Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки

143

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра соціально-економічної географії та регіонознавства

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

ПІВНІЧНОЇ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

(Дипломна робота магістра)

Виконала: студентка VІ курсу

заочного відділення Т.В.Дрогомерецька

Керівник: доц. В.І. Редін

Харків

2006

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………......4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ......................................................................................6

1.1.Туризм та туристичні ресурси як об'єкт наукового дослідження................................................................................................6

1.2. Понятійно-термінологічний апарат.....................................................12

1.3.Методологія і методика дослідження.....................................................15

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ..............................................................................………18

2.1. Вплив процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму…..…18

2.2 . Ринок туристських послуг………………………………………………....22

2.3. Роль міжнародного туризму в політичних відносинах між країнами світу……………………………………………………………………………….26

2.4 Туризм і екологія………………………………………………………….....28

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ.....................................................…..32

3.1. Фізико-географічні…………………………………………………………32

3.2. Економічні...................……………………………………………….…...34

3.3. Етнічні й культурно-історичні…………………………………………......35

3.4. Соціально-економічні……………………………………........................36

3.5. Демографічні………………………………………………………….........37

3.6. Матеріально-технічні………………………………………………….…....38

3.7. Політичні…………………………………………………………….……....39

3.8. Інтегральна оцінка туристичних факторів регіону...............................40

3.9. Класифікація видів туризму………………………………………………..44

3.9.1. Рекреаційний туризм........................................................................46

3.9.2. Екскурсійний туризм…………………………………………………….47

3.9.3.Науковий туризм…………………………………………………………..47

3.9.4. Діловий туризм……………………………………………………………48

3.9.5. Етнічний туризм………………………………………………………....50

3.9.6. Пригодницький туризм……………………………………...................50

3.9.7. Релігійний (паломництво)……………………………………………….51

3.9.8. Розважальні тури……………………………………………………..…..51

РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ..........………………......53

4.1.Специфіка і склад туристської індустрії................................................53

4.1.1. Поняття туристська індустрія............................................................53

4.1.2. Транспортна система й перевезення..................................................59

4.1.3. Розміщення й харчування туристів...................................................63

4.1.4. Розваги в системі туризму................................................................74

4.1.5. Туроператори і турагенти.................................................................77

4.2. Регіональна характеристика основних туристичних ресурсів країн Північної і Латинської Америки (на прикладі США, Канада, Мексики, Бразилії, Венесуели та Колумбії)………………………………………………82

4.2.1. Характеристика туристичних ресурсів США……………………….….82

4.2.2. Характеристика туристичних ресурсів Канади................................103

4.2.3. Характеристика туристичних ресурсів Мексики. ……………………109

4.2.4. Характеристика туристичних ресурсів Бразилії……………………...117

4.2.5. Характеристика туристичних ресурсів Венесуели…………………...121

4.2.6. Характеристика туристичних ресурсів Колумбії……………………..124

РОЗДІЛ 5. РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ КРАЇН ПІВНІЧНОЇ І ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ............................................................................................129

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………135

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………141

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...145

ВСТУП

За останні десятиліття саме поняття «туризм» істотно змінилося. Якщо раніше туризм визначався як один з видів активного відпочинку, то сьогодні в цьому значенні даний термін застосовується для позначення цього виду діяльності тільки усередині країни. При використанні терміна стосовно до закордонних країн його значення істотно розширюється: це будь-яка поїздка за кордон, не пов'язана з пошуком заробітку й зміною постійного місця проживання (рекреаційний туризм, діловий туризм, лікувальний туризм, спортивний туризм, навчальний туризм і т.д.).

В дійсній роботі розглядається територіальна організація туризму Північної і Латинської Америки й туристичний потенціал регіонів.

Види й форми подорожей, а також вибір маршруту в досліджуваному регіоні, тісно пов'язані з певними географічними районами й об'єктами, таким чином, географічний фактор у туризмі відіграє ключову роль.

Метою роботи є вивчення сучасного рівня розвитку туристичної галузі в межах країн Північної і Латинської Америки.

Основними завданнями є:

1. Проаналізувати впливи процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму.

2. Ознайомитись з ринком туристських послуг регіону.

3. Визначити основні фактори, які впливають на розвиток туристичної діяльності в регіоні та зробити їх інтегральну оцінку.

4. Класифікувати види міжнародної туристичної діяльності в регіоні.

5. Дослідити специфіку і склад туристичної індустрії регіону.

6. Зробити регіональну характеристику туристичних ресурсів країн Північної і Латинської Америки.

7. Виявити регіональні проблеми використання основних туристичних ресурсів

Предмет дослідження: особливості туристичної діяльності Північної і Латинської Америки.

Об'єктом дослідження є територіальний стан і розвиток регіону.

Методи дослідження: літературний, порівняльно-географічний, описовий, статистичний, математичний, картографічний.

Для написання дипломної роботи автором використовуються: статистичні показники (ВТО), довідкова література, літературні джерела, публікації періодичних видань з розвитку закордонного туризму.

Туристична галузь відіграє значну роль у розміщенні і харчуванні туристів, забезпеченні транспортними засобами перевезень, сприяє розвагам туристів, а також створює додаткові робочі місця, забезпечує зайнятість населення, впливає на розвиток транспорту, сільського господарства і т.д. Тому вивчення туристичної діяльності обраних мною регіонів є актуальними.

