Організація діяльності "САМ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

туризм оздоровчий рекреація

У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоров'я - є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов'язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам'ятками історії, культури і мистецтва.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу.

Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини. Туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою. Саме тому питання оздоровчого туризму є актуальним питанням сьогодення.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні та закордоном.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

проаналізувати теоретичні питання стосовно оздоровчого туризму; проаналізувати організацію діяльності туристичної фірми «САМ», зокрема, турів оздоровчого характеру, розробити тур оздоровчого характеру.

1. Теоретичні та методологічні аспекти оздоровчого туризму

1.1 Поняття, завдання, місце туризму у рекреації

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини - суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Недивлячись на цю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вносить географія, у царині якої сформувалася потужний науко-вий напрям - географія рекреації і туризму.

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку. Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним. Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак.

Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства, вирівнюючи соціальні можливості населення.

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення.

Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання / обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення.

Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, айв посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму.

Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів.

1.2 Суб'єкти і об'єкти оздоровчого туризму

Об'єктами оздоровчого туризму є туристичний регіон (місцевість), туристична організація та туристичне підприємство. Суб'єктом оздоровчого туризму є безпосередньо турист. Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму е:

- тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;

- висока вартість перебування і лікування - звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

- вік - як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами. Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров'я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві й кліматичні.

На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, усіляких душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошень.

Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей, які потребують лікарської допомоги.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські - 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні - 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають переважно осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і малокров'ї.

Найбільш поширений тип кліматичних курортів - приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3%. Дедалі більше туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат сприяє подоланню багатьох хвороб. Він позитивно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після завершення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів чи скоротити дози лікарських препаратів.

Ще один різновид кліматичних курортів - клімато-кумисо-лікувальні - розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису - кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40.

Окрім трьох основних типів курортів - бальнеологічних, грязевих і кліматичних - виокремлюють перехідні (проміжні). Це курорти, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі чи клімат і мінеральні води.

1.3 Туристичні території оздоровчого туризму та центру його

Курорт - територія, що володіє природними лікувальними факторами та необхідними умовами для їх використання з лікувально-профілактичними цілями.

Курорт - місцевість, що володіє цінними природними властивостями, придатними для лікування мінеральними водами, лікувальними грязями, або особливими кліматичними умовами (моря, озера, гірські ландшафти, лісові місцевості, степу тощо).

До курортів пред'являються наступні вимоги:

1) наявність природних лікувальних факторів, що забезпечують нормальне функціонування курорту;

2) необхідні технічні пристрої і споруди для раціонального застосування курортних чинників (басейни, грязелікарні, пляжі тощо);

3) спеціально пристосовані приміщення для лікування і житла (санаторії, будинки відпочинку);

4) наявність лікувально-профілактичних установ, що забезпечують медичне обслуговування хворих і відпочиваючих;

5) наявність оздоровчих установ, спортивних споруд і майданчиків;

6) наявність установ громадського користування, закладів громадського харчування, торгового і побутового обслуговування, культурно-просвітницьких установ;

7) зручні під'їзди та засоби сполучення;

8) упорядкована територія, інженерно-технічні споруди, що забезпечують електро - та водопостачання, каналізацію.

Спеціалізацію будь-якого курорту визначають курортні чинники - природно лікувальні чинники, використовувані для цілей профілактики, терапії та медичної реабілітації хворих на курортах. Основні райони лікувально-оздоровчого туризму в Старому Світі знаходяться в Європі. До XIX ст. сформувалася німецька курортологическая школа, прихильниками якої крім Німеччини, Австрії та Швейцарії стали Чехія та Словаччина. Пішла по їх стопах і Росія. Саме в цих країнах курортно санаторне лікування знаходиться на високому рівні. Тому можна говорити про багатих традиціях курортного справи в названих країнах, які розташовують широким спектром цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвиненою інфраструктурою, сучасними ефективними методами профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. В даний час Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму. Чехія очолює список європейських країн, що лідирують за кількістю туристських прибуттів на курортно санаторне лікування. За даними національного управління з туризму Чехії, щорічно її відвідують близько 50 тис. чоловік з більш ніж 70 країн для лікування і близько 2 млн екскурсантів. Найбільша і відома чеська оздоровниця - курорт Карлові Вари (в XIX ст. - Карлсбад). Він розташований на заході країни. Відомо, що курортне лікування тут почалося вже у XV ст. В Карлових Варах 12 джерел. Найбільш потужний - Вржидло. Він являє собою гейзер, викидає близько 2 тис. л/хв гарячої води (72,6°C) на висоту 14 м. На цьому курорті туристи не тільки лікуються, але і знайомляться з багатою історією і культурою міста. Тут бували Гоголь, Тургенєв, Гончаров, Зігмунд Фрейд, Карл Маркс, Петро I, Бетховен, Бісмарк, Шиллер, Гете і ін.

