Рекреаційні комплекси Флоренції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Курсова робота на тему:

«Рекреаційні комплекси Флоренції»

Дисципліна - Туристична діяльність

Зміст

Вступ

I. Теоретико-методичні засади дослідження рекреаційних комплексів

1.1 Понятійно-термінологічний апарат

1.2 Види та класифікації рекреаційних комплексів

1.3 Методичні аспекти дослідження

II. Передумови розвитку архітектурних комплексів Флоренції

2.1 Становлення Італії як культурного осередку

2.2 Чинники розвитку рекреаційних комплексів Флоренції

III. Основні історико - архітектурні рекреаційні комплекси Флоренції

3.1 Рекреаційні комплекси античності

3.2 Рекреаційні комплекси Середньовіччя

3.3 Архітектурні пам'ятки Відродження

3.4 Архітектура Нового часу

IV. Проблеми та перспективи використання рекреаційних комплексів Флоренції

4.1 Історико-архітектурні комплекси - об'єкти світової спадщини ЮНЕСКО

4.2 Проблеми збереження архітектурних пам'яток

4.3 Перспективи залучення Флоренції до туристських маршрутів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми «Рекреаційні комплекси Флоренції» полягає у загальному теоретичному і практичному вивченні рекреаційних комплексів, їх минулого і сучасного, а також проблем і перспектив розвитку в майбутньому у рекреаційній і туристичній діяльності.

Метою даної роботи є дослідження архітектурних споруд і рекреаційних закладів, які є осередком для проведення рекреаційної діяльності, розробки туристських та екскурсійних маршрутів; залучення різних категорій населення до збереження архітектурних осередків; наголошення на необхідності реставрації різних типів архітектурних споруд у рекреаційних комплексах.

Об'єктом дослідження є архітектурно-рекреаційні комплекси Флоренції.

Предметом дослідження є встановлення відповідності між наявними рекреаційними комплексами та потребами іноземних і місцевих відвідувачів, встановлення різноманітності у складових рекреаційних комплексів.

Основні завдання курсової роботи:

- наголошення на популярності, давності і різноманітності рекреаційних комплексів Флоренції, які формують загальну привабливість території;

- аналіз архітектурних стилів, які простежуються у рекреаційних комплексах як засіб вияву різноманітності туристичних маршрутів;

- зосередження уваги на об'єктах, занесених до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

- дослідження проблем і перспектив даних рекреаційних комплексів, розташованих на території Флоренції.

Флоренція - всесвітньовідоме місто в Італії, яке за кількість цікавих та атрактивних об'єктів посідає визначне місце не тільки у Італії, а й взагалі у світі. Це осередок, де можливе здійснення масових турів, поїздок та маршрутів. Тому дослідження, збереження і реставрація складових елементів рекреаційних комплексів є всесвітнім завданням.

I. Теоретико-методичні засади дослідження рекреаційних комплексів

1.1 Понятійно - термінологічний апарат

Архітектура - мистецтво проектування й будівництва споруд та їхніх комплексів, що формують просторове середовище для життя і діяльності людини.

Ансамбль - (в архітектурі та містобудівництві) - гармонійне поєднання просторової композиції з будівель, зелених насаджень, інколи - з творами монументального мистецтва.

Арка - перекриття отвору в стіні або просторі між двома опорами. Вперше арки (кам'яні) з'явилися в архітектурі Стародавнього Сходу. Далі широкого поширення набули в архітектурі античного Риму. За формою арки бувають напівколові, стрілчасті, підково - або кільцеподібні.

Архітектура рекреаційна - вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів.

Архітектурний стиль - сукупність основних форм і ознак, які характерні для споруд певного часу і певного народу, що проявляються в особливостях функціонального, конструктивного, художнього порядку.

Базиліка(з грец. - царський дім) - будівля в Стародавній Греції, де засідав Архонт*. Пізніше - громадський будинок, призначений для суду, бірж, укладання торговельних угод тощо.

Баптистерій - а) у древніх греків - це тепле відділення бані; б) у римлян - басейн для плавання в термах (громадських банях); у давніх християн - хрещальня. Особливо визначними є баптистерії в Римі (Латеранський), Флоренції, Пізі, Равенні.

Бароко - стиль в архітектурі і мистецтві, що виник в країнах Європи наприкінці XVI - середині XVIII ст. Характерними для бароко є підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції, просторовий розмах, злиття криволінійних форм, поєднання споруд з навколишнім рельєфом.

Візантійський стиль - архітектурний стиль середньовічного Сходу (XI - XIV ст.). Сполучна ланка між античною архітектурою і архітектурою Відродження.

Вілла - 1. Тип заміського будинку із садом і парком. Уперше вілли з'явилися в Древньому Римі в III ст. до н.е. 2. У XIX ст. комфортабельний приватний будинок із садом у привілейованих районах міста або передмістях, у курортній зоні. 3. У XX ст. віллами часто називають будь-який комфортабельний, заміський будинок для однієї родини (сім'ї).

Готика (готичний стиль) - архітектурний і художній стиль середньовічної Західної і Центральної Європи (12-15 ст.), що змінив романський стиль. Зародився стиль в 12 ст. у Пн.Франції. Найяскравіше втілення готика знайшла в архітектурі (собори в Ам'єні, Реймсі, Парижі, Кельні). Зразками цього стилю є Собор Паризької Богоматері - Нотр-Дам (1163-1257), Шартрський собор (1194-1260). Для готики характерними є вертикальні форми, вітражі, кам'яна різьба.

Замок - укріплений комплекс будівель або одна споруда, в якій жив феодал. Замок, як оборонний об'єкт, оточували високими мурами з бойовими вежами, валами й ровами.

Кампаніла - башта-дзвіниця, що, зазвичай, стояла окремо від храму.

Капела - католицька або англіканська каплиця чи приміщення в храмі для молитви членів однієї родини, зберігання релігійних реліквій. Раніше - храм з вівтарною частиною, в центрі напівкругу якого розміщувалась гробниця, що слугувала престолом.

Класицизм - стиль європейського мистецтва, передусім архітектури, другої половини XVIII - поч. XIX ст. Архітектурно-декоративні форми базуються на мотивах античної (класичної) архітектури.

Комплекси рекреаційні- 1) містобудівні утворення з різноманітним функціональним профілем, які складаються з рекреаційних закладів, об'єднаних єдиним архітектурно-планувальним вирішенням, загальною просторовою композицією і організацією обслуговування; 2) сукупність рекреаційних закладів місткістю понад 1000 місць, які об'єднані однією функціональною програмою (туризм, лікування, відпочинок).

