Промислова екскурсійна діяльність Карпатського туристичного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Промислова екскурсійна діяльність Карпатського туристичного району

Орест Володимирович Пендерецький

Вступ

промисловий екскурсія карпатський туристичний

Постановка проблеми. Функціональне призначення екскурсії - відпочинок і дозвілля, підвищення пізнавального та культурного рівня, спілкування. Характерною ознакою екскурсійної діяльності є її проведення у відповідності складеного маршруту та у супроводі фахівця-екскурсовода [1, с.81]. Проте промислова екскурсія вимагає досягнення мети показу, переваг промислового об'єкта чи окремого технологічного процесу над аналогічними. Також ставиться задача проведення промислової екскурсії з метою професійної орієнтації школярів, набуття навчального досвіду у студентів, та залучення науковців і бізнесменів до вирішення виробничих проблем.

Для промислової екскурсійної діяльності важливо визначити об'єкти промислового туризму, що послужить розробці екскурсійного маршруту.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Серед останніх досліджень екскурсійної діяльності слід відзначити навчальний посібник Кифяка В.Ф.[1]; вивченню природних об'єктів промислового туризму щодо видобування солі присвятив свої роботи Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. [7]; ряд авторських статей [2;3;4;5;6].

Визначення невирішених сторін проблеми. Використання промислових та природних об'єктів для рекреації і туризму дослідженні у багатьох працях науковців, проте залишається недостатньо вивченим їх примінення для промислових екскурсій. Невстановлений перелік цих об'єктів в Карпатському туристичному районі.

Мета та завдання статті. Дослідити основні засади промислової екскурсійної діяльності Карпатського туристичного району, та скласти перелік її об'єктів.

Основний виклад матеріалу. На теренах Карпатського туристичного району найхарактернішою ознакою є наявність потужних технічних споруд, природних рекреаційних об'єктів, осередків народних промислів, які є складовими промислового туризму [2]. Значною мірою цьому «посприяв» військово-промисловий комплекс колишнього Радянського Союзу, залишені і занедбані об'єкти якого після детального дослідження і вивчення їх стану еколого-техногенної безпеки [3] можуть бути ефективно задіяні для промислової екскурсійної діяльності.

До властивих екскурсії ознак, для промислової екскурсії, слід ще додати неодмінну наявність у неї мети і завдань, які диктують вибір екскурсійних об'єктів, розробку маршруту, підбір літературних джерел, ілюстрацій, в так званий «портфель екскурсовода», загального емоційного настрою екскурсії і всього іншого, з чого вона складається. Але головною ознакою екскурсії є обов'язкове використання при її проведенні екскурсійного методу, тобто єдності показу і розповіді, при первинній та визначальній ролі показу.

1. Промислова екскурсія

Промислова екскурсія - це не просте проведення часу, це інтелектуальна діяльність у вільний або навчальний час, що вимагає певної витрати фізичних і духовних сил. Завдяки своїй наочності, дохідливості, емоційності екскурсія є надзвичайно ефективною формою передачі знань екскурсантам, сприяє міцному засвоєнню наведених фактів, робить сильний вплив на формування духовного обличчя людини.

Кожній екскурсії притаманні певні ознаки, за відсутності яких не можна вважати її такою. Виділяють шість обов'язкових ознак екскурсії:

1) Протяжність по часу, зазвичай від академічної години до одного дня;

2) Наявність екскурсійної групи (15 - 30 осіб);

3) Наявність кваліфікованого фахівця-екскурсовода;

4) Огляд екскурсійних об'єктів, первинність зорових вражень;

5) Знайомство з об'єктами в русі і на зупинках зокрема;

6) Чітко визначена тема, яка формує її напрямок.

В даний час в екскурсійній практиці до виділення основних ознак екскурсії ставляться більш вільно. Екскурсійна група може складатися лише з декількох чоловік, від чого екскурсія не перестає нею бути. Для загального знайомства з промисловими об'єктами на зупинках не обов'язковий вихід з автобуса, якщо вони добре видні. За змістом екскурсії поділяються на оглядові та тематичні.

Промислові екскурсії можна поділити на промислово-історичні, промислово-економічні, промислово-технічні, природознавчі та профорієнтаційні.

