Туризм в Туреччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Туризм на сучасному етапі відіграє все помітнішу роль не лише у світовій економіці, а й в економіці окремих країн. Країна, що бажає стати популярним туристичним центром, повинна володіти унікальними природними й культурними комплексами і пропонувати їх на туристичний ринок, а також мати оптимізовану систему природокористування. Саме все це притаманне Туреччині, яка є однією з найпопулярніших туристичних країн Середземноморського басейну. Ця країна володіє значними рекреаційно-туристичними ресурсами. Все це дозволяє розвиватися туризму досить швидкими темпами.

Туризм в Туреччині є однією з галуззю економіки, що найбільш динамічно розвивається. Щорічно країну відвідує до 28 млн. туристів більш ніж з 80 країн світу. Дохід від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту. Туризм приносить країні значні валютні дивіденди.

Багата історія Туреччини та її культура, а також географічне розмаїття робить її міжнародний туризм привабливим. Туреччина є однією з небагатьох країн, які приваблюють туристів одночасно рекреаційними курортами, різнобічним історико-культурним туризмом та паломництвом до святинь всього християнського світу. Розвиток цієї галузі має величезне значення для загального розвитку країни, виведення її на світовий туристичний ринок, підняття її економіки.

Тому, метою даної роботи є визначення сучасного стану та перспектив розвитку туризму в Туреччині.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

- визначення теоретико-методичних засад дослідження галузі туризму;

- визначення і характеристика наявних туристсько-рекреаційних ресурсів Туреччини;

- охарактеризувати сучасний стан та виявити перспективи розвитку туризму в Туреччині.

Об'єктом вивчення курсової роботи є галузь туризму Туреччини.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Туреччині.

Методами, які були використані в роботі, є наступні:

- порівняння;

- абстракції;

- узагальнення;

- історичний;

- метод наукового аналізу та синтезу;

- картографічний.

Туреччині та особливостям розвитку туризму в цій країні присвячено чимало праць українських вчених, зокрема, О.О. Бейдик, І.А. Дубович, П.О. Масляк та ін.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади дослідження галузі туризму

1.1 Суть, структура та місце туристичної галузі в господарському комплексі країни

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі: 1) модель саморозвитку та 2) привнесену модель. За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

Тобто, формування національного ринку туристичних послуг може відбуватися під дією як внутрішніх, так і зовнішніх потреб. Стабільність національного ринку гарантується перш за все потребами внутрішніми, тобто потребами населення країни в відпочинку і змістовному проведенні дозвілля в подорожі. Обсяг цих потреб, їх структура, ритміка визначаються сукупною дією об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які саме й характеризують умови та стиль життя населення. Наявність мотивації залежить не тільки від демографічних характеристик споживача, зокрема рівня освіти та рівня життя, Що впливають на поінформованість і формують попит, а й від можливостей національного ринку країни не тільки задовольнити цей попит, а й сприяти виникненню мотивації, формувати та підтримувати її. Задоволення туристичних потреб, які створюються на зовнішніх ринках, також залежить від стабільності національного туристичного ринку, від його здатності створювати різноманітний туристичний продукт, стимулюючи попит. Таким чином, національний туристичний ринок створюється внутрішнім та зовнішнім попитом і внутрішньою пропозицією, просторово-часова збалансованість між якими забезпечується національною індустрією туризму.

Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.

Вислів «індустрія туризму» став вже звичним, але що містить це поняття? По-перше, чому «індустрія»? Індустріалізація передбачає широке впровадження техніки і технологій в процес виробництва, постійне оновлення виробничих потужностей, комплексну механізацію виробничих процесів, їх уніфікацію та стандартизацію з метою підвищення ефективності праці шляхом збільшення масштабів та скорочення строків виробництва. Зазначене цілком відповідає меті діяльності та характеризує процес обслуговування в туризмі. Специфіка туристичної послуги передбачає технологічну єдність процесу обслуговування і відповідну їй єдність вимог до підготовки кадрів, які саме й забезпечують великою мірою (через значний обсяг ручної праці) якість обслуговування, постійне оновлення виробничих потужностей і технологій, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності підприємств на туристичному ринку (сучасне технологічне устаткування для виробничих галузей обслуговування, доступ до розподільчих мереж тощо) шляхом задоволення зростаючих потреб споживачів. Масштабність туристичного руху обумовила впровадження уніфікованих технологій і стандартів, які дозволяють забезпечити масове обслуговування на індивідуальній основі відповідно сучасним загальним тенденціям світового ринку послуг, якому притаманна модифікована постфордистська тенденція, а саме індивідуалізація масового обслуговування.

По-друге, чому індустрія туризму визначається як міжгалузевий комплекс? Міжгалузевий комплекс є елементом функціонально-компонентної структури господарства і являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об'єднаних загальною метою та програмою розвитку. Тобто, міжгалузевий комплекс (МГК) як в матеріальному виробництві, так і в сфері споживання, є цільовим утворенням, орієнтованим на задоволення певних суспільних потреб. В основі виокремлення МГК лежать об'єктивні системні функціональні, синергетичні, еволюційні та управлінські зв'язки. Спільність мети - задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхом надання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери в міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємозв'язністю компонентів та взаємозамінністю елементів.

Комплекс з суспільно-географічної точки зору є відкритою поліструктурною системою з переважанням тісноти внутрішніх зв'язків. Міжгалузевий комплекс індустрії туризму вирізняється складністю внутрішньої структури, ієрархією цілей функціонування компонентів і елементів, різноманітністю зовнішніх та багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих зв'язків, стадійністю споживання та організації обслуговування. Елементами індустрії туризму є підприємства та установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності тощо). Специфіка туристичної послуги обумовлює наявність значної кількості елементів, їх ієрархічність відповідно до обсягів діяльності, забезпечення виробничими потужностями і рівня розвитку матеріально-технічної бази, а виробничо-технологічні, інформаційні, організаційно-управлінські, фінансово-економічні зв'язки об'єднують зазначені елементи в галузі, що виступають структурними компонентами індустрії туризму.

