На даному етапі розвитку людства, перед нами постає проблема прискорення темпів зростання населення планети. Найбільшого піку зростання населення ми можемо спостерігати у країнах, що розвивається. Тому населення Землі розміщене дуже нерівномірно. Приблизно на 7% території суші зосереджено 70% населення. Щільність населення в цих районах складає декілька сотень чоловік на 1 км². В той же час на більшій частині населеної суші щільність населення не перевищує 5 чол. /км², а 15% суші взагалі не заселено. Таке нерівномірне розміщення населення викликане рядом взаємозв'язаних чинників: природними, історичними, демографічними, соціально-економічними. Так як населення у світі розподілене нерівномірно: найбільше населення проживає в зарубіжній Азії - понад 60 % населення світу, в Африці - 12 %, в Західній Європі - 10 %, в Латинській Америці - 8 %, в країнах СНД та Балтії - 6 %, в Північній Америці - 5 %, Австралії і Океанії - 0,5 %.

В наш час люди намагаються поселитись у районах з розвиненою промисловістю, сільським господарством, уздовж транспортних магістралей. Відомості про чисельність населення світу отримують на основі регулярних переписів населення, які проводяться через 5 чи 10 років. На сьогодні без перепису залишилися лише дві держави світу (Оман і Катар) і ще понад 40 країн, де ця черговість порушена. Якщо прослідкувати зміну чисельності населення, то ми побачимо, що у 2009 року чисельність населення світу досягла 6. 8 млрд. і, згідно із середнім варіантом прогнозів, становитиме 7 млрд. на початку 2012 - 2025 роках, і 9 млрд. - у 2045. Загальні дані усіх країн концентруються в демографів ООН. За їх оцінкою, від 19 жовтня 2011р., на планеті проживає 6,969 млрд. осіб і офіційно згідно підрахунків ООН досягне 7 мільярдів чоловік до кінця жовтня цього року. Щорічне збільшення населення на планеті складає приблизно 86 млн. осіб [3].

Найбільший приріст населення зазначений в Індії і Китаї. Вважається, що тільки завдяки їм росте і загальне населення світу, яке 26 лютого 2010 року перевищило за оцінку 6,5 млрд. людей. Темпи росту населення в країнах, що розвиваються, складають 1,6%, у той час як у промислово розвинутих - 0,3% на рік. За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі. Станом на кінець 2010 року тут проживало більше 1,34 млрд. осіб. У цьому сторіччі перед світом постають результати найбільшого в історії людства вибухового зростання населення і я у своїй курсовій роботі хочу докладніше розкрити цю проблему.

Китай - це країна, яку варто виділити особливо як країну, що займає унікальне місце у світовій економіці, де будується модель-симбіоз ринкової і планово-регульованої економіки, що являє собою соціалістичний ринок з елементами вільного підприємництва, але під керівництвом комуністичної партії. Сам по собі Китай також неоднорідний: тут є приморські регіони, близькі за рівнем свого розвитку до провідних країн світу, а є і території на заході й у центрі країни, украй відсталі за характером свого розвитку. У результаті усереднені показники Китаю дозволяють говорити про нього тільки як про країну, що розвивається. Проте, для Китаю характерні надзвичайно високі темпи економічного зростання, завдяки яким поки що низький рівень добробуту населення з кожним роком помітно зростає. Щорічний приріст ВВП - 9 - 10%, позитивне сальдо в торгівлі навіть з США, великий приплив іноземного капіталу. За економічною міццю Китай зараз є другою державою у світі. І не будемо забувати, що кожний п'ятий житель планети Земля - китаєць, а сама країна ще здатна ще виявити себе в XXI столітті з кращого боку.

Попри динамічні темпи економічного розвитку, Китай залишається країною, що розвивається. Про це заявив високопоставлений радник Міжнародного валютного фонду, відповідальна особа із китайських справ Нігел Чальк.

Нещодавно Н. Чальк здійснив візит до Китаю і відвідав західні райони країни, включаючи провінцію Ганьсу. Він зазначив, що Китай дуже різноманітний, тому якщо лише побувати в Шанхаї, то важко назвати його країною, що розвивається, проте, якщо побувати у внутрішніх районах держави, але ситуація здасться зовсім іншою.

