Технологія організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру на прикладі екскурсії "Козацькі могили"

Размещено на http://allbest.ru

ВОЛИНСЬКИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Відділення «Туризму та готельно-ресторанної справи»

Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Технологія організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру на прикладі екскурсії «Козацькі могили»

з дисципліни

«Технологія та організація туристичного обслуговування»

Студентки ІІ курсу спеціальності Туризм

Степанюк Вікторії Орестівни

Керівник викладач фахових дисциплін Конох О.А.

м. Луцьк - 2018 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Сутність та основні поняття пізнавального туризму

1.2 Стан розвитку туризму в регіоні

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Туристичні ресурси Рівненської області

2.2 Загальна характеристика туристичного підприємства

Висновки до 2 розділу

РОЗДІЛ 3. ПЛАНУВАННЯ ЕКСКУРСІЙНОГО ТУРИСТИЧНОГО МАРШРУТУ «КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ»

3.1. Обґрунтування екскурсійного туру «Козацькі могили»

3.2. Розробка заходів по реалізації туру «Козацькі могили»

Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



Вступ

Актуальність. У наш час туризм відіграє важливу роль у зростанні багатьох національних економік. Туризм в Україні є однією з ключових галузей економіки.

Пізнавальний туризм - багатогранний феномен: водночас могутній фактор економіки, соціальний інститут і сфера культури. Актуальність його дослідження обумовлена тим, що він дає змогу розширити кругозір, дає змогу звернутися до культурної спадщини людства.

Об'єкт дослідження: пізнавальний туризм.

Предмет дослідження: технологія організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру.

Метою дослідження є розробка технології організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру на прикладі екскурсії «Козацькі могили».

Мета дослідження обумовлює завдання роботи:

- висвітлити сутність та основні поняття пізнавального туризму;

- охарактеризувати стан розвитку туризму в регіоні;

- дослідити стан туристичних ресурсів Рівненської області;

- дати загальну характеристику туристичного підприємства;

- обґрунтувати екскурсійний тур «Козацькі могили»;

- розробити заходи по реалізації туру «Козацькі могили».

Методи дослідження:спостереження, порівняння, аналізу, синтезу.

Структура роботи визначається її темою та метою. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг роботи 45 сторінок.



Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Сутність та основні поняття пізнавального туризму

Сучасний туризм стає глобальним чинником розвитку цивілізації, однією зі складових економіки, соціальної сфери, духовної культури. Процеси, що відбуваються в туристичній індустрії світу, позначилися і на розвиткові туризму в Україні. Державні документи про туризм визначають його як одну з пріоритетних сфер розвитку національної культури й економіки [4]. пізнавальний козацький екскурсійний туризм

Нове розуміння культури в суспільному розвитку й усвідомлення необхідності збереження культурного різноманіття у світі розширюють перспективи культурного туризму як ресурсу регіонального розвитку, а також впливу на соціальну та культурну сферу, екологію, зовнішньоекономічну діяльність і міжнародні відносини. Це пов'язано з тим, що в сучасному світі туризм із переважно економічного явища перетворюється на соціальний та культурний феномен. З урахуванням строкатої регіональності України, актуальним стає вивчення впливу культурного туризму на розвиток окремих регіонів.

Незважаючи на всі труднощі, наш час є періодом розвитку нових тенденцій у культурному житті, відроджуються раніше забуті імена, пам'ятки й події, по-новому оцінюється історична спадщина. І тому для більшості українських регіонів орієнтація на пізнавальний туризм стає однією з реальних можливостей економічного, соціального й культурного піднесення.

Виявлення його потенціалу, як ресурсу розвитку регіону, пов'язане з потребами управлінської практики, необхідністю допомогти територіальним співтовариствам оптимізувати процеси залучення широких верств населення до співробітництва з іншими культурними співтовариствами, а також процесами, пов'язаними з довгостроковим прогнозуванням розвитку території [4, с. 78].

Теоретико-методологічні аспекти розвитку туризму протягом останніх років активно досліджують українські та зарубіжні фахівці. Серед активних учасників у справі вирішення проблем пізнавального туризму чимало вітчизняних учених-філософів, культурологів, таких як В. Пазенок, В. Федорченко, С. Горський, М. Цюрупа.

У своїх працях вони розглядають туризм як явище культури і чинник духовного розвитку особистості, виявляють світоглядні аспекти туризму. Особливий інтерес являють праці англійського філософа Дж. Урі, швейцарських та французьких авторів Г. Марселя, А. Оло, Ф. Депре, Ж. Фереоля, Ж.-П. Норека й інших, які стверджують визначальну роль культури в розвитку міжособистісних і міжнародних комунікацій, етнічних і національних культур. Теоретичні та практичні аспекти регіонального розвитку туризму досліджують такі відомі вітчизняні вчені як: О.О. Бейдик, В.Г. Гуляєв, А.П. Дурович, Д.М. Стеченко, Л.М. Яцун, В.К. Федорченко, В.І. Цибух, Л.М. Черчик та ін.

Але аналіз опублікованих наукових праць виявив певну невисвітленість проблем регіонального розвитку туризму, неоднозначність підходів до вивчення туристичної привабливості регіону, формування стратегій розвитку туристичних комплексів.

Поняття «пізнавальний туризм» уперше офіційно на міжнародному рівні застосовано в матеріалах Всесвітньої конференції з культурної політики (1982 р.). Основні документи у сфері культурного надбання продукували дві міжнародні організації - ICOMOS і UNESCO. UNESCO розглядає культурний туризм як відмінний від інших вид туризму, «що враховує культури інших народів. У Хартії по культурному туризму Міжнародної ради по пам'ятках і об'єктах (ICOMOS) культурно-пізнавальний туризм визначається як форма туризму, основною метою якого, крім інших цілей, є «відкриття пам'ятників і об'єктів» [4, с. 98-99]. характеризує «культурно-пізнавальний туризм як «невеликий сегмент ринку, ретельно організований, пізнавального або освітнього і найчастіше елітарного характеру присвячений поширенню й роз'ясненню культурної ідеї.

У сучасних умовах з розвитком авіації, виникненням і поширенням масових форм туризму, пізнавальний туризм набув свого сучасного значення.

