Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

Курсова робота із соціології

Тема: Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України

Виконав студент

2 курсу 4 групи економічного факультету

Ольшанський Сергій Володимирович

Біла Церква - 2009

Зміст

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
• 1.1 Передумови та чинники генези кризових явищ в Україні у 2008 р.
• 1.2 Динаміка основних макроекономічних показників в період поширення кризи
• 1.3 Кризові явища в фінансовій сфері
• РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
• 2.1 Методологічна частина
• 2.1.1 Обґрунтування актуальності дослідження
• 2.1.2 Мета дослідження
• 2.1.3 Об'єкт і предмет дослідження
• 2.1.4 Гіпотеза дослідження
• 2.1.5 Задачі дослідження
• 2.1.6 Опис використаної літератури
• 2.2 Методична частина
• 2.2.1 Визначення досліджуваної сукупності
• 2.2.2 Розробка стратегічного та робочого планів дослідження
• 2.2.3 Методи збору первинної соціологічної інформації
• РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
• ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ДОДАТКИ
• ВСТУП
• Економічна криза, яка набула розвитку в Україні, починаючи з вересня 2008 року, здобуває все більшу глибину. Підсумки січня 2009 р. засвідчили продовження низхідної динаміки переважної більшості макроекономічних показників. При цьому криза набуває дедалі ширших вимірів, розповсюджуючись на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну сфери, невпинно погіршуючи соціальне самопочуття та очікування суб'єктів ринку й пересічних громадян. На жаль, суспільство виявилося не готовим протиставити викликам кризи цілеспрямовану консолідовану протидію. Погіршення економічного становища в Україні стало додатковим чинником загострення перманентної політичної кризи. Вкрай загрозливим феноменом є укорінення практики використання проявів кризи в якості знарядь політичного протистояння, підпорядкування антикризової політики логіці політичної боротьби. Це не лише нівелює ефективність антикризових дій влади, але й погіршує спроможність економічної системи до протидії кризі, самоадаптації економічних механізмів до кризових проявів. Відсутність консолідації притаманна не лише політикуму, але й бізнесу: останній також не лише не спромігся до вироблення та обстоювання адекватної консолідованої антикризової політики, здебільшого вдаючись до лобіювання відшкодування власних втрат за рахунок усього суспільства. Багатовимірність кризи в Україні, той факт, що глибина падіння вітчизняної економіки суттєво перевищила аналогічні показники переважної більшості країн світу, які також потерпають від світової фінансової кризи, засвідчують необхідність детального дослідження ґенези та проявів негативних процесів в Україні, виявлення внутрішніх суперечностей, які лежать в їх основі. Це має дозволити виявити оптимальні напрямки та дієві інструменти антикризової політики, спрямованої як на послаблення негативного впливу кризи, збереження макроекономічної стабільності, так і на уникнення післякризової депресії, якнайшвидше відновлення ділової та інвестиційної активності на підґрунті якісних структурних зрушень в економіці. В курсовій роботі проаналізовано процес поширення кризових явищ в Україні, зроблено спробу виокремити першочергові напрямки та запропонувати найбільш ефективні інструменти антикризової політики держави[2], аналізувалися перші прояви кризи[3] та висувалися системні рекомендації щодо запобігання та протидії кризовим явищам. Тема «Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України» на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання. Метою курсової роботи є визначення ступеня впливу світової фінансової кризи на економіку України та шляхи виходу з неї.
• РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
• Світовій фінансовій кризі присвячені статті багатьох економістів та фінансистів України. Це статті В.Пинзеника, С.Тигіпка, П.Гайдуцького. Проте кожен з них розглядає лише вплив кризи на окремий сектор економіки України. Загального ж аналізу впливу кризи на всю економіки ще здійснено не було. На даний момент не існує єдиного визначення світової фінансової системи. Наприклад, Красавіна Л.Н. вважає, що «світові валютні, кредитні, фінансові і страховки ринки є специфічною сферою ринкових відносин, де об'єктом операції служить грошовий капітал» [6]. Об'єктивна основа розвитку світових валютних, кредитних, фінансових ринків - це «закономірності кругообігу функціонуючого капіталу» . Капітали на одних ділянках, що тимчасово звільняються, перетікають на ті ділянки, де виникає на них попит. Бездіяльність капіталу суперечить його природі і законам ринкової економіки. На рівні всесвітнього господарства цю суперечність вирішують світові валютні, кредитні і фінансові ринки [20].
• Рогач О.І. визначає фінансові ринки як «сферу економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті» [16].
• Інший вчений Михайлов Д.М. проводить дослідження світового фінансового ринку з позиції інструментів, що обертаються на ньому і вважає, що в сучасних умовах світовий ринок позикових капіталів і світовий фінансовий ринок є «тотожним з понятійною точки зору категоріями, при більшій функціональності використовування останнього поняття» [9].
• При цьому предметом торгівлі на світовому фінансовому ринку є позиковий капітал, боргові інструменти і похідні контракти. З функціональної точки зору, на думку Михайлова Д.М., під міжнародним фінансовим ринком слід розуміти сукупність і взаємне переплетення національних і міжнародних ринків, що забезпечують напрям, акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів між суб'єктами ринку за допомогою банківських і інших фінансових установ для мети відтворювання і досягнення нормального співвідношення між попитом і пропозицією на капітал. А по економічній сутності, це -- система певних відносин і своєрідний механізм збору і перерозподілу на конкурентній основі кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями, економічними агентствами.[20]