Промислово-історичні розкривають історію підприємства, показують біографію і досягнення заводу, фабрики, транспортного вузла, сільськогосподарського підприємства, наукового чи навчального закладу. На промислово-економічних екскурсіях розкриваються питання собівартості та якості продукції, наукова організація праці. Промислово-технічні забезпечують показ технологічного процесу, роботу окремих цехів і дільниць. В особливу підгрупу виділяються промислові екскурсії, які проводяться з метою професійної орієнтації підлітків, надання допомоги учням загальноосвітніх шкіл у виборі ними майбутньої професії. Подібні екскурсії присвячені детальному знайомству з різними професіями, а в ряді випадків всебічному показу однієї-двох професій. До групи природознавчих екскурсій входять географічні, оглядові природознавчі, геологічні, гідрологічні, ґрунтознавчі, ботанічні, зоологічні, екскурсії до унікальних пам'ятників природи, природоохоронної або екологічної тематики.

В оглядових передбачається розкриття декількох підтем: історія краю, досягнення в економіці, культурі, науці, особливості природи і ряд інших. Місцем проведення промислових екскурсій є заводи, фабрики, будови промислових, житлових, культурно-побутових об'єктів, сільськогосподарські підприємства, залізничні вокзали, аеропорти, науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, народні промисили, та інші об'єкти виробничого, рекреаційного, навчального, наукового та соціально-культурного призначення. Маршрути промислових екскурсій можуть охоплювати як все підприємство в цілому, так і окремі його виробничі ділянки.

Цехи - чудовий об'єкт промислового туризму, найбільш рентабельний спосіб реклами: затрати мінімальні, а вражень багато.

Перетворення виробництва в екскурсійний об'єкт стимулює фірму до поліпшення корпоративного клімату і трудових відносин. Стають осмисленими прибирання в цехах, чиста робоча форма, презентабельний вигляд обладнання та багато іншого, в чому середньостатистичний директор не бачив сенсу раніше. Та й у робітників мотивація змінюється, коли на них дивляться, як на музейний скарб. Отже, фірма отримує лояльність споживачів, ефективну підтримку брендів.

Промисловий туризм - це організація турів на діючі (або ті, що колись діяли) промислові підприємства та місця народних промислів [2]. Оскільки промисловий туризм - явище міждисциплінарне, то досліджень, присвячених йому майже немає. Відповідно створення промислової екскурсії - складний процес, що вимагає від організаторів екскурсійної справи великих творчих зусиль. Підготовка екскурсії - це завжди розробка нової теми екскурсії, зумовленої передбачуваними запитами потенційних клієнтів туристичного підприємства і визначається екскурсійними можливостями свого міста чи регіону. Процес підготовки нової екскурсії включає визначення теми, постановку мети і задач екскурсії, вивчення і відбір екскурсійних об'єктів, складання маршруту екскурсії, вивчення літературних джерел по темі екскурсії, консультації у фахівців, написання контрольного тексту екскурсії, комплектування «портфеля екскурсовода», вибір методичних прийомів проведення екскурсії, складання технологічної карти екскурсії та ін. В основу підготовки будь-якої екскурсії повинні бути покладені головні принципи і вимоги педагогічної науки, такі як: взаємозв'язок навчання і виховання, врахування логіки предмета, послідовність і систематичність, ясність і доступність викладу, наочність, емоційність, облік вікових особливостей екскурсантів і т.п.

Учасники навчальної промислової екскурсії знайомляться з контрольним текстом екскурсії, її маршрутом, картами екскурсійних об'єктів, ілюстраціями з «портфеля екскурсовода». В процесі екскурсії вони ведуть записи своїх вражень від неї, фіксують особливості показу і використовуваних методичних прийомів, логічних переходів. Методист, організуючий промислову навчальну екскурсію, перед початком проводить бесіду про її завдання, по закінченні - підводить підсумки виконаної роботи, проводить її обговорення.

Поняття «навчальні екскурсії» має й інший сенс. Навчальні екскурсії є ще й формою організації навчального процесу, вид занять в навчальних закладах різного рангу, від початкової до вищої школи. Найбільш активно їх використовують в своїй практиці географи, біологи геологи, історики, викладачі архітектурних дисциплін і ін. Знання, отримані під час географічних екскурсій і спостережень в природі, залучаються потім для пояснення явищ і процесів, що відбуваються на земній кулі. Важлива роль навчальних екскурсій у освітніх закладах полягає також в тому, що з їх допомогою здійснюєте краєзнавчий принцип навчання, тобто використання місцевого географічного матеріалу при вивченні різних тем в курсах географії. Маючи уявлення про природу та її закономірності, населенні і господарстві рідного краю, легше засвоювати географію віддалених районів країни та зарубіжних територій.

