Гендерні особливості ставлення до аборту в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерні особливості ставлення до аборту в суспільстві

аборт соціальний гендерний вагітність



Вступ

Дискусія навколо проблеми аборту не вщухає ще з тих пір, коли людство усвідомило, що з періодом настання вагітності треба було якимось чином регулювати народжуваність та народонаселення.

В останні десятиріччя проблема аборту набула найбільш гострої актуальності, тому що й дотепер у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, аборт залишається основним засобом регуляції народжуваності.

Історично це був один зі способів збільшення інтервалу між появою дітей. Аборт викликався не лише насущною суспільною потребою але й індивідуальною потребою жінки, хоча б у частковій свободі розпоряджатися своїм власним тілом і своїм життям. Тобто аборт соціальний та індивідуальний одночасно.

Можливість розпоряджатися своїм тілом в свою чергу, як безпосереднє право людини пов'язане з принципом самодетермінації тіла, «з власністю на свою особистість». Ці ідеї були висунуті в Англії в період буржуазної революції та поступово стали суттєвою частиною ліберальної політичної та правової традиції. Однак, як вказує Р. Печескі, для жінок «право на власну особистість» у зв'язку з їх роллю в процесі відтворення завжди в більшій чи меншій мірі обмежувалася суспільством. Соціальна реальність репродукції залежала від того, хто контролював відтворення населення, якими методами і з якою метою.

У ХІХ сторіччі, коли аборт почав сприйматися у контексті процесу емансипації жінок і почав пов'язуватися з правом самостійного регулювання проміжку між пологами та їх кількістю, а отже розпоряджатися своєю власною долею, держави оголошують заборону на аборт, яка була знята в багатьох країнах частково лише у ХХ сторіччі.

На мій погляд важливо підкреслити двоїстість та неоднозначність проблеми аборту. З однієї сторони виступають захисники прав жінок за їх невід'ємне право на штучне переривання вагітності, з іншої - ті хто висловлюється за заборону аборту державою. Але не можливо однозначно прийняти ту чи іншу позицію, ми повинні розглянути це питання з наукової точки зору.

З одного боку, заборона абортів ні як не вплине на зменшення їх кількості, а навпаки, такі крайні заходи призведуть до збільшення кількості абортів та порушення демократичних засад щодо невід'ємних прав людини (цей аспект ми будемо розглядати в подальшій нашій роботі). З другого боку, сучасне суспільство не можливо уявити без того, що жінки вдаються до аборту, це невід'ємна частина контролю за народжуваністю. Але така тенденція веде до збільшення кількості аборту, що негативно впливає на демографічну ситуацію багатьох країн.

Тому перш ніж розглядати цю проблему ми повинні виявити головні причини того, чому жінки в сучасному суспільстві вдаються до штучного переривання вагітності, чи пов'язано це з соціальними, економічними, психологічними аспектами, чи впливають на це зміни у ціннісних орієнтаціях.

Також важливо зазначити, що проблема аборту визначається лише як жіноча, тобто чоловік виключається з контексту цієї проблеми. Це перш за все говорить про односторонність цієї проблеми.

Новизна моєї роботи полягає у тому, що дослідження по проблемі аборту, а саме гендерному аспекті ставлення до проблеми аборту в Україні практично не розвинені. Тому я вважаю, що розгляд даного питання у сучасному українському суспільстві потребує більш детального дослідження.

Об'єкт - проблема аборту у сучасному суспільстві.

Предмет - ставлення жінок та чоловіків до проблеми аборту.

Мета моєї роботи полягає в гендерному аналізі проблеми аборту, виявленні його головних причин.

Задачі:

1. Дослідити історичні джерела вивчення проблеми аборту.

2. Окреслити загальні правові чинники аборту.

3. Виявити соціальні і гендерні аспекти планування сім'ї як важливий фактор зниження кількості абортів.

8. Виявити та проаналізувати особливості ставлення чоловіків та жінок до проблеми штучного переривання вагітності.

Структура роботи: робота складається зі змісту, вступу, першого розділу, другого розділу, висновків, літератури.



1. Визначення проблеми аборту у сучасному суспільстві

1.1 Джерела вивчення проблеми аборту

Згадування про аборт зустрічається ще у Стародавньому Китаю більш 4600 років тому. Також є свідоцтва, що стародавні мешканці Австралії і Східної Африки викликали аборт за допомогою спеціальних дерев'яних палиць. Деякі лікарі стародавності підходили до питання зважено та допускали аборт тільки у тих випадках, коли пологи загрожували небезпекою матері або дитині.

Аборт відноситься до числа найстаріших проблем медичної етики, філософії, юриспруденції та теології. Наприклад, клятва Гіппократа забороняє лікарю переривання вагітності. В той же час Аристотель вважав аборт допустимим. В позиції Аристотеля звертають на себе увагу два моменту: необхідність абортів обґрунтовується у нього демографічними цілями (регулюванням народжуваності) та одночасно він вважав аборт дозволеним, поки в зародку не сформувалася «чутливість» та «рухлива активність» [39].

Особливо аборти були поширені в еллінську епоху і в період Римської імперії. В ті часи використовували для переривання вагітності препарати спорин'ї, які не завжди викликали викидень, але викликали побочні ефекти. За таких умов смертельні випадки при абортах були не рідкістю. Відношення до аборту завжди було суперечним. Жінка або лікар, який провів аборт могли переслідуватися законом. В 200 році н.е. аборти каралися вигнанням та каторжною працею на копальнях.

В той же час, Римське право карало виробництво штучного аборту. Але це торкалося лише подружжя. Якщо аборт робили незаміжні жінки - на це не звертали ніякої уваги.

В епоху занепаду імперії у римському праві зародок трактувався як частина тіла матері тому жінка не піддавалася покаранню за вбивство плоду. І тільки пізніше ембріон (nasciturus - «маючий народитися») був наділений деякими цивільними правами [42].

Остаточне усвідомлення цінності ембріона пов'язано з виникненням християнства. Вже в епоху раннього християнства аборт ототожнюється з вбивством людини. Тому в Середні віка аборт кваліфікувався як тяжкий злочин, аналогічний вбивству родича.

Так, основоположник вітчизняного акушерства Н.М. Максимович - Амбодик, ще в 1784 р. виступав за те, щоб в критичних ситуаціях на перше місце ставити порятунок матері, а не плоду.