Карлові Вари сьогодні приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Але особливої любов'ю курорт користується у росіян і німецьких туристів. В основному в Карлових Варах лікують хвороби травного тракту і обміну речовин.

Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанські Лазні. Словаччина. Ця країна також належить до послідовників німецької школи курортології. Їй довелося важче, ніж Чехії, в завоюванні світової популярності в як курортного регіону. До поділу ці країни спільно просували свій тур продукт на світові ринки. Відроджуючи курортне справа, Словаччина поступово змінює свій імідж країни гірськолижного туризму. Вона багата курортними місцевостями, володіють всесвітньою популярністю. До таких курортів можна віднести Пиештяни - бальнеологічний курорт в Південно Західній Словаччині. Він має цілющі термальні джерела, які сприяють лікуванню ревматичних і нервових захворювань, це також центр бальнеотерапії для дітей старше трьох років.

Всесвітньо відомий один з найстаріших і відвідуваних бальнеологічних курортів Тренчанске Теплиці з декількома термальними сірчаними джерелами, який також знаходиться в Південно Західній Словаччині. Багато років тому він отримав поетичну назва «Карпатська перлина». Тут в основному лікують захворювання опорно рухового апарату. На території Німеччини розташовано більше 300 курортів. Тільки в Баварії їх близько 50. Земля Баден Вюртемберг зі столицею в Штутгарті має більш ніж 60 курорти з мінеральними джерелами і мікрокліматом. Найвідоміший курорт - Баден Баден, розташований в Шварцвальді («Чорному Лісі»). Тут близько 2000 років тому римляни відкрили гарячі термальні джерела. В Баден Бадені їх 20. На цьому курорті бували Гоголь, Толстой, Тургенєв, Наришкін, Гончарів, Достоєвський, Шиллер і багато інші відомі люди. Австрія по праву пишається своїми численними курортами. Найвідоміший з них - бальнеологічний курорт Бадгаштайн - знаходиться на півдні провінції Зальцбург, в долині річки Гаштайн. Він створений на базі 17 гарячих радонових джерел з температурою +44,3°C, почав бурхливо розвиватися з 1828 р. і до середині минулого століття придбав світове значення. Курорт приймав чимало відомих людей і коронованих осіб Європи. У наші дні потік туристів на цей курорт помітно збільшився. Туристи приїжджають на курорт, щоб відпочити і полікуватися. В радонових цілющих штольнях гори Радхаусберг можна поправити своє стан при захворюваннях нервової, серцево-судинної та бронхолегеневої систем, опорно рухового апарату і гормональних порушеннях. Згідно зі статистикою, у 70% хворих після відвідування курорту наступають поліпшення. Незважаючи на досить високі ціни, курорт добре заповнюється.

1.4 Особливості надання основних та додаткових послуг оздоровчого туризму

На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального чинника використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування (ванни) і внутрішнього (інгаляції, питво і т.д.) споживання. Мінеральні води допомагають вилікуватися від багатьох недуг. Серед пацієнтів, які приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево судинної і нервової систем, дихальних шляхів і опорно рухового апарату. Лікування на цих курортах дає результати, які можна порівняти з впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийомі ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність подальших загострень і їх інтенсивність.