У XXI ст. пізнавальний туризм покликаний слугувати ідеям інтелектуальної й моральної солідарності людства, затвердженню ідеалів терпимості в суспільстві, тобто повазі, прийняттю й правильному розумінню різноманіття культур нашого світу.

Завдяки безлічі факторів пізнавальний туризм став світовим соціокультурним феноменом зі своєю гуманітарною і глобальною місією. Зокрема, привернути увагу широкої світової громадськості до проблем збереження культурного надбання, національних етнокультур, культурної самобутності, культурного різноманіття, а також проблем взаємодії туризму і культури, туризму і культурного різноманіття, туризму і міжкультурного діалогу [18].

Багато міжнародних організацій зосереджують свою діяльність на «культурному» напрямі у формі концепцій, проектів, конгресів, конференцій, декларацій, конвенцій.

Ця діяльність зумовлена входженням світової цивілізації в епоху глобалізації, загрозою нівелювання, часткової зміни або повного зникнення національних культур, збільшенням природних і техногенних катастроф, воєн і терористичних актів, які також можуть призвести до знищення культурної спадщини.

Тому місією культурного туризму, як інструменту миру, є зближення народів, виховання поваги, терпимості, взаєморозуміння на основі гуманітарних цінностей туризму [4, с.80-82].

Отже, сучасний туризм є глобальним чинником розвитку цивілізації, однією зі складових економіки, соціальної сфери, духовної культури. Процеси, що відбуваються в туристичній індустрії світу, позначилися і на розвиткові туризму в Україні.

Теоретико-методологічні аспекти розвитку туризму протягом останніх років активно досліджують українські та зарубіжні фахівці.

Серед активних учасників у справі вирішення проблем культурного туризму чимало вітчизняних учених-філософів, культурологів, таких як В. Пазенок, В. Федорченко, С. Горський, М. Цюрупа. характеризує «культурно-пізнавальний туризм як «невеликий сегмент ринку, ретельно організований, пізнавального або освітнього і найчастіше елітарного характеру присвячений поширенню й роз'ясненню культурної ідеї [4, c. 108].

Місією культурно-пізнавального туризму, є зближення народів, виховання поваги, терпимості, вивчення надбань народів та ознайомлення із звичаями та традиціями, взаєморозуміння на основі гуманітарних цінностей туризму.

Оскільки пізнавальний туризм пов'язаний із проведенням екскурсійних турів, потрібно навести визначення основних понять, пов'язаних з екскурсійною діяльністю.

Екскурсія - це цілеспрямований наочний процес пізнання навколишнього світу, процес, який будується на заздалегідь підібраних об'єктах у природних умовах або тих, які знаходяться в цехах промислових підприємств, приміщеннях лабораторій, науково-дослідних інститутів, залах музеїв, виставок-майстерень архітекторів, живописців, скульпторів, графіків тощо. Показ об'єктів проходить під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода.

Процес сприйняття підпорядкований завданню висвітлення певної теми. Екскурсовод передає аудиторії науково обґрунтоване власне бачення об'єкту, оцінку визначного місця, поняття, історичної події, пов'язаної з зазначеним об'єктом.

Ознаки екскурсій:

Обмеженість у часі - від однієї академічної години (45 хв.) до однієї доби. Багатоденних екскурсій не буває, це вже транспортні подорожі.

Наявність екскурсійної групи (екскурсантів).

Наявність екскурсовода.

Показ екскурсійних об'єктів у місцях їх розташування.

Пересування екскурсантів за заздалегідь складеним маршрутом.

Цілеспрямованість огляду, наявність визначеної теми екскурсії.

Активна пізнавальна діяльність учасників (огляд, спостереження, вивчення об'єктів) [18].

Крім загальних для всіх екскурсій ознак, кожний вид має свої специфічні ознаки.

Для автобусних екскурсій - це:

- показ об'єктів при сповільненому русі автобуса;

- показ об'єктів при зупинці автобуса, не виходячи із салону;

- показ об'єктів при обов'язковому виході екскурсантів з автобуса для безпосереднього огляду пам'яток та визначних місць [18].

Для музейних - знайомство з музейними експонатами, що знаходяться в експозиції музею.

Для пішохідних - показ об'єктів при сповільненому русі та більш докладна розповідь про них.

Для виробничих - демонстрація діючих верстатів, механізмів, агрегатів та виробничих технологічних процесів.

Екскурсант - учасник екскурсії.

Екскурсійний туризм - поїздки з пізнавальною метою за наперед визначеною програмою з частими переїздами від одного населеного пункту або країни до іншого(ої) та щоденними факультативними екскурсіями. Основу складають групові турпоїздки, зокрема у країни Європейського Союзу. Характерною рисою сучасного екскурсійного туризму є здійснення автобусних або комбінованих - залізнично - автобусних подорожей та круїзів (морських, річкових) на далекі відстані з відвідуванням за одну подорож відразу декількох країн.

Гід - екскурсовод - особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість перебування) та надає екскурсійно-інформаційні послуги учасникам туру мовою іноземних туристів або загальнозрозумілою для них мовою [18, c. 67].

Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту з відповідним дипломом чи посвідченням (сертифікат). При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж) із зазначенням назви суб'єкту туристичної діяльності (турфірми), його телефону, а також прізвища, ім'я та по-батькові екскурсовода.

Екскурсовод проводить екскурсії лише за наявності наряду-путівки. Наряд-путівка - обліковий документ екскурсійної діяльності, що містить: найменування суб'єкту туристичної діяльності (турфірми), номер ліцензії, прізвище екскурсовода, тему екскурсії, маршрут та вид транспорту, тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення, місце збору групи, кількість та склад екскурсантів, найменування замовника та його телефон, ціна, підпис особи, яка видала наряд-путівку, печатку. Після закінчення екскурсії наряд-путівка повертається суб'єкту туристичної діяльності для обліку [9, c. 87].

Функції екскурсії слід розглядати як її основні властивості. Кожна екскурсія виконує притаманні їй функції: пізнавальна; наукова; освітня; інформаційна; виховна; культурологічна [8, c. 143].