Купол- склепіння у вигляді напівсфери або сегмента кулі в культових будівлях, спорудах громадського призначення (театри, павільйони тощо).

Модерн - напрям в мистецтві, в основному в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві, поч. XX ст., для якого характерні примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принцип асиметрії та вільного планування, символіка, нові технічні й конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель.

Монастир - комплекс споруд і будівель для релігійної громади ченців або черниць, що керуються єдиними правилами життя (статут). Перші християнські монастирі іноді відігравали роль фортець і мали відповідний вигляд.

Палац - парадна споруда; резиденція володарів або представників вищих верств суспільства, найвищих посадових осіб чи органів державної влади. Палаци можуть мати різне громадське призначення.

Пам'ятки будівництва і архітектури - складова історико-культурних рекреаційних ресурсів (архітектурні ансамблі та комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, залишки давнього планування і забудови міст та інших населених пунктів тощо).

Пам'ятки оборонної архітектури - складова архітектурно-історичних рекреаційно-туристичних ресурсів (фортеці, замки, оборонні храми, міські укріплення). Впродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в архітектурі міст та містечок.

Ренесанс (Відродження) - стиль мистецтва Західної і Центральної Європи, зокрема архітектури, XIV--XVI ст., що базується на відродженні античних (давньогрецьких і давньоримських) архітектурних форм.

Рококо - стиль європейського мистецтва (виник у Франції) першої половини XVIII ст., є пізньою стадією бароко. Відрізняється дрібно-масштабністю форм (зокрема, орнаменту). Для рококо характерні декоративність, химерність та фантастичність орнаментальних мотивів.

Романський стиль -- стиль мистецтва у Західній Європі раннього середньовіччя (X--XII ст.), зокрема в архітектурі. Для нього характерні монастирські комплекси, церкви, замки, які розташовані на підвищених місцевостях. Романський стиль вирізнявся масивністю споруд. Основним будівельним матеріалом романської архітектури був камінь.

Собор - головний храм у християн, в якому відправляє богослужіння священнослужитель високого сану.

Фасад - зовнішній вигляд будівлі, її парадний бік, що виходить, здебільшого, на вулицю. Розрізняють головний, боковий і дворовий фасади будівлі.

Храм- культова будівля для виконання релігійних обрядів. Основні типи храмів - християнські церкви, костьоли; мусульманські мечеті; буддійські пагоди та ін. [8]

1.2 Види та класифікації рекреаційних комплексів

Рекреаційні комплекси - це містобудівельні утворення різного функціонального профілю, що складаються з різних рекреаційних установ, об'єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою комбінацією та організацією обслуговування.

Рекреаційний комплекс є найбільш перспективною формою планувальної організації рекреаційної території.

Критерії класифікації рекреаційних комплексів поділяють на дві основні групи: містобудівельні та соціально - економічні.

Містобудівельні чинники групують за функціональним профілем, за місцем розташування, за щільністю і капітальністю забудови, за композицією і величиною рекреаційного комплексу, за видами рекреаційних ресурсів та рівнем розвитку інфраструктури.

Соціально-економічні чинники впливають на формування рекреаційного комплексу через рекреаційні потреби населення, якісні та кількісні характеристики рекреаційного потоку, економічну можливість та доцільність організації рекреаційного комплексу. Вони поділяються за типом рекреантів, за складом функціонального приміщення, місткістю, рівнем комфорту та сезонністю експлуатації.

За функціональним призначенням рекреаційні комплекси поділяють на санаторні, комплекси відпочинку та туристичні комплекси.

Санаторні комплекси поділяють на санаторії, санаторії - профілакторії та дитячі оздоровчі табори.

Комплекси відпочинку включають у себе архітектурні, історико - культурні комплекси, туристичні бази, будинки відпочинку тощо.

До туристичних комплексів відносять туристські притулки, турбази, туристичні готелі і т.д.

За місцем розташування рекреаційні комплекси поділяють на міські, місцеві, приміські, лісові, курортні, гірські.

За капітальністю забудови виділяють капітальні, некапітальні та мобільні рекреаційні комплекси.

За величиною розрізняють великі, середні та малі рекреаційні комплекси.

За видами рекреаційних ресурсів рекреаційні комплекси поділяють на: історичні, культурні, архітектурні, лікувальні, оздоровчі, пізнавальні.

За типом рекреантів: для дітей, для батьків з дітьми, молодіжні, для дорослих, для осіб похилого віку.

За сезонністю експлуатації виділяють рекреаційні комплекси: стаціонарні, цілорічні, сезонні, тимчасового типу. [5]

1.3 Основні аспекти дослідження

Дослідити архітектурну спадщину архітектурних комплексів Флоренції допоможуть наступні методи: географічний, картографічний, історичний та статистичний.

За допомогою географічного методу дослідження можна визначити основні географічні чинники та передумови формування рекреаційних комплексів міста (географічне положення Флоренції по відношенню до транспортних вузлів, промислових центрів, економічно розвинених міст, великих акваторій, гірських масивів тощо).

Одним з різновидів географічного методу є картографічний. Даний метод дуже доречний при дослідженні туристичних шляхів, проектуванні місцезнаходження туристських об'єктів. Туристи, які знайомляться з містом або ж відвідують його вперше, безперечно, використовують туристські карти.

Історичний метод дослідження дозволяє прослідкувати еволюцію розвитку рекреаційних комплексів; встановлює періоди панування тих чи інших архітектурних стилів на даній території, під час яких творились рекреаційні комплекси. Історичному методу належить дуже важливе значення у дослідженні еволюції становлення й розвитку рекреаційних комплексів.

За допомогою статистичного методу можна прослідкувати динаміку у зростанні відвідуваності; у зростанні кількості рекреаційних комплексів тощо. Можна також визначити місце Флоренції за кількістю відвідувачів і об'єктів у порівнянні з іншими містами Італії. На даний час даний метод дослідження є дуже актуальним.

Отже, комплексне використання даних методів дослідження дозволяє чітко окреслити сучасне місце рекреаційних комплексів Флоренції,їх минуле, сучасні проблеми та перспективи. [3;105-108].

II. Передумови розвитку архітектурних комплексів Флоренції

2.1 Становлення Італії як культурного осередку

Італія здійснила дуже важливий і відчутний вплив на формування культури й мистецтва інших народів, що пов'язано з багатством культурних традицій та видатними особистостями, які жили й творили в межах цієї чудової країни.

Становлення культури в Італії відбувалося дуже інтенсивно, одні зміни передували іншим, і були дуже динамічними.