Грязьові курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування показано переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних та деяких інших захворюваннях.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. В структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять близько 11,3%, гірські - 24,2%, климатокумысолечебные - близько 4,2%. Кожному з них притаманна унікальна комбінація кліматопогодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), які використовуються з лікувально профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом показані людям, страждаючим захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і недокрів'ї. Найбільш поширений і популярний тип кліматичного курорту - приморський. Ці курорти становлять 60,3% у структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на море з ефективним лікуванням. Морський клімат робить благотворний вплив на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Зцілення за допомогою мінеральної води, лікувальних грязей відомо з давніх пір. Ще давні греки застосовували ванни з постійними складовими, щоб поправити здоров'я. Знамениті римські купальні - терми - з'явилися незадовго до нашої ери. З поширенням християнства в середньовічній Європі банну культуру забули. Лише в кінці ХVІІ ст., коли було доведено, що водні процедури роблять цілющий вплив на організм людини, вони знову стали затребувані, хоча на Сході ця традиція не переривалася (згадаймо, наприклад, турецьку лазню хаммам, яка існує на протязі багатьох століть).

В наш час spa готелі і готелі зі spa комплексами (зазвичай об'єкти розміщення високої категорії), як правило, розташовані на бальнеокурорт поруч з термоминеральными джерелами, що дає можливість використовувати воду певного хімічного складу та температури для різних лікувальних, оздоровчих і косметичних цілей.

В spa-комплексі великого дорогого готелю, крім звичайного набору (сауна, басейн, масаж), клієнтам пропонується щоденно водна терапія, яка передбачає наявність різноманітного фізіотерапевтичного обладнання та ліцензованих фахівців - медиків і косметологів. В ньому передбачені кабінети для гідротерапії, з косметичного догляду за обличчям і тілом, сауна, (міні басейн, spa бар, зали для групових/індивідуальних занять фітнесом або іншими видами фізичних вправ (йогою, аквааеробікою тощо), зона релаксації, роздягальня. Такі готелі можуть бути розташовані як в межах міста, так і за його межами, навіть на гірськолижних курортах, де все частіше spa програми пропонуються як додаткова послуга. Наприклад, учасники конференції, виставки можуть пройти інтенсивний курс для релаксації, зняття стресу або схуднення.

Spa готелі санаторного типу знаходяться в курортній зоні і мають повний набір фізіотерапевтичних програм. Перш ніж відправитися туди, доцільно порадитися з лікарем. Там пропонують і веллнес програми - загальнооздоровчі, релаксаційні та косметичні, які підійдуть і абсолютно здоровій людині.

У готелях санаторного типу передбачено індивідуальне розміщення в номері з душем, клієнту надають халати, тапочки і рушники. Тут можна отримати повну діагностику свого фізичного стану, а пройшовши курс повноцінного лікування (21 - 24 дні), домогтися тривалої ремісії (відсутність проявів захворювання). Традиційні spa послуги доповнюються спеціальними дієтами і фізичними вправами: піші та велосипедні прогулянки, теніс, гольф. Такі готелі повинні мати впорядковану територію з парком і квітниками, внутрішній і зовнішній басейни.

Окремо можна відзначити готелі з центрами таласотерапії (лікування морем) на морських курортах, де під час процедур, в основному загальнооздоровчих і косметичних, використовуються морська вода і продукти моря (водорості, морська сіль, лікувальні грязі), а також продукти відомих косметичних ліній. Оздоровлюючу дію на організм і настрій людини надають купання в море, сонячні ванни, прогулянки по березі, що в комплексі освіжає і оновлює шкіру, заспокоює нерви, зміцнює м'язи, удосконалює не тільки тіло, але і душу. Тому перебування в дуже модних нині готелях з центрами таласотерапії - не стільки лікування, скільки відпочинок і приємне проведення часу з користю для здоров'я. Французькі косметологи з'ясували, що ефект від тижневого курсу зберігається шість вісім місяців.

Такі центри є у багатьох країнах світу, що мають морське узбережжя, адже морська вода повинна зберігатися в резервуарах не більше 48 годин і ніколи не використовуватися повторно. В Європі їх особливо багато у Франції, на Кіпрі, в Італії та Іспанії, у Південно Східній Азії на островах Самуї (Таїланд) і Балі (Індонезія).

Зануритися в атмосферу розкоші і млості можна, оселившись у великому чотирьох п'ятизірковому готелі spa, життя в якому підпорядкована одній меті: кожен клієнт має оздоровитися і розслабитися, зняти стрес і відключитися від повсякденних турбот. Зазвичай в них можуть запропонувати так багато процедур, що варто отримати інформацію про них заздалегідь.