Таким чином, внутрикомплексні вертикальні зв'язки лежать в основі виділення функціонально-компонентної (галузевої) структури індустрії туризму. Внутрикомплексні горизонтальні зв'язки, наявні між підприємствами різних галузей, причетних до організації туристичного споживання відповідно стадійності процесу обслуговування, дозволяють виділити в межах індустрії туризму Функціонально-стадійні підсистеми, представлені сполученнями різнорідних функціонально-галузевих елементів, що виконують однорідні функції в сфері туризму. Відносно споживчо-ресурсної орієнтації їх можна розташувати:

І-організаційно-інституційна;

II-фукціонально-господарська;

III - територіально-господарська підсистеми [34, с. 14]

Таблиця 1 Структури індустрії туризму

Підсистеми	Структури	Компоненти
Інституційно-організаційна	І. Правова	1. Законодавча і нормативна база; 2. Митна служба; 3. Консульська служба
	ІІ. Фінансово-економічна	1. Система оподаткування; 2. Система страхування; 3. Фінансова система і обмінний курс валют
	ІІІ. Кадрова	1. Система підготовки кадрів; 2. Система наукових досліджень і науково-дослідних розробок
Функціонально-господарська	І. Гостинності	1. Готельне господарство; 2. Громадське харчування; 3. Галузі сфери послуг з надання додаткових послуг
	ІІ. Транспорту	1. Авіаційний; 2. Автомобільний; 3. Залізничний; 4. Водний
	ІІІ. Туристичної та оздоровчої діяльності	1. Туристичні підприємства; 2. Екскурсійні бюро; 3. Санаторно-курортні установи; 4. Оздоровчі заклади
Територіально-господарська	І. Туристичні ресурси	1. Природно-рекреаційні; 2. Культурно-історичні; 3. Інфраструктурні
	ІІ. Соціально-демографічні	1. Населення; 2. Розселення і історія формування території; 3. Традиційна етнічна культура населення
	ІІІ. Господарські	1. Господарський комплекс території; 2. Інфраструктурні системи; 3. Адміністративно-територіальний устрій і система управління

Туризм є однією з найбільш швидко ростучих галузей турецької економіки. Достаток рекреаційних ресурсів відкривають широкі перспективи для туристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 35-40 млн. більш ніж з 80 країн. Дохід державної казни від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту.

Галузеву структуру турецької економіки складають сфера послуг - 66,5%, промисловість - 24,7% і сільське господарство - 9,2%. Найбільшу питому вагу в галузевій структурі промисловості має обробна - 84% (включаючи будівництво), 7% від загального обсягу промислового виробництва припадає на частку гірничодобувних галузей, 9% - на енергетику. Особливо динамічно розвиваються такі галузі економіки Туреччини, як суднобудування, автомобілебудування, виробництво електропобутових приладів, сфера послуг в цілому і туризм зокрема. [35]



Рис. 1 Галузева структура господарства

Якщо охарактеризувати туристичну галузь Туреччини по видам транспорту, то 70% - це авіатранспорт, 20% - наземний транспорт, 10%- морський транспорт. За метою переважає рекреаційний туризм, з діловою метою-10%, транзит-5%. Більша частина відвідувачів-жителі країн ЄС. Провідний постачальник туристів є Німеччина, Британія, Росія, Грузія, Болгарія, Україна, Іран та Франція.

Найбільша маса туристів звичайно відвідує район Середземного моря, на цей район припадає 50% всіх туристів, що відвідали країну. Саме тому район Середземного моря вважається найбільш розвиненим туристичним районом країни, з найбільш розвиненою туристичною інфраструктурою: пляжі, готелі, розважальні комплекси, заклади громадського харчування і т.д.

На район Егейського моря припадає 20% всіх туристів , що відвідали Туреччину.

На райони Східної Анатолії припадає 6% туристів. А на туристичні райони Мармурового та Чорного морів припадає відповідно 15% і 9% туристів.



Рис. 2 Структура зайнятості населення

Туристична галузь Туреччини забезпечує близько 2 млн робочих місць (близько 500 тис. безпосередньо і 1,5 млн - в суміжних галузях). Сервіс займає вагому частку у ВВП країни.

У структурі зайнятості населення найбільша частка зайнятих припадає на сільське господарство - 39,7 %. Питома вага зайнятих у третинному секторі складає 37,9 %, а в промисловості лише 22,4 %. [35]

Рис. 3 Динаміка кількості робочих місць в туризмі

Протягом останніх десяти років основні економічні показники в Туреччині свідчать про те, що в економіці цієї країни спостерігається стійке зростання і збільшення іноземних інвестицій. Відзначимо, що держава здійснює цілеспрямовану політику по залученню до Туреччини іноземного капіталу. Основна частина інвестицій надходить до Туреччини з ЄС і часто супроводжується передачею технологій і ноу-хау. Інвестиції з країн зони Перської затоки також ростуть, проте передачі цінного досвіду при їх здійсненні не відбувається. Певна частина іноземних інвестицій, що надходять до Туреччини, пов'язана з наявністю у Туреччині Митного союзу з ЄС і перспективою вступу до ЄС. [35]

Рис. 4 Динаміка обсягу інвестицій

1.2 Методи дослідження туристичної галузі

Кожна наука володіє власними методами дослідження. За твердженням професора О. Шаблія, "метод наукового дослідження - це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети". З допомогою такого методу можна отримати бажану інформацію, що відповідатиме потребам суспільства або конкретної науки. Унаслідок застосування правильно вибраного методу можна підтвердити істинність отриманих результатів.