Задовго до виникнення цивілізації Стародавнього Риму сформувалися культури етрусків у Тоскані і греків - на півдні Італії. Після падіння Римської імперії на території Італії культура занепала, і тільки в ХІ ст. з'явилися перші ознаки її відродження. Свого нового розквіту вона досягла в ХІV ст. В епоху Відродження італійці відігравали провідну роль у європейській науці і мистецтві.

Джерела художньої величі Італії походять з ХІV ст., від здобутків живопису флорентійської школи, найбільшим представником якої був Джотто ді Бондоне. Джотто порвав з манерою візантійського живопису, що домінувала в італійському середньовічному мистецтві, і додав природне тепло та емоційність фігурам, зображеним на його великих фресках у Флоренції, Ассізі та Равенні. Натуралістичні принципи Джотто і його послідовників продовжив Мазаччо, який створив величні реалістичні фрески з майстерною передачею світлотіней. Інші видатні представники флорентійської школи епохи раннього Відродження - живописець Фра Анжеліко і скульптор та ювелір Лоренцо Гіберті.

На початку ХV ст. Флоренція перетворилася у великий центр італійського мистецтва. Паоло Уччелло досягнув високого рівня майстерності в передачі лінійної перспективи. Донателло, учень Гіберті, створив вперше з часів Древнього Риму оголену скульптуру і кінну статую. Філіппо Брунеллєскі переніс стиль Відродження в архітектуру, Фра Філіппо Ліппі і його син Філіппіно писали витончені картини на релігійні теми. Графічну майстерність флорентійської школи живопису розвивали такі художники ХV ст., як Доменіко Гірландайо і Сандро Боттічеллі.

Наприкінці ХV - на початку ХVІ ст. в італійському мистецтві виділялися три видатних майстри. Це Мікеланджело Буонаротті, найбільший з діячів епохи Відродження, прославився як скульптор (П'єта, Давид, Мойсей); живописець, який розписав стелю Сікстинської капели, і архітектор, який проектував купол собору св. Петра в Римі. Картини Леонардо да Вінчі "Таємна вечеря" і "Мона Ліза" належать до числа шедеврів світового живопису. Рафаель Санті у своїх полотнах ("Сікстинська Мадонна", "Святий Георгій і дракон" та ін.) втілив життєстверджуючі ідеали епохи Відродження. [2;76-78]

Провідним італійським майстром ХVІІ ст. був скульптор і архітектор Джованні Лоренцо Берніні, який створив проект колонади на площі перед собором св. Петра, а також багато монументальних скульптур у Римі. Караваджо і Карраччі створили нові важливі напрямки в живописі. Венеціанський живопис пережив короткий період підйому у ХVІІІ ст., коли діяли художник-пейзажист Каналетто і творець декоративних розписів і фресок Джованні Баттіста Тьєполо.

Італія дала світу багато талановитих живописців, і в ХХ ст. Амедео Модільяні прославився своїми меланхолічними оголеними фігурами з характерними витягнутими овальними обличчями і мигдалеподібними очима. Джорджо де Кіріко і Філіппо розвили метафізичний і сюрреалістичний напрямки в живописі, вони здобули популярність після Першої світової війни. Багато італійських художників, включаючи Умберто Боччоні, Карло Карра, Луїджі Руссоло, Джакомо Бала і Джино Серверіні, належали до футуристичної течії, модної у 1910-1930-х роках. Представники цього напрямку частково успадкували техніку кубістів і широко використовували правильні геометричні форми.

Після Другої світової війни молоде покоління художників у пошуках нових шляхів звернулося до абстрактного мистецтва. Лучо Фонтана, Альберто Буррі та Еміліо Ведова відіграли ключову роль у післявоєнному відродженні італійського живопису. Вони заклали підвалини того, що пізніше отримало назву "мистецтво убогості" (arte povere). Останнім часом міжнародне визнання завоювали Сандро Кіа, Міммо Паладіно, Енцо Куккі і Франческо Клементе.

Чимало європейських та американських країн організували в Італії свої академії. Найстаріша і найбільш знаменита - Французька академія в Римі, заснована в 1666 році. Інші іноземні інститути, які в основному спеціалізуються в галузі мистецтв та археології, знаходяться у Флоренції, Болоньї, Неаполі, Римі, Мілані і Туріні. Американська академія в Римі пропонує бажаючим курси з архітектури, живопису, скульптури, вивчення античного світу і музичної композиції.

В усіх великих і в багатьох середніх містах є чудові бібліотеки. Крім спеціальних та університетських бібліотек, існують також національні і провінційні бібліотеки, які безплатно обслуговують учнів. Найбільші бібліотеки Італії: Ватиканська бібліотека, Бібліотека Сенату, Бібліотека Палати депутатів і Центральна національна бібліотека в Римі; Бібліотека Амброзіана, національна бібліотека Брайдензе і бібліотека Комерційного університету Луїджі Бокконі в Мілані; Бібліотека Медічі Лауренціано і національні бібліотеки у Флоренції, Неаполі і Венеції. Для організації тимчасового користування книгами створено національну систему книгообміну.

У знаменитому Ватиканському музеї зібрані всесвітньо відомі витвори мистецтва та античної старовини. Інші великі музеї - Капітолійський музей, галерея Боргезе, Національний музей і Вілла-Джулія в Римі; галерея Уффіці і палаццо Пітті у Флоренції, музей Полді - Пеццолі і Пінакотека Брера в Мілані, Міський музей у Болоньї і Національний археологічний музей у Неаполі.

Італійські кінокартини здобули всесвітнє визнання в період після закінчення Другої світової війни, що сприяло стабільному розвитку кіноіндустрії. У той час утвердився напрямок в італійській кінематографії - неореалізм.

У Венеції щороку проводиться кінофестиваль "Міжнародна виставка кіномистецтва".

Багато митців визнають Італію світовою скарбницею культури й мистецтва, адже тут були закладені підвалини архітектурних стилів та інших традицій, що позитивно і грандіозно відзначилось на традиціях будування і проектування великих пам'яток. [13]

2.2. Чинники розвитку рекреаційних комплексів Флоренції

Флоренція - місто в Італії, розташоване у північній частині Апеннінського півострова, на річці Арно, біля підніжжя Тоскано-Емілійських Апеннін. Флоренція - значний економічний та один з найважливіших культурно-історичних центрів країни. В місті знаходиться один з найстаріших університетів Італії (1321 р.). Скарбами мистецтва і пам'ятниками багатовікової історії Флоренція притягує до себе численних туристів із усіх країн світу. У місті збереглося чимало вузьких середньовічних вулиць з будинками-фортецями, але все-таки переважають пам'ятки архітектури Відродження - епохи її найвищого розквіту.