Погіршення ситуації на світових ринках внаслідок розгортання світової фінансово-економічної кризи значно погіршило динаміку економічного зростання в Україні. Пік негативних змін припав на останній квартал 2008 р. Починаючи з жовтня, в Україні спостерігався негативний показник помісячного зростання ВВП. Найбільш глибоке падіння ВВП було зафіксовано у листопаді - 14,4 % в порівнянні з аналогічним місяцем 2007 р. В грудні спад виявився дещо меншим (-9,9 %), що пов'язано в основному з уповільненням темпів зниження виробництва у промисловості. Як наслідок, приріст ВВП знизився до 2,1 % на рік, у порівнянні з 2007 р. динаміка зростання зменшилася майже в 3,5 разу і виявилася найнижчим показником після 1999 року .

Найбільшого удару від кризи зазнала українська промисловість, обсяги виробництва якої в 2008 р. скоротилися порівняно з 2007 р. на 3,1 % (в 2007 р. було зростання на 10,2 %), в т.ч. в металургії - на 10,6 %, хімічній промисловості - на 6,2 %, що пов'язується насамперед зі звуженням попиту на світових ринках. Зниження вартісних обсягів експорту в ІV кварталі 2008 року склало порівняно з ІV кварталом 2007 року 15 %. Сповільнення приросту виробництва почало фіксуватися ще в червні, а вже у вересні промисловість увійшла в стадію технічної рецесії. В ІV кварталі промислове виробництво скоротилося у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року майже на 25 %. Піком падіння став листопад, коли промислове виробництво скоротилося порівняно з листопадом 2007 р. на 28,6 %. Повільне відновлення промисловості почало спостерігатися лише в грудні, що пов'язане з відновленням зростання експортних поставок металопродукції, які порівняно з листопадом збільшились на 22,4 %[18].

Поряд з промисловістю значний вплив на гальмування динаміки ВВП здійснювали будівництво та оптова торгівля. Будівництво, яке є галуззю, досить чутливою до проблем з ліквідністю, опинилося у важкому стані ще з початку року, а за результатами 2008 р. обсяг робіт в даному виді економічної діяльності скоротився на 16 %. Девальвація національної валюти, зниження купівельної спроможності населення в останні місяці року, а також ускладнення з отримання кредитів, які для торгівлі відіграють роль обігових коштів, стали факторами падіння товарообороту підприємств оптової торгівлі на 6 %.

Комплекс негативних чинників сприяв зменшенню приросту доданої вартості і в транспорті. Зокрема, зниження попиту на транспортні послуги з боку основних галузей-споживачів (добувної промисловості, металургії, машинобудування) призвело до зменшення вантажообороту на 0,2 % порівняно з 2007 р. В той же час, варто відзначити, що разом з пожвавленням економіки в грудні, вантажооборот збільшився порівняно з листопадом на 6,5 %. Більш позитивна динаміка розвитку спостерігалася відносно обсягів пасажирообороту, який в 2008 р. зріс на 4,5 % порівняно з попереднім роком.