Екскурсійне обслуговування - організація і надання екскурсійних послуг, що задовольняють потреби людини в залученні до духовному і етичним цінностям, накопичення знань, в те числі і професійних, в режимі вільного вибору об'єкту, методів і засобів пізнання. Екскурсійне обслуговування дозволяє донести до споживача, комплекс знань з історії, культури, географії і ін. за участі в таких екскурсійних заходах, як огляд музейних і виставкових експозицій історичних, культурних, природних і ін. визначних пам'яток, відбувається задоволення потреби особи в пізнанні навколишньої дійсності.

Розглядаючи екскурсійне обслуговування як результат діяльності туристський-екскурсійних підприємств системи організованого відпочинку, слід мати на увазі, що комплекс завдань екскурсійного обслуговування включає організацію відпочинку поїздок і подорожей з відвідинами історичних, культурних, природних і інших об'єктів.

Задоволення потреб туристів знаходиться у прямій залежності від кількісного і якісного поєднання форм екскурсійного обслуговування [18]. Цілеспрямований характер роботи по охопленню населення екскурсійними послугами здійснюється в наступних напрямах: місце мешкання; учбові заклади, установи, підприємства; турбази, удома відпочинку, пансіонати і т. ін. клуби, дома і палаци культури; семінари, курси, симпозіуми, конференції і т. ін.; аеропорти, вокзали, фестивальні майданчики.

Основою всієї роботи по організації екскурсійного обслуговування може бути бізнес - план підприємства, складений з урахуванням вивчення попиту і пропозицій екскурсійних послуг на ринку сфери туризму по видах екскурсій їх тематики, з урахуванням складу учасників.

У ньому відбиваються основні показники екскурсійного обслуговування, до яких відносяться: обсяг екскурсійних послуг, що надаються населенню, гостям країни; кількість туристів; прибуток від реалізованих послуг. Дані показники є цінними і розглядаються як критерії вдосконалення організації екскурсійного обслуговування, для чого на підприємстві доцільно мати наступну інформацію:

* номери телефонів, факсів і адреси організацій, пов'язаних з обслуговуванням екскурсантів;

* перелік тем екскурсій;

* карти-схеми екскурсійних маршрутів по місту, району, певній місцевості області країни;

* список номерів телефонів і домашніх адрес екскурсоводів Повнота інформації по організації екскурсійного обслуговування забезпечується різного вигляду картотеками:

* транспортних підприємств;

* засобів розміщення;

* підприємств харчування;

* культурно - освітніх установ;

* підприємств, що є об'єктом відвідин і показу; з перерахуванням тем екскурсій, що проводяться, згідно їх класифікації з вказівкою тривалості, способу пересування, місць початку і закінчення, тривалості екскурсії.

Екскурсійне обслуговування здійснюється туристськими підприємствами на територій їх адміністративної приналежності. Роботу з групами, що виїжджають в інші міста проводять екскурсійні установи або туристські підприємства, розташовані в цих містах.

Екскурсовод, що виїхав з групою, виконує обов'язки його керівника, дає інформацію. Такий підхід відповідає сучасному періоду розвитку екскурсійного обслуговування, що характеризується зростаючою увагою останньому з боку держави [8, c. 201].

1.2 Стан розвитку туризму в регіоні

Стан розвитку туризму в Рівненській області залежить від багатьох обставин, зокрема політичної та економічної ситуації в країні.

Кількість туристів, які відвідали Рівненську область та кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності, наведені в табл. 2.1 (портал Головного управління статистики Рівненської області) [7].



Таблиця 2.1

Туристичні потоки

Роки	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності області - усього	Із загальної кількості туристів	Кількість екскурсантів
		іноземні туристи	туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2012	13473	6	7773	5694	3303
2013	13545	5	8311	5229	7517
2014	8936	-	7502	1434	4551
2015	6640	1	5403	1236	3933
2016	8101	2	5210	2620	2980
2017	9490	65	5065	4360	2731

Сфера надання послуг гостинності набуває дедалі більшого розвитку як частини туристичного сектору економіки країни.

В Рівненській області туристична інфраструктура нараховує 22 санітарно-оздоровчих закладів та 46 готелів. Послуги зеленого туризму в області надають 66 господарів у різних районах, області на 2015 рік [7].

На території Рівненської області послуги оздоровлення та відпочинку надають 13 спеціалізованих засобів розміщування, 8 санаторіїв і пансіонатів з лікування, 14 санаторіїв-профілакторіїв та будинків відпочинку, 188 дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Серед найбільш відвідуваних лікувально-оздоровчих закладів сезону 2016-2017 років фігурують наступні лікувально-оздоровчі комплекси та санаторії: санаторій «Червона калина», «Берізка», оздоровчий комплекс «Чайка» та база відпочинку «Усмішка» [15].

На Рівненщині досить низький показник забезпеченості готелями, який становить 1,3 готельних місця на 1 тис. осіб.

На сьогоднішній день, згідно категоризації, функціонують 2 чотиризіркових та більшість тризіркових, двозіркових готелів.

У відповідності до «Стратегії розвитку Рівненської області на період до 2020 року» передбачається розвивати туризм за двома напрямами.

Перший із них передбачає утримання туристів у регіоні шляхом відпочинкового туризму на базі природного потенціалу регіону, другий - традиційна гостинність населення регіону, особливо у сільській місцевості, що забезпечує можливість поєднання розміщення туристів із вивченням сільських звичаїв та традицій безпосередньо в селах [19].

На сучасному етапі популяризація туристичного сектору економіки є одним з основних чинників стабілізації соціально-економічних відносин як у регіонах, так і в країні загалом [15].

Висновки до 1 розділу

Сьогодні туризм відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни.

Останнім часом зростає зацікавленість держави в подальшому розвитку туристичної сфери, розробляються і будуються нові туристичні комплекси, таким чином посилюється вплив туризму на всі сфери життя і діяльності людини.

Однак на сьогоднішній день якість надання туристичних послуг і рівень розвитку туристичної інфраструктури не забезпечують Україні можливість конкурувати на світовому ринку туристичних послуг. Саме тому стратегічною метою розвитку туризму в Україні є створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, який би максимально задовольнив туристичні потреби населення країни і на цій основі забезпечив комплексний розвиток територій, а також вихід держави на міжнародну арену в сфері туризму.

