотири звукових канали зі смугою 15 кГц, або два канали дуже високої (студійної) якості зі смугою 20 кГц.

1.3 Телевізійний сигнал з тимчасовим поділом компонентів

У системах типу МАС аналогові сигнали яскравості і кольоровості стискуються в часі і передаються по черзі, що дозволяє уникнути перехресних перекручувань сигналів яскравості і кольоровості, знизити шуми в каналі кольоровості завдяки перекладу його в область низьких частот, підвищити здатність зображення, що дозволяє, за рахунок більш широкої смуги частот сигналів яскравості і кольоровості. Стиск аналогового сигналу здійснюється стробірованієм сигналу з деякою тактовою частотою, перетворенням відліків у цифрову форму , нагромадженням їх у буферній пам'яті, прискореним зчитуванням з нової, більш високою тактовою частотою і зворотним перетворенням в аналогову форму [ 16] .

Звукові сигнали перетворяться в цифрову форму і передаються в інтервалі зворотного ходу лучачи. Вища частота в спектрі звукового сигнала складає 15 кгц частота стробирования обрана рівної 32 кгц. у залежності від вимог до якості звучання використовується лінійне аналогоцифрове перетворення з точністю 14 біт/відлік або майже миттєве компандування з точністю 10 біт/відлік, завадостійке дворівневе кодування забезпечує ефективний захист від помилок. Швидкість цифрового потоку в різних варіантах складає від 352 до 608 Кбіт/с.

Для каналів з цифровою передачею звуку рекомендовано використовувати передспотворюючі контури. Вважається, що передспотворення зменшують суб'єктивне сприйняття шумів квантування і запобігають погіршенню якості при низьких відношеннях сигнал/шум.

Сформовані тим чи іншим способом цифрові сигнали окремих каналів, імпульси синхронізації, корекції помилок і інші дискретні сигнали зводяться в загальний цифровий потік

Рисунок 1.1 Структура рядка сигналу системи D2-MAC

Передача цього цифрового потоку разом із сигналом зображення в системах типу МАС може здійснюватися одним із трьох способів:

- з поділом по частоті, як у японській системі BS-3 ( система А);

- з поділом за часом на відеочастоті ( система В);

- з поділом за часом на несущій частоті ( система С).

Перша буква, що входить у повне позначення стандарту сімейства МАС (наприклад, С-МАС), означає спосіб передачі цифрового сигналу.

Для сполучення по смузі частот відеосигналу з мережами кабельного телебачення розроблені стандарти D-MAC і D2-MAC. У системі D2-MAC аналогові сигнали яскравості і кольоровості передаються протягом активної частини рядка в стиснутому в часі виді. Цифрова частина сигналу, що відповідає звуку, синхронізації, телетексту й іншим даним, об'єднана в пакети, передані протягом зворотного ходу по рядку і по кадрі. Струтура рядка сигналу, закодованого по системі D2-MAC, приведена на рис. 1.1.

У стандарті D-MAC бінарний (двоїчний) цифровий потік перетвориться в дуобінарный (трьохрівневий), у якому, логічному 0 відповідає імпульс нульової амплітуди, а логічної 1- імпульс позитивної чи негативної полярності. Об'єднання відеосигналу і дискретної послідовності здійснюється по відеочастоті.

Поява останнім часом стандартів цифрового стиску привело до того, що стандарт D/D2-MAC утратив свою роль переважного методу передачі в діапазоні 11,7...12,5 ГГц і уступає її цифровим методам. У цьому стандарті пока ще працюють несколько супутникових систем Франції і Скандинавських країн, передаються окремі програми Голландії, Бельгії, Великобританії, але область его застосування помітно скорочується.

1.4 Передача телевізійних сигналів у цифровій формі зі стиском

Створення ефективного алгоритму цифрової обробки ТВ сигнала стало можливим на основі досягнень теорії зору і техніки сверхвеликих інтегральних схем (СВІС). Алгоритм, покладений в основу стандартів MPEG включає визначений базовий набір послыдовних процедур.

У якості вихідного використовується компонентний ТВ сигнал RGB, потім він матрицюється в сигнал, що складається з яскравісної (Y) і двох кольорорізностних складових (U і V). Дискретизація здійснюється з тактовими частотами 13,5 МГц для сигнала яскравості і 6,76 МГц для кольорорізностних сигналів (співвідношення частот дискретизації 4:2:2- див.мал.1.3).

На етапі попередньої обробки вдаляється інформація, що затрудняє кодування, але несуттєва з погляду якості зображення. Звичайно використовується комбінація просторової і тимчасової нелінійної фільтрації [16].

Основна компресія досягається завдяки усуненню надмірності ТВ сигнала. Розрізняють три види надмірності - тимчасову (два послідовних кадри зображення мало відрізняються один від іншого ), просторову ( значну частину зображення складають однотонні однаково пофарбовані ділянки) і амплітудну (чутливість ока неоднакова до світлих і темних елементів зображення).

В залежності від цього кожен кадр у форматі MPEG може бути наступного виду:

- I (Intra) frame - кодується як звичайна картинка.

