Гендерні стереотипи та армія: погляд соціолога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Факультет соціології

Кафедра соціології

Реферат з дисципліни «Гендерна соціологія»

на тему: «Гендерні стереотипи та армія: погляд соціолога»

Виконав Студент 363 групи Афтенюк І.С

Перевірила Кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри соціології Іванова І.Ф

Миколаїв, 2017

ПЛАН

ВСТУП

1. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ

2. АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

3. ПРАКТИКА ТА СТАТИСТИКА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Останні роки точаться дискусії із приводу інтеграції жінок до лав Збройних Сил України. Ставляться запитання на кшталт: «чи може жінка бути професійними солдатом?» (адже армія та війна - це так звана «нежіноча» справа). Якою повинна бути сучасна армія: професійною, ієрархічно-замкнутою спільнотою, чи має реагувати на соціальні зміни в суспільстві, зокрема на зміну ролі жінки у суспільстві?

Дана проблема обговорюється на високому політичному рівні - наприклад, перший віце-спікер Верховної Ради України Ірина Геращенко вказала на брак гендерної рівності в Збройних силах України під час першого Українського жіночого форуму в Києві: «…На посадах у ЗСУ сьогодні 22 тис. 771 жінка - військовослужбовець. На офіцерських посадах - 3 тис. 916 жінок. У нас 43 жінки-полковники, і жодної жінки-генерала ». Також з цього приводу можна згадати проведене у 2015 році за підтримки Українського Жіночого Фонду та за сприяння «ООН Жінки» дослідження “Невидимий батальйон”. Назва дослідження метафорично називається «невидимий батальйон», адже йдеться саме про жінок, які воюють (мобілізовані чи як доброволиці), але інтереси та потреби яких доволі часто ігноруються державою. [1].

Отже, дана проблематика наразі є актуальною, і вимагає соціологічного розгляду, інтерпретації та тлумачення. Цьому й присвячено дане дослідження.

1. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ

Під стереотипом в психології розуміють спрощене, схематизоване, часто спотворене або навіть помилкове та характерне для сфери повсякденної свідомості уявлення про будь-який соціальний об'єкт (людину, групу людей, соціальну спільноту і т. п.). Вперше термін «соціальний стереотип» ввів У. Ліпман [2]. Він визначав соціальні стереотипи як образи світу, які економлять зусилля людини при сприйнятті складних соціальних об'єктів і захищають його цінності, позиції і права. Іноді стереотипами називають стійкі, регулярно повторювані форми поведінки [3].

Стереотипи мають кілька функцій:

· когнітивну, тобто упорядкування інформації;

· афективну, тобто протиставлення «свого» і «чужого»;

· соціальну, тобто розмежування інгрупових і аутгрупових явищ [4].

Ці функції створюють структури, що дозволяють людям орієнтуватися в повсякденному житті.

Існує безліч найрізноманітніших стереотипів, у тому числі і гендерних - культурно і соціально обумовлених уявлень про властивості і норми поведінки чоловіків і жінок. При цьому гендерні стереотипи правомірно розглядати з двох позицій: у чоловічій та жіночій самосвідомості - з одного боку, та у колективній суспільній свідомості - з іншого [5]. Таким чином, під гендерними стереотипами розуміються стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру, відповідні поняттям «чоловіче» та «жіноче» [6]. Цей термін слід відрізняти від поняття гендерна роль. Гендерна роль - це модель поведінки, характерна для представників тієї чи іншої статі в даному суспільстві. Така поведінка зазвичай відповідає прийнятим у суспільстві стереотипам.

Гендерні стереотипи - це, по суті, соціальні норми. Це поширені уявлення про те, що чоловікам і жінкам притаманні певні властивості і моделі поведінки, які підтримують переважна більшість людей.

Американські психологи, що вивчали гендерні стереотипи, зробили два важливих висновки:

· гендерні стереотипи сильніше расових;

· існує тиск гендерних стереотипів, і члени групи, щодо яких ці стереотипи діють, їх приймають.