Одним з найбільш перспективних регіонів України з точки зору розвитку туристичної індустрії є Рівненщина, де відбулося багато видатних історичних подій.

На жаль, сьогодні туристичний потенціал Рівненщини ще недостатньо реалізований, зокрема, через недостатню розвиненість туристичної інфраструктури та відсутність достатньо кваліфікованих кадрів в галузі туризму.

За допомогою проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що туризм вирішує чимало актуальних завдань: забезпечує приплив коштів, виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, сприяє створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП.



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Туристичні ресурси Рівненської області

Рівненщина подарувала світу Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають на вірність українському народові президенти України, першу у східних слов'ян академію в Острозі, Острозьку типографію і перший український «Буквар». Вона славиться гучними іменами науковців, письменників і героїв визвольної війни. На території області діють 10 музеїв і 15 народних музеїв при навчальних закладах. Щороку на Рівненщині відбувається понад 25 культурно-масових заходів. На території області розташовані державні історико-культурні заповідники міст Дубно та Острога, державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви». До переліку історичних міст України, затвердженого Указом Президента України, входять 13 населених пунктів Рівненщини: міста Рівне, Дубно, Корець, Острог, Дубровиця, Радивилів, Березне, селища міського типу Володимирець, Гоща, Клевань, Мізоч, Млинів, Степань. В області налічується понад 1088 пам'яток археології, 1761 пам'ятка історії, 325 пам'яток архітектури та містобудування, 84 пам'яток монументального мистецтва.

Для Рівненщини характерна унікальна замкова культура, оборонного значення. Найяскравішими підтвердженнями тому є Тараканівський форт, Дубенський та Острозький замки, Межиріцький монастир-фортеця [19]. З урахуванням природного, історико-культурного та архітектурного потенціалу області можна стверджувати про самобутність і неповторність Рівненщини, її природи, культури, історії. Водночас регіон ще мало освоєний і недостатньо розвинутий з туристичної точки зору, але має перспективи для розвитку рекреації та туризму, відзначається унікальними природними та історико-культурними об'єктами, які варті уваги туристів, рекреантів і потребують детальної характеристики. Серед таких об'єктів, насамперед заслуговують на увагу такі: історико-культурні заповідники міст Дубно та Остріг, національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестейської битви», Надслучанська Швейцарія, джерело Святого Миколая, Музей бурштину, базальтові стовпи, Свято-Троїцький Межирецький чоловічий монастир, Березнівський дендрологічний парк, музей Євангелія у с. Пересопниця, Новомалинський замок, 1300-річний дуб-патріарх. Історико-культурний заповідник міста Дубно включає такі пам'ятки історії, культури й архітектури: Дубенський замок XV-XVIII ст. (палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус), Луцька брама XVI ст., Синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХХ ст., Свято-Іллінський собор початку ХХ ст., світські будівлі XVIII-XIX ст. у центральній частині міста. До складу заповідника входить і краєзнавчий музей. Найдавнішою спорудою на території міста і найціннішою пам'яткою заповідника є Дубенський замок [15].

Волинські Афіни - так називають місто Острог, невеличкий районний центр, що розмістився за півсотні кілометрів на південний схід від Рівного. У середині XIV ст. Острог був резиденцією, або, як тоді називали, «домоначальним» градом знаменитого українського княжого роду Острозьких. Саме вони звели тут кам'яну муровану фортецю. Це єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. І хоча знамениті князі мали у своїх володіннях ще понад десяток замків, цей був їхнім родинним гніздом. Середньовічні мури з Мурованою, Круглою, луцькою і Татарською вежами, Богоявленська церква унікальні пам'ятки історії та культури. Ще Острог славився слов'яно-греко-латинською академією - першим вищим навчальним закладом Східної Європи. Заснував його у 1576 р. авторитетний політичний діяч того часу, меценат друкарства й літератури, опікун православ'я Василь-Костянтин Острозький.

В острозькому культурному осередку разом з академією виникло найпотужніше тогочасне видавництво - кирилична друкарня Івана Федорова. Тут побачили світ греко-слов'янський «Буквар» - перший український підручник і перша друкована повна слов'яномовна Острозька Біблія. Заснований у стародавньому місті Музей книги та друкарства - один з двох повнопрофільних музеїв книги в Україні. Його експозиція присвячена історії української книги й охоплює період від виникнення слов'янської писемності до початку XX ст.

Новітня історія книги розкривається через систему виставок, які постійно змінюються. Музейна колекція стародруків XVI-XVIII ст. налічує майже 1,5 тис. експонатів, серед яких - кириличні стародруки та видання друкарень Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів, Швейцарії, Англії, Польщі, Литви, Білорусі. Музей книги має також колекцію антикварної та букіністичної книги (близько 4 тис.), а також колекцію оригінальної книжкової графіки та екслібрисів [19].

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестейської битви» (с.Пляшева Радивилівського району) - це місце, де улітку 1651 р. полягли десятки тисяч українських козаків і селян. Місце драматичної битви козацько-селянських загонів Богдана Хмельницького з військом польського короля Яна Казимира Другого - острів Журавлиха.

На початку минулого століття на полі Берестецької битви на острові Журавлиха поставили храм-пам'ятник - Георгіївську церкву з козацькою усипальницею. Сьогодні це собор Свято-Георгіївського чоловічого монастиря. Заповідник «Поле Берестецької битви» - це не лише острів Журавлиха, а й козацька переправа, острів Гайок (місце героїчної оборони трьохсот козаків), Козакова яма та урочище «Монастирщина» - козацький цвинтар. Сьогодні на Монастирщині стоять лише два кам'яні хрести. На них ще можна роздивитися напис «1651» - рік драматичної битви під Берестечком [15].

Музей бурштину в Рівному створення на базі рівненської бурштинової фабрики «Бурштин України». Серед експонатів музею - шматки бурштину віком до 40 мільйонів років, знайдені у різний час на території Рівненщини, а також виготовлені з нього ювелірні вироби.

