Нові концептуальні підходи до розуміння змісту й призначення соціальної роботи

Для розвитку дослідницької, творчої, пізнавальної діяльності викладачеві сьогодні необхідно шукати, перш за все, такі засоби, які допомагали б створювати особливі умови для креативної діяльності студентів у навчальному процесі. Виділимо основні рекомендації для створення творчої обстановки у процесі навчання (за С. Парнсом). Викладач повинен:

усувати внутрішні перешкоди творчим проявам;

приділяти увагу роботі підсвідомості;

утримуватися від негативних оцінювань;

показувати учням можливості використання метафор і аналогій:

застосовувати розумові вправи для адаптації у незнайомій обстановці;

підтримувати живу уяву;

контролювати уяву, фантазію;

усувати внутрішні перешкода для мислення;

розвивати сприйняття всього навколишнього світу;

розширювати об'єм знань;

допомагати студентам бачити зміст, креативний напрямок у їх майутній професійній діяльності.

Указані рекомендації виконуються лише за умови вільного обміну думками, ідеями, у процесі безпосереднього обговорення, творчої дискусії та особистісного включення всіх учасників інтерактивної взаємодії.

Інтерактивна педагогічна діяльність полягає у розробці, поширенні чи застосуванні освітніх інновацій. Метою будь-якого нововведення є підвищення ефективності педагогічного процесу. Ступінь ефективності нововведення залежить від того, яких витрат потребує конкретне нововведення і як довго воно даватиме корисний ефект. Якщо через незначний час після впровадження нововведення актуальною буде проблема щодо освоєння нового, яке нейтралізує дію попереднього, то корисний ефект такого нововведення не може бути значним, а значить витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Отже, ефективність нововведення залежить від досягнутого завдяки йому корисного ефекту, тривалості використання інноваційної технології, витрат на її впровадження [27, с. 60-65].

Серед інноваційних інтерактивних технологій слід звернти увагу на синектику. Це модель групового вирішення проблем за допомогою метафоричного мислення, яка має назву «синектика». Це модель групової творчої діяльності та навчального дослідження, яка розробляється у зарубіжній педагогіці з 1960-х років. Синектика (synectics) охоплює досвід застосування відомого методу групової генерації ідей, який має назву «мозкової атаки», або «мозкового штурму» (Brainstorming). Синектика розвивалася як спільна пошукова діяльність у вирішенні проблем експертними групами з використанням домислів, сміливих гіпотез, «хибних ідей» та інтуїтивних рішень. На початку розвитку ця модель створювалася як методика стимулювання творчої роботи у пошуках інноваційних вирішень проблем у промисловості та управлінні.

У 60-х роках у США, де були започатковані «промислові» зразки синектики, почалися експерименти із впровадження її «навчального» варіанта у початкову, середню та вищу школи. Головним для дидактичних пошуків було стимулювання пошукової навчальної діяльності, яка заснована на емоційно-образному, метафоричному мисленні. Організація навчальної роботи за синектикою передбачає:

1. Початкове висунення проблеми, яка є досить складною для вирішення.

2. Аналіз проблеми та повідомлення необхідної інформації. Роль експерта, який повинен компетентне оцінити доповідь-повідомлення, може виконувати вчитель або підготовлений до такої роботи студент. На цьому етапі залучають різноманітні інформаційні джерела, тому що збирання фактів закладає підвалини для вирішення проблеми.

3. З'ясування можливостей вирішення проблеми шляхом детального аналізу та коментування вчителем та експертом усіх висунутих варіантів з поясненням причин, за якими відкинуто деякі з них.

4. Переформулювання проблеми кожним студентом самостійно своїми словами так, як він її розуміє, з метою наближення завдання до себе самого.

5. Спільний вибір одного з варіантів переформульованої проблеми, початковий варіант тимчасово відкидається.

6. Висунення образних аналогій із залученням «метафоричних» описів тих явищ, які містить проблема. Важливо на цьому етапі роботи поряд із прямим зіставленням предметів і явищ наводити особистісні та символічні аналогії (два-три слова), можливі навіть аналогії фантастичні.

7. Пристосування окреслених групою студентів підходів до вирішення або готових рішень до вимог, що закладені у самій проблемі. На цьому останньому етапі з'ясовуємо, чи вирішено проблему, або потрібно обрати новий шлях для пошуку правильного рішення.

Отже, слід пам'ятати, що синектика як метод організації роботи передбачає уявлення про природу творчої діяльності та можливостей її цілеспрямованого включення у навчальний процес.

Дискусію як навчальну форму роботи зі студентським колективом не потрібно перетворювати у псевдообговорення, псевдопошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проблемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [35, с. 134-149]. До них належать:

круглий стіл: бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група учнів (до 5 чоловік), відбувається обмін думками як між студентами, та з аудиторією (решта студентів);

засідання експертної групи («панельна дискусія»): спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 студентів з визначеним заздалегідь головою) та обговорення доповіді (досить стислої, у якій кожен доповідач висловлює свою позицію;

форум: обговорення, що нагадує засідання експертної групи, у ході якого ця група обмінюється думками з аудиторією;

дебати: формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого обговорення є «британські дебати», що нагадують процедуру обговорення проблемних питань у Британському парламенті;

засідання суду: обговорення, що імітує слухання справи у суді, на якому розподіляються чітко ролі всіх учасників.

Серед форм навчальної дискусії можна виділити і «техніку акваріума» особливий варіант організації групової взаємодії [35, с. 135-136]. Цей різновид дискусії застосовується у роботі з матеріалом, зміст якого пов'язаний із суперечливими підходами, конфліктами, розбіжностями.

Сутність навчання, за Л. Виготським, полягає у тому, що воно викликає, пробуджує і урухомлює низку внутрішніх процесів розвитку учнів. «Ці процеси можливі лише у сфері взаємовідносин із довкіллям, у дискусії і співробітництві з товаришами, але продовжуючи внутрішній хід розвитку, вони стають внутрішнім надбанням самого учня» [36, с. 156]. Навчити студентів співпрацювати дуже важливо вже тому, що це залучає їх до предметної діяльності. У цьому і полягає сутність діяльнісно-кооперативного підходу до навчання.