В другій половині ХІХ ст. в США виникає загальнонаціональний рух проти аборту. Головну роль в ньому відігравало керівництво Американської медичної асоціації. Лікарі доводили, що плід представляє собою живе створіння з моменту запліднення, тому лікарі наполягали на тому, що аборт, навіть на початку вагітності є вбивством плоду. В результаті до 1880 р. аборти в США були заборонені. Прийняті тоді закони загалом зберігалися до 60-х років ХХ ст.

У 1869 році британський парламент прийняв «Акт о злочинах проти особистості», згідно з яким аборт почав вважатися тяжким злочином.

В 50-ті роки ХІХ ст. одна з перших американських феміністок С. гримке в нарисі «Подружжя» писала о «праві жінці вирішувати. Коли вона буде матір'ю, як часто і при яких обставинах»

На початку ХХ ст. американська феміністка М. Сангер вперше застосувала термін «контроль за народжуваністю» [20; 236].

Таким чином, ми розглянули джерела вивчення проблеми аборту з періоду Стародавності до теперішнього часу. Але цей аналіз був би не повним, якщо ми не розглянемо джерела вивчення проблеми аборту в СРСР.

Економічна розруха в поєднанні з дезорганізацією шлюбних відносин висунула на перший план проблему регулювання вагітності: При відсутності ефективних контрацептивів, головним засобом уваги були штучні аборти.

У 1920-х роках ризик померти від інфекції в наслідок аборту був в 60-120 разів вище, ніж у результаті пологів [16].

І.С. Кон в своїй праці «Сексуальна культура в Росії» відмічає, що при легалізації абортів соціально-медичні міркування переважили моральну турботу о збереженні життя плоду, на чому, як до, так і після прийняття цього указу наполягали гінекологи… Кількість абортів після цього різко підвищилась (по деяким даним - втричі; у 1924 році, якщо вірити місцевій статистиці акушерів, у Ленінграді аборти складали 50% від загальної кількості народжень, проте кількість нелегальних абортів стрімко знизилася [16; 176].

Однак масові аборти самі по собі представляли проблему. У 1926 році у СРСР було легально, у лікарнях, зроблено 102709 штучних абортів [16].

Після заборони аборту робота по пропаганді і розвитку контрацепції була фактично загорнута. Навчання застосування контрацепції було виключено з числа обов'язків лікарів жіночої консультації, Центральна комісія по боротьбі з абортами була ліквідована, друк статей і відомих видань по цьому питанню припинився. Протягом 20-літнього періоду заборони абортів в СРСР взагалі не займалися питаннями розвитку та вдосконалення контрацепції. Репресивне антиабортне законодавство залишалося до 23 листопада 1955 року. Істотно підняли народжуваність репресивними заходами Радянській владі не вдалося: після короткотривалого підйому, вже у 1938 році народжуваність знову почала знижуватися. Радянська влада намагалася вирішувати проблеми народжуваності адміністративними методами, і ця політика повністю провалилася. Зі всього вище перерахованого можна зробити висновок, що радянська влада, перш за все, забороняючи аборти і не поширюючи контрацептиви, боялася значного зниження народжуваності в країні. Крім того, перехід від абортної стратегії до контрацептивної означав би суттєве розширення прав особистості та заміну державного контролю за репродуктивною поведінкою індивідуальним самоконтролем, таким чином, це суперечило головним політичним настановам радянської влади.

1.2 Правові проблеми аборту

Розкриваючи взаємини права і медицини в широкому контексті, варто зазначити, що проблема правомірності штучного переривання вагітності (аборту), поряд із трансплантацією, психіатрією, генетикою, клонуванням, є свого роду барометром рівня правового забезпечення медичної діяльності. Важливо зазначити, що проблеми аборту є комплексними, що підтверджується на міжнаціональному рівні фактом роботи над цими питаннями Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав (Тобес Брижит, 2001). Це положення не випадкове. Проблема аборту одночасно торкається інтересів і долі як мінімум двох людей - жінки, що вирішила перервати вагітність, й ембріона (плоду), що знаходиться в її утробі.[30]

Статистичні дані, що показують значну кількість зроблених абортів в Україні, переконливо свідчать про необхідність комплексного, у тому числі теоретико-правового аналізу ситуації, що склалась. Важливим є положення, що розкриває суть проблем, які виникають при здійсненні аборту, які містяться у Декларації Осло про медичні аборти, прийнятої Всесвітньою Медичною Асамблеєю (1970): "Визначення ставлення до цього питання (аборту -- Авт.) і правил його розв'язання у даній державі або громаді лежить поза компетенцією медицини; лікарі повинні лише забезпечити захист своїм пацієнтам і відстояти власні права в суспільстві". Справді, першочерговим завданням юристів є вироблення єдиних правових принципів і на їхній основі прийняття законодавчих актів, які б врегульовували усі сторони такої важливої проблеми як аборт. Без сумніву, подібні рішення повинні прийматися лише на основі попереднього теоретико-правового дослідження, всебічного обговорення із залученням лікарів, філософів, представників релігійних і громадських організацій, інших зацікавлених сторін.

Насамперед необхідно визначиться з термінологією. Під абортом розуміють будь-яке штучне переривання вагітності. З метою висвітлення співвідношення права на життя і медичної допомоги цікавим є саме штучне переривання вагітності, тобто виконане за бажанням жінки. Світова практика свідчить про відсутність у даний час переважаючої моделі правового регулювання абортів. Так, наприклад, у США, що славляться своїми демократичними принципами, питання регламентації штучного переривання вагітності характеризуються певними особливостями. Питання про право жінки на аборт, за формою медичний, набув тут яскраво вираженого соціально-політичного забарвлення. Верховний суд США, розглядаючи справу про правомірність абортів, прийшов до висновку, що "право на автономію особи досить широке і включає у себе право жінки прийняти рішення про переривання небажаної (за тих чи інших причин) вагітності". Однак у контексті абортів право на особисту автономію не абсолютне: жінка не може "переривати свою вагітність, на якій би стадії вона не захотіла, яким би способом вона не захотіла і з будь-якої причини вона одна того не захотіла" Суд установив, що в межах трьох місяців вагітності жінка вправі вільно вирішувати питання про аборт, а з моменту появи життєздатності плоду -- проведення штучного переривання вагітності забороняється, за винятком виникнення загрози для здоров'я чи життя жінки.

