Аналіз напрямів розквіту лікувально-оздоровчого туризму на Тереблянщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Туристично-рекреаційна активність у Карпатах зашкоджує культурному та природному довкіллю через палке створення будівель. В регіоні доречним прийшлися труднощі контролювання широко-закроєнних форм туризму, притримання природоохоронних умов у разі запровадження ініціатив еко-туризму, а також підтвердження форм стійкого процесу росту туристично-рекреаційної активності.

Україна достатньо важко врегульовує призначення з уточненням з переважних галузей місцевого господарства, що можливо будуть здатні надати стимул до стійкого розквіту і поліпшення конкурентоспроможності як ізольованих суб'єктів господарювання, так і державних загалом.

В Україні однією з найсильніших результативних і захоплюючих являються саме туристична галузь, котра має велике майбутнє задля швидкого розквіту.

Галузь туризму в Україні постійно відмічалася достатньо невизначеними можливостями і характеристиками. Не зважаючи на результат сутичок з Росією, передусім втрату Криму, доцільно відмітити, що галузі туризму віддавалося дуже мало уваги зі сторони країни і її конвенцій. Було відсутнє явне сприйняття розквіту, певної тактики, спів-діяння різноманітних компонентів галузі туризму.

Туризм як багато-функціональне та багато-галузеве явище-феном визначається високим рівнем стійкості від екологічних, соціальних та загально-економічних перемін в державі-ймовірній дестинації. Водночас на початку 21 ст. та до сьогодення передбачення розквіту туризму обтяжуються завдяки незахищеності природного довкілля. Ускладненість становища в туристичному секторі державної економіки країни полягає в тому, що організації у даний час знаходяться під поганим впливом сукупності чинників макро -, мега-і мезо-довкілля, не визначених за власним направленням [22].

Перш за все терміновим зобов'язанням належних урядових угод в країні для стійкого розквіту туристичної галузі і її елементів, являється узгодження питань, які були пов'язані зі страхуванням безпеки для іноземних туристів. Бо якраз ступінь захисту являється важливим чинником, котрий стримує діяльний розквіт сфери туризму і вагомому підвищенню потоку туризму в країні.

Стосовно чисто оздоровчо-лікувального і медичного туризму, то вагомим чинником, що позначається на його розквіт, можна зауважити на істотне збільшення захворюваності суспільства, у тому числі формування інших загрозливих захворювань. Нинішнє суспільство проживає в негативній екологічній атмосфері, знаходиться під стабільним стресовим навантаженням, які викликають розумову та фізичну втому, старіння організму, та, як послідок, до будь-яких хвороб і зменшення трудового майбутнього робітників.

Принаймні якраз стан здоров'я людини являється важливим компонентом трудового майбутнього як одного робітника, так само й організацій, галузей і т.д.

Головним чином при вирішенні зобов'язання захисту доречного рівня здоров'я робітників вимагає медична сфера України і її деякі установи, котрі являються опорною підосновою для розквіту оздоровчо-лікувального і медичного туризму. Тому від якості сервісу, вчасного давання належних реабілітаційних і лікувальних послуг залежить темп і ефективність відтворення рівня здоров'я робітників і захист трудового майбутнього [23].

Запровадження медичного переформування в Україні, узаконювання ідеації і належних указів має надати стимул щодо розквіту як чисто медичної сфери, так і прилеглих сфер, скажімо туризму і його оздоровчо-лікувального і медичного спрямування.

Завдяки цьому, здоров'я для будь-якої людини стало гарантією довгого, повноцінного та щасливого життя. Дбання про здоров'я збільшення життєвої діяльності стали невіддільною часткою поточної програми цінностей. Примножується чисельність людей, котрі бажають піддержувати задовільну фізичну форму, а у разі потреби вчасно одержувати відмінне медичне сприяття. Істотно, виникають громадські суб'єкти, котрі дають медичні, оздоровчі та реабілітаційно-лікувальні послуги. Споживачам присуджується вибір, на який спонукають вже особисті установи, можливості та цілі. Все це формулює з першу оздоровчий, а згодом лікувальний та, в решті решт, медичний туризм [21].

Заклик на поїздки по здоров'ю невпинно збільшується. Причетність до цього з однієї сторони, має змога вибору, в якій державі та в якій лікарні лікуватися, а може бути, проводити операцію та проходити відновлення. З другої сторони, причиною для оздоровчо-лікувального туризму являється його економічний компонент. В деяких державах лікування обходиться набагато дешевше, та рівень медичних послуг, котрі надаються, набагато вищі.

В нашій державі оздоровчо-лікувальний і медичний туризм лише тільки-но розпочав своє формування в незвичайний бік, який вимагає врегулювання деяких тем, а саме: компонентом чого являється оздоровчо-лікувальний і медичний туризм-якраз медицини чи туризму, котрим повинен бути правове задоволення цього компонента і необхідність ліцензувати. Очевидно, спеціалісти в туристичній галузі не мають потрібні знання медицини, для кваліфікованого вирішення тем, стосовно, безпеки медичних втручань.

Розгляд літератури вказав на те, що пояснювання понять «оздоровчо - лікувальний» і «медичний» туризм переважно являється однозначним. В цій роботі буде зосереджено увагу як на оздоровчо-лікувальному напрямі туризму, так і медичному, як самому великому цікавому секторі для реалій України.

