Інформаційні війни в сучасному інформаційному суспільстві

Інформаційні технології не могли не вплинути на таку сферу міжнародних відносин, як інформаційне протистояння, створивши якісно новий рівень ведення інформаційних воєн.

Саме в цьому напрямі діяли США в ході війни Грузії проти Росії у серпні 2008 року або інформаційного протиборства Росії та України під час “затримання” Україною транзиту газу до Європи в грудні 2008 року.

Ведення інформаційно-іміджевої війни спотворює реальність у масовій суспільній свідомості, а її результат може суттєво відрізнятися від підсумків

збройного конфлікту, більше того, виявитися важливішим за них. Тут доречно згадати один із постулатів поведінкової соціології: “Якщо ситуація визначається як реальна, то вона реальна за своїми наслідками”.

Інформаційна, тобто нематеріальна, перемога має цілком відчутні матеріальні результати. Так, унаслідок війни в Південній Осетії Росія відчула відтік іноземного капіталу, стрімко загострилися загрози розміщення американської ПРО на території Польщі. Щодо наслідків антиукраїнської “газової” інформаційної кампанії варто зазначити, що, окрім підписання “нового” газового контракту, який важко визнати таким, що відповідає національним інтересам, наша держава зазнала серйозних утруднень у політико-дипломатичних відносинах із європейськими країнами. Сучасна інформаційна війна проявляється в тенденційному висвітленні певних подій, широкому застосуванні дезінформації, інформаційного шантажу з використанням результатів електронного контролю за життям людей, їхньою політичною діяльністю й особистими планами; використанні усього потенціалу сучасних ЗМІ з метою отримання односторонніх переваг.

Розглядаючи тенденції глобального інформаційного суспільства, неможливо не згадати явище, що змінює наявну систему сучасних міжнародних відносин. Ідеться про міжнародний кібертероризм, який за допомогою сучасних телекомунікацій продукує “терористичну свідомість”, надає можливість терористичним групам завдяки мас-медіа маніпулювати масовою свідомістю [79]. Медіа-інформаційний тероризм став різновидом інформаційного тероризму. Через інтернет тероризм пропагує свої ідеї у світовому масштабі. Дослідження свідчать, що значення всесвітнього терористичного середовища посилюється. При цьому інтернетний тероризм є високо динамічним: сайти швидко з'являються та зникають, змінюють свої назви, доменні імена, однак залишають зміст посилань і статей на сторінках кібервидань. Їхня мета - вплинути на думки, поведінку, свідомість або посіяти страх, паніку, деморалізувати суспільство; викликати почуття провини за дії своєї влади, спричинити громадянське протистояння, розв'язати дискусії на тему тероризму.

Більшість розвинутих країн володіє потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-якій із них досягнення своїх політичних цілей, до того ж на сьогодні відсутні міжнародні юридичні норми ведення інформаційної боротьби. Моніторинг публікацій у ЗМІ переконливо засвідчує, що головна тенденція інформаційної боротьби полягає в підвищенні її ролі в розв'язанні зовнішньополітичних завдань. Удосконалення нетрадиційних засобів на сучасному етапі науково-технічної революції призвело до виникнення зброї глобального ураження, системне застосування якої здатне знищити середовище існування людства.

Використання інформаційних засобів і систем збільшує можливості державного впливу. Разом із тим зростає уразливість систем управління від цілеспрямованого впливу в інформаційній сфері. Ці тенденції об'єктивно приводять до розширення арсеналу методів і засобів інформаційної боротьби, посилення її впливу на хід і результат воєнних дій, зростання кількості застосовуваних у ній сил і засобів [64].

На сучасному етапі історичного розвитку домінує тенденція розв'язання зовнішньополітичних конфліктів без збройного насильства. Інформаційна війна перестала бути другорядним чинником, доповненням до “основних” подій. Вона перетворилася на один із найважливіших механізмів ведення війни, про який говорять нарівні з використанням збройних сил техніки. Інформаційна війна в сучасному світі стала легітимним засобом політичної боротьби.

Незважаючи на те, що значна частина суспільства усвідомлює процес цілеспрямованої інформаційної атаки на противника та допускає можливість використання “брудних” технологій, вона все одно піддається маніпулюванню з боку ЗМІ. У результаті в комунікативному протистоянні перемагає не той, хто говорить правду, а той, кому вдалося показати глядачам більш захоплюючий “інформаційний серіал” і гранично чітко обґрунтувати свою позицію. Тобто, чим більшими інформаційними можливостями володітиме країна, тим імовірніша можливість досягнення стратегічних переваг у майбутній системі міжнародних відносин [5].

Інформаційні війни стали аксіомою сучасних міжнародних відносин і дають змогу досить ефективно, із залученням незначних фінансових та людських ресурсів, досягати потрібних цілей: все залежить від ступеня професіоналізму реалізаторів інформаційних операцій. Відстоювати свої позиції в інформаційному протиборстві буде набагато легше тим країнам, які матимуть гармонійно розвинуте й тому захищене інформаційне суспільство.

Проблеми, що постали у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства, ще більше загострюють необхідність осмислення закономірностей, особливостей та наслідків розроблення і впровадження нових засобів масової інформації та комунікації. З огляду на новизну, складність і певну унікальність проблематики, досі немає достатньо диференційованих наукових досліджень щодо сутності інформаційного протиборства, методичних засад вивчення напрацювань у цьому напрямі.