Р (Predicted) frame - при кодуванні використовується інформація від попередніх I чи Р кадрів.

B (Bidirectional) frame - при кодуванні використовується інформація від одного чи двох I чи R кадрів (один попередній даному й один наступний за ним, хоча може і непосредственно, див. рис.1.1).

Рисунок 1.2 Послідовність кадрів у форматі MPEG

Послідовність кадрів може бути наприклад така:

IBBPBBPBBPBBBIBBPBBPB...

Потрібно помітити, что прежде чем декодувати В кадр потрібно декодувати два I чи Р кадри. Існують різні стандарти на частоту з якою повинні слідувати I кадри (приблизно 1-2 кадру в секунду), що відповідають стандарти є і для Р кадрів (кожен 3 кадр повинний бути Р кадром). Такий вибір був зроблений для того, що б забезпечити одночасне виконання вимог максимального стиску і довільного доступу до кожного з кадрів послідовності. Тим часом саме В - кадри забезпечують максимальний стиск, і якби удалося підняти частку В - кадрів у групі, а I - кадрами позначити границі сюжетів, то ефективність стиску була б збільшена [16].

Тимчасова надмірність усувається передачею замість кадру зображення його відмінностей від попереднього кадру. Просте вирахування кадров було значно удосконалене, коли помітили, что велика частина змін, що з'являється на зображенні, може бути інтерпретована як зсув малих областей зображення.

Рисунок 1.3 Розбивка зображення на блоки в стандарті MPEG-2

Розбивши зображення на невеликі блоки (рис.1.3) і визначивши їхнє розташування в попередньому кадрі, можна для кожного блоку знайти набір параметрів, що показує напрямок і значення його зсуву. Цей набір називають вектором руху, а всю операцію - передбаченням з компенсацією руху. По каналі зв'язку передаються тільки вектор руху і відносно невелика різниця між поточним і передбаченим блоком. На цьому етапі усувається просторова надмірність - різницевий сигнал піддається перетворенню з просторової в частотну область, здійснюваному за допомогою двовимірного дискретно-косинусного перетворення (ДКП). ДКП перетворить блок зображення з фіксованого числа елементів у рівне число коефіцієнтів. Це дає дві переваги. Пo-пepше, у частотній області енергія сигналу концентрується у відносно вузькій смузі частот (звичайно на НЧ) і для передачі несуттєвих коефіцієнтів досить невеликого числа бітов. Пo-друге, розкладання в частотній області максимально відбиває фізіологічні особливості зору [16].

Наступний етап обробки полягає в адаптивному квантуванні отриманих коефіцієнтів. Набір коефіцієнтів кожного блоку розглядається як вектор, і процедура квантування виробляється над набором у цілому (векторне квантування ). Оцінка показує, що описана процедура стиску близька до теоретичної межі стиску інформації з Шеннону.

Амплітудна надмірність вихідного сигналу усувається на етапі кодування повідомлення перед подачею його в канал зв'язку. Не всі значення вектора руху і коефіцієнтів блоку рівноймовірні, тому застосовується статистичне кодування з перемінною довжиною кодового слова. Найбільш короткі слова привласнюються подіям з найбільшою ймовірністю. Додаткова компресія досягається кодуванням у виді самостійного символу груп нулів. Відмітною рисою стандартів MPEG 1 і MPEG2 є їхня гнучкість. Вони можуть працювати з параметрами розкладання зображення 525 рядків при 30 кадрах у секунду і 625 рядків при 25 кадрах у секунду, придатні для форматів зображення 4:3, 16:9 і ін. Допускають удосконалення кодера без змін у вже встановлених декодерах.

Можна розрахувати, що в супутниковому каналі з пропускною здатністю 20...25 Мбіт/м можна передати чотири-п'ять програм гарної якості, що відповідає Магістральним каналам подачі програм, чи 10...12 програм з якістю, що відповідає відеомагнітофону стандарту VHS.

Складовою частиною в стандарти MPEG 1 і MPEG2 входять алгоритми передачі звукових сигналів з цифровою компресією, що дозволяють зменшити швидкість цифрового потоку в шістьох-вісьмох разів без суб'єктивного погіршення якості звучання. Один із широко використовуваних методів одержав назву MUSICAM (Layer-ІІ) [17].