Можна назвати безліч подібних стереотипів, наприклад стереотипне уявлення про чоловіка як лідера, уявлення про домінування чоловіків і конформізм жінок, причому вони характерні в рівній мірі і для чоловіків, і для жінок.

Гендерні стереотипи так само, як і інші види соціальних стереотипів (наприклад, етнічних, політичних, конфесійних, професійних), відображають особливості сприйняття людьми представників власної та іншої гендерної групи.

Наприкінці 70-х рр.. американський вчений Г. Теджфел перерахував основні висновки, що стосуються соціального стереотипу: «По-перше, люди з легкістю виявляють готовність характеризувати великі людські групи (чи соціальні категорії) недиференційованими, грубими і упередженими ознаками. По-друге, соціальні стереотипи певною мірою можуть змінюватися залежно від соціальних, політичних та економічних змін, але цей процес відбувається вкрай повільно. По-третє, вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони належать» (Tajfel, 1982) [7].

Концептуальні основи вивчення гендерних стереотипів, визначення та підходи, аналіз їх змісту та механізмів створення в соціокультурному просторі розглядаються у багатьох дослідженнях. Однак визначення гендерних стереотипів залишається предметом дискусії. Ряд західних дослідників, до числа яких відносяться Р. Ешмор і Ф. Дель Бока, ставлять в основу особистісні характеристики чоловіків і жінок і розглядають «гендерні або статево-рольові стереотипи як схематизований набір уявлень про персональні характеристиках чоловіків і жінок». В іншій групі центральне місце займають гендерні відносини, а відповідні визначення, як правило, носять більш складний і розгорнутий характер. Зокрема, Б. Рода вважає, що «гендерні стереотипи - це соціально сконструйовані категорії" маскулінності "і" фемінності ", які підтверджуються, в залежності від статі, поведінкою, різним розподілом соціальних ролей і статусів серед чоловіків і жінок, а також підтримуються психологічною потребою людини поводитися відповідно до соціальних очікувань і відчувати свою цілісність і несуперечність» [8].

Остання група визначень бере за основу самі концепти маскулінності і фемінності. Так, Рензетті і Курран розуміють гендерні стереотипи як «схематизовані, узагальнені образи маскулінності і фемінності» [9].

Існує значна узгодженість гендерних стереотипів різних культур.

Чоловіки сприймаються як агресивні, автократичні, зухвалі, домінуючі, винахідливі, сильні, незалежні, грубі, розумні; жінки - як емоційні, мрійливі, чутливі, покірні і забобонні. Водночас крос-культурне дослідження 14 культур показало досить великі відмінності в гендерній ідеології суспільства. У країнах з високим соціально-економічним розвитком - більше рівності, в більш традиційних культурах (наприклад, в таких країнах, як Індія, Пакистан, Нігерія) більше гендерних відмінностей.

На даний момент в гендерних дослідженнях існують кілька теорій, що пояснюють появу гендерних стереотипів і їх стійкість.

Перша теорія (відома під назвою «зерно істини») - заснована на припущенні, що гендерні стереотипи мають під собою певний грунт, тобто відображають реальні відмінності між статями, хоча і перебільшують їх. Відповідно до іншої концепції соціальних ролей, гендерні стереотипи виникають в результаті особливостей соціалізації хлопчиків і дівчаток, в результаті навчання їх різним соціальним ролям з причини історичного поділу праці між статями, пов'язаного з традиційним домінуванням чоловіків [10]. Теорія когнітивного розвитку робить акцент на придбанні дітьми відомостей про світ - пізнаючи світ, вони вивчають гендерні стереотипи. «Теорія гендерної схеми", не виключаючи зміст двох останніх концепцій, вимагає враховувати в придбанні гендерних стереотипів культурний фактор.

Існує ще одне можливе пояснення полярності гендерних стереотипів. На відміну від багатьох інших соціальних стереотипів, вони відображають взаємодію лише двох груп - чоловіків і жінок. У ряді досліджень бінарність взагалі трактується як базовий принцип осмислення гендерних відмінностей [11]. Через таку полярність як, наприклад, неповна відповідність чоловіка стереотипу маскулінності тягне за собою не заперечення його мужності, а приписування йому жіночих характеристик.