Радник МВФ вказав, що в Китаї велика частина сільського населення живе в бідності. Валовий внутрішній продукт на душу населення дуже низький, приблизно досягає лише однією десятої аналогічного показника на його батьківщині у Великобританії. Хоча останніми роками китайська економіка розвивалася дуже швидко, що дозволило Китаю досягти рівня країни із середніми доходами, "але по суті, Китай залишається країною, що розвивається" [6].

Н. Чальк багато раз бував в Китаї із інспекційними візитами. Він схвалив роль країни в сприянні нинішньому відродженню глобальної економіки. За його словами, два роки тому китайський уряд швидко і рішуче вжив стимулюючих фінансових і валютних заходів, завдяки яким ефективно підвищився внутрішній попит.

Хоча об'єм експорту знизився, але національна економіка в 2009 році досягла високого рівня зростання. Він підкреслив, що Китай стає важливим складником глобальної економіки, і попит китайського ринку прискорив вихід з кризи Аргентини, Австралії та інших країн, економіки яких тісно пов'язані з китайською.

Що стосується викликів китайській економіці, то, на думку радника МВФ, перед країною стоїть завдання збереження тенденції зростання. Країна повинна закріпити успіхи, досягнуті за минулі два роки, і звернути більше уваги на внутрішній попит і приватні витрати, аби знизити залежність від експорту і попиту на американському і європейському ринках.

Але як же така економічна ситуація Китаю впливає на жителів цієї країни.

Рис. 1

"Високорозвинена східна частина Китаю"

В стародавньому Китаї, як і в інших культурах, існували релігійні міфи про виникнення світу. На початку світ нагадував величезне куряче яйце, в якому панував хаос, - оповідає давня китайська легенда. У цьому яйці зародився пращур усіх людей - Паньгу з тілом змії і головою дракона. Якось він розбив шкарлупу, і легкі часточки (ян), що сповнювали її, піднялися до гори і створили Небо, а важкі (інь) опустилися донизу і стали Землею. Небо, Земля і Людина - три головні сили світу згідно з китайською міфологією. Людина своєю творчістю поєднує Небо і Землю, а в самій людині, як і у Всесвіті, взаємодіють начала Інь та Ян - жіноче й чоловіче, темне і світле, внутрішнє й зовнішнє, пасивне та активне, холодне та гаряче, вологе й сухе, парне й непарне.

Співвідношення Інь та Ян стали основною темою книги "І цзин" - класичної "Книги змін" (близько Х ст. до н. е.). У цьому релігійному, філософському та гадальному тексті за допомогою двох знаків - суцільної та розірваної рисок - утворюються 64 гексаграми [Рис. 2] (символи з шести рисок). Кожна з гексаграм відповідає певній ситуації в індивідуальному житті та у всеохопному потоці змін. На "Іцзин" спиралися дві головні китайські релігійно-філософські системи: даосизм і конфуціанство. Даоси вбачали в постійних змінах прояв дії Дао, а конфуціанці - певну впорядкованість світу і Піднебесної.

Рис. 2

Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. Поширеними були і місцеві культи. Відчутним був вплив шаманів, знахарів, ворожбитів. Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Але провідною релігією є конфуціанство.