Вихідним сигналом є ІКМ послідовність, отримана стробированієм вихідного звукового сигналу з тактовою частотою 48 кгц, і перетворенням у цифрову форму з точністю 16 біт/відлік. Нова техніка кодування використовує властивості людського сприйняття звуку, зв'язані зі спектральним і тимчасової маскуванням. Шуми квантування динамічно пристосовуються до порога маскування, і в каналі передаються тільки ті деталі звучання, що можуть бути сприйняті слухачем. Ця ідея реалізується в кодері. Тут за допомогою блоку фільтрів відбувається поділ сигналу на 32 парціальних сигнала, що квантуються відповідно до керуючого сигналами психоакустичної моделі людського слуху, що використовує оцінку порога маскування для формування цих керуючих синалов. На виході кодера з парціальних відліків формується набір кодових слів, поєднуваний далі в кадр заданої тривалості. вихідна швидкість кодера в залежності від вимог якості і числа програм у каналі може складати 32, 48, 56, 64, 80, 96, 112, 128, 160 чи 192 Кбіт/с на монопрограму. Швидкість 32 Кбіт/с відповідає звичайному мовному каналу , 48 Кбіт/с - наземному АМ віщанню. При швидкості 256 Кбіт/с на стереопару не тільки забезпечується якість компакт-диску, але і мається значний запас на наступну обробку . Системна частина стандарту MPEG2 описує об'єднання в єдиний цифровий потік окремих потоків зображення, звуку, синхронізації, даних однієї чи декількох программ. Для передачі в середовищі з завадами формується "транспортний" потік, що включає засоби для запобігання помилок і виявлення загублених пакетів. Він містить пакети фіксованої довжини (188байт), що містять стартовий байт, префікс (3 байти) і область корисних даних.

Перед подачею в канал зв'язку сигнал піддається додатковому завадостійкому кодуванню і надходить на модулятор. Ці операції не входять у стандарт MPEG і в різних супутникових системах можуть виконуватися різними способами, що позбавляє ці системи апаратурної сумісності. Європейським країнам удалося вирішити цю проблему, розробивши на базі MPEG2 стандарт багатопрограмного цифрового ТВ віщання DVB, що нормує вага операції на передавальній стороні аж до подачі сигналу на вхід СВЧ передавача.

У стандарті DVB застосовується каскадне завадостійке кодування. Зовнішній код - укорочений код Рида-Соломона (204.188) з t=8, що забезпечує "безпомилковий" прийом (імовірність помилки на виході менш 10-10 при імовірності помилки на вході менш 10-3). Внутрішній код - сверхточний з відносною швидкістю 1/2,2/3,3/4,5/6 чи 7/8 і довжиною кодового обмеження ДО=7, декодування здійснюється по алгоритму Віттербі. Вид модуляції - чотирьохпозиційна ФМ.

На прийомній стороні декодер здійснює всі вищеописані операції в зворотному порядку, відновлюючи на виході зображення, дуже близьке до вихідного .

Основною областю використання цифрового телебачення. як очікується, стануть системи безпосереднього ТВ віщання в діапазоні 12 ГГц. у США уже функціонує перша така система DirecTV , що надає абонентам можливість прийому більш ніж 170 ТВ програм.

1.5 Засекречування ТВ сигналів

Телевізійні сигнали із супутника в принципі можуть бути прийняті будь-якими бажаючими в межах великої території незалежно від бажання передавальної сторони. Однак у деяких випадках телекомпанія - власник програми зацікавлений у запобіганні несанкціонованого прийому, наприклад, при передачі програм платного телебачення, ділових чи телеконференцій для обмеження території, на якій можна приймати дану програму за умовами авторського права. Найбільше широко застосовуваний метод обмеження доступу - засекречування переданих програм таким чином, щоб зробити прийом неможливим без спеціального декодера, наданого власником програми. На практиці використовується вісім систем кодування для РAL/SECAM, чотири для NTSC і шість для сигналу МАС.

Основні вимоги до системи засекречування - вона повинна бути недорогою і надійною і "прозорою". Перша вимога очевидна й означає, що вартість декодера не повинна істотно впливати на вартість усієї прийомної установки. Висока надійність припускає, що сигнал неможливо розшифрувати простою переробкою приймача і потрібно спеціальний пристрій - декодер, що, принаймні, не може бути виготовлений у домашніх умовах і містить ключ чи спеціальну карту , захищені від копіювання. Звичайно приходиться шукати компроміс між надійністю системи засекречування і її вартістю. Прозорість системи означає, що якість сигналу після кодування/декодування не повинне погіршуватися [ 16] .

Найпростіший спосіб засекречування - спотворення синхросигнала так, що стандартний ТВ приймач не може відновити норрисьне зображення, воно з'являється на екрані у виді окремих сегментів. Інформація про синхросмеси передається в сигналі в схованій формі і виявляється декодером, що відновлює стандартні синхроімпульси. Більш висока надійність досягається додаванням інвертування частини сигналу, зсувом його рівня. Ще більш складний шлях - зрушення в часі окремих рядків зображення, чи розсічення рядків і перестановка місцями розсічених частин, чи перестановка місцями рядків.

В одній з перших систем, що використовувалися в Європі, замість рядкового синхроімпульсу підставлявся пакет синусоїдальних коливань з частотою 2,5 МГц, застосовувалися також різні варіанти інвертування зображення. Різновид цього методу за назвою Irdeto/Luscrypt використовується при кодуванні програми RTL-4 на супутнику Astra. Схожий результат виходить при передачі цифрових звукових сигналів в інтервалі зворотного ходу лучачи, використовуваної Європейським віщальним союзом у системі "Євровіденіє". Цифровий пакет порушує структуру рядкового синхроімпульсу і збиває роботу амплітудного селектора, тому на прийомі необхідно спеціальний пристрій регенерації синхросуміші.