Тому питання просування та закріплення національних інтересів за межами власної держави має неабияке науково-прикладне значення, насамперед стосовно дослідження механізмів державного управління та розроблення науково обґрунтованої стратегії й тактики забезпечення національної інформаційної безпеки.

3.3 Перспективи розвитку стратегій ведення інформаційних війн

Зміну світогляду на рубежі третього тисячоліття зумовила революція у сфері комунікацій та інформації. Масова комп'ютеризація, упровадження та розвиток новітніх інформаційних технологій привели до вражаючого прориву в освіті, бізнесі, промисловому виробництві й наукових дослідженнях [10].

До недавнього часу як у теорії, так і на практиці забезпечення державної безпеки основна увага приділялася військовій складовій. Сьогодні стала очевидною обмеженість цього підходу, оскільки науково-технічна революція привела до створення інформаційного суспільства, в якому інформація є головним фактором управління сучасним світом та основним інструментом влади.

Глобальні соціальні зміни, події у світі в кінці XX ст. потребують об'єктивного аналізу інформаційного середовища світової спільноти. До цього проблема забезпечення інформаційної безпеки в нашій державі не лише не розглядалася, але й фактично ігнорувалася. При цьому уважалося за можливе її ви рішення шляхом уведення тотальної таємності, різних обмежень. І лише в останні роки стала очевидною важливість цього питання.

Сучасна геополітична ситуація вимагає принципово іншого підходу до

проблеми забезпечення національної безпеки, аналізу змісту й еволюції усього спектра геополітичних факторів, найважливішим із яких є інформаційний. Сьогодні правомірно стверджувати, що за інших рівних умов досягнення державою стратегічних переваг залежить від її інформаційних можливостей. Про це свідчать підсумки “холодної війни” із США, яка велася передусім інформаційними засобами: досягнувши паритету у військовій сфері, СРСР зазнав поразки в інформаційному протиборстві. У цьому контексті стають зрозумілими оцінка американським військово-політичним керівництвом ролі інформації та причини постійного збільшення асигнувань на розвиток і вдосконалення інформаційних технологій. Якщо в 1980 р. на придбання інформаційних технологій США витратили близько 8 млрд дол., то в 1994 р. - понад 25 млрд.

Із приходом до влади адміністрації Р.Рейгана відбулися кардинальні зміни в теорії та практиці інформаційного впливу. Почалася ера глобальної боротьби за суспільну свідомість народів із використанням новітніх інформаційних технологій на основі координації діяльності усіх державних структур і транснаціональних корпорацій. Скоординована діяльність інформаційно-психологічних структур (державних, суспільних і комерційних організацій) дала свої результати: зараз США домінують у світовому інформаційному просторі. А за допомогою розвитку інтернету вони прагнуть установити стратегічне лідерство в глобальному інформаційному просторі і в XXI ст. Перегляд пріоритетів та акцентів в інтерпретації проблем національної безпеки поставив науку і практику перед необхідністю розроблення абсолютно нового аспекту - безпеки психологічної [11].

Нині створено багато нових засобів впливу на психіку людей і управління їхньою поведінкою. У пресі періодично з'являється інформація про американські програми “МК-ультра”, “Артишок”, а також аналогічні напрацювання Франції, Німеччини, Ізраїлю, Японії тощо.

В останні десятиліття можливості впливу на психіку людини різко зросли. Однією з головних причин цього є значні досягнення у сфері психотроніки, парапсихології, біоенергетики, інших психофізіологічних феноменів. Пошук нових форм і методів впливу на психіку особи, великих мас людей розгорнутий у більшості провідних країн світу. Лідером у цій справі є США, які мають у своєму розпорядженні найбільш розгалужену мережу інститутів, центрів, лабораторій, підприємств для проведення відповідних теоретичних досліджень і вирішення завдань військово-прикладного характеру. Великий інтерес до подібних розробок проявляють військові відомства США.

Технічно стало можливим впливати на психіку людини за допомогою супутників. У зв'язку з цим викликає занепокоєння розгортання супутникової системи “Теледесик”, яке має здійснити за допомогою російських ракет СС-18 (РС-20) американський мільярдер Б.Гейтс. Вартість проекту становить близько 5 млрд дол. Ця система може використовуватися як у військових цілях, так і для ведення інформаційного протиборства. Велика кількість супутників (більше 300) забезпечить можливість опромінення будь-якої точки Землі одночасно як мінімум із двох супутників. США мають зараз на орбіті 420 супутників та займають панівне становище в інформаційному просторі планети [10].

Отже, для захисту соціальних об'єктів (особи, суспільства, держави) від небезпечних інформаційних впливів необхідно створювати систему інформаційно-психологічної безпеки як складової національної безпеки.

Об'єкти інформаційно-психологічного впливу такі:

-інформаційно-психологічне середовище суспільства, яке є частиною інформаційного середовища світової спільноти та пов'язане з використанням інформації, інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури, що можуть здійснювати вплив на психіку та поведінку людей;

- інформаційні ресурси (духовні, культурні, історичні, національні цінності, традиції тощо);

-система формування суспільної свідомості (світогляд, політичні погляди,

духовні цінності);

-система формування громадської думки;

-система ухвалення політичних рішень;

-психіка та поведінка окремої людини.