Практична значимість роботи полягає в тому, що в курсах шкільної програми з географії при вивченні тем Північна і Латинська Америка можна використати дані моєї роботи. Зростає пізнавальна активність школярів, діти готують різні виступи. Тому, цей матеріал можна використовувати для повідомлень учнів на уроках: при характеристиці тієї чи іншої країни, при підготовці і проведенні географічного Тижня, свята Дня туризму та ін. Учні можуть познайомитись з туристичними маршрутами країн Північної і Латинської Америки, дізнатись про мову, про етнокультурні особливості, про історико-культурну спадщину. А також ці матеріали можна використовувати в роботі шкільного туристичного гуртка.

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

1.1 Туризм та туристичні ресурси як об'єкт наукового дослідження

Туризм - найбільш ефективна форма пізнавального відпочинку, яка включає як підвищення освітнього рівня під час туристської подорожі, так і розвагу, відпочинок.

Міжнародний туризм визначається як складна територіально-рекреаційна система, яка складається з різноманітних компонентів, які призначені виконувати функції - задоволення попиту на міжнародні туристські послуги [2].

В основі методологічного дослідження є головні положення теорії суспільної географії, які закладено в працях О.І. Шаблія, О.Г. Топчієва, Е.Б. Алаєва, С.І. Іщука. А теоретико-методологічні положення географії туризму розроблені в працях О.О. Любіцевою, В.С. Преображенським, В.К. Бабарицькою, М.П. Крачилом. Теоретичні розробки у галузі економіки та організації туризму зустрічаються у зарубіжних вчених: Р. Дж. Джонсона, Д.Харвея, П. Хаггета, Я. Гезгали.

В основі методологічного підходу для вивчення туристської галузі є дослідження туристського ринку як цілісної системи, утвореної взаємодією структурних компонентів. Для цього застосовуються такі методи дослідження як картографічний, історичний, описовий, порівняльно-географічний, регіонально-статистичний тощо.

Науковою новизною роботи можна вважати:

- поглиблені, доповнені теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження туристичного комплексу;

- виявлення структурних компонентів в розвитку індустрії туризму та їх причинно-наслідкових зв'язків, що дозволяє визначитись із напрямками оптимізації територіальної організації туристичного ринку Північної і Латинської Америки.

Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю [15].

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки.

Велике значення має класифікація туризму. Вона дозволяє визначити попит і формувати ринок туризму, вирішувати завдання реалізації туристського продукту, планувати розвиток матеріальної бази.

На сьогодні існує багато класифікацій туризму. Автори більшості з них не розділяють туризм за формами і видами, їх класифікації бідні і неповні.

Туризм класифікують: за функціональністю, або за метою подорожі, за основним заняттям, за способом пересування; за сезонністю, за складом туристів, за тривалістю, за характером навантаження; за формами організації, за охопленням території, за ступенем організованості, за принципом оплати та організації продажу туристських послуг, за використанням засобів розміщення в поїздках [1].

Як вихідний пункт при побудові класифікації видів туризму доцільно взяти основну мету подорожі. Базуючись на визначенні «тимчасовий відвідувач», опираючись на найбільш загальні поняття, можна побудувати класифікацію таким способом:

o рекреаційний туризм (відпочинок і лікування);

o екскурсійний туризм (знайомство з культурними, історичними й природними визначними пам'ятками);

o науковий туризм (участь у наукових нарадах, знайомство з науковими відкриттями й т.д.);

o діловий туризм (візити для проведення ділових зустрічей);

o етнічний туризм (подорожі для зустрічей з родичами);

o пригодницький туризм (похідні експедиції, полювання і т.д.);

o спортивний туризм (подорожі для занять спортом);

o навчальний туризм;

o релігійний туризм (подорожі до місць, які шануються віруючими);

o розважальний туризм (відвідування святкових заходів).

Дана класифікація була розроблена доктором географічних наук, кафедри географії світового господарства МДУ імені М.В. Ломоносова А.Ю. Александровою [2].

Нерідко зазначені види туризму можуть перетинатися, але перевага такої класифікації полягає насамперед у тім, що вона показує основний напрямок розвитку туристського регіону залежно від тих цілей і завдань, з яким туристи його відвідують.

Для того щоб краще показати унікальність туризму, варто також звернути увагу й на інші типи класифікації. Тут можна відзначити наступні:

1) Класифікація, що характеризує особливості суб'єктів туризму:

o За віком (дитячий, молодіжний, середнього віку, похилого віку);

o По складу (індивідуальний, сімейний, груповий);

o По соціально - економічному статусі (бізнес-туризм, конгресійно- освітній і т.д.);

o По основному заняттю під час відпочинку (альпінізм, байдарковий, велосипедний, мисливський і т.д.).

2) Класифікація, в основі якої розглядається сполучення використовуваних ресурсів (гірський, дачний, морський, екскурсійний).

3) Класифікація за наступними показниками:

o Використовуваний транспорт (авіаційний, автобусний, автомобільний, залізничний, водний, кінний, велосипедний, піший);

o Роль у валютних трансфертах (в'їзний, виїзний);

o Сезонність (літній, зимовий, міжсезонний).

Бурхливий розвиток масового туризму у світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей економіки, науки і культури, системи освіти.

На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

- організатори туризму ( тур оператори і туристичні агентства );

- перевізники;

- готелі й інші підприємства системи розміщення;

- підприємства громадського харчування, заклади системи розваг;

- інші туристичні й суміжні з ними послуги, до яких варто віднести : підприємства банківської сфери, послуг страхування, інформації та інші.