Гендерні стереотипи являють собою специфічний когнітивний конструкт, якому притаманні схематичність і спрощеність. Діючи подібно схемам, ці стереотипи управляють обробкою інформації яка надходить до нас. Внаслідок цього ми схильні запам'ятовувати тільки ту інформацію, яка служить підтвердженням даних стереотипів. Гендерні стереотипи як когнітивна структура базуються на чіткій системі орієнтирів (схем) щодо прийнятної або неприйнятної для чоловіків або жінок поведінки.

Дану ситуацію можна пояснювати умовами гендерної соціалізації, а також тим, що людині зручніше і простіше жити в системі стереотипізованих уявлень про гендерні відносини, оскільки для особистості функції, які виконують стереотипи, дуже значущі. Так, той такий Г. Теджфел виділяє дві функції соціальних стереотипів на індивідуальному і дві - на груповому рівні.

До перших двох функцій відносяться:

· когнітивна (схематизація, спрощення і т. д.);

· ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного Я-образу);

До соціальних функцій відносяться:

· ідеологічна (формування та збереження груповий ідеології, яка пояснюватиме і виправдує поведінка трупи);

· ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового Ми-образу) [7].

Для аналізу гендерних стереотипів як соціально-психологічного феномена використовуються такі теоретичні напрями, як когнітивізм та соціальний конструктивізм. У відповідності з цими напрямами виділяються два ракурсу вивчення гендерних стереотипів:

· аналіз гендерних стереотипів як стійкої когнітивної схеми, в якій відображені характеристики гендерних груп;

· аналіз гендерних стереотипів як культурного нормативного еталона, з яким співвідносяться індивідуальні та групові риси та особливості поведінки.

Досвід гендерної соціалізації значною мірою визначає, чи перетворяться гендерні стереотипи в упередження. Коли говорять, що людині притаманні гендерні стереотипи, то мають на увазі, що він упереджено ставиться до всіх представників протилежної статі незалежно від їх індивідуально-психологічних особливостей.

Упередження (забобони) відрізняються від стереотипу. Стереотип є узагальненням, якого дотримуються представники певної групи щодо іншої, в той час як упередження передбачає ще й судження в категоріях «добре» або «погане», щодо інших людей навіть при нестачі інформації про них і про мотиви їхньої поведінки. Люди часто більш прихильно ставляться до своєї групи і менш прихильно - до тих, хто в неї не входить. Наприклад, члени однієї сім'ї думають, що вони краще за членів інших сімей; європейці можуть думати, що вони краще африканців; чоловіки - що вони краще жінок і т. п. [12].

Існують наступні гендерні упередження:

· гендерні відмінності фундаментальні і біологічно обумовлені;

· біологічні передумови сприяють кращому пристосуванню чоловіків і жінок до виконання різних ролей;

· гендери відокремлені один від одного, але рівні;

· традиційні гендерні ролі найбільш повно задовольняють потреби суспільства.

Забобони - це установки, що перешкоджають адекватному сприйняттю повідомлення, групи людей чи дії. Як правило, людина не усвідомлює чи не хоче усвідомлювати свої упередження і розглядає своє ставлення до об'єкта упередження як наслідок об'єктивної та самостійної оцінки фактів. Забобони складаються на основі спотвореної або неповної інформації.

Забобони можуть дуже сильно впливати на результати діяльності. Цілий ряд досліджень переконливо продемонстрував, що люди, які потрапляють до лав меншин або мають низький соціальний статусом, насправді починають гірше виконувати завдання, що вимагають деяких навиків і концентрації уваги. Було також показано, що забобони і установки суспільства щодо жінок привчають і їх недооцінювати свої інтелектуальні здібності щодо чоловіків.

Таким чином, одне з джерел забобонів - це нерівний статус: забобони допомагають виправдовувати економічну і соціальну перевагу тих, у кого в руках багатство і влада. Забобони і дискримінація взаємопов'язані: дискримінація підтримує забобони, а забобони узаконюють дискримінацію.

2. АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

Як вже було сказано, щодо залучення жінок до військової служби, а тим паче до участі у бойових діях ні в Україні, ні навіть у «розвинутих» у питанні гендерної рівності країнах Заходу не існує консенсусу громадської думки. «Modus operandi» сучасного суспільства стосовно даної проблематики визначений у наступних трьох абзацах.

Американська дослідниця Меді Сігел виокремила три групи чинників, що сприяють інтеграції жінок в армію: зміни збройних сил; зміни соціальної структури суспільства та зміни культури. Під змінами у збройних силах дослідниця розуміє зміну концепції національної безпеки, воєнної технології, організаційної структури армії, призначення збройних сил та політики рекрутування військовослужбовців. Зміна соціальної структури суспільства полягає в тому, що протягом останніх десятиліть жінки активно вийшли на ринок праці та в публічну сферу. До культурних факторів М. Сігел відносить зміни культурних цінностей по відношенню до ролі жінки в західних суспільствах та популярність ліберального принципу рівності прав і можливостей [13].

Дійсно, участь жінок у військовій діяльності довгий час викликала суперечки. Аргументи противників гендерної рівності головним чином стосувалися фізичної та психологічної неспроможності жінок проходити військову службу, проблеми забезпечення згуртованості, боєготовності та підтримки морального духу підрозділу, укомплектованого представницями жіночої статі. Але подібні аргументи неодноразово спростовувалися соціологічними дослідженнями. З'ясувалось, що жінки страждають від психологічних, фізичних незручностей та напруженого графіку роботи так само, як і чоловіки.

Численні експерименти також з'ясували перебільшення значення питання гігієни для військовослужбовиць. Щодо аргументу про деструктивну роль жінок в армії, то дослідження функціонування гендерно-змішаних підрозділів армії США також спростовують цей стереотип. Змішані підрозділи були більш схильними до емпатії, проявляли цікавість до національних, культурних особливостей країн, де проводилася операція, а також віддавали перевагу несиловим формам взаємодії з місцевим населенням. жінка армія гендерний стереотип

Аргументи проти - ті самі стереотипи, забобони, упередження, мають набагато серйозніше підґрунтя, аніж може здатися на перший погляд. Вони ґрунтуються, з одного боку, на соціальних фактах та індивідуальному соціальному досвіді, а з іншого боку - підкріплені даними природничих наук.

1. Перевага чоловіків над жінками в візуально-просторовому інтелекті:

Статевий диморфізм на рівні «візуал» - «аудіал» - (жінки люблять вухами), а також той факт, що у чоловіків велику площу займає тім'яна частина кори, відповідальна за просторове сприйняття, зумовлює біологічно детерміновані та еволюційно визначені переваги чоловіків у тому виді діяльності, що є об'єктом нашого дослідження. Так само у чоловічої статі більше за розміром мигдалеподібне тіло головного мозку (процесор сигнальної системи людини), яке «вмикає» реакцію на небезпеку («врятуватися втечею або вступити в бій). Як вважають дослідники, це означає, що чоловікові простіше зорієнтуватися у великій будівлі, і він гостріше відчуває небезпеку, а отже - і реагує на неї.

2. Чоловіки більш агресивні: в індивідуальному, а найголовніше - груповому плані (в групі самців індивідуальний рівень агресивності різко зростає). Ці дані корелюють з вищевказаним фактом про більший рівень емпатії у «змішаних» підрозділах.

3. Чоловіча ексклюзивна здатність до структураціі та ієрархізації простору, обумовлена здебільшого соціально (проте базується, знову ж таки, на еволюційних особливостях психіки). Таннен внесла великий внесок у те, щоб довести: подібні патерни поведінки (демократичний стиль керівництва - жіночий, чоловічий - авторитарний) формуються на ранніх етапах соціального розвитку і, можливо, обумовлені міжпівкуллєвою асиметрією.