«Кейс» (з англ. випадок) це дуже деталізовані, контекстуальні, описові доповіді і повідомлення про сутність проблеми. Кейс-метод може бути практикою використання «кейсів» як засобу навчання у галузях права, соціальної роботи, медицини, освіти [Там же, с. 157].

Залучення студентів до атестації й оцінювання методм «портфоліо» допомагає їм оволодіти власним учінням, розвиває почуття власної відповідальності за цей процес. Велику роль у застосуванні методу портфоліо у вищій школі приділяють викладачеві, який виконує роль фасілітатора (помічника). Саме він допомагає у розвитку самооцінки та самоаналізу студентів, рефлексивному обговоренню продуктів їхньої діяльності. Від роботи викладача, від його вміння позитивно ставитися до помилок учнів, толерантно спілкуватися зі студентами залежить результат цього методу.

Оскільки метод-портфоліо використовується у вищій школі, можна проводити портфоліо-конференції, на яких відбувається атестація цього виду студентської роботи. Фактично викладач разом зі своїми учнями проводить спільний аналіз та оцінювання вмінь і здібностей студентів. З'явилася можливість вивчити ідеї, інтереси, звички, загальні здібності і ставлення до навчальних цілей,і що найголовніше, встановити цілі самокерування і самовдосконалення.

Усе це дозволяє нам розглядати інтерактивну педагогічну діяльність як складне інноваційне утворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів і спрямовані на створення і внесення педагогом змін до власної системи роботи. Вона має комплексний, багатоплановий характер, втілює в собі єдність наукових, технологічних, організаційних заходів. Інноваційна діяльність є системним видом діяльності, спрямованим на реалізацію нововведень на основі використання і впровадження нових наукових знань, ідей та підходів.

Головною стратегічною метою державної науково-інноваційної політики повинно бути підвищення глобальної національної конкурентоспроможності та використання ефективних технологій в освіті, постійне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів і вдосконалення інноваційних процесів. У цьому напрямку слід зазначити недосконалість правового забезпечення при вирішені проблем інноваційного розвитку освіти та соціальної сфери України [37]. Зокрема, вдосконалення понятійного апарату інноваційного законодавства повинно синхронно супроводжуватися розробкою правових форм державного стимулювання інноваційної діяльності. У цьому зв'язку необхідно розробити нові правові засоби інвестиційного забезпечення інноваційних проектів та програм розвитку освіти. Потребують розробки та трансформації до Закону України «Про інноваційну діяльність» класифікації інновацій в залежності від рівня їх новизни, прогресивності та масштабів застосування, що застосовуються в гуманітарній та соціальній сфері освіти. Необхідна юридична гармонізація єдиного суб'єкт-суб'єктного складу інноваційної діяльності і розширення стадій інноваційного процесу. Відсутні в Законі України «Про інноваційну діяльність» правові ознаки інноваційного продукту (наукоємкість, технологічність, конкурентоспроможність) вищої освіти. Потрібно розширення об'єктного складу інноваційного продукту за рахунок включення до нього комп'ютерних програм. Не передбачена видача державних охоронних документів.

Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в постійно оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології.

Професіоналізація соціального працівника і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграють інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Інноваційні педагогічні технології як принцип педагогіки забезпечують умови розвитку особистості майбутнього фахівця соціальної сфери, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку [38, с. 62-66].

Деякі дослідники тлумачать інноваційні технології як комплексний, інтерактивний процес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльності і забезпечує результативність нововведення. До інновацій зараховують не лише створення нових засобів, а й сутнісні зміни, які проявляються у новому способі діяльності, стилі мислення. У цьому контексті вважають інноваційними підходи, що перетворюють характер навчання стосовно його цільової орієнтації, взаємодії викладача і студентів, їх позиції в навчальному процесі.

Основним методом викладу навчального матеріалу під час навчання у вищій школі є лекція. Лекційний метод навчання полягає в систематичному усному викладі викладачем розділу науки або навчального курсу. Як відомо, цей метод вперше почав застосовуватись у середньовічних університетах у формі читання і коментування викладачем тексту якоїсь книги. Характеру усного викладу навчального курсу лекція набула в ХУІІІ столітті. На сьогоднішній день методом лекції студентам подається великий за обсягом і складний за логічною побудовою матеріал, який здебільшого здійснюється викладачем у вигляді читання та коментування власного конспекту. На думку Г. Бєлєнької, з метою забезпечення більшої ефективності лекційного заняття доцільно вводити до його структури інтерактивні методи та прийоми навчання, що сприяють як розвитку позитивної взаємодії викладача зі студентами, так і міцності засвоєння знань та активізації їхньої пізнавальної діяльності. Інтерактивні методи та прийоми навчання можуть бути включені до кожного структурного елементу лекційного заняття [39].

У кожному окремому випадку громадянська позиція того, хто навчається, залежить від багатьох індивідуальних особливостей: вікових, статевих, нейродинамічних, характерологічних та ін. З іншого боку, кожний діяльнісно-поведінковий акт із громадянським наповненням ставить перед майбутнім фахівцем свої особливі вимоги. Тому необхідно, спираючись на знання індивідуальних особливостей, створити найсприятливіші умови для розвитку громадянської суб'єктності. Ідеальним є варіант, коли у таких умовах перебувають усі без винятку студенти. Чим краще педагог знає своїх вихованців, тим ближче він підійде до цього ідеалу [40].

До показників суб'єктності ми відносимо психологічну готовність майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності, його теоретичну та практичну підготовленість до неї, відповідальність за результати, готовність до ризику, здатність впливати на інші соціальні суб'єкти тощо.

Чинником та одночасно показником громадянської суб'єктності ми вважаємо адаптивно-інноваційний потенціал особистості, який визначається як її здатність перебудовувати свою свідомість та поведінку у відповідності до соціокультурних умов, що змінюються. Вважаємо, що таким потенціалом перш за все володіють майутні фахівці соціальної сфери, завдяки специфіки їх професійної діяльності, яка потребує гнучкості їх свідомості та здатності до сприйняття нового.