Системи зі зсувом рівня окремих компонентів відеосигналу виявилися не дуже надійними і поступово від них відмовилися на користь більш дороблених методів зі зсувом у часі окремих елементів зображення, що забезпечують значно більш високу надійність. Серед систем, що дозволяють розпізнати зображення, але утрудняють його перегляд найбільш відомий Discret, де зображення кожного рядка затримується на 0, 1 чи 2 мкс за допомогою додаткових аналогові лінії затримки, підєднуємих до каналу на період рядка по псевдовипадковому законі. На прийомній стороні закон чергування відновлюється по кодовому слову, переданому разом із сигналом і що розшифровується декодером [ 16] .

У системі Videocrypt закладений більш складний принцип переміщення частин рядків. Кодер розсікає кожен рядок в одній з 256 крапок, обраних по псевдовипадковому законі , і змінює місцями частини розсіченого рядка.

При цьому цілком руйнується структура зображення по вертикалі, але частково зберігається горизонтальна структура - титри, написи, меню програм .

Інформацію, необхідну для відновлення зображення, декодер одержує з двох джерел: один ключ передається в закодованому виді в інтервалі кадрового гасящего імпульсу, інший поширюється у виді спеціальної абонентської картки, що розсилається передплатникам кожні три-чотири місяця. Сьогодні Videocrypt - найбільш розповсюджений метод

Для стандартів сімейства МАС розроблений метод засекречування Eurocrypt, що базується, як і Videocrypt на розсіченні і перестановці частин рядка. Інформація про координати розсічення передається в рядку 625 у виді кодового числа. для його розшифровки на прийомі використовується абонентська картка з вмонтованим у неї кристалом пам'яті, у якій записані ключі до коду й інструкції з дешифрування. Eurocrypt застосовується більш ніж у 80% усіх ТВ каналів, що використовують сигнали D2- і D2-MAC.

Засекречування сигналів у цифровому телебаченні не представляє особливої проблеми, тут може широко використовуватися весь арсенал методів, розроблених раніше для цифрового радіозв'язку. В одній із практично реалізованих систем цифровий потік зашифровується за допомогою переданого разом із сигналом кодового слова довжиною 56 біт, генерируємого псевдовипадковим образом і змінюваного з інтервалом від часток до декількох секунд. Кодове слово у свою чергу зашифровується за допомогою ключа, обновлюваного раз у кілька тижнів, а той останній розсилається абонентам по супутниковому каналі також у засекреченому виді. Алгоритм декодування записується в кристалі мікропроцесора, що поміщається або в декодері, або в абонентській картці і працює тільки при наявності ключа. Ступінь таємності такого коду дуже висока.

1.6 Аналоговий супутниковий приймач

Супутниковий приймач, поряд з антеною і конвертором, є складовою частиною прийомної установки СБТВ. Він призначений для подальшого перетворення сигналу першої ПЧ, що надходить з конвертора, у другу ПЧ, а також демодуляції з наступним формуванням з виділених сигналів зображення і звуку телевізійного НЧ-сигнала і радіосигналу з амплітудною модуляцією в стандарті наземного телебачення. Структура аналогового супутникового приймача приведена на рис. 1.4.

Рисунок 1.4 Структура аналогового супутникового приймача

Необхідно відзначити принципову різницю між сигналами супутникового і наземного телебачення. в апаратурі СБТВ прийнята смуга першої проміжної частоти 0,95- 1, 75 ГГц, що відповідає довжинам хвиль 31-17 см , тобто дециметровому діапазону. Максимальна частота 60-го дециметрового каналу наземного телевізійного віщання складає 790 МГц. Сигнали аналогового супутникового телебачення передаються за допомогою частотної модуляції, ширина смуги частот, займана каналом - 27 МГц, тоді як у наземному телебачення сигнали амплітудно - модульовані, з смугою каналу 8 МГц. Таким чином, задача супутникового приймача - настроювання на потрібний канал і перетворення прийнятого сигналу в стандартний телевізійний формат .

Загальноприйнятої для прийомних установок СБТВ у даний час є схема з подвійним перетворенням частоти: перша ПЧ обрана рівної 0,95-1,75 ГГц, при цьому гетеродин конвертора має фіксоване настроювання , а канал вибирають перебудовою другого гетеродина, тобто в приймачі.

Це рішення оптимальне, так як перебудова частоти виробляється простими й економічними технічними засобами, забезпечується необхідна вибірковість по сусідньому і дзеркальному каналах і зворотному випромінюванні гетеродина. Вибір зазначеного значення першої ПЧ обумовлений необхідністю компромісу між суперечливими вимогами до значення першої ПЧ. Для прийому сигналів до смузі 800 МГц, придушення дзеркального каналу, зворотного випромінювання гетеродина, частота якого повинна лежати поза смугою частот прийнятих сигналів, ПЧ повинна бути обрана якнайвище. для зменшення втрат у сполучному кабелі між конвертором і приймачем, а також для зменшення вартості малошумячого підсилювача ПЧ вона повинна бути не занадто високою [16].