Погіршення економічної ситуації відбилося на рівні доходів населення. Темпи приросту реальних наявних доходів, які складали в січні-серпні 13,4 %, за підсумком року знизились до 10,3 %. Темпи приросту реальної заробітної плати за вказаний період знизилися з 8,5 до 6,3 %. В промисловості, будівництві, сільському та лісовому господарстві середньомісячна заробітна плата в грудні була нижчою, ніж в серпні.

Фінансово-економічна криза суттєво погіршила фінансові результати українських підприємств, що є показовим індикатором масштабу економічної рецесії в країні. На кінець 2008 р. фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування зменшився порівняно з минулим роком більш ніж вдвічі і склав 57,9 млрд грн. (в 2007р. - 135,9 млрд грн). При цьому, прибутки прибуткових підприємств скоротилися на 23 % з 183 млрд грн. до 140,9 млрд грн., а збитки, навпаки, збільшилися майже в два рази - з 47 млрд грн. в 2007 р. до 83 млрд грн. в 2008 р.

Варто відзначити, що в перші три квартали вітчизняні підприємства продемонстрували досить оптимістичні фінансові показники, і причиною їх різкого погіршення стало саме загальне погіршення економічної ситуації в IV кварталі 2008 р. Лише за останні три місяці року збитки підприємств зросли більш ніж втричі порівняно зі збитками за всі попередні місяці минулого року, а чистий фінансовий результат скоротився удвічі.

Негативний фінансовий результат в 2008 р. продемонстрували прибуткові раніше торгівля й операції з нерухомим майном, а також більшість галузей промисловості. З позитивним показником закінчили рік лише добувна і хімічна промисловість, металургійне виробництво, машинобудування і виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. Погіршення фінансового стану промисловості підтверджує й збільшення кількості збиткових підприємств з 33,4 % до 41,3 %.

Різке погіршення фінансового стану підприємств в кінці 2008 р. не лише відбилося на їхній здатності виконувати власні зобов'язання, а і стало причиною згортання інвестиційної діяльності, скорочення зайнятості та зниження бюджетних надходжень.

Фінансово-економічна криза внесла певне розбалансування в бюджетну сферу України, що виявилося в зменшенні податкових та неподаткових надходжень, а також ускладненні фінансування дефіциту бюджету. Проте, за рахунок надпланових надходжень до Державного бюджету в перші десять місяців, за підсумками 2008 р. видатки та надходження вдалося збалансувати. Зокрема, в січні-жовтні середнє щомісячне перевищення плану доходів до загального фонду Державного бюджету складало 1,7 млрд грн. (до плану-розпису, затвердженого в грудні 2007 р.). План надходжень, який коригувався протягом року шість разів у бік збільшення, було виконано за рік на 99,9 %. Доходи Державного бюджету в 2008 р. склали 231,7 млрд грн., що на 65,7 млрд грн., або на 39,6 % більше за відповідний показник 2007 р., реальні доходи збільшилися на 8,2 %. При цьому, податкові надходження за звітний період становили 167,9 млрд грн. (на 43,9 % більше від надходжень за 2007 р.), а неподаткові - 52,8 млн грн. (на 25,4 % більше). План видатків за 2008 рік був виконаний на 95,4 % від плану, затвердженого Верховною Радою України з урахуванням всіх змін. Видатки державного бюджету в 2008 р. склали 241,5 млрд грн., що на 67,3 млрд грн., або на 27,9 % більше, ніж у 2007 р.

В той же час, внаслідок різкого скорочення промислового виробництва та валового внутрішнього продукту в листопаді-грудні, що оперативно відобразилося в надходженнях податку на додану вартість, виконання дохідної частини бюджету виявилося під загрозою. Зокрема, у листопаді невиконання плану доходів склало 2,1 млрд грн., а в грудні перевиконання планового показника вдалося досягти лише за рахунок перерахувань 3,5 млрд грн. коштів від НБУ, що не були передбачені Законом про бюджет. Без урахування цього чинника, фактичні надходження у вигляді податків та платежів від економіки були б на 2,2 млрд грн. нижчі від планових.