Деякі spa готелі бронюють номери тільки в тому випадку, якщо клієнт відразу замовляє spa процедури, а в інших «spa меню» можна скласти по прибутті на місце. Тут панує культ здорового способу життя. Форма одягу спортивна, користування мобільними телефонами і парфумом зведено до мінімуму. У ресторанах пропонують збалансовані й корисні для здоров'я страви. За допомогою різноманітних водних процедур так званого spa меню, пропонованого в кожному конкретному центрі, можна підвищити м'язовий тонус, розслабитися, позбутися захворювань і стресів, схуднути і помолодшати. Бажано, щоб всі процедури були узгоджені з лікарем, так як багато з них мають протипоказання.

Гідротерапія включає в себе безліч різних технік: душ, ванни (загальні, місцеві, сидячі), парові інгаляції, розтирання, компреси (гарячі і холодні), обгортання та багато іншого. У середньому процедура триває 15 - 20 хвилин, деякі - три чотири хвилини (наприклад, зрошення порожнини носа). Найбільш популярні душ і ванни. Душ м'яко огортає тіло або, навпаки, масажує (тонізує). Причому водні потоки повинні направлятися від периферичних органів до серця. Душі, що розрізняються по температурі: холодний (+8…+18°C), індиферентний (+33…+35°C), теплий (+36…+38°C), гарячий (від +40°C); за формою і спрямування струменів: дощовий, голчастий, пиловий, циркулярний, струевой (душ Шарко і шотландський), віяловий, висхідний; за ступенем тиску води: низький (до 1 атм), середній (1,5 - 2 атм), висока (2,5 - 4 атм); по локалізації впливу: загальний або місцевий. Наприклад, підводний душ масаж проводиться в спеціальній ванні з компактним струменем води, в результаті чого у пацієнта покращуються кровообіг і лимфоток, виявляється тонізуючий вплив на організм. Серед технічно складних можна відзначити комплексну душову установку Snail shower, в якій поєднані сім видів душа (циркулярний, дощовий, пиловий, тропічний, голчастий, віяловий і шотландський) і виявляється вплив на органи чуття: дотик (масаж тіла струменями різної форми, температури і тиску), нюх (ароматерапія), зір (спеціальне освітлення). Різні ванни поділяються на загальні, місцеві та полуванны. В spa центрах широко застосовуються ванни з мінеральною водою (вуглекислої, сірководневою, радоновій, азотної, хлоридної, натрієвої) різного ступеня мінералізації і температури. Багато пані воліють перлинні ванни, коли вируючі бульбашки повітря роблять своєрідний тактильний масаж». Молекули озону проникають крізь шкіру і активізує антиоксидантну систему у поверхневих тканинах. У сидячих ваннах для стегон застосовують і холодну, і гарячу воду (за показаннями), так само, як і для місцевих ванн (для ніг або рук). У дорогих spa готелях часто пропонують «ванну Клеопатри», призначену для прийняття водних процедур в поєднанні з ароматерапією. У неї можуть бути додані морська вода або сіль, водорості, вино, молоко, мед, пелюстки троянд, зелений чай, настої трав і квітів, а також лікарські засоби. Вона використовується для загартування, профілактики і лікування різних захворювань, зняття стресу. Обтирання застосовуються в лікувальних і гігієнічних цілях, а також для загартовування. Вони можуть бути загальними або місцевими, з додаванням солей чи ефірних олій для посилення дратівного впливу на шкіру. Укутування бувають повними або частковими, вологими або сухими. Широко використовуються місцеві вологі укутування. Холодні компреси викликають спазм поверхневих судин, гарячі посилюють місцевий кровообіг і метаболізм, знижують м'язовий тонус. В spa центрах застосовують і аплікації з лікувальною гряззю, глиною або відварами трав. Активними водолечебными процедурами вважаються холодні розтирання й обливання водою різної температури.