Сучасна технологія виробництва інтегральних схем основних функціональних вузлів, що працюють на частотах 700 МГц і вище, смугових фільтрів на структурах з поверхнево-акустичними хвилями допускає збільшення значення другої ПЧ. В даний час більшість супутникових приймачів мають другу ПЧ, рівну 479,5 МГц і, рідше, 612 МГц.

Діапазон вхідних частот багатьох сучасних супутникових приймачів СБТВ розширений до 0,70- 2,15 ГГц, мається також можливість плавного підстроювання частоти гетеродина. Це дозволяє більш гнучко використовувати різні типи конверторів, особливо повнодіапазонних.

Основними технічними характеристиками супутникового приймача є:

- Діапазон вхідних частот прийнятих сигналів;

- Діапазон рівнів вхідних сигналів;

- Вибірковість по сусідніх і побічних каналах прийому;

- Ширина смуги ПЧ аудіоканала;

- Ширина смуги ПЧ відеоканалу;

- Статичний поріг частотного детектора;

- Діапазон звукової піднесущої;

- Споживана потужність.

Особливість супутникового приймача, у порівнянні з іншими типами радіоприймальних пристроїв, полягає в тому, що він є тільки частиною прийомної установки. При цьому частина функцій приймача виконується конвертором - конструктивно самостійним вузлом, тому такі важливі технічні характеристики прийомної установки, як чутливість і коефіцієнт шуму, визначаються також характеристиками конвертора. Супутниковий приймач повинний забезпечувати три види вихідного сигналу:

НЧ відеосигнал розмахом 1В з можливістю переключення полярності і сигнал звуку для подачі на відповідні входи телевізора

- АМ-сигнал у стандарті наземного телебачення в одному з каналів дециметрового діапазону

Повний демодульований сигнал основної смуги 10,5 МГц без фільтрації і відновлення передспотворень і рівня постійної складової відеосигналу для підключення декодера сигналів, переданих у стандарті МАС

Керування приймачем і всією прийомною установкою може здійснюватися як у режимі заданих функцій шляхом натискання в потрібній послідовності функціональних клавіш, так і в режимі екранних меню шляхом переміщення по заданих параметрах, аналогично керуванню положенням курсору в комп'ютері.

1.7 Цифровий супутниковий приймач

Початок активного цифрового супутникового телевізійного віщання (Digital Broadcast Sate11ite - DBS) відноситься до середини 1996 р. до цього часу був сформований ряд цифрових пакетів і почалося виробництво цифрових приймачів.

Одними з ключових питань розвитку DBS є конструкція, режими роботи й особливо вартість цифрового прийомного обладнання.

В даний час саме ціна і виконувані функції цифрового супутникового приймача стали визначальними для власників цифрових пакетів і фірм - виробників обладнання. Вартість всіх інших компонентів прийомного комплексу - рефлектора, опромінювача і конвертора значно нижче і практично не впливає на вартість усього цифрового обладнання.

Навпроти, аналогові супутникові приймачі високої якості зараз набагато більш доступні, чим 10 - 15 років тому, насамперед, завдяки їхній стандартизації і великим виробничим обсягам.

Основними факторами, що впливають на вартість цифрових супутникових приймачів, є:

- наявність відкритих стандартів;

- універсальність конструкції;

- обсяг виробництва;

- конкуренція виробників.

Створення і упровадження відкритих стандартів, що визначають конструкцію і виробництво цифрових приймачів - тільки перший крок для зниження витрат. Без стандарту MPEG-2, що став синонімом усього « цифрового телевізійного», цифрове супутникове телебачення не досягло б справжнього успіху. Однак це тільки початок, тому що в усьому світі існують несумісні цифрові відеостандарти. Потенційний успіх MPEG-2, DVB і інших перспективних стандартів може бути досягнут тільки за умови їх взаємної сумісності.

1.7.1 Схемотехніка цифрових супутникових приймачів

Цифрові супутникові приймачі істотно відрізняються від аналогових моделей. Розглянемо узагальнену структурну схему, представлену на рис.1.5.

Рисунок 1.5 Узагальнена структурна схема цифрового супутникового приймача

Після того, як виділений сигнал проходить кола демодуляції, він перетвориться в інформаційний потік у виді цифрових пакетів і надходить у пристрій виправлення помилок у демультіплексорі виробляється поділ інформаційного потоку на два канали: аудіо і відео. Декодер підтримує усілякі формати і має велику кількість виходів: цифрове відео, аналогове відео, цифрове аудіо, аналогове аудіо, RGB-вихід і ін.

Керування роботою демультіплексора здійснює мікропроцесор, обробляючи команди користувача, передані через блок керування (пульт дистанційного керування чи модуль приймача).

Розвиток цифрових приймачів відбувається з досить великою інтенсивністю, хоча з часу прийняття стандарту MPEG-2 пройшло кілька років, Розроблювачі і виготовлювачі прийомного супутникового обладнання координують свої зусилля для спрощення конструкції і зниження собівартості. Наслідком цього був випуск у 1997 р. цифрових приймачів вже третього покоління [16].

Рисунок 1.6 Структурна схема цифрового приймача першого покоління

Кінцевою метою спільних зусиль є створення модульної архітектури приймача, що складалася б з універсальних чипів, застосовуваних не тільки в супутниковому телебаченні, але й у системах ММDS-віщання, цифрових кабельних мережах і інших видах телекомунікацій.