Створення туристського продукту базується на цільовому і раціональному використанні туристських ресурсів. Основою цього процесу є туристський інтерес і туристські враження.

Туристський інтерес - перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій і потенційна можливість задоволення його потреб у конкретному туристському продукті, заснованому на визначеному комплексі туристських ресурсів, що є об'єктами туристського інтересу [6].

Об'єкти туристського інтересу - місця, привабливі для туристів завдяки природним чи штучно створеним рисам (природа, кліматичні умови, визначні пам'ятки і т.д.). Основними характеристиками об'єктів туристського інтересу є:

o привабливість для туристів;

o пізнавальна цінність (зв'язок об'єкта з конкретним історичним суб'єктом, життям і творчістю відомих людей. Естетичні достоїнства);

o рекреаційна цінність (можливість використання об'єкта для організації відпочинку й оздоровлення туристів);

o популярність (популярність серед туристів);

o незвичайність (екзотичність);

o виразність (взаємодія об'єкта з навколишнім середовищем, будинками, спорудженнями, природою);

o збереженість (стан об'єкта, його підготовленість до прийому туристів);

o місце розташування (відстань до об'єкта, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для пересування автотранспорту, природна обстановка, що визначає об'єкт).

Щоб об'єкти туристичного інтересу були використані з метою туризму, необхідний розвиток матеріально-технічної бази туристської індустрії і відповідної інфраструктури, що забезпечують доведення до потенційного туриста необхідної і достатньої інформації про дані об'єкти, комфортну і безпечну доставку туристів до них, розміщення, харчування, розваги [29].

Туристські враження - комплекс емоцій, щиросердечного і фізичного стану туриста, що виник чи досягнутий їм у результаті споживання туристського продукту. Туристські враження про туристські ресурси і тур у цілому залежать від ступеня досягнення мети подорожі.

Туристські ресурси - сукупність природних і штучно створених людиною об'єктів, придатних для використання в процесі і з метою туризму. Виділяють безпосередні і непрямі туристські ресурси. До першого відносяться природні і культурно-історичні ресурси, другі (інфраструктурні) залучаються для освоєння і використання власне туристських ресурсів.

Правовий режим окремих видів туристських ресурсів регулюється законодавством (природоохоронним, про музейні установи, про охорону історичних пам'ятників, санітарно-епідеміологічним і ін.) [61].

Туристські ресурси є національним досягненням. Частина з них, що має особливе значення, віднесена до об'єктів і пам'ятників світового значення, перелік яких встановлює і щорічно обновляє ЮНЕСКО.

Туризм має яскраво виражену орієнтацію на використання природних і культурно-історичних ресурсів. Він часто виступає піонером в освоєнні нових територій і природних комплексів. Іноді через надмірну і нераціональну експлуатацію природного і культурно-історичного потенціалу, недотримання норм антропогенного навантаження відбувається його руйнування. Саме тому в Гаазькій декларації по туризму відзначається, що незіпсоване природне, культурне і людське середовище є основною умовою розвитку туризму. У даному документі містяться наступні рекомендації: «інформувати і просвіщати туристів, що подорожують як у середині країни, так і за кордоном, у плані збереження і поваги до природного, культурного і людського навколишнього середовища в місцях, що вони відвідують; визначати рівень пропускної здатності місць, відвідуваних туристами, і забезпечувати його дотримання навіть у тому випадку, якщо це буде означати обмеження доступу до подібних місць у визначені періоди, сезони» [23].

Усвідомлення крихкості навколишнього середовища і її нерозривної єдності з людським суспільством привело до формування концепції стійкого туризму. Стійкість у туризмі означає :

- раціональне використання природного і культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму;

- перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології;

- скорочення виробничих відходів; застосування транспортних засобів, що мінімально забруднюють середовище;

- залучення місцевого населення в процес прийняття рішень щодо розвитку туризму;

- партнерство у взаєминах суспільного і приватного секторів;

- сприяння туризму соціально-економічному підйому окремих територій і цілих держав.

1.2 Понятійно-термінологічний апарат

Для розвитку туристичної діяльності велике значення має понятійно-термінологічний апарат. Більшість людей розуміють туризм як відпочинок, отримання нових вражень і задоволення. Туризм увійшов у життя людини разом з його прагненням пізнавати нові місця, пам'ятники природи, історії та культури різних народів. Разом з цим туризм - це одна з високоприбуткових та найбільш динамічних галузей економіки, його розвиток пов'язаний з такими секторами господарства як транспорт і зв'язок, торгівля, харчова промисловість, виробництво товарів народного споживання, розміщення, будівництво.

За історію формування туристичної діяльності на сьогоднішній час не має однозначного визначення туризму не тільки окремими спеціалістами але й туристичними організаціями. Причина в тому, що туризм як складне соціально-економічне явище недостатньо досліджене.

Туристська термінологія формувалась на основі введеного Радою Ліги Націй (1937 р.) визначення міжнародного туриста як особи, яка має три ознаки: переміщення, тимчасове перебування в певному місці, відсутність зв'язку з працею та прибутком. Наступне визначення ООН було прийнято у 1954 р. «Туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з переміщенням за межами постійного місця проживання» [36].