Зокрема, експонується найдавніший в Україні бурштиновий виріб - диск-амулет, якому приблизно 2,5 тис. років. Окрасою музею вважаються камені, в яких закристалізувалися комахи. Представлений шматок дикого бурштину вагою близько 2 кг. Експонати розповідають не тільки про історію видобутку бурштину у краї, а й про єдине в Україні підприємство, яке займається його переробкою [15].

Тараканівський (Дубенський) форт побудовано в 1885-1890 рр. за наказом царя Олександра III. Стратегічне призначення Дубенського форту - обороняти залізничну і шосейну дороги з Кременця і Радзивилова. Це зразок військово-інженерного мистецтва російської фортифікаційної школи кінця ХІХ ст., бетонно-земляне укріплення, виконане із застосуванням цегли та чавунних деталей, з яких були зроблені герметичні двері й усі сходи. Потрапити всередину можна було лише з допомогою висувного залізного мосту. Щоб заховати його під час облоги, побудували спеціальне приміщення під насипом. Тараканівський форт пережив кілька воєн - першу і другу світові, громадянську, радянсько-польську [19].

Неподалік від Острога розкинулося мальовниче село Межиріч. У цьому колишньому містечку-фортеці із замком, оборонними мурами та вежами донині зберігся ансамбль будівель Троїцького монастиря-фортеці XV-XVIII ст., Троїцька церква XV ст., стіни та башти початку XVІІ ст. та величезна піч просто неба. В архітектурі Свято-Троїцького храму давньоруські традиції поєднуються з готикою і Ренесансом. Найголовніша святиня Свято-Троїцького храму - Чудотворний образ Божої Матері «Життєподательниця». «Межиріцька Богородиця» була родовою іконою князів Острозьких. Її привезли від Вселенського Патріарха як подарунок і благословення за вірність і охорону святого православ'я [15].

У селі Пересопниця (Рівненський район) нещодавно почав функціонувати Музей Євангелія. Саме тут у Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці 29 серпня 1561 р. завершено працю над створенням національного символу українців - Пересопницького Євангелія. Новомалинський замок як пам'ятку оборонної архітектури ХІV-ХVІІ ст. Волині визначають рештки стін західної і південної двоярусних башт, фрагменти муру між баштами, руїни палацу та каплиця, які збереглися. Замок зведено на високому пагорбі над річкою Збитенька. Місцевість, що колись називалася Глух, у 1392 р. король польський Владислав Ягайло надав у власність князю Свидригайлу, який і заснував тут муроване укріплення. У XVI ст. Ян Малинський перейменував поселення в Новомалин. Тоді ж, очевидно, він продовжив розбудову замку, руїни якого дійшли до наших днів. За планувальною конфігурацією замок наближений до п'ятикутника з п'ятигранними наріжними баштами та в'їзною брамою в північно-східному мурі. За типологічними ознаками - це регулярне протобастіонне укріплення обнесене валами та ровом.

Рівненщина - це територія, здатна дивувати своїми природними та історико-культурними дивами, проте вона погано освоєна з точки зору рекреації та туризму і очікує подальших досліджень. Тут вдало поєдналися пам'ятки природи, історії, культури, архітектури, що є вкрай важливим аспектом привабливості для рекреантів і туристів. При створенні туристичної інфраструктури, відкритті нових туристичних маршрутів та загалом розвитку рекреації на Рівненщині стануть у нагоді наведені у статті характеристики рекреаційних об'єктів, які варті уваги туристів: історико-культурних заповідників міст Дубно та Остріг, національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестейської битви», Надслучанської Швейцарії, джерел Святого Миколая, Музею бурштину, базальтових стовпів, Свято-Троїцького чоловічого монастиря, Березнівського дендрологічного парку, музею Євангелія у с. Пересопниця, Новомалинського замку, 1300-річного дуба-патріарха та багатьох інших об'єктів [19].

2.2. Загальна характеристика туристичного підприємства

Турфірма «БАЙДА» - багатопрофільний туроператор, активно працює в різних сферах туризму і перевезень.

Структура турфірми «БАЙДА» - операторський офіс.

Основні напрямки діяльності:

Внутрішній туризм, виїзний туризм: групові та індивідуальні тури, відпочинок на морських і гірськолижних курортах, тури в країни Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії освіта за кордоном: загальні курси мов, екзаменаційні та спеціальні курси, канікулярні курси для дітей, середня і вища освіта в провідних навчальних закладах світу; спеціалізовані тури: спортивні, релігійні, лікувальні тури, подієві заходи, бізнес тури; прийом та обслуговування іноземних туристів і співвітчизників в Україні: відпочинок в кращих здравницях і санаторіях Карпат, екскурсійні та релігійні програми по Україні, тури вихідного дня, круїзи по Дніпру, організація та обслуговування конференцій / семінарів, послуги гідів-перекладачів, екстремальний туризм, оренда легкових автомобілів, мікроавтобусів; бронювання та продаж авіаквитків понад 50 авіакомпаній світу, залізничні квитки по всій Європі, VIP-сервіс в аеропортах; чартерні перевезення, Фірма є найбільшим замовником в Україні чартерних рейсів з Києва та регіонів.

Якісний рівень сервісу і безпеку клієнтів фірми «БАЙДА» - заслуга як професійної команди співробітників компанії, так і надійних партнерів у багатьох країнах світу (понад 130 компаній-туроператорів в 73 країнах світу). В Україні з фірмою «БАЙДА» працюють понад 900 партнерів (туристичних агентств, готелів, санаторіїв, пансіонатів).

ТФ «БАЙДА» є акредитованим членом IATA - Міжнародної асоціації перевізників. У цей самий період Фірма стала приймати іноземних туристів в Україні, і сьогодні входить до п'ятірки кращих компаній в даному напрямку туристичного бізнесу.

ТФ «БАЙДА» стала одним із засновників Асоціації лідерів турбізнесу України - першого професійного об'єднання провідних туроператорів України. За період своєї роботи ТФ «БАЙДА» неодноразово була нагороджена рядом почесних нагород і звань, представляла Україну на багатьох міжнародних виставках, є незмінним учасником національних туристичних форумів / виставок [24].

Висновки до 2 розділу

Рівненська область є одним із провідних туристичних районів України.