З метою синтезу інновацій, інвестицій, інтеграцій в забезпеченні ефективного розвитку соціально-професійної суб'єктності майбутнього фахівця та соціальної сфери України в рамках національної інноваційної системи освіти необхідна реалізація наступних першочергових заходів [41; 42; 43; 44; 45]:

планування та здійснення ґрунтовних наукових досліджень щодо обґрунтування та розробки якісно нової Стратегії інноваційного розвитку вищої освіти України, яка визначатиме її роль та місце у сучасному цивілізаційному освітньому просторі в контексті вимог Болонської декларації;

здійснення державної підтримки передових фундаментальних, пошукових, прикладних наукових досліджень, здатних конкурувати на вітчизняному та світовому ринках інноваційних ідей;

передбачення у законодавчих і нормативно-правових актах України, які регулюють інноваційну діяльність, податкові преференції та пільги для підприємств і установ, що створюють сприятливі умови для інвестування засобів з метою здійснення інновацій, інноваційного розвитку майбутніх фахівців та соціальної сфери;

запровадження низки заходів з підтримки вітчизняної інноваційної ідеї на світовому освітньому просторі, накопичення і розповсюдження інформації про інноваційні потреби і результати наукової та інноваційної діяльності в сфері вищої освіти;

з метою формування інноваційно-активної особистості майбутніх фахівців соціальної сфери рекомендувати запровадити у вищих закладах освіти постійно діючі проблемні інноваційні семінари для викладачів і студентів, міні-педагогічні майстерні (майстер-класи), тренінги щодо формування та розвитку високого рівня інноваційної культури, елективні курси (модулі) «Основи інноваційної діяльності».

Отже, використання в педагогічному процесі технології інтерактивного навчання є необхідною умовою оптимального розвитку і тих, хто навчається і тих, хто навчає. Упровадження інтерактивних технологій потребує від педагога розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, усвідомлювати, що ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам педагог глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує індивідуальні особливості та особистісний рівень розвитку студентів.

Демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення освітнього процесу увищій школі. Майстерність педагога сьогодні полягає у творчому підході до конструювання лекційних і практичних занять, семінарів, поза аудиторних заходів, у постійному прагненні підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація виховних, розвивальних та освітніх завдань.

Системне поєднання державних інноваційних та регіональних цільових інноваційних програм, програм технологічного розвитку, а також окремих інноваційних проектів створить необхідні умови для розвитку вищої освіти і соціально-економічної сфери в Україні.

4. ІКТ - засіб реабілітації та соціалізації інвалідів

Особливістю сучасності є той факт, що інформація стала основним ресурсом людства. Зазначене положення викликає необхідність інтеграції осіб з особливими потребами в інститути та структури інформаційного суспільства, а ІКТ в цих умовах виступають додатковим чинником та знаряддям реабілітації та соціалізації інвалідів.

Специфічна особливість ІКТ полягає в тому, що їхні функціональні можливості, про які ми казали вище, можуть бути використані для реабілітації та соціалізації інвалідів всіх нозологій, в той самий час, є можливість вирішення індивідуальних проблем кожної особи. По-друге, методики використання ІКТ в процесі реабілітації розробляються для інвалідів конкретних нозологій, враховуючи їхні фізичні, психічні, соціальні та комунікативні можливості.

Включення інвалідів у життя соціуму в якості суб'єкта діяльності на основі використання ІКТ - актуальне питання теоретичних аспектів досліджень та практичної роботи педагогів, психологів, спеціалістів інформаційних систем, фахівців соціальної роботи, структур та інститутів соціальної політики, соціального захисту, соціальної допомоги та реабілітації.

Особливе значення ІКТ мають в процесі реабілітації та соціалізації осіб з вадами зору. За даними Всеукраїнської громадської організації «Український фонд «Здоров'я» близько 284 мільйонів людей у світі мають проблеми із зором, з них 39 мільйонів не бачать зовсім. В Україні нараховується близько 10 000 дітей та 60 000 дорослих - інвалідів по зору [46].

У матеріалах ЮНЕСКО по плануванню підготовки фахівців освіти «Інформаційні та комунікаційні технології в підготовці викладачів» підкреслюється, що комп'ютерні технології» у випадках сліпоти, глухоти, ослабленні зору або слуху … дозволяють «доповнити» роботу відповідних органів або навіть замінити їх» [47].

Дослідженню процесів реабілітації, соціалізації та навчання інвалідів по зору, розробленню методик тифлокомпютеризації присвятили свої роботи Д. Димитриченко, В. Кабак, К. Косова, О. Майданчик, О. Пилюгін, І. Порецький, С. Ракачов, М. Рощина, Ю. Тулашвілі, Г. Цейтлін, Л. Шауцукова, В. Швецов та інші.

Процес соціалізації та реабілітації вказаних осіб в умовах інформаційного суспільства на основі ІКТ сприяє зростанню якості життя та соціального статусу інваліду за рахунок активного включення в процес суспільного обміну інформацією. Проблема полягає у необхідності подолання протиріччя між можливостями сприйняття інформації особами з глибокими порушеннями зору та системою її подання, яка в більшості своєї зорієнтована на візуальні форми представлення. Вирішення суперечності - найважливіше питання соціалізації інвалідів по зору, додатковий фактор реабілітації та реалізації інтелектуального потенціалу, чинник розширення спектру системи працевлаштування інвалідів цієї нозології.

Засобом розв'язання труднощів, які виникають в інвалідів по зору можуть слугувати комп'ютерні тифлотехнології, які є частиною загального процесу комп'ютеризації та об'єктивно пов'язані з адаптацією осіб з глибокими порушеннями зору в сучасному інформаційному просторі.