Рекреаційні комплекси у Флоренції розбудовувалися відповідно до пануючого населення та його настроїв і уподобань, тому вони й характеризуються такою насиченістю.[15]

Перше поселення на території Флоренції заснували етруски близько 200 р. до н.е. В 6 ст. Флоренцію захопили лангобарди, в кінці 8 ст. - франки.

З 962 р. Флоренція входила в склад Римської імперії. В цей час, як і в інших італійських містах, у Флоренції були храми, терми, амфітеатр, і, звичайно, головна площа - форум. Після розпаду імперії Флоренція, як і інші міста Італії, пережила спочатку набіги варварів, а потім і феодальні війни. З 1057 р. стала центром маркграфства Тусції (Тоскани). Населення під покровительством герцогів Тосканських досягнуло значного благополуччя, місто росло і збагачувалось.

З 12 ст. Флоренція стає значним торгівельним і промисловим центром.

На початку 13 ст. між торгово-ремісничими верствами (пополанами) та промисловою знаттю Флоренції склалися вкрай напружені відносини.

Значну роль у житті Флоренції з 13 по 15 ст. відігравала родина флорентійських банкірів Медічі. Найбільшої могутності Медічі досягли за правління Козімо Старшого (1434-1462) та Лоренцо “Пишного” (1469-1492). Медічі сприяли розвитку науки і мистецтва, підтримували флорентійських поетів, художників, філософів. При Козімо Старшому створювалось ядро знаменитої галереї Уфіцці.

В епоху Відродження Флоренція була одним з основних осередків науки і культури Італії. Тут виникла флорентійська школа живопису, жили і працювали художники Леонардо да Вінчі (тут він створив свій шедевр “Джоконду”), Мозаччо, С.Ботічеллі, Джотто, Д.Гірландайо, скульптори Донателло, Лука делла Роббіа, Мікеланджело, поет Данте, письменники Н.Макіавеллі та Дж.Бокаччо, вчений Г.Галілей та ін.

З кінця 1504 року впродовж чотирьох років у Флоренції працював великий Рафаель, створюючи своїх знаменитих мадонн. В 1580 р. у Флоренції створено “Флорентійський гурток”, який об'єднував поетів, музикантів та філософів. Але квітуче життя Флоренції було перерване у кінці 15 ст. нашестям армії французького короля Карла VIII. В період з 1814 по 1859 рр. Флоренція - столиця великого герцогства Тосканського, з 1860 р. входить до складу Сардінського королівства. З 1865 по 1871 рр. Флоренція - столиця об'єднаного Італійського королівства.

З вершини найближчого горба чітко виділяються три головні визначні пам'ятки Флоренції, що підносяться над морем черепичних дахів: купол собору Санта Марія-дель-Фьорі, дзвіниця Джотто і струнка башта Синьорії (Палаццо Веккьо) середньовічної міської ратуші.

Флоренція - унікальне місто, що дало світу найбільших майстрів образотворчих мистецтв і прославлена батьківщина Ренесансу.

Династія Медичі, що правила Флоренцією до першої половини XVIII століття, всіляко сприяла розвитку мистецтв і розквіту міста як світового культурного центра. Флоренція - це місто, що надихало таких майстрів образотворчого мистецтва як Донателло, - один з "батьків Відродження", визнаний геній Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Сандро Боттічеллі і багато інших. Їх роботи сьогодні захоплюють відвідувачів музеїв і картинних галерей Флоренції. [13]

До цих пір Флоренція виправдовує ім'я, дане їй римлянами, що заснували біля берегів Арно військову колонію названу Флорентієй, тобто "квітуча". Розквіту Флоренції не перешкодили ні запекле протистояння гибелінов і гвельфів - двох антигоністичних політичних таборів Флорентійського дворянства в XIII столітті, ні опір спробам Папської держави захопити владу над містом, ні жорстоке придушення волелюбності Флорентійців і спалювання Джіроламо Савонаролі наприкінці XV століття.

Флоренція - унікальне місто, що дало світу найбільших майстрів образотворчого мистецтва і прославлена батьківщина Ренесансу, місто, яке славиться на весь світ своєю традиційною виставкою і ярмарком квітів, що пишно прикрашають його бульвари, сквери, газони.

III. Основні історико - архітектурні рекреаційні комплекси Флоренції

3.1 Найдавніші архітектурні комплекси

Баптистерій - найстародавніша будівля Флоренції. Його повна назва - Баптистерій св. Іоанна Хрестителя (Сан Джованні Батисту). Флорентійці вважали Іоанна Хрестителя своїм святим покровителем. Можливо й тому Баптистерій найбільш шанобливий флорентійцями серед церковних установ. Про нього згадував у вигнанні Данте, називаючи його "Прекрасним Сан-джованні".

Перші згадки про Баптистерій святого Іоанна і кафедральний собор відносяться до V століття, хоча точна дата споруди невідома. Баптистерій був споруджений в північно-східній частині внутрішнього кільця стін Флоренції на розвалинах римських споруд. З тих пір будівля кілька разів перебудовувалася, але при цьому зберегла первинну восьмигранну форму і мармурове облицьовування.

Церква Святого Іоанна стає частиною історії з 4 березня 897 року, коли Амадео - римський князь і представник імператора вершив суд в портику, розташованому напроти "Базиліки Святого Іоанна Хрестителя". У цей період Баптистерій стає Кафедральним собором Флоренції. Нарешті був закінчений восьмигранний купол і прибудована напівкругла аспіда в західній частині будівлі, в якій розмістився вівтар. У 1113 році в церкві був похований єпископ Ранієрі. [6;27-29]

Аж до 1128 року Церква Святого Іоанна продовжує виконувати роль кафедрального собору, одночасно залишаючись Баптистерієм. В ті роки обряд святого таїнства проводився тільки двічі в рік, тому необхідно було мати декілька дверей, щоб натовпи віруючих могли потрапити в собор. Не забуватимемо, що в цей час у Флоренції було приблизно 30 тис. жителів, а навколо міста зводилося вже четверте кільце стін, що охоплює площу принаймні в два рази більшу, ніж третє.

У цей же період (до середини 12 століття) почалася зовнішня обробка Баптистерія. Для облицьовування використовували білий і зелений мармур, що закрив основу стін, складених з пісковику. Мармурова мозаїка стала символом руху до Ренесансу. По своїй елегантності Баптистерій утілював душу Флоренції; він став прототипом майбутньої Романської архітектури і послужив моделлю для Леона Баттісти Альберті, коли він приступив до роботи по завершенню фасаду церкви Санта-Марії Новелла в 1470 році. Восьмигранні блоки, декоровані строгими білими і зеленими смугами, стали типовими елементами Романського стилю, що зустрічаються також в Пізі та інших містах Італії. Дуже цікаві і вікна будівлі, прикрашені поперемінно то стрільчастими, то напівкруглими гратами, - класична прикраса для архітектури Ренесансу.