Сучасні spa готелі мають до шести і більше різних бань, що відображають багатовікові традиції різних країн. Одні з найдавніших - грецькі і римські терми з приміщеннями для сухої і вологої лазні, відпочинку та роздягання, для миття і басейном. У турецьких лазнях підлогу зігрівається гарячим повітрям, а гаряча вода, пролита на підлогу, утворює рясний пар. Досить популярні фінські сауни і римо ірландські лазні. Це лазні повітряного типу з помірною температурою 50 - 60°C. Гаряче повітря проходить під підлогою і по стінах підготовчого приміщення і парилки, а потім надходить через дірки в підлозі. Спеціальна труба для виходу відпрацьованого повітря робить атмосферу в такій парній більш здоровою, ніж у римській лазні. Відомий оздоровчий і лікувальний ефект традиційної російської лазні з використанням різних ароматних віників. Зростає інтерес до традиційних японським лазнях: сухий з використанням гарячих тирси і водяний, яка влаштована у великій дерев'яній бочці.

Серед найбільш поширених процедур, включених в меню spa центрів, можна відзначити грязелікування (пелоідотерапію), що застосовується в лікувально-профілактичних та реабілітаційних цілях, глинолікування, фототерапію (лікування світлом), зокрема геліотерапію (сонячне опромінення), масаж (традиційний мануальний, тайський, аюрведичний тощо), ароматерапію і т.д. Різні косметичні, тонізуючі, розслаблюючі, антицелюлітні, детоксикаційні, антистресові, омолоджуючі і інші оздоровчі програми пропонуються в такому кількості, що обмежити їх може тільки час перебування в готелі.

1.5 Особливі умови для розвитку оздоровчого туризму

На ріст і розвиток туризму впливають соціально-економічні фактори: підвищення рівня освіти, культури та естетичних потреб населення. Як елемент естетичних потреб можна розглядати прагнення людей познайомиться з побутом, історією, культурою, умовами життя різних країн.

Крім того, до зовнішніх факторів належать зміни політичного і правового регулювання; технологічні зміни; розвиток транспортної інфраструктури і торгівлі, а також зміна умов безпеки подорожей.

Внутрішні (ендогенні) фактори - це фактори, які впливають безпосередньо в сфері туризму. До них відносяться перш за все матеріально-технічні чинники, що мають найважливіше значення для розвитку туризму. Головний із них пов'язаний з розвитком засобів розміщення, транспорту, підприємств громадського харчування, рекреаційної сфери, роздрібної торгівлі і т.д.

До внутрішніх факторів належать також чинники туристичного ринку:

1) процеси попиту, пропозиція і розповсюдження (як особливості сучасних ринкових факторів можна виділити, наприклад, перетворення попиту натурпродукти в постійний запит, а також зростання індивідуального туризму;

2) зростання ролі сегментації ринку (поява нових всередині регіональних туристських сегментів. Збільшення відстаней подорожей, різноманітність форм проведення канікул, зростання короткострокового перебування, зростання диверсифікації туристського розвитку в усталеному туристському просторі тощо);

3) зростання ролі координації діяльності в туризмі та процесів монополізації (посилення горизонтальних інтеграцій, тобто зростання партнерських відносин великих фірм із середнім і дрібним бізнесом; вертикальні інтеграції через створення стратегічних туристських союзів; глобалізація туристського бізнесу тощо);

4) зростання ролі засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю (паблік рилейшнз) в просуванні, реклами й реалізації розроблюваних турпродуктів;

5) зростання ролі кадрів в туризмі (збільшення чисельності працівників, розвиток професійно-кваліфікаційної структури, підвищення значення професійної підготовки, поліпшення організації праці і т.д.);

6) зростання ролі приватного туристичного бізнесу (створюються умови, за яких на ринку діє обмежене число великих транснаціональних операторів і значна кількість споріднених малих підприємств - агентів, здійснюється ефективна реалізація турпродукту на основі професійного маркетингу, що у свою чергу вражає потреба ви підвищення кваліфікації персоналу).

На жаль, в Україні розвиток туризму і рекреації ще не є домінуючим у сфері економіки, однак, здійснення реформ розкриває можливості для розвитку цієї галузі. Цей фактор обумовлюється в прийнятому у 2003 р. Законі України «Про туризм».

Таким чином, рекреаційно-оздоровчий комплекс України повинен виступати одним із чинників економічного оздоровлення держави, забезпечити працевлаштування населення, покращання інфраструктури, розвиток рекламно-інформаційної сфери.