Цифрові приймачі першого покоління (рис.1.6) мали велику кількість чипів, кожний з яких був відповідальний за незалежні задачі: корекцію помилок, демодуляцію, демультіплексированіє цифрового потоку, обробку даних (центральний процесор), MPEG-2-декодування відео- і аудіосигналов. У цих моделях використовувалися дорогі динамічні оперативні запам'ятовуючі пристрої (DRAM) з довільним порядком вибірки. Усі використовувані чипи мали досить великі розміри і вартість (близько 55% вартості всього пристрою). Слабким місцем цих конструкцій був центральний процесор з 8- чи 16-розрядною шиною дaнных.

Приймачі другого покоління (1996р.), були розроблені з використанням уже всього трьох чипів, що здійснюють усі функції обробки сигналу. Додатковий четвертий чип забезпечує прийом цифрових програм кабельного ТВ. Супутниковий (чи кабельний) модуль здійснює демодуляцію сигналу і корекцію помилок. Центральний процесор вбудований у наступний чип, що забезпечує керування інформаційними потоками, дешифрування і контроль периферійних пристроїв і пам'яті. Останній чип містить MPEG-2 відео- і аудіодекодер. Ще однією особливістю цієї конструкції стало зменшення числа DRAM, а 32-бітний центральний процесор має більш високу швидкодію.

Третє покоління цифрових приймачів, що випускається зараз ( з 1997р.) засновано тільки на двох чипах. Перший модуль виконує специфічні задачі аналого-цифрового перетворення, демодуляції і корекції помилок. Об'єднання наступних двох чипов в один стало відмітною рисою приймача третього покоління. Він містить центральний процесор, контролер введення-виводу, процесор інформаційних потоків, MPEG-2 відео і аудіо-декодер. Зменшене також число модулів оперативної пам'яті: один SDRAM обсягом 16 Мбайт впевнено обслуговує модифікований чип. Варто додати, що швидкість роботи центрального процесора збільшена з 45 до 150 млн. операцій у секунду .

Таким чином, у даний час типовий цифровий супутниковий приймач виконує демодуляцію прийнятого сигналу і декодування стиснутого за технологією MPEG-2 сигналу. Мається також можливість організації за допомогою модему зворотного каналу через послідовний порт RS 232, а мінірисьний обсяг оперативної пам'яті складає 1 Мбайт. Через це ж рознімання можна підключитися до персонального комп'ютера і поміняти версію програмного забезпечення.

1.7.2 Технічні xapaктepичтики цифрових супутникових приймачів

Розглянемо основні технічні характеристики цифрових супутникових приймачів. Крім традиційного діапазону частот, існують ще декілька параметрів, властивим тільки цифровим системам.

У першу чергу це відноситься до можливості здійснювати одне- чи багатопрограмний прийом на одній частоті.

Single Channel Per Carrier (SCPC) - спосіб передачі, при якому кожна програма модулює окрему несущу. Цей спосіб у порівнянні з МСРС більш енергоємний. Він використовується в тих випадках, коли трансляційні крапки pізних програм географічно рознесені. Частотне мультіплексированіє таких програм відбувається уже в антенно-фідерній лінії супутникового бортового ретранслятора.

Multi Channel Per Carrier (МСРС) - передача декількох різних програм на одній несущій. При цій системі передачі спочатку виробляється тимчасове мультіплексированіє елементарних потоків, що складають різні передачі, а потім отриманий груп0овий транспортний потік модулює одну несущу. Цей спосіб передачі дозволяє більш эффективно, чим при використанні SCPC-пepeдaчи, використовувати смугу пропущення транспондера, тому що скасовуються захисні інтервали між несущими.

Ще одним важливим параметром є швидкість передачі даних (Symbol Rate - SR). У більшості випадків швидкість одиночних каналів (SCPC) коливається від 3 до 9 Мбит/с, а для пакетів (МСРС) - до 30 Мбіт/с. Обмеження нижньої межі швидкості значеннями 15-18 Мбіт/с є однією з причин нездатності деяких приймачів приймати безкоштовні канали, багато з яких передаються поодинці. З цього випливає, що SR - діапазон, српиймаємий приймачем, повинний на сегодняшний день складати 3-30 Мбіт/с [16].

Важливим параметром будь-якого цифрового каналу є PID-коды, що визначають місцезнаходження окремих елементарних потоків у структурі транспортного потоку. Інформація про ці коди зберігається в таблиці, називаної Programm Мар Таblе.

Program Мар Тablе визначає місцезнаходження окремих потоків, що складають усі трансляції, передані в мультіплексированом транспортному потоці. Вона містить також необхідні аудио- і відеопараметри й іншу допоміжну інформацію, що може використовуватися для формування електронного гіда, установки годин і т.д. Ця таблиця передається на початку транспортного потоку разом з іншою службовою інформацією.