Метою курсової роботи являється розбір чинників, що спонукають на стан оздоровчо-лікувального туризму в Україні, а саме Карпат та Тереблянщини, і запровадження підсилення результативності перспективного і сучасного напряму в сфері туризму. Формування системи лікувально-оздоровчого туризму до міжнародних стандартів. Роздивитися екологічні аспекти роботи форм туристично-рекреаційних занять на Тереблянщині та Карпатах задля потреби запровадити стійким формам їхнього розвитку.

Завданням є:

1. Розкриття і оцінка екологічних результатів туристично-рекреаційних ресурсів на Тереблянщині;

2. Аналіз впливу на довколишнє середовище туристичних форм у Карпатах та Тереблянщині, і винахід способів їх мінімізації;

3. Оцінка ініціатив еко-туризму в регіоні і винахід впроваджень із засторогою «еко-терористичних» явищ;

4. Підтвердження моделей стійкого туризму задля державних сільських місцевостей і парків Карпат.

Об'єктом дослідження являється лікувально-рекреаційні ресурси Тереблянщини.

Предметом дослідження являється пошук ефективних напрямів розквіту лікувально-оздоровчого туризму на Тереблянщині.



1. Наукові засади розвитку лікувально-оздоровчого регіонального туризму

1.1 Вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми

Лікувально-оздоровчий туризм являється одним з найбільш міцних різновидів туризму в Україні. Наміром аналогічного туризму імовірна профілактика хвороб будь-якого виду, відпочинок та лікування. Україна має надзвичайні і різноманітні припаси можливостей задля розквіту лікувально-оздоровчого туризму дякуючи розвиненій базі курортно-санаторного зцілення.

Своєрідні умови клімату наросли у регіоні Карпат. Кліматотерапія базується на ствердливому впливі метеорологічних та кліматичних чинниках, які властиві для території, що була обрана для релаксації, на здоров'я. За винятком всеосяжного ствердливого впливу на організм, зазвичай досвідчується застосування променевих ванн та повітряних. Нетривала переміна кліматичного простору так само вводить в дію механізм адаптації в організм, який частіше корисно відображається на лікуванні скупих постійних хвороб.

Найважливішими кліматичними курортами області являються-Ворохта, Ясеня, Яремча, Сайми, Косів, Тереблянщина, Славське і т.д. Між природно-рекреаційними і гідромінеральними ресурсами проаналізовано 360 походжень мінеральних вод, різних за своїм змістом і лікувальними перевагами. Не всі річки та озера своєрідні, їхні води притаманні типу «Боржомі», «Єсентукі» і «Нарзан» та не попускаються знаменитим водам Франції, Чехії та Польщі.

Налічується більше 20 родовищ термальних та суб-термальних, високо термальних вод. Присутність мікроелементів в составі мінеральних вод Закарпаття дозволяє пов'язати цілий ряд родовищ до незрівняних, а їхні води до цінних, при застосуванні для стримування та лікування хвороб.

Територія Карпат має все необхідне, задля того, аби розкритися в розвитку лікувально-оздоровчого туризму: кліматично-природні умови, своєрідності розташування, присутність мінеральних вод, термальних джерел Карпат, чимала чисельність лісових масивів, соляних шахт і т.д. Проте теперешній етап розквіту сфери туризму Карпат представляються виразним зниженням попиту на курортно-санаторні послуги. Це спонукає до зменшення показників заповнюваності ліжкового фонду курортно-санаторних установ, істотного зменшення рівня результативності їх активності.

Інфраструктура курортно-санаторної галузі в Україні енергійно сформовувалась в кінці 1970 року-та протягом 1980 року, за планами, котрі не придатні міжнародним вимогам, а невчасне здійснення поточних і капітальних ремонтів стали привідом до політичного зношення цих споруд і їхні устаткування. Таким чином, перспективним спрямуванням укріплення матеріальної бази оздоровчо-лікувального туризму повинно бути здійснено відновлення, реконструкція і будування об'єктів курортної галузі за особистий капітал країни та самих організацій, так само при участі інвестицій, зокрема закордонних.

Головними факторами цього стану являються:

- Не сплато - спроможність суспільства сплачувати поїздку до курортно-санаторного закладу;

- Зменшення якості курортно-санаторних послуг;

- Небуття результативної урядової політики, як у галузі громадської підтримки суспільства, так само й в напрямі податкового і економічного оновлення активності закладів.

Проте, в досліджуваному регіоні політична присутність факторів для результативності і економічної придатності розквіту оздоровчо-лікувальної галузі, перевтілення її при поліпшенні економічної позиції в краї в оздоровчо-туристичну зону загально-європейського балансу.

Процедури результативної рекреації, релаксації і лікування, зменшення та профілактики хворобливості і закріплення здоров'я суспільства різного віку зараз здобуває своєрідного значення на тлі інтенсивної екологічної позиції, послаблення стану здоров'я суспільства.

Карпати-колоритний куток, який посідає видатний ранг в плані розквіту рекреаційного комплексу України, котрий являється своєрідним за своїм гео-економічним статусом в усьому світі, який робить територію захопливою для відпочинку і оздоровлення населення та формує все необхідне для розквіту сьогоденної туристичної галузі. Через те, що ніяка індустрія світового господарства не робить настільки ж стабільно та інтенсивно як туризм.

Розгляд розбудови та оцінка сьогоденного стану курортно-санаторного комплексу як у регіоні Карпат, так і в Україні говорить про те, що курортна рекреація має стати перспективною індустрією результативного розквіту туризму в країні, через те, що тепер вона в змозі задовольнити помітні валютні надходження, слугувати закріпленню відповідної грошової системи та виробити в цій галузі допоміжні кадрові місця.