У зв'язку з цим інформаційно-психологічна безпека повинна включати такі складові:

-захист психіки населення, соціальних груп, військовослужбовців, громадян від деструктивних інформаційно-психологічних впливів;

-протидія спробам ворожих політичних сил маніпулювати процесами

сприйняття інформації населенням і військовослужбовцями, що проводиться з метою ослаблення обороноздатності противника;

-відстоювання національних інтересів, цілей і цінностей в інформаційному просторі (глобальному, регіональному, субрегіональному, національному);

-постійний моніторинг ставлення суспільства до найважливіших про-

блем національної безпеки (діагностика громадської думки), психічного стану населення, військовослужбовців;

-протидія інформаційній експансії в духовно-етичній сфері.

На всіх етапах історичного розвитку інформація була об'єктом боротьби. Інформаційне протиборство велося практично в усіх війнах. Його основний зміст довгий час становили дії з ведення розвідки та протидії їй. Значних кількісних і якісних змін інформаційне протиборство стало зазнавати з моменту створення єдиного світового інформаційного простору.

Сучасна науково-технічна революція здійснила справжній переворот в інформаційному забезпеченні людської діяльності. З'явилася масова інформація - призначені для необмеженого кола осіб друковані, аудіо-, відео- та інші повідомлення. Були створені засоби їх швидкого поширення.

Інформаційне протиборство у військовій сфері включає три складові [79].

Перша - комплекс заходів щодо добування інформації про противника та умови інформаційного протиборства; збирання відомостей про свої війська; оброблення інформації та обмін нею між органами (пунктами) управління з метою організації й ведення бойових дій. Інформація має бути достовірною, точною та повною, а інформування - вибірковим і своєчасним. Вирішення зазначених завдань логічно назвати інформаційним забезпеченням управління військами та зброєю.

Друга - інформаційний вплив. Включає заходи щодо блокування добування, оброблення й обміну інформацією, упровадження дезінформації.

Третя - заходи інформаційного захисту, що передбачають дії з розблокування інформації, необхідної для вирішення завдань управління, і блокування дезінформації, упровадженої та поширюваної в системі управління.

Розробляючи теорію інформаційного протиборства, варто ураховувати, що воно має проводитися на стратегічному, оперативному й тактичному рівнях. В основному на стратегічному рівні повинні діяти найвищі органи державної влади, а спецслужби та армійські підрозділи - на оперативному й тактичному рівнях [73].

Роль і місце інформаційного протиборства в системі забезпечення національної безпеки будь-якої держави поступово зростає. Провідні країни світу (США, Японія, Франція, Німеччина та ін.) сьогодні мають у своєму розпорядженні потужний інформаційний потенціал, який може забезпечити їм досягнення політичних цілей, тим паче, що досі відсутні міжнародні юридичні норми ведення інформаційного протиборства.

Для захисту соціальних об'єктів від негативних впливів у ході глобального інформаційного протиборства необхідне створення системи інформаційнопсихологічного забезпечення як складової національної безпеки. Ця система повинна забезпечити захист психіки особи, суспільства та держави від негативного інформаційно-психологічного впливу.

Інформаційно-психологічний вплив є цілеспрямованим продукуванням і поширенням спеціальної інформації, що здійснює безпосередній вплив (позитивний чи негативний) на функціонування й розвиток інформаційно-

психологічного середовища суспільства, психіку й поведінку населення, військовослужбовців. Різновиди інформаційно-психологічного впливу - психологічний та пропагандистський впливи.

У зв'язку з появою та прискореним розвитком електронних ЗМІ різко посилилася роль суспільної думки, яка стала здійснювати потужний вплив на суспільно-політичні процеси, особливості функціонування інформаційно психологічного середовища суспільства, психічний стан військовослужбовців під час воєн і збройних конфліктів. Тому система формування суспільної думки є одним з основних об'єктів інформаційно-психологічного захисту. Необхідно також вивчати особливості формування й функціонування суспільної думки під час збройних конфліктів, на основі чого можуть здійснюватися практичні кроки щодо забезпечення психологічної безпеки військовослужбовців.

Широка інформатизація збройних сил створила якісно нову ситуацію в розвитку військової справи. Ілюстрацією цього слугують збройні конфлікти та локальні війни останніх десятиліть. Їхній аналіз свідчить про те, що хід і результати бойових дій будь-якого масштабу в сучасному світі багато в чому визначаються майстерністю ведення інформаційного протиборства.

Аналіз збройних конфліктів другої половини XX ст. показує, що відбулося перенесення зусиль у застосуванні сил і засобів інформаційно-психологічного впливу на більш ранній період (від одного-двох місяців до кількох років перед початком бойових дій); з'явилися новізасоби та способи інформаційно-психологічного впливу (інформаційна зброя) [75].

Об'єктами впливу інформаційної зброї можуть бути інформаційно-технічні системи; інформаційно-аналітичні системи; інформаційно-технічні системи, що включають людину; інформаційно-аналітичні системи, що включають людину; інформаційні ресурси; системи формування суспільної свідомості та думки, що базуються на засобах масової інформації та пропаганди; психіка особи.

У тих випадках, коли інформаційна зброя безпосередньо або опосередковано використовується проти психіки людини (або соціальної групи), мова йде про інформаційно-психологічний вплив.