Program ldentification ID) - код, що визначає місцезнаходження визначеного елементарного потоку в загальному транспортному потоці. Найбільш істотний мінус такого підходу - нездатність приймати безкоштовні канали, достоїнство - деяка захищеність від прийому інших платних трансляций. Крім того, такі приймачі вимагають доробки програмного забезпечення при будь-якій зміні довжини елементарних потоків, що входять до складу пакета.

Іншими специфічними характеристиками цифрового приймача є тактова частота процесора, а також обсяг оперативної і перепрограмувальної пам'яті.

1.8 Цифровий стандарт DiSEq

Цифровий стандарт керування супутниковим обладнанням - DiSEq (Digita1 Sate11ite Equipment Contro1) - розроблений компанією Eute1sat з метою спрощення контролю периферійних пристроїв.

В міру розвитку супутникового телебачення усе більш актуальної ставала задача керування конверторами (переключення піддіапазонів у смузі 10,70 - 12,75 Ггц, вибір типу поляризації, організація спільної роботи конвертора С-діапазону з універсальним конвертором Кідіапазона) і електроприводом антени. Існуючий у даний час набір сигналів керування конвертором - 13/18 в і тоновий сигнал 22 кГц подається на антену по коаксіальному кабелі, а сигнал керування електроприводом - по окремому силовому.

Стандарт DiSEq має наступні переваги:

- Мається можливість керування універсальними конверторами, що знаходяться в складі мультифокусной антени

- Для усіх видів переключенні конвертора і керування електроприводом використовується один кабель

- Застосовуються стандартні команди керування

- усуваються проблеми переключення, обумовлені несумісністю різних компонентів системи

- Забезпечується сумісність з існуючими сигналами управления

- Має підвищену надійність

Робота системи DiSEq заснована на переключенні тонового сигналу 22 кГц.

Рисунок 1.7 Структура сигналів даних стандарту DiSEq

Значенням «0» і «1» відповідає визначена тривалість їмпульсу (рис. 1.7). Усі повідомлення складаються з байтів даних, кожний з який супроводжується одним бітом перевірки на парність. Будь-яка команда містить у собі адресний, стартовий і інформаційний байти [16].

Для керування електроприводом розроблений спеціальний протокол. Відповідно до нього після адресної інформації, що визначає необхідний пристрій, передається кратне необхідній кількості оборотів електродвигуна число імпульсів.

В даний час найбільше поширення одержали системи mini-DiSEq, що забезпечують виконання обмеженого набору команд. Очевидно, що в міру розвитку стандарту (уже зараз існують версії 1.0, 2.0, 3.0) з його допомогою стане можливим повне керування всім спектром обладнання.

2 СИНТЕЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ
2.1 Структурна схема телевізійного приймача
Проектований телевізійний приймач повинний забезпечувати прийом сигналів супутникового аналогового віщання, супутникового цифрового віщання, сигналів наземного ефірного віщання, сигналів кабельного телевізійного віщання, а також прийом ТВ сигналу від зовнішнього джерела (наприклад, відеомагнітофона).Пристрій складається з декількох функціонально закінчених прийомних трактів:
- тракту прийому супутникового аналогового віщання,
- тракту прийому цифрового супутникового віщання в стандарті MPEG-2 (діапазон прийнятих частот для супутникових каналів віщання складає 1,45 - 12,75 ГГц, частота з виходу конвертора 950-2200 МГц),

- два ідентичних тракти для прийому наземного ефірного і кабельного віщання (діапазон принимаеемых частот 46,25- 863,25 МГц). Один з цих трактів є основним, другий - додатковим і забезпечує реалізацію функції «картинка в картинці» .

Телевізійний приймач спроектований із застосуванням елементної бази фірми Phi1ips, що зручно з погляду керування всіма пристроями. Керування здійснюється по шині І2С, запатентованою фірмою Phi1ips.

Розглянемо структурну схему телевізійного приймача, показану на рисунку 2.1.

З виходу конвертора сигнал супутникового віщання надходить через комутатор або в приймач сигналів цифрового супутникового віщання, або в приймач сигналів аналогового супутникового віщання (fBx=0,95...2,2 м Гц. ). у приймачі аналогового супутникового віщання відбувається перетворення частоти сигналу, його демодуляція, і приведення до стандартного формату кабельного віщання [16].

Рисунок 2.1 Схема структурна телевізійного приймача с. можливістю прийому сигналів до форматі MPEG-2

З виходу цього тракту сигнал надходить на вхід приймача сигналів кабельного й ефірного наземного віщання. Якщо прийом ведеться у форматі цифрового супутникового віщання в стандарті MPEG-2, то сигнал з виходу конвертора надходить на вхід тракту обробки сигналів цифрового супутникового віщання. Потім сигнал подається на електронний комутатор, так як MPEG-декодер дозволяє одержати на виході сигнал РAL/NTSC/SECAM на проміжній частоті fПЧ=38 МГц.

Система електронних комутаторів дозволяє здійснювати вибір джерела сигналу в основному і додатковому трактах. Система фільтрів розділяє складові звуку і зображення.