На сьогодні Всесвітня туристська організація (ВТО) визначає туризм як „ загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання з оздоровчою метою і (або) з метою задоволення пізнавальних інтересів у вільний час або з професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю в місті тимчасового перебування ”.

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

Внутрішній туризм - це вітчизняний туризм, мешканці будь-якої країни подорожують цією країною.

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, це система подорожей, які здійснюються на основі міждержавних угод [7].

Турист - особа, яка здійснює подорож по своїй країні або до іншої країни з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до 1 року без здійснення оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Територіальна організація туристичного комплексу - це системно-структурне просторово-часове узгодження попиту та пропозиції, фіксоване в кожний момент часу їх співвідношенням на певній території в різних формах територіальних структур, яке відбувається за ринковими законами, формуючи ринок туристичних послуг.

Територіальність туристичного ринку обумовлюється об'єктивно наявними властивостями туристичного процесу, якими є:

- цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції;

- циклічність обумовлена сезонною динамікою та суспільною практикою;

- лімітованість, наявність об'єктивних обмежень відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти соціокультурних і психологічних навантажень на місцеве населення);

- зональність;

- регіональність (неповторність місцевих умовов).

Глобалізація - складний, багатофакторний, об'єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це - протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов'язані процеси.

Диверсифікація - надання чому-небудь рівнобічного, комбінованого, багатогалузевого характеру. Поширення господарчої діяльності на нові сфери (розширення номенклатури продукції, видів надаваних послуг тощо).

Консорціум - об'єднання групи монополістів (переважно банківських) для здійснення значних фінансових або комерційних операцій.

Туристська індустрія - це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів.

Франчайзер - фірма, що надає франчайзинг.

Франчайзинг - надавання економічного захисту, привілеїв з боку якої-небудь фірми своїм клієнтам, що започатковують нову справу.

Туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на тур операторську діяльність.

Туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, потрібні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації й підлягає особливій охороні.

Таймшер (у пер. з англ. «частина часу») - це спільне володіння, або довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу.

Кемпінги - табори для автотуристів на охоронюваних, добре обладнаних площадках.

Епкотцентри - це виставка досягнень у галузі науки і техніки.

Рекреаційні ресурси - різноманітні природні компоненти, історичні пам'ятки та ін., що можуть бути використані або використовуються для відпочинку, лікування, туризму.

Пам'ятка природи - цінний у науковому відношенні об'єкт природи ( водоспад, печера, джерело ).

Національні природні парки - це природоохоронні, рекреаційні, культурно-просвітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження, відновлення й ефективного використання природних комплексів і об'єктів, що являють особливу цінність; де дозволяється туризм [44].

1.3 Методологія і методика дослідження

Розвиток туристської діяльності формується під впливом багатьох умов і тому ефективність розвитку туризму залежить від багатьох складових. Оптимальний варіант не завжди вдається визначити одним яким-небудь методом: у кожному випадку використовується той метод, що краще вирішує пропоновані задачі.

Методи, які використовуються для обґрунтування розвитку і розміщення туристської діяльності, охоплюють аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, описовий, порівняльно-географічний, математичний, суспільно-географічного районування та експедиційний [34].

При дослідженні територіальної організації туристичної галузі регіону можна виділити кілька етапів:

1. Підготовчий, коли обирається об'єкт дослідження, конкретизується його предмет та основні завдання, які необхідно розв'язати в ході виконання роботи. На цьому етапі було використано такі загальнонаукові методи досліджень: літературний, історичний, порівняльно-географічний.

Літературний метод дає можливість дослідити існуючі наукові розробки з даної проблематики, він забезпечує дослідника з уже відомими напрацюваннями в галузі туризму.

Історичний метод передбачає розгляд суспільно-географічних явищ і процесів у їх еволюційному розвитку та динаміці.

Серед методів сучасної економічної географії важливе місце займає порівняльно-географічний метод, який дає можливість співставляти між собою різні моменти щодо розвитку суспільно-географічних процесів і явищ. Допомагає виявити їх спільні та відмінні риси, вивчати причини розбіжностей. Цей метод застосовується на усіх етапах дослідження.

2. Експедиційний, в результаті якого робиться польовий збір інформації, він ґрунтується на основі збору статистичної інформації, яка розкриває діяльність і сучасний стан туризму. Аналіз статистичних матеріалів дозволяє вивчити територіально-економічні туристські об'єкти і явища [53].

3. Головний етап дослідження заключається в обробці зібраних матеріалів. На цьому етапі широко використовуються наукові методи, такі як порівняльно-географічний, загальнонауковий, математичний, картографічний. На цьому етапі застосовуються математичні методи обробки зібраних матеріалів та інформації (метод співставлень, групувань, графічний метод).

На основі опрацьованих результатів може здійснюватися ілюстративний показ дослідження (використання картографічного методу) і можуть застосовуватися методи суспільно-географічного районування, систематизації тощо.

Для картографічного методу характерним є зображення даних у вигляді картосхем, діаграм, графіків.

Дослідження вимагає побудови серії картосхем, які відображають територіальну організацію туристичної галузі досліджуваного регіону.

4. Заключний етап (підсумковий) має на меті сформулювати результати досліджень у вигляді висновків, узагальнень, ілюстрацій. На підсумковому етапі широко використовуються методи систематизації і узагальнення, які мають загальнонауковий характер.