Нідерланди, країна з яскраво вираженим ліберальним законодавством щодо багатьох аспектів суспільних відносин, пов'язаних зі здоров'ям, має своє законодавство про аборти. Інтерес до нідерландського досвіду вбачається у тому, що, незважаючи на доступність абортів, у цій країні відзначається надзвичайно низький відсоток їхнього здійснення. Відповідно до Акта про аборти, прийнятого протягом 1981-1984 pp., проведення операції штучного переривання вагітності правомірно за наявності таких умов:

? є показання до аборту (так звана "надзвичайна ситуація");

? лікар дає поради, але остаточне рішення приймає сама жінка;

? після подання заяви повинен минути п'ятиденний термін, даний "на обмірковування";

? аборт дозволяється до настання життєздатності плода (верхня межа - 22-ий тиждень вагітності).[30]

Зупиняючись на загальносвітових тенденціях законодавчого забезпечення абортів, слід зазначити зростаючу ліберальність правових баз у цьому контексті.

У національному законодавстві питання аборту регламентоване у ч. 6 ст. 281 Цивільного кодексу України й у ст. 50 Основ законодавства України про охорону здоров'я, де передбачено, що штучне переривання вагітності може бути проведене за бажанням жінки при вагітності строком не більше 12 тижнів. У випадках, визначених законодавством, аборт може бути проведено при вагітності від 12 до 22 тижнів. За незаконне проведення аборту наступає кримінальна відповідальність відповідно до ст. 134 Кримінального кодексу України. Окреслена проблематика детально врегульована і на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, Наказом МОЗ України від 20.07.2006 № 508, яким затверджено Інструкцію про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, у якій визначено методики проведення абортів, Наказом МОЗ України від 29.12.2005 № 782, що затвердив Клінічні протоколи з акушерської і гінекологічної допомоги, які закріплюють у тому числі питання медичного аборту.

Операція штучного переривання вагітності повинна бути безпечною для вагітної. Небезпечний аборт - це процедура переривання небажаної вагітності спеціалістом, який не володіє необхідними навичками, або в умовах, які не відповідають медичним стандартам (п. 1.5 зазначеної Інструкції).

Деталізуючи законодавчі норми щодо штучного переривання вагітності Інструкція закріплює, що у термін вагітності до 12 тижнів аборт здійснюється за поінформованим бажанням жінки. Для пацієнток, яким проводиться така операція, здійснюється передабортне та післяабортне консультування щодо особливостей певного методу переривання вагітності, можливі його наслідки для здоров'я за Методикою передабортного та післяабортного консультування вагітної щодо особливостей певного методу штучного переривання вагітності та видається Пам'ятка пацієнтці щодо штучного переривання вагітності.

Проведення штучного переривання вагітності у пацієнтки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників, а в пацієнтки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою (ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

За відсутності протипоказань до проведення операції штучного переривання вагітності вагітній видається "Консультативний висновок спеціаліста", затверджений наказом МОЗ України 29.12.2000 № 369 зі штампом амбулаторно-поліклінічного лікувального закладу, де вказується найменування стаціонару, куди направляється пацієнтка для переривання вагітності, термін вагітності, а також, за наявності, результати додаткового обстеження.

Важливо зазначити, що перед проведенням операції штучного переривання вагітності пацієнтка заповнює бланк Інформованої добровільної згоди на застосування визначеного методу переривання вагітності.

Повага до жінки не дозволяє ставитись до неї як до засобу відтворення нового покоління. У цьому сенсі невиправдано відмовитись від операцій штучного переривання вагітності. Доцільно формувати законодавче регулювання абортів на таких принципах:

1. повага до права жінки самостійно розпоряджатися ситуацією щодо наявності вагітності;

2. створення умов щодо попередження проведення кримінальних штучних переривань вагітності;

3. декларування і впровадження у життя державної політики, спрямованої на зменшення кількості абортів як засобу регулювання народжуваності.

Ці міркування необхідно законодавчо закріпити з тією метою, щоб запобігти виникнення конфліктних ситуацій у сфері проведення абортів. При такому підході існує велика ймовірність створення якісної нормативно-правової бази, яка ґрунтуватиметься на компромісі між правами і законними інтересами матері та прагненням держави і суспільства забезпечити право на життя ще не народженої людини і тим самим сприяти поліпшенню демографічних показників країни.

1.3 Ставлення в суспільстві до аборту

Тим не менше навколо аборту в суспільстві починає складатися атмосфера недоброзичливості. У ряді випадків у засобах масової інформації, у виступах представників церкви, політиків чиниться психологічний тиск на жінок. Згідно цільовим установкам критиків аборту, їх можна розділити на три великі групи.

До першої групи належать лобісти західних корпорацій, що виробляють засоби контрацепції. Для широкого збуту цієї продукції в Росії необхідно змінити культуру репродуктивної поведінки насамперед жінок, які потенційно є найбільш масовими споживачами на ринку контрацептивів. Тому подальший розвиток цього ринку у нас можливо тільки при заміні аборту як основного засобу регулювання жіночої фертильності контрацепцією. З величезних коштів, які західні фірми витрачають на рекламу, частина, безумовно, йде на оплату таких лобістів. Як приклад такої "прихованої" реклами засобів контрацепції наведемо транскрипцію звукозапису передачі, адресованої підліткам, від 14 серпня 1997 року на державному (!) Російському телебаченні.

Кореспондент І.Філатова запитує дівчину: Аборт - нормальний вихід з ситуації при небажаній вагітності? Дівчина: Я не вважаю, що це нормальний вихід. Тому що, по-перше, наноситься шкоди власному здоров'ю. А по-друге, я вважаю, що людське життя - якщо їй дано існувати, то не можна перешкоджати цьому. Інша дівчина: Вона (жінка, що зважилася на переривання вагітності) думає тільки про себе. А оцінити всі обставини вона не може.[Далі йдуть кадри, зроблені під час операції аборту]. Чоловічий (!) Голос за кадром:Зараз лікар вводить матері інструмент, званий вакуум-кюретка. Цей інструмент, приєднаний до вакуумній трубці, яка підведена до електронасоса, що створює засмоктує тиск близько 55 міліметрів ртутного стовпа. Дитина (!?) Відчуває загрозу своїй безпеці (!?), Починає рухатися швидко і тривожно. Удари його серця частішають зі ста сорока до двухсотударов в хвилину. Він широко відкриває рот - як під час крику. (!?) (Тривожна музика). Мембрана прорвана! Навколоплідної рідини вийшла. Вакуммний інструмент присмоктується до тіла дитини. (!?)