Слід зазначити, що геополітичнє розташування України поєднує її із європейськими державами. З огляду на географічне положення, прикордонні регіони є транзитним мостом між Україною та європейськими країнами. Ця стратегічна перевага відкриває нові можливості для розвитку держави. Втім, порушує проблеми, пов'язані із розвитком транскордонного співробітництва, розширення соціальних, економічних та політичних зв'язків між ЄС та країнами-сусідами.

У цьому контексті, на нашу думку, слід звернути увагу на такі напрями вдосконалення даної сфери:

- розширення співпраці з прикордонними регіонами єврокраїн в економічній та культурній сфері; підвищення ефективності використання транзитного потенціалу;

- розбудову прикордонної та митної інфраструктури і транспортних коридорів задля покращення умов перетину кордону;

- розбудову транспортно-логістичних центрів.

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Країна має рекреаційні та туристичні ресурси, які відносяться до всіх вищенаве-дених груп, що дає шанс виходу держави на міжнародний туристичний ринок із приваблюючими туристичними пропозиціями. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні. Наприклад, Карпатські гори, які є унікальним місцем для зимового відпочинку.

Туристичний потенціал України формується також за рахунок інших складових: гірськолижних курортів, басейнів, термальних басейнів, заповідниками, альпінаріями тощо. Для розвитку туризму велике значення мають пам'ятки історії, архітектури та культури і виступає значним рекреаційним ресурсом.

1.6 Досвід організації оздоровчого туризму в Україні та закордоном

Сьогодні в Україні, як і у цілому світі, важко уявити систему охорони здоров'я населення без оздоровчого комплексу. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення (а це означає здоров'я суспільства) є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення оздоровчого лікування, туризму ірекреації. Здебільшого така тенденція пов'язана насамперед із значним зростанням прибутків населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових міст змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах. Таким чином, в Україні обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю науки, а й життєво-необхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-куль-турного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційної забрудненості) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей таких рекреаційних регіонів як: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались такі фактори:

- геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

- наявність рекреаційних ресурсів;

- стан туристичної інфраструктури;

- попит на рекреацію та туризм;

- туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів, потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. осіб. Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема у Закарпатській та Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Не менш важливе місце у розвитку рекреації в Україні займає друга група рекреаційних ресурсів: історики-культурні, які включають культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48 690 об'єктів. Їх цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

І нарешті, третя група рекреаційних ресурсів-соціально-економічні, яка представлена сучасними здобутками світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі, тобто вони охоплюють матеріальнотехнічну базу, що забезпечують виробництво, продаж і надання рекреаційних послуг, транспортну інфраструктуру, трудові ресурси. Географічне розташування України зумовлює необхідність формування сучасної ефективної курортно-рекреаційної економіки як важливої підсистеми національної економіки на базі оптимізації організаційно-економічного механізму функціонування санаторно-курортних комплексів і гармонізації інтересів всіх його учасників.

Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму.

Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою.

Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.

За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця - Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт уХІХст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них - Вржидло - гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6°С) на висоту 12-14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують уКарлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин.

2. Організація діяльності САМ (на її прикладі)

2.1 Організаційна структура відділу та їх функції

Туристична фірма «САМ» - багатопрофільний туроператор, активно працює в різних сферах туризму та перевезень.

Структура Турфірми «САМ» - операторський офіс і 2 пункту продажу в Києві, власні представництва в 9-ми великих містах України - Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Коростені, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Харкові, Херсоні.

Основні напрямки діяльності:

- виїзний туризм: групові та індивідуальні тури, відпочинок на морських та гірськолижних курортах, тури в країни Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії;

- освіта за кордоном: загальні курси мов, екзаменаційні та спеціальні курси, канікулярні курси для дітей, середня і вища освіта у провідних навчальних закладах світу;

- спеціалізовані тури: спортивні, релігійні, лікувальні тури, подієві заходи, бізнес тури;

- прийом та обслуговування іноземних туристів і співвітчизників в Україні: відпочинок в кращих здравницях і санаторіях Криму і Карпат, екскурсійні та релігійні програми по Україні, тури вихідного дня, круїзи по Дніпру, організація та обслуговування конференцій / семінарів, послуги гідів-перекладачів, екстремальний туризм, оренда легкових автомобілів, мікроавтобусів;

- бронювання і продаж авіаквитків понад 50 авіакомпаній світу, залізничні квитки по всій Європі, VIP-сервіс в аеропортах;

- чартерні перевезення. Фірма є найбільшим замовником в Україні чартерних рейсів з Києва і регіонів.