2 МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ОДИН З НАПРЯМКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2.1Вплив процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму

За післявоєнні десятиліття міжнародний туризм швидкими темпами розвивається на всій планеті. Поширення сучасного міжнародного туризму відрізняється значною територіальною нерівномірністю. У самому загальному виді вона відбиває різні рівні соціально-економічного розвитку Півночі й Півдня (Центра й Периферії світового господарства). Так, відповідно до наявних розрахунків, на постіндустріальні країни нині доводиться 57% всіх туристичних прибуттів, на країни, що розвиваються, з перехідною економікою-13% [17].

Глобалізація - складний, багатофакторний, об'єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це - протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов'язані процеси.

Глобалізація відіграє важливе значення у розвитку сучасної економіки і соціальних відносин. Одним із напрямків цього процесу є міжнародна міграція. В даному контексті до неї відносяться - міграція міжнародного туризму та міграція трудових ресурсів, які забезпечують недостачу робочої сили на ринку праці, що пов'язані з туристичною галуззю господарства країн світу.

За основу регіонального аналізу міжнародного туризму найкраще прийняти той розподіл світу на туристські макрорегіони, якого дотримується Всесвітня туристська організація, що виділяє 6 таких регіонів:

1.Європейський (всі країни Європи, країни колишнього СРСР, Туреччина, Кіпр й Ізраїль).

2.Американський (всі країни Північної й Південної Америки).

3.Азіатсько-Тихоокеанський (АТР, всі країни Східної й Південно-Східної Азії, Австралія й Океанія).

4.Близькосхідний (країни Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія).

5.Африканський (всі країни Африки за винятком Єгипту й Лівії).

6.Південноазіатський (країни Південної Азії) [32].

Статистика ВТО дозволяє не тільки оцінити сучасне положення макрорегіонів у світовому туризмі, але й простежити динаміку змін (Рис.1.).

Рис. 1. Динаміка чисельності туристів по регіонам світу [27]

З даних діаграми видно, що для всіх шести туристських макрорегіонів світу характерна поступальна динаміка розвитку, що не виявляє протягом останніх десятиліть жодного сильного «збою». І проте темпи росту чисельності туристів (і доходів від туризму) у перерахованих макрорегіонах не були однаковими. Тому їхній рейтинг у загальносвітових показниках піддавався змінам, що наочно демонструє діаграма. У результаті, якщо в 1970 році у світі було тільки два великих туристських макрорегіони - Європа й Америка, які приймали 94% всіх міжнародних туристів, то в 2000р. до них додався третій, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де темпи росту туристських потоків виявилися найбільш високими. У результаті нині вже на три цих макрорегіони доводиться 92% від світової чисельності туристів, тоді як на інші три регіони - усього 8%. Відповідно вони забезпечують й 95% всіх грошових надходжень від міжнародного туризму.

Американський макрорегіон, як випливає з наведених вище даних, по масштабах міжнародного туризму поступається тільки Європі. Деяке зниження його частки в чисельності туристів і доходів пояснюється не тим, що він став губити свою привабливість, а тим, що темпи розвитку туристського бізнесу в першу чергу в АТР, виявилися значно більш високими. В Америці, як й у Європі, переважає внутрірегіональний туризм (майже 3/4 всіх прибуттів), а головними центрами приваблення туристів були й залишаються країни Північної Америки - США й Мексика, при значному домінуванні США, які володіють найрозвиненішою у світі туристською інфраструктурою. Південна Америка приймає значно менше туристів.

Не більш чим 1/4 всіх міжнародних туристів, що відвідують Америку, приїжджає з інших регіонів світу. У першу чергу до них відноситься Азія і Європа, а з окремих країн - Великобританія і Японія. Ці інтуристи також направляються переважно в США, Канаду й Карибський басейн.

Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків у головних рисах склався давно. З початку масових туристських обмінів по теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (58,7% чисельності туристів в 2000 р.). Цей регіон користується великою популярністю в самих європейців, а також жителів США й Канади. Другу позицію довгі роки утримує Америка (19,3% чисельності туристів в 2000 р.). Європа й Америка, насамперед Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них приходиться 4/5 всіх туристських прибуттів у світі [60].

У ХХІ столітті територіальна структура міжнародного туризму буде продовжувати змінюватися при збереженні колишніх тенденцій розвитку. За прогнозами ВТО на 2020 рік, Європа буде утримувати домінуючі позиції на ринку туризму (44,8% від загальної кількості міжнародних туристів). Азіатсько-Тихоокеанський регіон вийде на друге місце (27,3% від загальної кількості міжнародних туристів). Америка, перемістившись на щабель нижче, буде замикати трійку лідерів (17,7% від загальної кількості міжнародних туристів) [51] (Рис.2; 3.).

Рис. 2 Географічна структура міжнародних туристських потоків на 2000рік, в'їздний туризм (за даними ВТО [51] ).

Рис. 3 Географічна структура міжнародних туристських потоків на 2020 рік, прогноз в'їздного туризму (за даними ВТО [51] ).

По даним Всесвітньої туристської організації (ВТО), за 2003 р. внесок туризму у світову економіку (валове виробництво послуг) оцінюється в 3,5 трлн. доларів, що еквівалентно 10,9 % світового валового внутрішнього продукту. Це дозволило туризму посісти третє місце після експорту нафти й автомобілів. За прогнозами експертів ВТО, поїздки у світі до 2010р зростуть в 2 рази й досягнуть мільярда туристських прибуттів.