1.2 Теоретичне обгрунтування понятійно-термінологічний апарат

Наукові поняття і терміни являються найсуттєвішою частиною інструментарію аналізу або дослідження. Поняття утворюються в процесі теоретичного усвідомлення наявних фактів, встановлення їх вагомих властивостей. Понятійно-термінологічний апарат віддзеркалює своєрідність об'єкта, який досліджується, методи та принципи наукового аналізу, вказує про теоретико-методологічну бездоганність науки.

Осьовим ланцюгом цього апарату являються-частки наукового розуміння, форма міркування, в котрій демонструються радикальні значні признаки чи співвідношення предметів, процесів фактичного світу та явищ. Зазвичай поняття розкриваються при допомозі найближчої родової ознаки і важливих ознак, якими відзначаються явища та процеси, які припадають до цього поняття.

Суттєвими поняття є «категорія» - найзагальнішими поняттями, котрі вказують на значні, всеосяжні ознаки та взаємозалежність явищ реальності і осягнення.

Поняття взаємозалежні із термінами-словосполученнями чи словами, котрі використовуються для того, щоб виразити спеціальне наукове значення.

Суттєві терміни та поняття країнознавства

Нинішня соціальна та економічна географія користується розвинутим понятійно-термінологічним апаратом. Це можна упорядкувати на декілька головних груп:

- Поняття, які вживаються в утворенні економіко-географічних характеристи;

- Поняття, які використовуються при аналізі економіко-географічних відношень;

- Поняття, що демонструють економіко-географічні процеси.

Економіко-географічні поняття країнознавства можна розділити на загальнонаукові, які вживаються не тільки в географії, але й в других дисциплінах; загально-географічні; особисто економіко-географічні; країнознавчі, використовування яких, не гальмується одним краєзнавством.

Покладання особливих термінів в науку, мають підходити під такі критерії:

- Відповідна орієнтація (терміни мусять орієнтувати погляд власне на зображувані ним поняття та не опиратися їм);

- Послідовність (терміни не повинні бути відокремленими, вони повинні бути супідрядними в термінологічній системі);

- Дериватність (терміни мають бути фундаментом створювання других термінів);

- Стислість (терміни повинні бути влучними та ємними);

- Благозвучність (терміни мають бути сприятливими в мовленні, не зароджувати помилкових асоціацій);

- Граматична безпомилковість (терміни повинні належати нормам та правилам державної мови);

- Індивідуальність (не мають бути споріднені терміни);

- Еквівалентність (присутність відповідника у другій мові).

Відтворюючи несхожі сторони та особливості географічних явищ, їх зв'язаність, країнознавчі поняття та терміни створюють понятійно-термінологічні системи-обсяг понять та термінів, які взаємопов'язані загальними базисними поняттями.

Ці системи являються багато-масштабними, для їх створення притаманною основою ієрархії. Чималі понятійно-термінологічні системи створюються за допомогою важливих, суттєвих економіко-географічних понять.

Понятійно-термінологічний апарат соціальної, суспільної та економічної географії завжди модернізується внаслідок переосмислення звичайних та використовування оновлених чи допоміжних понять. Це зв'язано з вдосконаленням інструментарію оновленими способами пізнавання, із складанням напрямів в науці, що опановують соціальну, рекреаційну, культурну та політичну сфери країнознавства, з повним процвітанням політичної, економічної та соціальної географії.

Країнознавство завжди керує переконливими опорними поняттями, до яких припадають «держава» та «країна». Вони до певної міри являються синонімами, проте «країна» має ємний соціально-економічний, культурно-історичний та політичний зміст.

Країна-це територія з фіксованими границями, яка заселена людьми. В політично-географічному плані може мати урядовий суверенітет чи залишатися залежною.

Якщо ж країна являється суверенною територією, тоді вона здобуває політичний статус.

Держава-політичне суверенне створення, що зобов'язує свої владні права на окремій території через активність виняткової системи органів та організацій-громадського методу.

До головних складових припадають:

- Суверенітет влади (її господство, неподільність та єдність);

- Система органів влади-апарат;

- Врегульована границями територія, населення якої розділяється за адміністративно-територіальним фундаментом, а не за ознаками кровної приналежності;

- Правові норми, які виявляються та пильнуються країною;

- Система налогів для підтримування апарату країни.

Країни реалізує кілька функцій: законотворчу; захист конституційних основ громади; встановлення правопорядку; вирішення соціальних проблем; контролює грошову масу; підтримує соціально-вразливе суспільство; поліпшує природне середовище; забезпечує національну безпеку.

Будь-яка держава улаштовується на визначеній території, що диференціює локалізацію, присутністю незвичайних ресурсів, своєрідністю територіального положення; вірогідними типами природних ландшафтів, рівнем господарського опанування і т.д. Територіальність аналізують як один з вагомих принципів країнознавства.

Територія країни-це частка земної кулі з природними та узагальненими внаслідок суспільної діяльності індивідуальністю та ресурсами.

Територія являється компонентом виробничої потужності країни. Її географічне становище, природні ресурси та аспекти їх засвоєння стимулюють розквіт господарства чи локалізують його. Чим більша територія держави, тим більш різноманітніші її природні ресурси, тим ліпші нагоди для територіального маневру, для розвитку міжрайонного поширення економічних районів. В даний час є країни, границі яких складають великі площини земної поверхні, і навіть певні континенти чи ті, які нараховуються з двох чи одного км2.