Професор О. Шаблій висуває такі вимоги до методів дослідження: якість (загальнозрозумілість методу);націленість(спрямованість методу на досягнення певної мети); детермінованість (чітка послідовність застосування методу);результативність(здатність забезпечувати досягнення мети);надійність(здатність забезпечувати бажаний результат); економність(здатність методу досягати результату за найменших затрат засобів і часу). Врахування таких рис у географічних дослідженнях сприятиме досягненню істинних наукових результатів.

З поняттям методу тісно пов'язане поняття методології, методики. Методологію розглядають як учення про структуру, логічність організації, методи та засоби діяльності. У науці - це вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання. За визначенням Е. Алаєва, методологія -"сукупність найістотніших елементів теорії, конструктивних для самої науки; методологія, на відміну від теорії, не приносить нового знання; на відміну від концепції не слугує основою для практики; але вона розвиває в науці елементи, без яких неможливий розвиток самої науки. Образно кажучи, методологія - це концепція розвитку теорії, а концепція - методологія переходу від теорії до практики". За О. Шаблієм, важливим положенням у методології є насамперед те, "що кожен метод дослідження сам має бути теоретично обґрунтованим". Методику, в свою чергу, розглядають як учення про особливості застосування окремого методу чи системи методів або сукупність прийомів дослідження [1, с.32].

У суспільній географії методи наукового дослідження О. Шаблій поділяє на три великі групи:філософські,котрі є фундаментом наукового пізнання. Це загальні підходи, категорії та принципи і закони, що показують місце досліджуваного об'єкта в реальному світі (принцип об'єктивності, всезагального зв'язку і залежності, закон єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних показників у якісні, заперечення заперечення й ін.); загальноосвітні - такі засоби і прийоми, що мають універсальний характер застосування (аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення й абстрагування, порівняння й аналогія, ідеалізація та формалізація), але потребують урахування особливостей конкретних об'єктів дослідження. Так, у туризмі широко застосовують наукові методи системи географічних наук: спостереження з елементом описовості; історичний; порівняльний; картографічний; аналітико-статистичний; експедиційних досліджень; математичного моделювання; системний. У свою чергу соціальний характер туризму обумовлює використання способів і прийомів, сформованих в інших суспільних науках (балансовий, соціологічних досліджень тощо).

До найпопулярніших загальнонаукових методів належить описовий метод, часто супроводжений використанням загальної статистики. У подібних дослідженнях широко застосовують метод статистичної оцінки (визначення функцій за результатами спостережень), метод статистичної перевірки гіпотез та ін. Статистичним методом послуговуються для аналізу соціологічних опитувань, що дає змогу методом порівняння виявити відмінності однієї соціокультурної системи від іншої. Результати таких досліджень - дуже важливий засіб обґрунтування розвитку туризму, активного відпочинку.

До третьої групи методів дослідження суспільної географії належать конкретно-наукові методи, які застосовують в окремих науках. Це, зокрема, метод польових досліджень, картографічний та ін.

У межах окремої науки, якою є географія туризму, теж можна використовувати конкретні наукові методи, наприклад, метод сезонних оцінок чисельності самодіяльних туристів. Неодноразово нестача інформації про розвиток туризму, скажімо, виїзди вихідного дня, мотивації туристичних поїздок за межі держави, розвиток прикордонного туризму, змушують дослідників вдаватись до соціологічних опитувань (анкетування), що постають у вигляді міждисциплінарного методу польових досліджень.

Основними статистичними показниками, котрі використовують для географічних досліджень у туристичній діяльності, є: чисельність (кількість) туристів за одиницю часу (добу, місяць, сезон, рік і т. д.), які відвідали певний центр, регіон, країну; кількість ночівель, проведених туристами в тому чи іншому центрі, регіоні, країні за одиницю часу; кількість ліжко-місць цілорічної дії та сезонного використання; обсяг наданих туристично-рекреаційних послуг у грошовому вираженні, обсяг доходів від розвитку туризму тощо.

З-поміж головних методів дослідження, застосовуваних у географії туризму, доцільно виокремити такі, що використовують вторинну інформацію у вигляді зображення на картах і картосхемах даних переписів і под., а також методи, які ґрунтуються на первинній інформації, отриманій унаслідок анкетування, спостереження, інтерв'ювання. Водночас із тим у розвідках з географії туризму не обійтися без досліджень на місцевості, тобто польових, що охоплюють суцільний, вибірковий, маршрутний способи та "спосіб ключів"²⁹. Останній передбачає дослідження типових ділянок і поширення результатів на значно більшу територію. Польові географічні розвідки передбачають підготовчий період, власне польовий і заключний, тобто камеральний, який закінчується отриманням висновків. Такі дослідження можуть здійснювати з метою визначення атрактивності природних або навіть історико-культурних ландшафтів, а також потреб туристів, їх поведінки та ін.

На думку польського вченого А. Ковальчика, до географічних досліджень у туризмі варто віднести також аналіз туристичних путівників, буклетів, рекламних оголошень, пам'яток для туристів, програм туристичних заходів і навіть описи художньої літератури. Адже всі ці складові належать до банку даних, що створює спеціальну інформацію.

Іншим способом збирання інформації, зокрема в процесі оцінки туристичної привабливості, є аналіз загальногео-графічних і тематичних карт (рельєфу, клімату, фауни та флори, наявності історичних пам'ятників), а також дешифрування космічних знімків.

Вагоме джерело інформації про розвиток світового туризму - база даних ВТО. На сайті (unwto.org -World Tourism Organization)розміщені відомості про розвиток туризму в усьому світі, регіонах та в окремих країнах, а також матеріали, присвячені проблемам розвитку туризму. Статистичні дані про розвиток туризму е і в щорічниках, які видають спеціалізовані організації ООН, особливо ЮНЕСКО.