Одним із традиційних туристичних центрів, які активно відвідують туристи, серед десятки країн світу, є країни які виділяються по доходах від туризму. США - посідає перше місце, на цю державу доводиться 15,21% доходу від загальносвітового рівня [40] (див. додаток 1).

2.2 Ринок туристських послуг

В 2003 р. міжнародний туризм забезпечив понад 11% міжнародних інвестицій і вніс у бюджет держав у вигляді податків 302 млрд. доларів.

Сьогодні, завдяки науково-технічному прогресу, світ перетворився в єдиний простір, більші відстані перестали бути бар'єром для бажаючих зробити подорож. Туризм сприяє впровадженню й застосуванню передових технологій, викликає активізацію світового ринку товарів і послуг, сприяє інвестуванню засобів у різні сфери виробництва, допомагає вирішувати проблеми зайнятості й оздоровлення населення.

В основі сучасної туристської діяльності є ринок туристських послуг. На туристичному ринку послуг як у якісному, так й у кількісному відношенні становлять оплачувані відпустки робітників та службовців. Все більший інтерес до подорожей проявляють верстви населення із середнім статком: службовці, молодь, інтелігенція, представники дрібного й середнього бізнесу [12].

Міжнародні туристські зв'язки стали важливою складовою частиною світового процесу інтернаціоналізації соціально - економічних відносин. У багатьох країнах склалася й стабільно розвивається індустрія туризму, що має солідну матеріальну базу, що надає робочі місця мільйонам людей і взаємодіє практично з усіма галузями господарства. По даним World Travel and Tourism Counsel (WTTC) на 2003 р., у сфері туризму в цілому працювало 260 млн. чоловік. У туристському бізнесі перетинаються інтереси різних державних і приватних підприємств і служб, беруть активну участь банки, страхові компанії, торговельні фірми, клуби, акціонерні товариства. Туризм впливає на такі найважливіші галузі економіки, як транспорт і зв'язок, сільське господарство, будівництво, виробництво товарів народного споживання й інші, тобто виступає каталізатором економічного розвитку.

Туристська індустрія є значним чинником, що сприяє більш інтенсивному економічному розвитку багатьох районів земної кулі, які мають значні ресурси для розвитку туризму [56].

У країнах Північної й Латинської Америки туризм став великою самостійною галуззю господарства, що займає провідне положення в економіці. Багато в чому це пояснюється тим, що сучасна туристська індустрія надає великий обсяг послуг, споживаних туристами в ході закордонної подорожі. Це, насамперед, послуги:

1) по доставці туристів у країну й по переміщенню туристів по країні відвідування (транспорт);

2) по розміщенню туристів (готелі, мотелі, кемпінги й т.д.);

3) по забезпеченню туристів харчуванням ( ресторани, кафе, бари й т.д.);

4) по рекламі туристського продукту;

5) по збуті туристського продукту, це послуги туристських агентств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті й у готелях);

6) по задоволенню культурних потреб туристів (відвідування визначних пам'яток, музеїв, виставок і т.д.);

7) по задоволенню ділових і наукових інтересів туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);

8)торгівельних підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристського спорядження);

9) контрольно- адміністративних органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

10) служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;

11) інформаційних служб для туристів;

12) по забезпеченню туристів засобами зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс);

13) засобів інформації (телебачення, газети, журнали);

14) державних туристських органів;

15) іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;

16) страхових компаній;

17)по задоволенню потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.)

Для індустрії туризму властиві особливі специфічні властивості:

o Ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств;

o Сезонний цикл у виробництві туристських послуг;

o Високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.

Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу й економіки країни, тому що:

o збільшує місцеві доходи;

o створює нові робочі місця;

o сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг;

o розвиває соціальну й виробничу інфраструктуру в туристських центрах;

o збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Туризм є одним із небагатьох найбільш динамічно розвинених видів бізнесу. Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів:

o для того щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

o на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні й малі компанії й фірми;

o туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Географічне зосередження міжнародних туристських обмінів відповідає географічній концентрації торгівлі, але при цьому спостерігаються деякі відмінності.

Так, держави з позитивним балансом по надходженнях від туризму, наприклад США, Іспанія, Португалія, нерідко мають негативний баланс у торгівлі, а держави з негативним балансом по туризму мають позитивний торгівельний баланс, як, наприклад, Німеччина і Японія [29].

Крім того, обмін туристськими послугами між індустріальними країнами з аналогічними зразками попиту не обов'язково є обміном продуктами подібних типів, як у торгівлі товарами. Так, товарообмін між індустріальними країнами насамперед є внутрішньогалузевим, тобто здійснюється обмін продуктами однакової категорії, наприклад торгівля продуктами харчування між європейськими державами або торгівля автомобілями між США і Японією. Що ж стосується туризму, то тут обмін аналогічними продуктами також здійснюється, наприклад, у сфері культурного туризму, але в менших масштабах. У більшості випадків відбуваються обміни традиційними видами туризму. Так, жителі північних європейських держав відвідують середземноморські курорти, а жителі південних країн бажають відпочивати на європейських курортах.

Міжнародний туризм, як і зовнішня торгівля, відбиває такий поділ праці, при якому в експорті провідне місце займають індустріально розвинені країни [18].