Згуба території спонукає до гальмування буття самої країни. То ж будь-яка держава старається різними способами вберегти її.

До составу території держави входять:

- Суходіл в межах границь;

- Територіальні та внутрішні води;

- Повітряний обшар над твердою поверхнею та водною територією.

Внутрішні води є юрисдикцією країн, тому правила, щодо риболовства та судноплавства, регулюються цими державами. Кораблі інших країн у внутрішні води дозволяються тільки у згоді з міжнародними угодами.

Внутрішні води - це води, які припадають до меж границь певної країни, до яких відносяться канали, ріки, водосховища, озера і т.д.

До внутрішніх вод відносяться внутрішні та зовнішні бухти і рейди, порти, береги, що являються приватністю країни. Затоки визначаються внутрішніми водами, коли ширина входу не має надлишок у 24 милі, а береги відносяться до держави.

Територіальні води - це морські води, які примикають до сухопутної території чи внутрішніх вод країни, уклинюються до складу її території та знаходяться під її суверенністю.

Наявне міжнародне право висловлює основи сакральності країн та територіальної неподільності, припиняє заграбання інших територій, відхилення границь країн, застосовування території країн без її згоди, має нагоду зміни границь території держави, але в край окремих подіях.

Основа всякого явища демонструється в його формулюванні. Ускладненням соціально-економічного явища, такого як туризм, визначається перебуванням великої кількості термінів і понять, для яких визначення невпинно вдосконалюються та допрацьовуються.

Подієвий туризм-це особливий різновид туризму, який відрізняється метою поїздки, що особисто пов'язана з певними обставинами. Своєрідні тури, котрі об'єднують звичайний відпочинок за участю у певному заході більшого масштабу.

Спортивний туризм пасивний-це різновид туристичної активності, відвідування змагань, як вболівальник.

Турист-це споживач туру, послуг чи продуктів; минущий мандрівник по місцевості, населеного пункту, держави або території, незалежно від того, чиє в нього громадянство, якої національності, яка мова та релігія.

Туристична активність:

1. Це перелік явищ і взаємозв'язків між туристичними організаціями, адміністрацією в процесі обслуговування і розміщення туристів, а також сферою гостинності;

2. Це сфера праці, на якій виготовляється і продається туристичний товар та нормалізується його використання під час подорожі.

Туристичний ринок-це галузь задоволення вимог суспільства в обслуговуванні, вагомим здійснюванням дозвілля або оздоровлення.

Туристична технологія-це комплекс організацій та установ грошового виготовлення та ринок послуг, які задовольняють розподіл, виготовлення та експлуатацію послуг та товарів для туристів, споживання та засвоєння туристичних запасів та формування технічно-матеріальної бази для туризму.

Туристична інфраструктура-це комплекс способів поєднання і розташування, транспортних засобів і різних установ, незамінних для стійкої роботи установ туризму.

Рекреаційні запаси-явища та об'єкти антропогенного та природного походження, що застосовуються задля туризму, оздоровлення та відпочинку і діють на організацію території рекреаційної активності; розвиток рекреаційних центрів, їх економічний успіх і спеціалізацію.

Туристсько-рекреаційні ресурси-це об єднання культурно-історичних, природних та економіко-соціальних об'єктів, доречних для експлуатації з наміром туризму.

Туристичний продукт-об єднання послуг туризму, що необхідні задля задоволення туристських потреб в період поїздки, що входять в ціну туристичного маршруту.

Туристичні послуги-це послуги туристичної активності щодо харчування, рекламно-інформаційного сервісу, розміщення туристів, та також послуги установ спорту, розваг, культури, побуду і т.д., які наводять на задоволення потрібності туристів.

1.3 Передумови і фактори реалізації знайденого нового підходу

лікувальний туризм санаторний

Є потреба збільшення уваги зі сторони країни до проблем посилювання цієї галузі. Потрібно виділити, що зараз в Україні започаткована потрібна інфраструктура урядового систематизування туризму, наприклад сформовано свідомо уповноважений 61 орган урядової влади в вказаній галузі-Урядове агентство України з курортів і туризму та його урядові представництва, крім того узгоджені засадничі акти в цій галузі-Закони України «Про курорти» і «Про туризм», окремі урядові і підзаконні правово-нормативні акти.

Одночасно не буває призначеного програмного акта, що характеризував би певні спрямованості по реформуванню галузі і індикатори його результативності, який в совокупності мав би задовольнити твердий і непередбачуваний розквіт сфери туризму в Україні.

Особисто потрібно звернути увагу на те, що деякі засоби вже були завершені, однак у 2013 році була узгоджена Концепція Урядової призначеної програми розквіту курорту і туризму до 2022 року, котра, власне, не набрала свого розсудливого просування, а саме-Програми розквіту курорту і туризму.

У 2014 році Розпорядження КМУ, що узгоджувалася, представлена спекуляція біло анульовано, таким чином, реально, робота в цій галузі зупинилася. [20].

Стосовно оздоровчо-лікувального і медичного туризму потрібно виокремити головні чинники, котрі обумовлюють розквіт оздоровчо-лікувального туризму:

- Розбудова міжнародного простору (Інтернет) та послідовно нових засобів зв'язку;

- Поширення миттєвих видів транспорту;

- Формування міжнародного ринку послуг туризму;

- Поширення англійської мови в якості міжнародного контактування;

- Поліпшення життєвого рівня в високо-розвинених державах і державах, котрі розкручуються, та, навпаки, несправна грошова база оздоровчо-лікувальних установ в Україні.