Людство стало заручником складних інформаційних технологій і спроможності їх безпечного використання. Неважко уявити наслідки аварій в інформаційно-телекомунікаційних системах управління трубопроводами, енергосистемою, екологічно небезпечними виробництвами, системах управління супутниковим зв'язком, авіаційним чи залізничним сполученням.

Особливе місце в інформаційній сфері суспільства займають індивідуальна, групова і масова свідомість, які усе частіше піддаються агресивним інформаційним впливам, що призводить до втрати психічного та фізичного здоров'я громадян, руйнації моральних норм суспільства, дестабілізації соціальнополітичної обстановки. Тому захист індивідуальної, групової та масової свідомості громадян від протиправних інформаційних впливів має становити основний зміст діяльності щодо забезпечення інформаційної безпеки.

Сфера індивідуальної свідомості. Основою інформаційної безпеки у сфері індивідуальної свідомості є здатність людини адекватно сприймати навколишню дійсність, своє місце у зовнішньому світі, формувати з урахуванням свого жит тєвого досвіду певні переконання та приймати рішення відповідно до них.

При цьому основною загрозою індивідуальній свідомості буде порушення такої здатності шляхом здійснення прихованого й неусвідомлюваного людиною впливу на психічні структури її підсвідомості (наприклад, “25-й кадр”) або свідомості, що створить можливість “силової” зміни її психічних реакцій і поведінки.

Суттєву небезпеку для індивідуальної свідомості громадян становлять релігійні секти та групи, що проповідують фанатизм, екстремізм і людиноненависництво. Ритуали цих сект і груп, як правило, направлені на зміну мотиваційних установок їхніх членів, що суперечать нормам суспільної моралі; формування стереотипів асоціальної поведінки та небезпечну корекцію психіки [22].

Одним із джерел загроз індивідуальній свідомості громадян, особливо тих, які перебувають за межею бідності, є агресивна реклама дорогих товарів, що нав'язує установки на входження у “великосвітську еліту” будь-якими способами. Можливо, саме це сприяє зростанню злочинності, її озлобленню, залученню до кримінального світу молоді.

Не менш небезпечними є представники “окультних наук”, котрі пропонують громадянам свої послуги із “зняття пристріту”, “повернення коханих”, “привороту на крові” із “двохсотвідсотковою гарантією”. Ці “фахівці” нерідко не мають відповідної медичної освіти, тому їхня діяльність також може завдати шкоди психічному здоров'ю громадян. Наслідком прояву цієї загрози можуть бути як порушення психічного здоров'я людей, так і дії громадян на шкоду інтересам суспільства й держави.

Сфера групової свідомості. Основою інформаційної безпеки групової свідомості є загальні інтереси групи, що становлять мету її створення; прийняті й усвідомлені членами групи та втілені в їхню індивідуальну свідомість правила поведінки, здатність до задоволення цих інтересів і досягнення поставленої мети та готовність до протидії наявним загрозам. Захист права на створення суспільних об'єднань та умов для його реалізації є необхідною умовою формування цивільного суспільства [12].

Загрози груповій свідомості можуть проявлятися у вигляді протиправних інформаційних впливів інших груп, громадських або державних організацій із метою руйнування спільних інтересів групи, створення труднощів на шляху реалізації цих інтересів, дискредитації членів групи, здійснення психологічного тиску на них.

Джерелами загроз груповій свідомості є недобросовісна конкуренція з боку інших груп, кримінальні “переділи” власності, конфронтаційні стосунки між релігійними конфесіями та етнічними групами. Наслідком прояву цих загроз може стати розпад групи, порушення взаємодії з іншими групами, громадськими й державними організаціями.

Сфера масової свідомості. Підґрунтям інформаційної безпеки у сфері масової свідомості є її консервативна і динамічна складові [15].

Висновок до третього розділу

- У сучасному світі нова роль інформаційної складової робить можливим повалення урядів багатьох країн світу. Немає необхідності ні у військових діях, ні в кровопролитті.

- Третє тисячоліття відзначається стрімким глобальним розвитком комп'ютерних інформаційних технологій, засобів електронної телекомунікації, масовим упровадженням їх у всі сфери суспільної діяльності. Швидкі темпи розвитку комп'ютеризації та інформатизації суспільства неминуче ведуть до створення єдиного світового інформаційного простору, в якому акумулюютьсявсі засоби збирання, накопичення, оброблення, обміну та зберігання інформації.

- Масова комп'ютеризація, упровадження та розвиток новітніх інформаційних технологій привели до вражаючого прориву в освіті, бізнесі, промисловому виробництві й наукових дослідженнях.

- Інформаційно-психологічний вплив є цілеспрямованим продукуванням і поширенням спеціальної інформації, що здійснює безпосередній вплив (позитивний чи негативний) на функціонування й розвиток інформаційно-психологічного середовища суспільства, психіку й поведінку населення, військовослужбовців.

- Сучасна науково-технічна революція здійснила справжній переворот в інформаційному забезпеченні людської діяльності. З'явилася масова інформація - призначені для необмеженого кола осіб друковані, аудіо-, відео- та інші повідомлення. Були створені засоби їх швидкого поширення.

- Об'єктами впливу інформаційної зброї можуть бути інформаційно-технічні системи; інформаційно-аналітичні системи; інформаційно-технічні системи, що включають людину; інформаційно-аналітичні системи, що включають людину; інформаційні ресурси; системи формування суспільної свідомості та думки, що базуються на засобах масової інформації та пропаганди; психіка особи.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

У четвертому розділі дипломного дослідження вивчено правила поводження при роботі на персональному комп'ютері. Розглянуто правила поводження при надзвичайній ситуації. Вивчено загальні принципи Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, а також проаналізовано способи захисту інформації в сучасному інформаційному суспільстві.