5. У чоловіків вищий больовий поріг: жінки відчувають біль сильніше, ніж чоловіки, вони також більш сприйнятливі до дотику. «Механізми сприйняття болю мозком відрізняються в залежності від статевих гормонів», - говорить доктор Нік Лосефф, невролог Національної лікарні неврології і нейрохірургії в Лондоні. «Ембріон чоловічої статі з самого свого зародження «купається» в тестостероні, який і зумовлює особливості його мозку». Обробка больового сигналу відбувається в жіночому мозку інакше, як випливає з томографічних досліджень. Квазім Азіз, професор нейрогастроентерології Лондонської школи медицини і стоматології, вважає, що біль сильніше впливає на емоції жінки, ніж чоловіки. «… це позначається і на тому, як часто вони повідомляють про біль. Відомо, що деякі види хронічного болю, наприклад, синдром подразненого кишківника або фіброміалгія частіше зустрічаються у жінок. Не виключено, що більш емоційна реакція на біль може призводити до того, що жінки просто частіше повідомляють про ці больові синдроми, ніж чоловіки…».

6. Швидкість реакції: відмінності між статями вдалося виявити і на рівні зв'язків між нейронами. Ученим з університету Пенсільванії (США) вдалося встановити, що ці системи в чоловічому і жіночому мозку істотно різняться. Дослідження американських вчених передбачало моделювання та аналіз системи нейронних зв'язків у майже тисячі випробовуваних чоловічої і жіночої статі у віці від 8 до 22 років. Для моделювання коннектома мозку був використаний один з видів магнітно-резонансної томографії. Аналіз структури зв'язків проводився за допомогою ряду статистичних методів, всі вони дали на виході схожу картину. Було доведено, що тенденція розвитку жіночого мозку - формування все більшої кількості стійких зв'язків між віддаленими частками мозку і різними півкулями. Тенденція ж розвитку чоловічого мозку - формування комплексу тісних зв'язків між сусідніми відділами мозку, створення локальних нейронних підмереж. Таким чином, вдалося показати, що робота мозку жінок і чоловіків має принципові відмінності - перш за все, мозок чоловіка спеціалізований на внутрішньопівкульних зв'язках, а мозок жінки - на міжпівкульних. Всі учасники дослідження були розділені на три вікові групи (дитинство, юність, дорослий вік), що дозволило також простежити динаміку появи відмінностей між статями. З'ясувалося, що траєкторії розвитку чоловічого і жіночого мозку розходяться вже в дитинстві, але більш очевидною різниця стає в юності і зрілому віці. Виявлені особливості роботи мозку дозволяють жінкам одночасно використовувати можливості обох півкуль мозку, підключаючи до вирішення завдань і аналітичні, і інтуїтивні механізми. Завдяки цьому у жінок, зокрема, краще розвинені навички соціального пізнання і навчання. Система ж зв'язків в чоловічому мозку сконструйована так, що дозволяє чоловікові мати значну перевагу в рішенні задач просторової орієнтації і координації дій.

7. Рівень інтелекту: дослідження, проведені у Великобританії, виявили зв'язок чисельної переваги чоловіків серед вчених з інтелектуальними відмінностями чоловіків і жінок. Вони продемонстрували, що для високих рівнів IQ, число чоловіків, що володіють таким інтелектом, перевершує аналогічне число жінок. Так серед кількох тисяч людей, задіяних в дослідженні, чоловіків з IQ рівня 125, характерного для дуже розумних людей, було в два рази більше, ніж жінок. А чоловіків з рівнем 155, що відповідає геніальності, було навіть в 5,5 раз більше. Ось вам і відповідь, шановна Ірино Геращенко, стосовно «ефекту скляної стелі» у ЗСУ.

3. ПРАКТИКА ТА СТАТИСТИКА

Міжнародний досвід залучення жінок до збройних сил

Вважається, що чи не вперше у світі жінки стали повноправними у Канаді в 1895 р. Їх приймали на військову службу в мирний час не тільки у структури забезпечення, а й у бойові частини. Прийняття в Канаді в 1985 р. Закону про права людини сприяло тому, що жінкам стали доступними 75% військових спеціальностей.