Тифлокомп'ютеризація базується на програмно-апаратному забезпеченні, функціонування якого спрямовується на представлення комп'ютерної інформації у формі доступній для сприйняття інвалідами, що дозволяє їм самостійно працювати на звичайному персональному комп'ютері з програмами загального призначення та отримувати послуги користувача такі самі, як і особи з нормальним зором (за виключенням роботи з графічною текстовою інформацією). Тифлотехнічні засоби в формі брайлівських принтерів, синтезаторів голосу, сканерів, що читають, дисплеї, клавіатури та маніпулятори, які сприймаються дотиком, електронні пристрої, що збільшують зображення, програми екранного доступу, екранні лупи, адаптиційно-корекційні програми, аудіо- книги тощо розглядаються як ланцюг посередник, який посилює сигнали для осіб з глибокими вадами зору та сліпих.

Розглянемо засоби, які забезпечують незрячому користувачу доступ до інтерфейсу комп'ютера без візуального доступу.

З розвитком інформаційних технологій наприкінці ХХ ст. були розроблені спеціальні комп'ютери для сліпих. Такі апарати, як правило, мають засоби, що забезпечують мовленнєве та рельєфно-крапкове представлення інформації, спеціально розроблене програмне забезпечення та спеціальну шести клавішну клавіатуру, робота на якій подібна з процесом письма рельєфно-крапковим шрифтом (кожна клавіша відповідає конкретній крапці в брайлівському крапково-рельєфному письмі, щоб ввести символ необхідно натиснути комбінацію клавіш, яка відповідає його написанню в шрифті Брайля). Система дозволяє працювати без візуального контролю. Але зазначений підхід не отримав широкого розповсюдження в наслідок ряду причин:

1) висока ціна на таку техніку та її обслуговування;

2) використання спеціального (нестандартного) програмного забезпечення створило проблеми у співробітництві незрячому користувачеві зі зрячими колегами [48].

Більш дешевим, універсальним, а значить і ефективнішим виявився підхід, який полягає у використанні додаткових апаратно-програмних засобів, для забезпечення можливості працювати зі звичайними персональними комп'ютерами програмами широкого призначення та вжитку, що суттєво полегшує обслуговування та надає особам з глибокими порушеннями зору можливості, які мають звичайні користувачі [49, с. 61-66].

Такими засобами представлення комп'ютерної інформації виступають синтезатори мови та брайлевські дисплеї.

Брайлевський дисплей - спеціальне апаратно-програмне устаткування призначене для рельєфно-крапкового виводу електронних даних. Інформація подається не у вигляді графічної копії зображення на екрані, а у відповідній цьому зображенню рельєфно-крапковому тексті, який дозволяє забезпечити ефективне сприйняття текстової інформації дотиком. Можливостей для представлення графічного зображення брайлевський дисплей не дає.

Випуск брайлевських дисплеїв вимагає складного високоточного виробництва, що визначає високу ціну устаткування, по-друге, ця продукція має дуже обмежену сферу застосування - організація роботи на комп'ютері осіб з глибокими проблемами зору та незрячих користувачів, відтак, попит на продукцію - обмежений. Але використання брайлевських дисплеїв полегшує інвалідам по зору редагування текстів, надає більш сприятливі умови при роботі з інформацією, яка важко сприймається на слух, надає суттєву допомогу під час вивчення іноземних мов [50, c. 39 - 47].

Іншими програмно-апаратними засобами доступу осіб з глибокими порушеннями зору до комп'ютерної інформації виступають синтезатори мови. Розглянемо їх докладніше.

Програма Sakrament TTS Engine JAWS Edition (RussianVersion) розроблена спеціально для середовища JAWS та дозволяє людям з обмеженими можливостями ефективно користуватися комп'ютерними бібліотеками, навчальними програмами, електронними документами, використовувати можливості Інтернету, спілкуватися, дозволяє добавляти, видаляти та редагувати словникові статті [51].

Програма екранного доступу Оutspoken забезпечує незрячій особі можливість самостійної роботи на персональному комп'ютері з такими програмами як Microsoft Office, Internet Explorer і т.і., дозволяє працювати з великою кількістю Брайлевських дисплеїв.

Найбільш поширеною серед елементів зазначеного типу є програма JAWS for Windows, яка ґрунтується на виведенні інформації, що розміщена на екрані монітору голосовим інформаційним супроводом. JAWS підтримує популярні додатки, такі як поштові програми, текстові редактори, електронні таблиці, засоби управління проектами та дослідженнями, програмами презентацій, засоби розробки програмного забезпечення, програми управління базами даних, редагування аудіо- файлів тощо. Мовний синтезатор дозволяє виводити інформацію на дисплей Брайля [52].

Важливою перевагою програмного продукту є можливість роботи не тільки з операційною системою та прикладними програмами, а і в розширенні можливості для роботи у мережі Інтернет. Це забезпечується завдяки спеціальним властивостям:

система посилань, оголошення гіперпосилань, таблиць, списків та тексту, що з ним пов'язана, забезпечує повну орієнтацію в електронному документі;

система «гарячих клавіш» дозволяє швидко та зручно пересуватися по інформації сайту між фреймами HTML;

існує можливість зупинити автоматичне завантаження не бажаних web-сторінок [53, c.103].

Для роботи на персональному комп'ютері у середовищі Windows для осіб з глибоким порушенням зору розробниками пропонується тифлоінформаційна система «АРЕВ», яка надає доступ до необхідних програм, електронної пошти та мережі Інтернет. Вбудована в систему програма самонавчання та автоматизованого виконання цілого ряду процесів дозволяють користувачу з проблемами зору самостійно вдосконалювати роботу на комп'ютері та опановувати навички роботи з системою «АРЕВ» навіть людині, яка тільки починає користуватися Windows. До того ж система, що презентується дозволяє виконувати на ПК такі дії:

засвоїти розташування букв та знаків на клавіатурі завдяки вбудованому самовчителю роботи з нею;

читати книги та друковані документи;

вводити, редагувати, зберігати та друкувати різні тексти;

працювати з сайтами у мережі Інтернет, читати зміст Інтернет-сторінок, завантажувати та зберігати тексти, здійснювати пошук необхідної інформації в мережі;

електронною поштою відправляти та отримувати текстові, графічні та звукові файли тощо.