Та коли основні 4 чинники являються чисто розумним підгрунтям розквіту оздоровчо-лікувального і медичного туризму, то якраз завершальний чинник надає змоги для швидкого збільшення медичного і оздоровчо-лікувального туризму та використовування іноземних відвідувачів. Це обумовлюється великим відривом у ціновій політиці. Пройти огляд, оздоровчі і лікувальні процедури в установах України і деяких «вузьких» фахівців в рази дешевше ніж за кордоном.

Зародження та розквіт медичного і оздоровчо-лікувального туризму в Україні обумовлене своєрідним асортиментом рекреаційних, природних ресурсів і цільовою мережею різних оздоровчо-лікувальних установ, котрі в змозі забезпечити достатньо просторий діапазон бажань відвідувачів задля реабілітації і лікування.

Треба зауважити, що медичний і оздоровчо-лікувальний туризм являється компонентом міжнародного та внутрішнього ринку послуг туризму та являється невіддільною складовою.

Стосовно терміна «медичний туризм», то він виник в 80-ті роки колишнього сторіччя. Виникненню цього терміну слугували, з однієї сторони, інтеграція та глобалізація держав Європи, поширення ЄС, спростування міграції ресурсів туризму, а з другої сторони, розширення витрат на охорону здоров'я, що продовжується на протязі кількох років.

Нині вже розробився світовий ринок медичних послуг з власною інфраструктурою [21].

Стосовно оздоровчо-лікувального туризму, потрібно пригадати наділену відмінними майбутнім для України.

Україна, хоч і втратила один з великих сегментів туризму-Крим, що нараховує нескінченність рекреаційних ресурсів, які були спеціалізовані на лікувальних установах, все ж має великі перспективи задля вербування іноземних туристів в галузі оздоровчо-лікувального туризму.

Розділ 2. Модель розвитку лікувально-оздоровчого туризму на Тереблянщині

В світі відомо, що туризм являється велико-прибутковою справою для масових держав світу. Проаналізуємо модель розвитку на прикладі Тереблянщини. Стало ясно, що сьогоденні результати економічної плодотворності українського туризму розрізняють від зарубіжних, однак в Карпатах є деякі центри, наприклад Тереблянський район, в господарській структурі яких рекреаційна сфера являється домірною. На сьогоднішній час Карпатський регіон посідає лише друге місце в Україні за розвитком рекреаційної сфери.

Можна привести безліч обгрунтованих підтверджень на користь перспективного розвитку Тереблянського району. Однак, це не вказує на те, що спонукаючи економічні роботи можуть одразу привести до потрібних наслідків. Для цього потрібні значущі та добре продумані практичні дії на протязі довгого часу. Саме тому розквіт Тереблянського району можна роздивлятися за параметрами структурної перебудови господарсько-народного комплексу, в якій ця сфера має бути домінуючою. Саме це дає підтвердження актуальності і важливості розвитку туризму Тереблянщини, доходи від якого мають змогу поповнювати державний бюджет України.

Сьогоденний стан і перспективи розвитку туризму на Тереблянщині досить добре описано в наукових працях В. Кравціва, П. Жука, М. Вачевського та Ф. Мазура.

Саме тому проблематика розквіту являється дуже важливою. Та саме тому потрібно активізувати стратегію розквіту туризму в оздоровчо-лікувальному районі Тереблянщині.

Сьогоденна вірогідність «Технологічно буму» в Україні являється надзвичайно низькою, тому результативність праці ще довго будуть залишатися низькими. В наслідок цього маємо висновок, що наголос на розвиток Тереблянського району ледве виправдовує себе. До того ж, коли буде зростати промислове виробництво, то буде загострюватись екологічна ситуація. Отже, потрібно виробити своєрідні дії при обранні пріоритетів у видах туризму в цьому районі, розвиток якого запровадила б зміни в економічному житті.

Метою розквіту Тереблянського району являється-краще застосування природи, технічно-матеріальних, інтелектуальних та трудових ресурсів, економічного, технічного, природного та наукового потенціалу.

Засвоєння потенціалу туризму являється великим пріоритетом для розквіту Тереблянського району.

На сьогоднішній день надзвичайно популярним є екологічний туризм. Його можна розробляти як у державних парках, так і на територіях, які знаходяться під охороною.

На основі існуючої лікувально-оздоровчої бази діяльний розвиток туризму являвся б перспективним та далеко-осяжним.

Отже, розквіт лікувально-оздоровчої бази на Тереблянщині являється перспективним. Також доречно спомагати міжнародним туристичним прибуттям і запроваджувати різні екзотичні види туризму, наприклад екстремальний або пригодницький туризм.

2.1 Передумови і фактори розвитку лікувально-оздоровчого туризму на Тереблянщині

Теребовлянське суспільство має всі шанси і перспективи задля розквіту будь-яких видів туризму. Виділяємо найважливіші види: сільський зелений, пізнавально-паломницький туризм. Туристичний розквіт і рекреація дозволить розширити інфраструктуру суспільства і вдосконалити безпечність та якість життя Тереблянського ОТГ.

Бренд туризму Тереблянської ОТГ:

- створення ефективної туристично-інформаційної етапності-інформаційно-туристичний центр, наміром якого являється з'єднання екскурсійних подорожей по Тереблянському суспільстві, розроблення і розповсюдження сувенірів тереблянської марки;

- слугування втіленню суспільних ініціатив, стосовно розповсюдження в Інтернеті і соціальних мережах інформацію про Тереблянське суспільство і їх туристичну користь;

- поширення співробітництва з містами, стосовно звершення туристично-культурних акцій, ціле-направлених на розквіт сукупних культурних ініціатив і розквіт обміну туризму;

- розроблення туристично-інформаційних мап міста та суспільства;

- розроблення і модернізація Інтернет-сторінки Тереблянщини і забезпечення його системного поновлення.