Ключові слова: «персональний комп'ютер», «зона ураження», «надзвичайна ситуація».

4.1 Охорона праці при роботі на персональному комп'ютері

Темпи зростання числа користувачів ПЕОМ неухильно зростають. Одночасно з цим стає все більш очевидною можлива небезпека для здоров'я працюючих на ПЕОМ.

Дисплей - головне джерело небезпеки. Він випускає випромінювання декількох видів: рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне, електромагнітне. Для кожного з цих випромінювань розроблені гранично допустимі норми, проте вони досить умовні й різняться у кожній країні. Норми передбачають, що опромінюється весь організм людини, тоді як на ділі впливу піддається лише верхня частина тулуба. Згадані норми встановлені з розрахунку на кожен вид опромінення в окремо, хоча реально всі поля діють одночасно, а їх комплексний вплив досі не досліджено [29, С.115].

Крім того, відеодисплейний термінал порушує рівновагу між позитивно і негативно зарядженими іонами в повітрі. Електростатичне поле дисплея притягає негативні іони, порушуючи тим самим загальний баланс атмосфери. Це також шкодить здоров'ю. Вже через годину роботи біля монітора спостерігається майже повне зникнення негативних іонів. Ось чому необхідно, щоб до робочого місця за комп'ютером проникав свіже повітря. У зв'язку з усіма цими небезпеками досить чітко регламентовані розміри столу і стільця для роботи з комп'ютером. Адже "закам'яніли" постава шкідливо впливає на скелетно-м'язову систему. Стіл повинен бути просторим, із спеціальною підставкою для ніг, а робочий стілець - мати відрегульовану висоту, певний кут нахилу сидіння і спинки [15, С.86].

За правилами, світло при роботі з комп'ютером повинен падати зліва, а відстань від очей до екрана повинна бути близько 50 сантиметрів. Крім того, крісло слід відрегулювати так, щоб очі були на одному рівні з центром монітора. Фахівці говорять, що саме очі найбільш страждають при роботі з комп'ютером. Виявляється, коли довго дивишся на екран, перестаєш моргати. Тому очі червоніють, сльозяться, а значить, знижується зір.

Системний блок створює тільки електромагнітне поле (випромінювання). Правда є ще й шум від вентиляторів, але ця тема всім зрозуміла і не вимагає знань електроніки. Шкода від електромагнітного поля однозначно є при високому рівні поля. Однак поле комп'ютер створює набагато менше, ніж мобільний телефон. Тобто йому далеко до мікрохвильової печі по потужності.

Монітор має два основних шкідливих фактора. Бета-випромінювання (а простіше, потік електронів), яке власне кажучи і створює картинку на екрані, і висока напруга (як і в будь-якому телевізорі, воно досягає 16-20 кіловольт), що викликає іонізацію повітря [17, С.34].

Бета-випромінювання поширюється монітором у двох напрямках - вперед і назад. У старих телевізорах і моніторах випромінювання досягало одного або двох метрів від екрану. По дорозі вибиваючи електрони з молекул повітря, перетворюючи їх у позитивні іони, шкідливі для людини. На даний момент монітори мають дуже низький рівень бета-випромінювання, тобто електрони вилітають за межі екрану на кілька сантиметрів. Основне випромінювання монітора направлено тому, там «зона ураження» поширюється на метр-півтора. От її і слід уникати. Висока напруга відхоплючи у молекул повітря електрони, також перетворює молекули на шкідливі позитивні іони. Так що ж робити і чого уникати? уникати в першу чергу крайнощів.

Будь-яка поза при тривалій фіксації шкідлива для опорно-рухового апарату, веде до застою крові в органах. Це особливо проявляється при фізіологічному положенні різних частин тіла і тривало повторюваних одноманітних рухах. Небезпеку для здоров'я представляє не тільки втома тих груп м'язів, які ці рухи виконують, але і психологічна фіксація на них (утворення стійких вогнищ збудження ЦНС з компенсаторним гальмуванням інших її ділянок). Хоча найбільш шкідливі саме повторювані одноманітні навантаження. Під час роботи за комп'ютером людина сидить кілька годин поспіль в незручному становищі. Це не тільки загрожує втомою і загальною втомою, а й може призвести до розвитку остеохондрозу різних ділянок хребта - шийного, грудного, попереково-крижового [7, С.89].

У зв'язку з цим лікарі надають великого значення підтримці правильної пози під час роботи за комп'ютером. Дотримання цього правила - важливий елемент профілактики захворювань. Щоб робота за комп'ютером не шкодила здоров'ю, необхідно постійно стежити за своєю поставою. Правильна постава максимально розвантажує м'язи і дозволяє працювати довше, менше втомлюючись.

Вважається, що при правильній поставі вуха повинні розташовуватися точно в площині плечей, а плечі - точно над стегнами. Голову слід тримати рівно по відношенню до плеча. При погляді вниз, голова не повинна нахилятися вперед.

Якщо в процесі роботи в згорбленому стані, навантаження на хребет збільшується, то це приводить до надмірного розтягування м'язів. Згорблене положення може стати причиною синдрому зап'ястного каналу, грижі міжхребцевих дисків поперекового і шийного відділів.