До вагомих методів дослідження в географії туризму належить картографічний. Картографічний метод - це систематизація й узагальнення результатів географічних досліджень у формі картографічних моделей, карт, картосхем. Саме карта відіграє важливу роль у дослідженні просторових закономірностей тих чи інших явищ. її складання - це ще і важливий підсумок географічних досліджень. Карта в свою чергу призначена для наукового та практичного відображення явищ, об'єктів, для ілюстрації, а також навчальних цілей.

Для туристичних досліджень важливим залишається метод просторового аналізу, основним завданням якого є виявлення особливостей розміщення туристичних об'єктів, пошук закономірностей розвитку туризму на різних територіях і розробка рекомендацій з поліпшення обслуговування, перспектив розвитку й охорони навколишнього середовища у районі пріоритетного розвитку туризму.

В умовах розвитку інформаційного суспільства у дослідженні туризму вагоме місце посідатимуть математичні методи, зокрема економіко-математичні й соціально-просторові моделі з використанням комп'ютерних технологій. Це дасть змогу не лише простежити процес розвитку туризму, а й отримати науково-обґрунтовані результати з його перспектив, яких вимагає сучасна наука.

Розділ 2. Характеристика розвитку туристсько-рекреаційних ресурсів Туреччини

2.1 Природно-географічні ресурси

Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційними туристами маршруту району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні і ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного і тваринного світу, природні можливості для активного відпочинку. [31]

Дуже важливу роль для туризму в Туреччині відіграє географічне положення країни, насамперед, тут слід зазначити близькість до морів, до гірських масивів, характер берегової лінії, положення країни стосовно основних постачальників туристів, перебування регіону на важливих транзитних шляхах.

Велике значення для туристів має рельєф Туреччини. При погляді на географічну карту Туреччини звертає на себе увагу велика кількість гір і плоскогір'їв. Розчленованість країни обумовлює вертикальну зональність природних ландшафтів, різноманітність дикорослих і культурних рослин, по багатству яких турецька територія поступається, мабуть, лише різноманітності флори Кавказу. У Туреччині поєднуються високі, розчленовані ущелини і увінчані сніговими вершинами гірські хребти з глибокими улоговинами, обширні сухі нагір'я з вічнозеленими приморськими рівнинами. За характером рельєфу Туреччина - гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м.

Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів. Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами. [33]

Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим літом і теплою дощовою зимою. Береги й острови Мармурового моря - улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися. [37. С.267]

Туреччина почала використовувати свої нечисленні природоохоронні зони для туризму порівняно недавно. У силу особливих природно-кліматичних умов, повноцінних заповідників тут небагато, причому в більшості своїй вони є сусідами або збігаються по території з більш характерними для країни парками культурно-історичними. Найважливіші природні національні парки країни - Олімпос - Бейдаглари, Кепрюлю, Ділек, Каратепе-Арсланташ, Мунзур - Вадіс і Улудаг не тільки охороняють природні комплекси того чи іншого регіону, але й надають широкі можливості для активного відпочинку або знайомства з історичними пам'ятками.

Національний парк Олімпос - Бейдаглари охоплює гірську область Тавра між хребтом Бей (Бейдаглари) і Середземним морем приблизно в 40-50 кілометрах на захід від Анталії. Більшу частину парку займає масив гори Олімпос з його ущелинами і зеленими лісовими масивами, що утворюють три природних пояса - прибережні ліси, гірські хвойні ліси і альпійські луки. Крім того, в межах пара лежать гора Тахтали (Янарташ) з її виходами природного газу, курортні зони Кемера, Бельдібі, Гейнюк, Кириши, Чамьюва і Текірова, кілька островів, частина археологічних ділянок Демре (Миру), Олімпос, Фініку і Фаселіса, а також новий еко-парк і ферма форелі в Текірова.

Національний парк лежить в 3 км на північний схід від Учхисар (Каппадокія) і являє собою справжній музей під відкритим небом площею близько 300 кв. км. На території парку виявлено безліч скельних монастирських комплексів і печерних поселень, 6 церков, більше двох десятків стародавніх селищ "звичайного" типу і музейний комплекс. Вся територія Гйореме разом з прилеглими районами долини Горгундере включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Національний парк каньйону Кепрюлю лежить в 48 км на схід від Анталії, недалеко від стародавнього міста Аспенд. Головними прикрасами цієї великої (більше 500 гектарів) території вважаються красиве ущелині Кепрюлю, римські мости Олук і Богрум, а також руїни колись могутнього стародавнього міста Зелге високо в горах, біля сучасного села Зерка, або Алтинкая. Незважаючи на відносну віддаленість цих місць від основної курортної зони Анталії, в літній період ці красиві місця буквально затоплені туристами. Через парк протікає гірська річка Кепрю, бурхливу течію якої ідеально підходить для рафтингу (прокладено дванадцятикілометрова траса), є альпіністські майданчика і кілька маршрутів для кінного та пішого туризму.

У 20 км на південь від міста Егридир та однойменного курортного озера знаходяться одразу дві природні зони. Невеликий природний парк лісу Каснак охороняє найбільшу популяцію вулканічного дуба в країні і красивий змішаний лісовий масив з чагарниками ялівцю, кедра, диких орхідей і півоній, які дуже мальовничо цвітуть у травні. Також тут мешкає велика пташине співтовариство, зустрічаються три різновиди дятла, більше 15 видів синиць, сорокопуди і повзики. Поблизу розташований настільки ж скромний національний парк Ковад-Міли, що простягнувся по південному березі однойменного озера.

Пташиний заповідник озера Куш починається в 18 км на південний схід від приморського міста Бандирма. У 1938 році дельти Коджачая і Карадере, а також болотисті області в північно-східній частині озера оголосили заповідником і з тих пір вони перетворилися на один з важливих проміжних пунктів на шляху міграції перелітних птахів з усієї Європи на південь.