Коли ми зачіпаємо тему про демографічну політику Китаю, треба мати на увазі кілька моментів. По-перше, КНР впродовж сотень років була однією із найбільш густозаселених країн світу. Починаючи з середини 50-х років в КНР намагалися впровадити різні програми з обмеження народжуваності, та наприкінці 1970 року в країні була прийнята програма "Одна сім'я - одна дитина", що дало змогу скоротити народжуваність з 5. 4 дітей на жінку в 1971році до 1. 7 у 2004 році. По-друге, треба пам'ятати, що не дивлячись на всі соціальні та ідеологічні катаклізми, в КНР широко розповсюджено конфуціанство та пов'язані з ним уявлення про це вчення, одне з котрих - культ предків, у рамках якого на протязі року, а особливо на свята відбуваються специфічні ритуали. Ці ритуали, за традицією, повинен виконувати потомок чоловічого роду, а дівчинки виконувати цей ритуал не можуть. Тому цінність хлопчиків не в тому, що вони хлопчики, а в тому, що вони виконують ритуали, які дають гарантію на захист предків, та в додаток цьому вважається, що син буде краще забезпечувати своїх батьків на старості (що дуже важливо, тому що в селах КНР, де проживає 55% населення країни, пенсійної системи немає, і тільки від дітей залежить, як сім'я буде жити в старості), тим паче, тільки по чоловічій лінії передається спадок та вважається лінією роду, та тільки в сім'ю чоловіка переходить дівчина, яка стала його дружиною, залишаючи своїх батьків без підтримки. Також можна зробити акцент на тому, що в традиційній китайській сім'ї главою вважається чоловік, а жінка та діти розглядаються як його власність. Внаслідок цього, сім'ї намагаються, щоб той єдиний потомок, якого вони можуть народити, був хлопчиком, і ця тенденція тільки погіршується з ростом освіченості населення. Для досягнення цієї цілі в КНР практикують вибіркові аборти (це явище характерне в таких країнах: Індія, Вірменії, Грузії, та в Азії в цілому), вбивство новонароджених дівчинок, недостатній догляд за ними, оскільки, вони менш цінні, особливо в сільських районах. З іншого боку саме в сільській місцевості дозволено заводити другу дитину, якщо першою народилася дівчинка, або дитина із фізичними вадами. Там також проживають етнічні меншини, до яких вимога менш жорсткі, і де через необхідність в робочій силі в сільському господарстві батьки не реєструють дітей до певного віку. Сім'ї з більше ніж однією дитиною повинні сплачувати великі штрафи, а також сплачувати навчання дітей у школі, медичне обслуговування для усієї родини, а також втрачають інші пільги. Як результат цього на 2000 рік на 100 дівчинок народжувалось 119 хлопчиків, а в деяких регіонах і 130, в результаті у 2004 році КНР офіційно заборонила виборчі аборти. По прогнозам демографів в найближчі 15 років в країні буде нехватка в 30 мільйонах наречених, тобто кожен 1/10 чоловік в віці від 20-45 років не зможе знайти собі жінку, в тому місці де він проживає, а для молодих хлопців ще гірше, 1/5 зостанеться без пари.

Дисбаланс хлопчиків на 2005 рік

Рис. 3

Тому можна позначити, що в регіонах з розвиненою промисловістю починають наймати чоловіків на ті роботи, де раніше працювали тільки жінки, через їх відсутність. Тому сім'ї з однією дитиною, а саме сином, відкладають 30% всього сімейного прибутку, щоб за рахунок цих грошей збільшити шанс єдиного сина знайти собі дружину. Збільшується віковий розрив між подружжям, через те, що чоловіки більш старшої вікової категорії шукають собі жінок із наступних поколінь, тому це призводить до дисбалансу влади в цих сім'ях [9].

В сільський районах сім'ї з одним сином навіть намагаються викрадати дівчинок, щоб забезпечити свого єдиного сина жінкою, а банди викрадають дівчаток, щоб продавати їх для проституції або в дружини. Офіційне число викрадених дітей - 2 тисячі щорічно, але цю цифру вважають заниженою. Ще одним із важливих аспектів є те, що у КНР рівень самогубства серед жінок найвищий у світі. Самогубство є найпоширенішою причиною смерті серед жінок у віці 15-34 років. Молоді жінки вбивають себе, випиваючи рідкі добрива, доступ до яких найпростіший. Деякі вчені пов'язують таку тенденцію з тим, що у жінки проявляється почуття провини після аборту, або новонародженої дочки. Уряд намагається виправити цю ситуацію через СМІ та державні програми по підтримці родин з дочками.

До речі, демографи із Університету Жеянг та Університетського коледжу Лондона провели дослідження в статевому складі населення КНР. В більшості країн хлопчиків народжується трохи більше - 103 хлопчика на 100 дівчаток. В середньому населення КНР, які молодші за 20 років, на 100 дівчат - 126 хлопців. Це пов'язано з законом "Одна сім'я - одна дитина", але у різних провінціях закони по обмеженню народжуваності різні, і співвідношення кількості хлопчиків і дівчат також різне. Наприклад у Тибеті, де дозволено другу дитину, співвідношення між дівчинкою та хлопцем близько до норми. А в провінції Янгсу серед дітей молодше 4 років на 100 дівчат припадає 140 хлопців. Професор Тао Лю із Університету Юлинь зазначив, що кількість хлопчиків перевищує кількість дівчат на 32 мільйони.

1.4 Рівень освіти