[Музика звучить голосніше]. Під дією тиску дитина (!?) По частинах (!?) Видаляється з матки.У кадрі Ю.Олейченко, Президент організації "Право на життя": Вагітність не повинна закінчуватися абортом. Це завжди небажано - в будь-якому віці. Особливо велике коло проблем виникає у зв'язку з раннім вступом дівчини у доросле статеве життя. Якщо дівчина завагітніла - так це не найкраще, що можна їй побажати, якщо вона завагітніла в такому молодому віці. Але якщо при цьому вона ще зробила аборт, то це другий удар по її організму. У кадрі дівчина, яка зробила аборт:

У перший раз я зробила аборт в п'ятнадцять років, а в останній раз - два місяці тому. Я вважаю, що це нормально. Тому що я ще не можу мати дитину - з різних причин. У мене немає коштів, у мене немає сім'ї, у мене немає навіть освіти для того, щоб дати йому якесь виховання, - ні матеріальне, ні духовне. У мене нічого подібного немає, тому я вважаю, що це нормально!

Звучить музика і радіолуни - "Це нормально! Це нормально!"

Ніжний жіночий голос Ю.Олейченко на тлі музики: З самого початку, з моменту зачаття ембріон є живою істотою. Дійсно релігії всього світу так само вважають, і насправді логіка підказує. Для того щоб цей зародок, це істота перетворилося на людину, нічого вже додавати не потрібно! Все вже є! Його потрібно тільки годувати - і він буде рости. Він буде формуватися і перетвориться в людини. Кадри пологів. І голос акушерки: "Ще-ще-ще! Давай-давай-давай! А-а-а-х!" (Звучить "Ave Maria").

Весь цей набір пропагандистсько-виховних засобів впливу на жінку, причому, юну, - бо передача адресована підліткам (залякування фізичним болем, хворобами, звинувачення в егоїзмі, безвідповідальності і навіть у вбивстві (!), З посиланнями на "здоровий глузд", "наукові дані "та" всі релігії світу "), був притягнутий, однак, авторами передачі для однієї абсолютно утилітарною завдання.

Особисто я впевнена, що потрібно дуже добре подумати, перш ніж дати життя людині ... А втім, всіх цих проблем можна легко уникнути.

Друга група критиків аборту об'єднує медиків та фахівців, а також політиків, які з тих чи інших причин висловлюють незадоволеність склалася за роки радянської влади "абортної культури" репродуктивної поведінки. Це, якщо можна так висловитися, група "реформаторів". У більшості своїй вони висловлюються за обмеження аборту і переорієнтацію форм контролю фертильності з переривання небажаної вагітності на її недопущення. В принципі визнаючи, що держава не повинна втручатися у вибір жінками моделі репродуктивної поведінки, вони, тим не менш, вважають "м'яке втручання" держави у напрямі стимулювання зміни "абортної культури" репродуктивної поведінки не тільки допустимим, але й необхідним. Само число абортів в Росії і перше місце, яке стійко тримає Росія за цим показником, представляється їм найважливішим аргументом на користь змін. Деякі з них також вказують, що аборт є основною причиною високого рівня материнської смертності, безпліддя та гінекологічних захворювань. Так, за даними О.Попова, кожен четвертий випадок материнської смертності пов'язаний з наслідками абортів, у тому числі й кримінальних (17). Визнаючи недоцільність законодавчого заборони аборту, ці фахівці стверджують, що "така заборона могла б тільки загнати аборти в підпіллі і зробити їх ще більш небезпечними" (16).За словами І.І. Гребешевой: "Аборт повинен бути легальним, доступним, безпечним і ... рідкісним" (З виступу І.І.Гребешевой. В Комітеті у справах жінок, сім'ї та молоді в Державній Думі Російської Федерації 7 червня 1995 року). Характерно, що в розгорнулася полеміці з проблеми аборту багато неправомірно зараховують фахівців з планування сім'ї до числа безумовних прихильників аборту, і зокрема інтерпретують у цьому дусі діяльність Російської Асоціації "Планування сім'ї". Враховуючи наведені слова її директора, це, строго кажучи, не так.

Третьою групою критиків аборту є політики, вчені та активісти громадських організацій, яких об'єднує традиційний пронаталістську (або так званий "державницький") підхід до аборту. В цілому їх аргументи можна підсумувати таким чином.

1. Доводи від геополітики. Легальний аборт і наділення жінок правом самостійно вирішувати питання про материнство ставить під загрозу геополітичні інтереси Росії, бо спрямований на те, щоб скоротити приріст її населення, що призведе до ослаблення держави і подальшого його остаточного розпаду і колонізації країни. Поряд з плануванням сім'ї аборт, на їхню думку, слід розглядати в контексті економічної та фінансової експансії Заходу і політики МВФ та Світового банку, спрямованих на зниження народжуваності в країнах третього світу і Росії і здійснюваних згідно з логікою: "Менше людей - більше розвитку" (18 ).

Деякі прихильники цієї точки зору називають міжнародний рух за репродуктивні права "неомальтузіанство" (19).

2. Доводи від демографії. В якості безперечною аксіоми використовується теза про необхідність розширеного (в крайньому випадку простого) відтворення населення для "збереження нації". З констатується факту глибокої демографічної кризи "вимирання" нації (насамперед російських) робляться дуже далекосяжні висновки, іноді із залученням "доводів від геополітики", іноді без них - в залежності від політичної (антизахідної або прозахідної) орієнтації висловлюються (20).

3.Доводи від "трансцензуса". Стверджують, що "питання про право жінки народжувати чи знищити свій плід сам по собі є некоректним ... - Ми не творці, а лише провідники чужого творчого проекту. Для віруючих - це Бог, для атеїстів - Природа" (20). А раз процес зачаття "трансцендентний", то аборт є злочинним свавіллям жінки або, говорячи мовою релігії, "гріхом".