Багато хто, дивлячись на екран монітора, витягує шию вперед. Часто це пов'язано з тим, що монітор відсунутий занадто далеко. У результаті навантаження на м'язи голови і шиї зростає приблизно в три рази, судини шиї стискуються, погіршуючи кровопостачання голови. Крім того, людині, що сидить у такій позі, доводиться щоразу відкидати голову назад, щоб розгледіти, наприклад, чи лежить прямо перед нею паперовий документ. Це посилює прогин шийного відділу хребта. Згодом це може привести до головного болю і болю у руках, оскільки нерви, що відходять від спинного мозку в області шиї, простягаються до кінчиків пальців [24, С.156].

Сутулість викликає надмірне навантаження на плечові сухожилки і м'язи плеча. Тривала робота в такій позі може призвести до розвитку синдрому зап'ястного каналу і защемлення плеча.

Піднімаючись з стільця або крісла, на яких багатьом доводиться проводити значну частину часу на роботі і вдома, хребет, суглоби разом з навколишніми м'язами і зв'язками "звикають" до даної пози, тому перехід у вертикальне положення вимагає плавності і точності рухів, щоб "застояні" структури опорно-рухового апарату встигли включитися в новий режим роботи. Спочатку треба пересунутися у кріслі, сівши на передню його частину. Стійко поставивши ступні на ширину плечей, нахилити тулуб вперед приблизно до кута 70 градусів по відношенню до підлоги, намагаючись не згинати поперек. У досягнутій позиції можна вважати, що колінні суглоби зігнуті під кутом 90 градусів, а тазостегнові знаходяться в оптимальному стані. Далі не важко відірвати від сидіння сідниці і плавно встати, стежачи за синхронністю руху міжколінних і тазостегнових суглобів і випрямленням тулуба. При дотриманні цієї умови можна зупинитися в будь-якій точці даної траєкторії, відчуваючи себе відносно комфортно і стійко, без надмірного напруження в ділянці нирок, чим забезпечується хребет від ушкоджень, якщо навчитеся сідати з вертикального положення, дотримуючись зворотної послідовності дій, рекомендованих для підйому з положення сидячи [68, С.413].

Пропонований спосіб підйому з крісла є навчальним і вимагає наполегливості в оволодінні цим навиком. У період виражених болів в спині він може бути складним. Найбільш поширеною помилкою є випереджаюче випрямлення колінних суглобів з подальшим випрямленням тулуба, що загрожує пошкодженню поперекових сегментів хребта.

Якщо крісло з підлокітниками, то можна допомогти собі встати, впираючись у них долонями. При відсутності підлокітників можливий підйом, при якому треба зробити вихідний упор долонями у власні коліна і по черзі перемістити кисті рук вгору по стегнах, щоб допомогти випрямленню тулуба. Цей спосіб допомагає в період гострих болів у спині, але навчитися його виконання можна і в спокійний період.

Для сором'язливих людей, які не бажають звертати на себе увагу оточуючих своїми зосередженими діями при підйомі з стільця, пропонується інший спосіб. На відміну від попередніх методів він характеризується витонченістю і стрімкістю при збереженні безпеки [67, С.147]. При цьому не треба широко розставляти ступні - досить одну ногу поставити на носок на 10 см назад під стілець, використовуючи її при підйомі зі стільця в якості стартової опори. Цей спосіб дозволяє при мінімальних зусиллях швидко опинитися у вертикальному положенні.

Персонал, що працює на комп'ютері зобов'язаний дотримуватися вимог інструкції, розробленої на підставі Санітарних норм і правил СанПіН 2.2.2.542-96 «Гігієнічні вимоги до відеодисплейним терміналів, персональним електронно-обчислювальних машин і організації робіт», а також нести особисту відповідальність за дотримання вимог безпеки своєї праці і за створення небезпечного чи шкідливого виробничого фактора для інших працюючих і поломку комп'ютера.

При роботі з комп'ютером шкідливими і небезпечними чинниками є:

-електростатичні поля;

-електромагнітне випромінювання;

-наявність потужних іонізуючих випромінювань;

-локальне стомлення, загальна втома;

-стомлюваність очей;

-небезпека ураження електричним струмом;

-пожежонебезпека.

Режими праці та відпочинку при роботі з комп'ютером повинні організовуватися в залежності від виду та категорії трудової діяльності.

Види трудової діяльності поділяються на 3 групи:

Група А - робота з зчитування інформації з екрана комп'ютера з попереднім запитом;

Група Б - робота з введення інформації;

Група В - творча робота в режимі діалогу.

За основну роботу з комп'ютером слід приймати таку, яка займає не менше 50 % часу протягом часу роботи комп'ютера.

Для видів трудової діяльності встановлюється 3 категорії тяжкості і напруженості роботи з комп'ютером, які визначаються:

для групи А - по сумарному числу прочитуваних знаків за час роботи з комп'ютером, але не більше 60 000 знаків;

для групи Б - по сумарному числу зчитуваних або вводимих знаків за час роботи з комп'ютером, але не більше 40 000 знаків;

для групи В - по сумарному часу безпосередньої роботи з комп'ютером, але не більше 6 годин за час роботи з комп'ютером.

Для забезпечення оптимальної працездатності і збереження здоров'я протягом часу роботи з комп'ютером повинні встановлюватися регламентовані перерви.