Завдяки мовному синтезатору з монітору інформація зчитується уголос, швидкість процесу користувач має можливість налаштувати особисто [54].

До програм, які допомагають інваліду по зору озвучувати інформацію з монітору ПК належить продукт Max-Reader, яку презентує А.Каминін. Для доступу до тексту необхідний зовнішній синтезатор, використання якого поєднується з SAPI 4. Для осіб з порушенням зору, які тільки починають користуватися комп'ютерами програма Max-Reader виконує декілька корисних функцій:

переключає синтезатор, якщо зустрічається текст на англійській мові, що дозволяє прослуховувати англійські слова без викривлень та акценту;

відтворює музику, записує мову у звукові файли формату mp 3;

коректує помилки вимови;

дії озвучуються без програм екранного доступу;

програма не вимагає знань інтерфейсу Windows;

продукт має путівник по клавіатурі та підтримує режим вивчення функцій клавіш.

На етапі первісного опанування ПК Max-Reader може слугувати певним робочим середовищем для інвалідів з порушенням зору, адже дозволяє редагувати тексти, працювати з текстовими та аудіо- файлами [55].

Презентовані синтезатори мовлення дають можливість доступу інвалідам по зору до інформаційних ресурсів практично на всіх європейських мовах.

Лідером в Україні в розпізнаванні та синтезі мовлення є відділ розпізнавання та синтезу звукових образів Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем (МННЦІТС), м. Київ та Українська асоціація з оброблення інформації та розпізнавання образів (УАСОІЗС) при ньому. Тут Т. Людовик та М. Сажко розробили синтезатор української мови, який було використано в програмі «Вимова плюс». Проблематику синтезу мовлення досліджують фахівці Донецького відділу розпізнавання мовних образів Державного інституту штучного інтелекту (ДІШІ).

Сьогодні існує декілька розробок україномовних синтезаторів, які можуть бути використані особами з глибокими вадами зору:

«Розмовлялька» ? розробка харків'янина А. Чорного;

«Базікало» ? розробка В. Савченка на основі голосового движка DigaloRussian та SAPI;

UkrVox - система створена Я. Козаком на платформі SAPI;

«Голос» ? підготовлена у Луганській області С. Баранніковим тощо. [56].

Але, як підкреслює А. Чорний, «в інтернаціональній родині синтезаторів мови українське сімейство одне з самих бідних і малочисельних» [57].

Отже, синтезатори мовлення - один з найважливіших елементів забезпечення доступу інвалідам по зору до інформаційного простору. Завдання полягає в розширенні особам цієї нозології можливостей доступу до україномовних текстів.

Здійснюючи аналіз електронного устаткування, яке допомагає людям з порушення зору користуватися ПК та Інтернетом, дозволяє зчитувати інформацію з монітора комп'ютера, необхідно зупинитись на програмно-апаратному устаткуванні, яке забезпечує збільшення екранного зображення. До таких засобів, серед значного переліку, наприклад, належить програма MaGicPro, яка дозволяє збільшити зображення на екрані монітору до 36 крат, надаючи декілька режимів: повне, накладне, лінза, динамічна лінза, розподіл екрану; створює можливість спостерігати збільшене зображення при необхідності пересувати збільшену зону за допомогою клавіатури. Програма MaGicPro дозволяє комфортно працювати в операційних системі Windows та офісних додатках, в браузерах Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox, забезпечує доступ особам з послабленими зором до технологій Adobe PDF, Adobe Flash та Java, поєднується з програмою екранного доступу JAWS for Windows.

Засобами підвищення ефективності доступу до інформації особам у яких послаблений зір, виступають дисплеї більшого розміру, ніж ті, що використовують у роботі користувачі зі звичайним зором та програмні засоби, які дозволяють підвищувати контрастність зображення, використовуючи можливості підсвічування.

В групу допоміжних засобів для людей, що погано бачать доцільно включити також технологію OpenBook 9.0, яка забезпечує перетворення документів та текстів на графічний основі в електронний текст, розпізнає їх. За допомогою функцій OpenBook 9.0 користувач має можливість оптичного розпізнавання символів, налаштування комфортного для зору зображення на моніторі, використання синтезаторів мовлення (Real SpeakTM Solo та Eloquence), адаптацію зовнішнього вигляду тексту на екрані, використання його підсвічувань. Дана технологія незрячими застосовується для читання електронних підручників та певного навчального матеріалу, поданого у вигляді електронного документу [58].

Використання презентованих засобів забезпечує більш високу у порівнянні з читанням на брайлівському дисплеї швидкість отримання інформації, а тому мовний доступ більш ефективний під час знайомства з великими обсягами інформації.

Отже, аналіз програмно-апаратного забезпечення доступу до комп'ютерної інформації осіб з порушенням зору вимагає від користувача спільного використання синтезатора мови та брайлівського дисплею, що дозволить поєднати достоїнства обох цих (дисплею та синтезатора мови) засобів у вирішенні проблем реабілітації та соціалізації інвалідів вказаної нозології.

Незрячий користувач управляє комп'ютером на основі клавіатури. Існують спеціалізовані клавіатурні пристрої для незрячих. Як правило, вони мають набір службових клавіш, а введення алфавітно-цифрових символів здійснюється шістьма або вісьмома клавішами по принципу рельєфно-крапкового шрифту Брайля. Так, наприклад, Донецьким науково-виробничим кооперативом інвалідів по зору «СКУТ» була розроблена та впроваджена у виробництво двадцяти-клавішна брайлівська клавіатура.

Для вводу інформації в кодах Брайля український варіант комп'ютерної системи вісьмикрапкових кодів Брайля має у своєму складі коди всіх клавіш для управління, як і стандартна клавіатура, функціонально повністю її моделює та включає додатковий сервіс: автоматичне переключення алфавітів, автоматичне переключення <Caps Lock>, аудіо- контроль введення і т.і. [59, с. 27 - 36]. Але поширення такі пристрої, серед незрячих користувачів, не отримали, основним інструментом залишається звичайна клавіатура.