Оздоровчо-рекреаційний туризм:

- вивчення і застосування лікувальних і мінеральних вод на місцевості Теребовлянської ОТГ, розшукування і вербування інвесторів задля будування профілакторіїв;

- долучення суспільства до акцій зі збагачення рекреаційних територій, в парках, ставків і річках.

Пізнавально-історичний туризм:

- слугування екскурсійній активності на Тереблянщині;

- нормалізування праці Тереблянського музею;

- слугування формуванню археологічно-історичних гуртків.

Майбутні наслідки:

- ствердний туристичний імідж Теребовлянської ОТГ на міжнародному і українському рівні;

- працьовитість сільського і міського громадства, допоміжні робочі місця у галузі ресторанного, готельного і розважального бізнесу;

- великий спектр дозвільно-відпочинкових і спортивних програм для молоді.

2.2 Аналіз стану і рівня виникаючих проблем розвитку в туризмі на Тереблянщині

Вплив туризму на довколишнє середовище зазвичай визначають «агресивним». Експансія масового туризму, зокрема, негативні результати мала в гірських місцевостях світу [8, 10, 11, 13, 15]. Зокрема, сильних перемін від руху туризму впіймали Скелясті Гори, Альпи, Гімалаї, Карпати та Шотландські гори. Гірське довкілля особливо уразливе до будь-яких форм господарської діяльності.

Критичні результати активності туризму у гірських умовах спонукають до відхилення балансу гірських екосистем, що дуже складно пристосовуються до оновлення. Максимальним властивим процесом, який пов'язаний з туристичним впливом в гірських геосистемах являється знеліснення. [11]

Болючих перемін терплять самі цінні земельні простори в гірських районах-державні парки. В більшості державних парках помічено сильний туристський рух, що призведе до критичних екологічних результатів, які властиві для великого туризму [14].

Водночас туризм так само критично позначається на культурно-суспільне довкілля.

З туризмом зв'язані такі явища, як комерціалізація провенційної культури, виснаження автентичності провенційної культури, послаблення покращення життя локального суспільства. Ці явища чимало обійняли ряд гірських територій туризму.

Очевидно, що процес росту туризму і властивість природного довкілля зв'язані між собою. Саме тому таке проектування туризму є важливим, щоб воно дало змогу врегулювати розквіт туризму та захист природного довкілля. В планах туризму мають бути досконало розроблені екологічна та соціальні результати процесу росту туризму на певній ділянці [13].

Є важливим, щоб долучалися представники місцевого суспільства до розробки об'єктів туризму.

Остаточні десятиріччя свідчать про розквіт новітніх туристичних форм, які були орієнтовані на стримування критичних результатів з туризму. В різноманітних державах виникли туристичні програми, які орієнтуються на гармонізацію відношень між природним довкіллям та туризмом [10].

Посеред них є: еко-туризм, зелений туризм та зрівноважений туризм. Проблема стійкого туристичного розвитку показана в опорних міжнаціональних записах: у Протоколі про стійкий туризм і у Рамковій Конвенції про стійкий розвиток і охорону Карпат [6, 7].

Район Тереблянщини в Україні згодом після упаду 80-90х роках знов відчуває збільшення діяльності туризму, який виказується у виробленні інфраструктури туризму і розширенні концентрації руху туризму.

З поглядом на задекларовані винаходи відносно стійкого розквіту Тереблянського району [6, 7] виникає потреба розширення екологічних засад розквіту у галузях туризму. Це вимагає з однієї сторони, розрахунок ресурсно-природного усвідомлення необхідності обтяження, а з іншої сторони, - підтвердження системи заходів відносно модернізації суттєвих форм занять туризму в області, відповідно з природоохоронними запитами та зацікавленістю тутешнього суспільства і туристів (мандрівників).

Важливим фактором являється розширювання новітніх покращень існуючих продуктів туризму, які були орієнтовані на результативне застосування природного, культурно-етнографічного, інфраструктурного і суспільного потенціального регіонах. Навіть, Українські Карпати, а саме Тереблянщинський район, слушні для розквіту модельних форм стійкого туризму та зв'язаних з ними продуктів, як господарський туризм і еко-туризм [16, 19].

Суттєві дії активності туризму на природне довкілля Тереблянщини зв'язані із:

1. З туристичною інфраструктурою із-за народження антропогенно-модифікованих гірських комплексів;

2. З забрудненням оточуючого довкілля: послаблення структури атмосфери в центрах туризму із-за надмірного застосування особистого автотранспорту;

3. Рекреаційною дигресією рослинно-грунтового покрову та ландшафту на гірськолижних спусках і їздових трасах;

До суттєвих несприятливих результатів, обумовлених активністю туризму, для довкілля Тереблянщини відносять:

1. Рухлива розбудова новітніх більших комплексів туризму, які виникають в більш напружений спосіб з великим впливом на довкілля. У цьому місці здійснюють чималі об'єми земельних робіт, здійснюють технічно-інженерні заходи і знеліснення ділянок;

2. Збіднення звичайного рельєфу гірських фермерських земельних ділянок внаслідок урбаністичних туристичних споруджень; багатоповерхові готельні комплекси та бази відпочинку відхиляються від мало-поверхневого стилю забудови і зменшують мистецькі ознаки території;

3. Глибинна туристична антропопресія грунтів та рослинності в зеленій території центрів туризму і близь історичних місць туризму. Антропопресія висловлюється перш за все на дорогах туризму, магістральних стежках і місцях відпочинку.