У міру розвитку міжнародного туризму всі держави можна розділити на дві категорії: держави, що є постачальниками туристів, і держави, що приймають туристів. До країн - постачальників туристів відносяться індустріально розвинені країни, що характеризуються високим показником виїзду своїх громадян за кордон. Число туристів, що виїжджають, як правило, становить 10% загального населення країни. При цьому ці країни не тільки відправляють, але також і приймають велику кількість закордонних туристів. Тут слід зазначити США, Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Австрію.

До приймаючих туристів відносяться країни із середнім рівнем економічного розвитку (Греція, Туреччина, Кіпр, Іспанія, Португалія, Єгипет), а також, країни що розвиваються (Марокко, Туніс, Багамські острови й т.д.).

До досягнення позитивного балансу між увезеними в країну грішми (в'їзний туризм) і вивозять із країни (виїзний туризм) треба особливо приділяти залученню закордонних туристів, щоб, якнайбільше грошей у країну ввозилося й витрачалося. Правильно продумана, динамічна й професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі більшу економічну вигоду [1].

У світі виділяється десять країн по числу туристів. Серед цих країн виділяється велика Європейська держава така як Франція, на яку припадає 10,39%, на другому місці США -7,56%. Крім США у вивчаючий регіон входить Мексика, що посідає сьоме місце - 3,67% (див. додаток 2).

2.3 Роль міжнародного туризму в політичних відносинах між країнами світу

Перспективи розвитку туризму багато в чому залежать від політичної стабільності у світі. Туризм може розвиватися тільки в мирних умовах. Війни, депресії, спадок в економіці і громадянські суперечки затримують розвиток туризму. Боязнь туриста за свою безпеку - серйозний стримуючий фактор при виборі мандрівок. Турист повинен бути впевненим у своїй безпеці під час поїздки.

В жовтні 1988 р. у Ванкувері (Канада) відбулась Міжнародна конференція, яка розглядала питання про роль і місце туризму у збереженні миру. У Конференції прийняло участь біля 500 делегатів із 65 країн. Було розглянуто шляхи впливу туризму на розвиток і взаєморозуміння між народами, зміцнення пізнавального інтересу один до одного і добрих взаємовідносин.

Учасники міжнародного форуму проаналізували об'єм і силу впливу туризму на навколишній світ, внесли ясність в розуміння того, що туризм торкаючись всіх видів діяльності (культуру, економіку, традиції, релігію та ін.), є могутнім рухом в захист миру, здійснює контакти, які забезпечують взаєморозуміння між народами. Конференція продемонструвала, що туризм може змінити світ, в якому ми живемо, зробити його кращим, безпечним.

Конференція прийняла і розповсюдила „Кредо миролюбного мандрівника”, яке містить наступні положення:

- подорожувати з відкритою душею і добрим серцем;

- з прихильністю і вдячністю сприймати різноманітність світу, з яким зустрічаюсь;

- поважати і захищати природне середовище, яке підтримує все живе на Землі;

- поважати всі культури, які я пізнаю;

- поважати і дякувати господарям за гостинність;

- пропонувати руку дружби всім, кого я зустріну;

- підтримувати туристичне обслуговування, яке розділяє ці погляди і діє у відповідності до них, всією душею, словами і вчинками;

- спонукати інших подорожувати по світу у мирі.

Розуміння і повага образу життя місцевого населення, його культури, мови, як кроки до створення дружніх стосунків між народами можливі лише в умовах соціальних контактів. Керівники країн, які розуміють важливість туризму (особливо закордонного), слід здійснювати зусилля по покращенню відносин між народами і тим самим сприяти не тільки розвитку економічного співробітництва, але і зміцненню соціальних відносин.

Подорожі і спілкування несуть знання про інший народ, його образ життя, культуру. Міжнародний туризм дає можливість знайомства з самими віддаленими країнами.

Тенденції соціальної і економічної політики розвинутих країн створюють передумови для росту попиту як на внутрішній, так і на міжнародний туризм [17].

2.4 Туризм і екологія

Крім впливу на економіку, міжнародний туризм впливає й на соціальне і культурне середовище, екологічну обстановку. У свою чергу вони впливають на туризм.

Туризм є не тільки джерелом прибутку, але й сильним фактором росту престижу країни, її значення в очах світового співтовариства.

У той же час ріст міжнародного туризму має й певні негативні наслідки: руйнування й забруднення навколишнього середовища, інфляцію, порушення традицій місцевого населення [10].

Дбайливе відношення до природи й навколишнього середовища є одним із привабливих елементів туризму й подорожі. Туристські готелі, кемпінги, курорти, які розташовані серед недоторканої природи й де приділяється належна увага питанням екології, збереженню природного ландшафту й культурної спадщини, стають усе більше популярними й залучають нових, екологічно свідомих і підготовлених туристів [19].

«Захист навколишнього середовища повинен встояти перед тиском з боку організацій або осіб, стурбованих тільки комерційним успіхом або особистим збагаченням», - сказано в Монреальській декларації по туризму (1996р.). За твердженням Пітера Шеклфорда, регіонального представника ВТО в Європі, термін «екотуризм» використовується в індустрії туризму вже більше 10 років, однак у це поняття вкладається різний зміст. В одному випадку екотуризм - це подорож, що здійснюється у не торкнуті людською цивілізацією, екологічно чисті куточки природи для підтримки екологічної рівноваги в природі. В іншому - термін «екотуризм» розглядається як ярлик пропонованого в продажі турпродукта. Але й у тому, і в іншому випадку екотуризм розглядається як невід'ємний елемент стійкого розвитку туризму. Відомо, що туризм по - різному впливає на навколишнє середовище. Туріндустрія експлуатує природні, культурні й історичні ресурси країни, має потребу у власності на землю, робить відходи, забруднює повітря, воду й ґрунт, робить потужний антропогенний вплив на природу. Транспорт використовує непоправні види палива, забруднюючи навколишнє середовище [26].