У 20 км на північний захід від Анталії, біля підніжжя гори Дарим (1557 м), розкинувся гірський парк-заповідник Дюзлершами, охороняє рідкісні види лісових оленів і гірських козлів. Крім того, в цьому регіоні можна побачити курган Гек, кілька глибоких каньйонів, природний парк Гюллюк з Музеєм флори і фауни, а також безліч печер [32].

Національний парк Памуккале відомий на весь світ і внесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Численні термальні джерела (температура води +30-45°С) з перенасиченої бікарбонатами кальцію водою збігають зі схилів десятками потоків, утворюючи за рахунок випадання солей білосніжні травертинові тераси. За багато століть цей білий "саван" покрив весь схил, і зараз Памуккале ("Бавовняна фортеця") видали дійсно нагадує величезну гору бавовни, викладену гігантами для просушування.

Національний парк Улудаг можна вважати найбільш незвичного природоохоронною зоною Туреччини. Розташований всього в двох десятках кілометрів від одного з найбільших міст країни - Бурси, гірський масив Улудаг (2500-2551м.) майже суцільно вкритий густим хвойним лісом. Природні умови цього місця досить незвичайні - при середньорічній температурі повітря близько +16 °С, з листопада по квітень тут лежить сніг, причому в окремі роки випадає до трьох метрів снігу. І при цьому на території парку діє один з найбільших гірськолижних курортів країни, прокладено безліч піших і кінних маршрутів, виділені ділянки для скелелазіння [31].

Туреччина має значні гідроенергетичними ресурсами. Виняток становить лише Анатолійське плоскогір'я. Проте використання водних запасів ускладнюють складні кліматичні і геоморфологічні умови, так само як недостатньо високий рівень розвитку національної економіки. Більшу частину атмосферних опадів отримують високогірні райони Туреччини, в основному у вигляді снігу, і це допомагає цілий рік живити дуже густу гідрографічну мережу і поповнювати резервуари підземних вод. Лише менша частина країни (Анатолійське плоскогір'я) має внутрішній стік; її відрізняють пересихаючі в суху пору року річки і солоні озера.

Як можна побачити, природі ресурси Туреччини створюють всі необхідні умови для відпочинку, маючи в своєму розпорядженні і моря, і гори, і дивовижну за своєю красою природу.

2.2 Культурно-історичні ресурси

Важливим фактором для формування рекреаційно-туристського комплексу Туреччини, як і для будь-якої іншої країни, є культурно-історичний фактор.

Туреччина - країна з довгою і цікавою історією, і, безперечно, це не могло не вплинути на всі сфери її господарства.

Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VІІІ ст. до н.е. Саме тут знаходиться найвизначніша пам'ятка стародавнього світу - руїни Трої. Троя - легендарне місто, оспіване Гомером. Головним туристським об'єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величезного дерев'яного коня, побудованого в наші дні. [33]

Більша частина території входила до складу Османської імперії, яка залишила надзвичайно великий слід на цій землі. Найвизначніше місце - це, звісно, Стамбул. Це місто - один з найдревніших і красивіших міст на планеті. Місто-порт з 2500-літньою історією, в минулому столиця трьох імперій: Римської, Візантійської і Оттоманської, сьогодні - економічна і культурна столиця Турецької Республіки. Два рази місто змінювало своє ім'я (Візантія і Константинополь) і віросповідання. У Стамбулі є надзвичайно велика кількість архітектурних пам'яток. [19, с.45]

Інше античне місто вважається найкращим курорт Середземномор'я. Звісно, це Анталія. Цей курорт гармонічно поєднує в собі античність та сучасність. Саме сюди в міжнародний аеропорт «Ататюрк» прибувають туристи з усього світу, щоб почати свою подорож по Середземному узбережжю Туреччини. Місто було засноване в 159 р. до н.е. королем Пергама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву - Анталія. Місто багате історичними пам'ятниками, серед яких добре збережені ворота Адріана, споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н.е. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліоглу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності - вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам'ятки Анталії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет Кезік одержав свою назву, коли його верхня частина була «зрізана» під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Поруч з мінаретом розташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя пізніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Унікальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї Анталії. . [21, с.371]

Аланья заснована в ІV ст. до н.е., за часів Римської імперії була знаменитою базою піратського флоту і відома як Коракесіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Клеопатрі, яка стала використовувати наявні ліси для будівництва свого флоту. У ХІІІ ст. місто захопив Сельджукський правитель Ала-ед-дін Кейкубат, який перейменував Коракесіон в Аланья і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний об'єкт міста - візантійська фортеця на вершині гори, що піднімається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захищала затоку. Аланья також відома своїми печерами, найвідвідуваніша з яких - Ламлаташ із сталактитами і сталагмітами. У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.

Сіде, оточений сучасними туристичними комплексами, є одним з із найрозвинутіших курортів півдня Туреччини. Грецькі колоністи вперше оселилися тут у VII ст. до н.е. Місто стало розвинутим торговим портом, яке зобов'язане своїм процвітанням піратству і работоргівлі. Незважаючи на ряд землетрусів, у Сіде збереглися багато історичних пам'ятників: статуя імператора Віспасіана, храм Фортуни, Агори, амфітеатр на 16 000 місць. [20, с.164]