Сьогоденний етап розквіту туризму в районі додаються великою діяльністю у виробленні об'єктів малоформатної бази відпочинку-котеджів, агро-осель та міні-пансіонатів.

Найчастіше ініціативи туризму на Тереблянщині трансформуються в різновид масового туризму [3, 5]. Наприклад, тематичні дороги в національних парках зазвичай не здійснюють свої функції.

Допуск до історичних об'єктів привів до надміру нічліжних та гастрономічних об'єктів. Прагнення зацікавлювати туристів вимушує «відкривати браму» на коштовних природних просторах для екологічно-руйнівних туристичних видів-автомобільного, зокрема джипінг, гірсько-лижних занять. До так званих шкідливих для природного довкілля об'єктів та заходів в парках відносяться: комплекс фрістайлу в підніжжі Говерли, як об'єкт загального туризму в Карпатському державному парку.

Для Теребянького району придатною являється оцінка впливу рекреаційних обтяжень на комплекси природи. В процесі рекреаційних обтяжень терплять змін різноманітні елементи природних комплексів. За даними стану різноманітних елементів прирівнюють етапи рекреаційної дигресії природного довкілля.

Зазвичай для оцінювання рівня трансформації природних комплексів Тереблянщини у випадку рекреаційних обтяжень застосовують властивості, які зв'язані із перемінами грунтового та рослинного покрову. Цей ряд можна навести у такому ланцюгу: рельєф-рослинність-геологічний субстрат-грунти.

Рекреаційна трансформація природного довкілля в Тереблянському районі помітна на туристичних дорогах та районах гірсько-лижних спусків. Морфологічні ефекти дигресії рельєфу у випадку гірсько-лижних та пішохідних обтяжень встановлюють на спускових площинах гірського рельєфу.

Практика опанування рекреаційної трансформації спускових доріг, дає можливість виокремити деяку етапність у дигресії рельєфу під впливом туристичного обтяження [12].

Відповідно з Протоколом про стійкий туризм до Рамкової Конвенції про охорону і стійкий розквіт Карпат, сторони (Тереблянського району) співпрацюють з даними перспективними шляхами [6, 7]:

- Присудження Тереблянського району, як центру стійкого туризму;

- Регулювання туристичними струмами і туристичними центрами у Тереблянщині задля очікуваного впливу на середовище і просування тутешнього стійкого економічного результату менш розвинутих ділянок;

- Регулювання діями розквіту туризму на ландшафтне і біологічне різноманіття Тереблянщини;

- Регулювання діями розквіту туризму на середовище;

- Регулювання діями розквіту туризму на культурний і економіко-соціальний розквіт Тереблянщини;

- Оцінка дій стратегій і політики на стійкий розквіт туризму у Тереблянщині.

О загальних досягнень стосовно запровадження стійкого туризму на Тереблянщині припадають:

- Застосування природоохоронних територій задля розквіту кваліфікованого та пізнавального туризму;

- Відновлення сільського туризму та перевтілення його в один із маркових продуктів української частки Тереблянського району.

Для мінімізації екологічних результатів туризму в Тереблянщині потрібно:

- Вбачати на споживання низки про-екологічних заходів, що стосуються інфраструктури туризму: забезпечення та упорядкування сталості піших шляхів, очищення стічних вод закладів розташування та облаштування гірсько-лижних доріг та трас;

- Досконало дослідити екологічну компонентну у інвестиційних проектах розбудови середніх та великих комплексів туризму, задовольнити моніторинг стану середовища, водночас, із експлуатацією, будівництвом і працювання комплексів.

З однієї сторони, для того, щоб зупинити перетворення карпатсько-український еко-туризм у еко-тероризм потрібно [6, 7]:

- Поламати стандарти поверхневого поняття про еко-туризм, який започаткований на низці ініціатив в діяльності енергійно або еко-освітнього туризму;

- Задовольнити ринкове оформлення еко-туризму, що в Тереблянщині, зараз знаходиться у стані державно-громадських ініціатив. Тільки сприяння декількох маркових еко-туристичних продуктів дає змогу зупинити поточну упередженість не вельми вдалих еко-туристичних ініціатив, які зазвичай завдають шкоди довкіллю.

Для всіх карпатських регіонів найважливішим являється наступний розквіт інфраструктури туризму і покращення якості послуг.

Аналіз засвідчує, що за свідченнями етапом розквіту інтенсивності і інфраструктури руху туризму державні парки Карпат діляться на дві групи-екстенсивні та інтенсивні освоєння туризму.

В державних парках Тереблянського району є передумови для розквіту великого спектра еко-туристичних форм [5].

В Карпатах є економічні, природні і культурно-соціальні вимоги, що стосуються запровадження політики стійкого розквіту в галузі туризму.

Вагомими складовими мають стати:

- Зменшення несприятливого враження на працьовитість інфраструктури туризму;

- Як пріоритети в політиці стійкого туризму в Тереблянщині треба визначити прискорений розквіт туристичної екології з великим застосуванням потенціалу державних парків та заповідників, і селянський туризм, який спирається на багату спадщину еко-культури.

Таким чином, виготовлення потенційної державної політики стосовно запровадження часток стійкого розквіту туризму придатні пріоритетам Рамкової Конвенції про охорону і стійкий розквіт Тереблянщини.