Ще одна батьківщина фемінізованої армії -- Велика Британія. У 1653 р. там з'явилися перші жіночі військові шпиталі, розраховані на 350 поранених. А в 1917-1919 рр. у складі Британських Збройних сил були сформовані Жіночі Королівські ВПС, Королівський допоміжний корпус ВМС і Жіночий легіон секції автотранспорту чисельністю 100 тисяч осіб. А нещодавно у світових медіа з'явилася новина, що жінкам у Великобританії дозволять воювати на передовій.

Ізраїль також є яскравим прикладом залучення жінок на військову службу. Коли в 1948 році створювалася ця держава, жінки були активно залучені до оборонної діяльності. Окрім того, 26% офіцерів ізраїльської армії - жінки. Армія оборони Ізраїлю ЦАХАЛ на 35% складається із жінок.

Армія США - також є прикладом того, що жінки інтегровані до майже усіх військових посад. На початку грудня 2015 року Міністр оборони США Ештон Картер заявив, що жінкам стануть доступні нові позиції, в тому числі в піхоті, розвідці та спецпідрозділах.

Більш привабливі умови служби для жінок намагаються створити і в Збройних силах Польщі. Віднедавна у польській армії започатковано посаду Уповноваженої у справах військової служби жінок. Це військослужбовиця, яка опікується усім спектром «жіночих» проблем у війську.

Серед перших кроків до інтеграції жінок у НАТО була також розбудова політики рівних можливостей, боротьби із дискримінацією і домаганнями. Ще у 1961 році старші офіцерки НАТО організували конференцію задля обговорення ситуації із інтеграцією жінок у збройні сили країн Альянсу []. У 1976 році було утворено таку структуру як Комітет із питань жінок у збройних силах НАТО, який у 2009 році було перейменовано на Комітет НАТО із гендерних питань. Відповідно до Резолюції 1325 Ради безпеки (2000) - яку Україна досі не підписала - підкреслюється важливість зміни бачення ролі жінок не тільки як жертв конфліктів, а й як учасниць розв'язання конфліктів і миротворчої діяльності на рівні із чоловіками.

Українські реалії

Представництво жінок у сфері оборони України також поступово зростає, що відповідає загальносвітовим тенденціям. Але зростання чисельності військовослужбовиць, особливо служби за контрактом, пов'язана не з престижем самої служби, а, в першу чергу, з небажанням чоловіків займати малооплачувані посади. Окрім того, жінки займають переважно так звані «фемінізовані» спеціальності: медперсонал, фінансисти, логістика, зв'язок.

На початку жовтня 2015 року начальниця Управління комунікацій та преси Міністерства оборони України Оксана Гаврилюк на брифінгу в Києві повідомила, що участь у проведенні АТО вже взяли 938 жінок. Всього службу у Збройних силах України станом на початок жовтня 2015 року проходять близько 14,5 тис. військовослужбовиць та 30,5 тис. жінок працюють у Збройних силах. Майже 2 тисячі з них - це офіцерки, і 35 жінок займають керівні посади в Міноборони, Генштабі та підрозділах Збройних сил України. Ситуація дещо покращилася, як ми бачимо в порівнянні з вищенаведеними Іриною Геращенко даними станом на кінець 2017 року.

Але кількість посад, які відкриті для жінок в українській армії, залишається невеликою. Ті, хто служить у Збройних силах України, стикаються із гендерною дискримінацією та упередженим ставлення із боку командного складу. Так, згідно із результатами соціологічного опитування українських військовослужбовиць (2010) основними причинами гендерної дискримінації зазначено застарілі традиції та уявлення про роль і місце жінки у суспільстві; недосконалість нормативно-правової бази з питань захисту прав людини і громадянина (незалежно від його статі); відсутність дієвих механізмів впровадження ідей гендерної рівності; невідповідність гендерних стандартів Збройних силах України соціальним потребам військовослужбовців.