Перед початком роботи необхідно переконатися, що монітори комп'ютера мають антіблоковое покриття (окрім групи А) з коефіцієнтом відбиття не більше 0,5.

Покриття повинне також забезпечувати зняття електростатичного заряду з поверхні екрана, іскріння і накопичення пилу.

Корпус монітора повинен забезпечувати захист від іонізуючих та неіонізуючих випромінювань.

Необхідно перевірити робоче положення комп'ютера, відстань між стіною з віконними прорізами і столом має бути не менше 0,8 м. При невеликій кількості робочих місць бажано розташовувати столи біля протилежної стіни щодо віконних прорізів.

Відстань між робочими столами повинна бути не менше 1,2 м. Не допускається знаходження другого робочого місця з боку задньої стінки комп'ютера.

Екран відеомонітора повинен знаходитися від очей на оптимальній відстані 600-700 мм, але не ближче 500 мм.

Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися а межах 680-800 мм, при відсутності такої можливості висота робочої поверхні столу повинна становити 725 мм.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, зверненого до користувача.

Оптимальними параметрами температури в кабінеті є 19-21 ^оС, допустимими 18-22, відносна вологість повітря 62-55% і відповідно. 39-31 %.

У кабінеті слід здійснювати наскрізне провітрювання для поліпшення якісного складу повітря, щодня проводити вологе прибирання.

Для підвищення вологості повітря слід використовувати зволожувачі. У кабінеті повинно бути штучне і природне освітлення. Основний потік природного світла повинен бути ліворуч. На вікнах повинні бути завіси в два рази більші ширини вікна. Забороняється застосовувати для вікон чорні завіси [58, С.93].

Кабінет, де знаходяться комп'ютери відноситься до пожежонебезпечного приміщення категорії «Б», тому необхідно мати вуглекислотний вогнегасник типу ВУ-5 і вміти ним користуватися.

Необхідно звертати увагу на заземлення, тому що в комп'ютері використовуються мікросхеми, чутливі до статичної електрики. Особливу увагу звертають на цілісність ізоляції всіх кабелів та роз'ємів, щоб не виявитися несподівано під напругою щодо землі. Забороняється самостійно відкривати комп'ютер, з-за високої напруги всередині. Виключається робота з комп'ютером і його периферійними пристроями з відкритим корпусом. Не дозволяється самостійно перемикати силові та інтерфейсні кабелі, проливати рідини і т.ін. Робоче місце на комп'ютері необхідно обладнати спеціальними меблями: обертовим стільцем із змінною висотою сидіння і кута нахилу спинки.

При роботі на комп'ютері працюючий повинен бути уважним, не відволікатися на побутові справи.

Під час роботи комп'ютера забороняється:

-залишати комп'ютер без нагляду;

-проводити ремонт;

-знімати корпус з комп'ютера.

Тривалість безперервної роботи з комп'ютером без регламентованої перерви не повинна перевищувати 2 годин.

Під час регламентної перерви з метою зниження нервово-емоційного напруження, стомлення зорового аналізатора, усунення впливу гіподинамії та гіпокінезії, запобігання розвитку познотопічної втоми доцільно виконувати комплекси вправ. Рівень шуму в приміщенні під час роботи комп'ютерів не повинен перевищувати 50 дБА [66, С.178].

Конструкція відеомонітора повинна передбачати заходи, що забезпечують добру розбірливість зображення, незалежну від зовнішнього освітлення.

У залежності від призначення і області застосування відеотермінали можуть бути розділені на наступні групи:

група А - кольорові монітори тільки для демонстраційних цілей.

група Б - кольорові монітори для персональної роботи;

група В - монохромні монітори.

Категорично забороняється використання на робочому місці електронагрівальних приладів з відкритим елементом, відкритим вогнем.

Користування електронагрівальними приладами з закритими нагрівальними елементами дозволяється тільки у спеціально відведених для цього місцях.

Недотримання вимог до мікроклімату приміщення може не тільки різко знижувати продуктивність праці, викликати втрати робочого часу через збільшеного числа помилок у роботі, але і приводити до функціональних розладів або хронічних захворювань органів дихання, нервової системи, імунної системи.

У аварійних ситуаціях комп'ютер необхідно негайно відключити від мережі: при відключенні електричної енергії; при пожежі; при появі запаху диму [42, С.89].

Людину, що потрапила під напругу, необхідно негайно звільнити від дії струму, відключивши комп'ютер або відкинувши електродріт. Якщо це неможливо зробити швидко, потерпілого необхідно відтягнути від струмоведучих частин, діючи однією рукою, ізольованою гумовою рукавичкою (сухим одягом) торкаючись лише одягу потерпілого. До прибуття лікаря потерпілому надати першу допомогу. У перші хвилини з моменту ураження необхідно почати штучне дихання, закритий масаж серця. Під час пожежі приступити до гасіння пожежі вуглекислотним вогнегасником і викликати пожежну команду за тел. 101.

Після закінчення роботи відключити комп'ютер від мережі.

4.2 Охорона праці при надзвичайній ситуації

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та захист інформації в сучасному інформаційному суспільстві.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру створена в Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі ЄДС НС), центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

ЄДС НС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий. Функціональні підсистеми (ФП) створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків. У НС сили і засоби ФП регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем ЄДС НС. Територіальні підсистеми (ТП) створюються в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополь для запобігання і реагування на НС у межах відповідних регіонів. Організаційна структура та порядок діяльності ФП і ТП визначаються в положеннях про них [36, С.170].