2.3 Рекомендації з модернізації нового напряму

лікувальний туризм санаторний

Рекреаційний і туристичний потенціал Тереблянщини визначається різнобарвністю рельєфу, котрий представлений гірськими і рівнинними ландшафтами.

Щедрість флори та фауни в рамках району продемонстровано 421 об'єктами заповідно-природного фонда. Продемонстровані об'єкти заповідно-природного фонду складають фундамент продукту туризму району.

Річковий транспорт-є одним з головних видів транспорту, котрий реалізовується на перевезення пасажирів і вантажу водними маршрутами.

Застосуванню рекреаційного майбутнього Тереблянщини підштовхують об'єкти інфраструктури та сфери обслуговування. Великий рівень сервісу врегульовують досвідчені фахівці з туризму, ресторанно-готельної справи, котрі підготовлюють туристичні установи освіти. В сфері туризму на сьогодні працюють 13 туроператорів, 46 ліцензованих суб'єктів організаційної активності, 33 турагенти.

Задля поліпшення застосування туристичного та рекреаційного потенціалу потрібно перш за все відновити автостради всеосяжною протяжністю не менше 150 км, крім того і обладнувати їх установами медичного, побутового та технічного обслуговування відповідно до стандартам Європи.

Розквіт бізнесу туризму потребує великих фінансових вкладів. Через те, що перспективи країни досі лімітовані, здається доречним розробка механізмів залучення грошей іноземних вкладників, які мають заручатися країною та опиратися на належні законодавчі акти. Доречно виробити району програму податкової надійності для бізнесменів, котрі реалізовують активність в галузі туризму чи сферах сервісу інфраструктури, зокрема, якщо ними вводяться робочі місця, спонукати бажання бізнесменів опановувати новітні види послуг туризму. Покращення рівня послуг об'єктами ресторанно-готельного бізнесу згідно зі стандартами Європи, а саме: імовірність бронювання послуг через Інтернет, давання об'єктам по всьому районі доступ до Інтернету, обладнувати зони для відпочинку, володіння сервісним пересоналам зарубіжними мовами будуть спомагати комплексному застосуванню потенціалу туризму на Тереблянщині.



Висновок

Було проаналізовано питання стосовно розквіту переважних галузей туристичної сфери України-оздоровчо-лікувального і медичного туризму.

Були окреслені чинники, котрі реалізовують головний вплив на сферу туризму в Україні, а саме в Карпатах та на Тереблянщині. Конкретно надано уваги врегулюванню безпеки бізнесу туризму, розквіту інфраструктури, потреби робото-спроможності оздоровчо-лікувального і медичного туризму. Окреслено несхожість між оздоровчо-лікувальним і медичним туризмом, і обрано етапи дієвого розквіту кожного з них.

Встановлено потрібність запровадження управління сервісом в кожній частині сфери туризму, як дуже важливого елементу покращення конкурентоспроможності сфери туризму України і її деяких суб'єктів на світовому і європейському ринку та, в результаті, вдалого вербування іноземних туристів.

Отже, у такий спосіб можна відмітити, що розквіт сфери туризму і, особисто оздоровчо-лікувального і медичного туризму, являється гарантією постійного розквіту управлінської економіки.



Список використаної літератури

1. Збереження і сталий розвиток Карпат: посібник для органів державної влади, місцевого самоврядування та організацій, що сприяють розвитку сільської місцевості. - К., 2010. - 72 с.

2. Зінько Ю.В. Рекреаційна оцінка рельєфу та його трансформації в Українських Карпатах / Ю.В. Зінько, І.С. Гнатяк // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: Матеріали міжнар. конф. - Львів, 2003. - С.241-243.

3. Зінько Ю.В. Українські Карпати: екотуризм чи екотероризм? / Ю.В. Зінько, П.А. Горішевський // Наукові вісті Галицької Академії. - 2009. - Спец. вип. - С.3-5.

4. Зінько Ю.В. Інноваційні форми занять в сільському туризмі та агротуризмі / Ю.В. Зінько, М.Й. Рутинський, П.А. Горішевський // Наук. вісн. нац. у-ту біоресурсів і природокористування України. Сер. Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - К. : ВЦ НУБіП України, 2011. - Вип.163, ч.1. - С.30-38.

5. Зінько Ю. Екологічні аспекти рекреаційно-туристичної діяльності в Українських Карпатах / Ю. Зінько / Екологічна ситуація в Карпатах: на початку ХХІ століття : сучасний стан і шляхи вирішення проблем : Матеріали міжнар. конф. - Львів, 2013. - С.56-64.

6. Протокол про сталий туризм / Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат [Офіційний переклад]: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/998_366

7. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. - 2004. - №4-5. - С.7-10.

8. Стан Карпат. Ініціативи Карпатського регіону. - Рахів, 2001. - 67 с.

9. Стойко С. Роль природно-заповідного фонду Карпат у збереженні етнокультурної спадщини гуцулів, бойків, лемків / С. Стойко, Д. Крук // Зелені Карпати. - 2004. - №1-2. - С.27-29.

10. Turystyka zrownowazona: [Monografia] / [pod red. A. Kowalczyk]. - Warszawa: Wyd-wo Naukowe PWN, 2010. - 324 s.

11. Kurek W. Turystyka na obszarach gуrskich Europy / W. Kurek. - Krakow: Instytut Geografii i Gospodarki Przeztrzennej Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2004. - 214 s.

Размещено на Allbest.ru