4. Доводи від традиційної моралі. Широке поширення аборту розглядається як показник важкій стадії морального розкладання суспільства і сексуальної розбещеності. Саме словосполучення "вільний секс", тобто сексуальні відносини без мети зачаття, викликає у них реакцію гострого неприйняття. "Набуття дітей веде людину до життя кращої якості, - стверджує Мелетій, митрополит Нікопольський. - Без дітей світ ставатиме все більш песимістичним, все більш саморуйнівним. Тож сили, спрямовані проти життя, вимагають погасити надію, недооцінюючи і вбиваючи дітей. Колись діти представляли собою саме велике щастя для подружжя. Сьогодні вони заважають, вони є перешкодою в їх прагненні до сексуального задоволення. І коли після такого зв'язку виникає вагітність, її переривають, щоб звільнитися від незручностей "(21).

5. Доводи від прав людини. Ембріон, людський зародок в утробі матері розглядається як що володіє всіма правами людини вже з самого зачаття. Найважливішим із них є право ембріона на життя. Крайні прихильники такої точки зору виступають навіть проти аборту за життєвими показаннями для матері, і таким чином "право на життя" ембріона тлумачиться ними як абсолютне (22).

Полеміка навколо аборту, суперечки прихильників різних підходів до аборту, як бачимо, безпосередньо виходячи на обговорення проблеми права жінки на штучне переривання вагітності як одного з найважливіших репродуктивних прав та окреслює широкий контекст соціальних відносин, в які аборт (реально або уявно) включений. На жаль, в цій полеміці поки слабо чути голоси самих жінок. А їхнє ставлення до аборту в чому визначить її майбутнє.

В даному розділі ми розглянули основні джерела вивчення проблеми аборту за часів Стародавнього Китаю, Греції та Риму. В період існування цих цивілізацій аборт заборонявся хоча все ж таки мав місце та активно застосовувався. В Середні віки аборт кваліфікувався як тяжкий злочин, аналогічний вбивству родича та карався смертною карою. Хоча можна зазначити, що заборони на аборти як такової не було, тому як він в деякій мірі був не вигідний державі. В другій половині ХІХ ст. в США виникає загальнонаціональний рух проти аборту. В наслідок цього відбувається заборона на аборти. Але з демократизацією держав, їх розвитком, посиленням прав людини, з появою в ХХ ст. феміністичних рухів, які активно захищали право жінки на власний розсуд розпоряджатися власним тілом держави знімають заборону на аборти.

Що ж стосується розгляду проблеми аборту в СРСР, то можна відзначити, що ця проблема та дискусії на цю тему були закриті аж до 1988 року, а аборти робили загалом нелегально, тому як радянська влада перш за все забороняючи аборти і не поширюючи контрацепцію боялася значного зниження народжуваності та розширення прав особистості.

Якщо говорити про сьогоднішню ситуацію навколо проблеми аборту, то можна зазначити, що обговорення цієї проблеми має більше оціночне забарвлення ніж наукове дослідження цієї проблеми.

Не менш важливим є правове забезпечення штучного переривання вагітності, які здійснюється за допомогою Цивільного та Кримінального кодексу України, в яких відзначається право жінки на аборт і загальні положення незаконного проведення аборту.

Таким чином в першому розділі нашої роботи ми розглянули яким чином з періоду Стародавності та до сучасного часу розглядається проблема аборту.

2. Гендерний аспект ставлення до проблеми аборту

2.1 Гендерне громадянство і абортна культура

Яке відношення має аборт - або штучне переривання вагітності - до проблематики гендерного громадянства? Якщо ми відповімо на це питання, читачеві стане ясним основний пафос даної статті. Аборт - це не тільки досвід вагітної жінки, яка вирішила відмовитися від дітонародження, і не тільки професійний навик лікаря-гінеколога. Це практика, параметри якої відображають стан репродуктивної культури в суспільстві.

Репродуктивна поведінка в сучасному суспільстві в значній мірі регулюється особистим вибором людей, підкріпленим експертним знанням. Право жінки на медичне переривання вагітності в сучасних суспільствах не повсюдно, але широко поширене. Але це не єдине з репродуктивних прав. Серед останніх можна виділити також право на знання в області сексуальних практик, право на охорону репродуктивного здоров'я та інше. У законодавстві РФ всі ці права «прописані», але їх реалізація не завжди інституційна забезпечена.

Радянську репродуктивну культуру називають абортною. Це означає, що довільне переривання вагітності було масовим досвідом російських жінок. Досі Росія за показником кількості абортів йде попереду всіх розвинених країн, що багато в чому є культурною спадщиною радянського періоду.

Що таке гендерне громадянство і при чому тут аборти?

У соціології громадянство розуміється не тільки як державно закріплений статус (сукупність прав і обов'язків), але і як соціальні практики, що формуються у взаємодії з державою з приводу прав. Категорія «громадянства» є гендерне маркірування, оскільки зберігаються відмінності громадянського статусу жінок і чоловіків. Жіноче громадянство визначається цільовою політикою, гендерними ідеологіями, проявляється в стійких практиках жінок. У різних історичних контекстах жінки можуть мати (або не мати) рівні з чоловіками економічні, політичні та соціальні права, вони можуть бути виділені в особливу категорію громадян, наділену «позитивними» і «негативними» привілеями. Репродуктивні права доречно віднести до блоку соціальних прав. Вони задають нормативні рамки репродуктивних практик.

Радянська держава, незважаючи на закріплене в нормативних документах рівність статей, здійснювало розрізнення громадян за ознакою статі та створювало рамки гендерного поляризованого громадянства. Політика щодо абортів - один з аспектів державного конструювання радянської жіночності. На прикладі аналізу цієї політики ми можемо зрозуміти, як держава та її інститути створювали рамки специфічних жіночих практик, що одержали поширення саме в радянському контексті.

В даному випадку на прикладі вивчення регулювання і практики абортів ми розглядаємо жіноче громадянство на декількох рівнях: рівні нормативних актів та офіційних ідеологій (нормалізують суджень), з одного боку, і рівні стратегій жінок з контролю репродуктивної поведінки - з іншого.

Легалізація аборту і більшовицький проект «Нова жінка».