Зона Афродісії - місце грандіозних розкопок, розташована на плоскогір'ї, біля підніжжя гряди Аюдаг, де протікає р. Бююг Мендерс. У результаті археологічних розкопок виявлено, що ця територія, на якій виникла одна із найбільших цивілізацій Малої Азії, була заселена в століття бронзи. Місто згадується також за назвою Нінова, що свідчить про його зв'язки з Вавилоном, назва ж Афродісія з'явилася в елліністичну епоху. Афродісія була відкрита на початку ХХ ст. французьким археологом Годеном, найрезультативніші археологічні дослідження були проведені професором Еріма в 60-х рр. ХХ ст. Музей Афродісії розташований біля входу на місце розкопок, оточених стінами, спорудженими римлянами в ІІІ ст. н.е. і згодом укріпленими. У музеї зберігається безліч знахідок, виявлених під час розкопок. На території Акрополя видно сліди древніх поселень доісторичної епохи. Поруч знаходиться театр (І ст. н.е.), який використовується в наші дні для показу спектаклів, його трибуни можуть вмістити до 10 000 тис. глядачів. Храм Афродіти був побудований у І ст. до н.е., в VІ ст. н.е. візантійці перетворили його в базиліку. Монументальний стадіон (І - ІІ ст. н.е.) є межею археологічної зони з північної сторони. [18, с.288]

Сельчук - поселення, що виникло на місці античного Ефесу, знаменитого своїм храмом Артеміди. Після завоювання сельджуками в ХІ ст. місто одержало назву - Сельчук. На пагорбі Айясолук поруч з головною вулицею Сельчука знаходяться руїни візантійської фортеці. У цитаделі імператор Юстиніан у VІ ст. н.е. наказав збудувати базиліку св. Іоанна, цілком облицьовану зсередини мармуром. Нижче цитаделі розташована мечеть Ісибея, збудована в 1375 р., у дворі якої встановлені колони з античного Ефеса. Вхідний портал, над яким піднімається мінарет, прикрашений сталактитовим декором і орнаментом у вигляді переплетених стрічок із чорного і білого мармуру. Від всесвітньо відомого храму Артеміди, одного із семи чудес світу, збереглася лише одна відновлена колона. Перший храм був споруджений у VІ ст. до н.е. [20, с.175]

Перше поселення на місці сучасного Мармариса було засновано в IV ст. до н.е. і називалося Фіскос, у північній частині міста, де розташовувалося це поселення, проводять археологічні розкопки. Мармарис відомий масовими заходами: на початку травня проводиться відомий міжнародний вітрильний фестиваль, у червні - фестиваль музики і кіно й естради. Найпопулярніше серед туристів Старе місто з вузькими грецькими вуличками і гучним базаром, центр Старого міста - османська фортеця Мармара-калесі, збудована за розпорядження Сулеймана Чудового. [15, с.5]

Бодрум - це антична назва міста Гелікарнасос, тут народився давньогрецький учений Геродот. На місці сучасного Бодрума біло збудоване одне із семи чудес світу - відомий Гелікарнаський мавзолей, який був частково розібраний у Середньовіччі хрестоносцями для будівництва іншої монументальної споруди - замку св. Петра, збудованого у 1406 р. на мисі Зефіріон, лицарями ордену Госпітальєрів. З фортечних стін відкривається вигляд на Бодрумську затоку. На подвір'ї замку є ботанічний сад. У приміщеннях замку обладнано декілька невеликих музеїв. У місті щорічно проводиться фестиваль мистецтва і культури, практично кожні вихідні в затоці Бодрума проводиться вітрильна регата.[20, с.178]

Після падіння в 1918 р. Османської імперії держави-переможниці планували розділити її територію. 23 квітня 1920 р. в Анкарі під керівництвом М.К. Ататюрка були скликані Національні Збори, згідно із рішенням яких було оголошено війну за незалежність з державами Антанти та з грецькими військами, що спробували захопити значну частину Анатолії. Перемігши в національно-визвольній війні, 1 листопада 1992 р. М.К. Ататюрк оголосив про скинення монархії, а 23 жовтня 1923 р. Національні Збори оголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль був першим президентом Турецької Республіки. У 1952 р. Туреччина вступила до НАТО. З 1983 р. в країні запанувала демократія. У 1987 р. тодішній президент Туреччини Тургут Озал почав роботу з досягнення Туреччиною повного членства в ЄС, що може привести до відкриття кордонів між Туреччиною і державами ЄС, що збільшить потік туристів до країни. [18, с. 314]

економіка туризм рекреаційний

Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Туреччині

3.1 Оцінка розвитку туристичної інфраструктури

В умовах економічних змін туристична індустрія стикається з багатьма проблемами. Як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі успішність розвитку туристичної індустрії визначається перш за все збалансованістю різних напрямків цього розвитку.

У цьому аспекті важко недооцінити величезну роль інфраструктури, яку для туристичної галузі мають комунікації, транспортні послуги, інженерні споруди, дороги, суміжні підприємства індустрії туризму, які забезпечують нормальний доступ туристів до туристичних ресурсів, їх належне використання в цілях туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму.

Туристична інфраструктура - це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка зв'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи кінцевого споживача та початкове визначені процесом становлення індустріального, а згодом - постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них.

Туреччина взагалі характеризується сучасною та розвиненою туристичною інфраструктурою, і саме це є причиною того, що вона міцно тримає лідерство в українських туристів. Ця країна асоціюється з системою all inclusive, а також з можливістю відпочинку на будь-який гаманець - як шикарного, так і економічного. Зручні та чисті пляжі і море, прекрасна національна кухня, багата екскурсійна програма і всіляка анімація на території готелів - все це забезпечує відпочинок в Туреччині, якого бажає клієнт.

Транспорт та комунікації. У Туреччині два міжнародних аеропорти - Анталія та Ататюрк. Аеропорт Анталія розташований в 13.1 км на схід від центру міста Анталія. Аеропорт є основним місцем прибуття туристів на курорти, розташовані по середземноморського узбережжя країни. Аеропорт великий і сучасний, він приймає майже 19 млн. пасажирів щорічно, у тому числі понад 16 млн. міжнародних пасажирів. Аеропорт має два міжнародних термінали (TER1, TER2) і один внутрішній (Dэю Hatlar). З огляду на прогноз, на основі даних пікових місяців, то теоретично, максимальна пропускна спроможність аеропорту складає 35 млн. осіб на рік.