Операційне середовище Windows передбачає можливості управління ПК за допомогою клавіатурних команд, що є фактором зручної роботи без візуального контролю. Опанування процесу роботи зі звичайною клавіатурою базується на десяти пальцевому методі набору, який використовувався під час набору тексту на друкарських машинках [60].

Опанування та використання комп'ютерної клавіатури при наявності засобів мовленнєвого виводу полегшується тим, що оголошення клавіш, які натиснуті користувачем, надає можливість слухового контролю в процесі введення інформації.

Методику опанування десяти пальцевого введення інформації пропонують С. Ракачов, Ю.Тулашвілі тощо.

Тулашвілі Ю.Й. презентує досвід навчання студентів інвалідів по зору десяти пальцевому способу роботи на клавіатурі з використанням програми «Соло» за методикою В.В. Шахіджаняна [53, c. 103 - 105].

Ракачов С.Є. методику опанування сліпого десяти пальцевого методу набору реалізує на основі використання тренажеру «КНОП» О.Комарницького. Тренажер працює в операційній системі DOS. Якщо не має можливості працювати в операційній системі DOS, підкреслює автор, то доцільно використовувати пакет DOSBOOKS, який працює у сучасних операційних системах [61].

Методика опанування роботи зі звичайною клавіатурою клієнтом, який має глибокі порушення зору здійснюється за допомогою реабілітолога, який знаходиться поряд з користувачем.

Усі методики акцентують увагу на основних етапах навчання:

правильне розташування пальців рук при введенні тексту з клавіатури;

вивчення набору комбінацій «гарячих клавіш»;

перехід до опанування комбінацій клавіш, які допоможуть незрячим особам вивчити необхідні для їх професійної діяльності програмні продукти.

Усі методисти-практики звертають особливу увагу в цьому процесі на:

необхідності дотримуватися принципів послідовності та поступового ускладнення матеріалу в процесі подання;

взаємопов'язаності та логічній послідовності його вивчення;

обов'язковості врахування особливостей пам'яті кожного клієнта;

систематичності та своєчасності повторення вивченого на попередніх заняттях.

Реалізація адаптаційних методик дає можливість вивчити систему управління ПК за допомогою клавіатури і в майбутньому самостійно опановувати комбінації клавіш при роботі з новими програмними продуктами.

Отже, зазначені методики сприяють опанування певних навичок управління комп'ютером на формування яких порушення зору не створює вирішального впливу. Інваліди по зору під час роботи з клавіатурою комп'ютера не зустрічаються з додатковими, у порівнянні зі зрячими користувачами, труднощами. При цьому опанування десяти пальцевого методу введення інформації має велике компенсаторне значення, сприяє ефективності процесів реабілітації та соціалізації інвалідів по зору.

Основна операційна система, яка використовується для розробки програмного забезпечення для осіб, що мають суттєві проблеми з візуальним доступом до інформації на моніторі ПК - Windows, належить до сімейства пропрієтарних операційних систем. Це означає, за даними компанії Desktop Operating System Share на квітень 2013 р., що програмні продукти, які розповсюджуються в інформаційному просторі на 91,78 % є приватною власністю авторів або правовласників. У любому випадку власники мають монопольне право на його використання, копіювання та модифікацію повністю або в суттєвих моментах. Як правило таке програмне забезпечення розробляється з метою отримання прибутку, але, за бажанням правовласника, може бути й безкоштовним (розповсюджується, як правило, без вихідних файлів).

Сьогодні не все програмне забезпечення для інвалідів по зору є безкоштовним. Шляхів вирішення проблеми - декілька. По перше, державне централізоване забезпечення інвалідів по зору необхідним ліцензійним програмним продуктом, який не розповсюджується безкоштовно. Шлях вирішення - дуже проблематичний. Але питання необхідно піднімати та вирішувати в рамках дотримання норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» (від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ), який охороняє особисті немайнові та майнові права авторів та їх правонаступників, у тому числі в сфері програмного забезпечення [62].

Інваліди по зору, які займаються програмуванням, пропонують розробляти та поширювати програмне забезпечення на базі ядра Linux. Компоненти (дистрибутиви) на базі Linux розробляються та розповсюджуються, як правило, у відповідності до принципів вільного та відкритого програмного забезпечення, а на ринку домашніх комп'ютерів кількість апаратів оснащених цією операційною системою займає 3 місце (за даними Desktop Operating System Market Share - 1,21% ПК [63].

На базі операційної системи Linux розробляються допоміжні технології для незрячих користувачів.

Дистрибутиви з допоміжними технологіями ALT Linux Homeros Friend досліджує Пожидаєв М. Він підкреслює, що ця операційна система призначена саме для використання особами з обмеженнями по зору. Зазначений дистрибутив створений на базі текстового редактору GNU Emacs, для виконання значної кількості задач. GNU Emacs надає значну кількість робочих об'єктів користувачу у текстовому вигляді, підходить для побудови системи, яка зорієнтована на використання за допомогою мовленнєвого інтерфейсу, дистрибутив оснащений певними функціями, які виконують вивід графічної інформації на екран, є можливість показу в повно екранному режимі pdf-файлів, що особливо корисно під час презентації на конференції або семінарі [64].

Огляд програмних засобів для роботи у системі Linux без візуального контролю надає також Порецький І.Б. Системний адміністратор та програміст-розробник НПФ «Ракурс» м. Санкт-Петербургу підкреслює, що існує декілька різних дистрибутивів Linux для забезпечення не візуальних методів роботи:

Slackware - є найбільш простим серед дистрибутивів, його дії прозорі та наявні, забезпечують додаткову свободу користувачу та дозволяють не втрачати контролю над ситуацією, має суттєві переваги для інвалідів по зору в умовах відсутності візуального контролю;

Debian - є дуже насичений та розвинутий дистрибутив, спектр програмного забезпечення, що поставляється є дуже широким та надійним, має повний комплект мовленнєвої підтримки.