Будівництво комуністичної держави супроводжується політичною програмою вирішення так званого жіночого питання і формування нової радянської жіночності. Політика формування нової жінки представлена ??рядом нормативних актів і політичних кампаній, покликаних перетворити її в радянську громадянку - робітницю і матір. Однією з найважливіших і разючих для свого часу заходів більшовицької гендерної політики була перша в світі легалізація медичного аборту (1920 р.) . Легалізація аборту передбачала, що рішення про переривання вагітності приймає жінка, але воно повинно було бути санкціоноване суспільно-політичної інстанцією, яка видає направлення на проведення операції. Для твору аборту в державному медичному закладі жінки повинні були пройти комісію, яка давала відповідний дозвіл з соціальних або медичними показаннями. До складу комісії входили: представник (ница) партійної організації (як правило, член жіновітділа), представник місцевкому і лікар. Легалізацію аборту, здавалося б, можна інтерпретувати як важливий крок у політиці емансипації жінок. Однак у текстах більшовицьких ідеологів того часу постійно підкреслювалося, що цей закон є вимушеною мірою, зумовленої зростанням кількості кримінальних абортів в період післявоєнної розрухи, зміною соціального ладу і аномією.

Експертне співтовариство за підтримки політичних інстанцій активно пропагувало контрацептивні засоби того часу. Одним з фокусів санітарно-гігієнічного дискурсу було утворення в області репродуктивного здоров'я. При цьому радянські медики відзначали руйнівні наслідки аборту для репродуктивного здоров'я жінки. У популярній брошурі того часу, що ставить перед собою завдання «виховання мас населення в дусі статевої гігієни», читаємо: «Часте проведення аборту сильно підриває статеве здоров'я жінки. Навіть при успішному результаті операції нерідко залишається після неї запалення слизової оболонки матки ... 75% всіх наступних маткових захворювань залежить від виробленого раніше аборту. Тому до аборту дозволяється вдаватися тільки у виняткових випадках, що роблять розвиток вагітності чомусь вкрай небажаним, і, крім того, тільки на початку вагітності - не пізніше 2-х місяців після останніх місячних «7.

Більшовицьке держава спочатку не розглядало материнство як приватна справа радянської громадянки. Материнство оголошувалося громадянським обов'язком, підтриманої государств8. Репродуктивна обов'язок жінки трактувалася не як відтворення роду або сім'ї, а як відтворення радянського громадянина - члена великий трудовий сім'ї радянського народу, що будує комуністичне суспільство в умовах ворожого оточення. Більшовицький гендерний проект передбачав, що батьківські функції багато в чому візьмуть на себе радянські комунальні та виховні установи. Саме вони в змозі виховати колективістські якості нової людини. У середині 1920-х рр.. влади починають кампанію «За новий побут», орієнтовану на звільнення жінок від «кухонного рабства» і колективізацію домашньої праці. На цьому тлі поширюється мережу дитячих садків і ясел - так вирішується «питання» про громадському вихованні нових радянських громадян. Одним з аспектів кампанії стає розвиток сексуальної освіти і пропаганда «статевої гігієни». Популярні медичні брошури, масові журнали «Робітниця», «Комуністка» і «делегатка» популяризують контрацептиви, засоби жіночої статевої гігієни, обговорюють питання статевої моралі і сексуального розвитку, підкреслюють роль соціальних установ у здійсненні колективістських орієнтованого та гендерного поляризованого батьківства.

У 1920-і роки експерти журналу «Робітниця» - лікарі-гінекологи - у розділі «Охорона здоров'я» рекомендують засоби запобігання вагітності, розроблені лабораторією протизаплідних засобів Відділу охорони материнства і дитинства Наркомату охорони здоров'я, такі як паста «Прекопсоль» з приладом (ціна 1 руб .), кульки «Контрацептив» (20 шт. - ціна 1 крб. 20 коп.), желатинові циліндри «Контрацептив» (див.: Працівниця, 1930, № 10). У популярній медичній літературі пропонуються «запобіжні заходи від небажаної вагітності», що включають промивання, спринцювання, застосування «замикаючих песарій» («лікарських кульок з масла какао з хіною і борної кислотою», використання внутрівагінальних губочок, гумових ковпачків); спосіб проф. Шутнова, «складається під упорскуванні жінці під шкіру чоловічого сімені». Рекомендовані лікарями запобіжні заходи для чоловіків - переривання статевого акту і використання кондомів. При цьому наголошується, що «переривання статевого акту шкідливо відбивається на нервовій системі чоловіки», «часто веде до статевих перекручень, статевої неврастенії і часто є причиною розвитку у чоловіків статевого безсилля», а у жінок викликає важкі нервові розлади і катар матки. Тому рекомендується його уникати. В якості сучасних засобів застосовується тимчасова стерилізація шляхом опромінення насінних желе9. Відзначимо, що радянська медична експертиза підкреслює ефективність і менший ризик саме жіночих способів контролю вагітності.

Отже, гендерна політика є значущою частиною революційних перетворень. Нова жінка - радянська громадянка - мобілізується державою на участь у комуністичному будівництві. При цьому материнство підтримується соціальною політикою і держава конструює контракт між радянською робітницею і новою владою. Нормативні судження влади визначають батьківство переважно як материнської-державну функцію. Батьківство репрезентується як економічний борг (див. законодавство про аліменти). Наслідком радянської політики гендерної громадянства є тенденція відчуження отцовства10. Концепція гендерного громадянства побудована на поляризації підлог, незважаючи на декларацію їх політичної рівності. Ідеологія материнського обов'язку жінки входить в оборот політичного маніпулювання, але материнство не є примусовим.

2.2 Особливості уявлень чоловіків і жінок відносно проблеми аборту

Важливим показником при дослідженні гендерного аспекту ставлення до проблеми аборту є відношення чоловіків та жінок до дошлюбних статевих стосунків. За даними проведеного нами дослідження в відношенні чоловіків та жінок до сексуальних відносин існують певні відмінності.

Відношення чоловіків та жінок до дошлюбним сексуальним стосункам (%).