Однією з головних прикрас Баптистерія є двері. У Баптистерій ведуть троє бронзових дверей. Південні двері - роботи Андреа Пізано (1330 рік). На них розташовано 28 рельєфів, що зображають житіє Іоанна Xрестителя. Північні двері були виконані Лоренцо Гиберті в період з 1403 по 1424 рік після перемоги в конкурсі з Брунеллеські. 28 рельєфів цих дверей представляють епізоди з життя Христа. Східні двері - знамениті Брами Раю - також були виконані Лоренцо Гиберті з 1425 по 1452 рік. На цих дверях автор помістив 10 складних позолочених рельєфів з сценами із Старого завіту і з великою кількістю персонажів.[7;43-44]

3.2 Рекреаційні комплекси Середньовіччя

Середньовічна архітектура дуже яскраво виявила себе у спорудженні та проектуванні рекреаційних комплексів Флоренції. Адже саме у Італії певною мірою виникли середньовічні архітектурні стилі, кожен із яких вражав новизною і пишністю форм, що збагачувало архітектурну спадщину.

У певній мірі середньовічні архітектурні стилі проявили себе й у Флоренції.

Палаццо Веккйо (Старий Палац) було спроектовано в 1298 році Арнольфо ді Камбіо. З того часу палац став головною архітектурною пам'яткою Флоренції. В період з 14 по 16 ст. у початковий проект ді Камбіо вносились певні зміни та доповнення. В цих роботах приймали участь відомі майстри того часу - Вазарі, Кронака і Буонталетті. У палац можна попасти через дворик, який облаштовано у стилі епохи Відродження. Сама будівля викладена з рустовки (шорстких кам'яних блоків). Наверху проходить галерея, яка завершується зубцями. Фасад під арками галереї прикрашений фресками з дев'ятьма гербами комун міста. Могутні зубчасті стіни Палаццо складені з неполірованих плит коричневого каменю. На фасаді перед входом знаходиться медальйон з монограмою Христа, обрамлений фігурами левів. Шедевром флорентійського мистецтва є двері Палаццо Веккйо - композиційно завершений витвір мистецтва. Двері виготовлені з мармуру, кількість відтінків якого та поєднання з позолотою деталей створюють багату гамму світлових і колірних ефектів. Усередині Палаццо знаходяться грандіозний Зал Ради п'ятисот (призначався для засідань Великої народної ради), Аудієнц-зал, зал Елеонори Толедської та Зал.

Палац Медічі-Ріккарді почав будуватися в 1444 році за життя Козімо Медічі. Проект палацу було створено архітектором

М.Мікелоцці. В плані ця будівля являє собою майже правильний квадрат з квадратним двором у центрі. Палац є трьоповерховим. Спочатку він по фасаду мав десять вікон, але в 17 ст. його продовжили ще на 7 вікон. З зовнішньої сторони палацу, на куті другого поверха, розміщено родинний герб Медічі шість пілюль, що нагадують про первісну професію предків Медічі - лікування. На першому поверсі розміщувались підсобні приміщення, житлові - на третьому. На другому поверсі знаходились пишні парадні зали і палацова капелла., стіни якої від самої підлоги до стелі були розписані фресками Б.Гоццолі. Лоренцо Медічі, як і його предки, був цінителем мистецтва, знавцем давньоримської літератури та філософії. Він збирав витвори мистецтва, і скоро палац став місцем зберігання унікальних художніх творів. В середині 17 ст. Медічі продали свій палац маркізу Ріккарді - звідси і назва палацу “Палаццо Медічі-Ріккардо”. Зараз там знаходиться музей. [8;21-23]

На лівобережній частині Флоренції знаходиться Палаццо Пітті. Цей палац є зразком архітектури Відродження. Його було споруджено для родини Пітті у середині 15 ст. Довжина палаццо складає 201 м, висота - 37 метрів. Трьоповерховий палац Пітті збудовано з дикого каменю. Фасад палацу позбавлений будь-яких прикрас. У палаці міститься картинна галерея - одна з найкращих в Італії. Галерея заснована близько 1620 року, складається переважно з творів італійського живопису 16-17 ст., серед яких найціннішою є збірка картин Рафаеля (“Мадонна Грандука”, 1505 р.; “Ла Велата”, бл.1513 р.; “Мадонна делла седіа”, 1516, та ін..[7;36-37]

3.3 Архітектурні пам'ятки Відродження

В архітектурі Італії перші паростки нових тенденцій часу були помітні вже на початку XV століття. Одним з основних моментів стала відмова від кам'яної каркасної конструкції готики та перехід на нову конструктивну систему, спрощену, економічну, достатньо гнучку. Це була низка споруд з цегляними стінами та склепінням (коробковим, хрестовим, зімкнутим, вітрильним, сферичним, ляльковим), у яких частково застосовувалося дерево. Цегляні конструкції облицьовували -- тиньком, каменем чи мармуром. Це покриття використовувалося як зовнішній шар, що набував декоративно-пластичного вигляду. В епоху Відродження в сфері мистецтв на перший план виходить творча особистість майстра-художника, майстра-архітектора з власною індивідуальністю. Архітектор епохи Відродження приходить на зміну цеховому майстрові готики. У світову історію Італійський Ренесанс вписав імена Брунеллескі, Мікеланджело, Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Браманте, Альберті та інших. [7;55-58]

До числа найбільш характерних мотивів архітектури раннього Відродження варто віднести: аркаду на невеликих колонках; філенки* в рамках; лопатки чи пілястри з ланцюжковим, канделябровим орнаментом; великий виступ карнизу, що вінчає фасади будівель; у період зрілого Відродження -- мотив римської архітектурної комірки (замість аркади) тощо.

Поява нового стилю вперше саме в Італії пояснюється тим, що у XIV-XV століттях вона була провідною країною світу, через її територію проходили в той час торгові шляхи, що з'єднували Європу зі Сходом. Це призвело до розвитку мануфактурної промисловості, значного зростання класу ремісників, збагачення суспільної верхівки. В Італії швидко ростуть міста-промисловці, такі, як Флоренція, портові -- Генуя, Венеція. Міське життя тут набуває розвинутих форм.

Флоренція стала головним центром мистецтва й культури ренесансу - Відродження. Тут, були створені чудові твори мистецтва. Вони сприяли додаванню нового художнього смаку, в основі якого лежить подібність із природою й почуття домірності.