Аеропорт Ататюрк розташований у європейській частині міста в 24 км на захід від площі Султанахмет. Має три термінала: міжнародний (Terminal A), внутрішній (Terminal B) і вантажний (Terminal C). Міжнародний термінал побудований в 2011, внутрішній термінал - у 1970-х рр. Міжнародний і внутрішній термінали з'єднані між собою підземним переходом. Обладнаний траволатором. Поблизу аеропорту розташовані кілька готелів.

Безкоштовний мобільний зв'язок Wireless LAN доступний в залі міжнародного прибуття (після перетину митного контролю), і в залі міжнародного відбуття (після зони паспортного контролю). В аеропорту є готель, який пов'язаний з терміналом. Крім того, в 5-мильному радіусі від аеропорту представлені готелі світових готельних мереж - SAS Radisson, Ренесанс Марріотт, Холлідей Інтт Аеропорт, Чотири Сезони і Шератон.

Внутрішнє пасажирське авіасполучення в Туреччині розвинуто відмінно. Авіакомпанія Turkish Airlines здійснює регулярні рейси між наступними містами: Стамбул, Анкара, Анталія, Іспарта, Чанаккале, Ізмір, Бодрум, Денізлі, Даламан, Конья, Адана, Кайсері, Самсун, Сиваш, Малатья, Газіантеп, Урфа, Діярбакир, Батман, Сірт, Ван, Маш, Ерзурум, Трабзон, Карс і Ерзінчан. Крім того, виконуються щоденні рейси зі Стамбула, Анталії і Адани на Північний Кіпр.

Автобусне сполучення в Туреччині розвинуто відмінно та характеризується високою якістю. Переважна більшість автобусів сучасні, чисті, обладнані кондиціонерами та біотуалетами. Автобусне сполучення швидше і ефективніше залізничного, особливо на малі й середні відстані.

В Стамбулі діють метро, трамваї і монорейкова дорога. Для туриста інтерес може представляти лише лінія, що зв'язує аеропорт Ататюрка з центром міста. За півгодини, прямо з будівлі аеровокзалу пасажири потрапляють до головних визначних пам'яток Стамбула. Інші лінії ведуть з центру в спальні райони, малоцікаві для туриста.

Залізнична дорога (ТЗ Devlet Demiryollari, TCDD, DDY) пов'язує багато міст Туреччини, але подорож поїздом займає, як правило, значно більше часу, ніж на автобусі. Швидкісні потяги (mavi tren, ekspres або mototren) між Анкарою, Стамбулі та Ізмірі комфортабельні і лише трохи дорожче, ніж автобуси. Квитки на всі швидкісні поїзди потрібно замовляти або купувати заздалегідь. Діє ряд знижок: на квитки туди і назад - до 20%, для студентів та подружніх пар - від 20 до 30% і т. д.

В даний час у зв'язку з різким підвищенням тарифів на автобусні перевезення поїзд стає досить зручним і недорогим способом пересування по країні. Число ліній розширюється з кожним роком, зростає і швидкість пересування.

Отже, транспортне сполучення у Туреччині характеризується високою якістю та досить великим асортиментом вибору.

Курорти та готельне господарство. Буквально 99% всіх готелів працюють за системою «все включено». Специфіка відпочинку в Туреччині: всі розваги - на території готелю, тому інфраструктура в них широко розвинена, багато послуг пропонується безкоштовно. Розрахункова година в готелях - 12:00. Форма оплати у всіх готелях різна. В одних туристові в день прибуття видають магнітну картку, яку «прокатують» через кард-рідер при наданні платних послуг на території готелю - загальний рахунок буде роздрукований напередодні від'їзду. У інших діє система чеків (після кожної наданої послуги турист підписує чек на певну суму). Щоб уникнути непорозумінь ці квитанції краще всього зберігати до кінця перебування в готелі. Деякі послуги оплачуються готівкою.

Список 5 найкращим готелів Туреччини має такий вигляд

1. Готель Villa Mahal, Калкан. Це яскравий каскадний готель з білого каменю в Анталії. Готель Villa Mahal - це гарне місце відпочинку після запальних вечірок у Стамбулі. Мальовничі околиці контрастують з простотою дизайну. Стіни білі, меблі сувора, зате вікна великі, тому що головне - вид на море. На території Villa Mahal розташована тераса для коктейлів і безкрайній басейн.

2. Готель Yunak Evleri, Каппадокія. Yunak Evleri знаходиться у вулканічному ландшафті і являє собою лабіринт з 27 номерів, зовнішній вигляд яких скопійований з V століття н.е. Печерна старовина контрастує з шиком - дзеркала прикрашені черепашками, підлогу зроблено з дорогих порід дерева. І, звичайно ж, доісторичний зовнішній вигляд готелю не погіршує джакузі тераси для кожного номера.

3. Готель Hillside Su, Анталія. Зовнішній вигляд готелю виконаний у футуристичному дусі, і багато дизайнерів називають Hillside Su самим стильним готелем в Туреччині. Hillside Su - це той випадок, коли навіть великий готель може бути названий ексклюзивним. 294 номери розташовані в різнокольорових блоках і яскраво прикрашені лампочками і дзеркалами. На території готелю є турецькі лазні і приватний пляж.

4. Готель Bentley Hotel, Стамбул. Строгий дизайн Bentley Hotel являє собою антипод яскравому та гучного стамбульського базару, розташованому неподалік. Спокійний світло, великі простори, чіткі лінії - готель є оплотом європейського спокою в шумному східному місті. Основні кольори дизайну: кавовий, бежевий і темне дерево. Всього в Bentley Hotel 40 однокімнатних номерів і 10 сьютов.