При цьому необхідно підкреслити, що в 2008 р. через часовий лаг зі сплати податку на прибуток (в IV до бюджету надходить податок на прибуток III кварталу) Державний бюджет іще не відчув у повному обсязі втрат від різкого зниження прибутковості в останньому кварталі року (в структурі валових надходжень до Державного бюджету частка податку на прибуток складає близько 20 %) [17].

соціологічний респондент фінансовий криза

1.3 Кризові явища в фінансовій сфері

Сповільнення динаміки і спад в реальному секторі економіки у 2008 р. супроводжувалися активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації.

У 2008 р. зростання власного капіталу банків на 34 % не відобразилося належним чином на зростанні їхніх активів, які збільшилися на 26 % (у 2007 р. ці показники були однаковими - 49 %). Впала прибутковість банківської діяльності - за даними Асоціації українських банків, середня прибутковість активів комбанків станом на 01.01.2009 р. склала 0,84 % проти 1,11 % в аналогічному періоді минулого року, а прибутковість статутного капіталу - 9,13 %, проти 14,93 % станом на 01.01.2008 р. Утім, в абсолютному виразі прибуток зріс на 36,6 % порівняно з 2007 р..[25]

Різко зменшилися темпи приросту ресурсної бази банків. За 2008 р. депозити фізичних осiб зросли на 31 % (торiк на 53,9 %), а депозити юридичних осiб - на 23 % (торiк на 49,2 %). При цьому наприкінці 2008 р. розпочався процес масового виведення ресурсів з банківської системи - за оцінками НБУ, з жовтня 2008 р. по середину січня 2009 р. з банківської системи вилучено понад 60 млрд грн., у січні 2009 р. загальний обсяг депозитів в національній валюті зменшився на 7,4 %, у т.ч. фізичних осіб - на 2,8 %, юридичних осіб - на 12,9 %.

Погіршення фінансового становища банків відбилося в підвищенні ними жорсткості власної політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки банків у національній валюті зросли з 14,4 % до 21,6 % річних). Хоча за 9 місяців 2008 р. кредити на інвестиційну діяльність зросли на 33,7 % за загального збільшення кредитів в економіку на 32,6 %, таке зростання відбулося головним чином за рахунок нарощування іпотечних кредитів, частка яких в обсязі кредитів на інвестиційні цілі підвищилася з 54,8 до 55,4 %[25].

Відбулось зростання частки проблемних кредитів. Упродовж 9 міс. 2008 р. темпи приросту заборгованості за простроченими і сумнівними кредитами на 69,2 % перевищували темпи приросту загального обсягу кредитних вкладень в економіку України, що було зумовлено зростанням заборгованості фізичних осіб за проблемними кредитами у 2 рази. За оцінками експертів МВФ, рівень проблемних кредитів зросте на кінець 2009 р. до 15 %, тоді як у 2008 р. вони оцінювалися на рівні 1,5 %.

В умовах дефіциту ресурсів активізувалося використання зовнішніх джерел нарощування банківського капіталу. У 2008 р. власний капітал банківської системи України збільшився на 51,5 млрд грн. або на 73,7 %, в основному за рахунок збільшення обсягу статутного капіталу на 42,9 млрд грн. (на 92,1 %). При цьому частка іноземного капіталу в статутних фондах банків перевищила 40 %, і на 01.10.2008 зобов'язання перед нерезидентами становили 32 % загального обсягу банківських зобов'язань). На початку 2009 року сукупний зовнішній борг України перевищив 105 млрд дол. В тому числі загальний обсяг приватного зовнішнього боргу складав 89,7 млрд дол. (з них 39,8 млрд дол. - банківської системи), майже третину з них потрібно повернути в 2009 році [21].

Створення умов для стрімкого зниження вартості активів українських фінансових установ спонукало до низки активних „рейдерських” атак з використанням негативних інформаційних інтервенцій та недобросовісної поведінки на окремі банки (насамперед, Промінвестбанк, банк «Надра»). Це стало додатковим чинником втрати довіри до банківської системи та прискорення відпливу депозитних ресурсів.