Далі сигнали з основного і додаткового трактів подаються на вхід модуля «картинка в картинці». Сигнал з виходу цього модуля, а також сигнал з основного тракту обробки зображення надходять на комутатор, що дозволяє здійснити вибір джерела сигналу - або з «картинкою в картинці» або без її.

Можливо одночасне відтворення на екрані двох сигналів зображення з різних трактів. Так як телевізійний приймач містить у собі два повноцінних ідентичних тракти прийому сигналів наземного ефірного і кабельного віщання, то можливо одночасне відтворення сигналів цього виду віщання. Побудова додаткових трактів для супутникового віщання недоцільно з економічної точки зору.

Потім сигнал надходить на вхід блоку поліпшення якості відеосигналу, що подвоює частоту кадрів, поліпшує параметри сигналу (яскравість, насиченість, різкість і т.д. ) Потім сигнал надходить на блок комутації, куди також подається сигнал з виходу блоку декодування телетексту.

З виходу блоку комутації сигнал подається на вхід блоку підсилювачів і генераторів розгорнення. Електронно-променева трубка і система, що відхиляє, формують зображення на екрані.

2.2 Функціональна схема

2.2.1 Тракт прийому аналогового супутникового віщання

Функціональна схема проектованого телевізійного приймача показана на рисунку 2.2.

Сигнал надходить від конвертора сигналів супутникового телебачення на комутатор (К1), що керується мікроконтролером по шині І2С. З нього сигнал попадає на смуговий вхідний фільтр (СФ1). Вхідний фільтр подавлює завади від інших каналів, що працюють у цій смузі, а також завадипо дзеркальному каналі [17]. Підсилювач проміжної частоти ППЧ1 компенсує втрати сигналу в сполучному кабелі і фільтрі, виконує функції пристрою, що погодить, між вхідним фільтром і наступними пристроями. враховуючи, що ППЧ1 повинен забезпечити широку смугу пропущення 0,95...2,2 Ггц, у цьому діапазоні його АЧХ лінійна.


Подобные документы

  • Вибір та обґрунтування супергетеродинного методу прийому. Розподіл величин частотних спотворень по трактам приймача. Вибір коливальних систем тракту проміжної частоти та визначення їх добротності. Вибір підсилювальних каскадів. Опис роботи схеми.

    курсовая работа [51,8 K], добавлен 04.04.2011

  • Обґрунтування структурної схеми передавача: поділ діапазону частот, кількість перетворень та номінали проміжних частот, види регулювань. Функціональна схема окремого тракту прийому сигналів подвійної частотної телеграфії та побудова преселектора.

    курсовая работа [353,4 K], добавлен 27.12.2011

  • Розробка структури цифрового лінійного тракту і структурної схеми каналу зв'язку. Теоретичний аналіз алгоритму роботи модулятора. Опис роботи ідеального приймача. Ймовірність помилкового прийому комбінації коду Хемінга та безнадлишкового коду МТК-2.

    курсовая работа [444,5 K], добавлен 09.01.2014

  • Вимоги до конструкторського оформлення та надійності радіолокаційної станції. Приклади систем збору і обробки інформації. Вибір та обґрунтування структурної схеми. Розробка функціональної та принципіальної схем блоків. Функції загороджувальних фільтрів.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 21.07.2013

  • Розробка схеми приймача з цифровою обробкою інформації і обгрунтування вимог до нього. Аналіз аналого-цифрового перетворювача і вимоги до цього важливого елемента приймального тракту. Елементна база малошумлячого підсилювача. Знижка коефіцієнту шуму.

    реферат [570,6 K], добавлен 18.02.2010

  • Структура тракту передачі сигналів. Розрахунок частотних характеристик лінії зв’язку, хвильового опору і коефіцієнта поширення лінії. Розрахунок робочого згасання тракту передачі і потужності генератора, вхідного та вихідного узгоджуючого трансформатора.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 25.11.2014

  • Функціональна та принципова схеми пристрою обробки електричних сигналів, виводи операційного підсилювача. Розрахунок автогенератора гармонійних коливань, вибір номіналів опорів та конденсаторів. Схема ємнісного диференціюючого кола генерування імпульсів.

    курсовая работа [525,3 K], добавлен 23.01.2011

  • Загальні принципи побудови та організації мовлення. План апаратно-студійного блоку, розташування обладнання у ньому. Розробка функціональних схем тракту формування відеосигналу та звукового тракту. Розрахунок акустичних характеристик студійних приміщень.

    дипломная работа [3,0 M], добавлен 13.02.2013

  • Розробка структурної схеми пристрою. Підсилювач високої частоти. Амплітудний детектор. Розробка схеми електричної принципової. Розрахунок вхідного кола приймача з ємнісним зв’язком з антеною. Еквівалентна добротність контуру на середній частоті.

    контрольная работа [169,8 K], добавлен 16.01.2014

  • Вибір структурної схеми радіоприймача. Розрахунки вхідного ланцюга. Обрання засобів забезпечення вибірковості та розподілу посилення по лінійному тракту приймача. Визначення схеми демодулятора, АРП і ПНЧ. Техніко-економічне обґрунтування проекту.

    курсовая работа [683,5 K], добавлен 06.07.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.