Існує ряд дистрибутивів, підкреслює автор, які базуються на менеджері пакетів RPM і мають розвинутий спектр прикладного програмного забезпечення ? RedHat, Mandrake, BlackCat, Caldera, Suse тощо. Але вони зорієнтовані на візуальну наочність, що ускладнює їхнє використання в умовах жорсткої візуальної обмеженості. За умов мовленнєвої підтримки, використання цих дистрибутивів серед користувачів з проблемами зору має місце.

На базі ядра Linux функціонують програмні засоби не візуального доступу до інформації: скриндери, програмні синтезатори мови, драйвери для брайлівських дисплеїв (Alva Braille), апаратні синтезатори мови (Double Talk, DECtalk PC и DECtalk РС2) та т.і. [65].

Сайт Інтернету «Говорящий Linux» презентує різні дистрибутиви GNU/ Linux, а також Unix-подібні операційні системи. Зупинимось на останніх.

Серед допоміжних технологій розробники дистрибутиву Kalilinux заявляють про версію 1.0.3, яка підтримує автоматичний запуск екранного диктора Orca та зорієнтована на широке коло користувачів, але не всі питання для людей з проблемами зору в дистрибутиві вирішено [66].

Сьогодні анонсується вихід дистрибутиву Sonar 13.04 для роботи незрячих. У дистрибутиві в якості робочого оточення по замовченню завантажуеться GNOME Classic, автоматично стартує екранний диктор Orca, який забезпечує мовленнєвий та брайлівський супровід тощо [67].

Отже, на основі операційної системи Linux програмне забезпечення для інвалідів по зору розробляється досить активно, є підстави для прогнозування зростання попиту на програмні продукти на основі зазначеного ресурсу, а тому ми вважаємо необхідним спрямовувати зусилля незрячих користувачів, в першу чергу студентів, на необхідність опанування системи Linux, що буде суттєвим чинником доступу до інформаційних ресурсів незрячими клієнтами у недалекому майбутньому.

Специфіка тифлокомпютеризації викликає необхідність у спеціальному навчанні клієнта для повноцінного опанування системи роботи з ПК на основі не візуального доступу.

Зупинимось на проблемах, що виникають у цьому випадку сьогодні:

інтуїтивно зрозумілий графічний інтерфейс значно втрачає у своїй наочності під час презентації у словесній формі;

незрячий клієнт повинен мати чітке уявлення про можливості управління робочим процесом та уявляти алгоритм досягнення поставленої мети, адже за умов не візуального доступу інформація, яка звичайно допомагає вибудовувати робочий процес (панелі інструментів, підказки, що «випливають»), автоматично користувачу не надаються (її отримання вимагає певних дій));

можливості самоосвіти осіб з порушенням зору в галузі, яка розглядається, значно вужча ніж у інших користувачів, що пов'язано з психологією інвалідів (їхнім певним страхом перед ПК) та непридатністю більшості навчальної літератури з комп'ютерних питань для незрячих. Спеціальних посібників, які враховують тифлоспецифіку, недостатньо.

Тому спеціалізоване навчання осіб з глибокими порушеннями зору повинне реалізовуватись у формі системи, починатися зі школи, а продовжуватися у вузі. Вміння використовувати сучасні комп'ютерні технології - важлива складова забезпечення молодим людям з порушенням зору рівних зі здоровими однолітками стартових можливостей у житті.

Велику практичну роботу в цьому напрямі проводить Луганська обласна універсальна наукова бібліотека імені О.М. Горького.

Протягом 2009 - 2012 рр. в рамках проекту «Розвиток громадянського суспільства», який упроваджувався Програмою розвитку ООН в Україні за фінансової підтримки Міністерства іноземних справ Данії за темою: «Представлення інтересів та захист прав незахищених верств населення» та громадської організації «Луганське обласне відділення Української бібліотечної асоціації», послуги по опануванню сучасних інформаційних технологій надавала «Мобільна школа комп'ютерної та Інтернет грамотності».

За час реалізації проекту на базі структурного підрозділу бібліотеки - Інформаційно-ресурсного центру для людей з особливими потребами «Джерело» (завідуюча центром - Н.Я. Діда), була розроблена методика навчання незрячих осіб основам комп'ютерної грамотності, яка реалізовувалася на основі індивідуального підходу. Первинна адаптація клієнтів на робочому місці невілювалась за рахунок проведення індивідуальних занять, у тому числі на дому в осіб, які навчались.

В рамках реалізації проекту ефективно вирішувались питання психологічної та соціальної адаптації клієнтів.

Успішна діяльність Мобільної школи дала старт проекту - «Крок до прозріння» (керівник проекту Локоть Н.Я.), який реалізується за фінансової підтримки Посольства США в Україні.

Важливим напрямом діяльності Мобільної школи - включення осіб з глибокими порушеннями зору в інформаційний простір на основі тифлозабезпечення та спеціальних програм, які надають можливість незрячим клієнтам опанувати ПК та долучитись до сучасних інформаційних ресурсів. Як вказує тренер проекту Ракачов С.Є., зацікавлені особи можуть навчитись роботі на комп'ютері, користуватись ресурсами Інтернету, переформатувати за допомогою спеціальної програми аудіозаписи з касет на цифрові носії, відсканувати потрібний текст, роздрукувати інформацію шрифтом Брайля та отримати інші послуги [68, с. 3].

За час існування Інформаційно-ресурсного центру «Джерело» практичну допомогу по опануванню комп'ютерної грамотності отримали до 300 інвалідів по зору.

Вирішення проблем адаптації до соціуму, інтеграції у суспільство осіб з глибокими проблемами зору та сліпих доцільно, підкреслюють та доводять дослідники, починати в рамках загальноосвітніх закладів.

Д. Боугард, К. Стуен та інші вказують, що комп'ютерна техніка допомагає компенсувати більшість проблем, які пов'язані з розладами моторики, сприйняття навколишнього середовища дітьми з вадами зору [69; 70].