В четвертому кварталі року відбулось суттєве зменшення припливу в Україну валютних ресурсів, пов'язане з:

- зниженням в 2,7 разу чистого припливу прямих іноземних інвестицій - до 1,2 млрд дол. (у середньому за три квартали 2008 року вони становили 3,2 млрд дол.);

- скороченням обсягу чистих залучень довгострокових кредитів і єврооблігацій майже утричі порівняно з ІІІ кварталом 2008 року - до 2 млрд дол.;

- збільшенням у зв'язку з погіршенням експортної динаміки негативного сальдо зовнішньої торгівлі за підсумком року до 18,5 млрд дол. порівняно з 14,3 млрд дол. за 9 місяців року;

- зменшенням обсягу зовнішньої заборгованості банківської системи на 2,3 млрд дол. (вперше за декілька років);

- значним зростанням попиту на долари на міжбанківському і готівковому валютному ринках внаслідок дій Нафтогазу, що готувався до дворазового підвищення цін на паливо з 2009 р., зростання потреби вітчизняних банків у доларових ресурсах для забезпечення виплат по валютних кредитах, розгортання тенденції до «втечі» населення від національної валюти [28].

Це обумовило різке зниження курсу гривні та динамічні курсові коливання. Внаслідок девальвації гривні обсяг сукупного державного і гарантованого державою боргу за 2008 рік зріс на 37,3 %, до 24,6 млрд дол. (75,4 % цієї суми - зовнішній борг). Стрімкі курсові „стрибки” гривні продовжили загальний процес погіршення очікувань та зниження довіри до вітчизняної фінансової системи, дезорієнтації виробничих процесів, стали потужним інфляційним чинником[19].

Варто зазначити, що девальвація гривні, попри завдані нею значні ризики, сформувала також певний саморегулівний ефект, який полягає у підвищенні цінової конкурентоспроможності українського експорту та, відповідно, послабленні конкурентоспроможності імпорту. Внаслідок цього ефекту в грудні обсяги імпорту скоротилися до 4,7 млрд дол. - на 9,1 % порівняно з листопадом і на 34,4 % порівняно з середньомісячними обсягами імпорту за січень-листопад (7,2 млрд дол.). Це сприяло зменшенню негативного сальдо товарного балансу в грудні 2008 року до - 0,05 млрд дол., скороченню в грудні 2008 року (найбільше з 2006 року) кумулятивного дефіциту поточного рахунку[19].

РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Економічна криза, яка набула розвитку в Україні, починаючи з вересня 2008 року, здобуває все більшу глибину, набуває дедалі ширших вимірів, розповсюджуючись на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну сфери, невпинно погіршуючи соціальне самопочуття та очікування суб'єктів ринку й пересічних громадян. На жаль, суспільство виявилося не готовим протиставити викликам кризи цілеспрямовану консолідовану протидію. Вкрай загрозливим феноменом є укорінення практики використання проявів кризи в якості знарядь політичного протистояння, підпорядкування антикризової політики логіці політичної боротьби.

Бажано знати ступінь впливу світової фінансової кризи на простих людей, бізнес, верховну та місцеву владу, щоб визначити наслідки кризи. Запропонувати заходи для виходу з економічної кризи та визначити пріоритети антикризової політики України.

2.1.2 Мета дослідження.

Розробити практичні рекомендації по першочерговим заходам антикризової політики, стабілізації фінансової системи, сприяння пожвавленню економічної активності та запобігання економічному спаду, відновлення керованості національної економіки. Ці рекомендації повинні забезпечити обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ. Це важливо для підтримання економічної , соціальної та політичної стабільності, збереження трудового потенціалу нації.

2.1.3 Об'єкт і предмет дослідження

Об'єкт дослідження - населення , яке як ніхто інший відчуло фінансову кризу на собі. Серед респондентів повинні бути люди різного віку, та статусу, різних професій.

Предмет дослідження - наслідки світової економічної кризи та заходи що до виходу з неї.

2.1.4 Гіпотеза дослідження

· Більшість людей розраховують не на владу а на самих себе

· Україна модернізує свою економіку в результаті кризи.

2.1.5 Задачі дослідження

Виявлення ступеня впливу різних факторів на економіку України,

оцінити тривалість кризи, терміни виходу з неї та оцінити наслідки кризи для України. Зробити відповідні висновки.

2.1.6 Опис використаної літератури

При проведенні даного соціологічного дослідження мною була використана різноманітна література соціологічного та тематичного характеру.