Цікавим для пізнавального туризму є, зокрема, Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестейської битви» (с. Пляшева Радивилівського району) - це місце, де улітку 1651 р. полягли десятки тисяч українських козаків і селян. Місце драматичної битви козацько-селянських загонів Богдана Хмельницького з військом польського короля Яна Казимира Другого - острів Журавлиха. На початку минулого століття на полі Берестецької битви на острові Журавлиха поставили храм-пам'ятник - Георгіївську церкву з козацькою усипальницею. Сьогодні це собор Свято-Георгіївського чоловічого монастиря. Заповідник «Поле Берестецької битви» - це не лише острів Журавлиха, а й козацька переправа, острів Гайок (місце героїчної оборони трьохсот козаків), Козакова яма та урочище «Монастирщина» - козацький цвинтар. Сьогодні на Монастирщині стоять лише два кам'яні хрести. На них ще можна роздивитися напис «1651» - рік драматичної битви під Берестечком



РОЗДІЛ 3. ПЛАНУВАННЯ ЕКСКУРСІЙНОГО ТУРИСТИЧНОГО МАРШРУТУ «КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ»

3.1 Обґрунтування екскурсійного туру «Козацькі могили»

Я пропоную тур «Козацькі могили»: Луцьк - Берестечко - Пляшева - Луцьк. Тур «Козацькі могили» передбачає цікаву та пізнавальну екскурсію у Державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви». Саме тут, біля сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця, у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького в 1651 році відбулася одна із значних битв в історії України. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з поневолювачами рідної землі - польською шляхтою.

Берестецька битва належить до другого періоду Визвольної війни. Перший її етап розпочався в 1648 році. До того козацько-селянська армія на чолі з Богданом Хмельницьким одержала ряд блискучих перемог над польсько-шляхетськими військами під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями і завершила бойові дії у 1649 році договором із польським урядом, укладеним у місті Зборів (теперішньої Тернопільської області), який дещо обмежив свавілля магнатів на Україні, але не задовольнив рядове козацтво і селянство, над яким нависла загроза відновлення поневолення.

На початку 1651 року польсько-шляхетські війська походом на Брацлавщину і Поділля продовжили війну. Король Ян ІІ Казимир, мобілізувавши усі свої сили, протягом місяця збирав армію у місті Сокаль (теперішньої Львівської області) й у червні перевів її під місто Берестечко, де на правому березі річки Стир було влаштовано укріплений табір 150-тисячної польсько-шляхетської армії. Гетьман Богдан Хмельницький, зібравши своє 100-тисячне військо і дочекавшись прибуття союзника - кримського хана Іслам-Гірея III на чолі 30 тисяч кіннотників, рушив також під Берестечко на зустріч із противником.

Генеральна битва відбулась 30 (за новим стилем) червня 1651 року на полях сіл Острів, Пляшева, Солонів і Митниця (теперішнього Радивилівського району Рівненської області). Перед битвою король поділив свою армію на три частини: ліве крило на чолі з польським гетьманом Мартином Калиновським і українським магнатом, князем, воєводою руським Яремою Вишневецьким стояло поблизу села Солонів. Центр під командою короля із зосередженою тут кіннотою, іноземною піхотою та усією артилерією розташувався на схід від табору. Праве крило на чолі з великим коронним гетьманом Міколаєм Потоцьким стояло під лісом Курасівщина поблизу села Рідків. Козацько-селянська армія зайняла поля на захід від сіл Острів і Пляшева, кримські ординці - пагорб між селами Острів і Митниця. Битву розпочав Ярема Вишневецький атакою кінноти проти козаків. Зазнавши втрат, він повернувся на попередні позиції. Тоді король спрямував центральну частину армії на кримських татар, які не витримали артилерійського обстрілу і втекли з поля бою, підступно захопивши в полон Богдана Хмельницького. Битва тривала до ночі, але шляхті не вдалося зламати силу козацько-селянських військ на чолі з полковниками Іваном Богуном, Фіоном Джаджалієм, Матвієм Гладким та іншими, які вночі відступили на територію сьогоднішнього села Острів, де на лівому березі річки Пляшівки навкруги свого табору збудували потужні земляні укріплення і протягом десяти днів перебували в облозі польсько-шляхетських військ.

Обраний наказним (тимчасовим) гетьманом прославлений козацький полковник Іван Богун вирішив головне питання: врятувати армію та зброю для подальшої боротьби. Для цього треба було вивести війська з табору через річку Пляшівку і болота на її правому березі. Більшість козацьких полків 10 липня вийшла з оточення, але на переправах через болото багато людей загинуло, козаки втратили весь обоз і артилерію. Шляхта заволоділа табором із запасами харчів і зброї, але переслідувати відступаючих не поспішала і розійшлася по домівках. Королівські війська у значно зменшеному складі пішли на Київ. Козаки й селяни, вийшовши з оточення, відступили на Київщину і в районі міста Біла Церква знову почали з'єднуватися у полки під проводом Богдана Хмельницького, який, визволившись із ханської неволі, узявся до збирання війська й організації оборони України. Уже через два місяці після Берестецької битви королівські війська під Білою Церквою зустріли настільки численні й добре озброєні козацько-селянські полки, що не наважилися атакувати їх і запропонували мирні переговори. 28 вересня 1651 року вони завершилися підписанням Білоцерківського договору.