Варіанти відповідей	Стать респондента
	чоловіки	жінки
1. Дошлюбні сексуальні відносини недопустимі.	0	6
2. Можливі тільки з майбутньою дружиною (чоловіком)	4,25	10,5
3. Можливі, якщо є почуття	8,5	20,25
4. Корисні, необхідні для здоров'я.	26,5	18
5. Важко відповісти	1,5	4,5



В відповідях на це питання є відмінності оцінювання чоловіками та жінками дошлюбних сексуальних зв'язків. Жінкам характерна більша романтизація цієї події, вони частіше пов'язують це з наявністю почуттів до партнера, а серед чоловіків більше тих, хто вважає, що сексуальні відносини необхідні та корисні для здоров'я, тому що не пов'язують своє інтимне життя з майбутнім шлюбом.

На питання «Чи існує для вас проблема попередження вагітності?» просліджується така картина.

Таблиця. Чи існує для Вас проблема попередження вагітності?(%).

Варіанти відповідей	Чоловіки	Жінки
Так	20	33,5
Ні	11,5	13
Важко відповісти	9,25	12,75

Як ми бачимо більша кількість респондентів відповіла позитивно на це питання. Це пояснюється тим, що частина респондентів вже мають дитину або ще не збираються її народжувати. Спостерігається деяка відмінність у відповідях по статевій ознаці: дане питання, хоча й у незначній ступені, більш хвилює жінок.

Це в деякій мірі свідчить про те, що чоловіки усвідомлюють, що проблема попередження вагітності справа обох партнерів, тому можна прогнозувати поступове зменшення кількості абортів. Ці данні підтверджують висунену нами гіпотезу дослідження.

На питання: «Як ви вважаєте, чи є проблема аборту актуальною на сьогоднішній день?» .

Чоловіки та жінки також відповіли по різному. Чоловіків в меншій ступені турбує ця проблема ніж жінок. 22,5% жінок та 10,5% чоловіків вказали, що проблема аборту є актуальною, відповідь скоріш актуальна відмітили 13,25% чоловіків та 15,75% жінок, скоріше не актуальна - 3,5% чоловіків та 6,75% жінок. Не актуальною проблему аборту вважають 5,5% чоловіків та 4,5% жінок, варіант важко відповісти вибрали 8% чоловіків та 9% жінок. Це говорить про те, що наша гіпотеза не підтвердилася, тобто не можна говорити, що проблема аборту в рівній мірі цікавить як жінок так і чоловіків.

Також на наш погляд необхідно вказати як чоловіки та жінки бачать проблему аборту, тобто в чому вона на їх думку полягає.

Більша частина чоловіків (16%) та жінок (20,5%) відповіли, що проблема полягає у тому, що відбулася зміна моральних цінностей, в результаті чого аборт розглядається як «нормальне» явище та один зі способів контрацепції до якого завжди можна вдатися.

Не набагато менше була вибрана відповідь, що зазначена проблема полягає в тому, що велика кількість абортів впливає на демографічну ситуацію в сучасному українському суспільстві, а зокрема у м. Луганську. Цей варіант відповіді обрали 7,75% чоловіків та 17% жінок.

Також на думку 10% чоловіків та 10,5% жінок проблема аборту полягає у тому, що аборт негативно впливає на здоров'я жінок, які до нього вдалися.

І найменша кількість респондентів вважають, що проблема аборту полягає у збільшенні кількості абортів серед дівчат-підлітків - 5% чоловіків та 9% жінок.

Рис.



Розрізняються відповіді опитаних на питання «Чи обговорювали Ви проблему аборту зі знайомим, друзями, родичами?»

На це питання позитивну відповідь дали 33,75% жінок та 10,75% чоловіків. Негативну відповідь дали 19,75% чоловіків та 20% жінок, відповідь важко відповісти обрали 8,25% чоловіків та 10,5% жінок. Тобто на відміну від жінок, які в більшій мірі обговорювали це питання з родичами, друзями та знайомими, чоловіки практично ніколи не обговорювали це питання, це на нашу думку пов'язано з тим, що це питання в більшості стосується жінок ніж чоловіків.

Що ж стосується головних причин абортів, які відмітили респонденти, то тут спостерігаються такі відповіді:

Головною причиною абортів як чоловіки так і жінки вважають важке матеріальне становище - 12,25% чоловіків та 14,25% жінок вибрали цей варіант відповіді.

Також серед основних причин аборту зазначається зміна моральних цінностей, так вважають 7,5% чоловіків та 11,25% жінок, проблеми зі здоров'ям - 5,25% чоловік та 5,75% жінки, недостатня інформованість про небажану вагітність та засобах контрацепції - 3,75% чоловіків та 6,5% жінок. Існують і відмінності при відповіді на це питання. Так 11% жінок вважають, що головною причиною аборту є низька культура населення, в свою чергу лише 6% чоловіків відмітили цей варіант відповіді. 10,5% жінок зазначили, що причиною аборту є ранній вступ до статевого життя серед підлітків, таким же чином відповіли 4,75% чоловіків.

На питання « Як Ви вважаєте, хто повинен приймати рішення про аборт?» можна прослідкувати наступну тенденцію у відповідях:



Рис.

22,75% чоловіків та 11,75% жінок вказали, що приймати рішення про аборт повинна виключно жінка, про те, що рішення про аборт повинно прийматися обома партнерами зазначили 13,5% чоловіків та 31,25% жінок, виключно чоловік - 3,25% чоловіків та 4,5% жінок. Тобто наша гіпотеза підтвердилася.

Що стосується питання про заборону абортів державою, то більшість як чоловіків так і жінок (27,25% та 41,5%) вважають, що заборони на аборти в нашій країні не повинно бути, тобто він повинен бути офіційно дозволений.

Для нашого дослідження також важливо було дізнатися які фактори на думку чоловіків та жінок міста Луганська впливають на вибір жінки на користь аборту.



Рис.