В книзі Дикарєвої А.А. та Мирської М.І. „Соціологія праці” досить детально та різноманітно описано варіанти тематичних соціологічних досліджень, їх структуру, методичні принципи та рекомендації.

Паніна Н.В. „Технологія соціологічного дослідження”, Вербець „Методи соціологічного дослідження” та „Методы сбора информации в социологических исследованиях” під ред. Андрєєнкова В.Г. та Маслова О.М. - в цих працях розказано про основні етапи розробки соціологічних досліджень, про методи збору і інтерпретації інформації, а також аналізу отриманих результатів та про різні методичні поради щодо розробки соціологічних досліджень[10,11].

У статтях Я.Жаліло «Внутрішній ринок України в контексті економічної кризи», “Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи” висловлено низку рекомендацій щодо антикризової політики, спрямованої як на послаблення негативного впливу кризи, збереження макроекономічної стабільності, так і на якнайшвидше відновлення ділової та інвестиційної активності на підґрунті якісних структурних зрушень в економіці. При цьому антикризові дії мають водночас формувати необхідні структурні зрушення, які створюватимуть адаптаційне середовище та дозволять вже найближчим часом генерувати підвалини економічного зростання на основі національних конкурентних переваг[17].

2.2 Методична частина

2.2.1 Визначення досліджуваної сукупності

Досліджувана сукупність - населення. Тому що досліджувана сукупність складається з великого числа одиниць, то зробимо вибірку, що буде складатися з 30 осіб, на яких так чи інакше вплинула криза.

2.2.2 Розробка стратегічного та робочого планів дослідження

Стратегічний план дослідження

1.Вивчення та опрацювання наукової літератури, документів.

2.Опитування експертів з питань економіки, соціології.

3.Формування гіпотез дослідження.

4.Розробка анкет для вивчення питання “ Вплив світової кризи на економіку України та шляхи виходу з неї ”.

5.Статистичний аналіз отриманих даних.

Робочий план дослідження

1.Обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження.

2.Тиражування методичного матеріалу та інструментарію.

3.Вирішення аналітичних питань.

4. Розробка аналітичних завдань для комп'ютера.

5.Введення первинної інформації до комп'ютера.

6.Аналіз результатів дослідження.

7.Підготовка висновків та пропозицій.

2.2.3 Методи збору первинної соціологічної інформації

Метод аналізу документів у соціології є одним з обов'язкових, з якого починаються практично всі дослідження. Документи поділяються на статистичні (у числових виразах) і словесні (у формі тексту); офіційні (що мають службовий характер) і неофіційні (які не мають офіційного підтвердження їх правильності і дійовості); суспільні й особисті тощо. У нашому випадку можна використовувати офіційні статистичні і словесні документи суспільного значення [1].

Найбільш розповсюдженим і широковживаним у соціології є метод опитування. Він охоплює в собі використання таких дослідницьких процедур, як анкетування, поштове опитування, інтерв'ю. Опитування -- це метод безпосереднього або опосередкованого збирання первинної вербальної (тобто висловленої у словесній формі) інформації. Виділяють заочні й очні, стандартизовані (за наперед розробленим планом) і нестандартизовані (вільні), одноразові і багаторазові опитування, а також опитування експертів[3].

Серед видів опитування чільне місце займає анкетування, основним інструментом якого є питальник або анкета. На перший погляд нема нічого легшого і простого, ніж розробка питальника на будь-яку тему, пов'язану з проблемною ситуацією. Кожен із нас у повсякденній практиці постійно ставить питання людям навколо, вирішуючи за їх допомогою безліч життєвих проблемних ситуацій. Однак у соціології питання виконує функцію дослідницького інструменту, що висуває особливі вимоги до його формулювання і зведення питань в анкету[10].

Насамперед це вимоги до структури анкети. Її складовими повинні бути:

1. вступ (звернення до респондентів з коротким викладом теми, мети, завдань опитування, назвою організації або служби, яка його проводить, із інструкціями щодо процедури заповнення анкети, із вказанням на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою);

2. блоки простих питань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети, вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем);

3. блоки складніших питань, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам'яті, підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається основна первинна соціологічна інформація;

4. заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі;

5. «паспортичка», або блок із питаннями, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні тощо характеристики респондентів (стать, вік та ін.) (Див додаток 1)[11].

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