Щоб екскурсія відрізнялася науковістю та сучасністю, необхідно при підготовці нової теми отримати консультації у науковців і фахівців зі спірних проблем змісту екскурсії. Вивчення джерел супроводжується ксерокопіюванням, конспектуванням необхідних матеріалів, що стосуються окремих об'єктів показу і підтем екскурсії, випискою цитат, складанням таблиць зі статистичним матеріалом, що відображає, наприклад, динаміку різних сторін економіки краю.

«Портфелем екскурсовода» прийнято називати в професійному середовищі комплект наочних посібників для екскурсії, який повинен доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду. Це особливо важливо в тих випадках, коли об'єкти показу дійшли до нас у зміненому вигляді або не збереглися зовсім. Тоді фотографії, малюнки, креслення допоможуть відновити первісний вигляд об'єкту. У «портфель екскурсовода» включаються: фотографії людей, що мають відношення до теми екскурсії, репродукції картин, географічні карти, картосхеми, на яких зображені, наприклад, військові події, зразки продукції промислових підприємств, гербарні листи, геологічні зразки, магнітофонні записи і інший ілюстративний матеріал, який допомагає наситити екскурсію зоровими образами.

Прийом зорової реконструкції - це відновлення первісного вигляду частково збереженого об'єкта. Даний прийом широко використовується в екскурсіях, в яких ведеться показ пам'яток архітектури і споруд минулого. Багато з них втратили свій первісний вигляд, були перебудовані і в своєму нинішньому стані виглядають не настільки виразно, як раніше. У більшості випадків змінилося і їхнє оточення. Провести зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають вцілілі частини, фрагменти будівель і споруд. Спираючись на зорові враження, він словесно відновлює оглядові об'єкти. Крім вербальної реконструкції екскурсовод може зробити спробу відтворити об'єкт за допомогою наочних посібників з «портфеля екскурсовода»: фотографій об'єкта минулих років, репродукцій гравюр, картин, схем. Прийом зорової реконструкції застосовується при показі пам'ятних місць, де відбувалися військові події. Використання прийому зорової реконструкції вимагає від екскурсовода великих і точних знань про об'єкт. Він зобов'язаний чітко уявляти собі пам'ятник у його первісному вигляді. Після зорової реконструкції екскурсовод повинен за допомогою образного оповідання відтворити події, пов'язані з показуваною пам'яткою. Прийом зорової реконструкції використовується і в екскурсіях, в яких розповідається про майбутнє міста, його окремих районів, підприємств. Зовнішній вигляд майбутнього міста відтворюється за допомогою схем, макетів, репродукцій малюнків і розповіді екскурсовода.

Прийом локалізації подій - це спосіб показу історичної події або якого-небудь явища з точної локальної обстановки, в якій вони відбувалися. Він часто використовується разом з прийомом зорової реконструкції. Методичний екскурсійний прийом локалізації подій робить на екскурсантів сильний емоційний вплив, викликає почуття причетності до досліджуваних подій. Не випадково це знайшло відображення в професійному екскурсійному терміні «влада місця».

Прийом зорового порівняння - це прийом, за допомогою якого здійснюється порівняння об'єкта, про який йде мова, з іншими об'єктами. Порівняння може проводитися як за подібністю, так і по контрасту. Воно може бути зоровим, словесним і навіть уявним, коли об'єкт, наприклад будівля, порівнюється з будовою, що перебувають в іншому місті, але всім відомим. Порівняння має бути виразним, тільки тоді воно виявиться ефективним і запам'ятається екскурсантам. Застосування прийому порівняння дозволяє слухачам конкретно уявити, наприклад, розміри об'єкта, форму, колір, скоротити в оповіданні число цифр, що робить його більш доступним для сприйняття.

Показ наочних посібників з «портфеля екскурсовода» це методичний прийом, за допомогою якого відбувається заповнення в екскурсіях відсутнього зорового ряду. Вони не підміняють екскурсійні об'єкти, а є додатковим джерелом знань, що допомагає відтворити епоху, історичну обстановку чи конкретну подію.