В процесах абілітації, реабілітації та соціалізації дітей з вадами зору використання ІКТ дозволяє застосовувати принципово нові методичні підходи до навчання, мотивації процесу оволодіння знаннями, вміннями та навичками, проектування змісту освіти, максимально індивідуалізувати оволодіння основами наук дитиною. Нові методичні рішення, професійні підходи до розв'язання вказаних проблем надає системне, цілеспрямоване, комплексне використання функціональних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, спрямовуючи їх на зменшення розбіжностей в обсязі даних, які отримують діти з порушеннями зору та їх однолітки [71].

Важливе місце у вирішенні питань отримання освіти людьми з глибокими порушеннями зору займають допоміжні технології - «Assistive Technologies», які сприяють отриманню вмінь та навичок роботи із спеціальними адаптивними комп'ютерними засобами та включення осіб з порушеннями зору в освітній процес у загальноосвітньому закладі. Джім Аллан, на основі досвіду роботи Техаської школи для сліпих дітей та дітей з глибокими вадами зору, підкреслює, що допоміжні технології для них є більше ніж засіб навчання, сучасні технології виступають основним елементом процесу освіти, такими як олівець або ручка для звичайного учня. Допоміжні технології виступають елементами, які відкривають учню з порушеннями зору шлях до базових знань, вмінь та навичок [72].

Проблема можливостей отримання рівної освіти на основі використання дистанційного навчання, яке реалізується за допомогою функціональних можливостей ІКТ - об'єкт спеціальних досліджень Ю. Богачкова, В. Бикова, К. Бугайчука, В. Кухаренка, П. Уханя та інших. Гнучкість, модульність, дальнодія, паралельність, асинхронність, які є особливостями зазначеної форми освіти - створюють можливості для суттєвого прориву в загальній та вищій освіті, професійній підготовці та перепідготовці інвалідів, їхній соціальній реабілітації.

Отже, допоміжні інформаційні технології, опанування яких повинне починатися для осіб з глибокими порушеннями зору на основі індивідуального підходу до учня в загальноосвітніх закладах, а продовжуватись у вузі, допомагають прискорити навчання, створюють додаткові шляхи доступу до інформації, дозволяють розширити коло спеціальностей для інвалідів по зору.

Поряд зі свободою та освітою фундаментальною загальнолюдською цінністю суспільства виступає праця. Тому професійна підготовка осіб з глибокими порушеннями зору, інтеграція у світ працюючих, важливий напрям використання інформаційних технологій.

М. Земцова у роботі «Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовой деятельности» базуючись на результатах та висновках дослідження про вибір професій особами зі сліпотою запропонувала для них перелік спеціальностей - складальник, столяр, бляхар, трикотажник, радист, стенографіст, масажист. Тифлопедагог підкреслює, що особи з глибокими порушеннями зору досягають добрих результатів за рахунок загального та професійного кругозору, розуміння принципів та системи дій устаткування, орієнтації у виробничому процесі [73].

Сучасні дослідники-тифлопедагоги підкреслюють, що процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства зумовив ряд змін у напрямку професійної освіти людей з вадами зору. Так, Ю. Тулашвілі вказує, що інформаційне суспільство висуває перед інвалідами нові вимоги щодо рівня освіти та компетентності у сфері професійної діяльності. Для їхньої реалізації ІКТ значно розширюють спектр можливостей, пов'язаний з появою нових приладів, комп'ютерних програм, спеціальної літератури, методик викладання предметів. Зростання вимог суспільства, його комп'ютерізація, ставить перед особами з глибокими порушеннями зору завдання по належному оволодінню сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями для отримання доступу до світового інформаційного простору. Сьогодні для незрячих відкриваються нові перспективи у сфері реалізації свого потенціалу в професійній діяльності - інформаційно-комунікаційні технології спроможні компенсувати фізичні недоліки людини, а Інтернет створює додаткові умови для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом створення віртуального офісу.

ІКТ розширюють спектр професійної реабілітації для інвалідів різних нозологій.

За даними Луганської обласної молодіжної громадської організації «Асоціація молодих інвалідів ? Схід» на Луганщині проживає 102 тис людей з інвалідністю [74]

Соціалізація осіб з особливими потребами на основі опанування сучасних технологій здійснюється у Луганській області на базі Міжрегіонального центру професійної медико-фізичної та соціальної реабілітації інвалідів (МЦПМФСЗІ) (директор Бесполудін Є.Д.) та Луганського обласного ПТУ-інтернату (директор - Мазаєва І.Ю.).

Міжрегіональний центр має можливість надати послуги для одночасного навчання - 80 інвалідам працездатного віку (60 осіб мають можливість там проживати). У закладі проходять реабілітацію та отримують професійні, соціальні, психологічні послуги та медичний супровід інваліди І - ІІІ груп з патологією опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, внутрішніх органів та систем, органів слуху та зору, розумової відсталості.

Серед спеціальностей за якими здійснюється професійна реабілітація інвалідів (швачка, манікюрниця-педікюрниця, столяр будівельний, тесляр, перукар, касир-контролер) особливе місце займає підготовка операторів комп'ютерного набору, яка здійснюється протягом 6,5 місяців. Для забезпечення фахового навчання на високому науково-методичному рівні у центрі функціонують комп'ютерні класи на 7 і 10 навчальних місць [75].

У Луганському обласному ПТУ-інтернаті також одним з чинників професійної реабілітації інвалідів є інформаційно-комунікаційні технології. Навчальний заклад на основі стандартних навчальних програм зосереджує зусилля на реалізації професійної підготовки інвалідів за фахом - оператор комп'ютерного набору (ІІ і І категорії) та оператор комп'ютерної верстки (3 категорії).

Потенційно кожний випускник-оператор комп'ютерного набору має можливості отримати конк-ретні, практичні та теоретичні знання, пов'язані з роботою на комп'ютері, які проявляються у:

володінні техніч-ною термінологією,

використанні операцій технологічного процесу опрацювання інформації (правил прийому та контролю вхідних даних),