Кожен рівень ЄДС НС має координуючі та постійні органи управління, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДС НС є:

- на загальнодержавному рівні - Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

-на інших рівнях - відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Постійними органами управління ЄДС НС є:

-на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади;

-на регіональному та місцевому рівнях - відповідні органи виконавчої влади, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

-на об'єктовому рівні - структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань НС.

До системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащення необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналіз і передача інформації:

-центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

-диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДС НС входять відповідні сили і засоби ФП і ТП, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, рішенням відповідних органів влади, у межах конкретної території може існувати один з таких режимів функціонування ЄДС НС: режим повсякденної діяльності (при нормальній обстановці); режим підвищеної готовності (при істотному погіршенні обстановки та з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС); режим діяльності у надзвичайній ситуації (при реальній загрозі виникнення НС і реагуванні на них); режим діяльності у надзвичайному стані (запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан” [32, С.54].

ЄДС НС фінансується за рахунок державного та місцевого бюджетів, позабюджетних коштів Ради міністрів АК Крим, центральних органів виконавчої влади, коштів державних підприємств, установ та організацій, страхових фондів та інших джерел. Для ліквідації наслідків НС створюються на усіх рівнях функціонування ЄДС НС запаси матеріальних та фінансових ресурсів.

Цивільна оборона України побудована за територіально-виробничим принципом. Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на: Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавча влада, на підприємствах, в установах та організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються Законом України “Про Цивільну оборону України” і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління, у. справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування. Закон та Положення про цивільну оборону визначають повноваження органів державної виконавчої влади та управління, керівництва підприємств установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та обов'язки посадових осіб з питань Цивільної оборони [30, С.31].

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань. Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони і несе, пов'язані з цим, матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, які передбачені законодавством України.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження, а також запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об'єктах [18, С.23].

Організація цивільної оборони НЕК “Укренерго”

Начальником цивільної оборони НЕК “Укренерго” являється її директор. Начальниками ЦО відособлених структурних одиниць є їх директора.

Функції координуючих органів управління виконують комісії з питань НС, які створено в апараті Компанії та в відособлених структурних одиницях.

Безпосередня організація виконання завдань ЦО покладена на групи ЦО і моброботи. Повсякденними органами управління є чергові зміни диспетчерських служб та служб зв'язку на які покладено функція збирання первинної інформації про виникнення НС та оповіщення керівного складу.

Силами ЦО НЕК “Укренерго” є невоєнізовані формування, які створено в апараті Компанії та в відособлених структурних одиницях.

Захист інформації -- сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації. Термін вживається в Україні для опису комплексу заходів по забезпеченню інформаційної безпеки.

Захист інформації ведеться для підтримки таких властивостей інформації як:

Цілісність -- неможливість модифікації інформації неавторизованим користувачем.

Конфіденційність -- інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем.

Доступність -- полягає в тому, що авторизований користувач може використовувати інформацію відповідно до правил, встановлених політикою безпеки не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу.

Спостережливість -- властивість системи, що дозволяє фіксувати діяльність користувачів і процесів, використання пасивних об'єктів, а також однозначно установлювати ідентифікатори причетних до певних подій користувачів і процесів з метою запобігання порушення політики безпеки і/або забезпечення відповідальності за певні дії.

Аспекти захисту інформації

Конфіденційність -- захист від несанкціонованого ознайомлення з інформацією.

Цілісність -- захист інформації від несанкціонованої модифікації.

Доступність -- захист (забезпечення) доступу до інформації, а також можливості її використання. Доступність забезпечується як підтриманням систем в робочому стані так і завдяки способам, які дозволяють швидко відновити втрачену чи пошкоджену інформацію [61, С.103].

Висновки до четвертого розділу

- Дисплей - головне джерело небезпеки в персональному комп'ютері. Він випускає випромінювання декількох видів: рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне, електромагнітне.

- Під час роботи з комп'ютером найбільшому ризику піддаються зорова, опорно-рухова, нервово-психічна системи і репродуктивна функція у жінок.

- При роботі з комп'ютером шкідливими і небезпечними чинниками є: електростатичні поля; електромагнітне випромінювання; наявність потужних іонізуючих випромінювань; локальне стомлення, загальна втома; стомлюваність очей; небезпека ураження електричним струмом; пожежонебезпека.

- В аварійних ситуаціях комп'ютер повинен негайно відключений від мережі.

- ЄДС НС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

- Кожний рівень ЄДС НС має координуючі та постійні органи управління, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

- Захист інформації -- сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації.

ВИСНОВКИ

інформаційна війна суспільство

Отже в даній роботі були досліджені дані відповіді на такі питання:

1. Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби.. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

2. Питання формування понятійного апарату у сфері інформаційних відносин ще остаточно не вирішені. І передусім це пов'язано із недостатнім застосуванням методології націобезпекознавства - теорії національної безпеки та її понятійного апарату. Можна наголосити на тій обставині, що чисельність трактувань поняття інформаційна війна, має більш глибинні коріння, ніж це здасться на перший погляд. Йдеться про несформованість загальної теорії національної безпеки, а отже і базового висхідного алгоритму будови понятійного апарату.