2. Перелік екскурсійних об'єктів промислового туризму в Карпатському туристичному районі

Значний перелік екскурсійних об'єктів промислового туризму можна назвати в Карпатському туристичному районі, де налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів, запаси яких достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чол. Сумарний дебет їх складає 57,5 тис. м3/добу. Розвідані також значні запаси лікувальних грязей та озокериту [8, с.184]. Ці ресурси, в поєднанні із сприятливими кліматичними умовами, служать природною базою для розвитку санаторно-курортної справи, а також об'єктами промислових екскурсій і туризму для ділового, пізнавального та наукового напрямків [2, с.50].

Основні ареали поширення мінеральних вод на досліджуваній території зосереджені в межах вузьких смуг (зон прогину Складчатих Карпат, Передкарпаття й Закарпаття). Найбільша кількість джерел і свердловин мінеральних вод зосереджена на Закарпатті (51 % від загальної чисельності). На Закарпаття припадає також 64 % загального дебету цих вод. За багатством виходів мінеральних вод в області, передусім, виділяються гірські райони (найголовніший - Свалявський), де зосереджено 61,4% джерел Закарпаття, на передгірну зону Закарпаття припадає 31,4% кількості джерел, а низинна зона є відносно бідною на виходи мінеральних вод [10].

У курортному господарстві області найефективніше використовується група вуглекислих мінеральних вод типу „Боржомі" (у Свалявському районі, зокрема Полянське, Новополянське, Голубинське родовища), типів „Єсентуки" і „Нарзан" (Шаянське родовище, джерела Хустського, Перечинського, Міжгірського й Рахівського районів). За вуглекислими мінеральними водами регіону місцеве населення закріпило народні назви „кваси" та „буркути".

Мінеральні води Передкарпаття територіально приурочені до двох смуг: на стику гір і передгір'я (Розлуч, Східниця, Трускавець, Моршин, Тисів, Спаське, Суходіл, Петранка, Надвірна, Делятин, Шешори) та в зоні контакту Передкарпатського прогину і Російської платформи (Немирів, Шкло, Любінь Великий, Розділ, Коршівка, Городенка). Особливу групу складають слабомінералізовані води з великим вмістом органічних речовин. До них відносяться: унікальна вода "Нафтуся", яка традиційно пов'язана з Трускавецьким і Східненським курортами, а також мінеральні води деяких джерел Шкло, Моршин та інші. У Передкарпатті поширені сульфідні води (Немирів, Любінь Великий і ін). Наявність середньомінералізованих і високомінералізованих вод належить джерелам Трускавця та Моршина.

Більшість мінеральних вод Передкарпаття містять сірководень. Це води курортів Любінь Великий, Немирів, Шкло і Трускавець, де кількість сірководню складає 50-160 мг/л. У курортному господарстві найефективніше використовуються слабомінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу „Нафтуся" (курорти Трускавець, Східниця) та сульфідні води з високим (50-160 мг/л) вмістом сірководню (курорти Шкло, Немирів, Любінь Великий).

Все ж таки самими унікальними джерелами, в яких спостерігається найширший спектр видів мінеральних вод, які до всього іншого оцінюються великими запасами і де вони використовуються, це найбільш відомі курорти Моршина та Трускавця.

Бальнеогрязеві ресурси Карпатського регіону зосереджені, головним чином, у рівнинній і передгірній частині Львівської та Івано-Франківської областей. Їхні сукупні запаси оцінюються на рівні 1402 тис. м3. Активно використовуються родовища торф'яних грязей Великого Любеня, Немирова, Шкла, Черча, Костинців, Черешеньки. Найбільше родовище лікувальних грязей знаходиться в м. Моршині, його запаси складають 239 тис. м3 [9].

Характерною особливістю санаторно-курортного лікування в Карпатському регіоні є можливість використання озокериту (Бориславське родовище). Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємність. При переході з розплавленого стану у твердий виділяє значну кількість теплоти, що сприяє лікуванню цілого ряду хвороб. А можливість багаторазового використання цього природного лікувального засобу дає змогу забезпечити лікувальними процедурами усіх пацієнтів установ санаторно-курортного фонду регіону.

Важливими об'єктами промислового туризму виступають соляні промисли України. Географія їх простяглася зі сходу країни на захід, зберігаючи етапи науково технічного розвитку української цивілізації [6]. Всі соляні промисли в Україні відігравали значну економічну роль, а також були рушієм науково-технічного прогресу. Тому на сьогоднішній день вони становлять значний інтерес науковців і спеціалістів туристичної галузі, особливо такого напрямку як промисловий туризм. В зв'язку з чим для розробки туристичного маршруту на соляні промисли, спочатку необхідно вивчити їх екологічний та техногенний стан з метою створення безпечних умов для екскурсантів.