З 1970 року це місце досліджується археологічною експедицією Рівненського краєзнавчого музею. Розкопками знайдено понад 90 людських та 50 кінських кістяків і близько 5000 речей, що належали учасникам битви - козакам, селянам, ремісникам і польській шляхті. Знайдено також російські предмети, що свідчать про участь в армії Богдана Хмельницького московських стрільців та донських козаків. Болота правого берега Пляшівки в багатьох місцях зберегли сліди кривавої трагедії. Неподалік переправи - болотне озерце, зване Козаковою Ямою. Перекази пов'язують його із загибеллю останнього захисника Берестечка - козака, який після тривалого бою загинув геройською смертю, відкинувши пропозицію короля здатися. Французький дипломат П'єр Шевальє, автор «Історії війни козаків проти Польщі», розповідаючи про бій козаків на острові, пише: «Залишився один козак, який боровся протягом трьох годин проти всього польського війська; він знайшов на болотному озерці човна і, прикриваючись його бортом, витримав стрілянину поляків проти нього; втративши увесь порох, він потім узяв свою косу, якою відбивав усіх, хто хотів його схопити... Тоді якийсь шляхтич із Цєхановщини та якийсь німецький улан... кинулись у воді по шию і знову побачили бій; козак, хоч і пробитий чотирнадцятьма кулями, зустрів їх ще з великою завзятістю, що дуже здивувало польське військо і навіть його королівську величність, у присутності якого закінчувався бій. Король дуже захопився хоробрістю цієї людини і наказав крикнути, що дарує йому життя, коли він здасться; на це останній відповів, що він уже не дбає про те, щоб жити, а лише хоче вмерти як справжній вояка. Його вбив ударом списа інший німець, який прийшов на допомогу атакуючим». На галявині серед соснового лісочка поблизу Козакової Ями - місце вічного спочинку загиблих на переправах козаків і селян. Жителі навколишніх сіл зібрали тіла забитих, поховали їх і поставили кам'яні хрести; на одному вирізьблено дату «1651» [27].

У північному напрямку від цього кладовища - оточений болотами невеликий острів Гайок. Саме тут зупинили польсько-шляхетські війська загін із трьохсот героїв-козаків, які протягом цілого дня вели нерівний бій, гордою відмовою відповіли на пропозицію здатися ворогові і замість безславного життя у неволі добровільно обрали почесну смерть зі зброєю в руках, так і залишившись непереможеними.

Минали століття, але пам'ять про ці героїчні події жила в народі. У 1910 - 1914 роках на острові Журавлиха побудовано величний храм-пам'ятник - Свято-Георгіївську церкву, у підземеллях якої зберігаються численні останки загиблих на полі бою під Берестечком козаків і повстанців. Ця церква-мавзолей збудована архітектором В. Леонтовичем за проектом, розробленим під керівництвом відомого архітектора О. Щусєва студентом Петербурзької Академії мистецтв В. Максимовим, і не має аналогів в архітектурі. Її західну зовнішню стіну утворює іконостас із картиною видатного українського художника І. Їжакевича. Внутрішнє оздоблення триярусного храму вражає своїм художнім оформленням.

Сюди ж у 1912 році з сусіднього села Острів перевезено і Свято-Михайлівську церкву - один із найкращих зразків української дерев'яної архітектури середини XVII століття, в якій, за народними переказами, напередодні битви побував Богдан Хмельницький. Церкви з'єднані підземним ходом, прокладеним із Свято-Михайлівської церкви до саркофага з козацькими кістками у підземеллях Свято-Георгіївської церкви. Прострілені, порубані шаблями черепи жертв берестецької трагедії, споглядаючи в обличчя вільних уже нащадків, немов нагадують їм про ту ціну, яку український народ заплатив за своє визволення [26].

У 1967 році, в пам'ять про Берестецьку битву, на цьому місці створено музей-заповідник. Крім Свято-Михайлівської та Свято-Георгіївської церков, у заповідник входить двоповерхова споруда колишніх келій, де розміщено музей. В його експозиції зібрані унікальні речі, знайдені під час розкопок: зразки селянського взуття - шкіряні «ходаки»; зброя повстанців - бойові коси, мушкети, шаблі, списи, порохівниці з порохом; особисті речі козаків - чоботи, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості. Групу військових речей складають наконечники прапорів і бунчука, залишки канцелярії Війська Запо­різького, мідні казани для варіння їжі тощо. На підставі знайдених на переправі черепів загиблих антропологами відтворено науково достовірні скульптурні портрети двох українських і одного донського козаків. Експозиція музею, побудована на оригінальних, досі невідомих речах, розкриває рівень розвитку ремесел на Україні у XVII столітті, дає уявлення про побут, озброєння й оснащення козацько-селянської армії, переносить глядача у важкі роки боротьби за скинення іноземного ярма, за волю українського народу.

З 2002 року на Козацьких Могилах діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир Української православної Церкви Київського Патріархату [27].

Щороку, у дев'яту п'ятницю після Великодня, на острові Журавлиха, жалібно б'ють дзвони. Сюди з'їжджаються священнослужителі, приходять люди... Над саркофагом загиблих, але не забутих героїв, спалахують свічки пам'яті [26]. Ідея меморіального комплексу виникла у архімандрита Почаївської лаври Віталія (Максименка) - уродженця Таганрозького повіту, який прибув служити на Волинь у 1902 році [27].

Розбудовуючи структури чорносотенного «Союзу Русского Народа», архімандрит Віталій побував у Берестечку, де парафіяни показали йому знайдені під час побудови дороги Дубно-Берестечко козацькі черепи і кості та зброю. Чутка ширилася - і з довколишніх сіл селяни зносили нові артефакти. Талановитий пропагандист, Віталій вирішив використати пам'ять про вже легендарну битву для поширення ідей православ'я і монархізму. В 1909 році на острові Журавлиха (посеред річки Пляшівки) на місці майбутнього будівництва храму-пантеону з'явився дубовий хрест [27].

Збиралися пожертви: за свідчення місцевих селян, бувало, що на Журавлисі стояло три мішки мідної монети - жертвували пересічні люди.

Основою меморіального комплексу став збудований у 1910-1914 роках Свято-Георгіївський собор. Фактично він трирівневий: у підвалі, де гробниця з останками полеглих у 1651-му козаків, знаходиться церква Параскеви, на першому поверсі - Георгіївська, вище - Борисоглібська.

За задумом архітекторів, площа перед собором мала слугувати місцем масових молебнів, тому його фасад являє собою іконостас під відкритим небом. Простір над іконостасом заповнює картина Івана Їжакевича «Голгофа». Під іконами видно георгіївські хрести - у 1914 році цар надав трьомстам полеглим козакам звання георгіївських кавалерів.