В останнє десятиліття охорона навколишнього середовища вийшла на новий рівень, включаючи міри фінансового контролю й ринкові фактори, а також відповідні законодавчі міри.

Європейський союз розробив Положення ЄС 1893/93 «Про добровільну участь компаній у Системі екологічного менеджменту й ревізії». Відповідно до методики екологічного менеджменту турфірма може проводити або замовляти об'єктивні екоревізії, метою яких є поліпшення керування екологічними аспектами туристської діяльності [11].

Так, система екологічного менеджменту США припускає при проведенні екоревізій на туристських підприємствах розгляд наступних питань:

o вимоги екологічно свідомих туристів до умов проведення подорожей;

o міри, що сприяють економії сировини, води й електро - і теплоенергії туристськими підприємствами;

o освоєння керування відходами з метою забезпечення відповідності Закону про відходи США;

o особливі характеристики туристських підприємств при наданні ними специфічних туристських послуг.

Результати впливу на навколишнє середовище оцінюються по наступних напрямках:

1. Повітря: запах (виробництво й споживання електро- і теплоенергії, готування їжі, транспорт, використовуваний туристами й персоналом).

2. Вода: водопостачання, споживання води (на кухні, при збиранні, у сауні, у номерах, при наданні туристських послуг).

3. Ґрунт і ґрунтові води: охорона ґрунтових вод (при наданні туристських послуг, утилізації відходів).

4. Шум: склад і рівень шуму (у місці відпочинку, при наданні туристських послуг).

5. Візуальні впливи: територія; навколишня місцевість; ландшафт; будинки; маркетинг; відходи; туристські послуги.

Екоревізії дають відповідь на те, яким чином туристські підприємства на практиці вирішують екологічні питання, наскільки зацікавлене в їхньому рішенні керівництво, яка екологічна підготовка співробітників, як поширюється екологічна інформація і яким чином туристські підприємства враховують інтереси своїх клієнтів-туристів.

Дослідження показали, що завдяки застосуванню нових екологічних методів роботи (наприклад, сонячний підігрів води) і невеликим інвестиціям у готелях і ресторанах можна скоротити споживання електроенергії на 10 - 25%, а споживання води на 30%.

Відповідно до методики екологічного менеджменту підприємства при наданні туристських послуг повинні включати питання екології в усі сфери своєї діяльності - від планування й закупівель продовольства й інвентарю до рішення повсякденних практичних питань [10].

Впровадження екологічних методів у керування туристськими підприємствами, екологічного менеджменту є для індустрії туризму порівняно новою справою. В основі послідовного й прийнятного на міжнародному рівні керування екологічними питаннями лежить система екологічного менеджменту, що базується на філософії системного ряду якості (оперативні, реєстраційні й контрольні процедури) ІСО 9000 Міжнародної організації стандартизації.

Система екологічного менеджменту може бути офіційно сертифікована в Європі відповідно до вимог стандарту BS 7750 Британської організації стандартизації, що підготувала його 1992р [45].

Завдання стандарту BS 7750 є стимулювання добровільної екологічної діяльності підприємств у частині розробки продукції, послуг, методик й інструментів, поліпшення якості продукції й ефективності використання ресурсу, застосування новітніх технологій для зменшення негативних наслідків впливу на екологію.

Екологічні проблеми займають провідне місце в діяльності міжнародної готельної асоціації. У рамках МГА створений фонд ІХЕR (Міжнародна готельна екологічна ініціатива), головним завданням якої є збір і поширення інформації з екологічних питань, пов'язаних з готельним господарством. Фондом підготовлені навчальні посібники й компакт - диски, для індустрії туризму організуються навчальні семінари по екології, а також щорічні конкурси на кращі методи, розроблені й використовувані готельно - ресторанним сектором з метою поліпшення екологічної обстановки. Готельно - ресторанна рада й міністерство охорони навколишнього середовища США випустили посібник «Екологічно дружнє готельно - ресторанне господарство», з якого випливає, що кожне туристське підприємство при розумному керуванні може зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Система екологічного менеджменту туристського підприємства включає:

o ділову концепцію екологічного менеджменту;

o екологічну політику підприємства й завдання захисту навколишнього середовища;

o склад екологічно чистого турпродукта;

o політику закупівель продовольства, інвентарю й співробітництво в справі захисту навколишнього середовища [58].

3 ФАКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ

3.1 Фізико-географічні

Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційного туристами маршруту або району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні й ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного й тваринного світу, природні можливості для активного відпочинку. Як правило, прагнення відпочити, змінити обстановку стає в багатьох людей з бажанням познайомитися з екзотикою. Екзотичні природні об'єкти є одним з найважливіших туристських ресурсів. Найбільш широко для залучення туристів використовується унікальна природа і її визначні пам'ятки в країнах Північної і Латинської Америки [2].

Досить важливу для туризму роль відіграє географічне положення району або країни, насамперед, тут слід зазначити близькість до моря, до гірських і лісових масивів, характер берегової лінії, положення країни стосовно основних постачальників туристів, знаходження регіону на важливих транзитних шляхах і т.д.