2.2 Динаміка виробничих показників

Туристична фірма «САМ» - найбільший туроператор України - була заснована в 1991 році групою професіоналів туристичного бізнесу з десятирічним досвідом роботи. Дана фірма має ряд представництв в найбільших містах України, в місті Києві знаходиться по вул. Комінтерна, 7. Має ліцензію Державного Комітету України по туризму №000015.

В основу побудови організаційних схем управління фірми «САМ» покладені принципи: достатньої доцільності; гнучкості; мінімальної кількості ланцюгів; мінімізації персоналу; високої кваліфікації персоналу; мінімізації накладних витрат.

Універсальних рекомендацій по побудові структур управління для підприємств туристської галузі не існує. Сформувалася певна типологія таких структур з урахуванням вищенаведених чинників і практики менеджменту.

Туристичне бюро подорожей і екскурсій «САМ» має організаційну структуру управління. Організаційна структура підприємства може неодноразово змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто організаційна структура повинна бути завжди адекватною поставленій меті.

На даний час організаційні структури управління туристичними підприємствами приводяться у відповідність з організаційно-правовими формами згідно з Цивільним кодексом України і рядом інших нормативно-правових актів.

Туристичне агентство «САМ» пропонує широкий спектр курортів міжнародного класу. Воно організує екскурсійні, молодіжні, сімейні, шкільні і лікувально-оздоровчі тури. Всі розрахунки можуть здійснюватися як готівковим, так і безготівкового шляхом.

Керівники підприємств і організацій фірми «САМ» сприяють підготовці ділових, учбових і спеціалізованих програм і пропонують комплексне обслуговування на довгостроковій основі.

Проаналізувавши дані основних фінансово-економічних показників помічаємо, що обсяг товарообігу (виручки від реалізації) даного підприємства у звітному році виріс на 120,3% в порівнянні з минулим, що і спричинило зростання величини валового доходу. Так, у 2014 році доход від реалізації склав 325 тис. грн., що на 120,3% більше, ніж у 2013 році. На такий відсоток збільшилась і величина податку на додану вартість.

Інші операційні витрати, які також складають витрати підприємства від операційної діяльності, скоротилися з 0,5 тис. грн. до 0,3 тис. грн.

Все це спричинило збільшення показника фінансового результату від операційної діяльності з 15,53 тис. грн. до 108,48 тис. грн., у відсотках збільшення склало 92,95%; показник рентабельності реалізації (скільки доходу припадає на одну гривню реалізованої продукції) дорівнює 33,35%.

На формування фінансового результату від звичайної діяльності підприємства в 2014 році позитивний вплив зробила сума доходу від іншої діяльності (відсотки від інвестицій, реалізації необоротних активів тощо), яка склала 24,7 тис. грн. Отже, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток) у звітному році склав 133,18 тис. грн., що майже на 96,05% більше, ніж у 2013 році (37,13 тис. грн.).

В зв'язку з цим рентабельність підприємства (який прибуток одержує підприємство на кожну гривню вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства) у звітному році підвищилась на 15,98% і склала 28,66%.

Отже, можна зробити висновок, що основні показники фінансово-господарської діяльності турфірми «САМ» зазнали позитивних змін у звітному році порівняно з 2000 роком. В зв'язку з цим діяльність підприємства в подальшому повинна бути направлена на пошук найбільш ефективних форм і методів співпраці з діловими партнерами і шляхів більшого підвищення рентабельності підприємства.

2.3 Організація гостинності

Тур - це програма, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, складена з урахуванням індивідуальних побажань, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.

Між туристом і туристичною фірмою мас бути укладений договір про надання послуг (договір на туристичне обслуговування), який оформляється відповідно до цивільного законодавства країни проживання туриста і містить такі основні розділи:

· сторони;

· предмет договору;

· права та обов'язки сторін;

· ціна (вартість) туру і порядок взаєморозрахунків;

· відповідальність сторін;

· особливі умови;

· юридичні адреси і реквізити сторін.