30-і роки XVІ століття - етап Високого Відродження - ренесансу. Найвищі досягнення гуманістичного мистецтва були створені саме в цей період. Це час, коли творили Рафаеля, Леонардо ДА Вінчі, Мікеланджело, Тиціан, Джорджоне, Браманте, Палладіо й ін. [15]

Ренесанс або Відродження класичних форм у мистецтві й літературі стали результатом свідомого інтелектуального пориву, що почався в Італії ще в XІ столітті. Але тільки в XV столітті цей порив переросло в дійсний масовий плин - стиль, вплив якого відчувалося повсюдно.

Головний флорентійський собор Санта Марія дель Фйоре (XIII-XV століття) є третім у світі по величині після соборів Св. Петра в Римі і Св. Павла в Лондоні. Урочиста церемонія закладення нового собору відбулася 8 вересня 1296 році на місці давнього собору Санта-Репарата. Старий собор Санта-Репарата наприкінці 13 ст. не відповідав ні смакам, ні потребам городян, його будівля була маленькою і не вміщувала всіх бажаючих. Будівництво храму стало важливою загальнодержавною справою. Затрати на спорудження собору були великими; папа римський обіцяв відпущення гріхів тим, хто найбільше пожертвує на будівництво храму. Основу собору Санта Марія дель Фйоре заклав Арнольфо ді Камбіо. Але в 1302 році архітектор помер, встигши тільки частково возвести бічні стіни та повністю - стіну фасаду. Відомий зодчий епохи Відродження Філліпо Брунеллескі спроектував купол собору, що став символом всієї Тоскани. Остаточне завершення спорудження куполу храму відбулося в 1446 році. Загалом будівництво собору обійшлося для Флоренції у 18 мільйонів золотих флорінів. У 15 ст. Флорентійський собор вважався найбільшим храмом у Італії. Він вміщує близько 30 тисяч людей.

Основа у собору Санта Марія дель Фіоре заклав Арнольфо ді Камбіо ще в кінці XIII сторіччя. Проте Арнольфо помер в 1302 році, встигнувши побудувати тільки фасадну стіну і частково бічні. Купол собору, який став символом всієї Тоскани, був спроектований геніальним архітектором Відродження Філіппо Брунеллескі. А обробка фасаду була завершена тільки в XIX столітті, до речі, багато в чому завдяки матеріальним пожертвуванням нашого співвітчизника промисловця Демідова, чий герб тепер красується праворуч від головного входу.

У 1293 Флорентійська республіка вирішила спорудити поряд з Баптістерієм Сан Джованні новий собор. Будівництво почали на місці старого собору, який називався Санта Репарата на честь святиї, яку особливо почитали у Флоренції, оскільки в її день була отримана перемога над варварами. Новий собор в 1412 році офіційно присвятили Богородиці, і він став називатися Санта Марія дель Фіоре (собор Святої Діви Марії з квіткою лілії в руках)

Гігантська величина і казкова нарядність нового собору повинні були стати символом могутності і багатства Флоренції. Собор став гордістю жителів Флоренції, а будівництво велося під девізом: "спорудити церкву такої величини і пишності, щоб не можна було зажадати людських сил і завзяття ні для більшої за розмірами, ні прекраснішої споруди". [7;59-61]

Закладка фундаменту нового кафедрального собору була відсвяткована з великою урочистістю в день різдва Богородиці в 1296 році. Арнольфо працював над будівництвом собору аж до 1302 року, коли він помер. Хоча в цей період пануючим архітектурним стилем була готика, Арнольфо задумав базіліку, що відрізняється класичною розкішшю, з трьома широкими нефамі, що сходяться у високому вівтарі, де повинна була знаходитися кафедра у формі трилисника, на яку повинен був спиратися купол. За його проектом діаметр куполу повинен був дорівнювати 45,5 метрів, як і у баптістерія.

Після смерті архітектора будівництво собору припинилося на довгі роки. На фресці 1342 року, що знаходиться в музеї Бігалло, відображена недобудована будівля собору. Під керівництвом Франческо Таленті, що наглядав за будівництвом в 1349-59 роках, була закінчена дзвіниця, і виконаний новий проект куполу: центральний неф був роздільний на чотири квадратні прибудови. Церква Санта Репарата була знесена в 1375 році, що повинне було служити свідоцтвом готовності Санта Марія дель Фіоре стати кафедральним міським собором.

На початку XV століття продовжувалися роботи по облицьовуванню мармуром зовнішніх стін і прикрасі бічних входів. Але проблема куполу залишалася невирішеною. Свій перший проект куполу Брунеллескі закінчив ще в 1402 році, але тримав в секреті. Тільки у 1418 році був оголошений конкурс на кращий проект куполу, який виграв Брунеллескі і блискуче реалізував свій проект до 1434 року. [11]

Джотто Дзвіниця розташована в історичному центрі міста Флоренції, до Тоскани на півночі Італії. Створення kampaniely припадає на період 1334 - 1359-м Вона була побудована як частина собору Санта Марія дель Фіоре. Будівництво почалося на 18-й липня1334 за пропозицією Джотто. Після його смерті, взяв на себе будівництво Андреа Пізано Франческа Talenti. Джотто Дзвіниця побудована на площі підстави. В1982 році було зареєстровано Джотто Дзвіниця, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.[12]

Прекрасна пам'ятка російського національного мистецтва знаходиться близько біля Нижньої фортеці, на віа Леоне Дечімо, 8. Православна церква побудована в 1899-1903 рр. за кошти багатої і елітарної російської колонії Автор проекту петербурзький архітектор М. Т. Преображенський, вибрав стиль московського зодчества XVII в.: головна частина має кубічну форму.

В будівництві брали участь італійські майстри: архітектор Дж. Боччини, Дж. Нови, Микелуччи. Двохповерхова будівля має верхню церкву на честь Народження Христа и нижню -- імені Св. Миколая Чудотворця. Всі стіни покриті розписами, зробленими за зразками російських іконописців. В церкві встановлений мармуровий іконостас -- дар Миколи II. [7;61-62]

3.4 Сучасні рекреаційні комплекси Флоренції

Сучасні рекреаційні комплекси у Флоренції формують готелі, кількість яких поступово зростає, надаючи туристам комфортабельний відпочинок.

На даний час до основних засобів розміщення відносять пансіонати та готелі. Готелів тут нараховується аж 420, що пов'язано із необхідністю повного забезпечення туристів і гостей міста засобами розміщення.

Значна кількість у місті 5 - ти зіркових готелів, з-поміж яких найвідоміші: Grand Villa Medici, Grotta Giusti Spa, Helvetia and Bristol, La Collegiata, Palazzo Magnani Feroni, VILLA CORA.