Грязьовий вулкан, що в с. Старуня, Богородчанського району на Івано-Франківщині, теж можна віднести до природного екскурсійного об'єкту промислового туризму. Геологічна пам'ятка природи - єдиний і унікальний не тільки у Карпатському регіоні, але й в світі. Своїм виникненням він зобов'язаний насамперед людям. Понад століття тому тут почали розробляти нафтові та озокеритні родовища. Ґрунтові води, насичені киснем, тепер проникають углиб землі на тисячу метрів, викликають окислення нафти, що й дає той приплив теплової енергії, яка живить вулкан. Вперше вулкан проявив себе у 1977 році після землетрусу в горах Вранча в Румунії та досягав висоти 3 м. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 м з'явилися перші кратери, з яких вихлюпувалися рідина, грязі та газ. З тих пір вулкан «дихає» через десятки менш активних міні-кратерів і зараз на рельєфі нагадує грязеву пляму. Сьогодні вулкан має 8 кратерів та 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники. Водночас наявні на території Старунського вулкану озокерит, гарячі грязі, води високої мінералізації володіють цінними лікувальними властивостями. Науковці мають декілька точок зору на причини виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів, тут утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших 7 років ця територія піднялася на 1 метр.

Цікавими екскурсійними об'єктами для туристів можуть бути місця народних промислів [5]. Упродовж століть десятки й сотні тисяч майстрів - килимарниці, вишивальниці, ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та рогу, майстри декоративного розпису, склороби-гутники, золотарі-ювеліри, ковалі, майстри лозоплетіння і художньої обробки шкіри та багатьох інших професій - створювали речі, які завжди викликали зацікавленість у місцевих та закордонних туристів. Під впливом кліматичних, природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли локальні предмети художньої образності, орнаментики, формотворення.

Характерними об'єктами промислових екскурсій Передкарпаття є нафтогазові промислами. Від перших копалень, коли нафту добували відкритим способом, до сучасних глибинних установок, об'єктів переробки і транспортування завжди цікавилися науковці, бізнесмени, спеціалісти державних структур. Новітні технології розробки, видобування, перероблення і транспортування нафтогазових продуктів завжди є цікавими для пошанувальників промислових екскурсій.

Висновки та перспективи

Охарактеризовані методи та прийоми проведення промислових екскурсій на природних промислових об'єктах дають змогу повніше висвітлити суть промислового туризму, який тільки починає розвиватися на теренах Карпатського туристичного району.

Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації центрів міжнародного бізнесу, що буде стимулювати розвиток промислового туризму та екскурсійної діяльності.

Список літератури

1. Кифяк В.Ф. Організація туристичної дільності в Україні. / Кифяк В.Ф.// -Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - 312 с.

2. Пендерецький О.В. Промисловий туризм в Україні: стан, перспективи розвитку. Український географічний журнал, №3. 2010. С. 48 - 51.

3. Пендерецький О.В. Екологічні аспекти розвитку промислового туризму в нафтогазовидобувних регіонах України. /Пендерецький О.В.// - Івано-Франківськ: Науковий вісник ІФНТУНГ. - 2009. Вип.4(22). С. 148-152.

4. Пендерецький О.В. Концептуальна інформаційна кадастрова система об'єктів промислового туризму. Науковий збірник КНУ ім. ТГШ, №8. 2010. С. 59 - 64.

5. Пендерецький О.В. Географія народних промислів Західної України як об'єктів промислового туризму./О.В. Пендерецький // Науковий збірник КНУ імені Тараса Шевченка. Економічна та соціальна географія. - 2010. - №1(61). - с. 122-128.

6. Пендерецький О.В. Сіль туризму. /О.В. Пендерецький // Науковий збірник КНУ імені Тараса Шевченка. Геограія туризму. - 2010. - №6. - с. 158 - 161.

7. Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). - Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, "Редакція гірничої енциклопедії", 2009. - 296 с.

8. Рудько Г.І., Адаменка О.М. Конструктивна геоекологія - К.: ТОВ „МАКЛАУТ”, 2008. - 320 с.

9. Рутинський М.Й. Туристичний комплекс Карпатського регіону України. /М.Й. Рутинський, О.В. Стецюк.// Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI, 2008. - 440 с.

10. Рогач И.М. Минеральные воды Карпатского рекреационного региона. - Ужгород, 1994. - 169 с.

Размещено на Allbest.ru