Ліворуч від входу - Михайлівська церква, перенесена у 1912 році з сусіднього села Острів. Вона побудована у першій половині 1600-их, і є легенда, що саме в ній молився напередодні битви Богдан Хмельницький. Це навряд чи відповідає дійсності, бо у Хмельницького була похідна церква в наметі, до того ж плисти до сільського храму довелося б човном, через заплаву Пляшівки [26]. Праворуч від церкви видно приміщення музею. З 1914 по 1958 рр. в ньому були монастирські келії, а в кінці 1950-их - початку 1960-их - колгоспні курник і кролятник (а в соборі зробили зерносховище). Тодішній голова колгоспу Павло Пастух заохочував людей розібрати на будматеріали церкви і цегляний мур, але ніхто не наважився [27].



3.2 Розробка заходів по реалізації туру «Козацькі могили»

Рис. 1. Схема маршруту «Козацькі могили»



Таблиця 3.1

Екскурсійна програма туру «Козацькі могили»

Дні	Події, об'єкти відвідин	Час
1.	Збір групи, від'їзд з м.Луцьк	07.30
	Коротка тимчасова зупинка для відпочинку	08.30
	Прибуття у Берестечко	09.30
	Екскурсія по музею бойової слави у Пляшевій; Музей знаходиться на острові Журавлиха поблизу села Пляшева	09.30 - 10.30
	Екскурсія по церквах на території (оглядова), відвідання експозиції у підземеллі	10.30 - 11.15
	Похід до алеї	11.15
	Від'їзд з Пляшевої	12.30
	Обід на березі р. Стир (зупинка)	13.30
	Від'їзд у м. Луцьк	14.15
	Приїзд у м. Луцьк	15.15

У вартість включені: проїзд, супровід представника фірми, страховий поліс. Вхідні квитки оплачуються додатково. Вартість програми:

Для груп 50+5 - 220 грн/ос; Для груп 40+4 - 245 грн/ос

Для груп 32+3 - 290 грн/ос; Для груп 22+2 - 335 грн/ос

Для груп 16+1 - 360 грн/ос

Висновки до 3 розділу

Запропонований тур «Козацькі могили» передбачає екскурсію за маршрутом Луцьк - Берестечко - Пляшева - Луцьк. Тур розрахований на 1 день. Під час туру туристи відвідають цікаве історичне місце, де у 1651 р. відбулася відома битва часів Національно-визвольної війни на чолі з Б. Хмельницьким, дізнаються багато цікавого, пов'язаного з історією дослідження й вшанування цього місця.



ВИСНОВКИ

В роботі представлено розробку технології організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру на прикладі екскурсії «Козацькі могили».

Для цього:

- висвітлено сутність та основні поняття пізнавального туризму;

- охарактеризовано стан розвитку туризму в регіоні;

- досліджено стан туристичних ресурсів Рівненської області;

- дано загальну характеристику туристичного підприємства;

- обґрунтовано екскурсійний тур «Козацькі могили»;

- розроблено заходи по реалізації туру «Козацькі могили».

В результаті виконання роботи:

застосовано знання з особливостей технології організації туристичного маршруту пізнавально-історичного характеру;

для цього:

застосовано мережевий серфінг,

добрано та опрацьовано спеціалізовані літературні джерела;

3) проаналізовано технологічні операції, пов'язані з наданням туристичних послуг, перевезення, харчування, організації екскурсійного обслуговування.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18 листопада 2003 р. № 1282 - ІV.

2. ДСТУ 4268:2003. Національний стандарт України «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги».

3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія районування: Монографія / О.О.Бейдик. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. - 395 с.

4. Биржаков М.Б. Введение в туризм / М.Б.Биржаков. - СПб.: Герда, 2004. - 448 с.

5. Бабарицька В.К. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: Навч. посібник / В.К.Бабарицька, О.Ю Малиновська. - К.: АЛЬТЕРПРЕС, 2004. - 288 с.

6. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристский бизнес / Ю.Ф.Волков // Серия «Учебники, учебные пособия». - Ростов-на Дону: Феникс, 2003. - 352 с.

7. Головне управління статистики у Рівненській оласті [Електронний ресурс] / Офіційний сайт. - Режим доступу: http://www.rv.ukrstat.gov.ua

8. Зорин И.В. Энциклопедия туризма: / И.В.Зорин -М.: Финансы и статистика, 2000. - 368 с.

9. Ефремова М.В. Основы технологии туристического бизнеса: Учеб. пособие / М.В. Ефремова. - М.: ОСЬ-89, 2001. - 192 с.

10. Івченко А.С. Вся Україна / А.С.Івченко. - К.: ДНВН «Картографія», 2006. - 656 с.

11. Інформаційний центр з питань культури та мистецтва [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/183853;jsessionid=CBACCE6697D400A116E060EE2C513F8C

12. Организация туризма: Учебн. пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева и др. / Под общ. ред. Н.И. Кабушкина и др. - Минск: Новое знание, 2003. - 632 с.

13. Любіцева О.О. Методика розробки турів: Навч. посібник / О.О.Любіцева. - К.: Альтпрес, 2003. - 104 с.

14. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. проф. В.К. Федорченка; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 640 с.

15. Рівненщина туристична. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tourism. rv.ua/

16. Рутинський М.Й. Географія туризму України. Навчально-методичний посібник / М.Й.Рутинський. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 160 с.

17. Стратегія розвитку Рівненської області на період до 2020 р. / Затверджено рішенням обласної ради від 18 грудня 2014 року № 1374, 2016. - 149 с.

18. Туризм, гостеприимство, сервис: словарь-справочник / Под ред. Воронковой Л. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 367 с.

19. Туризм Рівненщини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ogo.ua/rivnenschina/ tourizm

20. Туристичні ресурси України / Під ред. О.І. Лугової. - К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1996. - 352 с.

21. Україна. Туристична карта. Масштаб 1 : 1 250 000. Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», 2002 р.

22. Чудновский А.Д. Туризм, гостеприимство, сервис / А.Д.Чудновский. - М.: Тандем, ЭКСМОС 2000. - 400 с.

23. Уокер Дж. Р. Управление гостеприимством. Вводный курс: Учебник / Джон Р. Уокер; Пер. с англ. В.Н. Егорова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 880 с.

24. www. tourism.gov.ua - Офіційний сайт Департаменту туризму і курортів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України