Збройні сили України мають розроблену гендерну політику, яка відповідає загальнодержавній гендерній політиці та передбачає забезпечення ефективного впровадження гендерного підходу у життєдіяльність війська для створення гарантій рівних прав та можливостей людини незалежно від її статі. Однак, виникає проблема із сталістю механізмів і реалістичністю упровадження заявленої політики рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Військовий конфлікт на території України спонукає державу ретельніше поставитися до питання інтеграції жінок у збройні сили і надати можливість жінкам служити на передовій. Наприклад, чималий резонанс, зокрема, у ЗМІ, отримали представлені 5 грудня 2015 року результати вищезгаданого соціологічного дослідження «Невидимий батальйон: участь жінок у військових діях в АТО».

Результати опитування 42 жінок, які воюють в АТО, засвідчили, що основні проблеми, на які вказали майже всі респондентки: проблема їхньої можливості приймати рішення в армії. Жінки фактично не допускаються до прийняття рішень у Збройних силах. Чимало з них не є офіційно оформленими, і, фактично, не мають можливості отримувати оплату за свою працю, а надалі не матимуть державних пільг, статусу учасниці бойових дій і всього, що з цього буде виходити. Інша проблема стосується того, що деякі жінки оформлені не на ті посади, якими займаються. Також на державному рівні не обговорюються такі побутові питання як брак спеціалізованого медичного обслуговування для жінок, відповідних розмірів форми і взуття, незадовільні умови проживання. Фактично, інфраструктура Збройних сил України облаштована під потреби чоловіків і виключає із армії жінок із їхніми специфічними потребами [13].

ВИСНОВКИ

Результатом провадження комплексу вищевказаних юридично-організаційних заходів країн Північноатлантичного Альянсу стало те, що серед загальної чисельності армій країн-членів НАТО жінки на 2017 рік становлять приблизно 10%, а саме - понад 300 тис. осіб. Україна вже впритул наблизилася до цього показника. Тому умовно можна вважати, що гендерний паритет майже встановлено.

Щодо сприйняття суспільством даної тенденції, то я впевнений - ставлення чоловіків однакове як у США, так і в Україні. Однаково негативне. Просто у найдемократичнішій країні світу занадто жорстка «спіраль мовчання», та суспільна дія «феномена нетерпимой гипертолерантности».

Підсумувати увесь цей масив інформації я хотів би цитатою видатного вітчизняного та американського генетика Ф. Добржанського: «nothing in biology makes sense except in the light of evolution». А я, як соціолог, маю право її переформулювати таким чином - «ніщо в суспільному житті не має сенсу, окрім як крізь призму еволюції».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Електронний ресурс. Режим доступу: https://ua.censor.net.ua/n463634.

2. Липпман У. Общественное мнение / Пер. с англ. Т. В. Барчунова, под ред. К. А. Левинсон, К. В. Петренко. М., // Институт Фонда «Общественное мнение», 2004, 384 с.

3. Байбурин А. К. Этнические стереотипы мужского и женского поведения /. Л., // Наука, 1991, 320 с.

4. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общей редакцией Е.С. Кубряковой / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Л. Г. Лузина, Ю. Г. Панкрац. Издательство Московского государственного университета Москва, 1996. С. 245.

5. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты / М. 1999. 155 с.

6. Воронина О., Клименкова Т. Гендер и культура // Женщины и социальная политика (гендерный аспект). М., 1992.

7. Tajfel, H. & Turner, J. C. (1979). An Integrative Theory of Intergroup Conflict. In W. G. Austin & S. Worchel (Eds.), The Social Psychology of Intergroup Relations. Monterey, CA: Brooks-Cole.

8. Margaret Mead und Rhoda Mйtraux: Margaret Mead: Some Personal Views, Angus and Robertson, 1979.

9. Women, men, and society / Claire M. Renzetti, Daniel J. Curran. // Boston: Allyn and Bacon, 1992.

10. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/31663793_Gender_stereotypes_and_roles_SA_Basow.

11. Deaux, K., & Lewis, L. L. (1984). Structure of gender stereotypes: Interrelationships among components and gender label. Journal of Personality and Social Psychology, 46(5), 991-1004.

12. Годфруа Ж. Что такое психология. / М.: 1992, 496с.

13. Електронний ресурс. Режим доступу: http://krona.org.ua/jinku-zbrojni-sulu-svity-ta-ukrainu.html.

Размещено на Allbest.ru