Така категорія готелів характеризується дуже цікавими особливостями: у переважній більшості вони розміщуються в замках, розташованих в ексклюзивних районах Флоренції. Тут можна відпочити у спокої після екскурсій по місту чи ділового візиту. Дизайн включає класичний, а у більшості- еклектичний стиль. У всіх апартаментах наявна хоча б одна антикваріат на річ, багато картин. У готелях цієї категорії завжди наявні конференц - зали, ресторани, різноманітні послуги.

Найбільша кількість у Флоренції 4- та 3-зіркових готелів.

З-поміж 4-зіркових готелів найбільш популярні: ADRIATIСО, Albergo Paggeria Medicea, Albergotto, Boscolo Astoria, De Rose Palace, Diana Park, Florence Dream Domus, Golden Tulip Kraft, Jolly Firenze, Londra.

Для 4-зіркових готелів характерне розташування в межах палаців або біля них, антикварні меблі та дорогі тканини. Для багатьох номерів готелів цієї категорії характерні чудові панорами. Розміщення готелів часто планується відносно цікавих історичних об'єктів та відомих вулиць, що приваблює багатьох відвідувачів.

З- поміж 3 - зіркових готелів Флоренції найбільш популярні наступні: Argentina,Balestri,Beatrice, Bellavista,Della Robbia,Franchi,Goldoni,La Gioconda,La Residenzaь,Machiavelli, Rapallo,VIVA PITTI PALACE.

3-зіркові готелі характеризуються наступними ознаками: престижний рівень сервісу, традиційний інтер'єр, невеликі розміри. Композиція готелю полягає у його положенні відносно навколишнього середовища, особливу роль відіграє озеленення.

Як правило, атмосфера у готелях такого типу завжди комфортна та зручна, є номери для інвалідів, конференц - зали.

Багато іноземців віддають перевагу саме цій категорії готелів: за доступну ціну і нормальне розміщення.

Із 2- зіркових готелів найбільш популярні: Bodoni, Centro, Fiorita, Firenze, Giada, La Noce, Medici,Nizza.

Для готелів такого типу характерне розташування в місті, переважно біля торгових вулиць. Сервіс елементарний, у кімнатах наявні найнеобхідніші засоби, проте розміщення у готелях устатковане високоякісними меблями. Готелів даної категорії у Флоренції нараховується зовсім небагато:22 готелі, проте більше, ніж 1-зіркових готелів.

Однозіркових готелів у Флоренції нараховується найменше, але їх якісне обслуговування прирівнюється до українського обслуговування у 3 - зіркових готелях. Найбільш відомі: Aline, Sampaoli.

Готелі такого типу характеризуються обслуговуванням тиву пансіон, але кімнати тут світлі і зручні. В таких готелях можна отримати детальну інформацію про Флоренцію. Практично часто такі готелі налічують велику кількість років, і переносять реставраційні роботи.[12;13]

Розділ IV. Проблеми та перспективи використання рекреаційних комплексів Флоренції

4.1 Історико-архітектурні комплекси - об'єкти світової спадщини ЮНЕСКО

рекреаційний туристичний архітектурний флоренція

Дзвіниця Джотто розташована в історичномуцентрі міста Флоренції, до Тоскани на півночі Італії. Створення дзвіниці припадає на період 1334 - 1359-р. р. вона була побудована як частина собору Санта Марія дель Фіоре. Будівництво почалося на 18-й день липня у 1334 році за пропозицією Джотто. Після його смерті, взяв на себе будівництво Андреа Пізано Франческа Talenti. Джотто Дзвіниця побудована на площі підстави.

Стіни були облицьовані кольоровим мармуром, типової тосканської готики. Дзвіниця складається з декількох смуг. Нижні дві прикрашені рельєфами скульптора Андрія Пізано і Лука делла Роббіа.

У 1982 році Дзвіницю Джотто було включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Флоренція є одним з найкрасивіших міст Італії. Перші згадки про місто відносяться до періоду античності. Протягом цього періоду, в одному регіоні Etruskum і римлян. У 59 р. до н.е., що Цезар був побудувати римської колонією. Флоренція навів основні торгові шляхи. Флоренція став свідком значного розквіту на початку 9-го століття. За цей період було побудовано ряд культових будівель.

У 12-му столітті Флоренція була містом окремої держави. З 13 17 століття розвиток міста пов'язано зі значним сім'ї Mediceju. У 1737 ця сім'я вимерли. Флоренції в 1859 році потрапляє під панування Австрії. Після об'єднання Італії було столицею у Флоренції в 1871 році с. Сьогодні столиця Тоскани є Флоренція. У місті зберігся ряд пам'ятників епохи Відродження. Подяки називається перлина ренесансу Флоренції. Він є другим найбільш відвідуваним містом в Італії. У 1992 році в історичному центрі Флоренції пам'ятників в список ЮНЕСКО. Флоренція є центром мистецтва і опери. У місті працює низка великих художників. Опера є частиною щорічного фестивалю Maggio Musicale. Основним символом міста є старий міст Понте Vechio через річку Арно. Була побудована на її вузької. Її нинішній вигляд з 16 століття. Флоренція є найкрасивішої площі Пьяцца делла синьйор. Квадратна рамка кілька палаців. У центрі площі фонтан Нептун і копія знаменитої статуї Давида, з Michalangela. Тут можна знайти кілька інших скульптур, як, наприклад, верхова їзда статуя Козімо я Giambologni або копія статуї Herakles і Cacus Bandinelliho. Головною особливістю міста є купол Санта Марія дель Фіорі. Собор є одним з найбільших соборів у світі. Дзвіниця Успенського собору є 1334th Його архітектором був Джотто ді Bondone. Інші важливі пам'ятки міста

Баптистерій Сан Джованні, Палаццо Векка (Ратуша), церква Сан-Лоренцо, церква Санта-кроче з могилою знаменитої особистості. Дуже приємно церкви Сан Мініато аль-Монте, Санта-Марія дель Кармін і Санта Марія Новелла. [6;17-21;10].

4.2 Проблеми збереження архітектурних пам'яток

Флоренція відома багатьма пам'ятками, які формують світову скарбницю людства. Це місто, де зосереджена значна кількість рекреаційних комплексів і споруд, які формують рекреаційне середовище як для місцевого населення, так і для іноземних туристів.

Щоб будувати майбутні плани, маючи для цього дійсно міцну матеріальну базу, значної уваги потрібно приділити пам'яткам, які потребують невідкладної реставрації., оновлення, що пов'язано із старанням використовуваних будівельних матеріалів, а також у зв'язку із руйнаціями, спричиненими небезпечними природними явищами (землетрусами, осіданням ґрунту).