Так 1% чоловіків та 3,75% жінок вважають, що на вибір жінки робити аборт чи ні впливають погані взаємовідносини з чоловіком; 1,25% чоловіків та 1% жінок вважають, що важливим в прийманні цього рішення є поради родичів та друзів; 3% чоловіків та 6% жінок вибрали варіант відповіді - вибір на користь кар'єри або освіти; 6,25% чоловіків та 7,25% жінок першочерговим вважають, що на цей вибір впливає те, що жінка вже має дитину або кілька дітей; 5,25% чоловіків та 6,5% жінок відмічають скрутне матеріальне становище сім'ї або самої жінки, як важливий фактор вірогідності аборту; 2,75% чоловіків та 8,5% жінок вирішальним при виборі аборту вважають просто небажання жінки мати дітей; також 1,75% чоловіків та 3,25% жінок обрали варіант відповіді - у зв'язку з віком жінки; на думку 4% чоловіків та 2,25% жінок важливим при прийнятті рішення жінкою зробити аборт є відсутність роботи; 2% чоловіків та 2,75% жінок відмітили серед важливих факторів матеріальну залежність від батьків. Але найбільш вирішальним фактором при виборі жінки на користь аборту є на думку респондентів відмова батька від дитини (цей варіант відповіді обрали 5,5% чоловіків та 7,5% жінок) та незапланована (позашлюбна) вагітність - 7,25% чоловіків та 8,25% жінок.

Також ми пропонували жінкам відповісти на питання: «Чи робили Ви аборт?». Це питання було дуже важливим для нашого дослідження, так як ми хотіли прослідкувати залежність кількості абортів від кількості наявних дітей та рівня освіти у жінок і таким чином або підтвердити або спростувати висунену нами гіпотезу.

Таблиця. Розподіл відповідей респонденток, які робили аборт в залежності від кількості дітей (%).

Кількість дітей	Варіанти відповідей на питання: «Чи робили Ви аборт?»
	Так	Ні	Відмовилися відповідати
Немає дітей	16	68	16
Одна дитина	26	65	9
Двоє дітей та більше	37	48	15

Таким чином, враховуючи кількість абортів, можна прийти до висновку, що рівень сексуальної культури нашої молоді надзвичайно низький ( тим паче, якщо вважати, що відмова від відповіді може приховувати позитивну відповідь, тобто кожна друга респондента з двома дітьми робила аборт). Про це свідчить і той факт, що кожна третя респондентка, яка не має дітей, також робила цю операцію, не дивлячись на вірогідність безпліддя внаслідок ускладнень, викликаних абортами. Також окремо варто відмітити, що рівень освіти практично не впливає на поведінку респонденток: на питання про аборти дали позитивну відповідь 26% опитаних з середньою і неповною середньою освітою та 21% жінок з вищою освітою. Необхідно також звернути увагу на те, що кількість абортів по масиву опитаних прямо пропорційно їх віку: чим доросліше респонденти, тим більша кількість абортів приходиться на цю вікову групу. Тому можна констатувати, що дві останні гіпотези нашого дослідження підтвердилися: на кількість абортів впливає вік і кількість наявних дітей та кількість абортів не залежить від освіти респонденток.



2.3 Соціальні і гендерні аспекти планування сім'ї, як фактор зниження кількості абортів

У всьому світі, а насамперед в Україні проблема планування сім'ї розглядалася в основному як жіноча проблема. Однак останні роки все активніше обговорюються питання о ступіні участі чоловіків у рішенні цієї проблеми, які перш за все розглядаються в контексті підвищення загальної культури, а також як основна міра в збереженні репродуктивного здоров'я. Чоловіки нарівні з жінками відповідальні за планування сім'ї і репродуктивне здоров'я.

Під плануванням сім'ї слід розуміти діяльність сім'ї, яка спрямована на досягнення бажаного числа дітей в прийнятні для себе строки [25; 21].

Надання чоловіком інформації та послуг в області охорони репродуктивного здоров'я важливе не тільки для самих чоловіків, але й для жінок. Активне залучення чоловіків в процес планування сім'ї сприяє покращенню показників репродуктивного здоров'я.

Несприятлива ситуація з репродуктивним здоров'ям, яка склалася в Україні, значною мірою пов'язана з низьким рівнем сексуальної культури населення та браком знань щодо репродуктивної поведінки, з недосконалістю системи інформування з цих питань, що було зумовлено недостатнім розвитком служб планування сім'ї, яке є важливим складником заходів щодо поліпшення репродуктивного здоров'я і головним фактором зниження кількості абортів.

В роботі «Про становище сімей в Україні: державна доповідь за підсумком 2000 р.» визначається, що відповідно до програми дій Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку (1994 р.): «…метою програм планування сім'ї має бути надання можливості подружнім парам та окремим особам вільно та відповідально приймати рішення щодо кількості своїх дітей і часу їх народження та мати необхідну інформацію і засоби щодо здійснення цього, а також можливості інформованого вибору та доступності всього спектра безпечних і ефективних методів» [27; 52].

Медико-соціальна і соціально-демографічна значимість планування сім'ї в Україні обумовлена значним рівнем репродуктивних втрат, пов'язаних із високим рівнем поширення абортів.

З метою розв'язання зазначених проблем репродуктивного здоров'я населення у вересні 1995 р. Постановою Кабінету Міністрів України №736 була затверджена «Національна програма планування сім'ї». Стратегічні завдання даної програми:

1. Формування державних структур, які мають займатися плануванням сім'ї;

2. Підготовка медичних і педагогічних працівників до роботи у сфері планування сім'ї;

3. Підвищення доступності послуг із планування сім'ї;

4. Підвищення рівня знань серед населення з питань планування сім'ї, статевого виховання та формування відповідальної статевої поведінки» [27; 52]

Складовою частиною ідеології цієї Програми був тендерний підхід: її завдання стосується не тільки жінок, а й чоловіків.

Проводиться досить значна інформаційна робота із зазначених питань, але вирішення проблеми репродуктивного здоров'я українського населення потребує більш широкого залучення засобів масової інформації, особливо з огляду на те, що сільське населення практично не одержує майже ніякої спеціальної організованої інформації, і послуги планування сім'ї залишаються для нього малодоступним.

Також необхідно відмітити такий важливий аспект, як проблема гендеру у формуванні майбутнього батька та майбутньої матері.

Потреба в дітях - най інерційніша частина репродуктивної поведінки. Будучи результатом засвоєння репродуктивного досвіду попередніх генерацій і відповідних репродуктивних норм, потреба в дітях змінюється вкрай повільно. Репродуктивні норми, які детермінують репродуктивну поведінку особистості або сім'ї, являють собою принципи і взірці поведінки, пов'язані з народженням певної кількості дітей у різних соціальних групах. Репродуктивні норми мають властивість трансформуватися в звичаї та традиції з причин їх усталеності в низці генерацій, зберігаючись тривалий час після того, як обставини та умови життя, що викликали їх, вичерпають себе.