5. Готель Ev, Бодрум. Готель Ev спроектував турецький архітектор Ерен Талу. Він спробував стерти межу між будинком і готелем і втілити в життя мрію про часту життя в межах багатолюдного інтернаціонального готелю. У Ev всього 48 номерів, і всі вони наповнені теплом і світлом. Єдине яскрава пляма в кожній кімнаті - букет свіжих квітів. І в кожному номері є кухня як нагадування про будинок. І на такій маленькій території в готелі розташовані вісім басейнів.

У Туреччині є також всі умови для катання гірськолижників будь-якого рівня.

Бурса - Улудаг. Розташований в 36 км на півдні від Бурси, Улудаг є найпопулярнішим центром зимових видів спорту. Лижний центр Улудаг складається з двох окремих територій (перший і другий райони розвитку). Інвестиції в першому районі розвитку вже завершені. На території другого району, оголошеного у 1986 році туристичним центром розвитку створено 11 туристичних комплексів на 3300 місць, ще 11 комплексів передані інвесторам.

До Національного парку Улудаг можна дістатися як автодорогою, так і канатною дорогою. Від Лижного Центру до Бурси 40 хвилин їзди на автомобілі, до аеропорту 60 хвилин. Протяжність дороги від центру міста до входу в Національний Парк 22 км., Відстань між Національним Парком і готельним комплексом 12 км. Дорога до Лижного Центру займає в середньому 1.5 години.

У районі готелів знаходиться 15 механічних споруд, з них 8 канатних доріг, 7 підйомників із загальною пропускною здатністю 11.000 чол. / год. Є 13 різних майданчиків.

Лижний центр Карталкая знаходиться в західному районі чорноморського узбережжя, на південному сході від обласного центру Болу, на горах Кероглу. Тут дуже підходящі умови для альпійських лиж, лижного кросу (Cross-Country) і лижних турів. Відстань до центру міста Болу 54 км., до автотраси до Анкари 28 км. Відстань від Болу до аеропорту Есенбога в Анкарі 220 км, до Стамбульського аеропорту Ататюрк 275 км. Тривалість маршруту від центру міста до лижного центру на приватному транспорті або автобусом 45 хвилин. Є пасажирські автобуси і мікроавтобуси. Також більшість готелів організовують трансфери для своїх постояльців.

Загальна місткість двох перебувають тут пансіонів 1005 осіб. У готелях є їдальня, плавальний басейн, диско-бар і ігровий салон. Загальна пропускна здатність 11 витягів, з яких 2 канатних дороги, 6 підйомників та 3 дитячих ліфта, 6000 осіб / год. Загальна протяжність 12 майданчиків 20 км.

У Ерзурум з Анкари і Стамбула щодня здійснюють свої рейси літаки. Лижний центр знаходиться у видаленні 5 км. від центру Ерзурум. До аеропорту ж всього 10 хвилин їзди. Під час всього зимового сезону з центру міста здійснює рейси пасажирський автобус.

Тут є 4 та 5 зіркові готельні комплекси, лижний будиночок, цілодобові закладу та їдальні. Надаються послуги з навчання катання на лижах та оренди лижного спорядження.

Найвища вершина Середньої Анатолії гора Ерджієс (3916 м.) підноситься в 25 км на півдні від Кайсері. Верхня частина гори це - згаслий вулкан, який цілий рік покритий снігом. У північній частині гори знаходиться льодовик завдовжки 1 км. Лижний центр знаходиться на північних схилах, на плато Текір. Крім лижного комплексу, гора Ерджієс є однією з важливих гір у країні, де можна зайнятися альпінізмом.

Тривалість дороги до лижних баз від найближчого аеропорту (Кайсері-Еркілет) на автобусі 40 хвилин, від центру міста 30 хвилин. Від центру Кайсері до лижного комплексу можна дістатися приватним транспортом. Також багато готелів організовують поїздки для своїх клієнтів.

Тут знаходиться один готель і гостьові будинки 4-х держав. Можна скористатися послугами їдальні, бару, плавального басейну, інструктора, а також орендувати лижне спорядження. Також є великий кафетерій та медичний пункт.

Курорт Сакликент знаходиться в 50 км. на північно-заході від центру Анталії, на горах Бейдагларі захід від Анталії, в районі Середземного Моря. Через близькість до Анталії, це місце є тим рідкісним місцем, де є рідкісна можливість поєднання двох сезонів протягом одного дня.

Медицина та страховка. Обов'язково треба також зауважити про медичне страхування. Страховка не обов'язкова, але рекомендується придбати медичну страховку, що передбачає надання медичної допомоги за кордоном, включаючи евакуацію хворого по повітрю в разі потреби. При відсутності страховки можуть зажадати на місці оплатити медичні послуги готівкою, а це недешево і рівень охорони здоров'я часто залишає бажати кращого. Також рекомендується придбати страховку, що поширюється на втрату багажу, кредитної картки та інші непередбачені обставини. Не останнім є питання про щеплення - в Туреччині спостерігається зростання інфекційних захворювань.

Харчування та ресторанний бізнес. Харчування є однією з важливих потреб людини. Звичайно, що під час відпочинку, туристичної подорожі, виникають специфічні вимоги щодо організації харчування. Можливості їх задоволення, з одного боку, ґрунтуються на організації харчування протягом подорожі в транспортних засобах. З іншого, - організацією туристськими комплексами послуг повного (full board), тобто три- (іноді навіть чотири-) разового харчування протягом доби, або часткового пансіону (half board), тобто сніданок та обід або вечеря. В останньому випадку мандрівники можуть скористатися послугами закладів харчування (ресторанів, барів, закусочних тощо), які пропонує місцева інфраструктура.

3.2 Динаміка туристичних потоків

Більша частина відвідувачів - жителі країн ЄС. Провідний постачальник туристів є Німеччина, Британія, Росія, Грузія, Болгарія, Україна, Іран та Франція.