Перед укладенням договору туристові треба поцікавитися, чи є в обраного ним турагепства ліцензія на туристичну діяльність. У разі її відсутності проводити подальші переговори не варто.

Один екземпляр договору на туристичне обслуговування, завірений підписами обох сторін і печаткою туристичної фірми, залишається у фірми, інший видається на руки туристові.

Треба остерігатися фірм, які не надають клієнтам жодних письмових гарантій, оскільки вони ні за що не відповідають.

На підставі укладеного договору туристові видається путівка, оформлена за типовою формою.

Туристична путівка містить:

· повні реквізити організатора - продавця туру;

· номер ліцензії турагенства;

· відомості про туриста;

· інформація про час початку і кінець туру;

· маршрут туру;

· інші необхідні дані.

На звороті путівки зокрема вказано, що вона укладається відповідно до умов договору про туристичне обслуговування та є невід'ємною частиною цього договору.

До цього документа додаються програма обслуговування на маршруті, інформаційний листок про фактори ризику і рекомендовані правила поведінки під час здійснення поїздки. Такі рекомендації турист повинен не тільки знати, а й виконувати з метою безпеки, збереження здоров'я і багажу.

При заповненні графи «готель» указується його категорія відповідно до тієї класифікації, яка є в країні майбутньої поїздки. Значення кількості абстрактних «зірок» замало, оскільки в кожній країні вони за змістом істотно відрізняються навіть від сусідніх країн.

Якщо немає наочного каталогу і власних буклетів фірми, туристові все-таки краще з'ясувати повний перелік послуг готелю, а саме: розташування готелю; набір послуг у номері (ванна, кондиціонер, фен тощо).

Туристична фірма має право розширити зміст туристської путівки, але не повинна виключати жоден із розміщених у ній пунктів.

Спори щодо наданих туристичних послуг вирішуються відповідно до цивільного кодексу країни проживання туриста, арбітражного й арбітражно-процесуального законодавства.

2.4 Організація створення турпродукту

Розробка туристичного продукту - складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного аналізу і здійснюється при виконанні низки умов: проведення маркетингового дослідження ринку для визначення потенційного споживчого попиту на різні види туристичного продукту; розгляд видів, форм, елементів туристичного продукту, аналіз реальних витрат на розробку і реалізацію передбачуваного до продажу туристичного продукту; оцінювання економічної ефективності й доцільності розробки туристичного продукту на основі даних про його передбачувані доходи і витрати.

Дослідження ринку, попиту і пропозиції, розробка програми туру, його економічне і цінове опрацьовування.

Експериментальне оцінювання розробленої послуги і туристичного продукту, тобто перший пробний тур, презентація продукту та його реклама, аналіз передбачуваного попиту па цей продукт.

Упровадження туристичного продукту; опрацювання технологічної документації (договорів, графіків заїзду, програма обслуговування тощо); навчання персоналу, його стимулювання.

Формування системи управління виробництвом і збутом нового туристичного продукту, що забезпечує його реалізацію і постійне вдосконалення відповідно до запитів споживачів.

Планування турів - початкова функція туристичної фірми, яка повинна забезпечити створення привабливого і конкурентоспроможного туристичного продукту для його подальшої реалізації на ринку. Для цього необхідно визначити основні параметри очікуваного ринкового попиту, а само: територіальні межі ринку (місто, район, область, регіон); соціальний склад клієнтури (молодь, люди із середніми або високими доходами, пенсіонери, домогосподарки тощо); види туризму та цілі подорожей; можливі кількість і сезони поїздок тощо.

На основі ретельного вивчення і прогнозування можливого ринкового попиту фірма повинна визначити зміст свого туристичного продукту, куди входять:

· країна подорожі й вид туризму;

· сезон і тривалість поїздок;

· маршрут;

· загальна кількість групових або індивідуальних турів;

· пакет і якість послуг.

При формуванні туристичного продукту важливо враховувати вимоги потенційних клієнтів, тому фірмі необхідно визначити цільову групу споживачів, на яку спрямований її продукт, тобто вибрати іноземного партнера. Реалізувати знов розроблені тури фірма може за допомогою наявних каналів збуту, тобто тих партнерів у країні, з якими вона працювала раніше.