Італійський Уряд розробив значну кількість проектів та запобіжних заходів, щоб забезпечити цілісність та відновлення архітектурних пам'яток, які мають гострі реставраційні проблеми.

Історичний центр Флоренції та Дзвіниця Джотто - пам'ятки Світової спадщини ЮНЕСКО, тому реставраційні та інші проблеми щодо цих об'єктів вирішуються саме цією організацією.

У Флоренції практично відсутні такі проблеми щодо об'єктів, які б потребували термінових реставраційних робіт, оскільки такі проблеми вирішуються Урядом заздалегідь.

Для проведення робіт такого типу розроблені спеціальні проекти, які регламентуються розпорядженнями щодо проведення їх у визначені терміни.[4;14]

4.3 Включення Флоренції до туристських маршрутів

Флоренція, багата архітектурними пам'ятками й архітектурними ресурсами, залишається одним із найбільш відвідуваних італійських міст(додаток 2), яке включене до великої кількості туристських маршрутів.

Одним з найперспективніших напрямів було включення Флоренції до туристського маршруту: Мілан - Венеція - Флоренція - Рим - Неаполь - Мілан та до маршруту: Ріміні-Рим-Ватикан-Неаполь-Помпеї-Піза-Сіена-Флоренція-Венеція-Сан-Маріно.

Проте більшість туристів подорожують у Італію тільки заради того, щоб відвідати це чудове місто, сповнене історії й краси, багатої архітектурної спадщини і ренесансних традицій.

Великий потік туристів до Флоренції пояснюється наявністю тут сприятливої інфраструктури, транспортної мережі, засобів розміщення, значного потенціалу природних та історико - архітектурних ресурсів, які формують рекреаційне середовище для відвідувачів.

Туристичні маршрути проводяться у найрізноманітніших формах, найбільш доречний - пішохідний маршрут.

На туристичних маршрутах, як правило, користуються туристськими картами (додаток 1)

Як справжній музей під відкритим небом, Флоренція спонукає відвідувачів залишатися у захваті від своїх шедеврів мистецтва, подорожуючи захоплюючими вулицями міста,багато з яких зберегли свій середньовічний образ.

Маршрути включають відвідування площі Кафедрального собору Санта Марія дель Фіоре (Пьяцца дель Дуомо), де знаходяться Баптистерій і Дзвіниця Джотто. На шляху до площі Синьорії (Пьяцца делла Синьорія) можна насолодитися Палацом Строцці, де можна ознайомитись із видами ремесел різних епох. Відвідавши церкву Данте, можна ознайомитись із палаццо Векйо, вхід до якого вражає своєю досконалістю роботи Мікеланджело.

Знаменитий у всьому світі Понте Веккйо вражає відвідувачів своєю красою. Більшість маршрутів заключається відвідуванням базиліки Санта Кроче з роботами Джотто і Чимабуе. Це Пантеон, де захороненні великі знаменитості, як Мікеланджело і Галілей.

Маршрути часто проводяться у історичних і класичних стилях, що дуже приваблює туристів.[7;60-62; 8].

Висновки

Отже, Флоренція - унікальне італійське місто, відоме у всьому світі як батьківщина Ренесансу і місто, у якому зосереджена велика кількість пам'яток архітектури.

Флоренція (Firenze) - це не просто ще одне італійське місто. Це сама Італія. Флоренція напрочуд гармонійно поєднує в собі велич і помпезність Риму, романтичність Венеції, могутність Ватикану, спокій Верони. Флоренція - це батьківщина епохи Відродження, це «Давид» Мікеланджело, «Венера» Ботічеллі.

У Флоренції жили і творили, Боккаччо, Макіавеллі, Джотто, Мазаччо, Донателло та інші великі майстри. Флоренція по праву вважається одним з найкрасивіших міст світу. Саме тут великий Данте створив свою «Божественну комедію», яка була написана на тосканському діалекті, який згодом поляже в основу майбутньої національної італійської літературної мови.

Основними передумовами, що спровокували розвиток і зростання Флоренції як основного культурного осередку були нові виробничі відносини, які склалися у той час, зосередження значної кількості природних умов і ресурсів, які приваблювали до себе відвідувачів, керівна влада, діяльність якої в основному була зосереджена на формуванні історико-архітектурного середовища відпочинку.

Основною пам'яткою, яка характеризує найдавнішу архітектуру Флоренції, є Баптистерій Іоана Хрестителя, створений у знак поклоніння флорентійців пануючій тогочасній релігії.

Середньовічна архітектура проявила себе у створенні соборів хрестово - купольної системи, особливо яскраво проявився на території Флоренції романський стиль, для якого була характерна надзвичайна масивність споруд та округлість форм. Найбільш типовими спорудами даної епохи були Палаццо Векйо, Медічі - Ріккарді, палаццо Пітті. У Середньовіччі розпочалось також будівництво знаменитого флорентійського кафедрального собору Санта Марія дель Фйорі та дзвіниці Джотто.

Флоренція є прославленою батьківщиною Ренесансу, тому кількість пам'яток саме цієї епохи є надзвичайно великою, зокрема, кафедральний собор, Російська церква є найбільш відомими.

Сучасна розбудова рекреаційних комплексів здійснюється у плані побудови нових готелів із виразністю форм та інтер'єру, їх у Флоренції налічується близько 800. Дуже популярна зміна інтер'єрів замків і використання їх як готельних приміщень.

Собор Санта Марія дель Фьоре та дзвіниця Джотто включені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО і перебувають під особливою охороною. Дані пам'ятки є найбільш відвідуваними у Флоренції.

Розроблена велика кількість піших маршрутів по Флоренції, які дають можливість найбільш детально ознайомитись із історико-архітектурною спадщиною міста.

Відвідуваність Флоренції від загального показника відвідуваності країни становить близько 16%, місто і надалі притягує велику кількість туристів, показники якої щорічно збільшуються.

Використана література

1.Зорін І.В., Квартальнов В.А. Енциклопедія: довідник. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

2.История Италии в средние века. Тарле Е.В. - М.: Екоперспектива, 2002. - С. 159.

3.Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник, К: «Професіонал», 2008 - 240 с.

4.Країни світу: Довідник. - К.: Либідь. - 364 с.

5. Лукьянова, Цибух Рекреаційні комплекси

6.Монро Д.: Мир. Страны, народы, достопримечательности. - М., 1999.

7.Пьер Франческо Листри - Ats Italia Editrice - Editrice Giusti - Kina Italia: